84127

Классификация государств, её основания и значение. Место и роль типологии государств в системе классификации государств

Доклад

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

Ленина и других решающим фактором общественного развития который детерминирует и соответствующий тип надстроечных элементов: государство и право. Рабовладельческое государство есть орудие поддержания власти рабовладельцев над рабами которые были собственностью свободных граждан. Феодальное государство это диктатура класса феодалов земельных...

Русский

2015-03-17

23.92 KB

4 чел.

Классификация государств, её основания и значение. Место и роль типологии государств в системе классификации государств

Типология есть учение о типах - больших группах (классах) тех или иных объектов, обладающих набором общих, характерных для каждого типа признаков. Типология государства - это его классификация, предназначенная для разделения всех прошлых и настоящих государств на такие группы, которые дали бы возможность раскрыть их социальную сущность.

Типология государства проводится в основном с позиции двух подходов: формационном и цивилизационном.

Главным критерием первого подхода выступают социально-экономические признаки (общественно-экономическая формация). В его основе лежит учение об общественно-экономической формации, которая включает в себя тип производственных отношений (базис) и соответствующий ему тип надстройки(государство, право и т.п.). Именно базис (тип производственных отношений) является, по мнению представителей формационного подхода (К. Маркса, Ф. Энгельса, В.И. Ленина и других), решающим фактором общественного развития, который детерминирует и соответствующий тип надстроечных элементов: государство и право. В зависимости от типов экономического базиса выделяют следующие типы государства: рабовладельческий, феодальный, буржуазный, социалистический.

Рабовладельческое государство есть орудие поддержания власти рабовладельцев над рабами, которые были собственностью свободных граждан. Раб не имел никаких прав и фактически представлял собой говорящее орудие труда.

Феодальное государство - это диктатура класса феодалов, земельных собственников, присваивающих безвозмездный труд крестьян. Крестьяне находились в полурабской зависимости от помещиков.

Буржуазное государство представляет собой диктатуру буржуазии, в котором сословное неравенство заменяется социальным. Рабочий юридически свободен, но, лишенный средств производства, он вынужден продавать свою рабочую силу капиталисту. Данное государство проходит различные стадии развития: капиталистическое, монополистическое, индустриальное, постиндустриальное государство.

Социалистическое государство, по мнению представителей формационного подхода, как государство высшего типа есть отмирающее государство, базирующееся на общественной собственности на средства производства и имеющее широкую социальную базу.

Первые три типа охватываются родовым понятием "эксплуататорское государство". Сущность данного государства состоит в господстве, подавлении и эксплуатации одного класса другим.

Социалистическое же государство - антиэксплуататорское по своей природе - считается "полугосударством" или "государством не в собственном смысле слова". Это исторически последний тип государства, который, по мнению К. Маркса, постепенно "засыпает" и в конечном итоге "отомрет", выполнив свою задачу построения бесклассового коммунистического общества.

Достоинства формационной типологии:

1) продуктивна сама идея делить государства на основе социально-экономических факторов, которые действительно весьма существенно влияют на общество;

2) она показывает поэтапность, естественноисторический характер развития государства. Источник развития государства заключен, по мнению представителей данной теории, в самом обществе, а не вне его. Смена одного типа другим - процесс объективный, естественноисторический, реализующийся в результате революций. В этом процессе каждый последующий тип государства должен быть исторически более прогрессивным, чем предыдущий.

Недостатки:

1) она во многом однолинейна, характеризуется излишней запрограммированностью, в то время как история многовариантна и далеко не всегда вписывается в начерченные для нее схемы;

2) недооцениваются духовные факторы (религиозные, национальные, культурные и т.п.), которые подчас могут весьма существенно влиять на природу того или иного государства.

В основе цивилизационного подхода лежат как раз духовные признаки - культурные, религиозные, национальные, психологические и пр. Представители: английский историк А. Тойнби (XX в.), русский социолог, проживающий в США, П. Сорокин, немецкие мыслители XX в. О. Шпенглер и М. Вебер и другие. В частности, по мнению А. Тойнби, цивилизация есть замкнутое и локальное состояние общества, отличающееся общностью религиозных, этнических, географических и других признаков. В зависимости от них выделяют следующие цивилизации: египетскую, китайскую, западную, православную, арабскую, мексиканскую, иранскую и т.п.

Каждая цивилизация придает устойчивую общность всем государствам, существующим в ее рамках. Цивилизационный подход обосновывается идеей единства, целостности современного мира, приоритетом идеально-духовных факторов.

А. Тойнби обосновал теорию круговорота сменяющих друг друга замкнутых цивилизаций. Динамические изменения (возникновение, рост, надлом и разложение) в соответствии с этой теорией происходят не в рамках мирового общественного процесса, а внутри отдельной цивилизации. Цивилизации являются как бы ветвями дерева, сосуществующие рядом друг с другом. Движущей силой круговорота цивилизаций выступает творческая элита, которая увлекает за собой инертное большинство. Отсюда А. Тойнби видит прогресс в духовном совершенстве поколений людей.

Достоинства цивилизационной типологии:

1) определены духовные факторы как существенные в тех или иных конкретно-исторических условиях (ведь не случайно выделяют религиозный и национальный подходы к сущности государства);

Недостатки:

1) недооцениваются социально-экономические факторы, которые зачастую определяют политику конкретной страны;

2) выделяя большое количество идеально-духовных факторов в качестве признаков цивилизаций, авторы, по сути дела (вольно или невольно), дали типологию не столько государства, сколько общества. Государство - только политическая часть общества, которая имеет свою природу и характеризуется собственными параметрами, не совпадающими с критериями общества как более широкого и объемного понятия.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

22668. Методи визначення числа Авогадро (досліди Перрена) 38 KB
  Методи визначення числа Авогадро досліди Перрена 1ий метод Перрена: досліджував броунівський рух частинок усі частинки зважені в рідині знаходяться в постійному хаотичному русі. В неї не входить миттєва швидкість броунівської частинки яку поміряти неможливо. Замість неї входить довжина прямолінійного відрізка що з’єднує положення частинки у два різні моменти часу: x2 = 2kTBt де k – стала Больцмана В – рухливість частинки де η – коефіцієнт внутрішнього тертя а α – радіус частинки частинка має форму кульки наближено. Перрен...
22669. Совершенствование процедуры аттестации госслужащих МКУ ЦБ МУО Орджоникидзевского района город Уфа 1.59 MB
  Аттестация государственных служащих декларируется современным законодательством в качестве обязательной нормы для определения уровня профессиональной подготовки и соответствия государственного служащего занимаемой должности государственной службы, а также для решения вопроса о присвоении ему квалификационного разряда.
22670. Релігієзнавство як галузь гуманітарного знання 65.5 KB
  Релігія і в наші часи продовжує залишатися суттєвим елементом духовного життя суспільства. Мільйони наших сучасників сприймають її, як природне завершення особистого життєвого досвіду, з хвилюванням читають Біблію, Коран як книги, що написані спеціально для них
22671. Досліди Франка і Герца по визначенню потенціалів іонізації 536 KB
  Докази квантування рівнів енергії електронів в атомі були отримані в дослідах Франка і Герца 1913. Порція енергії 49 еВ передається атому ртуті а енергія електрона зменшується на ту ж величину. При подальшому збільшенні потенціалу U зона зіткнень електронів з атомами ртуті зсувалась до катода К і електрони вже встигали набрати достатньо енергії після зіткнення для подолання UЗ ділянка CD. Знаючи початкову і кінцеву енергію електрона тобто його енергію до і після непружнього співудару можна вирахувати положення збуджених рівнів...
22672. Методи реєстрації і спектрометрії ядерних випромінювань 196.5 KB
  Під ядерним випромінюванням розуміють частинки що утворюються в наслідок ядерних перетворень. Частинки випромінення поділяють на 3 групи: 1. Заряджені частинкиер альфачастинки осколки ділення. Нейтральні частинкинейтрони.
22673. Нелінійна поляризованість. Явище генерації гармонік 50.5 KB
  Теорія лінійної поляризованості всановлює залежність показника заломлення від частоти. Нелінійна квадратична поляризованість вміщує різні комбінаційні частоти початкових електромагнітних хвиль. Отже породжені єю вторинні хвилі мають тіж самі різні комбінаційні частоти і росповсюджуються з різними швидкостями в відповідності до закону дисперсії. Інтерференція може відбуватися лише між хвилями однакової частоти випроміненими в різних точках середовища.
22674. Хвильові властивості частинок. Хвилі де Бройля 42 KB
  Хвилі де Бройля. Згідно гіпотези де Бройля для частинки речовини виконується співвідношення: E= =2 p=mV – імпульс частинки  довжина хв. де Бройля співвідношення де Бройля.де Бройля що описує вільний рух матеріальної частинки має вид : А – амплітуда плоскої монохроматичної хвилі радіус вектор частинки t – час.
22675. Рівняння Шредінгера. Інтерпретація хвильової функції 65.5 KB
  В квантовій механіці рівняння Шредінгера відіграє ту ж роль що і рівняння руху Ньютона в класичній механіці і рівняння Максвела в електродинаміці.Розглянемо тримірне хвильове рівняння і застосуємо його до хвиль де Броля. Найбільш важливим частковим випадком рішення хвильового рівняння є рішення виду: 2. Оскільки [потенціальна енергія ] рівняння 3 набуває вигляду стаціонарне рівняння Шреденгера оскільки вважалося що а значить і не залежать від часу.
22676. Співвідношення невизначеності Гейзенберга та приклади його проявів 63.5 KB
  Дві фізичні величини не можуть мати одночасно певні значення в жодному стані якщо їх оператори не комутують. В довільному стані фізичні величини відповідні цим операторам мають середнє значення визначені інтегралами: . З цієї формули випливає що якщо в деякому стані імпульс має певне значення =0 то координата х в цьому стані невизначена зовсім і навпаки. Згідно отриманій нерівності мікрочастинка не може знаходитись у стані строгого спокою який характеризується значеннями .