83236

Дослідження виховання підлітків та їх самооцінки

Курсовая

Психология и эзотерика

Актуальність теми полягає в тому, що в даний час все більше уваги приділяється самооцінці підлітка, а батьківське виховання впливає на самооцінку підлітка. Батьки є першою соціальним середовищем дитини і саме вони надають найбільш значущий вплив на становлення і формування багатьох рис особистості...

Украинкский

2015-03-12

118 KB

2 чел.

                                                     Зміст

Вступ........................................................................................................

Самооцінка підлітка.............................................................................

1.Види самооцінки................................................................................

2.Формування самооцінки..................................................................

Висновки

II.Самооцінка та родинa......................................................................

1.Виховання у родині...........................................................................

2.Роль батьківського виховання у розвитку самооцінки.............

Висновки

III.Дослідження виховання підлітків та їх самооцінки................

1.Організація проведення дослідження...........................................

2.Результати дослідження...................................................................

Висновки

Висновок................................................................................................

Список використаних джерел...........................................................

                                               Вступ

Сім'я – це особливе соціальне середовище. У ній діють правила і норми поведінки, може існувати своя ієрархія, саме в сім'ї дитина знаходить свої перші приклади для наслідування, бачить першу реакцію людей на свої вчинки. Не маючи ні соціального, ні особистого досвіду, дитина не може оцінити ні свою поведінку, ні прояви особистісних якостей інших людей. В даний час все більше вчених, педагогів, психологів визнають: все, що є в дитині, - і погане, і хороше - він бере з дитинства. Дитина виросте, а сформовані у нього якості особистості, духовно - моральні цінності, норми моралі залишаться. Саме ними буде керуватися доросла людина, проходячи свій життєвий шлях, роблячи часом нелегкий вибір. Враження, отримані в дитинстві, часом визначають подальшу роботу людини, її життєвий уклад - адже родина передає і культурні традиції, досвід попередників, який складався протягом багатьох років.Дитячо-батьківські відносини є середовищем, яка зумовлює психічний розвиток дитини і формування особистості. Вплив батьків на дитину в чому пов'язане з виховними впливами на нього, а уявлення про дитину є внутрішньою (орієнтовною) основою виховання. Сім'я є для дитини основною моделлю соціальних відносин. У сім'ї на основі прихованих взаємовідносин і взаємовпливів створюється особлива атмосфера, коли навіть не висловлені думки відзначаються дитиною і, проникаючи в його свідомість, виявляються потім у поведінці. У сім'ї найбільш емоційно насиченими є стосунки між дитиною і матір'ю. Саме у спілкуванні з нею дитина отримує перший досвід надійності навколишнього світу і власної здатності жити в цьому світі. Саме материнська любов стає першим соціальним дзеркалом для самосвідомості дитини.

Останнім часом проблема особистості та її розвитку є однією з актуальних в психології.На формування самосвідомості дитини впливають такі параметри, як  розміри сім'ї, старшинство серед дітей,соціальний статус сім'ї, відсутність одного з батьків (смерть або розлучення), відносини між батьками.Головною рисою індивідуальності є самооцінка особистості, яка багато в чому визначає життєві позиції людини, рівень його домагань, всю систему оцінок.Вона впливає на формування стилю поведінки і життєдіяльність людини.Самооцінка багато в чому обумовлює динаміку і спрямованість розвитку суб'єкта.

Актуальність теми полягає в тому, що в даний час все більше уваги приділяється самооцінці підлітка, а батьківське виховання впливає на самооцінку підлітка. Батьки є першою соціальним середовищем дитини і саме вони надають найбільш значущий вплив на становлення і формування багатьох рис особистості, наприклад, особистісної автономії, почуття захищеності, а так само і на формування самооцінки.

Проблема полягає у виявленні взаємозв'язку батьківського виховання та самооцінки підлітків.

Значні зміни, що відбулися в суспільстві в останні роки, створили нові проблеми інституту сім'ї, значно зросла кількість сімей з несприятливим психологічним кліматом, складними міжособистісними відносинами, що обумовлює актуальність проведення досліджень проблеми впливу різних стилів сімейного виховання на самооцінку підлітка .

Дослідження визначається недостатньою розробленістю в соціально-психологічній літературі даної проблеми.

Новизна дослідження полягає в теоретичному аналізі особливостей виховання дітей у сім'ї; у виявленні факторів, що обумовлюють позитивні / негативні взаємини дітей з батьками.

Батьківські установки, або позиції - один з найбільш вивчених аспектів дитячо-батьківських відносин. Серед вітчизняних психологів найбільш систематичне експериментальне дослідження в цій області здійснювали А.Я. Варга та В.В. Столін, які розуміли під батьківськими установками "систему, або сукупність батьківського, емоційного ставлення до дитини, сприйняття дитини батьком і способів поведінки з ним".  Ще в 30-х рр. були виділені чотири батьківські установки і відповідні їм типи поведінки: "прийняття і любов", "явне відкидання", "зайва вимогливість", "надмірна опіка", а також була простежується певна залежність між поведінкою батьків і поведінкою дітей. Так, наприклад, "прийняття і любов" породжують в дитині відчуття безпеки і сприяють нормальному розвитку особистості, в той час як "явне відкидання" веде до агресивності та емоційному недоразвітію.

Мета: виявити вплив сімейного виховання на самооцінку підлітка.

Об'єктом дослідження виступили особливості батьківського виховання та їх вплив на самооцінку підлітка.

Предметом дослідження є рівень самооцінки дітей підліткового віку залежно від виховання в сім'ї.

Методи дослідження: методологічні - вивчення та порівняльний аналіз літератури з проблеми дослідження; емпіричні методи дослідження - тестування; методи соціологічного дослідження: - збір інформації та її аналіз.

Методики исследования,,,,,,,,,

Обсяг вибірки та відбір респондентів. Обсяг вибірки -35 чоловік. Відбір респондентів здійснювався за віковим принципом. У зв'язку з тим, що в нашому дослідженні беруть участь підлітки у віці від 15 до 18 років(тільки в цій віковій групі)

Гіпотеза исследования Мы предполагаем что уровень самооценки подростка будет отличатся в  зависимости от стилевых особенностей воспитания родителей

Емпіричною базою дослідження є ОШ №65(м.Маріуполь). Загальна вибірка складає 35 осіб, що беруть участь в дослідженні.

Завдання роботи

1.Розглянути стилі батьківського виховання

2.Вивчити вплив батьківського виховання на самооцінку підлітка

3.Розглянути види самооцінки підлітка

Завдання дослідження

1.Вивчити самооцінку підлітків в емпіричної частини.

2.Дати характеристику самооцінки підлітків.

3.Виділити типи батьківського виховання

4.Вивчити типи самооцінки підлітків

При написанні даної роботи використані різні наукові джерела.

                                       І.Самооцінка підлітка.

                                  1.Формування самооцінки.

     Самооцінка дитини починає формуватися ще в утробі матері ,між майбутньою матір'ю та малюком виникає емоційний зв'язок , та ще ненароджений малвідчуваєває переживання матері , бажаність свого появлення.Тому дуже важливо,у у якому психологічному кліматі винашуеться дитина.

    Чи бажана ця дитина?Любовь,з якою мама винашує своє чадо,та думки,пов'язані з його появою, оказує важливий вплив  на розвиваючуюся психіку плода,на так називаєму кліткову пам'ять,формуя основні якості особи,котрі зберігаються протягом усього життя.

     Але ситуації бувають різні:майбутні матері часто нервують переймаючись вийдуть чи заміж за батька дитини.Бувають сітуації,коли мужчина взагалі отказується від батьківства і жінка находиться у відчаї.Про яку гармонію можно казати у такому випадку?Природно,цей негатив передається малюку,котрий не відчуває .Дитина на безусвідомлюванному рівні починає розуміти:якщо про мене бобре дбають я хороший,якщо про дитину забули(не погудували своєчасно,він довго плаче,мама рідко уділяє йому увагу)в нього виникає почуття,що він поганий та непотрібний.

Пізніше,приблизно з двух років,самооцінка починає диференціюватися:"Коли я голодний я злий, а ситий добрий" або "Так , я погано малюю,але я добре танцюю".

     Здесь силу набирає стиль виховання прийнятий у родині.Заохочення (поцілуї,обійми, подарунки),підтримуючи та закріпляючи конкретну поведінку,працюють на формування позитивної оцінки себе,а наказання та ігноруванняна спробу знайти захочуваємий варіант і негативну оцінку себе у теперешнему.Якщо виховання грішить одноманіттям не сприяючи розрізненню типів поведінки і дитина отримує тільки похвали,щоб не зробила,ця неадекватність переходить у неадекватну самооцінку.

      Також у житті дитини вижливу роль грають слова.Те що говорять батьки,проекція їх бажань та надій на дитину.На цьому етапі дитяча самооцінка залежить від батьків(сімейної виховальної політики).

Слова дорослих можуть стати "путівником по життю" в одному випадку або "шкідливими порадами", де все потрібно робити строго навпаки, в іншому: "Ти такий славний, такий же невдаха, як я"; "Ти обов'язково станеш зубним лікарем, втілиш мою мрію, адже мені самому не вдалося"; "Головне - розраховувати тільки на себе і ніколи не розслаблятися, тоді досягнеш всього, чого захочеш" ... На цьому етапі дитяча самооцінка залежить від особливостей сімейної виховної політики. [7; C.28]

      У дітей також єприродні характеристики,які не можна змінити. Наприклад:У людей, як правило, володарів сильної нервової системи та черезмірної активності- самооцінка завишена,та критика на самооцінці не сказується.

      Але не всі педагогічні хитрощі закінчуються очікувано: і в батьків, і у дітей є природою дані характеристики, які не можна змінити. У деяких людей спочатку дещо занижена самооцінка, і це їх природний стан (П.Волков описує людей, "завжди живуть у нірках", хоча зрідка вони вибираються в палац). У інших - як правило, володарів сильної нервової системи і надмірної активності -самооценка, навпаки, завищена, а критика не чинить на них ніякої дії [5; C.23].

      Часто буває , що ці риси  "передаються у спадок" :тоді скільки батькі не б'ються , виростає хто-то дивовижно на них схожий.А буває , що у сильних егергійних батьків народжується ніжна,чуттєва дитина,котра совсім не схожа на них:батьки чекають,що вона буде кричати,битися,непріривно щось робити-а дитина читає собі у кутку книжку.Чи навпаки у астенічних тендітних батьків дитя виявляється крупним та активним,гучним, пригнічує їх кожним своїм кроком.Важливо враховувати і подібності батьків та дітей.

Прийнято вважати , що висока самооцінка-добре,а низька- погано.Але говорять також,що наші недоліки-продовження наших достоїнств.Оптимізм,впевненість,активність та ініціативність людиниз високою самооцінкою можуть обернутися низькою самокритичністю,агрисивністю,, зарозумілистю песимізм і невпевненість у своїх силах нерідко сприяють більший реалістичності у постановці завдань,увазі до помилок,чуйності щодо інших людей.

                                      2.Види самооцінки.

   Переживання різних емоцій, які супроводжують процеси самопізнання, формують у людини ставлення до себе. Знання про себе, поєднане з певним ставленням до себе, становить самооцінку особистості.

   Самооцінка – це оцінка особистості самої себе, своїх можливостей, якостей і місця серед інших людей. Належачи до ядра особистості, самооцінка є важливим регулятором її поведінки. Від самооцінки залежать взаємовідносини людини з оточуючими, її критичність, вимогливість до себе, ставлення до успіхів і невдач. Самооцінка впливає на ефективність діяльності людини і дальший розвиток її особистості.Самооцінка – це своєрідні когнітивні схеми, котрі узагальнюють минулий досвід особистості і організують нову інформацію відносно даного аспекту „Я". Разом з тим самооцінка, особливо якщо мова йде про здібності і потенційні можливості особистості, виражає певний рівень домагань. А він залежить від багатьох умов. Хлопчик, хвальковитий з товаришами, може набагато скромніше оцінювати себе в розмові з учителем. Самооцінка є засобом самовираження, створення в оточуючих більш приємного враження про себе.

   Особистість оцінює себе двома шляхами:

- шляхом співставлення рівня своїх домагань, з об’єктивними результатами своєї діяльності;

- шляхом порівняння себе з іншими людьми.Знати самооцінку дуже важливо. Це відіграє важливу роль у процесі взаємовідносин, морального спілкування, в які люди як соціальні істоти, безперечно, включаються. Знаючи тип самооцінки можна певною мірою нею регулювати. У визначенні власної самооцінки слід знати орієнтовні характеристики людей із заниженою і завищеною самооцінкою.

   Звідки ж береться ця занижена самооцінка?

Тут доречно згадати вислів відомого австрійського психоаналітика Альфреда Адлера: «Всі ми родом з дитинства».   «Як ти міг розбити цю тарілку, нічого довірити не можна!», «Невже ти не можеш розв’язати цей приклад, ну зовсім нероба!», « А ну зроби собі нормальну зачіску, а то схожий на динозавра якогось!». Такий тип батьківського виховання ні до чого доброго не доведе. Отож, батьки пам’ятайте : якщо весь час повторювати своєму чаду, що він нічого не знає, не вміє і в нього нічого не виходить, то, можливо, ваша дитина в це повірить і тоді проблеми з самооцінкою їй гарантовані. Критикуйте сам вчинок, а не винуватця.

       Виховання в сім'ї впливає не тільки на соціалізацію дитини, але і на його ставлення до себе, тобто на самооцінку. У підлітків самооцінка залежить від думки значущих дорослих і, в першу чергу, від оцінки батьків. При цьому занижена самооцінка може призвести до порушення поведінки підлітка вже в більш старшому віці. Прояви негативної самооцінки можуть бути самі різні: від зниження працездатності, до прояву агресії [1; C.23].

       Батьки, виявляють інтерес до проблем своїх дітей, беруть участь у вирішенні проблемних ситуацій, які вважають своїх дітей гідними поваги, допомагають своїм дітям оцінювати себе позитивно.

Таким чином, хоч роль сім'ї в житті дитини з віком і знижується, вона все одно продовжує впливати на ставлення дитини до себе. Зміна ставлення батьків до дитини впливає на його самооцінку [6; C.89].

      Хоча не тільки зовнішні чинники впливають на самооцінку, свою роль у формуванні та розвитку  самооцінки також грає тип темпераменту. Сангвініки та флегматики, як правило, мають стабільну самооцінку, у холериків вона скаче то вниз то вгору, меланхоліки частіше за все страждають від заниженої самооцінки.

Занижена самооцінка

      Людина з заниженою самооцінкою відчуває себе невдахою. Вона не хоче братися ні за що нове, оскільки боїться, що в неї нічого не вийде. Вона терпіти не може ризику, тому що не вірить, що її зусилля до чого-небудь приведуть. Вона не намагається що-небудь змінити у своєму житті, оскільки вважає, що майбутнім керувати неможливо, і все визначиться само собою. Характерні якості таких людей: упевнені в глибині душі, що небагато варті (принижена гідність); бояться здійснити помилки; постійно мріють про фізичну досконалість; обмежуються інтересами і вчинками, які добре відомі і безпечні; не вміють сприймати компліменти; в спілкуванні з іншими передусім турбуються про враження, яке справляють на них; несміливі; схильні до самозгубної поведінки (наприклад, вживання наркотиків); або не сприймають критики, або впадають від неї в розпач. [6;C.107]     

     При постійних навіюваннях з боку близьких, що він вроджений невдаха, що він дурний, поганий, хворий, безграмотний, у чутливого дитини "опускаються руки". Смирення з власною нікчемністю призводить до "вивченої безпорадності". Дитя перестає вчитися, тому "все одно нічого не виходить", перестає спілкуватися, тому "все одно зі мною ніхто не грає" ... У критичні моменти діяльність обмежується проханнями про допомогу, адресованими до більш успішним учасникам. Ці прохання з часом стають відпрацьованої маніпуляцією: "Я такий слабкий, ви можете зробити зі мною все, що завгодно - будь ласка, допоможіть мені!". Відмовив у допомозі людина відчуває, що надійшов неблагородно. Він не підозрює, що існування за рахунок чужої роботи - просто спосіб життя такого маніпулятора. Це сумна ситуація, але багато людей навчаються жити саме так.

Неадекватна самооцінка, що не усвідомлювана, тому що не піддається зміні, у багатьох людей викликає складнощі у спілкуванні, заважає адаптуватися до роботи, перешкоджає самоактуалізації.

     Занижена самооцінка (у побуті - "комплекс неповноцінності") характеризується повною відсутністю віри у власний успіх аж до відмови щось робити, це доведена до автоматизму безпорадність. Тут теж з'являється маніпуляція, ідея якої така: "Я такий слабкий, зі мною кожен може зробити що завгодно, тому допоможіть мені".

Завищена самооцінка

     Людина з завищеною неадекватною самооцінкою не бажає визнавати, що все це – наслідок власних помилок, ліні, недостатності знань, здібностей або неправильної поведінки. Виникає важкий емоційний стан – ефект неадекватності, головною причиною якого є стійкість сформованого стереотипу завищеної оцінки своєї особистості. Якщо ж висока самооцінка пластична, змінюється відповідно до реального стану справ – збільшується при успіху і знижується при невдачі, то це може сприяти розвитку особистості, тому що вона змушена докладати максимум зусиль для досягнення поставлених цілей, розвивати власні здібності і волю.

     Завищена самооцінка (у побуті часто іменована "манією величі") - це переоцінка себе і своїх можливостей, самоствердження за рахунок чужих досягнень. Гасло людини з такою самооцінкою: "Я чудовий і завжди правий, тому ви повинні мені підкорятися". [6; C.39]

                                    

II.Самооцінка та родині.

                                       1.Виховання у родині.

2.Роль батьківського виховання у розвитку самооцінки.

    Самооцінку з раннього дитинства формує виховання. Низька самооцінка не дає здібностям дитини повністю розкритися. А надто високу думку про себе може бути небезпечним: дитина буде приписувати собі неіснуючі достоїнства і нереальні перспективи, а потім, у майбутньому, страждати, коли життя почне все розставляти на свої місця.

    Часто батьки придумують, яким повинен бути дитина в ідеалі, а, коли він не відповідає їхнім мріям, дорікають його за це, не помічаючи достоїнств, які просто не були включені в їх, батьківські, плани. Тому, щоб у дитини не виховалося низької самооцінки і відчуття ущербності, не варто покладати на нього якихось величезних надій, щоб згодом не прийти до розчарування. І, навпаки, потрібно старанно помічати гідності, відкривати в дитині йому притаманні риси.

Похвала і критика теж повинні мати розумне співвідношення: не можна все, що робить дитина, беззастережно хвалити, але й лаяти за все підряд - теж не варто. Якщо критика буде перевищувати похвалу, то дитина почне уникати спілкування з батьками. І, критикуючи дитину (якщо є в цьому необхідність), потрібно знайти, за що його можна похвалити, наприклад, за самостійність, за розум, силу волі.   Більш того, в кінці розмови потрібно висловити щиру надію, що дитина зрозуміла критику і швидко все виправить.

    Особливо акуратно потрібно поводитися з дітьми, якщо їх двоє і більше. Є батьки, які відверто порівнюють дітей, ставлять одного іншим у приклад. Звичайно, це відбивається на самооцінці дітей, викликає у них почуття заздрості, сумнів у батьківській любові і відверту неприязнь до того, кого постійно звеличують [6; C.67].

Фактично, самооцінка - це різниця між собою реальним і собою ідеальним, а діти, особливо підлітки, люблять створювати собі ідеали. Часом вони хочуть бути схожими на героїв книг або гучних фільмів, але проблеми в тому, що це недосяжно. В результаті розрив між ідеалом і підлітком настільки великий, що самооцінка падає мало не до нуля.

    Найприкріше, що це стосується, більшою мірою, найрозумніших, інтелігентних, знаючих і допитливих підлітків. Саме вони найбільше і найчастіше незадоволені собою і мають низьку самооцінку. У легковажних підлітків, які живуть сьогоднішнім днем, не думають про майбутнє і не забивають собі голови ідеалами, якраз з самооцінкою все гаразд.

    Звичайно, потрібно вітати прагнення дитини до ідеалу, інакше він виросте самовдоволеною і не дуже освіченою особистістю. Але, в першу чергу, потрібно зуміти пояснити йому, що до ідеального наблизитися можна тільки поступово, шляхом копіткої праці. Пояснити дитині, що, якщо ідеали здаються недосяжними, якщо не можеш змінити себе реального, то потрібно вміти змінювати уявлення про себе - ідеальному. І, найголовніше, потрібно полюбити себе, такого, який є. [11; C.120]

    Виховання самооцінки в дитині - одна з найважливіших завдань для його майбутнього життя.

Велике значення в становленні самооцінки має стиль сімейного виховання, прийняті в сім'ї цінності.

3 стилю сімейного виховання:

- демократичний

- авторитарний

- Попустіческій [12; C.100]

При демократичному стилі насамперед враховуються інтереси дитини.              Стиль "згоди".

При авторитарному стилі батьками нав'язується свою думку дитині. Стиль "придушення".

При попустіческом стилі дитина надається сам собі.

Дитина бачить себе очима близьких дорослих, його виховують. Якщо оцінки та очікування в сім'ї не відповідають віковим та індивідуальним особливостям дитини, її уявлення про себе здаються    М.І. Лісіна простежила розвиток самосвідомості дітей залежно від особливостей сімейного виховання. Діти з точним уявленням про себе виховуються в сім'ях, де батьки приділяють їм досить багато часу; позитивно оцінюють їх фізичні та розумові дані, але не вважають рівень їх розвитку вище, ніж у більшості однолітків; прогнозують хорошу успішність у школі. Цих дітей часто заохочують, але не подарунками; карають, в основному, відмовою від спілкування. Діти із заниженим уявленням про себе ростуть у сім'ях, в яких з ними не займаються, але вимагають послуху; низько оцінюють, часто дорікають, карають, іноді - при сторонніх; не очікують від них успіхів у школі і значних досягнень у подальшому житті [8; C.88].

Від умов виховання в сім'ї залежить адекватне і неадекватна поведінка дитини.

     Діти, у яких занижена самооцінка, незадоволені собою. Це відбувається в сім'ї, де батьки постійно засуджують дитини, або ставлять перед ним завищені завдання. Дитина відчуває, що він не відповідає вимогам батьків.

Неадекватність також може проявлятися з завищеною самооцінкою. Це відбувається в сім'ї, де дитину часто хвалять, і за дрібниці і досягнення дарують подарунки (дитина звикає до матеріальної винагороди). Дитину карають дуже рідко, система вимоги дуже м'яка.

Адекватне уявлення - тут потрібна гнучка система покарання і похвали. Виключається захоплення і похвала при ньому. Рідко даруються подарунки за вчинки.

     У сім'ях, де ростуть діти з високою, але не з завищеною самооцінкою, увага до особистості дитини (його інтересам, смакам, стосунків із друзями) поєднуються з достатньою вимогливістю. Тут не вдаються до принизливим покаранням і охоче хвалять, коли дитина того заслуговує. Діти зі зниженою самооцінкою (не обов'язково дуже низькою) користуються будинки більшою свободою, але ця свобода, по суті, - безконтрольність, слідство байдужості батькам до дітей і один до одного.

    Шкільна успішність є важливим критерієм оцінки дитини як особистості з боку дорослих і однолітків. Ставлення до себе як до учня значною мірою визначається сімейними цінностями. У дитини на перший план виходять ті його якості, які найбільше турбують його батьків - підтримання престижу. У самосвідомості школяра зміщуються акценти, коли батьків хвилюють не навчальні, а побутові моменти в його шкільного життя ("У класі з вікон не дме?", "Що вам давали на сніданок?"), Або взагалі мало що хвилює - шкільна життя не обговорюється або обговорюється формально. Досить байдужий питання: "Що було сьогодні в школі?" Рано чи пізно призведе до відповідного відповіді: "Нічого особливого", "Все нормально". [4; C.29]

    Батьки задають і вихідний рівень домагань дитини - те, на що він претендує у навчальній діяльності та відносинах. Діти з високим рівнем домагань, завищеною самооцінкою і престижною мотивацією розраховують лише на успіх. Їх уявлення про майбутнє настільки ж оптимістичні.

Діти з низьким рівнем домагань і низькою самооцінкою не претендують на багато що ні в майбутньому, ні в сьогоденні. Вони не ставлять перед собою високих цілей і постійно сумніваються у своїх можливостях, швидко миряться з тим рівнем успішності, який складається на початку навчання.

Особистісної особливістю в цьому віці може стати тривожність.    Висока тривожність набуває стійкість при постійному невдоволенні навчанням з боку батьків. Припустимо, дитина захворіла, відстав від однокласників і йому важко включитися в процес навчання. Якщо пережиті їм тимчасові труднощі дратують дорослих, виникає тривожність, страх зробити щось погано, неправильно. Той же результат досягається в ситуації, коли дитина вчиться досить успішно, але батьки очікують більшого і пред'являють завищені, нереальні вимоги [11; C.100].

Через наростання тривожності і пов'язаної з нею низької самооцінки знижуються навчальні досягнення, закріплюється неуспіх.   Невпевненість у собі призводить до ряду інших особливостей - бажанню бездумно слідувати вказівкам дорослого, діяти тільки по зразках і шаблонах, боязні проявити ініціативу, формальному засвоєнню знань і способів дій.

Дорослі, незадоволені падаючої продуктивністю навчальної роботи дитини, все більше і більше зосереджуються на цих питаннях в спілкуванні з ним, що підсилює емоційний дискомфорт. Виходить замкнуте коло: несприятливі особистісні особливості дитини відбиваються на його навчальної діяльності, низька результативність діяльності викликає відповідну реакцію оточуючих, а ця негативна реакція у свою чергу, посилює сформовані в дитини особливості. Розірвати це коло можна, змінивши установки та оцінки батьків. Близькі дорослі, концентруючи увагу на найменших досягненнях дитини. Чи не осуджуючи його за окремі недоліки, знижують рівень його тривожності і цим сприяють успішному виконанню навчальних завдань.

    Другий варіант - демонстративність - особливість особистості, пов'язаної з підвищеною потребою в успіху й увазі до себе оточуючих. Джерелом демонстративності зазвичай стає недолік уваги дорослих до дітей, які відчувають себе в сім'ї закинутими, "недолюбленими". Але буває, що дитині виявляється достатня увага, а воно його не задовольняє в силу гіпертрофованої потреби в емоційних контактах. Завищені вимоги до дорослих пред'являються не бездоглядними, а навпаки, найбільш розпещеними дітьми. Така дитина буде домагатися уваги, навіть порушуючи правила поведінки. ("Краще нехай лають, чим не помічають"). Завдання дорослих - обходитися без нотацій і повчань, як можна менш емоційно робити зауваження, не звертати увагу на легкі провини і карати за великі (скажімо, відмовою від запланованого походу в цирк). Це значно важче для дорослого, ніж дбайливе ставлення до тривожного дитині [10; C.45].

Якщо для дитини з високою тривожністю основна проблема - постійне несхвалення дорослих, то для демонстративної дитини - недолік похвали [25; C.192].

    Третій варіант - "відхід від реальності". Спостерігається в тих випадках, коли в дітей демонстративність сполучається з тривожністю. Ці діти теж мають сильну потребу в увазі до себе, але реалізувати її не можуть завдяки своїй тривожності. Вони мало помітні, побоюються викликати несхвалення своєю поведінкою, прагнуть до виконання вимог дорослих. Незадоволена потреба в увазі призводить до наростання ще більшої пасивності, непомітності, що ускладнює і так недостатні контакти. При заохоченні дорослими активності дітей, прояві уваги до результатів їх навчальної діяльності та пошуках шляхів творчої самореалізації досягається відносно легка корекція їхнього розвитку [21; C.142].

     Таким чином, для того, щоб максимізувати позитивні і звести до мінімуму негативний вплив сім'ї на виховання дитини необхідно пам'ятати внутрісімейні психологічні фактори, що мають виховне значення:

· Брати активну участь у житті сім'ї;

· Завжди знаходити час, щоб поговорити з дитиною;

· Цікавитися проблемами дитини, вникати в усі виникаючі в його житті складності і допомагати розвивати свої вміння і таланти;

· Чи не чинити на дитину ніякого натиску, допомагаючи йому тим самим самостійно приймати рішення;

· Мати уявлення про різні етапи в житті дитини;

· Поважати право дитини на власну думку;

· Вміти стримувати власницькі інстинкти і ставитися до дитини як до рівноправного партнера, який просто поки що володіє меншим життєвим досвідом;

· З повагою ставитися до прагнення всіх інших членів родини робити кар'єру і самовдосконалюватися. [12; C.109]

     Наша думка про себе, наша оцінка самих себе відіграє важливу роль у становленні особистості. Дорослі ще можуть якось захиститися від критики з боку інших людей, не знизивши самооцінки. А підліток? Він ранимий і чутливий. І вирішальний вплив на його ставлення до себе чинять найближчі люди - його батьки. У підлітків з високою самооцінкою батьки суворі, але послідовні. Вони вимагають, щоб їхня дитина багато знав і вмів, ріс чуйним і чесним, але в той же час проявляють достатню гнучкість і за певних обставин допускають виключення з правил. У таких сім'ях теплота відносин поєднується з суворою дисципліною. Тут проявляють взаєморозуміння і прихильність. Батьки підлітків з низькою самооцінкою часто бувають непослідовні у своїх очікуваннях і методи виховання. Іноді батьки занадто багато забороняють або надмірно критично ставляться до дітей.

Отже, у підлітка з'явиться висока самооцінка тільки в тому випадку, якщо батьки піклуються і виявляють до нього інтерес.

     III.Дослідження виховання підлітків та їх самооцінки.

                   1.Організація проведення дослідження.

Наше дослідження проводилося на базі ОШ-65м.Маріуполя.У дослідженні прийняли участь 35 підлітків.

1.Дослідження самооцінки за методикою Дембо-Рубінштейн в модифікації А. М. Прихожан

Дана методика заснована на безпосередньому оцінюванні (шкалировании) школярами ряду особистих якостей, таких як здоров'я, здібності, характер і т. Д. Обстежуваним пропонується на вертикальних лініях відзначити певними знаками рівень розвитку у них цих якостей (показник самооцінки) і рівень домагань, т. е. рівень розвитку цих же якостей, який би задовольняв їх. Кожному випробуваному пропонується бланк методики, що містить інструкцію і завдання.

Для дослідження були використованні наступні методики.

2.Підлітки про батьків"(ADOR).

Опитувальник "Поведінка батьків та відношення підлітків до них"вивчає установки , поведінку та методи виховання батьків так,як їх бачать діти.

Основою даного опитувальника служить методика,яку створив Шафер у 1965 році,у Росії адаптован співробітниками лабароторії клинічної психології інститута ім.Бехтерева Васерманом Л. І., Гороковою І.А., Роміциной Е.Е.  та став активно використовуватисяпід назвою ADOR"Підлітки про батьків".Ця методика базуєтся на положенні Шафера про те,що виховничій вплив батьків(так як його описують діти) можна охарактеризувати  за допомогою трьох факторів змінних:прийняття підлітків батьками-емоційне відторгнення їх;директивність зі сторони батьків-психологічна автлномність їх;послідовність-непослідовність у здійсненні батьками виховальних принципів.Результати тесту представлені у виді сум балів набраних по п'яти основним шкалам.

POZ-позитивна зацікавленість;

DIR-директивність;

HOS-ворожість;

AVT-автономність;

NED-непослідковність.

Під поняттям позитивної зацікавленногсті розуміється безумовно позитивне ставлення до дитини від вихідних очікувань батьків та від конкретних успіхів дитини .Приймающі дитину батьки-це батьки емоційно розуміющі його,сопереживаючі йому своєчасно реагующі на потреби підлітка.Тим самим такі батькистворюють у підлітка безосознану впевненість у тому,що він володіє необхідними особистими засобами для досягнення своеї мети.

3.Проективна методика "Моя сім'я".

Ця методика допомогає виявити ставлення дитини до членів своєї родини та своє місце у сім'ї.Кожен малюнок є творчою діяльністю , не тільки відображає сьогодення та минуле,але також спрямовані на майбутнє,  так як при малюванні дитина інтерпритує ситуацію вирішує проблему  актуальних сімейних відносин. Дитині діється інструкція "Будь ласка,намалюй свою сім'ю,щоб її члени були чимось зайняті".Після того,як дитина намалювала,її малюнок інтерпритують.

                            

                                2.Результати дослідження.

2.Підлітки про батьків"(ADOR).

          Перед початком експерименту підліток вводиться в курс справи щодо цілей і завдань дослідження, після чого йому пред'являється така інструкція:

         "Просимо Вас оцінити, виходячи з власного досвіду, які із зазначених положень найбільше характерні для Ваших батьків. Для цього уважно прочитайте кожне твердження, не пропускаючи жодного з них".

          Потім підлітку пред'являється реєстраційний бланк для заповнення окремо на кожного з батьків.

В результаті обробки даних ми отримали наступне:

За методикою «Підліток про батьків» ми відзначатимемо тільки сильно виражені шкали знаком «+». Це буде показувати, що впливає на підлітка, які стилі виховання використовуються в кожній родині.

Процес обробки включає в себе заповнення таблиць по кожному параметру:

POZ - позитивний інтерес,

DIR - директивність,

HOS - ворожість,

AUT - автономність,

NED - непослідовність.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

14486. Региональная политика ЕС в АТР (90-2000) 18.64 KB
  Региональная политика ЕС в АТР 90-2000 С усилением глобализационных процессов международные отношения стали переходить из двустронних на уровень интеграционных объединений. В АТР ядром интеграционных процессов является АСЕАН Ассоциация стран Юго-Восточной Азиии. След...
14487. Внешнеполитические интересы США в АТР 28.8 KB
  Внешнеполитические интересы США в АТР Современная внешняя политика Соединенных Штатов сориентирована в двух основных направлениях – €œатлантическом€ Европейский регион и €œтихоокеанском€ АзиатскоТихоокеанский мегарегион. Параллельно с традиционными €œатлант...
14488. Столкновение интересов США и КНР на глобальном и региональном уровне 24.54 KB
  Столкновение интересов США и КНР на глобальном и региональном уровне. Китай и США являются великими державами современности. Каждая из этих стран стремится увеличить своё влияние как на глобальном уровне так и в различных регионах. РЕГИОНАЛЬНЫЙ УРОВЕНЬ Существует 2 ...
14489. Концепция Большого Ближнего Востока во внешней политике США 16.96 KB
  Концепция Большого Ближнего Востока во внешней политике США Географически под Большим Ближним Востоком подразумевалась обширная территория государств с преобладающим мусульманским населением: от Марокко до Пакистана включительно и от Турции до Судана. Заявленная це
14490. Стратегия нового Шелкового пути: проблемы и перспективы 30.66 KB
  Стратегия нового Шелкового пути: проблемы и перспективы Инициатива Новый Шелковый путь о которой Клинтон впервые объявила в своём выступлении в Ченнаи в Индии 20 июля 2011года предусматривает создание сети торговых и транспортных коридоров которые будут проходить че...
14491. Политика США в Центральной Азии. Концепция «Шелкового пути» 16.27 KB
  Политика США в Центральной Азии. Концепция Шелкового пути. В начале 90х США стали пытаться обособить страны ННГ новых независимых госв от России путем развития государственности и переориентации на запад. С 94г. Начинается освоение ЦА нефтедобывающими компаниями
14492. Политика США в Западном полушарии. Интеграционные проекты США 17.91 KB
  Политика США в Западном полушарии. Интеграционные проекты США Сложно выделить в истории Соединённых Штатов Америки такой период когда бы они не проявляли геополитического интереса в отношении своих ближайших соседей – латиноамериканских государств. Выразителем го...
14493. Арктическая политика США (90-е гг. XX в. - 10 -е гг. XXI в.) 18.12 KB
  Арктическая политика США 90е гг. XX в. 10 е гг. XXI в. Интересы США в Арктике можно сгруппировать в несколько блоков. Вопервых – военностратегические в том числе: ПРО и раннее предупреждение; развертывание наземных и морских систем для стратегической переброски; страт
14494. Интересы ЕС в ЛА. Саммиты ЕС-ЛА. Политика ЕС – как фактор интеграции в регионе 21.53 KB
  Интересы ЕС в ЛА. Саммиты ЕСЛА. Политика ЕС – как фактор интеграции в регионе. Ибероамериканские саммиты. Основы трансрегионального сотрудничества ЛКА и ЕС Интересы: Динамичное развитие региональных интеграционных процессов. Углубление политического диалога ...