8613

Развитие представлений о сущности человека в истории философской мысли. Основные концепции смысла жизни

Доклад

Логика и философия

Развитие представлений о сущности человека в истории философской мысли. Основные концепции смысла жизни. Развитие представлений о сущности человека в истории философской мысли. Рассмотрение человека как особой философской темы отвечает потребности в...

Русский

2013-02-15

33 KB

78 чел.

Развитие представлений о сущности человека в истории философской мысли. Основные концепции смысла жизни.

Развитие представлений о сущности человека в истории философской мысли.

Рассмотрение человека как особой философской темы отвечает потребности в целостном подходе к его изучению. Потребность эта развивается по мере того, как интерес к человеку становится универсальной тенденцией целого ряда конкретных наук: экономики и социологии, биологии и медицины, географии и даже астрономии. Она продиктована современными тенденциями научно-технического прогресса, развитием человечества как мирового сообщества, обострением возникающих внутри этого сообщества проблем и трагически напряженным звучанием вопроса о человеческих издержках прогресса в современную эпоху. Не последнюю роль в актуализации этой темы играют также те трудности, которые непомерно осложнили жизнь значительной части людей в нашем обществе в связи с происходящими в нем в последние годы преобразованиями.

Но поскольку не существует отдельной, специальной науки о человеке, а в его комплексном исследовании участвуют различные дисциплины, все ощутимее становится необходимость интеграции наук о человеке. Задача эта не может быть решена без выявления категориального каркаса человеческой целостности, а последнее есть собственное дело философии.

Попытки разработать многомерную систему универсальных характеристик человека - приметная тенденция философских исследований последней трети XX века у нас. Большую роль при этом сыграли такие понятия, как "предметно-практическая деятельность" и человеческие "сущностные силы" (универсальные возможности и способности, реализующиеся в процессе истории). Немалое значение имело истолкование уникальности человеческого бытия, оценка его природных (биологических) предпосылок и понимание того, как человек выделился из природы.

Со второй половины XIX века, когда стало общепризнанным, что человек - продукт биологической эволюции, центральным для всей антропологической проблематики сделался вопрос об основном отличии людей от высокоорганизованных животных и о научном объяснении этого отличия.

В большинстве современных антропологических, этнографических и социальных теорий специфичное для человека нормативно-преемственное программирование поведения называется культурой. Ученые разных направлений сходятся в признании того, что именно культура, которая с детства осваивается человеческим индивидом, будучи заданной ему другими (взрослыми) представителями человеческого рода, играет решающую роль в определении человеческих поступков. Культура же признается исходным отличительным признаком и самого типа сообщества, характерного для Homo sapiens.

Основные концепции смысла жизни.

Можно выделить три подхода к вопросу о смысле жизни:

а)  пессимистический — нигилистическое отрицание смысла жизни, при котором жизнь воспринимается как бессмысленная череда страданий, зла, болезней (с закономерным финалом — смертью);

б) скептический — выражающий сомнение в смысле и значимости земного бытия;

в) оптимистический  —  признание  смысла человеческой жизни и возможности его реализации как наивысшей ценности: «Самое дорогое у человека — это жизнь...».

В античности, отличавшейся своим оптимистическим мироощущением, гедонизм, который высшим благом считал наслаждение, соответственно видел смысл жизни в стремлении к нему, а эвдемонизм, полагавший высшим благом счастье, смыслом жизни делает его достижение, в частности, путем преодоления стремления к наслаждению. По Эпикуру, безмятежность и свобода от чувства страха перед смертью и страданием есть высшее блаженство и, следовательно, смысл жизни.

Средневековая этика считала наслаждение грехом и потому требовала отречения от земных удовольствий (аскетизм), а благо видела в духовном служении Богу во имя вечного спасения, которое становилось смыслом жизни верующего человека.

В этике Возрождения вновь зазвучат гедонистические мотивы в понимании смысла жизни: он воплотится в стремлении к славе, признанию. Если имя человека прославилось среди современников, если он может надеяться, что оно не будет забыто и впредь, то его жизнь приобретает смысл уже благодаря ее отражению в сознании других.

Позднее намечаются и другие пути поиска смысла. Одна из таких новых моделей смысла жизни — власть человека над человеком, выдвинутая Т. Гоббсом в XVIII в.

В постклассической этике XIX в. эта модель была развита и обоснована немецким философом Ф. Ницше в его учении о «воле к власти». Ницше считал, что жизнь слишком регламентирована (религией, наукой, моралью), что в ней все меньше места остается геройству и величию духа и все более торжествует посредственность. Необходим нигилизм, освобождающий человека от власти духовных и социальных авторитетов. Смыслом жизни должна быть индивидуальная «воля к власти», могуществу, подчинению чужой воли своей.

Еще одна концепция смысла жизни, имевшая сторонников во все времена, но особенно утвердившаяся в эпоху создания и накопления капитала, — обладание: материальными благами, богатством, вещами, комфортом, престижем.

Конечно, было бы нелепо и нечестно отрицать значение материальных благ в жизни современного человека. Человек должен жить хорошо. Но плохо, если вещи, удобства, комфорт из средства жизни превращаются в цель существования.

И, наконец, существует концепция, согласно которой вечным смыслом человеческого бытия является любовь — любовь вообще и любовь мужчины к женщине в частности. Наиболее полно эта точка зрения впервые выразилась в философии Л. Фейербаха.

Существуют и пессимистические концепции, вообще отрицающие смысл жизни. Французский писатель Ф. Мориак приходит к выводу, что жизнь большинства людей — мертвая дорога «в никуда».


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

80484. УТВОРЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ РАДЯНСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ. ДЕРЖАВА І ПРАВО УСРР В РОКИ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ВІЙНИ І ВОЄННОЇ ІНТЕРВЕНЦІЇ 122.5 KB
  Радянське державне будівництво в Україні в умовах громадянської війни та воєнної інтервенції весна 1918 кінець 1920 рр. в Україні розгорталися в загальному контексті громадянської війни на території Росії. Під час збройної боротьби на політичну арену вийшли різноманітні отамани діяльність яких стала однією з характерних рис громадянської війни в Україні. Більшовики спираючись на допомогу радянської Росії докладали чимало зусиль щоб відновити в Україні радянську владу.
80485. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ ЛАД І ПРАВО УКРАЇНИ В ПЕРІОД З ПОЧАТКУ XX ст. до 1917 року 27.16 KB
  Кожний стан поділявся на групи становища які мали особливі тільки їм надані законом права та обов\'язки. У Луганську та Катеринославі Ради розпустили міські думи і провели роботу по підготовці виборів нового складу цих органів на засадах загального та рівного виборчого права. Вона містила норми про права підданих яких не було в попередніх редакціях Основних законів. Джерела права.
80486. УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ДЕРЖАВНІСТЬ (листопад 1917 — квітень 1918 рр.) 49.43 KB
  Центральна Рада вважала що в такій ситуації можливий єдиний вихід щоб вона стала дійсною фактичною крайовою владою це утворення Української Народної Республіки. Особливе місце в структурі вищих органів УНР займала Центральна Рада. У III Універсалі міститься конструкція згідно з якою Центральна Рада поставлена українським народом разом з братніми народами України. берегти права здобуті боротьбою а в IV Універсалі сказано: Ми Українська Центральна Рада представниця робочого народу селян робітників і солдатів .
80487. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ ЛАД І ПРАВО УКРАЇНИ В ПЕРІОД УТВЕРДЖЕННЯ КАПІТАЛІЗМУ (друга половина XIX – поч. ХХ ст.) 43.41 KB
  Сільські і волосні органи самоуправління були підпорядковані не тільки системі державних органів управління селянами мировим посередникам повітовим мировим з\'їздам і губернським по селянських справах присутствіям але й поміщикам. Сфера діяльності нових органів всестанового самоврядування була обмежена господарськокультурними справами: освітою охороною здоров\'я торгівлею будівництвом та ін. Маніфест декларував створення Державної думи як законодавчого органу на основі загального виборчого права а також введення громадянських свобод. У...
80488. ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКЕ КНЯЗІВСТВО — ПРОДОВЖЕННЯ ТРАДИЦІЇ РУСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ (перша пол. XIII — друга пол. XIV ст.) 40.5 KB
  Державний лад та правова система Галицько Волинського князівства. У Новгороді та Пскові утворилися феодальні республіки у ВолодимироСуздальській землі утвердилась одноосібна влада князя в ГалицькоВолинській землі великий вплив на владні відносини мала боярська аристократія. Вершини могутності ГалицькоВолинське князівство досягло під час князювання Романа Мстиславича...
80489. УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ДЕРЖАВНІСТЬ (листопад 1917 — квітень 1921 рр.) 53.6 KB
  Слід звернути увагу й на заяву Ради міністрів Української держави від 10 травня: Гетьман не думає стати самодержцем. 15 жовтня було оприлюднено листа Скоропадського голові Ради Міністрів в якому він вказуючи на завершення першого періоду будування Української держави наголошував на тому що настав вже час приступити до вироблення закону який має завершити нашу планомірну працю по будуванню державності а саме до вироблення закону про вибори до Державного Сейму . На відміну від системи центральних органів Української держави формування...
80490. ДЕРЖАВА І ПРАВО УКРАЇНИ В УМОВАХ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ (1921 — початок 1929 рр.) 59.71 KB
  Формально правову основу організації та діяльності державного механізму республіки на початку 20х років визначала Конституція УСРР 1919 р. розпочалася робота з підготовки реформи адміністративнотериторіального устрою УСРР де все ще зберігалися волості повіти і губернії. закладалися правові основи адміністративнотериторіальної реформи УСРР.
80491. ДЕРЖАВА І ПРАВО УКРАЇНИ В ПЕРІОД ТОТАЛІТАРНО-РЕПРЕСИВНОГО РЕЖИМУ (1929-1941 рр.) 208 KB
  Правовий статус України її місце у складі союзної держави Союзу РСР були законодавчо закріплені як в Конституції СРСР 1924 р. Слід мати на увазі що Всеукраїнський з\'їзд керувався директивами Комуністичної партії та постановами Всесоюзних зїздів Рад і ЦВК СРСР. вона мала право: видавати декрети постанови і розпорядження ті з них які визначали загальні норми економічного та політичного життя або вносили докорінні зміни в практику діяльності установ республіки підлягали затвердженню сесією ВУЦВК; припиняти дію і відміняти постанови...
80492. ДЕРЖАВА ТА ПРАВО КИЇВСЬКОЇ РУСІ ( VI – початок XIII ст. ) 202 KB
  ВСТУП ДО КУРСУ ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ ТА ПРАВА УКРАЇНИ. План: Вступ до курсу історія держави та права України. ПРЕДМЕТ ІСТОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА УКРАЇНИ Що ж являє собою історія держави і права України Це наукова дисципліна яка вивчає: еволюцію української державної традиції в цілому; розвиток механізмів державної влади в Україні; зародження та функціонування правової системи в цілому і окремих галузей права України. Історія держави і права України вивчає факти і виявляє закономірності історичного розвитку її перш за все цікавлять юридичні...