83495

Спеціалізовані органи ООН із захисту прав людини

Доклад

Мировая экономика и международное право

Рада з прав людини ООН є міжурядовим органом у системі ООН складі представників 47 держав що відповідає за зміцнення діяльності щодо заохочення і захисту прав людини по всьому світу. з основною метою реагування на ситуації порушення прав людини і винесення рекомендацій по них та прийшла на зміну Комісії ООН з прав людини утвореної в 1946 р. Основна відмінність Ради від Комісії полягає в тому що вона є допоміжним органом Генеральної Асамблеї ООН а не ЕКОСОР та до її функцій входить здійснення загальної координації діяльності із захисту...

Украинкский

2015-03-14

38.82 KB

0 чел.

Спеціалізовані органи ООН із захисту прав людини.

Рада з прав людини ООН є міжурядовим органом у системі ООН складі представників 47 держав, що відповідає за зміцнення діяльності щодо заохочення і захисту прав людини по всьому світу. Місця у Раді розподіляються між регіональними групами ООН таким чином: Африці, 13 Азії, 6 країнам Східної Європи, 8 країнам Латинської Америки і Карибського басейну, а 7 Групі західноєвропейських та інших держав.

Рада була створена Генеральною Асамблеєю ООН у 2006 р. з основною метою реагування на ситуації порушення прав людини і винесення рекомендацій по них та прийшла на зміну Комісії ООН з прав людини, утвореної в 1946 р. Основна відмінність Ради від Комісії полягає в тому, що вона є допоміжним органом Генеральної Асамблеї ООН, а не ЕКОСОР, та до її функцій входить здійснення загальної координації діяльності із захисту прав людини в рамках ООН.

Посада Верховного комісара ООН із заохочення та захисту всіх прав людини була заснована відповідно до резолюції 48-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН у 1993 р. Верховним комісаром є особа, що характеризується високими моральними якостями і чесністю й володіє досвідом, у тому числі в галузі прав людини, а також загальними знаннями і розумінням різних культур, що особливо необхідно для неупередженого, об’єктивного, невибіркового і ефективного виконання обов’язків Верховного комісара. Верховний комісар призначається Генеральним секретарем ООН і затверджується Генеральною Асамблеєю на чотирирічний період із можливістю продовження повноважень ще на 1 термін. а своїм статусом Верховний комісар є заступником Генерального секретаря ООН. Він діє в рамках Статуту ООН, Загальної декларації прав людини, інших міжнародних документів в галузі прав людини і несе основну відповідальність за діяльність міжнародного співтовариства в галузі прав людини.

Обов'язки Верховного комісара: заохочувати і захищати ефективне здійснення всіма людьми громадянських, культурних, економічних, політичних і соціальних прав; виконувати завдання, доручені йому компетентними органами системи ООН в галузі прав людини, і представляти їм рекомендації з метою сприяння ефективному заохоченню і захисту всіх прав людини; заохочувати і захищати реалізацію права на розвиток і посилювати для цього підтримку з боку відповідних органів системи ООН; надавати через Центр з прав людини Секретаріату й інші відповідні установи консультативні послуги і технічну та фінансову допомогу на прохання заінтересованої держави і, при необхідності, регіональних організацій з прав людини з метою підтримати здійснення заходів і програм в галузі прав людини; координувати відповідні навчальні і пропагандистські програми Організації Об’єднаних Націй в галузі прав людини; відігравати активну роль у справі усунення нинішніх перешкод і вирішення нових завдань на шляху до повної реалізації всіх прав людини й у справі недопущення продовження порушень прав людини у всьому світі; розширювати міжнародне співробітництво з метою заохочень і захисту всіх прав людини; координувати діяльність в сфері заохочення і захисту прав людини в рамках усієї системи ООН; здійснювати загальне керівництво діяльністю Центру

з прав людини. Управління Верховного комісара розміщується в м. Женева (Швейцарія).

Відповідно до Статуту Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ), що був прийнятий у 1950 р., Верховний комісар, діючи під керівництвом Генеральної Асамблеї, бере на себе обов’язки із надання міжнародного захисту під егідою ООН тим біженцям, які підпадають під дію Статуту, і з пошуку остаточного вирішення проблеми біженців шляхом сприяння урядам і за згодою відповідних урядів, приватним організаціям у полегшенні добровільної репатріації цих біженців або їхньої асиміляції в нових країнах.

Особливість діяльності Верховного комісара полягає в тому, що вона є цілком аполітичною та носить гуманітарний і соціальний характер. УВКБ здійснює свої програми допомоги цілком за рахунок добровільних внесків урядів і коштів з приватних джерел.

Верховний комісар слідує керівним директивам, що даються йому Генеральною Асамблеєю або Економічною і Соціальною Радою. Верховний комісар забезпечує захист біженців, піклування про яких входить у компетенцію його Управління, шляхом: сприяння укладанню і ратифікації міжнародних конвенцій про захист біженців спостереження за виконанням цих конвенцій і пропозиції необхідних поправок до них; сприяння за допомогою спеціальних угод з урядами виконанню будь-яких заходів, що мають своєю метою полегшення становища біженців і скорочення числа біженців, що потребують захисту, сприяння урядовим і приватним зусиллям, спрямованим на заохочення добровільної репатріації біженців або їхньої асиміляції в нових країнах полегшення допуску біженців на територію різних держав; одержання від урядів інформації щодо числа біженців на їхній території і становища їх, а також законів і постанов,їх що стосуються; підтримки контактів із зацікавленими урядовими і неурядовими організаціями.

Крім того, у межах наданих у його розпорядження коштів, Верховний комісар займається іншими видами діяльності, у тому числі репатріацією і розселенням. Йому доручається завідування всіма суспільними або приватними коштами, одержуваними ним із метою надання допомоги біженцям і розподіл їх між приватними та державними установами. Верховний комісар має право викладати свою точку зору в Генеральні Асамблеї, у ЕКОСОР і в їх допоміжних органах. Він щорічно зобов’язаний надавати доповідь Генеральній Асамблеї через ЕКОСОР що розглядаються як окремий пункт порядку денного Генеральної Асамблеї.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

22004. Україна у складі Російської та Австро-Угорської імперій (кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.) 56 KB
  Український суспільно-політичний рух опирався не тільки на внутрішні джерела, а й на зовнішні чинники. Йдеться, зокрема, про відчутний вплив на цей рух Французької революції, зокрема її концепції вільної нації.
22005. Чехия в XI-XV вв. 127.5 KB
  Леса хвойные Чехии смешанные Словакия. В Чехии со второй четверти XII в. конец династии Пшемысловичей борьба за престол и утверждение в Чехии Люксембургов 1310 г. Во главе деревни стоял наследственный староста в Чехии рижстарж в Польше солтыс войт.
22006. Швейцария в XVI в. 52.5 KB
  Торговля содействовала развитию кредита так как Цвингли и Кальвин отвергли запрет . Ульрих Цвингли 14841531 сын сельского старосты окончил латинскую школу в Берне в Базельском и Венском университетах связан с Эразмом магистр свободных искусств увлекался гуманистическими штудиями. У Цвингли не было ничего из мистического созерцания Лютера. Цвингли свои взгляды изложил в 67 тезисах 1523 г.
22007. Япония в III-VIII –XII вв. 64 KB
  Заселение овов Японии началось давно. в Японии образовался племенной союз занимавший ов Кюсю или по мнению других южную часть ова Хонсю провинции Ямато Коти Эцу. По синтоизму японская нация ведет свое происхождение от богиги Солнца Аматэрасу потомком которой был легендарный император Японии Дзиммутэнно 660 г. Особенность исторического развития Японии состоит в том что первобытнообщинный строй трансформировался в феодальный минуя рабовладельческий.
22008. Япония в XIV-XVI вв. 78 KB
  Таким образом появление новой сёгунской династии не означало централизации страны. Вся остальная часть страны находилась в руках местных феодалов. Посевы хлопчатника до этого сеяли эту культуру только в южной части страны появились и в восточной части страны. Встал вопрос об объединении страны.
22009. Международные отношения в средние века. Итальянские войны 116.5 KB
  Примером является империя Карла V. Таким образом накануне похода Карла VIII Италия разделилась на 2 лагеря Милан Венеция Рим с одной стороны и Неаполь Флоренция с другой. Флорентийцы восстали и изгнали Медичи Флоренция встретила Карла VIII не как завоевателя а как союзника хотя и пришлось выполнить ряд тяжелых условий выплатить 120. Задача флорентийского правительства Пьетро Каппони видело главную задачу в том чтобы скорее выпроводить Карла VIII из Флоренции и из Тосканы.
22010. Нидерландская буржуазная революция 133 KB
  Расширялось стойловое содержание скота Голландия а ломовые лошади из Голландии Фрисландии Зеландии шли даже на экспорт. они исполнялись с непреклонной жестокостью и среди уголовных приговоров суда Голландии 2030х гг. Флот одной Голландии в 60 г. Среди городов Голландии на первое место постепенно выдвигается Амстердам по объемам морского флота мореходства рыболовства он перегнал все остальные города.
22011. Османская империя в XIII-первой половине XVII вв. 94 KB
  Расцвет военно-политического могущества Османской империи. Будой была включена в состав Османской империи. Второй соперник Ирана Египет в контроле над торговыми путями перестал существовать как самостоятельное государство его территории были включены в состав империи. Социальноэкономическое развитие Османской империи определялось прежде всего тем что в рамках этого государства все еще продолжался процесс феодализации и вплоть до XVII в.