83339

Порядок захисту права на комерційну таємницю

Доклад

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного організаційного комерційного виробничого та іншого характеру за винятком тих які відповідно до закону не можуть бути внесені до комерційної таємниці. Важливим для забезпечення комерційної таємниці є забезпечення дії нормативно-правових актів...

Украинкский

2015-03-13

63.5 KB

0 чел.

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Доповідь

З дисципліни «Інтелектуальна власність»

На тему:

«Порядок захисту права на комерційну таємницю»

                 Студентки групи ФМД-51

Петльованої Аліни

        Викладач:

       Князька Л. А.

Ірпінь – 2014

Вступ. З розвитком науково технічного прогресу у сучасних економічних  відносинах для кожного суб’єкта господарювання набуває значення отримання конкурентних переваг серед інших учасників цивільного обороту. Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути внесені до комерційної таємниці. Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, порядок їх захисту, визначаються керівництвом підприємства. Важливим для забезпечення комерційної таємниці є забезпечення дії нормативно-правових актів, спрямованих на захист комерційної таємниці, та розробка локальних актів, що забезпечують охорону комерційної таємниці.

Проблеми правового режиму комерційної таємниці на підприємстві досліджувались В.А. Дозорцевим, В.М. Лопатіним, О.Г. Павловою, В.А. Северіним, В.І. Ярочкіним та іншими науковцями. На законодавчому рівні правовий режим комерційної таємниці базується на Конституції України і складається з Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини, які виникають у зв'язку з набуттям, здійсненням та захистом прав на комерційну таємницю, а також відповідних чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Виклад основного матеріалу. Комерційна таємницяце інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.

Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.

У ст. 420 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV закріплено, що комерційна таємниця є одним з об'єктів інтелектуальної власності. Відповідно майнові права інтелектуальної власності на комерційну таємницю належать особі, яка правомірно визнала інформацію комерційною таємницею, якщо інше не встановлено договором.

Умисне розголошення комерційної або банківської таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у зв'язку з професійною або службовою діяльністю, якщо воно вчинене з корисливих чи інших особистих мотивів і завдало істотної шкоди суб'єкту господарської діяльності передбачає кримінальну відповідальність.

Законом переслідується не лише розголошення комерційної таємниці, але й приховування її (або надання недостовірної інформації) у тих випадках, коли надання такої інформації передбачено законом [1].

Найбільшу увагу дослідженню форм захисту комерційної таємниці приділяє О. П. Сергєєв, який зазначає, що захист права на комерційну таємницю здійснюється майже в одній, а саме в юрисдикційній формі,  суть якої полягає у звертанні за допомогою до компетентних державних органів.  Самозахист порушених прав, за умови, що вона не перетворюється в самоправність, у розглянутій сфері зводиться до можливості самостійної нейтралізації і виведення з ладу технічних засобів, незаконно впроваджених  третіми особами з метою одержання інформації, а також вживання оперативних заходів щодо дезінформації осіб, що незаконно одержали засекречені відомості, з метою запобігання можливого збитку від їхнього розголошення. У порядку самозахисту можуть, мабуть, застосовуватися і деякі санкції стосовно контрагентів у господарських договорах і найманих робітників, що порушують зобов’язання про нерозголошення конфіденційних відомостей. На думку вченого, основною формою захисту права на комерційну таємницю є юрисдикційна процедура, яка, у свою чергу, поділяється на судовий і адміністративний порядки. Загальновизнаного застосування набуває судовий порядок захисту, що припускає звернення з позовом про захист порушених прав до суду. Оскільки питання про комерційну таємницю безпосередньо пов’язане з підприємницькою діяльністю, ці позови переважно належать до підвідомчості господарських судів. У тих випадках, коли як відповідач виступає працівник, який розголосив комерційну таємницю всупереч трудовому договору (контракту), справа розглядається в суді загальної юрисдикції [2].

З правової точки зору комерційна таємниця є засобом захисту від недобросовісної конкуренції в рамках реалізації права на інтелектуальну власність. Це загальновизнане  у світі положення випливає також із змісту п. 8 ст. 2 Конвенції 1967 року, що утверджувала Всесвітню організацію інтелектуальної власності. Законодавством України передбачена кримінальна, адміністративна, цивільно-правова та інша відповідальність не лише за розголошення, а й за незаконне збирання з метою використання чи використання відомостей, що становлять комерційну таємницю.

У ст. 27 Закону України від 02 жовтня 1992 року №  2657-XII «Про інформацію» закріплено, що порушення законодавства України про інформацію тягне дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну чи кримінальну відповідальність згідно з законодавством України [3].

Відповідно до статті 9 Цивільного кодексу України власник комерційної таємниці зобов’язаний вживати технічні та  організаційні заходи, які є достатніми та необхідними для забезпечення  збереження  комерційної таємниці. Порядок захисту комерційної таємниці визначається її власником і має передбачати:

–  склад та обсяг інформації, яка складає комерційну таємницю;

–  порядок надання та зняття грифу обмеження доступу до документа «Комерційна таємниця»;

–  умови доступу осіб до комерційної таємниці;

– форму обліку осіб, які отримують доступ до комерційної таємниці;

–  порядок оформлення, використання, обліку, збереження документів та інших матеріальних носіїв комерційної таємниці;

–  порядок прийняття зобов’язань для сторін щодо збереження комерційної таємниці при здійсненні  цивільно-правових, трудових та інших правовідносин.

Документи та інші матеріальні носії комерційної таємниці, які передаються власником комерційної таємниці третім особам, мають містити такі реквізити: гриф «Комерційна таємниця», повне найменування власника комерційної таємниці – юридичної особи та його код ЄДРПОУ; прізвище, ім’я, по-батькові  та ідентифікаційний код – для власника комерційної таємниці – фізичної особи, включаючи фізичних осіб-суб’єктів підприємницької діяльності. При укладанні трудового договору або протягом його дії, власник комерційної таємниці (роботодавець)  з метою її захисту  має право вимагати  від працівника  письмового зобов’язання  щодо  збереження комерційної таємниці. Зобов’язання щодо збереження комерційної таємниці  може бути  передбачено  у письмовому трудовому договорі. В будь-якому випадку власник комерційної таємниці (роботодавець) зобов’язаний повідомити працівника про наявність встановленого режиму комерційної таємниці, відповідальністю  за його порушення та створити працівнику необхідні умови для виконання ним умов режиму комерційної таємниці [4].

У ст. 231 Кримінального кодексу України від 05 квітня 2001 року № 2341-III  встановлена відповідальність за незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю.

Також у ст. 232 Кримінального кодексу України закріплена відповідальність за розголошення комерційної або банківської таємниці.

Умисне розголошення комерційної або банківської таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у зв'язку з професійною або службовою діяльністю, якщо воно вчинене з корисливих чи інших особистих мотивів і завдало істотної шкоди суб'єкту господарської діяльності, - карається штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стосовно штрафів необхідно зауважити, що залежно від ступеня громадської небезпеки здійсненого злочину з врахуванням майнового стану винуватця штраф може становити до 400 мінімальних зарплат, за корисливі злочини — до 1000 мінімальних зарплат. Таким чином, законодавство України гарантує правовий захист комерційної таємниці. Розглядаючи питання про відповідальність за порушення умов збереження комерційної таємниці слід зазначити, що, як правило, як міру покарання призначають позбавлення волі або штраф, а також звільнення і зобов´язання відшкодувати збитки.

При цьому розміри покарання в різних країнах неоднакові і часом істотно відрізняються. Наприклад, в Австралії за розголошення комерційної таємниці працівниками підприємства Закон про недобросовісну конкуренцію передбачає позбавлення волі до 3-х місяців чи штраф у розмірі до 180 денних ставок. У той же час, згідно з Цивільним кодексом Франції винні у цьому правопорушенні можуть бути засуджені до позбавлення волі від 3-х місяців до 2-х років, а також до грошового штрафу до 8 тисяч франків. А за кваліфікований склад злочину, тобто передавання комерційної таємниці іноземцю, може бути позбавлення волі від 2-х до 10 років [5].

Враховуючи те, що право на комерційну таємницю означає для власника такої інформації право її засекречування від широкої публіки та право вимагати від інших осіб утримання від використання незаконних методів для одержання цієї інформації. Якщо інформація, що становить комерційну таємницю, отримана іншою особою на законних підставах, хоча б і без дозволу власника прав на неї, така особа не може вважатися порушником, позаяк власник не забезпечив захист такої інформації, в силу чого вона стала легкодоступною, але аж ніяк не таємною [3].

Висновки. Таким чином, у результаті заходів організаційного характеру, як з боку керівника, так і з боку працівників і служби безпеки на підприємстві, вирішуються питання стосовно використання інформації з обмеженим доступом на підприємстві. Для того щоб така система працювала, знадобиться чимало зусиль та кваліфікованих управлінських рішень. Водночас, слід розуміти, що людина, котра має доступ до якоїсь цінної, нікому не відомої інформації, має спокусу скористатись такою інформацією задля власного збагачення. Саме тому в нових умовах технологічного прогресу дуже велику роль відіграє захист інформації як доступної звичайним способом, так і за допомогою спеціальних пристроїв отримання баз даних. Правовий захист комерційної таємниці може бути забезпечений за умови, якщо її власник вживатиме відповідних заходів для збереження конфіденційності зазначеної інформації. Це є необхідною передумовою правового захисту комерційної таємниці, адже при розкритті сутності таємниці втрачається будь-яке значення її захисту. Комерційна таємниця за своїм характером може бути найрізноманітнішою, відповідно, й заходи та документи, що закріплюють статус комерційної таємниця певного суб’єкта, також можуть бути найрізноманітнішими (наприклад, у складних технологіях потрібен письмовий опис нерозкритої інформації, яку можна зберегти у таємниці шляхом недопуску інших осіб до цього опису; у простих технологіях можна зберігати інформацію шляхом її нерозголошення, мовчання).

Список використаних джерел

  1.   Цивільне право України (конспект лекцій). [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://pidruchniki.com/1584072046944/pravo/tsivilne _pravo_ukrayini- Назва з екрана.
  2.  Сергєєва В. Способи захисту прав на комерційну таємницю. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.justinian.com.ua /article.php?id=3535 - Назва з екрана.
  3.  Бондар А.О., Пілігрим А.С. Проблеми правового захисту комерційної таємниці в Україні. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/12_KPSN_2013/Pravo/12_134912.doc.htm- Назва з екрана.
  4.  Цивільний кодекс України. Верховна Рада України; Кодекс України, Закон, Кодекс від 16.01.2003  435-IV. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 - Назва з екрана.
  5.  Кримінальний кодекс України. Верховна Рада України; Кодекс України, Кодекс, Закон від 05.04.2001  2341-III. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 - Назва з екрана.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

18724. Молодежь как социально-демографическая группа 27.13 KB
  Молодежь как социальнодемографическая группа. Индекс развития человеческого потенциала индекс развития молодёжи. Возрастные границы. Документы регламентирующие возрастные границы. Специфика социального статуса и социальноролевое поведение. Ценности и ценностные ...
18725. Общественное объединение как составляющая часть общественного движения на различных уровнях 22.74 KB
  Общественное объединение как составляющая часть общественного движения на различных уровнях. Теоретические основы понятия общественное движение. Территориальная сфера деятельности общественных объединений как составляющая часть молодежного детского движения ...
18726. Общественные объединения как субъект молодежной политики 24.06 KB
  Общественные объединения как субъект молодежной политики. Субъекты реализации молодёжной политики. Место общественных объединений в реализации молодёжной политики Под общественным объединением понимается добровольное самоуправляемое некоммерческое формирова
18727. Этапы становления государственной молодежной политики в РФ 41.19 KB
  Этапы становления государственной молодежной политики в РФ. Важнейшее значение для развития любого государства является решение задач обеспечения социального воспроизводства. При этом именно российское государство активно и широко используя потенциал общественнос...
18728. Стратегия ГМП в РФ 33.97 KB
  Стратегия ГМП в РФ. Стратегия государственной молодёжной политики далее Стратегия разработана на период до 2016 года и определяет совокупность приоритетных направлений ориентированных на молодёжь включающих задачи связанные с участием молодёжи в реализации приорит
18729. Социальное воспитание молодежи 26.71 KB
  Социальное воспитание молодежи. Определение сущность социального воспитания. Воспитание сегодня понимают как: передачу социального опыта и мировой культуры; воспитательное воздействие на человека группу людей или коллектив прямое косвенное опосредованное; орган
18730. Социализация личности. Человек как объект и субъект социализации 28.51 KB
  Социализация личности. Человек как объект и субъект социализации. Социализация – это процесс усвоения индивидом норм и правил поведения принятых в обществе. Каждый человек особенно в детстве и юности является объектом социализации. Человек как субъект социализаци
18731. Человек как субъект и объект воспитания 25.98 KB
  Человек как субъект и объект воспитания. Потребность в воспитании. Воспитание – это целенаправленное воздействие на человека для подготовки его к выполнению всего многообразия социальных функций труда общения познания и т.д.. Оно входит в процесс социализации и явл...
18732. Разностороннее воспитание молодежи 25.41 KB
  Разностороннее воспитание молодежи. Модель разностороннего воспитания личности. Компоненты разностороннего воспитания. Разностороннее развитие личности предполагает не только развитие интересов но и развитие способностей. Между развитием способностей и интересо