83501

Стадії укладання міжнародного договору

Доклад

Мировая экономика и международное право

Можна виділити наступні стадії укладання міжнародного договору: прийняття тексту встановлення автентичності тексту вираження згоди на обов’язковість. Для участі у будьякій з стадій укладення договору представник держави повинен мати повноваження. Повноваження оформлюються документом що видається компетентним органом держави і за допомогою якого одна чи кілька осіб призначаються представляти цю державу з метою ведення переговорів прийняття тексту договору або встановлення його автентичності вираження згоди держави на обов’язковість ДЛЯ...

Украинкский

2015-03-14

39.55 KB

0 чел.

Стадії укладання міжнародного договору.

Виходячи зі змісту ст.ст. 7-17 Віденської конвенції 1969 р. можна виділити наступні стадії укладання міжнародного договору: прийняття тексту, встановлення автентичності тексту, вираження згоди на обов’язковість.

Для участі у будь-якій з стадій укладення договору представник держави повинен мати повноваження. Повноваження оформлюються документом, що видається компетентним органом держави і за допомогою якого одна чи кілька осіб призначаються представляти цю державу з метою ведення переговорів, прийняття тексту договору або встановлення його автентичності, вираження згоди держави на обов’язковість ДЛЯ неї договору або з метою вчинення будь-якого іншого акта, що стосується договору.

Ст. 7 Віденської конвенції 1969 р. вказує, що глави держав, глави урядів і міністри закордонних справ вважаються особами, що представляють свою державу з огляду на їхні функції і не мають необхідності пред’явлення повноважень. До даної категорії осіб також належать глави дипломатичних представництв, але лише коли мова йде про прийняття тексту договору між державою, що акредитує, і державою, при якій вони акредитовані, та представники, уповноважені державами представляти їх на міжнародній конференції або в міжнародній організації, або в одному з її органів з метою прийняття тексту договору на такій конференції, в такій організації або в такому органі.

Прийняття тексту договору є першою стадією укладення договору. Згідно зі ст. 9 Віденської конвенції текст договору приймається за згодою всіх держав, які беруть участь у його складенні. На міжнародній конференції текст договору приймається шляхом голосування за нього двох третин держав, які присутні і беруть участь у голосуванні, якщо тією ж більшістю голосів вони не вирішили застосувати інше правило. Прийняттю тексту договору передує його підготовка. Можна виділити три основні способи вироблення погоджених договірних текстів: через звичайні дипломатичні канали (застосовується, як правило, при підготовці двосторонніх договорів); на міжнародних конференціях; в рамках міжнародних організацій (при підготовці багатосторонніх договорів). Прийняття тексту договору само по собі не створює будь-яких зобов’язань.

Встановлення автентичності тексту (друга стадія) є процедурою, за допомогою якої переговорні сторони засвідчують те, що текст є остаточним і не підлягає подальшим змінам. Встановлення автентичності не вказує на остаточну згоду на обов’язковість положень договору та не надає йому чинності. Автентичність може бути встановлена в будь-який спосіб за погодженням сторін. Традиційними способами, зазначеними у ст. 10 Віденської конвенції 1969 p., є: підписання, підписання ad referendum (умовне підписання, коли підпис потребує подальшого схвалення урядом або іншим компетентним органом), парафування (проставлення уповноваженими своїх ініціалів на кожній сторінці тексту договору або заключного акта конференції, який містить текст договору).

Третьою стадією укладення міжнародного договору є вираження згоди на його обов’язковість. Згідно з Віденською конвенцією, згоду держави на обов’язковість для неї договору може бути виражено підписанням договору, ратифікацією, обміном документами, що складають договір, прийняттям, затвердженням, приєднанням до нього або в будь-який інший спосіб, про який домовились сторони.

Згода держави на обов’язковість для неї договору виражається шляхом його підписання представником держави лише якщо договір у подальшому не підлягає ратифікації або затвердженню. В іншому випадку підписання є лише формою встановлення автентичності, а не вираженням згоди на обов’язковість договору.

Підписання двосторонніх договорів між державами здійснюється на основі принципу альтернату (чергування), згідно з яким в екземплярі двостороннього договору, що призначається для даної держави, її найменування, підписи її уповноважених, печатки, а також текст договору на мові цієї держави розташовуються на першому місці. Для підписів, що ставляться під текстом у рядок, перши м вважається місце з лівого боку (у тексті на арабській мові - з правого), а якщо підписи проставляються один під одним - верхнє місце. При підписанні багатостороннього договору принцип альтернату не застосовується, а підписи проставляються один під одним в алфавітному порядку назв держав.

Ратифікація - це форма надання згоди держави на обов’язковість для неї міжнародного договору. Вона втілюється в двох різних актах - внутрішньодержавного (законі, указі, постанові) і міжнародно- правового характеру (ратифікаційній грамоті). Порядок ратифікації відноситься до внутрішньої компетенції держав. Які договори підлягають обов’язковій ратифікації міжнародним правом не встановлюється, а визначається умовами договору та внутрішнім правом держав.

В Україні ратифікація міжнародних договорів України здійснюється шляхом прийняття закону про ратифікацію, невід’ємною частиною якого є текст міжнародного договору. Згідно з Законом «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 року (ст. 9), ратифікації підлягають міжнародні договори України: а) політичні (про дружбу, взаємну допомогу і співробітництво, нейтралітет), територіальні і такі, що стосуються державних кордонів, розмежування виключної (морської) економічної зони і континентального шельфу України, мирні; б) що стосуються прав, свобод та обов’язків людини і громадянина; в) загальноекономічні (про економічне та науково-технічне співробітництво), з загальних фінансових питань, з питань надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України; г) про участь України у міждержавних союзах та інших міждержавних об’єднаннях (організаціях), системах колективної безпеки; ґ) про військову допомогу та направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав чи допуску підрозділів збройних сил іноземних держав на територію України, умови тимчасового перебування в Україні іноземних військових формувань; д) що стосуються питань передачі історичних та культурних цінностей Українського народу, а також об’єктів права державної власності України; е) виконання яких зумовлює зміну законів України або прийняття нових законів України; є) інші міжнародні договори, ратифікація яких передбачена міжнародним договором або законом України.

При укладанні двосторонніх договорів відбувається обмін ратифікаційними грамотами, багатосторонніх договорів - грамоти здаються на зберігання депозитарію.

Обмін документами, що складають договір, у більшості випадків здійснюється відомством закордонних справ держави з акредитованими у ній дипломатичними представниками іншої держави. Зазвичай обмінюються нотами та листами, які містять ідентичний, заздалегідь погоджений зміст.

Затвердження або прийняття означає висловлення згоди на обов’язковість договору відповідними державними органами на умовах, подібних до тих, які застосовуються до ратифікації.

Приєднання відбувається, коли держава, яка не приймала участі в укладанні договору, висловила згоду на його обов’язковість для неї. Можливість приєднання може передбачатися в самому договорі або за погодженням його учасниками. Приєднання може відбутися до або після набрання договором чинності.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

2466. Усний твір, що містить опис тварини. 33.38 KB
  Мета організації уроку. Сформувати в учнів поняття про опис зовнішності тварини; навчити правильно будувати текст-опис зовнішності тварини, через зовнішність описати її характер, знаходити основне, неповторне в образі конкретної тварини і описувати свої спостереження.
2467. Загальновживані (нейтральні) та стилістично забарвлені слова. 33.86 KB
  Мета організації уроку. Сформувати в учнів поняття про загальновживані та стилістично забарвлені слова, навчити розпізнавати і використовувати їх у власному мовленні, виховувати любов до слова.
2468. Розряди займенників за значенням 30.37 KB
  Мета організації уроку. Сформувати загальне поняття про розряди займенників, їх диференційні ознаки, повторити співвідносні з ними частини мови, закріпити поняття про текст і використання займенників як засобів зв’язку в ньому.
2469. Омоніми та їх використання 25.79 KB
  Мета організації уроку: розширити уявлення учнів про омоніми; поглибити отримані на попередньому уроці знань, навчити учнів розрізняти омоніми, свідомо підходити до розуміння значення і використання омонімів у мовленні.
2470. Групи сполучників за будовою. Конспект уроку 23.85 KB
  Мета організації уроку: згадати про службові частини мови, а саме про сполучник, сформувати в учнів поняття про класифікації сполучників, зокрема за будовою.
2471. Неозначені й заперечні займенники, їх утворення. Дефіс у неозначених займенниках 23.9 KB
  Мета організації уроку. Дати відомості про творення та вживання неозначених і заперечних займенників, формувати вміння визначити орфограми Дефіс у неозначених займенниках та обгрунтувати вибір написання відповідними орфографічними правилами, розвивати зорову і слухову увагу,спостережливість, культуру усного і писемного мовлення.
2472. Правопис прислівників. – Н і нн у прислівниках 15.86 KB
  Мета: ознайомити учнів з правилами написання прислівників на - е, -о, пояснити причини написання -н та –нн прислівниках, формувати уміння, знаходити орфограми одна і дві букви н у прислівниках, правильно писати слова з виучуваною орфограмою, на основі попередньо засвоєних знань з теми Прислівник як частина мови.
2473. Оборудование, механизация и автоматизация сварочного производства 391.59 KB
  Данный сборник направлен на формирование умений применять полученные знания на практике, на реализацию единства интеллектуальной и практической деятельности. Механизация и автоматизация являются важнейшим средством повышения производительности труда, улучшения качества и условий труда в сварочном производстве.
2474. Теория электрических цепей. Автогенераторы 895.56 KB
  Изучение и компьютерное моделирование работы LC-автогенератора с трансформаторной обратной связью. В работе необходимо исследовать условия самовозбуждения автогенератора, а также научиться определять амплитуду напряжения на выходе автогенератора в стационарном режиме.