85255

Поняття «конкурентоспроможність товарів» та її складові

Лекция

Экономическая теория и математическое моделирование

Імідж товару Управління конкурентоспроможністю продукції Заходи щодо підтримання та підвищення конкурентоспроможності товарів. Позитивний імідж є важливим фактором успішної діяльності в різних сферах підприємництва і найчастіше досягається високою якістю продукції сталістю фінансового стану фірми...

Украинкский

2015-03-24

23.28 KB

3 чел.

Тема лекції 10. Поняття «конкурентоспроможність товарів» та її складові.

План

  1.  Поняття «конкурентоспроможність товарів» та її складові.
  2.  Імідж товару
  3.  Управління конкурентоспроможністю продукції
  4.  Заходи щодо підтримання та підвищення конкурентоспроможності товарів.

Питання для самостійного вивчення

  1.  Класифікація показників конкурентоспроможності

  1.  Поняття «конкурентоспроможність товарів» та її складові.

Конкурентоспроможність - це комплексна характеристика товарів, яка визначає його переваги на ринку порівняно з аналогічними товарами -конкурентами за ступенем задоволення потреби та витратами на це задоволення.

Конкурентоспроможність - сукупність тільки конкретних властивостей, які становлять безсумнівний інтерес для покупця.

Конкурентоспроможність товару - ступінь його привабливості для споживача

Конкурентоспроможність товару, насамперед визначається його якістю.

На практиці рівень конкурентоспроможності товарів та послуг визначають такі складові:

- технічний рівень товарів та послуг – характеризує технічну досконалість в порівнянні з базовим аналогом, у тому числі використання технологій останніх науково-технічних досягнень у цій області;

- рівень якості товарів та послуг – відповідність товарів та послуг вимогам міжнародних стандартів, технічним характеристикам і специфічним вимогам споживача;

- рівень витрат споживача на придбання товарів та послуг – ціна продажу: умови поставки, способи розрахунку з покупцями, пільги, митні умови;

- рівень витрат споживача на споживання (експлуатацію, застосування або використання товарів та послуг).

- стан і вимоги ринку

Конкурентоспроможність = якість + ціна + обслуговування

  1.  Імідж товару

Імідж (від англ. image — образ) — це сформоване та постійно підтримуване стійке уявлення покупців про «престижність» товару, послуги, торгової марки, фірми та її керівництва. В основу іміджу покладаються якісні переваги певного виробу (послуги) над іншими. Це так званий позитивний імідж.  Ясна річ, що фірма, котра випускає товари незадовільної якості, може розраховувати тільки на протилежний — негативний імідж.

Позитивний імідж є важливим фактором успішної діяльності в різних сферах підприємництва і найчастіше досягається високою якістю продукції, сталістю фінансового стану фірми й відповідною рекламою.

Позитивний імідж товару успішно формує престижна реклама: фірмова або корпоративна реклама. У престижній рекламі, як правило, висвітлюється історія фірми, динаміка розвитку продажу, географія експорту, інші цікаві комерційні відомості. Особливо наголошується на наукових досягненнях співробітників фірми, їхній участі в доброчинних та інших заходах. Головна мета престижної реклами полягає в формуванні позитивних емоцій відносно фірми потенційних клієнтів  та  широких мас.

Дійовим засобом створення сприятливого іміджу є розвиток «паблік рилейшнз», або зв’язок з населенням, з громадськістю. «Паблік рилейшнз» користується найрізноманітнішими засобами: прес-конференціями, телерепортажами, ювілейними святами, публічними звітами про комерційну діяльність, фірмовими журналами (бюлетенями), громадською та доброчинною діяльністю.

Отже, імідж продукту, марки, фірми — це позитивна асоціація, що виникає в людини у зв’язку з побаченим, почутим, прочитаним найменуванням продукту, марки, підприємства. Нині, коли вимоги споживачів до якості товарів значно зросли, формуванню та зміцненню «пабліситі» фірми та її продукції дуже сприяє сертифікація.

  1.  Управління конкурентоспроможністю продукції

Управління конкурентоспроможністю продукції підприємства – це цілеспрямований вплив на чинники, умови, джерела конкурентоспроможності з метою досягнення великої кількості конкурентних переваг.

Сутність управління конкурентоспроможності продукції полягає в компенсації «слабких місць» концентрацією конкурентних переваг перед суперниками.

Виділяють наступні складові управління конкурентоспроможності продукції:

- управління якістю продукції;

- управління витратами;

- управління обслуговуванням в процесі продажу та післяпродажним сервісом.

Розглянуто такі підходи до управління конкурентоспроможністю:

- системний підхід;

- інтеграційний підхід;

- маркетинговий підхід;

- відтворювально-еволюційний підхід;

- функціональний підхід;

- комплексний підхід.

Засоби, що забезпечують процес управління конкурентоспроможністю: технічне, інформаційне, програмне, організаційне, лінгвістичне, метрологічне, правове і математичне забезпечення.

Комплексне застосування цих засобів дозволяє створити на підприємстві автоматизовану систему забезпечення конкурентоспроможності, в якій деякі функції можуть виконуватися без участі людини.

  1.  Заходи щодо підтримання та підвищення конкурентоспроможності товарів.

Основними напрямками підтримання та підвищення конкурентоспроможності товарів є:

1. Аналіз стану, виявлення і систематизації основних факторів і умов, які визначають конкурентоспроможність продукції в умовах ринкової економіки.

2. Систематизація, вибір та обґрунтування перспективних напрямків розвитку та удосконалення законодавчих механізмів.

3. Систематизація, вибір та обґрунтування перспективних напрямків удосконалення економічних механізмів - ціноутворення, собівартість та економічна ефективність, податкові, кредитні умови.

4. Систематизація, вибір та обґрунтування перспективних напрямків розвитку та обґрунтування науково - технічних механізмів - технічний рівень продукції, надійність і довговічність і так далі.

5. Систематизація, вибір та обґрунтування нормативної і технічної бази: стандартизація, сертифікація, кодування і каталогізація продукції, техніко - економічна інформація і т.д.

6. Систематизація, вибір та обґрунтування перспективних напрямків розвитку та удосконалення організаційних механізмів: сервісне обслуговування, реклама і т.д.

7. Систематизація, вибір та обґрунтування перспективних напрямків розвитку та удосконалення соціальних механізмів: індивідуальні особливості покупців, безпечність використання.

8. Систематизація, вибір та обґрунтування перспективних напрямків розвитку та удосконалення психологічних механізмів: дизайн, упаковка.

9. Систематизація, вибір та обґрунтування перспективних напрямків розвитку та удосконалення комерційних механізмів: умов платежів, поставок, знижок, марка.

10. Удосконалення і розповсюдження систем управління якістю продукції: на базі міжнародних стандартів, по рівням, сферам, аспектам, факторам, стадіям життєвого циклу продукції, обсягом, елементам формування якості продукції.

11. Створення і удосконалення системи підготовки спеціалістів по забезпеченню конкурентоспроможності продукції - вища і середня - спеціальна освіта, підвищення кваліфікації, перепідготовка кадрів і т.д.

12. Систематизація, вибір та обґрунтування напрямків формування системи захисту прав споживачів на законодавчій та суспільній основі: гарантії, інформація, взаємодія з організаціями захисту інтересів і прав споживачів.

13. Стимулювання конкурентоспроможності товарів (конкурс на здобуття Державної премії України за досягнення значних результатів в галузі конкурентоспроможності продукції)


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

28214. Операциональная природа мышления как процесса отражения связей и отношений. Виды мыслительных операций 45.5 KB
  Операциональная природа мышления как процесса отражения связей и отношений. Виды мышления =стадии развития: 1Нагляднодейственное элементарная форма практического мышления направленного на разрешение элементарных практических задач. Виды мышления: А. Типологические классификации мышления: При построении типологий виды мышления обычно различаются попарно как противостоящие друг другу по тем или иным конкретным характеристикам.
28215. Развитие мышления в онтогенезе: сравнительный анализ эмпирических характеристик допонятийного и понятийного мышления 43.5 KB
  Мышление высший психический процесс обобщенного и опосредованного отражения действительности в ходе ее анализа и синтеза при обязательном участии языка речи. В онтогенезе мышление развивается по пути все большей генерализации признаков и объединения их в более крупные классы.Допонятийное мышление нагляднодейственное через практическое действие с объектом нагляднообразное с помощью образных представлений 2.Понятийное мышление словеснологическое с помощью логических понятий и знаков Допонятийное мышление мышление при...
28216. Понятия «эгоцентризм» и «децентрация» в стадиальной концепции интеллекта Жана Пиаже 36.5 KB
  Пиаже показал что ребенок на определенной ступени развития в большинстве случаев рассматривает предметы такими какими их дает непосредственное восприятие то есть он не видит вещи в их внутренних отношениях. Ребенок думает например что луна следует за ним во время его прогулок останавливается когда он останавливается бежит за ним когда он убегает. Свое мгновенное восприятие ребенок считает абсолютно истинным. Вербальный эгоцентризм ребенка определяется тем что ребенок говорит не пытаясь воздействовать на собеседника и не осознает...
28217. Стадии формирования понятия (по Выготскому). Методы исследования и диагностики понятийного мышления 42 KB
  Методы исследования и диагностики понятийного мышления. Понятийное мышление ведущий вид мышления характеризуется использованием понятий логических конструкций которые существуют на базе языка и языковых средств. Понятийное мышление осознанное вербальное мышление. С ее помощью было установлено что формирование понятий у детей проходит через 3 основные ступени: Образование неоформленного неупорядоченного множества отдельных предметов их синкретического сцепления обозначаемого одним словом.
28218. Отношение мышления и речи. Роль внутренней речи в процессе мышления (по А.Н.Соколову). Методы исследования внутренней речи 37 KB
  Отношение мышления и речи. Роль внутренней речи в процессе мышления по А. Методы исследования внутренней речи. Внутренняя речь производная форма внешней звуковой речи специально приспособленная к выполнению мыслительных операций в уме.
28219. Язык и речь: виды речи и ее функции 38.5 KB
  Язык и речь: виды речи и ее функции. Речь конкретный продукт использования носителем языка системы вербальных знаков проявляющийся в различных процессах речи. Речь форма общения опосредствованная языком. Речь процесс использования языка.
28220. Память как сквозной психический процесс: ее функции, виды и процессы 48.5 KB
  При выделении процессов памяти в качестве основания рассматривают различные функции выполняемые памятью в жизни и деятельности. Основные процессы памяти: запоминание сохранение воспроизведение Есть еще один процесс памяти забывание. Деятельность памяти начинается с запоминания т. Таким образом запоминание можно определить как процесс памяти в результате которого происходит закрепление нового путем связывания его с приобретенным ранее.
28221. Основные характеристики памяти и методы их исследования 37 KB
  У нормального человека в процессе запоминания впечатления внешнего мира подвергаются классификации отбору переработке. Опосредствованный осмысленный характер запоминания. Отбирая нужное существенное подлежащее сохранению человек пользуется для лучшего удержания этого материала какимлибо обозначением чаще всего словом Опосредствованное запоминание осмысленного материала это высший уровень запоминания. Если в раннем детстве ребенок многое запоминает механически то впоследствии он все более широко пользуется опосредствованными...
28222. Факторы и способы повышения эффективности запоминания 38 KB
  Факторы влияющие на извлечение информации из памяти: Осмысленность информации. Неожиданностъ информации. В задаче запоминания и последующего воспроизведения уход из сознания неожиданных знаков будет осуществляться медленнее все мнемотехники стараются использовать самые невероятные и странные комбинации предметов Близостъ информации по смыслу или по форме. Время между предъявлением информации и извлечением ее из памяти.