84833

Соціологія особистості. Структурні елементи особистості

Лекция

Социология, социальная работа и статистика

Особистість — це цілісна сукупність соціальних властивостей людини, що формуються та видозмінюються протягом усього життя людини у результаті складної взаємодії внутрішніх та зовнішніх чинників її розвитку та активної взаємодії з соціальним середовищем.

Украинкский

2015-03-22

27.88 KB

0 чел.

Лекція№ 4.   Соціологія особистості

Структурні елементи особистості

Починаючи з Демокріта, який порівнював людину з малим світом, і до сьогоднішніх днів проблема особистості є особливо актуальною. Розуміння її сутності — одне з найскладніших неоднозначних питань сучасності.

Для розкриття поняття особистості потрібно розмежувати його з близькими за змістом поняттями "людина", "індивід", "індивідуальність".

Термін "людина" вживається як родове поняття, що вказує на приналежність до людського роду. Це поняття вказує на якісну відмінність людей від тварин і служить для характеристики всезагальних, притаманних всім людям якостей і особливостей, що знаходить свій вияв у назві "homo sapiens". Термін "індивід" вживається у значенні "конкретна людина", одиничний представник людського роду, коли необхідно підкреслити, що йдеться не про все людство загалом. "Індивідуальність" означає те особливе і специфічне, що відрізняє одну людину з-поміж інших, включно з її природними і соціальними, фізіологічними і психічними, успадкованими і набутими якостями.

Особистість — це цілісна сукупність соціальних властивостей людини, що формуються та видозмінюються протягом усього життя людини у результаті складної взаємодії внутрішніх та зовнішніх чинників її розвитку та активної взаємодії з соціальним середовищем.

Особистість людини в її діяльнісних проявах виявляється для інших людей як та чи інша певна сукупність соціально значущих рис особи. В цьому аспекті особистість — порівняно стала сукупність людських якостей, відповідно до формування яких у процесі змужніння індивід стає соціально визнаним і тим самим соціально відповідальним суб'єктом своєї поведінки.

Залежно від орієнтації вчених поняття "особистість" розкривається у 3 основних аспектах:

1 — як щось ціле, висновок або єдність окремих ідей, відчуттів, потягів, цілей, мотивів та інших ознак.

2 — як утворення, яке зумовлює реакцію на безліч зовнішніх подразників і впливів, гарантуючи істоті адаптацію і виживання.

3 - як щось унікальне, неповторне, найвище в природі та соціальному бутті.

 Основними рисами особистості є:

• певна міра незалежності, автономності від суспільства;

• наявність самосвідомості, самооцінки, самоконтролю;

• наявність внутрішньої духовної структури, тобто потреб, інтересів, цінностей, мотивів, соціальних норм, переконань.

Чинниками, що детермінують активність особистості є потреби та інтереси.

Потреба — це рушійне джерело активності людини, спрямованої на її задоволення, яке супроводжується суб'єктивним потягом до відчуття приємності або, навпаки, відсторонення від відчуття неприємності, болю. Потреба — це внутрішній психологічний стан людини, відчуття нестачі чогось. Цей стан регулює активність, стимулює діяльність, спрямовану на здобуття того, чого не вистачає.

Найбільш відома класифікація потреб американського психолога А. Маслоу. Він поділив потреби на базові та похідні. Базові є постійними, а похідні — змінюються. Останні ціннісно дорівнюють одна одній і тому не мають ієрархії. Базові потреби можна розташувати ієрархічно, від "нижчих" (фізіологічні потреби) до "вищих" (духовні потреби):

• фізіологічні, сексуальні потреби — продовження роду, у їжі. одязі, житті тощо;

• екзистенціальні потреби - безпеки існування, стабільності, гарантованій зайнятості тощо;

• соціальні потреби - у спілкуванні, належності до колективу, спільній діяльності тощо;

• престижні потреби — в повазі з боку, службовому просуванні, престижі тощо;

• духовні потреби — потреба у самовираженні через творчість. Фізіологічні та екзистенціальні потреби с первинними та

вродженими; інші — набутими, тобто соціальними. Згідно з принципом ієрархії, потреби кожного нового рівня стають актуальними для індивіда лише після того, як задоволені попередні запити.

Конкретною формою усвідомленої потреби, реальною причиною діяльності особистості, спрямованої на задоволення цієї потреби є інтереси. Інтерес — це направленість дій індивіда в залежності від можливості задоволення тієї чи іншої потреби. Він виступає як мотив, що мобілізує особу за збереження або зміну умов життєдіяльності. Це результат усвідомлення потреби і вибір шляхів та способів її реалізації в конкретних умовах.

Потреби, перетворені в інтереси стають цінностями. Цінності особистості — це відносно стійке та соціально обумовлене ставлення особистості до об'єктів духовного та матеріального світу, уявлення людини про найбільш значущі, важливі цілі життя та діяльності, а також засоби їх досягнення.

Сукупність індивідуальних і загальних, особистих, групових цінностей формує систему ціннісних орієнтацій особистості, якими вона керується у житті. Ціннісні орієнтації — це особистісні орієнтації стосовно цінностей тих чи інших соціальних спільнот чи груп. Вони регулюють загальну спрямованість діяльності людини. Вищим рівнем ціннісних орієнтацій є орієнтації світоглядні, що визначають найзагальнішу ціннісну спрямованість пізнавальної, духовно-практичної та практичної діяльності людини, її вищі цілі життя.

Ціннісні орієнтації діють як певні соціальні настанови — загальні орієнтації особистості, які відображають її можливості діяти відповідно до об'єкта дії. Настанова — це форма перетворення діяльності в реальні, конкретні дії по відношенню до соціально значимих об'єктів. Вони регулюють соціальну поведінку, визначають загальну спрямованість особистості. Настанови також відображають ставлення діючого індивіда до інших людей та об'єктів оточуючого середовища.

Взаємодія потреб, інтересів та ціннісних орієнтацій складають механізм мотивації соціальної діяльності. Мотиви — це внутрішні спонуки до дії, що являють собою відображення у свідомості людей їх об'єктивних потреб та інтересів. Мотивація — є процесом актуалізації якого-небудь мотиву та його функціонування — внутрішнього потягу до діяльності певної спрямованості. В цілому мотивація здійснюється як процес забезпечення пріоритетності діяльності, що є однією з можливих за даних зовнішніх та внутрішніх обставин.

Специфіка особистості визначається її соціальною якістю, тобто сукупністю взаємопов'язаних елементів, зумовлених типом соціальної взаємодії особистості з іншими людьми в конкретних історичних умовах. Ця сукупність складається з таких елементів як соціальний статус та соціальна роль.

Соціальний статус — це становище індивіда або групи в соціальному просторі стосовно інших індивідів і груп, яке визначається за соціально значущими для даної суспільної системи критеріями (економічними, політичними, соціально-правовими тощо). Відповідно до того, чи набуває людина свій статус завдяки успадкованим ознакам (соціальне, походження, стать, раса), чи завдяки власним зусиллям (освіта, фах), розрізняють соціальний статус успадкований (аскриптивний) та здобутий.

Соціальна роль — це певні способи поведінки індивіда або групи, що відповідають прийнятим у суспільстві нормам та здійснюються відповідно до соціального статусу індивіда або групи. Як член суспільства, різноманітних груп й організацій, обіймаючи в них певне місце чи позицію, виконуючи притаманні цим позиціям функції, індивід тим самим здійснює відповідні соціальні ролі: батька, підприємця, вченого тощо. Сукупність ролей, які відповідають даному статусу, називається рольовим набором.

Значення соціальної ролі як регулятора соціальної поведінки полягає у тому, що, приступаючи до виконання певних соціальних функцій, індивід, як правило, знає права й обов'язки, що відповідають його становищу, і санкції, які можуть бути застосовані у разі їх порушення. Так, від батьків очікують піклування про своїх дітей; від друзів ми розраховуємо на допомогу чи підтримку в разі потреби. Таким чином, соціальна роль — це завжди очікувана поведінка, пов'язана з реалізацією певних прав і обов'язків. Якщо поведінка індивіда відповідає рольовим очікуванням, то вона соціально заохочується (похвала, матеріальна винагорода), у разі відхилення поведінки від рольових вимог і очікувань вона негативно санкціонується (осуд, покарання).

Оскільки один і той самий індивід виконує багато ролей, то між ними можливі відносини як гармонії, так і дисгармонії. Дисгармонії виявляються у так званих внутрішніх або міжрольових конфліктах, що виникають переважно на ґрунті суперечностей між різноманітними рольовими вимогами і очікуваннями (добрий сім'янин — поганий спеціаліст; здібний інженер — невдалий підприємець).

Виділяють наступні шляхи вирішення внутрішніх конфліктів.

1. Ізоляція — негативні емоції блокуються, зв'язок між джерелом конфлікту та викликаними ним емоціями не усвідомлюється.

2. Раціоналізація — виконуючи роль, яка не відповідає орієнтаціям людини, індивід переконує себе і всіх інших, що виконує її за власним бажанням.

3. Проекція — приписування іншим учасникам рольової взаємодії власних бажань.

4. Ідентифікація — самоототожнення індивіда з роллю, виконання якої в нього викликає великі труднощі.

5. Реактивне утворення — забезпечує зміну прагнення виконувати недоступну роль на доступну. Наприклад, відсутність батьківської любові замінюється постійною опікою, подарунками

Отже, систему особистості утворюють:

1 - положення в системі соціальних відносин;

2 - сукупність соціальних ролей або функцій, які виконують люди;

3 — спрямованість особистості, тобто сукупність потреб, інтересів, поглядів, що виступають мотивами індивідуальної поведінки.

Таким чином соціологія особистості досліджує особистість у системі соціальних зв'язків. Останні є сукупністю факторів, які зумовлюють спільну діяльність людей у конкретних умовах заради досягнення конкретних цілей.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

21350. Назначение, состав, основные технические характеристики, устройство АСП Р-934Б 34.13 KB
  Состав станции Станция размещается на гусеничном тягаче МТ ЛБУ. Время реакции станции с момента выхода в эфир подавляемого РЭС до момента создания ему дежурной помехи при работе по 20 предварительно заданным частотам в пределах одной литеры не более 20 мкс при работе по неизвестным частотам в пределах 20 МГц не более 800 мкс. Служебная связь в станции обеспечивается с помощью радиостанции Р173. Экипаж станции 3 человека.
21351. Автоматизированная станция помех Р-934УМ 73.5 KB
  Предназначена для обнаружения анализа пеленгования источников радиоизлучений ИРИ и создания помех линиям УКВ радиосвязи системам сотовой и транковой связи а также системам телевидения.1 Станция помех Р934УМ может работать автономно в сопряженной паре однотипной АСП в качестве ведущей или ведомой а также под управлением пункта управления Р330КМА. В отличие от станции помех Р934У в АСП Р934УМ установлена более совершенная быстродействующая аппаратура управления и разведки позволяющая определять пеленги на источники...
21352. Назначение, состав, основные тактико-технические характеристики, общее устройство и принцип работы АПУ Р-330К 255.44 KB
  АПУ обеспечивает: сбор обработку хранение информации об обнаруженных ИРИ; автоматическое целераспределение целей с учётом системы приоритетов. У1М ПУ тактический в этом режиме по каналам телекодовой связи ПУ осуществляет сбор информации от АСП об обнаруженных ИРИ ее обработку и передачу на вышестоящий ПУ а также приём результатов целераспределения от вышестоящего ПУ и её распределение на подчинённые АСП. ПУ У1М обеспечивает: Автоматизированный ввод в ЭВМ информации поступающей от У2М и станций помех частота вид передачи...
21353. Устройство и принцип работы АПУ Р 330К 1.31 MB
  Сюда вводится режим работы ПУ номера исправных направлений связи дата количество выявленных радиосетей и обнаруженных ИРИ КВ УКВ и радиорелейном диапазонах АСП радиорелейного диапазона сопряженные с данными ПУ не разработаны но информация о них в ПУ введена количество выявленных УС номер этапа работы и время до начала следующего этапа; Е2 поле диагностических сообщений о сбоях в системе; Е3 поле набора команд и сообщений об ошибках в наборе; Е4 поле набора параметров и сообщений об ошибках в наборе; Е5 поле отображения...
21355. Устройство диалогового отображения данных. Устройство управления синхронизацией 1.26 MB
  УДОД может работать в трех основных режимах: ввод в память микроЭВМ данных с клавиатуры пульта оператора; вывод данных и команд из микроЭВМ на устройства отображения информации и регистр индикации пульта управления; автоматизированный контроль блоков УДОД. Интерфейс воспринимается микроЭВМ как ряд адресуемых регистров. Блок 80513 функционально содержит пять адресуемых регистров: регистр состояния; регистр данных клавиатуры; регистр режима; регистр индикации сигнальной информации; регистр тестирования. В блоке 80103 шесть адресуемых...
21356. Назначение, состав вооружения воинских частей и подразделений РЭБ 587.21 KB
  Имеющиеся на вооружении силы и средства РЭБ не в состоянии оказать воздействие на всю систему управления противника поэтому важно применять их в сочетании с огневым поражением на наиболее важных направлениях в нужные периоды боя операции в нужное время по наиболее важным целям. Умелое применение современных комплексов радиоподавления иногда может дать не меньшие результаты чем удары средствами поражения по элементам АСУ противника. Радиоэлектронная борьба РЭБ совокупность согласованных по целям задачам месту и времени мероприятий...
21357. НАЗНАЧЕНИЕ, ТЕХНИЧЕСКИЕ ХАРАКТЕРИСТИКИ, СОСТАВ АВТОМАТИЗИРОВАННЫХ СТАНЦИЙ ПОМЕХ Р –325У,Р378А,Б 53 KB
  АСП обеспечивает: автоматический поиск и обнаружение источников радиоизлучений ИРИ в пределах частотного диапазона или в заданном участке диапазона; автоматическое или ручное пеленгование обнаруженных ИРИ; отображение значений частоты и пеленга обнаруженных ИРИ на табло УУС устройство управления станцией; определение принадлежности обнаруженных ИРИ к объекту РЭП радиоэлектронного подавления путем анализа оператором значений частот параметров сигналов и пеленгов; запись и хранение в ЗУ запоминающее устройство значений...
21358. Назначение, состав, ТТХ, БВ автоматизированного комплекса радиоразведки и подавления Р330 «МАНДАТ 1.2 MB
  Комплекс Р330 Мандат состоит на вооружении подразделений и частей РЭБ Сухопутных войск и предназначен для радиоразведки и радиоподавления линий радиосвязи противника в тактическом и оперативнотактическом звене управления в диапазоне от 1. Состав комплекса Мандат по количеству и типам применяемых средств зависит от организационноштатной структуры ОШС частей РЭБ решаемых ими задач и может включать: а автоматизированный пункт управления АПУ Р330К в составе двух машин: машина управления; аппаратная связи; б...