83581

Захист цивільних об’єктів та культурних цінностей в період збройного конфлікту

Доклад

Мировая экономика и международное право

Згідно з Додатковим протоколом І цивільні об’єкти не повинні бути об’єктом нападу або репресалій. До військових об\' єктів Протокол відносить такі об’єкти які через свій характер розташування призначення або використання роблять ефективний ї несок у військові дії і повне або часткове руйнування захоплення або нейтралізація яких при існуючих в даний момент обставинах надає явну військову перевагу ст. Отже об’єкти що не підпадають під вищенаведене визначення повинні розглядатися як цивільні і їх знищення є забороненим методом ведення...

Украинкский

2015-03-14

37.56 KB

3 чел.

Захист цивільних об’єктів та культурних цінностей в період збройного конфлікту.

Згідно зі ст. 25IV Гаазької конвенції 1907 р. заборонено «атакувати або бомбардувати будь-яким засобом» незахищені міста, селища, житло або споруди. Згідно з Додатковим протоколом І «цивільні об’єкти не повинні бути об’єктом нападу або репресалій». До військових об' єктів Протокол відносить такі об’єкти, «які через свій характер, розташування, призначення або використання роблять ефективний ї несок у військові дії і повне або часткове руйнування, захоплення або нейтралізація яких при існуючих в даний момент обставинах надає явну військову перевагу» (ст. 52). Отже, об’єкти, що не підпадають під вищенаведене визначення, повинні розглядатися як цивільні, і їх знищення є забороненим методом ведення війни.

Додатковий протокол І забороняє піддавати нападу або знищенню, вивозити або приводити в непридатність об’єкти, необхідні для виживання цивільного населення, такі як запаси продуктів харчування, посіви, худоба, споруди для постачання питної води і запаси останньої, а також іригаційні споруди, спеціально з метою не допустити їх використання цивільним населенням або противною стороною як засобів підтримки існування, незалежно від мотивів, будь то з метою викликати голод серед цивільного населення, примусити його до виїзду або з якої-небудь іншої причини.

Об’єкти, що представляють культурну і історичну цінність, підлягають захисту згідно зі ст. 27IV Гаазької конвенції 1907 р. та ст. 53 Додаткового протоколу І, що забороняють вчиняти будь-які ворожі акти, спрямовані проти тих історичних пам’ятників, витворів мистецтва або місць відправлення культу, які складають культурну або духовну спадщину народів; використовувати такі об’єкти для підтримки військових зусиль; здійснювати репресалії відносно таких об’єктів.

Найважливішим джерелом, що визначає правовий режим культурних цінностей під час збройних конфліктів, є Гаазька конвенція про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту 1954 р. Згідно зі ст. 1 Конвенції захисту підлягають: пам’ятники архітектури, релігійні або світські, що «мають велике значення для культурної спадщини кожного народу»; археологічні об’єкти; будівлі, призначені для збереження або експонування рухомих культурних цінностей, такі як музеї, великі бібліотеки, сховища архівів і т.п., а також центри зосередження цінностей, якими може виступати частина міста або навіть ціле місто.