86200

Визначення екотоксикології, її зміст, мета і завдання

Лекция

Экология и защита окружающей среды

Завданнями поглибленого вивчення є складання прогнозу впливу екотоксиканта розрахунки ситуаційних наслідків ураження екосистем способів санації й технічної корекції процесів попередження аналогічних ушкоджень у майбутньому тощо. Одне із складних практичних завдань екотоксикології визначення кількісних...

Украинкский

2015-04-03

78 KB

2 чел.

Л1+2. Визначення екотоксикології, її зміст, мета і завдання

Екотоксикологія (від гр. екос; - місце життя, житло, дім; тосикон - отрута і логос; - вчення) - це прикладна наука, яка досліджує природні й техногенні компоненти, котрі за певних умов можуть бути токсичними для екологічних систем і безпосередньо людини, закономірності нагромадження та міграції токсикантів в екологічних ланцюгах і циклах, механізми їх природного й штучного знешкодження, а також способи запобігання забруднення ними навколишнього середовища.

Головною метою екотоксикології є з'ясування кількісних і якісних закономірностей дії і механізмів безпосереднього й опосередкованого впливу отрут-токсикантів на існування живого світу в його різноманітних формах організації та на природне й людське довкілля, а також запобігання шкодчинності небезпечних природних чи синтетичних компонентів навколишнього середовища.

Об'єктом екотоксикології є токсини, ксенобіотики й інші небезпечні чи потенційно небезпечні забруднювачі всіх форм організації живих систем - нативних, напівштучних та антропогенних екологічних і соціоекологічних систем. Глибше й предметніше екотоксикологія досліджує аутекологічні, демекологічні, синекологічні екосистеми й біосферу, акваекосистеми усіх рівнів щодо їх вразливості до токсичних забруднень. Галузевими об'єктами екотоксикології є аграрні, лісові, водні екосистеми як мішені для отруйних ксенобіотиків.

Предмет дослідження екостоксикології як науки та вивчення як навчальної дисципліни - екологічні аспекти токсикокінетики, токсико-динаміки, токсикометрії, реакції-відповіді живих систем, оцінки ризику й шкодочинності токсинів у довкіллі, а також способи і технології профілактики отруєння й детоксикації навколишнього середовища.

Першочерговими завданнями навчальної дисципліни екотоксикології є вивчення методології й методики визначення властивостей екотоксикантів, дослідження екотоксикометричних показників гострої та хронічної дії, засвоєння навичок розроблення дієвих заходів запобігання несприятливому розвитку ураження екосистем. Завданнями поглибленого вивчення є складання прогнозу впливу екотоксиканта, розрахунки ситуаційних наслідків ураження екосистем, способів санації й технічної корекції процесів, попередження аналогічних ушкоджень у майбутньому тощо.

Основні поняття екотоксикології

Більшість понятійних термінів, які використовують у літературі з екології, запозичені здебільшого у різних базових науках: біології, хімії, фізики, медицини й математики. Проте формується і специфічна екологічна лексика вузького чи спеціального вжитку. В Україні, як і в усьому світі, іде становлення новітньої прикладної науки - екотоксикології.

Одне із складних практичних завдань екотоксикології - визначення кількісних параметрів, за яких забруднювач набуває властивостей екотоксиканта. В екотоксикологічних дослідженнях найважливішим є завдання встановити основні параметри можливого шкідливого впливу потенційного токсиканта. їх визначають за низкою традиційних показників.

І) Смертельна (летальна) доза, позначена символом ЛД, означає загибель тварин, рослин, інших живих організмів за певної аплікації токсиканта чи БАР. Застосовують її для позначення впливу. Виражають у міліграмах на кілограм маси тіла (мг/кг), а в випадку нанесення на шкіру - у міліграмах на площу впливу (мг/см2).

Абсолютно смертельна доза (ЛД100) - не має статистичного виразу, тому останнім часом здебільшого вживають значення ЛД99

Середня смертельна (напівлетальна) доза (ЛД50) - спричинює загибель 50% живих організмів у стандартному досліді за визначений термін спостереження. Середньолетальний ефект треба визначати не менше, ніж на 5-ти групах особин обох статей по 5 і більше тварин на один дослід. Застосування прискорених методів визначення ЛД50 у екотоксикології є небажаними.

Мінімальна смертельна доза (ЛДmin) - найменша кількість токсиканту, що спричинює загибель окремих піддослідних особин, мг/кг.

Максимально переносимо доза (ЛДmax) - найбільша кількість токсиканту, що не спричинює загибелі, мг/кг.

Летальна концентрація речовини (ЛК50) - спричинює при вдиханні (миші 2 роки, щури 4 роки) загибель 50% тварин, мг/м3.

Порогова концентрація токсиканта (ПКорт) - визначають відчуттям запаху, мг/кг.

Кумуляція матеріальна - це збільшення кількості речовини в організмі при повторній аплікації, коли введення чинника перевищує виведення.

Кумуляція функціональна це прогресуюче накопичення змін при повторному впливі.

Кумулятивна середньолетальна доза - це доза, при багаторазовому введенні частки якої (наприклад, 0,1; 0,2) від середньолетальної дози концентрації) упродовж 2-х тижнів загинули половина тварин, і вона може бути отримана експериментальним і розрахунковим методом.

III) Гранично допустима концентрація (ГДК) - це регламентований норматив, що вказує безпечний для людини рівень забруднення довкілля (у т.ч. і радіоактивними) токсикантами. ГДК є критерієм оцінки стану повітря робочої зони, атмосфери населеного місця, води, грунту та продуктів харчування, прийнятим на законодавчому рівні на підставі наявних на теперішній час знань про ті чи інші небезпечні чи отруйні речовини, або ж інших міркувань.

Робоча зона - простір висотою до 2 м над рівнем підлоги, на якому знаходиться постійне чи тимчасове місце перебування працівника.

ГДК максимальної разової концентрації (ГДКмр) токсиканта в повітрі населеного місця - це така максимальна концентрація, яка при вдиханні упродовж 30 хвилин не повинна спричинити рефлекторної чи субсенсорної реакції організму.

ГДК атмосферного забруднення (ГДКат) - не максимальна концентрація токсиканта, яку визначають на певний термін (24 години, 1 місяць, 1 рік), і яка за регламентування вірогідності прояву не має прямого і опосередкованого шкідливого впливу на людину та її нащадків.

ГДК токсиканта у харчових продуктах (ГДКХП) - це максимальний рівень концентрації шкідливих чи отруйних компонентів у харчових продуктах, безпечний для людського організму, мг/кг і мг/дм3.

Гранично допустима доза (ГДД) регламентує найбільше значення індивідуального еквівалента дози за рік, який за рівномірного впливу не спричинює зміни у стані здоров'я осіб підчас тимчасової чи постійної роботи з джерелами опромінення, що визначені сучасними методами.

Межа дії (МД) - це еквівалент дози за рік, що в 10 разів менша за ГДД. Уведена для осіб, які безпосередньо не працюють із джерелами іонізуючого опромінення.

Екотоксичний засіб - це компонент, який може спричинити розвиток надзвичайних подій, аварію чи катастрофу, але без використання якого неможливе функціонування технологічного процесу, котрий необхідний для використання та впровадження у виробництво готової товарної продукції.

Інтоксикація — патологічний стан, що виникає внаслідок взаємодії отрути (токсиканта) з організмом. Гостра інтоксикація - результат одноразового чи короткочасного впливу токсиканта, що має маніфестаційні, специфічні екотоксичні прояви дії у короткий термін (до 7-14 діб) з моменту аплікації.

Підгостри інтоксикація - результат разового чи декількох повторних введень БАР чи токсиканта, що спричинює дію на нетривалий період і має деякі екотоксичні прояви.

Хронічна інтоксикація - результат тривалого впливу, що не завжди має типові екотоксичні прояви.

Парентеральна дія - метод введення БАР, що оминає шлунково-кишковий тракт.

Отрути - це речовини, які спричинюють отруєння чи смерть за надходження до організму.

Токсини - отрути мікробного, рослинного чи тваринного походження.

Екотоксини – це отрути природного походження, які спричинюють незворотні руйнування екологічних ланцюгів живлення чи екологічних циклів в екосистемах унаслідок зникнення тих чи інших, обов'язкових у їхній структурно-функціональній будові популяцій організмів.

Ксенобіотики - це біодоступні елементи, сполуки і речовини, які живий організм не використовує як енергопластичний ресурс, але діючи в певних дозах і концентраціях, вони здатні істотно змінювати плин нормальних фізіологічних процесів.

Екополютанти (забруднювачі) - це хімічні елементи, сполуки і речовини, що накопичуються в середовищі у невластиво великих для нього кількостях.

Токсиканти – це речовини, які, потрапивши в організм, можуть спричинити захворювання, відхилення в життєдіяльності, смерть.

Екотоксиканти– це привнесені в екосистему природні ксенобіотики чи техногенні полютанти, що спричинюють загибель живих організмів, уповільнюють, пригнічують або зовсім припиняють біотичний кругообіг біофільних мінеральних та органічних речовин і потік енергії у ній та спричинюють її деградацію або зникнення.

Ксенобіотичний профіль екосистеми (КПЕ) - це сукупність сторонніх природних і техногенних речовин, що містяться у довкіллі у формах, яка дозволяє їм вступати у фізико-хімічні взаємодії із біотичними компонентами екосистеми. Природні ксенобіотичні профілі (ПКП) сформувалися в ході тривалих біогеохімічних і геоматичних еволюційних процесів, що протікали на планеті мільйони років. Вони різні в різних геохімічних провінціях Землі. Біоценози, що існують в цих регіонах, тою чи іншою мірою адаптовані до відповідних природних ксенобіотичних профілів.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

2841. Генетика пола 116 KB
  Генетика пола Цель: Выявить основные закономерности наследования признаков, сцепленных с полом Задачи: 1. Изучить закономерности наследования признаков, сцепленных с полом, у дрозофилы 2. Изучить закономерности наследования признаков, сцепленных с п...
2842. Функции как совокупность объявлений и операторов 79 KB
  Функции Функция – это совокупность объявлений и операторов, предназначенных для выполнения отдельной задачи и заключённых в специальный блок. Необходимость в использовании функций возникает при решении сложных задач, когда нужно выполнять набор...
2843. Время жизни и область видимости в программировании 54 KB
  Время жизни и область видимости В языке C блоком считается последовательность объявлений, определений и операторов, заключенная в фигурные скобки. Объект языка C может быть объявлен на внешнем уровне (вне любого блока), на внутреннем уровне (внутри ...
2844. Препроцессор языка C 75.5 KB
  Препроцессор языка C Препроцессор языка C – это программа, выполняющая обработку исходного кода для передачи его компилятору, в процессе которой происходит подстановка директив и выполнение операций препроцессора. Все директивы препроцессора на...
2845. Интерпретация составных описателей 36 KB
  Интерпретация составных описателей При объявлении переменных, массивов, указателей или функций кроме простых идентификаторов могут использоваться составные описатели. Составной описатель – это идентификатор, дополненный более чем одним признако...
2846. Типы данных, определяемые пользователем (агрегативные типы данных) 51 KB
  Типы данных, определяемые пользователем (агрегативные типы данных) Язык C позволяет программисту создавать следующие типы данных: переименование типов перечислимый тип структура битовые поля объединение Переименование типов. Язык C позволяет дать но...
2847. Прерывания в ОС MS-DOS 36 KB
  Прерывания в ОС MS-DOS Драйвер – это программа, являющаяся посредником между устройством и программой пользователя и предоставляющая набор функций для работы с устройством. В MS-DOS существуют драйверы символьных устройств (за одну операцию обм...
2848. Процесс взаимодействия системы с клавиатурой в ОС MS-DOS 39 KB
  Процесс взаимодействия системы с клавиатурой в ОС MS-DOS Клавиатура – это устройство компьютера, предназначенное для ввода текстовой информации. Технически клавиатура представляет собой матрицу ключей (кнопок), замыкаемых пользователем при нажа...
2849. Работа с мышью 89 KB
  Работа с мышью. Мышь – это устройство компьютера для ввода информации, относящееся к классу манипуляторов. Курсор мыши – это указатель мыши, перемещающийся по экрану в зависимости от перемещения мыши по столу. Так как курсор мыши представля...