83251

Классификация жилых домов по градостроительной ситуации, виды жилой застройки

Доклад

Архитектура, проектирование и строительство

Периметральная застройка составляется из протяженных жилых домов любого типа: многосекционных коридорных галерейных блокированных рис. Однако периметральная застройка может охватывать и участок значительного размера.

Русский

2015-03-12

29.65 KB

5 чел.

Классификация жилых домов по градостроительной ситуации,

Виды жилой застройки

Жилая застройка проектируется и осуществляется в самых различных природно-климатических и градостроительных условиях, и это отражается на ее пространственной организации, на выборе типов , домов и композиционных приемов. Можно выделить несколько основных видов застройки, отличающихся по характеру образуемых пространств и по рисунку план. Они встречаются в проектной практике для самых различных населенных мест: от крупного города до села.

Периметральная застройка составляется из протяженных жилых домов любого типа: многосекционных, коридорных, галерейных, блокированных (рис. 6). Для нее характерно образование дворового пространства в группе домов, полностью замкнутого или частично раскрытого. Минимальные размеры двора устанавливают с учетом инсоляционных разрывов между домами, стоящими напротив друг друга (СНиП 2.07.01—89). Однако периметральная застройка может охватывать и участок значительного размера. Предшественник современной периметральной застройки—традиционный городской квартал, определявший планировочную структуру всех исторически сложившихся городов. На рубеже XIX—XX вв. и позже квартальная планировка и возникающая вместе с ней сплошная фронтальная застройка улиц (улицы-коридоры) подверглись резкой критике в новых градостроительных концепциях («город-сад», дезурбанизм, социалистический город в проектах И. Леонидова и Н. Милютина, Афинская хартия). Однако в 70-е годы жилой квартал, более свободный, чем исторические прототипы, озелененный и благо-

устроенный вновь стал элементом градостроительных планов, причем не только в зонах реконструкции, но и на свободных территориях. Возрождается и традиционная улица.

Строчная застройка возникла как альтернатива старым городским кварталам и долгое время считалась символом современного градостроительства, принципы которого были изложены, в частности, в Афинской хартии. В советских городах получила массовое распространение с 20-х годов и применяется до сих пор. За рубежом была характерна главным образом до 70-х годов. Строчная застройка в отличие от периметральной открыта для аэрации территории, пронизана зеленью (рис. 7). Однако из-за того, что жилые здания располагаются преимущественно торцом к магистралям и улицам защита территорий от транспортных шумов оказывается недостаточной. Массовое применение строчной застройки стало кроме того одной из причин потери индивидуального облика городов, утраты улиц как архитектурно-планировочных элементов, однообразия пространств и перерасхода территорий. В настоящее время строчная застройка заметно уплотняется, трансформируется в более замкнутые планировочные образования. В ее формировании так же, как и в предыдущем случае участвуют дома разных типов.

Групповая застройка в отечественной практике возникла в 70-х годах, в период укрупнения микрорайонных территорий, когда периметральная застройка уже не могла дать необходимой плотности. При этом приеме протяженные жилые дома группируются в виде разнообразных геометрических фигур, образующих дворы различной формы и глубины, часто в сочетании с односекционными домами большей этажности. Такие группы, одинаковые или несколько отличающиеся друг от друга, размещенные вдоль красных линий микрорайонов, представляют значительные по протяженности, самостоятельные ансамбли (рис. 8).

«Сетчатая» застройка компонуется на геометрической сетке разного рисунка (прямоугольной, треугольной, многоугольной). Для ее формирования используются многоквартирные жилые дома от одного до четырех этажей блокированного, секционного, коридорного, галерейного или смешанного типов. Внутренние дворы служат рекреацией для группы квартир.

«Ковровая» застройка образуется из одно-двухэтажных блок-квартир с внутренними двориками. В тех случаях, когда блок-квартиры имеют правильную геометрическую форму (например Г-образные блок-квартиры) «ковровая» застройка напоминает «сетчатую» (рис. 9, 10).

Однако «ковровая» застройка всегда сохраняет свой существенный признак — внутренний двор принадлежит одной квартире. В практике можно найти немало примеров использования сложных по конфигурации исходных блок-квартир, что освобождает рисунок плана от строгой геометричности и сообщает ему больше свободы и живописности.

Таковы основные и наиболее распространенные виды застройки, различающиеся по типологическому при-

знаку. Кроме них можно назвать еще несколько.

Для сельских населенных пунктов и малых городов характерна усадебная застройка. Сегодня она особенно актуальна в связи с программой развития сел и поощрения жителей к ведению развитого подсобного хозяйства. В основе ее дом усадебного типа (рис. И).

Для заполнения небольших свободных участков и замены ветхих зданий в зонах реконструкции используют дома-«вставки». Застройка ими ведется выборочно, что позволяет полнее сохранить облик ценной городской среды и архитектурно-историческое наследие (рис. 12).

При освоении участков с большим уклоном предпочтение нередко от-

дается застройке из террасных домов, что позволяет использовать территории, относящиеся к категории неудобных (рис. 13).

Одной из современных форм ведения жилищного строительства являются многофункциональные комплексы. Они основаны на интеграции жилья с различными учреждениями и применяются как при реконструкции центральных районов, так и на периферии города

Среди других важных характеристик застройки следует назвать размещение жилых зданий относительно пешеходно - транспортных коммуникаций, учреждений обслуживания, зон отдыха и других элементов селитебной зоны. Оно регулируется специальными нормами. Так, например, жилые здания должны располагаться с отступом от красной линии магистральных улиц не менее 6 м. Радиус доступности остановок общественного транспорта не должен превышать 500 м. Расстояние до школ должно быть в пределах 500 м, а до детских садов—300 м.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

84509. Коагуляційний гемостаз, його фізіологічне значення 62.99 KB
  В результаті таких змін утворюється фібриновий згусток тромб що закриває отвір пошкодження у судині.Перетворення фібриногену у фібрин; Взаємний звязок цих фаз полягає в тому що продукт попередньої реакції ініціює наступну автокаталітичний процес. Утворення фібрину складний процес. Спочатку утворюється фібринмономер потім він полімеризується утворюється фібринполімер.
84510. Коагулянти, антикоагулянти, фактори фібринолізу, їх фізіологічне значення 43.06 KB
  Збереження рідкого стану крові одного з найбільш важливих параметрів гомеостазу головна функція системи регуляції аґреґатного стану крові та колоїдів. Прискорення згортання крові називають гіперкоагулемією а сповільнення гіпокоагулемією. Рідкий стан крові забезпечується такими механізмами. Стінки судин та форменні елементи крові мають негативний заряд що відштовхує клітини крові від судин.
84511. Фізіологічна характеристика системи АВО крові. Умови сумісності крові донора і реципієнта. Проби, перед переливанням крові 50.77 KB
  Групову належність необхідно враховувати при переливанні крові. Кров донора (людина, у якої беруть кров для переливання) та реципієнта (людина, якій переливають кров) мають бути сумісними. Це означає, що плазма крові реципієнта не повинна містити аглютинінів до аглютиногенів еритроцита донора.
84512. Фізіологічна характеристика резус-системи крові Значення резус-належності при переливанні крові та при вагітності 45.14 KB
  Резус система як і система АВ0 є основною груповою системою крові. Резус система влаштована відносно простіше ніж система АВ0. Найбільш важливим сильним та поширеним аглютиногеном системи резус є Д Rh.
84513. Загальна характеристика системи травлення. Травлення в ротовій порожнині. Жування, ковтання 43.53 KB
  Система травлення забезпечує фізичну та хімічну обробку їжі та всмоктування отриманих продуктів у внутрішньому середовищі. Після потрапляння їжі в організм вона підлягає. Гідроліз та всмоктування їжі органи травної системи виконують разом та узгоджено це досягається завдяки механізмам регуляції.Механічна обробка їжі подрібнення перемішування.
84514. Склад слини, її роль в травленні 43.47 KB
  Слина виділяється: І.Змішані Слина змішаний секрет всіх слинних залоз. Змішана слина має 994 995 води решта органічні та неорганічні речовини які забезпечують оптимум рН для дії ферментів. Слина розчиняє речовини що діють на смакові рецептори зволожує ротову порожнину змочує їжу формує та покириває харчову грудку сприяє ковтанню.
84515. Механізми утворення слини, первинна та вторинна слина 41.82 KB
  В дольках ацинусах слинних залоз утворюється первинний секрет який є ізотонічним однаковим за йонним складом по відношенню до плазми крові і містить ферменти що секретуються ацинарними клітинами. Секреторний цикл це послідовна зміна станів секреторних клітин які виділяють ферменти та слиз. Для клітин які виділяють ферменти можна визначити такі фази секреторного циклу: 1.
84516. Регуляція слинновиділення. Вплив властивостей подразника на кількість і якість слини 43.06 KB
  Слиновиділення має нервову та гуморальну регуляцію проте основну роль у регуляції виконує нервова система. Слиновиділення знаходиться під контролем як симпатичної так і парасимпатичної нервових систем. Індукують слиновиділення секреторні центри довгастого мозку аферентні активуючі імпульси до якого надходять від рецепторів язика ротової порожнини та піднебіння смакові та тактильні від носової порожнини нюхові рецептори та від вищих відділів мозку думка про їжу. Від всіх цих рецепторів інформація про характер їжі надходить до...
84517. Методи дослідження секреторної функції шлунку у людини. Склад і властивості шлункового соку. Механізми секреції хлористоводневої кислоти 43.63 KB
  На тваринах секреторну функцію шлунка досліджують такими методами: 1. Свищ fistul шлунка трубка що вставляється в порожнину шлунка. Свищ шлунка можна комбінувати з езофаготомією операцією по вирізанню стравоходу. Добутий таким чином шлунковий сік відноситься до того який виділяється під час 1ої фази шлункової секреції бо їжа не подразнила слизову оболонку шлунка тому в даному соці буде менше ферментів і більше електролітів.