86200

Визначення екотоксикології, її зміст, мета і завдання

Лекция

Экология и защита окружающей среды

Завданнями поглибленого вивчення є складання прогнозу впливу екотоксиканта розрахунки ситуаційних наслідків ураження екосистем способів санації й технічної корекції процесів попередження аналогічних ушкоджень у майбутньому тощо. Одне із складних практичних завдань екотоксикології визначення кількісних...

Украинкский

2015-04-03

78 KB

1 чел.

Л1+2. Визначення екотоксикології, її зміст, мета і завдання

Екотоксикологія (від гр. екос; - місце життя, житло, дім; тосикон - отрута і логос; - вчення) - це прикладна наука, яка досліджує природні й техногенні компоненти, котрі за певних умов можуть бути токсичними для екологічних систем і безпосередньо людини, закономірності нагромадження та міграції токсикантів в екологічних ланцюгах і циклах, механізми їх природного й штучного знешкодження, а також способи запобігання забруднення ними навколишнього середовища.

Головною метою екотоксикології є з'ясування кількісних і якісних закономірностей дії і механізмів безпосереднього й опосередкованого впливу отрут-токсикантів на існування живого світу в його різноманітних формах організації та на природне й людське довкілля, а також запобігання шкодчинності небезпечних природних чи синтетичних компонентів навколишнього середовища.

Об'єктом екотоксикології є токсини, ксенобіотики й інші небезпечні чи потенційно небезпечні забруднювачі всіх форм організації живих систем - нативних, напівштучних та антропогенних екологічних і соціоекологічних систем. Глибше й предметніше екотоксикологія досліджує аутекологічні, демекологічні, синекологічні екосистеми й біосферу, акваекосистеми усіх рівнів щодо їх вразливості до токсичних забруднень. Галузевими об'єктами екотоксикології є аграрні, лісові, водні екосистеми як мішені для отруйних ксенобіотиків.

Предмет дослідження екостоксикології як науки та вивчення як навчальної дисципліни - екологічні аспекти токсикокінетики, токсико-динаміки, токсикометрії, реакції-відповіді живих систем, оцінки ризику й шкодочинності токсинів у довкіллі, а також способи і технології профілактики отруєння й детоксикації навколишнього середовища.

Першочерговими завданнями навчальної дисципліни екотоксикології є вивчення методології й методики визначення властивостей екотоксикантів, дослідження екотоксикометричних показників гострої та хронічної дії, засвоєння навичок розроблення дієвих заходів запобігання несприятливому розвитку ураження екосистем. Завданнями поглибленого вивчення є складання прогнозу впливу екотоксиканта, розрахунки ситуаційних наслідків ураження екосистем, способів санації й технічної корекції процесів, попередження аналогічних ушкоджень у майбутньому тощо.

Основні поняття екотоксикології

Більшість понятійних термінів, які використовують у літературі з екології, запозичені здебільшого у різних базових науках: біології, хімії, фізики, медицини й математики. Проте формується і специфічна екологічна лексика вузького чи спеціального вжитку. В Україні, як і в усьому світі, іде становлення новітньої прикладної науки - екотоксикології.

Одне із складних практичних завдань екотоксикології - визначення кількісних параметрів, за яких забруднювач набуває властивостей екотоксиканта. В екотоксикологічних дослідженнях найважливішим є завдання встановити основні параметри можливого шкідливого впливу потенційного токсиканта. їх визначають за низкою традиційних показників.

І) Смертельна (летальна) доза, позначена символом ЛД, означає загибель тварин, рослин, інших живих організмів за певної аплікації токсиканта чи БАР. Застосовують її для позначення впливу. Виражають у міліграмах на кілограм маси тіла (мг/кг), а в випадку нанесення на шкіру - у міліграмах на площу впливу (мг/см2).

Абсолютно смертельна доза (ЛД100) - не має статистичного виразу, тому останнім часом здебільшого вживають значення ЛД99

Середня смертельна (напівлетальна) доза (ЛД50) - спричинює загибель 50% живих організмів у стандартному досліді за визначений термін спостереження. Середньолетальний ефект треба визначати не менше, ніж на 5-ти групах особин обох статей по 5 і більше тварин на один дослід. Застосування прискорених методів визначення ЛД50 у екотоксикології є небажаними.

Мінімальна смертельна доза (ЛДmin) - найменша кількість токсиканту, що спричинює загибель окремих піддослідних особин, мг/кг.

Максимально переносимо доза (ЛДmax) - найбільша кількість токсиканту, що не спричинює загибелі, мг/кг.

Летальна концентрація речовини (ЛК50) - спричинює при вдиханні (миші 2 роки, щури 4 роки) загибель 50% тварин, мг/м3.

Порогова концентрація токсиканта (ПКорт) - визначають відчуттям запаху, мг/кг.

Кумуляція матеріальна - це збільшення кількості речовини в організмі при повторній аплікації, коли введення чинника перевищує виведення.

Кумуляція функціональна це прогресуюче накопичення змін при повторному впливі.

Кумулятивна середньолетальна доза - це доза, при багаторазовому введенні частки якої (наприклад, 0,1; 0,2) від середньолетальної дози концентрації) упродовж 2-х тижнів загинули половина тварин, і вона може бути отримана експериментальним і розрахунковим методом.

III) Гранично допустима концентрація (ГДК) - це регламентований норматив, що вказує безпечний для людини рівень забруднення довкілля (у т.ч. і радіоактивними) токсикантами. ГДК є критерієм оцінки стану повітря робочої зони, атмосфери населеного місця, води, грунту та продуктів харчування, прийнятим на законодавчому рівні на підставі наявних на теперішній час знань про ті чи інші небезпечні чи отруйні речовини, або ж інших міркувань.

Робоча зона - простір висотою до 2 м над рівнем підлоги, на якому знаходиться постійне чи тимчасове місце перебування працівника.

ГДК максимальної разової концентрації (ГДКмр) токсиканта в повітрі населеного місця - це така максимальна концентрація, яка при вдиханні упродовж 30 хвилин не повинна спричинити рефлекторної чи субсенсорної реакції організму.

ГДК атмосферного забруднення (ГДКат) - не максимальна концентрація токсиканта, яку визначають на певний термін (24 години, 1 місяць, 1 рік), і яка за регламентування вірогідності прояву не має прямого і опосередкованого шкідливого впливу на людину та її нащадків.

ГДК токсиканта у харчових продуктах (ГДКХП) - це максимальний рівень концентрації шкідливих чи отруйних компонентів у харчових продуктах, безпечний для людського організму, мг/кг і мг/дм3.

Гранично допустима доза (ГДД) регламентує найбільше значення індивідуального еквівалента дози за рік, який за рівномірного впливу не спричинює зміни у стані здоров'я осіб підчас тимчасової чи постійної роботи з джерелами опромінення, що визначені сучасними методами.

Межа дії (МД) - це еквівалент дози за рік, що в 10 разів менша за ГДД. Уведена для осіб, які безпосередньо не працюють із джерелами іонізуючого опромінення.

Екотоксичний засіб - це компонент, який може спричинити розвиток надзвичайних подій, аварію чи катастрофу, але без використання якого неможливе функціонування технологічного процесу, котрий необхідний для використання та впровадження у виробництво готової товарної продукції.

Інтоксикація — патологічний стан, що виникає внаслідок взаємодії отрути (токсиканта) з організмом. Гостра інтоксикація - результат одноразового чи короткочасного впливу токсиканта, що має маніфестаційні, специфічні екотоксичні прояви дії у короткий термін (до 7-14 діб) з моменту аплікації.

Підгостри інтоксикація - результат разового чи декількох повторних введень БАР чи токсиканта, що спричинює дію на нетривалий період і має деякі екотоксичні прояви.

Хронічна інтоксикація - результат тривалого впливу, що не завжди має типові екотоксичні прояви.

Парентеральна дія - метод введення БАР, що оминає шлунково-кишковий тракт.

Отрути - це речовини, які спричинюють отруєння чи смерть за надходження до організму.

Токсини - отрути мікробного, рослинного чи тваринного походження.

Екотоксини – це отрути природного походження, які спричинюють незворотні руйнування екологічних ланцюгів живлення чи екологічних циклів в екосистемах унаслідок зникнення тих чи інших, обов'язкових у їхній структурно-функціональній будові популяцій організмів.

Ксенобіотики - це біодоступні елементи, сполуки і речовини, які живий організм не використовує як енергопластичний ресурс, але діючи в певних дозах і концентраціях, вони здатні істотно змінювати плин нормальних фізіологічних процесів.

Екополютанти (забруднювачі) - це хімічні елементи, сполуки і речовини, що накопичуються в середовищі у невластиво великих для нього кількостях.

Токсиканти – це речовини, які, потрапивши в організм, можуть спричинити захворювання, відхилення в життєдіяльності, смерть.

Екотоксиканти– це привнесені в екосистему природні ксенобіотики чи техногенні полютанти, що спричинюють загибель живих організмів, уповільнюють, пригнічують або зовсім припиняють біотичний кругообіг біофільних мінеральних та органічних речовин і потік енергії у ній та спричинюють її деградацію або зникнення.

Ксенобіотичний профіль екосистеми (КПЕ) - це сукупність сторонніх природних і техногенних речовин, що містяться у довкіллі у формах, яка дозволяє їм вступати у фізико-хімічні взаємодії із біотичними компонентами екосистеми. Природні ксенобіотичні профілі (ПКП) сформувалися в ході тривалих біогеохімічних і геоматичних еволюційних процесів, що протікали на планеті мільйони років. Вони різні в різних геохімічних провінціях Землі. Біоценози, що існують в цих регіонах, тою чи іншою мірою адаптовані до відповідних природних ксенобіотичних профілів.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

49254. Редуктор двухступенчатый червячный 370.19 KB
  Коэффициент потерь одной зубчатой пары при тщательном выполнении и надлежащей смазке не превышает обычно 001. Коэффициент нагрузки: Cg= 1.45 Мпа; SH – коэффициент безопасности SH = 11; ZN – коэффициент долговечности учитывающий влияние ресурса. – продолжительность смены; kг=085 – коэффициент годового использования; kс=06 – коэффициент суточного использования.
49255. Редуктор червячно-цилиндрический двухступенчатый 361.5 KB
  Поиск путей снижения массы проектируемых объектов является важнейшей предпосылкой дальнейшего прогресса, необходимым условием сбережения природных ресурсов. Большая часть вырабатываемой в настоящее время энергии приходится на механические передачи, поэтому их КПД в известной степени определяет эксплуатационные расходы.
49256. Редуктор червячно-цилиндрический двухступенчатый 356.53 KB
  Коэффициент потерь одной зубчатой пары при тщательном выполнении и надлежащей смазке не превышает обычно 001. Коэффициент нагрузки: Cg= 1.45 Мпа; SH – коэффициент безопасности SH = 11; ZN – коэффициент долговечности учитывающий влияние ресурса. – продолжительность смены; kг=085 – коэффициент годового использования; kс=06 – коэффициент суточного использования.
49257. Аппарат с механическим перемешивающим устройством 10.69 MB
  Характер работы аппаратов бывает непрерывный и периодический, а установка их может быть стационарной (в помещении или на открытой площадке) и не стационарной (предусматривающей или допускающей перемещение аппарата).
49259. Привод цепного конвейера 975.19 KB
  Выбираем допустимое контактное напряжение: Скорость скольжения в зацеплении предварительно принимаем равной Берем коэффициенты табл. 67 Находим допустимое напряжение изгиба для нереверсивной работы Так как венец червячного колеса изготовлен из бронзы то где KFLкоэффициент долговечности суммарное число циклов перемен напряжений Определяются основные параметры передачи и сил действующих в зацеплении: Передаточное отношение червячной передачи Червяк четырехзаходный поэтому z1=4 Находим число зубьев червячного колеса ...
49261. Проект организации ТО и ремонта МТП в ЦРМ хозяйства с годовым объемом работ 56 тыс. часов 729.34 KB
  В курсовом проекте рассчитана центральная ремонтная мастерская хозяйства, обоснован технологический процесс технического обслуживания и ремонта машинного парка, в ЦРМ хозяйства с годовым объемом работ 56000 часов, разработан компоновочный план ЦРМ...