83485

Населення та громадянство в міжнародному праві

Доклад

Мировая экономика и международное право

Населення будьякої держави складається з наступних категорій: громадян даної держави іноземних громадян осіб без громадянства. Виділяють наступні способи набуття громадянства: філіація; натуралізація укорінення; поновлення в громадянстві реінтеграція; дарування громадянства; оптація; трансферт. Філіація або набуття громадянства за народженням базується на двох принципах: права крові jus snguinis та права ґрунту jus soli. Різновидом натуралізації є спрощений порядок набуття громадянства певними категоріями осіб.

Украинкский

2015-03-14

38.91 KB

0 чел.

Населення та громадянство в міжнародному праві.

Під населенням у міжнародному праві розуміють сукупність індивідів, що проживають на даний час на території тієї чи іншої держави та підпорядковуються її юрисдикції. Населення будь-якої держави складається з наступних категорій: громадян даної держави, іноземних громадян, осіб без громадянства.

Громадянство - це стійкий політико-правовий зв’язок особи з державою, що проявляється у взаємних правах та обов’язках. Поряд з терміном «громадянство» в ряді держав з монархічною формою правління вживається термін «підданство». Історично піддані розглядалися як підлеглі самому монарху, а не державі. Піддані мали лише обов’язки відносно свого монарха. Сьогодні обидва терміни практично рівнозначні, однак в міжнародно-правових документах вживається термін громадянство.

Виділяють наступні способи набуття громадянства:

філіація;

натуралізація (укорінення); поновлення в громадянстві (реінтеграція);

дарування громадянства;

оптація;

трансферт.

Філіація, або набуття громадянства за народженням, базується на двох принципах: права крові (jus sanguinis) та права ґрунту (jus soli). Згідно з першим дитина набуває громадянство батьків. Згідно з другим - громадянство дитини визначається місцем народження. Сьогодні найбільш поширеною є змішана система, яка поєднує обидва принципи.

Натуралізація - індивідуальне прийняття в громадянство за проханням зацікавленої особи. Натуралізація, як правило, передбачає дотримання ряду умов, найпоширенішими з яких є певний термія проживання на території даної держави (наприклад, в Україні - 5 років), знання державної мови, визнання конституції та законів, наявність законних засобів існування тощо. Різновидом натуралізації є спрощений порядок набуття громадянства певними категоріями осіб. Так, особливий (спрощений) порядок натуралізації може бути пере? бачений для випадків вступу у шлюб з іноземцем або при усиновлені (сімейний порядок).

Реінтеграція означає поновлення особи в громадянстві, в якому вона раніше перебувала.

Громадянство надається (дарується) особам, які мають значні заслуги перед даною державою. Свого часу дарування громадянства часто застосовувалось до перших космонавтів.

До способів набуття громадянства у зв’язку з територіальним змінами відносяться оптація та трансферт.

Оптація - це набуття громадянства на основі його вибору у зв’язку з територіальними змінами. Особа може або залишити громадянств тієї держави, на території якої вона проживала раніше, або набути громадянство держави, під суверенітет якої переходить територія, в якій дана особа проживає. При цьому передбачається, що оптант буде жити на території держави, громадянство якої він обрав.

На відміну від оптації, трансферт передбачає автоматичну змін громадянства. Фактично, це обмін населенням між державами н основі міжнародного договору. Сучасне міжнародне право забороняє автоматичну зміну громадянства.

Втрата громадянства може мати місце при виході з громадянств або через позбавлення громадянства. Іноді виділяють автоматичну втрату громадянства при натуралізації за кордоном. Вихід з громадянства - втрата громадянства на основі рішення компетентних органів держави, що виноситься за проханням зацікавленої особи. Позбавлення громадянства здійснюється з ініціативи державних органів, я правило, по відношенню до осіб, задіяних у ворожій для даної держави діяльності. Позбавлення громадянства може здійснюватися на умова: передбачених загальним законодавством (наприклад, при наданні не правдивої інформації під час натуралізації), та на основі спеціального акту. що стосується конкретної особи або певної категорії осіб. Міжнародне право забороняє довільне позбавлення громадянства.

Подвійне (множинне) громадянство - наявність у особи громадянства двох або більше держав. Особи з двома або більше громадянствами називаються біпатридами. Подвійне громадянство у людини може виникну і и як внаслідок колізії законів про громадянство різних держав (коли особа набуває нове громадянство та не виходить з попереднього), так і в порядку волевиявлення відповідно до національних законів держав. Для уникнення складнощів, пов’язаних з подвійним громадянством, держави нерідко домовляються між собою про укладання двосторонніх угод, в яких передбачають умови, при яких особи з подвійним громадянством несуть військову службу, сплачують податки лише в одній державі тощо. Панівним принципом врегулювання колізій, що виникають через претензії двох (або більше) держав на здійснення персональної юрисдикції щодо особи з подвійним громадянством, є принцип ефективного громадянства, відповідно до якого пріоритет у здійсненні юрисдикції визнається за тією державою, з якою у біпатрида існує найбільш тісний зв’язок. Такою державою зазвичай визнається держава постійного місця проживання.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

73627. Статистика труда 176 KB
  Понятие и роль рынка труда в экономике. Задачи статистического изучения рынка труда. Категории рынка труда. Показатели, их характеризующие. Понятие производительности труда и значение её статистического изучения. Показатели уровня производительности труда. Изучение динамики производительности труда...
73628. Статистика результатов экономической деятельности 101.5 KB
  Понятие промышленной продукции и ее видов по степени готовности. Стоимостные показатели объема производства продукции. Факторный анализ изменения объема производства продукции. Анализ динамики производства продукции индексным методом.