83198

«Моделі протидії» фінансовому шахрайству на ринку фінансових послуг

Научная статья

Финансы и кредитные отношения

Теорія ризик-менеджменту розглядає шахрайство як один з багатьох компонентів операційних ризиків. Кримінальна відповідальність за шахрайство з фінансовими ресурсами в науці кримінального права є проблемою новою а тому звичайно і недостатньо розробленою.

Украинкский

2015-03-10

18.88 KB

0 чел.

Актуальні проблеми світової і національної економіки в умовах глобалізації

Музичин В.І.

студентка

Чернівецький торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету

м. Чернівці, Україна

«Моделі протидії» фінансовому шахрайству  на ринку фінансових послуг

Основними компонентами фінансових послуг, є банківські операції та угоди, страхові послуги і послуги на ринку цінних паперів. На ринках фінансових послуг інформаційні технології вже давно є невід'ємною частиною ведення бізнесу.

Стрімкий розвиток техніки і комунікацій, розвиток інформаційних технологій та їх активне використання для надання фінансових послуг сприяє появі та удосконаленню різних видів шахрайства, щорічні втрати від якого в світовому масштабі оцінюються в мільярди доларів.

Теорія ризик-менеджменту розглядає шахрайство як один з багатьох компонентів операційних ризиків. Теорія управління операційними ризиками перебуває на стадії становлення, специфіка шахрайства повною мірою не враховується. На Заході інтерес до проблеми шахрайства помітно зріс, після того як в 2003 році Базельський Комітет звернув пильну увагу на проблему операційних ризиків.

Кримінальна відповідальність за шахрайство з фінансовими ресурсами в науці кримінального права є проблемою новою, а тому, звичайно, і недостатньо розробленою. Лише останнім часом, що обумовлено переходом до ринкової економіки і формуванням відповідної системи законодавства у сфері господарської діяльності, в тому числі кримінального, серед вчених - юристів почалися дискусії з приводу самого поняття шахрайства з фінансовими ресурсами та питань застосування відповідних кримінально-правових норм на практиці. Злочини у сфері господарської діяльності були предметом аналізу в дослідженнях Л.П. Брич, Б.В. Волженкіна, В.О. Навроцького, В.І. Осадчого, О.І.Перепелиці, Є.Л. Стрельцова, В.Я. Тація, М.І. Хавронюка та інших відомих вчених. Питання боротьби із злочинами у сфері фінансової діяльності спеціально досліджували Н.О. Гуторова, Ф.А. Лопушанський, В.М. Попович, А.М. Ришелюк, Ю.Л. Титаренко та інші. Юридична характеристика складу злочину “Шахрайство з фінансовими ресурсами” була предметом поглибленого наукового аналізу в працях П.П. Андрушка та О.О. Дудорова.

Актуальність даного дослідження обумовлена ​​наступним:

  1.  Необхідністю розвивати методи активного захисту, пропонувати методи і моделі протидії з урахуванням цілей мінімізації втрат і зниження фінансових ризиків.
  2.  Необхідністю усувати недоліки методів «оперативного зважування ризиків».
  3.  Необхідністю розробки методик визначення рівня захищеності фінансових інститутів від шахрайства.
  4.  Необхідністю розробки інструментальних методів активного захисту[1].

Фінансове шахрайство - це вид економічного шахрайства, спрямованого на розкрадання чужого майна або придбання права на чуже майно шляхом обману або зловживання довірою в сфері відносин з формування, розподілу; і використанню фінансових ресурсів суб'єктів економічних відносин.

Залежно від рівня фінансових відносин, ми виділяємо такі основні види фінансових шахрайств: бюджетне шахрайство; фінансово-кредитна шахрайство; шахрайство на ринку цінних паперів; шахрайство у сфері нерухомості; страхове шахрайство. Крім того, в останні роки спостерігається збільшення тенденції здійснення фінансових шахрайств з використанням комп'ютера та мережі Інтернет[2].

Аналіз схем шахрайств в Інтернеті дозволяє запропонувати ряд заходів, спрямованих на: запобігання, виявлення і припинення - зростаючих загроз цивілізованому розвитку мережі Інтернет.

По-перше, необхідно використовувати позитивний досвід створення спеціалізованих центрів збору та аналізу, інформації - про випадки шахрайства в мережі Інтернет.

По-друге, діяльність подібних центрів має бути орієнтована не стільки на констатацію злочинних посягань скільки на вироблення дієвих заходів щодо попередження шахрайств.

По-третє, необхідно вивчення міжнародного законодавства з метою розробки єдиних понять і скоординованих заходів щодо боротьби з інтернет- шахрайством.

По-четверте, транскордонний характер фішингу вимагає  практичної узгодженості дій правоохоронних систем різних країн, і перш за все тих, організації та громадяни яких найбільшою мірою страждають від наслідків подібних злочинів.

По-п'яте, враховуючи стрімкий розвиток інформаційних технологій, необхідно ставити перед розробниками програмного забезпечення, виробниками обладнання; службами, що займаються інформаційною безпекою та іншими структурами питання про запобігання або максимальному звуженні можливостей і лазівок для шахрайських дій[3].

На підставі різнобічного вивчення фінансового шахрайства та світового досвіду боротьби з ним можна зробити висновок про те, що для нашої країни цей вид злочинності є одним з найбільш небезпечних як в силу кількісного зростання шахрайських посягань, так і за розмірами збитку, що наноситься державі, комерційним організаціям і громадянам. Тому потрібне створення комплексної системи заходів протидії фінансовому шахрайству в Україні, побудованої як дворівнева, взаємообумовлених програма дій по ефективному попередження, виявлення та припинення фінансового шахрайства.

Перший рівень заходів протидії шахрайству, я вважаю, включає науково -дослідне, законодавче, у інструктивно-нормативне, правоохоронне, корпоративне, суспільно- інформаційне, індивідуальне спрямування.

Другий рівень протидії фінансовому шахрайству повинен бути пов'язаний з урахуванням специфіки конкретних шахрайських схем і розуміти вузько спрямовану деталізацію законодавчих, правоохоронних та інформаційно- громадських заходів [4].

Отже, загальна спрямованість, протидії шахрайству, на мою думку; повинна бути орієнтована, насамперед, на його профілактику, на аналіз можливостей для шахрайських дій, бо весь аналіз такого явища, як фінансове шахрайство, показує, що реально ефективніше його попередження, ніж виявлення і припинення вже доконаного злочину. Саме ця обставина, на мою думку, має стати основою при складанні та реалізації будь-яких програм по боротьбі з цим кримінальним явищем.

Сама система заходів протидії шахрайству повинна носити науково продуманий і практично вивірений характер , відрізнятися комплексністю підходів і реальною взаємодією всієї системи правоохоронних органів, а також залученням суспільства в цю боротьбу. Принципово важливо, щоб ця програма не носила характер відповідей на шахрайські посягання, а була спрямована на випереджальний вплив, викорінює саму можливість таких злочинних посягань.

Література

  1.  Антонян Ю.М. Криміналогія: вибрані лекції/2004[1,c.448]
  2.  Хафизова Л.С Интернет-мошенничество - вопросы уголовной ответственности [2,c.33-35]
  3.  Фон Фюнер А. Німеччина: Інтернет і торгові знаки 2000. - № 4[3,c.41-42]
  4.  Астафьев Д.В. Типичные следственные ситуации и следственные версии начального этапа расследования мошенничеств, совершаемых на рынке недвижимости 2003.№ 12.[4,c.72-75]
  5.  Фінансова піраміда: поняття та криміналістичні озаки [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.naiau.kiev.ua/chasopis/materials/16


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

83457. Правосубєктність націй і народів, що борються за національне визволення 33.91 KB
  Нації і народи, що борються за національне визволення, як субєкт міжнародного права набули актуальності в 60-ті роках XX століття в період розпаду колоніальної системи. Народ, який в процесі визвольної боротьби набуває елементи державності, створює органи.
83458. Міжнародна правосуб’єктність міжнародних організацій 37.25 KB
  Міжнародна міжурядова організація може бути визначена як формальна структура створена в рамках міжнародного договору укладеного між державамичленами організації яка має конкретну ціль що проявляється у спільному інтересі державчленів. В деяких випадках членами міжнародних організацій крім держав можуть бути також інші міжнародні організації та певні автономні утворення. На відміну від міжнародних організацій членами яких виключно або головним чином є держави і які зазвичай іменуються міжнародними міжурядовими організаціями...
83459. Міжнародна правосуб’єкгність Міжнародного Комітету Червоного Хреста та Червоного Півмісяця 32.68 KB
  Наприклад Міжнародний Рух Червоного Хреста та Червоного Півмісяця є організацією яку важко однозначно віднести як до одної так і до іншої групи. Складається вона з трьох складових: Міжнародного Комітету Червоного Хреста членами якого є фізичні особи громадяни Швейцарії; Ліги Товариств Червоного Хреста та Червоного Півмісяця членами яких є національні товариства Червоного Хреста та Червоного Півмісяця; Національні товариства в кількості понад 120ти. Незважаючи на це держави співпрацюють з Міжнародним Рухом Червоного Хреста та...
83460. Міжнародна правосубєктність Євросоюзу 38.14 KB
  До підписання Лісабонських договорів про Євросоюз і функціонування Євросоюзу питання міжнародної правосубєктності ЄС не були врегульовані. Міжнародну правосубєктність мали тільки європейські співтовариства. Відповідні повноваження Європейського співтовариства були визначені в установчих документах та розвинуті практикою Суду
83461. Міжнародна правосубєктність державоподібних утворень 37.76 KB
  Ватикан це містодержава яка є резиденцією центра католицької церкви Святого Престолу. Святий Престол слід розуміти як сукупність центральних органів з Папою Римським на чолі в свою чергу містодержава Ватикан є геополітичним формуванням створеним на підставі договору між Святим Престолом та Італією від 11 лютого 1929 р. Згідно з цим договором Ватиканська держава є власністю Святого Престолу який здійснює над нею виключну та необмеженою владу та суверенну юрисдикцію. Показово що як член Міжнародної агенції з атомної енергії Ватикан...
83462. Проблема міжнародної правосуб’єктності фізичної особи 37.01 KB
  В міжнародному праві почали формуватися норми з яких витікають права та обов’язки адресовані безпосередньо фізичним особам. Крім того прибічники визнання міжнародної правосуб’єктності фізичної особи підкреслюють що проявом міжнародної суб’єктності останньої є не тільки володіння правами та обов’язками що витікають безпосередньо з міжнародного права але також судовий захист цих правяк і можливість виконання зобов’язань причому через міжнародні органи. Проте у вітчизняній доктрині міжнародного права заперечується визнання статусу...
83463. Поняття визнання в міжнародному праві 35.51 KB
  Таке визначення визнання вказує поперше на те що це є акт політичний який залежить від політичних інтересів держави що визнає та подруге це є акт правовий тобто такий що тягне за собою правові наслідки встановлення дипломатичних консульських відносинукладення договорів та ін. Інститут визнання відноситься відповідно дестинаторами визнання є до визнання державиуряду повсталої сторони нації що бореться за свою незалежність. В ширшому розумінні визнання відноситься до будьякої правової ситуації наприклад визнання...
83464. Теорії визнання 36.65 KB
  Згідно з конститутивною теорією визнання лише визнання породжує відповідні правові наслідки та надає відповідні правові консти туюючі правовстановлюючі якості дестинатору визнання: державі міжнародну правосуб’єктністьуряду здатність представляти державу у міжнародних відносинах. Відповідно без визнання держава не може вважатися суб’єктом міжнародного права. Серед недоліків конститутивної теорії визнання потрібно зазначити поперше відсутність визначеної кількості актів визнання необхідних для надання дестинатору зазначених...
83465. Види визнання 36.34 KB
  Визнання держави має місце у випадках появи нової незалежної держави революційних та інших соціальних перетворень територіальних змін об’єднання та розділу держав і т. Основним критерієм визнання держави є її незалежність та самостійність у реалізації ефективної та легітимної державної влади що означає законність її встановлення та підтримку з боку населення встановленого режиму. Визнання уряду означає визнання його здатності здійснювати ефективну державну владу в країні та представляти її на міжнародній арені.