83501

Стадії укладання міжнародного договору

Доклад

Мировая экономика и международное право

Можна виділити наступні стадії укладання міжнародного договору: прийняття тексту встановлення автентичності тексту вираження згоди на обовязковість. Для участі у будьякій з стадій укладення договору представник держави повинен мати повноваження. Повноваження оформлюються документом що видається компетентним органом держави і за допомогою якого одна чи кілька осіб призначаються представляти цю державу з метою ведення переговорів прийняття тексту договору або встановлення його автентичності вираження згоди держави на обовязковість ДЛЯ...

Украинкский

2015-03-14

39.55 KB

0 чел.

Стадії укладання міжнародного договору.

Виходячи зі змісту ст.ст. 7-17 Віденської конвенції 1969 р. можна виділити наступні стадії укладання міжнародного договору: прийняття тексту, встановлення автентичності тексту, вираження згоди на обов’язковість.

Для участі у будь-якій з стадій укладення договору представник держави повинен мати повноваження. Повноваження оформлюються документом, що видається компетентним органом держави і за допомогою якого одна чи кілька осіб призначаються представляти цю державу з метою ведення переговорів, прийняття тексту договору або встановлення його автентичності, вираження згоди держави на обов’язковість ДЛЯ неї договору або з метою вчинення будь-якого іншого акта, що стосується договору.

Ст. 7 Віденської конвенції 1969 р. вказує, що глави держав, глави урядів і міністри закордонних справ вважаються особами, що представляють свою державу з огляду на їхні функції і не мають необхідності пред’явлення повноважень. До даної категорії осіб також належать глави дипломатичних представництв, але лише коли мова йде про прийняття тексту договору між державою, що акредитує, і державою, при якій вони акредитовані, та представники, уповноважені державами представляти їх на міжнародній конференції або в міжнародній організації, або в одному з її органів з метою прийняття тексту договору на такій конференції, в такій організації або в такому органі.

Прийняття тексту договору є першою стадією укладення договору. Згідно зі ст. 9 Віденської конвенції текст договору приймається за згодою всіх держав, які беруть участь у його складенні. На міжнародній конференції текст договору приймається шляхом голосування за нього двох третин держав, які присутні і беруть участь у голосуванні, якщо тією ж більшістю голосів вони не вирішили застосувати інше правило. Прийняттю тексту договору передує його підготовка. Можна виділити три основні способи вироблення погоджених договірних текстів: через звичайні дипломатичні канали (застосовується, як правило, при підготовці двосторонніх договорів); на міжнародних конференціях; в рамках міжнародних організацій (при підготовці багатосторонніх договорів). Прийняття тексту договору само по собі не створює будь-яких зобов’язань.

Встановлення автентичності тексту (друга стадія) є процедурою, за допомогою якої переговорні сторони засвідчують те, що текст є остаточним і не підлягає подальшим змінам. Встановлення автентичності не вказує на остаточну згоду на обов’язковість положень договору та не надає йому чинності. Автентичність може бути встановлена в будь-який спосіб за погодженням сторін. Традиційними способами, зазначеними у ст. 10 Віденської конвенції 1969 p., є: підписання, підписання ad referendum (умовне підписання, коли підпис потребує подальшого схвалення урядом або іншим компетентним органом), парафування (проставлення уповноваженими своїх ініціалів на кожній сторінці тексту договору або заключного акта конференції, який містить текст договору).

Третьою стадією укладення міжнародного договору є вираження згоди на його обов’язковість. Згідно з Віденською конвенцією, згоду держави на обов’язковість для неї договору може бути виражено підписанням договору, ратифікацією, обміном документами, що складають договір, прийняттям, затвердженням, приєднанням до нього або в будь-який інший спосіб, про який домовились сторони.

Згода держави на обов’язковість для неї договору виражається шляхом його підписання представником держави лише якщо договір у подальшому не підлягає ратифікації або затвердженню. В іншому випадку підписання є лише формою встановлення автентичності, а не вираженням згоди на обов’язковість договору.

Підписання двосторонніх договорів між державами здійснюється на основі принципу альтернату (чергування), згідно з яким в екземплярі двостороннього договору, що призначається для даної держави, її найменування, підписи її уповноважених, печатки, а також текст договору на мові цієї держави розташовуються на першому місці. Для підписів, що ставляться під текстом у рядок, перши м вважається місце з лівого боку (у тексті на арабській мові - з правого), а якщо підписи проставляються один під одним - верхнє місце. При підписанні багатостороннього договору принцип альтернату не застосовується, а підписи проставляються один під одним в алфавітному порядку назв держав.

Ратифікація - це форма надання згоди держави на обов’язковість для неї міжнародного договору. Вона втілюється в двох різних актах - внутрішньодержавного (законі, указі, постанові) і міжнародно- правового характеру (ратифікаційній грамоті). Порядок ратифікації відноситься до внутрішньої компетенції держав. Які договори підлягають обов’язковій ратифікації міжнародним правом не встановлюється, а визначається умовами договору та внутрішнім правом держав.

В Україні ратифікація міжнародних договорів України здійснюється шляхом прийняття закону про ратифікацію, невід’ємною частиною якого є текст міжнародного договору. Згідно з Законом «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 року (ст. 9), ратифікації підлягають міжнародні договори України: а) політичні (про дружбу, взаємну допомогу і співробітництво, нейтралітет), територіальні і такі, що стосуються державних кордонів, розмежування виключної (морської) економічної зони і континентального шельфу України, мирні; б) що стосуються прав, свобод та обов’язків людини і громадянина; в) загальноекономічні (про економічне та науково-технічне співробітництво), з загальних фінансових питань, з питань надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України; г) про участь України у міждержавних союзах та інших міждержавних об’єднаннях (організаціях), системах колективної безпеки; ґ) про військову допомогу та направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав чи допуску підрозділів збройних сил іноземних держав на територію України, умови тимчасового перебування в Україні іноземних військових формувань; д) що стосуються питань передачі історичних та культурних цінностей Українського народу, а також об’єктів права державної власності України; е) виконання яких зумовлює зміну законів України або прийняття нових законів України; є) інші міжнародні договори, ратифікація яких передбачена міжнародним договором або законом України.

При укладанні двосторонніх договорів відбувається обмін ратифікаційними грамотами, багатосторонніх договорів - грамоти здаються на зберігання депозитарію.

Обмін документами, що складають договір, у більшості випадків здійснюється відомством закордонних справ держави з акредитованими у ній дипломатичними представниками іншої держави. Зазвичай обмінюються нотами та листами, які містять ідентичний, заздалегідь погоджений зміст.

Затвердження або прийняття означає висловлення згоди на обов’язковість договору відповідними державними органами на умовах, подібних до тих, які застосовуються до ратифікації.

Приєднання відбувається, коли держава, яка не приймала участі в укладанні договору, висловила згоду на його обов’язковість для неї. Можливість приєднання може передбачатися в самому договорі або за погодженням його учасниками. Приєднання може відбутися до або після набрання договором чинності.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

2455. Відокремлені прикладки 96.5 KB
  Мета організації уроку: сформувати в учнів поняття про відокремлену прикладку на основі відтворення і поглиблення знань, умінь і навичок учнів з тем, отриманих на попередніх заняттях; навчити восьмикласників обґрунтовано вживати розділові знаки при відокремлених прикладках, знаходити і виправляти пунктуаційні помилки на вивченні правила.
2456. Особові займенники. Їх відмінювання. Приставний Н у формах особових займенників. Використання особового займенника ВИ у ввічливому значенні при звертанні до однієї особи. 103 KB
  Мета організації уроку. Сформувати в учнів знання про особові займенники на основі набутих знань про займенники та їх розряди і вміння відмінювати особові займенники.
2457. Докладний переказ тексту з творчим завданням 85 KB
  Мета організації уроку. Формувати в учнів вміння розпізнавати тексти різних стилів мовлення і визначати їхні основні ознаки, розвивати увагу, логічне мислення, навчити школярів сприйняттю та відтворенню текстів, складати плани різних видів, розрізняти в тексті основну і побіжну інформацію, сприяти збагаченню й уточненню словникового запасу школярів, навчити дитину розподіляти зміст на речення й слова.
2458. Відокремлене узгоджене і неузгоджене означення 95.5 KB
  Мета організації уроку: закріпити в учнів знання про означення та його види, сформувати знання випадків відокремлення узгоджених та неузгодженних означень, навчити учнів відокремлювати узгоджені та неузгодженні означення.
2459. Відокремлені прикладки, урок для 8 класу 76.5 KB
  Мета організації уроку: сформувати в учнів поняття про відокремлену прикладку на основі відтворення і поглиблення знань, умінь і навичок учнів з тем, отриманих на попередніх заняттях, навчити восьмикласників обґрунтовано вживати розділові знаки при відокремлених прикладках, знаходити і виправляти пунктуаційні помилки на вивченні правила.
2460. Особливості побудови наукового і художнього описів. Опис тварини. Усний вибірковий переказ тексту, що містить опис тварини 35.72 KB
  Мета організації уроку. Сформувати в учнів поняття про особливості побудови художнього і наукового описів тварини, навчити правильно будувати текст-опис тваринки, знаходити основне, неповторне в образі тваринки і описувати свої спостереження, навчити школярів сприйняття та відтворення текстів, що містять опис тварини.
2462. Присвійні, вказівні займенники, їх відмінювання 74 KB
  Мета організації уроку. Сформувати в учнів поняття присвійних та вказівних займенників, уміння їх відмінювати.
2463. Відокремлені додатки 59.5 KB
  Мета організації уроку. Сформувати поняття про відокремлений додаток, навчити оформляти відокремлені додатки на письмі та використовувати набуті уміння на практиці.