84386

Невмирущий Кобзар. Тарас Григорович Шевченко – великий народний поет і художник

Конспект урока

Педагогика и дидактика

Ознайомити учнів із творчістю Т. Г. Шевченка, викликати бажання розповідати, слухати вірші, вчити, сприймати зміст поезії на слух та знаходити її відображення в малюнках; розвивати зв’язне мовлення, пам’ять, увагу, вміння виразно читати вірші, збагачувати словниковий запас.

Украинкский

2015-03-18

62 KB

0 чел.

                                                               Навчальний  предмет

                                                           Українське читання 2 клас

    Розділ. Тарас Григорович Шевченко – великий народний поет і художник.

    Тема.  Невмирущий Кобзар.

    Тип уроку: урок позакласного читання.

    Форма: урок – панорама.

                                                                                              

                                                                                                          Куракіна Тамара Василівна

                                                                                                          учитель початкових класів

                                                                                                          Білоцерківська школа

                                                                                                          IIII ступенів № 8

                                                 Програма Українське  читання

                                                    Савченко О.,  Мартиненко В.

                                              ( вид. Початкова школа  “, 2006р.).

Тема. Невмирущий Кобзар.

Мета. Ознайомити учнів із творчістю Т. Г. Шевченка, викликати бажання розповідати,  

           слухати вірші, вчити, сприймати зміст поезії на слух та знаходити її відображення

           в малюнках;

           розвивати звязне мовлення, память, увагу, вміння виразно читати вірші,

           збагачувати словниковий запас.

           Виховувати любов і повагу до спадщини, яку нам залишив поет.

           Вчити дітей наслідувати Т.Г.Шевченка та виконувати його заповіти.

Обладнання: святково прибрана дошка, портрет Т. Г. Шевченка, фото виставка про

                         життя і творчість Кобзаря, книги про поета, ілюстрації малюнків,  

                         грамзапис пісні   Реве та стогне Дніпр широкий  “, Думи мої, думи мої  “,

                         тин, горшки на тинові, вишня, хата.

                         Біля портрета епіграф урока:

                                         І мене в сімї великій,

                                         В сімї вольній, новій,

                                         Не забудьте помянути

                                         Незлим, тихим словом.

Пісня Реве та стогне Дніпр широкий  “.

( На фоні пісні один куплет читає вчитель ).

   Сьогодні ми поведемо мову про великого сина українського народу Т. Г. Шевченка.

   Йому присвячуємо наше свято Сторінки життя Невмирущого Кобзаря  “. Хто ж такі

кобзарі? Це ті люди, які грають на кобзі і звеселяють народ від тяжкого злиденного життя. Таким і був Шевченко.

                                                      Щовесни, коли тануть сніги

                                                      І на рясті просяє веселка

                                                      Повні сил і живої снаги

                                                      Ми вшануємо пам’ять Шевченка.

Вірш У нашій хаті на стіні

                      У нашій хаті на стіні

                      Висить портрет у рамі

                      Він дуже рідний і мені,

                      І татові і мамі,

                      Він стереже хату й нас,

                      Він знає наші болі

                      Я знаю добре – це Тарас,

                      Що мучився в неволі.

                      Такий ріднесенький, дивись,

                      Він мов говорить з нами.

                      Він на портреті мов живий

                      Ось-ось і вийде з рами.

      В селі Морііпцях на Київщині в убогий  кріпацькій сімї  9 березня 1814 року народився хлопчик Тарас, майбутній великий народний поет.

      У тяжких злиднях кріпацького життя минало дитинство Тараса.

Пізніше поет так пише про батьківську хату:

                                                      Мені аж страшно, як згадаю

                                                      Оту хатину край села, --

                                                      Мене там мати повила

                                                      І, повиваючи, співала.

                                                      Свою нудьгу переливала

                                                      В свою дитину… В тім гаю,

                                                      У тій хатині, у раю,

                                                      Я бачив пекло… Там неволя,

                                                      Робота тяжкая, ніколи

                                                      І помилитись не дають.    

( Малюнок хати ).

Вставка 1.

   З малих років у хлопчика Тараса виявився гострий, допитливий розум. Так наслухавшись, народних повірїв про залізні стовпи, які нібито підпирають небо, він ходив їх шукати.

Ось подивіться, як це було.

                                                          Пригоди Тарасика.

Сценка В. Васильченко Залізні стовпи.

   ( Дія відбувається в хаті. Мати і Катря накривають стіл до вечері. Заходить батько. Всі починають молитися. Після цього  сідають за стіл вечеряти. Тут заходить Сусід).

Сусід. Це тільки вечеряєте? Чого ж так пізно?

Мати.  Та нам такий клопіт, що вечеря й не вечеря, хлопець десь дівся. Зранку як пішов, то оце й досі немає! Бігали і до ставка, і до греблі, всі буряки обшукали,  --  як упав у воду.

Батько.  Догледіли.

Сусід.  Нічого, знайдеться. Може, десь у бурянах. Прийде.

Мати.  Ну де б дітися йому?! Вечеряй, Катре, та підемо шукати знову.

( Заходить Тарас ).

Катря.  А от і наш мандрівник!

( Всі встають з-за столу, крім сусіда, і підходять до Тараса).

Батько. А де це ти був? Чому не кажеш?

Тарас. Був у полі та заблудився.

Мати. Бачили таке?

Батько. Хто ж тебе привіз додому?

Тарас. Чумаки.

Всі. Хто?..

Тарас. Зустрівся з чумаками, питають: << Куди ідеш? >>.

А я кажу: <<  В Кирилівку!  >>. А вони й кажуть: << Це ти йдеш у Моринці, а в Кирилівку треба назад. Сідай, кажуть, з нами, ми довеземо >>. Та й посадили на віз. І дали мені батіг, волів поганяти.

Батько. Бачили такого? Чумакувати надумав уже!

Мати. (обнімає Тараса). Ну чого ти ходив у поле? Чого?

Тарас. А ходив я туди, де сонце заходить, бачив залізні стовпи, що підпирають небо і ті ворота, куди сонце заходить на ніч, як корова у хлів.

Мати. (гладить по голові). О, Тарасе, що з тебе буде?

Сусід. Всі на кутку кажуть, що з вашого Тараса, мабуть, щось добре буде.

Батько. Що вийде? Розбіяка великий вийде, ось що. Ото чули про Кармелюка, а це другий такий.

      Коли Тарасові було 9 років, померла його мати.

                          Там матір добрую мою,

                          Ще молодую – у могилу

                          Нужда та праця положила.

Незадовго після смерті матері, 1825 році, помер і батько. Смерть батька приголомшила Тараса.

       В 11 років залишився Тарас сиротою:

                            Там, батько, плачучи з дітьми

                            ( А ми малі були і голі ),

                            Не витерпів лихої долі,

                            Помер на панщині…

       Після батькової смерті почалось поневіряння хлопця по чужих людях.

                            А ми

                            Розлізлися межи людьми,

                            Мов мишенята. Я до школи

                            Носити воду школярам.

                            Брати на панщину ходило,

                            Поки лоби їм поголили!

                            А сестри! Сестри! Горе вам,

                            Мої голубки молоді!

                            Для чого в світі живете?

                            Ви в наймах виросли чужії,

                            У наймах коси побіліють,

                            У наймах, сестри, й умрите!

                            З ранніх років Шевченко любив малювати.

       Тарас іде на навчання до дячка Богорського. Але довго терпіти жорстокості п’яного д’яка він не зміг і Тарас тікає від нього. Він повертається в рідне село і починає пасти ягнят. Мрія про малювання не залишала Тараса і тут.

                            Мені тринадцятий минало.

                            Я пас ягнята за селом.

                            Чи то так сонечко сіяло,

                            Чи так мені чого було?

                            Мені так любо, любо стало,

                            Неначе в бога…

                            Уже прокликали до пайо.

                            А я собі у буряні

                            Молюся богу… І не знаю

                            Чого маленькому мені

                            Тоді так приязно молилось,

                            Чого так весело було?

                            Мов прокинувся, дивлюся:

                            Село почорніло,

                            Боже небо голубе

                            І те помарніло.

                            Поглянув я на ягнята –

                            Не мої ягнята!

                            Обернувся я на хати!

          Нема в мене хати –

          Не дав мені бог нічого!...

          І хлинули сльози,

          Тяжкі сльози!...

Тарас дуже хотів читати, писати. Як випаде вільна хвилина, хлопчик брав аркуш паперу, недогризок олівця і, сховавшись в бур’янах, малював усе, що бачив довкола, малював лише чорним олівцем, бо іншого у нього не було.

     Тарас виріс. Добрі і розумні люди викупили талановитого юнака з неволі, допомогли йому вивчитися на художника і назвали його Кобзарем за його вірші.

                            Викупили друзі,

                            Вільним став Тарас!

                            Чом же серце в тузі,

                            Біль чому не згас?

                            Гнули люди спину

                            На панів лихих,

                            Кріпака людину

                            Пан продати міг.

                            Мучились в неволі

                            Бідні злидарі, --

                            Він про їхню долю

                            Пише в Кобзарі.

    Крім малювання Т. Г. Шевченко любив писати вірші. Він написав багато віршів. Його слово полюбив простий народ і назвав своїм Кобзарем.

           Виставка книг.

    Т. Г. Шевченко дуже любив рідну природу України, особливо любив річку, верби, гай, червону калину. В своїх віршах дуже гарно Т. Г. Шевченко описує їх. Прочитаємо уривки з його віршів:

Вранці  “

Зоре моя вечірняя  “

Сон  “ в музичному супроводі під спокійну мелодію.

                                                                        Сон

Литим. Дивлюся, аж світає

Край неба палає,

Соловейко в темнім гаї

Сонце зустрічає.

                 Тихесенько вітер віє,

                 Степи, лани мріють,

                 Між ярами, над ставами

                 Верби зеленіють.

Сади рясні похилились,

Тополі по волі

Стоять собі, мов сторожа

Розмовляють з полем.

                  І все то-те, вся країна

                  Повита красою.

                  Зеленіє, вмивається дрібною росою.

Споконвіку вмивається.

Сонце зустрічає…

І нема тому почину,

І краю немає.

    Народ дуже полюбив Шевченкові вірші, сам почав співати, майже кожен вірш став піснею. Ви також знаєте пісні на слова Т. Г. Шевченка:

                   Реве та стогне Дніпр широкий.

                   Тече вода із-за гаю  “.

                   Зацвіла в долині червона калина  “.

                  Зоре моя вечірняя.

                   Садок вишневий коло хати  “.

     Декорація. Сільська хата, перед нею тин, вишня в цвітові.

     Під тиху мелодію учениця читає вірш Садок вишневий коло хати  “.

     Коло хати сидить сімя, дочка подає вечерю, соловейко тьохкає ( запис ). Дівчата в українських костюмах ідуть і співають.

     Коли Т. Г. Шевченко був на засланні в далеких степах Казахстану, він дуже тужив за Україною. Послухайте. Як тужливо звучить його пісня Думи мої, думи мої  “(грамзапис ).

В Казахстані він і написав свій Заповіт  “.

     В 1860 році Тарас Шевченко повернувся хворим із заслання і 10 березня 1861 року помер. Поховали його спочатку у Петербурзі, але в травні того ж року тіло перевезли на Україну, і, виконуючи його заповіт, поховали на горі під Каневом. Тепер це гора Тарасова гора . Всього 47 років прожив Т. Г. Шевченко, 24 роки був кріпаком, 10 років –в засланні, і тільки 13 років – на волі.

Вірш     Заповіт  “ (в музичному супроводі).   

                          Як умру, то поховайте

                          Мене на могилі,

                          Серед степу широкого,

                          На Вкраїні милій,

                          Щоб лани широкополі,

                          І Дніпро, і кручі

                          Було видно, було чути,

                          Як реве ревучий.

 Спи спокійно Тарасе

 Нащадки твої

 Словом шани і любові

 Тебе помянули.

 І народи України

 Заповітів священних твоїх не забули.

Учітеся, шануйте батьків, живіть у дружбі – заповідав Шевченко.

                           Я маленька Українка

                           Девятий рочок маю

                           А про Тараса Шевченка

                           Вже багато знаю.

                           Він дитя з-під стріхи,

                           Він в подертій свиті,

                           Він здобув вам славу

                           Як ніхто на світі.

                           А та наша слава

                           Не вмре, не загине

                           Нам Тарас Шевченко –

                           Сонце України.

Пісня Каро ока Україна  “.

Зачитуєм епіграф уроку всі разом.

  Як дітей любив він!

  Мріяв, щоб малі

  Скрізь росли щасливі

  На усій землі.

Пісня Реве та стогне Дніпр широкий  (другий куплет).

          Дякую за урок.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

31452. Категории «причина» и «следствие», их диалектика. Принцип причинности и принцип детерминизма, их роль в научном познании. Индетерминизм 25 KB
  Принцип причинности и принцип детерминизма их роль в научном познании. Для реализации причинно следственных отношений большое значение имеют условия связи предмета с факторами внешнего окружения. При увеличении роли условии и подмена ими причинно следственных связей философ называется кандиционализмом. Причинность является генетической зависимостью – одно явление порождает другое явление.
31453. Категории диалектики. «Необходимость» и «случайность». Понятие «неизбежности» 25 KB
  Случайным является все то, что может быть, а может и не быть. Случайность выступает формой проявления необходимости, т.е. любой необходимы процесс осуществляется во множестве случайных форм
31454. Категории диалектики. «Возможность», «действительность», «невозможность». Виды возможности (реальные и формальные, абстрактные и конкретные) 27.5 KB
  Категории диалектики. У каждой науки есть свои категории. Философские категории это предельно общие универсальные понятия отражающих взаимосвязь всех предметов действительности. Философские категории строятся парами они противостоят друг ругу но не могут существовать друг без друга.
31455. Закон взаимного перехода качественных и количественных изменений. Соотношение категорий «качество», - «количество», «мера». Понятие «скачка». Виды скачков 34 KB
  Соотношение категорий качество количество мера. По механизму своей реализации: динамические описывают поведение относительно изолированного объекта все параметры движения которого известны; статические которые описывают связи в таких процессах в которых участвует большое количество сравнительно однородных объектов и в которых необходимость проявляется в виде Закона больших чисел: данный закон осуществляется не в каждом отдельном случае а действительно только для большого количества случаев ЗАКОН ВЗАИМНОГО ПРЕХОДА...
31456. 3акон единства и борьбы противоположностей. Соотношение категорий «тождество», «различие», «противоположность», «противоречие». Типы противоречий и формы их разрешения 38.5 KB
  Автор законов Гегель абсолютный идеализм законы применения для описания механизма развития абсолютного духа. Главная задача описать сам механизм развития. Закон единства и борьбы противоположностей главное – причина и источник развития Закон отрицания отрицания описывает в развитии траектория по которой развитие осуществляется Закон – это связь между явлениями и процессами действительности которые являются объективной всеобщей внутренней существенной необходимой а в силу этого устойчивой и повторяющейся. Единство и...
31457. Вакон отрицания отрицания. Соотношение категорий «новое» и «старое»; «уничтожение», «возникновение», «развитие», «становление» 35 KB
  Группы: категории предметные 2категории отношения ЗАКОНЫ Отец диалектики Гераклит. Автор законов Гегель абсолютный идеализм законы применения для описания механизма развития абсолютного духа. Закон взаимного перехода количественных и качественных изменений. Закон единства и борьбы противоположностей главное – причина и источник развития Закон отрицания отрицания описывает в развитии траектория по которой развитие осуществляется Закон – это связь между явлениями и процессами действительности которые являются...
31458. Развитие, его модели и законы. Понятие о саморазвитии. Самоорганизация материальных систем 43 KB
  В результате развития возникает новое качественное состояние объекта. Изменение охватывает все процессы развития вообще. Можно выделить характерные признаки развития: качественный характер изменений их необратимость направленность. В истории философии известны несколько моделей развития моделей диалектики.
31459. Проблема познаваемости мира и ее решение в различных философских системах. Субъект и объект познания. Чувственное познание и его формы 54 KB
  Субъект и объект познания. Локк[эмпиризм сенсуализм] 2агностицизм мир в принципе не познаваем для человека; Юм [человек может иметь дело только со своими ощущениями и за их пределы выйти не способен] критический рационализм [пределы познания в свойствах психич. способностей] Кант догматический рационализм [тождество мышления и действительности] Гегель 3скептицизм отрицает возможность достоверного познания мира В конкретном познавательном акте объектом познания будет тот или иной фрагмент действительности прим. Если же вести речь...
31460. Философия, ее предназначение, функции и роль в обществе. Исторические тенденции в определении предмета философии. Философия и наука. Философия и вненаучное знание 49.5 KB
  Исторические тенденции в определении предмета философии. Предназначение философии Предмет философии – философия – наука которая изучает наиболее общие законы развития природы общества и познания правильное и бесполезное определение. Предмет философии – рассматривает наиболее важные связи в системе мир человек. Назначение философии – поиск удела человека обеспечение его бытия в причудливом мире а в конечном счете в возвышении человека в обеспечении его совершенствования.