83196

ІНВЕСТИЦІЙНА АКТИВНІСТЬ В НАЦІОНАЛЬНІЙ ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ: МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ТА ІНСТРУМЕНТИ ОЦІНКИ

Научная статья

Менеджмент, консалтинг и предпринимательство

У сучасних умовах інвестиції виступають важливим елементом розвитку як національної економіки, так і економіки в цілому. Залучення інвестицій забезпечує науково-технологічний прогрес, стрімке економічне зростання, збільшення показників господарської діяльності країни, регіону, підприємства тощо.

Украинкский

2015-03-10

57.12 KB

5 чел.

ІНВЕСТИЦІЙНА АКТИВНІСТЬ В НАЦІОНАЛЬНІЙ ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ:МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ТА ІНСТРУМЕНТИ ОЦІНКИ

 

НАГРЕБЕЛЬНИЙ В.О., 5 курс, ФЕМП КНТЕУ,

спеціальність «Менеджмент інвестиційної діяльності»

Стаття присвячена дослідженню інвестиційної активності України, визначення економічної природи інвестицій, аналіз методологічних підходів щодо проведення оцінки інвестиційної активності суб’єктів господарювання. Описано показники оцінки інвестиційної активності суб’єктів господарювання в системі макроекономічних показників. Розкриті фактори що впливають на інвестиційну активність суб’єктів господарювання .

Статья посвящена исследованию инвестиционной активности Украины, определения экономической природы инвестиций, анализ методологических подходов к проведению оценки инвестиционной активности субъектов хозяйствования. Описаны показатели оценки инвестиционной активности субъектов хозяйствования в системе макроэкономических показателей. Раскрыты факторы влияющие на инвестиционную активность субъектов хозяйствования.

To research investment activity of Ukraine, the definition of the economic nature of investment analysis and methodological approaches to the assessment of investment activity entities. We describe the performance evaluation of investment activity entities in the system of macroeconomic indicators. The factors affecting investment activity entities.

У сучасних умовах інвестиції виступають важливим елементом розвитку як національної економіки, так і економіки в цілому. Залучення інвестицій забезпечує науково-технологічний прогрес, стрімке економічне зростання, збільшення показників господарської діяльності країни, регіону, підприємства тощо. Забезпечення сталого економічного розвитку країни є неможливим без модернізації засобів виробництва, впровадження сучасних технологій та нової техніки.Для цього необхідні значні інвестиції, яких на сьогодні вкрай не вистачає, насамперед через низьку інвестиційну привабливість вітчизняних підприємств. У напрямку до євроінтеграції Україні потрібно пожвавлювати інвестиційний процес. Для цього важливу роль відіграє політика держави у напрямку підвищення інвестиційної активності та її привабливості.

Серед науковців, які зробили значний внесок у вирішення проблеми інвестиційної активності , слід відзначити таких вітчизняних вчених як І.О Бланк, Гуляєва Н.М., Мельник М.І., Блохіна В.Г., Пухтаєвич М.Г., Воробйов Ю.Н., Майорова Т.В., Денисенко М.П., Балацький Є.В.,.Фатєєва О.І., Контронович С.П.

Метою даної статті є – на основі визначення економічної природи інвестицій, розкрити методичні підходи та інструментарій оцінки інвестиційної активності, а саме визначити методи, які застосовуються для  визначення інвестиційної активності суб’єктів господарювання, місце показників оцінки інвестиційної активності суб’єктів господарювання в системі макроекономічних показників. А також визначити фактори, що впливають на інвестиційну активність суб’єктів.

Завдання даної статті є дослідження методологічні оцінки інвестиційної активності.

Об'єктом дослідження є економічні відносини, які пов’язані з процесами формування інвестиційної активності України.

Предметом дослідження є  методологічні оцінки інвестиційної активності України.

У сучасному розумінні інвестиції – це всі види фінансових, матеріальних і інших цінностей, що вкладаються інвесторами в об'єкти підприємництва і інші види діяльності з метою отримання доходу. Більш чітке визначенням інвестицій подане І.О.Бланком, та Н.М. Гуляєвою, які  формулють  їх як  категорією, яка найчастіше використовується в економічній системі як на макро-, так і на мікрорівні. Найбільш повним є визначення інвестицій подано у Закон України «Про інвестиційну діяльність», ст. 1. Згідно українського законодавства інвестиції це – усі види майнових і інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької й інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток або досягається соціальний ефект. Більш детальніше розглянута сутність процесу вкладення інвестицій у Законі України «Про оподатковування підприємств» (ст. 1.28):

Інвестиція – господарська операція, що передбачає придбання основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав і цінних паперів в обмін на засоби або майно .

Різноманіття понять терміну «інвестиції» у сучасних вітчизняних і зарубіжних дослідженнях у значній мірі визначається широтою сутнісних сторін цієї складної економічної категорії. Тому в аспекті регулювання слід розглянути основні характеристики інвестицій, які з нашого погляду формують сутність.

Інвестиції як об'єкт економічного управління.-це предметна сутність інвестицій безпосередньо пов'язана з економічною сферою її прояву. Не дивлячись на розглянуті раніше достатньо значущі термінологічні відмінності, інвестиції трактуються всіма дослідниками як категорія економічна, хоча і пов'язана з технологічними, соціальними, природоохоронними та іншими аспектами їх здійснення. Іншими словами, категорія «інвестиції» входить у понятійно-категоріальний апарат, пов'язаний зі сферою економічних відносин, економічної діяльності.

Інвестиції як форма залучення заощаджень в економічний процес. У теорії інвестицій їх зв'язок з накопиченим капіталом (заощадженнями) займає центральне місце. Це визначається сутнісною природою капіталу як економічного ресурсу, призначеного до інвестування. Термін «капіталіст» у першу чергу характеризує індивідуума, що інвестує свій капітал, а не тільки що накопичив певний його запас. Тільки шляхом інвестування капітал як накопичена цінність залучається доекономічного процесу.

Інвестиції як форма використання накопиченого капіталу. В інвестиційному процесі кожна з форм накопиченого капіталу має свій діапазон можливостей і специфіку механізмів конкретного використання. Самою універсальною з позицій сфери використання в інвестиційному процесі є грошова форма капіталу, яка, проте для безпосереднього вживання у цьому процесі вимагає у більшості випадків його трансформації в інші форми. Капітал, накопичений у формі запасу конкретних матеріальних і нематеріальних благ, готовий до безпосередньої участі в інвестиційному

процесі, проте сфера його використання у таких формах має вузьке функціональне значення.

Інвестиції є альтернативною можливістю вкладення капіталу в будь-які об'єкти господарської діяльності відносно споживання. Капітал, що інвестується підприємством, цілеспрямовано вкладається у формування майна підприємства, призначеного для здійснення різних форм його господарської діяльності і виробництва різної продукції. При цьому з поширеного діапазону можливих об'єктів інвестування капіталу підприємство самостійно визначає пріоритетні форми майнових цінностей (об'єктів і інструментів інвестування), які в обліково-фінансовій термінології носять назву «активи».

Інвестиції як джерело генерації ефекту від підприємницької діяльності розглядаються, як досягнення конкретного бажаного ефекту, який може носити як економічний, так і позаекономічний характер (соціальний, екологічний та інші види ефекту).

Інвестиції як об'єкт ринкових відносин охоплюють різноманітні види інвестиційних ресурсів використовуються підприємством у процесі інвестування як об'єкт купівлі-продажу. Попит на інвестиційні ресурси формується учасниками економічного процесу, що здійснюють підприємницьку діяльність

На практиці розрізняються два види інвестиційного попиту:

- потенційний;

- конкретний (пропозиція капіталу).

Перший із них виникає при відсутності наміру юридичної або фізичної особи при наявному доході (прибутку) направити його на мету нагромадження. Цей попит, який іноді називають формальним, виступає як інвестиційне потенційне джерело для майбутнього інвестування. Другий вид інвестиційного попиту характеризується конкретною реалізацією намірів суб'єктів інвестиційної діяльності. Він виступає на ринку інвестиційних товарів у формі пропозиції капіталу. Інвестиційна пропозиція включає нові та реконструйовані об'єкти інвестування, оборотні кошти, цінні папери й інше майно.

Ціною інвестиційних ресурсів виступає зазвичай ставка відсотка, яка формується на ринку капіталу.

Інвестиції як об'єкт власності і розпорядження. роздивляються, як об'єкт підприємницької діяльності інвестиції є носієм прав власності і розпорядження. Якщо на первинному етапі інвестування капіталу титул власності і права розпорядження ним були пов'язані з одним і тим же суб'єктом, то в процесі подальшого економічного розвитку відбувається поступовий їх розподіл. У сучасних умовах підприємство, що використовує різноманітні форми капіталу в інвестиційному процесі, може володіти правами розпорядження без права власності на нього. У цьому випадку права власності і розпорядження капіталом як інвестиційним ресурсом є розділеними у розрізі окремих суб'єктів економіки.[1]

Інвестиційна активність це фактична реалізація інвестиційного потенціалу, враховуючи рівень супутніх інвестиційних ризиків . Інвестиційна активність відображає динаміку залучення інвестицій, їх структуру, а також співвідносить деякі макроекономічні показники, які описують і характеризують ступінь мінливості інвестиційної діяльності. Інвестиційна активність є самостійною економічною категорією і застосовується тільки в контексті інвестиційної діяльності . Тому в якості об'єктів інвестування вибирають ті, які можуть забезпечити найбільш високу ефективність вкладень. Основою такого вибору є оцінка та прогнозування складових інвестиційного процесу: інвестіціонного діяльності, інвестиційної припривабливості й активності, інвестиційного клімату, інвестиційних проектів. Існує залежність перерахованих вище складових:

ІКп(Іприв) = f (ІА) → (ІД) → f (ІР)→f (ІП),

де ІКП - привабливий інвестиційнийклімат;

Іпрів - інвестиційна привабливістьність регіону (галузі);

ІА - інвестиційнаактивність суб'єктів;

ИД – інвестиційна діяльність суб'єктів;

ІР – інвестиційний ризик;

ІП - інвестиційний потенціал.[2]

Тому перщ, ніж розглянути методи оцінки інвестиційної активності розглянемо раніше запропоновані підходи до формування оцінок складаючи інвестиційний процес.

В даний час широке поширення отримали:

1) статичні методи узагальнюючої оцінки інвестицій:

- метод, заснований на розрахунку термінів окупності інвестицій;

- метод, заснований на визначенні норми прибутку на капітал;

2) методи оцінки ефективності інвестицій, засновані на дисконтуванні:

-метод чистої приведеної вартості (чистої дисконтованої вартості, чистої поточної вартості);

- метод внутрішньої норми прибутку;

- дисконтований строк окупності інвестицій;

- індекс прибутковості.[3]

Переваги статичних методів в тому, що вони прості в застосуванні і немає необхідості використовувати метод дисконтування, що дозволяє пов'язати грошові потоки з данними бухгалтерського обліку . Інвестиції принесуть прибуток тим швидше , чим коротший період окупності.Тому керівники підприємств, при прийнятті рішення щодо реалізації інвестиційних проектів, повинні враховувати як економічно виправданий термін окупності інвестицій, так і загальний час корисного використання інвестиційного проекту, облік цього фактора дозволяє підвищити привабливість інвестицій і тим самим впливає збільшенню інвестицій в даному регіоні.

Але метод окупності інвестицій, по-перше, не враховує доходи ( надходження ), які  одержить фірма після завершення економічно виправданого терміну окупності та інші можливі варіанти, розраховані на більш тривалий термін окупності інвестицій і вимагаючих великих капіталовкладень, по-друге, не враховується фактор часу, тобто часовий аспект вартості грошей.[4]

Що стосується методу розрахунку норми прибутку на капітал, то в країнах Західної Європи існують різні визначення поняття «дохід» та «вкладений капітал», при розрахунку норми прибутку на капітал як дохід може прийматись сума прибутку амортизації, чистий дохід, тобто після сплати податків та процентів за кредит, або чистий прибуток, тобто прибуток після вирахування податків та без урахування амортизації. Крім того, не враховується різна вартість грошей (прибутку) залежно від часу їх отримання.

Тому широке поширення отримали методи оцінки ефективності інвестицій, засновані на дисконтуванні і використовуючи методологію UNIDO (United Nations Industrial Development Organization). Однак методи ЮНІДО не дозволяють оцінювати соціальний ефект.

Методи оцінки інвестиційних рішень не у всіх випадках можуть бути єдиними, якщо врахувати, що вони значно різняться за масштабами витрат, термінів їх корисного використання, а також по корисним результатам.

До дрібних інвестиційних проектів, що не потребують великих капітальних вкладень, що не вказують істотного впливу на зміну випуску продукції, а також мають відносно невеликий термін корисного використання, можна застосовувати найпростіші способи розрахунку. У той же час реалізація більш масштабних інвестиційних проектів (нове будівництво, реконструкція, освоєння принципово нових видів продукції тощо), що вимагають великих інвестиційних  витрат, викликає необхідність врахування великого числа факторів і, як наслідок, проведення більш складних розрахунків, а також уточнення методів оцінки ефективності.[5]

При оцінці інвестиційної привабливості та активності слід  використовувати традиційні методи: аналіз показників бухгалтерської та фінансової звітності, розрахунок показників фінансової стійкості, коефіцієнтів вибуття і оновлення основних фондів, динаміку абсолютних і відносних показників, рентабельність інвестицій, ступінь реалізації інвестиційної активності та привабливості, обсяг інвестицій і т. д.

До економіко-математичних методів можна віднести: кореляційно-регресійний аналіз, лінійне програмування, модель Харрода, а також модель забезпеченості регіону факторами виробництва.

Для оцінки інвестиційної привабливості та активності галузі та підприємств застосовують показники, засновані на обліку двох складових: економічної і ризикової.

Під економічною складовою вони розуміють прибутковість вкладених коштів, тобто відношення прибутку (доходу) до вкладених коштів, або відношення валового регіонального продукту до залучених інвестицій .Ризикова складова дозволяє визначити те, яка частина доходів буде втрачена в результаті інвестування, вона розраховується по формулі багатовимірної середньої.[6]

О.І. Фатєєва та С.П. Конторович пропонують використовувати багатофакторний показник оцінки з урахуванням ряду показників, що впливають на інвестиційну активність , а також з урахуванням вагових категорій цих показників. Недоліком такого методу є суб'єктивність експертних оцінок, до того ж вагові категорії схильні мінливості. 

Є. В. Балацький пропонує робити оцінку інвестиційної активності на основі показника, що враховує мультиплікативний ефект інвестиційної діяльності. Недоліком даного методу є складність розрахунків, не співмірність результатів в часі.

Саме інвестиційна активність підприємств в сумі створюють інвестиційну активність країни в цілому тому, проведення оцінки створється за допомогою аналізу наступних показників: 

1)загальна інвестиційна політика підприємства (звертається увага на кількість інвестиційних проектів, на їх обсяги і динаміку реалізації, а також на відповідність стратегії розвитку підприємства в цілому )

2)політика заміщення активів (увага приділяється моральному та фізичному зносу різних груп активів);

3)напрямок інвестицій (визначальними факторами є очікуваний і середній термін життя інвестиційного проекту , а також час його окупності );

4)обсяг інвестицій в оборотний капітал

5)мотивація менеджерів (звертається увага на кількість запропонованих проектів і частка прийнятих).[7]

Будь-яка українська компанія прагне заручитися підтримкою ділових партнерів шляхом отримання від них значних інвестицій для подальшого розвитку бізнесу. Насправді проблема інвестування в нашій країні стоїть досить гостро. Багато компаній ще не прийшли до тями після нещодавньої фінансової та економічної кризи, тому вкладати в них свої гроші є вкрай нерентабельним.

Розглядаючи фактори, що впливають на рівень інвестиційної активності в країні, можна опиратися на поняття так званого інвестиційного клімату. Грунтуючись на комплексному підході до цього явища, можна зробити для себе парадоксальні висновки щодо інвестиційної активності в нашій з вами країні.

Давайте ж детальніше розглянемо основні фактори, які впливають на вкладення коштів в компанії, що розвиваються. Одним з основних чинників низької інвестиційної активності стосовно вітчизняних підприємств є відносна бідність громадян нашої країни, які не можуть дозволити собі віддавати частину доходу на інвестиції. На елементарному прикладі можна розглянути, що весь дохід певної особи розподіляється на споживання і заощадження. При цьому частка заощадження незначна мала. Грубо кажучи, середньостатистичному українцю свого доходу вистачає лише на елементарні потреби і на забезпечення середнього рівня життєдіяльності. У міру зростання доходів громадян збільшується і та сума, яку вони готові відкласти і не витрачати на споживання. Саме ці кошти і доцільно інвестувати у прибуткові проекти. Таким чином, можна сказати, що першим чинником інвестиційної активності є підвищення доходів громадян.

Середньостатистичний українець не має можливості вкладати свої гроші безпосередньо у виробництво. Процес інвестування у нас здійснюється за допомогою фінансового (фондового) ринку. Чим більш розвинений цей сегмент, тим більшу довіру він отримує серед потенційних інвесторів, а значить, інвестиційний потік зростає. На жаль, менталітет нашої країни такий, що люди або не довіряють фондовим біржам, або бояться брати участь в подібній діяльності.

Основний альтернативою інвестуванню в бізнес для отримання прибутку є банківські вклади, тобто депозити. Тому великий вплив на інвестиційну активність має розмір банківських процентних ставок. Чим вищий цей показник, тим вигідніше вкладати гроші в банк. Таким чином, інвестиційний потік знижується.

Так уже склалося, що чим вища доходність певного проекту, тим вище ризики, пов'язані з вкладенням коштів в нього. І тут потенційний інвестор повинен самостійно оцінювати свої можливості і максимально страхувати себе від фінансових ризиків. Саме для цього на фондовому ринку існують спеціальні інструменти, за допомогою яких можна забезпечити себе від втрати прибутку. Зазвичай найвища прибутковість від інвестування, а значить, і найбільші ризики, з ним пов'язані, бувають від зовсім нових проектів, а також від компаній, які тільки виходять на ринок. Політика вкладення коштів у такі проекти в деяких колах називається « збором вершків ».

Ще одним важливим фактором інвестиційної активності, особливо в нашій країні, є рівень інфляції. Кожен інвестор повинен бути впевнений, що вкладені ним кошти не знеціняться з часом навіть з урахуванням одержуваного прибутку. Саме тому на території України набагато більш поширені короткострокові інвестиції, які мінімізують подібний ризик.

Кожен потенційний інвестор будь то приватний підприємець чи держава  повинен сам оцінювати свої можливості і ризики, пов'язані з процесом інвестування. А компанії, що залучають додаткові кошти, повинні докладати максимум зусиль, щоб роздобути довіру потенційних інвесторів.

Висновки. Таким чином з проведеного дослідження ми спостерігаємо, що інвестиції складають вагому роль в розвитку економіки України так як це головне джерело формування виробничого потенціалу та основний механізм реалізації стратегічних цілей економічного розвитку. На даний момент інвестиційна активність країни знаходиться на низькому рівні, через низьку інвестиційну привабливість вітчизняних підприємств та нерозвиненість національного фондового ринку. В роботі наведені методи оцінки інвестиційної активності, розкриті показники оцінки інвестиційної активності та освітлені фактори, що впливають на інвестиційну активність, які дозволяють проводити якісний моніторинг задля покращення інвестиційного клімату економіки країни.

Список використаних джерел

1. Бланк І.О.,Гуляєва Н.М., Фінансовий менеджмент. – підручник – К.: Київ 2003р  12-19 с.

2.Мельник М. І. Інвестиційний клімат регіону : теоретичні та прикладні засади дослідження : [монографія] / М. І. Мельник ; [відп. ред. М. І. Долішній]. - Львів : ІРД НАН України, 2005. - 304 с.]

3. Блохина В.Г. Методы оценки и анализа инвестиционной привлекательности. Вестник Ростовского государственного экономического университета «РИНХ», Научно-практический журнал . – 2007. -№1(23).-13-14 с.

4. Пухтаєвич М.Г. «Аналіз національної економіки»/ Київ, Фенікс, 2003. - 440 с.

5. Воробьев Ю.Н. Инвестирование [учебное пособие] / Воробьев Ю.Н., Воробьева Е.И. –Симферополь : Таврия, 2004. – 340 с

.6 Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність [навчальний посібник] / Майорова Т.В. – К. : «Центр навчальної літератури», 2004. – 376 с.

7. Основи інвестиційної діяльності : підручник / М.П. Денисенко – К. : Алерта, 2003. – 338 с. 

Робота виконана під науковим керівництвом  д.е.н., проф..ГУЛЯЄВОЇ Н.М.

 


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

28057. Инвентаризация природных ресурсов: кадастры природных ресурсов, их назначение и виды 5.24 KB
  Единого кадастра природных ресурсов не существует. Она представлены по видам природных ресурсов и образуют определенную экономикоправовую структуру.его задачи: текущая и перспективная оценка состояния водных обьектов с целью планирования использования водных ресурсов на основе материалов водного кадастра определяется целевое использование вод проводится паспортизация водных объектов вводятся ограничительные меры по водопользованию с целью охраны водоисточников.
28058. Красные книги. Целевое назначение. Содержание. Порядок ведения 15.8 KB
  Категории видов занесенных в красные книги. Первая организационная задача охраны редких и находящихся под угрозой исчезновения видов их инвентаризация и учет как в глобальном масштабе так и в отдельных странах. Без этого нельзя приступать ни к теоретической разработке проблемы ни к практическим рекомендациям по спасению отдельных видов. Задача не простая и ещё 30 35 лет назад предпринимались первые попытки составить сначала региональные а затем мировые сводки редких и исчезающих видов зверей и птиц.
28059. Международное сотрудничество в области охраны окружающей среды и рационального природопользования 16.98 KB
  Проблема международного сотрудничества в области использования природы и ее охраны имеет сложный социальнополитический характер является ареной столкновения между государствами преследующими свои экономические геополитические интересы. Государства в силу принципов международного права призваны в отношении международного природного ресурса соблюдать и не ущемлять интересы других государств. В соответствии с Уставом ООН и принципами международного права государства имеют суверенное право разрабатывать свои собственные...
28060. Международный опыт создания ООПТ 6.53 KB
  К настоящему времени в Список участков всемирного наследия включены отдельные заповедные территории России Девственные леса Коми территории ПечороИлычского заповедника и национального парка Югыд Ва Вулканы Камчатки территории Кроноикого заповедника федерального заказника Южно Камчатский и областных природных парков ЮжноКамчатский Налычево и Быстринский Озеро Байкал территории трёх заповедников Баргузинского Байкальского и БайкалоЛенского национальных парков Прибайкальский Забайкальский...
28061. ООПТ назначение и классификация 19.79 KB
  Особо охраняемые природные территории ООПТ участки земли водной поверхности и воздушного пространства над ними где располагаются природные комплексы и объекты которые имеют особое природоохранное научное культурное эстетическое рекреационное и оздоровительное значение которые изъяты решениями органов государственной власти полностью или частично из хозяйственного использования и для которых установлен режим особой охраны[1]. Особо охраняемые природные территории относятся к объектам общенационального достояния. Государственные...
28062. Основные принципы, правила и методы охраны окружающей среды 7.44 KB
  основные принципы правила и методы охраны окружающей среды. Под охраной окружающей среды понимают совокупность международных государственных и региональных правовых актов инструкций и стандартов доводящих общие юридические требования до каждого конкретного загрязнителя и обеспечивающих его заинтересованность в выполнении этих требований конкретных природоохранных мероприятий по претворению в жизнь этих требований. Охрана окружающей природной среды складывается из: правовой охраны формулирующей научные экологические...
28063. Охрана и рационально использование лугов и пастбищ 4.83 KB
  На лугах и пастбищах произрастает около 60 видов растений основными из которых являются злаковые и сложноцветные до 3 всей растительной массы. видов растений человек использует всего 25 тыс. видов а в хозяйственных целях употребляется лишь 250. В лекарственных целях применяется 1500 видов и ежегодная их заготовка составляет 20 тыс.
28064. Охрана и рациональное использование земель. Меры по охране земель 10.93 KB
  Человечеству необходимо улучшать охрану природы усилить работу по сохранности сельскохозяйственных угодий борьбу с эрозией почв повысить темпы работ по рекультивации земель обеспечить их защиту от селей оползней обвалов засоления заболачивания подтопления и иссушения. Как немыслима жизнь без воздуха и воды так немыслима она и без почвы на которой произрастают растения и обитает большинство животных. Под влиянием человеческой деятельности на нашей планете ускоряется развитие неблагоприятных...
28065. Право природопользования и его виды 6.38 KB
  Право природопользования является одним из важнейших институтов экологического и природоресурсного права. Виды права природопользования По критерию объекта – это право землепользования лесопользования водопользования пользования недрами животным миром растительным миром вне лесов атмосферным воздухом. Общее право характеризуется производностью от конституционного права каждого на благоприятную окружающую среду на свободу передвижения и т. Оно характеризуется платностью и необходимостью принятия...