84749

Аспекти стратегії розвитку підприємства

Курсовая

Менеджмент, консалтинг и предпринимательство

В даній курсовій роботі мною розглянуті теоретичні аспекти стратегії розвитку підприємства (фірми), а також представлена практична частина.У першій главі роботи, дано визначення такого поняття, як стратегічне планування. Знайдені відповіді на питання, як слід формулювати стратегію. Представлено зміст, структура та особливості стратегічного управління, а так же типи стратегій розвитку бізнесу

Украинкский

2015-03-21

252.84 KB

1 чел.

76

Зміст

Теоретична частина: Основи стратегічного планування на підприємств…..

Вступ…………………………………………………………………………………..

1.1 Сутність, принципи та моделі стратегічного планування…………………

1.2 Зміст і структура стратегічного плану………………………………………..

1.3.Характеристика етапів процесу стратегічного планування……………….

1.4.Напрями вдосконалення стратегічного планування на підприємстві……

    Висновки ……………………………………………………………………………...

    2. Розрахунково-аналітична частина.. ................................................................

    2.1 Постановка завдання   ...............................................................................

    2.2 Вихідні дані   .................................................................................................

     2.3 Методика виконання комплексу розрахунків   ....................................

   2.3.1 Аналіз продуктивності варіантів приладу   ........................................

   2.3.2 Маркетинговий аналіз ситуації   ..........................................................

   2.3.3 Розрахунки витрат на підготовку виробництва приладу   ..............

   2.3.4 Нормативи витрат на утримання та експлуатацію машин  ...........

   2.3.5 Розрахунки прямих матеріальних витрат    .......................................

   2.3.6 Розрахунки прямих витрат на оплату праці   ....................................

   2.3.7 Розрахунки інших прямих витрат   ......................................................

   2.3.8 Розрахунки непрямих витрат    .............................................................

   2.3.9 Розробка планової калькуляції собівартості приладу   ....................

   2.3.10Обґрунтування проектної ціни приладу   ..........................................

   2.3.11 Аналіз ефективності нового приладу   ...............................................

   2.3.12 Підсумки виконання роботи   ..............................................................

   ВИКОРИСТАНІ ЛІТЕРАТУРНІ ДЖЕРЕЛА   ............................................

ВСТУП

В даній курсовій роботі мною розглянуті теоретичні аспекти стратегії розвитку підприємства (фірми), а також представлена практична частина.

У першій главі роботи, дано визначення такого поняття, як стратегічне планування. Знайдені відповіді на питання, як слід формулювати стратегію. Представлено зміст, структура та особливості стратегічного управління, а так же типи стратегій розвитку бізнесу. Висвітлено переваги та недоліки стратегічного планування. У другому розділі приділено увагу питанню стратегії організації: сутності та видів стратегії.  Головна мета даної роботи показати, що стратегічне планування є найважливішою складовою частиною управління підприємством, і без нього навряд чи можлива успішна робота підприємства в умовах ринкової економіки. У сучасному мінливому економічній ситуації неможливо досягти позитивних результатів, не плануючи своїх дій і не прогнозуючи наслідків.  

Стратегічне планування - це одна з функцій управління, яка являє собою процес вибору цілей організації і шляхів їх досягнення. Стратегічне планування забезпечує основу для всіх управлінських рішень, функції організації, мотивації і контролю орієнтовані на вироблення стратегічних планів. Динамічний процес стратегічного планування є тією парасолькою, під якою ховаються всі управлінські функції, не використовуючи переваги стратегічного планування, організації в цілому і окремі люди будуть позбавлені чіткого способу оцінки мету і напрямки корпоративного підприємства. Процес стратегічного планування забезпечує основу для управління членами організації. Проектуючи усе вище написане на реалії обстановки в нашій країні, можна відзначити, що стратегічне планування стає все більш актуальним для підприємств, що вступають в жорстку конкуренцію як між собою так і з іноземними корпораціями.

1.1Сутність, принципи та моделі стратегічного планування

   Стратегічне планування являється однією з основних функцій стратегічного управління. Воно представляє собою процес прийняття управлінських рішень відносно стратегічного передбачення (формування стратегій), розподілу ресурсів, адаптації компанії до зовнішнього середовища, внутрішньої організації.

   Стратегічне планування забезпечує основу для всіх управлінських рішень, функції організації, мотивації і контролю, орієнтовані на розробку стратегічних планів. Процес стратегічного планування  забезпечує основу для управління членами організації.

   Стратегічне планування - це процес визначення головних цілей організації, ресурсів, необхідних для їх досягнення, та політики, направленої на придбання та використання цих ресурсів. На основі стратегічного плану складеться решта планів підприємства (див. рис. 1).

Фінансовий план

Фінансовий план

Стратегічний план

Стратегіcnh

чний план

План обсягу продаж

План обсягу продаж

Виробнича програма

Виробнича програма

План витрат

План витрат

План з праці та персоналу

План з праці та персоналу

План забезпечення МТР

План забезпечення МТР

  

(рис. 1).

Стратегічне планування має на меті довгострокове забезпечення результативності підприємства і освоєння його нових можливостей. Для цього необхідно, перш за все, найбільш повно враховувати зміни в навколишньому середовищі, які являють собою потенційні загрози і майбутні можливості для підприємства. Потрібно передбачити непідконтрольні сили, критичні тенденції з боку оточення та обмежити їх можливий вплив на підприємство.

   Тому стратегічне планування має такі характерні ознаки: По-перше, на відміну від довгострокового екстраполятивного планування, коли прогноз розроблявся кожною функціональною службою, яка мала на меті свої власні інтереси, стратегічне планування базується на принципово новому підході до прогнозування стану навколишнього середовища: були виділені стратегічні зони господарювання (СЗГ) та стратегічні господарські центри (СГЦ).

   СЗГ - це окремі сегменти зовнішнього середовища або ринково-продуктові сегменти, на які фірма має чи хоче отримати вихід. У відповідності з СЗГ в середині фірми виділялись виробничі підрозділи, відповідальні за стратегію розвитку СЗГ - стратегічні господарські центри. Згодом СЗГ здобули назву ‘’стратегічні поля бізнесу’’. Поле бізнесу - це продукт, котрий знаходиться у тісному зв’язку з ринком збуту.

   По-друге, важливою ознакою стратегічного планування являється аналіз як зовнішнього середовища, так і внутрішніх можливостей підприємства.

   По-третє, методика стратегічного планування передбачає розробку багатоваріантної стратегії. Кожен варіант орієнтований на розвиток підприємства в залежності від стану зовнішнього середовища. Тобто розробляється декілька стратегічних альтернатив з урахуванням можливих ситуацій в майбутньому.

   За визначенням Х.Кунца - це генеральна програма дій, яка окреслює головні цілі організації і розподіл ресурсів для їх досягнення.

   За своїм змістом стратегія являється специфічним довгостроковим плановим документом, результатом стратегічного планування.

     Стратегії мають ряд особливостей:

  1.  процес розробки стратегії не завершується якоюсь негайною дією. Він закінчується встановленням загальних напрямків, рухаючись по яких фірма досягне успіху.
  2.  сформульована стратегія використовується для розробки стратегічних проектів методом пошуку. Роль стратегії в такому пошуку заключається в тому, щоб допомогти зосередитись на визначених ділянках і можливостях та відкинути все інше яке несумісне зі стратегією.
  3.  під час формування стратегії не можна передбачити всі можливості, які виникнуть в майбутньому. Тому доводиться користуватись неповною і неточною інформацією.
  4.  поява більш точної інформації спроможна піддати сумнівну обґрунтованість первісного стратегічного вибору. Тому успішне використання стратегії неможливе без зворотного зв’язку.

   Однією з умов формулювання фірмою своєї стратегії являється виникнення раптових змін в навколишньому середовищі. Їх причиною може бути насичення ринку, технологічні зрушення, непередбачений успіх нового товару, поява численних нових конкурентів і т.д.

   Маючи перед собою такі труднощі, фірма повинна вирішити дві надзвичайно критичні проблеми:

  1.  вибрати новий напрямок росту із багатьох альтернатив, які важко підлягають оцінці.
  2.  направити зусилля численного колективу в потрібне русло.

   Відповідь на ці питання і розкриває сутність розробки та реалізації стратегії. В такі моменти стратегія становиться життєво необхідним управлінським інструментом, за допомогою якого фірма може протистояти зміні умов навколишнього середовища.

   Основні етапи формального стратегічного планування можна подати у вигляді схеми: (див. рис. 2).

Місія і конкретні цілі підприємства

Аналіз зовнішнього середовища

Аналіз внутрішніх можливостей

Сильні і слабі сторони

Аналіз стратегічних прогалин

Аналіз життєвого циклу продукту

Аналіз експериментальних кривих

 

Стратегічні поля бізнесу

Стратегія продукту підприємства

Аналіз потенціалу підприємства

Стратегічне планування виробничої програми

Стратегічне планування потенціалу

Стратегічне планування структури

( рис. 2).

   Із неї видно, що головним плановим рішенням являється вибір цілей для підприємства - місії та конкретних цілей, що забезпечують їх реалізацію. Місія підприємства - це його головна загальна ціль, суть існування підприємства. Значення місії полягає в тому, що вона виступає для керівництва як основа, орієнтир для прийняття всіх наступних рішень. Оскільки любе підприємство - це відкрита система і існує завдяки тому, що задовольняє якусь потребу своїх споживачів, клієнтів, то й місія його повинна відшукуватись в навколишньому середовищі, а не всередині підприємства. Отже, прибуток не може бути місією підприємства, бо він цілком внутрішня проблема, хоч і дуже суттєва.

   Після формулювання місії на її основі встановлюються конкретні цілі, через які здійснюється місія підприємства. Цілі доводяться до виконавців, керівництво стимулює їх досягнення і тільки в цьому випадку вони становляться значимою частиною стратегічного планування.

   Наступний етап стратегічного планування - діагностичний, який включає аналіз навколишнього середовища та внутрішніх можливостей підприємства.

   Аналіз навколишнього середовища має на меті виявити потенційні загрози та можливості, з якими підприємство може зустрітись в майбутньому. Звичайно їх виділяють у сім областей: 1) економічні фактори; 2) політичні фактори; 3) ринкові фактори; 4) фактори технології; 5) фактори конкуренції; 6) міжнародні фактори; 7) соціокультурні фактори. Результатом такого аналізу може стати перелік майбутніх загроз та можливостей з урахуванням їх значення і ступеня впливу на підприємство.

Після цього керівництво повинно проаналізувати внутрішній потенціал підприємства для того, щоб виявити його сильні і слабкі сторони. Рекомендується обслідування таких функціональних зон підприємства: маркетинг, фінанси (бухгалтерський облік), операції (виробництво), людські ресурси, культура та імідж корпорації. Таким чином, результатом діагностичного етапу є перелік майбутніх загроз і можливостей в зовнішньому оточенні, а також сильних і слабких сторін підприємства. Тепер перед керівництвом закономірно виникає питання, чи зможе здійснитись місія підприємства та його конкретні цілі при існуючій стратегії в умовах оточення і розвитку підприємства, які прогнозуються в майбутньому. Усвідомлення того, що застосування існуючої стратегії в майбутньому не дозволить більше досягати поставлених цілей, дає картину ‘’стратегічних прогалин’’.

   Наступним етапом стратегічного планування являється аналіз життєвого циклу продукту та аналіз експериментальних кривих. Концепція життєвого цикли продукції виходить з тієї гіпотези, що всі продукти слідують одному і тому ж типовому життєвому циклу.

   Після аналізу життєвого циклу продукції керівництво повинно проаналізувати експериментальні криві. Концепція використання експериментальних кривих(кривих досвіду) виходить з того, що витрати на одиницю продукції сильно знижуються зі збільшенням кількості продукції (обсягу виробництва та поставки). Причина цього полягає в економії на масштабах виробництва, а також в тому, що зі збільшенням кількості продукції росте і набутий досвід по усуненню помилок та раціоналізації виробничих процесів.

   Із концепцій життєвого циклу продукту і експериментальних кривих витікають такі стратегічні вимоги:

  1.  Зрівноваженого поєднання продуктів, які знаходяться в різних фазах життєвого циклу.
  2.  Розширення своєї ринкової долі, оскільки це дозволить збільшити обсяг виробництва і рухатись вниз по експериментальній кривій.

    Обидві ці вимоги враховуються на наступному етапі стратегічного планування при визначенні ‘’стратегічних полів бізнесу’’ та формулюванні ’’портфеля’’. Портфель - це сукупність напрямків бізнесу або група господарських підрозділів. Люба фірма являє собою ‘’портфель’’ напрямків бізнесу. Концепція   ‘’портфеля ’’ виходить з того, що підприємство на протязі довгого часу є життєздатним і являється прибутковим в тому випадку, якщо його поля бізнесу в фінансовому відношенні залишаються збалансованими, маючи на увазі майбутні можливості і загрози. ‘’Стратегічні поля бізнесу’’ виділяються за такими критеріями:

  1.  Очікуваний темп росту ринку(попиту).
  2.  Ринкова доля.

   На наступному етапі стратегічного планування для кожного із полів бізнесу, в відповідності з концепцією ‘’портфеля’’, вибираються стратегії, тобто визначається стратегія кожного поля бізнесу.

Заключним етапом стратегічного планування являється стратегічне планування структури підприємства. На основі планування полів бізнесу, виробничої програми і потенціалу фірми встановлюються наступні довгострокові, відносно стабільні елементи:

  1.  система управління
  2.  організаційна структура
  3.  розміщення підприємства
  4.  зв’язки підприємства
  5.  правові форми
  6.  стиль управління

   Таким чином, змістовним результатом стратегічного планування є зміни в організації, а саме: створення нових ринків, диверсифікація виробництва, проектування і створення нових потужностей, ліквідація нерентабельних виробництв, злиття і придбання фірм, розробка нових продуктів, реорганізація і перерозподіл повноважень та відповідальності і таке інше.

   Для того, щоб організація була ефективною в довгостроковому аспекті, зазначені зміни повинні бути запланованою реакцією на очікувану в майбутньому динаміку навколишнього середовища, а не вимушеною реакцією на минулі та теперішні події. 

1.2 Зміст і структура стратегічного плану

Розробляючи систему стратегічного планування, кожне підприємство обирає для себе найприйнятнішу схему, яка, з одного боку, являє собою перелік необхідних формальних процедур, для виконання яких потрібні знання фахівців, а з іншого — передбачає поєднання елементів творчості зі здоровим глуздом керівників, які не дуже схильні витрачати час на витончені процедури планування. Система стратегічного планування не покладається на «природний плин» обставин у досягненні успіху, а базується на системі планів, які дають змогу перетворити цілі та стратегії в реальні досягнення. Найскладнішою проблемою є те, щоб зрозуміти, яким має бути стратегічний план, з чого він повинен складатися, щоб відповідати тим вимогам, які роблять його незамінним для розвитку підприємства. Загальні вимоги до змісту та структури стратегічного плану можна відстежити, аналізуючи визначення поняття «стратегічний план» різними авторами, які залежно від прийнятої концепції стратегічного планування, акцентують увагу на тих чи інших сторонах цього явища.

Існує досить багато визначень стратегічного плану, які допомагають розкривати його особливості:

  1.  місток, який пов'язує організацію із зовнішнім середовищем;
  2.  формальний інструмент урахування та подолання невизначеності у внутрішньому середовищі, що забезпечує «синдром наступної сходинки» в діяльності підприємства;
  3.  «путівник», який підприємство розробляє для себе, щоб іти до поставленої мети найкоротшим шляхом за допомогою розроблених обгрунтованих стратегій, сформованих у вигляді «стратегічного набору»;
  4.  відображення гіпотез про справи на ринку, поведінку конкурентів, розвиток (занепад) ділової активності взагалі;
  5.  уявлення керівника про майбутній стан об'єкта управління та шляхи досягнення цього майбутнього стану, закріплене в документах певної форми;
  6.  підприємницький план, який спрямовує підприємство на правильний шлях у потрібний час;
  7.  інструмент реалізації концепції цілеспрямованої поведінки, що дає змогу пов'язати в єдиний процес дії різних зацікавлених груп та осіб.

Якщо стратегічний план не відбиває зовнішніх і внутрішніх змін, які, ймовірно, відбуватимуться протягом планового періоду, не містить конкретних заходів та інструментів для їхнього виконання, то його можна вважати марним, тому що він не враховує реальності, а відтак — дезорієнтує.

Стратегічний план має кілька «зрізів» 

«часовий» — передбачає існування довгострокових планів, проектів і програм (останні за термінами можуть бути більш або менш тривалими відносно загальної системи стратегічного планування);

  1.  інструментами для виконання стратегічних планів є середньо- та короткострокові плани та бюджети.
  2.  «функціональний» — визначає напрямки та темпи розвитку (скорочення) окремий функціональних підсистем підприємства (маркетинг, виробництво тощо);
  3.  «ресурсний» — визначає потреби та можливості забезпечення окремими видами ресурсів певних виконавців для реалізації стратегічних дій;
  4.  «виконавчий» — вказує на коло залучених до виконання стратегічних заходів ланок і окремих виконавців, що дає змогу побудувати адресну систему стимулювання.

Стратегічний план має складну внутрішню структуру, що відображає багатоцільовий характер діяльності підприємства і зумовлює необхідність формування системи планів, проектів і програм. Для невеликих і середніх підприємств може розроблятися єдиний план з відповідними розділами, а для великих підприємств і складних організаційних формувань — об'єднань кількох підприємств типу асоціацій, концернів, консорціумів— кожний розділ може мати вигляд розгорненого плану або програми.

1.3 Характеристика етапів процесу стратегічного планування.

Етап 1. Інформаційне забезпечення стратегічного планування.Полягає в підборі, класифікації та підготовці до використання інформації щодо розроблення стратегії, яка надасть досить повну та об'єктивну характеристику факторів зовнішнього і внутрішнього середовища.

Етап 2. Визначення місії і цілей організації.Формулювання, усвідомлення та проголошення місії організацією є важливим орієнтиром і критерієм оцінки її діяльності.

Етап 3. Вибір методів аналізу факторів зовнішнього і внутрішнього середовища.На цьому етапі використовують такі методи дослідження, як порівняння, експертні оцінки, системний аналіз, статистичні і соціологічні дослідження, сукупна думка збутовиків, споживачів тощо.

Етап 4. Оцінка і аналіз факторів зовнішнього середовища.На цьому етапі керівництво зобов"язане відповісти на три основні запитання: на якому етапі розвитку перебуває організація? Де повинна бути в майбутньому? Що має зробити керівництво, щоб вона досягла бажаного успіху? Можливості та загрози, з якими стикається організація, можна узагальнити, виділивши сім груп факторів: економічні, політичні, ринкові, технологічні, міжнародні, фактори конкуренції та фактори соціальної поведінки.

Економічні фактори - це стан економіки (поточний і перспективний): темпи інфляції та дефляції, рівні зайнятості, податкова ставка, стабільність національної валюти тощо. Кожний з цих факторів може являти собою або загрозу, або позитивну можливість для фірми.

Політичні фактори. Керівництво фірми повинно стежити за політичною діяльністю держави і місцевих органів (нормативні документи, закони тощо), щоб не потрапити в ситуацію, коли підприємство впишіться поза законом.

Ринкові фактори - це рівень конкуренції, демографічні умови, життєві цикли різноманітних виробів, розподіл доходів населення і т. ін. Наприклад:підвищення життєвого рівня у розвинутих країнах Західної Європи створило попит на більш привабливі товари для відпочинку, задовольняючи цей попит, багато фірм досягяи великого успіху в бізнесі.

Технологічні фактори. Керівництво організації має стежити за розвитком технологій в рамках науково-технічного прогресу, бо відставання може призвести до руйнівних наслідків.

Міжнародні фактори. Сьогодні багато навіть невеликих фірм виходять на міжнародні ринки. Керівництво повинно серйозно оцінювати зміни в цьому середовищі. Стратегія фірми може мати такі варіанти: зміцнення внутрішнього ринку; пошук захисту від дій конкурентів; розширення міжнародної активності.

Фактори конкуренції. Для ефективної діяльності організації керівництву необхідно вивчати діяльність конкурентів: що спонукає конкурента до дії? Що робить конкурент? Що він може зробиги? Тобто необхідно знати своїх можливих «супротивників». В аналізі конкурентів присутні чотири діагностичні елементи: аналіз цілей конкурентів; оцінка поточної стратегії конкурентів; слабкі місця в діяльності конкурентів; що може спровокувати найбільш ефективні відповідні дії конкурентів.

Фактори соціальної поведінки. Це сподівання, які змінюються, стосунки, цінності, мораль суспільства стосовно організації. Тобто організація повинна враховувати соціальний настрій у суспільстві і пристосовуватися до нього, діяти в його інтересах.

Етап 5. Оцінка і аналіз факторів внутрішнього середовища.Передбачає вивчення стану факторів внутрішнього середовища організації (працівники, цілі, технологія, завдання, структура, ресурси). Це здійснюється шляхом дослідження стану фінансів, обліку, нормування та оплати праці, культурного рівня організації, використання робочої сили тощо, а також можливостей організації на ринку (маркетингові дослідження) тощо. Отримані результати дають змогу визначити сильні та слабкі позиції підприємства.

Етап 6. Виконання розрахунків, обґрунтувань, проектних розробок.Суть його полягає у визначенні найважливіших показників (економічних, соціальних, технологічних тощо), які найповніше характеризують очікувані стратегії та виявлені тенденції їх зміни, а також у доборі необхідних проектних заходів, що забезпечують формування стратегій.

Етап 7. Формування варіантів стратегій (стратегічних альтернатив). Особливість цього етапу полягає в розробленні можливих для організації варіантів стратегічних планів, тобто базових стратегій або окремих складових одного стратегічного плану.

Етап 8. Вибір оптимальної стратегії.Є найважливішим етапом стратегічного планування. Полягає у виборі оптимальної стратегії діяльності організації на основі оцінювання таких факторів: очікувана ефективність, рівень ризику, ринкова ситуація, вплив минулих стратегій, вплив власників, залежність від фактора часу, вплив внутрішнього і зовнішнього середовища тощо.

Етап 9. Оцінювання стратегії.Полягає у з'ясуванні її відповідності місії та цілям організації, а також у правильності добору методів аналізу факторів зовнішнього і внутрішнього середовища. Це забезпечує, з одного боку, очікувану цілеспрямованість стратегії, з іншого – достовірність аналізу вихідної інформації.

Правильно обрана, своєчасно скоригована стратегія є однією із запорук успішної діяльності організації. Кінцевим результатом стратегічного планування, як і будь-якої іншої функції менеджменту, є розроблені методи менеджменту, прийняті конкретні управлінські рішення, а також затверджені певні показники (рівень прибутків, обсяг реалізації, величина витрат, рентабельність тощо) діяльності організації.

Стратегічне планування визначає, чого і коли прагне досягнути організація. Але для цього важливо знати, як реалізувати стратегію, тобто забезпечити ефективне оперативне (поточне) планування.

1.4.Напрями вдосконалення стратегічного планування на підприємстві

Розробка місії фірми є першим етапом стратегічного планування діяльності організації. Організація існує для того, щоб домогтися чогось у рамках навколишнього її середовища. Конкретна мета чи місія організації ясна зазвичай з самого початку. Однак з часом у міру росту організації, програма може втратити свою чіткість. Багато фірм розробляють місію своєї діяльності. Добре пророблена місія дозволяє співробітникам фірми відчути себе учасниками загальної справи в освоєнні можливостей, що відкриваються, дає їм ціль, підкреслює їхню значимість, націлює на досягнення.У місії організації повинна бути чітко зазначена сфера діяльності фірми. Визначниками границь сфер діяльності можуть служити товари, технології, групи клієнтів, їх потреби чи поєднання кількох чинників.Місія організації з позицій ринкової орієнтації визначає підприємства з погляду його діяльності по обслуговуванню конкретних груп споживачів і/чи задоволенню конкретних потреб і запитів.[[7] ]Розглянута фірма декларує таку філософію: наша фірма покликана задовольняти постійно зростаючі потреби в страхових послугах на приморському ринку.

Надалі ВСАТ планує розширити свою сферу діяльності на прилеглі регіони з метою кращого задоволення потреб населення, при цьому створюючи додаткові робочі місця, досягаючи тим самим, в кінцевому підсумку, отримання більшого прибутку. Так само компанія прагне вийти на ринок страхування юридичних осіб. Але так як компанія вже довгий час займається страхуванням фізичних осіб, і досягла в цьому певних успіхів, то слід продовжувати діяльність у цьому ж напрямку шляхом розробки нових програм, покращення умов обслуговування тощо Таким чином, місію компанії ВСАТ можна сформулювати наступним чином: «Самі нові і незвичайні послуги для фізичних осіб». В рамках цієї місії можна сформулювати цілі, що стоять перед організацією.Цілі - конкретний кінцевий стан, до якого прагне фірма. Цілі мають велике значення, тому, що:- Цілі - це основа для розробки планів.- Це основа для побудови структури фірми.- Це точка відліку при контролі й оцінці роботи підрозділів, менеджерів.Цілі страхової компанії «Росія»:1. Проведення дослідження ринку;2. Розробка нових програм;3. Утримувати лідируючі позиції серед приморських страхових компаній;4. Вихід на нові ринки;5. Залучити якомога більше клієнтів;6. Підвищення професіоналізму працівників і службовців;7. Розробка політики просування послуг;8. Обслуговування усіх верств населення;9. Співпраця з  іноземними страховими компаніями;

ВИСНОВКИ

Головними перевагами стратегічного планування є:

  1.  зв'язок поточних рішень з майбутніми результатами, організоване осмислення рішень (усупереч спонтанному прийняттю) з прогнозуванням їхніх наслідків;
  2.  орієнтація на пошук альтернативних варіантів досягнення цілей, тобто допустимих цілей у межах визначених цілей та наявних обмежень;
  3.  визначення можливостей і загроз, сильних та слабких сторін діяльності підприємства, врахування їх при встановленні цілей і формулюванні стратегій для забезпечення впливу на ці аспекти вже сьогодні;
  4.  свідома підготовка майбутнього і до майбутнього;
  5.  розподіл відповідальності не лише між напрямками діяльності, а й між поточною та майбутньою діяльністю.
  6.  Переваги стратегічного планування не реалізуються самі по собі. Як кожне явище, стратегічне планування має характеристики, які в разі їх невдалого використання можуть зашкодити розробці та впровадженню стратегічних планів.

«Пастками» стратегічного планування є:

  1.  підміна змісту стратегічної діяльності формою, .забюрократизо-ваність процедур розробки стратегій і планів;
  2.  надвитрати часу для розробки стратегічних планів, що проявляється в запізненні реакцій на зміни в середовищі;
  3.  розрив між стратегічною та поточною діяльністю, сподівання, що наявність стратегії вже забезпечує її здійснення;
  4.  завищення очікувань, розробка нереалістичних планів, які не враховують специфіки об'єкта планування та можливостей (у тому числі — швидкості) здійснення змін;
  5.  сподівання на знаходження «панацеї» від негараздів і спрямування на неї всіх сил, і ресурсів, а не застосування системного підходу для реалізації стратегічної діяльності.

Навіть якщо підприємство обійшло всі «пастки», воно може не досягти очікуваних результатів, що пояснюється помилками в організації планової діяльності.

Головні недоліки практичного застосування системи стратегічного планування:

  1.  відсутність необхідної інформації для прийняття стратегічних рішень та розробки стратегічних планів; як наслідок, спостерігається низький рівень обгрунтованості планових документів;
  2.  відсутність альтернативних планів:
  3.  недостатнє використання науково-методичного арсеналу планування: сценаріїв і методів ситуаційного
  4.  слабо розвинена система поточного аналізу, контролю та коригування стратегічних планів;
  5.  догматична гіперболізація значення цифрових показників;
  6.  недосконала система стимулювання працівників, які беруть участь у розробці та виконанні стратегічних заходів;
  7.  недостатній рівень організаційного, соціально-психологічного та фінансового забезпечення стратегічного планування.

Дослідження переваг і недоліків стратегічного планування є основою для подальшого його вдосконалення. Останніми роками цей процес було спрямовано на виявлення так званих «бар'єрів» стратегічного планування та формулювання найпоширеніших заходів щодо Їх усунення.

2. Розрахунково-аналітична частина

2.1.  Опис підприємницької ситуації

На підприємстві, що випускає широкий асортимент радіоелектронних вимірювальних приладів, проведений комплекс заходів з модернізації одного виду приладів, призначених для тестувань екологічного характеру. Виконані необхідні науково-дослідні роботи, розроблена конструкторська і технологічна документація, виготовлено дослідний зразок та проведено його випробування. Результати випробувань підтвердили очікуване поліпшення ряду експлуатаційних показників приладу порівняно з базовим зразком. За рахунок використання більш сучасної елементної бази і технічних рішень збільшується продуктивність (з 8 вимірів базовим приладом до 10 новим)  і строк служби приладу (з 5 до 6 років), зменшуються: витрати часу і коштів на технічне обслуговування (з 16 хвилин до 6), на ремонтне  обслуговування (з 4 годин до 3 години), енергетичне споживання (потужність електроспоживання зменшується з 900Вт до 100Вт), нижчі вимоги до рівня кваліфікації оператора (для обслуговування базового приладу необхідно щоб у оператора був 4 розряд, в той час як для обслуговування нового приладу необхідно мати 3 розряд), поліпшуються дизайн та ергономічні характеристики виробу (коефіцієнт поліпшення нового приладу Кд=10,7).

Випускати модернізований прилад буде той же цех підприємства-виробника, в якому виготовляється базовий зразок приладу. Крім означеного приладу, цех випускає й інші види подібної продукції. Для переходу на випуск модернізованого варіанта приладу замість базового зразка в цеху-виробника треба створити ряд спеціалізованих робочих місць, придбати нове обладнання, створити необхідне технологічне оснащення - литтєві форми, штампи та інші пристосування для виготовлення приладу. Проектування технологічного оснащення здійснює конструкторський відділ, а його виготовлення - інструментальний цех підприємства-виробника.

Споживачами приладу є широке коло лабораторій і організацій екологічного напрямку. Прогнозується можливість експорту приладу за кордон. Служба маркетингу підприємства-виробника проаналізувала перспективну ринкову потребу у приладі і обгрунтувала оптимальну стратегію насичення ними ринку, що дозволяє визначитися в обсягах виробництва приладу. Почати випуск модернізованого варіанта приладу передбачається з початком чергового планового року. Планово-економічні служби підприємства і цеху-виробника визначили основні показники та нормативи діяльності на плановий рік.

Необхідно вирішити такий комплекс планово-економічних завдань:

  1.  зробити порівняльний аналіз базового та модернізованого варіантів приладу;
  2.  обгрунтувати ринкову потребу і обсяги виробництва приладу;
  3.  оцінити витрати на модернізацію і освоєння виробництва поліпшеного варіанта приладу:
  4.  розрахувати витрати підприємства на виготовлення приладу та обгрунтувати його ціну;
  5.  зробити аналіз ефективності переходу на випуск і споживання поліпшеного зразка приладу.

2.2. ВИХІДНІ ДАНІ

Дані про сферу застосування та витрати на модернізацію приладу наведені в таблиці 1, порівняльні експлуатаційні характеристики базового та модернізованого приладів – в табл. 2, планово-економічні нормативи діяльності підприємства – в табл. 3, дані про норми розходу ресурсів на новий виріб – в табл. 4-8.

Таблиця 1.

Дані про сферу застосування та витрати на модернізацію приладу.

(номер варіанта завдання визначається за останньою цифрою залікової книжки)

Показники

Позначення

Варіант №3

1. Прогнозована кількість обєктів де можливе застосування приладу, одиниць

Чо

300

2. Прогноз обсягів вимірювань аналізів на одному обєкті, тис. вимірювань за рік

Чв

22

3. Прогнозований період насичення ринку, років

Тн

4

4. Витрати на модернізацію приладу, тис.грн:

  1.  науково-дослідні роботи;
  2.  конструкторські розробки;
  3.  технологічне проектування;
  4.  придбання додаткового обладнання;
  5.  створення нових робочих місць;
  6.  рекламні заходи;
  7.  технологічне оснащення;

Кн.д

Кк.р

Кт.п

Кс.об

Кр.м

Кр.з

Кс.ос

25

20

6

30

14

6

визначити


Таблиця 2.

Порівняльні експлуатаційні характеристики приладів

(чисельник — базовий варіант, знаменник — проектний варіант приладу, номер варіанта завдання визначається за передостанньою цифрою залікової книжки).

Показники

Позначення

варіант

4

1. Годинна технічна продуктивність приладу, вимірів на годину

Пгт

15

20

2. Витрати часу на щоденне (щозмінне) технічне обслуговування, хвилин

Тто

18

18

3. Витрати часу на періодичні регламентні роботи, годин

Трр

8

2

4. Тривалість міжрегламентного періоду, годин

Трп

150

150

5. Вартість регламентної процедури, грн.

Врп

40

20

6. Розряд оператора-аналітика

Ро

5

4

7. Потужність електроспоживання, Вт

Пс

700

700

8. Нормативна вартість експлуатаційних матеріалів (хімічні речовини, папір), грн. на 100 вимірів

Нем

35

20

9. Нормативний строк служби приладу, років

Тс

8

9

10. Коефіцієнт поліпшення дизайну та ергономічних властивостей нового приладу в порівнянні з базовим зразком (експертна оцінка)

Кд

1,04

Таблиця 3

Планово–економічні нормативи діяльності підприємства на рік

початку виробництва нового приладу

(номер варіанта відповідає останній цифрі залікової книжки)

Показник

Позначення

Варіант 3

1

2

3

Показники цеху-виробника

1. Фонд оплати праці виробничого персоналу, т. грн.

  1.  тарифний фонд;
  2.  долати за відпрацьований час;
  3.  долати за невідпрацьований час

Фт.р

Фд.п

Фд.з

320

26

36

2. Фонд оплати праці забезпечуючого персоналу, т. грн.

  1.  робітників з обслуговування обладнання;
  2.  інших робітників;
  3.  адміністративно-управлінського персоналу

Фо.р

Фі.р

Фа.уп

35

29

38

3. Амортизація, т.грн.

  1.  будинки та споруди;
  2.  обладнання;
  3.  цінне виробниче оснащення.

Аб

Аоб

Ав.ос

21

88

17

Продовження таблиці 3

4. Енергія, т.грн.

  1.  електроенергія технологічна;
  2.  електроенергія для освітлення та господарських потреб;
  3.  вода для господарських потреб;

Етех

Ег.п

Вг.п

152

31

9

5. Ремонт і технічне обслуговування, т. грн.

  1.  будинків та споруд;
  2.  обладнання;
  3.  цінного виробничого оснащення;
  4.  цінного господарського інвентаря.

Рб.с

Роб

Рв.ос

Рг.ін

39

137

23

6

6. Зношування МШП, т. грн.

  1.  інструментів та виробничого оснащення;
  2.  господарського призначення.

Зв.ос

Зг.пр

44

7

7. Послуги інших підрозділів і організації, т. грн.

  1.  щодо забезпечення роботи обладнання;
  2.  на господарські потреби.

Поб

Пг.п

24

18

8. Трудомісткість річної програми робіт, т. нормогодин.

Тр.п

480

Нормативи діяльності підприємства в цілому

1. Норматив загальновиробничих витрат, відсотків до цехової собівартості продукції.

Нз.в

33

2. Норматив адміністративних витрат, відсотків до виробничої собівартості продукції.

Нз.г

18

3.  Норматив збутових витрат, відсотків до виробничої собівартості продукції

Нзб

7

Номер варіанта даних в таблиці 3 відповідає останній цифрі номера залікової книжки, що вказана в дужках (наприклад, 1 варіант даних береться, якщо остання цифра 1 або 6). Номер варіанта даних в таблицях 4, 5, 6, 7 відповідає останній цифрі номеру залікової книжки.

Таблиця 4.

Норми витрат матеріалів

Матеріали

Одиниця

Варіанти

9

Матеріали основні

1. Сталь листова

кг.

14

2. Латунь листова

кг.

1

3. Прокат стальний

кг.

4

4. Прокат латунний

кг.

1

5. Полістирол

кг.

6

6. Стеклотекстоліт

кг.

3

7. Припій

кг.

0,4

8. Гетинакс

кг.

4

9. Дюраль листова

кг.

4

10. Алюмінієве литво

кг.

1

11. Капрон

кг.

2

12. Лаки і фарби

кг.

2

13. Дріт

м.

90

14. Кабель

м.

8

Матеріали допоміжні

1. Розчинники.

кг.

2

2. Кислоти

кг.

1

3. Луги

кг.

2

Таблиця 5.

Застосування покупних виробів

Назва виробів

Одиниця

Варіанти

Назва виробів

Одиниця

Варіанти

9

9

1

2

3

4

5

6

1. Конденсатори

шт.

45

8. Реле

шт.

-

2. Резистори

шт.

55

9. Датчики

шт.

-

3. Діоди

шт.

12

10. Індикатори

шт.

-

4. Транзистори

шт.

15

11. Трансформатори

шт.

2

5. Мікросхеми

шт.

18

12. Вимірювальні прилади

шт.

1

6. Роз’єднувачі

шт.

4

13. Електродвигуни

шт.

1

7. Перемикачі

шт.

6

14. Кріплення

кг.

2

Таблиця 6.

Дані про складність та трудомісткість робіт з виготовлення приладу.

Види робіт

Середній розряд

Норми трудомісткості за варіантами, нормо/годин

Види робіт

Середній розряд

Норми трудомісткості за варіантами, нормо/годин

9

1.Розкрійні

2,3

3

7.Механообробні

3,7

5

2.Штампувальні

4,0

2

8.Монтажні

4,0

17

3.Ливарні

3,0

2

9.Складальні

4,0

13

4.Зварювальні

3,0

6

10.Регулювальні

5,0

11

5.Термічні

4,5

3

11.Випробувальні

4,0

50

6.Слюсарні

3,0

13

Таблиця 7

Дані про спеціальне оснащення

Вид оснащення

Кількість одиниць (Чо) за варіантами

9

1. Ливарні форми

6

2. Штампи

7

3. Прес-форми

7

4. Монтажне оснащення

8

Таблиця 8

Нормативи трудових і матеріальних  витрат на одиницю оснащення

Вид оснащення

Трудомісткість проектування, нормогодин

Витрати матеріалів, грн.

Трудомісткість виготовлення нормогодин

1. Ливарні форми

16

30

12

2. Штампи

20

40

10

3. Прес-форми

12

20

8

4. Монтажне оснащення

4

10

2

2.3. Методика виконання комплексу розрахунків.

2.3.1  Аналіз продуктивності варіантів приладу.

Мета аналізу — об’єктивно оцінити ступінь підвищення експлуатаційної продуктивності модернізованого приладу порівняно з базовим зразком, і тому всі показники розраховуються для двох варіантів приладу: нового (н) і базового (б). Коефіцієнт підвищення експлуатаційної продуктивності приладу після модернізації (Ке.п) визначиться як інтегральна величина, що враховує два фактори — коефіцієнт підвищення технічної продуктивності (інтенсивний фактор) — Кт.п і коефіцієнт підвищення фонду робочого часу використання приладу (екстенсивний фактор) — Кф.ч.

,

Коефіцієнт підвищення технічної продуктивності приладу.

,  

де Пг.т — годинна технічна продуктивність варіанта приладу (таблиця 2).

Коефіцієнт підвищення фонду робочого часу використання приладу.

,

де Фр — річний розрахунковий (ефективний) фонд робочого часу використання приладу, годин.

Величина річного ефективного фонду часу використання приладу в даній ситуації може бути визначена за наступною формулою:

, годин на рік,

де Фр.н — річний нормативний фонд робочого часу;

Вд — витрати робочого часу щоденного характеру на технічне обслуговування засобу праці;

Вп — витрати робочого часу на періодичне регламентне обслуговування приладу.

Величину Фр.н можна визначити так:

,  

де 8 годин — тривалість робочого дня (зміни);

Чр.д — число робочих днів за рік, днів;

Чр.д. = Чк-Чв-Чс.в

Чк = 365дн., Чв=102 дн, Чс.в.=8дн.

Чр.д.=365-102-8=255 дн.

Чс.д — число скорочених на одну годину предсвяткових днів за рік, що не співпадають з вихідними (5….10), днів.

Витрати часу на щоденне (щозмінне) обслуговування Тт.о наведені в таблиці 2. Величина втрат за рік складе:

, годин на рік,

Річні витрати часу на періодичний регламент варіанту приладу складе:

, годин на рік,

де Тр.р — втрати часу на одну регламентну процедуру, годин (таблиця 2);

Чр — число регламентних процедур за рік.

Остання величина може бути визначена виходячи з тривалості міжрегламентного періоду — Тр.п (таблиця 2).

, регламентів за рік.

Річна експлуатаційна продуктивність варіанту приладу:

, аналізів за рік.

Розрахунок:

1. Коефіцієнт підвищення технічної продуктивності: Кт.п=20/15=1,33

2. Річний нормативний фонд робочого часу: Фр.н=(8*255-10)*1=2030 (годин)

3. Витрати робочого часу на технічне обслуговування: Вд(б)=18/60*255=76,5 (год.)

   Вд(н)=18/60*255=25,5 (год.)

  1.  Число регламентних процедур за рік: Чр(б)=2030/150=13

    Чр(н)=2030/150=13,53 (штук)

  1.  Витрати робочого часу на періодичне регламентне обслуговування:

    Вп(б)=8*13,53=108,24 Вп(н)=2*13,53=27,06

  1.  Річний ефективний фонд робочого часу: Фр(б)=2030-76,5-108,24=1845 (год.)

     Фр(н)=2030-76,5-27,06=1926 (год.)

  1.  Коефіцієнт підвищення фонду робочого часу використання приладу:

    Кф.п=1926/1845=1,043.

  1.  Коефіцієнт підвищення експлуатаційної продуктивності приладу:

    Ке.п=1,33*1,043=1,38719.

  1.  Річна експлуатаційна продуктивність:

    Пр.е(б)=15*1845=27675     Пр.е (н)=20*1926=38520

2.3.2 Маркетинговий аналіз ситуації.

Метою маркетингового аналізу є обгрунтування найважливіших підприємницьких рішень, а саме: прогнозування ємкості ринку продажу товару та стратегії насичення ринкового сегмента, що визначає темпи та обсяги виробництва товару.

В даній ситуації сегментом ринку (споживачами товару) є лабораторії і організації екологічного напрямку, які потенційно можуть купувати модернізований прилад. Прогноз кількості таких об’єктів (Чо)наведений в таблиці 1. Але ситуаційно ємкість ринку логічно пов’язувати не з кількістю таких об’єктів, а з обсягом вимірювань — інтенсивністю потоку аналізів за рік (Чв) по кожному потенційному об’єкту, що задані в таблиці1.

Ємність національного ринку (обсяг аналізів за рік)

, аналізів за рік.

Загальна потреба ринку в базовому та модернізованому варіантах приладу складе:

, екземплярів (одиниць).

Якщо величина Рп менше кількості потенційних об’єктів – Чо, то до подальших розрахунків приймається:

Виходячи із запланованої стратегії насичення ринку (величина Тп, що задано в таблиці 1) середньорічний випуск приладів визначається:

— для модернізованого варіанта:

, одиниць;

— для базового варіанта:

, одиниць.

Розрахунок:

  1.  Ємність національного ринку (обсяг аналізів за рік) : Ов=300*220000=66000000.
  2.  Загальна потреба ринку в базовому та модернізованому приладі:

  Рп(б)=66000000/27675=2385(штук)   Рп(н)=66000000/38520=1713(штук)

  1.  Середньорічний випуск приладів:

    Вр(н)=1713/4=428,25(штук)     Вр(б)=752*1,38719=593 (штук)

2.3.3.  РОЗРАХУНКИ ВИТРАТ НА ПІДГОТОВКУ ВИРОБНИЦТВА ПРИЛАДУ

Кошторис витрат на проектування і виготовлення спеціального оснащення, необхідного для виробництва модернізованого приладу, розробляться за формою табл. 9. Дані щодо застосування спеціального оснащення наведені в табл. 7,  щодо нормативів трудових і матеріальних витрат на виготовлення одиниці оснащення -  в табл.8.

Таблиця  9

Кошторис витрат на проектування і виготовлення спеціального оснащення

Вид оснащення

Кількість одиниць

Витрати на оснащення, грн.

Проектування

Впр

Матеріали

Вм

Оплата за виготовлення

Воп

Накладні витрати виробника Вн

Разом

1.Ливарні форми

8

1755,65

180

499,43

696,96

3200,04

2.Штампи

12

3291,84

280

624,29

871,2

5267,33

3.Прес-форми

12

1975,10

140

499,43

696,96

3411,49

4.Монтажне оснащення

8

438,91

80

83,24

116,16

718,31

Разом:

40

7461,5

680

1706,39

2381,28

12589,17

Затрати на проектування включають витрати на оплати праці конструкторів, відрахування на соціальні заходи та накладні витрати проектних підрозділів. З урахуванням цих чинників величина витрат на комплект певного виду оснащення складає:

, грн.,

де Тп.о - трудомісткість проектування одиниці оснащення, нормогодин (табл.8);

Чод - число одиниць оснащення, одиниць (табл.7);

Пг - середньогодинна оплата праці конструктора, (5,4 грн.);

Кдп – коефіцієнт доплат при оплаті праці конструкторів (1,05-1,15);

Кдз - коефіцієнт додаткової оплати праці конструкторів (1,10-1,15);

Кс.з - коефіцієнт відрахувань на соціальні заходи за нормативом, що діє на момент виконання розрахунків,

Кн - коефіцієнт накладних витрат проектних підрозділів (1,3 – 1,6);

Сутність і величини коефіцієнтів. Кдп і Кд.з з детально розглянуті в п.4.7.

Витрати на матеріали на комплект певного виду оснащення.

, грн.

де Вм.о - витрати на матеріали на одиницю оснащення (табл.8.).

Витрати на оплату праці робітникам за виготовлення комплекту певного виду оснащення, грн.

, грн.

де Тв.о - трудомісткість виготовлення  одиниці оснащення, нормогодин (табл.8);

Пр - середньогодинна оплата праці робітника інструментального виробництва, (додаток В = 3,067грн./год.)

У діяльності виробничих підрозділів має місце високий рівень накладних витрат. Для підрозділів інструментального типу вони досягають до 200% і більше, тому норматив цих витрат можна прийняти Нн.в = 150-250%. Накладні витрати на комплект певного виду оснащення:

, грн.

Розрахунки величин Впр, Вм, Воп і Вн проводяться за всіма видами оснащення, передбаченими в табл.3. Підсумком розробки кошторису витрат на проектування і виготовлення спеціального технологічного оснащення є загальна сума цих витрат - Кс.ос.

Розрахунок:

1. Витрати на комплект певного виду оснащення:

   Кд.п=1,1 Кд.з=1,1  Кс.з=1,4 (32%, 1,9%, 2,9%, 3,2%)   Кн=1,5 Пг=5,4грн/год.

   Впр1=16*8*(5,4*1,1*1,1*1,4*1,5)=1755,65  Впр2=20*12**(5,4*1,1*1,1*1,4*1,5)=3291,84

   Впр3=12*12**(5,4*1,1*1,1*1,4*1,5)=1975,10   Впр4=4*8**(5,4*1,1*1,1*1,4*1,5)=438,91

2. Витрати на матеріали на комплект певного виду оснащення:

   Вм1=8*30=240  Вм2=12*40=480  Вм3=12*20=240   Вм4=8*10=80

3. Витрати на оплату праці робітникам за виготовлення певного виду оснащення:

   Воп1=12*8*(3,067*1,1*1,1*1,4)=499,43

   Воп2=10*12*(3,067*1,1*1,1*1,4)=624,29

   Воп3=8*12*(3,067*1,1*1,1*1,4)=499,43  

   Воп4=2*8*(3,067*1,1*1,1*1,4)=83,24

4. Накладні витрати на комплект певного виду оснащення:

   Вн1=348,48*200%/100%=696,96  Вн2=435,6*2=871,2  Вн3=348,48*2=696,96  

   Вн4=58,08*2=116,16

  1.  Витрати на проектування та виготовлення спеціального оснащення:  

    Кс.ос=12589,17 (грн.)

Загальні витрати підприємства передвиробничого характеру, що пов'язані з модернізацією, підготовкою та освоєнням виробництва нового приладу, визначаються на основі складання загального кошторису цих витрат. Кошторис розробляється за формою таблиці 10.

Таблиця 10

Кошторис витрат на модернізацію і підготовку виробництва нового приладу

Елементи витрат

Позначення

Сума, грн.

1. Науково-дослідні роботи

Кн.д

-

2. Конструкторські розробки

Кк.р

10000

3. Технологічне проектування

Кт.п

10000

4. Придбання додаткового обладнання

Кс.об

50000

5. Створення нов.роб.місць

Кр.м

8000

6. Рекламні заходи

Кр.з

6000

7. Технологічне оснащення

Кс.ос

12589,17

Загальні витрати на підготовку виробництва

Кп.в

96589,17

2.3.4 НОРМАТИВИ ВИТРАТ НА УТРИМАННЯ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЮ

МАШИН  І ОБЛАДНАННЯ

Метою виконання розділу є розробка річного кошториси витрат на утримання та експлуатацію машин і обладнання цеху-виробника приладу та обгрунтування методу і нормативу переносу цих витрат на собівартість продукції. Кошторис розробляється за формою табл.11, виходячи з планових нормативів діяльності цеху на рік початку виробництва нового приладу (табл. 3).

Таблиця 11

Кошторис річних витрат на утримання та експлуатацію машин і обладнання цеху

Елементи витрат

Позначення

Сума, тис.грн.

1 Оплата праці робітників

Фо.р

35

2. Нарахування на заробітну плату

Нзп=Фо.р*0,4

35*0,4=14

3. Амортизація

Аоб + Ав.ос

88+17=105

4. Електроенергія технологічна

Етех

152

5. Ремонт і технічне обслуговування

Роб + Рв.ос

137+23=160

6. Зношування малоцінного і швидкозношуваного інструменту та виробничого оснащення

Зв.ос

44

7. Послуги інших підрозділів і організацій

Поб

24

8. Інші витрати (3%)

Вінш

0,03*506,8=15,2????

Разом річних витрат

Воб. р

522

Норматив переносу витрат на УЕМО зазначається, виходячи з річної суми цих витрат (Воб.р) і відповідних річних показників діяльності цеху. Наприклад, якщо береться метод переносу витрат на УЕМО пропорційно оплаті праці виробничого персоналу (найчастіше це є основна заробітна плата виробничого персоналу), то норматив витрат складатиме:

, грн. витрат на УЕМО на 1 грн. оплати персоналу,

де Фт.р і Фдп — річні фонди тарифної оплати праці та доплат за відпрацьований час виробничого персоналу цеху (табл.3.), т.грн.

Ноб1=522/(290+22)=1,673 грн.

Якщо береться метод переносу витрат на УЕМО пропорційно трудомісткості продукції, то

,грн витрат на УЕМО на 1 нормогодину,

де Тр.п - трудомісткість річної програми цеху, нормогодин.

Ноб2=522/420=1,243 грн./нормогодину

Визначені нормативи будуть використані при розробці планової калькуляції собівартості виготовлення приладу.

2.3.5. РОЗРАХУНКИ ПРЯМИХ МАТЕРІАЛЬНИХ ВИТРАТ

Норми витрат прямих матеріальних ресурсів на один виріб наведені за варіантами завдання в табл.4 і 5 вихідних даних. Ціни придбання матеріальних ресурсів (додаток Д). Розрахунки прямих матеріальних витрат ведуть за формою таблиці 13.

Таблиця 2.13

Розрахунок прямих матеріальних витрат

Найменування матеріалу

Одиниця виміру

Ціна одиниці, грн.

Норма витрат, одиниць

Витрати грн./виріб

Матеріали основні

1. Сталь листова

кг.

11

14

187,00

2. Латунь листова

кг.

17

1

34,00

3. Прокат стальний

кг.

5

4

60,00

4. Прокат латунний

кг.

12

1

48,00

5. Полістирол

кг.

27,6

6

110,40

6. Стеклотекстоліт

кг.

18

3

72,00

7. Припій

кг.

16

0,4

8,00

8. Гетинакс

кг.

14

4

56,00

9. Дюраль листова

кг.

21

4

63,00

10. Алюмінієве литво

кг.

25

1

50,00

11. Капрон

кг.

10

2

20,00

12. Лаки і фарби

кг.

13,6

2

40,80

13. Дріт

м.

2,5

90

225,00

14. Кабель

м.

6,68

8

66,80

Разом

-

-

1041,00

Матеріали допоміжні

1. Розчинники.

кг.

6

2

18,00

2. Кислоти

кг.

0,66

1

1,32

3. Луги

кг.

4,5

2

4,50

Разом

-

-

-

23,82

Покупні вироби

1. Конденсатори

шт.

5

45

200,00

2. Резистори

шт.

1

55

90,00

3. Діоди

шт.

3

12

48,00

4. Транзистори

шт.

1,5

15

21,00

5. Мікросхеми

шт.

1,3

18

26,00

6. Роз’єднувачі

шт.

64

4

384,00

7. Перемикачі

шт.

3,4

6

20,40

8. Реле

шт.

6

-

0,00

9. Датчики

шт.

55

-

110,00

10. Індикатори

шт.

8

-

64,00

11. Трансформатори

шт.

180

2

360,00

12. Вимірювальні прилади

шт.

970

1

1940,00

13. Електродвигуни

шт.

525

1

1050,00

14. Кріплення

кг.

20

2

60,00

Разом

-

-

4373,40

Енергія технологічна

3,48

Разом матеріальні витрати

5441,70

До прямих витрат на енергію технологічну в даному випадку слід віднести витрати на випробування готового приладу під навантаженням:

, грн/виріб,

де Пс - потужність споживання приладу, Вт (табл.2.2);

Трег і Твип – норми часу відповідно на регулювання та випробування приладу, нормогодин (табл.2.6);

Цел - ціна 1 кВт. год електроенергії (за тарифом, на момент виконання роботи).

Пс(н)=300Вт; Трег=8 нормогодин; Твип=50;  Цел=0,2грн./кВт;  Ет(н)=300*(8+50)*0,2/1000=3,48 грн./виріб;

У собівартість продукції прямі матеріальні витрати включаються з урахуванням вартості відходів, що повертаються - утилізуються або використовуються на інші потреби. При виконанні даної роботи вартість таких відходів (Вп) береться в розмірі 2-5% від суми витрат на Мо. При розрахунках собівартості продукції величина Вп віднімається від загальної суми витрат.

Вп=3%*1041,00/100%=31,23 грн./виріб

2.3.6 Розрахунок прямих витрат на оплату праці

Метою розрахунків розділу є обґрунтування планової величини зазначених витрат у собівартості модернізованого приладу.

Розрахунки ведуться за формою таблиці 2.14:

Таблиця 2.14

Розрахунок трудомісткості й тарифної оплати робіт по виготовленню приладу

Види робіт

Середній розряд

Годинна тарифна ставка, грн/год.

Планова трудомісткість, нормогодин

Оплата за тарифом,

грн/виріб

1. Розкрійні

2,3

2,669

6

16,02

2.Штампувальні

4,0

3,400

3

10,20

3. Ливарні

3,0

3,067

2

6,13

4. Зварювальні

3,0

3,067

4

12,27

5. Термічні

4,5

3,631

16

58,10

6. Слюсарні

3,0

3,067

14

42,94

7. Механообробні

3,7

3,300

10

33,00

8. Монтажні

4,0

3,400

18

61,20

9. Складальні

4,0

3,400

15

51,00

10. Регулювальні

5,0

3,862

8

30,90

11. Випробувальні

4,0

3,400

50

170,00

Разом по виробу

-

-

Твир = 146

Отар = 491,75

Величина годинних тарифних ставок (Тс.с) для оплати робіт різних тарифних розрядів взяті з додатку В.

В таблиці 2.6 наведені середньостатистичні розряди робіт, які на практиці часто мають дрібне значення. В цьому випадку в планово-економічних розрахунках використовуються розрахункові (умовні) годинні тарифні ставки дрібних розрядів. Величина такої ставки вираховується за формулою:

, грн за годину,

де та - відповідні годинні тарифні ставки меншого та більшого цілих розрядів;

Д – дрібна частина нестандартного розряду.

Для даного варіанту завдання розрахуємо значення дрібних розрядів:

Витрати з основної заробітної плати робітникам за виготовлення приладу складуть

,грн/виріб,

де Ндп – норматив доплат за відпрацьований час (%), що враховує середній рівень широкого кола передбачених законодавством доплат за відпрацьований робітниками час (оплата нічних, та інших робіт).

Зо=491,75* (1+7,59/100)=529,05 грн./виріб;

Для цеху-виробника приладу цей норматив на плановий рік складає

, %,

де Фт.р і Фдп – планові річні фонди оплати виробничого персоналу цеху, відповідно тарифний і доплат за відпрацьований час, тис.грн.(табл.2.3).

Нд.п=22/290*100%=7,59%;

Додаткова заробітна плата робітникам за виготовлення приладу, що враховує оплату відпусток та інших доплат за невідпрацьований час, передбачених законами, складає:

, грн/виріб,

Зд=529,05*11,22/100=59,35 грн./виріб;

де Нд.з – норматив додаткової заробітної плати (%), величина якого на плановий рік складає

, %,

де Фд.з – річний фонд доплат за невідпрацьований час виробничого персоналу цеху, т.грн (табл.2.3).

Нд.з=(35/(290+22))*100=11,22%;

Обов’язкові нарахування на оплату праці виробничого персоналу для формування фондів соціальних заходів у собівартості приладу складуть:

, грн/виріб,

де Нс.з – державний норматив відрахувань на соціальні заходи, що діє на момент виконання розрахунків.

Нс.з=40%;  Вс.з= (529,05+59,35)*40/100=235,36 грн./виріб.

2.3.7 РОЗРАХУНКИ ІНШИХ ПРЯМИХ ВИТРАТ

У ситуації, що моделюється, при виконанні даної роботи до інших прямих витрат слід віднести витрати, пов'язані з підготовкою процесів виробництва нового (в даному випадку модернізованого) приладу. Загальна величина цих витрат була значена при виконанні п.4.З - підсумок розробки кошторису витрат на підготовку виробництва нового приладу (величина Кп. в, т.грн.).

На практиці такі одноразові  витрати передвиробничого характеру можуть бути дуже великими і відігравати значну роль у формуванні собівартості продукції. У таких випадках при калькулюванні собівартості продукції виділяється окрема стаття - "Витрати на підготовку продукції". На собівартість одиниці продукції вони переносяться прямим методом -–пропорційно обсягу продукції:

, грн/виріб,

де Вр –річний випуск продукції, одиниць,

Там - термін погашення /амортизації/ витрат, років

При незначних сумах Кп.в вони погашаються протягом одного року випуску продукції. а при значних - за більш довгостроковий період, але не більше очікуваного терміну виробництва продукції (норматив Тн у табл.1).

Розрахунок:

Витрати на підготовку продукції:

              Там=Тн=4роки;  Кп.в= 96589,17 грн.;  Вр(н.)=752 штук;

Вп.в= 96589,17 / (752*4) = 32,11 грн./виріб

2.3.8 Розрахунки непрямих витрат

На підприємстві серед непрямих витрат найчастіше виділяють:

  1.  витрати на утримання та експлуатацію машин і обладнання - Воб;
  2.  загальноцехові витрати - Вц;  загальновиробничі (заводські) витрати - Вз.в;
  3.  адміністративні витрати – Вад. збутові витрати - Взб.

Витрати на утримання та експлуатацію машин і обладнання в собівартості приладу найчастіше визначаються через норматив переносу цих витрат або пропорційно витратам на основну оплату праці виробничого персоналу, або пропорційно трудомісткості його виготовлення. Як перший, так і другий варіанти планового нормативу були розглянуті в п.2.3.4. Якщо прийняти перший підхід (норматив Н1об)

, грн/виріб,

де Зо - витрати з основної заробітної плати робітникам за виготовлення приладу, грн (визначені в п.2.3.7).

Метод переносу витрат на УЕМО (перший чи другий) вибирається самостійно.

Воб= 529,05*1,67=885,16 грн./виріб;

Виробнича собівартість одиниці виробу для цеху-виробника, складові якої визначено в п.п.2.3.6, 2.3.7, 2.3.8 і 2.3.9

, грн/виріб.

Св(н)= 1041,00+23,82+4373,40+3,48-31,23+529,05+59,35+235,36+32,11+885,16+164,01 = =7315,41 грн

Сумарна величина загальновиробничих витрат в господарській практиці розподіляється пропорційно цеховій собівартості продукції підприємства. Тому в собівартості окремих видів продукції загальновиробничі витрати складають:

, грн/виріб,

де Нз.в – норматив переносу (плановий або фактичний) загальновиробничих витрат у відсотках до цехової собівартості(в табл.3)

Нз.в=31%;     Вз.в (н.) = 529,05*31/100=164,01 грн./виріб;

Адміністративні витрати в собівартості окремих видів продукції розподіляються пропорційно виробничої собівартості продукції. Планова величина нормативу переносу цих витрат наведена в табл. 2.3 (норматив Над, %). Планова величина адміністративних витрат в собівартості приладу складе:

, грн/виріб

Над=17%; Вад (н.)=7315,41*17/100=1243,62грн./виріб

Витрати збутового характеру також можуть бути враховані в собівартості об’єктів, що калькулюються, пропорційно нормативу Нзб, % (таблиця 2.3). Планова величина збутових витрат в собівартості приладу складе:

, грн/виріб

Нзб=6%; Взб (н.) = 7315,41*6/100= 438,93 грн./виріб

З урахуванням позавиробничих витрат визначається повна собівартість приладу:

, грн/виріб.

Сп(н)= 7315,41+1243,62+438,93=8997,96 грн./виріб.

2.3.9 Розробка планової калькуляції собівартості приладу

Метою цього розділу роботи є розробка стандартного економічного документа - калькуляції, що офіційно визначає величини і склад собівартості того чи іншого виду продукції (послуги, замовляння). Документ розробляється за формою табл. 2.15:

Таблиця 2.15

Калькуляція собівартості виготовлення виробу “Прилад вимірювальний” (планова)

Статті витрат:

Позначення

Сума, грн

Питома вага, %

Посилання на розрахунки

1. Прямі матеріальні витрати

1. Сировина і основні матеріали

Мо

1041,00

2. Матеріали допоміжні технологічні

Мд.т

23,82

3. Покупні вироби, напівфабрикати

Пв

4373,40

4. Енергія( паливо технологічна)

Ет

3,48

5. Відходи (вираховуються)

Вп

31,23

2. Прямі витрати на оплату праці

6. Основна заробітна плата виробничого персоналу

Зо

529,05

7. Додаткова заробітна плата виробничого персоналу

Зд

59,35

8. Нарахування на оплату праці

Вс.з

235,36

3. Інші прямі витрати

9. Витрати на підготовку виробництва виробу

Вп.в

32,11

4. Непрямі витрати

10. Утримання та експлуатація машин і обладнання

Воб

885,16

11. Загальновиробничі витрати

Вз.в

164,01

Разом виробниче собівартість

Св

7315,41

12. Адміністративні витрати

Вад

1243,62

13. Витрати на збут.

Взб

438,93

Разом повна собівартість

Сп

8997,96

Вартість товару (нижня межа ціни без ПДВ)

Цнж

8997,96

.

2.3.10 Обґрунтування проектної ціни приладу

Загальновідомо, що в умовах ринкової економіки ціни на товари формуються під впливом конкретних факторів на ринках збуту цих товарів. На етапах створення нового товару, що моделюється в даній роботі, можна лише вести мову про прогнозну (проектну, розрахункову) ціну товару, з якою товаровиробник виходить на ринки збуту. Метою виконання цього комплексу розрахунків є засвоєння методології обгрунтування проектної ціни нового приладу.

При обгрунтуванні проектної ціни товару насамперед треба враховувати, що вона має об'єктивні обмеження - нижню (Цнж) та верхню (Цвр) межі. Нижня межа визначається з умови дотримання інтересу підприємства-виробника. Ціна товару повинна забезпечувати йому покриття капіталовкладень, що були здійснені для розробки і організації виробництва товару.

Нижня межа проектної ціни модернізованого приладу складає

, грн/виріб. Цнж= 8997,96 грн./виріб;

Розрахунок величини Цнж надається в калькуляції:

Верхня межа проектної ціни товару визначається з умов дотримання інтересів споживачів товару. Ціна на товар повинна бути не вище, ніж ціна товарів-конкурентів або товару-попередника з урахуванням зміни його споживчих властивостей — продуктивності, строку служби, експлуатаційних витрат і т. ін. Ця умова може бути вирішена таким способом:

, грн./виріб,

Цкон- ціна конкурентів, приймається на 25% вище повної собівартості.

Цвр = 8997,96*1,25=11247,45 грн

Зміна споживчих властивостей модернізованого приладу в порівнянні з його варіантом до модернізації насамперед залежить від співвідношення витрат споживача на одиницю кінцевого ефекту — в даному випадку витрат на 1 вимір (Вод).

Для визначення величин витрат споживачів приладу на його застосування розробляється порівнювальний кошторис витрат на експлуатацію варіантів приладу за формою таблиці 2.15.

Таблиця 2.15

Кошторис річних витрат на експлуатацію приладу.

Елементи витрат

Позначення

Величина

базовий

новий

Оплата праці оператора по обслуговуванню приладу

Воп

6454,24

5801,54

Нарахування на оплату праці

Внар

2581,70

2320,62

Амортизація приладу

Ван

3959,10

3959,10

Електроенергія

Вел

350,40

39,99

Поточні ремонти (регламентні роботи).

Впр

254,38

135,67

Розхідно-експлуатаційні матеріали

Вен

1553,60

997,00

Разом витрат:

15153,42

13253,92

Витрати на оплату праці оператора по обслуговуванню приладу:

, грн/рік,

де Гтс — годинна тарифна ставка оператора відповідно розряду, грн/годину;

Фр — річний ефективний фонд часу використання приладу, годин на рік (визначений в п. 2.3.1);

Кдп — коефіцієнт доплат за відпрацьований час (дивіться п. 2.3.3).

Гт.с(б)=2,89 грн./год Гт.с.(н)=2,53; Кд.п=1,15;

Фр(н)=1994год.; Фр(баз)=1942 годин;

Воп (б)=2,89*1942*1,15=6454,24 грн/рік;  Воп(н)=2,53*1994*1,15=5801,54грн./рік;

Нарахування на оплату праці оператора:

, грн/рік,

де Нсз — норматив нарахування, що діє на момент виконання розрахунків;

Внар(б)=6454,24*0,4=2581,70 грн; Внар(н)=5801,54*0,4=2320,62 грн/рік;

Величина річної амортизації приладу складе:

, грн/рік,

де Вб — балансова вартість приладу, що визначається ціною його придбання з урахуванням транспортно-монтажних витрат (на 10–15% більше величини Цнж), грн.

Нам — річна норма амортизації приладу, % (згідно з нормативами, що діють на момент розрахунків).

Нам=40%; Вб=Цнж*1,1=8997,96*1,1=9897,76грн.;

Вам= 9897,76*0,4=3959,10 грн./рік

Витрати на електроенергію, що споживає прилад, визначаються:

, грн/рік,

де Пс — потужність споживання варіанта приладу, Вт (таблиця 2.2);

Цел — ціна 1 кВт години електроенергії ;

Пс(б)=900Вт; Пс(н)=100Вт; Цел=0,2грн./кВт;

Вел(б)=(900/1000) * 1947*0,2=350,40 грн./рік;

Вел(н)= (100/1000)*1999*0,2=39,99 грн./рік;

Витрати на поточні ремонти (періодичні регламентні процедури):

, грн/рік,

де Чр — число регламентних процедур за рік (визначено в п. 2.3.1);

Вр.п — витрати на одну регламентну процедуру, грн. (таблиця 2.2).

Чр(б)=5,09 Чр(н)=3,39; Вр.п.(б)=50; Вр.п(н)=40;

Впр(б)=5,09*50=254,38 грн./рік;   Впр(н)=3,39*40=135,67 грн./рік;

Витрати на розхідно-експлуатаційні матеріали:

, грн./рік

де Нем — норматив витрат на експлуатаційні матеріали, грн. на 100 вимірів;

Пре — річна експлуатаційна продуктивність варіанту приладу, вимірів за рік (визначено в п. 2.3.1).

Не.м(б)=10; Не.м(н)=5; Пр.е(б)=15536; Пр.е (н)=19940;

Вен(б)=10*15536/100=1553,60 грн/рік;   Вен(н)= 5*19940/100=997,00 грн/рік;

В підсумку, витрати споживача на один вимір за варіантом приладу визначається:

, грн/вимір.

Вод(б)=15153,42/15536=0,975       Вод(н)=13253,92/19940=0,665

Коефіцієнт зміни витрат споживача на один вимір:

,

Кз.вт=0,975/0,665=1,466;

де індекси “б” і “н” позначають відповідно базовий та новий зразки прибору.

Коефіцієнт зміни строку служби нового прибору в порівнянні з базовим зразком визначається на підставі даних про нормативні строки служби, що наведені в таблиці 2.2.

Кз.сл=6/5=1,2;

В цілому величина інтегрованого коефіцієнту підвищення споживчих властивостей нового зразку в порівнянні з базовим (на практиці може бути і зниження споживчих властивостей, коли пропонується більш примітивний  і дешевий виріб в порівнянні з базою), в ситуації, що розглядається, може бути визначена за наступною формулою:

,

де Кд — експертна оцінка поліпшення дизайну та ергономічних властивостей нового приладу в порівнянні з базою (таблиця 2.2)

Кд=1,07; Кз.в=1,466*1,2*1,07=1,882

Рішення про встановлення проектної ціни нового приладу (Цпр) студент приймає самостійно, виходячи з співвідношення;

Цнж < Цпр < Цвр,

Цпр=10500,00 грн./виріб;    8997,96  < 10500,00  < 11247,45

Чим більше величина Цпр наближається до Цвр, тим більша частина ефекту від використання нового товару переходить до сфери виробництва. Чим більше Цар наближається до Цнж, тим більша частина ефекту переходить у сферу споживання товару.

2.3.11 Аналіз ефективності нового приладу.

Визначення конкретної величини проектної ціни модернізованого приладу дозволяє зробити аналіз очікуваного ефекту від переходу на випуск і використання нового варіанта приладу замість базового зразка як для сфери виробництва, так і для сфери споживання.

Для підприємства-виробника порівняльний ефект від переходу на випуск нового приладу замість базового проявляється в одержанні фактичної величини прибутку (Пф) в розмірі , більшому ніж його величина — Пн (визначена при розробці калькуляції).

, грн./виріб,

де Сп — повна собівартість нового приладу, грн.

Пф=10500-8997,96=1502,04 грн./виріб;

Річний економічний ефект від зростання прибутку виробника:

, грн.,

де — річний випуск нових приладів (п. 2.3.2)

Еф.в= 1502,04*752=1129534,08 грн/рік

Для споживачів нового товару порівняльний ефект має місце у формі зниження поточних витрат на один вимір. Річний економічний ефект від використання річного обсягу випуску нових приладів у сфері споживання складає:

,грн.,

де — річна експлуатаційна продуктивність нового приладу, вимірів на рік

Еф.с=(0,975-0,665)*19940*752=4648412,80 грн/рік

Аналіз співвідношення величини Еф.в і Еф.с дозволяє зробити висновок про “справедливість” встановлення проектної ціни нового приладу. Значне перевищення ефекту в сфері споживачів, дає підставу для перегляду Цпр в бік збільшення для забезпечення більш справедливого перерозподілу ефектів.

2.3.12 Підсумки виконання роботи.

Ефективність реалізації проекту модернізації приладу підтверджують основні показники ефекту, який отримує як виробник , так і споживач продукції(приладу). Так, економічний ефект для виробника складає 1129,5 тис.грн./рік, а для споживача – 4648,4 тис.грн./рік. Такі значні показники економічного ефекту для споживача в першу чергу через те, що річні витрати на експлуатацію нового приладу в порівнянні з базовим приладом значно зменшились (Витрати на один вимір зменшилися з 0,975 грн до 0,665 грн, тобто на 32%).

Таблиця 2.16

Порівняння показників

Найменування показника

Базовий варіант

Новий варіант

1. Річна експлуатаційна продуктивність

15536

19940

2. Загальна потрібність ринку в приладі (штук)

3862

3009

3. Середньорічний випуск (штук)

966

752

4. Витрати споживача на один вимір (грн.)

0,975

0,665

5. Повна собівартість (грн..)

-

8997,96

6. Нижня межа ціни (грн.)

-

8997,96


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

78566. Правила для учнів 128.5 KB
  Обговорення відомих правил для учнів Заходить вчитель треба встать Коли тобі дозволять сядь Сказати хочеш не гукай А тільки руку піднімай. Сьогодні ми продовжимо складати нові правила для учнів запам’ятовувати їх і виконувати. Друге правило для учнів Вчасно йди завжди до школи Та не спізнюйся ніколи.
78567. Вчимо правила безпечної поведінки, граючи 94.5 KB
  Мета: Навчити учнів дотримуватися правил безпечного переходу вулиць і доріг повторити правила дорожнього руху розглянути причини ДТП вчити запобігати їх виникнення. Я допомагаю машинам і пішоходам виконувати правила дорожнього руху.
78568. ОСНОВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ 32.5 KB
  Мета: Сформулювати уявлення про правопорушення; познайомити з видами правопорушень; вчити учнів бути чесними громадянами України; виховувати негативне ставлення до правопорушень норм моралі та прав людини. Сьогодні на уроці ми поговоримо про правопорушення.
78569. Мы школьниками стали 43 KB
  Ведущий: Ну, конечно, в первый! Мы проучились в нем...месяца и стали настоящими учениками. Приглашаем всех на весёлый праздник - «Мы школьниками стали». 3-й ученик: Пусть зовут нас «шестилетки»! пусть не ставят нам отметки! Не ведём мы дневники!
78570. Повторення вивченого про прикметник. Спостереження за роллю прикметників у мовленні 90 KB
  Прикметники-синоніми прикметники-антоніми та прикметники багатозначні слова. Спиши вставляючи в речення потрібні за змістом прикметники. Випиши прикметники. Опиши поданий український вишитий рушник використовуючи різні прикметники.
78571. Водойми, їх різноманіття 49 KB
  Вода. Під горою під крутою не ріка тече струною Це холодна б’є вода із старого Джерела. Яке значення має вода на Землі Які водойми суші ви знаєте Яким кольором позначають воду на карті глобусі IV Вивчення нового матеріалу 1. Вода напуває Землю яка годує людину.
78572. Збережемо природу Землі разом 95 KB
  Мета. Поглибити і розширити знання учнів про вплив людини на природу Землі. Підвести дітей до усвідомлення необхідності зберігати та примножувати природні багатства, раціонально їх використовувати.
78573. Що належить до природи. Жива і нежива природа 35.5 KB
  Мета: розширити знання учнів про різноманітність природи; формувати уявлення про живу та неживу природу; вчити відрізняти предмети природи від речей виготовлених людиною; розвивати вміння спостерігати за об’єктами природи; виховувати дбайливе ставлення до природи речей створених людиною.
78574. Охорона природи України 165.5 KB
  Поглибити і розширити знання дітей про роль природи її вплив на людину про необхідність збереження і охорони природного середовища; підвести дітей до усвідомлення необхідності зберігати і примножувати природні багатства раціонально їх використовувати.