83598

Охорона певних видів навколишнього середовища. Міжнародно-правова охорона атмосфери і озонового шару. Міжнародно-правова охорона флори і фауни

Доклад

Мировая экономика и международное право

Особлива увага надається боротьбі з забрудненням нафтою Лондонська конвенція про запобігання забрудненню моря нафтою 1954 р. Конвенцією про запобігання забруднення моря викидами відходів ї інших матеріалів 1972 р. У Конвенції про запобігання забруднення моря з суден 1973 р. Охороні морських просторів присвячено і угодиукладені на регіональному рівні напри клад Гельсінська конвенція про захист морського середовища району Балтійського моря 1974 р.

Украинкский

2015-03-14

40.67 KB

0 чел.

Охорона певних видів навколишнього середовища. Міжнародно-правова охорона атмосфери і озонового шару. Міжнародно-правова охорона флори і фауни. МІжнародно-правова охорона Світового Океану від забруднення. Співробітництво причорноморських держав у сфері охорони навколишнього середовища

Першим універсальним договором, що всебічно охоплює питання захисту повітряного простору від забруднення, є укладена в рамках ООН Конвенція про транскордонне забруднення повітря на великі відстані 1979 р., доповнена рядом протоколів. Особливу увагу надано зменшенню викидів в атмосферу сірки, яка спричиняє кислотні дощі.

В1985 р. з метою захисту озонового шару було прийнято Конвенію про захист озонового шару (доповнена Монреальським протоколом 1987 р.), мова в який йде про контроль за станом озонового шару та співробітництво з метою його захисту.

Особлива увага надається співробітництву у протидії збільшенню парникового ефекту, тобто глобального потепління. В1992 р. була прийнята Рамочна конвенція ООН про зміну клімату, на учасників якої покладено обов'язок вживати заходи з метою прогнозування, попередження та зведення до мінімуму причин зміни клімату і пом'якшення його наслідків.

Боротьбі з радіоактивним забрудненням атмосфери та космосу присвячено Московський договір про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, в космічному просторі і під водою 1963 р., Конвенцію про фізичний захист ядерних матеріалів 1980 р., договір про заснування Європейської агенції з атомної енергетики та ін.

Серед конвенцій, присвячених флорі та фауні, передусім слід назвати Конвенцію про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини 1972 р., Конвенцію про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори, що знаходяться під загрозою знищення 1973 р., Конвенцію про біологічне різноманіття 1992 р. тощо. Основна маса конвенцій, присвячених флорі та фауні, має за мету охорону певних видів тваринного та рослинного світу (білих ведмедів, тюленів, китів та ін.).

Так, цілями Конвенції про біологічне різноманіття 1992 р. є збереження біологічного різноманіття, стійке використання його компонентів і спільне отримання на справедливій і рівній основі вигод, зв’язаних з використанням генетичних ресурсів. Держави визначають компоненти біологічного різноманіття, вживають заходи по їх збереженню і раціональному використанню, здійснюють оцінку дії і зведення до мінімуму несприятливих наслідків, регулюють застосування біотехнологій і ін.

Міжнародно-правова охорона тваринного і рослинного світу розвивається по таких основних напрямах.

1) охорона природних комплексів. Наприклад, відповідно до Конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення головним чином як місце проживання водоплавних птахів, 1971 р. держави визначили на своїй території відповідні водно-болотні угіддя і включили їх в спеціальний Список, переданий на зберігання в Міжнародний союз охорони природи і природних ресурсів. Конвенція передбачає проведення періодичних конференцій країн-учасниць по виконанню її положень;

2) охорона рідкісних і зникаючих видів тварин і рослин. Міжнародне співробітництво в цій сфері відносин здійснюється передусім на підставі Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що знаходяться під загрозою зникнення, 1973 р. До Конвенції прийнято три Додатки. Додаток I містить перелік видів, що знаходяться під загрозою зникнення, торгівля якими робить на них існування несприятливий вплив. У Додатку II перераховані види, що можуть опинитися під загрозою зникнення, якщо торгівля ними не буде суворо контролюватися. У Додатку III вказані види, торгівлю якими необхідно контролювати. Конвенція встановлює загальні правила державного регулювання торгівлі рідкісними видами фауни і флори. Відповідно до Угоди про збереження білих ведмедів 1973 р. заборонена здобич білих ведмедів, крім випадків використання їх в наукових цілях, місцевим населенням з використанням традиційних методів полювання тощо. Заборонений також експорт, імпорт і доставка на територію, а також торгівля на території учасників Конвенції білих ведмедів і одержаною з них продукцією (шкур і т.п.);

3) забезпечення раціонального використання природних ресурсів. Наприклад, Конвенція про збереження живих ресурсів Антарктики 1980 р. свідчить, що будь-який промисел і пов’язана з ним діяльність в районі на південь від 60-й паралелі південної широти повинні відповідати таким принципам:

· запобігання скороченню чисельності виловлюваної популяції до рівнів, нижче за які не забезпечується її стійке поповнення;

· відновлення виснажених популяцій;

· зведення до мінімуму небезпеки змін в морській екосистемі, щоб було можливим стійке збереження морських живих ресурсів Антарктики.

На підставі норм Конвенції створена Комісія зі збереження морських живих ресурсів Антарктики, до задач якої входить збирання інформації про використання ресурсів Антарктики і координація відповідної діяльності держав-учасників.

Охорона Світового океану. Світовий океан - це все водне середовище Земної кулі. Одним з перших об'єктів охорони стало морське середовище. Захист морського середовища здійснюється за допомогою договорів, що ставлять під охорону окремі морські райони, та договорів, що відносяться до всіх морських просторів. Особлива увага надається боротьбі з забрудненням нафтою (Лондонська конвенція про запобігання забрудненню моря нафтою 1954 р., Брюссельська конвенція про втручання у відкритому морі у випадку аварій, що призводять до забруднення нафтою 1969 р.у Конвенція про забезпечення готовності на випадок забруднення нафтою, боротьбі з ним та співробітництву {990 р.таін.).

Конвенцією про запобігання забруднення моря викидами відходів ї* інших матеріалів 1972 р. заборонено заховання в морі екологічно небезпечних речовин. У Конвенції про запобігання забруднення моря з суден 1973 р. міститься заборона всіх скидів з суден.

Важливим етапом у розвитку правового захисту морського середовища було прийняття Конвенції ООН з морського права 1982 р., яка зобов'язала держави захищати та охороняти морське середовище.

Охороні морських просторів присвячено і угоди,укладені на регіональному рівні, напри клад, Гельсінська конвенція про захист морського середовища району Балтійського моря 1974 р., Конвенція про захист Чорного моря від забруднення 1992 р. та ін.

Важливим кроком на терені охорони та раціонального використання природних ресурсів Чорноморського басейну стало підписання всіма причорноморськими країнами (Болгарія, Грузія, Румунія, Російська Федерація, Туреччина та Україна) 21—22 квітня 1992 р. в Бухаресті Конвенції про захист Чорного моря від забруднення (Бухарестська конвенція), яка охоплює широке коло питань щодо покращання екологічного стану в цьому регіоні. Конвенція вступила в силу 15 січня 1994 р. після ратифікації її чотирма країнами. До лютого 1994 р. її було ратифіковано законодавчими органами всіх шести прибережних держав (Україна ратифікувала Конвенцію 7 лютого 1994 р.).

Головною метою Конвенції є створення міжнародно-правової бази для розгортання співробітництва причорноморських країн, спрямованого на реалізацію комплексу заходів щодо захисту Чорного моря від забруднення з морських суден, наземних джерел, внаслідок діяльності на континентальному шельфі. У рамках таких заходів передбачається проведення в Чорному морі спільних наукових досліджень та взаємний обмін інформацією.

6—7 квітня 1993 р. в Одесі на засіданні Міністрів охорони навколишнього природного середовища причорноморських країн була розглянута і прийнята Міністерська декларація про захист Чорного моря. В ній головну увагу звернуто на заходи щодо зниження вмісту шкідливих речовин, забруднення із суден, припинення переміщення токсичних речовин через кордон, відновлення, збереження та регулювання природних ресурсів Чорного моря, введення системи обов’язкової процедури оцінки впливу на навколишнє середовище усіх проектів приватного та державного сектора відповідно до національних критеріїв.

У червні 1993 р., щоб запобігти катастрофічному знищенню ресурсів Чорного моря і покращити його стан та для забезпечення фінансової підтримки Бухарестської Конвенції було започатковано Екологічну програму по Чорному морю (BSEP), яку офіційно затверджено в вересні 1993 р. Основна мета програми — створювати та зміцнювати регіональний потенціал управління екосистемою Чорного моря; розробляти відповідну політику і правову основу для оцінки, контролю та запобігання забрудненню і для збереження біорозмаїття; сприяти залученню надійних інвестицій у навколишнє середовище.

Серйозним кроком у розвитку співробітництва причорноморських держав у галузі охорони екосистеми Чорного моря та використання його ресурсів було схвалення Стратегічного плану дій для відновлення та захисту Чорного моря на Міністерській конференції, яка відбулася 30—31 жовтня 1996 р. в Стамбулі (Туреччина). У Конференції брали участь делегації всіх причорноморських країн, очолювані міністрами та заступниками міністрів охорони навколишнього середовища, представники природоохоронних, донорських і громадських організацій причорноморських країн та представники BSEP.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

37149. Государственная Дума – первый опыт парламентаризма 34.5 KB
  Вследствие неодновременности выборов работа Государственной думы проходила при неполном составе её пополнение шло в ходе работы. Комиссии Государственной думы работали над законопроектами о неприкосновенности личности свободе совести собраний об отмене смертной казни. В центре внимания II Думы как и ее предшественницы находился аграрный вопрос. Третьеиюньский государственный переворот новое Положение о выборах в Думу в нарушение Основных законов было утверждено царем без санкции Думы и Государственного совета означал поражение...
37151. Столыпинская политика модернизации России. Отношение к ней российского общества. Судьба столыпинских реформ 32 KB
  разрешил выдачу ссуды под залог любой приобретаемой крестьянами надельной земли. По желанию крестьянина выделавшегося из общины отдельные полосы его земли могли быть сведены в один участков отруб. Продажа земли через него также помогала крестьянам увеличить своё землевладение. Третьим важным пунктом реформы было переселение крестьян на свободные земли в Сибирь Среднюю Азию и Казахстан.
37152. Дворцовые перевороты. Расширение привилегий дворян 67.67 KB
  Перевороты После смерти императора Петра I в России начался период когда верховная власть достаточно быстро переходила из рук в руки причем занимавшие престол не всегда имели на то законные права. Началось это сразу после кончины Петра I в 1725 г. Новая аристократия сформировавшаяся в период правления императорареформатора опасаясь потерять свое благополучие и могущество способствовала восхождению на престол Екатерины I вдовы Петра. Наибольшую выгоду от этого извлек первый фаворит Петра I светлейший князь А.
37153. оссия при Екатерине Второй, политика «просвещенного абсолютизма» 18.68 KB
  Колоссальное количество монастырских крестьян были переданы государству благодаря чему пополнилась казна России. Как и во многих других государствах Европы для России в период правления Екатерины II была характерна политика просвещенного абсолютизма которая предполагала правителя мудрого покровительствовавшего искусству благодетеля всей науки.И все же проявлением политики просвещенного абсолютизма было создание и деятельность комиссии по составлению нового законодательного свода России вместо отжившего Соборного Уложения 1649 г. В...
37154. Внутренняя политика первой четверти XIX века. Александр Первый. Негласный комитет 131.84 KB
  Александр Первый. ЭПОХА АЛЕКСАНДРА I АЛЕКСАНДР I 1777 1825 Четверть века царствования императора Александра Павловича ярчайшая эпоха русской истории. Во время царствования императора Александра I представители образованной части русского общества почувствовали себя европейцами. 245 Портрет Александра I.
37155. «Восточный вопрос» во внешней политике России в 30-50 гг. XIX в. Крымская война 20.83 KB
  Восточный вопрос во внешней политике России в 3050 гг. в центре внешней политики России находился Восточный вопрос сложный конгломерат острейших международных противоречий от разрешения которых зависели безопасность границ империи дальнейшие перспективы развития черноморской торговли и экономическое состояние южных губерний. Это движение традиционно получало поддержку России выступавшей в качестве заступницы славян христианского вероисповедания преимущественно населявших Балканы. Такая позиция объективно способствовавшая освобождению...
37156. Правительство и общество при Николае Первом 37.95 KB
  Общественное движение в России во второй четверти XIX в. Поражение декабристов явилось тяжелым ударом для общественного движения в России. Единение народа и монарха народность объявлялось третьим коренным чувством в России. Они были проникнуты глубоким пессимизмом разочарованием в прошлом России и неверием в ее будущее.
37157. Отмена крепостного права. Содержание и сущность реформ 1861 г., их историческое значение 28.36 KB
  Эти акты приняли такой размах что правительство незадолго до реформы специальными указами было вынуждено наложить запрет на подобные действия. Первоначально издатели Колокола верили в либеральные намерения нового императора Александра II 18551881 и возлагали определенные надежды на разумно проведенные реформы сверху .Левшиным была разработана правительственная программа крестьянской реформы которая хотя и давала крепостным гражданские права но сохраняла всю землю в собственности помещика и предоставляла последнему вотчинную власть в...