83400

Психологічна служба: Навчально-методичний посібник

Книга

Психология и эзотерика

До її змісту включено питання що стосуються вивчення методології практичної психології особистості у практичній психології особливостей реалізації особистісного підходу в роботі практичного психолога життєвої ситуації особистості специфіки роботи психологопедагогічний консиліум особливостей...

Украинкский

2015-03-14

491 KB

7 чел.

50

PAGE  1

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Полтавський національний педагогічний університет

імені В.Г.Короленка

Психолого-педагогічний факультет

Кафедра психології

ПСИХОЛОГІЧНА СЛУЖБА

 

Навчально-методичний посібник

до семінарських та лабораторних занять,

самостійної та індивідуальної роботи студентів

психолого-педагогічного факультету

стаціонарної та заочної форми навчання

зі спеціальності

7.03010201 „Психологія”

Полтава – 2012

УДК 159.019:331.485 (072)

Психологічна служба: Навчально-методичний посібник до семінарських та лабораторних занять, самостійної та індивідуальної роботи студентів психолого-педагогічного факультету стаціонарної та заочної форми навчання (спеціальність 7.03010201 „Психологія” / Укладач Т.А.Яновська. За ред. К.В.Сєдих. - Полтава, 2012. – 51с.

Пропонований навчально-методичний посібник включає зміст лекційних, семінарських та лабораторних занять, самостійної та індивідуальної роботи студентів з курсу «Психологічна служба». Кожна тема складається з мети і плану лекційного, практичного та лабораторного заняття, самостійної та індивідуальної роботи, методичних вказівок, питань до самоконтролю та літератури. Наведено норми оцінювання самостійної та індивідуальної роботи студентів.

Укладач: Т.А.Яновська, кандидат психологічних наук, доцент

Рецензенти:

Пасічніченко А.В., кандидат психологічних наук, доцент кафедри початкової                         і дошкільної освіти Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г.Короленка;

Тодорова І.С., кандидат психологічних наук, доцент кафедри педагогіки, культурології та історії Полтавського університету економіки і торгівлі.                                                          

Рекомендовано до друку ученою радою Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г.Короленка (протокол № 2 від 27 вересня 2012 р.)

ЗМІСТ

Пояснювальна записка

  1.  Розподіл годин самостійної та індивідуальної роботи за темами курсу
  2.  Форми контролю
  3.  Критерії та шкали оцінювання знань
  4.  Рекомендації для студентів
  5.  Зміст модулів
  6.  Індивідуальна робота студентів
  7.  Самостійна робота студентів
  8.  Питання для підсумкового контролю
  9.  Навчальна та наукова література до курсу

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Самостійна та індивідуальна роботи є вищими формами навчальної діяльності студентів з курсу «Психологічна служба». Самостійна та індивідуальна робота – це цілеспрямована, внутрішньо мотивована студентом у сукупності виконуваних дій і коригована ним у процесі і результаті діяльність. Її виконання вимагає достатньо високого рівня самосвідомості, рефлективності, самодисципліни, особистої відповідальності студента. Самостійна робота сприяє самовдосконаленню і самопізнанню студента.

На самостійну та індивідуальну роботу студентів з курсу «Психологічна служба» на стаціонарній формі навчання відводиться 36 години, на заочній формі навчання – 54 години. До її змісту включено питання, що стосуються вивчення методології практичної психології, особистості у практичній психології, особливостей реалізації особистісного підходу в роботі практичного психолога, життєвої ситуації особистості, специфіки роботи психолого-педагогічний консиліум, особливостей психологічної реабілітації потерпілих від катастроф, особистості практикуючого психолога, єдиної інформаційної системи психологічної служби, карти особистості старшокласника і дорослої людини, плану роботи психолога початкової школи.

Метою самостійної та індивідуальної роботи студентів з курсу «Психологічна служба» є визначення структури та завдань психологічної служби, психологічних проблем особистості, їх визначення та шляхи розв’язання, розширення і удосконалення знань, умінь та навичок.

Етапи самостійної та індивідуальної роботи студентів з курсу «Психологічна служба»:

  1.  Усвідомлення мети самостійної та індивідуальної роботи. Студент повинен не тільки розуміти запропоновані викладачем цілі, але й формувати їх самому, утримувати до реалізації, не дозволяючи витіснити іншими.
  2.  Опрацювання літератури за питаннями плану роботи. Студент повинен уміти моделювати власну діяльність, тобто виділяти умови, важливі для реалізації цілі; відшукати у своєму досвіді уявлення про предмет потреби, а в оточуючій дійсності – об’єкт, який відповідає цьому предмету. Саморегуляція студента передбачає уміння програмувати самостійну діяльність (вибір стосовно умов засобів для її здійснення, визначення послідовності окремих дій).
  3.  Самоконтроль і самооцінка знань, умінь і навичок. Важливим проявом предметної саморегуляції студента є уміння контролювати й оцінювати кінцеві і проміжні результати своїх дій. При цьому важливо, щоб субєктивні критерії оцінки власних результатів не дуже відрізнялися від прийнятих, обєктивних. Істотним для саморегуляції є уміння студента корегувати свої дії, тобто уявляти, як можна змінити ці дії, щоб результат відповідав вимогам.

  1.  РОЗПОДІЛ ГОДИН САМОСТІЙНОЇ ТА ІНДИВІДУАЛЬНОЇ РОБОТИ                      ЗА ТЕМАМИ КУРСУ «ПСИХОЛОГІЧНА СЛУЖБА»

№ п/п

Назва модуля

Назва теми

Кількість годин

I.

Практична психологія              як галузь професійної діяльності

1. Методологія практичної психології

6/8

2. Особистість

у практичній психології

6/8

II.

Основні види діяльності практичного психолога

1. Особливості реалізації особистісного підходу

в роботі практичного психолога

2/4

2. Життєва ситуація особистості

4/4

3. Психолого-педагогічний консиліум

4/4

4. Психологічна реабілітація потерпілих від катастроф

3/5

III.

Практична психологія                в системі освіти

1. Особистість практикуючого психолога

4/6

2. Єдина інформаційна система психологічної служби

3/5

3. Карта особистості старшокласника                           і дорослої людини

2/4

4. План роботи психолога початкової школи

2/6

Всього:

36/54

2. ФОРМИ КОНТРОЛЮ

Під час навчання студентів передбачено здійснення поточного, модульного та підсумкового контролю знань.  

Поточний контроль спрямоване на перевірку систематичності роботи студентів, рівня засвоєння матеріалу протягом викладання курсу. Він здійснюється викладачем на семінарських, лабораторних заняттях, а також при перевірці індивідуальних завдань та самостійної роботи студента.

Модульний контроль здійснюється як підсумок роботи студента протягом вивчення окремого модуля за результатами вивчення теоретичного та практичного матеріалу, передбаченого модулем. Організація навчання студентів із курсу «Психологічна служба» у девятому семестрі включає одну модульну контрольну роботу.

Підсумковий контроль являє собою визначення підсумкової оцінки, яка складається з усіх балів, отриманих студентом під час поточного й модульного видів контролю. Оцінки, отримані студентами в процесі навчання за модульно-рейтинговою системою, є остаточними.

3. КРИТЕРІЇ ТА ШКАЛА ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ

Кількість балів, набрана студентами із дисципліни, переводиться у традиційну оцінку за такою шкалою:

Шкала оцінювання

Шкала закладу (бали)

Шкала ЕCST

Національна шкала (прописом)

90 - 100

А – відмінне виконання роботи

з незначною кількістю помилок

зараховано

83 - 89

В – дуже добре – вище середнього рівня з кількома помилками

75 -82

С – добре – загалом правильна робота

з кількома грубими помилками

68 – 74

Dзадовільно посередньо, зі значною кількістю недоліків

60 – 67

Е – достатньо, виконання задовольняє мінімальні критерії оцінки

35 - 59

FXнезадовільно – для одержання кредиту потрібне певне доопрацювання

не зараховано

1 - 34

Fнезадовільно – необхідна серйозна подальша робота

 

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ

Модуль 1 (поточний контроль)

Модуль 2 (самостійна робота)

Сума

Види робіт

ЗМ 1

ЗМ 2

ЗМ 3

сума

30

100

Т 1

6

2

Т 2

6

2

Т 3

6

2

Т 4

6

2

Т 5

6

2

Робота на семінарі

30

Робота на лабораторному занятті

10

Модульна контрольна робота

30

30

РАЗОМ

8

8

8

8

8

70

МЕТОДИ ОЦІНЮВАННЯ: опитування на семінарських та практичних заняттях, поточне тестування, оцінка за самостійну та індивідуальну роботу.

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ

  1.  Відповіді на семінарських заняттях:

2 бали – студент активно працює на занятті, демонструє глибокі знання з теми, правильно відповідає на всі або майже на всі поставлені запитання, має конспекти лекції і першоджерел.

1,75 балів - студент активно працює на занятті, демонструє глибокі знання з теми, правильно відповідає на всі або майже на всі поставлені запитання, має лише конспекти лекцій.

1,5 бали – студент активно працює на занятті, достатньо вільно орієнтується в матеріалі теми, правильно відповідає на більшу кількість поставлених запитань, має конспекти лекції і першоджерел.

1,25 балів - студент активно працює на занятті, достатньо вільно орієнтується в матеріалі теми, правильно відповідає на більшу кількість поставлених запитань, має лише конспекти лекцій.

1 бал – студент працює на занятті неактивно, слабко орієнтується в матеріалі теми, правильно відповідає приблизно на половину поставлених запитань, має конспекти лекції, але відсутні конспекти першоджерел.

0,5 бала – студент працює на занятті неактивно, дуже слабко орієнтується в матеріалі теми, правильно відповідає на меншу кількість поставлених запитань, має лише один із зазначених вище документів.

2. Відповіді на практичних заняттях:

2 бали – студент активно працює на занятті, демонструє глибокі знання з теми, правильно відповідає на всі або майже на всі поставлені запитання, має конспекти лекції і першоджерел.

1,75 балів - студент активно працює на занятті, демонструє глибокі знання з теми, правильно відповідає на всі або майже на всі поставлені запитання, має лише конспекти лекцій.

1,5 бали – студент активно працює на занятті, достатньо вільно орієнтується в матеріалі теми, правильно відповідає на більшу кількість поставлених запитань, має конспекти лекції і першоджерел.

1,25 балів - студент активно працює на занятті, достатньо вільно орієнтується в матеріалі теми, правильно відповідає на більшу кількість поставлених запитань, має лише конспекти лекцій.

1 бал – студент працює на занятті неактивно, слабко орієнтується в матеріалі теми, правильно відповідає приблизно на половину поставлених запитань, має конспекти лекції, але відсутні конспекти першоджерел.

0,5 бала – студент працює на занятті неактивно, дуже слабко орієнтується в матеріалі теми, правильно відповідає на меншу кількість поставлених запитань, має лише один із зазначених вище документів.

3. Поточне тестування  (0-4 бали).

4. Оцінювання самостійної роботи

Ведення словника - 2 бали – правильно виконане самостійне завдання;

1 бал – наявні помилки у виконаному самостійному завданні.

Виконання плану роботи практичного психолога - 4 бали – правильно виконане самостійне завдання;

0 -3 бала – наявні помилки у виконаному самостійному завданні.

5. Оцінювання індивідуальної роботи

Доповідь - 6 балів – правильно виконане самостійне завдання;

0 - 5балів – наявні помилки у виконаному самостійному завданні.

Психологічний аналіз уроку - 6 балів – правильно виконане самостійне завдання за поставленим планом з достатньо розкритими пунктами плану; 4-5 бали - самостійне завдання виконане за поставленим планом, але з недостатньо розкритими пунктами плану; 3 бали – наявні помилки, менше половини, у виконаному самостійному завданні, не враховуючи план завдання з достатньо розкритими пунктами плану; 2 бали - наявні помилки, менше половини, у виконаному самостійному завданні, не враховуючи план завдання з недостатньо розкритими пунктами плану; 1 бал - наявні помилки, більше половини, у виконаному самостійному завданні.

4. Рекомендації для студентів щодо опрацювання змістовних модулів, індивідуальної та самостійної роботи, оформлення звітної документації, організації навчального процесу.

Виконання завдань самостійної та індивідуальної роботи доцільно здійснювати у наступній послідовності:

  1.  Прочитати завдання для самостійного та індивідуального виконання з даної теми.
  2.  Скласти словник психологічних термінів та понять.
  3.  Законспектувати потрібну додаткову інформацію до певної теми.
  4.  Самостійно опрацювати теоретичні питання з потрібної теми.

4.1 Складання словника психологічних термінів та понять

Зміст завдання

Скласти тематичний словник психологічних термінів та понять, який має містити визначення опорних понять до семінарського заняття з теми, тлумачення спеціальних термінів та понять, що зустрічаються у текстах статей, матеріалах підручника тощо.

Методичні рекомендації

До словника доцільно включати всі психологічні терміни та поняття, зміст яких невідомий або не цілком зрозумілий для студента. Тлумачення понять можна знайти у спеціальних психологічних словниках, енциклопедичних словниках та довідниках загального спрямування, тлумачних словниках української мови, тлумачних словниках іншомовних слів тощо.

Крім тлумачення поняття, необхідно вказати джерело та автора, за яким подається визначення.

4.2 Самостійне опрацювання теоретичних питань під час виконання психологічного плану уроку та написання планів роботи практичного психолога

Зміст завдання

Самостійно знайти та засвоїти відповіді на теоретичні питання, виконати у практичному аспекті (Практичному психологу навчального закладу: організація роботи, документація / за ред. В.Г.Панка; упоряд.: Н.В.Лунченко, Т.Ш.Червонна. – К.: Шк. світ, 2009 – С.84-85, 102). (ЗРАЗКИ ПОДАЮТЬСЯ НИЖЧЕ)

Методичні рекомендації

Самостійна робота над теоретичними питаннями передбачає:

  •  Пошук відповіді на запитання у вказаних джерелах інформації;
  •  Тлумачення спеціальних термінів та понять, які зустрічаються у тексті, за словником.;
  •  Складання розгорнутого плану відповіді;
  •  Виписування основних тез відповіді;
  •  Складання списку додатково використаної літератури.

4.3 Самостійне опрацювання теоретичних питань під час написання доповіді

Зміст завдання

Самостійно знайти та засвоїти відповіді на теоретичні питання, виконати у практичному аспекті

Методичні рекомендації

Самостійна робота над теоретичними питаннями передбачає:

  •  Пошук відповіді на запитання у вказаних джерелах інформації;
  •  Тлумачення спеціальних термінів та понять, які зустрічаються у тексті, за словником.;
  •  Складання розгорнутого плану відповіді;
  •  Виписування основних тез відповіді;
  •  Складання списку додатково використаної літератури.

4.4 Підготовка до семінарського заняття

Підготовку до семінарського заняття доцільно здійснювати у наступній послідовності:

  1.  Прочитати план семінарського заняття.
  2.  Опрацювати питання, що виносяться на семінарське заняття, за підручниками та довідниковою літературою.
  3.  Виконати завдання для самостійної роботи з теми.
  4.  Виконати практичні завдання до семінарського заняття.

4.5 Підготовка до лабораторного заняття

Підготовку до лабораторного заняття доцільно здійснювати у наступній послідовності:

1.  Прочитати план лабораторного заняття.

2. Опрацювати теоретичні питання, що виносяться на лабораторне заняття, за підручниками та довідниковою літературою.

3. В зошиті для лабораторних занять записати ті пункти звіту, наявність яких необхідна до початку роботи (назва та мета роботи, обладнання, форма протоколу тощо).

4. Підготувати необхідне обладнання (лінійку, кольорові та прості олівці, годинник, калькулятор тощо).

  1.  ЗМІСТ МОДУЛІВ

Модуль I Теоретичні засади практичної психології

Зміст теми.

Сучасний стан психологічної служби. Її предмет і задачі. Місце психологічної служби в системі освіти. Психологічні умови ефективності психологічної служби. Принципи організації та функціонування психологічної служби системи освіти.

Види навчальної діяльності студентів   

Лекції

Тема «Практична психологія як галузь професійної діяльності»

План

  1.  Предмет і задачі психологічної служби.
  2.  Місце психологічної служби в системі освіти.
  3.  Психологічні умови ефективності психологічної служби.
  4.  Принципи організації та функціонування психологічної служби системи освіти.

Література

  1.  Дубровина И.В. Школьная психологическая служба: Вопросы теории и практики. – М.: Педагогика, 1991. – 145с.
  2.  Рабочая книга школьного психолога / И.В. Дубровина. – М.: Просвещение, 1991. – 167с.
  3.  Жутикова Н.В. Учителю о практике психологической помощи. – М., 1988. – 121с.
  4.  Захаров А.И. Психотерапия неврозов у детей и подростков. – Л., 1982. – 99с.   
  5.  Черепанова Е.М. Работа с родителями как одно из направлений деятельности школьной психологической службы района // Психологическая служба в школе. М., 1984., С. 116-131.
  6.  Чернова О.Л. Использование интенсивных групповых методов в коррекционной работе школьного психолога. М., 1987., 267с.
  7.  Давыдов В.В., Фельдштейна Д.И., Эльконин Д.Б. Психологическая служба СССР / Вопросы психологи. – 1977. - № 5. – С. 35-47.
  8.  Дубровина И.В. Психологическая служба в школе // Вопросы психологи. – 1984. - № 1. – С. 169-171.

9. Основи практичної психології / В.Панок, Т.Титаренко, Н.Чєпелєва та ін.: Підручник. – 3-тє вид., стереотип. – К.: Либідь, 2006. – 536с.

  1.   Гуревич К.М.. Что такое психологическая диагностика. – М., 1985.
  2.   Гильбух Ю.З. Психодиагностика в школе. М., 1989.
  3.   Гільбух Ю.З. Учитель і психологічна служба школи. – К., 1994.

  1.  Предмет і задачі психологічної служби.

Теоретичний аналіз вивчення проблеми і узагальнення результатів роботи практичних психологів показали, що психологічну службу потрібно розглядати в трьох аспектах:

  1.  як один із напрямків вікової та педагогічної психології, а саме її теоретико-прикладний напрямок, який вивчає закономірності психічного розвитку і формування особистості людини з метою розробки способів, засобів і методів професійного використання психологічних знань (науковий аспект).
  2.  як психологічне забезпечення всього процесу навчання і виховання, включаючи складання навчальних програм, формування підручників, розробку психологічних основ дидактичних та методичних матеріалів, психологічну підготовку адміністрації закладу (прикладний аспект).
  3.   як безпосередню роботу психологів у школі або іншому дитячому навчально-виховному закладі (практичний аспект).

 Єдність цих трьох аспектів складає предмет психологічної служби. Кожний аспект психологічної служби має свої задачі, розв’язок яких потребує від виконавців певної професійної підготовки.

 Науковий аспект передбачає розробку методологічних проблем психологічної служби. Основна функція виконавців – наукові дослідження, теоретичне обґрунтування і розробка психодіагностичних, психокорекційних методів в роботі психологічної служби. Відмінність цих досліджень від академічних заклечається в тому, що вони не лише виявляють ті чи інші психологічні механізми чи закономірності і тим самим збагачують наукові знання, але й визначають психологічні умови утворення цих механізмів і закономірностей в контексті цілісного формування особистості конкретної дитини.

Прикладний аспект передбачає використання психологічних знань працівниками закладів. Вони самостійно або у співробітництві з психологами використовують новітні психологічні дані при складанні навчальних програм і планів, формуванні підручників, розробці дидактичних і методичних матеріалів, побудові програм виховання.

 Практичний аспект забезпечують практичні психологи, задача яких – робота з дітьми, колективом класу, вчителями, батьками, спрямована на розв’язання конкретних проблем. В їх задачу не входить утворення нових методів, дослідження психологічних закономірностей. Але вони зобов’язані професійно грамотно використовувати все те, чим на сьогодення володіє психологічна наука.

Розвиток прикладного і практичного аспектів психологічної служби залежить від наукового аспекту, який є теоретичною базою, за допомогою якої визначається зміст, функції і модель психологічної служби.

Науковими передумовами утворення і розвитку психологічної служби є фундаментальні положення вітчизняної психології про закономірності психічного розвитку і формування особистості та індивідуальності в онтогенезі (Ананьєв, Божович, Виготський, Запорожець, Давидов, Леонтьєв, Рубінштейн, Ельконін). На теоретичному рівні особистість – це цілісна психологічна структура, яка формується в процесі життя людини на основі засвоєння нею суспільних форм свідомості і поведінки; що психічний розвиток і формування особистості дитини можливі лише у спілкуванні з дорослими, в процесі тієї діяльності, яка на кожному віковому етапі онтогенезу є провідною.

Існують два напрямки діяльності психологічної служби:

  1.  Актуальний напрямок орієнтований на розв’язок сучасних проблем, пов’язаних з тими чи іншими труднощами у навчанні і вихованні учнів, відхиленнями у їх поведінці, спілкуванні, формуванні особистості.
  2.  Перспективний напрямок спрямований на розвиток, формування індивідуальності кожної дитини, на формування її психологічної готовності до життя у суспільстві.

Ці два напрямки нерозривно пов’язані між собою: психолог, розв’язуючи перспективні задачі, постійно надає конкретну допомогу учням, їх батькам та працівникам закладу.

Головна мета психологічної служби пов’язана з перспективним напрямком її діяльності. Причому ця мета реалізується лише тоді, коли практичними психологами досягається поєднання початкової і кінцевої цілей діяльності по відношенню до дитини.

 Початкова мета взаємодії психолога з дитиною – це визначення її готовності до школи через інтелектуальні, емоційні, мотиваційні, поведінкові характеристики, вияв її індивідуальних особливостей як основи її розвитку.

 Кінцева мета взаємодії психолога з дитиною – формування у дитини психологічної готовності до життєвого самовизначення, який включає особистісне, соціальне, професійне самовизначення.

Психологічна готовність до цього самовизначення включає:

  1.  сформованість на високому рівні психологічних структур самосвідомості учнів;
  2.  розвиток потреб, які забезпечують змістовну наповненість особистості, серед яких центральне місце займають моральні установки, ціннісні орієнтації і часові перспективи;
  3.  становлення передумов індивідуальності як результат розвитку і усвідомлення своїх інтересів і потреб кожним учнем.

Психологічна готовність передбачає сформованість психологічність утворень і механізмів, які забезпечують дитині можливість безперервного росту її особистості. Саме в цьому полягає основний смисл діяльності психологічної служби.

Мета і задачі психологічної служби обумовлюють провідний принцип роботи практичного психолога – принцип індивідуального підходу до учнів. При цьому індивідуальний підхід у навчанні та вихованні не означає, що дитина повинна навчатися і виховуватися індивідуально, незалежно від інших дітей, а передбачає професійне знання і розуміння індивідуально-психологічних особливостей кожного учня, специфічних умов, які вплинули на формування тієї чи іншої риси його особистості.

Орієнтація на розвиток дитини означає основний зміст діяльності психологів будь-якого навчально-виховного закладу:         

а) реалізація в роботі із учнями можливостей, резервів кожного віку (сенситивність, критичність, «зона найближчого та актуального розвитку»);

б) розвиток індивідуальних особливостей школярів – інтересів, схильностей, здібностей, життєвих планів;

в) формування сприятливого для розвитку дитини психологічного клімату, який визначається насамперед організацією продуктивного спілкування учнів з дорослими і однолітками.

Завдання психологічної служби:

  1.  у сприянні повноцінному особистісному й інтелектуальному розвитку дітей на кожному віковому етапі, у створенні умов для формування у них мотивації до самовиховання та саморозвитку;
  2.  у забезпеченні індивідуального підходу до кожної дитини на основі її психолого-педагогічного вивчення;
  3.  у профілактиці й корекції відхилень в інтелектуальному й особистісному розвитку дитини.

 Отже, практичний психолог у будь-якому навчально-виховному закладі відповідальний насамперед за дотримання психологічних умов, які забезпечують повноцінний психічний і особистісний розвиток кожної дитини. Порушення цих умов заважає своєчасній реалізації вікових та індивідуальних можливостей дітей і веде до необхідності корекційної чи спеціально розвиваючої роботи.

 Таким чином, науковий аспект психологічної служби задає головну мету її діяльності, яку сформулювали як максимальне сприяння психічному, особистісному та індивідуальному розвитку учнів, що забезпечує їм психологічну готовність до самовизначення у самостійному дорослому житті.  

  1.  Місце психологічної служби в системі освіти.

 Працівник психологічної служби повинен:

  •  Керуватися Етичним кодексом психолога;
  •  Дотримуватися педагогічної етики, поважати гідність дитини, захищати її від будь-яких форм фізичного або психічного насильства;
  •  Будувати свою діяльність на основі доброзичливості, довіри у тісному співробітництві з усіма учасниками педагогічного процесу;
  •  Пропагувати здоровий спосіб життя, підвищувати рівень психологічних знань педагогічних працівників і батьків;
  •  Зберігати професійну таємницю, не поширювати відомостей, отриманих у процесі діагностики або корекційної роботи, якщо це може завдати шкоди дитині чи її оточенню;
  •  Постійно підвищувати свій професійний рівень, запобігати випадкам здійснення психодіагностичної, розвивально-корекційної, консультативно-методичної роботи особами, які не мають відповідної фахової підготовки або права на таку діяльність;
  •  Знати програмно-методичні матеріали і документи щодо обсягу, рівня знань, розвитку дітей, вимоги державних стандартів до забезпечення навчально-виховного процесу, основні напрямки й перспективи розвитку освіти, психолого-педагогічної науки.

Найбільш розповсюдженими є дві моделі психологічної служби, відмінність яких полягає в тому, де працює психолог – у навчально-виховному закладі або за його межами. Кожна з цих моделей має свої особливості:

  1.  передбачає роботу групи психологів при міському відділі освіти. Психологи організовують цикли лекцій для батьків і працівників закладів з метою підвищення їх психологічних знань, проводять для них консультації з питань навчання і виховання дітей, діагностують психічний розвиток окремих учнів і дають на основі цього рекомендації працівникам закладів або батькам про подальшу роботу з ними, організують постійно діючі семінари з проблем вікової, педагогічної, соціальної психології, психології особистості і міжособистісних відносин.

Але ця модель адекватна розв’язанню лише актуальних, конкретних задач, які стоять перед психологічною службою. Ця модель вузька і обмежена.

а) відірваність психологічної служби від навчально-виховного процесу, від реального життя учнів у освітньому закладі;

б) ця модель провокує сподівання миттєвих позитивних зрушень у розв’язанні конкретної проблеми, з якою прийшли до психолога.

2) передбачає роботу практичного психолога безпосередньо у навчально-виховному закладі. Це дозволяє психологу краще зануритися у виховну ситуацію закладу, пізнати учнів та працівників закладу, їх взаємовідносини, вступити у контакт з батьками. Він має можливість поєднувати вивчення особистості і поведінки дитини у реальних життєвих умовах з поглибленим аналізом її індивідуальних особливостей. Ця модель відповідає розв’язанню перспективної задачі психологічної служби – максимальному сприянню розвитку кожного учня – і передбачає більш активні форми діяльності практичного психолога: психопрофілактику, спеціальну роботу з розвитку здібностей, інтересів, формуванню певних особистісних якостей, психокорекцію, психологічний тренінг.

Але для розвитку психологічної служби потрібне поєднання обох цих моделей, тобто взаємодія психолога закладу з психологами із міських психологічних кабінетів. Тоді психологи при міському кабінеті можуть основний акцент своєї роботи робити на освіті і тим самим сприяти розвитку психологічної культури насамперед керівних працівників освіти, потім – працівників закладу.     

  

3. Психологічні умови ефективності психологічної служби.

Ефективність психологічної служби залежить від багатьох компонентів. Практичний психолог у навчально-виховному закладі відповідає насамперед за врахування психологічних умов, які забезпечують повноцінний психічний і особистісний розвиток кожної дитини, що складає основний напрямок її діяльності.

У молодшому шкільному віці починається цілеспрямоване навчання і виховання людини, основним видом її діяльності стає навчальна діяльність, яка відіграє важливу роль у формуванні та розвитку всіх психічних властивостей і якостей. Саме цей вік сенситивний для розвитку таких психологічних новоутворень, як довільність психічних процесів, внутрішній план дій, рефлексія на власні способи поведінки, потреба у активній розумовій діяльності або схильність до пізнавальної діяльності, оволодіння навчальними вміннями і навичками.

Психологічною оптимальною основою для успішного навчання є гармонійна відповідність навчальних та інтелектуальних навичок і вмінь з такими параметрами особистості, як самооцінка і пізнавальна або навчальна позитивна мотивація. Ця відповідність закладається саме у молодшому шкільному віці.

В шкільній практиці отримав розповсюдження тезис про необхідність врахування вікових особливостей дітей в процесі їх навчання і виховання. Задача практичного психолога – сприяти тому, щоб вікові особливості (новоутворення) не просто враховувалися, але й активно формувалися і використовувалися для подальшого розвитку можливостей учнів.   

4. Принципи організації та функціонування психологічної служби системи освіти.

1) Принцип доступності психологічних та соціально-педагогічних послуг для всіх учасників навчально-виховного процесу закладу освіти, який передбачає побудову таких організаційних моделей психологічної служби, які могли б забезпечити надання психологічної і соціально-педагогічної допомоги учням, студентам, батькам, педагогічним працівникам незалежно від віку, расової, релігійної або національної приналежності, майнового чи соціального статусу, місця проживання, типу навчального закладу, рівня розумового та фізичного розвитку.

2) Принцип науковості, який полягає в тому, що вся діяльність психологічної служби ґрунтується на основі наукових підходів, наукової методології і засадах наукової психології. Методи, методики і технології, що застосовуються в діяльності фахівців психологічної служби, мають бути науково обґрунтованими, валідними та надійними.

3)  Принцип розвитку передбачає розвиток не тільки об’єктів психологічного впливу – учнів, студентів, батьків, працівників закладу, а й системи управління, методичного забезпечення, мережі закладів психологічної служби.

4) Принцип комплексності та системності у надані соціальної та психологічної допомоги означає, що в діяльності психологічної служби мають бути поєднані вузька спеціалізація (дошкільники, профілактика девіантної поведінки у підлітків, профілізація навчання у старшокласників, робота з батьками учнів) з певною універсальністю спеціалістів.

5) Принцип міждисциплінарності полягає в тому, що в технологіях організації соціального і психологічного супроводу учасників навчально-виховного процесу мають бути поєднані не тільки психологічні і соціально-педагогічні методи, а й методи суміжних наук – соціології, педагогіки, дефектології, дидактики, фізіології.

6) Принцип структурності та цілісності передбачає функціонування в освітній галузі єдиної психологічної служби з чіткою структурою, підпорядкуванням і координацією взаємодії окремих її елементів.

7) Принцип забезпечення професійної підтримки і допомоги спеціалістам психологічної служби ґрунтується на: структурно і функціонально психологічна служба має бути побудована так, щоб кожен окремий фахівець відчував методичну підтримку і психологічну допомогу у формі супервізії, інтервізії, навчальних семінарів та тренінгів.

Тривалість робочого тижня практичного психолога – 40 годин. Із них 20 годин відводиться для роботи у навчальному закладі (індивідуальна і групова психодіагностика, консультування учнів, учителів, батьків, корекційно-розвивальна робота тощо) і 20 годин – на підготовку до проведення соціально-психологічних заходів (занять, тренінгів, ділових ігор), обробку результатів дослідження, оформлення висновків тощо)).

Документація практичного психолога

  •  Фундаментом роботи практичного психолога є «Положення психологічну службу системи освіти України». Він звертає увагу на упорядковані нормативи часу на основні види його роботи;
  •  «Графік роботи практичного психолога», який погоджується з методистом медичного кабінету міського відділу освіти, що відповідає за психологічну службу. Графік затверджується керівником навчального закладу освіти, до штату якого включена ставка практичного психолога. Графік роботи практичного психолога подається в розкладі робочих годин педагогічного колективу з нумерацією кабінету, що розміщується в загальнодоступному місці, з конкретизацією годин, призначених для робіт з учнями, консультацій для вчителів та батьків;
  •  Річний план психолога, який складається з конкретних психологічних проблем закладу та загальношкільних заходів, затверджується керівником навчального закладу освіти та погоджується з директором міського центру практичної психології. Нормативи часу на види робіт, що виконуються практичним психологом, ведуться із розрахунку 8-годинного робочого дня.

Один примірник щомісяця подається в міський центр практичної психології або методисту. У веденні документації повинен спостерігатися грамотний аналіз проведеної роботи, який забезпечить її системність та наступність. Для цього психолог повинен мати:  

  1.  Журнал щоденного обліку роботи.
  2.  Журнал протоколів індивідуальних консультацій дітей, батьків, учителів (окремі).
  3.  Індивідуальна картка психічного розвитку дитини.
  4.  Журнал проведення корекційно-відновлювальної та розвивальної роботи.
  5.  Індивідуальна картка психолого-педагогічного діагностування.

На запит адміністрації навчального закладу здійснюється психологічний аналіз уроку, який фіксується у 6. «Журналі психологічного аналізу уроків (занять)».  

Практичний психолог повинен мати плани корекційно-розвивальних програм та навчальних курсів (факультативів) із психології, теми та конспекти виступів на: педагогічних радах; педагогічних консиліумах; семінарах-практикумах; батьківських зборах; лекторіях для батьків.

Завершує аналіз проведеної роботи статистичний звіт, який дає змогу оцінити роботу практичного психолога та допомагає спланувати роботу на наступний рік.

Семінарські заняття № 1

Психологічна служба в системі освіти

1. Основний предмет і задачі діяльності психологічної служби.

2. Психологічна служба на сучасному етапі в Україні і за її межами.

3. Психологічні умови ефективності психологічної служби.

4. Місце та принципи організації та функціонування психологічної служби в системі освіти.

Основні поняття:  психологічна служба, предмет і задачі психологічної служби, система освіти, ефективність, психологічні умови ефективності.

Основні вміння:  дати поняття психологічної служби, визначити її предмет та задачі, з’ясувати місце психологічної служби в системі освіти, визначити психологічні умови ефективності психологічної служби.  

Література:

Основна:

  1.  Дубровина И.В. Школьная психологическая служба: Вопросы теории и практики. – М.: Педагогика, 1991. – С. 9-39.
  2.  Рабочая книга школьного психолога / И.В. Дубровина. – М.: Просвещение, 1991. –                    С. 6-20.
  3.  Основи практичної психології / В.Панок, Т.Титаренко, Н.Чєпелєва та ін.: Підручник. –                   3-тє вид., стереотип. – К.: Либідь, 2006. – С.18-57.

Додаткова:

  1.  Жутикова Н.В. Учителю о практике психологической помощи. – М., 1988. – С. 3-28.
  2.  Захаров А.И. Психотерапия неврозов у детей и полростков. – Л., 1982. – С. 6-37.   

Лабораторне заняття № 1

Тема «Орієнтаційний тест шкільної зрілості особистості»

До початку заняття студент повинен зазначити тему, мету та обладнання лабораторної роботи, записати інструкцію та підготувати форму протоколу дослідження.

ПИТАННЯ ДО ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

  1.  Ознайомлення з методикою та її проведенням.
  2.  Особливості проведення даної методики.
  3.  Отримання результатів, їх обробка, інтерпретування.
  4.  Написання висновків та надання потрібних рекомендацій.

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

Мета: ознайомлення студентів з методикою вивчення шкільної зрілості особистості.

 

Хід роботи

Обладнання: опитувальний лист, листок відповідей досліджуваного, протокол дослідження, папір, ручка.

Для виконання завдання студентам пропонується поділитись на пари: експериментатор – досліджуваний.

Експериментатор пропонує досліджуваному відповісти на запитання, заповнює протокол. Досліджуваний відповідає на питання опитувальника і заповнює листок відповідей досліджуваного.

 Інструкція досліджуваному: «Помітьте вашу згоду знаком «+» або незгоду – знаком «-« з нижчеописаними твердженнями.

ОПИТУВАЛЬНИЙ ЛИСТ

1. Лучшая атмосфера на занятии – атмосфера свободных высказываний.

2. Обычно я работаю с большим напряжением.

3. У меня редко бывают головные боли после пережитых волнений и неприятностей.

4. Я самостоятельно изучаю ряд предметов, по моему мнению, необходимых для моей будущей профессии.

5. Какое из присущих вам качеств вы выше всего цените? Напишите ответ рядом.

6. Я считаю, что жизнь нужно посвятить выбранной профессии.

7. Я испытываю удовольствие от рассмотрения на занятии трудных проблем.

8. Я не вижу смысла в большинстве работ, которые мы делаем в ВУЗе.

9. Большое удовлетворение мне даёт рассказ знакомым о моей будущей профессии.

10. Я весьма средний студент, никогда не буду вполне хорошим, а поэтому нет смысла прилагать усилия, чтобы стать лучше.

11. Я считаю, что в наше время не обязательно иметь высшее образование.

12. Я твёрдо уверен в правильности выбора профессии.

13. от каких из присущих вам качеств вы хотели бы избавиться? Напишите ответ рядом.

14. При удобном случае я использую на экзаменах подсобные материалы (конспекты, шпаргалки, записи, формулы).

15. Самое замечательное время жизни – студенческие годы.

16. У меня чрезвычайно беспокойный и прерывистый сон.

17. Я считаю, что для полного овладения профессией все учебные дисциплины нужно изучать одинаково глубоко.

18. При возможности я поступил бы в другой ВУЗ.

19. Я обычно вначале берусь за более лёгкие задачи, а более трудные оставляю на потом.

20. Для меня было трудно при выборе профессии остановиться на одной из них.

21. Я могу спокойно спать после любых неприятностей.

22. Я твёрдо уверен, что моя профессия даст мне моральное удовлетворение и материальный достаток в жизни.

23. Мне кажется, что мои друзья способны учиться лучше, чем я.

24. Для меня очень важно иметь диплом о высшем образовании.

25. Из неких практических соображений для меня это самый удобный ВУЗ.

26. У меня достаточно силы воли, чтобы учиться без напоминания администрации.

27. Жизнь для меня почти всегда связана с необычайным напряжением.

28. Экзамены нужно сдавать, тратя минимум усилий.

29. Есть много ВУЗов, в которых я мог бы учиться с не меньшим интересом.

30. Какое из присущих вам качеств больше всего мешает учиться? Напишите ответ рядом.

31. Я очень увлекающийся человек, но все мои увлечения так или иначе связаны с будущей работой.

32. Беспокойство об экзамене или работе, которая не выполнена в срок, часто мешает мне спать.

33. Высокая зарплата после окончания ВУЗа для меня не главное.

34. Мне нужно быть в хорошем расположении духа, чтобы поддержать общее решение группы.

35. Я вынужден был поступить в ВУЗ, чтобы занять желаемое положение в обществе, избежать службы в армии.

36. Я учу материал, чтобы стать профессионалом, а не для экзамена.

37. Мои родители хорошие профессионалы, и я хочу быть на них похожим.

38. Для продвижения по службе мне необходимо иметь высшее образование.

39. Какое из ваших качеств помогает вам учиться? Напишите ответ рядом.

40. Мне очень трудно заставить себя изучать как следует дисциплины, прямо не относящиеся к моей будущей специальности.

41. Меня весьма тревожат возможные неудачи.

42. Лучше всего я занимаюсь, когда меня периодически стимулируют, подстёгивают.

43. Мой выбор данного ВУЗа окончателен.

44. Мои друзья имеют высшее образование, и я не хочу отстать от них.

45. Чтобы убедить в чём-либо группу, мне приходиться самому работать очень интенсивно.

46. У меня обычно ровное и хорошее настроение.

47. Меня привлекает удобство, чистота, лёгкость будущей профессии.

48. До поступления в ВУЗ я давно интересовался этой профессией, много читал о ней.

49. Профессия, которую я получаю, самая важная и перспективная.

50. Мои знания об этой профессии были достаточны для уверенного выбора данного ВУЗа.       

Обробка та інтерпретація результатів

Ключ до опитувальника

Шкала «Оволодіння знаннями» - за згоду («+») з твердженням за п.4 виставляється 3,6 бала; за п.17 – 3,6 бала; за п.26 – 2,4 Бала; за незгоду («-«) з твердженням за п.28 – 1,2 бала; за п.42 – 1,8 бала. Максимум – 12,6 бала.

Шкала «Оволодіння професією» - за згоду за п.9 – 1 бал; за п.31 – 2 бала;, за п.33 – 2 бала; за п.43 – 3 бала; за п.48 – 1 бал і за п.49 – 1 бал. Максимум – 10 балів.

Шкала «Отримання диплома» - за незгоду за п.11 – 3,5 бала; за згоду за п.24 – 2,5 бала; за п.35 – 1,5 бала; за п.38 – 1,5 бала і за п.44 – 1 бал. Максимум - 10 балів.

Домінування мотивів за першими двома шкалами свідчить про адекватний вибір студентом професії і задоволення нею.

Протокол

1. П.І.Б. досліджуваного:______________________________________________

2. П Вік досліджуваного:_______________________________________________

3. Дата дослідження: __________________________________________________

4. Предмет дослідження: _______________________________________________

П.І.Б. експериментатора: ______________________________________________

Бланк відповідей досліджуваного: ______________________________________

Висновки: _________________________________________________________

Звіт студента за результатами виконання лабораторної роботи має містити:

  1.  Тему лабораторної роботи.
  2.  Мету роботи.
  3.  Заповнений протокол дослідження.
  4.  Бланк відповідей досліджуваного.
  5.  Висновки.

Література

  1.  Райгородский Д.Я. (редактор – составитель). Практическая психодиагностика. Методики и тесты. Учебное пособие. – Самара: Издательский Дом «БАХРАХ – М», 2002. – 672с.
  2.  Практикум по возрастной психологии: Учеб. пособие / Под ред. Л.А.Головей, Е.Ф.Рыбалко. – СПб.: Речь, 2002. – 694с.
  3.  Настольная книга практического психолога: Учеб. пособие: В 2 кн. – М.: Изд-во ВЛАДОС-ПРЕСС, 2003. – Кн. 1: Система работы с детьми разного возраста. – 384с.

Модуль II Основні види роботи та задачі практичного психолога

Зміст теми.

 Реалізація психічних можливостей і резервів кожного віку. Попередження асинхронного психічного розвитку школярів в процесі роботи практичного психолога. Задачі практичного психолога. Основні види роботи практичного психолога. Діагностико-корекційна робота. Діагностика та корекція психологічних девіацій. Просвітницька та профілактична робота. Психологічна консультація. Сумісна робота психолога з педагогами і батьками учнів. Створення психологічного клімату в колективі. Принцип єдності діагностики і корекції. Основні види діяльності практичного психолога.

Види навчальної діяльності студентів   

Лекції

Тема «Основні види діяльності практичного психолога»

План

  1.  Задачі практичного психолога.

 Практичний психолог повинний:

  1.  Виявляти психологічну готовність дітей до шкільного навчання, разом з вчителем намічати програму індивідуальної роботи з ними з метою кращої адаптації молодших школярів до школи;
  2.  Розробляти і втілювати разом з вчителями або батьками розвиваючі програми з урахуванням індивідуальних особливостей школярів і задач їх розвитку на кожному віковому етапі;
  3.  Тримати під особливим контролем перехідні, переломні моменти в житті школярів;
  4.  Здійснювати діагностико-корекційну роботу з невстигаючими та недисциплінованими школярами;
  5.  Діагностувати інтелектуальні, особистісні та емоційно-вольові особливості учнів, які перешкоджають нормальному протіканню процесу навчання і виховання, та здійснювати їх корекцію;
  6.  Виявляти та ізолювати психологічні причини порушень міжособистісних стосунків учнів з вчителем, з однолітками, з батьками та іншими людьми;
  7.  Консультувати адміністрацію навчально-виховного закладу, вчителів, батьків з психологічних проблем навчання і виховання дітей, розвитку їх пізнавальних процесів та індивідуальних властивостей;
  8.  Проводити індивідуальні та групові консультування учнів з питань навчання, розвитку, проблем життєвого самовизначення, самовиховання, взаємовідносин з дорослими і однолітками;
  9.  Проводити профорієнтаційну роботу.

  1.  Основні види роботи практичного психолога.

 Професійні дії працівників служби реалізуються у таких основних видах роботи:

  1.  Психологічна діагностика – соціальне і психолого-педагогічне обстеження всіх учасників навчально-виховного процесу, моніторинг змісту та умов індивідуального розвитку школярів, встановлення психологічного діагнозу (опис індивідуальних особливостей психіки конкретної людини), визначення причин, що утруднюють розвиток та навчання. Поглиблене проникнення психолога у внутрішній світ учня. Результати психологічного дослідження дають основу для висновку про подальшу корекцію або розвиток учня, про ефективність профілактичної або консультативної роботи, проведеної з ним.

Етапи психологічного дослідження:

 А) збір даних відповідно до задачі дослідження:

- запит, завдяки якому формулюється мета обстеження;

- збір анамнезу – відомостей про особливості розвитку до моменту обстеження (батьки, педагоги, колеги, керівництво, спостереження за обстежуваним у різних ситуаціях);

- складання програми психодіагностичного обстеження, яка повинна містити мету, перелік методик діагностики, обладнання, опис умов та режиму обстеження;

- встановлення психологічного контакту з обстежуваним;

- реалізація програми психологічного обстеження з фіксацією результатів у протоколі;

Б) обробка та інтерпретація отриманих даних:

- обробка результатів обстеження;

- первинна інтерпретація результатів окремо за кожною методикою;

- цілісна інтерпретація результатів, за якої беруться до уваги відомості з анамнезу та спостережень;

В) постановка діагнозу або прогнозу:

- складання психологічного діагнозу, який крім опису індивідуальних даних психіки людини повинен містити аналіз психологічних механізмів виникнення і прояву її проблем та рекомендації щодо форми і змісту допомоги, якої потребує людина.  

  1.  Психологічна профілактика – систематична робота, спрямована на своєчасне попередження відхилень у розвитку особистості, на виникнення конфліктів та проблем у міжособистісних стосунках, на запобігання створенню конфліктних ситуацій у навчально-виховному процесі.

Напрямки профілактичної роботи:

  •  профілактика стресових і постстресових станів, пов’язаних із природними та технічними катастрофами;
  •  попередження виникнення надмірної психологічної напруги в суспільстві, що переживає кризові явища;
  •  психологічна підтримка найбільш вразливих верств населення;
  •  робота з попередження розпаду сім’ї, сімейних дисгармоній, відхилень у психічному розвитку дитини, які пов’язані із сімейними проблемами;
  •  профілактика порушень у психічному та особистісному розвитку вихованців дитячих будинків та учнів шкіл-інтернатів;
  •  профілактика девіантної поведінки молоді.  

Форми профілактичної роботи: лекції, бесіди, семінари, тренінгові заняття, «телефон довіри», «пошта довіри», психолого-педагогічні консиліуми, індивідуальне та групове консультування, анкетування, випуск інформаційних бюлетенів, довідників для молоді.

  1.  Психологічна експертиза – визначення психічних якостей, здібностей та перспектив розвитку окремої особистості, структури та змісту спілкування в колективі для різних органів управління освітою, оцінка психолого-педагогічної ефективності нових технологій навчання та виховання дітей, оцінка суб’єктивної цінності навчання.
  2.  Психологічна прогностика – розробка, апробація та застосування моделей поведінки групи та особистості у різних умовах життєдіяльності, проектування змісту і напрямів індивідуального розвитку дитини та складання на цій основі життєвих планів, визначення тенденцій розвитку груп, міжгрупових взаємин.
  3.  Консультативно-методична допомога – надається всім учасникам навчально-виховного процесу з питань навчання, виховання і розвитку школярів, допомога органам державного управління освітою в оцінці професійної придатності педагогічних та управлінських кадрів.

Завдання психологічного консультування:

  1.  З’ясування проблеми, з якою зустрівся клієнт. Це завдання полягає у вислуховуванні клієнта, спостереженні за ним. Внаслідок використання спеціальних прийомів вислуховування консультант приходить до висновку про те, в чому проблема клієнта.
  2.  Інформування клієнта про сутність проблеми, яка виникла у клієнта, про реальній ступінь її серйозності.
  3.  Вивчення психологом-консультантом особистості клієнта, що дозволить з’ясувати, наскільки повно і глибоко розуміє клієнт свої проблеми та наскільки готовий до її розв’язування.
  4.  Чітке формулювання порад і рекомендацій клієнту з приводу того, як найкраще розв’язати проблему. При цьому враховуються індивідуальні особливості клієнта та специфіка розуміння проблеми психологом. Поради та рекомендації повинні бути простими, короткими та зрозумілими клієнту, а також придатними до виконання в реальних умовах життя клієнта та з відповідним контролем з його боку.
  5.  Навчання клієнта тому, як найкраще уникнути в майбутньому подібних проблем. Розвязуючи цю задачу, психолог-консультант домагається того, щоб клієнт самостійно міг попереджувати повторне виникнення подібної проблеми.

Види психологічного консультування:

  •  інтимно-особистісне консультування;
  •  сімейне консультування;
  •  психолого-педагогічне (психолого-управлінське) консультування;
  •  ділове консультування.
  1.  Психолого-педагогічна корекція – здійснення психолого-педагогічних заходів для усунення відхилень в індивідуальному розвитку та поведінці, у міжособистісних та групових взаєминах, формування адекватної соціально корисної життєвої перспективи, подолання різних форм девіантної поведінки, алкоголізму, наркоманії.

 Завдання психокорекції формулюються залежно від адресату (дитина з аномальним розвитком чи особистість, яка має відхилення і труднощі в межах психологічної норми), а також змісту корекційної роботи (корекція розумового чи емоційного розвитку, корекція і профілактика невротичних станів та неврозів).

  1.  Соціально-психологічна реабілітація – надання соціальної та психолого-педагогічної допомоги дітям та дорослим, що перебувають у кризовій життєвій ситуації, що постраждали від соціальних, природних та технічних катастроф, що перенесли тяжкі хвороби та стреси, з метою адаптації до нових умов життєдіяльності, навчання, розвитку.
  2.  Психологічна просвіта – підвищення психологічної культури всіх учасників навчально-виховного процесу, роз’яснення змісту роботи і завдань психологічної служби, викладання психологічних дисциплін у навчальних закладах, залучення педагогічного колективу, учнів та батьків до психологічних знань.    

Завдання просвітницької діяльності:

  •  поступове усвідомлення громадянами цілей, завдань та можливостей соціально-психологічної служби, розуміння кола проблем, які вони можуть розв’язати за допомогою психолога чи соціального працівника; уявлення про те, до якої саме служби варто звертатися;
  •  підвищення психологічної компетентності людей з метою розширення їхніх можливостей самостійно розв’язувати проблеми й конфлікти, які виникають в особистому житті та професійній діяльності;
  •  підвищення психологічної культури суспільства в цілому, оскільки розв’язання багатьох соціальних проблем, що виникають у суспільстві, неможливе без знання та врахування психологічних чинників.

 Форми просвітницької діяльності обираються залежно від специфіки сфери функціонування психологічної служби і включають: лекції та виступи на семінарах та нарадах, бесіди, консультації, методичні листи та рекомендації, виступи у пресі, тренінги, «круглі столи», виставки літератури, диспути, виступи психологів на радіо та телебаченні.

  1.  Психолог та міжособистісні стосунки у класі.

Колектив – найвища стадія розвитку групи, що об’єднує людей як процесом спільної діяльності, так і її організацією.

Відносини в групі визначаються через певні показники: відповідальність, колективізм, згуртованість, контактність, відкритість, організованість, інформованість, що у колективі набувають найвищого свого значення. Група може впливати на особистість позитивно і негативно.

 Позитивний поштовх до розвитку група надає тому, що:

  •  в групі індивід зустрічається з людьми, які є для нього основним джерелом духовної культури;
  •  відносини між людьми несуть в собі позитивні соціальні норми та ціннісні орієнтації, які присвоює особистість;
  •  у групі людина може навчитися комунікативним умінням і навичкам;
  •  від членів групи індивід отримує інформацію, яка дає йому змогу правильно сприймати і оцінювати себе, зберігати та закріплювати позитивне у своїй особистості, позбавлятися від недоліків;
  •  група емоційно підкріплює дитину, що є необхідним для її розвитку.

 Негативний вплив групи на особистість полягає в тому, що:

  •  вплив і психологічний тиск інших людей може дезорганізувати особистість;
  •  група може гальмувати творчість особистості, прояви її своєрідності;
  •  під тиском загальногрупової думки можуть бути уніфіковані індивідуальні погляди та міркування;
  •  група може сприяти розвитку конформізму;
  •  група гальмує розвиток особистості, якщо сама перебуває на низькому рівні розвитку.

Таким чином, взаємодія особистості і групи має неоднозначний характер. Мета психолога – використовуючи позитивні впливи групи на дитину, ліквідувати негативні. Місце кожного учня в класі можна розглядати з погляду його офіційного та неофіційного становища.

Офіційне становище людини в системі відносин називається позицією. Від позиції, яку займає людина в групі, залежить ступінь її потенційного впливу на вчинки інших членів групи. Неофіційною соціально-психологічною характеристикою становища людини в системі міжгрупових відносин є статус. Він вказує на ступінь дійсного авторитету і впливу дитини на клас. Основу всіх групових відносин складають моральні норми й цінності. Відповідність поведінки людини цим нормам суттєво впливає на її становище в системі відносин групи. Різні члени групи мають неоднаковий вплив на її розвиток і функціонування. Це залежить від тієї соціальної ролі, яку має та чи інша особа.

Отже, ставлення однокласників до дитини, ставлення учня до однокласників та задоволеність цими взаємовідносинами і визначають місце учня у структурі класу.

 Вплив із боку групи виявляється у формі емоційного і морального настрою, самопочуття, що домінує у людини під час тривалого перебування в ній. Самопочуття в групі визначає її соціально-психологічний клімат. Взаємні симпатії та антипатії, інтенсивність та емоційна забарвленість міжособистих стосунків по-різному впливають на ефективність групової роботи. Показником негативного соціально-психологічного клімату є наявність міжособистих внутрішньогрупових конфліктів та протиріч. Головною причиною цього є небажання або невміння правильно сприймати й оцінювати людей, упереджене ставлення до них.

 На основі вище сказаного перед психологом постають завдання:

  •  діагностувати рівень розвитку класу, соціально-психологічного клімату в ньому;
  •  запобігати формуванню негативного соціально-психологічного клімату і виникненню конфліктів у класі;
  •  допомагати учневі зайняти належне місце у структурі взаємин класу;

 Проблеми, які можуть спонукати психолога до діагностики становища учня в класі:

  •  безпосередньо соціально-психологічні проблеми (складності інтегрування у групу; наявність міжособистісних конфліктів);
  •  проблеми спілкування (відсутність спільної мови з батьками, вчителями, однокласниками, замкненість, низька культура спілкування);
  •  проблеми, пов’язані з труднощами формування сенсу життя, з професійним самовизначенням, зі сформованістю мотиваційної сфери та дієвої структури навчальних інтересів, з визначенням життєвої перспективи;
  •  проблеми становлення рис характеру, адекватних вимогам діяльності та поведінки, прояви агресивності, безвідповідальності, жорстокості, невитриманості на фоні вікових змін у фізіологічному стані;
  •  труднощі у самоусвідомленні своїх позитивних або негативних якостей, неадекватна самооцінка, низька саморегуляція, особливо в екстремальних ситуаціях, складнощі у формуванні програми самовиховання і самонавчання.

 Після проведення діагностики психолог консультує учня, класного керівника, батьків з метою визначення шляхів допомоги клієнтові.  

  1.  Діагностика та корекція психологічних девіацій.

Під девіаціями (відхиленнями) у поведінці особистості розуміються такі дії, які не відповідають нормам, прийнятим у суспільстві.

Діагностика та корекція відхилень у поведінці – це розв’язання питання про їхні причини. Більшість відхилень у поведінці дітей обумовлені пограничними нервово-психічними розладами, до яких можна віднести невротичні та неврозоподібні реакції, аномалії характеру.

Безпосередньо пов’язані зі школою ситуації, що сприяють виникненню в учнів пограничних нервово-психічних розладів, такі: неспроможність справлятися з навчальним навантаженням, вороже ставлення педагога, зміна шкільного колективу, неприйняття дитячим колективом. Основні прояви відхилень у поведінці дітей пов’язані з формуванням афективної сфери. Психологічні девіації тісно пов’язані з педагогічною занедбаністю, у походженні якої велике значення має дефіцит установок особистості. Частіше за все відхилення у поведінці учнів пов’язані не з одним, а з кількома біологічними та соціальними факторами та їх комплексами.

 У дошкільному віці ознаками недостатнього психічного розвитку є яскраво виражена психомоторна розгальмованість, а також підвищена збудливість, упертість, реакції відмови.

 У молодшому шкільному віці – низька пізнавальна активність, незрілість емоційно-вольової сфери, що розходиться із зростаючими вимогами до соціального статусу школяра.

 На початку підліткового віку серед діагностичних критеріїв недостатнього психічного розвитку виділяються: асинхронія соматопсихічного розвитку, варіанти якої тісно пов’язані з типом розладів поведінки: неузгодженість між прискореним фізичним і статевим та сповільненим психічним розвитком; розходження між паспортним віком та сповільненим психофізичним розвитком; неузгодженість між прискореним фізичним і затриманим статевим та психічним розвитком.

Значними симптомами порушень розвитку на початку підліткового віку є наявність таких рис психічної незрілості, як залежність від чужої думки, від ситуації, нездатність активно впливати на неї, схильність до уникання складних ситуацій, слабкість реакції на критику, невираженість власних вольових установок, слабкість самоконтролю, саморегуляції.

Одним із суттєвих порушень у розвитку особистості дітей є суїцидальна поведінка. Вона розглядається як наслідок соціально-психологічної дезадаптації особистості в умовах мікросоціального конфлікту, що переживається нею. Зовнішні форми суїцидальної поведінки включають суїцидні спроби та завершені суїциди. Мотивами суїцидальної поведінки дітей можуть бути особистісно-сімейні конфлікти; стан фізичного та психічного здоров’я; конфлікти, пов’язані з моральною поведінкою; конфлікти у професійній або навчальній сфері; матеріально-побутові труднощі.

Суїцидальна поведінка представлена такими типами: протест, помста, уникнення страждання чи покарання, заклик, самопокарання, відмова від існування. Антисуїцидальні чинники, які можуть зіграти вирішальну роль у житті людини: інтенсивна емоційна прив’язаність до значущих близьких; батьківські обов’язки; виражене почуття обов’язку, концентрація уваги на власному здоров’ї; залежність від громадської думки; уявлення про невикористанні життєві можливості; наявність творчих планів; небажання мати неестетичний вигляд після суїциду.

Таким чином, загальна профілактика суїцидальної поведінки повинна ґрунтуватися на знанні та врахуванні в роботі з дітьми: 1) особистісних чинників суїцидального ризику;                     2) соціально-психологічної ситуації того мікросоціального оточення, в якому перебуває дитина; 3) наявності чи відсутності антисуїцидальних факторів.

  1.  Робота практичного психолога з батьками учнів.

 Головною умовою ефективності психологічної служби є грамотна професійна взаємодія практичного психолога з колективом закладу та батьками дітей.

На початку роботи практичного психолога в навчально-виховному закладі повинен бути особливий адаптаційний період, який триває від 2-3 місяців до 1 року. В цей період психолог і колектив закладу знайомляться один з одним, звикають один до одного. Бажані виступи психолога на радах, методичних обєднаннях, зборах класних керівників. Під час цих виступів і в процесі бесід з вчителями бажано розповісти про місце і роль практичного психолога, задачах його діяльності, методах роботи, способах співпраці.

Потрібно звернути особливу увагу на те, що вся діяльність практичного психолога спрямована насамперед на утворення сприятливого психологічного клімату для розвитку дитини. Центральним моментом такого клімату є спілкування дітей різного віку з дорослими і однолітками, спілкування між собою дорослих, які працюють з цими дітьми.

При цьому головна задача – сумісними зусиллями психолога і вчителів зрозуміти особливості дитини як формуючої особистості в контексті її життєвих умов, з врахуванням історії її виховання, вікових, статевих та індивідуальних особливостей, характеру взаємовідносин з дорослими і однолітками і на цій основі визначити програму подальшої роботи з нею. Потрібно звернути увагу на можливі форми роботи практичного психолога з педагогами і педагогічним колективом: психологічний аналіз уроку з точки зору засвоєння навчального матеріалу і розкриття особливостей взаємовідносин вчителя і учня; психологічний аналіз навчально-виховної роботи дитячого закладу в цілому, окремих класів, груп з метою виявлення причин порушень і труднощів у навчально-виховній роботі у відповідь на конкретний запит, який виник в умовах школи; розробка рекомендацій для директорів, вчителів; тренінг педагогічного спілкування; розвиток функціональних можливостей педагогів (тренування пізнавальних процесів); робота з педагогами з оволодіння навичками психічної саморегуляції; підвищення психологічних знань педагогів різної кваліфікації.

Таку задачу, як утворення сприятливого психологічного клімату, основа якого – особистісне спілкування дорослих і учнів, психолог може розв’язувати лише разом з вчителями, у творчому спілкуванні з ними, виявляючи високий рівень змісту і продуктивну форму цього спілкування. Він допомагає встановити доброзичливе спілкування в педагогічному колективі (дорослий-дорослий); сприяє покращенню форм і змісту спілкування педагогів з учнями, батьками з дітьми; учнів між собою; консультує педагогів та інших працівників дитячого закладу з широкого кола проблем як професійних, так і особистісних; сприяє розвитку комунікативних навичок професійної діяльності педагогів; здійснює заходи з попередження і зняття психологічного перевантаження членів педагогічного колективу.

Велике місце в роботі практичного психолога займає робота з батьками учнів. Це психологія сімейних відносин, значення сім’ї для розвитку особистості дитини, помилки у сімейному вихованні, взаємодія сім’ї і школи.

На перший план у сім’ї на сучасному етапі висуваються етико-психологічні моменти, такі як, вміння подружжя будувати взаємовідносини, культура почуттів, моральні установки. Психологічна гармонія стає важливою умовою сприятливого існування сім’ї. Потрібно розглянути питання про те, що таке міжособистісні відносини в сім’ї і як вони впливають на самопочуття всіх членів сім’ї, проаналізувати приклади різних варіантів цих взаємовідносин. Особливу увагу потрібно звернути на специфіку взаємовідносин у неповній сім’ї і особливості виховання прийомних дітей.   

Значення сім’ї визначається тими умовами, які в ній утворюються для розвитку дітей, засвоєння ними загальнолюдського досвіду. В роботі з дорослими психологу потрібно тактовно пояснити, що виховання дитини найтіснішим чином пов’язане з проблемою сформованості особистості самих батьків. Особливість сімейного виховання знаходиться в його емоційному характері, заснованому на родинних почуттях любові, взаємної зацікавленості батьків і дітей. В сім’ї діти з раннього віку засвоюють цілісну систему моральних цінностей та ідеалів, культурні традиції даного суспільства і соціального середовища. Саме в ранньому дитинстві формується або зацікавлене відношення до світу і людей, або очікування неприємних хвилювань, погрози з боку світу та інших людей. Психолого-педагогічні дослідження свідчать, що почуття, сформовані в дитинстві, часто супроводжують людину протягом всього її життя, надаючи відношенням з оточуючими особливий стиль і емоційне забарвлення. Тому психологу на початку роботи з дитиною важливо познайомитися з її сім’єю, бо без цього важко розібратися в генезисі тих чи інших психологічних проблем. Важливо проаналізувати типи неповних сімей, особливості материнського виховання, зрозуміти психологічну сутність розлученої сім’ї, вплив розлучення на дитину в залежності від його віку. Великої уваги потребують діти із тих сімей, де є батьки-вдівці. Психологічна травма, яка переживається дитиною у зв’язку із смертю одного з батьків, потребує обережного підходу до дитини і розуміння її стану.

Література

  1.  Дубровина И.В. Школьная психологическая служба: Вопросы теории и практики. – М.: Педагогика, 1991. – 145с.
  2.  Рабочая книга школьного психолога / И.В. Дубровина. – М.: Просвещение, 1991. – 167с.
  3.  Жутикова Н.В. Учителю о практике психологической помощи. – М., 1988. – 121с.
  4.  Захаров А.И. Психотерапия неврозов у детей и полростков. – Л., 1982. – 99с.   
  5.  Черепанова Е.М. Работа с родителями как одно из направлений деятельности школьной психологической службы района // Психологическая служба в школе. М., 1984., С. 116-131.
  6.  Чернова О.Л. Использование интенсивных групповых методов в коррекционной работе школьного психолога. М., 1987., 267с.
  7.  Давыдов В.В., Фельдштейна Д.И., Эльконин Д.Б. Психологическая служба СССР / Вопросы психологи. – 1977. - № 5. – С. 35-47.
  8.  Дубровина И.В. Психологическая служба в школе // Вопросы психологи. – 1984. - № 1. – С. 169-171.

9. Основи практичної психології / В.Панок, Т.Титаренко, Н.Чєпелєва та ін.: Підручник. – 3-тє вид., стереотип. – К.: Либідь, 2006. – 536с.

  1.   Гуревич К.М.. Что такое психологическая диагностика. – М., 1985.
  2.   Гильбух Ю.З. Психодиагностика в школе. М., 1989.
  3.   Гільбух Ю.З. Учитель і психологічна служба школи. – К., 1994.

Семінарське заняття № 2

Основні види роботи практичного психолога

  1.  Психологічна діагностика.
  2.  Корекційна робота та психологічна консультація.
  3.  Просвітництво і психологічна профілактика.
  4.  Сумісна робота психолога з педагогами і батьками.

Основні поняття: психічні можливості і резерви, асинхронний психічний розвиток учня, задачі психолога, основні види роботи психолога, діагностико-корекційна робота, профілактична робота, просвітництво, психологічне консультування, психологічний клімат в колективі.

 

Основні вміння: реалізувати психічні можливості і резерви кожного віку, попереджувати асинхронний психічний розвиток учнів в процесі роботи практичного психолога, визначити задачі практичного психолога, з’ясувати основні види роботи психолога, вміння створювати психологічний клімат в колективі.

 

Література:

Основна:

1. Дубровина И.В. Школьная психологическая служба: Вопросы теории и практики. – М.: Педагогика, 1991. – С. 40-99.

2. Рабочая книга школьного психолога / И.В. Дубровина. – М.: Просвещение, 1991. –                      С. 21-65.

3. Жутикова Н.В. Учителю о практике психологической помощи. – М., 1988. – С. 29-44.

4. Черепанова Е.М. Работа с родителями как одно из направлений деятельности школьной психологической службы района // Психологическая служба в школе. М., 1984., С. 116-131.

  1.  Чернова О.Л. Использование интенсивных групповых методов в коррекционной работе школьного психолога. М., 1987., С. 159-168.
  2.  Основи практичної психології / В.Панок, Т.Титаренко, Н.Чєпелєва та ін.: Підручник. –                    3-тє вид., стереотип. – К.: Либідь, 2006. – С.455-494.

Додаткова:

  1.  Давыдов В.В., Фельдштейна Д.И., Эльконин Д.Б. Психологическая служба СССР / Вопросы психологи. – 1977. - № 5. – С. 35-47.
  2.  Дубровина И.В. Психологическая служба в школе // Вопросы психологи. – 1984. - № 1. –  С. 169-171.

Семінарське заняття  № 3

Робота практичного  психолога з дітьми різного віку

1.  Дошкільне дитинство.

  1.  Молодший шкільний вік.
  2.  Перехідний вік.
  3.  Підлітковий вік.
  4.  Юнацький вік.

Основні поняття: психічні процеси, особливості психічних процесів, дошкільне дитинство, молодший шкільний вік, перехідний вік, підлітковий вік, юнацький вік, методи дослідження дітей.

 

Основні вміння: вміння розвивати в учнів психічні процеси та знаходження їх особливостей, вміння роботи практичного психолога з дітьми різного віку: дошкільниками, молодшими школярами, підлітками, юнаками, з’ясувати методи дослідження дітей різного віку.

Література:

Основна:

  1.  Прихожан А.М. Школьный психолог и психолог-консультант: общее и различие // Научно-практические проблемы школьной психологической службы. – М., 1987. – С. 37-40.
  2.  Талызина Л.Ф., Салмина Н.Г. Основные направления психологической службы в школе. – М., 1987. – С.10-12. 
  3.  Основи практичної психології / В.Панок, Т.Титаренко, Н.Чєпелєва та ін.: Підручник. –               3-тє вид., стереотип. – К.: Либідь, 2006. – С.402-454.

Додаткова:

4. Жутикова Н.В. Учителю о практике психологической помощи. – М., 1988. – С. 45-57.

5. Захаров А.И. Психотерапия неврозов у детей и подростков. – Л., 1982. – С. 22-45.

Лабораторне заняття № 2

Методика виявлення комунікативних та організаторських здібностей

До початку заняття студент повинен зазначити тему, мету та обладнання лабораторної роботи, записати інструкцію та підготувати форму протоколу дослідження.

ПИТАННЯ ДО ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

  1.  Ознайомлення з методикою та її проведенням.
  2.  Особливості проведення даної методики.
  3.  Отримання результатів, їх обробка, інтерпретування.
  4.  Написання висновків та надання потрібних рекомендацій.

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

Мета: ознайомлення студентів з методикою виявлення комунікативних та організаторських здібностей.

Хід роботи

Обладнання: опитувальний лист, листок відповідей досліджуваного, протокол дослідження, папір, ручка.

Для виконання завдання студентам пропонується поділитись на пари: експериментатор – досліджуваний.

Експериментатор пропонує досліджуваному відповісти на запитання, заповнює протокол. Досліджуваний відповідає на питання опитувальника і заповнює листок відповідей досліджуваного.

 Інструкція досліджуваному: «Методика містить 40 питань, на кожне з яких ви повинні дати відповідь «так» або «ні». Час виконання методики 10-15 хвилин. При цьому окремо визначається рівень комунікативних та організаторських здібностей.

    ОПИТУВАЛЬНИЙ ЛИСТ

1. Есть ли у вас стремление к изучению людей и установлению знакомств с различными людьми?

2. Нравиться ли вам заниматься общественной работой?

3. Долго ли вас беспокоит чувство обиды, причинённой вам кем-либо из ваших товарищей?

4. Всегда ли вам трудно ориентироваться в создавшейся критической ситуации?

5. Много ли у вас друзей, с которыми вы постоянно общаетесь?

6. Часто ли вам удаётся склонить большинство своих товарищей к принятию ими вашего мнения?

7. Верно ли, что вам приятнее и проще проводить время с книгами или за каким-либо другим занятием, чем с людьми?

8. Если возникли некоторые помехи в осуществлении ваших намерений, то легко ли вам отказаться от своих намерений?

9. Легко ли вы устанавливаете контакты с людьми, которые значительно старше вас по возрасту?

10. Любите ли вы придумывать или организовывать со своими товарищами различные игры и развлечения?

11. Трудно ли вам включаться в новые для вас компании (коллективы)?

12. Часто ли вы откладываете на другие дни дела, которые нужно было бы выполнить сегодня?

13. Легко ли вам удаётся устанавливать контакты и общаться с незнакомыми людьми?

14. Стремитесь ли вы добиться, чтобы ваши товарищи действовали в соответствии с вашим мнением?

15. Трудно ли вы осваиваетесь в новом коллективе?

16. Верно ли, что у вас не бывает конфликтов с товарищами из-за невыполнения ими своих обещаний, обязательств, обязанностей?

17. Стремитесь ли вы при удобном случае познакомиться и побеседовать с новым человеком?

18. Часто ли в решении важных дел вы принимаете инициативу на себя?

19. Раздражают ли вас окружающие люди, и хочется ли вам побыть одному?

20. Правда ли, что вы обычно плохо ориентируетесь в незнакомой для вас обстановке?

21. Нравиться ли вам постоянно находиться среди людей?

22. Возникает ли у вас раздражение, если вам не удаётся закончить начатое дело?

23. испытываете ли вы затруднение, если приходиться проявлять инициативу, чтобы познакомиться с новым человеком?

24. Правда ли, что вы утомляетесь от частого общения с товарищами?

25. Любите ли вы участвовать в коллективных играх?

26. Часто ли вы проявляете инициативу при решении вопросов, затрагивающих интересы ваших товарищей?

27. Правда ли, что вы чувствуете себя неуверенно среди незнакомых людей?

28. Верно ли, что вы редко стремитесь к доказательству своей правоты?    

29. Полагаете ли, что вам не представляет особого труда внести оживление в малознакомую группу?

30. Принимаете ли вы участие в общественной работе в учебном заведении?

31. Стремитесь ли вы ограничить круг своих знакомых?

32. Верно ли, что вы не стремитесь отстаивать своё мнение или решение, если оно не было сразу принято товарищами?

33. Чувствуете ли вы себя непринужденно, попав в незнакомый коллектив?

34. Охотно ли вы приступаете к организации различных мероприятий для своих товарищей?

35. Правда ли, что вы не чувствуете себя достаточно уверенным и спокойным, когда приходится говорить что-либо большой группе людей?

36. Часто ли вы опаздываете на деловые встречи, свидания?

37. Верно ли, что у вас много друзей?

38. Часто ли вы оказываетесь в центре внимания своих товарищей?

39. Часто ли вы смущаетесь, чувствуете неловкость при общении с малознакомыми людьми?

40. Правда ли, что вы не очень уверенно чувствуете себя в окружении большой группы своих товарищей?

Ключ для обробки даних за методикою «КОС – 2»

Комунікативні схильності (+) Так 1, 5, 9, 13, 17, 21, 25, 29, 33, 37

                                             (-) Ні 3, 7, 11, 15, 19, 23, 27, 31, 35, 39

Організаторські схильності (+) Так 2, 6, 10, 14, 18, 22, 26, 30, 34, 38

                                               (-) Ні 4, 8, 12, 16, 20, 24, 28, 32, 36, 40

Протокол

1. П.І.Б. досліджуваного:_______________________________________________

2. П Вік досліджуваного:_______________________________________________

3. Дата дослідження: __________________________________________________

4. Предмет дослідження: _______________________________________________

П.І.Б. експериментатора: _____________________________________________

Бланк відповідей досліджуваного: ______________________________________

Висновки: _________________________________________________________

Звіт студента за результатами виконання лабораторної роботи має містити:

1. Тему лабораторної роботи.

2. Мету роботи.

3. Заповнений протокол дослідження.

4. Бланк відповідей досліджуваного.

5. Висновки.

Література

1. Райгородский Д.Я. (редактор – составитель). Практическая психодиагностика. Методики и тесты. Учебное пособие. – Самара: Издательский Дом «БАХРАХ – М», 2002. – 672с.

2. Настольная книга практического психолога: Учеб. пособие: В 2 кн. – М.: Изд-во ВЛАДОС-ПРЕСС, 2003. – Кн. 1: Система работы с детьми разного возраста. – 384с.

Теми для реферативних робіт:

  1.  Принцип єдності діагностики і корекції.
  2.  Основні види діяльності практичного психолога.
  3.  Задачі практичного психолога.
  4.  Створення психологічного клімату в колективі.
  5.  Сумісна робота психолога з педагогами і батьками.

Література:

Основна:

1. Дубровина И.В. Школьная психологическая служба: Вопросы теории и практики. – М.: Педагогика, 1991. – С. 40-99.

2. Рабочая книга школьного психолога / И.В. Дубровина. – М.: Просвещение, 1991. –                    С. 21-65.

3. Жутикова Н.В. Учителю о практике психологической помощи. – М., 1988. – С. 29-44.

4. Черепанова Е.М. Работа с родителями как одно из направлений деятельности школьной психологической службы района // Психологическая служба в школе. М., 1984., С. 116-131.

5. Чернова О.Л. Использование интенсивных групповых методов в коррекционной работе школьного психолога. М., 1987., С. 159-168.

Додаткова:

6. Давыдов В.В., Фельдштейна Д.И., Эльконин Д.Б. Психологическая служба СССР / Вопросы психологи. – 1977. - № 5. – С. 35-47.

7. Дубровина И.В. Психологическая служба в школе // Вопросы психологи. – 1984. - № 1. –  С. 169-171.

Лабораторне заняття № 3

Методика вивчення мотивації до успіху

До початку заняття студент повинен зазначити тему, мету та обладнання лабораторної роботи, записати інструкцію та підготувати форму протоколу дослідження.

ПИТАННЯ ДО ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

  1.  Ознайомлення з методикою та її проведенням.
  2.  Особливості проведення даної методики.
  3.  Отримання результатів, їх обробка, інтерпретування.
  4.  Написання висновків та надання потрібних рекомендацій.

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

Мета: ознайомлення студентів з методикою вивчення мотивації до успіху.

Хід роботи

Обладнання: опитувальний лист, листок відповідей досліджуваного, протокол дослідження, папір, ручка.

Для виконання завдання студентам пропонується поділитись на пари: експериментатор – досліджуваний.

Експериментатор пропонує досліджуваному відповісти на запитання, заповнює протокол. Досліджуваний відповідає на питання опитувальника і заповнює листок відповідей досліджуваного.

 Інструкція досліджуваному: «Вам буде запропоновано 41 питання, на кожне з яких ви повинні дати відповідь «так» або «ні».

    ОПИТУВАЛЬНИЙ ЛИСТ

1. Когда имеется выбор между двумя вариантами, его лучше сделать быстрее, чем отложить на определённое время.

2. Я легко раздражаюсь, когда замечаю, что не могу на все сто процентов выполнить задание.

3. Когда я работаю, это выглядит так, будто я всё ставлю на карту.

4. Когда возникает проблемная ситуация, я чаще всего принимаю решение одним из последних.

5. Когда у меня два дня подряд нет дела, я теряю покой.

6. В некоторые дни мои успехи ниже средних.

7. По отношению к себе я более строг, чем по отношению к другим.

8. Я более доброжелателен, чем другие.

9. Когда я отказываюсь от трудного задания, я потом сурово осуждаю себя, так как знаю, что в нём я добился бы успеха.

10. В процессе работы я нуждаюсь в небольших паузах отдыха.

11. Усердие – это не основная моя черта.

12. Мои достижения в труде не всегда одинаковы.

13. Меня больше привлекает другая работа, чем та, которой я занят.

14. Порицание стимулирует меня сильнее, чем похвала.

15. Я знаю, что мои коллеги считают меня дельным человеком.

16. Препятствия делают мои решения более твёрдыми.

17. У меня легко вызвать честолюбивые помыслы.

18. Когда я работаю без вдохновения, это обычно заметно.

19. При выполнении работы я не рассчитываю на помощь других.

20. Иногда я откладываю то, что должен сделать сейчас.

21. Нужно полагаться только на самого себя.

22. В жизни мало вещей более важных, чем деньги.

23. Всегда, когда мне предстоит выполнить важное задание, я ни о чём другом не думаю.

24. Я менее честолюбив, чем многие другие.

25. В конце отпуска я обычно радуюсь, что скоро выйду на работу.

26. Когда я расположен к работе, я делаю её лучше и квалифицированнее, чем другие.

27. Мне проще и легче общаться с людьми, которые могут упорно работать.

28. Когда у меня нет дел, я чувствую, что мне не по себе.

29. Мне приходиться выполнять общественную работу чаще, чем другим. 

30. Когда мне приходиться принимать решение, я стараюсь делать это как можно лучше.

31. Мои друзья иногда считают меня ленивым.

32. Мои успехи в какой-то мере зависят от моих коллег.

33. Бессмысленно противодействовать воле руководителя.

34. Иногда не знаешь, какую работу придётся выполнять.

35. Когда что-то не ладиться, я нетерпелив.

36. Я обычно обращаю мало внимания на свои достижения.

37. Когда я работаю вместе с другими, моя работа даёт большие результаты, чем работа других.

38. Многое, за что я берусь, я не довожу до конца.

39. Я завидую людям, которые не загружены работой.

40. Я не завидую тем, кто стремиться к власти и положению.

41. Когда я уверен, что стою на правильном пути, для доказательства своей правоты я могу пойти на крайние меры.

Обробка та інтерпретація результатів

1 бал надається за наступні відповіді: 2-5, 7-10, 14-17, 21, 22, 25-30, 32, 37, 41, якщо досліджуваний дав відповідь «Так», і за відповіді «Ні» за твердження: 6, 13, 18, 20, 24, 31, 36, 38, 39. Відповіді на твердження 1, 11, 12, 19, 23, 33-35, 40 не враховуються. Підраховується загальна сума балів.

Протокол

1. П.І.Б. досліджуваного:_______________________________________________

2. П Вік досліджуваного:_______________________________________________

3. Дата дослідження: __________________________________________________

4. Предмет дослідження: _______________________________________________

П.І.Б. експериментатора: ______________________________________________

Бланк відповідей досліджуваного: ______________________________________

Висновки: _________________________________________________________

Звіт студента за результатами виконання лабораторної роботи має містити:

1. Тему лабораторної роботи.

2. Мету роботи.

3. Заповнений протокол дослідження.

4. Бланк відповідей досліджуваного.

5. Висновки.

Література

1. Практикум по возрастной психологии: Учеб. пособие / Под ред. Л.А.Головей, Е.Ф.Рыбалко. – СПб.: Речь, 2002. – 694с.

2. Настольная книга практического психолога: Учеб. пособие: В 2 кн. – М.: Изд-во ВЛАДОС-ПРЕСС, 2003. – Кн. 1: Система работы с детьми разного возраста. – 384с.

Теми для реферативних робіт:

  1.  Розвиток у школярів психічних процесів та їх особливості.
  2.  Робота практичного психолога з учнями молодшого шкільного віку.
  3.  Робота практичного психолога з учнями перехідного віку.
  4.  Робота практичного психолога з учнями підліткового віку.
  5.  Робота практичного психолога з учнями юнацького віку.

Література:

Основна:

1. Прихожан А.М. Школьный психолог и психолог-консультант: общее и различие // Научно-практические проблемы школьной психологической службы. – М., 1987. – С. 37-40.

2. Талызина Л.Ф., Салмина Н.Г. Основные направления психологической службы в школе. – М., 1987. – С.10-12. 

Додаткова:

3. Жутикова Н.В. Учителю о практике психологической помощи. – М., 1988. – С. 45-57.

4. Захаров А.И. Психотерапия неврозов у детей и подростков. – Л., 1982. – С. 22-45.

Модуль III Практична психологія в системі освіти

Зміст теми.

 Робота шкільного психолога з учнями різного віку: дошкільний вік, молодший шкільний вік. Перехідний вік (від молодшого шкільного до підліткового). Підлітковий вік. Старший шкільний вік. Розвиток у школярів психічних процесів та їх особливості. Робота практичного психолога з учнями дошкільного та молодшого шкільного віку. Робота шкільного психолога з учнями перехідного віку. Робота шкільного психолога з учнями підліткового віку. Робота шкільного психолога з учнями юнацького віку. Специфіка роботи практичного психолога у навчальних закладах реабілітації неповнолітніх, у позашкільних закладах, у вищих закладах освіти. Робота шкільного психолога з різними категоріями дітей. Обдаровані діти. Невстигаючі школярі. “Важкі” діти і підлітки. Педагогічно запущені діти. Діти, які потребують медичної допомоги. Діти, які проживають в інтернаті. Методи дослідження різних категорій дітей. Робота практичного психолога з батьками хворих дітей. Робота психологів в установах інтернатного типу. Особливості роботи практичного психолога з обдарованими дітьми. Особливості роботи практичного психолога з невстигаючими школярами. Особливості роботи практичного психолога з педагогічно запущеними дітьми. Специфіка роботи психолога в залежності від типу дитячого закладу. Морально-етичні принципи діяльності практичного психолога.

Види навчальної діяльності студентів   

Лекції

Тема «Основи організації психологічної служби в освітніх закладах»

План

  1.   Психологічна служба дошкільних закладів та початкової школи.
  2.   Психологічна служба загальноосвітньої школи.
  3.   Психологічне забезпечення роботи навчальних закладів реабілітації неповнолітніх.
  4.   Психологічна служба у позашкільних закладах.
  5.   Психологічна служба у вищих закладах освіти.
  6.   Морально-етичні принципи діяльності практичного психолога. Етичний кодекс психолога.

Література

1. Дубровина И.В. Школьная психологическая служба: Вопросы теории и практики. – М.: Педагогика, 1991. – 145с.

  1.  Рабочая книга школьного психолога / И.В. Дубровина. – М.: Просвещение, 1991. – 167с.
  2.  Жутикова Н.В. Учителю о практике психологической помощи. – М., 1988. – 121с.
  3.  Захаров А.И. Психотерапия неврозов у детей и полростков. – Л., 1982. – 99с.   
  4.  Черепанова Е.М. Работа с родителями как одно из направлений деятельности школьной психологической службы района // Психологическая служба в школе. М., 1984., С. 116-131.
  5.  Чернова О.Л. Использование интенсивных групповых методов в коррекционной работе школьного психолога. М., 1987., 267с.
  6.  Давыдов В.В., Фельдштейна Д.И., Эльконин Д.Б. Психологическая служба СССР / Вопросы психологи. – 1977. - № 5. – С. 35-47.
  7.  Дубровина И.В. Психологическая служба в школе // Вопросы психологи. – 1984. - № 1. – С. 169-171.

9. Основи практичної психології / В.Панок, Т.Титаренко, Н.Чєпелєва та ін.: Підручник. – 3-тє вид., стереотип. – К.: Либідь, 2006. – 536с.

10. Гуревич К.М.. Что такое психологическая диагностика. – М., 1985.

11. Гильбух Ю.З. Психодиагностика в школе. М., 1989.

12. Гільбух Ю.З. Учитель і психологічна служба школи. – К., 1994.

  1.   Психологічна служба дошкільних закладів та початкової школи.

 Перед дошкільними освітніми закладами глобальним є завдання сприяння максимального розвитку фізичного тіла дошкільнят, їх психіки, формування духовності, навичок комунікативності. Тобто, відбувається формування здоров’я як багатоскладової категорії, яку входять фізична, психічна, духовна і соціальна складові.

Процес розвитку фізичного здоров’я передбачає удосконалення саморегуляції в організмі, гармонійну взаємодію фізіологічних процесів, максимальну адаптацію до навколишнього середовища; психічне здоров’я включає високий рівень свідомості, розвитку мислення, великі внутрішні і моральні сили, що спонукають особистість до творчої діяльності; духовне здоров’я включає комплекс потреб, мотиваційної та інформативної сфери життєдіяльності, основу якого визначає система цінностей, настанов і мотивів поведінки індивіда в суспільстві; соціальне здоров’я виявляється в моральному самовладанні, адекватній оцінці свого «я», самовдосконаленні особистості в оптимальних соціальних умовах мікро- та макросередовища.

 Напрямками роботи психологічної служби у дошкільному закладі є:

  •  організація психологічного супроводу дітей в період адаптації;
  •  збереження психофізичного здоров’я дітей в ДНЗ;
  •  вивчення рівня і особливостей фізичного, емоційно-вольового та особистісного розвитку дитини, її пізнавальної сфери, виявлення порушень;
  •  розробка рекомендацій вихователям, педагогам і батькам для забезпечення диференційованого підходу до дітей;
  •  розробка і реалізація індивідуальних і групових профілактичних, корекційних програм;
  •  організація здоров’я зберігаючи заходів в ДНЗ (оздоровча гімнастика, релаксація, загартування, психогімнастика, масаж, вітаміно-, фіто- й киснетерапія, музико- та арттерапія);
  •  моніторинг розвитку;
  •  робота з обдарованими вихованцями;
  •  соціальна діагностика сімї;
  •  виявлення сімей групи ризику і робота з ними;
  •  консультаційна робота з батьками і педагогами.

Організована таким чином діяльність дошкільного навчального закладу забезпечує єдність дій педагогічної, психологічної медичної служб зі збереження і розвитку всіх аспектів здоров’я кожного вихованця з урахуванням особистісно-орієнтованого підходу, із застосуванням відповідних сучасних інноваційних технологій та принципів індивідуалізації, диференціації.

Основою для визначення вікових меж цього періоду служить час навчання дітей в початкових класах (6-10 років). Розглянемо найбільш розповсюджені проблеми, які розв’язує шкільний психолог, працюючи в початкових класах.

  1.  Готовність до шкільного навчання – визначаючи психологічну готовність дитини до школи, психолог повинен чітко усвідомлювати, для чого він це робить.

Якщо стоїть питання про відбір дітей до школи або відстрочки прийому в школу будь-якої дитини, то потрібно обмежитися визначанням початкового рівня функціональної готовності або шкільної зрілості (тобто відповідності міри дозрівання певних мозкових структур, нервово-психічних функцій умовам і задачам шкільного навчання).

Діти з низьким рівнем функціональної готовності складають «групу ризику» як з точки зору засвоєння програми, так і з точки зору втомлюваності і підвищеної хворобливості. Більшість з цих дітей буквально з перших днів потрапляють в категорію невстигаючих, інші можуть вчитися достатньо добре, але постійно випробовують нервово-психічну напругу, що призводить до невротизації, психосоматичним захворюванням.

Коли метою визначення готовності є раннє виявлення тих дітей, які для організації їх діяльності на уроці потребують додаткової уваги з боку педагога, крім функціональної готовності діагностуються також такі компоненти психологічної готовності, як розвиток довільності (вміння слухати, розуміти і точно виконувати вказівки дорослого, діяти у відповідності з правилом, використовувати зразок).

І лише тоді, коли метою є розробка індивідуальної програми розвитку для учня, потрібно визначати психологічну готовність у повному обсязі, тобто діагностувати різні її сторони: інтелектуальну готовність, вольову та мотиваційну готовність, а також сформованість у дитини відношення до вчителя як до дорослого, що володіє особливими соціальними функціями, розвиток необхідних форм спілкування з однолітками. Велике значення для розуміння того чи готова дитина до школи, має розвиток ігрової діяльності.

  1.  Адаптація до школи – дуже складним для першокласників є період адаптації                            (4-7 тижнів). В адаптаційний період деякі діти кричать, бігають по коридору та по сходах, на уроках часто відволікаються; інші намагаються бути непомітними, бентежаться, коли до них звертається вчитель, при найменшому зауваженні плачуть; у деяких дітей порушуються сон, апетит, збільшується кількість захворювань. Всі ці порушення (функціональні відхилення) викликані тим навантаженням, яку витримують психіка та організм дитини у зв’язку з різкою зміною образу життя, значним підвищенням і якісним ускладненням тих вимог, яким дитина повинна відповідати.

Психолог повинен бути максимально активним, допомагаючи учням швидше і краще адаптуватися, а вчителю – знайти правильний підхід до кожної дитини. Особливу увагу психолог приділяє при цьому тим дітям, у яких спостерігаються яскраво виражені функціональні відхилення, порушення сну та інші ознаки невротизації. Психолог повинен використовувати цей час для збору інформації про психічний розвиток кожної дитини, проводячи спостереження за класом.

Більшість дітей адаптується до школи достатньо швидко, але є першокласники, у яких цей процес дуже затягується, а у деяких повноцінної адаптації до школи на першому році навчання так і не відбувається. Такі діти часто і довго хворіють, причому хвороби носять психосоматичний характер; ці діти складають «групу ризику» з точки зору виникнення шкільного неврозу. Діти із затягнутим процесом адаптації у всіх відношеннях потребують особливої уваги з боку шкільного психолога. В цих випадках психолог здійснює консультативну допомогу вчителям і батькам у розумінні причин і пошуків таких прийомів і засобів виховної роботи, які б допомогли дитині краще пристосуватися до школи.

Деякі діти вже невеселі зранку, у них зявляються головні болі і болі в області живота. У дітей порушується сон. Психолог використовує до таких дітей аутогенне тренування, допомагаючи учневі розслабитися. Він також пояснює учням, що означає метод, який дозволяє знову стати спокійним. Понижується агресивність, ізолюється слабкість контактів з оточуючими. Це значно підвищує працездатність дитини. Самий важливий результат такої допомоги – це відновлення у дитини позитивного відношення до життя, до шкільної діяльності, до всіх людей, які беруть участь у навчальному процесі дитини – батькам і вчителям.

У початкових класах закладаються основи подальшого благополуччя школяра: формується відношення до навчання взагалі і до школи; визначається позиція дитини у колективі однолітків.                  

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                     

  1.   Психологічна служба загальноосвітньої школи.

 Перехід від молодшого шкільного до підліткового віку характеризується появою своєрідної мотиваційної кризи, викликаної зміною соціальної ситуації розвитку та змінами у змісті внутрішньої позиції школярів. В результаті – психологічна незахищеність перед новим етапом навчання і розвитку. У забезпеченні оптимальних умов переходу від одного вікового етапу до іншого велика роль належить практичному психологу.

До початку навчання у середній школі у дітей може спостерігатися дезадаптація, що має дві групи причин: дефекти навчання і дефекти спілкування. Обидві групи причин дезадаптації взаємопов’язані, але в кожному окремому випадку причино-наслідковий характер цього зв’язку, міра прояву того чи іншого дефекту, значущість його на фоні індивідуальних особливостей психічного розвитку – все це буде різним. Тому зміст роботи практичного психолога повинен відображати не лише загальні закономірності переходу, але й особливості навчання, виховання в даній конкретній школі у конкретної дитини.

Однією з найбільш розповсюджених проблем переходу є адаптація школярів до нових вчителів, яка супроводжується часто конфліктами, взаємним невдоволенням вчителів та учнів. Помилки вчителів в реалізації індивідуального підходу, які виникають в такій ситуації, його невикористанні можливості, а також виправданні на перших порах очікування дітей з приводу характеру взаємовідносин, стиля спілкування з новими педагогами є джерелом труднощів адаптації. Задача практичного психолога – вивчати не лише особливості школярів, але й їх вчителів, як початкової, так і середньої школи, особливо майбутніх класних керівників, з тим щоб і діти, і дорослі менш хворобливо сприймали новий, незнайомий їм тип відносин.

Перехід учнів із початкової школи у середню може загострити всі минулі проблеми дітей, як явні, так і приховані від уваги вчителів і батьків, а також спровокувати появу нових проблем, пов’язаних із зміною відношення до себе, оточуючих, навчання. Від того, наскільки своєчасно будуть розв’язані виникаючі проблеми, багато в чому залежить подальший розвиток особистості школяра. Тому так відповідальна в цей період робота практичного психолога із забезпечення оптимальних умов для адаптації в школі, максимального розвитку на новому етапі навчання тих позитивних змін у психічному і особистісному розвитку дітей, які виникають на межі молодшого шкільного і підліткового віків, і особливо корекції вже існуючих недоліків.

Найбільш розповсюдженими видами психологічної допомоги є наступні: корекційна і розвиваюча робота з проблемними дітьми; консультації педагогів, які випускають і приймають клас; організація відповідної роботи вчителів і батьків з виправлення існуючих труднощів у навчанні слабковстигаючих учнів; спостереження за ходом подальшого розвитку тих дітей, яким за результатами попереднього вивчення не була потрібна негайна допомога, але проблеми яких можуть загостритися пізніше, в більш старшому віці. Ефективність корекційної роботи з дітьми, можливість в повній мірі здійснювати психопрофілактику в цей відповідальний для учнів час, досягати взаєморозуміння з педагогами і батьками залежать від міри участі вчителя в такій роботі, від його психологічної грамотності і здатності сприймати рекомендації психолога. Корекційна робота з проблемними учнями проводиться як індивідуально, так і в групі.                                                                                                                               

У підлітковому віці всі сторони розвитку підлягають якісній перебудові, виникають і формуються нові психологічні утворення. Цей процес перетворення і визначає основні особливості особистості дітей підліткового віку, і специфіку роботи з ними.

Найчастіше всього труднощі підліткового віку пов’язують із статевим дозріванням як причиною різних психофізіологічних і психічних відхилень. У підлітковому віці можуть вперше виникати або загострюватися різного роду патологічні реакції, пов’язані з розвитком психічних, а іноді – соматичних захворювань або значними утрудненнями процесу формування особистості. Поглиблене вивчення проблем підліткового віку потрібно почати з аналізу сфери спілкування підлітка з однолітками та дорослими. Намагання підлітків бути рівноправними партнерами у спілкуванні породжує різноманітні конфлікти з оточуючими.

Практичний психолог часто бере участь у розв’язанні таких конфліктів. Винуватцем конфліктів завжди визначається підліток. Однією із задач практичного психолога є розв’язання конкретних конфліктів та проведення освітньої і психопрофілактичної роботи з вчителями і батьками підлітків. Характер спілкування з вчителями і суб’єктивне відношення до особистості вчителя змінюється протягом підліткового віку. Для підлітків характерно намагання до особистісного спілкування з вчителем. Підлітків все більше хвилюють професійні та особистісні якості педагогів. Таким чином, в основі конфліктної ситуації лежить сформована у підлітків потреба у особистісному спілкуванні з педагогами і неможливість її задоволення.

Проблеми, пов’язані безпосередньо з навчальною діяльністю, частіше всього складають зміст запиту до практичного психолога з боку батьків і вчителів підлітка, а іноді і з боку самих учнів. Зниження успішності може породжуватися різними причинами – від незначних прогалин у знаннях, до дебюту серйозних психічних захворювань. Часто встановити справжню причину неуспішності в цьому віці буває дуже складно, тому потрібна участь практичного психолога.

Найбільш розповсюдженою причиною поганого засвоєння знань у середніх класах школи є відсутність адекватної мотивації навчання. Іншої за частотою згадування причиною труднощів у навчанні підлітки називають складність навчальної програми, окремих предметів. Третьою по значущості причиною є професійна некомпетентність педагогів.

Найбільш специфічною діяльністю практичного психолога є допомога підлітку у розв’язанні проблем, пов’язаних з процесом розвитку самосвідомості. Це зумовлене тим, що основним предметом роботи практичного психолога є внутрішній світ людини, а основною задачею – допомога людині у досягненні гармонії цього внутрішнього світу, в розвитку її здібностей до самореалізації. Аналіз змісту і динаміки хвилювань підлітків протягом цього віку говорить про наявність у них хвилювань, пов’язаних з їх відношенням до себе, до власної особистості. Потужним фактором саморозвитку у підлітковому віці стає виникнення у школярів інтересу до свого майбутнього. Підлітковий вік є сенситивним періодом для становлення тимчасової перспективи, системи життєвих цілей людини. Виховання волі в цьому віці часто виступає як важлива задача виховання і самовиховання. У підлітків гостро стоїть проблема їх поведінки, флотування особистості, що повязана із статевим дозріванням. Досвід практичної роботи показує, що психологічна корекція, різного роду розвиваючі програми найбільш ефективно реалізуються у групових формах роботи з підлітками. В системі психологічної служби продуктивною є лише сугубо добровільною з боку учня форма його спілкування і роботи із психологом.

У юнацькому віці всі якісно нові особливості особистості, які з’являються на певному етапі онтогенезу, пов’язані не лише з формуванням окремих психічних функцій, скільки з кардинальними змінами в самій структурі і змісті особистості школяра. В практиці роботи практичного психолога з юнаками на перший план виступають задачі професійного вибору і професійної орієнтації. Вибір майбутньої сфери діяльності складає ядро процесу самовизначення. Таким чином,працюючи з конкретним юнаком, з приводу його психологічних проблем та їх переживань саме цим учнем, необхідно намагатися зрозуміти не лише те, яке місце це хвилювання займає у теперішньому стані особистості, але й яке місце воно займає у цілісній картині вікового розвитку. Працюючи із старшими класами, практичний психолог розраховує на те, щоб учень сам прийняв рішення звернутися за психологічною допомогою, відчуваючи необхідність в цьому.

Психолог намагається становить нормальні зв’язки юнака зі світом, в яких сам є посередником. Забезпечуючи психологічну допомогу учневі, психолог поступово ізолює свою роль, передаючи її, наскільки це можливо, вчителям і рідним юнака. Ефективність консультування юнаків обумовлена здатністю психолога стимулювати внутрішній діалог, який розглядається як важливий фактор особистісного розвитку в цьому віці. Задача психолога полягає не в тому, щоб запропонувати юнаку готові рецепти і рішення певних питань, а в тому, щоб по можливості не дати закінчитися стану внутрішнього діалогу, перевести його в діалог зовнішній, надати йому розгорнутої форми.   

               

  1.   Психологічне забезпечення роботи навчальних закладів реабілітації неповнолітніх.

 Спеціальні навчально-виховні заклади створені з метою соціальної та особистісної реабілітації кримінально нестійких підлітків і юнаків. Відхилення поведінки неповнолітніх можуть бути викликані комплексом об’єктивних причин:

  1.  загальносоціальні (порушення принципів демократії, соціальної справедливості, втрата соціальних ідеалів у молоді);
  2.  економічні (порушення та диспропорції у плануванні, розділі матеріальних благ, невпевненість у завтрашньому дні);
  3.  соціально-демографічні (перехід у нову сімю, розєднання поколінь);
  4.  соціально-культурні (алкогольні традиції, невміння проводити дозвілля, нехтування національними традиціями);
  5.  соціотехнічні (міграційні процеси);
  6.  соціально-побутові;
  7.  соціально-виховні;
  8.  соціально-правові.

 Аналіз психологічних факторів відхилень поведінки дає можливість врахувати індивідуальні, вікові та статеві особливості підлітків у процесі перевиховання в закладах реабілітації та здійснити адекватний вибір засобів педагогічного впливу.

 У неповнолітніх утриманців закладів реабілітації можуть спостерігатися статеві девіації (відхилення), тобто негативні прояви сексуального потягу. Специфічним є прагнення швидко утвердитися у статусі дорослої людини, досягти самостійності та незалежності (паління, вживання спиртного, бродяжництво).

 Серйозні проблеми виникають у педагогів при вихованні підлітків з акцентуаціями характеру. Кожний тип акцентуації має позитивні і негативні риси, що необхідно враховувати у індивідуальній та комплексній роботі.

 У роботі з важковиховуваними підлітками неможливо обійтися лише актуальною інформацією про них, треба мати уявлення про ті минулі життєві події, які пережили ці учні:

  1.  атмосфера сімейного неблагополуччя (розлад і розпад сім’ї, невиконання батьками своїх соціальних функцій). Характерною особливістю негативного впливу сімейного неблагополуччя є порушення емоційних зв’язків між неповнолітніми і батьками;
  2.  підлітки, утримувані в закладах реабілітації, негативно ставляться до навчання                             (- відсутність чи неправильність сімейного виховання у дошкільний період, що зумовило непідготовленість дитини до шкільного навчання; - невміння окремих педагогів урахувати індивідуальні особливості учнів залежно від розвитку їхньої пізнавальної сфери).

У роботі з підлітками потрібно спиратися на властиві цьому вікові бажання самовиховання, інтерес до своєї особи та усвідомлення можливостей самостійного впливу на свій розвиток. Для важковиховуваних підлітків характерні психологічні реакції та стани, які проявляються саме в період перебування в закладі реабілітації. В період адаптації неповнолітній ще не усвідомлює і не сприймає свого нового статусу, його думки зайняті минулим. Необхідність пристосування до нових умов життя, які включають цілу низку чинників примусового характеру, викликає у неповнолітніх комплекс негативних проявів, які ускладнюють процес їхнього перевиховання.

 За адекватної (нормальної) реакції неповнолітній виконує вимоги режиму, розпорядження адміністрації, він здатний контролювати свої поведінку та емоції.

 Неадекватні психологічні реакції характеризуються виникненням в учнів різних психологічних відхилень (клаустрофобія).

 Тривожно-депресивні реакції проявляються у пригніченому настрої, безнадійності, відчаї, песимізмі (життя загублене, нудьгують за рідними, порушення сну, нервової та серцево-судинної системи).

 Негативно-депресивні реакції характеризуються присутністю вищеназваних ознак у поєднанні з внутрішньо негативним ставленням до факту направлення в заклад реабілітації, невизнанням себе винним, відсутністю установки на виправлення.

 Негативно-істеричні реакції проявляються в демонстрації негативної поведінки, прагненні представити себе як безвинно потерпілого. Вишукують причини, щоб викликати до себе співчуття, їм властивий геоцентризм.

 Позитивно-істеричні реакції характеризуються хизуванням своїм минулим, прагненням привернути до себе увагу вихованців та вчителів, підняти свій авторитет і підкорити інших.

Описані реакції учнів особливо яскраво проявляються на стадії їх первинної адаптації у спеціальному закладі.

  1.   Психологічна служба у позашкільних закладах.

 Основною метою психологічної служби позашкільного закладу є створення сприятливих соціально-психологічних умов для творчого розвитку особистості дітей та підлітків на різних вікових етапах – від дошкільного до юнацького – і проведення психолого-педагогічної роботи з розв’язання різноманітних психологічних проблем, що виникають у процесі творчої діяльності, соціальної поведінки, розвитку особистості підростаючого покоління.

Психологічна служба позашкільного закладу здійснює свою роботу у таких напрямках:

  •  безпосередня психологічна робота з дітьми, керівниками гуртків, студій, секцій, адміністрацією закладу, батьками і родичами гуртківців шляхом спілкування, зустрічей, бесід, індивідуальних та групових консультацій, конференцій, семінарів;
  •  гурткова робота з учнями у спеціально організованих гуртках психологічного профілю;
  •  інструктивно-методична робота – розробка методичних матеріалів – навчальних планів, програм, рекомендацій з організації психолого-педагогічної допомоги дітям, батькам, керівникам гуртків з урахуванням соціальних, економічних, екологічних умов.

Психологічна служба позашкільного закладу застосовує у своїй роботі спеціальні методи:

  •  систематичне вивчення соціальних та індивідуальних особливостей психічного розвитку особистості дитини на різних вікових етапах; виявлення, попередження та подолання різних психічних відхилень унаслідок дії несприятливих факторів навколишнього середовища;
  •  комплексна психодіагностика властивостей, якостей, творчих здібностей дитини, визначення її соціальності та індивідуальності, виявлення сильних та слабких сторін її особистості та побудова на цій основі індивідуальних програм розвитку творчої особистості здібних та обдарованих дітей;
  •  психологічне консультування дітей, батьків, керівників гуртків та позашкільних закладів з метою ефективного проведення психологічної роботи з дітьми, надання їм методичної допомоги у самопізнанні, самоорганізації, творчому самовираженні та самовдосконаленні, подоланні негативних наслідків для їхньої особистості несприятливих умов довкілля;
  •  психогігієнічна, психопрофілактична та психотерапевтична робота з метою забезпечення повноцінного психічного розвитку дитини, запобігання відхилень у становленні особистості, подолання негативного впливу несприятливих факторів на розвиток різних сторін особистості;
  •  психолого-педагогічна корекція відхилень у розвитку, навчальній діяльності та поведінці дітей з урахуванням впливу соціальних, індивідуальних та екологічних факторів;
  •  експертна психологічна оцінка тематичних планів, програм гурткової роботи, нових педагогічних технологій, методів педагогічної та психологічної діагностики, комп’ютерних діагностичних і навчальних програм з метою визначення ступеня їх відповідності завданням гармонійного, творчого розвитку особистості дитини.

Для виконання своїх завдань психологічна служба позашкільного закладу повинна мати відповідне кадрове забезпечення. Таку службу очолює психолог, який має необхідну професійну підготовку. Завідуючий несе відповідальність за якість та своєчасність психолого-педагогічної роботи з вказаних напрямів діяльності служби. До штату психологічної служби входять психолог-консультант, лаборант, керівники гуртків.

  1.   Психологічна служба у вищих закладах освіти.

 Загальною метою психологічної служби у ВЗО є сприяння особистісному зростанню та професійному становленню студентів.

 Основні напрями роботи психологічної служби ВЗО такі:

  •  психопрофілактична робота серед студенів та викладачів;
  •  психокорекційна робота серед студентів;
  •  консультативна робота на замовлення студентів та викладачів;
  •  просвітницька робота з роз’яснення актуальних проблем та методів психології.

Психологічна служба ВЗО покликана підвищувати психологічну культуру викладачів і студентів, забезпечувати належний рівень їхньої психологічної компетенції, сприяти психологічній підтримці навчально-виховного процесу та допомагати у розв’язанні різноманітних особистих і професійних проблем, які мають психологічне підгрунття.

 Основні функції психологічної служби ВЗО:

  1.  психологічне забезпечення навчально-виховного процесу:

а) відбір абітурієнтів на певну професію;

б) полегшення процесу адаптації студентів до умов навчання;

в) професійна адаптація, кінцевою метою якої є професійна ідентифікація майбутніх фахівців;

г) психологічна допомога викладачам в їхньому професійному вдосконаленні;

д) допомога молодим викладачам в їхній адаптації до умов нової професійної діяльності;

е) допомога студентам і викладачам у навчальних ситуаціях, що викликають значну емоційну напругу.

  1.  психологічна просвіта викладачів та студентів:

а) створення психологічного лекторію для викладачів і студентів;

б) підготовка необхідних методичних рекомендацій;

в) популяризація психолого-педагогічної літератури;

г) бесіди на психологічні теми.

  1.  психологічна допомога викладачам та студентам:

а) індивідуальні консультації;

б) бесіди;

в) групові тренінги.

 Основні завдання у справі надання психологічної допомоги викладачам і студентам:

  •  консультативна допомога у розв’язанні гострих життєвих проблем, криз, внутрішніх конфліктів;
  •  консультативна та обмежена рамками закладу психотерапевтична допомога у виробленні адекватних форм поведінки, комунікативних умінь у різноманітних життєвих, навчальних та професійних ситуаціях;
  •  сприяння позитивному розв’язанню конфліктів у педагогічних колективах, студентських групах.

 Основні умови ефективної діяльності психологічної служби ВЗО:

  1.  орієнтація на реальні замовлення клієнтів та актуальні для закладу психологічні проблеми;
  2.  практична спрямованість на своєчасне розв’язання психологічних проблем;
  3.  наукова обґрунтованість та сучасний рівень виконання основних завдань;
  4.  достатнє фінансове, організаційне та технічне забезпечення служби та її підструктур;
  5.  наявність кваліфікованих фахівців, здатних забезпечити діяльність психологічної служби на високому рівні.

  1.   Морально-етичні принципи діяльності практичного психолога. Етичний кодекс психолога.

 Ефективність роботи практичного психолога залежить від дотримання ним правил і норм професійної етики. Суттєво важливе значення мають індивідуальна етична свідомість психолога, його почуття відповідальності, професійна компетентність, особисті моральні властивості.

Однією з ознак належного рівня розвитку професійної діяльності у певній галузі науки є висока якість її етичного кодексу.  Етичний кодекс психолога передбачає застосування таких загальних етичних принципів: повага до особистості, захист людських прав, почуття відповідальності, чесність та відвертість стосовно клієнта, обережність щодо використання методів і процедур, професійна компетентність, твердість у досягненні мети втручання, наукове обґрунтування останнього.

Етичний кодекс сприяє успіху професійної діяльності психологів. Шкільним і вишівським психологам допомагає підвищувати ефективність навчання і виховання учнів і студентів; психологам у галузі охорони здоров’я – удосконалити діяльність щодо профілактики захворювань, лікування, реабілітації пацієнтів; психологам у сфері державного управління – підвищити рівень психологічного забезпечення загального й галузевого управління.

Етичні принципи:

  1.  Відповідальність.
  2.  Компетентність.
  3.  Захист інтересів клієнта.
  4.  Конфіденційність.
  5.  Етичні правила психологічних досліджень.
  6.  Кваліфікована пропаганда психології.
  7.  Професійна кооперація.

Семінарське заняття  № 4

Робота практичного психолога з різними категоріями дітей

1.  Сучасна система навчально-виховної роботи і обдарована дитина.

2.  Невстигаючі школярі.

  1.  Педагогічно запущені діти.
  2.  “Важкі” підлітки.

 

Основні поняття: психічні процеси, особливості психічних процесів, обдаровані діти, невстигаючі школярі, “важкі” підлітки, педагогічно запущені діти, діти, які потребують медичної допомоги.

Основні вміння: вміння розвивати в учнів психічні процеси та знаходження їх особливостей, вміння роботи практичного психолога з різними категоріями дітей: обдарованими дітьми, невстигаючими школярами, “важкими” підлітками, педагогічно запущеними дітьми, дітьми, які потребують медичної допомоги, з’ясувати методи дослідження різної категорії дітей.

Література:

Основна:

  1.  Забродин Ю.М. Развитие советской психологии и задачи психологической службы // Психологический журнал. – 1984, Т.5, - № 6. – С. 3-20.
  2.  Лийметс Х.Й. О психодиагностической службе в школе // Психодиагностика и школа. Таллинн, 1980. – С.32-39.

Додаткова:

  1.  Дубовина И.В. Школьная психологическая служба: Вопросы теории и практики. – М.: Педагогика, 1991. – С. 102-120.
  2.  Жутикова Н.В. Учителю о практике психологической помощи. – М., 1988. – С. 58-71.
  3.  Захаров А.И. Психотерапия неврозов у детей и подростков. – Л., 1982. – С. 46-60.

Семінарське заняття  № 5

Специфіка роботи практичного психолога

у різноманітних освітніх закладах.

1. Навчальні заклади реабілітації неповнолітніх.

2. Позашкільні заклади.

3. Вищі заклади освіти.

Основні поняття: психічні процеси, особливості психічних процесів, навчальні заклади реабілітації неповнолітніх, позашкільні заклади, вищі заклади освіти.

Основні вміння: вміння розвивати в учнів психічні процеси та знаходження їх особливостей, вміння роботи практичного психолога у різноманітних освітніх закладах: закладах реабілітації неповнолітніх, позашкільних закладах, вищих закладах освіти.

Література:

Основна:

  1.  Забродин Ю.М. Развитие советской психологии и задачи психологической службы // Психологический журнал. – 1984, Т.5, - № 6. – С. 3-20.
  2.  Лийметс Х.Й. О психодиагностической службе в школе // Психодиагностика и школа. Таллинн, 1980. – С.32-39.
  3.  Основи практичної психології / В.Панок, Т.Титаренко, Н.Чєпелєва та ін.: Підручник. –                 3-тє вид., стереотип. – К.: Либідь, 2006. – С.362-384.

Додаткова:

  1.  Дубовина И.В. Школьная психологическая служба: Вопросы теории и практики. – М.: Педагогика, 1991. – С. 102-120.
  2.  Жутикова Н.В. Учителю о практике психологической помощи. – М., 1988. – С. 58-71.
  3.  Захаров А.И. Психотерапия неврозов у детей и подростков. – Л., 1982. – С. 46-60.

Лабораторне заняття № 4

Оволодіння методикою «Заверши речення».

До початку заняття студент повинен зазначити тему, мету та обладнання лабораторної роботи, записати інструкцію та підготувати форму протоколу дослідження.

ПИТАННЯ ДО ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

  1.  Ознайомлення з методикою та її проведенням.
  2.  Особливості проведення даної методики.
  3.  Отримання результатів, їх обробка, інтерпретування.
  4.  Написання висновків та надання потрібних рекомендацій.

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

Мета: ознайомлення студентів з методикою «Заверши речення».

Хід роботи

Обладнання: опитувальний лист, листок відповідей досліджуваного, протокол дослідження, папір, ручка.

Для виконання завдання студентам пропонується поділитись на пари: експериментатор – досліджуваний.

Експериментатор пропонує досліджуваному відповісти на запитання, заповнює протокол. Досліджуваний відповідає на питання опитувальника і заповнює листок відповідей досліджуваного.

 Інструкція досліджуваному: На листі опитування необхідно завершити речення одним або декількома словами.

   ОПИТУВАЛЬНИЙ ЛИСТ

1. Если я знаю, что поступил неправильно, то…

2. Когда я затрудняюсь сам принять правильное решение, то...

3. Выбирая между интересным, но необязательным, и необходимым, но скучным занятием, я обычно...

4. Когда в моём присутствии обижают человека, я...

5. Когда ложь становится единственным средством сохранения хорошего отношения ко мне, я...

6. Если бы я был на месте учителя, я...

Обробка та інтерпретація результатів

  •  0 балів – людина не має чітких моральних орієнтирів. Відношення до моральних норм нестійке. Невірно пояснює вчинки (вони не відповідають тим якостям, які вона називає), емоційні реакції неадекватні або відсутні.
  •  1 бал – моральні орієнтири існують, але відповідати їм людина не намагається або вважає це недосяжною мрією. Адекватно оцінює вчинки, але відношення до моральних норм нестійке, пасивне. Емоційні реакції неадекватні.
  •  2 бала - моральні орієнтири існують, оцінки вчинків і емоційні реакції адекватні, але відношення до моральних норм ще недостатньо стійке.
  •  Людина обґрунтовує свій вибір моральними установками; емоційні реакції адекватні, відношення до моральних норм активне і стійке.

Протокол

1. П.І.Б. досліджуваного:_______________________________________________

2. П Вік досліджуваного:_______________________________________________

3. Дата дослідження: __________________________________________________

4. Предмет дослідження: _______________________________________________

5. П.ІБ. експериментатора: _____________________________________________

6. Бланк відповідей досліджуваного: _____________________________________

7. Висновки: _________________________________________________________

Звіт студента за результатами виконання лабораторної роботи має містити:

1. Тему лабораторної роботи.

2. Мету роботи.

3. Заповнений протокол дослідження.

4. Бланк відповідей досліджуваного.

5. Висновки.

Література

1. Райгородский Д.Я. (редактор – составитель). Практическая психодиагностика. Методики и тесты. Учебное пособие. – Самара: Издательский Дом «БАХРАХ – М», 2002. – 672с.

2. Настольная книга практического психолога: Учеб. пособие: В 2 кн. – М.: Изд-во ВЛАДОС-ПРЕСС, 2003. – Кн. 1: Система работы с детьми разного возраста. – 384с.

Теми для реферативних робіт:

  1.  Методи дослідження різних категорій дітей.
  2.  Робота практичного психолога з батьками хворих дітей.
  3.  Робота психологів в установах інтернатного типу.
  4.  Особливості роботи практичного психолога з обдарованими дітьми.
  5.  Особливості роботи практичного психолога з невстигаючими школярами.
  6.  Особливості роботи практичного психолога з педагогічно запущеними дітьми.

Література:

Основна:

1. Забродин Ю.М. Развитие советской психологии и задачи психологической службы // Психологический журнал. – 1984, Т.5, - № 6. – С. 3-20.

2. Лийметс Х.Й. О психодиагностической службе в школе // Психодиагностика и школа. Таллинн, 1980. – С.32-39.

Додаткова:

3. Дубовина И.В. Школьная психологическая служба: Вопросы теории и практики. – М.: Педагогика, 1991. – С. 102-120.

4. Жутикова Н.В. Учителю о практике психологической помощи. – М., 1988. – С. 58-71.

5. Захаров А.И. Психотерапия неврозов у детей и подростков. – Л., 1982. – С. 46-60.

Лабораторне заняття № 5

Вивчення здібності педагога до емпатії.

До початку заняття студент повинен зазначити тему, мету та обладнання лабораторної роботи, записати інструкцію та підготувати форму протоколу дослідження.

ПИТАННЯ ДО ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

1.  Ознайомлення з методикою та її проведенням.

  1.  Особливості проведення даної методики.
    1.  Отримання результатів, їх обробка, інтерпретування.
    2.  Написання висновків та надання потрібних рекомендацій.

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

Мета: ознайомлення студентів з методикою вивчення здібності педагога до емпатії.

Хід роботи

Обладнання: опитувальний лист, листок відповідей досліджуваного, протокол дослідження, папір, ручка.

Для виконання завдання студентам пропонується поділитись на пари: експериментатор – досліджуваний.

Експериментатор пропонує досліджуваному відповісти на запитання, заповнює протокол. Досліджуваний відповідає на питання опитувальника і заповнює листок відповідей досліджуваного.

 Інструкція досліджуваному: «Для виявлення рівня емпатійних тенденцій необхідно, відповідаючи на кожне з 36 тверджень, приписувати відповідям наступні числа: якщо ви відповіли «не знаю» - 0, відповіді «ні, ніколи» - припишіть 1, «іноді» - 2, «часто» - 3, «майже завжди» - 4 і відповіді «так, завжди» - 5. Відповідати потрібно на всі пункти».

    ОПИТУВАЛЬНИЙ ЛИСТ

1. Мне больше нравятся книги о путешествиях, чем книги из серии «Жизнь замечательных людей».

2. Взрослых детей раздражает забота родителей.

3. Мне нравится размышлять о причинах успехов и неудач других людей.

4. Среди всех музыкальных направлений предпочитаю музыку в «современных ритмах».

5. Чрезмерную раздражительность и несправедливые упрёки больного надо терпеть, даже если они продолжаются годами.

6. Больному человеку можно помочь даже словом.

7. Посторонним людям не следует вмешиваться в конфликт между двумя лицами.

8. Старые люди, как правило, обидчивы без причин.

9. Когда в детстве слушал грустную историю, на мои глаза сами по себе наворачивались слёзы.

10. Раздраженное состояние моих родителей влияет на моё настроение.

11. Я равнодушен к критике в мой адрес.

12. Мне больше нравится рассматривать портреты, чем картины с пейзажами.

13. Я всегда прощал всё родителям, даже если они были не правы.

14. Если лошадь плохо тянет, её нужно хлестать.

15. Когда я читаю о драматических событиях в жизни людей, то чувствую, словно это происходит со мной.

16. Родители относятся к своим детям справедливо.

17. Видя ссорящихся подростков или взрослых, я вмешиваюсь.

18. Я не обращаю внимания на плохое настроение своих родителей.

19. Я подолгу наблюдаю за поведением животных, откладывая другие дела.

20. Фильмы и книги могут вызвать слёзы только у несерьёзных людей.

21. Мне нравится наблюдать за выражением лиц и поведением незнакомых людей.

22. В детстве я приводил домой бездомных кошек и собак.

23. Все люди необоснованно озлоблены.

24. Глядя на постороннего человека, мне хочется угадать, как сложится его жизнь.

25. В детстве младшие по возрасту ходили за мной по пятам.

26. При виде покалеченного животного я стараюсь ему чем-то помочь.

27. Человеку станет легче, Если внимательно выслушать его жалобы.

28. Увидев уличное происшествие, я стараюсь не попадать в число свидетелей.

29. Младшим нравится, когда я предлагаю им свою идею, дело или развлечение. 

30. Люди преувеличивают способность животных чувствовать настроение своего хозяина.

31. Из затруднительной конфликтной ситуации человек должен выходить самостоятельно.

32. Если ребёнок плачет, на то есть свои причины.

33. Молодёжь должна всегда удовлетворять любые просьбы и чудачества стариков.

34. Мне хотелось разобраться, почему некоторые мои одноклассники иногда были задумчивы.

35. Беспризорных домашних животных следует отлавливать и уничтожать.

36. Если мои друзья начинают обсуждать со мной свои личные проблемы, я стараюсь перевести разговор на другую тему.

Обробка та інтерпретація результатів

Просумуйте всі бали, приписані відповідям на пункти №№ 2, 5, 8, 9, 10, 12, 13, 15, 16, 19, 21, 22, 24, 25, 26, 27, 29, 32.

82-90 балів – дуже високий рівень емпатії

63-81 балів – високий рівень емпатії

37-62  балів – нормальний рівень емпатії

12-36 балів – низький рівень емпатії

0-11 балів – дуже низький рівень емпатії

Протокол

1. П.І.Б. досліджуваного:_______________________________________________

2. П Вік досліджуваного:_______________________________________________

3. Дата дослідження: __________________________________________________

4. Предмет дослідження: _______________________________________________

5. П.І.Б. експериментатора: _____________________________________________

6. Бланк відповідей досліджуваного: _____________________________________

7. Висновки: _________________________________________________________

Звіт студента за результатами виконання лабораторної роботи має містити:

1. Тему лабораторної роботи.

2. Мету роботи.

3. Заповнений протокол дослідження.

4. Бланк відповідей досліджуваного.

5. Висновки.

Література

1. Настольная книга практического психолога: Учеб. пособие: В 2 кн. – М.: Изд-во ВЛАДОС-ПРЕСС, 2003. – Кн. 2: Работа психолога со взрослыми. Коррекционные приёмы и упражнения. – 480с.

Теми для реферативних робіт:

1. Взаємозвязок понять здібності, інтересу та обдарованості.

2. Професійне самовизначення учнів старших класів.

3. Інтереси як одна з умов розвитку здібностей учнів.

Література:

Основна:

1. Жутикова Н.В. Учителю о практике психологической помощи. - М., 1988. – С. 81-90.

2. Давыдов В.В., Фельдштейн Д.И., Эльконин Д.Б.  Психологическая служба СССР / Вопросы психологии. - 1977. - № 5. – С. 35 – 47.

3. Дубровина И.В. Психологическая служба в школе // Вопросы психологии. – 1984. - № 1. –  С. 169 – 171.  

Додаткова:

4. Черепанова Е. М. Работа с родителями как одно из направлений деятельности школьной психологической службы района // Психологическая служба в школе. М., 1984.,                          С. 116 – 131.

5. Чернова О.Л. Использование интенсивных групповых методов в коррекционной работе школьного психолога. М., 1987., С. 159 – 168.   

6. Індивідуальна робота студентів

6.1 Самостійне опрацювання теоретичних питань під час написання доповіді

ТЕМАТИКА ДОПОВІДІ

иконання письмового завдання за обраною темою)

1. Репнова Т. Планування роботи практичного психолога //Психолог. – 2003. – №2. – С. 1

2. Левенець В. Психолог у педагогічному колективі //Психолог. – 2004. – №10

3. Родіонов В., Ступницька М. Психолого-педагогічний супровід //Психолог. – 2002. – №24 (черв). – С. 3-32.

4. Воронова Е. Концепція психолого-педагогічного супроводження //Психолог. – 2003. – №7. – С. 25-29.

  1.  Палахьян В.Є. Каким должен быть или каким может быть психолог, работающий в системе образования? //Вопросы психологии. – 2002. – №6. – С. 103-112.
  2.  Професійний відбір. Етапи професійного розвитку психологів //Основи практичної психології /В. Панок, Т. Титаренко, Н. Чепелєва та ін.: Підручник. – К.: Либідь, 1999. – С. 228-237.
  3.  Сироватко О. Документація практичного психолога. //Психолог. – 2002. – №10. – С. 3-6.
  4.  Шеховцова Л. Консультування у школі //Психолог. – 2004. – №19. – С. 20-27.
  5.  Тищенко Н. Прикладні аспекти психологічного консультування //Імідж сучасного педагога. – 2005. – №5. – С. 38-41.
  6.  Коструба О. Психолого-педагогічний консиліум як форма психокорекційної роботи //Завуч. – 2003. – № 35. – С. 9-10.

11. Битянова М. Консилиум в школе //Школьный психолог. – 2002. – №5. – С. 14.

  1.  Михайлова Т.Ю. Проблема преодоления внутренних конфликтов школьников как одна из основных в работе школьной психологической службы //Дайджест педагогічних ідей та технологій „Школа-парк”. – 2002. – №2. – С. 108-110.
  2.  Моргун В., Мироненко Ю. Обдаровані діти чи обдарування дітей, або профілювання без профанування //Імідж сучасного педагога. – 2005. – №5. – С. 9-12.
  3.  Москаленко Л. Як першокласник стає школярем //Імідж сучасного педагога. – 2005. – №5. – С. 15-16.
  4.  Тітов І. Психолого-педагогічні аспекти розвитку творчої уяви молодших школярів як компонента їхньої суб’єктності //Імідж сучасного педагога. – 2005. – №5. – С. 18-19.
  5.  Титаренко Т. Як працювати з батьками хворих дітей //Психолог. – 2003. – №5. – С. 3-7.
  6.  Війтенко Н. Психологічні особливості профілактики адитивної поведінки підлітків //Імідж сучасного педагога. – 2005. – №5. – С. 24-26.
  7.  Губіна Т., Сідненко В. Особливості формування емоційної сфери дітей із родин з алкогольною спів залежністю //Імідж сучасного педагога. – 2005. – №5. – С. 57-59.
  8.  Боянжу М. Дидактогенія – шкільний невроз //Психолог. – 2004. – №47. – С. 9-12.
  9.  Мирошник О. Творча ініціатива вчителя у розв’язанні педагогічних задач //Імідж сучасного педагога. – 2005. – №5. – С. 42-44.
  10.  Лукьянова Л.И. Взаимодействие школьного психолога с учителями – основа развития их компетентности //Психологическая наука и образование. – 1999. – №3-4. – С. 23-29.

22. Сартан М. Шесть проблем и одна тема //Школьный психолог. – 2002. – № 17. – С. 5.

23. Чорна О. Роль шкільного психолога у розвитку фантазії у молодших школярів //Обдарована дитина – 2004. – №9. – С. 16-20.

24. Положення про психологічну службу системи освіти України //Практична психологія та соціальна робота. – 2000.– №2. – С. 35-38.

25. Про основні завдання психологічної служби системи освіти України у 2003-2004 навчальному році //Психолог. – 2004. – №1. – С. 11-14.

26. Про стан і перспективи розвитку психологічної служби системи освіти України: Рішення колегії Міністерства освіти і науки України //Інформаційний збірник міністерства освіти і науки України. – 2004. – №11. – С. 13-23.

27. Фридман Л.М. О концепции школьной психологической службы //Відкритий урок. – 2002. – № 13-14. – С. 31-37.

28. Грединарова О. Психологізація навчально-виховного процесу в Україні //Психолог.–2004.–№15.–С. 8-15.

Вимоги до виконання письмового завдання

 Структура роботи:

  •  перша сторінка – титульна сторінка, де зазначено тему, факультет, групу та прізвище виконавця;
  •  друга сторінка – простий план (зразок поданий).

Зміст

Вступ.......................................................................................................................3

  1.  Назва................................................. ...........................................................5
  2.  Назва.............................................................................................................

............................................................................................................................

Висновки ……………….......................................................................................

Список використаних джерел.............................................................................

Додатки.................................................................................................................

  •  Вступ (1-2 сторінки), в якому пояснюється важливість та актуальність обраної теми, формулюється мета, завдання.
  •  Основний виклад матеріалу.
  •  Висновки мають відповідати поставленій меті та містити рекомендації.
  •  Додатки (якщо є).
  •  Список використаних джерел.

Обов’язково в тексті мають бути посилання на використані джерела у квадратних дужках. При підготовці роботи обов’язково використовувати монографії, збірники наукових праць, статті з періодичних видань, інформацію з мережі Інтернет. Обсяг роботи - 5-7 друкованих сторінок (5-7 хвилин захисту).

За доповідь кожен студент може отримати від 0 до 6 балів.

6.2 Самостійне опрацювання теоретичних питань під час виконання психологічного плану уроку

Зміст завдання

Самостійно знайти та засвоїти відповіді на теоретичні питання, виконати у практичному аспекті (Практичному психологу навчального закладу: організація роботи, документація / за ред. В.Г.Панка; упоряд.: Н.В.Лунченко, Т.Ш.Червонна. – К.: Шк. світ, 2009 – С.102). (ЗРАЗОК ПОДАЄТЬСЯ НИЖЧЕ)

Методичні рекомендації

Самостійна робота над теоретичними питаннями передбачає:

  •  Пошук відповіді на запитання у вказаних джерелах інформації;
  •  Тлумачення спеціальних термінів та понять, які зустрічаються у тексті, за словником.;
  •  Складання розгорнутого плану відповіді;
  •  Виписування основних тез відповіді;
  •  Складання списку додатково використаної літератури.

ЖУРНАЛ ПСИХОЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ УРОКУ

ПРАКТИЧНИМ ПСИХОЛОГОМ

(назва навчального закладу)

Дата спостереження:

Клас (група)

«_____» __________________ 20______р. _____________________

Учитель _________________________________________________

                                      (прізвище, імя, по-батькові)

Хід уроку чи навчально-виховного заходу

Аналіз спостережень.

Висновки та рекомендації

1. Навчальна діяльність та емоційний стан учнів

2. Структура та динаміка уроку (заходу)

3. Аналіз діяльності вчителя

7. Самостійна робота студентів

7.1 Самостійне опрацювання теоретичних питань під час написання

планів роботи практичного психолога

Зміст завдання

Самостійно знайти та засвоїти відповіді на теоретичні питання, виконати у практичному аспекті (Практичному психологу навчального закладу: організація роботи, документація / за ред. В.Г.Панка; упоряд.: Н.В.Лунченко, Т.Ш.Червонна. – К.: Шк. світ, 2009 – С.84-85). (ЗРАЗКИ ПОДАЮТЬСЯ НИЖЧЕ)

Методичні рекомендації

Самостійна робота над теоретичними питаннями передбачає:

  •  Пошук відповіді на запитання у вказаних джерелах інформації;
  •  Тлумачення спеціальних термінів та понять, які зустрічаються у тексті, за словником.;
  •  Складання розгорнутого плану відповіді;
  •  Виписування основних тез відповіді;
  •  Складання списку додатково використаної літератури.

А) ПЛАН РОБОТИ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА

(назва навчального закладу)

(прізвище, ім’я, по-батькові)

на 20__/__навчальний рік

№ з/п

Зміст роботи з учнями (дітьми), медпрацівниками, батьками, адміністрацією навчального закладу

Термін проведення

Де і з ким проводиться

1

Психодіагностична робота

2

Консультаційна робота

3

Корекційно-відновлювальна

та розвивальна робота

4

Психологічна просвіта

5

Навчальна діяльність

6

Організаційно-методична робота

7

Зв’язки з громадськістю

Б) ПЛАН РОБОТИ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА

(назва навчального закладу)

(прізвище, ім’я, по-батькові)

за_________________місяць 20_____ року

№ з/п

Зміст роботи з учнями (дітьми), медпрацівниками, батьками, адміністрацією навчального закладу

Термін проведення

Де і з ким проводиться

Норми часу

1

Психодіагностична робота

2

Консультаційна робота

3

Корекційно-відновлювальна та розвивальна робота

4

Психологічна просвіта

5

Навчальна діяльність

6

Організаційно-методична робота

7

Зв’язки з громадськістю

В) Затверджено

Директор ____________________________

                (назва навчального закладу)

_____________________________________________

(підпис) (прізвище, імя, по-батькові)

ГРАФІК – РОБОТИ

практичного психолога __________________________________

                                  (назва навчального закладу)

_______________________________________________________

(прізвище, імя, по-батькові )

Дні тижня

Інтервали робочого часу

з ____  год

по ______ год

Понеділок

Вівторок

Середа

Четвер

Пятниця

Г) ГРАФІК РОБОТИ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА

________________________________________________________

(назва навчального закладу)

_____________________________________________

(підпис) (прізвище, імя, по-батькові)

Дні тижня

Інтервали робочого часу

Види роботи

Понеділок

З_________по

Робота за учнями.

Консультації вчителів.

Консультації батьків.

Вівторок

З_________по

Робота за учнями.

Консультації вчителів.

Консультації батьків.

Середа

З_________по

Робота за учнями.

Консультації вчителів.

Консультації батьків.

Четвер

З_________по

Робота за учнями.

Консультації вчителів.

Консультації батьків.

Пятниця

З_________по

Робота за учнями.

Консультації вчителів.

Консультації батьків.

Д) ЖУРНАЛ ЩОДЕННОГО ОБЛІКУ РОБОТИ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА

_________________________________________________

(назва навчального закладу)

Дата

Кількість годин

Вид роботи

Короткий зміст роботи

З ким проводилася

Кількість осіб

Є) ПРОТОКОЛИ ІНДИВІДУАЛЬНИХ КОНСУЛЬТАЦІЙ

ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА

_________________________________________________

(назва навчального закладу)

№ з/п

Дата проведення

Проблема звернення

Короткий запис змісту консультації

Ж) ІНДИВІДУАЛЬНІ КАРТКИ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОГО ДІАГНОСТУВАННЯ

Учнів _______________ класу

(дітей ______________ групи)

_______________________________________

(назва навчального закладу)

Соціально-демографічний паспорт учня (дитини) та його (її) сімї  

№ з/п

Дата проведення

Назва методики

Короткий результат.

Висновки та рекомендації.

З) ЖУРНАЛ ПРОВЕДЕННЯ КОРЕКЦІЙНО-ВІДНОВЛЮВАЛЬНОЇ РОБОТИ ПРАКТИЧНИМ ПСИХОЛОГОМ

_____________________________

(назва навчального закладу)

№ з/п

Прізвище, імя учня (дитини)

Форма роботи

Тематика роботи

Методи роботи

Дата проведення.

Облік відвідування.

інд.

груп.

І) СТАТИСТИЧНИЙ ЗВІТ ПРО РОБОТУ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА

________________________________

(назва навчального закладу)

________________________________________

(прізвище, імя, по-батькові)

за семестр 200  ____ - 200_____ навчального року

Основні види роботи

Кількість осіб

Кількість класів (груп)

1

Індивідуальна психодіагностика:

а) учнів(дітей) усього:

зокрема – дошкільного віку;

початкових класів;

середніх класів;

старших класів;

б) педпрацівників;

в) батьків

2

Групова психодіагностика, соціально-психологічні дослідження серед:

а) учнів(дітей) усього:

зокрема – дошкільного віку;

початкових класів;

середніх класів;

старших класів;

б) педпрацівників;

в) батьків

3

Індивідуальне консультування:

а) учнів(дітей) усього:

зокрема – дошкільного віку;

початкових класів;

середніх класів;

старших класів;

б) педпрацівників;

в) батьків

4

Корекційно-відновлювальна та розвивальна робота з учнями (дітьми):

а) індивідуальна (усього):

зокрема – дошкільного віку;

початкових класів;

середніх класів;

старших класів;

б) групова (усього):

у т.ч. - дошкільного віку;

початкових класів;

середніх класів;

старших класів

5

Проведення ділових ігор, тренінгів для:

а) педпрацівників;

б) батьків

6

Психологічна просвіта, виступи перед:

а) учнями (дітьми);

б) педпрацівниками;

в) батьками

7

Навчальна діяльність (кількість годин):

курси за вибором;

факультативні заняття;

гурткова робота

8

Зв’язки з громадкістю, відвідування (кількість заходів):

учнів (дітей) удома;

батьків за місцем роботи;

органів виконавчої влади та громадського самоврядування

7.2 Складання словника психологічних термінів та понять

Зміст завдання

Скласти тематичний словник психологічних термінів та понять, який має містити визначення опорних понять до семінарського заняття з теми, тлумачення спеціальних термінів та понять, що зустрічаються у текстах статей, матеріалах підручника тощо.

Методичні рекомендації

До словника доцільно включати всі психологічні терміни та поняття, зміст яких невідомий або не цілком зрозумілий для студента. Тлумачення понять можна знайти у спеціальних психологічних словниках, енциклопедичних словниках та довідниках загального спрямування, тлумачних словниках української мови, тлумачних словниках іншомовних слів тощо.

Крім тлумачення поняття, необхідно вказати джерело та автора, за яким подається визначення.

8. ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ

  1.  Проаналізувати розвиток і сучасний стан досліджень в прикладній психології.
  2.  Проаналізувати поняття про психологічну службу: мета, задачі, методи.
  3.  Обґрунтувати актуальні проблеми психологічної служби.
  4.  Визначити сучасний етап розвитку психологічної служби.
  5.  Проаналізувати історію розвитку психологічної служби за кордоном.
  6.  Проаналізувати розвиток психологічної служби в Україні.
  7.  Визначити предмет психологічної служби.
  8.  Обґрунтувати дослідження основних психологічних характеристик вікових періодів розвитку дитини як одну з наукових передумов створення психологічної служби.
  9.  Проаналізувати головні напрямки діяльності психологічної служби.
  10.   Проаналізувати цілі діяльності психологічної служби.
  11.   Визначити основні принципи діяльності психологічної служби.
  12.   Проаналізувати індивідуальний підхід до учнів – основний принцип психологічної служби.
  13.   Обґрунтувати психологічні умови ефективності психологічної служби.
  14.   Проаналізувати реалізацію психічних можливостей і резервів кожного віку як одну з основних задач психологічної служби.
  15.   Обґрунтувати попередження асинхронного психічного розвитку школярів в практиці роботи практичного психолога.
  16.   Проаналізувати здібності як центральне утворення індивідуальних особливостей школярів та їх формування в практиці роботи практичного психолога.
  17.   Проаналізувати інтереси як одну з умов розвитку здібностей школярів і формування їх в процесі психологічної роботи.
  18.   Проаналізувати усвідомлення здібностей та інтересів як умову формування індивідуальності школяра. Роль в цьому процесі практичного психолога.
  19.   Обґрунтування роботи практичного психолога по створенню сприятливого для розвитку дитини психологічного клімату.
  20.   Обґрунтувати професійну взаємодію практичного психолога з педагогічним колективом школи.
  21.   Визначити основні види діяльності практичного психолога.
  22.   Проаналізувати специфіку психодіагностики в психологічній службі.
  23.   Проаналізувати етапи діагностико-корекційної роботи в системі психологічної служби.
  24.   Визначити психологічну проблему в процесі діагностико-корекційної роботи.
  25.   Обґрунтувати вибір методу дослідження і специфіку психологічної служби.
  26.   Обґрунтувати проблему психологічного діагнозу в процесі діагностико-корекційної роботи.
  27.   Проаналізувати розробку практичних рекомендацій і складання плану розвитку здібностей як завершального етапу діагностико-корекційної роботи.
  28.   Проаналізувати психопрофілактичну роботу як вид діяльності практичного психолога, її суть, специфіку, задачі.
  29.   Обґрунтувати зміст профілактичної роботи практичного психолога.
  30.   Дайте визначення психолого-педагогічному консиліуму і ролі в ньому практичного психолога.
  31.   Визначити психологічну консультацію як форму діяльності практичного психолога, її специфіку.
  32.   Проаналізуйте психологічну просвіту в практиці роботи практичного психолога.
  33.   Обґрунтуйте єдність та взаємодію всіх видів роботи практичного психолога.
  34.   Проаналізуйте роботу психолога з дітьми дошкільного та молодшого шкільного віку.
  35.   Проаналізуйте роботу психолога з дітьми підліткового віку.
  36.   Проаналізуйте роботу психолога в старших класах.
  37.   Проаналізуйте роботу психолога з педагогічно запущеними дітьми.
  38.   Обґрунтуйте специфіку роботи психолога з невстигаючими дітьми.
  39.   Проаналізуйте роботу психолога з обдарованими дітьми.
  40.   Обґрунтуйте специфіку роботи психолога з “важкими” дітьми.
  41.   Проаналізуйте роботу психолога з дітьми, які потребують медичної допомоги.
  42.   Проаналізуйте роботу психолога в установах інтернатного типу.
  43.   Проаналізуйте роботу психолога по професійному самовизначенню учнів.
  44.   Проаналізуйте роботу психолога з педагогічним колективом.
  45.   Обґрунтуйте сумісну роботу психолога з педагогами та батьками.
  46.   Визначити специфіку роботи дитячого практичного психолога.
  47.   Визначити специфіку роботи психолога в залежності від типу дитячого закладу.
  48.   Проаналізуйте модель і структуру психологічної служби.
  49.   Визначити специфіку роботи психологів при міських органах освіти.
  50.   Обґрунтувати значення виробничої практики в дитячих закладах.
  51.   Проаналізувати науково-організаційні питання психологічної служби.
  52.   Обґрунтувати значення професійної підготовки практичного психолога.
  53.   Показати взаємозвязок науки і практики в психологічній службі.
  54.   Обґрунтувати професійні і особистісні якості практичного психолога.         

9. НАВЧАЛЬНА ТА НАУКОВА ЛІТЕРАТУРА ДО КУРСУ

  1.  Дубровина И.В. Школьная психологическая служба: Вопросы теории и практики. – М.: Педагогика, 1991. – С. 9-39.
    1.  Рабочая книга школьного психолога / И.В. Дубровина. – М.: Просвещение, 1991. –                       С. 6-20.
    2.  Жутикова Н.В. Учителю о практике психологической помощи. – М., 1988. – С. 3-28.
    3.  Захаров А.И. Психотерапия неврозов у детей и полростков. – Л., 1982. – С. 6-37.   
    4.  Черепанова Е.М. Работа с родителями как одно из направлений деятельности школьной психологической службы района // Психологическая служба в школе. М., 1984., С. 116-131.
    5.  Чернова О.Л. Использование интенсивных групповых методов в коррекционной работе школьного психолога. М., 1987., С. 159-168.
    6.  Давыдов В.В., Фельдштейна Д.И., Эльконин Д.Б. Психологическая служба СССР / Вопросы психологи. – 1977. - № 5. – С. 35-47.
    7.  Дубровина И.В. Психологическая служба в школе // Вопросы психологи. – 1984. - № 1. – С. 169-171.

9. Основи практичної психології / В.Панок, Т.Титаренко, Н.Чєпелєва та ін.: Підручник. – 3-тє вид., стереотип. – К.: Либідь, 2006. – 536с.

10. Гуревич К.М.. Что такое психологическая диагностика. – М., 1985.

11. Гильбух Ю.З. Психодиагностика в школе. М., 1989.

12. Гільбух Ю.З. Учитель і психологічна служба школи. – К., 1994.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

76545. Методика изучения раздела «фонетика, графика, орфоэпия». Цели, содержание, методы обучения 31 KB
  Необходимо при изучении словообразования: буквы имеющие два один звук. Цель изучения: осознаное усвоение звуковой системы языка; знакомство с орфоэпическими нормами СРЛЯ; формирование орфографических навыков.Задачи:Формирование основных фонетических понятий: звук слог ударение интонация; ать представление о русской графике как науке устанавливающей общие принципы передачи звучащей речи на письме; Развивать фонематический слух учащегося и на этой основе формировать орфографическую грамотность школьника; Закрепить умение обозначить звуки...
76546. Методика обучения лексике и фразеологии. Цели, содержание, методы обучения 34 KB
  Цель формирование представлений о лексико фразеологической системе русского языка; знакомство со лексическим и нормами русского литературного языка; обогащение словарного запаса учащихся; Задачи: формирование основных лексических понятий знакомство с разными способами пополнения словарного запаса научить школьников определять роль лексических и фразеологических единиц речи сформировать умение школьников использовать лексику и фразеологизмы в соответствии с лексич значением научить пользоваться разными видами словарей В начальной школе...
76547. Обзор лингвистических терминов по морфемике и словообразованию 27.5 KB
  Морфема служит для образования новых слов или форм слова и может воспроизводиться в составе слова. Выделить в составе слова его значимые части то есть морфемы корень приставка суффикс окончание В 56 классах школьники знакомится с морфемой и словообр системой как с элементами системы языка. На первых же уроках по изучению морфемики учащиеся учатся различать два понятия словообразование и словоизменение Корень слова основная морфема в которой заключено основное лексическое значение слова. Окончание флексия значимая часть слова изменяемая...
76549. Методика изучения раздела «Состав слова и словообразование». Цели, задачи, методы обучения 31 KB
  Методика изучения раздела Состав слова и словообразование. ЛЕКЦИИ: В процессе изучения морфемики и словообразования формируются след уменияученик научится: делить слова на морфемы на основе смыслового грам и словообр анализа слова различать способы словообразования анализировать и самостоятельно составлять словообр пары и словообр цепочки применять знания и умения по морфемики и словообр в практике правописания Чему сможет научиться: характеризовать словообр цепочки и словообр гнезда устанавливать смысловой и структурной связи...
76550. Методика обучения морфологии. Цели, задачи, методы обучения 30 KB
  В школьной практике изучается морфология на синт основе то есть главное внимание уделяется условию и характеру употребления словоформ в разных стилях и жанрах речи формированию умения школьников целесообразно использовать слова разных частей речи в построении связанного высказывания. Все словоформы русского языка систематизированы и объединены в части речи которые в школе рассматриваются с точки зрения структурно семантического принципа значения формы и функции слова. Цели: формирование понятия морф система русского языка обогащение...
76551. Методика обучения синтаксису. Цели, задачи, методы обучения 30.5 KB
  Основными единицами являются словосочетание и предложения. Изучение начинается в 5 классе когда рассматривают словосочетание и предложения в пропедовтическом вводный курс курсе: Словосочетание: Обладает номинативной функцией но в отличии от слова характеризует предмет или явление более развернуто. Предложение: школьники знакомится с понятием грамматическая основа предложения однородными членами предложения с постановкой знаков препинания в однородных. Главные члены предложения.
76552. Методика обучения орфографии 34.5 KB
  Методика обучения орфографии. Принципы обучения орфографии: Морфологический принцип – во всех словах морфемы пишутся одинаково независимо от их произношения. Целью обучения орфографии в школе является формирование относительной грамотности учащихся т. Содержание обучения орфографии составляет орфографическая теория или орфографические понятия и орфографические умения.