83281

Розквітни красою на щастя, на долю, моя Україно

Доклад

Педагогика и дидактика

Обладнання: книга - Усний журнал із оформленням сторінок карта України символіка народні символи: кетяги калини барвінок чорнобривці вишиті рушники образ Матері Божої вінок із квітів – символів колоски пшениці дитячі малюнки із краєвидами фотоматеріали міста дитячі журнали Моя країна...

Украинкский

2015-03-12

573 KB

0 чел.

«Розквітни красою на щастя, на долю, моя Україно»

(Інтегроване заняття

читання, українська мова, музика)

Мета: узагальнити та систематизувати знання учнів про Україну, про народні символи українців, про її солов`їну мову, розвивати мислення, пізнавальні здібності учнів, ерудицію, дикцію під час читання поетичних творів; виховувати патріотичні почуття, національну гідність, любов до рідного краю, народу, до своєї Батьківщини - України.

Обладнання: книга – «Усний журнал» із оформленням сторінок, карта України, символіка, народні символи: кетяги калини, барвінок, чорнобривці, вишиті рушники, образ Матері Божої, вінок із квітів – символів, колоски пшениці, дитячі малюнки із краєвидами, фотоматеріали міста, дитячі журнали «Моя країна – Україна» (3 випуски)

                 (журнали додаються)

             Плакати із словами:  

«Сонце на небі і зоряна ніч солов`їна – моя Україна»

«Мамина пісня і мамина тиха сльозина – моя Україна»

«Батькове слово і врода небесна калини – моя Україна»

«Слово молитви і лагідний усміх дитини – моя Україна»

                                               М. Чумарна

             Хід заняття

Звучить пісня «Україно» (сл. і муз. Т.             

                                            Петренка)

Виконує ансамбль «Соколятко»

Вчитель: Читає вірш « Моя Вкраїно»

Моя Вкраїно, вільна і нова,

Моя ти матінко свята,

Тобі дарую пісню й слово,

Тобі віддам свої літа.

Молюсь за тебе, краю рідний,

За свій народ, за майбуття.

Хай завжди квітне день погідний,

Радіють мати і дитя.

Заняття «Розквітни красою, на щастя, на долю, моя Україно» ми присвячуємо неньці – Україні. Охоплює воно  шість сторінок.

1 сторінка. «Моя Вкраїна – Україна»

2 сторінка. «Народні символи українців»

3 сторінка. «Українська мова – мова калинова»

4 сторінка. «Моя Україна від краю до краю»

                 (віночок України із власних віршів)

5 сторінка. «Я – син твій, Україно,

                    я – донька твоя, Україно».

6 сторінка. «Душею і серцем до тебе я лину, моя    

                  Україно».

Пісня «Моя Україна» ( дві учениці )

Ти шляхом праведним святим

Йшла до волі – Україно

Ти перед ворогом своїм

Не ставала на коліна

Ти до омріяних зірок

Йшла крізь терна, (2 рази)

Ти в душах сіяла добро

наче зерна, наче зерна.

                  Приспів: Є на світі моя країна,

                                 Де червона цвіте калина.

                                 Гори, ріки й полонина,

                               Це -  моя Україна.

                              Є на світі моя Вкраїна,

                              Найчарівнішая перлина

                              В моїм серці вона єдина

                              Це моя – Україна.

Де б я на світі не була

Ти зі мною, Україно

Ти моя мати, що дала

Мені мову солов`їну,

Тут я пила із джерела

Чисту воду і до рання.

Тут я п`яніла без вина

В ніч медову від кохання.

Ти до омріяних зірок

Йшла крізь терна, (2 рази)

Ти в душах сіяла добро.

наче зерна, наче зерна.

Відкриваємо першу сторінку…

Перша сторінка.

 Кожна людина завжди з великою любов`ю і душевним трепетом згадує те місце, де вона народилася, де промайнуло її босоноге дитинство з дивосвітом – казкою у затишній батьківській оселі. То родинне вогнище, маленька батьківщина кожної людини. У кожного з вас теж є своє родинне вогнище, є дім, в якому ви живете,  де живуть ваші мама, тато, бабуся, дідусь, ваші брати й сестрички. А от коли скласти маленькі батьківщини кожного з вас,  вийде наша велика держава — Україна.

Що ж таке Україна?

— Україна — це наша земля, наш рідний край, наша країна з славною багатовіковою історією і мудрими, талановитими людьми, з чарівною піснею, "що дивує весь світ, багатющими народними традиціями, з мальовничою  природою. Крім українців, нашу землю заселяють люди інших національностей. Серед них є росіяни, білоруси, поляки, чехи, молдавани, євреї, румуни, татари та інші. І всі вони знайшли в нашому краї свою батьківщину.

Україна... Вона в усьому, що нас оточує: в місяці, зорях, у кожному камінчику, деревці. Все це рідне і близьке кожному з нас. І червона калина, що росте на подвір'ї біля вашої оселі, і рушничок, вишитий старенькими бабусиними руками.

Учень 1: Україна — це й зелена трава у дворі вашого дому,

на якій можна бігати, сидіти, лежати і дивитись в небо,  як там пливуть білесенькі хмаринки.

Є на світі одна Україна, як тільки одна в нас мати. Є одна Україна, як Великий Єдиний Бог. Є одна Україна, як одна Мати Божа, Цариця неба і Землі, покровителька і захисник України.

ЛЕГЕНДА ПРО УКРАЇНУ

Як тільки Господь наш, Сотворитель, поселив на Землі людей, вони відразу почали просити в Бога для себе зручні та вигідні місця прожитку. Не квапились тільки українці. Вони були від початку козаками: безпечно мандрували по землі, милувалися красою світу i нікому не заважали. Якось роззирнулись i побачили, що повсюдно снують люди, обживають займані місцини. Тоді пішли й вони до Господа. Тихенько стали за порогом i чекали, бо Творець саме тоді був чимось дуже зайнятий. А коли Сотворитель оглянувся i побачив чубатих вояків, то здивувався:

А чого вам треба, хлопці? — спитав спроквола.

Та землі материзни хочемо, Боже.

Буде вам матірна земля. Ідіть та й осідайте он на тому клаптику між морями, — показав пальцем униз.

Та там уже іспанці, Боже!

Ага, то біля них селіться.

Не можемо, Господи, там французи, а далі німці, ще якихось людей повно.

Подивився Бог згори i переконався, що все вже роздано. А козаки йому дуже сподобались — i не хотів Творець залишати ix без земель.

— Гаразд, — сказав Господь. — віддам я вам он той куточок понад Дніпром, що залишив coбi на земний рай. Але то незвичайний куточок— раїна. Земля там пахне медом, вода — як молоко, а з неба в душу людей ллється пісня. На той куточок будуть зазіхати нечестивці, тому його треба пильнувати та боронити. Як будете направду такими
відважними лицарями, як мені видається, то на тій землі станете господарями, а як нi — то рабами нечестивих.

— Згода. Добре, Господи! Буде так, як кажеш. Благослови в дорогу! Поблагословив ix Сотворитель i провів до райських воріт. Відтоді орють козаки землю, а зброєю захищаютьїї від усякої нечисті. I назвали свій райський куточок — Україна.

Україна — це ліс та долини,

Це широкі квітучі поля,

Це маленька щаслива дитина

І найкраща матуся моя.

Україна — це пісенька щира,

Це струмок, що біжить до Дніпра,

Це містечко ріднесеньке Сквира,

Я бажаю йому лиш добра.

Леся Мостицька

Учень 2: Україна — це історія народу, який протягом багатьох віків боровся за свою свободу і незалежність. Це його славні лицарі Петро Сагайдачний, Іван Сірко, Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Олекса Довбуш, які віддали своє життя за щастя народу. Це і такі відомі всьому світові діячі української культури, як Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка та інші.

Нашу землю, рідну домівку, Україну, що здобула незалежність і будує державу, ми повинні берегти й любити.

        

Вірш «Прапор України»    В. Крищенко

Вже кілька закривавлених століть

Тебе, Вкраїно, ймення позбавляли...

Тож встаньмо, браття, в цю урочу

мить—

Внесіте прапор вільної Держави!

Степів Таврійських і Карпатських гір

З'єднався колір синій і жовтавий.

Гей, недругам усім наперекір—

Внесіте прапор вільної Держави!

Ганьбив наш прапор зловорожий гнів,

Його полотна в попелі лежали...

Але він знов, як день новий, розцвів.

Внесіте прапор вільної Держави!

Повірмо в те, що нас вже не збороть,

І долучаймось до добра і слави.

Хай будуть з нами Правда і Господь –

Внесіте прапор вільної Держави!

                           

                            Україні

Україно, ти мов мати,               Україно, люба, мила,

Як тебе нам не кохати?            Ти теплом своїм зігріла

Ти надію нам дала,                  Нашу пісню, нашу долю,                      

Повну щастя і добра,               Нашу вистраждану волю.

                                 Лілія Диркавєць

Пісня "Україно, зустрічай"

Учень 3:

Розквітай, прекрасна Україно, Рідна земле, матінко моя.

Хай лунає мова солов'їна, Пісня неповторная твоя.

Хай смереки, ясени й тополі, Квіти, луки, трави і сади Шепчуть вірші щедрі,добрі,вольні,

Чисті, із джерельної води.

Нам би вічно милуватись нею, А лихі дороги обминуть, —

Дай напитись серцем і душею,

І піти з тобою в мрійну путь Розквітай, прекрасна Україно, Рідна земле, матінко моя.

                             Моя Вкраїно

Моя Вкраїно, вільна й нова,

Моя ти матінко свята.

Тобі дарую пісню й слово,

Тобі віддам свої літа.

Молюсь за тебе, краю рідний,

За свій народ, за майбуття.

Хай завжди квітне день погідний,

Радіють мати і дитя.

Бо хто без тебе я? Каліка,

Ходяче тіло без душі.

Молю я Бога, щоб довіку.    

Не іржавіли леміші.     

Щоб був твій стяг, мов небо, синій,

Мов стиглий колос у полях.

Цвіли ромашки і калина,    

Дзвенів у небі жайвір-птах.

Тести до статті

Варіант 1.

1.Що символізує колір прапора?

а) символіка Галицького королівства;

б) блакитне небо, золоте збіжжя;

в) блакитна кров сонця.

2. Що зображували на стягах за часів України- Русі?

а) небесні світила, хрест;

б) зображення Богдана Хмельницького;

в) Михайла Грушевського.

3.Хто ухвалив Закон про Державний прапор республіки  і її символіки?

а) Центральна рада 22 березня 1918 року;

б) цар Микола;

в) Російська імперія.

4. Коли синьо-жовтий прапор став символом Карпатської і Західноукраїнської Народної Республіки?

а) 13 листопада 1918 року;

б) в 1939 році;

в) в 1941 році.

5.Коли була заборонена символіка України?

а) за часів радянської влади;

б) за часів Йосипа Сталіна;

в) за часів Михайла Горбачова.

Варіант 2

1. Коли почали святкувати день державного прапора України?

а) 3 січня 2005 року;

б) 28 січня 2008 року;

в) 23 серпня 2004 року.

2. В якому столітті синьо-жовті  кольори отримали тлумачення як національні кольори українського народу?

а) у ХІХ столітті;

б) у ХІХ – на початку ХХ  століття;

в) у ХХ столітті;

3. Що зображували на стягах за часів України- Русі?

а) небесні світила, хрести;

б) княжі знаки – тризуба, двозуба;

в) небесні світила, хрести, княжі знаки- тризуба, двозуба.

4.  В якому році  синьо-жовтий прапор став символом Західноукраїнської Народної Республіки?

а) 13 листопада 1918 року;

б) в 1939 році;

в)  22 березня 1918 року.

5.Зачасів якої влади  синьо-жовта символіка була заборонена?

а) польської;

б) радянської;

а) австро-угорської.

              Прапор

Наш стяг  - пшениця у полях

Ще й небо голубе

У ньому пливе.

            Прапор

Синьо-жовтий прапор

Я в руках тримаю

Бо я – українка

І цим я пишаюсь

                   Прапор

Мирне небо голубе

Жовтий колос дозріває

Все це в прапорі моєму

Вітерець вгорі гойдає.

                   Прапор

Прапор наш, як літо,

В сонці майорить –

По долині жито,

По горі блакить.

                   Прапор

Прапор наш гордо сьогодні несім,

Як жити щасливо покажем ми  всім,

Так будем цінить його на віки,

Усі українці, і сестри й брати.

      

               Акростих «Україна»

У мене є одне кохання,

Котре не зраджу я вовік;

Росло воно не день, не рік,

А і зо мною виростало

І квіткою рясною стало…

Не одцвіте моє кохання,

А буде в серці до сконання.

                                                В. Самійленко

У всіх людей одна святиня,

Куди не глянь, де не спитай,

Рідніше їм своя пустиня, а ніж земний в чужині рай.

Їм красить все їх рідний край.

Нема без кореня рослини,

А нас, людей, без Батьківщини

                                               М. Чернявський

Друга   сторінка.

          Народні символи українців.

Мамина пісня, батьківська хата, дідусева казка, бабусина вишиванка, рушнник, сорочка-вишиванка, калина біля вікна, барвінок — все це наші народні символи. Рідна хата! Оспівана в піснях, сповита легендами та переказами, вона завжди буде символом добра і надії, її незгасимий вогник світитиметься теплом маминої любові, вірою в добро. Як мовиться в пісні, Батьківщина починається з рідного порога, а отже — з отчого дому.

Ось з якою любов'ю співається про українську хату в одній з відомих пісень:

 (звучить пісня у виконанні ансамблю бабусь «Хата моя,

                                біла хата)

Хата моя, біла хата,             В хаті спокійно й затишно,

Рідна моя сторона.                 Вечір ось бродить в гаю.

Пахне любисток і м'ята,      Мати задумливо й ніжно

Мальви цвітуть край вікна.   Гладить голівку мою.

Хата моя, біла хата,              Мамо, чого зажурились?

Казко тепла й доброти.             Дайте тепла ваших рук.

Стежка від тебе хрещата      В хаті на згадку лишились

В'ється в далекі світи.              Болі й тривоги розлук.

Людина завжди повинна пам'ятати батьківську хату, з якою вона пішла у велике життя. Не можна ніколи забувати найріднішого, найтеплішого батьківського двору, рідного лісу з його тендітними молодими берізками, кремезними дубами, першими весняними пролісками, першими осінніми опеньками, солодкими полуницями, дорогого кожному веселого щебету птахів, що знову повертаються до рідних гнізд.

Тут найкраще місце на землі. Тут, де почали ходити, говорити, вчилися справедливості, доброти, де посадили першу квіточку, де виростили перше деревце, де побачили першу веселку, де почули спів жайворонка в небі.

В народі ходять такі прислів'я та вислови про хату:  (мікрофон)

Учні:

 — Чим хата багата, тим і рада.

Своя хата — своя правда, своя стріха — своя втіха.

Де будь, там будь, а свою хату не гудь.

Де хата не метена, там дівка не плетена.

Люди добрі, хата тепла.

Дорога моя хатка, де родила мене матка.

Збудуй хатку з маковини та для

         любої дівчини.
— Постав хату з лободи, а в чужую  

          не веди.

Учень 5:

Не завжди в Україні жилося легко. Наші предки, шукаючи кращого життя, багатших земель, вирушали до Америки, Канади, Австралії. Але багатьох із них любов до рідної землі кликала назад, додому, до батьківського порогу. І вони, долаючи перешкоди, поверталися знову до отчої оселі, припадали вустами до рідної землі, по якій ходили їхні батько-мати. Ці люди вже ніколи не покидали рідної землі.

На чужині і дерево не так росте, і звір не так себе почуває. Добре про це сказав український поет Олександр Олесь у вірші «На чужині»:

Ой, чого ти, тополенько,        Тільки часом до хмароньки

Не цвітеш?                                              Скажеш ти:

Чом пожовклу головоньку   «Ой, хмаронько, ой, чаронько,

Хилиш-гнеш?                                           Не лети,

Чом з вітрами-парубками         Зірви з мене це листячко,

Не шумиш?                                 Це листячко-намистечко

А засмучена-засмучена,                         Без краси.

Мов з нелюбом заручена,                В рідну родиноньку

            Все мовчиш?                          Віднеси».

                         Пісня «Сину качки летять»

Учень 6:

Гордістю кожної оселі був вишитий рушник. Від сивої давнини і до наших днів у радості і в горі рушник був незмінною часткою нашого побуту. Рушники висіли скрізь — на вікнах, на образах, на стінах. Без рушника не обходилась жодна подія у людському житті. По всій Україні поширений звичай перев'язувати рушниками сватів у разі згоди дівчини на одруження. Кожна дівчина готувала собі заздалегідь весільні рушники. Під час шлюбу молоді ставали на весільний рушник. На Україні поширений звичай накривати рушником хліб на столі і підносити його дорогому гостеві також на рушнику.

Не обходилося без рушників і в час смутку, коли помирала дорога людина. На рушниках, а то й на довгих полотнах і сьогодні спускають домовину в могилу.

А коли син вирушав у далеку дорогу, мати дарувала йому рушник як оберіг від лиха і бажала, щоб рушничком йому слалася дорога в житті. Про це співається у відомій пісні Платона Майбороди на слова Андрія Малишка:

Пісня «Рідна мати моя»( виконує дідусь,

                                          соліст хору «Надбужжя»)

Рідна мати моя, ти ночей не доспала

І водила мене у поля, край села,

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя дала...

Вчитель: 

- Які ви знаєте українські пісні про калину?

Оголошується конкурс на кращого знавця народної пісні. Переможе той, після кого вже ніхто не назве жодної пісні. (Учень, який згадав пісню про калину, повинен проспівати один куплет). До конкурсу долучаються мами, тати.

Учень 7:

Калина коло хати — здавна найкраща і найзначніша ознака оселі українця. Кущі калини милують зір весняним білим цвітом, рубіновими кетягами восени. А на зиму червоні кетяги калини вставляють поміж вікнами рам — їхнє світло і зігріває, і радує. Рубінові ягоди калини, за народними уявленнями, здавна символізували мужність людей, які проливали кров за Батьківщину в боротьбі з ворогами.

Учень 8:

Калинонька -  це образ мами, батька, родини, цілого роду нашого красного краю. Тож «не цураймося, признаваймося, бо багато нас є». А ще пам'ятайте: ламати калину, зневажати калину — великий гріх. Бо калина жива душа того, хто посадив її, душа народу нашого.

Третя сторінка:

           « Українська мова – мова калинова»

«Рідна мова дорога людині, як саме життя», — говорить народна мудрість. І це так. Адже без мови не може існувати жоден народ та його культура.

Найбільше і найдорожче добро в кожного народу — це його мова, бо, вона не що інше, як жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє, теперішнє і майбутнє.

Учень 9:

             вірш «Мово українська»

Мово українська, мово моя мила,

Ти уся зі співу, весняних дібров, Ясна — як усмішка, чиста

— як сльозина,

Ти моє найбільше щастя і любов.

Я до тебе, мово, так горнуся щиро,

У слова вслухаюсь рідні і прості.

Мово моя, мова — найдавніше диво.

Ти моя молитва в радості й журбі

Я тебе, кохана, в душу увібрала

Разом з материнським щедрим молоком,

А іще піснями, що їх так співала

Матінка, схилившись над моїм чолом.

-Мово моя, мово — мовонько шовкова,

У вінку біленькім — світла і легка.

Ти для мене завжди бажана й святкова,

І мене без тебе на землі нема.

Учень 10:

Мова! А що таке мова? Народ говорить, що «слово до слова — зложиться мова!». А Тарас Шевченко ось як про неї говорив:

Ну що б, здавалося слова...

Слова та голос — більш нічого.

А серце б'ється — ожива,

Як їх почує!

Учень 11:

Наша мова — одна з найбагатших і наймелодійніших мов світу. Відомий український поет Дмитро Білоус так опоетизував українську мову:

Ти постаєш в ясній обнові,

Як пісня, мінеш рідне слово, Ти наше диво калинове, Кохана материнська мово!

Конкурс читців «О мова вкраїнська. Хто любить її, той любить мою Україну»

Учень 12:

Із сивої глибини віків бере початок наша мова. Пройшла вона тернистий важкий шлях. Але які б не були страшні сторінки нашої історії, вона вижила і сьогодні розвивається.

Розвивайся, звеселяйся,               Щоб на все життя з тобою

моя рідна мово,                                      Ми запам'ятали,

у барвінки зодягайся,                    Ми з колиски дорогої

моє щире слово.                                     мовоньку кохали.

                                                                   Л. Забашта

Отже не будемо забувати рідної мови, рідного слова, бо хто мову забуває,

Того бог карає,                                 А чужії, як заразу,

Свої його цураються,                        Чуму, обминають.

В хату не пускають,

                                          С. Воробкевич «Рідна мова»

Пісня «В рідній школі – рідна мова»

 С.Воробкевич «Рідна мова»

                                   Українська   мова ^ •-/

Такий гарний край, соняшний, багатий і широкий, а вона йде та йде...

Іде та плаче. Плаче та сльози втирає. Так багато хат, так багато шкіл, церков, а для неї немає місця... ніде немає місця.

Лишила вона гори й долини, минає широкі степи — як море, широкі. Так багато міст, містечок, а для неї ніде немає місця — немає малого куточка.

Іде. Лише важко зітхає та сльози втирає.

Чого ти тут, бідна дівчино? — питає хлопчик, що під лісом на сопілці грає.

Прогнали мене.

Хто смів тебе прогнати?— сердито закричав хлопчик і зірвався на ноги. —Невже
це правда? "Чи є на світі такі лихі люди?! Та ж тепер увесь світ визнає людські права!

Ти, мабуть, мене шануєш і не дозволиш, щоб мене забули, — сказала дівчина,
схиливши голову. — Але мене прогнали... ти, мабуть, нічого вже не порадиш. Так я йду та йду — ні хати, ані куточка не маю.

І чи завжди так було?

О, ні. Колись я була щаслива й багата. Тоді інакше було: моя мати була вільна, славна.  Увесь світ  її  знав.  Так,  давно  це  булої! А тепер? Усе змінилося.  Я гірко плакала, сумними піснями свій біль і жаль виливала. А вже й тих пісень не хочуть почути, щоб світ не знав правди. Одні не можуть мене прийняти до своїх шкіл, до церков, бо вони бояться кари від чужої влади, а інші байдужі — не мають часу, ані місця для мене — нащо витрачати силу, час і гроші, коли чужі свою мову їм дають.

Слухає хлопець. Очі його світяться, серце дужче б'ється. Хапає сопілку і грає — грає, наче на бій військо скликає!

На дзвінкий голос сопілки прибігає гурт дітей.

Яка бідна, заплакана дівчинка, — каже мала Ганнуся.

Яка сумна сирота! — додає Марійка.

Звідки вона прийшла?

Куди ж вона йде?

Хто ти? Як ти називаєшся?

Засипана дитячими запитаннями, дівчинка відповіла:   

Я — Українська Мова. Мене виганяють з України. Я блукаю по чужині — і не маю спокою... На чужині також мене забувають, у хату не пускають.

Нещаслива ти, наша рідна мово! Бідна мово! Ми тебе не забудемо! Ти будеш із нами жити — нам будеш оповідати вірші, казки і байки! Будеш співати нам  пісні. Ти допоможеш нам пізнати країну наших батьків, дідів. Щоб і ми знали, хто ми, чиї
ми діти.

Так говорили діти, їхні очі світилися вогниками. Дівчина перестала плакати, поглянула на дітей та й каже:

Знаю, любі діточки. Ви мене шануєте, любите і не забуваєте, а що роблять ті, що мене не знають! Хто їм пісню заспіває, хто ж їх молитися рідною мовою навчить?

Бідні вони, — зашепотіли діти.

Бідні й нещасливі, — сказала Українська Мова, — Не можу йти далі. Проганяють мене зі школи, з церкви, з дому; хочуть мене забути, а я ще живу і буду жити. Я буду жити в устах і серцях українських дітей, що мене —Українську Мову — не забувають і ніколи не забудуть!

        Пісня «Моя Україна»

Сторінка 4.

               Віночок України із власних віршів»

                Україна від краю до краю

Ліси й озера, річки і поля,

Міста і села - рідна земля.

Я тут народилася, я тут живу,

Люблю я рідну Вкраїну свою.

Хата батьківська, стежка моя,

Нею ходжу я кожного дня.

Де б я не була, де б не жила,

Всюди у серці Вкраїна моя.

   Сокаль маленький і Київ-герой,

   Дніпро могутній і Крим-чорномор,

   Високі гори, безкраї степи,

   Люба Вкраїно, усе це ти.

   Тебе захищали, тебе боронили,

   Життя віддали, а пісню лишили.

   І нині усюди по світу лунає:

  "Любіть Україну від краю до краю"

          Україна - рідний край

Наша рідна Батьківщина

Зветься - люба Україна.

Тут колосяться жита

І пшениця золота.

Україна - держава багата.

Тут є газ, вугілля, нафта,

Торф, вапняк, сіль і руда,

Кальцієм багата мінерал-вода.

Високі гори, цвітуть долини,

Стрімкі потоки і Карпатські полонини.

Люблю увесь свій рідний край

І український наш звичай.

Мій любий край,

Милішого немає.

Чарівна мова, небо голубе,

За тебе кращого не знаю,

Ніколи не забуду я тебе!

Рідна Україна - Мати

В щасті з тобою

Хочу зростати.

Мрію про небо чисте, голубе.

Україно, люблю я тебе.

Куди б не занесли нас

Життєві дороги –

Вони завжди нас кличуть

Від краю до краю,

Від серця - до серця,

До рідного дому.

Матусю в школу мене проводжай,

Там я дізнаюсь про рідний край.

Від краю до краю, під сині блакиті,

Де щедрі поля і пахучі квіти.

Чудово живеться в ній,

В Україні милій, дорогій.

Моя Україна - славетна рідна Україна,

Яка велична й неповторна ти!

Сліпуча неба синь, пшениця в золотім розливі.

Червона калина й тополі легкокрилі.

Україна - великого Дніпра потік стрімкий,

Карпат великі гори й трембіти звук дзвінкий.

І де я не була, я кращих місць не знаю,

За все найкраща Україна від краю до краю.

Україна - рідний край,

Ти - моя Батьківщина єдина.

Тут живе моя сім'я

І моя уся родина.

Одяглись у гарні шати

І Дрогобич, і Карпати,

Влітку, взимку й восени

Відпочивати там любим ми.

Вод багато в нашім краї:

Чорне море, Буг, Дністер,

Батьківщиною своєю

Ми пишаємось тепер.

                              

Тобі Україно, співаю пісню гомінку,

Це вона про твою долю, душу людську.

Мчать від краю до краю поїзди весни,

Привіти-вітання посилають вони.

Дивлюся, як гнуться березові віти,

Як сонечко піднімається в небо голубе,

Як жовтим листям крутить вітер.

Потрібно, щоб зав'януло старе,

Для того щоб нове почало жити.

Моя Україна - від краю до краю,

Ти серцем єдина, про тебе все знаю.

Твої рідні простори, сині ріки й поля -

Це моя Батьківщина, моя рідна земля.

Це червона калина і безкраї луги.

Моя рідна Вкраїна наймиліша мені.

Багата і щедра моя Батьківщина,

Безмежні степи,

Блакитнії ріки і зелені ліси,

Сонце ласкаве

І дощик дрібний,

Лагідні руки

Рідної неньки.

Не пройшов я твоїх стежок багато,

Україно - мати,

Бачив полосисті поля вже пожато,

І буряк та картопля добре ростуть,

Чорноземи багаті у нас тут.

І в садки мене,Україно – мати, запросила,

Від краю до краю ти така красива.

Моя Україна від краю до краю,

Моя Україна, в якій я живу,

В якій народилась і в школу ходжу.

І завжди я весела в диво -краї,

Де голубі та чисті небокраї.

Неньку Україну я дуже люблю,

Від краю до краю я нею ходжу.

Моя Україна від краю до краю,

Про неї пісні і вірші я складаю.

Земля моя люба, і рідна, і мила,

Найкраща у світі серцю моєму.

Україно - рідний краю,

Я тебе кохаю.

І тобі одній служити

Все життя бажаю.

Хай же вчаться наші діти

У зразкових школах,

Хай цвітуть сади квітучі

И сміх луна довкола.

Наша Україна від краю до краю.

Сонце в небі сяє, серця зігріває.

Як нам не любити нашу Батьківщину,

Ми в неї єдині, вона в нас єдина.

Україна - ріднии край

Україна - рідний край!

Ти про це не забувай!

Поле, річка, ліс, долина –

Це все - наша Україна!

Гарна вишита сорочка,

З квітів сплетений віночок,

Дзвінка пісня солов'їна –

Це все - рідна Україна!

Скільки буду підростати –

Стільки буду пам'ятати

Пісню ніжну колискову,

Добре й щире мами слово.

Де б в житті не була я –

Україно ти моя,

Буду тебе величати,

Добрим словом прославляти!

Свята і рідна Україна - мати!

Я все зроблю, щоб ти цвіла!

Щоб ти була щаслива і багата,

Щоб слава із тобою поруч йшла!

Твоєю завжди буду, земле мила,

Навіки нерозлучні - ти і я!

Я - українка!Ти мене зростила,

Моя співоча, лагідна земля!

Тягнусь пагінчиком до сонця, хочу стати

Мов джерело зі світла і тепла,

Щоб всю любов тобі сторицею віддати,

Яку мені ти  щедро так дала!

Земля моя! Мій рідний краю! Поля, озера і ліси... Тут народився, вчусь, зростаю. Ти силу й міць мені даси! Моя земля така багата, і люд розумний, вольовий.

І тут моя батьківська хата - куточок серцю дорогий. Земля моя! Мій рідний краю! В руїнах пам'ятки, дома... Так мало я про тебе знаю...Та знаю - ти в мене одна! Твою історію багату, що на межі двох сил- систем,

Буду вивчати я завзято! Не буде нерозкритих тем!

Наша рідна Батьківщина зветься люба Україна. Колосяться тут жита і пшениця золота.

Є вугілля, газ і нафта, є в нас торф, є і руда,

Багато різних мінералів, є в нас сіль і є вода.

Є в нас гори і долини, і квітучі полонини.

Я люблю свій рідний край і український наш звичай!

Склади рядки за римами:

Щоб цвіла Україна моя

нині

знання

Батьківщина

 Пісня «Любімо Україну»         Сл, та муз.  О. Пенюк  

            

                       Любімо Україну!

Любімо Україну! Чудовий край!                               

Де жайворон у небі й зелен розмай.

Шумлять, радіють діти, бузок розцвів,

Краса ота вартує найкращих слів!..

Приспів:

Лише на Україні так співають солов'ї,

Найкращі у нас ріки і поля, сади, гаї

З тобою завжди буду, моя земля,

Ми завжди нерозлучні - і ти,  і я.

               Сади буяють цвітом, прийшла весна,

               Пташина он співає - так голосна!

               А разом з ними жваво дзюрчить струмок,

               Виблискує грайливо він до діток.

Приспів:

Скоріше підростати потрібно нам,

Щоб будувати разом величний храм.

Країну перетворим в чудовий рай –

І нарід повернеться у рідний край.

Приспів:

П`ята сторінка. « Я – син твій, Україно!

                              Я – дочка твоя, Україно!»

Проведемо у формі інтелектуальної гри. У грі беруть участь дві команди по 5 учасників. На обдумування питання дається 1 хвилина. Якщо команда відповідає достроково, командир підіймає прапорець. Уразі неправильної відповіді право відповідати переходить до іншої команди. Якщо немає правильної відповіді, оголошую її сама. За кожну відповідь 1 бал. До цього додається д/з – 5 б. та конкурс капітанів 5 б.

Команди оголошують свої назви, девізи, вітання.

  1.  Домашнє завдання  «Я – українець» (представлення у прозі чи поезії) по 1 чол. від команди. Д/з оцінюються – 5 балів.
  2.  Конкурс капітанів «Кому належать рядки?»
    •  «Любіть Україну,  як сонце любіть, вишневу свою

Україну, красу її, вічно живу і нову, і мову її солов`їну.»                           (В. Сосюра)

  •  «Хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього»                                (М. Рильський)
  •  «А в серці тільки ти, єдиний мій, коханий, рідний краю!» (Леся Українка)
  •  «Можна все на світі вибирати сину, вибрати не можна тільки Батьківщину»                   (В. Симоненко)
  •  «Свою Україну любіть. Любіть її во время люте. В останню тяжкую минуту, за неї Господа моліть.»

                                       (Т. Шевченко).

3.   Брейн – ринг              (по 10 запитань кожній команді)

  команда «Дніпро»

  •  Коли Україна святкує День Незалежності?
  •  Яка площа України? (603,7 тис кв.км.)
  •  Столиця України?
  •  Найглибше озеро в Україні? (Світязь)
  •  Назвіть найвидатнішу жінку Київської держави (Княгиня Ольга)
  •  Назвати міста – мільйонери України (Київ, Харків, Дніпропетровськ, Одеса, Донецьк, Запоріжжя, Львів)
  •  Назвати першого космонавта незалежної України?(Л. Каденюк)
  •  Хто автор слів і музики Державного Гімну України? (слова П. Чубинського, музика М. Вербицького)
  •  Коли був штучний голодомор в Україні? (1932 – 1933рр.)
  •  Хто з українських письменників мав найбільшу к –ть псевдонімів? (О. Кониський -141, Франко -89, О. Маковей – 56)

Команда «Буг»

  •  Найвища гора України? (Говерла)
    •  Найбільший півострів України? (Кримський)
    •  Хто вважається засновником м. Львів?
    •  Найповноводніша річка України (Дунай)
    •  Які міста на території сучасної України були найдавнішими? (Ольвія, Херсонес, Тера)
    •  Яка літера є «найукраїннішою»?
    •  Який український твір перекладався найбільше на різні мови світу («Заповіт» Т.Г. Шевченка)
    •  Основний закон України?
    •  Найбільша прісноводна риба України? (сом)

Інтерактивна технологія

"Метод Прес"

"Моє улюблене місце в Україні"

6 сторінка. «Душею і серцем до тебе я лину, моя  

                                     Україна»                                             

1.         Україні

Душею і серцем до тебе я лину.

Моя рідна земле, моя Україно.

Ти долі плекаєш, мов пишнії квіти,

Для щастя, для волі своїм рідним дітям.

Ярмо віковічне ти скинула з нас –

Всміхнулась надія – останній наш шанс.

То ж будем, як криця, стійки так єдині

У вільній, соборній, великій родині.

Державність ділами всі будем плекати,

За тебе, Вкраїно, ПРЕЧИСТУ благати.

Зміцни нашу віру, дай єдність і волю,

Розквітни красою на щастя, на долю.

                   Марія Козакевич. м. Червоноград

Районний конкурс – газета "Голос з-нал Бугу"

2012-й - це рік відзначення ювілейних дат в історії України.

Серед них -140 років з часу заснування першого наукового товариства "Історичне товариство Нестора-Літописця", 200 років від дня народження Євгена Гребінки, 120-ліття від дня народження Йосифа Сліпого, 160 років від дня народження Віктора Матюка і Миколи Гоголя, 70-річчя створення Української Повстанської Армії.

2012-й проголошено Роком спорту та здорового способу життя, Роком культури та відродження музеїв.

Районні організації "Братство вояків УПА", "Спілка політв'язнів", Союз українок, видавництво "Літопис УПА", районний часопис "Голос з-над Бугу", за підтримки народного депутата України Володимира В'язівського розпочинають історико- патріотичну вікторину під гаслом: "Пам'ятай свою історію і Героїв".

Пропонуємо Вашій увазі запитання першого туру вікторини:

  1.  Хто такий Іван Огієнко? Що Ви знаєте про його життя і діяльність?
  2.  Чий 100-літній ювілей відзначали 19 січня цього року? Що Вам відомо про цю особистість?
  3.  Кого з наших земляків називають Тіалицьким Бояном"? В чому полягала унікальність цієї людини?

Робота у групах "Національний костюм"

  1.  Визначення
  2.  Розповідь

Національний костюм. Український народний одяг - яскраве і самобутнє культурне явище, воно розвивалося й удосконалювалося протягом сторіч. У народному костюмі відбилися спільність походження й історичної долі східних слов'ян, взаємовплив культур сусідніх народів. Зберігаючи ознаки різних епох, костюм є джерелом вивчення етнічна історії населення, його соціально-класової структури, естетичних поглядів.

І група. Дівчата.Жіночий одяг

 ночий одяг складався з вишитої сорочки (туникоподібної, поликової або на кокетці) і незшитого поясного одягу: дерги, запаски, плахти. З XIX ст. стали носити зшиті "спідниці". У прохолодну  погоду носили безрукавки (корсетки, киптарі тощо). Сорочка була, як правило, прикрашена вишитим або тканим орнаментом по коміру, подолу, на рукавах - місцях, де максимально відкритий доступ до тіла. Тобто орнамент виконував не тільки естетичну, але й оберегову функцію, захищаючи господарку одягу від злих духів, хвороб та ін. Жіноча сорочка взагалі вважалася найтаємничішим елементом одягу, особливо її поділ. Наприклад, вірили, що вишитим подолом можна зупинити відьму. Повитухи приймали дитину у поділ сорочки. Вишитою верхньою частиною сорочки нареченої після ритуального умивання по черзі витиралися молоді. Основним верхнім одягом жінок була свита або свитка з білого сукна.

Дівчата заплітали волосся у коси, укладали іх навколо голови і прикрашали стрічками, квітами, живими або з вощеного паперу. Жінки обов'язково носили різні очіпки, рушникоподібні головні убори ("намітки"), пізніше - хустки. Поява заміжньої жінки на людях без головного убору вважалася непристойною (звідси вираз - "опростоволоситися").

Українські дівчата і жінки традиційно носили багато прикрас. Звичай прикрашати шию існував з найдавніших часів. Багатий матеріал для намиста давала навколишня природа - використовувалися зерна, кісточки ягід, овочеві коробочки. Дуже цінувалося намисто з різнокольорового скла, бурштину, перлів, найбільшою ж цінністю вважалися корали ("добре намисто", "щирі коралі"), особливо червоні. Кількість ниток намиста і розмір намистин були показником достатку сім'ї, а також свідчили про добре ставлення чоловіка до дружини. Найбільш престижним вважалося мати 24-25 ниток, з великими намистинами, прикрашеними ще й сріблом. Коралам приписувалися магічні властивості (зокрема вони ніби оберігали від застуди), розрив нитки провішував господині нещастя. Особливе місце серед шийних прикрас належить дукачам - різноманітним ювелірним виробам на основі монет або їх імітацій. Для них, як правило, використовувалися австрійські дукати або російські срібні карбованці. Дукач з металевим бантом, прикрашеним каменями або емаллю, займав центральне місце у всьому комплексі нагрудних прикрас. Хрещений батько дарував дукач своїй маленькій хрещениці, коли їй виповнювався 1 рік, і та дбайливо зберігала подарунок, надіваючи його переважно у свята.

Великою популярністю у жінок користувалися вироби з бісеру, різноманітні сережки і каблучки. Чоботи носили чорні або червоні. Святковим взуттям в теплу погоду були черевички, а повсякдень носили взуття з сиром'ятної шкіри - постоли і личаки.

ІІ група.Хлопці. Чоловічий одяг.

Чоловічий костюм складався з сорочки (з вузьким стоячим, часто вишитим коміром зі шнурком),  заправленої у широкі або вузькі штани, безрукавки і пояса. Пояс взагалі був обов'язковим елементом одягу і виконував найрізноманітніші функції (закріплення одягу, захист м'язів живота при важкій роботі). На поясах носили предмети повсякденного вжитку, вони служили яскравою прикрасою одягу і показником достатку. Але пояс сприймався також і як оберіг, талісман. Тільки маленькі діти могли не носити пояса, для дорослої людини вийти на вулицю, не оперезавшись, означало скомпрометувати себе, провішувало нещастя. Пояс фігурував у багатьох магічних обрядах. Недаремно дівчина повинна була оперезати свого нареченого вишитим поясом - це повинно було збільшувати чоловічу силу. Червоний пояс оберігав людину від біди. Куплену худобу заводили на подвір'я через господарський пояс, щоб вона не йшла з двору. Чоловіки стригли волосся на голові "під горщик" ("під макітру"). Молоді і середніх років чоловіки голилися, залишаючи лише вуса. У ХУ-ХУП ст. полили і голову, залишаючи оселедець. Бороди носили тільки старі. Головним убором улітку служили солом'яні капелюхи ("брилі"), в інший час - повстяні або каракулеві шапки циліндричної форми з плоским або сферичним дном. На ноги бідні селяни взували постоли - стягнуті шматки сиром'ятної шкіри або личаки, заможні ж носили чоботи. Козацький одяг складався з жупана, черкески, яскравих шароварів, шалевого пояса-кушака, кобеняка (плаща), сукняного кунтуша з відкидними рукавами, білого жупана з шовкової тканини і оксамитовим шликом, шовкового пояса з золотими китицями, сап'янових чобіт, шапки-кабардинки з річкового звіра кабарги чи видри, оздобленої навхрест позументом, кожуха з овечої шкури, кудлатої вовняної бурки для негоди. З цього набору обов'язковими були сорочка і шаровари. Восени та взимку і чоловіки і жінки носили опанчу (довгий дорожній одяг з капюшоном, прикрашений кольоровими шнурами), кобеняки (прообраз плаща з щільного грубого сукна, який носився повеох одяпЛ. кожухи. Кожухи часто покривали сукном. Всі ці види одягу відомі ще з часів Київської Русі.

3.Висновки. Характерна риса українського одягу.

Характерною рисою традиційного українського одягу була його декоративність, яка досягалася  багатими вишивками, аплікаціями, різноманітними дорогими прикрасами.У цьому  відбивалися особливості регіонів. За вишивкою в сорочці, по тому, як вона  була скоєна, за головним убором ( особливо це стосується жінок), можна було точно визначити, з якого  регіону України людина. За костюмом можна було судити про майнове і соціальне становище. Представники різних соціальних груп ( ремісники, землевласники, козацька старшина, рядове козацтво, селяни, міщани, торговці та ін..) відрізнялися особливостями одягу.

4.Гра "Карусель"

Представлено кожною парою результатів роботою.( Дізнатися що означають такі слова  букурійка, гердан, крайка, кутаси)

Робота у парі  "З’єднай ( знайди пару)"  

бавниця – китиця

волічка – вовніна нитка, гарус

гачі – полотняні або суконні штани

закарваші – великі манжети

кабат – верхній одяг типу свити

косиця – дівоча сорочка з поздовжніми вишивками на рукавах

кусан – жіночий жакет з рукавами

літник – вид спідниці з поздовжніми смугами різного кольору

табівка – шкіряна сумка, оздоблена металом

щорц – смугаста спідниця.

5. Гра "Незакінчені речення"

٭ Мені необхідно розвинути в собі такі я кості

٭Щоб дізнатися більше про Україну, мені необхідно

٭ Якщо я знатиму, то зможу

Домашнє завдання

Тема позакласного читання: На світі є одна-єдина Вкраїна.

Поезія А.Калінчука, В.Симоненка, Г.Черінь, О.Олеся, Д.Павличка - с 12-32 – Українське читання. Хрестоматія І частина ( Із серії Навчаємо молодших школярів цікаво й ефективно" ( 2011р.), із журналу "Пізнайко")

"Сторінки історії" с.33-78, Українське читання. Хрестоматія І частина ( Із серії Навчаємо молодших школярів цікаво й ефективно" ( 2011р.),

Державний прапор України с.22-24 - Українське читання. Хрестоматія І частина.

Проект "В нашім серці живе Україна"

1.Моя Вкраїна

легенди, вірші

3.Барвінкова наша мова

вірші.

2.Народні символи моєї України

В нашім серці живе Україна

4.Я син твій, Україно!

Я донька твоя, Україно!

(брейн –ринг)

5.Священні місця Україи


Додатки

Кросворди

Міста України

1.

У

 2.

К

3.

Р

4.

 

А

5.

 

Ї

6.Н

7.

А

                        

       1.На околиці цього міста знаходиться долина нарцисів.

       2.Рідне місто.

       3.Районний центр Львівської області.

       4. Місто і   риба.  

       5. За давньою легендою у цій місцевості жив Змій.

       6. Районний центр Чернігівської області.

       7.Обласний центр.

1.У

2.

К

3.

Р

4.

 

А

5.

 

Ї

6.Н

7.

А

   1.  Місто, в якому розташований Софіївський парк.                  

      2. Попередня столиця України.

      3. Місто назване на честь Івана Франка.

      4. Найпівнічніше місто Львівщини.

      5. Столиця України.

      6. Місто, де похований Т.Г.Шевченко.

      7. Місто на березі Чорного моря.

3.

4.

 

2.

5.

6.

1.

7.

 У

К

Р

А

Ї

Н

А

 

  1.  Обласний центр Волинської області.
  2.  Моє рідне місто.
  3.  Обласний центр Закарпатської області.
  4.  Місто неподалік кордону з Росією.
  5.  Сучасна столиця України.
  6.  Шахтарська столиця  на сході України.
  7.  Перша столиця України.


Ріки  України

1.

У

2.

К

3.

Р

4.

 

А

5.

 

Ї

6.

Н

7.

А

1.Річка на заході України, яка впадає  у річку Вісла.

2.Річка на Полтавщині.

3. Річка на півдні Львівщини,назва якої  співпадає з назвою міста.

4.Ліва притока Дніпра.

5.Ліва притока Гнилої липи.

6.Річка – символ України.

7.Річка на Закарпатті.

Б

У

Г

В

О

Р

С

К

Л

А

 

О

Р

І

Л

Ь

 

А

Й

Д

И

Р

Н

А

Р  

А

Ї

В

К

А

К

О

Н

К

А

Л

А

Т

О

Р

И

Ц

Я

      

Д

Н

І

С

Т

Е

Р

Н

І

Ч

Л

А

В

А

І

Х

Е

Н

Ь

К

А

П

Р

И

П

Я

Т

Ь

Р

И

Б

Н

И

Ц

Я

О

Р

І

Л

Ь

К

А

У

Р

А

З

О

В

А

І

К

О

П

О

Т

Ь

Д

Е

Р

И

К

О

Й

В

А

Р

А

Б

О

Й

Н

А

Р

А

Ї

В

К

А

М

О

Л

О

Ч

Н

А

Д

О

М

У

З

Л

А

                         Живи, Україно, рости

                             Підсумок заняття

Не забуваймо, що ми  - українці.

Бережімо рідну землю і українську мову, національну гордість…

Україна – це край, земля, країна, де жили наші предки, батьки – наша Батьківщина.

Чи чули: Україна: Україна чудесна мов чаша.

Багатством прещедро налита Україно!

Чи знаєте любі, земле рідна наша

На світі – це справжній освячений рай!

Цінім те, з якого ми роду,

Цінім ту мету, до якої ідем.

І скрізь пам’ятаймо, що ми долю народу,

Мов сонце, у власному серці несем.

PAGE  4


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

69883. ШИФРЫ ЗАМЕНЫ И ПЕРЕСТАНОВКИ 117.5 KB
  Шифр замены шифр подстановки метод шифрования при котором каждый элемент исходного текста взаимнооднозначно заменяется одним либо несколькими знаками некоторого алфавита. Шифр простой замены заменяет каждый знак входного алфавита на некоторый знак из того же алфавита.
69884. СТАНДАРТ КРИПТОГРАФИЧЕСКОГО ПРЕОБРАЗОВАНИЯ ДАННЫХ 309 KB
  Цель работы – изучить структуру алгоритма шифрования ГОСТ 28147-89, на практике осуществить формирование подключей, зашифрование и расшифрование блока данных алгоритмом ГОСТ с укороченным количеством циклов.
69885. СТАНДАРТ КРИПТОГРАФІЧНОГО ПЕРЕТВОРЕННЯ ДАНИХ 312 KB
  Мета роботи - вивчити структуру алгоритму шифрування ГОСТ 28147-89, на практиці здійснити формування підключів, зашифрування і розшифрування блоку даних алгоритмом ГОСТ з укороченою кількістю циклів.
69886. СТАНДАРТ ШИФРОВАНИЯ ДАННЫХ DES 600.5 KB
  DES шифрует открытый текст разбитый на блоки по 64 бита на выходе также блоки по 64 бита с помощью ключа длиной 56 битов из которого на основе перестановок и сдвигов по специальному фиксированному алгоритму производятся раундовые ключи.
69887. Дослідження трифазної системи при з’єднанні споживачів трикутником 272.5 KB
  Вивчити основні властивості і застосування трифазних кіл при з’єднанні джерела і споживачів трикутником. Дослідити режими роботи трифазних кіл при рівномірному і нерівномірному навантаженні фаз а також при обриві фази або одного із лінійних проводів.
69888. STUDY OF MOMENTUM OF INERTIA WITH MAXWELL’S PENDULUM 156.3 KB
  Maxwell’s pendulum represents a disk, whose axis is suspended on two turning on it threads (fig. 1). It is possible to study experimentally dynamics laws of translational and rotational motions of rigid body using this pendulum, as well as the main law of physics − the law of mechanical energy conservation.
69891. Алгоритми і форми його представлення. Основні структури алгоритмів 572.12 KB
  Мета: набуття навичок побудови блоксхем при розв’язуванні алгоритмічних задач. Блоксхеми. Побудувати блоксхему. Теоретичні відомості Основні форми представлення алгоритмів: словесний опис алгоритму; графічне представлення алгоритму блоксхема; мова псевдокодів...