84840

КЛАСИФІКАЦІЯ ВИТРАТ ДІЯЛЬНОСТІ В УПРАВЛІНСЬКОМУ ОБЛІКУ

Лекция

Бухгалтерский учет и финансовый аудит

Найекономічнішим і доцільним підхідом до побудови системи обліку витрат і калькуляції собівартості – це виділення типових груп управлінських рішень (наприклад, контроль за трудовитратами або використанням матеріалів) і вибір відповідних...

Украинкский

2015-03-22

235.5 KB

0 чел.

Тема 2. КЛАСИФІКАЦІЯ ВИТРАТ ДІЯЛЬНОСТІ В УПРАВЛІНСЬКОМУ ОБЛІКУ

 1.Основні принципи класифікації витрат.

 2.Класифікація витрат виходячи з напрямів їх обліку.

Цільова спрямованість: дать определение и проиллюстрировать объект затрат, научиться классифицировать затраты в зависимости от целей и задач, стоящих перед управленческим учетом, определить особенности определения размера затрат деятельности на производственных и торговых предприятиях; визначити особливості розподілу витрат діяльності виходячи з той мети, яка ставиться перед бухгалтером-аналітиком при розробці окремих управлінських рішень.

1. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ КЛАСИФІКАЦІЙ ВИТРАТ

Одним з основних об'єктів управлінського обліку є витрати, які є вартістю ресурсів, що використовуються для отримання прибутку або досягнення інших цілей підприємства. До витрат відносяться вартість матеріальних і трудових ресурсів, необхідних для виробництва тієї чи іншої продукції або послуг.

Витрати підприємства, понесені в процесі виробництва будь-якого виду продукції (надання послуг), виражені в грошовій формі, називають собівартістю.  

У практичній діяльності підприємств в рамках управлінського обліку можуть розраховуватися наступні види собівартості: технологічна, виробнича, планова (нормативна), реалізованої продукції, операційної діяльності і звичної діяльності.

Технологічна собівартість – всі витрати, які безпосередньо пов'язані з певним видом продукції, що випускається. Її розрахунок пов'язаний з розподілом витрат на прямі й непрямі.

Під виробничою собівартістю продукції (робіт, послуг) розуміються поточні витрати підприємства на її виробництво, які виражені у грошовій формі.

Планова (нормативна) собівартість – це нормативні витрати ресурсів на виробництво конкретного виду продукції в майбутньому (планованому) періоді, розраховані на підставі існуючих норм витрачання ресурсів, стандартів і технічних умов, які встановлені для цього виду продукції.

Собівартість реалізованої продукції складається з частини виробничої собівартості, що припадає на реалізовану продукцію, понаднормових витрат і нерозподіленої частини постійних загальновиробничих витрат.

Собівартість операційної діяльності є аналогом повної (заводської)  собівартості і відображає всі витрати на виробництво та реалізацію продукції, а також інші витрати, пов'язані із здійсненням операційної діяльності.

Найекономічнішим і доцільним підхідом до побудови системи обліку витрат і калькуляції собівартості – це виділення типових груп управлінських рішень (наприклад, контроль за трудовитратами або використанням матеріалів) і вибір відповідних їм об'єктів обліку витрат (наприклад, продукція або підрозділ).

Сучасні системи обліку витрат в рамках впровадження на підприємстві управлінського обліку разом з традиційними завданнями – оцінки запасів і визначення прибутку – забезпечують надійною базою для прогнозування економічних наслідків наступних рішень:

- Випуск якої продукції продовжити ? Припинити ?

- Яку встановити ціну ?

- Чи змінювати нам технологію і організацію виробництва ? і т.д.

Вирішення перерахованих завдань, як і багатьох інших, грунтується на правильному й об'єктивному розділу витрат згідно з класифікаційними ознаками.

Облік виробничих витрат ведеться за напрямами, які є областями діяльності підприємства, де потрібений відокремлений цілеспрямований облік витрат на виробництво.

З метою задоволення потреб різних видів користувачів вся інформація про витрати, яка використовується у процесі ведення управлінського обліку, може бути розділена на:

  •   інформацію для оцінки запасів і визначення фінансових результатів;
  •  дані для ухвалення рішень і планування;
  •  відомості для контролю і регулювання фінансово-господарської діяльності.

Класифікація витрат, виходячи з напрямів їх обліку може бути представлена таким чином:

  •  для оцінки запасів і визначення фінансових результатів:
  •  вичерпані й невичерпні;
  •  витрати на продукт і витрати на період;
  •  прямі й непрямі;
  •  основні й накладні;
  •   для ухвалення управлінських рішень:
  •  релевантні й нерелевантні;
  •  постійні й змінні;
  •  маржинальні й середні;
  •  реальні й можливі;
  •  для контролю і регулювання:
  •  контрольовані й неконтрольовані.

2. КЛАСИФІКАЦІЯ ВИТРАТ ВИХОДЯЧИ

З НАПРЯМІВ ЇХ ОБЛІКУ

1. Класифікація витрат для оцінки запасів і визначення фінансового результату

Вичерпані й невичерпні. Невичерпні витрати – це засоби, витрачені на придбання будь-яких ресурсів, які в майбутнє принесуть прибуток.

Наприклад, припустимо, що підприємство витратило грошові кошти на придбання сировини і матеріалів, які в майбутньому будуть використовуватися на виробництво продукції, отже, ці ресурси зможуть принести визначений дохід тільки в майбутньому, що робить витрати на їх придбання невичерпними, тобто не спожитими.

Вичерпані – це витрати засобів на придбання ресурсів, які були витрачені для отримання прибутку і втратили здатність приносити дохід в майбутньому.

Наприклад, припустимо, що ми витратили раніше придбані ресурси на виробництво продукції, яку надалі реалізували і одержали прибуток, виражений в грошових коштах або дебіторській заборгованості. Отже, надалі куплені ресурси вже не зможуть принести прибуток, а значить витрати на їх придбання є вичерпаними (спожитими).

У фінансовій звітності вичерпані (спожиті) витрати відображають у Звіті про фінансові результати як збільшення зобов'язань (дебіторської заборгованості) або зменшення активів у процесі поточної діяльності підприємства.

Невичерпні витрати відображаються у Балансі підприємства як збільшення зобов'язань (кредиторської заборгованості) або збільшення активів.

Витрати на продукт і витрати на період. Витрати на продукт – це витрати, пов'язані з виробництвом або придбанням товарів для реалізації (рис. 2.1).

ВИТРАТИ НА ПРОДУКТ

(виробничі витрати або собівартість продукції)

Основні матеріали

Основна праця

Виробничі продукці витрати

Матеріали, які можна фізично легко переробити в продукцію (наприклад, дерево в стіл)

Витрати праці основних виробничих працівників на створення продукції, які можна відслідкувати (наприклад, праця робітників складального цеху)

Всі витрати на виробництво продукції, окрім основних мате-ріалов і основної праці (наприклад, непрямі матеріали, непряма праця, комунальні послуги, амортизація виробничих будівель і устаткування)

          Первинні витрати

Додані витрати

(витрати, пов'язані з переробкою матеріалів в готову продукцію)

Рис. 2.1 – Елементи витрат на виробництво продукції

Витрати періоду – це витрати, що не включаються в собівартість запасів і розглядаються як витрати того періоду, в якому вони були зроблені (рис. 2.2).

ВИТРАТИ ПЕРІОДУ

(невиробничі витрати)

Витрати, пов'язані з реалізацією

Адміністративні витрати

Усі витрати по забезпеченню замовлень і доставці готової продукції і послуг клієнтам (напр., комісійні, реклама, амортизація торгового обладнання, транспортних засобів, доставка і зберігання готової продукції)

Усі витрати на загальне управління підприємством в цілому (напр., зарплата адміністративних працівників, витрати на відрядження адміністративного персоналу, амортизація адміністративних будівель і офісного обладнання)

Рис. 2.2 – Елементи витрат періоду

З'ясувати відмінності між витратами на продукт (запасоємкими) і витратами на період на промислових і торгових підприємствах допоможе табл. 2.1.

Таблиця 2.1 Аналіз особливостей визначення витрат на продукт і період залежно від виду підприємства


Тип фірми

Витрати на продукцію

Витрати періоду

Облік

Торговель-не підпри-ємство

Собівартість товарів, куплених у постачальників

Витрати з реалізації:

зарплата продавцям;

амортизація торго-вельного обладнання; страхування торговельного

обладнання

Адміністративні витрати:

Зарплата управлінського персоналу; амортиза-ція офісного устатку-вання; страхування офісного обладнання

Витрати на продукт відображаються на рахунках запасів до того моменту, доки товари (продукція) не будуть продані. У момент реалізації витрати відносять на витрати як собівартість реалізованих товарів.

Витрати періоду 

напряму списуються на рахунки витрат. Вони класи-фікуються як операційні витрати і зменьшують валовий прибуток

Виробнича фірма

Основні матері-али, основна праця, виробничі накладні витрати (включають всі витрати на виробництво, окрім основних матеріалів і основної праці)

У фінансовій звітності витрати періоду відображають у Звіті про фінансові результати у складі статті «Операційні витрати».

Витрати на продукт відображаються в Балансі у складі статті «Запаси», а коли товари реалізуються їх відображають у Звіті про фінансові результати по статтях «Дохід (виручка) від реалізації продукції (робіт, послуг)» і «Собівартість реалізованої продукції».

Прямі й непрямі витрати. Прямі витрати – це витрати, викликані певним об'єктом (продукт, підрозділ, проект і т.д.), що дозволяє їх легко пов'язати з конкретним об'єктом обліку. Це дозволяє визначити дві основні особливості даного виду витрат:

- вони звичайно утворюються у процесі виробництва (збуту);

- відмова від конкретного об'єкту витрат (випуск продукції, вид діяльності, ліквідація підрозділу) ліквідовує ці витрати.

Наприклад, компанія використовує верстат для виробництва взуття. Амортизація цього верстата є статтею виробничих витрат, яку можна віднести на виробництво взуття: вона не пов'язана з виробництвом рукавичок, де використовується інший верстат. Зупинка виробництва взуття означає продаж цього верстата і анулювання витрат на його амортизацію.

Непрямі витрати – це витрати, що утворюються кількома об'єктами витрат (видами продукції, підрозділами, видами діяльності), що ускладнює їх безпосереднє віднесення до певного об'єкта. Особливості непрямих витрат:

- вони утворюються поза процесом виробництва (збуту) або признаються відносно декількох видів продукції;

- відмова від конкретного виду продукції не знищує ці витрати;

- відносяться до постійних; але в деяких випадках певні змінні витрати бувають непрямими, оскільки і їх важко віднести до конкретного виду продукції (наприклад, електроенергія для роботи верстатів).

Наприклад, зарплату начальника цеху не можна віднести до конкретного виду продукції: вона утворюється незалежно від виробництва того чи іншого виду продукції (взуття або рукавичок).

Основні й накладні витрати. За роллю в технологічному процесі виготовлення продукції і цільовим призначенням витрати підприємства підрозділяються на: основні й накладні.

Основними є витрати, безпосередньо пов'язані з технологічним процесом виготовлення продукції. До них відносяться витрати, що входять до складу технологічної собівартості виробів (вартість сировини, матеріалів і напівфабрикатів; вартість палива і енергії, витрачених на технологічні цілі; витрати на оплату праці виробничих робітників і відрахування на соціальні потреби; витрати з експлуатації виробничих машин і устаткування та ін.).

Накладні витрати утворюються у зв'язку з організацією, обслуговуванням виробництва, реалізацією продукції і управлінням. Вони складаються з комплексних загальновиробничих, адміністративних і збутових витрат. Їх величина залежить від організації виробничо-комерційної діяльності, ділової політики адміністрації, тривалості звітного періоду та інших чинників.

Розподіл витрат на основні й накладні заснований на тому, що в собівартість продукції повинні включатися тільки виробничі витрати. Вони формують виробничу собівартість виробу і використовуються для розрахунку собівартості одиниці продукції. Накладні витрати використовують для забезпечення процесу виробництва і реалізації продукції, а також функціонування підприємства як господарської одиниці, в зв'язку з чим виникає необхідність їх розподілу між окремими видами об'єктів витрат пропорційно обраній базі (кількість виробленої продукції, прямі витрати, основна заробітна плата основних виробничих робітників і т.д.)

2. Класифікація витрат на виробництво для оцінки запасів і визначення фінансового результату

Релевантні й нерелевантні витрати. Такой розподіл витрат застован на аналізі залежності витрат від специфіки, рішень які ухвалюються керівництвом підприємства.

Релевантними (тобто істотними, значними) є витрати, розмір яких може бути змінений унаслідок ухвалення певного управлінського рішення. Зокрема, витрати минулих періодів не можуть бути релевантними, оскільки вплинути на них вже не можна. У той же час альтернативні витрати (упущена вигода) є рельовантними для ухвалення управлінських рішень щодо вибору певного варіанта дій.

Нерелевантні витрати – це витрати, що не залежать від ухвалення рішення.

Наприклад, розглядається питання про вихід на новий ринок, що дозволить збільшити об'єм продаж на 10 000 одиниць. При цьому планується збільшення: 

витрат на рекламу – на 30 %;

витрат на відрядження – на 10 %;

витрат на оплату праці – на 15 000.

Звіт про продажі

Показник

Об'єм продажів

50 000

60 000

Дохід від продажів (ціна одиниці - 20,0 грн.)

1 000 000

1 200 000

Змінні витрати (витрати на одиницю – 5,0 грн.)

250 000

300 000

Операційні витрати:

витрати на рекламу

100 000

130 000

витрати на оплату праці

80 000

95 000

витрати на відрядження

50 000

55 000

витрати на оренду

10 000

10 000

адміністративні витрати

20 000

20 000

Разом витрат

510 000

610 000

Прибуток

490 000

590 000

Релевантні витрати: змінні витрати; витрати на рекламу; витрати на оплату праці; витрати на відрядження.

Нерелевантні витрати: витрати на оренду; адміністративні витрати.

Постійні й змінні витрати. Залежно від впливу об'єму виробництва на суму витрат їх можна підрозділити на: постійні і змінні.

До постійних відносяться витрати, абсолютна величина яких із збільшенням або зменшенням об'єму виробництва продукції щодо релевантності не змінюється. До них можна віднести: витрати, пов'язані з обслуговуванням і управлінням виробничою діяльністю, витрати на забезпечення господарських потреб підприємства, амортизація основних засобів, заробітна плата адміністративного персоналу, відсотки по кредиту і т.д.

Наприклад, компанія орендує ділянку землі для свого взуттєвого підприємства. За цю землю доводиться платити орендну плату в розмірі              15 000 грн. Ця стаття витрат утворюється незалежно від об'єму виробництва підприємства (рис. 2.4).

Рис. 2.4. Тенденції динаміки постійних витрат в залежності від зміни об’єма виробництва

Ця стаття витрат залишається незмінною при обсязі 30 і 120 одиниць продукції. При цьому якщо витрати по виплаті орендної плати за земельну ділянку розподілити на весь випуск і розрахувати постійні витрати на одиницю продукції, то спостерігається така тенденція (рис. 2.5).

Мал. 2.5 Динаміка зміни величини постійних витрат на одиницю товарів

Змінні витрати – це витрати, абсолютна величина яких зростає або зменшується при збільшенні або зменшенні об'єму випуску продукції.

До них можна віднести: витрати на матеріали, витрати на оплату праці (відрядна заробітна платня) основних виробничих робітників, оплата енергії і палива на технологічні потреби, комісійні і т.д.

Наприклад. Компанія виробляє шкіряне взуття; оскільки кожна пара вимагає однакову кількість сировини (шкіри), то ця стаття витрат змінюється прямо пропорціонально кількості продукції, що виробляється (рис. 2.6).

Рис. 2.6. Тенденції динаміки постійних витрат залежно від зміни обсягу виробництва

Витрати = Вартість одиниці сировини × об’єм виробництва

При кожному збільшенні об'єму на х % витрати на сировині виростуть на х%.

Мал. 2.7 Динаміка зміни величини змінних витрат на одиницю товарів

Таблиця 2.2-Поведінка змінних і постійних витрат

Витрати

Загальні

На одиницю

Змінні витрати

Загальна сума змінних витрат збільшується або змен-шується прямо пропорційно змінам об'єму виробництва

Змінні витрати на одиницю продукції залишаються незмінними

Постійні витрати

Загальна сума постійних витрат залишається однако-вою незалежно від об'єму виробництва

Постійні витрати на одиницю продукції зменшуються при підвищенні об'єму вироб-ництва та збільшуються, коли об'єм виробництва знижується

Маржинальні й середні витрати. При ухваленні управлінського рішення щодо доцільності проведення того чи іншого заходу використовують розподіл витрат на маржинальні й середні.

Маржинальні витрати – це витрати на виробництво додаткової одиниці продукції.

Середні витрати – це сума витрат, які фактично понесені на виробництво одиниці продукції, виходячи з фактичної кількості одиниць.

Наприклад, підприємство здійснює виробництво столів, дані про результати якого подані нижче.

К-ть вироблених столів

Загальні витрати, грн.

Маржинальні витрати, грн.

Середні витрати, грн.

1

2 000

2000

2

3 900

1 900

1 950

10

18 000

1 800

11

19 690

1 690

1 790

100

150 000

1 500

101

150 995

995

1 495

Реальні й можливі витрати. Реальні витрати – це витрати, які вимагають виплати грошових коштів або використання інших активів і відображаються в бухгалтерських регістрах у міру виникнення.

Можливі витрати – це вигода, яка втрачається коли вибір одного напряму дій вимагає відмови від альтернативного рішення. Вони не відображаються в регістрах обліку і беруться до уваги тільки при використанні обмежених ресурсів.

Наприклад, Іванов працює в аудиторській фірмі і має річний дохід (заробітна платна) – 60 000,0 грн. Він бажає залишити роботу у фірмі і відкрити власну справу. В цьому випадку його розрахунковий дохід складатиме  200 000,0 грн. в рік.

Річні операційні витрати становитимуть 120 000,0 грн.

Щоб прийняти остаточне рішення, Іванов зробив розрахунок чистого прибутку, який він може отримати.

Показник

Власна справа

Залишитися співробітником аудиторської фірми

Дохід

200 000

60 000

Витрати:

120 000

- реальні

80 000

- можливі

60 000

80 000

Результат

20 000

- 20 000

3.Класифікація витрат для здійснення процесу контролю і регулювання

Для контролю діяльності окремих підрозділів і оцінки роботи їх керівників усі витрати можуть бути розділено на контрольовані й неконтрольовані.

Контрольовані витрати – це витрати, які менеджер може безпосередньо контролювати або справляти істотний вплив.

Неконтрольовані витрати – це витрати, які керівник безпосередньо не може контролювати або не може на них впливати (переоцінка основних засобів, що призвела до збільшення сум амортизаційних відрахувань, зміна цін на паливно-енергетичні ресурси і т.п.)

Наприклад, контроль звіту про виконання кошторису виробництва продукту А, який виготовляється цехом № 1 показав існування несприятливих факторів, що впливають на ефективність роботи цеху № 1.

Звіт про виконання кошторису

План

Факт.

Відхилення

Контрольовані витрати:

Основні матеріали

50 000

55 000

5 000 несприятливе

Основна праця

46 000

42 000

4 000 сприятливе

Допоміжна праця

6 000

7 000

1 000 несприятливе

Неконтрольовані витрати:

Амортизація устаткування

25 000

23 000

2 000 сприятливе

Освітлення

4 000

4 500

500 несприятливе

При використанні розподілу витрат на контрольовані й неконтрольовані треба враховувати сферу повноважень керівника, оскільки одні й ті ж витрати для одного керівника можуть бути контрольованими, а для іншого – ні.

Класифікація витрат на контрольовані й неконтрольовані лежить в основі побудови системи обліку витрат за центрами відповідальності.

4. Порівняльний аналіз обліку витрат на промислових і торговельних підприємствах

Більшість методів обліку витрат можуть застосовуватися у різних галузях господартва незалежно від цілей їх функціонування: у промисловості, транспорті, держбюджетних установах. Проте існують певні особливості обліку виробничих витрат на торгових і промислових предпрятіях. Це зокрема стосується методики розрахунку собівартості виробленої продукції для промислових підприємствах і собівартості реалізованих товарів – на торгових (рис. 2.8).

Виробниче підприємство

                                  +

                                  –

                                 =

Торговельне підприємство

                                    +                                        –                                       =  

                                    –                                       =

                                                                                                   –

                                           

                                                                                                   =

                                                                                             

                          –                                =

Мал. 2.8. Аналіз методики обліку витрат на промислових і торговельних підприємствах

Наприклад, виробнича компанія має наступні дані по товарно-матеріальних запасах на початок і кінець останнього звітного періоду (грн.):

На початок періоду

На кінець періоду

Сировина і матеріали

22 000

30 000

   Незавершене виробництво

40 000

48 000

Готова продукція

25 000

18 000

Протягом даного періоду компанія понесла такі (у грн.):

– придбані матеріали - 300 000,0;

 витрати прямого праці - 120 000,0;

– витрати непрямої праці (виробничі) - 60 000,0;

– податки, комунальні послуги й амортизація виробничої будівлі –

50 000,0;

 – заробітна плата торгового і адміністративного персоналу - 64 000.

Калькуляція собівартості виробленої і реалізованої продукції за період, що закінчується 31 грудня 20__ р. (грн.)

Показники

Сума, грн.

Прямі матеріальні витрати:

залишок на початок періоду

22 000

покупки основних матеріалів

300 000

Разом вартість матеріалів, готових до переробки

322 000

Залишок на кінець періоду

30 000

Використано основних матеріалів

292 000

Заробітна плата виробничих робітників

120 000

Виробничі накладні витрати:

непрямі витрати праці

60 000

податки, комунальні послуги, амортизація будівлі заводу

50 000

Разом виробничих накладних витрат

110 000

Виробничі витрати, понесені протягом періоду

522 000

Незавершене виробництво на початок періоду

40 000

Разом виробничих витрат

562 000

Незавершене виробництво на кінець періоду

48 000

Собівартість виробленої продукції

514 000

Готова продукція на початок періоду

25 000

Собівартість реалізованої готової продукції

539 000

Готова продукція на кінець періоду

18 000

Собівартість реалізованої продукції

521 000


Залишок незавершеного виробництва на початок періоду

Собівартість виробленої продукції

Витрати на виробництво протягом періоду

Основні

матеріали

Основна праця

Виробничі накладні витрати

Залишок незавершеного виробництва на кінець періоду

Запаси товарів на початок періоду

Собівартість придбаних товарів

Запаси товарів на кінець періоду

Продажі

обівартість  реалізованих товарів

Валовий прибуток

Операційні витрати

Адміністративні витрати

Витрати на збут

Операційний прибуток

Запаси готової продукції на початок періоду

Собівартість виробленої продукції

Запаси готової продукції на кінець періоду


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

61157. УСНЕ ПОВІДОМЛЕННЯ НА ТЕМУ ПРО МОВУ, ЩО ВИМАГАЄ ЗІСТАВЛЕННЯ Й УЗАГАЛЬНЕННЯ МАТЕРІАЛУ, В НАУКОВОМУ СТИЛІ 27.36 KB
  Поглибити знання восьмикласників про особливості побудови усного повідомлення на тему про мову в науковому стилі, про підвиди наукового стилю: власне науковий, науково-навчальний, науково-популярний
61158. ПОВНІ Й НЕПОВНІ РЕЧЕННЯ. ТИРЕ В НЕПОВНИХ РЕЧЕННЯХ 347.23 KB
  Поглибити знання учнів про повні й неповні речення, сформувати вміння й навички виділяти неповні речення з-поміж повних речень, розвивати вміння користуватися цими видами синтаксичних одиниць в усному й писемному мовленні, удосконалити навички вживання тире в неповних реченнях
61160. ОДНОРІДНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ ІЗ СПОЛУЧНИКОВИМ, БЕЗСПОЛУЧНИКОВИМ І ЗМІШАНИМ ЗВ’ЯЗКОМ 68.5 KB
  Поглибити знання восьмикласників про однорідні члени речення; сформувати загальнопізнавальні вміння знаходити однорідні члени речення та визначати їх вид, аналізувати зв’язок між ними (сполучниковий, безсполучниковий чи змішаний), а також смислові відношення...
61161. РЕЧЕННЯ З КІЛЬКОМА РЯДАМИ ОДНОРІДНИХ ЧЛЕНІВ 130 KB
  Правопис: кома між однорідними членами речення. Міжпредметні зв’язки: речення з кількома рядами однорідних членів як засіб художньої виразності література. Які члени речення називаються однорідними.
61162. ОДНОРІДНІ Й НЕОДНОРІДНІ ОЗНАЧЕННЯ 28.44 KB
  Ознайомити учнів з поняттям про однорідні й неоднорідні означення, сформувати загальнопізнавальні вміння знаходити однорідні й неоднорідні означення, з’ясовувати їх роль у реченні; правильно розставляти розділові знаки та інтонувати речення з однорідними й неоднорідними означеннями
61163. КОМА МІЖ ОДНОРІДНИМИ ЧЛЕНАМИ РЕЧЕННЯ 25.48 KB
  Визначити з учнями основні випадки вживання коми в реченнях з однорідними членами, сформувати загальнопізнавальні вміння правильно ставити коми між однорідними членами речення, підпорядковуючи їх пунктуаційним правилам; удосконалити навички інтонування речень з однорідними членами...
61164. ПИСЬМОВИЙ ТВІР-РОЗДУМ НА МОРАЛЬНО-ЕТИЧНУ (ЧИ СУСПІЛЬНУ) ТЕМУ В ПУБЛІЦИСТИЧНОМУ СТИЛІ 44.5 KB
  Ми вступаємо в життя в епоху інтенсивного розвитку не лише науки і техніки а й негативних наслідків науковотехнічного прогресу: забруднення повітря високий рівень шуму та радіації страшні людські хвороби.
61165. УЗАГАЛЬНЮВАЛЬНІ СЛОВА В РЕЧЕННЯХ З ОДНОРІДНИМИ ЧЛЕНАМИ. ДВОКРАПКА Й ТИРЕ ПРИ УЗАГАЛЬНЮВАЛЬНИХ СЛОВАХ 440.02 KB
  Поглибити знання восьмикласників про однорідні члени речення, удосконалити вміння знаходити узагальнювальні слова при них, домогтися засвоєння учнями правил уживання розділових знаків при узагальнювальних словах, сформувати вміння пояснювати розділові знаки в реченнях з однорідними членами за допомогою пунктуаційних правил