83462

Проблема міжнародної правосуб’єктності фізичної особи

Доклад

Мировая экономика и международное право

В міжнародному праві почали формуватися норми з яких витікають права та обов’язки адресовані безпосередньо фізичним особам. Крім того прибічники визнання міжнародної правосуб’єктності фізичної особи підкреслюють що проявом міжнародної суб’єктності останньої є не тільки володіння правами та обов’язками що витікають безпосередньо з міжнародного права але також судовий захист цих правяк і можливість виконання зобов’язань причому через міжнародні органи. Проте у вітчизняній доктрині міжнародного права заперечується визнання статусу...

Украинкский

2015-03-14

37.01 KB

1 чел.

Проблема міжнародної правосуб’єктності фізичної особи

Питання міжнародної правосуб’єктності фізичних осіб виникло у зв’язку з інтенсивним розвитком міжнародної системи захисту прав людини в рамках ООН та Ради Європи, а також розвитком міжнародного кримінального судочинства. В міжнародному праві почали формуватися норми, з яких витікають права та обов’язки, адресовані безпосередньо фізичним особам. Крім того, прибічники визнання міжнародної правосуб’єктності фізичної особи підкреслюють, що проявом міжнародної суб’єктності останньої є не тільки володіння правами та обов’язками, що витікають безпосередньо з міжнародного права, але також судовий захист цих прав,як і можливість виконання зобов’язань, причому через міжнародні органи. Тому робиться висновок, що фізична особа є в такій ситуації рівнозначним державі суб’єктом (наприклад, у провадженні Європейського Суду з прав людини виступають дві рівноправні сторони - особа, яка скаржиться, та держава, яка, на думку скаржника, порушила одне з прав, вказаних в Європейській конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 р.).

Міжнародна правосуб’єктність фізичної особи набула широкого визнання в західній літературі, в якій, зокрема, зазначається, що фізичні особи мають обмежену міжнародну правосуб’єктність в наступних випадках:

  1.  скарг до Європейського Суду з прав людини (на підставі Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 р.);
  2.  скарг до Комітету з ліквідації расової дискримінації (на підставі Міжнародної конвенції в справі ліквідації всіх форм расової дискримінації 1965 р.);
  3.  відповідальності перед міжнародним кримінальним судом (наприклад, на підставі Римського Статуту Міжнародного Кримінального Суду 1998 р.);
  4.  статусу міжнародної посадової особи, який врегульований внутрішнім правом міжнародної організації;
  5.  експлуатації морського дна та його надр, що знаходяться за межами державної юрисдикції.

Проте у вітчизняній доктрині міжнародного права заперечується визнання статусу суб’єкта міжнародного права за фізичною особою. Норми міжнародного права за своєю природою та змістом є пристосованими для регулювання відносин між державами або квазідержа- вами. Визнання індивіда суб’єктом міжнародного права, зазначає І.І. Лукашук, вимагало б змін самої природи цього права. Визнається, що права та обов’язки фізичних осіб можуть виникати на підставі міжнародних договорів, проте об’єктом регулювання їх положень є також міждержавні відносини - відносини співробітництва в заохочені прав людини. Фізична особа лише користується результатами такої співпраці, реалізує свої права відповідно до національного права, яке закріпило результати цього співробітництва. Як часто зазначають, фізична особа є, таким чином, бенефіціарієм міжнародного права.

Статусу суб’єкта міжнародного права не набувають також фізичні особи, що були притягнуті до кримінальної відповідальності, незалежно від того, чи реалізована ця відповідальність в національному судочинстві, або навіть судочинстві міжнародному.

Крім того, проявом останньої точки зору є та обставина, що фізичні особи не мають здатності до укладання угод за міжнародним правом, не можуть встановлювати та підтримувати дипломатичні стосунки та ін.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

55468. Методические рекомендации к прохождению психологической практики студентами педагогических специальностей 83.5 KB
  Психологическая цель урока: 1 проектирование развития учащихся в пределах изучения конкретного учебного предмета и конкретного урока; 2 учет в целевой установке урока психологической задачи изучения темы и результатов достигнутых в предшествующей работе;...