84805

Методичні рекомендації: Теорія держави і права

Книга

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

Індивідуальні завдання виконуються студентами самостійно під керівництвом викладачів. Як правило, індивідуальні завдання виконуються кожним студентом окремо. У тих випадках, коли завдання мають комплексний характер, до їх виконання можуть залучатися кілька студентів.

Украинкский

2015-03-22

421.5 KB

2 чел.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЦЕНТРАЛЬНА СПІЛКА СПОЖИВЧИХ ТОВАРИСТВ УКРАЇНИ

Кіровоградський кооперативний коледж економіки і права імені М.П. Сая

Циклова комісія правових дисциплін

ЗАТВЕРДЖУЮ

Заступник директора

з навчально-методичної роботи

_________________ Л.М. Кононова

«___»__________201__р.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

з написання та захисту

КУРСОВИХ РОБІТ

з дисципліни «Теорія держави і права»

      

      Розглянуто на засіданні

 циклової комісії правових

  дисциплін

      Протокол № ___

      від «___»____________ 2014 р.

      Голова циклової комісії

      ________________ Т.А. Барбанова

КІРОВОГРАД

2014

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

2. ВИМОГИ ДО КУРСОВОЇ РОБОТИ

2.1. Мета та характер роботи

2.2. Послідовність виконання курсової роботи

2.3. Структура курсової роботи

2.4. Вимоги до оформлення курсової роботи

2.5. Підготовка до захисту роботи

2.6. Захист курсової роботи

3. ДОДАТКИ

3.1. Зразок титульної сторінки курсової роботи

3.2. Зразок заяви на написання курсової роботи

3.3. Зразок оформлення плану до курсової роботи

3.4. Зразок індивідуального календарного плану виконання роботи

3.5. Зразок переліку використаних в роботі скорочень

3.6. Зразок оформлення змісту курсової роботи

3.7. Зразок оформлення списку використаних джерел

4. ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ

5. РЕКОМЕНДОВАНІ НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ ТА ЛІТЕРАТУРА

  1.  ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Методичні рекомендації з написання та захисту курсової роботи з дисципліни «Теорія держави і права» складені відповідно до «Положення про курсові роботи в Кіровоградському кооперативному коледжі економіки і права імені М.П.Сая» та «Загальних методичних рекомендацій до виконання курсових робіт (проектів)». Вони розроблені на підставі чинних нормативних документів вищої школи, на основі Навчальної програми дисципліни «Теорія держави і права», затвердженої НМЦ «Укоопосвіта» 29.04.2010 р. та відповідно до навчального плану підготовки молодших спеціалістів з права за спеціальністю 5.03040101 Правознавство.

Ці рекомендації спрямовані на ознайомлення студентів з етапами підготовки, написання, захисту курсової роботи з теорії держави і права та вимогами, які ставляться до такого виду робіт.

Однією із форм організації навчання у вищому навчальному закладі є індивідуальні творчі завдання, що мають на меті поглиблення, узагальнення та закріплення знань, які студенти одержують в процесі навчання, а також застосування цих знань на практиці.

Індивідуальні завдання виконуються студентами самостійно під керівництвом викладачів. Як правило, індивідуальні завдання виконуються кожним студентом окремо. У тих випадках, коли завдання мають комплексний характер, до їх виконання можуть залучатися кілька студентів.

До індивідуальних завдань належать і курсові роботи з теорії держави і права.

Виконання курсової роботи має свої особливості. Це завдання навчально-дослідницького, творчого характеру, яке має на меті більш глибоке засвоєння положень теорії держави і права, набуття необхідних навичок узагальнення державно-правової практики.

На другому курсі навчання за навчальним планом спеціальності 5.03040101 Правознавство передбачається вивчення дисципліни «Теорія держави і права», яка є базовою фундаментальною дисципліною і вихідним початком для вивчення всіх інших юридичних дисциплін. Біля 45% матеріалу, передбаченого навчальним планом, виноситься на самостійне вивчення, тому студентам рекомендується написання курсових робіт.

Головна мета таких курсових робіт – допомогти самостійному оволодінню студентами положеннями навчальної дисципліни «Теорія держави і права», забезпечити глибоке засвоєння найбільш важливих та складних питань, активізувати індивідуальну роботу студентів, навчити відшуковувати необхідну літературу та аналізувати її, а також виробити навички формулювання і чіткого викладення думки.

Захист курсової роботи як форма контролю належить до системи контрольних заходів, здійснюваних протягом навчального року.

Помічником і наставником студента під час виконання ним курсової роботи з теорії держави і права виступає керівник.

2. ВИМОГИ ДО КУРСОВОЇ РОБОТИ

2.1. Мета та характер роботи

Згідно з Конституцією, Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. В Україні визначається і діє принцип верховенства права.

Професійний рівень юристів багато в чому визначається вмінням правильно тлумачити закони та інші нормативні акти, своєчасно і правильно приймати правові рішення, юридично грамотно складати ділові документи.

Ці завдання необхідно вирішувати протягом всього навчального процесу. При цьому важливе значення в закріпленні знань студентів, вироблені в них творчого підходу в отриманні навичок самостійної професійної діяльності відіграє курсова робота. Вона покликана сприяти закріпленню теоретичних знань, отриманих в процесі вивчення теорії держави і права, прищепленню практичних навичок та навичок науково-дослідницької роботи.

Написання курсової роботи передбачено навчальними планами і є логічним продовженням оволодіння нормативним матеріалом курсу «Теорія держави і права», сприяє поглибленому його вивченню, певній систематизації, розширенню і закріпленню отриманих знань.

До основних задач, які розв'язуються під час написання курсової роботи, відносяться:

- поглиблення, систематизація та закріплення теоретичних знань з навчальної дисципліни «Теорія держави і права»;

- відпрацювання навичок самостійної роботи з елементами наукового пошуку;

- розвиток вміння узагальнювати теоретичний матеріал;

- оволодіння науковими методами аналізу практичної інформації;

- відпрацювання навичок роботи зі спеціальною літературою, довідковими, періодичними виданнями тощо;

- розвиток навичок формулювання висновків на основі наукової аргументації;

- здатність обґрунтування рекомендацій та пропозицій щодо
вдосконалення державно-правових інститутів.

Бажаним для студентів є використання фактичних матеріалів зі статистичних збірників, довідкових видань, аналітичних звітів міжнародних та національних науково-дослідницьких організацій, а також матеріалів державних органів.

Студент несе відповідальність за дотримання встановлених вимог до курсової роботи і регламенту її виконання. Робота оцінюється позитивною оцінкою тоді, коли вона є самостійно виконаним дослідженням і оформлена у відповідності до вимог, які зазначені нижче.

2.2. Послідовність виконання курсової роботи

Процес виконання курсової роботи з дисципліни «Теорія держави і права» поділяється на декілька етапів, а саме:

1) вибір теми курсової роботи та складання індивідуального календарного плану виконання курсової роботи;

2) формування інформаційної та статистичної бази написання роботи за визначеною тематикою;

3) складання плану роботи;

4) формування тексту курсової роботи,

5) оформлення роботи;

6) подання курсової роботи на рецензування;

7) захист курсової роботи.

Тематика курсових робіт з теорії держави і права визначається цикловою комісією правових дисциплін і відповідає змісту та завданням навчальної дисципліни. Вона є актуальною і тісно пов’язується з практичними потребами фахівців з права.

Тематика курсових робіт з теорії держави і права щорічно коригується з урахуванням набутого на цикловій комісії правових дисциплін досвіду, побажань спеціалістів, які беруть участь у рецензуванні робіт.

Визначена і затверджена цикловою комісією тематика курсових робіт з теорії держави і права доводиться до відома студентів не пізніше 30 жовтня поточного навчального року.

Студентам надається право вільного вибору теми роботи із запропонованого цикловою комісією переліку. Студенти також можуть пропонувати власні теми. Виконання курсової роботи з однієї теми кількома студентами можливе лише за умови того, що вони є чітко різними за змістом, методами дослідження та висновками.

Тему курсової роботи студент обирає, враховуючи свої знання, здібності та інтереси. Крім того, враховується актуальність теми для дослідження, особисті та професійні інтереси студента та напрямок науково-дослідної роботи, якщо він вже визначився раніше. При виборі тем курсових робіт з загальнонаукового циклу теорії держави і права слід враховувати, що вони є методологічною основою прикладних досліджень.

Обравши тему, студент подає заяву (не пізніше 30 листопада поточного навчального року) у 2 примірниках: один залишається у студента, інший – зберігається на цикловій комісії до моменту захисту виконаної роботи на ім'я голови циклової комісії за зразком, наведеним у додатку Б, узгодивши попередньо неможливість її дублювання іншими студентами з керівником.

Приступати до виконання курсової роботи за обраною темою студент може лише з моменту письмового затвердження теми керівником.

Після визначення теми студент із керівником розробляє індивідуальний план-графік виконання курсової роботи із зазначенням усіх етапів та офіційних термінів виконання. Графік підписується студентом та керівником (зразок оформлення індивідуального плану-графіка подано у Додатку Г). Зміна плану-графіка виконання курсової роботи допускається тільки за згодою керівника.

В процесі підготовки до написання курсової роботи підбираються та вивчаються літературні джерела, складається бібліографія. Дієву допомогу студенту в цьому надає керівник, а також працівники бібліотек. Самостійний пошук літературних джерел здійснюється за допомогою бібліотечних каталогів (систематичного, алфавітного), реферативних журналів, бібліографічних довідників, засобів Інтернету. Особливої уваги слід приділити періодичним виданням, роз'ясненням Конституційного суду України, постановам пленуму Верховного суду України, судовій практиці та засобам Інтернету, де оперативно публікуються результати досліджень фахівців в галузі теорії держави і права. При написанні курсової роботи обов'язково слід користуватися судовою практикою, статистичними даними, які містяться в щорічних виданнях. Одним із пріоритетних напрямків є характеристика світового досвіду, вивчення для цього іноземних джерел.

Методика вивчення літератури як основа наукового дослідження в курсовій роботі залежить від характеру та індивідуальних особливостей студента загальноосвітнього рівня і спеціальної підготовки, ерудиції та особливостей пам'яті, звичок і працездатності. Разом з тим є доцільним дотримання загальних правил обробки літератури. Спочатку потрібно ознайомитися з основною літературою (підручниками, теоретичними статтями), а потім прикладною (законодавчими актами, інструктивними матеріалами, статтями про конкретні дослідження тощо). Вивчення складних джерел (монографій) слід починати лише після простіших (підручників). Вивчення книг передує вивченню статей, більш давніх видань, найновіших джерел. Підібрана таким чином література підлягає попередній обробці. Ознайомлення з нею включає огляд змісту, читання передмови, анотації.

Розділи, що мають особливе значення для курсової роботи, старанно обробляються з огляду перш за все на те, які ідеї та пропозиції щодо розв'язку проблемних питань обраної теми в них пропонуються, чи наявні дискусійні питання, різні точки зору на них та чи виявлені протиріччя у процесі їх розв'язання.

В процесі опрацювання літератури на окремих аркушах або картках роблять конспективні записи, виписки з тексту, цитати, зазначають наявний цифровий матеріал. При цьому слід обов'язково робити повні бібліографічні записи джерел, якими користувався автор, назви книги (статті), видавництва (назви журналу), року видання, обсягу книги (номера журналу), номера сторінки з тим, щоб використати ці записи для підготовки списку використаних джерел та зробити необхідні посилання на них в тексті курсової роботи.

Попереднє ознайомлення з літературними джерелами є основою для складання плану курсової роботи.

План включає в себе:

Вступ. 

Основна частина з поділом на розділи. 

Висновки. 

Самостійно складений студентом план обговорюється з керівником, у разі необхідності уточнюється і після цього затверджується (не пізніше 15 грудня поточного навчального року).

Приступати до написання курсової роботи за обраною темою студент може лише з моменту письмового затвердження плану роботи керівником.

Формування тексту курсової роботи відбувається шляхом систематизації й обробки зібраних матеріалів по кожній позиції плану. В текст включаються тільки цілеспрямовано проаналізовані матеріали. На цьому етапі також аналізується судова практика, обґрунтовуються пропозиції, формулюються висновки, підбирається ілюстративний матеріал (рисунки, таблиці). В процесі роботи визначається необхідність доповнення додатковими матеріалами. Одержаний початковий варіант курсової роботи доповнюється, уточнюються деякі положення, остаточно формулюються всі висновки і пропозиції.

В процесі написання курсової роботи студент за виникнення такої необхідності може звертатися до керівника за консультацією, час якої призначається керівником.

Текст курсової роботи повинен бути відредагованим, стилістично витриманим у відповідності до вимог наукового дослідження. Остаточне оформлення курсової роботи здійснюється відповідно до вимог, які детально описані в одному з наступних розділів методичних рекомендацій.

Виконана курсова робота у встановлений регламентом термін подається на циклову комісію і після реєстрації передається керівникові для рецензування.

У своїй рецензії викладач відмічає позитивні сторони і недоліки курсової роботи, оцінює ступінь самостійності формулювання основних положень та висновків, наявність елементів творчого пошуку та новизни, величину масиву опрацьованої інформації, дотримання вимог щодо змісту та оформлення роботи, а також робить висновок щодо допуску до захисту з попередньою оцінкою.

За незадовільної оцінки робота повинна бути переоформлена з урахуванням зауважень керівника. До повторного захисту робота допускається з попередньою рецензією.

Захист курсових робіт здійснюється прилюдно, у відповідності до встановленого графіку, у присутності  комісії.

Процедура захисту  передбачає  стислий  виклад студентом головних проблем дослідження та їх розв'язку, обговорення основних результатів. До захисту студент знайомиться з рецензією керівника і готується аргументовано відповісти на подані ним зауваження.

В процесі захисту членами комісії оцінюється глибина знань студентом досліджуваної теми, вміння вести дискусію, обґрунтовувати і відстоювати свою точку зору, чітко відповідати на поставлені запитання. Остаточна оцінка вноситься в відомість та залікову книжку студента і перегляду (перезахисту) не піддягає.

Керівник курсової роботи:

- затверджує обрану студентом тему курсової роботи;

- затверджує складений студентом план курсової роботи;

- визначає терміни і координує порядок виконання курсової роботи;

- рекомендує студентам сучасні літературні джерела та надає поради щодо збору матеріалів судової практики, які необхідні для виконання курсової роботи;

- визначає консультаційні дні щодо процесу виконання курсової роботи;

- періодично перевіряє якість і своєчасність виконання курсової роботи, згідно графіка перевірки опрацьованого матеріалу студентом;

- у разі недотримання термінів виконання курсової роботи студентом  доповідає голові циклової комісії або запрошує студента на засідання циклової комісії.

Керівництво курсовими роботами здійснюється кваліфікованими викладачами, які мають досвід науково-педагогічної і практичної роботи з даної проблеми та здатні надати студентові суттєву організаційно-методичну допомогу в підготовці роботи, її оформленні та захисті. Керівник контролює хід виконання курсової роботи, своєчасне подання її на рецензування.

2.3. Структура курсової роботи

Курсова робота повинна бути логічно побудованою і мати характер цілісного і завершеного самостійного дослідження.

Традиційно курсова робота має описово-досліджуваний, теоретико-аналітичний характер і складається зі вступу, основної частини та висновків.

Вступ. У вступі обґрунтовується актуальність обраної для дослідження теми курсової роботи, ступінь її наукової розробки у вітчизняній та закордонній літературі, теоретична та практична значущість; з’ясовуються об’єкт, предмет, визначається мета та завдання дослідження; встановлюється  інформаційна база проведеного дослідження; окреслюються методи дослідження.

Актуальність теми повинна містити обґрунтування важливості аналізованої проблеми в курсі «Теорія держави і права», її соціальної значимості для громадського життя.

Огляд літератури передбачає характеристику літератури, використаної при написанні курсової роботи. При цьому важливо акцентувати увагу на виданнях, що містять різноманітні точки зору по досліджуваній проблемі. Звертаємо увагу, що аналізовані публікації повинні підтверджуватися відповідними посиланнями на джерело.

Визначення об'єкта дослідження передбачає формулювання основного напрямку наукового знання в галузі теорії держави і права. Предмет дослідження є частиною основного напрямку наукового знання (об'єкта дослідження). До нього відносяться окремі аспекти об'єкта, що взагалі не вивчалися або вивчалися частково, або ж результати, висновки, які на момент вивчення застаріли.

Мета дослідження є одним із понять, суть якого полягає в тому, щоб передбачити кінцеві результати науково-дослідної діяльності.

Завдання дослідження – це частина мети. При формулюванні завдань необхідно враховувати, що кожне завдання зокрема і всі завдання разом не повинні бути ширше, чим мета. Не варто ставити глобальної мети, досягти яку неможливо в курсовій роботі.

Мета і завдання повинні бути сформульовані чітко і конкретно. Завдання ставляться у певному порядку. В них повинна проглядатися логіка дослідження, тобто певна послідовність дослідницьких дій, що забезпечують вирішення проблеми.

Наступний обов'язковий елемент вступу – це визначення методів і прийомів дослідження проблеми. Метод дослідження – умовно, це загальний шлях для одержання інформації, що цікавить студента. Вибір методу залежить від мети і завдань, що були визначені. У наукознавстві визначаються три види дослідження: емпіричний, теоретичний, методологічний. Курсова робота з теорії держави і права відноситься до теоретичного виду досліджень, що направлене на всебічне пізнання загальних закономірностей державно-правових явищ. Загальнонауковими методами, застосовуваними при такого роду дослідженнях є аналіз і синтез, індукція і дедукція тощо. Так аналіз є методом наукового дослідження, суть якого полягає в роз'єднанні цілого на складові елементи. Синтез – метод наукового дослідження, в основу якого покладене узагальнення, зведення в єдине ціле даних, набутих за допомогою методу аналізу. Дедукція – логічний умовивід, що веде дослідника від загальних висновків до окремих явищ. Індукція – логічний умовивід, що веде дослідника від аналізу окремих фактів до загальних висновків. У пізнанні закономірностей властивостей і тенденцій розвитку держави і права важливу роль відіграє метод порівняльного правознавства, за допомогою якого досліджуються аналогічні, подібні інститути декількох держав або систем права. Порівняння, як логічний прийом дозволяє, з одного боку, виявити у досліджуваних об'єктах схожі ознаки, а з іншого боку - установити розходження між ними. На цій підставі робляться висновки про найбільш оптимальні шляхи розвитку держави і права. Використання конкретно-соціологічних методів дослідження, математичних і статистичних прийомів дозволить виявити ефективність державного управління і правового регулювання, виробити конкретні рекомендації по їхньому вдосконалюванню.

І останнє, що варто визначити у вступі, це структуру роботи. У окремому абзаці необхідно зазначити, що робота складається з вступу, певної кількості глав, висновку, списку літератури, якщо є, додатків.

Рекомендований обсяг вступу – 2-3 сторінки.

Основна частина роботи поділяється на розділи (оптимальна кількість розділі (3-4). Робота повинна мати аналітичний, а не описовий характер. Це означає наступне: якщо розкривається сутність правового чи державного явища, то дається визначення його поняття, перелік і характеристика ознак; при виділенні певних видів того чи іншого державно-правового явища вказуються критерії подібної класифікації; здійснюючи порівняльний аналіз державно-правових явищ, необхідно назвати їх спільні та відмінні ознаки, зробити висновок про їх співвідношення; порівнюючи певні точки зору, поняття, потрібно їх відповідно аргументувати. Особливу увагу слід приділити формулюванню відповідних понять (з урахуванням існуючих в юридичній літературі точок зору), розкриттю та обґрунтуванню суттєвих рис, властивостей, закономірностей, принципів і тенденцій розвитку державно-правових явищ. Теоретичний матеріал повинен підкріплюватись положеннями Конституції України, чинного законодавства та прикладами з юридичної практики.

Курсова робота повинна мати завершений характер. Її тема вважається розкритою, якщо в ній послідовно і правильно висвітлені всі питання в повному обсязі, змістовно і обґрунтовано використана рекомендована та додаткова література.

Зразки планів курсових робіт наведені у додатку В.

Рекомендований обсяг основної частини – 25-30 сторінок друкованого тексту відповідно до встановлених стандартів.

Висновки – заключна частина. Це коротке резюме змісту курсової роботи. Тут вміщуються висновки і рекомендації, що вказують на ступінь вирішення проблеми та досягнення мети, сформульованої у вступі. Текст  висновків  повинен містити короткі висновки по змісту кожного питання плану, об'єктивну оцінку отриманих результатів роботи та визначеної мети. На підставі отриманих висновків у роботі бажано викласти обґрунтовані пропозиції та рекомендації, які вміщують конкретні шляхи щодо усунення виявлених недоліків та удосконалення досліджуваного об'єкта. Представлені в роботі висновки та пропозиції у значній мірі визначають якість курсової роботи.

Обсяг заключної частини – 2-3 сторінки.

Невід'ємною частиною курсової роботи є список літератури, який включає перелік всіх джерел, використаних в процесі роботи. На більшість зі списку використаних джерел повинні бути посилання в тексті курсової роботи. Докладніше про порядок укладання списку літератури – у наступному розділі методичних рекомендацій.

Окремі частини тексту, які мають самостійне значення (об'ємні таблиці), а також ті частини ілюстративного матеріалу, які доповнюють наведені в тексті курсової роботи положення, можуть бути вміщені в додатки. За необхідності до додатків доцільно включати допоміжний матеріал, необхідний для повноти сприйняття роботи:

- таблиці статистичних цифрових даних;

- законні, підзаконні акти, інструкції з досліджуваної проблеми;

- ілюстрації допоміжного характеру.

Рекомендований обсяг додаткової частини – не більше 10 сторінок.

У процесі виконання курсової роботи студент повинен виявити:

- ґрунтоване засвоєння необхідного теоретичного матеріалу та закріплення навичок експериментальної роботи згідно із завданням керівника;

- уміння використовувати одержані знання в конкретній ситуації;

- уміння обґрунтовувати одержані результати;

- здатність чітко формулювати одержані результати та робити висновки;

- уміння грамотно написати текст роботи, відповідно до правил оформлення наукових робіт такого типу;

- уміння логічно побудувати доповідь, захистити сформульовані положення та висновки.

Головне для курсової роботи – глибина та повнота розкриття теми, творчий підхід, обґрунтованість висновків й узагальнень. Вона має відзначатися композиційною довершеністю, логічністю викладу інформації, вправністю літературної мови.

2.4. Вимоги до оформлення курсової роботи

Курсова робота повинна бути стилістично, граматично, а також технічно правильно й акуратно оформлена. Вона комплектується в такій послідовності:

1) титульний аркуш;

2) заява на написання курсової роботи;

3) план до курсової роботи;

4) індивідуальний календарний план виконання курсової роботи;

5) перелік використаних в курсовій роботі умовних скорочень (за потреби);

6) зміст курсової роботи;

7) вступ;

8) основна частина (рекомендовано 3 розділи, за необхідності поділені на підрозділи);

9) висновки;

10) список використаних джерел;

11) додатки (за необхідності).

Титульний аркуш оформляється за зразком, поданим в додатку А. При цьому даний аркуш не нумерується, але включається в загальну нумерацію сторінок курсової роботи.

Заява на написання курсової роботи оформляється за зразком, поданим в додатку Б. При цьому заява не нумерується і не включається в загальну нумерацію сторінок курсової роботи.  

План відображає зміст курсової роботи у вигляді основних питань і оформляється за зразком, поданим в додатку В. Запропонований план курсової роботи має рекомендаційний характер. Студент може прийняти його повністю, прийняти його за основу і розробити розгорнутий план, розробити власний план. Розроблений план узгоджується з керівником. Робота, яка виконана без затвердженого плану або з планом зі змінами без узгодження з керівником, на перевірку не приймається. План, затверджений керівником, не нумерується і не входить до загальної нумерації сторінок курсової роботи.

Індивідуальний календарний план виконання курсової роботи узгоджується з керівником курсової роботи і оформляється за зразком, поданим в додатку Г. Він не нумерується і не входить до загальної нумерації сторінок курсової роботи.

Перелік умовних скорочень, використаних в курсовій роботі, подається у разі використання студентом в тексті роботи умовних скорочень (крім загальноприйнятих) і оформляється за зразком, поданим в додатку Д. Він не нумерується і не входить до загальної нумерації сторінок курсової роботи.

Зміст курсової роботи має наступні складові: вступ, найменування всіх пунктів і підпунктів плану, висновки і пропозиції, перелік літературних джерел, додатки (Додаток Е). Кожна складова має чітке визначення нумерації сторінки, за якою вона міститься в курсовій роботі. Аркуш зі змістом нумерується і включається в загальну нумерацію сторінок курсової роботи.

Вступ до курсової роботи розміщується на новій сторінці. Сторінки, на яких розміщено вступ нумеруються і включаються в загальну нумерацію сторінок курсової роботи.

Основна частина – кількість розділів, підрозділів і порядок розміщення їх у плані визначається у кожному конкретному випадку із врахуванням специфіки теми курсової роботи. Сторінки, на яких розміщено основну частину нумеруються і включаються в загальну нумерацію сторінок курсової роботи.

Висновки є логічним продовженням аналізу теоретичного і практичного  матеріалу  попередніх розділів. Сторінки, на яких розміщено висновки нумеруються і включаються в загальну нумерацію сторінок курсової роботи.

Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків. Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв і т.ін. Завдяки цьому можна уникнути повторних перевірок, вставок пропущених відомостей.

Джерела можна розміщувати одним із таких способів:

- у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний для користування);

- в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку.

Як правило, перелік використаних джерел (список літератури) укладають у встановленій послідовності:

1. Нормативно-правові акти;

2. Основна література;

3. Додаткова література.

В першому розділі зазначаються використані нормативно-правові акти, які розміщуються в списку за їх юридичною силою в алфавітному порядку та порядку спадання. Зазначаючи використаний нормативно-правовий акт, обов'язково вказується дата його прийняття та джерело опублікування.

В другому розділі вказується перелік підручників, навчальних посібників, монографій тощо в алфавітному порядку. При цьому обов'язково вказується назва, автор підручника, місце видання, видавництво, рік видання та обсяг сторінок.

В третьому розділі зазначаються використані публікації, статті, надруковані в періодичних виданнях. При цьому вказується автор, назва статті, назва періодичного видання, рік публікації та номер видання.

Всі використані джерела мають бути оформлені відповідно до сучасних вимог бібліографічного опису. У списку наукової літератури повинні переважати новітні видання. Відомості про джерела, включені до списку, необхідно давати відповідно до вимог державного стандарту з обов'язковим наведенням назв праць.

Зразок оформлення списку використаних джерел подано в додатку Ж.

Додатки подаються за необхідності, якщо автором опрацьовано багато другорядного матеріалу, який використовувався при написанні курсової роботи, але детально не аналізуються в тексті чи використовуються для підтвердження даних, які використані в тексті або ж матеріали, які через великий обсяг або форму подання не можна включати до основної частини роботи.

Загальний обсяг курсової роботи повинен складати 30-35 сторінок друкованого тексту.

Курсова робота друкується на аркушах білого паперу формату А 4 (210x297 мм) з однієї сторони аркуша через 1,5 комп'ютерних інтервали шрифтом Times New Roman із розрахунку не більше 29-30 рядків на сторінці (висота знаків не менше 1,8 мм). Розмір шрифту – 14. Абзацний відступ – 5 знаків.

Текст необхідно друкувати, залишаючи береги таких розмірів: лівий – 30 мм, верхній, нижній – не менше 20 мм, правий – не менший 10 мм. Шрифт друку повинен бути чітким. Щільність тексту роботи повинна бути однаковою. У текст роботи можна вписувати окремі іншомовні слова, формули, знаки чорнилом, тушшю, пастою тільки чорного кольору, не порушуючи щільності тексту.

Текст основної частини поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти. Заголовки структурних частин «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з кількох речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацу в підбір до тексту.

Такі частини як «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ», «ВСТУП», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» не мають порядкового номера. Розділи, підрозділи, пункти, підпункти бажано нумерувати арабськими цифрами. Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу й порядкового номера підрозділу, відокремленого крапкою. Після номера підрозділу (підпункту) ставиться крапка (наприклад: 1.1.; 1.3.; 1.2.4.).

Кожна структурна частина роботи починається з нової сторінки (крім назв підрозділів і пунктів у межах розділу).

Не допускається розташування назв розділів, підрозділів, а також пунктів і підпунктів у нижній частині сторінки, якщо після неї міститься лише один рядок тексту.

Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 2 інтервалам.

Сторінки нумерують у правому верхньому куті арабськими цифрами без знака № і без крапки. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, але він включається до загальної нумерації роботи. Всі сторінки додатків, які не входять до загального обсягу роботи, підлягають нумерації на загальних підставах.

При наведенні або згадуванні авторів робіт, письменників, діячів науки тощо ініціали слід писати перед прізвищем, розділяючи їх нерозривним пробілом.

При написанні роботи у всіх її частинах і розділах разом із ілюстраціями автор повинен обов’язково посилатись на джерела, з яких взято ці матеріали. Посилатися слід на останні видання публікацій. Посилання подаються у тексті роботи у квадратних дужках – [2.14, с. 20]. Перша цифра – номер джерела у списку літератури. Друга – номер сторінки. Запозичені висловлювання обов’язково слід брати в лапки (оформлювати у вигляді цитати) та посилатися на першоджерело. Допускається здійснення посилань і з допомогою виносок. У такому разі оформлення посилання має відповідати його бібліографічному опису в списку використаних джерел. Виноски позначають надрядковими знаками у вигляді арабських цифр. Нумерація виносок здійснюється по порядку і має бути наскрізною для всієї роботи. Текст виноски розташовується внизу сторінки і відокремлюється лінією довжиною 30-40 мм. Наприклад: «... вказані положення не підтримуються рядом науковців, зокрема Навроцьким В.О.»1.

Порушення цих вимог може призвести до кваліфікації дій автора як плагіату й не допуску роботи до захисту.

Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст. Пряме цитування конкретного джерела не повинно перевищувати 1-2 абзаців. Кількість прямих цитат на одній сторінці роботи не повинна перевищувати 2-3. Не слід подавати цитати у висновках. Загальні вимоги до цитування такі: а) текст цитати починається та закінчується лапками; б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення і без перекручування думок автора. Пропуск слів допускається і позначається трьома крапками (наприклад:  < ... > або / ... /); г) при непрямому цитуванні (переказі думок) слід бути гранично точним та коректним; д) цитування не повинно бути ні надмірним, ні недостатнім; е) якщо автор курсової роботи виділяє деякі слова, то робиться відповідне застереження, наприклад: (курсив наш. – І. С.).

Ілюстрації (креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми, фотознімки) слід розташовувати безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації повинні бути посилання у тексті.

Якщо ілюстрації створені не автором роботи, необхідно зробити певні посилання, дотримуючись вимог чинного законодавства щодо авторських прав.

Креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми, які містяться у тексті, повинні відповідати вимогам державних стандартів.

Ілюстрації повинні мати назву, яку розташовують безпосередньо під зображенням. За необхідності під ілюстрацією розміщують пояснювальні дані (підрисуночний надпис). Ілюстрації позначаються словом «Рисунок...», яке разом із назвою ілюстрації розташовують після пояснювальних даних. наприклад: «Рисунок 4.2. Діаграма розвитку...» або «Рис. 4.2. Діаграма розвитку...».

Ілюстрації слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком ілюстрацій, наведених у додатках. Номер ілюстрації складається з номера розділу та порядкового номера ілюстрації, відокремлених крапкою, наприклад, другий рисунок третього розділу позначається як «Рисунок 3.2» або «Рис. 3.2».

Таблиці слід розташовувати безпосередньо після тексту, у якому вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. На всі таблиці повинні бути посилання у тексті.

Таблиці слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу (за винятком додатків). Номер таблиці складається з номера розділу й порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою. наприклад: друга таблиця третього розділу позначається як «Таблиця 3.2».

Таблиця повинна мати назву, яку друкують малими літерами, крім першої великої, і розташовують над нею. Назва має бути стислою і розкривати зміст таблиці.

Слово «Таблиця» вказують один раз ліворуч над першою частиною таблиці. Якщо таблиця переходить на наступну сторінку, то над іншими частинами пишуть «Продовження таблиці» із зазначенням номера.

Заголовки таблиці починають з великої літери, а підзаголовки – з малої, якщо вони становлять одне речення із заголовком. Підзаголовки, що мають самостійне значення, пишуть з великої літери. У кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки й підзаголовки граф зазначають в однині.

Формули та рівняння розташовують безпосередньо після тексту, у якому вони згадуються, посередині сторінки. Вище й нижче кожної формули повинно бути залишено не менше одного вільного рядка.

Формули та рівняння у тексті слід нумерувати порядковою нумерацією в межах розділу. Номер формули або рівняння складається з номера розділу й порядкового номера формули (рівняння), відокремлених крапкою. наприклад: третя формула першого розділу позначається як «(1.3)». Номер формули зазначають на рівні формули в дужках у крайньому правому положенні у рядку.

Пояснення значень кожного символу й числового коефіцієнта слід давати з нового рядка. Перший рядок пояснень починають з абзацу словом «де» без двокрапки.

У додатках вміщують матеріал, який не може бути послідовно розташований в основній частині через великий обсяг, суто технічний характер або внаслідок неможливості способу відтворення (викладений на папері іншого формату). У додатки можуть бути внесені окремі ілюстрації, таблиці, схеми тощо.

Додатки слід оформлювати як продовження рукопису на подальших сторінках, розташовуючи відповідно до появи посилань на них у тексті. Додатки повинні мати спільну з рукописом наскрізну нумерацію сторінок.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами українського алфавіту, за винятком Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь. наприклад: Додаток А; Додаток Б. Якщо у тексті один додаток, то він позначається як Додаток А.

Ілюстрації, таблиці, формули та рівняння, що є у тексті додатків, слід нумерувати в межах кожного додатка. наприклад: третій рисунок Додатка А позначається як «Рисунок А.3.» і т. ін.

2.6. Підготовка до захисту роботи

Курсова робота виконується згідно з наміченим індивідуальним календарним планом. У визначені терміни студент звітує перед керівником, оформляє курсову роботу в чорновому варіанті і подає її на  перевірку, отримує допуск на друк.

За результатами перевірки, студент оформляє чистовик, який здає керівникові за тиждень до захисту курсової роботи. Протягом цього часу керівник перевіряє роботу і разом із студентом вирішує питання процедури захисту: змісту доповіді та підготовки (за потреби) демонстраційних матеріалів (плакатів, презентацій тощо).

Виконана курсова робота, підписана студентом, здається на рецензування керівникові, про що робиться запис у книзі реєстрації курсових робіт. Перевірка курсової роботи керівником може здійснюватись протягом 7 календарних днів. Після перевірки курсової роботи керівник складає письмову рецензію.

При перевірці курсових здійснюється контроль знань студентів та виявляються ті з них, хто схильний до наукової роботи. Останні можуть залучатися за їх бажанням до науково-дослідницької роботи, зокрема як доповідачі на студентських науково-практичних конференціях.

Найбільш характерними помилками при виконанні курсових робіт є такі:

- роботах не використовуються або використовуються недостатньо нормативні матеріали, судова практика, судова статистика, літературні джерела;

- роботи виконуються без урахування змін, внесених до законодавчих актів;

- в роботах студенти не посилаються на постанови пленуму Верховного Суду України або роблять посилання на постанови, які втратили юридичну силу. Тому загальнотеоретичні питання розкриваються поверхово або неправильно. Щоб не допускати подібних помилок, необхідно користуватися офіційними виданнями відповідних державних органів або їх офіційними сайтами;

- мають місце випадки, коли студенти не виявляють необхідної самостійності і творчого відношення до виконання курсових робіт, а дослівно переписують текст із того чи іншого джерела. Механічне запозичення не сприяє глибокому, творчому вивченню і засвоєнню  програмного матеріалу. Тому такі роботи до захисту не допускаються. При обранні теми курсової роботи студенти обирають, як правило, повністю тему лекції або семінару, що недоцільно, оскільки такі теми досить широкі і не дають змоги детально в роботі зосередитися на якихось ключових проблемах або розкрити ті питання, які недостатньо висвітлені в юридичній літературі. В результаті виходить, що студент повністю копіює тему, передбачену навчальним планом як лекційну або тему семінару. Тому доцільнішим є обрання більш вузьких тем, оригінальних за своєю проблематикою, але розкрити їх детальніше із обов'язковим застосуванням узагальненої судової практики та статистичних даних.

У випадку негативної рецензії керівника курсова робота із значними зауваженнями і недоліками, зафіксованими письмово, повертається студенту на доопрацювання у визначений керівником у рецензії термін.

Відповідно до зауважень рецензента студент вносить в курсову роботу необхідні виправлення та доповнення, які виконуються на окремих сторінках без порушення попереднього змісту з обов'язковою нумерацією (наприклад, доповнення до розділу 1..., сторінка 1, 2, 3 і т. д.). Доповнення та матеріали доопрацювання підшиваються в кінці роботи.

До повторного представлення курсової роботи на рецензію студент повинен врахувати всі зауваження керівника по тексту та в рецензії, усунути недоліки і разом з першим варіантом роботи та попередньою рецензією подати на повторне рецензування.

Всі зауваження керівника по тексту, а також рецензію необхідно зберегти. Не допускається заміна окремих листків і розділів роботи.

Якщо курсова робота відповідає вимогам, що ставляться до неї, вона допускається до захисту, про що викладач робить відповідний запис в рецензії та на титульному аркуші роботи. Після рецензування робота видається студенту під розпис для ознайомлення із зауваженнями та підготовки до захисту.

 

2.7. Захист курсової роботи

Оцінювання самостійності та якості курсової роботи здійснюється за результатами рецензування та на підставі публічного захисту перед комісією у складі не менше трьох викладачів, які призначаються головою циклової комісії, у тому числі керівника курсової роботи.

На захист подаються курсові роботи, які, за висновком керівника, заслуговують позитивної оцінки. Студенти, роботи яких не допущені керівником до захисту, отримують оцінку «незадовільно».

Захист курсової роботи проводиться за розкладом залікової сесії.

На захист студент приходить із заліковою книжкою. Для захисту роботи відводиться не більше 15 хвилин.

Під час захисту студент називає тему і мету дослідження, повідомляє план роботи і коротко передає зміст. Особливу увагу при цьому необхідно звернути на результати виконання дослідницького завдання, на труднощі, які виникли при виконанні роботи та шляхи їх подолання. Виступ завершується формуванням висновків: одержані результати, їх достовірність і цінність.

Якість виконання курсової роботи та результати її захисту оцінюються за національною чотирибальною шкалою: «відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно».

Оцінка захисту заноситься до заліково-екзаменаційної відомості та залікової книжки студента.

Критерії оцінювання курсової роботи

Оцінювання якості виконання курсової роботи

Оцінка «відмінно» виставляється, якщо:

- зміст усіх розділів курсової роботи відповідає затвердженому плану;

- тема курсової роботи розкрита, мета досягнута;

- понятійний апарат сформовано, теоретичні аспекти проблеми розкриті;

- має місце глибокий аналіз наукової літератури та авторських висновків;

- критичні співставлення наявні й супроводжені коректними узагальненнями різних точок зору та підходів до постановки та розв’язання проблеми;

- залучений фактологічний матеріал, досвід вітчизняної практики у вирішенні відповідної проблематики висвітлений;

- залучені матеріали навчальних підручників та посібників, монографій, статистичних збірників та довідників, періодичних видань та мережі Internet (більше 15 джерел), етика посилань дотримана;

- текст курсової роботи оформлено у відповідності до встановлених вимог.

Оцінка «добре» виставляється, якщо:

- зміст розділів курсової роботи в цілому відповідає затвердженому плану;

- тема курсової роботи розкрита, мета, в цілому, досягнута;

- понятійний апарат сформовано, теоретичні аспекти проблеми розкриті частково;

- критичні співставлення наявні, але узагальнення не зовсім коректні;

- залучений фактологічний матеріал, особливості прояву та розв’язання проблеми у вітчизняній практиці висвітлені частково;

- залучені матеріали навчальних підручників та посібників, періодичних видань (11-15 джерел), етика посилань в цілому дотримана;

- текст курсової роботи оформлено з незначними порушеннями встановлених вимог, які не мають суттєвого впливу на якість виконання роботи.

Оцінка «задовільно» виставляється, якщо:

- зміст лише частини розділів курсової роботи відповідає затвердженому плану;

- тема курсової роботи розкрита частково, мета частково досягнута;

- понятійний апарат сформовано, але теоретичні аспекти проблеми не розкриті;

- критичні співставлення наявні, але узагальнення відсутні або некоректні;

- залучений фактологічний матеріал, але особливості прояву та розв’язання проблеми у вітчизняній практиці не висвітлені;

- залучені матеріали навчальних підручників та посібників, періодичних видань (10 джерел), етика посилань дотримана частково;

- текст курсової роботи оформлено з незначними порушеннями встановлених вимог.

Оцінка «незадовільно» виставляється, якщо:

- зміст жодного з розділів курсової роботи не відповідає затвердженому плану;

- тема курсової роботи не розкрита, мета не досягнута;

- понятійний апарат не сформовано, теоретичні аспекти проблеми не розкриті;

- критичні співставлення та узагальнення різних точок зору та підходів до постановки та розв’язання проблеми відсутні;

- фактологічний матеріал не використаний;

- залучені матеріали лише навчальних підручників та посібників (до 10 джерел), етика посилань не дотримана;

- текст курсової роботи оформлено з суттєвими порушеннями встановлених вимог.

Оцінювання захисту курсової роботи

Оцінка «відмінно» виставляється, якщо:

- студент спроможний чітко та стисло викласти основні результати дослідження;

- доповідь супроводжена роздатковим ілюстративним матеріалом;

- студент надає повні, глибокі, обґрунтовані відповіді на поставлені питання;

- доповідь студента та його відповіді свідчать про вільне орієнтування в проблематиці;

- студент висловлює власне ставлення до визначеної проблеми та може його обґрунтувати;

- володіє майстерністю усної доповіді, вміє тримати контакт з аудиторією.

Оцінка «добре» виставляється, якщо:

- студент спроможний чітко викласти основні результати дослідження, але йому складно виокремити найосновніше в дослідженні;

- доповідь супроводжена роздатковим ілюстративним матеріалом;

- студент надає повні, глибокі, обґрунтовані відповіді на переважну більшість поставлених питань;

- доповідь студента та його відповіді свідчать про те, що він орієнтується в проблематиці;

- студент висловлює власне ставлення до визначеної проблеми, але не може повною мірою його обґрунтувати;

- виявляє достатньо вмінь усної доповіді, в основному тримає контакт з аудиторією.

Оцінка «задовільно» виставляється, якщо:

- студент невпорядковано викладає основні результати дослідження;

- доповідь супроводжена роздатковим ілюстративним матеріалом з окремих питань;

- студент надає неповні, поверхові, необґрунтовані відповіді на поставлені питання;

- доповідь студента та його відповіді свідчать про те, що він орієнтується в проблематиці лише поверхнево;

- студент висловлює власне ставлення до визначеної проблеми, але недостатньо аргументовано;

- виявляє лише окремі уміння усної доповіді.

Оцінка «незадовільно» виставляється, якщо:

- студент неспроможний чітко та стисло викласти основні результати дослідження, неспроможний відтворити інформацію у певній послідовності;

- ілюстративний матеріал не використано;

- студент неспроможний надати відповіді на поставлені питання;

- доповідь студента та його відповіді свідчать про те, що оперує лише загальними фразами;

- студент не може висловити власне ставлення до визначеної проблеми, ;

- наявні грубі фактичні та мовленнєві помилки.

Остаточне оцінювання курсової роботи здійснюється за результатами оцінки якості виконання та оцінки захисту курсової роботи.

За результатами вказаних оцінок виставляється загальна оцінка за курсову роботу, яка визначається як середня арифметична.

Одержана при захисті курсової роботи незадовільна оцінка спричиняє академічну заборгованість і може стати, за певних обставин (незаліки з інших дисциплін), причиною не допуску до складання екзаменів, а то і виключення з числа студентів.

Після захисту курсові роботи здаються на циклову комісію і передаються згідно акту в архів, де вони зберігаються 3 роки, після чого знищуються в установленому порядку.

3. ДОДАТКИ

          Додаток А 

3.1. Зразок титульної сторінки курсової роботи

          

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЦЕНТРАЛЬНА СПІЛКА СПОЖИВЧИХ ТОВАРИСТВ УКРАЇНИ

Кіровоградський кооперативний коледж економіки і права імені М.П. Сая

Циклова комісія правових дисциплін

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Теорія держави і права»

на тему: «Прогалини в законодавстві та шляхи їх подолання й усунення»

     Студента ІІ курсу, групи ПВ9-13-28,

     спеціальності 5.03040101 Правознавство

     Носовського Ярослава Олеговича

  Керівник викладач циклової комісії

   правових дисциплін

     Барбанова Т.А.

     Оцінка за національною шкалою

     _________________________________

Члени комісії: __________  ______________________

       (підпис)   (прізвище та ініціали)

  __________  ______________________

            (підпис)   (прізвище та ініціали)

  __________  ______________________

            (підпис)   (прізвище та ініціали)

      

м. Кіровоград – 2015 рік

          Додаток Б

3.2. Зразок заяви на написання курсової роботи

     

     Голові циклової комісії

     правових дисциплін

     Барбановій Т.А.

     студента ІІ курсу

     спеціальності 5.03040101 Правознавство

     групи ПВ9-13-28

     Петренка Владислава Олеговича

 

       

     З А Я В А

Прошу дозволити написання курсової роботи з дисципліни «Теорія держави і права» на тему «Прогалини в законодавстві та шляхи їх подолання й усунення».

До заяви додаю план  курсової роботи.

«___» _____________20___ р.    ____________________

          (підпис)

          Додаток В

3.3. Зразок оформлення плану до курсової роботи

Тема 28. Прогалини в законодавстві та шляхи їх подолання й усунення  

План

Вступ

1. Поняття прогалин у законодавстві.

2. Види прогалин у законодавстві.

3. Засоби подолання прогалин у законодавстві.

4. Засоби усунення прогалин у законодавстві.

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

АБО

Тема 15. Взаємозв’язок та взаємодія системи права і системи

законодавства України

План

Вступ

1. Система права.

1.1. Поняття системи права та її складових елементів.

1.2. Загальна характеристика основних галузей права України.

2. Система законодавства.

2.1. Поняття і принципи побудови системи законодавства.

2.2. Систематизація законодавства.

2.3. Співвідношення системи права і системи законодавства.

Висновки

Список використаних джерел  

          

Додаток Г

3.4. Зразок індивідуального календарного плану виконання роботи

КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН

виконання курсової роботи за темою «Прогалини в законодавстві та шляхи їх подолання й усунення»

з/п

Найменування етапів курсової

роботи

Термін виконання

Примітка

1.

Обрання теми курсової роботи та затвердження її науковим керівником

2.

Пошук літератури, її систематизація та попереднє опрацювання

3.

Підготовка та узгодження з науковим керівником плану курсової роботи

4.

Ґрунтовне опрацювання літератури. Написання чорнового варіанту «Вступу», його перевірка науковим керівником

5.

Написання тексту першого розділу роботи, його перевірка науковим керівником. Усунення зауважень.

6.

Написання тексту другого розділу роботи, його перевірка науковим керівником. Усунення зауважень.

7.

Написання тексту третього розділу роботи, його перевірка науковим керівником. Усунення зауважень.

8.

Формування висновків. Підготовка роботи до захисту.

9.

Усунення недоліків. Завершення роботи над оформленням.

10.

Подання роботи на рецензування. Реєстрація роботи.

11.

Захист курсової роботи.

Студент _________________________________

Керівник курсової роботи _________________________

         Додаток Д 

3.5. Зразок переліку використаних в роботі скорочень

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

БК – Бюджетний кодекс України від 21 червня 2001 р.

ЦК – Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р.

КТМ – Кодекс торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 р.

ВРЮ – Вища рада юстиції України.

ВР – Верховна Рада України.

ГП – Генеральна прокуратура України

ФДМ – Фонд державного майна України.

РП – Рахункова палата України.


         
Додаток Е

3.6. Зразок оформлення змісту курсової роботи

ЗМІСТ

              стор.

ВСТУП………………………………………………………………………..........3

РОЗДІЛ 1. Поняття прогалин у законодавстві………………………....………..6

РОЗДІЛ 2. Види прогалин у законодавстві…………………………………...10

РОЗДІЛ 3. Засоби подолання прогалин у законодавстві ……………………..15

РОЗДІЛ 4. Засоби усунення прогалин у законодавстві…………….…………22

ВИСНОВКИ……………………...………………………………………………26

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….29

ДОДАТКИ………………………………………………………………………..32

          Додаток Ж

3.7. Зразок оформлення списку використаних джерел

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1.  Нормативно-правові акти:

1.1. Конституція України від 28.06.1996 р. (зі змінами і доповненнями). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua/go/254к/96-вр.

2. Основна література

2.1. Загальна теорія держави і права: [Підручник для студентів юридичних вищих навчальних закладів] /М.В. Цвік, О.В. Петришин, Л.В. Авраменко та ін.; За ред. д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України М.В. Цвіка, д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України О.В. Петришина. – Х.: Право, 2011. – 584 с.

2.2. Кельман М.С., Мурашин О.Г., Хома Н.М. Загальна теорія держави та права: Підручник. – Львів: «Новий Світ-2000», 2003. – 584 с.

3. Додаткова література

3.1. Власенко Н.А. Логіко-структурні дефекти системи права //Правознавство. – 1991. – № 3.

3.2. Малиновский А.А. Правовой вакуум – новый термин юридической науки //Государство и право. – 1997. – № 2.

3.3. Погребняк С. Прогалини в законодавстві та засоби їх подолання [Електронний ресурс] /С. Погребняк //Вісник Академії правових наук України. – 2013. – № 1. – с. 44-56. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/vapny_2013_1_7.pdf.

3.4. Шмаленя С.В. Особливості застосування аналогії права при вирішенні юридичних справ: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук: спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» /С.В. Шмаленя. – Запоріжжя, 2008. – с. 7.

АБО

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України від 28.06.1996 р. (зі змінами і доповненнями). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua/go/254к/96-вр.

2. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. (зі змінами і доповненнями). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua/go/254к/96-вр.

3. Василюк С., Ломоносова О. Застосування аналогії в цивільному процесі //Право України. – 2002. – № 3.

4. В.К. Забигайло Проблема «пробелов в праве» (К критике буржуазной теории). – К.: Издательство «Наукова думка», 1974. – 136 с. 

5. Власенко Н.А. Логіко-структурні дефекти системи права //Правознавство. – 1991. – № 3.

6. Є. Харитонов «Прогалини» у цивільному законодавстві: хиби правотворчості чи прийоми законодавчої техніки //Юридичний вісник. – 2013. – № 1. – с. 72-79.

7. Загальна теорія держави і права: [Підручник для студентів юридичних вищих навчальних закладів] /М.В. Цвік, О.В. Петришин, Л.В. Авраменко та ін.; За ред. д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України М.В. Цвіка, д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України О.В. Петришина. – Х.: Право, 2011. – 584 с.

8. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права і держави. Видання 3-є, зі змінами й доповненнями. – К., 1995. – 161 с.

9. Тарануха В. П. Аналогія закону й аналогія права як способи подолання прогалин у праві /В.П. Тарануха //Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наук. праць. – Випуск 435: Правознавство. – Чернівці: Рута, 2008. – с. 5-9. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://lawreview.chnu.edu.ua/article.php?lang=ua&visnuk=35&article=785.

4. ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ

Тема 1. Теорія держави і права як фундаментальна юридична наука

План

Вступ

1. Теорія держави і права: поняття, риси.

2. Предмет теорії держави і права.

3. Функції теорії держави і права.

4. Формування теорії держави і права як самостійної

юридичної науки.

Висновки

Список використаних джерел

Тема 2. Поняття держави та її типи

План

Вступ

1. Багатоаспектність розуміння держави.

2. Поняття та ознаки держави.

3. Типологія держави (цивілізаційний та формаційний підхід).

4. Типологічна характеристика сучасної української держави.

Висновки

Список використаних джерел

Тема 3. Походження держави

План

Вступ

1. Влада і норми поведінки у первісному суспільстві.

2. Причини виникнення держави.

3. Загальне та особливе в походженні різних держав.

Висновки

Список використаних джерел

Тема 4. Функції держави

План

Вступ

1. Поняття та класифікація функцій держави.

2. Основні та додаткові функції держави.

3. Внутрішні та зовнішні функції держави.

4. Постійні та тимчасові функції держави.

Висновки

Список використаних джерел

Тема 5. Форма держави

План

Вступ

1. Поняття форми держави та її елементи.

2. Загальна характеристика державного правління, державного устрою і політичного режиму.

3. Форма держави в Україні, її особливості.

Висновки

Список використаних джерел

Тема 6. Форма державного правління

План

Вступ

1. Форма правління: поняття, види.

2. Монархія та її різновиди.

3. Республіка та її різновиди.

Висновки

Список використаних джерел

Тема 7. Форма державного устрою

План

Вступ

1. Форма державного устрою: поняття, види.

2. Прості держави та їх різновиди.

3. Складні держави та їх різновиди.

4. Міжнародні об’єднання держав.

Висновки

Список використаних джерел

Тема 8. Форма державного (політичного) режиму

План

Вступ

1. Державний режим: поняття, види.

2. Демократичні режими.

3. Недемократичні режими.

Висновки

Список використаних джерел

Тема 9. Держава у політичній системі суспільства

План

Вступ

1. Поняття політичної системи суспільства, її елементи.

2. Місце і роль держави в політичній системі суспільства.

3. Форми взаємодії держави з іншими її елементами.

Висновки

Список використаних джерел

Тема 10. Механізм держави

План

Вступ

1. Поняття та елементи механізму держави.

2. Поняття державного апарату та його місце в механізмі держави.

3. Поняття та ознаки органів держави, їх види..

Висновки

Список використаних джерел

Тема 11. Поділ влади як фундаментальний принцип організації і діяльності державного апарату

План

Вступ

1. Поняття державного апарату та принципи його організації і діяльності.

2. Поділ державної влади: історія виникнення ідеї, формування теорії, реалізація конституційного принципу.

3. Характеристика законодавчої, виконавчої і судової гілок державної влади.

4. Система «стримувань і противаг» як складова поділу державної влади. Її особливості, обумовлені формою державного правління.

5. Модель поділу державної влади та система стримувань і противаг за Конституцією України 1996 р.

Висновки

Список використаних джерел

Тема 12. Правова держава

План

Вступ

1. Виникнення і розвиток ідеї правової держави.

2. Основні характеристики правової держави.

3. Шляхи формування правової держави в Україні.

Висновки

Список використаних джерел

Тема 13. Правова соціальна держава і громадянське суспільство

План

Вступ

1. Верховенство права і правова держава.

2. Поняття громадянського суспільство: інституціональний підхід.

3. Взаємозумовленість громадянського суспільства і правової держави, головні напрямки їх взаємодії.

4. Соціальна держава як результат еволюції громадянського суспільства і якісна характеристика правової держави.

Висновки

Список використаних джерел

Тема 14. Демократія як форма реалізації народовладдя

План

Вступ

1. Демократія: від витоків до сьогодення. Сучасні концепції демократії.

2. Сутність, принципи та передумови демократії.

3. Народовладдя як фундамент демократичної правової держави.

4. Форми та інститути демократії та їх правове закріплення.

5. Стан та проблеми розвитку демократії в сучасній Україні.

Висновки

Список використаних джерел

Тема 15. Права, свободи та обов’язки людини і громадянина в демократичній правовій державі

План

Вступ

1. Поняття та ознаки основних прав та свобод людини і громадянина.

2. Права і свободи людини і громадянина в їх історичному розвитку.

3. Система конституційних прав і свобод людини і громадянина, їх співвідношення з міжнародними стандартами.

4. Поняття та види основних обов’язків людини і громадянина.

5. Гарантії прав і свобод людини і громадянина в демократичній правовій державі.

Висновки

Список використаних джерел

Тема 16. Загальні поняття про право

План

Вступ

1. Основні концепції праворозуміння.

2. Поняття та ознаки права.

3. Цінність та функції права.

Висновки

Список використаних джерел

Тема 17. Принципи права у правовому регулюванні суспільних відносин

План

Вступ

1. Поняття та риси принципів права. Співвідношення принципів і норм права.

2. Види принципів права.

3. Вплив принципів права на стадії право закріплення.

4. Значення принципів права на стадії реалізації права.

Висновки

Список використаних джерел

Тема 18. Право і закон

План

Вступ

1. Право і закон в межах основних типів праворозуміння.

2. Ознаки права як особливого соціального регулятора суспільних відносин.

3. Співвідношення права і закону. Правовий закон.

4. Інструменти та інститути, що забезпечують адекватне вираження права в нормативно-правових актах.

Висновки

Список використаних джерел

Тема 19. Соціальне регулювання

План

Вступ

1. Поняття та ознаки соціальних норм.

2. Види та характеристика соціальних норм.

3. Співвідношення технічних і правових норм.

4. Право і звичаї, їх співвідношення і взаємодія.

Висновки

Список використаних джерел

Тема 20. Право і релігія

План

Вступ

1. Право і релігія: спільні риси і відмінності.

2. Взаємодія права і релігії у системі суспільного регулювання.

3. Основні засади відносин держави і церкви: правовий аспект.

4. Релігійна правова сім’я: загальна характеристика. Поняття релігійного права.

Висновки

Список використаних джерел

Тема 21. Право і мораль

План

Вступ

1. Поняття моралі та норм моралі, їх ознаки.

2. Спільне і відмінне в праві і моралі.

3. Взаємозалежність та взаємодія права і моралі.

Висновки

Список використаних джерел

Тема 22. Нормотворчість як правова форма діяльності органів держави

План

Вступ

1. Поняття та види правових форм діяльності органів держави.

2. Нормотворчість як правова форма діяльності: поняття, структура, особливості.

3. Принципи і функції нормотворчості.

4. Види нормотворчості.

5. Поняття та стадії нормотворчого процесу.

Висновки

Список використаних джерел

Тема 23. Форми (джерела) права

План

Вступ

1. Поняття та види форм (джерел) права.

2. Правовий звичай та звичаєве право.

3. Нормативно-правовий договір як форма права.

Висновки

Список використаних джерел

Тема 24. Роль судової практики і судового прецеденту у формуванні права

План

Вступ

1. Поняття та етапи формування права.

2. Судова практика: поняття, види, функції.

3. Місце судового прецеденту у системі джерел права.

4. Значення судової практики і судового прецеденту у формуванні права країн романо-германської та англо-американської правової сім’ї.

5. Роль судової практики і судового прецеденту у формуванні права України.

Висновки

Список використаних джерел

Тема 25. Нормативно-правовий акт, як основне джерело (форма) права в Україні

План

Вступ

1. Поняття та ознаки нормативно-правових актів.

2. Юридична сила та види нормативно-правових актів.

3. Переваги нормативно-правових актів перед іншими формами (джерелами) права.

Висновки

Список використаних джерел

Тема 26. Правова система суспільства

План

Вступ

1. Поняття й характерні особливості правової системи.

2. Проблема структуризації правової системи.

3. Типологія правових систем.

4. Місце національної правової системи серед правових сімей сучасності.

5. Напрями й тенденції розвитку правової системи України.

Висновки

Список використаних джерел

Тема 27. Система права і система законодавства

План

Вступ

1. Поняття та ознаки системи права.

2. Елементи системи права, їх характеристика.

3. Поняття та ознаки системи законодавства.

4. Елементи системи законодавства, їх характеристика.

5. Співвідношення системи права і системи законодавства.

Висновки

Список використаних джерел

Тема 28. Система нормативно-правових актів України

План

Вступ

1. Поняття, ознаки і види нормативно-правових актів, їх відмінність від інших актів-документів правового характеру.

2. Система нормативно-правових актів України, принципи їхньої дії.

Висновки

Список використаних джерел

Тема 29. Кодифікація законодавства

План

Вступ

1. Систематизація нормативно-правових актів як вид юридичної діяльності.

2. Кодифікація та інші форми систематизації законодавства: спільне й відмінне.

3. Кодифікаційний акт як результат кодифікації.

4. Види кодифікаційних актів та їх місце в системі законодавства.

5. Кодифікації як явище світової культури: історія, сучасність, перспективи.

Висновки

Список використаних джерел

Тема 30. Юридичні колізії

План

Вступ

1. Поняття та види юридичних дефектів правових норм.

2. Колізії в законодавстві, їх види.

3. Способи зменшення колізійності законодавства.

Висновки

Список використаних джерел

Тема 31. Норма права

План

Вступ

1. Поняття та загальні ознаки норми права.

2. Структура норми права.

3. Види норм права.

4. Співвідношення норми права і статті нормативно-правового акта.

Висновки

Список використаних джерел

Тема 32. Тлумачення норм права

План

Вступ

1. Поняття тлумачення норм права.

2. Способи тлумачення правових норм.

3. Види тлумачення.

4. Інтерпретаційно-правові акти.

Висновки

Список використаних джерел

Тема 33. Реалізація норм права

План

Вступ

1. Поняття та ознаки реалізації правових норм.

2. Форми і методи реалізації норм права.

3. Правореалізаційна діяльність суб’єктів права.

Висновки

Список використаних джерел

Тема 34. Правозастосування як стадія реалізації права

План

Вступ

1. Поняття, ознаки і види правозастосування, його співвідношення з іншими формами реалізації права.

2. Стадії правозастосування.

3. Проблеми, що виникають при встановленні юридичної основи вирішення справи.

4. Співвідношення правозастосування та правозакріплення при вирішенні «складних» юридичних справ.

Висновки

Список використаних джерел

Тема 35. Прогалини в законодавстві та шляхи їх подолання й усунення

План

Вступ

1. Поняття прогалин у законодавстві.

2. Види прогалин у законодавстві.

3. Засоби подолання прогалин у законодавстві.

4. Засоби усунення прогалин у законодавстві.

Висновки

Список використаних джерел

Тема 36. Правове регулювання

План

Вступ

1. Поняття правового регулювання.

2. Способи, типи і режими правового регулювання.

3. Види правового регулювання.

4. Механізм правового регулювання.

Висновки

Список використаних джерел

Тема 37. Правова свідомість

План

Вступ

1. Поняття, структура та функції правосвідомості.

2. Види правосвідомості.

3. Роль правосвідомості у правотворчій і правореалізаційній діяльності.

4. Поняття та види деформацій правосвідомості, шляхи їх подолання.

Висновки

Список використаних джерел

Тема 38. Правова культура

План

Вступ

1. Поняття та типи правової культури.

2. Види правової культури.

3. Правова субкультура та правова контркультура.

Висновки

Список використаних джерел 

Тема 39. Правові відносини

План

Вступ

1. Поняття та ознаки правових відносин.

2. Структура правових відносин.

3. Види правовідносин, їх характеристика.

Висновки

Список використаних джерел

Тема 40. Юридичні факти

План

Вступ

1. Поняття юридичних фактів, їх ознаки.

2. Місце і роль юридичних фактів в механізмі правового регулювання.

3. Класифікація юридичних фактів.

Висновки

Список використаних джерел

Тема 41. Законність і правопорядок

План

Вступ

1. Поняття, принципи та функції законності.

2. Поняття, принципи правопорядку та його співвідношення із законністю.

3. Загальні та юридичні гарантії законності і правопорядку.

4. Зміцнення правопорядку і законності в умовах формування правової держави.

Висновки

Список використаних джерел

Тема 42. Правова поведінка

План

Вступ

1. Поняття та ознаки правової поведінки.

2. Види правової поведінки.

3. Об’єктивно протиправне діяння та зловживання правом як особливі види правової поведінки.

Висновки

Список використаних джерел

Тема 43. Правомірна поведінка

План

Вступ

1. Поняття та ознаки правомірної поведінки.

2. Юридичний склад правомірної поведінки.

3. Види правової поведінки, їх характеристика.

Висновки

Список використаних джерел

Тема 44. Правопорушення

План

Вступ

1. Поняття та ознаки правопорушень, причини їх виникнення.

2. Юридичний склад правопорушення.

3. Види правопорушень, їх характеристика.

Висновки

Список використаних джерел

Тема 45. Юридична відповідальність

План

Вступ

1. Поняття, ознаки та види юридичної відповідальності.

2. Принципи, цілі та функції юридичної відповідальності.

3. Підстави юридичної відповідальності.

Висновки

Список використаних джерел

Тема 46. Юридична діяльність

План

Вступ

1. Поняття та ознаки юридичної діяльності.

2. Структура юридичної діяльності.

3. Форми діяльності органів держави.

4. Юридичний процес.

Висновки

Список використаних джерел

Тема 47. Правовий статус особи

План

Вступ

1. Поняття та види правового статусу.

2. Загальна характеристика конституційного статусу громадян України.

3. Гарантії здійснення прав та обов’язків громадян України.

Висновки

Список використаних джерел

5. РЕКОМЕНДОВАНІ НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ ТА ЛІТЕРАТУРА

Нормативно-правові акти

1. Конституція України від 28.06.1996 р.

2. Декларація про державний суверенітет України від 16.07.1990 р.

3. Загальна декларація прав людини від 10.12.1948 р.

4. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права від 16.12.1966 р.

5. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права від 16.12.1966 р.

6. Кодекс законів про працю України від 10.12.1071 р. (зі змінами і доповненнями).

7. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. (зі змінами і доповненнями).

8. Сімейний кодекс України від 10.01.2002 р. (зі змінами і доповненнями).

9. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. (зі змінами і доповненнями).

10. Закон України «Про громадянство України» від 18.01.2001 р. (зі змінами і доповненнями).

11. Закон України «Про громадські об’єднання» від 22.03.2012 р. (зі змінами і доповненнями).

12. Закон України «Про державну службу» від 17.11.2011 р. (зі змінами і доповненнями).

Базова література

1. Брецко Ф.Ф. Основи держави і права у схемах і таблицях. – Ужгород, 2005.

2. Загальна теорія держави і права /за ред. В.В. Копєйчикова. – К., 2000.

3. Загальна теорія держави і права /за ред. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченка, О.В. Петришина. – Х., 2002.

4. Кельман М.С., Мурашин О.Г., Хома Н.М. Загальна теорія держави та права. – Львів., 2003.

5. Марченко Н.М. Теория государства и права. – М., 2007.

6. Осауленко О.І. Загальна теорія держави і права.  – К., 2007.

7. Ординський В.Л. Основи держави і права України. – К., 2008.

8. Проблемы общей теории права и государства /под общ. ред. В.С. Нерсесянца. – М., 2008.

9. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права і держави. – К., 2001.

10. Сидоренко М.Й. Теорія держави і права. – К., 2006.

11. Скакун О.Ф. Теорія держави і права. – К., 2008.

12. Теорія держави і права/за ред. О.В. Зайчука. – К., 2006.

13. Хахулина К.С. Теория государства и права в схемах и определениях. – Донецк, 2006.

Допоміжна література

1. Аграновская Е.В. Правовая культура и обеспечение прав личности. – М., 1988.

2. Алданова К.Ю. Деякі питання правосуб’єктності суб’єктів права законодавчої ініціативи /К.Алданова //Держава і право. Юрид. і політ. науки. Вип. 47. – К.: Ін-т держави і права НАН України, 2010. – с.163-170.

3. Алексеев Л.И. К вопросу об общем понятии права //Государство и право. – 1993. –№ 6.

4. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования. – М.: Статут, 1999. – 712 c.

5. Арзамасов Ю.Г., Певцова Е.А. Новое «указное» нормотворчество: общая характеристика результатов; тенденции развития /Ю. Арзамасов, Е. Певцова //Государство и право. – 2010. – № 1. – с. 12-20.

6. Бабенко К.А. Конституційне закріплення принципу поділу державної влади як фундамент формування системи політико-правової взаємодії органів державної влади //Бюлетень Мін-ва юстиції України. – 2009. – № 1. – с. 32-41.

7. Байтин М.И. О принципах и функциях права: новые моменты //Правоведение. – 2000. – № 3.

8. Балинська О.М., Гарасимів Т.З. Проблеми теорії держави і права. – Львів: Львів. держ. ун-т внутр. справ, 2008. – 320 c.

9. Банчук О.А. Публічне і приватне право. – К., 2007.

10. Барак А. Судейское усмотрение /А. Барак; пер. С англ. – М.: «Норма», 1999. – 376 с.

11. Баранов В.М. Истинность норм советского права. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1989.

12. Баранов В.М. Теория юридической ответственности. – Н. Новгород, 1998.

13. Батан С.К. Форма правління сучасної держави. – Запоріжжя, 2005.

14. Бедрій Р.Б. Регламентація принципу поділу влади в конституціях зарубіжних країн та України (порівняльний аспект) //Науковий вісник Львівського держ. ун-ту внутр. справ. Сер. юридична. Вип. 1. – Львів: Львів. держ. ун-т внутр. справ, 2008. – с. 78-84.

15. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество: Опыт социального прогнозирования /Д. Белл; Пер. с англ. Иноземцев В.Л. (ред. и вступ. ст.). – М.: Academia, 1999. – 956 с.

16. Берман Г.Дж. Западная традиция права: эпоха формирования /Г.Дж. Берман; пер. с англ. Н.Р. Никоновой при уч. Н.Н. Деева. – 2-е изд. – М.: Изд-во МГУ; Изд. гр. ИНФРА М – НОРМА, 1998. – 624 с.

17. Бернхем В. Вступ до права та правової системи США. – К., 1999.

18. Бехруз Х. Эволюция правовых систем мусульманских государств /Х. Бехруз //Актуал. пробл. держави і права: Зб. наук. пр. – Одеса: Юрид. літ., 2003. – Вип. 18. – с. 106-112.

19. Бєлкін М.Л. Проблеми застосування рішень Європейського суду з прав людини як джерела права в законодавстві України та судовій практиці /М.Л.Бєлкін, Ю.Л. Бєлкіна //Вісн. госп. судочинства. – 2009. – № 4. – с. 111-120.

20. Биля І. Преамбула як складова частина нормативного акта //Пробл. законності. – 2001. – Випуск 47.

21. Білий П. Правова держава і правова культура: взаємозв’язок та результативність //Право України. – 1997. – № 12.

22. Білозьоров Є. Юридична відповідальність як передумова правомірної поведінки особи: теоретичні аспекти //Право України. - 2006. – № 1. – с. 50-54.

23. Бляхман Б.Я. Правовое государство: история и проблемы построения. – Кемерово, 1995.

24. Бойцова В.В., Бойцова Л.В. Ответственность государства за действия должностных лиц: публично-правовая или частноправовая? //Правоведение. – 1993. – № 1.

25. Болдырева М.Г. Правовая культура: проблемы взаимодействия. – М., 1998.

26. Бондаренко-Зелінська Н.Л. Правова система України та судовий прецедент: можливість співіснування /Н.Л. Бондаренко-Зелінська, А. Зелінський //Юрид.журн. – 2008. – № 6. - с. 49-50.

27. Бринцев В. Застосування та інтерпретація стандартів (принципів) правової держави в конституційному судочинстві /В. Бринцев, І. Андрющенко //Вісн. Конституційного Суду України. – 2008. – № 2. – с. 73-83.

28. Бринцев В. Роль і значення судової правотворчості у формуванні єдиного правового поля Європи /В. Бринцев //Вісн. Конст. Суду України. – 2009. – № 2. – с. 80-91.

29. Бугаєць О.Є. Вихідні засади аналізу категорії «Правовідносини» //Вісн. Запорізьк. Юрид. ін-ту. – Запоріжжя. – 2000. – № 1(10).

30. Бульба О. Деякі аспекти реалізації принципу поділу влади в державах Центральної та Східної Європи //Право України. – 2008. – № 4. – с. 151-156.

31. Бурлай Є.В. Зміст і форма права: єдність і розбіжності //Методологічні проблеми правознавства: Матеріали міжн. наук.-практ. конф., Харків, 13 -14 грудня, 2002 р. – Х.: Право, 2003. – с. 138-144.

32. Бурлай Е.В. Нормы права и правоотношений в социалистическом обществе. – К., 1987.

33. Бурлай Є.В. Релігія і право в системі соціального регулювання: спільне і різне /Є.В. Бурлай //Юрид. вестн. – 2006. – с. 70-80.

34. Бутенко А.П. Государство: его вчерашние и сегодняшние трактовки /А.П. Бутенко //Государство и право. – 1993. – № 7. – с. 1-20.

35. Буткевич В. Права людини в Україні //Права людини в Україні. – К., 1993.

36. Варивода В.І. Проблеми кваліфікації протиправних дій //Адміністративне право і процес: шляхи вдосконалення законодавства і практики: 3бірник матеріалів наук.-практ. конф. (Київ, 22 груд. 2006 р.). – К.: Київ. нац. ун-т внутр. справ, 2006. – с. 58-63.

37. Василюк С., Ломоносова О. Застосування аналогії в цивільному процесі //Право України. – 2002. – № 3.

38. Васильев А.М. О правовых идеях-принципах //Сов. Государство и право. – 1975. – № 3.

39. Васильев Р.Ф. О понятии правового акта //Вестн. Моск. Ун-та. – 1998. – № 5.

40. Васькович Й. Правосвідомість та її вплив на менталітет українського народу //Право України. – 1998. – № 6.

41. Васьковский Е.В. Цивилистическая методология. Учение о толковании и применении гражданских законов /Е.В. Васьковский. – М.: Центр ЮрИнфоР, 2002. – 508 с.

42. Венгеров А.Б., Барабашова Н.С. Нормативная система и эффективность общественного производства. – М., 1985.

43. Веніславський Ф.В. Зловживання правом в публічно-правовій сфері як загроза стабільності конституційного ладу України //Університетські наукові записки, 2009, № 3. – Хмельницький: Вид-во Хмельниц. ун-ту упр. та права, 2009. – с.24-29.

44. Верещагин А.Н. Судебное правотворчество в России. Сравнительно-правовые аспекты /А.Н. Верещагин. – М.: Международн. отношения, 2004. – 344 с.

45. Власенко Н.А. Логико-структурные дефекты системы советского права //Правоведение. – 1991. – № 3. – с. 21-28.

46. Вовк Д.О. Право і релігія: загальнотеоретичні проблеми співвідношення: монографія /Д.О. Вовк. – Х.: Право, 2009. – 224 с.

47. Вовк І. Кримінально-процесуальна аналогія та інші правові категорії /І. Вовк //Вісник Львівського університету. Серія Юридична. – Випуск 50. – Львів, 2010. – с. 340-345. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vlnu_yu/2010_50/340crp 50.pdf

48. Воронов І.О. Правова держава як предмет політологічного аналізу. – К., 2000.

49. Вступ до теорії правових систем /за заг. ред. Н.М. Оніщенко. – К., 2006.

50. Гавриленко Г. Правова держава і правова культура //Право України. – 1993. – № 1.

51. Гаджиев Х. Пределы толкования норм Конституции Конституционным судом //Право и политика. – 2000. – № 12.

52. Гайворонская Я.В. К вопросу о понимании правовых и юридических норм //Правоведение. – 2001. – № 3.

53. Гетьман Є.А. Кодифікація як форма систематизації законодавства України /Євген Анатолійович Гетьман //Проблеми законності. – 2008. – Вип. 99. – с. 228-236.

54. Гетьман Є.А. Принципи кодифікації законодавства України /Євген Анатолійович Гетьман //Вісн. Харк. Нац. ун-ту внутр. справ. – 2008. – Вип. 41. – с. 30-36.

55. Гойман В.И. Действие права (методологический анализ). – М., 1992.

56. Гомеров И.Н. Государство и государственная власть: предпосылки, особенности, структура /И.Н. Гомеров. – М.: ООО «Изд-во ЮКЭА», 2002. – 830 с.

57. Гончаров В.Б., Кожевников В.В. Проблема усмотрения правоприменяющего субъекта в правоприменительной сфере //Государство и право. – 2001. – № 3.

58. Горшенев В.М. Нетипичные правовые предписания в праве //Сов. Государство и право. – 1978. – № 3.

59. Горшенев В.М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе /В.М. Горшенев. – М.: Юрид. лит., 1972. – 258 с.

60. Гревцов Ю.И. Правовые отношения и осуществление права. – Л., 1987.

61. Гревцов Ю.И. Проблемы теории правоотношений. – Л., 1989.

62. Григорьев Ф.А. Акты применения права. – Саратов, 1995.

63. Гримасюк П.О. Делегована правотворчість як форма правової діяльності /П. Гримасюк //Держава і право. Юридичні і політичні науки. Вип. 44. – К., 2009. – с. 101-105.

64. Громадянське суспільство в сучасній Україні: специфіка становлення, тенденції розвитку /за ред. Рудича Ф.М. – К.: Парламентське вид-во, 2006. – 412 с.

65. Гук П.А. Судебный прецедент: теория и практика /П.А. Гук. – М.: Юрлитинформ, 2009. – 128 с.

66. Гусарєв С., Колодій А. Фундаменталізація теорії держави і права //Право України. – 2009. – № 4. – с. 194-196.

67. Гьофе О. Демократія в епоху глобалізації /пер. з нім. – К.: ППС-2002, 2007. – 436 с.

68. Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности. – М.: Междунар.отношения, 1999. – 399 с.

69. Давлетгильдеев Р.Ш. О правовой природе СНГ и Союза Беларуси и России //Ежегодник рос. права. – М., 2001.

70. Дашковська О.Р. Конституційний статус і взаємодія гілок влади в Україні: Зб. наук. Статей //Пробл. активізації конституційно-правових досліджень і вдосконалення викладання конституційного права. – Харків, 1999.

71. Дашковська О.Р. Принцип поділу влади як гарантія політичної свободи людини і громадянина //Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. /Відп. ред. В. Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України. 1998. – Вип. 36. – с. 54-58.

72. Дзейко Ж.О. Законодавча техніка в Україні. – К., 2007.

73. Дзюбенко О.Л. Теоретичний аспект відомчої нормотворчості /О. Дзюбенко //Право і суспільство. – 2009. – № 4. – с.12-16.

74. Дзьобань О.П. Теоретичні основи поділу та взаємодії влади (історико-філософський аспект) //Бюл. Мін-ва юстиції України. – 2004. – № 11. – с. 60-80.

75. Джураева Е.А. К вопросу о типологии современого государства /Е.А. Джураева //Митна справа. – 2009. – № 3. – с. 74-77.

76. Дмитриев Ю.А. Соотношение понятий политической и государственной власти в условиях функционирования гражданского общества //Государство и право. – 1994. – № 7.

77. Дудаш Т. Юридична природа рішень Європейського суду з прав людини (загальнотеоретичний аспект) /Т. Дудаш //Право України. – 2010. – № 2. – с. 179-189.

78. Дудченко В.В. Іудейське право: до проблеми виникнення, обґрунтування та взаємодії із сучасним ізраїльським правом /В.В. Дудченко //Держава і право: Зб. наук. пр.: Юрид. І політ. науки. – К.: Ін-т держави і права НАНУ, 2006. – Вип. 32. – с. 519-527.

79. Духно Н.А., Ивакин В.И. Понятие и виды юридической ответственности //Государство и право. – 2000. – № 6.

80. Евграфов П.Б. Система радянського законодавства: Текст лекцій. – Харків, 1990.

81. Жук Н. Система стримувань і противаг у державному апараті: витоки та основний зміст //Вісник Академії правових наук України. – 2003 . − № 4 (35). − с. 52-62.

82. Журбелюк Г.В. До проблеми кодифікації українського права (короткий аналітичний огляд історії) /Галина Володимирівна Журбелюк //Наукові записки /Нац. ун-т «Києво-Могилянська академія». – 2005. – Т. 38: Юрид. науки. – с. 33-38.

83. Забигайло В.К. Проблема «пробелов в праве» (К критике буржуазных теорий) /В. К. Забигайло. – К. : Наукова думка, 1974. – 136 с.

84. Загайнова С.К. Судебный прецедент: проблемы правоприменения /С.К. Загайнова. – М.: НОРМА, 2002. – 176 с.

85. Заєць А. Здійснення принципів правової держави як засіб вдосконалення виконавчої влади //Вісн. Акад. правових наук України. – № 2(17).

86. Заєць А.П. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду. – К.: Парламент. вид-во, 1999. – 247.

87. Заєць А. Принцип розподілу влад в новітній українській конституційно-правовій практиці //Вісник Академії правових наук України. − 1998. – № 2. – с. 40-50.

88. Заєць А.П. Роль права в організації та функціонуванні держави (історія і сучасність) //Правова держава: Щорічник наук. праць Ін-ту держави і права НАН України. – 2000.

89. Заєць А.П. Система законодавства. – К., 1986.

90. Закон: создание и толкование. /Под ред. А. Пиголкина. – М., 1998.

91. Зміївська С. Щодо правової природи судової практики /С. Зміївська //Вісник академії правових наук України. – Х., 2007. – № 4. – с. 249-255.

92. Иванов В.В. Вопросы теории государственного устройства //Журн. рос. Права. – 2002. – № 1.

93. Ильин М.В., Мельвиль А.Ю. Власть //Полит. исслед. – 1997. – № 6.

94. Исаков В.Б. Юридические факты в советском праве. – М., 1984.

95. Исмаилов Р.Р. Злоупотребление правом или право злоупотребления //Право и политика. – 2000. – № 7. – с. 15-23.

96. Історія вчень про державу і право: Підручник /за ред. проф. Г. Демиденка, проф. О.В. Петришина. – Х.: Право, 2009. – 256 с.

97. Кабальський Р.О. Право в нормативній системі суспільства /Р.О. Кабальський //Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. /Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2006. – Вип. 82. – с. 213-218.

98. Капліна О.В. Нормативність актів судової влади та їх значення в забезпеченні якості правозастосовчої діяльності /О.В. Капліна //Теоретичні основи забезпечення якості кримінального законодавства та правозастосовчої діяльності у сфері боротьби зі злочинністю в Україні: матеріали наук.конф.15 трав. 2009 р. – Х., 2009. – с. 183-186.

99. Капліна О.В. Правозастосовне тлумачення норм кримінально-процесуального права: монографія /О.В. Капліна. – Х.: Право, 2008. – 296 с.

100. Каращук В.В. Суверенітет у системі основних ознак держави /В.В. Каращук //Держава і право. Юридичні і політичні науки. Вип. 29: Зб. наук. пр. – К.: Ін-т держави і права НАН України, 2005. – с. 108-111.

101. Кабрияк Р. Кодификации /Реми Кабрияк; пер. с фр. Л.В. Головко. – М.: Статут, 2007. – 476 с.

102. Карнаух Т. Постанови Пленуму Верховного Суду України: правова природа та місце в системі джерел права /Т.Карнаух //Юрид. вісн. України. – 2009. – 23-29 трав. (№21). – с. 8-9.

103. Кастельс М. Информационная эпоха. Экономика, общество и культура /М. Кастельс; Пер. с англ. под науч. ред. О.И. Шкаратана. – М.: ГУ ВШЭ, 2000. – 608 с.

104. Кашанина Т.В. Индивидуальное регулирование в правовой сфере. //Сов. государство и право. – 1992. – № 1.

105. Кашанина Т.В. Юридическая техника /Татьяна Васильевна Кашанина. – М.: Эксмо, 2007. – 512 с.

106. Керимова Е.А. Понятие и виды правовых институтов. – Саратов, 1998.

107. Кирилюк Т.Ю. Види правомірної поведінки та її вплив на формування правопорядку в суспільстві //Часопис Київського університету права. – 2008. – № 4. – с. 64-69.

108. Кириченко С.О. Громадянське суспільство і правова держава. – К., 1999.

109. Ківенко Н.В. , Лановенко І.І., Мельник П.В. Девіантна поведінка: Сучасна парадигма. – Ірпінь: Акад. держ. податк. служби України, 2002. – 240 с.

110. Ковальський В.С. Кодифікація і «законодавчий бум»: [матеріали та виступи учасників «круглого столу» в Ін-ті законод-ва Верховної Ради України] /Віктор Семенович Ковальський //Юрид. вісн. України. – 2009. – № 12. – с. 6.

111. Ковальський В.С., Козінцев І.П. Правотворчість: теоретичні та логічні засади. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 192 с.

112. Ковріга О. Відповідальність органів місцевого самоврядування за неправомірні дії //Право України. – 2001. – № 32.

113. Кодифікація законодавства України: теорія, методологія, техніка /[Ю.С. Шемшученко, О.І. Ющик, Л.М. Горбунова та ін.]; за заг. ред. О.І. Ющика. – К.: Парлам. вид-во, 2007. – 208 с.

114. Козлихин И.Ю. Позитивизм и естественное право //Государство и право. – 2000. – № 3.

115. Козюбра М.І. Місце філософії права в системі суспільствознавства (до питання про дисциплінарний статус філософії права) //Проблеми філософії права. Т. 1. – Київ-Чернівці: Рута, 2003. – с. 27-32.

116. Козюбра М.І. Правовий закон: Проблема критеріїв //Вісник Академії правових наук України. – 2003. – № 2 (33-34). – Х.: Право, 2003. – с. 83-96.

117. Колісник В. Проблеми розвитку правової ідеології //Право України. – 1994. – № 10.

118. Колодій А., Копєйчиков В., Цвік М. Народовладдя як основа представницької демократії //Українське право. – 1995. – №1(2). – с. 14-23.

119. Колодій А.М. Принципи права України. – К., 1998.

120. Кондаков Н.И. Логический словарь-справочник /Н.И. Кондаков. – 2-е изд., испр. и доп. – М. : Наука, 1975. – 720 с.

121. Конрад С.С. Правомірна поведінка та правопорядок: взаємозв'язок та взаємообумовленість //Держава і право. Юрид. і політ, науки. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2006. – Вип. 31. – с. 35-38.

122. Конрад С.С. Юридично значуща поведінка: основні концепції та підходи до вивчення //Держава і право. Юридичні і політичні науки. Вип.30. – К.: Ін-т держави і права НАН України, 2005. – с.73-77.

123. Конституційна держава та права людини й основоположні свободи: Україна та європейський досвід: Монографія /Автор. колектив. – Ужгород: Мистецька лінія, 2008. – 348 с.

124. Копєйчиков В.В. Питання кодифікації законодавства України /Володимир Володимирович Копєйчиков //Вісн. Акад. прав. наук України. – 1994. – № 2. – с. 44-52.

125. Копєйчиков В.В. Теоретичні і практичні питання тлумачення Конституції //Вісн. Акад. правових наук України. – 1996. – № 7.

126. Копєйчиков В., Гусарєв С. Питання реалізації Конституції України //Вісн. Акад. правових наук України. – 1997. – № 3(10).

127. Корнієнко В. Реалізація ідеалу соціально-правової держави в українському суспільстві //Право України. – 2001. – № 2.

128. Косинський В. Законодавчий процес та процедура, їх основні стадії та етапи //Право України. – 1999. – № 6.

129. Коссак С. Судовий прецедент як джерело права зарубіжних країнах /С. Коссак //Юрид. Радник. – 2007. – № 2. – с. 49-52.

130. Костенко О. Наукове (доктринальне) тлумачення законів та його роль у здійсненні правосуддя //Право України. – 2000. – № 6.

131. Костицький В. Право як цілісність //Право України. – 2002. – № 2.

132. Косюта М. Актуальні проблеми забезпечення законності в діяльності місцевих органів влади //Право України. – 2001. – № 2.

133. Котляревська Г.М. Моделі нормативного регулювання взаємин між державою та церквою /Г.М. Котляревська //Бюл. М-ва юстиції України. – 2003. – №1 – с. 78-85.

134. Кравець В. Право як об’єкт пізнання // Право України. – 2001. – № 6.

135. Кравченко В. Економічні функції держави //Право України. – 1993. – № 1.

136. Кравчук В. Про правоздатність юридичних осіб: окремі питання //Право України. – 1999. – № 11.

137. Крашенинникова Н.А. Брачно-семейное право Индии: современный и традиционный аспекты /Н.А. Крашенинникова //Вестн. МГУ: Серия 11: Право. – 2000. – №4. – с. 64-78.

138. Крашенинникова Н.А. Индусское право: история и современность. – М., 1982.

139. Кривенко Л. Конституційна відповідальність глави держави //Віче. – 2001. – № 10.

140. Кропачев Н.И. Прохоров В.С. О понятии правовых отношений //Правоведение. – 1986. – № 3.

141. Кудрявцев В.Н. Законность: содержание и современное состояние //Ежегодник рос. Права. – М., 2000.

142. Кудрявцев В.Н. О правопонимании и законности //Государство и право. – 1994. – № 3.

143. Кудрявцев В.Н. Юридические нормы и фактическое поведение //Сов. государство и право. – 1980. – № 2.

144. Кудрявцев В.Н. Правовое поведение: норма и патология. – М.: Наука, 1982. – 288 с.

145. Кузнецов Э.В., Савельев В.Ф. Правовое государство (из истории русской политической мысли) //Правоведение. – 1991. – № 1.

146. Кутиркін А.А. Деякі питання покращення якості правотворчості в Україні /А. Кутиркін //Вісник господ. судочинства. – 2009. - № 6. – с.149-153.

147. Кучук А. Поділ державної влади та правоохоронна діяльність //Підприємництво, господарство і право. – 2009. – № 1. – с. 68-71.

148. Лаврів З.М. Прецедент у європейському та вітчизняному праві /З. Лаврів //Вісн. госп. судочинства. – 2004. – № 2. – с. 257-262.

149. Лазарев В.В. Применение советского права /В.В. Лазарев. – Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1972. – 200 с.

150. Лазарев В.В. Пробелы в праве и пути их устранения /В.В. Лазарев. – М. : Юрид. лит., 1974. – 184 с.

151. Левенець Ю.А. Держава у просторі громадянського суспільства. – К., 2006.

152. Лейст О.Э. Три концепции права //Сов. государство и право. – 1991. – № 12.

153. Лисенкова О. Законодавство України: необхідне нормативне визначення поняття //Право України. – 1999. – № 11.

154. Лінецький С.В. Крижанівський В.П. Законотворчість: коментар до Регламенту Верховної Ради України /С. Лінецький, В. Крижанівський. – К.: К.І.С., 2008. – 400 с.

155. Лобода Ю.П. Цінність держави як складник предмета теоретико-правової юриспруденції //Держава і право. Юридичні і політичні науки. Вип.10. – К.: Ін-т держави і права НАН України, 2001. – с. 40-44.

156. Лопатина С.Н. Правовой акт органа (должностного лица) местного самоуправления //Правоведение. – 2000. – № 2.

157. Лубський В.І. Мусульманське право: Навч. посібн. /В.І. Лубський, В.Д. Борис. – К.: Вілбор, 1997. – 256 с.

158. Лукашова Е.А. Право, мораль, личность. – М., 1986.

159. Лукьянова Е.Г. Законодательная деятельность в механизме защиты прав человека /Е. Лукьянова //Российская юстиция. – 2009. – № 10. – с. 30-32.

160. Лук’янов Д.В. Поняття і характерні риси мусульманського права /Д.В. Лук’янов //Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. /Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2006. – Вип. 81. – с. 3-8.

161. Луць Л.А. Європейські міждержавні правові системи та проблеми інтеграції з ними правової системи України (теоретичні аспекти). – К.: ІДП НАН України, 2003. – 304 с.

162. Майданик Р. Прецедентні рішення вищих судів і система права України /Р. Майданик //Юрид. вісн. України. – 2009. – 7-13 листопада (№45). – с.7.

163. Максимов С.И. Правовая реальность: Опыт филосфского осмысленя: Монография. – Харьков: Право, 2002. – 328 с.

164. Малеин Н.С. Правовые принципы, нормы и судебная практика //Государство и право. – 1996. – № 6.

165. Малеин Н.С. Правонарушение: понятие, причины, ответственность. – М., 1985.

166. Малеин Н.С. Современные проблемы юридической ответственности //Государство и право. – 1994. – № 6.

167. Малишев Б.В. Застосування норм права (теорія і практика) /Б.В. Малишев, О.В. Москалюк /за заг. ред. Б.В. Малишева. – К. : Реферат, 2010. – 260 с.

168. Малишев Б.В. Про співвідношення судової правотворчості, судового прецеденту та судової практики /Б. Малишев //Бюл. М-ва юстиції України. – 2008. – № 10. – с.152-156.

169. Малишев Б.В. Судова практика: поняття, ознаки, структура /Б. Малишев //Часопис Київського ун-ту права. – 2005. – № 2. – с. 2-27.

170. Маликов М.К. Проблемы реализации права. – Иркутск, 1998.

171. Малиновский А.А. Правовой вакуум – новый термин юридической науки //Государство и право. – 1997. – № 2.

172. Мамут Л.С. Государство как публичновластным образом организованный народ //Ежегодник рос. Права. – М., 2000.

173. Манов Г.И. Признаки государства: Новые прочтения /Г.И. Манов. – М.: Спарк, 1993. – 230 с.

174. Маркс К. До критики політичної економії /Маркс К., Енгельс Ф. – Твори: Пер. з 2-го рос. вид. – К.: Держполітвидав УРСР, 1963. – Т. 13. – с. 1-65.

175. Марченко М.Н. Судебное правотворчество и судейское право /М.Н. Марченко. – М.: Проспект, 2007. – 510 с.

176. Матузов Н.И. О праве в объективном и субъективном смысле: гносеологический аспект //Правоведение. – 1999. – № 4.

177. Матузов Н.И. О принципе «все, не запрещенное законом – дозволено» //Сов. государство и право. – 1989. – № 8.

178. Матузов Н.И. Правовой нигилизм и правовой идеализм как две стороны «одной медали» //Правоведение. – 1994. – № 2.

179. Медведчук В. Державна влада в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку //Право України. – 1998. – № 4.

180. Мельник О. Державна влада в контексті конституційної відповідальності //Віче. – 2001. – № 5.

181. Менюк О. Правова культура в умовах розбудови незалежної України: поняття, структура //Право України. – 2001. – № 4.

182. Михайленко О. Проблеми правотворчості і плебсології в Україні /О. Михайленко //Вісник прокуратури. – 2009. – № 6. – с.55-60.

183. Міма І.В. Деякі аспекти визначення типу держави залежно від місця релігійних норм у правовій системі країни /І.В. Мима //Держава і право. Юридичні і політичні науки. Вип. 44: Зб. наук. пр. – К.: Ін-т держави і права НАН України, 2009. – с. 19-25.

184. Міма І. Визначення поняття та змісту релігійних норм в релігійній системі /І. Міма //Право України. – 2005. – № 10. – с. 107-111.

185. Міма І. В. Моделі державно-церковних відносин: порівняльний аспект /І.В. Міма //Держава і право: Зб. наук. пр.: Юрид. і політ. науки. – К.: Ін-т держави і права НАНУ, 2005. – Вип. 29. – с. 63-70.

186. Минникес И.А. Объективно-протиправное деяние. – Свердловск: Б. и., 1987. – 16 с.

187. Мкртумян А.Ю. Понятие судебного прецедента в современной теории права /А. Мкртумян //Рос. юстиция. – 2009. – № 11. – с. 11-13.

188. Музиченко П. Нове бачення проблеми джерел права //Юрид. вісн. – 1998. – № 3.

189. Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України: в 4 т. Т. 4. Методологія тлумачення нормативно-правових актів України /Відп. ред. В. Г. Ротань. – К.: Юридична книга; Севастополь: Ін-т юрид. дослід., 2008. – 848 с.

190. Наумов А.Е. Злоупотребление правом: юридическая природа явления //Вестник Московского университета. Серия 11: Право. – 2009. – № 6. – с. 102-108.

191. Невважай И.Д. Типы правовой культуры и формы правосознания //Правоведение. – 2000. – № 2.

192. Недбайло П.Е. Введение в общую теорию государства и права (предмет, система, функции науки: Учебное пособие. – К.: Вища школа, 1971. – 160 с.

193. Недбайло П.Е. Применение советских правових норм /П.Е. Недбайло. – М.: Юридическая литература, 1960. – 511 с.

194. Недбайло П.Е. Советские социалистические правовые нормы. – Львов, 1959.

195. Нерсесянц В.С. История идей правовой государственности. – М., 1993.

196. Нерсесянц В.С. Право в системе социальной регуляции. – М., 1986.

197. Нерсесянц В.С. Типология правопонимания //Право и политика. – 2001. – № 10.

198. Нерсесянц В.С. Философия права: учебник. – 2-е изд., перераб. И доп. – М.: Норма, 2008. – 848 с.

199. Нечаева А.М. О правоспособности и дееспособности физических лиц //Государство и право. – 2001. – № 2.

200. Нормы советского права. Проблемы теории. /Под ред. М.И. Байтина, В.К. Бабаева. – Саратов, 1987.

201. Оборотов Ю.М. Правова система України в Євразійській правовій сім’ї //Наук. пр. Одес. Нац. Юрид. акад. Т.3. – Одеса: Юрид.лит., 2004. – с. 28-37.

202. Оборотов Ю.М. Церковне право у вітчизняній правовій традиції /Ю.М. Оборотов //Наук. пр. Одес. нац. юрид. акад. – Одеса: Юрид. літ., 2003. – Т. 2. – № 1. – с. 82-91.

203. Общая теория прав человека. /Под ред. Е.А. Лукашевой. – М., 1996.

204. Оксамытный В.В. Правомерное поведение личности. – К.: Наук. думка, 1985. – 175 с.

205. Олійник А. Законодавчий процес – його основні риси і особливості //Право України. – 1998. – № 4.

206. Оніщенко Н.М. Значення та роль правопізнавальних конструкцій у загальній теорії держави і права //Держава і право. Юридичні і політичні науки. Вип.37. – К.: Ін-т держави і права НАН України, 2007. – с. 3-9.

207. Оніщенко Н.М. Правова система: проблеми теорії: Монографія.-К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, – 2002. – с. 53-55.

208. Онуфрієнко О. Алгоритмічна природа норм права та нормативно-правових актів: досвід простеження аналогій //Українське право. – 2002. – Число 1.

209. Опришко В. Наука забезпечення законотворчого процесу – вимога часу //віче. – 1995. – № 3.

210. Опришко В. Питання гармонізації законодавства України з міжнародним правом і національними правовими системами //Право України. – 1999. – № 18.

211. Павлишин О.В. Оптимізація правозастосовчої діяльності: теоретико-правові та логіко-філософські засади: навч. посіб. для студ. та слухачів Навчально-наук. ін-ту заоч. та дистанц. навчання /О.В. Павлишин; Київський нац. ун-т внутрішніх справ; кафедра філософії права та юридичної логіки. – К., 2008. – 123 с.

212. Панова І.В. Правотворча діяльність виконавчої влади як правова форма реалізації державних функцій /І. Панова // Роль та місце ОВС у розбудові демократичної правової держави:Матеріали наук.-практ. конф. (10 квіт.2009). – О.: Одес. держ. ун-т внутр. справ, 2009. – с. 227-228.

213. Пархоменко Н.М. Кодифікація законодавства: теоретико-історичні аспекти /Наталія Миколаївна Пархоменко //Часопис Київ. ун-ту права. – 2005. – № 3. – с. 7-12.

214. Пасько Я.І. Соціальна держава і громадянське суспільство: співпраця versus протистояння. – К.: ПАРАПАН, 2008. – 272 с.

215. Пахман С.В. История кодификации гражданського права /Семен Викентьевич Пахман. – М.: Зерцало, 2004. – 872 с.

216. Пахоленко Н.Б. От тоталитаризма к демократии: о функциях государства в переходной период //Полит. пробл. Теории государства. – М., 1993.

217. Пеньков Е.М. Социальные нормы: управление, воспитание, поведение. – М., 1990.

218. Петришин А.В. Государственная служба. Историко-теоретические предпосылки, сравнительно-правовой и логико-понятийный аналіз //Монография. – Х.: Факт, 1998. – 168 с.

219. Петришин А.В. К вопросу об общетеоретическом понятии прав человека //Проблеми законності. – Харків, 1997. – Випуск, 32.

220. Петришин А.В. К вопросу об общецивилизационных основаниях государственности //Проблеми законності. – Харків, 1995. – Випуск, 29.

221. Петришина М.О. Загальна характеристика нормотворчого процесу в органах місцевого самоврядування в Україні /М. Петришина //Право України. – 2010. – № 4. – с. 329-335.

222. Петришин О.В. Громадянське суспільство: особливості формування концепції та становлення //Проблеми законності. – 2001. – Вип. 50. – с. 6-13.

223. Петришин О.В. Право як соціально-юридичне явище: до постановки проблеми //Вісник Академії правових наук України. – 2007. – № 4 (51). – Х.: Право, 2007. – с. 3-18.

224. Петришин О. Громадянське суспільство – гарант економічної та соціальної стабільності //Проблеми правового забезпечення економічної та соціальної політики в Україні: Матер. наук.-практ. конф. (м. Харків, 24 – 25 травня, 2005 р.). – Х.: Нац. юрид. акад. імені Ярослава Мудрого, 2005. – с. 49-54.

225. Петришин О. Громадянське суспільство і держава: питання взаємовідносин //Вісник Академії правових наук України. – 2006. – № 4 (47). – с. 3-12.

226. Петришин О. Громадянське суспільство – підґрунтя формування правової держави в Україні //Вісник Академії правових наук України. – 2003. – № 2-3 (33-34). – с. 142-161.

227. Петришин О., Серьогіна С. Змішана республіканська форма державного правління: питання теорії та практики // Право України. − 2009. − № 10. − с. 57-60.

228. Петришин О.В., Протасова В.Є. Конституційна форма державного правління: до пошуку оптимальної моделі в Україні //Вісник Академії правових наук України. − 2008. – № 3(54). – с. 52-64.

229. Петрова Л.В. Джерела права (критичний методологічний досвід) //Вісн. Акад. правових наук України. – 1997. – № 1(8).

230. Петров В.С. Сущность, содержание и форма государства. – М., 1971.

231. Погорілко В., Федоренко В. Джерела конституційного права України: поняття, види і система //Право України. – 2000. – № 6.

232. Погорілко В., Федоренко В. Поняття, ознаки, види і структура конституційно-правових норм //Право України. – 2001. – № 11.

233. Погребняк С. Обратное действие законов //Проблемы законности. – 2000. – Выпуск 41.

234. Погребняк С.П. Основоположні принципи права (змістовна характеристика). – Х.: Право, 2008. – 240 с.

235. Погребняк С. Про ознаки права в контексті сучасного праворозуміння //Вісник Академії правових наук України. – 2008. – № 4 (55). – Х.: Право, 2008. – с. 13-21.

236. Погребняк С. Роль основоположних принципів у застосуванні права /С. Погребняк //Проблеми філософії права. – Том VI-VII. – Київ-Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2009. – с. 124-134. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Pfp/2008_2009_6_7/124%20 Pohrebnyak.pdf

237. Погребняк С. Роль принципу верховенства закону для подолання ієрархічних колізій /С. Погребняк. – Вісн. Акад. прав. наук України. – 2000. – № 4. – с. 247-259.

238. Погрібняк С. Роль принципу верховенства закону для подолання ієрархічних колізій //Вісн. Акад. правових наук України. – 2000. – № 4(23).

239. Пономаренко Ю.А. Застосування кримінального закону за аналогією як засіб подолання прогалини у ньому /Ю.А. Пономаренко //Кримінальне право України: теорія і практика. 2006. № 2. – с. 9-18.

240. Понятие государства в четырех языках: Сб. статей /под ред.. О. Хархордина. – Спб,; М.: Европейский университет в Санкт-Петербурге: Летний Сад, 2002. – 218 с.

241. Поцелуев Е.Л. Виды правонарушений в современной учебной литературе по теории права: критический анализ //Известия Высших учебных заведений. Правоведение. – 2004. – № 5. – с. 244-257.

242. Правова система України: історія, стан та перспективи: у 5 т. – Т.1: Методологічні та історико-теоретичні проблеми формування і розвитку правової системи України /за заг. ред. М.В. Цвіка, О.В. Петришина. – Х.: Право, 2008 – 728 с.

243. Правовые формы деятельности общенародного государства: Учебное пособие /под. ред. В.М. Горшенева. – Харьков, 1984.

244. Правоприменение: теория и практика /Отв. ред. Ю.А. Тихомиров. – М.: Формула права, 2008. – 432 с.

245. Правосвідомість і правова культура як базові чинники державотворчого процесу в Україні: Монографія /Автор. колектив. – Х.: Право, 2009. – 359 с.

246. Правосуддя: філософське та теоретичне осмислення: колективна монографія /[А.М. Бернюков, В.С. Бігун, Ю.П. Лобода та ін.]; відп. ред. В.С. Бігун. – К.: Вид-во «Реферат», 2009. – 316 с.

247. Протасова В.Є. Парламентсько-президентська республіка: сутність, особливості, різновиди: Монографія. − Х.: Право, 2009. − 208 с.

248. Протасов В.Н. Правоотношение как система. – М., 1991.

249. Процюк І.В. Особливості поділу державної влади в президентській республіці //Державне будівництво та місцеве самоврядування. Вип. 16. – Х.: Право, 2008. – с. 16-26.

250. Процюк І.В. Поділ влади – фундаментальний принцип демократичної правової державності //Державне будівництво та місцеве самоврядування: Зб. наук. праць. – Х.: Право, 2005. – Вип. 9. – с. 14-24.

251. Пугинский Б.И. О норме права //Вестн. Моск. гос. ун-та. Сер. 11. – 1999. – № 5.

252. Рабінович П. Верховенство права (за матеріалами Страсбурзького Суду та Конституційного Суду України) //Вісник Академії правових наук України. – 2006. – № 2 (45). – с. 3-16.

253. Рабінович П. Громадянське суспільство і правова держава (загальнотеоретичні міркування) //Українське право. – 1996. – № 3. – с. 22-34.

254. Рабінович П. Колізії між законністю та доцільністю як постійно відтворювана проблема юридичного регулювання. //Вісн. Акад. правових наук України. – 2000. – № 4(23).

255. Рабінович П., Лобова Ю. Соціальна сутність держави: теоретико-методологічні засади дослідження //Право України. – 2001. – № 8.

256. Рабінович П.М. Законодавство сучасної України: до характеристики тенденції розвитку //Вісн. Акад. правових наук України. – 1996. – № 7.

257. Рабінович П. Можливості вдосконалення законодавчого забезпечення права людини на свободу віросповідання в Україні /П. Рабінович, Л. Ярмол //Вісн. Акад. правов. наук України. – 2004. – №1. – с. 16-27.

258. Рабінович П.М. Основні права людини: Загальнотеоретична характеристика //Вісн. Акад. правових наук України. – 1994. - № 2.

259. Рабінович П.М. Права людини і громадянина в Конституції України. – Харків, 1997.

260. Рабінович П.М. Праворозуміння «природне» та «легістське»: неминучість співіснування //Право України. – 2009. – № 3. – с. 65-70.

261. Рабінович П.М. Свобода віровизнання та проблеми її державного забезпечення в Україні /П.М. Рабінович //Права людини в Україні: Інформ.-аналіт. бюл. Укр.-Америк. Бюро захисту прав людини. – Х.: Фоліо-плюс, 1995. – Вип. 15. – с. 43-48.

262. Рабінович П.М. Праворозуміння: сутність, класифікація, нездоланність плюралізму //Бюлетень міністерства юстиції України. – 2007. – с. 25-35.

263. Рабінович П. Особливості режиму законності під час Великої Вітчизняної війни //Право України. – 2000. – № 5.

264. Рабінович П., Панкевич І. Межі прав людини і Конституції //Право України. – 1997. – № 5.

265. Рабінович П., Савчук Н. Офіційне тлумачення законодавства: герменевтичний аспект //Право України. – 2001. – № 11.

266. Рабінович С.П. Права людини у природно-правовій думці католицької церкви (за матеріалами соціальної доктрини католицизму): Праці Львів. лабораторії прав людини і громадянина НДІ держ. буд. і місцевого самоврядування АПрН України /С.П. Рабінович /Редкол.: П.М. Рабінович (голов. ред.) та ін. – Серія І: Дослідження та реферати. – Вип. 7. – Львів: Астрон, 2004. – 198 с.

267. Рыбушкин Н.Н. Запрещающие нормы в советском праве. – Казань, 1990.

268. Ручкин Е.Б. К вопросу о нормативности права //Проблемы законности. – 2001. – Выпуск 46.

269. Рябченко Т.О. Категорія «референдна правотворчість» у теорії права /Т. Рябченко //Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2009. – № 6. – с. 66-74.

270. Савин Е.А. Ответственность государственной власти перед обществом //Государство и право. – 2000. – № 12.

271. Саидов А.Х. Сравнительное правоведение и юридическая география мира. – М., 1993.

272. Святоцький О. Питання пошуку оптимальної моделі форми державного правління для України //Право України. − 2009. − № 10. − с. 61-66.

273. Селіванов А. Теоретичні і практичні погляди на тлумачення Конституційним Судом України норм законодавства //Право України. – 1999. – № 10.

274. Селіванов В. Методологічні проблеми запровадження конституційних принципів «верховенство права» і «верховенство закону» //Право України. – 1997. – № 6.

275. Селиванов В. Право як сфера свободи //Вісн. Акад. правових наук України. – 2001. – № 1.

276. Сенякин И.Н. Специальные нормы советского права. – Саратов, 1987.

277. Скакун О.Ф. Правова система України на правовій карті світу. Доп. № 1. – Х.: Еспада, 2004. – 95 с.

278. Скрипнюк О. Вплив інститутів громадянського суспільства на становлення і розвиток демократичного політичного режиму //Право України. – 2001. – № 5.

279. Скрипнюк О. Ідея соціальної справедливості в контексті теорії соціальної, правової держави //Вісн. Акад. правових наук України. – 2001. – № 2(25).

280. Смородинський В. Деякі питання судового тлумачення /В. Смородинський //Вісн. Акад. прав. наук України. – 2000. – № 4. – с. 239-247.

281. Смородинський В.С. Влада в громадянському суспільстві: вступ до дослідження засад суддівської діяльності //Проблеми законності. – 2007. – с. 3-11.

282. Смородинський В.С. Систематизація національного законодавства як юридичний інструмент забезпечення прав людини /Віктор Семенович Смородинський //Проблеми законності. – 2008. – Вип. 99. – с. 19-29.

283. Соколов Н.Я. Профессиональное правосознание юриста //Правоведение. – 1992. – № 4.

284. Сташків Б. Норми права соціального забезпечення //Право України. – 2002. – № 2.

285. Стефанчук М.О. Деякі питання щодо юридичної природи поняття «зловживання правом» у цивільному праві //Держава і право. Юридичні і політичні науки. Вип.16. – К.: Ін-т держави і права НАН України, 2002. – с. 218-223.

286. Стефанюк В. Проблеми конституційного та адміністративного правосуддя при застосуванні норм Конституції України та інших законів //Право України. – 2002. – № 2.

287. Стецик Н. Судовий прецедент: теоретичні та порівняльно-правові аспекти /Н. Стецик //Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: матеріали XV регіон. наук.-практ. конф. (4-5 лют.2009 р.). – Л., 2009. – с. 39-41.

288. Стіт Р. Верховенство закону чи верховенство суддів: на захист правового плюралізму //Політ. думка. – 1997. – № 3.

289. Стрельцова О.В. Актуальні питання джерел права в аспекті правоутворення /О. Стрельцова //Держава і право. Юрид. і політ. науки. – К.: Ін-т держави і права НАН України, 2008. – Вип. 39. – с. 47-53.

290. Сухарев А.Я. Законность – универсальная ценность демократического общества //Прокур. и следств. практика. – 1998. – № 3.

291. Сюкийяйнен Л.С. Мусульманское право: вопросы теории и практики. – М., 1986.

292. Сюкияйнен Л.С. Шариат: религия, нравственность, право /Л.С. Сюкияйнен //Гос-во и право. – 1996. – № 8. – с. 120-128.

293. Тагиев А.С. Некоторые актуальные проблемы законности и правопорядка в современной правовой науке //Право и политика. – 2001. – № 8.

294. Тарануха В.П. Аналогія закону й аналогія права як способи подолання прогалин у праві /В.П. Тарануха //Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наук. праць. – Випуск 435: Правознавство. – Чернівці: Рута, 2008. – с. 5-9. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://lawreview.chnu.edu.ua/article.php?lang=ua&visnuk=35&articl e=785

295. Тацій В., Грошевий Ю.М. Прокуратура в системі поділу влади //Вісн. Акад. правових наук України. – 1999. – № 1.

296. Тацій В., Тодика Ю. Питання меж тлумачення Конституційним Судом Конституції та законів України //Вісн. Акад. правових наук України. – 2001. – № 4(27).

297. Тацій В.Я. Проблеми формування правової політики в Україні //Вісн. Акад. правових наук України. – 1995. – № 2.

298. Телешун С. Поняття державного устрою України: проблема теорії і практики //Право України. – 2000. – № 6.

299. Телешун С. Структурні елементи вертикалі політичної влади і державного управління та органи місцевого самоврядування //Право України. – 2001. – № 6.

300. Телятник Л. Логіко-методологічне тлумачення ознак загального поняття держави /Л. Телятник. – Право України. – 2002. – № 9. – с. 14-18.

301. Тенебаум А. Конституція – правовий фундамент законності //Право України. – 1994. – № 3.

302. Теоретические вопросы систематизации советского законодательства /А.С. Соминский, О.С. Лейст, И.Н. Кузнецов и др.; под ред. С.Н. Братуся, И.С. Самощенко; Всесоюз. ин-т юрид. наук. – М.: Госюриздат, 1962. – 575 с.

303. Терлюк І.Я. Етапи формування й реалізації в Україні принципу «розподіл влад» (спроба окреслення) //Науковий вісник Львівського держ. ун-ту внутр. справ. Сер. юридична. Вип. 1. – Львів: Львів. держ. ун-т внутр. справ, 2008. – с.3-13.

304. Тимошенко В.І. Правомірна поведінка особи як показник стабільності суспільства //Бюл. М-ва юстиції України. – 2006. – № 11. – с. 42-49.

305. Тимошенко В.І. Теократія: ідея та соціальна реальність /В.І. Тимошенко //Бюл. М-ва юстиції України. – 2005. – № 2 (40). – с. 37-45.

306. Титарчук А.А. Обычай в правовой системе: желаемое и действительное //Законодательство Украины: состояние, проблемы, перспективы. – Харьков, 1994.

307. Тихомиров Ю.А., Котелевская И.В. Правовые акты: Учебно-практическое пособие. – М., 1999.

308. Тімочко О.Ю. Про предмет і об`єкт теорії держави та права //Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Сер. юридична. Вип. 2. – Львів: Львів. держ. ун-т внутр. справ, 2007. – с. 64-70. 

309. Ткаченко В.Д. Законність і демократія. – Основи держави і права: Навч. посібник /за ред. В.В. Комарова. – Х., 2002.

310. Ткаченко В.Д. Функціональне призначення законності //Вісн. Акад. правових наук України. – 1996. – № 6.

311. Тодыка Ю.Н. Вопросы государственного суверенитета в аспекте формирования на Украине демократического правового государства //Проблемы законности. – 1995. – № 30.

312. Тодыка Ю.Н. Конституционные основы формирования правовой культуры. – Х., 2001.

313. Тузова М.В. Некоторые вопросы применения права в Украине //Пробл. законності. – 2000. – Випуск 41.

314. Тузова М.В. Преодоление пробелов в законодательстве в процессе реализации права Украины //Пробл. законності. – 2001. – Випуск 47.

315. Туманов В.А. Правовой нигилизм в историко-идеологическом ракурсе //Государство и право. – 1993. – № 8.

316. Фаршатов И.А. Производные правоотношения //Государство и право. – 1998. – № 2.

317. Федоренко Г. Теоретичні засади поділу влади в Україні //Право України. – 2008. – № 8. – с. 41-47.

318. Федючек І. Державно-конфесійні відносини: європейський контекст /І. Федючек //Вісн. Констит. Суду України. – 2006. – №1. – с. 89-98.

319. Хавронюка Н. Порядок набрання чинності нормативних правових актів України //Юрид. вісн. – 1998. – № 1.

320. Хаустова М.Г. Національна правова система за умов розбудови правової демократичної державності в Україні. – Х.: Право, 2008. – 160 с.

321. Хміль М.М. Види зловживань правом за законодавством України //Вісник Національного університету внутрішніх справ. Вип. 25. – Х.: Нац. ун-т внутр. справ, 2004. – с.162-166.

322. Христова Г.О. Міжнародні стандарти прав людини як вихідні засади гендерно-правової експертизи законодавства України //Проблеми законності. – Вип. 99. – Х.: Нац. Корид. Акад. України імені Ярослава Мудрого, 2008. – с. 30-39.

323. Цвик М.В. Актуальные проблемы организации власти в Украине //Проблемы законности. – 1995. – Выпуск 30.

324. Цвік М.В. Місце і значення державного права України в системі кодифікаційних робіт: [доп. на Першій всеукр. конф. з питань кодифікації укр. законодавства, 29-30 черв. 1993 р.] /Марко Веніамінович Цвік //Укр. право. – 1994. – Число 1. – с. 22-24.

325. Цвік М.В. Про офіційне тлумачення законів України //Вісн. Акад. правових наук України. – 1997. – № 4.

326. Цвік М.В. Про сучасне праворозуміння //Вісник Академії правових наук України. – 2001. – № 4 (27). – Х.: Право, 2001. – с. 3-13.

327. Цвик М.В., Смородинский В.С. О судебной практике //Проблеми законності. – 1999. – Выпуск 40

328. Циппеліус Р. Юридична методологія /Р. Циппеліус; пер. з нім. – К. : Реферат, 2004. – 176 с.

329. Чаплюк О.І. Загальні і спеціальні принципи національної правотворчості: поняття, значення та види /О. Чаплюк //Часопис Київського ун-ту права. – 2010. – № 1. – с. 87-93.

330. Честнов И.Л. Правопонимание в эпоху постмодерна //Изв. ВУЗов. Правоведение. – 2002. – № 2. – с. 4-16.

331. Четвернин В.А. К вопросу о типологии правопонимания //История гос-ва и права. – 2003. – № 6. – с. 3-6.

332. Четвернин В.А. Современные концепции естественного права (На материале философии права ФРГ, Австрии, Швейцарии). – М.: Б.и., 1982. – 20 с.

333. Чиркин В.Е. Государствоведение: Учебник. – М., 1999.

334. Чиркин В.Е. Модели современного федерализма: сравнительный анализ //Государство и право. – 1994. – № 8-9.

335. Чиркин В.Е. Нетипичные формы правления в советском государстве //Государство и право. – 1994. – № 1.

336. Чиркин В.Е. Три ипостаси государства /В.Е. Чиркин //Государство и право. – 1993. – № 8. – с. 107-115.

337. Чиркин В.Е. Переходное постсоциалистическое государство: содержание и форма //Государство и право. – 1997. № 1.

338. Чирков В.А. Ответственность в системе права. – Калининград, 1996.

339. Чухвичев Д.В. Кодификационные акты, их специфика и значение в системе права /Даниил Викторович Чухвичев // Гос. и право. – 2009. – № 8. – с. 5-13.

340. Шамраєва В. Теоретичні проблеми інституту президентства в Україні та США (порівняльний аналіз) //Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. – 2008. – № 3. – с. 210-218.

341. Шаповал В.М., Баранчук В. Питання форми державного устрою в українській політико-правовій думці (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) //Вісн. Акад. правових наук України. – 1996. – № 6.

342. Шаповал В. Парламент як орган народного представництва //Віче. – 1999. – № 5.

343. Шаповал В. Теоретичні питання реалізації Конституції України //Право України. – 1997. – № 6.

344. Шевчук С.В. Основи конституційної юриспруденції /С.В. Шевчук. – К.: Український центр правничих студій, 2001. – 302 с.

345. Шевчук С. Судова правотворчість: світовий досвід і перспективи в Україні. – К.: Реферат, 2007. – 640 с.

346. Шемшученко Ю. Проблеми розбудови української державності //Право України. – 1997. – № 1.

347. Шмаленя С.В. Особливості застосування аналогії права при вирішенні юридичних справ: автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.01 /С.В. Шмаленя; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. – Л., 2009. – 20 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/ard/2009/09ssvvys. zip

348. Шупінська О. Загальне і особливе в співвідношенні категорій правової і юридичної культури. //Право України. – 1998. – № 3.

349. Яковюк І.В. Соціальна і правова держава: співвідношення понять //держ. буд-во та місцеве самоврядування. – 2001. – Вип. 1. – с. 99-105.

350. Яковюк І. Соціальна держава: до визначення змісту поняття //Вісник Академії правових наук України. – 2001. – № 3(26). – с. 37-47.

351. Ярмол Л.В. Свобода віросповідання: юридичне забезпечення в Україні (загальнотеоретичне дослідження) /Л.В. Яромол //Праці Львівської лабораторії прав людини і громадянина НДІ держ. буд. і місцевого самоврядування АПрН України / Редкол.: П.М. Рабінович (голов. ред.) та ін. – Серія І: Дослідження та реферати. Вип. 8. – Львів: Світ, 2006. – 192 с.

352. Ященко Р.Ю. Система принципів правотворчої діяльності та їх законодавче забезпечення /Р.Ященко //Держава і право. Юридичні і політичні науки. Вип. 44. – К.: Ін-т держави і права НАН України, 2009. – с. 249-258.

353. Ященко Р. Функції правотворчості в контексті дослідження перехідних суспільств /Р. Ященко //Юридична Україна. – 2009. – № 8. – с. 34-40.

1 В.О.Навроцький. Кримінальне право України. курс лекцій. Підручник.-К.: Юрінкомінтер, 2001.-с.29


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

32722. Реальные газы. Силы и потенциальная энергия межмолекулярного взаимодействия. Уравнение Ван-дер-Ваальса 44.5 KB
  Реальные газы Как известно уравнение состояния устанавливает функциональную связь между давлением Р объемом V температурой T и числом молей газа в состоянии равновесия. Самым простым и известным уравнением состояния является уравнение состояния идеального газа: 7.1 Реальные газы описываются уравнением состояния идеального газа только приближенно и отклонения от идеального поведения становятся заметными при высоких давлениях и низких температурах особенно когда газ близок к конденсации. Предпринималось много попыток для...
32723. Изотермы Ван-дер-Ваальса и их сопоставление с реальными изотермами. Критическая температура. Внутренняя энергия газа Ван-дер-Ваальса 81 KB
  Изотермы ВандерВаальса и их сопоставление с реальными изотермами. Внутренняя энергия газа ВандерВаальса. Изотермы ВандерВаальса Проанализируем изотермы уравнения Ван–дер–Ваальса – зависимости Р от V для реального газа при постоянной температуре. Умножив уравнение ВандерВаальса на V 2 и раскрыв скобки получаем PV 3 – RT bP vV 2 v2V bv3 = 0.
32724. Тепловые явления при низких температурах. Третье начало термодинамики 40.5 KB
  Расчет абсолютной энтропии Рассчитаем изменение энтропии некоторой системы при нагревании её от абсолютного нуля до температуры T при постоянном давлении. При нагревании вещества возможен его переход в жидкое и затем в газообразное состояние; для фазовых переходов происходящих в изобарноизотермических условиях изменение энтропии равно приведенной теплоте фазового перехода: I.65 Таким образом нагревание вещества без фазовых переходов сопровождается непрерывным ростом энтропии; при фазовом переходе происходит...
32725. Понятие фазы. Фазовые переходы 1 и 2 рода. Фазовые диаграммы. Тройная точка 57 KB
  Понятие фазы. В однокомпонентной системе разные фазы могут быть представлены различными агрегатными состояниями или разными полиморфными модификациями вещества. В многокомпонентной системе фазы могут иметь различный состав и структуру. Основные понятия Газ всегда состоит из одной фазы жидкость может состоять из нескольких жидких фаз разного состава Ликвация жидкостная несмешиваемость но двух разных жидкостей одного состава в равновесии сосуществовать не может.
32726. Материальная точка. Абсолютно твёрдое тело. Система отсчёта 27.5 KB
  Система отсчёта. Системы отсчёта. Для определения координат материальной точки следует прежде всего выбрать тело отсчёта и связать с ним систему координат. Для определения положения материальной точки в любой момент времени необходимо также задать начало отсчёта времени.
32727. Кинематика точки. Путь. Перемещение. Скорость и ускорение. Их проекции на координатные оси. Вычисление пройденного пути. Средние значения 28.5 KB
  Скорость и ускорение. Скорость векторная физическая величина характеризующая быстроту перемещения тела численно равная отношению перемещения за малый промежуток времени к величине этого промежутка. Промежуток времени считается достаточно малым если скорость при неравномерном движении в течение этого промежутка не менялась. Измеряют скорость спидометром.
32728. Скорость и ускорение при криволинейном движении. Тангенциальное и нормальное ускорения 37 KB
  Криволинейное движение с постоянным ускорением всегда происходит в той плоскости в которой находятся векторы ускорения и начальные скорости точки. В случае криволинейного движения с постоянным ускорением в плоскости xOy проекции vxи vy ее скорости на оси Ox и Oy и координаты x и y точки в любой момент времени t определяется по формулам vx=v0xxt x=x0v0xtxtxt2 2; vy=v0yyt y=y0v0ytyt2 2 Частным случаем криволинейного движения – является движение по окружности. Движение по окружности даже равномерное всегда есть движение...
32729. Кинематика твёрдого тела. Вращение вокруг неподвижной оси. Угловые скорость и ускорения. Связь между угловыми и линейными скоростями и ускорениями 39 KB
  Кинематика твёрдого тела. Движение тела может быть как поступательным так и вращательным. При поступательном движении все точки твердого тела за один и тот же промежуток времени совершают равные по величине и направлению перемещения. Следовательно скорости и ускорения всех точек тела в любой момент времени также одинаковы.
32730. Границы применимости ньютоновской механики. Первый закон Ньютона 28.5 KB
  Первый закон Ньютона. Вследствие развития физики в начале XX века определилась область применения классической механики: ее законы выполняются для движений скорость которых много меньше скорости света. Вообще законы классической механики Ньютона справедливы для случая инерциальных систем отсчета. При ускоренном движении неинерциальной системы координат относительно инерциальной системы первый закон Ньютона закон инерции в этой системе не имеет места – свободные тела в ней будут с течением времени менять свою скорость движения.