86087

Психологічний вплив у професійному спілкуванні працівників ОВС

Лекция

Психология и эзотерика

У сучасній психологічній науці не існує єдиного розуміння поняття психологічного впливу. Психологічний вплив є одним із численних видів впливу, поряд з ним існують фізичний, правовий, економічний, педагогічний та будь-які інші різновиди впливів.

Украинкский

2015-04-02

145.5 KB

5 чел.

Тема №3.

Психологічний вплив у професійному спілкуванні працівників ОВС

План лекції:

1. Поняття і структура психологічного впливу

2. Типології стратегій психологічного впливу

3. Класифікації методів психологічного впливу у правоохоронній діяльності.

4. Правомірний психологічний вплив на осіб, які протидіють розслідуванню.

Література:

Основна:

  1.  Андросюк В. Г. Психологія слідчої діяльності : навч. посіб. / В. Г. Андросюк. – К. : АВС, 1994. – 106 с.
  2.  Андреева Г. М. Социальная психология : учеб. для студентов вузов / Г. М. Андреева. – М. : Аспект Пресс, 2002. – 378 с.
  3.  Бандурка А. М. Юридическая психология : монография / А. М. Бандурка, С. П. Бочарова, Е. В. Землянская. – Х. : ТИТУЛ, 2006. – 752 с.
  4.  Васильев В. Л. Юридическая психология : учебник / В. Л. Васильев. – СПб. : Питер, 2008. – 656 с.
  5.  Коновалова В. Е. Допрос: тактика и психология : монография / В. Е. Коновалова. – Х. : изд. СПД, 2006. – 176 с.
  6.  Корольчук М. С. Соціально-психологічне забезпечення діяльності в звичайних та екстремальних умовах : навч. посіб. для студентів ВНЗ / М. С. Корольчук, В. М. Крайнюк. – К. : Ніка-Центр, 2006. – 580 с.
  7.  Обран-Лембрик Л. Е. Соціальна психологія : підручник : У 2 кн. Кн.1: Соціальна психологія особистості і спілкування / Л. Е. Обран-Лембрик. – К. : Либідь, 2004. – 576 с.
  8.  Прикладная юридическая психология : учеб. пособ. для вузов / под. ред. проф. А. М. Столяренко. – М. : ЮНИТИ–ДАНА, 2001. – 639 с.
  9.  Професійна психологія в органах внутрішніх справ. Загальна частина : курс лекцій / В. Г. Андросюк, Л. І. Казмиренко, Г. О. Юхновець, В. С. Медведєв. – К. : АВС, 1995. – 111 с.
  10.  Психологічне забезпечення оперативно-службової діяльності працівників міліції : у 2 ч. Ч. 1: Професійно-психологічна підготовка працівників оперативних підрозділів : навч.-метод. посіб. / Александров Д. О., Андросюк В. Г., Казмиренко Л. І. та ін. – К. : НАВСУ, 2003. – 124 с.

Додаткова:

  1.  Варій М. Й. Психологія особистості : навч. посіб. / М. Й. Варій – К. : Центр учбової літ-ри, 2008. – 592 с.
  2.  Еникеев М. И. Юридическая психология : учеб. для вузов / М. И. Еникеев. – М. : НОРМА–ИНФРА, 1999. – 517 с.
  3.  Максименко С. Д. Загальна психологія : навч. посіб. / С. Д. Максименко. – К. : Центр учбової літ-ри, 2008. – 272 с.
  4.  Психология и педагогика в правоохранительной деятельности : учеб. пособие / под ред. канд. юрид. наук, доц. И. Д. Мариновской. – М. : Центр юрид. лит-ры Щит, 2001. – 240 с.
  5.  Психологія : підручник / Ю. Л. Трофімов, В. В. Рибалка, П. А. Гончарук та ін. ; за ред. Ю. Л. Трофімова. – К. : Либідь, 1999. – 558 с.
  6.  Светлов В. А. Конфликт: модели, решения, менеджмент / В. А. Светлов. – СПб. : Питер, 2005. – 540 с.
  7.  Столяренко А. М. Юридическая педагогика : курс лекций / А. М. Столяренко. – М. : Экмос, 2000. – 496 с.
  8.  Столяренко Л. Д. Основы психологии / Л. Д. Столяренко. – Ростов н/Д : Феникс, 1997. – 736 с.

Текст лекції:

1. Поняття, структура, методи і принципи психологічного впливу.

У сучасній психологічній науці не існує єдиного розуміння поняття психологічного впливу. Психологічний вплив є одним із численних видів впливу, поряд з ним існують фізичний, правовий, економічний, педагогічний та будь-які інші різновиди впливів.

До структури психологічного впливу відносяться такі складові:

Суб’єкт впливу – працівник оперативного підрозділу або психолог, який свідомо здійснює певні оперативно-розшукові заходи.

Об’єкт впливу – окрема людина або група людей у ролі підозрюваного, обвинуваченого і т.ін.

Мета впливу – визначений аспект об’єкта впливу, що повинен перейти з нинішнього свого стану в бажаний, очікуваний стан.

Дія впливаючого – процеси, що призводять до зміни психологічних параметрів об’єкта впливу.

Наслідок впливу – досягнення (або недосягнення) його мети, а також наслідки, що не входили в наміри впливаючого.

Цілеспрямована дія (вплив) має місце лише у випадку, якщо в наявності є всі перераховані складові частини структури впливу.

2.  Типології стратегій психологічного впливу.

Сучасні психологи пропонують декілька типологій стратегій впливу на людину, основними критеріями в яких є ставлення до партнера за спілкуванням як до суб’єкта або як до об’єкта.

Є.Л. Доценко пропонує особисту шкалу рівнів установок на взаємодію від об’єктивного полюсу до суб’єктивного. Об’єктивний полюс характеризується відношенням до партнера по спілкуванню як до засобу, об’єкта, знаряддя досягнення особистісних цілей. Суб’єктивний полюс констатує відношення до партнера по спілкуванню, як до цінності, та характеризується установкою, що спрямована на розвиток діалогу та співпраці. Автор виокремлює п’ять рівнів установок на взаємодію у міжособистісних відносинах: домінування, маніпуляцію, суперництво, партнерство і співдружність.

1. Домінування характеризується формуванням відношення до партнерів по спілкуванню як до засобу досягнення особистих цілей, ігнорування їхніх інтересів та намірів. Відношенням між учасниками взаємодії на такому рівні притаманні відверті, без маскування, потяги до одержання однобічної користі та наміри оволодіння, пригнічення опонента, формування покори з його боку. Застосовуються як відверте навіювання так і накази.

2. Маніпулюванняце скрита форма впливу, яка використовується для досягнення однобічного виграшу. Найбільш частими способами впливу на цьому рівні стають провокування, обман, інтрига та натяк. Кінцева спрямованість маніпулятивного впливу диктується прагненням маніпулятора перекласти відповідальність за ситуацію на свою жертву. Засоби маніпулятивного впливу Є.Л. Доценко групує у відповідності до головних ознак маніпуляції:

- таємний характер маніпулятивного впливу забезпечується багатовекторністю впливу, тобто вирішенням одночасно декількох завдань. Наприклад, відволікання уваги об’єкта впливу, підвищення особистої значущості у його очах, ізолювання об’єкта з боку інших людей та ін.;

- для здійснення психологічного тиску можуть бути використані такі засоби: перехоплювання ініціативи, введення своєї теми бесіди, скорочення часу для прийняття рішення, особисте рекламування та натяк на поширені зв’язки та можливості, апелювання до присутніх та ін.;

- проникнення до психічної сфери об’єкта маніпулювання здійснюється за допомогою використання психічного автоматизму – такої структурно-дінамічної будови, активізація якої може призвести до стандартного наслідку будь-то мотиваційна напруга чи якась дія. Так “струнами душі” можуть бути будь-які значущі мотиви: невисокий зріст, хвороби, повнота, хобі, цікавість та ін. Зачіпляючи різні інтереси та потреби адресата, маніпулятор достатньо довгий час тримає його у межах своїх можливостей та здійснює на нього вплив;

- експлуатація особистих якостей об’єкта маніпуляції передбачає імітацію процесу прийняття рішення ним самим. Перший крок – створювання стану конкуренції мотивів. Другий – зміна збуджувальної сили конкуруючих мотивів, тобто зміна цінностей одного з них, керування оцінкою вірогідності досягнення мети.

3. Суперництво. Партнер по взаємодії уявляється небезпечним та непередчуваним, силу якого необхідно враховувати. Інтереси другого враховуються в тій мірі, у якій це диктується задачами боротьби з ним. Засобами ведення такої боротьби можуть бути окремі види “тонкої” маніпуляції, чергування відкритих та закритих прийомів впливу, тимчасові тактичні угоди.

4. Партнерство базується на формуванні відношення до партнера по спілкуванню як до рівного, думку якого необхідно враховувати. Рівноправні або обережні відносини, узгодженість своїх інтересів та намірів. Головні засоби впливу базуються на договорі, який, з одного боку, виступає засобом об’єднання, а з іншого – засобом здійснення тиску.

5. Співдружність. На цьому рівні взаємодії формується позитивне відношення до партнера як до самоцінності. Виявляються потяги до сумісної діяльності, об’єднання зусиль для досягнення близьких або співпадаючих цілей. Головним інструментарієм взаємодії виступає згода (консенсус).

Сидоренко Є.В. відстоює своє бачення впливу на особистість і розділяє види впливу на конструктивні і неконструктивні, використовуючи критерії симетрії. За умови неконструктивних видів впливу одна людина прагне уподібнити почуття чи дії іншої до своїх планів, задумів, бажань, почуттів чи дій. Особливість конструктивного впливу у тому, що уподібнення партнерів один одному відбувається за згодою обох.

Серед психологічних засобів впливу Є.В. Сидоренко виділяє переконання, контраргументацію і конфронтацію. Він також відзначає, що, незалежно від виду і способу впливу, останній завжди диктується власними потребами людини.

3. Класифікації методів психологічного впливу у правоохоронній діяльності.

Під психологічними методами впливу на особистість у правоохоронній діяльності розуміють способи впливу на психіку правопорушника, потерпілого чи свідка з метою спонукання їх до давання показань із приводу обставин правопорушення.

Питання про класифікацію методів психологічного впливу, які застосовуються у правоохоронній діяльності, на сьогодні ще не достатньо опрацьоване, хоча активно розглядається. Багато авторів обмежуються виділенням і описом декількох груп методів психологічного впливу, які не відображають існуючу ситуацію.

Так, А.В. Дулов рекомендує до застосування у професійній діяльності наступні методи: надання інформації, переконання, постановка та варіювання розумових завдань, навіювання.

Метод надання інформації – цілеспрямоване передавання повідомлень про факти, події з метою збагачення іншої людини знаннями та задоволення його допитливості. Сутність методу полягає в тому, що заздалегідь зібрана інформація включає в інтелектуальні, емоційні, вольові процеси особу, на яку здійснюється вплив. Ця інформація обмірковується та переробляється особою, що приводить до досягнення конкретної, запланованої мети впливу.

Зворотною стороною методу передавання інформації є її приховування. Працівник правоохоронних органів, володіючи даними, що викривають правопорушника, свідка або потерпілого та свідчать про їхню брехню, не використовує ці знання до певного часу. У перелічених вище осіб складається ілюзія та хибне уявлення про справжню мету слідчого, що, у свою чергу, може породжувати переоцінку своїх можливостей та також прояви необережності зі свого боку. Протидіюча сторона у цьому випадку стає більш відвертою та уразливою, що допомагає слідчому виявити необхідну інформацію. При використанні цього методу впливу необхідно враховувати такі фактори:

- умови передавання інформації, які повинні забезпечувати концентрацію уваги особистості конкретно на цій інформації;

- способи передавання інформації. Для цього можуть бути використані усна й письмова мови; різноманітні документи, рисунки, схеми, графіки тощо;

- форма передавання інформації. Відомо, що форма передання інформації по-різному збуджує розумову діяльність, тому й використовується для індивідуального впливу на особистість. Інформація може бути передана різними граматичними формами такими як: питальна, стверджувальна, заперечна;

- визначений порядок, швидкість та послідовність надання інформації.

Встановлено, що сила впливу інформації визначається її логічною послідовністю, несподіваністю пред’явлення, роллю у розумових процесах конкретної особи та відношенням до цієї інформації.

Метод передачі інформації тісно пов’язаний з методом переконання. Необхідність взаємодоповнення цих методів завжди виникає у ситуаціях, коли після надання інформації об’єкту впливу в нього наступає стан розгублення. У цьому випадку переконання допомагає прийняттю необхідного рішення. Під переконанням розуміють, з одного боку, різнорівневий вплив на особистість з метою формування у неї окремих якостей та викорінення інших, з іншого – спонукання до певної діяльності. Головними складовими переконання є інформування (розповідь), роз’яснення, доказ, спростування та бесіда.

Вплив здійснюється не тільки за допомогою надання позитивної інформації але й у вигляді питання – розумового завдання. Тоді йдеться про застосування такого методу психологічного впливу, як постанова та варіювання розумових задач. Головним змістом цього методу є постанова певних завдань з метою спрямування розвитку розумових процесів осіб, на яких працівники правоохоронних органів спрямовують вплив. Вплив здійснюється: 1) засобами визначення завдання (питання); 2) спрямованістю розумових процесів у наслідок визначення та постановки питання; 3) здійсненням допомоги у вирішенні визначеного розумового завдання. За допомогою постановки розумових задач збуджується процес аналізу своїх вчинків, дій, що є неодмінною умовою для прийняття певних вольових рішень, зміни ставлення до своєї поведінки, дії. Цей метод використовується при викритті хибних показань.

До теперішнього часу у юридичній психології та інших науках суперечним залишається питання про можливість застосування протягом розслідування методу навіювання. Такі автори, як А.В. Дулов, О.Р. Ратінов, Ю.В. Чуфаровський, вважають за можливе залучення навіювання до психологічного арсеналу правоохоронців. Навіювання як метод впливу на особистість – це психологічний вплив, що сприймається об’єктом без належного контролю свідомості. Такий вплив засновано на специфічній якості людської психіки в сугестивності, тобто здатності сприймати навіювання. Особливість сугестії виявляється в тому, що вона впливає на поведінку об’єкта впливу непомітно для нього. Безконтрольно проникнувши в психіку, навіювана ідея реалізується у вигляді вчинку. Разом з тим сама людина оцінює свої дії, як звичайні і звичні. Для того, щоб застосовувати засоби навіювання, необхідним є вміння виокремлювати людей сприйнятливих до навіювання, та виявлення стану, у якому результат навіювання буде максимальним. Виходячи з вчення І.П. Павлова, ефект навіювання полягає в концентрації сильних змін у певній ділянці головного мозку за умови загальмованості інших ділянок головного мозку. Виходячи з цього вчення, модель навіювання виявляється такою: введення спонукальної ідеї на тлі притуплення свідомості і зниження критичності з боку об’єкта. Щоб забезпечити навіювання “необхідно помістити” особу в специфічний фоновий стан, у якому б вона була глухою до всього, крім слів того, хто навіює.

Б.Ф. Водолажський, М.П. Гутерман, М.В. Костицький, Ю.В. Чуфаровський з метою впливу на особистість правопорушника, окрім вище перелічених методів, вважають виправданим використання таких методів: рефлексії, метод прикладу та психологічних “пасток”. Вони вказують на те, що ці методи найбільш прийнятні і дієві у практиці розслідування злочинів.

Метод рефлексії – особистий самоаналіз, міркування людини про особисту поведінку та душевний стан. Суттю цього методу є те, що правоохоронець, намагаючись уявити себе на місці правопорушника або іншої зацікавленої особи, аналізує його дії та формулює висновки, виходячи зі свого сприйняття ситуації. Цей метод має достатньо високий рівень результативності тоді, коли слідчий володіє необхідною інформацією про особистість правопорушника та вчинений ним злочин.

Метод прикладу має на меті збудження думок, бажань об’єкта впливу змінитися та стати в чомусь таким, як його “опонент” тобто слідчий. Таке явище має психологічне підґрунтя, що базується на одній з особливостей психіки людини – особливості наслідування. Тобто коректні дії слідчого можуть справити дисциплінуючий вплив на супротивний бік при взаємодії.

Метод психологічних “пасток”. У психологічній та юридичній літературі дотепер з’являються неоднозначні висловлювання щодо допустимості й правомірності такого роду прийомів, але багато авторів вважають їхнє застосування можливим та доцільним. Ця проблема ускладнена тим, що у поняття психологічні “пастки” вкладається різний зміст. Так, О.Я. Баєв визначає їх як специфічний науковий експеримент. М.В. Костицький вважає, що цей метод полягає в постановці до підозрюваного, несумлінного свідка чи потерпілого контрольних питань. А.М. Ларін вказує, що використання цих методи базується на неповному чи помилковому уявленні обвинувачуваного про докази, що є в розпорядженні слідчого, і про плани останнього. Тому застосування психологічних “пасток” з боку слідчого повинне бути дуже вибірковим та обережним, таким, що переслідує конкретну мету та не порушує вимоги законодавства.

Ю.В. Чуфаровський у своїх працях також вказує на використання слідчими перелічених вище способів впливу, але, крім цього, він відзначає, що не завжди можна досягти успіху, впливаючи на людину шляхом задобрювання, поданням надії, обіцянням чогось. Часто доводиться вдаватися і до примушення. Однак, підкреслимо, що “голе” примушування, ізольоване від переконання, у багатьох випадках шкідливе. Важливо, щоб об’єкт впливу якоюсь мірою усвідомив неминучість прийнятих до нього примусових заходів. А досягти цього, як підкреслює автор, можна лише у тому випадку, коли примушуванню передує переконання.

Психологічне примушення виступає як спонукання особи до певної діяльності всупереч її бажанням. Сам факт примушення присутній і при переконанні. Однак тут об’єкт інтересу після проведення з ним роз’яснювальної роботи свідомо, без емоційного натиску з боку працівників ОВС виконує запропоноване. У процесі психологічного примушення об’єкт виконує розпорядження в стані сильного внутрішнього протесту. І тільки зовнішні обставини змушують його коритися. Найважливішою умовою застосування методу примушення є зовнішня передумова. Якщо такої передумови немає, примушення є безглуздим. В умовах слідчої діяльності такою передумовою для психологічного примушення виступає почуття страху, яке у його примітивній формі пов’язане з безумовним оборонним рефлексом і найбільш елементарно виявляється в механізмах інституту самозбереження. Відомо, що страх викликається і підсилюється, коли людина усвідомлює, а іноді і гостро переживає свою слабкість. Слідчий повинен знати цю закономірність і чітко уявляти, що на сильну людину страх впливає мало, до неї досить важко застосовувати примушення. З метою психологічного впливу на цих осіб застосовується метод навіювання. Для людини хитливої страх виступає найсильнішим попередженням. А це означає, що примушення пов’язане не тільки з зовнішніми факторами, а й, безумовно, з внутрішніми, психологічними. У такий спосіб для виникнення в особи, яка нас цікавить, почуття страху, треба, щоб ситуація усвідомлювалася й оцінювалася нею, як небезпечна. Тоді вона буде шукати вихід з цієї ситуації, і тільки тоді примушення спрацьовує в потрібному для слідчого напрямку.

У діяльності правоохоронних органів основними прийомами психологічного примушення є заборона, категорична вимога, попередження і погроза.

Заборона припускає гальмуючий вплив на особистість у вигляді заперечення імпульсивних дій та недозволеної поведінки.

Категорична вимога полягає у силі наказу та може бути ефективною тільки у випадку, коли слідчий має певний авторитет перед об’єктом впливу.

Попередження. Слідчий викликає у об’єкта впливу тривогу та на її основі – бажання запобігти негативним для об’єкта впливу наслідкам.

Погроза. Її застосування призводить об’єкт впливу до стану напруженого переживання, що породжує почуття страху.

Ми спробували об’єднати запропоновані класифікації у вигляді упорядкованої структури: відповідно до того, на які психічні явища спрямовано вплив; відповідно до позиції індивіда, на якого спрямовано вплив. Ми отримали таку схему впливу на особистість, що відображено у табл. 1.

Таблиця 1.

Засоби психологічного впливу на особистість

Сфери особистості

ВИДИ ВЗАЄМОДІЇ

Співпраця

Конфронтація та протиборство

Мотиваційна

- позитивне стимулювання;

- коректування уявлень про можливий розвиток ситуації в позитивному напрямі.

- критика;

- коректування уявлень про можливий розвиток подій в негативному напрямі;

- негативне узагальнення.

Інтелектуально-пізнавальна

- метод надання допомоги в побудуванні системи уявлень і переконань;

- навчання;

- стимулювання пізнавальних процесів.

- конкретизація уявлень індивіда про ситуацію;

- акцентування (підкреслення та посилення) позитивних боків уявлення;

- стимулювання мислення;

- дезорганізація системи уявлень і переконань;

- дезорганізація інтелектуальних процесів шляхом довгого їхнього перевантаження та створення зниженої здібності до переключення, створення навантаження на розумові процеси.

Емоційно-вольова

- схвалення вольових зусиль;

- навіювання необхідного стану;

- консультування, допомога у самомобілізації.

- вербалізація та нейтралізація мотивів;

- вольовий наказ;

- дезорганізація та демобілізація волі;

- психологічний пресинг.

4. Правомірний психологічний вплив на осіб, які протидіють розслідуванню.

Подолання протидії підслідної особи потребує високого рівню професіоналізму та володіння правомірними засобами психологічного впливу. Ці засоби чітко відрізняються від засобів психічного насильства. Законодавством заборонено застосовувати насильство, погрози та інші незаконні дії для отримання показань.

До прийомів психічного насильства відносяться підказуючі і навідні питання, погрози, необгрунтовані обіцянки, маніпуляція помилковою інформацією, використання низовинних спонук і т.п. Від фізичного насильства слід відрізняти фізичне примушення. Воно допускається законом при затриманні, взяття під варту, примусовому огляді і отриманні зразків для порівняльного дослідження.

Категорично недопустимі слідчі дії в «тактичних цілях» (наприклад, проведення очної ставки за відсутності у свідченнях істотних суперечностей).

Від засобів і прийомів неправомірного психічного насильства, повязаних з отриманням бажаних слідчому свідчень, слід відрізняти правомірні прийоми психічного примушення.

Ефективне застосування засобів і прийомів психічного примушення - основа тактичної майстерності слідчого. Все кримінальне судочинство засноване на передбачених законом примусових діях по відношенню до учасників кримінальної справи.

Прийом психічного примушення - вплив на протидіючю слідчому особу шляхом створення такої ситуації, в якій виявляється приховувана ним інформація всупереч його бажанню. Наприклад, тактично цілеспрямована система питань може виявити крім бажання допитуваної особи факти і деталі, які можуть бути відомі тільки особі, причетній до скоєння злочину.

Засіб досягнення істини є допустимим, якщо особа, що надає свідчення, залишається вільною у виборі своєї поведінки.

Суть психічного впливу в судочинстві полягає не в нагнітанні страху і не в спокушанні підслідної особи необґрунтованими обіцянками, а в переконанні його дієвими засобами в перевагах гідної, чесної поведінки.

Прийоми правомірного психічного впливу створюють психологічні умови, що полегшують протидіючій особі перехід від брехні до правди. Для цього необхідно знати дійсні мотиви відмови, подолати негативну позицію особи, що склалася, переконати її в недоцільності вибраної поведінки. При цьому слідчий впливає на позитивні якості особи. Приниження особи, висунення на передній план її негативних якостей веде до особової конфронтації, відходу індивіда від небажаного для нього спілкування.

Не зломити волю підслідної особи, а трансформувати злу волю в добру - така психологічна задача слідчого в ситуаціях протидії.

Отже, всі способи психічного впливу на тих, що проходять у справі осіб повинні бути правомірними. Використання яких би то не було прийомів психічного насильства протиправно.

Слідчому необхідно знати чітку межу між правомірними і неправомірними прийомами розслідування: психічний вплив є правомірним, якщо він не обмежує свободу волевиявлення особи, що проходить у справі, не спрямовано на вимагання бажаних слідчому свідчень.

Все те, що обмежує свободу волевиявлення обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого і свідка, завдає збитку розкриттю істини і є протизаконним.

Тактичний прийом психічного впливу на особу, що бере участь в кримінальній справі, правомірний, якщо не порушено жодну з наступних вимог. Психічний прийом не повинен:

- ґрунтуватися на непоінформованості обвинуваченого (підозрюваного) або інших осіб в правових питаннях;

- принижувати гідність особи і обмежувати свободу її волевиявлення;

- насильницькі спонукати обвинуваченого до визнання неіснуючої провини, до обмови невинних, до дачі помилкових свідчень.

Судова психологія рекомендує ряд прийомів правомірного психічного впливу в ситуаціях протидії:

- ознайомлення протидіючої особи з системою наявних доказів, розкриття їх юридичного значення, переконання в даремності протидії слідчому; роз'яснення переваг щиросердого каяття;

- створення у особи суб'єктивних уявлень про об'єм доказів, та щодо фактичної наявності доказів;

- виправлення помилкових уявлень про непоінформованість слідчого;

- створення умов для дій підслідної особи, ведучих до його викриття; тимчасове потурання прийомам, сукупність яких може мати викривальне значення;

- система пред'явлення доказів по зростаючій їх значущості, раптове пред'явлення найбільш значущих, викриваючих доказів;

- здійснення слідчим дій, що допускають їх багатозначне тлумачення підслідною особою;

- використання раптовості, дефіциту часу і інформації для продуманих контрдій протидіючої особи;

- демонстрація можливостей об'єктивного встановлення приховуваних обставин незалежно від його свідчень;

- значущий психологічний вплив на підслідного має пред'явлення йому речових доказів і розкриття їх викриваючого значення, можливостей судової експертизи;

- постановка перед підслідною особою розумових завдань, пов'язаних з логікою події, що розслідується.

Спілкування зі злочинцем часто є маніпулятивним, при якому злочинець намагається  виступити в ролі активного суб'єкта, що  контролює ситуацію. Майстерність слідчого часто полягає в тому, щоб вчасно виявити ігрову поведінку, провести викриття маніпуляції або контргру і налагодити ефективну взаємодію щодо з'ясовування істини. Для цього слідчі використовують різноманітні прийоми психологічного впливу.

На основі поглядів О.В.Сидоренко щодо психологічного впливу в спілкуванні розглянемо деякі варіанти впливу, що можуть бути застосовані слідчим у професійній діяльності.

Таблиця 2

Види впливу, що можуть мати місце при проведенні слідчо-процесуальних дій.

Види впливу

Визначення

Засоби впливу

1

2

3

1. Переконання

Свідома, аргументована дія на іншу людину або групу людей з метою зміни їхнього судження, відношення, наміру чи рішення

Ясні, чітко сформульовані аргументи, пред'явлені співрозмовнику (СР) в прийнятному для нього темпі і зрозумілій термінології (метод розгорнутої аргументації); відкрите визнання як силь-них, так і слабких сторін рішення дає можливість зрозуміти СР, що ініціатор впливу бачить обмеження цього рішення (метод двосторонньої аргументації); отримання згоди на кожному кроці доказів (метод позитивних відповідей Сократа)

2.Самопросування,

самовисування

Демонстрація своєї компетентності та кваліфікації (щоб оцінили, замітили і завдяки цьому отримати переваги) при відборі кандидатів на посаду, стажування тощо

Реальна демонстрація своїх можливостей;

показ сертифікатів, дипломів, патентів, офіційних відповідей, друкованих робіт тощо; розкриття своїх особистих цілей; формування своїх запитів і умов

3. Навіювання (сугестія)

Свідомий не аргументований вплив на людину або групу людей з метою зміни їх стану, відношення, схильності до певних дій

Володіння методом гіпнозу; особливі індивідуальні якості; особистий авторитет; використання   умов  і  оточення, які посилюють сугестію (приглушене освітлення, ритмічні звуки, ритуальні дотики та ін.); вибір партнерів, які найбільше піддаються впливу

4. Зараження

Передача свого стану або відношення іншій людині або групі, котрі  якимось чином (немає   пояснення яким) переймають цей стан або відношення. Стан може передаватись як мимоволі, так і довільно

Висока  динаміка  і   енергійність особистої поведінки; артистизм;

інтеграційне залучення партнерів; поступове нарощування інтенсивності дій;

індивідуалізований погляд в очі; торкання і тілесний контакт

5. Наслідування

Здатність визвати бажання бути подібним до себе. Така здатність може виявлятись як мимоволі, так і використовуватися довільно

Публічне визнання (популярність);Демонстрація високої майстерності; Приклад відважності, милосердя, Служіння ідеї;

новаторство; особистий «магнетизм» тяжіння; «модна» поведінка і оформлення

зовнішності; призов до наслідування

6. Схильність

Формування і розвиток у співбесідника позитивного відношення до себе

Прояви ініціатором особистої незвичайності і привабливості; демонстрація схильності, позитивного відношення, наслідування; сприятливі судження про СР; надання СР певних послуг

7. Прохання

Звернення до СР з метою задоволення потреби чи бажання ініціатора впливу

Ясне і ввічливе формулювання; прояви поваги до відмови, якщо виконання прохання незручне або суперечить особистим цілям

8. Примус

Вимога виконати розпорядження СР, яке підкріплене відкритими або при-хованими погрозами. Суб'єктивно примус пере-живається ініціатором як особистий тиск, а СР — як тиск з боку ініціатора або ж обставин

Об'ява жорстоко і немилосердно визначених   термінів   і   способів виконання роботи без будь-яких пояснень і обґрунтувань; заборона і обмеження на обговорення;

залякування  можливими  наслідками;

загроза   покаранням,   у   грубих формах — фізична розправа

9. Деструктивна критика

Висловлювання зневажливих чи образливих суджень про особистість або грубе агресивне засудження, осміювання справ і вчинків. Руйнівність такої критики в тому,  що вона не дає змогу «зберегти обличчя», відволікає сили на боротьбу з негативними емоціями, віднімає віру в себе

Приниження особистості партнера («Ти все одно не зрозумієш»); висміювання того, що людина не здатна змінити (зовнішність, соціальне і національне походження, швидкість реакцій, тембр голосу); додаткове приголомшення справедливою критикою, коли людина пригнічена невдачею

10. Ігнорування

Навмисна неувага, розсіяність до партнера, його висловлювань і дій.. Сприймається як ознака зневажливості і неповаги, однак в деяких випадках ігнорування  є тактичною формою відповіді на нетактовність партнера

Демонстративний   пропуск   слів партнера «мимо вух»; невербальна   поведінка   свідчить про неуважність;

невиконання обіцянок (або з запізненням) без пояснень; раптова зміна теми розмови

11. Маніпулювання

Скрите віл СР спонукання до переживань, певних станів, зміни відношень, рішень, дій, які необхідні для досягнення ініціатором своїх цілей. При цьому для маніпулятора важливо, щоб СР вважав ці думки, почуття, рішення і дії особистими, а не «наведеними» ззовні та признавав себе відповідальним за них

Порушення особистого простору; різке прискорення або зменшення темпу бесіди;

дратувати, дражнити («Тебе що, так легко розстроїти, знервувати, обманути, підкорити»); підохотити висловлюваннями («Навряд чи це ти зможеш зробити, ця річ занадто коштовна, щоб ти зміг купити її»);

«невинний» обман, введення в оману; замасковані під малозначимі і випадкові висловлювання оговору й брехні, які можуть бути прийняті як непорозуміння; перебільшена демонстрація своєї слабкості, недосвідченості, некомпетентності (дурості), щоб розбудити прагнення у СР допомогти, розкрити цінну інформацію; «невинний» шантаж («дружні» натяки на помилки, нагадування «старих» гріхів або особистих таємниць)

Деякі види впливу можуть використовуватися учасниками деструктивно. Особливо у випадках, коли допитувані протидіють встановленню істини. Щоб нейтралізувати деструктивний вплив допитуваних слідчий повинний мати певні знання і навички в сфері протистояння впливу. Кожному виду впливу можуть бути протипоставлені різні види протистояння, і, крім того, той самий вид протистояння може використовуватися стосовно різних видів впливу.

Таблиця 3

Види психологічного протистояння впливу.

Вид протистояння

впливу

Визначення

Контраргументація

Свідома аргументована відповідь слідчого на спробу  переконання, що спростовує або оспорює докази ініціатора впливу.

Психологічна самооборона

Застосування мовних формул та інтонаційних засобів, що дозволяють зберегти цілковите самовладання і виграти час для обмірковування подальших кроків у ситуації деструктивної критики, примушення і маніпуляції.

Інформаційний діалог

Прояснення позиції партнера і власної позиції шляхом обміну запитаннями і відповідями.

Конструктивна критика

Підкріплене фактами обговорення показань (цілей, засобів або дій) допитуваного й обґрунтування їхньої невідповідності  фактичним даним.

Конфронтація

Відкрите і послідовне протиставлення слідчим своєї позиції і своїх вимог допитуваному.

Енергетична мобілізація

Навмисна активація чинників, що виробляють,  живлять, відновлюють і підсилюють енергію; зокрема, перетворення будь-яких емоцій у гнів.

Творчість

Створення нового зразка, прикладу або моди, що зневажає впливом або долає його.

Відхилення

Прагнення уникати будь-яких форм взаємодії з ініціатором впливу.

Відмова

Висловлення адресатом своєї незгоди виконати прохання ініціатора впливу

Завдання та питання.

1. Дайте визначення поняттям «психологічний вплив», «психологічний тиск».

2. Охарактеризуйте загальні принципи використання методів психологічного впливу.

3. Розкрийте та проаналізуйте три основних стратегії впливу по Ковальову Г.А. (“імперативна”, “маніпулятивна”, “розвиваюча”).

4. Охарактеризуйте особливості установок на взаємодію у міжособистісних відносинах по Є.Л. Доценко (домінування маніпуляцію, суперництво, партнерство і співдружність).

5. Дайте визначення та розкрийте сутність методів психологічного впливу, що застосовуються слідчими у розслідуванні злочинів.

6. Дайте визначення поняттю «психологічне примушення» та розкрийте сутність  його основними прийомів.

7. В чому полягає правомірний психологічний вплив на особистість при розслідуванні злочинів?

8. Розкрийте сутність поняття «допустимий психологічний вплив»?

9. Відпрацювання протягом виконання тренувальних вправ різних способів використання методів психологічного впливу та протистояння впливу (таблиця 1,2).


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

25507. Многодетная семья 17.28 KB
  Воспитательный потенциал многодетной семьи имеет свои положительные и отрицательные характеристики а процесс социализации детей свои трудности проблемы.С одной стороны здесь как правило воспитываются разумные потребности и умение считаться с нуждами других; ни у кого из детей нет привилегированного положения а значит нет почвы для формирования эгоизма асоциальных черт; больше возможностей для общения заботы о младших усвоения нравственных и социальных норм и правил общежития; успешнее могут формироваться такие нравственные...
25508. Основные направления комплексной поддержки молодой семьи 15.66 KB
  В обоих случаях является повышение качества жизни семьи. В РФ не существует единого ведомства которая занималась бы исключительно проблемами молодой семьи.; Совершенствование налоговой политики в отношении членов молодых семей занятых трудовой деятельностью пктем установления налоговых льгот и соц выплат достаточных для удовлетворения основных потребностей молодой семьи; Обеспечение гос контроля за соблюдение законодательства в РФ в части защиты прав и интересов молодой семьи работающих члденов семьи не зависимо от формы собственности...
25509. Направления семейного воспитания (физическое, трудовое, нравственное, умственное, эстетическое) 14.12 KB
  Направление семейного воспитания Цель задачи содержание ЧТО воспитываем формируем Методы формы реализации КАК воспитываем формируем СредстваС ПОМОЩЬЮ ЧЕГО воспитываем формируем Физическое: Цели задачи  укрепление здоровья содействие физическому развитию и закаливанию детей;  совершенствование у детей умений и навыков в естественных видах движений;  привитие интереса и привычки к занятиям физической культуры и спорта. Методы: 1УГГутренняя гигиенич. Среда:  Физические упражнения  Оздоровительные силы природы  Гигиенические...
25510. Неполная семья 13.95 KB
  В больших семьях с их богатыми внутренними связями возможно перераспределение возникающих напряжений а в диадических мать ребенок отец ребенок любое событие может приобретать преувеличенное значение. Такая мать а иногда это может быть и отец очень болезненно воспринимает неизбежный кризис в своих взаимоотношениях с подростком когда первоначальный эмоциональный альянс разрушается. Это происходит в том случае если мать находится от него в сильной эмоциональной зависимости и начинает тяжело переживать его первые шаги в самостоятельной...
25511. Нормативно правовая основа реализации государственной политики в отношении молодых семей 18.2 KB
  В нашей стране отсутствует четкая и единая согласованная политика в отношении молодой семьи а попытки ее выстраивания носят случайный характер. Однако в рамках государственной молодежной политики статус молодой семьи более определен. В отдельном отделе отражены меры по государственной поддержке молодой семьи: Предусмотреть для молодых семей льготы в выделении земельных участков для индивидуального жилищного строительства при предоставлении долгосрочных кредитов на строительство и приобретение жилых домов отдельных квартир для уплаты...
25512. Конструкционные материалы, обрабатываемые давлением. Свойства материалов 200 KB
  Диаграмма фазового равновесия (диаграмма состояния) железо-углерод (иногда говорят железо-цементит) — графическое отображение фазового состояния сплавов железа с углеродом в зависимости от их химического состава и температуры.
25513. Особенности межличностной коммуникации в молодой семье 14.23 KB
  Межличностное общение в семье является ключевым моментом ее жизнедеятельности. Задачи коммуникации: естественный обмен информации согласование усилий выполнение ролей в совместной деятельности установление и развитие межличностных отношений познание партнёра и самопознание Особенностью межличностной коммуникации в семье является высокая эмоциональная насыщенность и интенсивность общения. В работах Петровской андреевой Сатир Роджерса Гордона и других выделены условия эффективного межличностного общения в семье: 1 открытость 2 высокая...
25515. планирование семьи появился в XX веке когда проблемой и процессом выбора числа детей в семье и времени их ро. 24.2 KB
  Деятельность служб планирования семьи. В широком смысле под планированием семьи понимается совокупность социальноэкономических правовых медицинских педагогических мероприятий направленных на рождение желанных детей воспитание в обществе культуры осознанного родительства достижение гармонии в браке поддержание репродуктивного здоровья населения. Термин планирование семьи появился в XX веке когда проблемой и процессом выбора числа детей в семье и времени их рождения управлять стало максимально возможно.