85951

Організаціїя обліку і звітності на підприємствах

Курсовая

Бухгалтерский учет и финансовый аудит

Насправді вони плутають одну із складових частин обліку з бухгалтерським обліком взагалі. Рахівництво це рутинна клеркова частина бухгалтерського обліку що потребує лише мінімальних знань техніки ведення обліку. Отже метою курсової роботи – є розгляд питання щодо організаціїї обліку і звітності на підприємствах. Питання організації обліку виходячи з вузьких рамок облікового погляду і бухгалтерського досвіду останнім часом привертає до себе все більше уваги.

Украинкский

2015-04-01

515 KB

1 чел.

PAGE  44

                                       Вступ

Іноді люди плутають рахівника з бухгалтером, а рахівництво із бухгалтерським обліком. Насправді, вони плутають одну із складових частин обліку - з бухгалтерським обліком взагалі. Рахівництво - це рутинна клеркова частина бухгалтерського обліку, що потребує лише мінімальних знань техніки ведення обліку. Рахівник може реєструвати нескладні і часто повторювані операції на великих підприємствах, а також вести просту реєстрацію операцій малого підприємства. Бухгалтер - це високоосвічений фахівець, компетентний у проектуванні інформаційних систем, аналізі складних операцій та економічних подій, який вміє інтерпретувати та аналізувати дані про діяльність підприємства і фінансову звітність, давати поради щодо прийняття управлінських рішень, здійснювати аудит, консультувати з питань оподаткування і менеджменту.

Отже метою курсової роботи – є розгляд питання щодо організаціїї  обліку і звітності на підприємствах.

Питання організації обліку, виходячи з вузьких рамок облікового погляду і бухгалтерського досвіду, останнім часом привертає до себе все більше уваги.

Недоліки  в організації бухгалтерського обліку викликають відставання обліку, затримання подання звітних даних та іншої інформації. Наявність великих розривів в часі між моментом одержання обліково-економічної інформації і моментом її використання перешкоджає підвищенню економічної ефективності діяльності підприємств. Недоліки в організації обліку призводять до його заплутаності, створення умов для розкрадання матеріальних цінностей та інших зловживань, збільшення витрат на утримання облікового персоналу.

               1. Організація бізнесу та його обліку

Облік є невід'ємною складовою частиною господарської діяльності людства з багатовіковою історією. Поява обліку - неминуча, об'єктивна закономірність, а його подальший розвиток - наслідок економічного прогресу людства, адже чим складнішою та різноманітнішою ставала господарська діяльність, тим складнішим ставав облік, розширювалися його функції та ускладнювалися завдання. Розвитку обліку в різних країнах притаманні певні особливості, але його основні напрямки зберігають схожі тенденції. Це підтверджує правильність висновку про закономірність виникнення обліку та пояснює існування елементів бухгалтерського обліку, які залишаються незмінними протягом багатьох століть і властиві обліковим системам усіх країн світу.

Коло застосування інформації, яка надається бухгалтерським обліком надзвичайно широке, але в будь-якому випадку його можна назвати одним словом - БІЗНЕС.

Бухгалтерський облік є поєднуючою ланкою між господарською діяльністю і особами, які приймають рішення, є своєрідною "мовою бізнесу" Всі учасники ринку, займаючись бізнесом, бажають знати, скільки вкладають в діло, скільки витрачають, скільки віддають державі у вигляді податків, а скільки коштів залишається у їх особистому розпорядженні. Джерелом цієї інформації яку потребують постійно є правильне ведення бухгалтерського обліку, без чого неможливо:

-  забезпечити контроль за наявністю та рухом майна і раціональним використанням всіх видів ресурсів;

- своєчасно попереджати негативні факти в господарській діяльності, виявляти та мобілізувати резерви, розробляти заходи щодо їх використання;

-  одержувати повну та правдиву інформацію про господарські процеси та фінансові результати діяльності;

-  правильно розраховуватися з фінансовими органами.

Облік на підприємстві повинен відповідати наступним вимогам (рис. 1.1).

Рис. 1.1.  Вимоги до бухгалтерського обліку

Обліку притаманна певна специфіка залежно від виду діяльності підприємства, тому єдиною відмінною ознакою у веденні бухгалтерського обліку є вид та форма господарювання.

Ділова практика виробила багато підходів до класифікації форм бізнесу, але які б класифікаційні характеристики не обиралися, найрозповсюдженою є наступна класифікація           (рис. 1.2).

Рис 1.2. Класифікація форм бізнесу

Структурною одиницею бізнесу є підприємство, в межах якого і будується бухгалтерський облік як структуризована система. Відповідно до встановлених в Україні форм власності можуть діяти підприємства наступних видів:

- приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи;

- колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу;

- підприємство засноване на власності об'єднання громадян;

- комунальне підприємство, засноване на власності відповідної територіальної громади;

- державне підприємство, в тому числі казенне;

- господарське товариство.

Особливу увагу необхідно приділити формуванню та діяльності господарських товариств, адже вони є найбільш розповсюдженими суб'єктами господарювання.

Дані бухгалтерського обліку є міжнародною мовою підприємців усіх рівнів. Обліковими термінами і поняттями широко оперують управлінці, власники, інвестори, банкіри, юристи, бухгалтери - всі, хто так чи інакше приймає участь у бізнесі.

                      1.2.Завдання бухгалтерського обліку.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності згідно Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік призначений для:

- вимірювання господарської діяльності шляхом реєстрації даних про неї для подальшого використання;

- обробки даних, зберігаючи їх до потрібного часу, а потім їх переробки для того, щоб вони стали корисною інформацією;

- передачі за його допомогою інформації тим, хто використовує її для прийняття рішень.

Бухгалтерський облік - це не лише засіб реєстрації фактів господарського життя, а й матеріал для читання і прийняття рішень. Саме бухгалтерський облік надає значну частину інформації, без якої не можуть працювати фінансист та економіст, управлінський персонал.

Бухгалтерський облік, будучи фінансовим центром управлінської інформаційної системи, дозволяє управлінському апарату і зовнішнім користувачам мати повну картину господарської діяльності підприємства.

Бухгалтерський облік потрібно розглядати і з точки зору бухгалтера, і з точки зору користувача облікової інформації (табл. 1.1).                 

Таблиця 1.1. Характеристика основних інтересів і цілей різних груп учасників комерційної справи (підприємства)

Група учасників

Їх внесок до справи

Компенсація

за внесок

Використання даних бухгалтерського обліку

Власники (засновники)

Статутний капітал

Дивіденди

Фінансовий результат, прибутковість

Адміністрація підприємства

Знання,праця

Зарплата

Всі аспекти бухгалтерського обліку

Персонал підприємства

Знання,праця

Зарплата

Фінансові результати, які впливають на зарплату

Кредитори

Позиковий капітал, поставка товару

Проценти, ціна за товар

Платоспроможність (ліквідність), фінансовий стан підприємства

Дебітори

Закупка товару

Ціна за товар

Фінансовий стан підприємства

Податкові органи тощо

Інфраструктура діяльності підприємства

Податки

Всі, особливо, фінансові результати

Завданнями облікової системи є визначення кінцевого результату діяльності суб'єкта господарювання в необхідні для управління терміни, забезпечення контролю за використанням ресурсів на рівні підприємства та за центрами відповідальності. Бухгалтерський облік виступає поєднуючою ланкою між виробничо-фінансовою діяльністю господарюючих суб'єктів і особами, які приймають рішення, діючі принципи та правила організації обліку змінюються відповідно до потреб підприємств, організацій та інших суб'єктів господарювання.

                  2. Система бухгалтерського обліку

Система у філософському розумінні (грец. - systema - те, що складається з частин, з'єднане) - це сукупність елементів, що знаходяться у відносинах і зв'язках між собою та утворюють певну цілісність, єдність.

Система бухгалтерського обліку представляє собою модель ретроспективного відображення документально оформлених та оцінених у вартісних вимірниках фактів господарської діяльності підприємства, що грунтується на застосуванні єдиного взаємопов'язаного циклу рахунків, регламентованих Планом рахунків.

Системна характеристика обліку базується на таких ознаках: наявність зв'язків (в тому числі зворотних), поділ на частини, наявність структури (упорядкованих елементів), цілеспрямованість, збереження певної стійкості в заданих межах під впливом зовнішніх факторів та багатоаспектність.

Для системи бухгалтерського обліку характерна не лише наявність зв'язків і відносин між елементами, що її утворюють, але й нерозривна єдність з середовищем, у взаємозв'язку з яким вона проявляє свою цілісність.                  

Структура інформаційної системи обліку визначається подвійним записом на рахунках. Останні виступають як елементи системи бухгалтерського обліку. Подвійний запис, крім того, характеризує зв'язки між елементами, напрямок руху інформації між ними. Завдяки подвійному запису на рахунках інформаційна система бухгалтерського обліку набуває динамізму, здатності відображати не тільки кількісну і якісну характеристику економічної інформації, але й рух її потоків.

Елементи бухгалтерського обліку змінюються з часом і зв'язки між ними не залишаються постійними, тому система обліку відноситься до динамічних систем. Як і всі складні динамічні системи, система бухгалтерського обліку характеризується великою кількістю різних показників, що відображають стан окремих її елементів, входів та виходів і вимірюються кількісно у вигляді конкретних чисел. Такими є, наприклад, дані про постачання, виробництво і продаж, використання ресурсів, стан розрахунків з постачальниками, покупцями, бюджетом, фінансовий результат тощо. На практиці кількість показників обмежується потребами вихідної інформації, необхідної для управління та користувачів.

Система бухгалтерського обліку є підсистемою більш складного утворення - системи управління. Так як бухгалтерський облік - це інформаційне та документальне системне утворення і основним завданням бухгалтерського обліку є збирання, обробка, надання інформації, та її документальне оформлення.

Бухгалтерський облік може розглядатись як елемент системи більш високого порядку - господарської інформаційної системи, яка генерує та інтерпретує всю базу інформаційного потоку, надану різними системами, для ефективного управління.

Облік як система має свої вхідні і вихідні потоки .

Факти господарської діяльності відстежуються шляхом їх фіксації в первинних документах, що відображають ці факти (господарські операції), а документи використовуються для оцінки економічних та юридичних наслідків діяльності підприємства в результаті групування господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку. Останні групуються в Плані рахунків бухгалтерського обліку. Факти господарської діяльності в системі бухгалтерського обліку відображаються за єдиною моделлю. Моделлю кругообігу господарських засобів, їх джерел, виробничого процесу і результатів діяльності в системі обліку виступає План рахунків.

Історично склалися два способи реєстрації фактів обліку - простий і подвійний, структура яких відрізняється способом відображення фактів господарської діяльності на рахунках бухгалтерського обліку - техніки простого та подвійного запису.   

Рис 2.1.. Система бухгалтерського обліку в загальній інформаційній системі

Простий спосіб реєстрації фактів в бухгалтерському обліку полягає в тому, що господарські операції на підставі документів відображаються в облікових регістрах без кореспонденції рахунків. Це створює складнощі при перевірці правильності облікових записів.

В основі даного способу лежить принцип відображення на рахунках надходження і вибуття грошових коштів і товарно-матеріальних цінностей. Тому операції з оприбуткування або витрачання записів, записуються простим записом, тобто лише по одному рахунку без одночасного запису на іншому.

Подвійний спосіб реєстрації фактів в бухгалтерському обліку грунтується на подвійному записі, є більш досконалим порівняно з простою системою обліку і забезпечує правильне відображення предмету бухгалтерського обліку. При цьому реєструються не лише кількісні зміни, які відбуваються в різних частинах майна, але й ті, що впливають на розмір вимог щодо цього майна з боку осіб, яким воно належить (власника або кредиторів).

Подвійний спосіб є найбільш досконалим, оскільки він може бути пристосований до потреб будь-якого підприємства, а також відображає не лише зміни майна та боргів, як простий, а й зміни у величині капіталу.

Бухгалтерський облік є великою системою, яку не можна в повному обсязі досліджувати з позиції одного спостерігача в часі та просторі.

Система обліку виступає забезпечуючою ланкою, а тому основним завданням є упорядкування вхідної і вихідної інформації у відповідності до потреб управління та зовнішніх користувачів. При цьому внутрішня структура системи бухгалтерського обліку змінюється в напрямку своєчасного забезпечення і отримання в повному обсязі вихідної інформації для управління та вивчення різного роду користувачами. Чим різноманітніша така інформація, тим більше рівнів управління та користувачів вона забезпечує і тим складнішою є внутрішня структура системи обліку

3. Організація бухгалтерського обліку: поняття, завдання та значення

Поняття організації обліку.  Під організацією бухгалтерського обліку розуміють систему умов та елементів побудови облікового процесу з метою отримання достовірної та своєчасної інформації про господарську діяльність підприємства і здійснення контролю за раціональним використанням виробничих ресурсів і готової продукції. Її призначення - удосконалення та раціоналізація обробки інформації, розподіл робіт між персоналом бухгалтерії, наукова організація праці.

Організація бухгалтерського обліку - це цілеспрямована діяльність керівників підприємства по створенню, постійному впорядкуванню та удосконаленню системи бухгалтерського обліку з метою забезпечення інформацією внутрішніх та зовнішніх користувачів.

Організація обліку зводиться до таких основних завдань (рис. 3.1.).

Рис. 3.1. Завдання організації обліку

Організація бухгалтерського обліку передбачає вирішення наступних принципово важливих питань:

- розробка концепції облікової політики підприємства;

- межі застосування фінансового та управлінського обліку.

Від вирішення цих питань залежить структура та якість обліку, врахування запитів управлінської системи і функціонування інформаційної системи підприємства.

Суб'єктами в організації бухгалтерського обліку виступають керівники підприємства - директор та головний бухгалтер, об'єктом - обліковий процес,   праця   виконавців,   організаційне,   інформаційне   технічне забезпечення обліку, тобто система бухгалтерського обліку (рис. 3.2.)

Рис.3.2.. Суб'єкт і об'єкт організації бухгалтерського обліку

 Організація   бухгалтерського   обліку   складається    з   трьох взаємопов'язаних етапів (рис. 3.3.).

Примітка: стрілками на схемі позначені зв'язки між етапами

Рис.3.3.. Етапи організації бухгалтерського обліку

На першому, методичному етапі організації бухгалтерського обліку здійснюється вибір системи певних способів та прийомів, в основі яких лежать документування, інвентаризація, використання синтетичних та аналітичних рахунків, застосування методу подвійного запису, оцінка майна та зобов'язань, калькулювання, бухгалтерський баланс та звітність.

Другий етап організації бухгалтерського обліку - технічний, - це вибір форми обліку, що найбільше відповідає галузі та розміру даного підприємства. Він полягає: 1) у виборі способу обробки облікових даних - безкомп'ютерного та комп'ютеризованого; 2) розробці переліку і форм облікових регістрів; 3) встановленні порядку здійснення записів в регістрах і переносу даних в регістри.

Третій етап в організації роботи облікового апарату, або іншими словами - це організація управління бухгалтерії. Він включає: 1) встановлення найбільш економної й найбільш зручної загальної системи обліку (облік централізований або децентралізований); 2) визначення оптимальної структури облікового апарату (розподіл облікової праці за ділянками обліку); 3) встановлення норм праці та часу, необхідного для виконання робіт і визначення оптимальної чисельності бухгалтерів; 4) набір кадрів та їх навчання; 5) організація робочих місць бухгалтерів; 6) раціональне розміщення облікового апарату (розташування поруч з оперативними підрозділами, працівниками, які часто взаємодіють тощо); 7) встановлення належних інформаційних зв'язків між окремими частинами бухгалтерії та між бухгалтерією та оперативними підрозділами, а також із зовнішнім середовищем; 8) організація матеріального, інформаційного і технічного забезпечення облікових працівників; 9) мотивація працівників бухгалтерії (оплата праці,  інші види стимулювання); 10) встановлення правильного і точного обліку роботи працівників та контроль за виконанням ними функцій; 11) організація архіву бухгалтерських документів; 12) організація безпеки та захисту облікової інформації.

Організація бухгалтерського обліку включає такі елементи (рис. 3.4.).

Елементи організації бухгалтерського обліку

положення про бухгалтерську службу

положення про головного бухгалтера

схеми документообігу

посадові інструкції виконавцям

організаційне, правове, методологічне забезпечення бухгалтерської служби

технічне забезпечення обліку

наукова організація праці

інші види робіт з організації обліку

Рис.3.4. Елементи організації бухгалтерського обліку

План  організації  бухгалтерського  обліку  можна  представити наступними блоками (рис.3.5.)

Рис. 3.5.. План організації бухгалтерського обліку

Організація бухгалтерського обліку підприємства залежить від обсягу облікових робіт, наявності комп’ютерної техніки, інших умов, а також від тієї облікової політики, яку веде підприємство. При цьому свою облікову політику підприємства розробляють самостійно на основі встановлених загальних правил бухгалтерського обліку.

        4. Організація облікової політики підприємства

4.1. Формування облікової політики підприємства

Формування ринкової економіки, наявність різних форм власності, розширення міжнародних економічних зв'язків українських підприємців є основою для впровадження в організацію бухгалтерського обліку облікової політики, яку підприємство визначає самостійно.

Облікова політика - це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності, тобто це вибір самим підприємством певних і конкретних методик, форми і техніки ведення бухгалтерського обліку, виходячи з діючих нормативних актів і особливостей діяльності підприємства.

Існування різних видів обліку покликано максимально задовольнити інтереси різних груп користувачів облікової інформації, що, в свою чергу, визначає особливості облікової політики (див. рис.4.1). Крім того, суттєвим фактором визнаються не тільки інтереси користувачів звітності, але й тих, хто її складав.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку на підприємствах та забезпечення фіксування фактів здійснення усіх господарських операцій в первинних документах, регістрах і звітності протягом встановленого терміну несе власник або уповноважений ним орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством. Дотримання законодавства при виконанні господарських операцій несуть їх власники.

Рис. 4.1. Економічні інтереси користувачів інформації та облікова політика

Формування облікової політики підприємства здійснюється головним бухгалтером і затверджується наказом або розпорядженням керівника.

Облікова політика, як складова частина фінансової звітності повинна розроблятися кожним підприємством, що зареєстроване у встановленому законодавством порядку. Основна мета облікової політики - забезпечити одержання достовірної інформації про майновий і фінансовий стан підприємства, результати його діяльності, необхідні для всіх користувачів фінансової звітності з метою прийняття відповідних рішень.

Підприємство самостійно визначає свою облікову політику і вибирає форму ведення бухгалтерського обліку з дотриманням принципів, встановлених законодавством.

Ступінь свободи підприємства у формуванні облікової політики обмежений державною регламентацією бухгалтерського обліку, яка надана переліком методик і облікових процедур, серед яких однак припустимі альтернативні варіанти. Вона визначається можливістю вибору конкретних способів оцінки, калькуляції, переліку бухгалтерських рахунків тощо. Отже, облікова політика підприємства - це не просто сукупність способів ведення обліку, обраних відповідно до умов господарювання, але й вибір методики обліку, яка надає можливість використовувати різні варіанти відображення фактів господарського життя в обліку (залежно від поставлених цілей). Іншими словами, облікову політику в широкому розумінні можна визначити як управління обліком, а у вузькому - як сукупність способів ведення обліку (вибір підприємством конкретних методик ведення обліку).

На вибір облікової політики підприємства впливають наступні фактори

Облікову політику підприємства повинні знати:

- керівник підприємства, який несе відповідальність за її формування;

- бухгалтер підприємства, за участю якого можна грамотно та всебічно обгрунтувати зміст облікової політики;

- аудитор, оскільки облікова політика є одним з об'єктів дослідження, з вивчення яких розпочинається процес аудиторської перевірки;

- податковий інспектор, адже від багатьох принципів облікової політики залежить порядок формування того чи іншого об'єкту оподаткування.

При веденні бухгалтерського обліку необхідно забезпечити:

- незмінність протягом поточного року прийнятої методології відображення окремих господарських операцій та оцінки майна. Зміна методології обліку на наступний рік повинна передбачатись у примітках до річної фінансової звітності;

- повноту відображення в обліку за звітний період (місяць, квартал, рік) всіх господарських операцій, що були проведені за цей час, та результатів інвентаризації майна і зобов'язань;

- правильність віднесення доходів та витрат до відповідних звітних періодів, незалежно від часу надходження доходів та оплати витрат, якщо інше не встановлено чинним законодавством;

- розмежування в обліку поточних витрат на виробництво та капітальних інвестицій;

- тотожність даних аналітичного обліку оборотам та залишкам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Облікова політика підприємства висвітлюється в Наказі про облікову політику.

Наказ про облікову політику містить перелік всіх пунктів прийнятої на звітний рік облікової політики. Бажано за кожним пунктом в наказі наводити його нормативне обгрунтування (зазначати, на підставі якого нормативного документа прийняте те чи інше положення про облікову політику).

У широкому розумінні облікова політика підприємства оформлюється системою внутрішньої документації за різними ділянками облікової роботи, її зміст частково розкривається і в установчих документах підприємства.

Складовою частиною організації обліку на підприємстві є перелік документів,  що  використовуються  для  первинного  відображення господарських операцій, а також перелік облікових регістрів, необхідних для накопичення і систематизації інформації. Перелік документів повинен бути затверджений в наказі або розпорядженні керівника підприємства про облікову політику і може включати:

- робочий план рахунків бухгалтерського обліку, що містить синтетичні та аналітичні рахунки, необхідні для ведення бухгалтерського обліку у відповідності до вимог своєчасності та повноти обліку та звітності;

- форми первинних облікових документів, що застосовуються для оформлення фактів господарської діяльності, за якими не передбачені типові форми первинних облікових документів, а також форми документів для внутрішньої бухгалтерської звітності;

- порядок проведення інвентаризації активів та зобов'язань;

- методи оцінки активів та зобов'язань;

- правила документообігу і технологія обробки облікової інформації;

- порядок контролю за господарськими операціями;

- інші рішення, необхідні для організації бухгалтерського обліку.

Послідовне проведення підприємством прийнятої облікової політики є одним з найважливіших завдань бухгалтерського обліку.

Облікова політика може складатись з двох рівнів (рис. 4.2.).

Рис. 4.2. Рівні облікової політики

При  формуванні  облікової політики  передбачається  майнова відокремленість і безперервність діяльності підприємства, послідовність застосування облікової політики, а також тимчасова визначеність фактів господарської діяльності. Облікова політика повинна відповідати вимогам повноти, обачності, привалювання змісту над формою, послідовності, безперервності, періодичності та іншим вимогам, передбаченим ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Облікова політика є сукупністю конкретних елементів організації бухгалтерського обліку, які визначаються підприємством на підставі загальноприйнятих правил.

Техніка бухгалтерського обліку передбачає вибір форми ведення обліку, організації бухгалтерської служби та формування її взаємозв'язків з іншими службами, робочий план рахунків, технологію обробки даних тощо (див. додаток А).

Положення облікової політики фіксуються в наказі керівника підприємства, що передбачає наступні розділи:

1. Методологічні принципи та порядок ведення бухгалтерського обліку.

2. Організація роботи облікового апарату.

3. Технічна організація обліку.

4. Організація бухгалтерського обліку.

В першому розділі наказу "Методологічні принципи та порядок ведення бухгалтерського обліку" визначаються способи ведення бухгалтерського обліку, які суттєво впливають на оцінку і прийняття рішень користувачами бухгалтерської звітності. До них відносять:

- оцінку запасів, товарів, незавершеного виробництва і готової продукції;

- методи амортизації основних засобів;

- методи амортизації нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів;

- інші способи, що відповідають вимогам суттєвості;

- визнання доходів та витрат від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг;

- варіанти ведення обліку витрат виробництва.

Облік витрат на виробництво можна здійснювати:

- за елементами витрат (витрати на оплату праці, матеріали, амортизація тощо);

- за видами продукції (робіт, послуг);

- в розрізі виробничих або інших підрозділів;

- з використанням рахунків класу 8 чи без їх використання.

Кількість і дати проведення інвентаризацій.

Другий розділ наказу присвячується організації бухгалтерського обліку. В ньому визначаються:

- форма організації бухгалтерського обліку;

- форма ведення бухгалтерського обліку;

- розробка      системи       і       форм      управлінського (внутрішньогосподарського) обліку, звітності і контролю;

- затвердження правил документообігу і технології обробки облікової інформації, додаткової системи рахунків і регістрів аналітичного обліку.

- обов'язки головного бухгалтера (див. тему 4).

Зразок наказу про облікову політику підприємства наведено в додатку Б

Відповідно до принципу послідовності підприємство повинно постійно (з року в рік) застосовувати обрану облікову політику.

Дотримуватись єдиної облікової політики мають й групи об'єднаних підприємств (після об'єднання), а також ті підприємства, які складають консолідовану фінансову звітність

У разі, якщо неможливо застосувати єдину облікову політику, складаючи консолідовану фінансову звітність, це розкривають у Примітках до консолідованої фінансової звітності. Зумовлено це необхідністю порівнювати фінансову звітність підприємства для оцінки його фінансового стану, перспектив розвитку та результатів діяльності за певний період. У зв'язку з цим доцільно й для кожного звітного періоду дотримуватись єдиної облікової політики.

Зміна облікової політики можлива тільки у випадках, передбачених П(С)БО і повинна бути обґрунтована і розкрита в Примітках до фінансової звітності.

Облікова політика підприємства може змінюватися, якщо:

- змінюються статутні умови;

- змінюються вимоги органу, який затверджує П(С)БО;

- нові положення облікової політики забезпечують достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності.

Не вважається зміною облікової політики інформація, що стосується:

- подій або операцій, які відрізняються за змістом від попередніх подій або операцій;

- подій або операцій, які не відбувалися раніше.

Відображення у фінансовій звітності впливу зміни облікової політики на події та операції минулих періодів здійснюється шляхом:

- коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року;

- повторного надання порівняльної інформації щодо попередніх звітних періодів.

Облікова політика застосовується щодо подій та операцій з моменту їх виникнення, за винятком окремих випадків. Окремими вважаються випадки, коли суму коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного року неможливо визначити достовірно. Тоді облікова політика поширюється лише на події, які відбуваються після дати зміни облікової політики.

Здійснюючи контроль діяльності підприємства, особлива увага звертається на послідовність відображення зміни облікової політики в практиці його роботи. Для цього простежується:

  1.  правельність визначення суми коригування залишку на початок звітного року внаслідок зміни облікової політики;
  2.  достовірність перерахунку показників Звіту про власний капітал за попередній звітний період (сума чистого прибутку попереднього періоду перераховується з урахуванням зміни облікової політики. Для цього потрібно:

     - внести коригування до Звіту про власний капітал за звітний рік;

     - здійснити розрахунок показників Звіту про власний капітал з урахуванням скоригованого залишку нерозподіленого прибутку на початок звітного періоду. Залишок нерозподіленого прибутку на кінець попереднього року дорівнюватиме скоригованому залишку на початок поточного року);

  1.  правельність перерахунку показників Звіту про фінансові результати за попередні періоди (за поточний період коригування не здійснюється);

4.2.Порядок розробки робочого плану рахунків

План рахунків бухгалтерського обліку визначає методологію обліку в усіх сферах економічної діяльності.

Структура Плану рахунків відповідає структурі фінансової звітності (Балансу, Звіту про фінансові результати, Звіту про рух грошових коштів та Звіту про власний капітал). Залишки рахунків класів 1-3 дають можливість заповнити актив Балансу, а класів 4-6 – пасив (див. табл. 4.2.1). Звіт про фінансові результати складається за даними рахунків класів 7-9. Для задоволення потреб внутрішніх користувачів на рахунках управлінської бухгалтерії при використанні відповідних статей можна вести облік за центрами відповідності, сегментами діяльності, що сприяє посиленню контролю, аналітичності отриманих даних, а отже, прийняттю оптимальних управлінських рішень.

 

Таблиця 4.2.1. Відповідність Плану рахунків розділам фінансової звітності

Клас рахунків

Назва класу

Відображення у фінансовій звітності

Примітки

1

Необоротні активи

Активи Балансу

Обовязкові для всіх підприємств, установ, організацій

2

Запаси

3

Кошти, розрахунки та інші активи

4

Власний капітал та забезпечення зобовязань

Пасив Балансу

5

Довгострокові зобовязання

6

Поточні зобовязання

7

Доходи і результати діяльності

Звіт про фінансові результати

8

Витрати за елементами

Рахунок 85 повинні застосовувати лише малі підприємства і ті, діяльність яких не спрямована на одержання прибутку, такі підприємства не застосовують рахунки класу 9

9

Витрати діяльності

Ведуться всіма, крім малих підприємств та тих, діяльність яких не направлена на ведення комерційної діяльності

10

Позабалансові рахунки

Примітки до фінансової звітності

Застосовуються при необхідності

Включаючи рахунки до робочого плану рахунків, бухгалтер керується практичними потребами підприємства. Так невеликій фірмі достатньо мати декілька десятків рахунків, а великому підприємству необхідно використовувати тисячі рахунків. Тому кожен господарський суб'єкт, виходячи із своїх потреб, розробляє власний робочий план рахунків, який відображає специфіку галузі, виду діяльності, визначає зміст аналітичного обліку і характеристику форми обліку, яка застосовується.

Робочий план рахунків бухгалтерського обліку містить синтетичні та аналітичні рахунки, необхідні для ведення бухгалтерського обліку відповідно до вимог своєчасності і повноти обліку і звітності. В ньому може бути використано стільки рахунків і субрахунків, скільки необхідно для відображення господарської діяльності.

Розроблений підприємством робочий план рахунків повинен відповідати таким вимогам:

-  бути гнучким;

-  відповідати міжнародним принципам і стандартам обліку;

-  повністю задовольняти потреби як зовнішніх, так і внутрішніх користувачів;

-  бути зручним у користуванні;

- сприяти здійсненню контролю за фінансовою, інвестиційною та операційною діяльністю підприємства шляхом створення дієвої системи контролю.

Гнучкість плану рахунків проявляється в можливості (з максимальною ефективністю в системі єдиного національного Плану рахунків) організації бухгалтерського обліку на підприємствах різних форм власності та різних за розмірами.

Так, окремі малі підприємства можуть не використовувати рахунки класу 9 "Витрати діяльності" та рахунок 23 "Виробництво". Вони ведуть облік витрат лише за елементами, які в кінці року одночасно з доходами, відображеними на рахунках класу 7, списуються безпосередньо на рахунок 79 "фінансові результати"

Інші підприємства (крім торговельних) можуть використовувати рахунки класу 9 "Витрати діяльності"

Для торговельних підприємств схема ведення обліку аналогічна попередній (за винятком рахунків 23 "Виробництво" і 91 "Загальновиробничі витрати"), при цьому застосовується рахунок 28 "Товари" замість 26 "Готова продукція".

Є ще один варіант ведення обліку, при якому одночасно використовують рахунки класів 8 і 9. Він дає можливість системним шляхом отримати інформацію про витрати за елементами з перегрупуванням їх за центрами відповідальності та видами діяльності

Схема розгорнутого обліку витрат

Позабалансові рахунки, враховуючи їх специфіку, у Плані рахунків відокремлені та розкривають інформацію про наявність і рух майна, що не належить підприємству, але знаходяться в тимчасовому його користуванні або розпорядженні.

Основними завданнями організації бухгалтерського обліку на позабалансових рахунках є:

- своєчасне оформлення документів про надходження та вибуття засобів, що обліковуються на позабалансових рахунках;

- повне зберігання майна, що відображається на цих рахунках;

- контроль за використанням засобів та джерел їх покриття, що не належать даному підприємству, відповідно до чинного законодавства;

- правильна організація синтетичного та аналітичного обліку майна та зобов'язань, що обліковуються на цих рахунках;

- всебічна та повна інформація про ці рахунки для потреб управління, оцінки кредитоспроможності та фінансової стійкості підприємства.

4.3. Форма бухгалтерського обліку

Технічний бік облікового процесу полягає у виборі форми ведення бухгалтерського обліку.

Під формою ведення бухгалтерського обліку розуміють сукупність облікових регістрів, які використовуються в певній послідовності та взаємодії для ведення обліку із застосуванням принципу подвійного запису.

Облікові регістри є носіями даних певної форми, побудовані відповідно до економічного групування інформації про активи, капітал та зобов'язання економічного суб'єкта.

Форми ведення бухгалтерського обліку розрізняються за наступними ознаками:

- кількістю облікових регістрів, які застосовуються, їх призначенням, змістом, формою та зовнішнім виглядом;

- послідовністю та способами записів в облікових регістрах;

- зв'язком регістрів хронологічного та систематичного, синтетичного та аналітичного обліку.

Перераховані ознаки відрізняють одну форму обліку від іншої в умовах ручного ведення бухгалтерського обліку.

До форм обліку висувається ряд вимог, зокрема вони повинні:

- забезпечувати повноту і реальність відображення в облікових регістрах всього кругообороту засобів, оперативний і поточний контроль управлінських рішень, збереження власності, ефективне використання матеріальних, трудових і грошових ресурсів на підприємстві;

- бути економічними. Витрати праці на збір, обробку та передачу інформації досить значні, що примушує шукати шляхи, способи і засоби максимального їх зниження, одночасно підвищуючи оперативність та якість обліку;

- максимально відповідати потребам зведення інформації. В регістрах необхідно мати таке групування записів, яке б дозволяло одержати всі звітні показники, не застосовуючи вибірку та не звертаючись безпосередньо до первинних документів;

- забезпечувати правильне поєднання синтетичного та аналітичного обліку. В організації аналітичного обліку є великі можливості для подальшого удосконалення форм обліку та спрощення бухгалтерського обліку взагалі;

- забезпечувати своєчасне відображення в обліку господарських операцій та складання звітності, що підвищує корисність бухгалтерського обліку, дозволяє своєчасно повідомляти про хід виконання поточних планів та покращує управління підприємством;

- найбільш повно задовольняти вимоги економічного аналізу господарської діяльності підприємства. Важливим джерелом аналізу є дані бухгалтерського обліку. Форми ведення бухгалтерського обліку повинні будуватись таким чином, щоб в процесі поточного обліку можна було групувати і систематизувати матеріал відповідно до потреб аналізу.

Підприємство самостійно обирає форму ведення бухгалтерського обліку, під якою в даному випадку розуміється склад, структура і порядок формування облікових регістрів, що визначається характером і масштабом діяльності, потребами управління, обсягом інформації, що обробляється, наявними коштами, що дозволили б автоматизувати облік тощо. Можна не тільки використовувати рекомендовані форми, але й розробляти власні, оригінальні, включаючи форми облікових регістрів, програми реєстрації та обробки інформації. Разом з тим, необхідно дотримуватись загальних методологічних принципів, які встановлені в централізованому порядку, а також технології обробки облікових даних.

Обираючи певну форму бухгалтерського обліку, підприємство повинно дотримуватись її протягом визначеного часу (але не менше року). Про можливу зміну прийнятої форми бухгалтерського обліку в наступному обліковому періоді необхідно вказати в Наказі про облікову політику або Примітках до фінансової звітності.

Раціонально організована форма обліку повинна забезпечувати:

- одержання необхідної інформації про господарські процеси;

- групування та реєстрацію первинних документів;

- підвищення продуктивності праці обліковців в процесі підготовки первинних даних, їх обробки та запису в облікові регістри;

- зменшення кількості помилок при реєстрації та узагальненні облікових даних;

- зберігання інформаційного фонду, який сприяє прийняттю ефективних управлінських рішень.

Зміст регістрів бухгалтерського обліку і внутрішньої бухгалтерської звітності є комерційною таємницею .За її розголошення винна особа несе відповідальність, встановлену законодавством України та внутрішніми нормативними актами підприємства.

Продуктивність праці обліковців значною мірою залежить від обраної форми обліку та організації її структури. Якщо форма базується на розподілі праці бухгалтерів, дозволяє відокремити логічні, контрольні функції бухгалтера від рахункових, арифметичних, то швидкість обробки даних суттєво зростає.

На підприємствах, установах та в організаціях України сьогодні набули широкого поширення такі паперові форми ведення бухгалтерського обліку, як меморіально-ордерна, журнально-ордерна, спрощена.

5.  Загальні принципи організації складання фінансової звітності

Якісні характеристики фінансової звітності. Бухгалтерський   облік  покликаний  забезпечувати інформацією про діяльність підприємства, необхідною для прийняття рішення як зовнішніми, так і внутрішніми користувачами.

Суб'єкту, який приймає рішення, потрібна не будь-яка інформація, а лише повна, достовірна та своєчасна. Таким чином, організація складання та надання фінансової звітності повинна відповідати цим трьом вимогам.

П(С)БО 1 вимагає дотримання таких якісних характеристик фінансової звітності (табл. 5.1).

Таблиця 5.1. Якісні характеристики фінансової звітності

№ з/п

Характеристика

Зміст характеристики

1

Дохідливість

Інформація, яка надається у фінансових звітах, повинна бути дохідлива і розрахована на однозначне тлумачення її користувачами за умови, що вони мають достатні знання та зацікавлені у сприйнятті цієї інформації.

2

Доречність

Фінансова звітність повинна містити лише доречну інформацію, яка впливає на прийняття рішень користувачами, дає змогу вчасно оцінити минулі, теперішні та майбутні події, підтвердити та скоригувати їхні оцінки, зроблені у минулому.

3

Достовірність

Фінансова звітність повинна бути достовірною. Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною, якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.

4

Зіставність

Фінансова звітність повинна надавати можливість користувачам порівнювати:

  1.  фінансові звіти підприємства за різні періоди;
  2.  фінансові звіти різних підприємств.

Передумовою зіставності є наведення відповідної інформації попереднього періоду та розкриття інформації про облікову політику і її зміни.

Пригадайте:

Фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Бухгалтерська звітність - звітність, що складається на підставі даних бухгалтерського обліку для задоволення потреб певних користувачів.

Користувач фінансової звітності - юридична чи фізична особа, яка потребує інформації про діяльність підприємства для прийняття рішень.

Принцип дохідливості означає, що звітність слід складати на загальноприйнятій мові, зрозумілій не тільки обліковим працівникам, але й іншим зацікавленим особам. При цьому передбачається, що назви статей форм звітності повинні бути короткими, відповідати своєму внутрішньому змісту та не допускати подвійних тлумачень.

Принцип доречності полягає в тому, що звітність повинна складатись, виходячи з інтересів користувачів. Зрозуміло, що кожній окремій категорії користувачів необхідна різна інформація для вирішення різних задач. Так, адміністрація вимагає інформацію в інтересах забезпечення оперативного управління підприємством, власник - для контролю за діяльністю органів управління, податкова служба - для перевірки дотримання податкового законодавства. Кредитори ж мають на меті перевірити платоспроможність підприємства, щоб отримати гарантію виконання зобов'язань. Але основним та домінуючим мотивом є захист власних інтересів користувачів. Це і визначає основні принципи побудови звітності (рис. 5.1).

Рис. 5.1. Основні принципи побудови звітності

До внутрішніх користувачів звітності відноситься вище керівництво підприємства, загальні збори учасників, а також керуючі відповідними рівнями, що за даними звітності визначають правильність прийнятих управлінських рішень та ефективність структури капіталу, визначають основні напрямки дивідендної політики, складають прогнозні форми звітності та здійснюють попередні розрахунки фінансових показників майбутніх звітних періодів, оцінюють можливості злиття з іншими підприємствами чи його придбання, структурної реорганізації тощо.

Принцип достовірності означає, що звітність повинна складатись з такою повнотою і правдивістю, яка б відповідала реальному стану справ на підприємстві. Саме реальність звітності забезпечує прийняття керівником оптимального рішення. Про повноту звіту свідчить той факт, що не може бути виключена жодна з існуючих позицій і не вводяться надумані. При цьому враховується наступне: в звітності відображається тільки та інформація, яка відома по закінченню фінансового року або надійшла в процесі складання річного звіту.

Принцип зіставності. Ця вимога, на відміну від попередніх, ілюструє зв'язок між звітними формами за суміжні періоди. Для того, щоб зрозуміти тенденції господарської діяльності, потрібно порівняти стан статей за декілька різних періодів. При цьому вибрані методи вартісної оцінки балансу можуть бути змінені тільки у виняткових випадках, так як вартісні показники поточного року повинні бути пов'язані з показниками попереднього.

Принципи підготовки фінансової звітності. Враховуючи розглянуті вище якісні характеристики фінансова звітність підприємства формується з дотриманням наступних принципів:

  1.  автономності підприємства, за яким кожне підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від власників. Тому особисте майно і зобов'язання власників не повинні відображатись у фінансовій звітності підприємства;
  2.  безперервності  діяльності,  що передбачає оцінку активів зобов'язань підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме далі;
  3.  періодичності, що припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності;
  4.  історичної (фактичної) собівартості, що визначає пріоритет оцінки активів, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;
  5.  нарахування та відповідальності доходів і витрат, за яким для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності в момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошей;
  6.  повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі;
  7.  послідовності, який передбачає постійне із року в рік застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики повинна бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;
  8.  обачності, згідно з яким методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів та доходів підприємства;
  9.  превалювання змісту над формою, за яким операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;
  10.  єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці.

Для того, щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, вона повинна містити дані про:

  1.  підприємство;
  2.  дату звітності та звітний період;
  3.  валюту звітності та одиницю її виміру;
  4.  відповідну інформацію щодо звітного та попереднього періоду;
  5.  облікову політику підприємства та її зміни;
  6.  консолідацію фінансових звітів;
  7.  припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності;
  8.  обмеження щодо володіння активами;
  9.  виявлені помилки минулих років та пов'язані з ними коригування;
  10.  переоцінку статей фінансових звітів;
  11.  іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).

Інформація про підприємство, яка підлягає розкриттю у фінансовій звітності, включає:

  1.  назву,   організаційно-правову   форму   та   місцезнаходження підприємства (країну, де зареєстроване підприємство, адресу його офісу);
  2.  короткий опис основної діяльності підприємства;
  3.  назву органу управління, у віданні якого перебуває підприємство або назву його материнської (холдінгової) компанії;
  4.  середню чисельність персоналу підприємства протягом звітного періоду.

Бухгалтер повинен прослідкувати, щоб кожний фінансовий звіт містив дату, на яку наведені його показники, або період, який він охоплює.

У фінансовій звітності повинна бути вказана валюта, в якій відображені елементи звітності, та одиниця її виміру. Якщо валюта звітності відрізняється від валюти, в якій ведеться бухгалтерський облік, то бухгалтер в наказі про облікову політику повинен передбачити, а в Примітках до фінансової звітності розкрити причини цього та методи, що були використані для переведення фінансових звітів з однієї валюти в іншу.

Незалежно від обумовленої облікової політики і прийнятої на підприємстві системи обліку при складанні звітності необхідно суворо дотримуватись черговості закриття (виведення оборотів і обчислення сальдо) синтетичних рахунків і субрахунків.

Порядок підготовки фінансової звітності представлений нижче (див. рис. 5.2).

Пробний баланс складають після відображення в обліку всіх операцій за звітний рік, а також результатів перевірок, інвентаризацій, розподілень, списань і калькуляцій. Він потрібний для того, щоб переконатися, що рознесення всіх виправних, розподільчих і коригуючих проводок зроблено правильно, що на рахунках допоміжних виробництв залишилось сальдо, яке дорівнює вартості незавершеного виробництва, що на рахунках витрат майбутніх звітних періодів, резервів і незавершеного виробництва залишились суми, підтверджені інвентаризаційними описами, а рахунок загальновиробничих витрат закрито. Якщо це все так, то можна розпочати калькуляцію собівартості продукції основного виробництва.

Рис. 5.2. Основні етапи підготовки фінансової звітності

6. Загальні принципи організації надання фінансової звітності

Порядок підписання бухгалтерських звітів. Бухгалтерська звітність підписується керівником і головним бухгалтером (бухгалтером) підприємства (п. 1 ст. 11 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні").

При виготовленні підприємством бланків форм фінансової звітності можливе включення (друкування) тільки тих статей активів, капіталу, зобов'язань, інших показників типових форм, дані про які випливають із результатів діяльності цього підприємства, при цьому зберігається їх нумерація, зазначена на типових формах фінансової звітності, затверджених Міністерством фінансів України.

Терміни надання фінансової звітності. Фінансова  звітність супроводжується листом підприємства, організації з інформацією про склад фінансової звітності, яка подається (надсилається) адресатам.

На підприємствах, де бухгалтерський облік ведеться централізованою бухгалтерією, спеціалізованою організацією або бухгалтером-спеціалістом, звітність підписується керівником підприємства, централізованої бухгалтерії або спеціалізованої організації або бухгалтером-спеціалістом, що веде бухгалтерський облік.

Головний бухгалтер повинен заздалегідь визначити коло користувачів, яким подаватиметься звітність. Підприємства зобов'язані подавати квартальну та річну фінансову звітність органам, до сфери управління яких вони належать, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів тощо. Органам виконавчої влади та іншим користувачам фінансова звітність подається відповідно до чинного законодавства. Термін подання фінансової звітності встановлюється Кабінетом Міністрів України.

При організації подання звітів потрібно врахувати, що відкриті акціонерні товариства, підприємства-емітенти облігацій, банки, довірчі товариства, валютні та фондові біржі, інвестиційні фонди, інвестиційні компанії, кредитні спілки, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії та інші фінансові установи зобов'язані не пізніше 1-го червня наступного за звітним року оприлюднювати річну фінансову звітність та консолідовану звітність шляхом публікацій у періодичних виданнях або розповсюдження її у вигляді окремих друкованих видань.

Організація подання звітності підприємства, що ліквідується, має свої особливості. У разі ліквідації підприємства ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс та у разі, передбачених законодавством, публікує його протягом 45 днів.

Терміни подання та склад звітності в залежності від суб'єкту господарювання вказані у табл. 6.1.

Таблиця 6.1.. Терміни подання та складання звітності

Суб'єкти господарювання

Склад звітності

Терміни подання звітності

Окремі юридичні особи (крім суб'єктів малого підприємництва)

Баланс,

Звіт про фінансові результати,  

Звіт про рух грошових коштів,

Звіт про власний капітал,

Примітки до фінансової звітності

Не пізніше 20-го лютого року, що настає за звітним

Суб'єкти малого підприємництва

Баланс,

Звіт про фінансові результати

Те ж

Материнські підприємства

Консолідована звітність у складі: Балансу,

Звіту про фінансові результати,

Звіту про рух грошових коштів,

Звіту про власний капітал,

Приміток до фінансової звітності

Визначаються власниками, але не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним

Датою подання фінансової звітності (крім консолідованої) вважається день її фактичної передачі адресату, а в разі відправлення її поштою - дата отримання адресатом. У випадку якщо дата подання припадає на неробочий день, термін переноситься на перший робочий день після вихідного.

Термін подання підприємством фінансової звітності у межах, визначених пунктами 5-11 Порядку подання фінансової звітності, (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 р. № 419, зі змінами і доповненнями), встановлює Міністерство або інший орган виконавчої влади, що входить до сфери управління майном підприємства комунальної власності.

Для забезпечення своєчасності подання звітності доцільно складати табелі звітності

Табель зовнішньої фінансової та статистичної звітності підприємства

Назва

Форма

Строк подання

Відповідальна особа

Спосіб відправлення

Адреса подання

Примітка

Табель внутрішньої фінансової та управлінської звітності

Назва

Форма

Строк подання

Відповідальна особа

Спосіб відправлення

Від кого надходить звітність

Примітка

Складання та подання статистичної та податкової звітності є важливою ділянкою роботи бухгалтера.

Перелік форм статистичної звітності затверджується Державним комітетом статистики України.

Перелік форм податкової звітності залежить від системи оподаткування, обраної підприємством, і тривалості звітного періоду.

      7. Порядок виправлення помилок у звітності

Між звітною датою (31.12), датою подання (не пізніше 20.02. наступного за звітним року) і датою затвердження фінансової звітності є проміжок часу, протягом якого можуть відбуватися події, здатні вплинути на облікові ціни та облікову політику. Як наслідок, може виникнути необхідність у виправленні помилок, допущених у попередніх звітних періодах.

Порядок виправлення помилок, внесення та розкриття інших змін у фінансових звітах регламентується П(С)БО 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах".

Норми П(С)БО 6 застосовуються для фінансової звітності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (надалі - підприємства) усіх форм власності (крім бюджетних установ).

До моменту подання фінансової звітності можливі таки варіанти виявлених помилок:

  1.  на рахунках бухгалтерського обліку неправильно відображено господарську операцію;
  2.  господарську операцію відображено правильно, але суму завищено або занижено;
  3.  господарську операцію не відображено в бухгалтерському обліку;
  4.  господарську операцію відображено неправильно в облікових регістрах (відомостях, журналах-ордерах).

Для усунення виявлених помилок необхідно перевірити, чи правильно здійснено ряд процедур до подання звітності (рис. 7.1.).

Рис. 7.1.. Порядок виправлення помилок

У разі неправильного відображення господарської операції в бухгалтерському обліку перевіряють правильність відображення аналогічної операції, але методом сторно. Після цього перевіряють правильність відображення операції, яке б достовірно відображало здійснену господарську операцію.

Якщо відображено господарську операцію з неправильною сумою, то встановлюють правильність відображення завищеної суми методом сторно, а заниженої - проведенням додаткової операції.

У разі виявлення факту невід ображення господарської операції необхідно, насамперед, відобразити її, а потім перевірити правильність відображення.

Неправильно відображена господарська операція в облікових регістрах має коригуватися аналогічною операцією методом червоного сторно та відображенням додаткової операції, яка б правильно відображала зміст подій, що відбуваються на підприємстві.

Після внесення виправлень допущених помилок фінансова звітність відображає достовірну інформацію і не підлягає коригуванню.

Виправлення помилок, допущених у попередніх звітних періодах і виявлених у поточному періоді, регламентується пунктами 4 і 5 П(С)БО 6. При цьому виправлення помилок, допущених при складанні фінансових звітів у попередніх періодах, здійснюється шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року.

За період між датою складання та завершення підготовки Балансу відбуваються подїї, які прямо чи опосередковано впливають на діяльність підприємства. Якщо відбуваються значні події, то з часом це призводить до того, що фінансова звітність втрачає оцінку реального стану активів і зобов'язань, а її користувачі не мають можливості правильно і достовірно оцінити діяльність підприємства.

 

                                  Висновок

Аналізуючи результати проведеної роботи можна зробити висновки, що бухгалтерський облік є поєднуючою ланкою між господарською діяльністю і особами, які приймають рішення, є своєрідною "мовою бізнесу" Всі учасники ринку, займаючись бізнесом, бажають знати, скільки вкладають в діло, скільки витрачають, скільки віддають державі у вигляді податків, а скільки коштів залишається у їх особистому розпорядженні. Джерелом цієї інформації яку потребують постійно є правильне ведення бухгалтерського обліку, без чого неможливо:

-  забезпечити контроль за наявністю та рухом майна і раціональним використанням всіх видів ресурсів;

- своєчасно попереджати негативні факти в господарській діяльності, виявляти та мобілізувати резерви, розробляти заходи щодо їх використання;

-  одержувати повну та правдиву інформацію про господарські процеси та фінансові результати діяльності;

-  правильно розраховуватися з фінансовими органами.

В результаті виконаної роботи були систематизовані знання з бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Було набуто практичні навички щодо організаціїї облікового процесу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.   Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції від 22.05.97 р.№283/97-ВР

2.   Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97-ВР

3.Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181-111

4.Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р.№996-Ж

5.Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затверджене наказом МФУ від 31.03.99 р. № 87.

6.Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затверджене наказом МФУ від 27.04.2000 р. № 92.

7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 14 "Оренда", затверджене наказом МФУ від 28.07.2000р. №181.

8.Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 19 "Об'єднання підприємств", затверджене наказом МФУ від 07.07.99 р. № 163.

9. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій України, затверджена наказом МФУ від 30.11.99р. №291.

10. Бухгалтерський облік в Україні: Навчальний посібник. Нормативно-практичні матеріали/ Заред. Р .Хом'яка.- Львов:Інтелект-Захід, 2001. - 725.

11. Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник /за ред. проф. Ф.Ф. Бутинець. - Житомир: ЖТТІ, 2000. - 608 с;

12. Бухгалтерський   облік   і   фінансова   звітність   в   Україні:   Навчально-практичний  посібник.  За ред.  С.Ф.  Голова.   -  Дніпропетровськ:  ТОВ "Баланс-клуб", 2000.- 768 с.

13. Воробієнко А. В. "Дещо про економічну суть основних засобів" журнал "Вісник податкової служби України" 2005 рік № 17

14. Кужельний М.В., Лінник В.Т. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. -К.:КНЕУ,2001.-334с

15. Пархоменко В.М. Бухгалтерський облік в Україні. Нормативи. Коментарі, ч.б. - Луганськ: "Футура" ДСД "Лугань", 2001. - 368 с.

16. Сопко В.В. Бухгалтерський облік: Навчальний посібник.-3-те вид., перероб. і доп.-К.: КНЕУ, 2000. - 578 с.

17. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України: Підр. Для студентів вищ. навч. закл. економ, спец. - 5-те вид. допов. і перероб. - К.: А. С. К., 2000. - 784.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

16102. Разработка специализированных средств человеко-компьютерного интерфейса. Обучение навыкам работы на компьютере с использованием прототипа данного интерфейса 5.69 MB
  В интерактивных (особенно визуальных) системах потребителем (визуальной) информации является, прежде всего, другой человек. Компьютер же при использовании визуальных методов представления вводимой информации в любом случае получает простые команды на выполнение той или иной операции.
16103. Органи державної влади України 3.44 MB
  Найбільша увага приділяється проблемам органів законодавчої влади в механізмі здійснення державної влади та проблемам органів виконавчої і судової влади, їх структури, функцій та форм діяльності, здійсненню парламентської, адміністративної і судової реформ.
16104. Право соціального забезпечення 2.21 MB
  У навчальному посібнику на основі чинного законодавства України та відповідно до програми курсу «Право соціального забезпечення» розглядаються питання правового регулювання соціального захисту громадян в Україні.
16105. Виявлення та ліквідація підпільних лабораторій з виготовлення наркотичних засобів та психотропних речовин 168 KB
  Г. В. Пасічник М С. Хруппа В. М. Жмінько та ін. Виявлення та ліквідація підпільних лабораторій з виготовлення наркотичних засобів та психотропних речовин: Метод. рекомендації. К.: РВВ МВС України 2000. 35 с. У методичних рекомендациях дано кримінолопчне визначення понят
16106. Українська державність у 1917-1919рр 1.57 MB
  У книзі висвітлюється історія формування, розвитку та падіння першої у XX ст. Української держави, пов’язаних з цим соціальних процесів, культурних перетворень та політичних подій. Головна увага приділяється розгляду періоду гетьманування П. Скоропадського, під час якого Україна перетворилася на справжній державний органам з усіма властивими йому ознаками та атрибутами
16107. Адміністративна діяльність: Навчальний посібник 167 KB
  Забезпечення належного громадського порядку в країні, який відповідав би вимогам сучасного періоду, є однією з важливих функцій держави. У здійсненні цієї функції беруть участь всі державні органи, посадові особи та громадяни. Важлива роль у забезпеченні виконання цієї функції відводиться органам внутрішніх справ, для яких, згідно з їх правовим положенням, громадський порядок в країні - є головне завдання
16108. Кримінальне право України 2.01 MB
  Як самостійна галузь права кримінальне право являє собою сукупність юридично закріплених норм, що визначають загальні принципи, умови і підставу кримінальної відповідальності й покарання, а також встановлюють, які суспільно небезпечні діяння є злочинними і які види та межі покарань застосовуються до осіб, що їх вчинили
16109. Основи адміністративного менеджменту 3.21 MB
  Подано матеріал з основ управлінської діяльності і, зокрема, про особливості адміністративно-державного управління. Розглянуто основні функції управління, питання прийняття стратегічних рішень. Висвітлено систему та сучасний досвід адміністративно-державного управління у країнах з федеральною (Німеччина, США) та унітарною (Франція, Великобританія) формою державного устрою. Розглянуто перспективи формування української школи державного адміністрування.
16110. Комерційне право 2.84 MB
  Книга загострює увагу на найбільш актуальних проблемах підприємництва, спрямована на поєднання в процесі навчання теорії і практики. Практикум містить методичні вказівки для підготовки та проведення занять з курсу «Комерційне право», практичні поради, ситуаційні завдання, основою яких є реальні судові прецеденти...