85859

Аналіз впливу галузевих особливостей на фінанси суб’єктів господарювання

Курсовая

Финансы и кредитные отношения

Галузеві особливості структури підприємства. Аналіз фінансових результатів ТОВ Рубікон з позицій впливу на фінансовий стан підприємства. Досконалість методологічної та організаційної моделі обліку та аналізу собівартості впливає на ефективність господарської діяльності промислового підприємства.

Украинкский

2015-03-31

467.5 KB

0 чел.

58

Аналіз впливу галузевих особливостей на фінанси субєктів господарювання


ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………3

1. Теоретичні основи галузевих особливостей на

фінанси субєктів господарювання………………………………………..5

1.1. Поняття фінансів підприємницьких структур………………………..5

1.2. Класифікація субєктів господарювання за певними ознаками……..10

1.3. Галузеві особливості структури підприємства……………………….18

1.4 Галузеві особливості організації фінансів……………………………..21

Розділ 2. Діагностика фінансового стану ТОВ «Рубікон»………………..23

2.1.   Оцінка   фінансового    стану   ТОВ «Рубікон»   

з    використанням   різних методичних підходів………………………….26

2.2.    Аналіз   фінансових   результатів ТОВ «Рубікон»   

з   позицій   впливу   на фінансовий стан підприємства…………………...31

2.3. Формування   узагальнюючого   діагностичного   

висновку   щодо фінансового стану ТОВ «Рубікон»……………………….35

Розділ 3. Розрахункова частина……………………………………………...39

ВИСНОВОК…………………………………………………………………...44

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………...47

ДОДАТКИ……………………………………………………………………..50


ВСТУП

Характерним для сучасної економіки України є зростання обсягів будівництва, відповідно розвивається галузь будівельних матеріалів.

Змінюються як організаційні так і технологічні умови функціонування галузі. Досконалість методологічної та організаційної моделі обліку та аналізу собівартості впливає на ефективність господарської діяльності промислового підприємства. Останнім часом, у зв’язку з реформуванням вітчизняного бухгалтерського обліку відповідно з вимогами МСБО, як науковими працівниками, так і практиками більша увага приділяється методиці та побудові обліку, а ніж організації. Крім того, панує концепція щодо недоцільності дослідження побудови обліку за галузевою специфікою. Проте оптимізація організаційної моделі обліку та аналізу затрат формування собівартості продукції є можливим лише за умовою врахування галузевих особливостей.

Незважаючи на те, що різні аспекти методології обліку та аналізу затрат і собівартості, наукові засади організації обліку на підприємствах, а також галузеві аспекти обліку виробництва будівельних матеріалів знайшли відображення в працях вказаних науковців, але такі дослідження не здійснювались до впровадження в Україні ринкових умов і саме тому їх наукові праці за даним напрямком не розкривають сучасних проблем організації та методології обліку й аналізу затрат та формування собівартості в галузі виробництва будівельних матеріалів. Серед основних проблем, що потребують самостійного дослідження, є: організаційні аспекти галузевої облікової моделі затрат та собівартості, облікова політика в частині затрат та собівартості в галузі, модель інформаційного забезпечення управління затратами та собівартістю в галузі виробництва будівельних матеріалів. Саме це визначає актуальність обраної теми, побудову, завдання та цільову спрямованість даної роботи.

Мета роботи - наукове обґрунтування галузевої моделі організації та методології обліку та фінансового аналізу виробництва будівельних матеріалів. Цільове спрямування обумовило постановку та вирішення наступних завдань:

Предметом дослідження є аналіз впливу галузевих особливостей на фінанси субєктів господарювання.

Об’єктом дослідження є галузеві особливості.

Методи дослідження. У роботі використано такі методи дослідження, як: аналіз, прогностичний метод, специфічні методи наукового дослідження (групування, порівняння, узагальнення економічних показників), математичні методи, методи математичної статистики. Методика дослідження сформована на спостереженні, характеристиці облікових процесів і явищ, узагальненні чинних методик обліку затрат та обґрунтуванні напрямів їх удосконалення. Дослідження ґрунтується на положеннях економічної теорії, законодавчих та нормативних актах України, які регламентують методологічні та організаційні засади обліку виробничих затрат, наукові праці провідних вітчизняних та зарубіжних вчених, періодичні видання.


1
. Теоретичні основи галузевих особливостей на фінанси субєктів господарювання

1.1. Поняття фінансів підприємницьких структур

Фінанси підприємств - це економічні, грошові відносини, що виникають в результаті руху грошей і утворених на цій основі грошових потоків, пов’язаних з функціонуванням створених на підприємствах грошових фондів. Фінанси підприємств є основою фінансової системи держави, оскільки підприємства є головною ланкою народного господарства.

Стан фінансів підприємств здійснює вплив на забезпеченість загальнодержавних і регіональних грошових фондів фінансовими ресурсами. Залежність тут пряма: чим стабільніший фінансовий стан підприємств, тим забезпеченіші загальнодержавні та регіональні грошові фонди, більш повно задовольняються соціальні і культурні потреби тощо. Сутність фінансів підприємств проявляється через їх функції. Під функціями потрібно розуміти ту «роботу», яку виконують фінанси [2, 78]. Погляди економістів на функції фінансів різні, але їх виділяють не більше трьох:

забезпечення процесу господарювання грошовими коштами, контрольна і розподільча.

Розподільча функція здійснюється за допомогою фінансових інструментів:

Норм, ставок, тарифів, відрахувань тощо, встановлених державою.

Однією з найважливіших сторін фінансової діяльності підприємств є формування і використання різноманітних грошових фондів, які можна розбити на 4 групи:

Фонди власних коштів - це статутний фонд (капітал), додатковий капітал, інвестиційний фонд, валютний фонд та ін.

Фонди позичених коштів - кредити банків, комерційні кредити, факторинг, лізинг та ін.

Фонди залучених коштів - фонди споживання, розрахунки по дивідендах, доходи майбутніх періодів, резерви майбутніх витрат і платежів.

Оперативні грошові фонди - існують для виплати заробітної плати, дивідендів, платежів до бюджету.

Перша група -грошових фондів підприємстві - фонди власних коштів , що відіграють вирішальну роль у його діяльності.

При організації підприємство повинно мати статутний фонд або статутний капітал, за рахунок якого формуються основні фонди і оборотні кошти. Організація статутного капіталу, його ефективне використання, управління ним - одне з головних і важливих завдань фінансової служби підприємства. Статутний капітал - основне джерело власних коштів на підприємстві. Сума статутного капіталу акціонерного товариства відображає суму випущених ним акцій, а державного і комунального підприємства - величину статутного фонду. Статутний фонд змінюється підприємством, як правило, за результатами його роботи за рік після внесення змін в установчі документи. Статутний капітал підприємства визначає мінімальний розмір його майна, що гарантує інтереси його кредиторів. Статутний капітал виступає першим грошовим фондом, що відображається в пасиві балансу.

Додатковий капітал є другим фондом після статутного і включає:

- результати дооцінки основних фондів;

- емісійний доход акціонерного товариства (доход від продажу акцій зверх їх номінальної вартості за мінусом витрат на їх продаж);

- безповоротно отримані грошові та матеріальні цінності на виробничі потреби;

- асигнування з бюджету на фінансування капітальних вкладень;

- надходження для поповнення оборотних коштів.

Резервний капітал - утворюється за рахунок прибутку, величина відрахувань до якого визначається статутом.

Інвестиційний фонд - призначений для розвитку виробництва. В ньому концентруються:

- амортизаційний фонд(для простого відтворення основних фондів);

- фонд накопичення(за рахунок прибутку підприємства для розвитку виробництва);

- позичені джерела;

- залучені джерела.

Інвестиційний фонд є джерелом збільшення статутного фонду.

Валютний фонд - формується за рахунок валютної виручки від експортних операцій і тих, що купують валюту для здійснення імпортних операцій. Цей фонд не має самостійного цільового призначення.

Друга група - фонди позичених коштів. В умовах ринкової економіки жодне підприємство не може обійтись без позичених коштів. Їх різноманітність дає можливість використання їх в різних ситуаціях. Позичені кошти в нормальних економічних умовах сприяють підвищенню виробництва, його ефективності.

Третя група - фонди залучених коштів - мають подвійний характер: з одного боку, вони знаходяться в обороті підприємства, з іншого - вони належать його робітникам (дивіденди і фонд споживання):

- фонд споживання - грошовий фонд, що створюється за рахунок чистого прибутку і використовується на задоволення матеріальних та соціальних потреб підприємства. При формуванні фонду споживання необхідно враховувати таку закономірність : темпи зростання оподатковуваного прибутку повинні бути вищими за темпи зростання даного фонду, включаючи зарплату.

Четверта група - оперативні грошові фонди підприємства створюються ним періодично. Два рази на місяць, як правило, на підприємстві формується

Фонд виплати заробітної плати . Для забезпечення вчасної виплати зарплати на рахунку підприємства повинні накопичуватися необхідні грошові кошти, а при їх відсутності підприємство звертається до банку за кредитом на виплату зарплати. Велике значення при цьому має визначення оптимальних строків виплати зарплати і кількості днів, необхідних для цього. Періодично підприємство організовує фонд для платежів у бюджет різноманітних податків. Несвоєчасні платежі до бюджету підприємством тягнуть за собою штрафні санкції.

Окрім перерахованих, на підприємстві створюється низка інших фондів грошових коштів:

- для погашення кредитів банків;

- освоєння нової техніки;

- проведення науково-дослідних робіт;

- відрахувань іншим організаціям.

Сьогодні майже скрізь фінанси підприємств знаходяться у кризовому стані, який проявляється в:

- значній нестачі коштів як для здійснення виробничої діяльності, так і для інвестицій;

- низькому рівні заробітної плати, затримці її виплати;

- практичному припиненні фінансування соціальної сфери з боку підприємства;

- дуже дорогому кредиті і практичній неможливості у достатньому його використанні для потреб підприємства;

- значних невиплат підприємств одне одному, що нарощуються досить високими темпами, що збільшує дефіцит грошових коштів у підприємств і ускладнює їх проблеми.

Тому в даний момент першочерговим завданням для держави і підприємств є зміцнення фінансів підприємства і на цьому - стабілізація фінансів держави. Без вирішення цього питання інші проблеми вирішити неможливо.

Основним шляхом зміцнення фінансів підприємств може бути оптимізація використання ними грошових коштів і ліквідація їх дефіциту [24, 55].

Найважливіші напрямки удосконалення фінансової роботи на підприємствах такі:

  •  системний і постійний фінансовий аналіз їх діяльності;
  •  організація оборотних коштів у відповідності до діючих вимог з метою оптимізації фінансового стану;
  •  оптимізація затрат підприємства на основі розподілу їх на постійні і змінні і аналіз взаємодії і взаємозв’язку «Затрати-витрати-прибуток»;
  •  оптимізація розподілу прибутку і вибір найбільш ефективної дивідендної політики;
  •  більш широке впровадження комерційного кредиту і вексельного обігу з метою оптимізації джерел грошових коштів і впливу на банківську систему;
  •  використання лізингових відносин з метою розвитку виробництва;
  •  оптимізація структури майна і джерел його формування з метою недопущення незадовільної структури балансу;
  •  розробка і реалізація стратегічної фінансової політики.

Фінанси підприємств - важливіша категорія ринкової економіки. Вони відіграють вирішальну роль в системі фінансових відносин держави і сприяють вирішенню проблеми дефіциту бюджету, розвитку фондового ринку.

В процесі проведення господарської діяльності на підприємствах виникають різноманітні фінансові відносини, пов’язані з розподілом і перерозподілом створеної вартості, утворенням і витрачанням централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів. Це відносини:

- всередині самого підприємства з приводу утворення первинних доходів, формування та використання цільових фондів (амортизаційного, статутного, матеріального заохочення);

- з акціонерами, пайщиками, засновниками;

- з державою по сплаті податків, зборів, внесків та інших обов’язкових платежів;

- з іншими підприємствами та організаціями з приводу утворення асоціації, спільних підприємств, міжгосподарських об’єднань, сплати штрафів;

- з вищими структурами управління при перерозподілі фінансових ресурсів всередині галузі;

- із страховими, банківськими організаціями та ін. Таким чином, фінанси різних форм власності обслуговують весь процес формування, розподілу і використання доходів і нагромаджень на підприємств.

Матеріальною базою функціонування підприємства і здійснення ним виробничої та інших видів діяльності є майно підприємств, в т.ч. статутний фонд як сукупність вкладів (у грошовому виразі) учасників або власників у майно при створенні підприємства для забезпечення його діяльності в розмірах, визначених установчими документами. Внески в статутні фонди можуть бути зроблені в будь-якій формі, але завжди вони повинні мати вартісну оцінку (будинки, споруди, машини, устаткування, цінні папери, права інтелектуальної власності, грошові кошти тощо).

1.2. Класифікація субєктів господарювання за певними ознаками

Для практики господарювання в ринкових умовах, кваліфікованого управління підприємствами виключно важливим є їх чітка і повна класифікація за певними ознаками. Так, за кваліфікаційною ознакою в залежності від форми власності розрізняють приватні, колективні, державні та спільні підприємства, а за правовим статусом і формою господарювання - одноосібні, кооперативні, орендні, господарські товариства.

Приватними є підприємства, що засновані на власності майна окремих громадян, з правом найму робочої сили. До цього виду відносять також індивідуальні та сімейні підприємства. Вони базуються відповідно на власності майна однієї особи або членів однієї сім’ї, виключно їх особистій праці. Колективне - це таке підприємство, що грунтується на власності його трудового колективу, а також кооперативу, іншого статутного товариства або громадської організації. В Україні функціонують державні та державно-комунальні підприємства. Їх майно вважається відповідно власністю загальнодержавних чи адміністративно-територіальних одиниць. Майно, що закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання. Здійснюючи це право, державне підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та статуту підприємства. Відчуження від держави засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за державним підприємством, здійснюється виключно на конкурентних засадах (через біржі, за конкурсом, на аукціонах) у порядку, що визначається Фондом державного майна України. Одержані в результаті відчуження зазначеного майна кошти направляються виключно на інвестиції.

Організація фінансів є різною на державних і приватних підприємствах, в той же час різноманітність підприємств недержавної форми власності теж має свої особливості в процесі організації і функціонування фінансів [27, 32].

Якщо підприємство засноване на базі об’єднання майна різних власників (юридичних осіб та громадян), то його називають спільним підприємством (зі змішаною формою власності). На підприємстві із змішаною формою власності капітал може належати також підприємцям двох або декількох країн. Їх реєстрація здійснюється в країні одного з засновників такого підприємства, це зумовлює місце знаходження його штаб-квартири. Якщо метою створення змішаного підприємства слугує спільна підприємницька діяльність, то його називають спільним. Саме такі численні спільні підприємства функціонують у різних галузях народного господарства України.

Існує також класифікація підприємств (фірм) за правовим статусом і формою господарювання. Одноосібне підприємство є власністю однієї особи або родини; воно несе відповідальність за свої зобов’язання усім майном (капіталом). Кооперативні підприємства (кооперативи) - це добровільні об’єднання громадян з метою спільного ведення господарської або іншої діяльності. Характерною ознакою є особиста участь кожного в діяльності, використання власного або орендованого майна. В економіці України функціонують два основних типи кооперативів: виробничі і споживчі.

Орендні підприємства - засновані на договірних умовах щодо тимчасового володіння і користування майном, що необхідне орендатору для здійснення підприємницької діяльності. Об’єктами оренди можуть бути цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів (філіалів, цехів, дільниць), а також окремі одиниці майна.

Господарські товариства являють собою певні об’єднання підприємців. У більшості країн з ринковою економікою такі товариства залежно від характеру інтеграцій (осіб чи капіталу) та міри відповідальності за свої зобов’язання (повна чи часткова) поділяються на повні, з обмеженою відповідальністю, з додатковою відповідальністю, командитні і акціонерні.

Повне товариство ( товариство з повною відповідальністю), всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов’язання підприємства усім майном.

Установчий договір про повне товариство повинен визначати розмір частки кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення вкладів, форму їх участі у справах товариства.

Якщо при виході учасника з повного товариства це товариство зберігається, то учаснику виплачується вартість його внеску відповідно до балансу, складеного на день виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, сплачується належна йому частина прибутку, одержаного товариством у даному році. Майно, передане учасникам товариства тільки для користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Якщо при ліквідації повного товариства виявиться, що наявного майна не вистачає для сплати всіх боргів, за товариство у недостатній частині несуть солідарну відповідальність його учасники усім своїм майном, на яке відповідно до законодавства України може бути звернено стягнення. Учасник товариства відповідає за борги товариства незалежно від того, виникли вони після чи до його вступу до товариства. Учасник, який сплатить повністю борги товариства, вправі звернутися з регресною вимогою у відповідній частині до решти учасників, які несуть перед ним відповідальність пропорційно своїй частці у майні товариства.

Товариством з обмеженою відповідальністю вважається таке, що має статутний фонд, поділений на частини, розмір котрих визначається засновницькими документами, учасники цього товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів.

Учасники, які не повністю внесли вклади, відповідають за зобов’язаннями товариства також у межах невнесеної частини вкладу. Установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів. Зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному фонді, вказаної в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено установчими документами.

У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється статутний фонд, розмір якого повинен становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю. До моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов’язаний внести до статутного фонду не менше 30 відсотків вказаного в установчих документах вкладу. Внесення до статутного фонду грошей підтверджується документами, виданими банківською установою.

Учасник зобов’язаний повністю внести свій вклад не пізніше року після реєстрації товариства. Учаснику товариства з обмеженою відповідальністю, який повністю вніс свій вклад, видається свідоцтво товариства.

Учасник товариства з обмеженою відповідальністю може за згодою решти учасників відступити свою частку (її частину) одному чи кільком учасникам цього ж товариства, а якщо інше не передбачено установчими документами, то і третім особам. Учасники товариства користуються переважним правом придбання частки (її частини) учасника, який її відступив, пропорційно їх часткам у статутному фонді товариства або в іншому погодженому між ними розмірі.

При виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Товариством з додатковою відповідальністю визнається товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів. Учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками до статутного фонду, а при недостатності цих сум - додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника. Граничний розмір відповідальності учасників передбачається в установчих документах.

Командитним є товариство, яке, поряд з членами з повною відповідальністю, включає одного чи більше учасників, відповідальність котрих обмежується особистим вкладом у майно такого підприємства.

Якщо у командитному товаристві беруть участь два або більше учасників з повною відповідальністю, вони несуть солідарну відповідальність за боргами товариства.

Установчий договір про командитне товариство повинен включати розмір часток кожного з учасників з повною відповідальністю, розмір, склад і порядок внесення ними вкладів, форму їх участі у справах товариства. В установчому договорі стосовно вкладників вказуються тільки сукупний розмір їх часток у майні товариства, а також розмір, склад і порядок внесення ними вкладів. Вкладник може вступити до командитного товариства шляхом внесення грошових або матеріальних вкладів.

Вкладники командитного товариства мають право:

- діяти від імені командитного товариства тільки у разі наявності доручення і згідно з ним;

- вимагати першочергового повернення вкладу (ніж учасникам з повною відповідальністю) у разі ліквідації товариства;

- вимагати подання їм річних звітів і балансів, а також забезпечення можливості перевірки правильності їх складення.

Сукупний розмір часток вкладників не повинен перевищувати 50 відсотків майна товариства, зазначеного в установчому договорі. На момент реєстрації командитного товариства кожний з вкладників повинен внести не менше 25 відсотків свого внеску.

Управління справами командитного товариства здійснюється тільки учасниками з повною відповідальністю. У командитному товаристві, де є тільки один учасник з повною відповідальністю, управління справами здійснюється цим учасником самостійно. Вкладники не вправі перешкоджати діям учасників з повною відповідальністю по управлінню справами командитного товариства.

Командитне товариство, крім підстав реорганізації і ліквідації, припиняється також у разі вибуття всіх учасників з повною відповідальністю. При вибутті усіх вкладників учасники з повною відповідальністю вправі замість ліквідації товариства перетворити його в повне товариство. У цьому випадку, як і у разі ліквідації товариства, необхідно внести відповідні зміни до установчого договору і державного реєстру.

Наявні у командитного товариства грошові кошти, включаючи і виручку від продажу його майна при ліквідації, після розрахунків по оплаті праці найманих працівників товариства і виконання обов’язків перед банками, бюджетом, іншими кредиторами у першу чергу розподіляються між вкладниками для повернення їм їх вкладів, а потім між учасниками з повною відповідальністю у порядку і на умовах, передбачених цим Законом та установчим договором. У разі недостатності коштів товариства для повного повернення вкладникам їх вкладів наявні кошти розподіляються між вкладниками відповідно до їх долі у майні товариства.

Найбільш розвинутою формою господарських товариств є акціонерне товариство. Головним атрибутом такого товариства слугує акція - цінний папір без встановленого терміну обігу, який свідчить про пайову участь в статутному фонді товариства, підтверджує членство в ньому і право на участь в управлінні ним; дає учаснику товариства право на одержання частки прибутку у вигляді дивіденду та участь в розподілі майна при його ліквідації. Акціонерні товариства на території України створюються і діють відповідно до Закону України «Про господарські товариства». Акціонерні товариства - невід’ємна частина ринкової економіки. Цінні папери, що ними випускаються, розміщуються між підприємствами, а також окремими громадянами. Акціонування - це один із способів приватизації. Акціонерне товариство створюється засновником в особі національних і іноземних юридичних і фізичних осіб, число яких не обмежується. Акціонерні товариства можуть бути відкритого і закритого типу. Різниця між ними заключається у тому, що статутний капітал акціонерного товариства відкритого типу формується шляхом продажу акцій у формі відкритої підписки, а в акціонерних товариствах закритого типу статутний капітал створюється тільки за рахунок внесків засновників, тобто акції у відкритий продаж не надходять. В акціонерних товариствах відкритого типу акції можуть передаватись із рук в руки без згоди інших акціонерів, тоді як в акціонерних товариствах закритого типу акції переходять із рук в руки тільки за згодою більшості інших акціонерів (якщо інше не передбачено статутом). Число і склад акціонерів акціонерного товариства відкритого типу не обмежуються. В акціонерному товаристві закритого типу число акціонерів, які володіють звичайними акціями, не повинно перевищувати 50%.

Кожне акціонерне товариство володіє повною господарською самостійністю як в оплаті праці, так і в ціноутворенні, порядку розподілу чистого прибутку. При цьому акціонерне товариство несе відповідальність за своїми зобов’язаннями усім майном, але не несе відповідальності щодо зобов’язань акціонерів. Акціонерне товариство є юридичною особою, воно має право здійснювати будь-які види господарської діяльності із законом.

Контроль за фінансово-господарською діяльністю АТ здійснюється ревізійною комісією, яка обирається з числа акціонерів. Ревізійна комісія складає висновок за річними звітами та балансами. Без висновку ревізійної комісії загальні збори акціонерів не вправі затверджувати баланс. Якщо акціонерне товариство не несе відповідальності стосовно зобов’язань акціонерів, то акціонери відповідають за зобов’язаннями товариства тільки в межах особистого вкладу в капітал. Акціонери не мають права вимагати повернення своїх вкладів, крім випадків, передбачених статутом акціонерного товариства.

Будь-яке акціонерне товариство має право не тільки брати участь у капіталі інших товариств, але й відкривати філіали та представництва (в тому числі і за кордоном), а також дочірні товариства. Філіали і представництва складають власний баланс, який входить до складу балансу акціонерного товариства. Філіали і представництва відповідають за зобов’язання акціонерного товариства, а останні несуть відповідальність за їхні зобов’язання.

Дочірнє товариство - це товариство, в якому придбано 50% акцій АТ плюс одна акція. Таке товариство діє як самостійна комерційна установа. Дочірнє товариство не відповідає за борги основного товариства.


1.3. Галузеві особливості структури підприємства

Галузева приналежність майже завжди тією чи іншою мірою впливає на структуру підприємства і його розміри. Ці два фактори багато у чому пов’язані. Наприклад, мале підприємство не має можливості виготовляти багато видів машин і матеріалів автомобілі, трактори, нафтопродукти, залізничний транспорт і ін.; вони створюються тільки на великих підприємствах. Технологія виготовлення цієї продукції не укладається в рамки малого чи навіть середнього підприємства. Набирає сили принцип природної монополії, при якому об’єктивно сама технологія й організація виробництва створюють монополіста.

У той же час зовсім недоцільно створювати (і практично не створюються) великі підприємства по побутовому обслуговуванню населення - майстерні по ремонті взуття. Індивідуальному шиттю і ремонту одягу, перукарні, аптеки, їдальні й ін.

Структура підприємства безпосередньо складається під впливом галузевої технології виробництва. Чим вище складність технологічного процесу, тим різноманітнішою і більш громіздкою виявляється структура підприємства, а отже, і його розміри.

У повсякденній практиці складність технологічного процесу визначається:

  •  різноманіттям способів впливу на предмети праці, необхідних для одержання   виробу;
  •  кількістю технологічних операцій, яким піддається виріб у процесі виробництва;
  •  рівнем граничної точності виконання технологічних операцій.

Наприклад, для виготовлення одного вантажного автомобіля середньої вантажопідйомності з дизельним двигуном потрібно в цілому виконати близько 200 тис. операцій. Багато хто з них, особливо заключні, виконуються з точністю до сотих часток міліметра. Завдяки різноманіттю способів і точності обробки зважуються найважливіші економічні задачі: підвищується якість (надійність і довговічність виробу), досягається повна взаємозамінність комплектуючих вузлів і деталей, що значно знижує витрати на ремонт машин і устаткування, підвищується продуктивність.

Для машинобудівних підприємств у цілому характерна складна, багатоступінчаста технологія, а тому і найбільш громіздка. Навпроти, для транспортної організації досить мати гараж для транспортних засобів, невелику ремонтну майстерню і диспетчерську.

Підприємства, продукція яких при виготовленні не вимагає використання складної технологи, переважають у легкій, харчовій, автотранспортній промисловості, побутовому обслуговуванні. Випічка хліба, пошив одягу, транспортування вантажів і перевезення пасажирів на автомобілях не вимагають використання такої великої кількості                                           різноманітного устаткування і залучення висококваліфікованих фахівців різних галузей знань, як, наприклад, при виготовленні автомобіля. Тому в цих галузях промисловості можлива організація малих підприємств зі спрощеною організацією виробництва, допускається Індивідуальна І сімейна виробнича діяльність [28, 91].

До однієї з найважливіших галузевих особливостей структури підприємства відноситься територіальне розміщення виробничих одиниць. У галузях обробної промисловості виробничі і допоміжні цехи, як правило, розміщаються компактно на одній площадці, оскільки зв’язані технологічним процесом, твердими транспортними пристроями і не залежать від природнокліматичних умов.

У видобувних галузях промисловості розміщення шахт, шпар, розрізів цілком залежить від місця залягання копалин. Тому ці підприємства, як правило, розкидані на великій території. Крім дискретних транспортних зв’язків, інших пряних контактів ніж окренини виробничими точками тут не створюється.

Структура і спеціалізація сільськогосподарських підприєнств значною нірою визначається рознірани приналежних підприєнству зенельних угідь і природноклінатичнини умовами.

Незважаючи на те, що основну насу товарної продукції на внутрішні і світові ринки поставляють великі сільськогосподарські підприєнства (як правило, нногопрофільні господарства зернового, тваринницького І плодоовочевого напрямку), поряд з нини можуть вільно уживатися малі, сімейні фірми - майстерні по ремонту сільськогосподарських і транспортних машин і механізмів, що належать великим фірмам; майстерні по переробці сільгосппродукції й інші підсобні й кустарні промисли, що технологічно й організаційно незалежні і можуть розміщатися на віддалених ділянках.

Віддаленість ніж структурними підрозділами і великою довжиною виробничих площ характерна для підприємств будівельної промисловості, залізничного і водяного транспорту, шосейно-дорожнього господарства.

Підрядні будівельні організації розміщують об’єкти відповідно до бажання замовників незалежно від якої-небудь місцевої внутрішньої структури. Окремі будівельні ділянки підприємств діють самостійно, а відстань ніж ними може вимірятися десяткани і сотняни кілометрів. Загальне між ними - це лише єдине адміністративно-господарське керування і технічне обслуговування.

У структуру підприємства залізничного, водяного і трубопровідного транспорту входять станції, причали, ремонтні бази для рухливого складу.

Підприємства цих галузей, так само, як підприємств шосейно-дорожнього господарства, організуються винятково по територіальній ознаці: по відрізках доріг, водяних шляхів: Волзьке пароплавство, Еайкало-Амурська залізнична магістраль. Московська кільцева дорога й ін. Ці підприємства містять у собі не тільки магістралі, що визначає їхня назва, але і весь арсенал коштів, необхідних для забезпечення нормальної роботи магістралі.

1.4 Галузеві особливості організації фінансів

Кожну галузь відрізняють певні технологічні особливості, що впливають на грошові потоки підприємств галузі (безперервність або циклічність, об’єм грошових коштів, повнота і розміри грошових потоків).

Зараз в ринкових умовах віднесення до галузей розмите, так як підприємство може займатися крім основного, побічним видом діяльності [29, 41].

Особливості у великій мірі відбиваються на формуванні витрат і організації оборотних коштів підприємства.Галузі відрізняються характером зробленого продукту, тривалістю виробничого циклу, характером накопичення витрат.У галузі з тривалим виробничим циклом (більше року) замовник бере участь в фінансуванні виробництва.

Особливості ринку товарів:

· Кількість потенційних споживачів (об’єм продажу);

· динамічність ринку (відповідність НТП);

· обмеженість споживачів товару.

· Технологічна складність виробництва.

· Взаємовідносини підприємств (велика міра ризику, якщо продукція технологічно складна).

· Трудомісткість, матеріалоємкість і т.д.

· Географічне положення (прихильність до сировини).

· Рентабельність, що історично склалася в отраслі.

1. Грунтово-кліматичні особливості (позначаються на врожайності і прибутку).

· Зональна специфіка.

· Тривалість робочого періоду.

· Об’єм культурно-технологічних робіт.

2. Погода визначає результативність с/г робіт.

3. Біологічний чинник.

4. Соціально-економічні особливості с/г виробництва.

5. Ризикованість с/г, отже додаткове страхування і створення резервів (грошових і натуральних).

Будівництво

1. Рухливість виробничої бази.

2. Розрахунки замовника і підрядчика.

Транспорт.

1. Специфіка готової продукції.

2. Висока частка жвавого складу.

3. Висока частка централізації прибутків та ресурсів.


Розділ 2
. Діагностика фінансового стану ТОВ «Рубікон»

ТОВ «Рубікон» засноване 24 серпня 2001 р. та знаходиться по вул. Леваневського, 17.

Підприємство зареєстроване в порядку встановленому законодавством України, має самостійний баланс, Товарний знак, печатку зі своєю назвою, розрахунковий та інші рахунки у банках.

Підприємство здійснює торгівельно-закупівельну та торговельно-посередницьку діяльність, оптову та роздрібну торгівлю тощо.

Розрахунки з юридичними особами та громадянами здійснює готівкою і безготівковими розрахунками. Роздрібну торгівлю веде через три магазини.

Підприємство здійснює продаж будівельних матеріалів, а саме: панелі, кут, лінолеум, профіль, рейки, прут, дверне полотно, ламінат, плитка керамічна, герметик, клей, шпаклівка та інші будівельні матеріали.

Метою створення підприємства є об’єднання фінансових та інтелектуальних ресурсів для забезпечення господарської та фінансової діяльності і реалізація на її засадах соціальних та економічних інтересів власників та робітників підприємства.

Для досягнення цієї мети воно здійснює наступні види діяльності:

- оптово-роздрібна торгівля промисловими товарами широкого вжитку та товарами харчової промисловості;

- торговельна-закупівельна та торговельно-посередницька діяльність;

- будівельні, ремонтно-будівельні, будівельно-монтажні, реставраційні та пусконалагоджувальні роботи з використанням вантажопідйомних машин ї механізмів;

Підприємство здійснює відрахування на державне соціальне страхування працівників, а також відрахування на пенсійне забезпечення працівників за ставками, встановленими чинним законодавством України.

Достатня забезпеченість підприємства робітниками, які мають необхідні знання та навички, їх раціональне використання, високий рівень продуктивності праці має велике значення для підвищення обсягу продукції та зростання ефективності виробництва. Від забезпеченості підприємства персоналом і ефективності його використання залежать об’єм і своєчасність виконання всіх робіт.

Важливе значення у реалізації функцій управління конкурентоспроможністю має організаційна структура підприємства.

Організаційно-функціональна структура ТОВ «Рубікон» (див. додаток В).

Діюча організаційна структура на підприємстві відповідає слідуючим вимогам:

  •  оптимальність,   завдяки   мінімально   необхідним   зв’язкам   між   органами управління;
  •  оперативність, завдяки здібності швидко реагувати на зміни у зовнішньому та внутрішньому середовищі;
  •  надійність,     завдяки     гарантії     достовірності      передачі     інформації, безперебійного функціонування;
  •  спеціалізація, завдяки зосередженню окремих працівників на виконанні заданих функцій управління

Структура   управління  ТОВ  «Рубікон»   відноситься   до   лінійнофункціональної структури управління. Переваги цієї структури такі:

1.  дозволяє   організувати   управління   виробничим   процесом   за   лінійною схемою;

2.  функціональні     підрозділи     надають     методичну    допомогу,     готують інформацію,   виконують   різні   управлінські   завдання   для   відповідних лінійних керівників.

Недоліки:

1. інформаційне перевантаження керівників вищих рівнів управління;

2. не   завжди   забезпечується   координованість   у   роботі   функціональних

підрозділів.

Координація діяльності здійснюється за допомогою вертикальних зв’язків, які з’єднують ієрархічні рівні та горизонтальних зв’язків, які виникають між рівними по положенню в ієрархії частин організації. Владні права і здійснення керівництва підлеглими проходить за допомогою лінійних зв’язків, у’формі наказу, розпорядженню, команди, вказівки.

Розглянемо особливості функціонування структури організації ТОВ  «Рубікон», з точки зору забезпечення конкурентоспроможності підприємства. Для вірної ориєнтації, та корегуванні обраних стратегій в умовах змінної ринкової ситуації та конкурентного оточення, керівництву підприємства потрібно получати відповідну інформацію. Роботу по первинному збору зовнішньої інформації покладено на відділ маркетингу. Усю зовнішню інформацію умовно поділяють на стратегічну та оперативну. До оперативної інформації відносять дані о постачальниках, попиту на основний продукт у виробництві, клієнтах і т.п. - збір та первинна обробка якої уходить у обов’язки спеціалістів відділу маркетинга. Дані про політику та стратегії конкурентів, розвитку науки та технології і т.п. які є стратегічною інформацією, збір виконує аналітик стратегії відділу маркетингу. Вагома частина внутрішньо фірмової інформації збирається такими службами: фінансовою, бухгалтерією, відділом продажу, закупівлі та виробничим відділом. Зібрана та первинко оброблена інформація надається вищому керівництву(генеральний директор та керівники структурних підрозділів), яке на основі цих даних приймає управлінські рішення серед яких питання о конкурентної стратегії на першому місті. Частина інформації надається керівникам середнього рангу. На основі отриманої інформації керівництво корегує стратегію, встановлює регламенти, розподіля та контролює ресурси для здійснення стратегічних планів та цілей. Своєчасне реагування на інформацію із зовнішнього середовища, складова успішній конкурентоспроможності підприємства. Таким чином швидкість та якість інформаційного проходження по коммунікаційним каналам у організаційній структурі впливає на конкурентоспроможність підприємства.

Для здійснення фінансової діяльності на підприємстві функціонує відділ бухгалтерського обліку та звітності, який виконує:

  •  ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності підприємства;
  •  розробку системи і форми внутрішньогосподарського обліку;
  •  роботи з оцінки фінансового стану підприємства;
  •  облік надходження та вибуття грошових коштів на рахунку підприємства;
  •  облік розрахунків з покупцями та замовниками;
  •  нарахування та сплату податків відповідно до чинного законодавства;
  •  нарахування заробітної плати працівникам та утримання податків тощо.

Директорові підкоряються також всі продавці в магазині. У їх обов’язки входить викладення товарів, контакти з покупцями, супровід покупця після покупки ним товару, при необхідності - виклик таксі для доставки товару в потрібне місце.

Одержання прибутку сьогодні - це результат правильних рішень про пропорції вкладення капіталу в основні і поточні (оборотні) засоби, прийнятих ще до початку операційної діяльності підприємства.

Результатом господарської діяльності є економічний її підсумок у грошовій формі, який має два «полюси» прояву: позитивний і негативний, тобто прибуток і збиток. підприємство працює прибуткове та має всі підстави для подальшого розвитку.

2.1.   Оцінка   фінансового    стану   ТОВ «Рубікон»   з    використанням   різних методичних підходів

Для комплексного аналізу фінансового стану підприємства необхідно оцінити тенденції найбільш загальних показників, які з різних сторін характеризують фінансовий стан підприємства.

Так, ми можемо  розглянути показники ліквідності та платоспроможності ТОВ «Рубікон» у 2005 році (див. табл 2.1).


Таблиця 2.1

Показники ліквідності та платоспроможності ТОВ «Рубікон» у 2005 році

Показники

На початок року

На кінець року

Відхилення

Коефіцієнт швидкої ліквідності

3,1

2,9

-0,2

Коефіцієнт абсолютної ліквідності

0,20

0,04

0,16

Коефіцієнт загальної (поточної) ліквідності

2,01

2,15

0,14

Коефіцієнт ліквідності швидкої (Кл.ш.)

Кл.ш. (на поч. звіт пер.) =   = 3,1

Кл.ш. (на кін.. звіт пер.) =   = 2,9

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кл.а.)

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (на поч. звіт пер.) = = 0,20

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (на кін.. звіт пер.) = =0,04

Коефіцієнт ліквідності поточної (покриття) (Кл.п.)

Кл.п. =

Кл.п. (на поч. звіт пер.) = = 2,01

Кл.п. (на кін.. звіт пер.) = = 2,15

  •  Коефіцієнт швидкої ліквідності змінився з 3,1 (на початок року) до 2,9 (на кінець року), абсолютне відхилення (-0,2).
  •  Коефіцієнт абсолютної ліквідності змінився з 0,20 (на початок року) до 0,04 (на кінець року), абсолютне відхилення (+0,16).
  •  Коефіцієнт загальної (поточної) ліквідності змінився з 2,01 (на початок року) до 2,15 (на кінець року), абсолютне відхилення (+0,14).

Таблиця 2.2

Показники ділової активності (ресурсовіддачі, оборотності капіталу, трансформації активів) ТОВ «Рубікон» у 2005 році

Показники

На початок року

На кінець року

Відхилення

Оборотність активів (обороти), ресурсовіддача, коефіцієнт трансформації (Кт)

1,14

1,14

-

Фондовіддача (Фо.ф.)

3,81

3,44

-0,37

Коефіцієнт оборотності обігових коштів  (оборотні) (Ко)

2,29

2,30

+0,01

Коефіцієнт оборотності запасів (обороти) (Ко.з.)

1,14

1,14

-

Коефіцієнт оборотності власного капіталу (оборотність) (К в к.)

1,95

1,72

-0,23

Оборотність активів (обороти), ресурсовіддача, коефіцієнт трансформації (Кт)

Кт (на поч. звіт пер.) = = 1,14

Кт (на кін.. звіт пер.) = = 1,14

Фондовіддача (Фо.ф.)

Фо.ф. =

Фо.ф. (на поч. звіт пер.) = = 3,81

Фо.ф. (на кін.. звіт пер.) = = 3,44

Коефіцієнт оборотності обігових коштів  (оборотні) (Ко)

Ко (на поч. звіт пер.) = = 2,29

Ко (на кін.. звіт пер.) = = 2,30

Коефіцієнт оборотності запасів (обороти) (Ко.з.)

Ко.з. =

Ко.з. (на поч. звіт пер.) = = 1,14

Ко.з. (на кін.. звіт пер.) = = 1,14

Коефіцієнт оборотності власного капіталу (оборотність) (К в к.)

К в к. =

К в к. (на поч. звіт пер.) = = 1,95

К в к. (на кін.. звіт пер.) = = 1,72

  •  Оборотність активів (обороти), ресурсовіддача, коефіцієнт трансформації (Кт) не зміналась та осталась на рівні 1,14.
  •  Фондовіддача (Фо.ф.) змінилась з 3,81 (на початок року) до 3,44 (на кінець року), абсолютне відхилення (-0,37).
  •  Коефіцієнт оборотності обігових коштів  (оборотні) (Ко) змінився з 2,29 (на початок року) до 2,30 (на кінець року), абсолютне відхилення (+0,01).
  •  Коефіцієнт оборотності запасів (обороти) (Ко.з.) не змінився та остався на рівня 1,14.
  •  Коефіцієнт оборотності власного капіталу (оборотність) (К в к.) змінився з 1,95 (на початок року) до 1,72 (на кінець року), абсолютне відхилення (-0,23).

Таблиця 2.3

Показники фінансової стійкості ТОВ «Рубікон» у 2005 році

Показники

На початок року

На кінець року

Відхилення

Нормативне значення показника

Маневреність робочого капіталу

1,54

0,99

-0,55

0,2-0,5 Чим ближче значення показника до верхньої межі, що рекомендується, тим більше можливостей фінансового маневрування

Коєфіціент забезпечення власними обіговими коштами запасів

0,20

0,59

+0,39

більше 0, 1 Чим вище показник (близько 0,5), тим краще фінансовий стан підприємства

Коефіцієнт покриття запасів

1,17

1,74

+0,57

Більше 1

Коефіцієнт фінансової незалежності  (автономії)

0,58

0,66

+0,08

Оптимальне значення коефіцієнта 0,5. Чим більше значення цього коефіцієнта, тим стабільнішим є фінансовий стан підприємства

Коефіцієнт фінансової стійкості

0,73

0,75

+0,02

Маневреність робочого капіталу (Мр.к.)

Мр.к. (на поч. звіт пер.) =  = 1,54

Мр.к. (на кін. звіт пер.) =   = 0,99

Коєфіціент забезпечення власними обіговими коштами запасів (Кз.а.в)

Кз.а.в  (на поч. звіт пер.)  =  = 0,20

Кз.а.в  (на кін. звіт пер.)  =  = 0,59

Коефіцієнт покриття запасів (Кп.з.)

Кп.з. (на поч. звіт пер.) = = 1,17

Кп.з. = (на кін. звіт пер.) = = 1,74

Коефіцієнт фінансової незалежності  (автономії) (Кавт)

Кавт =

Кавт (на поч. звіт пер.) = = 0,58

Кавт (на кін. звіт пер.) =  = 0,66

Коефіцієнт фінансової стійкості (Кф.с.)

Кф.с.= 

Кф.с (на поч. звіт пер.).= = 0,73

Кф.с. (на кін. звіт пер.)= = 0,75

  •  Маневреність робочого капіталу змінився з 1,54 (на початок року) до 0,99 (на кінець року), абсолютне відхилення (-0,55).
  •  Коєфіціент забезпечення власними обіговими коштами запасів змінився з 0,29 (на початок року) до 0,59 (на кінець року), абсолютне відхилення (+0,39).
  •  Коефіцієнт покриття запасів змінився з 1,17 (на початок року) до 1,74 (на кінець року), абсолютне відхилення (+0,57).
  •  Коефіцієнт фінансової незалежності  (автономії) змінився з 0,58 (на початок року) до 0,66 (на кінець року), абсолютне відхилення (+0,08).
  •  Коефіцієнт фінансової стійкості змінився з 0,73 (на початок року) до 0,75 (на кінець року), абсолютне відхилення (+0,02).

2.2.    Аналіз   фінансових   результатів ТОВ «Рубікон»   з   позицій   впливу   на фінансовий стан підприємства

Найважливішим показником ефективності роботи торгового (комерційного) підприємства є прибуток в якому відбиваються результати всієї торгової діяльності підприємства. Від розміру отриманого прибутку залежать поповнення фондів, матеріальне заохочення працівників, сплата податків та інші. Наявність прибутку свідчить про те що витрати торгових підприємств повністю покриваються прибутками від реалізації товарів і надання послуг. Для характеристики економічної ефективності торгового підприємства, а також з метою проведення порівняльного аналізу необхідно знати не тільки абсолютну величину прибутку, але й його рівень. Рівень прибутку характеризує рентабельність торгових організацій - один з показників ефективності їх діяльності. Найбільш поширений показник рентабельності торгівлі - це відношення суми прибутку до товарообороту. До інших показників ефективності цієї групи можна віднести: відношення прибутку до фонду заробітної плати: суму прибутку, що припадає на одного працівника торгового підприємства; відношення прибутку до основних і оборотних коштів і деякі інші.

Одним з якісних показників ефективності комерційної роботи є витрати обігу (витрати по здійсненню комерційної діяльності).

Витрати обігу являють собою виражені в грошовій формі витрати на здійснення торгової діяльності. Ці витрати можуть бути пов’язані з продовженням процесу виробництва в сфері обігу, тобто з виконанням торгівлею додаткових функцій (витрати на перевезення., зберігання, фасування, упаковку товарів та інші.). Такого роду витрати називаються додатковими витратами.

Витрати, пов’язані із здійсненням процесів купівлі-продажу товарів (закупівля, реалізація товарів і процеси, які безпосередньо сприяють здійсненню актів купівлі-продажу товарів), називаються чистими витратами обігу. При аналізі комерційної діяльності важливо виявити частку чистих і додаткових витрат обігу. Рівень витрат обігу розраховується як процентне відношення суми витрат обігу до товарообороту. Він певною мірою відображає економічність комерційної діяльності і застосовується при порівнянні роботи однотипних торгових організацій, які знаходяться в приблизно однакових умовах.

В останні роки у зв’язку із зростанням тарифів на перевезення товарів, енергоносії, послуги і т.д. спостерігається різке зростання витрат обігу в торговій діяльності, що приводить окремі торгові підприємства до збитковості і навіть банкрутства. У зв’язку з цим однією з найважливіших умов ефективності комерційної діяльності торгового підприємства є економія витрат обігу.

Одним із стратегічних завдань управління товарним забезпеченням обороту підприємства є створення умов для виконання розроблених планів прибутку та його максимізації.

Досягнення цього завдання обумовлюється:

1 .Виконанням розроблених планів товарообороту.

2.Зниженням витрат на закупівлю товарів за рахунок вибору найбільш ефективного постачальника.

Показники обсягу товарообороту ТОВ «Рубікон» приведені в таблиці 2.4


Таблиця 2.4

Показники обсягу товарообороту ТОВ «Рубікон»

Товарооборот

Роки

2002

2003

2004

2005

2006

Товарооборот по реалізації товарів населенню

4500,5

4200

3600

4100

3000

Товарооборот по реалізації товарів організаціям та підприємствам

2312

2580,9

2945

2820,1

4110

Всього

6812,5

6780,9

6545,0

6920,1

7110,0

Зміни товарообороту по ТОВ «Рубікон» мають тенденцію зниження у 2003 році порівняно з 2002 роком на 1,5%; у 2004 році порівняно з 2003 роком товарооборот знизився на 3,5%, а порівняно з 2002 роком  товарооборот знизився на 3,9%.

У 2005 році та 2006 році підприємство поступово стало нарощувати об’єм товарообороту. Так у 2005 році порівняно з 2003 роком товарооборот зріс на 5,7%, а у 2006 році порівняно з 2005 роком темп росту товарообороту склав 2,7%.

Користуючись показниками рентабельності можна розрахувати зменшення чи збільшення прибутку за рахунок зміни товарообороту.

Цей показник розраховується шляхом множення різниці в товарообороті на рівень рентабельності того періоду, з яким проводиться порівняння.

Так прибуток у 2004 році порівняно з 2003 роком зменшився і склав 235,9 тис. грн. Це призвело до зменшення прибутку на 158,1 тис. грн. Прибуток у 2004 році порівняно з 2003 роком збільшився на 47,3 тис. грн.

Для проведення аналізу прибутковості підприємства використовують баланс, звіт про фінансові результати діяльності.

У балансі строка 350 показує прибуток, що залишився у розпорядженні підприємства після сплати податку на прибуток. Ця сума відповідає сумі прибутку розрахованого на основі даних про доходи та витрати (як різниця між ними у табл. 2.5 (Звіт про фінансові результати за звітний період та період, що передує звітному) строка 170.

Вивчаючи баланс (див. додаток Г) та звіт про фінансові результати (див. додаток Д) ТОВ «Рубікон» треба відмітити результативну роботу підприємства по забезпеченню прибутковості за 2006 та 2007 роки.

За результатами аналізу прибутку та рентабельності виявляють шляхи покращення роботи підприємства з зростання доходності, зменшення витрат на перспектив росту товарообороту ТОВ «Рубікон» для кращого задоволення покупної спроможності населення.

Таблиця 2.5

Фінансові результати виробничо-комерційної діяльності

Показники

Роки

+/-

2004

2005

Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тис.грн

1148,6

9559,4

+8410,8

Податок на додану вартість, тис.грн.

191,2

1593,2

+1402

Собівартість реалізованої продукції, тис.грн.

798,1

6540,7

+5742,6

Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тис.грн

957,4

7966,2

+7008,8

Валовий прибуток (збиток), тис.грн

159,3

1425,5

+1266,2

Прибуток (збиток) від операційної діяльності, тис,грн

64,8

420,9

+356,1

Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування, тис.грн.

64,8

406,7

+341,9

Прибуток (збиток) від звичайної діяльності, тис.грн

62,6

301,8

+239,2

Аналізуючи фінансові результати виробничо-комерційної діяльності можемо зробити наступні висновки:

Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) змінилася у 2005 (1593,2 тис.грн.) до (1148,6 тис.грн.) з абсолютним відхиленням (+8410,8), Податок на додану вартість змінився у 2005 (9559,4 тис.грн.) до (191,2 тис.грн.) з абсолютним відхиленням (+1402), Собівартість реалізованої продукції змінився у 2005 (6540,7 тис.грн.) до (798,1 тис.грн.) з абсолютним відхиленням (+5742,6), Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) змінився у 2005 (7966,2 тис.грн.) до (957,4 тис.грн.) з абсолютним відхиленням (+7008,8), Валовий прибуток (збиток) змінився у 2005 (1425,5 тис.грн.) до (159,3 тис.грн.) з абсолютним відхиленням (+1266,2), Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування змінився у 2005 (406,7 тис.грн.) до (64,8 тис.грн.) з абсолютним відхиленням (+341,9), Прибуток (збиток) від звичайної діяльності змінився у 2005 (301,8 тис.грн.) до (62,6 тис.грн.) з абсолютним відхиленням (+239,2)

2.3. Формування   узагальнюючого   діагностичного   висновку   щодо фінансового стану ТОВ «Рубікон»

У процесі формуванню   узагальнюючого   діагностичного   висновку   щодо фінансового стану ТОВ «Рубікон» слід узагальнити наступні показники:

Показники майнового стану є одним з складових діагностичного висновку щодо фінансового стану, та частка оборотних виробничих фондів в обігових коштах (Чо.в..ф)

У процесі розрахунку була збільшен частка    оборотних      виробничих фондів в обігових коштах з 0,01 (на початок року) до 0,03 (на кінець року)

Частка основних  засобів в активах (Чо.з.) також збільшена з 0,09 (на початок року) до 0,13 (на кінець року) з 0,15 (на початок року) до 0,24 (на кінець року)

Частка     оборотних      виробничих активів (Чо.в.з.) також збільшена з 0,01 (на початок року) до 0,13 (на кінець року) з 0,15 (на початок року) до 0,02 (на кінець року).

Коєфіціент мобільності активів (Кмоб.) також збільшена з 17,7 (на початок року) до 12,6 (на кінець року)


Показники ділової активності (ресурсовіддачі, оборотності капіталу, трансформації активів)

Оборотність активів (обороти), ресурсовіддача, коефіцієнт трансформації (Кт) зменшено з 6,41 (на початок року) до 4,6 (на кінець року)

- Оборотність активів (обороти), ресурсовіддача, коефіцієнт трансформації (Кт) не зміналась та осталась на рівні 1,14.

- Фондовіддача (Фо.ф.) змінилась з 3,81 (на початок року) до 3,44 (на кінець року), абсолютне відхилення (-0,37).

- Коефіцієнт оборотності обігових коштів  (оборотні) (Ко) змінився з 2,29 (на початок року) до 2,30 (на кінець року), абсолютне відхилення (+0,01).

- Коефіцієнт оборотності запасів (обороти) (Ко.з.) не змінився та остався на рівня 1,14.

- Коефіцієнт оборотності власного капіталу (оборотність) (К в к.) змінився з 1,95 (на початок року) до 1,72 (на кінець року), абсолютне відхилення (-0,23).

Показники рентабельності

Рентабельність    капіталу   (активів) за чистим  прибутком (R а) (на поч. звіт пер.) - 0,02, а  (R а) (на кін. звіт пер.) - 0,11, відхилення (+0,09)

R а (на поч. звіт пер.). = = 0,02

R а (на кін. звіт пер.). = = 0,11

Рентабельність виробничих  фондів (R в.ф.) (на поч. звіт пер.) - 0,15, а  (R а) (на кін. звіт пер.) - 0,17, відхилення (+0,2)

R в.ф. (на поч. звіт пер.). = = 0,15

R в.ф. (на кін. звіт пер.). = = 0,17

Рентабельність реалізованої продукції  за чистим прибутком (RЧQ) (на поч. звіт пер.) - 0,08, а  (R а) (на кін. звіт пер.) - 0,1, відхилення (+0,02)

R Q  (на поч. звіт пер.) =  = 0,08

R Q  (на кін. звіт пер.) = = 0,1


Показники фінансової стійкості

- Маневреність робочого капіталу змінився з 1,54 (на початок року) до 0,99 (на кінець року), абсолютне відхилення (-0,55).

- Коєфіціент забезпечення власними обіговими коштами запасів змінився з 0,29 (на початок року) до 0,59 (на кінець року), абсолютне відхилення (+0,39).

- Коефіцієнт покриття запасів змінився з 1,17 (на початок року) до 1,74 (на кінець року), абсолютне відхилення (+0,57).

- Коефіцієнт фінансової незалежності  (автономії) змінився з 0,58 (на початок року) до 0,66 (на кінець року), абсолютне відхилення (+0,08).

- Коефіцієнт фінансової стійкості змінився з 0,73 (на початок року) до 0,75 (на кінець року), абсолютне відхилення (+0,02).

Розрахуємо слідуючі показники: абсолютної ліквідності, проміжний та загальний коефіцієнт покриття.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яку частину короткострокової заборгованості підприємство може погасити в найближчий час. Допустима величина цього коефіцієнта, виходячи з світової практики, 0,2 - 0,25. Цей індикатор має важливе значення для постачальників матеріальних цінностей, а також для банку, що кредитує дане підприємство.

- Коефіцієнт швидкої ліквідності змінився з 2,7 (на початок року) до 2,9 (на кінець року), абсолютне відхилення (+0,2).

- Коефіцієнт абсолютної ліквідності змінився з 0,20 (на початок року) до 0,04 (на кінець року), абсолютне відхилення (+0,16).

- Коефіцієнт загальної (поточної) ліквідності змінився з 2,01 (на початок року) до 2,15 (на кінець року), абсолютне відхилення (+0,14).

Прийнято вважати, що якщо Ка.л. більше, ніж 0,5, то підприємство визнається платоспроможним.

По підприємству ТОВ «Рубікон» цей показник дорівнює:

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (на поч. звіт пер.) = = 0,20

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (на кін.. звіт пер.) = =0,04

Проміжний коефіцієнт покриття (коефіцієнт критичної ліквідності) визначається як відношення грошових засобів, цінних паперів і дебіторської заборгованості до короткострокових зобов’язань.

Цей показник свідчить, що частина поточних зобов’язань може бути погашена не тільки за рахунок готівки, але і за рахунок очікуваних надходжень за відвантажену продукцію, виконані роботи або надані послуги

Аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості включає: вивчення даних балансу про рівень збільшення або зменшення заборгованості протягом звітного періоду; виявлення недопустимої заборгованості і з’ясування причини її утворення; встановлення строків позиву заданими пояснювальної записки або відомостей про період виникнення кожної суми заборгованості.

До загальних показників оцінки фінансового стану належать показники дохідності й рентабельності.

Найважливішим показником ефективності роботи торгового (комерційного) підприємства є прибуток в якому відбиваються результати всієї торгової діяльності підприємства. Від розміру отриманого прибутку залежать поповнення фондів, матеріальне заохочення працівників, сплата податків та інші.


Розділ
3. Розрахункова частина

Заповнимо ф.1 (див. Додаток А) та ф.2. (див. Додаток Б)

Дані для заповнення

А = 0

Б = 8

С = 1

Д = 3

Розрахуємо показники майнового стану

Коефіцієнт зносу   основних засобів

Кз.н. =

Кз.н. (на поч. звіт пер.) = = 0,19

Кз.н. (на кін.. звіт пер.) = = 0,17

Коефіцієнт оновлення основних   засобів

Ко.в. =

Ко.в (на поч. звіт пер.) = = 1

Ко.в (на кін.. звіт пер.) = = 1

Частка     оборотних      виробничих активів

Чо.в.з. =

К о.в.з. (на поч. звіт пер.) = = 0,35

К о.в.з. (на кін.. звіт пер.) = = 0,39

Коєфіціент мобільності активів

Кмоб. =

К моб. (на поч. звіт пер.) = = 0,52

К моб. (на кін.. звіт пер.) = = 0,65

Розрахуємо показники ділової активності

Коефіцієнт оборотності обігових коштів  (оборотні)

Ко =

Ко (на поч. звіт пер.) = = 1,5

Ко б. (на кін.. звіт пер.) = = 0,92

Коефіцієнт оборотності запасів (обороти)

Ко.з. =

Ко.з. (на поч. звіт пер.) = = 0,37

Ко.з. (на кін.. звіт пер.) = = 0,27

Період одного обороту запасів (днів)

Чз = 360/Коз

Чз (на поч. звіт пер.) = = 972

Чз (на кін.. звіт пер.) = = 133

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості

Кд.д. =    Ф. № 2. р. 035

Ф.№ 1,р. 050 + р. 170 + р. 180 + р. 190 + р. 200 + р.210

Кд.д. (на поч. звіт пер.) = = 2,98

Кд.д. (на кін.. звіт пер.) = = 2,58


Розрахуємо показники рентабельності

Рентабельність    капіталу   (активів) за чистим       прибутком

R а =  Ф. № 2, р. 220

Ф.№ 1,р. 280

R а (на поч. звіт пер.) = = 0,17

R а. (на кін.. звіт пер.) = = 0,08

Рентабельність    власного  капіталу

R в.к. =  Ф. № 2. р. 220

Ф.№ 1.р.380

R а (на поч. звіт пер.) = = 21,8

R а. (на кін.. звіт пер.) = = 14,3

Рентабельність реалізованої продукції за чистим прибутком

RЧQ =  Ф. № 2. р. 220

Ф. № 2, р. 035

RЧQ (на поч. звіт пер.) = = 0,45

RЧQ (на кін.. звіт пер.) = = 0,30

Період окупності капіталу

Тк. =  Ф. № 1 . р. 280

Ф. № 2, р. 220

Тк. (на поч. звіт пер.) = = 5,86

Тк. (на кін.. звіт пер.) = = 12,0

Розрахуємо показники фінансової стійкості

Власні   обігові   кошти (робочий, функціонуючий капітал)

Рк = ф.№1,р.260 + р.270-р.620-р. 630

Рк (на поч. звіт пер.) = 425 + 305 - 4 - 0 = 726

Рк (на кін.. звіт пер.) = 679 + 487 - 0 - 0 = 1166

Показник фінансового лівериджу

Фл. =   Ф. №1, р. 480

Ф. №1, р.380+р.430+р.630

Фл. (на поч. звіт пер.) = = 0,09

Фл. (на кін.. звіт пер.) = = 0,26

Маневреність робочого капіталу (Мр.к.)

Мр.к. =  

Мр.к. (на поч. звіт пер.) = = 1,30

Мр.к. (на кін.. звіт пер.) = = 1,11

Коефіцієнт фінансової незалежності  (автономії) (Кавт)

Кавт =

Кавт (на поч. звіт пер.) = = 0,81

Кавт. (на кін.. звіт пер.) = = 0,79

Коефіцієнт фінансової стійкості (Кф.с.)

Кф.с.= 

Кф.с. (на поч. звіт пер.) = = 0,68

Кф.с. (на кін.. звіт пер.) = = 0,89

Розрахуємо показники ліквідності

Коефіцієнт ліквідності поточної (покриття) (Кл.п.)

Кл.п. =

Кл.п. (на поч. звіт пер.) = = 1,06

Кл.п. (на кін.. звіт пер.) = = 0


Коефіцієнт ліквідності швидкої (К
л.ш.)

Кл.ш. =  

Кл.ш. (на поч. звіт пер.) = = 9,0

Кл.ш. (на кін.. звіт пер.) = = 0

Коефіцієнт ліквідності абсолютної

Кл.а. =  Ф. №1, р.230+р.240

Ф. №1, р.620

Кл.а. (на поч. звіт пер.) = = 3,4

Кл.а. (на кін.. звіт пер.) = = 0

Аналізуючі всі підраховані показники ми можемо зазначити, що підприємство слабке фінансово і потребує фінансової санації.


ВИСНОВОК

Для практики господарювання в ринкових умовах, кваліфікованого управління підприємствами виключно важливим є їх чітка і повна класифікація за певними ознаками. Так, за кваліфікаційною ознакою в залежності від форми власності розрізняють приватні, колективні, державні та спільні підприємства, а за правовим статусом і формою господарювання - одноосібні, кооперативні, орендні, господарські товариства.

 Галузева приналежність майже завжди тією чи іншою мірою впливає на структуру підприємства і його розміри. Ці два фактори багато у чому пов’язані. Наприклад, мале підприємство не має можливості виготовляти багато видів машин і матеріалів автомобілі, трактори, нафтопродукти, залізничний транспорт і ін.; вони створюються тільки на великих підприємствах.

Структура підприємства безпосередньо складається під впливом галузевої технології виробництва. Чим вище складність технологічного процесу, тим різноманітнішою і більш громіздкою виявляється структура підприємства, а отже, і його розміри.

У повсякденній практиці складність технологічного процесу визначається:

  •  різноманіттям способів впливу на предмети праці, необхідних для одержання   виробу;
  •  кількістю технологічних операцій, яким піддається виріб у процесі виробництва;
  •  рівнем граничної точності виконання технологічних операцій.

До однієї з найважливіших галузевих особливостей структури підприємства відноситься територіальне розміщення виробничих одиниць. У галузях обробної промисловості виробничі і допоміжні цехи, як правило, розміщаються компактно на одній площадці, оскільки зв’язані технологічним процесом, твердими транспортними пристроями і не залежать від природнокліматичних умов.

Віддаленість ніж структурними підрозділами і великою довжиною виробничих площ характерна для підприємств будівельної промисловості, залізничного і водяного транспорту, шосейно-дорожнього господарства.

Підрядні будівельні організації розміщують об’єкти відповідно до бажання замовників незалежно від якої-небудь місцевої внутрішньої структури. Окремі будівельні ділянки підприємств діють самостійно, а відстань ніж ними може вимірятися десяткани і сотняни кілометрів. Загальне між ними - це лише єдине адміністративно-господарське керування і технічне обслуговування.

Кожну галузь відрізняють певні технологічні особливості, що впливають на грошові потоки підприємств галузі (безперервність або циклічність, об’єм грошових коштів, повнота і розміри грошових потоків).

Особливості у великій мірі відбиваються на формуванні витрат і організації оборотних коштів підприємства.Галузі відрізняються характером зробленого продукту, тривалістю виробничого циклу, характером накопичення витрат.У галузі з тривалим виробничим циклом (більше року) замовник бере участь в фінансуванні виробництва.

Зміни товарообороту по ТОВ «Рубікон» мають тенденцію зниження у 2003 році порівняно з 2002 роком на 1,5%; у 2004 році порівняно з 2003 роком товарооборот знизився на 3,5%, а порівняно з 2002 роком  товарооборот знизився на 3,9%.

Аналізуючи фінансові результати виробничо-комерційної діяльності можемо зробити наступні висновки:

Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) змінилася у 2005 (1593,2 тис.грн.) до (1148,6 тис.грн.) з абсолютним відхиленням (+8410,8), Податок на додану вартість змінився у 2005 (9559,4 тис.грн.) до (191,2 тис.грн.) з абсолютним відхиленням (+1402), Собівартість реалізованої продукції змінився у 2005 (6540,7 тис.грн.) до (798,1 тис.грн.) з абсолютним відхиленням (+5742,6), Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) змінився у 2005 (7966,2 тис.грн.) до (957,4 тис.грн.) з абсолютним відхиленням (+7008,8), Валовий прибуток (збиток) змінився у 2005 (1425,5 тис.грн.) до (159,3 тис.грн.) з абсолютним відхиленням (+1266,2), Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування змінився у 2005 (406,7 тис.грн.) до (64,8 тис.грн.) з абсолютним відхиленням (+341,9), Прибуток (збиток) від звичайної діяльності змінився у 2005 (301,8 тис.грн.) до (62,6 тис.грн.) з абсолютним відхиленням (+239,2)

Найважливішим показником ефективності роботи торгового (комерційного) підприємства є прибуток в якому відбиваються результати всієї торгової діяльності підприємства. Від розміру отриманого прибутку залежать поповнення фондів, матеріальне заохочення працівників, сплата податків та інші.


СПИСОК ВИКОРИСТАНО
Ї ЛІТЕРАТУРИ

  1.  Варналій З. С. Актуальні проблеми фінансів малого підприємництва                  України // Фінанси України. -2004. -№10- с.23-33
  2.  Василик О. Д. Теорія фінансів: підручник -К.: НІОС -2001-416 с.
  3.  Герстнер П. Анализ баланса: Пер. с нем./ Под ред. Н.Г. Филимонова. - М.: Экономическая жизнь, 1926.
  4.  Голов С.Ф. Бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні: Навч.-практ. посібник-Дніпропетровськ, ТОВ «Баланс-Клуб»-2000. - С.73
  5.  Гридчина М.В., Фінансовий менеджмент: Курс лекцій. - К.: МАУП, 1999.
  6.  Гуляєва Н. М., Сьомко О. В. Фінансові ресурси підприємства //Фінанси україни. -2003 -№12 -с. 58-62.
  7.  Дж. К. Ван Хорн Основы управления финансами. - М.: Финансы и статистика, 2004.
  8.  Ермолович Л.Л. Анализ финансово-хозяйственной деятельности предприятия. - Мн.: БГЗУ, 1997.
  9.  Ефимова О.В. Финансовый анализ. - М.: Бухгалтерский учет, 1998.
  10.  Заруба О.Д. Основи фінансового аналізу та менеджменту.-К.: Знання, 1995.
  11.  Івахненко В.М. Курс економічного аналізу: Навч.-метод. посібник для самост. вивч.дисц.- К.: КНЕУ, 2000.
  12.  Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз. - К.: МАУП, 2000.
  13.  Кірейцев Г.Г., Виговська Н.Г., Петрук О.М., Фінансовий менеджмент. - К.: Знання, 2000.
  14.  Ковалев В.В. Финансовый анализ: управление капиталом, выбор инвестиций, анализ отчетности. - М.: Финансы й статистика, 1998.
  15.  КовалевА.П. Диагностика банкротства. - М.: АО «Финстатинформ», 1995.
  16.  Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств. - К.: Знання, 2000.
  17.  Кравченко Л.И. Анализ финансового состояния предприятия. - Мн.: ПКФ «Зкаунт», 1994. - С.37
  18.  Крейнина М.Н. Анализ финансового состояния и инвестиционной привлекательности акционерных обществ в промышленности, строительстве и торговле. - М.: ДИС, МВ-Центр, 1994.
  19.  Куриленко Н. О. Фінансові ресурси підприємства // вісник СНАУ, серія Фінанси та кредит, Випл.  2- суми, 2004. - с. 259-264
  20.  Лапішко М.П. Основи фінансово-статистичного аналізу економічних процесів. - Львів: Світ, 1995.
  21.  Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання: МоноРубіконя. -К.: КНЕУ, 2001.
  22.  Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства. Навч. Посібник - К.: КНЕУ, 1999.
  23.  Поддєрьогін А.М., Буряк Л.Д., Нам Г.Г. та ін. Фінанси підприємств. - К.: КНЕУ, 2000.
  24.  Романовский М. Н., Финансы предприятий, Учебник - М.: Финансы и  статистика, 2004. - с.55
  25.  Савицька Г.В. Аналіз господарської діяльності підприємства: 2-е вид.,- Мн.: ООО «Нове знання». - 2001.
  26.  Финансово-кредитный словарь / под. Ред. Н. В. Гаретовского.- М.: Финансы и статистика, 1998 -Т.3-512с.
  27.  Финансы предприятий. Учебн. пособие. / Под ред. Е.И. Бородиной. М., 2003.
  28.  Финансы предприятий: Учебное пособие / Е. И. Бородина, Ю. С.Голикова. Н. В. Колчина, З. М. Смирнова - М. -.: Банки и биржи. ЮНИТИ, 2004.-208с.
  29.  Финансы: Учебное пособие // под.ред. А. М. Ковалевой. -3-е изд.: переработанное и дополненное -М.: финансы и статистика, 1998 -384 с.
  30.  Філімоненков С. С. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. - К.: Ельга, Ніка - Центр,   2002.-360 с.
  31.  Чумаченко М.Г. Економічний аналіз: Начв. Посібник. -К.: КНЕУ, 2001.
  32.  Шаблиста Л. М. Податки як засіб структурної перебудови економіки. - К.: Ін-т економіки НАНУ, 2000. - С.54
  33.  Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Методика финансового анализа. - М.: ИНФРА-М, 1996.
  34.  Шишкин А. П. Бухгалтерский учет и финансовый анализ на коммерческих предприятиях: практическое руководство. - М.: АО «Финстатинформ», 1995. - С.26







Додаток В

Організаційно-функціональна структура управління ТОВ «Світязь»



Менеджер з персоналу

Фінансовий

менеджер

енеджер з виробництва

Начальник фінансового відділу

Начальник відділу маркетингу

Головний бухгалтер

Начальник відділу закупівлі

Начальник відділу доставки

Начальник транспортного цеху

Начальник складу готової продукції

Бухгалтерія

Директор


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

46261. Значения параметров по умолчанию. Перегрузка функций и операторов. Дружественные функции 13.3 KB
  Дружественная функция объявляется внутри класса, к элементам которого ей нужен доступ, с ключевым словом friend. Дружественная функция может быть обычной функцией или методом другого ранее определенного класса.
46262. Правовая охрана изобретений, полезных моделей и промышленных образцов 13.27 KB
  Патент удостоверяет приоритет авторство изобретения полезной модели или промышленного образца и исключительное право на их использование.В отличие от функций патента срок его действия различается в зависимости от вида объекта промышленной собственности. Так патент на изобретение действует в течение двадцати лет считая с даты поступления заявки в Патентное ведомство.
46263. А.В. Запорожец «Основные проблемы онтогенеза психики» 13.19 KB
  Психологии – сложная динамическая система взаимосвязанных процессов и явлений отдельные процессы развиваются не самостоятельно а в системе. психологии направлены на констатацию происходящих в психике возрастных изменений на изучение причин и законов на установление зависимости изменений от условий жизни ребенка. психологии – наблюдение беседы сбор и анализ продуктов деятти разные виды эксперимента.
46264. Сбор и обработка статистической информации для расчета показателей надежности 13.19 KB
  Для буровых и нефтегазопромысловых машин очень характерно рассеивание хначений показателей надежности. Наряду с особенностями конструкции машин технологии их изготовления большое влияние на разброс показателей надежности оказывают условия эксплуатации техники. Учитывая рассеивание информации о надежности следует установить необходимое количество машин над которыми нужно взять наблюдение как при сборе сведений при эксплуатации оборудования в реальных условиях так и при проведении специальных исследований.
46265. Основные принципы генетического исследования психического развития 13.17 KB
  Основные принципы генетического исследования психического развития. Понятия условий источников и движущих сил психического развития. Генетическая психология интересуется проблемами возникновения и развития психических процессов. Применяемый нами метод писал он может быть методом экспериментально генетическим в том смысле что он искусственно вызывает и создает генетический процесс психического развитияЗадача сводится к тому чтобы экспериментально представить всякую высшую форму поведения не как вещь а как процесс взять ее в...
46266. Выбoр рaциoнaльнoгo спoсoбa вoсстaнoвления детaлей 13.17 KB
  При выборе способа восстановления необходимо учитывать конструктивные особенности детали условия ее работы величину и характер износа материал и термическую обработку размеры восстанавливаемой поверхности технологические возможности ремонтного предприятия надежность работы детали после восстановления затраты на восстановление и т. Определив приемлемые способы ремонта необходимо подробно разработать технологию восстановления детали и определить затраты на восстановление по каждому технологическому процессу. Для того чтобы решить вопрос...
46267. Понятие стадий развития в концепции Пиаже 13.15 KB
  Понятие стадий развития в концепции Пиаже Стадии – это ступени или уровни развития последовательно сменяющие друг друга причем на каждом уровне достигается относительно стабильное равновесие. Пиаже не раз пытался представить интеллектуальное развитие ребенка как последовательность стадий.Процесс развития интеллекта согласно Пиаже состоит из трех больших периодов в течение которых происходит зарождение и становление трех основных структур. Развитие по Пиаже это переход от низшей стадии к высшей.
46268. Этические основы связей с общественностью 13.13 KB
  Существует и ряд кодексов где проф. Это международные и национальные кодексы профессиональной этики: Кодекс профессионального поведения и этики ИПРА 1961 ИПРА МЕЖДУНАРОДНАЯ АССОЦИАЦИЯ ПАБЛИК РИЛЕЙШНЗ Афинский кодекс 1965 Кодекс профессионального поведения института PR ИПР 1986 Европейский Лиссабонский кодекс 1978 кодекс Американского общества паблик рилейшнз 1954 В сентябре 2001 Российская ассоциация по связям с общественностью приняла Российский кодекс профессиональных и этических принципов в области связей с...
46269. Зависимость психического развития от содержания структуры деятельности ребенка. Понятие ведущей деятельности. (Эльконин, Леоньтев) 13.07 KB
  Зависимость психического развития от содержания структуры деятельности ребенка. Понятие ведущей деятельности. То что непосредственно определяет развитие психики ребенка это сама его жизнь развитие реальных процессов этой жизни иначе говоря развитие деятельности ребенка как внешней так и внутренней. Значит в изучении развития психики ребенка следует исходить из анализа развития его деятельности так как она складывается в данных конкретных условиях его жизни.