8592

Постпозитивизм и философия науки

Доклад

Логика и философия

Постпозитивизм и философия науки. Понятие постпозитивизм охватывает собой пришедшую на смену неопозитивизму широкую совокупность концепций. Постпозитивизм в настоящее время не отличается большой внутренней однородностью: по многим вопросам существуе...

Русский

2013-02-15

31 KB

8 чел.

Постпозитивизм и философия науки.

Понятие постпозитивизм охватывает собой пришедшую на смену неопозитивизму широкую совокупность концепций. Постпозитивизм в настоящее время не отличается большой внутренней однородностью: по многим вопросам существует «внутренняя» полемика. Выражаясь в терминах одного из его виднейших представителей – Томаса Куна, – это философское направление не имеет устоявшейся парадигмы. Условно можно выделить два основных направления (естественно, обнаруживающих между собой общность): релятивистское, представленное Томасом Куном, Полом Фейерабендом, Максом Полани; и фаллибилистское, к этой группе следует отнести прежде всего Карла Поппера и Имре Лакатоса, а также Дж. Уоткинса, Дж. Агасси, Дж. Фетзера. Представители первого течения утверждают относительность, условность, ситуативность научного знания уделяют большее значение социальным факторам развития науки, философы второго – строят философские концепции исходя из тезиса о «погрешимости» научного знания, его неустойчивости во времени. Разумеется, естественна преемственность постпозитивизма с неопозитивизмом в его внимании к рациональным методам познания. Однако, как было сказано, постпозитивизм не ограничивается статикой знания, но видит основное назначение философии науки в исследовании процесса развития, «роста» знания. Общим для этого направления является признание важности мировоззренческих, философских, метафизических основ научных теорий. В противоположность неопозитивистскому антиисторизму, постпозитивизм стремится осуществить синтез логико-методологического и историко-научного методов анализа научного знания. Взамен разработки идеальной модели познания постпозитивизм обращается к его реальной истории, демонстрируя зависимость познавательного процесса от общества и от познающего индивида. Происходит отказ от обезличивания науки, игнорирования традиций и авторитетов научных коллективов. В связи с этим критике постпозитивистов подвергаются в основном особенности философии их предшественников, препятствовавшие историческому подходу к познанию: тезис о существовании свободного от теоретических привнесений языка наблюдения, о возможности строгой демаркации науки и философии, стремление навязать познанию идеальные нормы, не являющиеся продуктами реальной научной практики, преувеличение роли формальных структур при исследовании знания и т. п. С этих позиций осуществляется и подход к процессам изменений в научном познании. Происходит (за исключением К. Поппера, фигуры в значительной степени переходной) отказ от присущей позитивизму абсолютизации верифицирующего значения опыта. Научный факт теряет свою метафизичность, сохраняя за собой лишь сугубо утилитарное значение. Идей, лежащие в основе философских работ обсуждаемого направления, могут быть представлены следующим образом:

1. Теоретическое понимание науки возможно лишь при построении динамической картины научного знания.

2. Научное знание является целостным по своей природе, его нельзя разбить на независимые друг от друга эмпирический и теоретический уровни, любое эмпирическое утверждение является теоретически нагруженным.

3. Философские (онтологические и методологические) концепции имеют тесную связь с конкретно-научным знанием. Философия не только стимулирует развитие науки, но философские утверждения органически входят в «тело» науки.

4. Динамика научного знания не является строго кумулятивным процессом, научные теории независимы друг от друга и, как правило, несопоставимы, несоизмеримы.

5. Целью изменения научного знания является не достижение объективной истины, а реализация одной или нескольких «ближних» задач: лучшего понимания определенных феноменов, решение большего числа научных проблем, построение более простых и компактных теорий и др.

6. В качестве метода разработки историко-методологической модели науки выступает совокупность различных подходов к ее анализу: историко-научный, методологический, науковедческий, психологический, социологический, логический и др. При этом логический метод по меньшей мере не имеет доминирующего характера.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

48163. ЗАКОНОМІРНОСТІ ТА ЕТАПИ РОЗВИТКУ КАПІТАЛІСТИЧНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ 82.5 KB
  Економічна система капіталізму вільної конкуренції: сутність і етапи розвитку Капіталізм вільної конкуренції характеризується приватною капіталістичною власністю на речові ресурси використанням найманої праці та системи ринків чистої конкуренції. Проте не існує різних думок щодо таких інститутів капіталізму вільної конкуренції: приватна власність на засоби виробництва; система найманої праці; 3 свобода підприємництва і вибору; ринкова система та вільна конкуренція; важлива роль прибутку; обмежена роль держави. Система найманої...
48164. ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА СУЧАСНОГО КАПІТАЛІЗМУ 114.5 KB
  Сутність і ознаки змішаної економіки 2. Механізм функціонування сучасної капіталістичної змішаної економіки 3. Монополії та олігополії в умовах капіталістичної змішаної економіки 4. Сутність і ознаки змішаної економіки Розрізняють три основних варіанти змішаної економіки: 1 консервативний 2 ліберальний 3 соціалреформістський.
48165. СОЦІАЛІСТИЧНА ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА ТА ЇЇ ЕВОЛЮЦІЯ 57.5 KB
  Економічна система соціалізму: теорія і практика 2. Об'єктивні і суб'єктивні умови формування моделі державного соціалізму 3. Механізм функціонування державного соціалізму 4. Історичні перспективи соціалізму Список використаних джерел: Основи економічної теорії: Підручник За ред.
48166. АКОНОМІРНОСІ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ПЕРЕХІДНИХ ЕКОНОМІК 61.5 KB
  Зміст чинники і типи перехідної економіки 2. Соціальноекономічні перетворення у постсоціалістичних країнах на шляху до соціально орієнтованої змішаної економіки 4. Зміст чинники і типи перехідної економіки Сутність перехідної економіки. Риси перехідної економіки.
48167. СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО 150.5 KB
  Воно являє собою глобальний економічний організм в якому склалися і зростають взаємозв'язок і взаємозалежність усіх країн і народів світу. Нині жодна країна світу не може самостійно використати всі досягнення сучасної науки і техніки тому вони повинні об'єднувати свої зусилля в цій сфері. Почетверте необхідністю об'єднання зусиль країн для вирішення глобальних проблем екологічних сировинних продовольчих освоєння багатств світового океану і космосу та ін. Три держави СІЛА Японія Німеччина з 9 населення акумулюють 1 2 світового...
48168. ФОРМИ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН 73 KB
  Інші форми міжнародних економічних відносин Список використаних джерел: Основи економічної теорії: Підручник За ред. Сучасний рівень міждержавних економічних зв'язків характеризується: трансформацією двосторонніх міжнародних економічних відносин у багатосторонні значним поглибленням міжнародного поділу праці у світовому господарстві; зростанням масштабів і якісними змінами характеру традиційної міжнародної торгівлі із суто комерційної вона перетворюється в інструмент обслуговування національних виробничих процесів; інтенсифікацією і...
48169. ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ ГЛОБАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ 76.5 KB
  Причини виникнення сутність і класифікація глобальних проблем 2. Глобальні проблеми: і шляхи їх розв'язання людством 3. Міжнародне співробітництво в розв'язанні глобальних проблем та розвитку світогосподарства Список використаних джерел: Основи економічної теорії: Підручник За ред.
48170. Політологія як наука 552 KB
  Політологія ж займається переважно інституційним аспектом політики устроєм і діяльністю держави усього механізму політичної влади а також процесів які характеризують боротьбу за цю владу. Термін політика politics означає швидше процес повязаний із реалізацією і завоюванням державної влади в окремому суспільстві. Емпіричні науки про організацію влади прийняття рішень роботи апарату. Політика як відповідна форма що забезпечує отримання використання та реалізацію влади.
48171. ПОЛІТОЛОГІЯ ЯК НАУКА І НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА 1.08 MB
  Витоки політичної думки сягають своїм корінням у найдавніші часи у IV III тис. Періодизація визрівання і розвитку світової політичної думки включає в себе чотири основних етапи. Грецькі філософи започаткували вивчення політичної мови й термінології досліджували такі політичні соціальні моральні цінності як свобода справедливість добро та ін. Початок звільнення політичної думки від релігійноетичної форми повязаний з поглядами видатного італійського мислителя епохи Відродження Нікколо Макіавеллі 1469 1527 котрі були...