85333

Причини порушень слуху

Доклад

Психология и эзотерика

Стійкі порушення слуху у дітей можуть бути вродженими і набутими. Висновок про природжений або набутий характер порушення слуху робиться зазвичай на підставі відомостей отриманих зі слів батьків а ці відомості часто виявляються досить неточними. З іншого боку нерідко дійсно вроджене порушення слуху залишається протягом декількох місяців а іноді років нерозпізнаним а коли воно виявляється то приписується якомусь випадковому захворювання або травмі що мали місце незадовго до виявлення дефекту слуху.

Украинкский

2015-03-24

41.95 KB

1 чел.

Причини порушень слуху.

Стійкі порушення слуху у дітей можуть бути вродженими і набутими. Слід зазначити, що такий підрозділ практично нерідко виявляється важкоздійсненним. Висновок про природжений або набутий характер порушення слуху робиться зазвичай на підставі відомостей, отриманих зі слів батьків, а ці відомості часто виявляються досить неточними. З одного боку, захворювання, що викликало глухоту або туговухість, може залишитися непоміченим, і батьки вважають в цих випадках дитину глухим чи приглухуватості від народження. З іншого боку, нерідко дійсно вроджене порушення слуху залишається протягом декількох місяців, а іноді років нерозпізнаним, а коли воно виявляється, то приписується якомусь випадковому захворювання або травмі, що мали місце незадовго до виявлення дефекту слуху. Таким чином, діагностика вродженого порушення слуху в кожному конкретному випадку може виявитися дуже скрутній. Природжений характер порушення слуху відзначається значно рідше, ніж придбаний.

Роль спадкового (генетичного) чинника як причини вроджених порушень слуху в колишні роки кілька перебільшувалася. Однак цей фактор, безсумнівно, має деяке значення, так як відомо, що у глухих батьків діти з дефектом слуху народжуються частіше, ніж у чують.

З інших причин, що обумовлюють вроджене порушення слуху, слід зазначити інфекційні захворювання у матері під час вагітності. Особливе значення мають вірусні інфекції (кір, грип). Найбільш небезпечним для розвивається зачатка слухового органу є захворювання, що виникає у матері в перші три місяці вагітності.

Шкідливий вплив на розвивається орган слуху у плода можуть надати радіаційне опромінення, деякі хімічні речовини. Практичне значення у виникненні вроджених порушень слуху має алкоголь, що вживається матірю під час вагітності, а з лікарських речовин - антибіотики групи аміноглікозидів, а також похідні хініну. Виникаючі при застосуванні такого роду ототоксичних препаратів порушення слуху, як правило, незворотні і піддаються лікуванню лише на самому початку розвитку. Тому тут особливого значення набувають перші симптоми (шум у вусі і зниження слуху).

Порушення розвитку слухового органу може виникнути внаслідок травми плода, особливо в перші місяці вагітності, коли зачаток слухового аналізатора виявляється особливо вразливим.

Придбані порушення слуху виникають від найрізноманітніших причин. Слід, однак, відзначити, що тяжкі порушення слуху наступають зазвичай при ураженні звуковоспрінімающего апарату (внутрішнього вуха, слухового нерва), в той час як легка і середня ступінь порушення слуху може виникати при ураженні лише звукопровідногоапарату (середнього вуха).

Серед причин порушення слуху у дітей перше місце займають наслідки гострого запалення середнього вуха (гострого середнього отиту). Поразка слуху в цих випадках обумовлено стійкими залишковими змінами в середньому вусі, що приводять до порушення нормальної рухливості барабанної перетинки і ланцюга слухових кісточок. У деяких випадках після гострого середнього отиту залишається стійке прорив барабанної перетинки і тривалий генетично з вуха - хронічний гнійний отит. Це захворювання супроводжується зазвичай значним зниженням слуху.

Частою причиною поразки слуху у дітей є захворювання носа і носоглотки і повязане з цими захворюваннями порушення прохідності євстахієвої труби. Зокрема, велике значення в етіології порушення слуху мають аденоїдні розрощення.

Безпосередньою причиною пониження слуху в цих випадках є порушення нормальної вентиляції середнього вуха і повязані з ним зміни в положенні барабанної перетинки і ланцюга слухових кісточок.

Ступінь зниження слуху при захворюваннях середнього вуха може бути різною. Для цих захворювань більш характерними є легке і середнє зниження слуху, але можуть зустрічатися і тяжкі порушення слуху, Вони розвиваються звичайно в результаті переходу запального процесу у внутрішнє вухо, однак різко виражена приглухуватість може виникнути і в тих випадках, коли процес обмежується тільки середнім вухом, тобто при ураженні лише звукопровідногоапарату.

В етіології (від грец. Aitia - причина), що вивчає причини та умови хвороби, зокрема різко виражених форм стійких порушень слуху, найважливішу роль відіграють ураження внутрішнього вуха і стовбура слухового нерва. Поразка ядер слухового нерва, його провідних шляхів в головному мозку, а також кіркових слухових центрів як за частотою, так і за ступенем виникають при них порушень слуху мають порівняно менше значення.

Внутрішнє вухо часто втягується в запальний процес захворювань середнього вуха. Причому виникають у внутрішньому вусі зміни, на відміну від зумовили їх захворювань середнього вуха, в більшості випадків не піддаються лікуванню.

Важливу роль у виникненні стійких порушень слуху грають гострі інфекційні захворювання. Більшість інфекційних хвороб, що є причиною поразки слуху, припадає на дитячий вік. Тому роль таких захворювань в етіології порушень слуху у дітей особливо велика. З інфекційних захворювань, що обумовлюють стійкі ураження слуху в дитячому віці, найбільше значення мають епідемічний цереброспінальної менінгіт, кір, скарлатина, грип, паротит (свинка). Одні інфекційні захворювання (менінгіт, вірусний грип, паротит) викликають ураження нервового апарату слухового аналізатора (кортиева органу або стовбура слухового нерва), інші (кір, скарлатина) - переважно впливають на середнє вухо, причому розвивається при цьому запальний процес не тільки призводить до порушення функції звукопровідногоапарату середнього вуха, але й може викликати також захворювання внутрішнього вуха (серозний або гнійний лабіринтит) з частковою або повною загибеллю рецепторних клітин кортиева органу.

Гнійний лабіринтит виникає іменінгеальним шляхом, тобто шляхом поширення гнійного процесу з боку мозкових оболонок на внутрішнє вухо через оболонки слухового нерва. Таке поширення має місце при епідемічному цереброспінальної менінгіті.

Не можна забувати, що в колишній час, за відсутності ефективних методів лікування, більшість хворих менінгітом вмирало. Тепер же в переважній більшості випадків такі хворі виживають, і тому, незважаючи на зниження захворюваності на менінгіт і вушними ускладненнями, менінгіт залишається однією з найбільш частих причин стійких і різко виражених порушень слуху.

Порушення слуху і зазвичай одночасно розвивається розлад функції вестибулярного апарату при цереброспінальної менінгіті обумовлюється запальним процесом у внутрішньому вусі - гнійним лабіринтиту. Більшість авторів вважають, що гнійний лабіринтит при менінгіті виникає в результаті поширення гнійної інфекції з мозкової оболонки через внутрішній слуховий прохід по оболонок слухового нерва. Поразка внутрішнього вуха при епідемічному цереброспінальної менінгіті настає зазвичай в перші ж дні хвороби.

Іноді вже в першу добу виявляється повна глухота. Поразка слуху при менінгіті, як правило, двостороннє.

Запальний процес в лабіринті призводить до незворотних змін у нервовій тканині периферичного рецептора (до загибелі волоскових клітин кортиева органу і клітин спірального нервового вузла), в той час як процес у мозкових оболонках може закінчитися без всяких наслідків для мозкової тканини та черепно-мозкових нервів.

При деяких інфекціях виникають явища менінгоенцефаліту з ураженням ядер тих чи інших нервів, в тому числі слухового, однак повне випадання слухової функції при таких ураженнях спостерігається рідко.

В останні роки стали спостерігатися випадки виникнення глухоти після туберкульозного менінгіту. Чи не торкаючись тут складного питання про безпосередню причини поразки слухової функції при туберкульозному менінгіті (вплив самої туберкульозної інфекції або токсичний вплив антибіотика), важливо відзначити, що ще в недавньому минулому випадки глухоти після туберкульозного менінгіту не могли зустрічатися з тієї простої причини, що це захворювання завжди закінчувалося смертю.

В останні роки, у звязку зі зменшенням ролі інших дитячих інфекційних захворювань (менінгіту, скарлатини, кору), щодо підвищилося значення вірусного грипу. При грипі нерідко розвивається важке запалення середнього вуха, виділене в самостійну форму (грипозний отит). У частині випадків запальний процес при грипозний отиті поширюється на внутрішнє вухо і слуховий нерв, що призводить до різкого зниження слуху, а іноді і глухоти. Порушення слуху при цьому розвивається зазвичай дуже швидко і в більшості випадків виявляється необоротним, так як воно обумовлене дегенеративними змінами в Кортиєва органі або стовбурі слухового нерва. Грипозна інфекція є найбільш небезпечною щодо впливу на слуховий орган в ранньому віці, особливо у грудних дітей.

Слід згадати про порівняно рідкісному, але дуже важкому ураженні слуху, яке виникає іноді при іншому вірусному захворюванні - запаленні привушної слинної залози (епідемічному паротиті, або свинці). Характерними особливостями захворювання слухового органу при паротиті є його раптовість і повне випадання слухової функції. Поразка зазвичай буває одностороннім. Проте у ряді випадків доводиться спостерігати і повну двосторонню глухоту. На думку більшості дослідників, в основі глухоти при епідемічному паротиті лежить загибель рецепторного апарату у внутрішньому вусі (волоскових клітин кортиева органу).

Захворювання на сифіліс стало в даний час нерідко явищем. У тих випадках, коли порушення слуху в дитячому віці виникає в результаті сифілітичної інфекції, мова йде звичайно про природженому сифілісі, тобто про внутрішньоутробному зараженні плоду від хворої матері. Причиною порушення слуху при вродженому сифілісі є патологічні зміни в нервовому апараті внутрішнього вуха або в стовбурі слухового нерва.

У виникненні стійких порушень слуху відоме значення має травма, зокрема родова. Сюди відносяться пошкодження слухового органу внаслідок здавлення і деформації голівки плоду під час проходження через вузькі родові шляхи, а також в результаті накладення акушерських щипців. Травматичні порушення слуху можуть виникати і в більш віддаленому постнатальному періоді (в грудному та преддошкольном віці) внаслідок забиття голови.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

3779. Правоотношения в сфере трудового права 70 KB
  Введение Трудовое право как одна из ведущих отраслей российского права, имеющее предметом регулирования общественные отношения в важнейшей сфере жизнедеятельности общества – в сфере труда, вступило в новый этап реформирования, связанный с приня...
3780. ЖИЗНЬ И ТВОРЧЕСТВО ВИКТОРА МИХАЙЛОВИЧА ВАСНЕЦОВА 75.5 KB
  Виктор Михайлович Васнецов родился в 1848 году в одном из сёл Вятской губернии. В городе Вятке прошла его ранняя юность. В Вятской губернии издавна процветали по сёлам кустарные промыслы, далеко шла слава об искусных вятских умельцах, о резной дерев...
3781. Василий Иванович Суриков 32 KB
  Василий Иванович Суриков В городе Красноярске 24 января 1848 года в семье, принадлежащей к старинному казачьему роду, родился Василий Суриков. С первых сознательных дней своей жизни он жадно впитывает в себя колоритные условия патриархального быта н..
3782. Жизнь и творчество Пабло Пикассо 116.5 KB
  Введение Актуальность выбранной темы я вижу в том, что немногим удавалось достичь такой популярности и силы воздействия на искусство ХХ в., как Пабло Пикассо, родившемуся почти 120 лет назад на юге Испании. Он прожил долгую и плодотворную жизнь. Ког...
3783. Жизнь Льва Ивановича Иванова 44.5 KB
  Жизнь Льва Ивановича Иванова сложилась нелегко, как складывалась жизнь многих русских талантов. Незаконно рожденный, он провёл первые три года в петербургском воспитательном доме, затем был усыновлен отцом и позже отдан в театральное училище. В 1850 г...
3786. Жизнь и творчество Карла Брюллова 307.2 KB
  Введение В развитии искусства, в характере и особенностях отдельных его направлений большая роль принадлежит творческим личностям художников, которых история называла великими или замечательными. Этот художники своей деятельностью участвуют в формир...
3787. Илья Репин 53 KB
  Репин родился в 1884 году в маленьком украинском городке Чугуеве, недалеко от Харькова, в семье военного поселянина. С родными местами связаны первые жизненные и художественные впечатления Репина, здесь же он получил и первые профессиональные навыки...