84423

СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВІДТВОРЕННЯ НАСЕЛЕННЯ СВІТУ

Курсовая

География, геология и геодезия

Важливість і значущість питання, яке ми дослідили в цій роботі, в наші дні визнана усіма державами, що усвідомили небезпеку швидкого росту світового населення, особливо в країнах, що розвиваються, відстала економіка і нерозвинена соціальна сфера яких не в змозі обернути цей ріст на благо свого розвитку.

Украинкский

2015-03-19

135.98 KB

1 чел.

17


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені В.Н. КАРАЗІНА

ФАКУЛЬТЕТ ГЕОЛОГІЇ, ГЕОГРАФІЇ РЕКРЕАЦІЇ ТА ТУРИЗМУ

КАФЕДРА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ ГЕОГРАФІЇ І РЕГІОНОЗНАВСТВА

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Основи суспільної географії»

на тему: “СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВІДТВОРЕННЯ НАСЕЛЕННЯ СВІТУ”

Студентки І курсу групи ГЦ-12

напряму підготовки 6.0401104 – Географія

спеціальності

Кузнецової Анастасії Романівни

Керівник: доцент кафедри соціально- еконо-

мічної географії і регіонознавства

Ключко Л.В.

Національна шкала ________________

Кількість балів: __________Оцінка: ECTS _____

Члени комісії:            ________________          Сегіда К.Ю.

 _______________           Вірченко П.А.

________________          Кулєшова Г.О.

 

м. Харків – 2014

ЗМІСТ

ВСТУП

3

РОЗДІЛ 1.

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ВІДТВОРЕННЯ НАСЕЛЕННЯ СВІТУ

5

1.1.

Поняттєво-термінологічний апарат дослідження   та        показники, що  характеризують відтворення населення

5

1.2.

Типи відтворення населення

7

1.3.

Методи дослідження  відтворення населення

10

РОЗДІЛ 2.

ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ВІДТВОРЕННЯ НАСЕЛЕННЯ

13

2.1.

Демографічні фактори  та демографічна політика

13

2.2.

Соціально - економічні  фактори

16

2.3.

Соціально-культурні та психологічні чинники

19

2.4.

Екологічні (природні)

21

РОЗДІЛ 3.

ХАРАКТЕРИСТИКА ВІДТВОРЕНЯЯ НАСЕЛЕННЯ  РЕГІОНІВ СВІТУ

22

3.1.

Природний рух населення регіонів світу

22

3.2.

Механічний рух населення світу

23

3.3.

Проблеми відтворення населення

26

ВИСНОВКИ

30

ДОДАТКИ

33

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

36


ВСТУП

Уся історія розвитку людства прямо пов'язана із змінами динаміки чисельності і відтворення населення.  Друга частина XX століття та ХХI століття характеризуються значним ростом населення, великими змінами в народжуваності і смертності, у віковій структурі, міграції населення.  Виділяють значні регіональними відмінностями в розвитку населення світу.

Серед найбільш глобальних проблем сучасного світу (запобігання ядерній війні, подолання відсталості країн, що розвиваються, продовольча і енергетичні проблеми, ліквідація небезпечних хвороб, забруднення довкілля) особливе місце належить демографічній проблемі яка обумовлює розвиток практично усіх глобальних проблем людства.

 Актуальність. Важливість і значущість питання, яке ми дослідили   в цій роботі, в наші дні визнана усіма державами, що усвідомили небезпеку швидкого росту світового населення, особливо в країнах, що розвиваються, відстала економіка і нерозвинена соціальна сфера яких не в змозі обернути цей ріст на благо свого розвитку. Стає очевидним, що поширена небезпечних захворювань типу СНІДУ, епідемії якого виникають знову ж таки в найбідніших країнах, веде до збільшення смертності.

Мета. Метою є дослідження суспільно-географічних особливостей відтворення населення світу та чинників, які на них впливають.

Предметом дослідження є населення, типи і особливості його відтворення та чинники, які мають  вплив на відтворення населення світу.

Основні задачі:

  1.  розглянути теоретичні аспекти дослідження відтворення населення.
  2.  дати визначення поняттям "відтворення населення"
  3.  показати сутність відтворення населення і вивчити його типи;
  4.  охарактеризувати типи відтворення населення;
  5.  встановити основні тенденції відтворення населення та фактори, що зумовили його зміну;
  6.  проаналізувати особливості міграцій населення у світі;
  7.  виявити особливості демографічної політики населення

Об’єктом дослідження є відтворення населення.

Тему відтворення населення вивчали такі вчені:

Уорреном С. Томпсоном, Френк В. Ноутстайн, Дж. Блейк ( американські демографи),З. Павлик, А. Вишневский, П. Калатбари (російські демографи), А. Сміт, Д. Рікардо (дослідження питання про економічне питання відтворення населення), та інші.

В роботі були використані такі методи:

  1.  описовий;
  2.   графічний;
  3.  картографічний;
  4.   порівняльно – географічний;
  5.   метод синтезу та аналізу.

Джерельною базою були матеріали Центральної наукової бібліотеки ХНУ імені В.Н. Каразіна, періодична література, матеріали конференцій та фахових видань кафедральної бібліотеки, та інтернет - ресурси.

Структурно робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел.

Загальний обсяг роботи  - 40 сторінок, рисунків - 6 .


РОЗДІЛ 1.

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

  1.  Поняттєво-термінологічний апарат дослідження

Чисельність населення держави, світу чи окремих її регіонів, величина не стабільна. Вона змінюється відповідно до дії усієї сукупності різноманітних факторів.

Відтворення населення – це зміна чисельності і складу населення внаслідок народжуваності і смертності, без урахування механічного переміщення. Відтворення населення визначає розміри природного приросту.

Природній рух населення  це зміна чисельності та складу населення внаслідок народжуваності й смертності без урахування механічного переміщення. Природний рух населення характеризується абсолютними та відносними показниками. Серед абсолютних показників основним є природний приріст (спад) населення, серед відносних - коефіцієнт природного приросту (відношення абсолютного рівня природного приросту до середнього показника населення за конкретний період); його обчислюють і як різницю між загальними коефіцієнтами народжуваності та смертності (зазвичай у проміле). Коефіцієнт природного приросту може мати позитивне, негативне і нульове значення, характеризуючи відповідно збільшення, зменшення або незмінність чисельності населення території з огляду на різні поєднання народжуваності та смертності.

Природний приріст – це різниця між народжуваністю та смертністю (обчислюється на 1000 жителів на рік). Він буває додатним у разі перевищення  народжуваності над смертністю, або нульовим, коли ці показники мають однакове значення[16].

Народжуваність – процес дітонародження в сукупності людей, що складають покоління (генерацію) або в сукупності поколінь – населення (людність).

Рис. 1.1. Середні показники народжуваності у світі за 2009-2014 р.р.[23].

Смертність – демографічний показник кількості смертей у певній популяції або певній підгрупі населення в одиницю часу, що найчастіше визначається як кількість смертей на 1000 осіб на рік.[18]

Міграція населення  переміщення людей, зв'язане  зазвичай із зміною  місця проживання.

Міграції класифікують:

  1.  за причинами (економічні, політичні, гуманітарні, тощо);
  2.  за строками (сезонні,тимчасові,постійні);
  3.  за напрямами (зовнішні і внутрішні);
  4.  складом мігрантів;
  5.  ступенем організованості, тощо.

Зовнішні міграції поділяють на:

а) еміграцію – виїзд громадян зі своєї країни до іншої держави на постійне проживання або на тривалий період;

б) імміграцію – в'їзд до країни громадян іншої держави на постійне або тривале проживання [8]. Більш докладно це можна побачити у схемі (Додаток Б).

Демографічна криза – глибоке порушення відтворення населення, що загрожує самому його існуванню.

Демографічний вибух – різке прискорення кількісного зростання світового населення [9].

Депопуляція – це зменшення населення внаслідок звуженого відтворення, що приводить до його абсолютного убутку.

Найбільш загальними демографічними показниками є коефіцієнти, які розраховуються на основі зіставлення абсолютних показників. Демографічні коефіцієнти служать для вимірювання частоти демографічних подій, опис та аналізу демографічних процесів і структур при вивченні їх у часі і просторі, для різного роду порівнянь. Демографічні коефіцієнти виражають в одиницях, відсотках або проміле.

Клас "А". Показники зображають уявлення про відтворенні населення як безперервний процес, що відбувається з певною інтенсивністю.

Демографічні коефіцієнти характеризують:

  1.  швидку зміну населення, як великої кількості людей, змінюваної весь час під впливом різних демографічних подій, що збільшують або зменшують її;
  2.  інтенсивність демографічних процесів у населенні і в когортах;
  3.  ступінь заміщення одного,старшого покоління, більш молодим;

Клас "Б". Структурні коефіцієнти поділяють:

  1.  перший з них – показники завантаженості, вимірює співвідношення від ділових частин населення між собою та іншими частинами населення;
  2.  другий різновид характеризує частки людей (чи подій), що мають певні ознаки, в тих чи інших частин населення або їх групам [17]. (Додаток 1)

Урбанізація  це процес, у якому підвищена роль міста у  розвитку суспільства. Для урбанізації характерним є зростання міст за рахунок припливу в них сільського населення. Найбільшим суспільним  значенням урбанізації є особливі, так звані, «міські відносини», що охоплюють населення та усе що з ним зв'язано, а саме: його спосіб життя, розселення, культуру, розміщення продуктивних сил, тощо. Зростання в містах індустрії та розвиток їх функцій є передумовами урбанізації [6].

  1.  Типи відтворення населення

У наш час, у найпростішому вигляді можна виділити два основні типи відтворення населення світу.

 Перший тип відтворення населення

Для цього типу відтворення населення або, як його ще називають, «демографічної кризи», характерні невисокі показники народжуваності та смертності, а це означає і низькі показники природного приросту населення ( менше 2-х осіб на 1000 жителів). Він отримав поширення, в першу чергу, в високорозвинутих та в постсоціалістичних країнах, де весь час зростає частка літніх людей. Тобто, відбувається прискорене старіння населення, що саме по собі   знижує показник народжуваності і збільшує показник смертності. Характерним цей тип відтворення є для більшості країн Європи, Північної Америки, Австралії і деяких інших регіонів світу.

Зниження народжуваності в промислово розвинених країнах пов’язано, перш за все, з поширенням міського способу життя. Тоді діти виявляються для батьків «тягарем». У сфері послуг та промисловому виробництві, потрібні висококваліфіковані кадри, наслідком цього є необхідність у тривалому навчанні (до 21-23 років). Значний вплив на рішення народити більше одної дитини надає висока залученість жінки в процес праці, тобто її бажання зробити кар’єру, стати фінансово незалежною, тощо.

За прогнозами, у період 2009 – 2050 рр. чисельність населення в 45 розвинутих країнах зменшиться. Наприклад, у Росії чисельність населення зменшиться приблизно на 33 млн осіб, в Японії – на 25 млн осіб, в Україні – на 15 млн осіб, у Німеччині – на 8,4 млн осіб, а в Польщі – на 7,7 млн осіб [21]. Отже, це призведе до нового переселення народів. Тобто, це значить , що китайці заселять весь Сибір: африканці, індійці й пакистанці – Європу, мексиканці – США.

Серед країн першого типу відтворення населення ми виділили ще такі три підгрупи:

  1.  До першої підгрупи входять країни із середньорічним природним приростом населення в 0,5-1 % (або 5-10 чоловік на 1000 жителів, або 5-10 ‰). Прикладами таких країн можуть виступати США, Канада, Австралія. В цих країнах забезпечується значний природний приріст населення. Це ми можемо пояснити тим, що приблизно половина всіх сімей в цих країнах має двох дітей, а інша половина - трьох. З часом дві дитини, так  би мовити, «заміщають» батьків, а третя  дитина може не тільки покривати спад від негативних зовнішніх чинників (хвороб, нещасних випадків та ін.) і «компенсувати» відсутність дітей у бездітних родин, але і забезпечувати достатній загальний приріст населення.
  2.  До другої підгрупи входять країни з «нульовим » чи близьким до нього природним приростом населення. Це характерно для, наприклад, Італії, Великобританії, Польщі та ін.. У таких країнах показники смертності приблизно дорівнюють показникам народжуваності. Це вже не забезпечує розширеного відтворення, яке зазвичай стабілізується на досягнутому рівні.
  3.   До третьої підгрупи ми відносимо країни з негативним природним приростом. Це країни, де смертність перевищує народжуваність, у результаті чого зменшується число їх жителів. Таке явище називається депопуляцією, або демографічною кризою [19].

Як ми вже зазначили у пункті 1.1., депопуляція – це зменшення кількості населення внаслідок звуженого відтворення, що приводить до його абсолютного убутку. Найбільш характерне це явище для країн Європи: для Білорусі, України, Угорщини, Болгарії, ФРН тощо. Усі ці країни мають негативний природний приріст.

Другий тип відтворення населення

Для другого типу відтворення населення, або для «демографічного вибуху» – типові дуже високі показники народжуваності та природного приросту і відносно низькі показники смертності. Він характерний, перш за все, для країн, що розвиваються. Висока народжуваність зумовлена збереженням у більшості країн цього типу традицій багатодітності, які часто підтримуються домінуючими там релігіями.

До цього типу відтворення населення належать країни, що розвиваються, а саме, країни Азії, Африки та Латинської Америки. У країнах цих регіонів висока народжуваність, а рівень смертності знижується завдяки покращенню медичного обслуговування. У зв'язку з цим природний приріст населення високий. У віковій структурі  країн другого типу відтворення населення переважає молодь.

Більш докладно можна розглянути відтворення населення, розділивши його на 3 типи:

  1.  Звужене: це коли населення, не відтворює собі заміну. Абсолютна чисельність поколінь які вмирають, перевищує чисельність поколінь, які народжуються;
  2.  Просте: покоління дітей, які приходять на зміну поколінням батьків, а покоління батьків дорівнюють один одному по своїй абсолютній чисельності;
  3.  Розширене: характеризується збільшенням чисельності кожного нового покоління і зменшенням чисельності поколінь літніх людей.

Звужене, просте і розширене відтворення можна розглядати з двох точок зору:

  1.  зміни поколінь по когортах, тобто яке за чисельністю залишила після себе когорта чоловіків або жінок певного року за весь плідний період свого життя;
  2.  яку за чисельністю залишає після себе зміну, з урахуванням рівня смертності поколінь, кожна сукупність населення, вмирає на критичний момент проведення перепису населення.

а)

б))

в)

Рис.1.2. Типи вікової структури населення відповідно до режимів відтворення населення а)примітивний (розширений); б)стаціонарний (простий); в)регресивний(звужений) [17].

1.3. Методи дослідження відтворення населення

Рух населення, можна досліджувати різними методами. Методи демографії поділяються на загальнонаукові і демографічні, що відображають специфіку відтворення населення як самооновлюваної сукупності людей, що визначається особливими якісно-кількісними характеристиками, процесами їх функціонування та розвитку, формами відтворення. Теоретичною основою демографії є концепції демографічного і міграційного переходів. Оскільки ті чи інші умови існування та розвитку людини динамічні, що зумовлює відтворення населення одного типу іншим, то в методології демографічного дослідження важливе місце належить принципу історизму. Причому, історичний підхід важливий при вивченні не тільки предмету демографії, але й еволюції самого демографічного знання.

У демографії широко застосовуються загальнонаукові методи дослідження – наукової абстракції та сходження від абстрактного до конкретного, порівняння, аналізу та синтезу, індукції і дедукції, висунення гіпотез та їх перевірки, екстраполяції та моделювання.

 Власні методи демографії відповідають предмету демографічного пізнання, зокрема, біологічній і шлюбній структурі населення та залежних від статі і віку характеристик демографічних процесів. Такими є:

- Метод когорт. Цей  метод застосовується при вивченні різних процесів протягом покоління. По іншому, метод когорт називають методом реального покоління або поздовжнього аналізу. При цьому демографічні процеси аналізуються в сукупностях людей, які одночасно вступили в який-небудь демографічний стан. Мета методу — отримання для даної когорти населення характеристик демографічних процесів, які піддаються дослідженню. У порівняльних дослідженнях стоїть мета отримання такої інформації для ряду когорт.

- Метод поперечного аналізу. Друга назва — метод умовного або гіпотетичного покоління. Користуючись цим методом, вивчення демографічних процесів базується на інтерпретації показників частоти  подій, отриманих на інтервалах тривалості відповідних станів для порівняно нетривалого часового періоду. Це той самий метод когорт, що дозволяє отримати графічне зображення подій, що протікають ніби поперек лінії життя покоління.

Поздовжний і поперечний аналіз — можливість порівнювати особливості відтворення ряду поколінь. Методи реального й умовного покоління є відмінними специфічними методами демографії поряд із залученням всього арсеналу методів статистики, соціології, соціальної психології, історії та культурології.  Завдяки цим методам

- Методи стандартизації демографічних коефіцієнтів, що дозволяють при порівнянні демографічних коефіцієнтів шукати вплив структурних особливостей демографічних спільнот, що порівнюються. Порівняння загальних демографічних коефіцієнтів для характеристики того чи іншого демографічного процесу може дати його перекручену картину, якщо не враховувати вплив різних порівнюваних сукупностей за статтю, віком, шлюбним станом, рівнем освіти і т.д. Тому загальні коефіцієнти порівнюються тільки після коригування з урахуванням цього впливу або стандартизації. При цьому показники інтенсивності процесу і структура однієї порівнюваної демографічної сукупності приймаються за стандарт, а для інших вираховується властивий кожній з них індекс відносно до стандарту. Шляхом множення цього індексу на показники стандарту, отримують стандартизовані демографічні коефіцієнти для порівнюваних демографічних сукупностей, в яких індивідуальні особливості їх структури усунені.

-  Методи демографічного моделювання є в даний час найбільш поширеним прийомом аналізу та прогнозування процесів демовідтворення. Вони описують зміну населення в цілому або компонентів його зростання. Метод моделювання замінює собою метод експерименту, який в демографії далеко не завжди можливий. Він широко застосовується для вивчення демографічних процесів і демовідтворення в цілому, а також зв'язків з іншими соціальними явищами і процесами. Поширеними є моделі стаціонарного населення і стабільного населення, а також числові моделі демографічних процесів для гіпотетичних поколінь у вигляді демографічних таблиць, широко використовуються стохастичні (ймовірні) моделі і т.д.

- сучасний етап розвитку демографічних знань характеризується швидким розвитком у ньому прийомів і методів математичного моделювання, що дозволяє підвищити його ефективність, у тому числі, можливості використання цих знань у практиці соціального управління. Всі ці методи спираються на масові прояви поодиноких демографічних подій. Тому важливе місце в демографічній методології займають прийоми вивчення та аналізу співвідношень кількісних показників демографічних явищ, а отже, статистичні та математичні методи.

- територіальне порівняння демографічних станів і процесів здійснюється за допомогоюкартографічних методів. При цьому використовуються карти: людності поселень і щільності територіального розселення; статевовікового складу, а також механічного і природного руху; соціоструктурного, у тому числі соціально-професійного, класового, етносоціальної і т.д. складу; культурних, побутових, антропологічних, лінгвістичних особливостей демографічних спільнот; характеристик розселення, у тому числі особливостей населення міста і села, різного типу поселень і регіонів.

- особливе місце займає метод побудови демографічної сітки, що дозволяє за допомогою геометричних побудов отримувати різноманітні характеристики, у тому числі ті, що прямо не спостерігаються, наприклад, демографічних процесів в поколінні і аналізувати їх протікання в часі.

- Методи демографічного прогнозу. Ці медоти дають можливість оцінювати роль різних компонентів, що мають вплив на зміни в населенні, тобто на чисельність населення і його структуру. Найпоширенішим є метод пересування за віком (він застосовується при  обчисленнях населення) і метод компонентів (окреме прогнозування народжуваності, смертності та міграції).

- в останні роки для розкриття механізму формування ставлення населення до демографічних проблем стали широко застосовуватися психологічні тести та методики, які дозволяють глибше зрозуміти навіть не завжди усвідомлене ставлення населення до проблеми.

Характеристики закономірностей демографічних процесів (і зростання населення) вимагають кількісної оцінки темпів зміни сукупностей людей як функції часу календарною або власного часу когорти (віку або тривалості перебування в тому чи іншому демографічному стані). Тому в демографії широко розповсюджені методи математичного аналізу, зокрема диференційного та інтегрального обчислення, коли кількісні сукупності й час розглядають як непереривні зміни, а також матрична алгебра, коли їх розглядають як дискретні змінні.

Залежності демографічних процесів від віку та тривалості перебування в тому чи іншому стані не завжди можуть бути подані в аналітичному вигляді. Тому в демографії широко використовують прийоми їх графічного зображення аналізу у вигляді кривих народжуваності, смертності, шлюбності й методи підбору відповідних кривих до емпіричних даних. Для наочного подання головних функцій демографічних таблиць застосовують графічні методи. Особливе місце серед них посідають демографічні сітки, які дозволяють за допомогою геометричних побудов отримати кількісні значення деяких явищ, що безпосередньо спостерігаються, обчислити основні характеристики демографічних процесів у генерації та аналізувати їхній перебіг у часі [14].

Методи демографічного прогнозу дають можливість оцінити роль тих чи інших компонентів зміни населення, порівнюючи їх вплив на населення, порівнюючи їх вплив на чисельність та структуру населення в майбутньому. Найпоширеніший метод пересування по вікових групах, який також застосовують при перспективних обчисленнях населення для потреб планування та управління.

Великого поширення набувають у демографії методи соціологічного аналізу. Їх використовують при вивченні демографічних установок, демографічні мотивації, демографічної поведінки, а також при дослідженні залежності процесів відображення населення від функціонування тих чи інших соціальних інституцій.

Порівняння демографічних процесів і структур населення окремих країн, їх регіонів, міської та сільської місцевості часто здійснюють за допомогою картографічних методів, тісно пов’язаних зі статистичними та математичними методами. Розміщення населення по території, його відтворення, структура та його міграційна рухливість, етнічні характеристики населення дістають відображення демографічних та етнографічних картах які є особливими образно знаковими моделями. Значну роль у підвищенні інформативності демографічних карт відіграє впровадження в картографування населення електрично-обчислювальної техніки й розвиток [2].

           До абсолютних показників природного руху населення відносяться:

1) число народжених Р;

2) число померлих У;

3) абсолютний природний приріст (Р-У).

До відносних показників народжуваності відносяться:

1) загальний коефіцієнт народжуваності:

де Р - число народжених;

Цей показник характеризує число народжених в середньому на кожну тисячу осіб населення.


РОЗДІЛ 2.

ФАКТОРИ ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ВІДТВОРЕННЯ НАСЕЛЕННЯ

2.1. Демографічні фактори та демографічна політика

У наш час більшість держав зосереджує свою увагу на приріст населення та контроль над ним, тобто проводить так звану демографічну політику.

Демографічна політика –  цілеспрямована діяльність державних органів та інших соціальних інституцій. Метою є збереження або зміни наявних тенденцій у демографічних процесах. Демографічна політика може розглядатись у двох напрямах: у царині народжуваності та смертності. Політика в царині смертності зазвичай є складником соціальної політики щодо охорони здоров'я населення. Заходи в царині народжуваності можуть бути спрямовані на підвищення її, збереження на існуючому рівні або зниження. Більшість країн світу має такі спільні цілі: зменшити приріст населення, поліпшити здоров'я й харчування, збільшити технічні потужності й ліквідувати бідність. Планування сім'ї, як засіб регулювання чисельності всього населення, прийнято урядами декількох країн: Китаю, Індії, Індонезії, Шрі-Ланки та ін. А втім, уряди деяких країн і католицька церква до ідеї регулювання приросту населення ставляться негативно [5].

Природно, що спрямованість демографічної політики в різних країнах залежить від характеру проблем у державі в цілому. В країнах з дуже високим показником приросту населення вона спрямована на його зменшення. Так, мета влади Китаю –  найчисленнішої країни планети – різке зменшення приросту населення. Для цього вживають адміністративних, економічних та пропагандистських заходів щодо планування сім'ї. Більшість країн Азії – Індія, Бангладеш, Індонезія, Шрі-Ланка, Пакистан та інші пішли шляхом Китаю. Але зусилля державних органів цих країн щодо вимушеного зменшення рівня народжуваності та планування сім'ї значних результатів поки що не дали. Демографічна політика більшості європейських та північноамериканських держав спрямована на заохочування тих, хто бажає мати дітей. Для цього створюється система державної підтримки багатодітних сімей. Країни Азії, що розвиваються, впливають на кількість і відтворення населення в світі і визначають демографічну політику планети. Для стабілізації кількості населення необхідно цілеспрямовано проводити демографічну політику. Це сприятиме підвищенню життєвого, культурного рівнів, розвитку науково-технічного прогресу, стабілізації соціально-економічних відносин між країнами.

Так, у багатьох європейських країнах (ФРН, Нідерланди, Швеція тощо) запроваджують грошові субсидії, певні міри соціального захисту та стимулювання, інші заходи соціально-економічного характеру для підтримки сімей і жінок, які мають дітей. А в Китаї, навпаки, державного значення набула політика стримування народжуваності.

 У країнах з дуже високим приростом населення демографічна політика має зовсім іншу спрямованість. Вона передбачає систему заходів, що покликані значно обмежити темпи приросту населення, стабілізувати його кількість у державі. Дуже малоефективною є демографічна політика урядів у слаборозвинених країнах Африки. У мусульманських країнах, де також характерні швидкі темпи приросту населення, релігія продовжує заохочувати багатодітність населення.  

Протягом усієї демографічної історії людства аж до кінця XVIII ст. причинами демографічної кризи були часті голодування, епідемії та війни; обумовлений ними високий рівень смертності призводив до скорочення чисельності населення деяких країн і регіонів світу, а інколи й до повного обезлюднення територій. Історичний процес зміни репродуктивної поведінки в деяких промислово розвинених країнах виявляє тенденцію до падіння рівня народжуваності нижче від необхідного для простого відтворення населення, що є причиною сучасної демографічної кризи [15].

Демографічний вибух почався у 1950-х pp. коли зниження смертності значно випереджає зниження народжуваності, то це приводить до прискореного збільшення чисельності населення, неузгодженого з об'єктивними вимогами соціально-економічного розвитку суспільства. Перевищення числа народжень над числом смертей досягає великих розмірів. Оскільки сучасні високі темпи росту чисельності населення земної кулі значною мірою визначаються темпами його збільшення в країнах, що розвиваються (Азії, Африки та Латинської Америки, де проживає близько 70% населення світу), демографічний вибух у цих країнах перетворюється на світовий. За демографічного вибуху середньорічний приріст населення перевищує 1,8 - 2,0%.

Це  явище тимчасове, адже з розвитком демографічного переходу порушена узгодженість типів народжуваності та смертності відновлюється, проміжний тип відтворення населення поступається місцем основному, і демографічний вибух припиняється. Але темпи демографічного переходу залежать від загального соціально-економічного розвитку, і коли він, як у більшості слаборозвинених країн, відбувається повільно, довго зберігається і проміжний тип відтворення населення. У багатьох країнах, що розвиваються, проводиться демографічна політика, спрямована на подолання перехідного характеру відтворення населення. Процес демографічної стабілізації повсюдно завершиться наближенням до стану, характерного для постійного населення. У різних регіонах світу це відбудеться в різні строки, але в більшості країн, що розвиваються, -  не раніше середини XXI ст. [6].

2.2. Соціально-економічні фактори

Соціально-економічні причини, що викликають невисокі показники народжуваності:

  1.  високий рівень соціально-економічного розвитку (в сім'ї ростуть доходи, і зменшується кількість дітей);
  2.  високий рівень урбанізації - 75%, швидке зростання доходів;
  3.  зміна статусу жінок,емансипація і поява нової системи цінностей;
  4.  збільшення частки старших вікових груп;
  5.  «Старіння нації» ( Великобританія, Франція), зменшення віку молодих;
  6.  наслідки воєн, військових конфліктів, тероризм;
  7.  виробничий травматизм, техногенні катастрофи, автомобільні аварії, дорожньо-транспортні пригоди тощо;
  8.  смертність від хвороб (СНІД, рак);
  9.  природні катастрофи.

На відтворення населення багатьох країн великий  вплив мають соціально-економічні фактори, а саме:

  1.  низький рівень розвитку економіки, з переважання сільського господарства (країни, що розвиваються);
  2.  невисокий рівень урбанізації - 41% (у сільській місцевості народжуваність вище);
  3.  своєрідний суспільний устрій, релігійні звичаї, що заохочують багатодітність;
  4.  підневільне становище жінок, ранні шлюби;
  5.  використання досягнень сучасної медицини для боротьби з епідемічними захворюваннями, поліпшення санітарної культури;
  6.  заборони з планування сім'ї в мусульманських країнах [3].

Один і той же чинник може впливати на відтворення населення прямо, опосередковано і в зворотних напрямах, розглянемо ці особливості більш детально.

Рівень добробуту, зокрема  поліпшення матеріальних умов життя людей, доступність медичної допомоги сприяють зменшенню смертності, особливо дитячої, і підвищенню середньої тривалості життя населення. В цілому це неминуче веде до підвищення питомої ваги в структурі населення осіб літнього віку, що в свою чергу викликає збільшення показника смертності . Влив рівня добробуту на показники народжуваності відбувається перш за все через культурний рівень населення, адже із зростанням добробуту у людей розширюється коло інтересів (подорожі, туризм, спорт), зростають витрати на виховання дітей. Таким чином, вплив рівня добробуту на величину народжуваності може бути відносно характеру дії — зворотним [20].

Високий рівень життя, на перший погляд, повинен сприяти високій народжуваності. Однак у багатьох країнах, де витрати на освіту та виховання дітей зростають надто швидкими темпами, випереджаючи темпи зростання доходів, народжуваність навпаки зменшується. У зв'язку з покращенням матеріальних умов людей, із зростанням рівня їхнього життя розширюється коло позасімейних інтересів, що не сприяє високій народжуваності [12]. Тобто, залежність між народжуваністю і рівнем доходів сім'ї, зокрема рівнем життя, є досить складною. Вона далеко не завжди чітко простежується, може бути прямою або зворотною в різних умовах. У сучасних розвинених країнах не спостерігається великих контрастів в народжуваності і дітності сімей серед груп населення з різною величиною доходів, проте дуже помітні коливання народжуваності залежно від економічної кон'юнктури: у роки криз і депресій «відкладають» на майбутнє шлюби і народження дітей, боячись залишитися без роботи [13]. Внаслідок впливу економічних криз, воєн, голодоморів і політичної нестабільності народжуваність суттєво падає. Здебільшого соціальні потрясіння мають тимчасовий характер, тому після їхнього завершення народжуваність піднімається до попереднього рівня, інколи і перевищує ці показники за рахунок народження „відкладених дітей" у сім'ях, де вже є одна дитина, а появу наступної переносили на потім через невизначеність майбутнього.

Положення жінки в суспільстві, рівень її освіти і участь в суспільній праці, має особливе значення, більш того дія наведеного чинника підвищується в сучасному соціумі гендерної рівності. Зміна місця ролі жінки приводить до зростання шлюбного віку, пізніший вступ до шлюбу скорочує тривалість продуктивного циклу жінок [20]. Фактор зайнятості негативно впливає на зростання народжуваності, адже за умови високої зайнятостісті жінок знижується показник народжуваності. Особливо низькою вона є у тих суспільствах, де недостатньо розвинена соціальна інфраструктура з обслуговування потреб матерів з дітьми. Якщо ж сфера послуг функціонує на високому рівні, розвинена і доступна система дошкільного виховання, то існують усі необхідні об'єктивні умови для нормального відтворення населення. Зниження зайнятості призводить до зниження доходів населення, тому народжуваність також буде зменшуватись.

Рівень медичного обслуговування виступає також важливим чинником. Доступність населення до сфери медичного обслуговування, з одного боку, зумовлює підвищення частки пологів під наглядом лікарів, в результаті чого, і здоров'я новонароджених не перебуває під загрозою впливу зовнішніх непередбачуваних чинників. Високий рівень медичного обслуговування дає змогу зберігати репродуктивне здоров'я населення, створює можливості народжувати дітей жінкам, які нездатні зачати і виносити дитину природним шляхом. 3 іншого боку, доступ до сучасних контрацептивів та обізнаність у можливостях їх використання зумовлює різке скорочення народжуваності, особливо серед молодих пар. До того ж, рівень смертності безпосередньо визначається умовами життя, зв'язок цей простий і очевидний. Смертність в кожній віковій групі населення знаходиться в прямій залежності від матеріального рівня життя, санітарно гігієнічних умов праці й побуту людей, успіхів медицини і загальнодоступності  медичної допомоги при  високій її якості, розвитку профілактики захворювань [13].

Зазначимо, що виходячи із передумов демографічного розвитку, а саме існуючої системи розселення, значні відмінності у відтворенні населення спостерігаються між міською і сільською місцевістю, що визначається соціально-економічними умовами і, як наслідок, — особливостями демографічної поведінки.  Вплив урбанізації на величину народжуваності проявляється не відразу, а через деякий проміжок часу, оскільки сільські жителі, що переїхали до міста, певний час зберігають ще традиції багатодітності, характерні для сільського населення, це обумовлено всією сукупністю особливостей праці та побуту в містах, але також і віковим складом їх населення . Проте вплив урбанізації на народжуваність цим не обмежується; міста притягають мігрантів, а це викликає порушення статево-вікової структури як в місті, так і в селі, порушення якого веде за собою загального зниження народжуваності [23].

2.3. Соціально-культурні та психологічні чинники

Соціально-культурні та психологічні чинники можна вважати похідними від соціально-економічних. Під впливом тих або інших матеріальних умов життя суспільства складаються певні стереотипи.Так, культурний рівень,  його зростання сприяє пониженню народжуваності. Відомо, що люди з високими духовними, культурними потребами значну частину свого часу витрачають на їхнє задоволення: відвідування театрів, читання книг, спілкування з друзями, подорожі, заняття фізичною культурою, спортом, іншими  улюбленими справами, усе це потребує певних фінансових витрат, а отже, не сприяє створенню багатодітних сімей [11]. Людина з високими культурними потребами значну увагу приділяє освіті, навчанню, намагається раніше зробити кар'єру. У структурі витрат сімей з високим культурним рівнем значна частка припадає на культурно-освітні потреби і батьків, і дітей. Тому такі сім'ї переважно малодітні. Треба враховувати і спрямоване статеве виховання та навчання процесу планування сім'ї, зокрема у країнах, що розвиваються, не планують сім'ї, там поширені ранні шлюби, здебільшого не існує контролю народжуваності, немає високих культурно-освітніх потреб. Отже, в таких сім'ях народжується більша кількість дітей.

Релігійний аспект завжди був вагомим в дослідженнях процесу  народжуваності. Усі релігії схвалюють багатодітні сім'ї, заохочують народжуваність. Релігійні особливості і світових, і національних релігій суттєво регулюють демографічну поведінку[11].

Етнічні стереотипи поведінки передбачають неусвідомлене прийняття норм поведінки, характеру міжособистісних стосунків, взаємовідносин між людиною та й соціальним оточенням. Демографічна поведінка також визначається етнічними стереотипами, так деякі етноси впродовж століть зберігають традиції багатодітності або навпаки, малодітності.

Психологічний чинник тісно пов'язаний із культурним рівнем, релігійними та етнічними установками, з особливостями виховання. Доведено, що демографічні установки (прийнятність перебування у шлюбі, кількість дітей, можливість розлучення) формуються у дитячому віці головним чином під впливом сімейних традицій і конкретних прикладів із близького соціального оточення. Небажання виділятися з-поміж людей свого соціального статусу забезпечує збереження традиційного рівня народжуваності.

Соціальні установки на відтворення населення – шлюбність, величину сім'ї, регулювання народжуваності є досить значущими. Ці установки, що увійшли до свідомості людей, не зникають разом із зміною соціально-економічних умов, адже тривалий час продовжують діяти в рамках іншої формації. Одним з чинників, що впливають на народжуваність, слід вважати вік вступу до шлюбу [3]. Уявлення про бажане число дітей змінюється залежно від ряду причин. Зростання культурного рівня населення загалом сприяє зниженню народжуваності, адже коло інтересів людей розширюється, і діти займають в них більш обмежене місце, ніж раніше, але підвищується рівень свідомості відповідальності за їх навчання і виховання; зростають також і необхідні для цього витрати часу й фінансових витрат з боку батьків. Це веде до переважання малодітних сімей. Розглянутий чинник є особливо дієвим в сучасних умовах, коли жінки користуються рівними правами при отриманні освіти, беруть участь у всіх галузях діяльності, а їх інтереси виходять великою мірою за рамки сімейного кола. Активне залучення жінок в суспільне виробництво із зрозумілих причин не сприяє високій народжуваності, оскільки важко поєднувати постійну професійну роботу з багатодітною сім'єю [15].

2.4. Екологічні (природно-біологічні) фактори

Природно-біологічні фактори впливають на природний рух населення  опосередковано. Вплив цих факторів на народжуваність  може виявлятися внаслідок біологічних характеристик населення, наприклад, здатність чоловіків і жінок до продовження роду. Природничі фактори обумовлюють особливості відповідно до умов території проживання людей, проте їх вплив нівелюється при дослідженні населення регіону [10].

Фактори середовища впливають на людину по-різному. Наприклад, нестача йоду в питній воді викликає важке захворювання ендокринної системи, а саме захворювання щитовидної залози, яким страждає значна частина населення країни. Нестача йоду в природній воді компенсується додаванням йода в воду або у сіль.         

Географічне середовище впливає на смертність людини іншими шляхами, наприклад, через тваринний світ. Деякі тварини - переносники небезпечних інфекцій, і райони їх проживання стають осередками цих хвороб.

Екологічні чинники характеризуються як складові якості життя та стану здоров’я населення. Разом з тим, оцінка стану природного довкілля, забезпеченості якісною питною водою та харчуванням, визначення напрямів їх покращання є необхідною умовою зміни демографічної ситуації в країні та активізації розвитку її населення.   

 Роль природного середовища величезна, і людському суспільству довелося витратити великі зусилля, щоб зробити життя більш безпечним. Однак, такі фактори, як шум, забруднення атмосфери, широке поширення хімічних речовин і шкідливих харчових добавок в продуктах харчування і напоях продовжують чинити негативний вплив на організм людини. Останні часто виступають причиною захворювань внутрішніх органів, особливо нирок у підростаючого покоління, підвищує смертність через отруєння.

РОЗДІЛ 3.

ХАРАКТЕРИСТИКА ВІДТВОРЕННЯ НАСЕЛЕННЯ РЕГІОНІВ СВІТУ

3.1. Природний рух населення регіонів світу

Показники природного руху населення в різних країнах неоднакові. У більшості країн Азії, Африки та Латинської Америки коефіцієнт природного приросту на початку 90-х pp. перевищував 20%о, а у наш час він перевищує 30-35%о . Найвищий середньорічний приріст населення характерний для більшості арабських країн Азії та Африки. Рівночасно для багатьох країн Європи та Північної Америки характерні низькі темпи природного приросту населення.

У 2000-2014 рр. загальний коефіцієнт народжуваності в світі становив 29,1%о, в Латинській Америці – 30,3%о, в Європі – 14,3%о, в Північній Америці – 14,9%о, в Африці – 48,0%о, а в Австралії – 18,3%о. Цим ми підтверджуємо, що у більш розвинених регіонах коефіцієнт народжуваності  менший, а у менш розвинених – навпаки [23].

Досліджуючи показники смертності, ми побачили, що майже для всіх країн є характерною досить однорідна структура причин смертності: перше місце посідають серцево-судинні захворювання, друге – новоутворення, переважно злоякісні, і нещасні випадки. Висока частка хвороб органів травлення дихання. За останні 14 років коефіцієнт смертності становить приблизно 4,6%о, в Африці – 6,7%о,  в Азії – 4,1%о , в Австралії – 3,0%о , в Латинській Америці – 3,65%о , в Північній Америці – 2,0%о , в Європі – 1,98%о [23].

Рис. 3.1.  Річна кількість смертей ( в тисячах) за 2014 рік (побудовано автором за даними [24]).

3.2. Механічний рух населення регіонів світу

Міграції населення виникли в далекій давнині, тривали в середні віки, насамперед у зв'язку з Великими географічними відкриттями, але найбільший розвиток отримали в епоху капіталізму.

Найбільший "міграційний вибух" почався в XIX ст. Головним осередком еміграції довгий час залишалася Європа, де розвиток капіталізму супроводжувалося "виштовхуванням" частини населення в ті райони, де були вільні землі, господарство швидко розвивалося і створювало попит на робочу силу. Всього з початку еміграції до другої світової війни з Європи виїхало 60 млн. Чоловік. Другий вогнище еміграції склався в Азії. Тут емігрантами стали китайські та індійські робітники (кули), яких вербували для роботи на плантаціях і рудниках. Головними ж вогнищами імміграції були США, Канада, Бразилія, Аргентина, Австралія, Нова Зеландія, Південна Африка.

Після другої світової війни розміри міжнародних міграцій знову стали зростати і до кінця XX ст. досягли масштабів нового "міграційного вибуху". Як і раніше, основна причина цих міграцій - економічна, коли люди їдуть у пошуках нового місця докладання праці, кращого життя. Такі міграції отримали назву трудових міграцій. У результаті наприкінці XX в. за межами своїх країн постійно або тимчасово працюють уже 35- 40 млн. чоловік, а з урахуванням членів сімей, сезонників і нелегальних емігрантів - в 4-5 разів більше. Найбільше іноземних робітників у Швейцарії, де на частку припадає близько 10% працюючих. Основний потік таких трудових емігрантів направляється із в економічно розвинені країни. Але трудові міграції існують також між економічно розвиненими і між країнами, що розвиваються [6].

Головна причина такого роду міжнародної міграції робочої сили - великий розрив у рівнях життя і заробітної плати між економічно розвиненими і країнами, що розвиваються. Проте в США, Західній Європі іммігранти, особливо молодь, нерідко змушені братися за найважчу, низькооплачувану і не престижну роботу. Звичайно, їх можна зустріти і на сучасних підприємствах. Але більшість осідає або в шахтах і на будівництвах, або у сфері послуг, стаючи продавцями, рознощиками, офіціантами, ліфтерами, сторожами, водіями, прибиральниками сміття і т. п.

Нині у світі існують три головні центри тяжіння трудових ресурсів.

По-перше, це Західна Європа (особливо ФРН, Франція, Великобританія, Швейцарія), де вже склалася значний прошарок робітників-іммігрантів з низки країн Південної Європи (Італії, Іспанії), Західної Азії (Туреччини) та Північної Африки; в 90-х рр. значно зріс також приплив мігрантів зі Східної Європи та країн СНД.

По-друге, це США, де тільки легальна імміграція (переважно з країн Латинської Америки, Азії та Європи) становить приблизно 1 млн. Осіб на рік, а нелегальна - і того більше.

По-третє, це нафтовидобувні країни Перської затоки, в загальній чисельності населення яких, трудові мігранти (з Єгипту, Індії, Пакистану та інших країн) набагато перевищують місцеве населення. Країнами зі значною імміграцією залишаються також Канада, Австралія, але ще більшою мірою Ізраїль, населення якого на 2/3 збільшується за рахунок імміграційного припливу значною мірою з Росії та деяких інших країн СНД.

У другій половині XX в. з'явилася нова форма зовнішніх міграцій, яка на відміну від колишньої "витоку москалів" отримала найменування "відплив умів" (або "перекачування мізків"). Суть її полягає в переманюванні іноземних учених, інженерів, лікарів та інших спеціалістів високої кваліфікації. Почалася вона з відтоку з країн Західної Європи в США, але потім головними постачальниками таких іммігрантов- "інтелектуалів" також стали країни, що розвиваються. "Витік умів" вкрай негативно позначається на економіці і культурі цих країн, де прошарок інтелігенції і так ще нечисленна. В кінці 80-х - початку 90-х рр. у зв'язку з політичною і економічною кризою посилилася "відплив умів" з Росії, України, інших країн, що входили раніше в СРСР [13].

Поряд з трудовими міграціями зберігаються і масові міграції з політичних, етнічних, релігійних, екологічних та інших причин. З ними в першу чергу і пов'язане таке явище останнього часу, як формування потоків біженців, загальне число яких у світі вже перевищило 20 млн. Чоловік. Зрозуміло, що люди біжать насамперед з районів гострих політичних і військових конфліктів. У першій половині 90-х рр. перше місце в світі за кількістю біженців (більше 6 млн.) займав Афганістан, де до цього йшла тривала і кровопролитна війна. Більше 2 млн. Біженців покинуло Руанду, більше 1,5 млн. - Іран і Мозамбік, 1,2 млн. - Боснію і Герцеговину. Масові потоки біженців характерні і для ряду країн СНД.

Внутрішні (внутрішньодержавні) міграції населення бувають декількох видів. До них відноситься переміщення населення із сільської місцевості в міста, яке в багатьох країнах служить основним джерелом їхнього зростання. У наші дні цей вид внутрішніх міграцій прийняв такі масштаби, що його стали називати "великим переселенням народів XX в.". Територіальне перерозподіл населення відбувається також між великими і малими містами. З міграціями пов'язані колонізація та освоєння нових земель. Цей вид міграцій характерний насамперед для великих по території країн з різкими контрастами щільності населення - Росії, Казахстану, Канади, Бразилії, Австралії та Китаю.

Останнім часом все більш масовим стає відтік людей з різного роду "гарячих точок", включаючи не тільки військово-політичні конфлікти, а й райони екологічного лиха. По суті це ті ж біженці (наприклад, екологічні біженці), але зазвичай їх називають переміщеними особами.

 

 

Рис. 3.2.  частка робочих іммігрантів серед загального населення Німеччини, США, Катар, ОАЕ (2010 р.), (побудовано автором за даними [16]).

3.3. Проблеми відтворення населення

Нам відомо що відтворення населення являє собою комплексний процес, котрий поєднує дві складові: процеси народжуваності (інтенсивності народжень) та смертності населення. У зв'язку з цим проблеми відтворення населення можна розділити на ті, що пов'язані із збільшенням рівня народжуваності, і ті, які спрямовані на зменшення рівня смертності. Проте слід мати на увазі, що заходи по вирішенню проблем демографічних процесів відтворення населення будуть ефективні при цілісному охопленні всіх питань. Останнє твердження також пов'язане з тим, що аналогічні фактори, що впливають на процеси народжуваності і смертності, і заходи, спрямовані на поліпшення демографічної ситуації в країні, можуть привести до різних результатів, причому неочікуваним з боку ініціаторів цих дій. Розглянемо основні проблеми демографії, пов'язаних з процесами відтворення населення.

У випадках дослідження народжуваності часто використовують поняття низької або високої народжуваності, але з точки зору поліпшення демографічного стану в державі та світі в цілому, правильніше використовувати поняття «ефективної народжуваності» [9]. На жаль, при розгляді демографічних процесів часто використовують дані про загальну народжуваності , яка не дає підстав для отримання об'єктивних результатів. Ефективна народжуваність характеризує не тільки чисельність народженого населення, але чисельність населення, яка виживає в процесі розвитку, проходить етап соціалізації і змінює попереднє покоління. Причому діти, які вмирають у дитинстві, ранньому віці або більш пізні терміни, але не доживають до того порога віку, коли здатні відтворювати населення і впливати на демографічні та інші процеси, є розтрачання відтворювального капіталу населення. Ефективність народжуваності вважається високою в тому випадку, коли різниця між тим, хто вижив населенням і рівнем загальної народжуваності невелика. В іншому випадку відбувається зниження показників демографічної, економічної та соціальної ефективності народжуваності населення. У разі, коли висока дитяча смертність, дані показники також знижуються, що вимагає підвищення загального рівня народжуваності, іншими словами необхідно більше народжувати. Але збільшення якості за рахунок кількості не прийнятне в питаннях людського життя, тому для вирішення проблеми ефективності народжуваності головним фактором еволюції відтворення населення є зниження дитячої смертності. У міру зниження дитячої смертності число тих, що вижили і народжених дітей вирівнюється, наприклад, тільки у 5-6 росіянок з 100 до кінця XX століття число дітей, що вижили було менше[6].

Продовжуючи розглядати процеси народжуваності населення, можна сказати про аналіз відтворення умовних поколінь. Вони являють собою оцінку фактичних умов відтворення населення з демографічної точки зору, причому реальні кількісні дані співвідносилися б з умовними при стабільності та незмінності тих чи інших демографічних факторів. У житті ці чинники піддаються численним впливам, що носять як короткочасний, так і довгостроковий характер. Значення даного показника полягає в аналізі відтворювальної структури, обліку умов, що впливають на неї, і розробки заходів щодо цілеспрямованого зміни демографічного стану.

Розгляд умовних поколінь неможливо без урахування нетто-коефіцієнта населення, або чистого коефіцієнта:

Ro = n * d * SFx * FLx / lo * 0,001, де

Ro - нетто-коефіцієнт відтворення населення;

Fx - вікові коефіцієнти народжуваності;

FLx - числа живих жінок з таблиць смертності, який і служать поправкою на смертність;

lo - «корінь» таблиці смертності, рівний 100000 або 10000, в залежності від її розрядності;

d - частка дівчаток серед новонароджених;

n - довжина вікового інтервалу [2]

Даний коефіцієнт характеризує кількість дівчаток, які за певних на момент дослідження рівнях смертності доживуть до віку, коли зможуть самі мати дітей (цей вік також береться за станом на момент дослідження). На початку двадцятого століття аналіз відтворення умовних поколінь показав, що частка дівчаток, здатних дожити до віку материнства, дорівнює приблизно половині, під час Другої Світової війни ймовірність дожиття опускається до 37%. В післявоєнний час показник народжуваності набував короткочасне зростання, але потім знову стала проявлятися тенденція до його зниження, причому припиненню цього процесу не сприяли ні зниження дитячої смертності, ані підвищення ймовірності дожиття дівчаток до материнського віку до 0.98. Таким чином, показники відтворення умовних поколінь не дають достатньої об'єктивної інформації про демографічну ситуацію. У зв'язку з цим проводиться аналіз відтворення реальних поколінь.

Оцінка відтворення реальних поколінь оцінюється з двох позицій. По-перше, з точки зору особливостей материнського потенціалу за умови стабільності дитячої смертності формується норма числа народжених дітей. По-друге, формування «необхідного» рівня народжуваності з позиції реальних поколінь. Відхилення величини підсумкової народжуваності від необхідного числа дітей, тобто «Необхідного рівня», показує недостатність або надмірність рівня народжуваності, потрібного для простого відтворення. Проте з часом відбувається зростання числа тих, що вижили дівчаток, а, отже, змінюється рівень необхідної народжуваності. Останнє тягне до того, що дочірнє покоління, незважаючи на підвищення шансів дожити до материнського віку, вже не може відтворити населення, тому виникає звужене відтворення, слідом за яким можлива природне зменшення населення.


ВИСНОВКИ

В даній роботі ми досліджували відтворення населення світу та його суспільно - географічні особливості. До факторів, які впливали на чисельність населення належать рівень життя, медичне обслуговування політичні події, культура та ін.. Також, мають вплив світові війни, терористичні акти, політичні події, штучні голодомори, репресії тощо.

Щорічне збільшення населення на планеті складає приблизно 86 млн осіб. І кількість населення на Землі постійно зростає, і темпи його зростання прискорюються, що дало підставу назвати цей процес «демографічним вибухом» та розглядати як одну з глобальних проблем людства. Зростання населення відбувається переважно за рахунок країн, що розвиваються.

Особливості природного середовища, історія його освоєння та   соціально-економічні умови розвитку визначили нерівномірність у  розміщенні населення Землі.

Відтворення населення – це зміна чисельності і складу населення внаслідок народжуваності і смертності, без урахування механічного переміщення, та визначає розміри природного приросту. Найважливіші фактори, що впливають на відтворення – це соціальні та природні умови його життєдіяльності, а також проблеми довкілля і водночас з цим показником тісно взаємопов’язана урбанізація.

У сучасному світі умовно виділяють два головні типи відтворення населення: перший – це порівняно невисокі показники народжуваності та смертності і природного приросту, що становить менш як 2 особи на 1000 жителів.

Цей тип відтворення характерний для більшості країн Європи, Північної Америки та деяких інших регіонів світу. Тут відбувається прискорене старіння населення, коли у віковій структурі переважає населення старших вікових груп (Україна належить до першого типу); другий – висока народжуваність, значне зниження показників смертності і високі темпами зростання кількості населення (тип властивий країнам Азії, Африки й Латинської Америки), для її структури характерна висока частка молодших вікових груп. Адже тут порівняно високі показники народжуваності, стабільні показники смертності та високий природний приріст, що перевищує 12 осіб на 1000 жителів.

На кількість населення ще впливають міграції (переміщення людей по території, пов'язані зі зміною постійного місця проживання та роботи). Вони бувають внутрішні та зовнішні. Міжнародні міграції викликають економічні і політичні причини, а також причини військового порядку. Також значну роль у сучасному міжнародному переміщенні населення відіграє трудова міграція. Масштаби її постійно ростуть, і в цей процес залучені практично всі країни. Міжкраїнова трудова міграція прийняла безпрецедентний характер і стає типовим явищем соціально економічного життя сучасного світу.

У другій половині XX ст. з'явилася нова форма зовнішніх міграцій, яка дістала назву «відпливу умів». Суть її полягає в переманюванні розвинутими країнами іноземних учених, інженерів та інших спеціалістів високої кваліфікації, яким створюють кращі умови роботи і виплачують високу зарплату. Нині найбільші міграційні потоки спрямовані у США – з країн Латинської Америки, в Європу – з країн Азії і Африки. Багато людей виїжджає з країн СНД і Центральної Європи в Західну Європу, Північну Америку, Ізраїль.

В наш час багато країн намагається контролювати демографічну ситуацію в державі, тобто проводити демографічну політику. Більшість країн світу має такі цілі: зменшити приріст населення, поліпшити здоров'я й харчування, збільшити технічні потужності й ліквідувати бідність. Планування сім'ї, як засіб регулювання чисельності всього населення, прийнято урядами декількох країн: Китаю, Індії, Індонезії, Шрі-Ланки та ін. І демографічна політика в різних країнах залежить від характеру проблем у державі в цілому, тобто в країнах з дуже високим показником приросту населення вона спрямована на його зменшення, а більшості європейських та північноамериканських держав вона спрямована на заохочування тих, хто бажає мати дітей. І для цього створюється система державної підтримки багатодітних сімей, тож кожна держава має свої особливості демографічної політики.

Ми дослідили,що розвинені країни світу краще забезпечені трудовими ресурсами, адже мають кращі умови для праці, особливо в часи кризи,  і у кожній країні з ринковим господарством існує і ринок праці, але він діє не однаково у різних країнах.


ДОДАТКИ

Додаток А

Коефіцієнти зміни руху населення [17].

Коефіцієнти швидкості зміни (руху) населення, інтенсивності

демографічних процесів і відтворення населення

Коефіцієнти швидкості зміни населення

Коефіцієнти інтенсивності та демографічних процесів

Коефіцієнт відтворення населення

Коефіцієнти

 зростання

населення

Коефіцієнти

приросту

населення

Брутто-

коефіцієнт відтворення

Нетто-

коефіцієнт відтворення

Коефіцієнти інтенсивного

руху

населення в

загальному

Коеффіціе-

нти інтенсивного

руху

населення в

когортах

Загальні коефіцієнти

Інтегральні коефіцієнти

 

Спеціальні коефіцієнти

Часткові коефіцієнти

Кумулятивні коефіцієнти

Стандартизовані коефіцієнти

Сумарні коефіцієнти

Структурні коефіцієнти

Показники навантаженості

Показники частоти демографічних

подій у групах населення


Додаток Б

Види міграціі [17]


ДЖЕРАЛА НФОРМАЦІЇ

  1.  Борисов В.А. Демография . -- М.: Издательский дом NOTA BENE, 1999. – 272 с.
  2.  Бреева Е.Б. Основы демографии: Учебноепособие. – М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и Ко», 2004.- с.352.
  3.  Васильєва Л. Й. Демографічні аспекти сучасної сім'ї // Актуал. пpобл. політики: Зб. наук. пp. - Одеса, 1997. - Вип.1-2. - С.15-17.
  4.  Вишневский А.Г. Воспроизводство населения и общество: История, современность, взгляд в будущее. – М.: Финансы и статистика, 1982.
  5.   Вишневский А.Г. Демографическая революция. – М.: Статистика, 1976. – 154 с.
  6.  Гузеватый Я.Н. О социально-экономической обусловленности демографического развития мирового населения//Народонаселение зарубежных стран. – М., 1976. –  360с.
  7.  Демографічна криза в Україні// Народна газета. - 2002. - № 17. - с.4-5.
  8. Економічний словник-довідник / За ред. С.В. Мочерного. – К.: Феміда, 1996.
  9.   Економічна та соціальна географія світу. / За ред. Б.П. Яценка, - К.: Артек, 1997. – 280 с.
  10.  Боярський А.С. Валенте Д.І. Кваша А.Я. Основи демографії - М, 1980. - 270с.
  11.  Заставецька О. В., Заставецький Б.І., Ткач Д. В. Географія населення України. — Тернопіль, 2007, 187 с.
  12.  Заставний Ф. Проблеми репресивності в Україні (соціально-економічної, екологічної, демографічної): монографія. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2006. – 348 с.
  13.  Ковалев С. А., Ковалевская Н. Я. География СССР. – М.: Издательство МГУ, 1980 г., 287 с.
  14.  Масляк П.О., Дахно І.І. Економічна і соціальна географія світу: Підручник для 10 кл. загальноосвіт. навч.закл./ За ред. П.О.Масляка. - К.: Вежа, 2003. – 298 с.
  15.  Медков В.М. Демография: Учебник. –М.: ИНФРА — М, 2004.- с.576.
  16.  Пестушко В.Ю., Уварова ГШ.  Географія: Підруч. для 10 кл. загальноосвіт. навч. закл.: Рівень стандарту, академічний рівень. - К.: Генеза, 2010. – 302 с.
  17.  Сегида Е. Ю. География населения с основами демографии: учебное пособие для самостоятельной работы студентов, обучающихся по направлению подготовки «География», по специальности «Экономическая и социальная география». – Харьков, 2013. – 80 с.
  18.  Словник-довідник з економіки і соціальної географії світу / П.О. Масля, Я.Б. Олійник. - К.: Лібра, 2006. – 456 с.
  19.  Топчієв О.Г. Основи суспільної географії: Навчальний посібник. – Одеса: Астропринт, 2001- 560 с.
  20.  Шувалов Е.Л. География населения: учебное пособие для студентов пед. институтов по геогр. спец. – 2-е изд., перераб. – М.: Просвещение, 1985. – 176 с.

Інтернет – ресурси:

  1.  Офіційний сайт: Країни світу: svit.ukrinform.ua:

Режим доступу: http://svit.ukrinform.ua/population.php

  1.  Проект Всесвітня географія. – Режим доступа: www.worldgeo.ru.
  2.  Офіційний сайт: World Population Data Sheet: http://www.prb.org

Режим доступу: http://www.prb.org/publications/datasheets/2014

  1.  Офіційний сайт: World Population Prospect: http://www.un.org

 Режим доступу: http://www.un.org/en/development/desa/population 


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

10592. Философия Возрождения: антропоцентризм (XV –XVI вв.) 50 KB
  Философия Возрождения: антропоцентризм XV –XVI вв. С XV века происходят изменения в социально-экономической и духовной жизни Западной Европы. Она характеризуется возникновением мануфактур техническими открытиями и нововведениями самопрялка ткацкий станок водяное к...
10593. Немецкая классическая философия во второй половине XVIII века 56 KB
  Немецкая классическая философия В Германии во второй половине XVIII века сформировалось новое направление немецкая классическая философия. Ее представители: Кант –дуалист Фихте субъективный идеалист Шеллинг объективный идеалист Гегель – объективный идеали
10594. Отечественная философия XIX - начала XX веков 82.5 KB
  Отечественная философия XIX начала XX веков Русская философия начинает свое существование с XIX века. Основная тема которая на протяжении почти целого столетия занимала умы русской интеллигенции – историческая судьба России ее прошлое настоящее и будущее ее историче...
10595. Предмет и цель математического моделирования 19.24 KB
  Предмет и цель математического моделирования. В развитии различных областей человеческой деятельности математика оказывала и оказывает существенное влияние. Ее роль складывалась исторически и зависела от двух факторов: степени развития математических понятий и ма
10596. Математическое моделирование системы индукционного нагрева 32.53 KB
  Математическое моделирование системы индукционного нагрева. Система индукционного нагрева представляет собой в общем случае источник питания индуктор нагреваемое тело и окружающую среду. Источник питания будь то генератор повышенной частоты тиристорный п...
10597. Тепловая задача. Основные положения. Критерии и числа подобия 67.46 KB
  Тепловая задача. Основные положения. Критерии и числа подобия В настоящее время существует немало как аналитических так и численных методов решения тепловых задач для тел цилиндрической и прямоугольной формы. В случае нагрева тел более сложной формы для решения п...
10598. Методы решения краевых задач. Метод разделения переменных (Метод Фурье) 119.66 KB
  Методы решения краевых задач. Метод разделения переменных Метод Фурье. Метод разделения переменных относится к классическим методам решения линейного дифференциального уравнения теплопроводности. При его применении вначале находится совокупность частных решений...
10599. Методы интегрального преобразования 76.24 KB
  Методы интегрального преобразования. Операционные методы. Для многих задач теплопроводности использование классических методов оказывается неэффективным например применение метода разделения переменных для задач с внутренними источниками тепла. Основные пра
10600. Нагрев неограниченной пластины. Решение методом преобразования Фурье 73.38 KB
  Нагрев неограниченной пластины. Решение методом преобразования Фурье Дана неограниченная пластина толщиной 2R при температуре. Теплообмен с окружающей средой происходит при ГУ2. Нагрев осуществляется переменным источником ...