83495

Спеціалізовані органи ООН із захисту прав людини

Доклад

Мировая экономика и международное право

Рада з прав людини ООН є міжурядовим органом у системі ООН складі представників 47 держав що відповідає за зміцнення діяльності щодо заохочення і захисту прав людини по всьому світу. з основною метою реагування на ситуації порушення прав людини і винесення рекомендацій по них та прийшла на зміну Комісії ООН з прав людини утвореної в 1946 р. Основна відмінність Ради від Комісії полягає в тому що вона є допоміжним органом Генеральної Асамблеї ООН а не ЕКОСОР та до її функцій входить здійснення загальної координації діяльності із захисту...

Украинкский

2015-03-14

38.82 KB

0 чел.

Спеціалізовані органи ООН із захисту прав людини.

Рада з прав людини ООН є міжурядовим органом у системі ООН складі представників 47 держав, що відповідає за зміцнення діяльності щодо заохочення і захисту прав людини по всьому світу. Місця у Раді розподіляються між регіональними групами ООН таким чином: Африці, 13 Азії, 6 країнам Східної Європи, 8 країнам Латинської Америки і Карибського басейну, а 7 Групі західноєвропейських та інших держав.

Рада була створена Генеральною Асамблеєю ООН у 2006 р. з основною метою реагування на ситуації порушення прав людини і винесення рекомендацій по них та прийшла на зміну Комісії ООН з прав людини, утвореної в 1946 р. Основна відмінність Ради від Комісії полягає в тому, що вона є допоміжним органом Генеральної Асамблеї ООН, а не ЕКОСОР, та до її функцій входить здійснення загальної координації діяльності із захисту прав людини в рамках ООН.

Посада Верховного комісара ООН із заохочення та захисту всіх прав людини була заснована відповідно до резолюції 48-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН у 1993 р. Верховним комісаром є особа, що характеризується високими моральними якостями і чесністю й володіє досвідом, у тому числі в галузі прав людини, а також загальними знаннями і розумінням різних культур, що особливо необхідно для неупередженого, об’єктивного, невибіркового і ефективного виконання обов’язків Верховного комісара. Верховний комісар призначається Генеральним секретарем ООН і затверджується Генеральною Асамблеєю на чотирирічний період із можливістю продовження повноважень ще на 1 термін. а своїм статусом Верховний комісар є заступником Генерального секретаря ООН. Він діє в рамках Статуту ООН, Загальної декларації прав людини, інших міжнародних документів в галузі прав людини і несе основну відповідальність за діяльність міжнародного співтовариства в галузі прав людини.

Обов'язки Верховного комісара: заохочувати і захищати ефективне здійснення всіма людьми громадянських, культурних, економічних, політичних і соціальних прав; виконувати завдання, доручені йому компетентними органами системи ООН в галузі прав людини, і представляти їм рекомендації з метою сприяння ефективному заохоченню і захисту всіх прав людини; заохочувати і захищати реалізацію права на розвиток і посилювати для цього підтримку з боку відповідних органів системи ООН; надавати через Центр з прав людини Секретаріату й інші відповідні установи консультативні послуги і технічну та фінансову допомогу на прохання заінтересованої держави і, при необхідності, регіональних організацій з прав людини з метою підтримати здійснення заходів і програм в галузі прав людини; координувати відповідні навчальні і пропагандистські програми Організації Об’єднаних Націй в галузі прав людини; відігравати активну роль у справі усунення нинішніх перешкод і вирішення нових завдань на шляху до повної реалізації всіх прав людини й у справі недопущення продовження порушень прав людини у всьому світі; розширювати міжнародне співробітництво з метою заохочень і захисту всіх прав людини; координувати діяльність в сфері заохочення і захисту прав людини в рамках усієї системи ООН; здійснювати загальне керівництво діяльністю Центру

з прав людини. Управління Верховного комісара розміщується в м. Женева (Швейцарія).

Відповідно до Статуту Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ), що був прийнятий у 1950 р., Верховний комісар, діючи під керівництвом Генеральної Асамблеї, бере на себе обов’язки із надання міжнародного захисту під егідою ООН тим біженцям, які підпадають під дію Статуту, і з пошуку остаточного вирішення проблеми біженців шляхом сприяння урядам і за згодою відповідних урядів, приватним організаціям у полегшенні добровільної репатріації цих біженців або їхньої асиміляції в нових країнах.

Особливість діяльності Верховного комісара полягає в тому, що вона є цілком аполітичною та носить гуманітарний і соціальний характер. УВКБ здійснює свої програми допомоги цілком за рахунок добровільних внесків урядів і коштів з приватних джерел.

Верховний комісар слідує керівним директивам, що даються йому Генеральною Асамблеєю або Економічною і Соціальною Радою. Верховний комісар забезпечує захист біженців, піклування про яких входить у компетенцію його Управління, шляхом: сприяння укладанню і ратифікації міжнародних конвенцій про захист біженців спостереження за виконанням цих конвенцій і пропозиції необхідних поправок до них; сприяння за допомогою спеціальних угод з урядами виконанню будь-яких заходів, що мають своєю метою полегшення становища біженців і скорочення числа біженців, що потребують захисту, сприяння урядовим і приватним зусиллям, спрямованим на заохочення добровільної репатріації біженців або їхньої асиміляції в нових країнах полегшення допуску біженців на територію різних держав; одержання від урядів інформації щодо числа біженців на їхній території і становища їх, а також законів і постанов,їх що стосуються; підтримки контактів із зацікавленими урядовими і неурядовими організаціями.

Крім того, у межах наданих у його розпорядження коштів, Верховний комісар займається іншими видами діяльності, у тому числі репатріацією і розселенням. Йому доручається завідування всіма суспільними або приватними коштами, одержуваними ним із метою надання допомоги біженцям і розподіл їх між приватними та державними установами. Верховний комісар має право викладати свою точку зору в Генеральні Асамблеї, у ЕКОСОР і в їх допоміжних органах. Він щорічно зобов’язаний надавати доповідь Генеральній Асамблеї через ЕКОСОР що розглядаються як окремий пункт порядку денного Генеральної Асамблеї.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

83434. А.С. Пушкин «Сказка о рыбаке и рыбке» 51 KB
  На какие две группы делятся все известные вам сказки Сказки бывают народные а бывают авторские. Чем авторская сказка отличается от народной Авторы народных сказок неизвестны сказки передаются из поколения в поколения с возможными изменениями.
83435. Система міжнародного права 33.8 KB
  Система міжнародного права - це обєктивно існуюча цілісність внутрішньо взаємозвязаних норм міжнародного права, що розподіляються по відносно відособленим комплексам, спрямованим на регулювання однорідних суспільних відносин. Вона включає галузі, інститути та норми.
83436. Співвідношення міжнародного публічного і міжнародного приватного права 36.01 KB
  Відбуваються постійні контакти між фізичними і юридичними особами різних держав відносини на рівні міжнародних неурядових організацій які регулюються нормами міжнародного приватного права. Норми міжнародного приватного права не повинні суперечити основним принципам міжнародного права. Крім того вони мають спільну мету забезпечення мирного співіснування та розвитку міжнародного співробітництва держав.
83437. Поняття та перелік джерел міжнародного права 37.16 KB
  У міжнародному праві відсутній єдиний нормотворчій орган а також відповідна система судових органів які б мали юрисдикцію тлумачення та визначення порядку застосування норм міжнародного права. Жодний з документів міжнародного права не містить вичерпного переліку його джерел. Загальновизнано що джерела сучасного міжнародного права названі у ст.
83438. Міжнародний звичай у системі джерел міжнародного права 37.26 KB
  Статут Міжнародного суду ООН визначає звичай як доказ загальної практики що визнана в якості правової норми. Доказами існування opinio juris є: конвенції що не набирали чинності; акти Міжнародного суду ООН; акти міжнародних органів та організацій; офіційні заяви щодо позицій держав законодавство та судова практика держав тощо. Для створення міжнародного звичаю потрібно стільки часу скільки вимагає ситуація.
83439. Міжнародний договір у системі джерел міжнародного права 31.03 KB
  міжнародний договір це міжнародна угодаукладена державами та іншими суб\'єктами міжнародного права в письмовій формі незалежно від того чи міститься така угода в одному двох або декількох пов\'язаних між собою документах а також незалежно від конкретного найменування. На відміну від звичаю міжнародний договір є більш сучасним та свідомим методом формулювання норм міжнародного права. Вплив договору на процес створення норм міжнародного права залежить від його природи.
83440. Загальні принципи права як джерело міжнародного права 32.76 KB
  У більшості випадків вони були сформульовані ще у римському праві і використовуються при застосуванні та тлумаченні норм міжнародного права. Не всі принципи права що властиві національним правовим системам можуть бути застосованими в міжнародному праві. Прикладом загальних принципів права що є застосовними в міжнародному праві можна вважати uditur et lter prs вислухаємо і іншу сторону res judict принцип остаточності рішень суду ut dedere ut punire видай або покарай lex specilis derogt legi generli спеціальний закон деталізує...
83441. Односторонні акти держав як джерело міжнародного права 36.33 KB
  Суть одностороннього акту полягає у тому що він є результатом волевиявлення однієї держави яким вона бере на себе певні зобовязання. Односторонній акт як правило не може створювати зобовязання для інших держав. Якщо інші держави погодилися користуватися наданими правами вони зобовязані дотримуватися умов їх надання. зобовязання одностороння заява держави про те що вона бере на себе зобовязання дотримуватися в міждержавних відносинах певної поведінки відповідно до умов викладених у заяві.
83442. Акти міжнародних організацій як джерело міжнародного права 34.7 KB
  За колом адресатів акти міжнародних організацій можна поділити на рішення pro foro externo зовнішнє право організації адресатами якого є державичлени організації та pro foro interno внутрішнє право організації яке визначає порядок її функціонування. Джерелом міжнародного права може бути визнаний лише правотворчій акт міжнародної організації.