8530

Початок Української революції. Утворення Центральної Ради

Конспект урока

История и СИД

Початок Української революції. Утворення Центральної Ради. Мета: зясувати причини, мету, програму діяльності Центральної ради, розглянути перший етап Української революції та його особливості, розвивати навички аналізу історичних фактів, вмін...

Украинкский

2013-02-14

58 KB

69 чел.

Початок Української революції. Утворення Центральної Ради.

Мета : з’ясувати причини ,мету, програму діяльності Центральної ради, розглянути перший етап Української революції та його особливості, розвивати навички аналізу історичних фактів, вміння виділяти головне, сприяти формуванню національної свідомості учнів, їх іст. пам’яті, пошани до державотворчих традицій в Україні.

Основні дати :

4 березня 1917р. - утворення ЦР

5-7 квітня 1917р. - проведення Українського національного конгресу в Києві

5-8 квітня 1917р. -І Український військовий з’їзд

Тип уроку : вивчення нового матеріалу

Хід уроку:

І. Організаційний момент

ІІ. Вивчення нового матеріалу

1. Утворення Центральної Ради.

Після Лютневої революції питання про самовизначення України опинилося в епіцентрі політичної боротьби. Таке вирішення українського питання вже на початку 1917р. не відповідало вимогам часу, якісно новому рівню національного руху і тому не тільки продовжувало тертя, численні суперечності та протиріччя між різними політичними силами, а й зумовило появу в Україні ще одного альтернативного центру влади - ЦР.

4 березня 1917р. - 29 квітня 1918р. - термін існування ЦР УНП(Українська національна партія) + ТУП (Товариство українських поступовців) = УЦР. До складу УЦР входили : УСДРП, УПСР, УНП, інші українські національні партії, громадянські організації, територіальні представництва.

Мета : здобуття автономії України.

Голова УЦР : Михайло Сергійович Грушевський (1866-1934рр), заступники - Володимир Винниченко, Сергій Єфремов.

Політична програма : виконання функцій представницького органу тимчасового державного управління, скликання українського парламенту, формування уряду, вирішення національного питання та соціальних проблем українського населення, досягнення автономії України.

ЦР від самого початку свого існування була уособленням трьох представництв: національного, соціально-класового і територіального. Такі ідейні засади та організаційні основи значною мірою забезпечили їй широку народну підтримку.

З самого початку утворення ЦР в її лавах виникло дві течії: автономісти і самостійники.

Самостійники пішли на об’єднання з автономістами, бо сподівалися, що розвиток революції швидко приведе їх до визнання незалежності України.

Автономісти - ТУП, автономія України у складі перебудованої на федеративних засадах Російської держави.

Самостійники - незалежність України.

УЦР - загальноукраїнський громадсько-політичний центр, що очолив народний рух, який з часом набув функцій законодавчої влади УНР.

2. Гасло автономії України

Діяльність ЦР була зосереджена на вирішенні національного питання, досягнення автономії України.

Але самостійники і автономісти не могли дійти спільної думки і це привело до сформування цілого комплексу факторів.

1) Як вже підкреслювалося, саме досягнення автономії було програмною установкою більшості політичних партій і сил ЦР.

2) Ідея самостійності України не набула поширення, визнання та популярності в масах, що засвідчує відхилення І Українським військовим з’їздом (5-8 квітня 1917р.) резолюції Міхновського, де ставилося питання про українську державну самостійність.

3) Серед української політичної еліти були поширені ілюзорні сподівання на справедливе вирішення національного питання революційною демократією Росії.

4) У межах Росії Україна мала, як вважалося, реальний шанс вибороти бодай автономію, тоді як проголошення самостійності лишило б її без армії, без фінансування.

5) Свою роль відіграли і налагоджені російсько-українські економічні зв’язки, багатонаціональний склад українських земель, домінування неукраїнського населення в містах - осередках політичного життя.

3. Український національний конгрес.

В березні 1917р. у Петрограді відбулася 20-тис. маніфестація з приводу роковин смерті Т.Шевченка.

Через тиждень після Петроградської маніфестації ЦР влаштувала в Києві урочисте проходження, на Софійській площі біля пам’ятника Хмельницькому відбулося віче, на якому вимагали не баритися з Установчими зборами і скликати український національний конгрес, із метою підготовки до запровадження автономії.

5-8 квітня 1917р. відбувся І Український військовий з’їзд, на якому закликалося до українізації армії, ств. Генерального українського військового комітету на чолі з С. Петлюрою.
5-7 квітня 1917р., через місяць після сформування ЦР, був скликаний Український національний конгрес. Головував Грушевський.

Основними здобутками конгресу були :

1. визнання базового принципу державотворення : «Тільки національно-територіальна автономія України у змозі забезпечити потреби українського народу».

2. Перебудова Російської держави на федеративну демократичну республіку.

3. обрання нового складу ЦР на чолі з Грушевським.

Бесіда.

Українська революція пройшла у своєму розвитку кілька етапів. Перший - від поч.. революції до проведення Українського національного конгресу (березень-квітень 1917р.)

1. Чим характерний цей період? (Зміцненням впливу ЦР, основним гаслом якої була боротьба за автономію України).

2. Назвіть основні події цього періоду.

1. І Універсал ЦР.

У травні-червні 1917р. - тривав процес розгортання Української революції. Спираючись на рішення І Українського військового з’їзду, Українського національного конгресу, виражаючи інтереси українського народу, ЦР дедалі активніше почала ставити перед ТУ питання про визнання і схвалення автономії України. У травні 1917р. до Петрограда виїхала делегація, очолювана Винниченком, Ковалевським та Єфремовим, з проханням схвалення автономії України, але ТУ відхилив це прохання. Тому що : ЦР не обрана шляхом всенародного голосування вона не може висловити волю усього українського народу, автономія України могла б спричинити низку територіальних та ін. непорозумінь.

28 травня - 2 червня 1917р. у Києві відбувся Всеукраїнський селянський з’їзд. Найбільше уваги під час його роботи було приділено доповіді української делегації про переговори з ТУ. Селянський з’їзд обрав Раду селянських депутатів. Було ухвалено, що вона увійшла до ЦР.
В умовах загострення українсько-російських відносин потрібні були нестандартні тактичні заходи у взаєминах із центром. ЦР вирішила звернутися до народу з відповідним документом-універсалом.
5-10 червня 1917р. - ІІ Український військовий з’їзд , на якому 700 делегатів підтримали позицію ЦР щодо автономії України.

10(23) червня 1917р. виконавчий комітет ЦР схвалив текст І Універсалу.

Причини виникнення: ТУ відмовив делегації ЦР задовольнити вимогу щодо проголошення автономії України.

Основні положення : автономія України у складі Росії, ЦР - найвищий державний орган в Україні, проголошення необхідності скликання Українських установчих зборів - законодавчого органу Української держави, створення української скарбниці шляхом оподаткування населення, розроблення закону про землю, право користування якою має належати тільки народові України, надання прав національним меншинам України.

Оприлюдненням І Універсалу ЦР перебирала на себе державні функції. Для вирішення поточних справ вона утворила виконавчий орган - спец. комітет, який стали наз. Малою Радою (законопідготовчий, законодавчий орган).

15(28) червня 1917р. Комітет ЦР прийняв рішення про організацію Генерального секретаріату (ГС) - першого за кілька століть українського уряду (Винниченко).

ІІ Універсал ЦР

Активна державотворча діяльність (І Універсал, створення ГС) ЦР викликала занепокоєння в Петрограді.

ТУ, шукаючи угоди з ЦР, прагнув домогтися від неї хоча б мінімальних поступок, тому послав до Києва урядову делегацію на переговори.

2 липня на засіданні ТУ було розглянуто звіт делегації про переговори з ЦР та їх підсумки, а 3 липня 1917р. опубліковано ІІ Універсал ЦР.

Основні положення : визнання ТУ Генерального секретаріату «найвищим крайовим органом управління в Україні» та затв. його складу.

ЦР зобов’язувалася :

- ввести до свого складу представників національних меншин, російський кадетів, меншовиків, есерів.

- відмовитись від самочинного введення автономії та чекати затвердження автономного статусу Всеросійськими установчими зборами, формування української армії відбулося під контролем рос. командування.

Наслідки ІІ універсалу :

3-5 липня більшовики розпочали збройне повстання в Петрограді проти ТУ ще більше загострила і ускладнила ситуацію. Внаслідок липневої кризи був сформований новий склад ТУ на чолі з Керенським.

Якщо в Росії ІІ Універсал засудили кадети, то в Україні проти нього виступили самостійники.

4-6 липня самостійники вдалися до спроби примусити ЦР проголосити самостійність України. Але ЦР придушила це повстання.

16 липня ЦР приймає «Статут вищого управління України», в якому визначила обов’язки, права і межі компетенції ГС. ТУ не затвердив цього документа, а сам 4(17) серпня видав «Тимчасову інструкцію для Генерального секретаріату Тимчасового уряду в Україні» за підписом Керенського.

«Тимчасова інст-я» передбачала :

- скасування автономії на Україні, запровадження «місцевого самоврядування»

- ГС оголошувався органом ТУ.

- розпорядження ГС поширювалося лише на 5 губерній (Київську, Волинську, Подільську, Полтавську, Чернігівську)

- Харківська, Катеринославська, Херсонська губернії, Таврія залишались під юрисдикцією ТУ.

- ТУ відав військовими, продовольчими, судовими справами, шляхами сполучення, транспортом і зв’язком в Україні.

Універсали Центральної ради

Назва,

дата прийняття

Основні положення

Наслідки

І Універсал,

23 (10) червня 1917 р.

 Проголошення національно-територіальної автономії України у складі Російської федерації

 Вищим органом влади в Україні проголошувалася Центральна рада

 Україна брала на себе право скликати Всеукраїнські Установчі збори для прийняття законів

 Сподівання, що Всеросійські Установчі збори ухвалять рішення про надання Україні автономії, що національні меншини підтримають боротьбу за автономію

 Утворення 15 (28) червня 1917 р. українського уряду — Генерального Секретаріату, який очолив В. Винниченко. Уряд складався з восьми генеральних секретарств і генерального писаря. Генеральним писарем став П, Христюк, секретарем військових справ — С. Петлюра, секретарем міжнаціональних справ — С Єфремов, секретарем внутрішніх справ — В. Винниченко; інші секретарства очолили X. Барановський, Б. Мартос, В. Садовський, М. Стасюк, І. Стешенко (за партійною приналежністю уряд був переважно соціал-демократичним)

 Звіт делегації Тимчасового уряду після повернення з переговорів у Києві про готовність визнати автономію України спровокував гострі суперечки між членами уряду, чим поглибив політичну кризу в Росії

II Універсал,

16 (3) липня 1917 р.

 Проголошення Центральної Ради й Генерального Секретаріату крайовими органами влади в Україні

 Запрошення увійти до складу Центральної влади представників неукраїнських народностей

 Обіцянка не відривати України від Росії

 Визнання, що автономію України мають встановити Всеросійські Установчі збори

 Уведення до складу Центральної Ради 30 представників національних меншин (до Генерального екретаріату — п'ять осіб) перетворило Центральну аду з національного на територіальний демократичний представницький орган

 Поглиблення кризи Тимчасового уряду, оскільки еякі його представники все одно вважали занадто
значною поступкою Україні визнання за нею права на автономію

 Надходження в Україну 17 (4) серпня 1917 р. «Тимчасової інструкції для Генерального Секретаріату Тимчасового уряду в Україні», у якій, в обхід досягнутих домовленостей, значно обмежувалися права України: Генеральний Секретаріат проголошувався органом Тимчасового уряду, повноваження Генерального Секретаріату поширювалися лише на п'ять із дев'яти українських губерній, кількість членів Генерального секретаріату зменшувалася до дев'яти осіб

Домашнє завдання. Конспект