83458

Міжнародна правосуб’єктність міжнародних організацій

Доклад

Мировая экономика и международное право

Міжнародна міжурядова організація може бути визначена як формальна структура створена в рамках міжнародного договору укладеного між державамичленами організації яка має конкретну ціль що проявляється у спільному інтересі державчленів. В деяких випадках членами міжнародних організацій крім держав можуть бути також інші міжнародні організації та певні автономні утворення. На відміну від міжнародних організацій членами яких виключно або головним чином є держави і які зазвичай іменуються міжнародними міжурядовими організаціями...

Украинкский

2015-03-14

37.25 KB

1 чел.

Міжнародна правосуб’єктність міжнародних організацій

Міжнародні організації є похідними, несуверенними суб’єктами міжнародного права.

Міжнародна (міжурядова) організація може бути визначена як формальна структура, створена в рамках міжнародного договору, укладеного між державами-членами організації, яка має конкретну ціль, що проявляється у спільному інтересі держав-членів. В деяких випадках членами міжнародних організацій, крім держав, можуть бути також інші міжнародні організації та певні автономні утворення. Міжнародна правосуб’єктність міжнародним організаціям надається державами міжнародним договором. Крім того, похідний характер правосуб’єктності міжнародних організацій проявляється в тому, що вони не мають повної міжнародної право- та дієздатності.

На відміну від міжнародних організацій, членами яких - виключно або головним чином - є держави, і які зазвичай іменуються міжнародними міжурядовими організаціями, існують міжнародні неурядові організації. Міжнародні організації цього роду не створюються на підставі укладення міжнародного договору між державами. їх членами є фізичні особи або національні політичні, громадські, професійні, релігійні або інші організації з різних держав. Міжнародні неурядові організації не діють в сфері офіційних міжнародних стосунків, і тому відносно них не постає питання щодо міжнародної правосуб’єктності.

Правовою основою діяльності міжнародної (міжурядової) організації є міжнародний договір, укладений державами. Такий міжнародний договір відіграє роль статуту міжнародної організації, регулюючи такі питання, як мета і засади діяльності, членство, структура, процедура голосування та ін. Від змісту договору залежить питання, чи є створена на його основі міжнародна організація суб’єктом міжнародного права. Показовим є положення Конвенції ООН з морського права 1982 р., яке прямо вказує, що створений на її підставі Міжнародний Орган з морського дна має міжнародну правосуб’єктність. Римський Статут Міжнародного Кримінального Суду 1998 р. також встановлює, що Суд має міжнародну правосуб’єктність (ст. 4).

Найважливішим елементом міжнародної правосуб’єктності, який притаманний міжнародній організації, є здатність до укладення договорів з державами-членами організації, державами, що не є членами даної організації, а також іншими міжнародними організаціями. Віденська конвенція про право договорів між державами та міжнародними організаціями або між міжнародними організаціями 1986 р. встановлює (ст. 6), що здатність міжнародних організацій до укладення міжнародних договорів регулюється правилами цієї організації, під якими слід розуміти установчі документи, рішення і резолюції, прийняті відповідно до цих документів, а також практику, що склалася. Характерним є те, що Конвенція передбачає приєднання до неї, окрім держав, також міжнародних організацій, що мають правоздатність до укладення договорів (ст. 84). Таке формулювання статті 84 Конвенції вказує, що здатність до укладення договорів не є притаманною кожній міжнародній організації.

Інші елементи міжнародної правосуб’єктності міжнародних організацій проявляються у розвитку та конкретизації їх здатності до укладення договорів. На підставі статутів або інших міжнародних договорів міжнародні організації користуються імунітетами, що є подібними до дипломатичних привілеїв та імунітетів держав.

Деякі міжнародні організації мають пасивне право посольства, яке означає, що держави-члени, а інколи також держави, що не є членами даної міжнародної організації, засновують при них свої постійні представництва, які мають статус, подібний до статусу дипломатичних представництв. Також мають місце приклади реалізації міжнародними організаціями активного права посольства шляхом акредитації в деяких державах представництв організацій. Наприклад, представництво ООН в Україні.

Міжнародні організації також є суб’єктами міжнародної відповідальності. Так, Конвенція про міжнародну відповідальність за шкоду, завдану космічними об’єктами, 1972 р. передбачає, що міжнародні організації можуть нести міжнародну відповідальність за такого роду шкоду.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

28235. Развитие сознания и самосознания в онтогенезе. Функции самосознания: самопознание, саморегуляция и самоорганизация 35 KB
  Во всех видах деятельности и поведения эти отношения следуют за отношением к ситуации предмету деятельности к другим людям. Требуется накопление опыта множества подобных осознаний себя субъектом поведения для того чтобы oтношение к себе превратились в свойство называемое рефлексивностью. Чужую самооценку например родительскую; Способы регуляции поведения; 6. Самосознание культурный феномен позволяющий сохранять постоянство собственного поведения и испытывать чувство ответственности за социальные ценности усвоенные индивидом.
28236. «Образ Я» и «Я-концепция». Структура, этапы формирования, функции имеханизмы защиты 42.5 KB
  Описательная составляющая Яконцепции образ Я или картина Я; составляющая связанная с отношением к себе или к отдельным своим качествам самооценка или принятие себя. Три главных элемента Я концепции: Когнитивная составляющая образ Я представление индивида о самом себе. Составляющие Яконцепции: реальное Я представление о себе в настоящем времени идеальное Я то каким субъект по его мнению должен был бы стать ориентируясь на моральные нормы. Бернс выделяет следующие основные ракурсы Яконцепции: Реальное Я установки...
28237. Личность в системе отношений и структура отношений личности. Взгляды В.М. Бехтерева, А.Ф. Лазурского и В.Н. Мясищева 46 KB
  Личность в системе отношений и структура отношений личности. Психология отношений специфическая теория личности имеет существенное значение при исследовании проблем нормального и патологического формирования личности происхождения болезней и механизмов их развития особенностей клинических проявлений лечения и предупреждения. Одно из фундаментальных положений психологии отношений является понимание личности как системы отношений индивида с окружающей средой. Эти отношения представляют собой преимущественно сознательную основанную на...
28238. НЕЙРОТИПИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ ЧЕЛОВЕКА (Б.М.ТЕПЛОВ, В.Д.НЕБЫЛИЦЫН, Е.П.ИЛЬИН) 68 KB
  НЕЙРОТИПИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ ЧЕЛОВЕКА Б.ИЛЬИН Свойства НС это устойчивые особенности НС влияющие на индивидуальные психологические особенности человека. Свойства НС природные врожденные особенности НС влияющие на формирование индивидуальных форм поведения у животных и некоторых индивидуальных различий способностей и характера у человека Павлов Теплов. Тип высшей нервной деятельности генотип темперамент следует отличать от характера фенотипа или склада высшей нервной деятельности который есть сплав из черт типа и тех черт...
28239. ТЕМПЕРАМЕНТ: ЕГО СВОЙСТВА И ТИПОЛОГИЯ 31.5 KB
  эмоциональная неустойчивость врожденная склонность человека входить в состояние эмоционального напряжения тревожность степень личностного ситуативного эмоционального напряжения в угрожающей ситуации или ситуации повышенной ответственности утомляемость работоспособность врабатываемость импульсивность быстрота реакции непроизвольных движений приспособление к непосредственно действующим раздражителям быстрота принятия решения и его исполнение ригидность пластичность степень легкости приспособления к новой ситуации...
28240. Характер: свойства, детерминация, формирование 66.5 KB
  Олпорт: Черты характера это нравственно оцениваемые черты личности следовательно определенной культуре определенная трактовка одного и того же свойства. Выраженность характера определяется четкостью тенденций и способностью подкрепить их. Мерлин: Черты характера это свойства личности в целом которые проявляются в социальнотипических ситуациях. Функции характера: 1.
28241. Теории типов и черт характера. Акцентуации характера. Патологии характера 51 KB
  Теории типов и черт характера. Акцентуации характера. Патологии характера. Классификация черт характера Ананьева: Коммуникативные Возникают первыми в процессе онтогенеза т.
28242. Способности: природа, типология, формирование и развитие 64 KB
  Способности: природа типология формирование и развитие. Способности индивидуальнопсихологические особенности определяющие успешность выполнения деятельности не сводимые к навыкам и умениям которые уже выработаны человеком. Способности оцениваются через темп и динамику развития человека: проявляются к 1213 годам в науке до 20 лет.общие проявляются во всех видах деятельности: интеллект глубина обобщенность и подвижность знаний; первичные умственные способности: вербальные пространственные мнемические арифметические умение...
28243. Направленность личности. Потребности и мотивы, мотивация. Ценностные ориентации 48 KB
  Потребности и мотивы мотивация. Маслоу: Основой мотивов являются потребности которые в процессе развития индивида образуют своего рода пирамиду иерархию. В основании пирамиды лежат физиологические потребности голод жажда секс и т. Аффилиативные потребности потребность в принадлежности к какойлибо группе людей в общении и т.