84950

Українська хата. Традиційна культура українців у побуті

Конспект урока

Педагогика и дидактика

Мета. Познайомити учнів з естетикою побуту українців; розширити уявлення про українську оселю, ужиткові речі, одяг, предмети побуту; сприяти розвитку у підростаючого покоління здібностей сприймати прекрасні скарби, створені художнім генієм українського народу, прилучати дітей до світу краси...

Украинкский

2015-03-23

203 KB

1 чел.

Макіївська міська рада

Управління освіти Макіївської міської ради

Макіївська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів № 43

« УКРАЇНСЬКА СВІТЛИЦЯ.

ТРАДИЦІЙНА КУЛЬТУРА УКРАЇНЦІВ У ПОБУТІ »

Урок – екскурсія

3 клас

Слюсаренко Оксана Станіславівна

учитель початкових класів,

керівник методичного об΄єднання вчителів початкових класів

2012 р


Тема.
«Українська хата. Традиційна культура українців у побуті»

Мета. Познайомити учнів з естетикою побуту українців; розширити уявлення про українську оселю, ужиткові речі, одяг, предмети побуту; сприяти розвитку у підростаючого покоління здібностей сприймати прекрасні скарби, створені художнім генієм українського народу, прилучати дітей до світу краси; виховувати національну гідність, відчуття прекрасного; формувати вміння аналізувати явища культури, правильний естетичний смак; збагачувати словниковий запас учнів; розвивати творчі здібності учнів; залучати учнів до збирання краєзнавчого матеріалу.

Тип уроку: урок – екскурсія,знайомство зі світлицею.

Місце проведення. Світлиця на базі школи.

Хід заняття.

Учитель. Сьогодні наш урок не звичайний, бо сьогодні ми поринемо у світ історії, у світ минулих часів, у дивовижний світ української хати.

Хата, як і людина, може бути весела і сумна, пихата й засмучена, вона вміє плакати і радіти. І ось сьогодні, дивлячись на світлицю, ми можемо сказати, що тут мешкає дбайлива господиня, гарний господар, веселі дітки і приємні гості.

То ж загляньмо в це затишне домашнє помешкання, переступімо поріг старої української хати, адже саме в ній залишився дух народних традицій, що здавна виховували в людині добрі почуття, працьовиту вдачу, чутливу до краси душу.

Господиня(учениця). Доброго здоров’ячка, гості любі. Ласкаво запрошую до нашої оселі. Затишна, спокійна, з доброю великою сім'єю, ця світлиця дуже рада приймати гостей.

Господар(учень). У кожної людини є її рідна домівка і куди б вона не поїхала, куди б не пішла, ніколи не забуває рідного дому, де народилася і виросла.

Господиня. Хата моя, біла хата

Рідна моя сторона.

Пахне любисток і м’ята,

Мальви цвітуть край вікна.

Господар. Хата моя, біла хата

В цілому світі одна.

Пахне любисток і м’ята,

Калина цвіте край вікна.

Учитель. Господарі познайомлять нас з оздобленням української хати, з деякими традиціями та звичаями українського народу.

1-й учень. Кожна хата починається з порогу. Поріг переступали з правої ноги і тільки потім віталися з хазяями.

2-й учень. Якщо з дверей увійти до світлиці, то з одного боку можна побачити велику піч, яка була найголовнішою у хаті. Красуня – піч завжди була біленько побілена та розмальована.

Учитель. До печі наші предки ставились як до священного предмета. Називали її Берегинею родинного вогнища.

Піч ще називали: - годувальниця,

- нагрівальниця,

- лікувальниця.

Давайте поміркуємо чому саме так її величали.

3-й учень. Нагрівальниця – тому, що обігрівала усю оселю; давала тепло своїм господарям.

4-й учень. Лікувальниця – тому, що мала поміст, схожий на ліжко, на який лягала хвора людина і піч, своїм теплом, з усіх сторін обігріваючи лікувала. Подивіться на цілющі трави які висять на печі. Господиня могла, у разі потреби їх зняти і заварити цілющий чай для хворого.

5-й учень. Годувальниця – тому, що годувала, допомагала господині приготувати смачні гарячі страви. А найголовніше – у печі випікали смачний хліб, який вважався оберегом у родині.

Учитель. Хліб з тіста, замішаного у діжі, пекла мати чи бабуся, в середу або в п’ятницю.

Під час випікання хліба усіх зганяли з печі тому, що в такі священні хвилини піч мусить бути спокійною. Її не можна дратувати, не можна було грюкати дверима, щоб не налякати піч, наче вона була живою істотою. Готові паляниці складали на столі, накривали чистеньким рушником.

Господиня. Я печу, печу, печу

Діткам всім по калачу

Зверху маком потрушу,

В піч гарячу посаджу.

Припікайтесь, калачі,

У натопленій печі.

Буду Васю, буду Нату

Калачами частувати.

Учитель. Розтоплювали піч дровами. І до вогню у печі господиня повинна ставитись з повагою, лагідно. Про домашній вогонь не можна казати нічого поганого, у нього не можна кидати що-небудь не чисте; вогнем заборонялося бавитися, щоб не образити його.

Коли будували нову хату, то несли зі старої жар із вуглинками у нову піч, щоб відганяти усе нечисте.

Піч то і тепло, і затишок, і спочинок, і лікування, а якщо піч іще гарно змайстровано, тоді це і насолода для ока. Подивіться на цей розпис печі. Візерунки зроблено фарбами Піч розцяцьковували півнями, квітами, і якщо хтось із дітей умів гарно малювати, той старався сам виконати цю роботу. Всі знали що хата без малюнків – не хата, а пустка.

Господар. Не любила піч ледарів. Про таких казали:

«Ледар все одне діє – коло печі спину гріє»

«Хочеш їсти калачі – не лежи на печі.»

6-й учень. За піччю були жердки, на яких висів одяг, що просихав після прання. Коло печі звичайно стояли предмети домашнього вжитку: масниця, горщики, глечики, миски, казанці, дерев’яні ложки, макітра, горнята тощо.

7-й учень. Біля печі, з часом, почали ставити ліжка. Кожна господиня старанно прикрашала ліжко. Подивіться на цю красу: домоткане рядно, вишиті подушки, підзір. А на стіну вішали вишитий килим. Скільки праці й терпіння, скільки часу й таланту вкладено у ці речі. Не один день і ніч потрібно було, щоб виткати таку красу – яка прикрашає житло, робить його теплішим, затишним, принесе спогади літа у зимову хату. Такими виробами пишалися, їх передавали з покоління в покоління.

Біля ліжка обов’язково стояла колиска, щоб маленька дитина була поруч з батьками. У такій колисці мати гойдала дитину наспівуючи їй колискову пісню.

8-а учениця.

Ой на кота воркота,

На дитину дрімота!

Ой щоб спало, щастя знало.

Ой щоб росло, не боліло,

На серденько не кволіло.

Соньки-дримки в колисоньки.

Добрий розум в головоньки,

А рісточки у кісточки,

Здоров’ячко у сердечко,

А в роточок говорушки,

А в ніженьки ходусеньки,

А в рученьки ладусеньки.

Ой на кота все лихо

Ти, дитинко, спи тихо.

Учитель. У кожній хаті обов’язково був парадний кут. Називали його «покуть», у деяких селах він мав назву «божниця».

Це місце з давніх – давен вважалося святим. У почесному кутку повсякчас висіла ікона Матері Божої.

Прикрашали покуть вишитими рушниками. Ось на рушникові вишита чаша з фруктами, це означає що люди просять у Бога щоб у хаті був достаток, була їжа, і як кажуть «дім мов повная чаша.»

У покуть ставили цілющі трави, квіти і обов’язково пучечок колосся пшениці, як символ достатку.

Його зерна, освячені у церкві, навесні засівали у полі найпершими, щоб був багатий врожай.

Господар. Колосся пшениці стояло у покуті з польовими квітами та кольоровими стрічками. Коли ставили колосся у покуть, казали: «Хай ніколи не переводиться жито й пшениця та всяка пашниця в нашому домі!».

Учитель. Тут же, на покуті, ставили свічку, галузки верби та пляшечку з водою, принесену з церкви. Ці речі відігравали особливу роль: якщо хтось хворів то давали напитися свяченої води, нею витирали хворі місця, скроплювали на весні бджіл, щоб медок носили і не хворіли, а також людей які вирушали у далеку дорогу. Покуть був священним місцем. Дорогих гостей саджали біля покуті. Коли з’являлося в родині немовля - то вперше купали його на покуті.

Біля божниці збиралася наречена на весілля. А головне - християни молилися на покуті щоранку й щовечора. Ставши навколішки, зверталися до Всевишнього за допомогою й благословенням.

9-а учениця. (Молитва дитини за батьків)

« Мати Божа, Мати мила! Дякую тобі за моїх батьків, за все добре, що Ти подаєш мені через них. Вони виховують мене, навчають любити Божі заповіді, не грішити. Я люблю їх і хочу завжди шанувати і слухатися. А ти, Мати Божа, поможи мені у цьому. Проси Господа Бога оберігати їх від усього злого, від тяжкої хвороби, від злих людей. Прошу Тебе щоб кожна дитинка, яка приходить у цей світ, мала люблячих і мудрих батьків. Амінь!»

Учитель. У кожній хаті обов’язково була скриня. У сиву давнину скриню використовували як стіл, а пізніше у ній жінки почали зберігати одяг та інші речі.

10-а учениця.

Дерев’яна гарна скриня

В хаті справжня господиня.

Гарна скриня всіх взуває,

Щедра скриня й зодягає.

В дерев’яній гарній скрині

Є намисто старовинне.

Голки є. І є наперсток,

Є маленький срібний хрестик.

11-а учениця.

В дерев’яній гарній скрині

З торочками є хустина.

Ця хустина, мов жар – птиця,

Жаром грає та іскриться.

Ця небачена хустина –

Ще бабусі Катерини.

У цій скрині є намисто,

Самоцвітне, променисте.

Рушники у чудо – скрині,

Мов птахи - яскраві, сині.

Плахта є, і є запаска –

Теж з бабусиної ласки.

12-а учениця.

В чудо – скрині дерев’яній

Скатертина є прадавня.

Скатертина ця прадавня –

Про бабусю пам'ять славна.

Про бабусю Катерину,

Бо її ця чудо-скриня.

То бабуся все надбала –

Й нам у спадок передала.

Учитель. Про скриню клопотала кожна дівчина. Тут складалися не тільки святкові речі, а й навіть вузлик з різним зіллям.

Ніхто не мав права зазирати до скрині, ні мати, ні батько, ні подруги. А коли дівчина виходила заміж то скриню забирала з собою і вивозила її з рідної хати, як частиночку батьківської любові.

У скрині зберігалися й хустки, які були невід’ємним атрибутом будь-якого українського обряду.

13-а учениця. Коли народжувалась дитина приходили до хати родичі з хлібом і хусткою. Хліб – символ добробуту, а хустка – оберіг дитини і матері від злих сил. І саме ці хустки зберігалися у скрині.

14-а учениця. Під час весілля дівчина доставала із скрині найгарнішу хустку і пов’язувала на руку парубкові-нареченому.

6-й учень. Козаки, у далеких походах, коло серця носили хустку від матері, або нареченої і ця хустка була оберегом від ворожої кулі.

8-а учениця. Хусткою покривали колиску дитини, а у деяких регіонах хусткою покривали хліб на столі, щоб не черствів.

Учитель. Скільки любові і ніжності вкладали жінки коли вишивали хустки, бо українська хустка – це символ жіночої вроди, краси і щирого українського серця.

9-а учениця.

Подаруй мені, бабусе, хустину

Із червоним, як мак, бережком,

Запишаюся в ній, я - дитина,

Як калина під білим сніжком.

Та хустина тобі нагадає

Як і ти молодою була

І від років вона не линяє,

Тільки юність твою узяла.

Посивіло волосся в бабусі

І у зморшках вже стало чоло

А от хустка лишилася й досі,

І на ній все цвіте, що було.

Не цурайтесь хустинок, дівчата,

Що ж ви носите тільки шапки?

На хустки Україна багата,

І цвітуть ще на них бережки.

Учитель.-Де ж створювалася ця диво-краса? На вечорницях, коли у хаті збиралися дівчата і під свічками вишивали хустки, рушники, вишиванки. Кожну ниточку клали від душі, від щирого серця, щоб кожна вишита річ радувала людей і приносила їм приємні відчуття. Тож давайте постараємося, щоб наш оберіг, наша свята вишиванка, вбирала очі й брала за душу. А ви, дівчатонька, коли будете вишивати хоча б малесеньку квіточку на вашій вишиванці, відчуйте себе чарівницею, чаклункою і візьміть собі в допомогу червоний колір – від сонця, чорний – від землі, зелений – від трав, жовтий від місяця і зір, а синій – від неосяжного неба.

Учениці.(співають пісню)

З вечора тривожно аж до ранку

Вишивала дівчина вишиванку.

Вишивала дівчина, вишивала,

Чорну і червоную нитку клала.

Що червона ниточка,як маківка,

А зелена ниточка - листя квітки,

А синенька ниточка – то водиця.

Моя вишиваночко – чарівниця.

Господар. Ой гарно співаєте, дівчата, і гарно вишиваєте. Добрі господині з вас вийдуть. А чи вчиш ти їх господарювати, щоб не соромно батькам було?

Господиня. А як же!

Тримайте хаточку як у віночку,

І рушничок на кілочку.

Тримайте відерця всі чистесенькі,

І водиці повнесенькі.

Прийдуть зовиці пити водиці,

Будуть вас хвалити.

А головне дівчата - рушники! « Хата без рушника – що сім’я без дітей».

Учитель. У кожній оселі рушників було багато, бо рушник в українців був оберегом оселі. Гарні вишиті рушники послуговувались не тільки як прикраса, оздоба у хаті, вони мали велике практичне значення: рушник був скатертиною і вузликом, де зберігали харчі, утирачем, закутником (коли немовлятко купали його загортали у вишитий рушник); рушником накривали хліб на столі, паску і крашанки на Великдень; господиня накривала хлібну діжу, коли готувала тісто для випічки; на весільний рушник стають молоді на щастя; рушниками прикрашали оселю під час свят.

Господиня. « Не лінуйтесь, дівчата, рушники вишивати – буде чим гостей шанувати», а ще у народі кажуть: « Яка господиня - такий дім. Який господар – такий двір».

Господар. А що двір? У мене усе гаразд. Я задніх не пасу! Пішли подивишся на мій двір. Тут все на своєму місці. Все що необхідно я зараз тобі покажу. Ось ціп –жито молотити, серп для роботи нагострений – пшеницю жати, коса гостра - сіно худобі косити, граблі – для роботи у полі. А головне подивись яка у твого господаря криниця!

Учитель. На Україні криниці вшановували. Криниця була і залишається символом чистоти і святості. Криницю шанували, бо надто багато праці вкладено у цей здобуток

12-а учениця. Копали криниці глибокі, важко копали своїми руками прадіди наші, своєю працею, щоб кожна людина могла напитися чистої, прозорої, прохолодної водиці.

10-а учениця. Біля криниці ставили так званого « журавля» щоб воду з криниці доставати. Обов’язково стояло відерце, а як же без нього з глибокого колодязя напитися. Ще ставили або кухлик, або глечик для зручності.

9-а учениця. Криниця завжди була місцем де сходилися. Щоб розповісти новини. Подорожній міг тут втамувати спрагу і відпочити. Молодь призначала побачення коло криниці.

Учитель. Попросити напитися у дівчини води з криниці – це свого роду залицяння.

( Пісня)

І куплет:

Копав, копав криниченьку

У вишневому саду.

Чи не вийде дівчинонько

Рано вранці по воду.

Приспів:

Маруся, раз, два, три, калина

Чорнявая дівчино,

В саду ягоди рвала / 2 р.

ІІ куплет:

Вийшла, вийшла дівчинонька

Рано вранці воду брать

А за нею козаченько

Веде коня напувать

Приспів:

Маруся, раз, два, три, калина

Чорнявая дівчино,

В саду ягоди рвала / 2 р.

ІІІ куплет:

Просив в неї відеречко,

Вона його не дала.

Дарував він їй колечко,

Вона його не взяла.

Приспів:

Маруся, раз, два, три, калина

Чорнявая дівчино,

В саду ягоди рвала / 2 р.

Підсумок уроку.

Господар.

Любіть свою хату,

Хоч і небагату,

Тут ви бігали до мами

Дрібними ногами.

Господиня.

Тут ви підростали,

Божий світ пізнали,

Звідси батько вас за руку

Вів у школу, у науку.

Тут ваша утіха,

Радість і потіха,

Гей, нема то, нема в світі,

Як та рідна стріха!


Доброго здоров’ячка,

гості любі.

Ласкаво запрошую до нашої оселі.

Діло майстра величає

Хоч квіти паперові,

Та їхні кольори

Дарують гарний настрій

Всій нашій дітворі.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

61382. Страна аппликации 4.58 MB
  Оборудование учителя: пакет наглядного пособия магниты рисунки репродукции аппликации набор для трудов. Зрительный ряд: зашифрованная тема плакат по теме урока репродукции рисунки плакаты аппликации ребус. Правильно страна аппликации.
61383. Аппликация со сложенными и согнутым деталями. Жемчужина в ракушке 18.39 KB
  А сегодня мы узнаем новый вид – объемная аппликация. Как вы думаете что это за аппликация Объемная аппликация это аппликация имеющая выступающие над плоскостью детали.
61385. Басни Крылова 24.46 KB
  Задачи: Образовательные: учить понимать особенности жанра басня; формировать умение выражать свои эмоции и впечатления при помощи выразительного чтения Воспитательные: привить интерес к басенному творчеству и урокам чтения...
61388. Разнообразие и значение ракообразных 22.41 KB
  Цель урока: познакомится с разнообразием и значением ракообразных в жизни человека. Тип урока: изучение нового материала.