86251

Проект лінії зв’язку по волоконно-оптичному кабелю з використанням ВОСП між пунктами м.Одеса – м.Житомир

Курсовая

Коммуникация, связь, радиоэлектроника и цифровые приборы

В останні десятиріччя, проходить зміна епохи індустріально-технологічного розвитку передових держав, епохою інформаційно-технологічного. Яскравим проявом цього процесу є небачений по швидкостям і результатам процесу в створенні нових методів і засобів телекоммунікацій.

Украинкский

2015-04-04

494.78 KB

3 чел.

                                                                                                                                   58 

Вступ

В останні десятиріччя, проходить зміна епохи індустріально-технологічного розвитку передових держав, епохою інформаційно-технологічного. Яскравим проявом цього процесу є небачений по швидкостям і результатам процесу в створенні нових методів і засобів телекоммунікацій. Звичайно цей процес не оминув Україну, лише за минулий рік найбільша телекомунікаційна компанія – Укртелеком збільшила пропускну можливість своїх зовнішніх каналів на 52,9 %.

Оптичне волокно дозволяє передавати величезну кількість інформації завдяки дуже великій частоті світлових хвиль 1014. Тому розвиток і впровадження оптичних технологій  - це основний шлях задоволення зростаючих потреб суспільства в обміні інформацією. Максимальна швидкість систем зв’язку, що знаходиться в експлуатації 10 Гбіт/с. Створені і випробувані в польових умовах системи, що працюють зі швидкістю 40 Гбіт/с. Практична швидкодія електронних пристроїв обмежена швидкостями близько 40 Гбіт/с тому подальше збільшення швидкості передачі по одному каналі потребує використання оптичних методів мультиплексування з часовим розподілом (OTDM) на відміміну від цієї технології, технологія спектрального ущільнення (WDM), дозволяє реально багаторазове (більше ніж 100 разів) збільшити сумарний потік передаваєтоі по одному волокні інформації при використанні існуючого активного обладнання. Сутність методу WDM полягає в одночасній передачі незалежних сигналів, компонентами світлового пучка, з різними довжинами хвиль (різними кольорами).

На даний момент в Україні триває розвиток мультисервісної ммережі на базі технології DWDM (XDM). У відповідності до цього в Україні побудовано 3 кільця: Західного (Київ-Житомир-Рівне-Луцьк-Львів-Тернопіль-Хмельницький-Немирів-Київ), Східного (Київ-Суми-Харків-Луганськ-Донецьк-Дніпропетровськ-Олександрія-Київ), Центрального (Київ-Олександрія-Одеса-Немирів-Київ). Проводиться монтаж DWDM устаткування на будівельних площадках міст: Київ, Обухів, Макарів, Володарка, Житомир.

Таким чином завершилась широкомасштабна модернізація першого етапу побудови та модернізації ВОЛС в Україні. Оптична транспортна мережа з використанням технології спектрального ущілення DWDM має ємність 8 спектральних каналів зі швидкістю 2,5 Гбіт/с з можливістю нарощування до 32 Гбіт/с.

     Для забезпечення зростання обсягів Інтернет-трафіку транспортної телекомунікаційної мережі національний оператор телекомунікацій здійснює розширення існуючих та спорудження нових вузлів широкосмугового доступу в 25 областях України та в Севастополі, а також будівництво ВОЛЗ до них. Триває будівництво регіонально-транзитних та регіональних вузлів IP/MPLS.

Серед основних пріоритетів в галузі зв’язку для реалізації у 2010 році, заступник Міністра транспорту та зв’язку – голова Державної адміністрації зв’язку Микола Гончар визначив такі: впровадження цифрового телебачення, інформатизацію сільських шкіл, а також перехід на сучасні технології радіомовлення, зокрема - впровадження ефірного мовлення.

    1. Характеристика кінцевих пунктів

Жито́мир — місто в Україні, адміністративний центр Житомирської області та Житомирського району, значний культурний та освітній осередок. Відноситься до столичного економічного району. Населення міста - 271 249 (1 жовтня 2011), територія - 6500 га.

Житомир — важливий економічний та науково-технічний центр регіону.

Багато з підприємств Житомира залишилися після розвалу СРСР у важкому стані, без матеріально-сировинної бази, замовлень, умілого керівництва. Цим скористались підприємливі прошарки колишньої партійної еліти, які значну частину майна цих підприємств розграбували, розвалили, вирізали на металобрухт або вивезли до інших країн. Люди, що працювали на великих підприємствах, фактично втратили джерело доходів після деклькох років обіцянок та невиплат заборгованості з оплати праці. Після звільнення вони пішли на ринки та у таксисти.

За допомогою ваучерів, що масово скуповувалися «ділками» за копійки, були приватизовані залишки великих підприємств та почався їх повільний розвиток. Прояви кризи 2008 року в Житомирі почалися з проблем Промінвестбанку, в якому містилися оборотні кошти майже всіх великих підприємств: їх було «заморожено» та не можна було отримати навіть для сплати податків. Більшість великих підприємств міста не змогли розрахуватися за боргами за сировину та оплату праці. Вижили тільки найсильніші, директори та фінансові менеджери яких залучили додаткове фінансування з інших джерел.

Зараз у місті Житомир та на його околицях розташовано близько сотні великих підприєств, в основному легкої, переробної та харчової промисловості. Набагато більше підприємств, які займаються перепродажем (рітейлом). На підприємствах міста виробляються одяг та взуття, медикаменти, м'ясо-молочні вироби, меблі та фурнітура, хлібобулочні вироби, целюлозно-паперова продукція, будівельні матеріали тощо. Незважаючи на кризові явища, будуються нові виробничі потужності та розвиваються вже існуючі, розвалені вщент після розколу СРСР.

У 2003/04 навчальному році в 5-ти навчальних закладах 3 — 4 рівня акредитації навчалося 27597 студентів, в тому числі очною формою навчання було охоплено 15588 студентів; у 9-ти навчальних закладах 1 — 2 рівня акредитації навчалося 13300 студенти, із них за денною формою — 10379 студентів та 2921 — за заочною; у 10-ти професійно-технічних училищах здобувало освіту 4636 учнів.

У місті функціонує 25 денних загальноосвітніх шкіл, 3 гуманітарні гімназії, 3 ліцеї, міський колегіум, 6 навчально-виховних комплексів «школа — садок», 2 вечірні та 3 приватні школи, 1 приватний ліцей, 44 дошкільні заклади.

У 2003/04 навчальному році було 1130 класів та 33837 учнів; у 44 дошкільних закладах виховувалося 9158 дітей.

Оде́са— місто на чорноморському узбережжі України, найбільший морський порт в країні, місто обласного значення, центр Одеської області.

Порт на Чорному морі. Залізничний вузол. Вузол автошляхів (E58, E87, E95, E581). Машинобудівна (верстатобудування, виробництво підйомно-транспортного, холодильного, медичного, торгового, поліграфічного та іншого обладнання, обчислювальних машин та ін.), хімічна, нафтопереробна, хіміко-фармацевтична, харчова, легка промисловість. 20 вузів, 7 театрів. Музеї: архітектурний, художній, літературний, мистецтв, Морського флоту, нумізматики, історико-краєзнавчий, музей Олександра Пушкіна.

Одеса була заснована за наказом Катерини II-ої у 1794 році, коли російська імператриця вирішила, що країні потрібен порт на Чорному морі для розширення зв'язків та торгівлі з Європою.

Одеса є найбільшим морським портом України, в якому перевантажують зерно, цукор, вугілля, нафтопродукти, цемент, метали, джут, деревину, продукцію машинобудівельної промисловості. Великий залізничний вузол. Основні галузі промисловості — це переробка нафти, машинобудування, суднобудування і судноремонт, харчова і алкогольна промисловість, деревообробна і хімічна промисловість. Промтоварний ринок «Авангард» (неофіційно «7-й кілометр») поблизу Одеси є найбільшим торговим комплексом в Східній Європі.

В Одесі є трамвай, тролейбус, автобус, маршрутні таксі, таксі, фунікулер й катер, та планується легке метро.

                                  

 2 Вибір траси ВОЛЗ

Проведемо аналіз існуючих автодоріг між кінцевими  пунктами Житомир-Одеса, використовуючи   атлас автомобільних доріг України.

           Розглянемо три можливих варіанти траси і зробимо їх порівняння, а потім виберемо найбільш доцільний та экономічний варіант.  

Таблиця 2.1.

№ варі-анта

Маршрут

Перетини

Загальна протяжність, км

З\Д

Шосейні дороги

річки

1

Одеса-Умань-Гайсин

Вінниця - Житомир

18

22

14

532

2

Одеса-Умань-Біла Церква-Київ-Житомир

21

28

15

596

    Траса вибирається з урахуванням мінімізації обсягу робіт, можливості застосування механізмів при будівництві, джерел блукаючих струмів і ліній електропередач. У заміській частині траса повинна проходити паралельно шосейним і ґрунтовим дорогам, мати мінімум перетинів із річками, водоймами, шосейними та  залізними дорогами.

Оскільки у першому випадку прокладання траси йде паралельно регіональним та територіальним трасам значно здешевлює створення  ОВ лінії зв’язку. Параллельно маршруту прокладання ОК розміщені населені пункти, це є великою перевагою при подальших розрахунках та пришвидшує процес прокладання.
           
3 Вибір системи передачі, марки і ємності кабеля

3.1. Розрахунок необхідної кількості каналів тональної частоти (КТЧ).

    Длоя вибору системи передачі даних нам необхідно визначити загальну кількість СКТЧ, яку потрібно передати.  З цією метою складаємо таблицю перерахунку заданих каналів у СКТЧ  (табл. 3.1).

Таблиця 3.1. перерахунку заданих каналів у СКТЧ.

Вид каналу

Число каналів

Число СКТЧ

Загальне число СКТЧ

телефонних каналів

1600

1

1600

канал передачі даних

120

 1

120

каналів тонального телеграфування

150

24-1

7

канала радіомовлення

8

3

24

канал ТБ

3

1500

4500

Канал фототелеграф

80

1

80

Загальна кількість СКТЧ:

6331

3.2. Вибір системи передачі.

   Визначивши число СКТЧ , можемо вибрати систему передачі. Для початку оберемо 4 типи системи передачі:

К-1920, що працює по коаксіальному кабелю;

К-1020С, що працює по симетричному кабелю;

ІКМ-480, що працює по коаксіальному кабелю; 

«Сопка-4М», що працює по волоконно-оптичному кабелю.

Техніко-економічне порівняння обраних варіантів систем передачі зробимо в табличній формі.

      Цифрова система передачі (ЦСП) ІКМ-1920М має високу завадостійкість: дальність практично не впливає на якість зв'язку.ЦСП мають високу стабільність електричних параметрів, високу ефективність використання каналів для передачі сигналів дискретної інформації та високі експлуатаційні і технічні показники. Цифрова система передачі ІКМ-1920М за кількістю КТЧ цілком задовольняє всім вимогам, але краще застосувати волоконно-оптичні системи передачі (ВОСП), оскільки ВОСП мають довжини регенераційних ділянок значно більші, ніж у ІКМ-1920М. Тому буде потрібно застосовувати меншу кількість необслуговуємих регенераційних пунктів (НРП), що суттєво знизить затрати на будівництво лінії звязку.

  «Сопка-4М» працює на довжині хвилі та 1,55. Діапазон хвиль 1,3 мкм забезпечує вищу швидкість передачі, ніж 1,55 мкм, але при цьому будуть менші довжини регенераційних ділянок. Комплект апаратури ВОСП Сопка-4М забезпечує можливість незалежного та роздільного запровадження трактів системи передачі в міру необхідності нарощування магістральних і внутрішньозонових кабельних ліній зв'язку.

   Оскільки  в даному курсовому проекті число СКТЧ  дорівнює 2257, то застосуємо ВОСП -  “Сопка -4М”.

Розрахуємо за формулою (3.1) число ВОСП необхідне для передачі 2257 СКТЧ: 

N=                                                                                            (3.1)

N=6331/1920 +1 =4

Отже, для передачі 6501 СКТЧ необхідно три ВОСП - «Сопка-4М».

3.3.Технічні характеристики і структурна схема ВОСП.

   Основні характеристики ВОСП «Сопка-4М» приведені в таблиці 3.4.

                                                                                                                                   Таблиця 3.4.

Характеристика

«Сопка-4М»

Система передачі

ИКМ-1920

Кількість каналів(по двом волокнам)

1920

Швидкість передачі, Мбіт/с

139. 264 (в електричному тракті),

167. 1168 (в оптичному тракті)

Довжина хвилі, мкм

1.3 / 1.55

Коефіцієнт загасання, дБ/км

0.4

Енергетичний потенціал, дБ

38

Довжина регенераційної ділянки, км

70

Смуга пропускания, МГцкм

5000

Коефіцієнт помилок

Тип лінійного коду

10В1Р1R

Дальність зв'язку, км

830

    В якості середовища поширення сигналів використовуються одномодові оптичні кабелі, що призначені для роботи на довжині хвилі 1.55 мкм або 1.3 мкм. Для ВОСП з організацією дистанційного живлення використовуються кабелі з мідними жилами. Комплекс устаткування лінійного тракту ВОСП «Сопка-4М» складається з кінцевого устаткування, розміщеного в  обслуговуємому пункті, проміжного устаткування, розміщуваного в необслуговуємому пункті.

Обладнання обслуговуємого регенераційного пункту (ОРП) складається з:

  1.  Стояка устаткування лінійного тракту оптичну - СОЛТ-4М із вхідним у її ЗИП устроєм сполучним станційних і лінійних кабелів (УССЛК) і устроєм захисту резервного каналу (УЗРК);
  2.  Стояка телемеханіки і службового зв'язку - СТМСЗ;
  3.  Стояка дистанційного живлення СДЖ-О;
  4.  Пристрою контролю лінійного тракту - ПКЛТ.

Обладнання необслуговуємого регенераційного пункту (НРП) складається з:

  1.  Контейнеру для розміщення апаратури регенераційного пункту НРП-4;
  2.  Апаратури регенераційного пункту АРП-4 для установки в контейнер;
  3.  Стояка необслуговуємого регенераційного пункту СНРП-4М для установки в пунктах, що мають гарантоване живлення.

         

                                    рис 3.2

    Стояк устаткування лінійного тракту СОЛТ-4М призначений для організації двох волоконно-оптичних систем передачі інформації ємністю 1950 КТЧ кожна по одномодовому оптичному кабелю з довжиною хвилі випромінювання 1.3 мкм і 1.55 мкм .

Устаткування лінійного тракту працює таким чином:

   Сигнал СМI, надходить із швидкістю 139.264 Мбіт/с на формувач сигналу передачі (ФСП), де перетвориться в сигнал формату NRZ, без зміни швидкості скремблюється і кодується в сигнал 10В1Р1R, що передається зі швидкістю 167.117 Мбіт/с і крім інформаційного сигналу містить сервісні сигнали службового зв'язку (СЗ) та телемеханіки (ТМ), що надходять з плати стику (ПС). Одночасно з кодуванням здійснюється компенсація дрейфу постійної складової, а також здійснюється асинхронне запровадження в лінійний сигнал первинних потоків. У ППО-О здійснюється перетворення електричних імпульсів в оптичні.

    У приймальному устаткуванні стояка здійснюються обернені перетворення, до яких додається: регенерація лінійного сигналу, що здійснюється пристроєм відновлення сигналів (ПВС), і пошук і утримання циклової синхронізації, що здійснюються формувачем сигналу прийому (ФСПр).

    Введення сигналів службового зв'язку і телемеханіки в цифровий потік здійснюється на етапі формування сигналу передачі у ФСП, а виділення сигналів ПСЗ, ДСЗ і ТМ здійснюється у ФСПр.

    Запровадження і висновок сервісних сигналів в устаткуванні стійки здійснюється через плату стику, вхідні і вихідні ланцюги якої мають захист від електромагнітних полів.

    Апаратура регенераційного пункту АРП-4 призначена для організації по одномодовому ОК двох дуплексних ВОСП із швидкістю передачі 167.117 Мбіт/с на довжині хвилі випромінювання 1.55 або 1.3 мкм.

    Електроживлення АРП-4 здійснюється: від устрою дистанційного живлення по мідному дроті оптичного кабеля або від автономного джерела току РІТЕГ (радиоизотропного термоелектричного генератора).

   Апаратура АРП-4 встановлюється в уніфікований грунтовий контейнер НРПГ-4. Контейнери НРПГ-4 призначені для підключення до магістрального кабеля з дистанційним живленням по мідному дроті (НРПГ-4-1.55-ДП, НРПГ-4-1.3-ДП) і з автономним живленням від РИТЭГ (НРПГ-4-1.55-АИ, НРПГ-4-1.3-АИ).

   Крім апаратури АРП-4, що розміщається в грунтовому контейнері, розроблена апаратура необслуговуємого регенераційного пункту СНРП-4М.

Стояк СНРП-4М забезпечує:

1.Передачу по одномодовому кабелю інформаційних сигналів двох дуплексних ВОСП із швидкістю передачі інформації 167. 117 Мбіт/с на довжині  хвилі оптичного випромінювання 1.55 або 1.3 мкм;

2.Прийом лінійного сигналу з коефіцієнтом помилок у лінійному тракті не більш при вимірі рівня оптичного сигналу на вході від мінус 23 до мінус 38 дБм;

3.Виділення додатково введеного первинного цифрового потоку зі швидкістю передачі 2.048 Мбіт/с;

4.Передачу сигналів ТМ і СЗ водночас з передачею інформаційного сигналу по тому самому   ОК.

    Живлення стояків здійснюється від станційних установок електроживлення постійного току з напругою мінус (24.0+4.8;-2.4) У (СНРП4М-1.55/24, СНРП4М-1.3/24)та мінус (60.0+12.0;-6.0) у (СНРП4М-1.55/60, СНРП4М-1.3/60).

   У комплекті апаратури ВОСП  «Сопка-4М» передбачається організація сервісних підсистем телемеханіки (ТМ), дільничної (ДСЗ) і по станційної (ПСЗ) службового зв'язку, а також технологічного службового зв'язку (ТСЗ) по мідних жилах оптичного кабеля.

    Апаратура телемеханіки складається з устаткування, що встановлюється на обслуговуємих пунктах лінії передачі - стійок телемеханіки СТМСЗ і блоків телемеханіки БТМСЗ, що встановлюються у НРП. Устаткування телемеханіки призначене для проведення автоматизованого контролю за станом апаратури лінійних трактів двох систем передачі (чотирьох оптичних волокон), а також кінцевих пунктів (КП) комплексу ВОСП.

    Устаткуванням службового зв'язку передбачене відгалуження каналів ПСЗ і ДСЗ із стандартними рівнями передачі в ОРП, а для каналу ДСЗ передбачені запровадження і вивід у будь-якому НРП.

    Устаткування СЗ складається з: апаратури, що встановлюється на обслуговуємих пунктах ліній передачі стійок СТМСЗ і блоків БТМСЗ, що встановлюються в НРП.

    Стійка СТМСС призначена для роботи в складі устаткування проміжних що обслуговуються і статі що обслуговуються пунктів, а також оконечных пунктів комплексу ВОСП сопка-4М.

    Стояк СТМСС випускається двох модифікацій: СТМСС-24 - із харчуванням 24 В и СТМСС-60 - із харчуванням 60 В.

    Для організації з що обслуговуються (оконечных) регенерационных пунктів дистанційного харчування устаткування НРП постійним стабілізованим током призначена стійка дистанційного харчування (СДП).

   На стійці розміщається один устрій дистанційного живлення, що забезпечує живлення однієї системи передачі від одного до трьох НРП по мідних жилах ОК або двох систем передачі одного НРП.

   Електроживлення стійки СДП здійснюється від джерела постійного струму напругою (24±2.4) У або (60±6) В. У зв'язку з цим існує два варіанти виконання: СДП-24-0. 2/ 1800 і СДП-60-0. 2/ 1800. Самі стояки і всі устрої, що входять у їхній склад, зроблені по ідентичних схемах і відрізняються тільки типами і номіналами деяких елементів.

3.4. Вибір марки та ємності кабеля.

Розрахуємо за формулою (3.2)необхідну кількість волокон:

        N=N*2                                                                                           (3.2)

          N=4*2=8

    З обраною ВОСП «Сопка-4М» працюють одномодові оптичні кабелі марок ОКЛ-01, ОКЛ-02, ОКЛС-03, ОКЛК-01, ОКЛБ-01, ОКЛАК-01 призначені для прокладки в кабельній каналізації, трубах, болотах, колекторах, по мостах і в шахтах, грунтах усіх категорій ручним і механічним засобом та експлуатації на первинних лініях зв'язку.

Кабелі мають таку конструкцію:

   ОКЛ-01 - має центральний силовий елемент (ЦСЕ) (склопластиковий), навколо якого зкручені оптичні модулі  з одномодовими оптичними волокнами, заповнені гидрофобним заповнювачем. На серцевину накладена поліетиленова захисна оболонка.       

   ОКЛ-02 - те ж, але з ЦСЭ зі сталевого троса.

   ОКЛБ-01 - має ЦСЭ (склопластиковий), навколо якого скручені оптичні модулі. На серцевину накладена проміжна поліетиленова оболонка, броня зі сталевих стрічок і захисної поліетиленової оболонки.

   ОКЛАК-01 - має ЦСЭ (склопластиковий), навколо якого скручені оптичні модулі. На серцевину накладена проміжна полівінілхлоридна оболонка, алюмінієва зварна оболонка, оболонка з поліетилену, броня зі сталевих дротів і поліетиленової захисної оболонки. (Для прокладки через судноплавні ріки і болота глибиною більш 2м).

    ОКЛС-3 - має профильоване осердя , армований склопластиковим стержнем. У пази осердя покладені одномодові ОВ, вільний простір заповнюється гидрофобним заповнювачем. На осердя накладені поліетиленова проміжна оболонка, броня зі склопластикових стержнів і захисної поліетиленової оболонки.

   ОКЛК-03 - те ж, але з бронею зі сталевих дротів.

Таблиця  3.5. Характеристики  кабелів зв’язку

Позначення кабеля

Кіль-

кість ОВ

Коефі-

ціент загасаннякм

Диспер-сія,

пс/

(нм*км)

не більш

Кіль-кість мідних жил ДЖ,

d=1,2 мм, шт

Нормал. зовніш-

ний діаметр

мм

Макс.

маса

1 км кабел

кг

ОКЛ-01-0,3/3,5-4(8,16)

4; 8; 16

до 0,3

3,5

немає

10,8±1,0

90,0

ОКЛС-01-0,3/3,5-4(8,16)

4; 8; 16

до 0,3

3,5

немає

18,8±2,0

320,0

ОКЛС-03-0,3/3,5-4(8)

4; 8

до 0,3

3,5

немає

16,8±2,0

277,0

ОКЛК-03-0,3/3,5-4(8)

4; 8

до 0,3

3,5

немає

18,4±2,0

365

ОКЛБ-01-0,3/3,5-4(8)/4

4; 8

до 0,3

3,5

4

18,4±2,0

440,0

ОКЛБ-01-0,3/20-4(8)/4

4; 8

до 0,3

20

4

18,4±2,0

440,0

ОКЛБ-01-0,3/3,5-4(8,16)

4; 8; 16

до 0,3

3,5

немає

18,4±2,0

440,0

ОКЛБ-01-0,3/2,0-4(8,16)

4; 8; 16

до 0,3

20

немає

18,4±2,0

440,0

ОКЛАК-01-0,3/3,5-4(8)/4

4; 8

до 0,3

3,5

4

24,8±2,5

1382,0

Обрана траса дозволяє розташовувати регенераційні вузли в населених пунктах. Вибираємо кабель, що немає жил дистанційного живлення. У такий спосіб для даної мережі виберемо кабель типу ОКЛБ – 01 – 0,3/3,5-8.

Кабель марки ОКЛАК-01 призначений для прокладки через судноплавні річки і болота глибиною більш 2м - буде потрібен, так як є 14 річкових переходів.

Кабель марки ОКЛ-01 не має броні, тобто для прокалдки в грунт він не придатний. Кабелі марок ОКЛС-03 та ОКЛК-03 мають профільоване осердя, а кабель марки ОКЛБ-01 має центральний силовий елемент, навколо якого накручені оптичні модулі. Остання конструкція більш надійна, тому ми обираємо саме її.

Кабелі марок ОКЛБ-01-0,3/3,5-4(8,16) і ОКЛБ-01-0,3/2,0-4(8,16) задовольняють усім запропонованим вимогам, але різняться значенням дисперсії: у першому варіанті - 3,5 пс/(нм*км), а в другому – 2,0 пс/(нм*км).  Наш аналізований кабель підходить для довжини хвилі 1,3 мкм (дисперсія 2,0 пс/(нм*км)) кабелю марки ОКЛБ-01-0,3/3,5-4(8,16).

В системі передачі використовується два оптичних волокна: одне на передачу, інше на прийом . Так для на організації каналів буде потрібно, яку уже було сказано вище, три системи передачі, тобто 6 ОВ.

Технічні дані обраного варіанта кабеля подаємо у виді таблиці 3.6.

Таблиця 3.6.Характеристики обраної марки кабелю.

Позначення кабеля

Кількість ОВ

Коефі-

ціент загасаннякм

Диспер-сія,

пс/

(нм*км)

не більш

Кіль-

кість мідних жил ДЖ, діамет-

ром 1,2 мм, шт

Нормал. зовніш-

ний діаметр

мм

Макс.

маса

1 км кабелю кг

ОКЛБ-01-0,3/3.5-8

8

до 0,3

3.5

Не має

18,4±2,0

440,0

Конструкція кабеля приведена на рис. 3.4.

2

3

5

6

7

8

1

4

рис. 3.2

1 - центральний силовий елемент (склопластиковий стержень в ПЕ оболонці);

2 - оптичне волокно ;

3 - оболонка оптичного модуля;

4 - гідрофобний заповнювач;

5 - скріплююча стрічка;

6 - проміжна ПЕ оболонка;

7 - броня із сталевих стрічок;

8 - зовнішня ПЕ захисна оболонка;

3.5. Розрахунок необхідної кількості оптичного кабеля.

      Розрахуємю необхідну кількість ОК для прокладки по трасі ВОЛЗ з урахуванням запасу на прокладання в грунт (2%), на прокладку в кабельній каналізації в населених пунктах (5,7%), на прокладку через водні перепони (14% при однокабельному переході).

     Довжина ОК, при прокладці в каналізацію розраховується по формулі (3.3):

Lк=1,057· Lкан   [км]                                                                                          (3.3)

де:

            Lкан - довжина кабельної каналізації (Lкан =км);
           1,057 - коефіцієнт, що враховує 5,7% запасу.

Оскільки прокладання в каналізації відбувається лише в межах міст (4+3,5=7,5) то:
Lк=7,5*1.057=7,93(км)

    Довжина ОК, при прокладці через дрібні ріки розраховується за формулою (3.4):

Lр =n· 1.14· Lпер            [км]                                                                               (3.4)

   де:

              Lпер - довжина одного переходу (приймаємо Lпер=0.2км);
              
n - кількість переходів;
             1,14 - коефіцієнт, що враховує 14% запасу.

Lр = 44*1.14*0.2=10,03 (км)

     Довжина ОК, що прокладається в грунт розраховується за формулою (3.5):

Lгр=1,02· Lгр  [км]                                                                                (3.5)

  де:

            1,02 - коефіцієнт, що враховує 2% запасу;
            Lгр - довжина траси, що проходить у грунті.

Lгр=1,02· 532=542,65(км)

     Загальну довжину кабелю розрахуємо по формулі (3.6):

           Lзаг=Lгр+Lр+Lк  м]

           Lзаг=542,65+10,03+7,93=560,6(км)

 

                    

                                                                                     

                                                                                                                        

Розділ 4. РОЗРАХУНОК ОСНОВНИ ПАРАМЕТРІВ ВС

4.1. Розрахунок параметрів ВС.

   Для передачі електромагнітної енергії по світловоду використовується явище повного внутрішнього відбиття на кордоні розподілу двох діелектричних середовищ, згідно закону Снеліуса необхідно щоб показник заломлення матеріалу серцевини n1 був більше показника заломлення матеріалу оболонки n2.

Оскільки для забезпечення режиму одномодовості необхідно виконання умови V < VКР, а величину а – радіус серцевини волокна досить важко зробити малим, то для забезпечення заданої умови необхідно щоб різниця n1-n2 була якомога меншою. Тому склад скла серцевини та склад скла оболонки волокна не повинні суттєво відрізнятися.
  Перш за все необхідно вибрати склад скла для серцевини та оболонки одномодового волокна.

Вибираємо: для серцевини   3.1%-GEO2, 96.9%-SiO2
                                                                                                
для оболонки    100%-SiO2.
  Для знаходження показників заломлення серцевини та оболонки запишемо                     коефіцієнти Селмейера.
   Оболонка
: А1=0.6961663; A2=0.4079426; A3=0.8974794;

                      I1=0.0684043мкм; I2=0.1162414мкм; I3=9.896161мкм;
Серцевина: A
1=0.7028554; A2=0.4146307; A3=0.897454
                     I
1=0.0727723мкм; I2=0.1143085мкм; I3=9.896161мкм.
 
      У відповідності з цими коефіцієнтами розрахуємо показники заломлення оболонки та серцевини, використавши формулу Селмейра (4.1):
                     

                                                    
                                              (4.1)
   Показник заломлення серцевини  
n1=1.449,
   показник заломлення оболонки   
n2=1.44.
Розрахуємо групові показники заломлення серцевини та оболонки використавши формулу (4.2):                 
                                          
                                                                       

                                                                                              (4.2)

N1=1.461 –серцевини;

 N2=1.456-оболонки
Розрахуємо коефіцієнти питомої дисперсії М для серцевини по формулі (4.3):

                                                                                                                (4.3)
                  М
1=-1.91809*10-12.
Розрахуємо  по формулі (4.4) для вибраних матеріалів на робочій довжині хвилі (
мкм) числову апертуру NA :
                                             
                                                             (4.4)

      NA=0.116.
Відносну різницю показників рахуємо за формулою (4.5):
                                                 
                                                     
                                                       (4.5)

  3.244*10-3.
Похідну відносної різниці показників по довжині хвилі знайдемо за формулою (4.6):
                                 
                                             
                                  (4.6)

                                                     
.

Нормовану частоту знайдемо по формулі (4.7):

                                                                                                    (4.7)           

Оскільки , то використовуємо східчастий профіль показника заломлення:
                                                                                   

                                     
1.449*(1-2*3.244*10-3*(r/4)g)1/2, r<a
                                                 1.44                                          ,   
r>a
                                                
                 
                                  

                                        4.2.Розрахунок дисперсії ВС.
   В одномодових ВС відсутня міжродова дисперсія, а внутрішньомодова складається з трьох доданків:
      -матеріальної;
      -хвилеводної;
      - профільної дисперсії;
Формула  (4.7) для внутрішньомодової дисперсії:
                          
                                                                       (4.7)
   ширина спектральної лінії джерела випромінювання

T1,T2,T3-складові дисперсії.
                      
             Коефіцієнт погонної дисперсії(пс/(нм*км)
                                            
                                                                         (4.8)
Матеріальну дисперсію обчислимо використавши формули (4.9-4.13):
                                          
                                (4.9)


                                                  
                                                     (4.10)


                                                  
                              (4.11)                     


                                                  
                                     (4.12)      


                                                   
                                              (4.13)
В результаті обчислень одержали наступні результати
      
v=2.0102

       b=0.345
       

        
A(v)=0.672
        
T1=-1,70264*10-6.
Хвилеводну дисперсію обрахуємо з допомогою формули (4.14 -4.15)
                           
                                                                (4.14)
                    де:             
                                                               (4.15)
                           
.
В результаті обчислень отримали наступні дані
                            

                                
B(n)=1.026
                               
T2=5.485*10-12.
Для обчислення профільної дисперсії використовуємо формули (4.16-4.18)
                        
                                                                        (4.16)
                            
                                                             (4.17)
                           
                                                                  (4.18)
отримали
D(v)=1.188
                 
C(n)=1.012
                 
T3=-2.324*10-14
Коефіцієнт погонної дисперсії             

Побудуємо графіки залежностей складових внутрішньомодової дисперсії від довжини хвилі.
                           

Аналізуючи даний графік можна зробити висновок, що мінімальна дисперсія на довжині хвилі 1.3мкм.

5 Розрахунок довжини регенераційної ділянки ВОЛС.

Світлові імпульси, розповсюджуючись по ВС, загасають і змінюють свою форму. Тому у ВОЛС великої протяжності необхідно застосовувати регенератори. Найбільша довжина РД визначається втратами  сигналу на загасання в лінійному тракті й дисперсійним уширенням імпульсів у волоконному світловоді. Тому довжину РД визначають як по тимчасовим так і по енергетичним характеристикам.

5.1. Розрахунок довжини регенераційної ділянки ВОЛЗ за часовими характеристиками.

    Довжина регенераційної дільниці в основному залежить від часових характеристик(дисперсії) та енергетичних характеристик. Формула за якою визначаємо довжину регенераційної дільниці є (5.1):

     Lрд. 0,25/*B =84,4         [км],   де

     вн ()=17.7147 пс/(кмнм)

В=167.117Мбіт/с

    - ширина спектральної лінії джерела випромінювання;                                                                             - коефіцієнт погонної дисперсії

В результаті обчислень одержали Lр=68.4 км.
 Побудуємо залежність довжини регенераційної дільниці від коефіцієнта погонної дисперсії.



З графіка видно, що при зменшенні погонної дисперсії довжина регенераційної дільниці збільшується.
                    5.2.Розрахунок довжини регенераційної дільниці ВОЛЗ за     енергетичними характеристиками.
При розрахунку користуємося формулою (5.2)
:
                                                 
                                                         (5.2)
    
- енергетичний потенціал системи передачі(38дБ);
  
Енергетичний потенціал-це відношення потужності на виході оптичного передавача до мінімальної потужності на вході оптичного приймача при якій якість передачі знаходиться в межах норми.
   
Pzap=6дБ – це запас, який береться на аварійно відновлювальні роботи, а також на старіння волокна та електроніки;
q  - загасання на роз’ємних з’єднаннях (q=0.5дБ);
- погонне загасання кабелю;
p- загасання на нероз’ємних з’єднаннях;
с- будівельна довжина кабелю.
П=38дБ,
Pzap=6дБ, =0.5дБ/км, q=0.5, р=0.5, с =2км
                                  
 Lр=69.789км

Вибираємо довжину регенераційної дільниці рівною Lр=88 км тому, що при довшій дільниці коефіцієнт помилок почне зростати.
    Побудуємо графіки залежності довжини регенераційної дільниці від загасання кабелю для різних значень втрат на зростках
р.

                              
 р=0.3;0.2;0.1.

  Аналізуючи графік можемо зробити висновок, що чим менше загасання на нероз’ємних з’єднаннях тим більша довжина регенераційної ділянки.

Оскільки довжина хвилі то .На довжині хвилі 1.55мкм менше загасання ніж на 1.3мкм.

Побудуємо залежність довжини регенераційної дільниці від загасання на нероз’ємних з’єднаннях(зростках ОВ), для різних будівельних довжин кабелю.
                   
с 1=1км; с 2=2км; с 3=4км;
                        

   При збільшенні загасання на нероз’ємних з’єднаннях, довжина регенераційної дільниці зменшується.

Побудуємо залежність довжини регенераційної ділянки від будівельної довжини кабелю, для різних значень погонного загасання.
                             =0.2,0.
3,0.4дБ/км.
                                        

Чим більша будівельна довжина кабелю тим більша довжина РД.  

  Якщо оптичний сигнал на вході приймача перевищує деяке значення він сприймається із спотворенням тому при коротких лініях з малим загасанням цю можливість треба врахувати.
  Мінімальна довжина РД  розраховується беручи до уваги діапазон автоматичного регулювання підсилення приймача (АРП). Діапазон АРП складає 20дБ Формула  (5.3) для обчислення мінімальної довжини РД :
                                           
                                              (5.3)


км

 

6 Розрахунок числа НРП і ОРП на трасі ВОЛС

6.1. Розміщення НРП і ОРП.

Знаючи довжину траси ВОЛС 467км і довжину регенераційної ділянки, що дорівнює 84.4км, визначимо кількість НРП за формулою (6.1):

Nнрп                                                                                                                                                          (6.1)

Nнрп=532/84.4=7

Кількість регенераційних дільниць розрахуємо за формулою (6.2):

            Nру = Nнрп + 1                                                                                       (6.2)

       Nру=7+1=8

   В паспорті на ВОСП задана максимальна відстань між ОРП: Сопка -4М=240 км. Так як довжина траси більша, тому необхідно застосовувати ОРП. Так як ми встановлюємо НРП, то кількість ОРП зменшується на 1.

Доцільно встановити НРП з однаковою кількістю ОРП по обидва боки, а також у населених пунктах, що мають гарантоване живлення.

Розподіл:

Одеса- МалинівкаНРП-(51)  ЛюбашівкаОРП– (100)Ульянівка НРП-(57) Умань ОРП -(42),- Гайсин(НРП)-66-Вінниця(ОРП)95-Козятин(НРП)62-Житомир (59).

6.2. Устаткування НРП.

  1.  Устаткування НРП містить у собі: контейнер для розміщення апаратури регенераційного пункту НРПГ-4; апаратуру регенераційного пункту АРП-4 для установки в контейнер;
  2.  стояк необслуговуємого регенераційного пункту СНРП–4М для установки в пунктах, що мають гарантоване  живлення.

     Апаратура АРП-4 призначена для організації по одномодовому ОК двох дуплексних ВОСП із швидкістю 167,117 Мбіт/с із довжиною хвилі світлового випромінювання: 1.3 і 1.55 мкм.

  1.  АРП-4 забезпечує: предачу сигналів ТМ і СЗ одночасно з передачею інформаційного сигналу по тому самому лінійному тракті; запровадження-висновок первинного цифрового потоку з В=2048 Мбит/с.

     Апаратура АРП–4 складається з таких блоків: блока регенератора лінійного БРЛ; блока резервного каналу БРК; блока телемеханіки і службового зв'язку БТМС; блока живлення від дистанційного джерела живлення або від автономного джерела.

     Апаратура АРП-4 встановлюється в уніфікований груповий контейнер НРГП-4. У кожному варіанті контейнера передбачена:

а) сигналізація появи води;

б) сигналізація відкривання  кришки , що герметизуе;

в) пристрій висновку каналу службового зв'язку для підключення радіостанції (РС) і устрої переносного переговорного (УПП) без розгерметизації контейнера;

г) потрубок для запровадження кабеля;

д) два болти для підключення контурного заземлення контейнера.

     Крім апаратури АРП-4, розміщуваної в грунтовому контейнері, розроблена апаратура СНРП-4М.

     Стояк СНРП–4М забезпечує:

  1.  передачу по ОК інформаційних сигналів двох дуплексних ВОСП із швидкістю В=167,117 Мбіт/с на довжині хвилі 1.3 і 1.55 мкм;
  2.  прийом лінійного сигналу на вході від -23 дБм до -38 дБм;
  3.  доповнення додаткового введеного первинного цифрового потоку з В=2048 Мбіт/с;
  4.  передачу сигналів ТМ і СЗ одночасно з передачею інформаційного сигналу по тому самому   ОК.

     При проектуванні даної ВОЛС застосовується стійка СНРП-4М. Її габаритні розміри: 2600х120х240 мм.

6.3. Організація  живлення НРП.

    В даний час одержали розвиток три варіанти електроживлення необслуговуємих регенераційних пунктів: дистанційне по металевих елементах ОК, від автономних електроустановок і від місцевої електромережі. У якості металевих елементів можуть використовуватися жили, що проводять струм, металеві стрижні, а також металеві оболонки. Для автономного живлення  НРП рекомендується застосування теплоелектрогенераторів (ТЭГ) або радіоізотропних генераторів (РИТЭГ). При проектуванні повинна широко використовуватися електромережа, розташована по трасі прокладки кабеля.

    Порівнюючи зазначені перші два засоби електроживлення НРП, можна відзначити, що електроживлення від автономних електроустановок вигідно в техніко-економічному відношенні лише при великих довжинах регенераційних ділянок (50...100 км), а при малих довжинах (до 20...30 км) ефективна система дистанційного електроживлення.

     На мережі, що має великі довжини регенераційних ділянок (30...100 км), використовувати місцеву електромережу або застосовувати автономні електроустановки ТЭГ і РИТЭГ.

    При застосуванні оптичного кабеля з металевими елементами електроживлення устаткування НРПГ ВОСП здійснюється дистанційно по двох ланцюгах, кожний з яких використовує пару мідних жил діаметром 1,2мм. Ланцюг ДЖ організується за схемою “провід-провід”, харчування НРПГ здійснюється по полусекціям із двох сусідніх пунктів, що живлять. По кожному ланцюзі ДЖ можна організувати живлення апаратури однієї або двох систем передачі до трьох НРПГ.

    У курсовому проекті НРП розміщаються в населених пунктах і живляться від місцевої електромережі через стійку СНРП - 4М.

7 Розрахунок захисту ОК від ударів блискавки.

     Згідно технічним умовам ОК  типу ОКЛБ - 01 містить армуючий елемент типу стальних стрічок, поверх  якого накладається зовнішня поліетиленова оболонка. Відповідно, ОК типу ОКЛБ - 01 можуть пошкоджуватись ударами блискавки.

    Як відомо, повністю неметалеві оптичні кабелі не піддані електричному впливу грозових розрядів і не потребують захисту. Не потрібно захисту цих ОК і від удару блискавки безпосередньо у кабель, в результаті яких можуть виникнути термічні та механічні руйнування. Однак, становище кардинально змінюється, якщо оптичний кабель крім оптичних волокон має металічні елементи (мідні жили, сталеві армуючі  елементи оболонку, та ін.). В результаті грозових розрядів в металічних елементах можуть індукуватися струми, представляючи загрозу для самого кабелю, так і для підключеної апаратури.
  Всі кабелі підрозділяються на чотири категорії з точки зору на їх грозостійкість:
              1.
 Ii>105kA; 2.80kA<Ii<105kA; 3. 55kA<Ii<80kA 4.Ii<55kA

        

    Для типу кабелю ОКЛБ Ii=90кА. Існує норма на кількість ударів блискавки на 100км траси при числі грозодіяльності год/рік. Ця норма складає для одномодового волокна nm=0.2.

Визначимо припустиму кількість небезпечних ударів для даної траси:

Де: L- довжина траси;

     - норма для магістральних кабелів дорівнює

Отже,


  При прокладанні лінії ми повинні забезпечити цю норму. Для цього спочатку підраховуємо імовірність попадання блискавки в кабель.
  Існують графіки за якими можна визначити число ударів блискавки для конкретного типу кабелю та конкретного типу ґрунту. На цих графіках показана імовірність ударів блискавки на 100км кабельної лінії від опору ґрунту при різних граничних струмах через металеві покрови кабелю. Ці всі графіки дійсні для 20 годин грозодіяльності на рік.

Але в даному проекті довжина кабелю 532км, а кількість годин грозодіяльності:Одеса-45год,Житомир-60год.Тому імовірність ураження можна вирахувати за наступною формулою (7.1):
                                             
                                                               (7.1)
           де:
n- імовірність по графіку;
              
T- кількість годин грозодіяльності;

              L- довжина траси;
Для Одеської області
n=0.065, T=45год/рік, L=532км, n1=0.78

Для Житомирської області n=0.058,  T=60год/рік, L= 532км, n2=0.93

n1 n2<      0.78; 0.93<1,02

З розрахунків видно, що грозозахисний трос прокладати не потрібно, так як отримані значення лежать в межах норми. Якби ця кількість перевищувала припустиму, то виникала би потреба прокладання грозозахисних тросів.


    

                 

 8 Питання монтажу і прокладки ОК

8.1. Питання монтажу ОК.

   При будівництві ВОЛС, як і при будівництві звичайних лінії зв'язку, виконуються такі роботи: розбивка лінії, доставка кабеля і матеріалів на трасу, іспит, прокладка, монтаж кабеля й устрій запроваджень. У табл. 8.1 приведені деякі характеристики електричних кабелів зв'язку й аналогічні характеристики ОК.

Таблиця 8.1.

Параметри

                                Кабель

Електричний

Оптичний

Макс. припустимий радіус вигину кабеля, мм

100... 800

200... 300

Діаметр кабеля, мм

10.. .80

10.. .15

Доп. Тягове зусилля, Н

500.. 30000

600.. 3000

Макс.    довжина    кабеля,    що затягується в канал, м

285. ..850

1000.. .2000

Маса кабеля, кг/км

100.. .6000

160.. .350

  Причини, що викликають втрати в місцях з'єднань ОВ, можна умовно розділити на дві групи: «внутрішні» і «зовнішні»

До внутрішніх втрат належать втрати, що виникають через невідповідність оптико-геометричних параметрів ОВ, що з'єднуються: різниці в діаметрах сердечників, різниці числових апертур, та ін.

     Друга група чинників обумовлена конструкцією муфт, що використовуються. Це втрати через: поперечний і подовжній зсув осей, не рівнобіжність (кутовий зсув) осей, і ін.

Серед чинників першої групи, що обуславливают втрати в з'єднаннях ОВ найбільше істотними є: різниця в діаметрах сердечників і числових апертурах.

    Втрати в з'єднаннях одномодових волокон складаються із втрат, що виникають у випадку невідповідності діаметрів модових полів і діаметрів сердечників, втрат через поперечний зсув осей світоводів і втрат, що обумовлені кутовим зсувом.

Методи з'єднань ОВ.

    В даний час відомі такі методи з'єднання ОВ:

зварювання,

зклеювання,

механічні з'єднання.

    Вибір методу визначається типом ОВ та його конструктивними особливостями, методами прокладки й економічних чинників.

    Процес з'єднання ОВ складається з треч етапів:

  1.  Підготування ОВ до з'єднання.
  2.  З'єднання ОВ.
  3.  Захист місця з'єднання.

    Підготування ОВ до з'єднання - це важлива операція, від якої багато в чому залежить якість процесу з'єднання. Підготування зводиться до виконання двох послідовних операцій: видалення захисної оболонки.

    Сколювання торцевої поверхні.

  Найбільше поширеним засобом нероз’ємних з'єднань ОВ є зварювання. Зварювання передбачає розплавлювання кінців волоконних световодів у результаті помешкання їх у поле потужного джерела теплової енергії.

    Найбільш поширеним є засіб зварювання ОВ у поле електричного розряду. Зварювання здійснюється в такій послідовності:

  1.  Підготування торцевих поверхонь ОВ.
  2.  Юстировка ОВ. Після установки кінців ОВ у направляючій системі зварювального апарату, здійснюють вирівнювання (юстировку) волокон.
  3.  Попереднє зплавлювання торців світловодів. Ця операція здійснюється з метою часткової ліквідації микронеровностей, які виникають на торцевих поверхностях під час склеювання волокон.
  4.  Безпосереднє зварювання волокон.

Для реалізації зварювального з'єднання ОВ розроблений ряд зварювальних апаратів. Якість зростка залежить від застосовуваних зварювальних апаратів. Так, кращі зварювальні апарати фірми ERICSSON дає загасання зростка не гірше 0.05 - 0.1 дБ. Юстировка волокна перед зварюванням провадиться автоматично по мінімуму втрат і контролюється мікропроцесором. В Україні використовується також російський напівавтомат «Сова». Юстировка провадиться вручну, по зображенню, що зварюються волокон на жидкокристаллическом екрані в двох площинах. Процес зварювання відбувається автоматично. При відповідній навичці оператора і дотриманні правил експлуатації можна одержати загасання зростка не більш 0.2 дБ.

Особливості зрощування одномодових волокон.

Конструктивна особливість одномодових волокон складається в дуже малому розмірі сердцевини (порядку 8...10 мкм замість 50 мкм у многомодових). Тому необхідно дуже точно юстирувати волокна й у першу чергу по діаметру сердцевини.

Зварювальний пристрій повинен забезпечувати достатню тривкість стику, малі внесені втрати, надійність і воспроизводимость результатів.

Пристрій містить зварювальний агрегат, юстировочні пристосування і контрольні прилади. Можливі два режими його роботи: автоматизований процес юстировки і зварювання; ручна юстировка з пєзоелектронним маніпулятором. Увесь процес автоматизованого зрощування волокон займає усього лише 1 хв. До мікроскопа можна підключити телевізійну камеру і спостерігати на екрані за ходом зварювання.

Опрацювання торців одномодових волокон складніше, ніж у випадку многомодових. Так само як і в многомодових волокнах, віддаляться покриття. Проте дуже важливо гарантувати ретельне очищення перед зклеюванням і наступним зварюванням.

Якість зварювання характеризується такими даними, як типове середнє значення додаткових втрат в одномодовом волокні при гарній якості зварювання менше 0.1 дБ. При зварюванні в автоматизованому режимі вдасться одержати загасання стику не вище 0.04 дБ у 88% що стикуються волокон.

Іншим засобом одержання нероз’ємних з'єднань ОВ є зклеювання. До переваг цього засобу можна віднести: оперативність, відсутність деформацій сердцевин, що з'єднуються ОВ. Це сприяє одержанню малих утрат, відсутності напруги в області стику, забезпеченню тривких з'єднань. Проте обмежений термін служби і тимчасової нестабільності втрат у зклеюваних з'єднаннях стримує широке застосування цього методу.

Останнім часом широке застосування одержали з'єднання ОВ за допомогою муфт. Це визначається поруч позитивних якостей із розумінь економії і надійності.

Існує велика кількість різних видів муфт. Проте вони усі потребують виконання відколу, а іноді ще і полірування торців волокон у процесі їхній підготування до з'єднання.

Муфти можуть бути активними, у яких є можливість вирівнювати й оптимізувати положення волокон по мінімумі втрат, і пасивними. Муфти можуть бути одноразового і багаторазового використання.

Середні втрати на з'єднання одномодових ОВ  без активного регулювання 0,2 дБ із настроюванням 0,05 дБ, багатомодових відповідно 0,25 і 0,1 дБ. Втрати на відбиток не більш 50 дБ. Діапазон робочих температур від -40 до +80С.

Розємні муфти використовуються при багаторазовому підключенні ОВ до джерел (приймачів) випромінювання і стикування волокон між собою. При цьому повинні бути забезпечені мінімальні втрати в місцях з'єднанння.

Зараз разродлена велика кількість типів і конструкцій оптичних розєми, що можуть бути використані на різних по призначенню і довжині ВОЛС.

Найбільше широке застосування одержали розєми штеккерного типу.

Однією, якщо не головною, із причин появи втрат є існування френелевського відбитку.

При виборі засобів з'єднання ОВ слід виходити з: критеріїв надійності лінії(років служби,стабільності та механічних  характеристик з'єднань), досягти великих довжин регенераційних ділянок, необхідності отримання великої кількості з'єднань ОВ.

У даному випадку доцільно використовувати муфти.Надійна робота зєднувальних муфт ОК, багато в чому залежить від субєктивних факторів, визначаючих кваліфікацію монтажників, технологію будівничо-монтажних робіт, властивостями застосованими напівфабрикатами, системою контролю за якістю і так далі.
Основні операції при монтажу ОК:
 1) знаходження на трасі кінців з’єднуємих  ОК;
 2) огляд захисних оболонок на доступних ділянках, а також кінців з’єднуємих ОК, захищених від попадання вологи в сердечник ОК;
 3) встановлення службового звязку, обладнання робочого місця, попередня викладка запасу будівничих довжин, закріплених  кінців ОК, зняття захисного покриття, перевірка на цілісність ОВ;
 4) зварка ОВ з проведенням контролю якості зростків;
 5) відновлення елементів сердечника, паспортизація;
 6) викладка запасу ОК і муфти в котловані або колодці, маркування муфт.
 Монтаж зєднувальних муфт магістральних та внутрішньозонових повинен відбуватися в спеціально обладнаній монтажно-вимірювальній лабораторії, а монтаж кабелів МТМ можливий в оглядових пристроях.
 Після зварки ОВ на місце зростку встановлюють комплект деталей захисту зростку, виконують останню викладку запасу ОВ та укріплення захисного зростку. Після викладки усіх зварних ОВ виконують останню перевірку загасання оптичного сигналу в усіх волокнах. В випадку позитивного результату заповнюють і вкладають паспорт муфти, виконують відновлення  елементів кабельного сердечника та захисних покровів ОК.
Монтаж муфти провадиться в такому порядку:

Запровадження кабелів в овальний патрубок:

1) Розкривається заглушений кінець овального патрубка (зрізається слюсарною ножівкою). Опрацьовується край отвору з внутрішньої сторони наждаковим папером.

2) Чистої сухої тканью протирається оболонка кабеля на длине біля двох метрів, щоб видалити пилюку, глину й інші забруднюючі речовини. Береться овальна термоусаживающая трубка і насувається на кабелі. Неокрашенний (чорний) кінець трубки повинний бути звернений до підстави муфти.

3)Просмикуються кабелі через отвір овального патрубка і підготовляються.

Підготування кабелів:

зніймається оболонка кабеля (і екран, якщо є) на длине біля 1,2м, як цього вимагають правила розбирання кабелів. Віддалиться компаунд, що заповнює, із трубок, у яких знаходяться оптичні волокна, і отрезается центральний силовий елемент на відстані 75мм від зрізу зовнішньої оболонки кабеля.

Якщо треба забезпечити з'єднання екрана, на оболонці кабеля робиться подовжній надріз на 25мм убік від кільцевого зрізу оболонки. Плоскогубцями притискається до оболонки й екрана кабеля затискач, сполучений із проводом з'єднання екрана.

З’єднуються кільцеві зрізи оболонок кабелів із краєм підстави муфти. Просмикуються центральні силові елементи в затискачі і закріплюються. Зайва довжина центральних силових елементів зрізається.

Герметизация овального вступного патрубка:

старанно протирається серветкою овальний патрубок і оболонки кабелів на відстані 100мм від краю запровадження.

Очищені частини овального патрубка й оболонок кабелів опрацьовуються по окружності наждаковим папером.

Надевается овальна трубка, що герметизирует, на кабелі й овальний патрубок. Відзначається на однім із кабелів місце, де кінчається трубка. Робиться ще одна оцінка на 5мм ближче до підстави муфти FOSC. Починаючи з цієї другої оцінки кабель обмотується захисною алюмінієвою фольгою.

Насувається овальна  трубка , що герметизирует , на овальний патрубок. Вставлюєтся розгалуджуваний затискач.

За допомогою гарячого повітря нагрівається трубка, що герметизує запровадження кабелів в овальний патрубок температурою не менше 3500С до повної усадки.

Зрощування й укладка волокон:

на одне з волокон удягається захисна трубка, що термоусаживает, і волокно зрощується за допомогою зварювання. Коли зварювальний зросток готовий, на нього насувається захисна трубка.Змонтований зросток поміщається в тримач. Запас волокна укладається каблучками на лотку.

По закінченні зрощування на касеті встановлюється захисна кришка. Кришка закріплюється стрічкою з ”липучками”, що обмотується навколо касети і кришки.

Установка касети:

при використанні додаткових касет сполучаються штифти касет з отворами в скобі підстави муфти. Стискуються штифти і вставляется касета в скобу.

Монтаж корпуса муфти:

на лоток кладеться силикогель і закріплюється поливинилхлоридной стрічкою.

Обережно надевается корпус муфти FOSC-100B/H на підставу. Сполучається біла точка на корпусі муфти з білою точкою на підставі. Надіваєтся запірна пластмасова каблучка на стик корпуса з підставою муфти. Запірну каблучку повинно цілком ввійти в канавку.

Місце з'єднання старанно протирається серветкою, що буде герметизуватись.Наждаковим папером опрацьовується по колу корпус і підстава муфти на очищеній ділянці. Чистою сухою тканиною віддаляться з оброблених поверхонь частки матеріалу, стерті наждаком.

Місце з'єднання муфти з підставою обгортається смужкою матеріалу, що клеїть, таким чином, щоб липка сторона стрічки була звернена до муфти.

Вдягається каблучка на корпус муфти так, щоб вона закривала місце з'єднання корпуса. Докладна інструкція з монтажу входить у комплект постачання кожної муфти.Зібрану муфту можна закріпити в кабельній каналізації або укласти в грунт.

З'єднувальна муфта фірми Raychem марки FOSC 100 (мал.8.1) являє собою муфту тупікового типу. Корпус виконано з високоміцної пластмаси. Складається з основи та кронштейна з кріпленим блоком касет та зовнішнього циліндричного корпусу тупікової конструкції. Основа має кілька заглушених патрубків, що закриваються в міру потреби вводу оптичного кабелю різних діаметрів. Кабельні вводи та корпус з основою герметизуються термоусаджуємими манжетами. Блок касет виконано у вигляді книжки і, в залежності від типорозміру муфти, може вміщувати від чотирьох до десяти касет. В кожній з касет укладається запас 10 оптичних волокон з захисними гільзами.

Муфта зручна в монтажі. При ремонті вимагає заміни термоусаджуємих манжет. Великі розміри муфти та ту пікова конструкція являють певні труднощі з її розміщенням в умовах кабельної каналізації країн СНД, але добре себе зарекомендувала при прокладанні кабелів в грунт. Муфта має сертифікат відповідності Міністерства зв'язку України.

Мал.8.1

8.2. Питання прокладки ОК.

При прокладці кабеля в межах міста споруджується кабельна каналізація, у польових умовах кабель кладеться безпосередньо в землю на глибину 1,2м. Проте в організації і технології будівництва ВОЛС у порівнянні з роботами на традиційних кабелях є істотні відмінності. Ці відмінності обумовлені в першу чергу своірідністю конструкцій ОК, що полягають у такому:

-критичність до зусиль, що розтягують, малі поперечні розміри і маса ОК;

-великі будівельні довжини ОК;

-порівняно великі розміри загасання зростків волокон;

-неможливість утримання ОК під повітряним тиском;

-трудності організації службового зв'язку при будівництві ВОЛС з ОК без металевих елементів;

-недостатній розвиток методів і засобів для вимірів і відшукання  місць ушкоджень на ОК.

 ОК мають менші габаритні розміри і масу, менше припустиме тягове зусилля і велику будівельну довжину. Необхідність прокладки великих будівельних довжин при малому припустимому зусиллі є принциповою відмінністю, що потребує нового підходу до технології прокладки кабеля.

При роботі з ОК без металевих оболонок треба мати на увазі, що вони мають порівняно малу механічну тривкість на розірвання й особливо уразливі щодо радіального тиску. Тому при прокладці ОК варто дотримувати особливої обережності, тому що потужне кабелеукладочное устаткування в процесі прямування може ушкодити скловолокно. Особливо шкідливо позначаються динамічні перевантаження при різкому припиненні кабелеукладочной машини, крутих поворотів, порушенні синхронності прямування машин колони і т.д.

Прокладка ОК у грунт, як і у випадку електричного кабеля, може провадитися бестраншейним і траншейним засобами.

Останнім часом прокладка ОК без металевих оболонок здійснюється в пластмасових трубах. Це обумовлено тим, що ці кабелі мають меншу механічну тривкість і схильні агресії з боку гризунів. Відомі засоби протяжки ОК у попередньо прокладену в землі трубу, а також прокладка ОК, умонтованих у пластмасову трубу в заводських умовах і утворюючих єдине ціле “кабель - труба”. Така складова конструкція має високу механічну тривкість, вологостійкістю і захищена від гризунів. Діелектричний ОК у трубі також не схильний впливу атмосферної електрики.Таким чином, для прокладки міжміських ОК у грунт у даний час набули застосування три засоби: прокладка кобелеукладчиком, траншейна пракладка і прокладка кабеля в пластмасовій трубі.

Для ОК міського типу переважне застосування одержала прокладка в каналізації. Можлива також підвіска ОК на опорах і по стінах будинків.

При перетинанні траси кабеля з іншими підземними і наземними спорудженнями повинні дотримуватися такі габарити по вертикалі: від трамвайних і залізничних колій - не менше 1 м від підошви рейок; від шосейних доріг - не менше 0,8м нижче дна кювету, від силових кабелів - вище або нижче їх на 0,5 м, від водопроводу і каналізації - вище їх на 0,25 м, від нафто- і газопроводи - вище або нижче на 0,5 м.

Підготування до будівництва.

Приведені вище особливості конструкції ОК визначають практично весь хід будівництва ВОЛС.На всіх етапах підготування до будівництва ВОЛС - від експертизи проекту до упорядкування проекту виробництва робіт (ППР) і планів-графіків будівництва ділянок - необхідно ринутися до тому, щоб проектні і плановані технічні рішення сприяли максимальної індустріалізації робіт, виключали випадки погіршення характеристик ОК, збільшення числа додаткових муфт на ВОЛС.

До початку надходження кабеля на будівництво ВОЛС повинні бути виконані роботи з обстеження майбутніх трас прокладки ОК, визначенню місць і помешкань для проведення вхідного контролю кабелів. Перед будівництвом внутризонових або магістральних ліній повинні бути вирішені питання організації службового зв'язку за допомогою радіостанцій УКВ діапазону.

Обсяг вимірювальних робіт складає не менше 30% загального обсягу робіт із будівництва ВОЛС у той час як аналогічні операції на звичайних кабелях займають не більш 12...15% загального обсягу. Значно великі трудозатрати в розрахунку на одну муфту займають операції зрощування ОВ і монтажу муфт ОК, що потребують до того ж значно більш кваліфікованого підготування монтажників.

Вхідний контроль кабеля.

Посібником із будівництва ВОЛС передбачений 100%-ний вхідної контроль кабеля на кабельній площадці. Крім звичайних іспитів по перевірці якості ізоляції металевих елементів в ОК проводяться виміри загасання оптичних волокон. Найбільше зручно такі виміри робити за допомогою оптичного тестера ОМК3-76.

Після закінчення електричних вимірів оптичні волокна з'єднуються послідовно методом зварювання, для утворення шлейфа, по якому при механізованій прокладці буде контролюватися цілісність кабеля. Потім кінці кабеля герметично заделиваются і барабан із перевіреною будівельною довжиною відправляється на трасу. Вхідної контроль ОК займає набагато більше часу, чим контроль звичайних кабелів. Тому крім зовнішнього огляду барабана на площадці контроль кабеля варто проводити в спеціально обладнаному помешканні.

Групування будівельних довжин ОК.

До вивозу барабанів із кабелем на трасу проводять групування будівельних довжин. У межах регенерационного ділянки групування здійснюється по конструктивним даним і, головне, по передатних параметрах ОК - загасанню і дисперсії.

Изгоговляет у даний час ОК мають на довжинах хвиль 1,3 і 1,55 мкм середні значення загасання 0,3...1 д/км і дисперсії 0,1...0,3 нс/км*нм для градиентних волокон і 1...2 пс/км*нм для одномодовых волокон. У реальних оптичних волокнах відносні відхилення цих параметрів збільшуються через вплив численних випадкових чинників, до яких ставляться: неоднорідності в конструкції волокна; сторонні домішки в матеріалі сердцевини й оболонки; відхилення профілю показника переломлення волокна від оптимального; флуктуации микроизгибов волокон у процесі їхньої укладки в ОК і прокладки в грунті; неоднорідності, що виникають у місцях з'єднання волокон; відхилення середньої довжини хвилі і смуги випромінювання напівпровідникових лазерів і ін.

Можливі два основних методи групування волокон; послідовний і одночасний. При послідовному методі групування провадиться послідовно в кожній муфті ОК, що з'єднує відрізки регенерационного ділянки ВОЛС. При одночасному методі групування добір схеми з'єднання волокон здійснюється одночасно у всіх муфтах регенерационного ділянки ВОЛС.

Співставляючи зазначені методи групування, бачимо, що одночасний метод має більшу ефективність ослаблення випадкових складових параметрів передачі волокна в порівнянні з методом послідовного групування. При цьому методі можливо здійснити одночасне вирівнювання не одного, а двох параметрів - загасання і дисперсії. Проте для перебування оптимальної комбінації з'єднання волокон буде потрібно проаналізувати більше число різноманітних комбінацій їхній з'єднання. Ця процедура може бути виконана за допомогою ЕОМ.

Прокладка кабеля кабелеукладчиком.

Прокладка кабеля за допомогою кабелеукладчика (бестраншейная прокладка) є найбільше поширеним засобом і широко застосовується на трасах у різноманітних умовах місцевості. У цьому випадку ніжем кабелеукладчика в грунті прорізається вузька щілина і кабель укладається на її дно. При цьому механічні навантаження на кабель достатньо високі, тому що кабель на шляху від барабана до виходу з касети, що кабеленаправляет, піддається впливам подовжнього розтягу, поперечного стиску і вигину, а також вібраційному впливу у випадках застосування вібраційних кабелеукладчиков. У залежності від рельєфу місцевості і характеру грунтів, конструкції і технічного стана кабелеукладчика і режимів його роботи механічні навантаження на кабель можуть змінюватися в досить широких межах.

У цілому бестраншейная прокладка кабеля -процес динамичный, кабель відчуває механічні навантаження, пов'язані з впливом маси кабелеукладчика на кабель при зміні опори грунту в процесі прорізання щілини, невідповідністю швидкості прямування кабелеукладчика і швидкості подачі кабеля в касету, а також нерівномірним прямуванням тягових засобів і порушенням поперечної і подовжньої усталеності кабелеукладчика. Незважаючи на те, що оптичні кабелі мають порівняно малі діаметр і масу, для зменшення натягу кабеля при його прокладці необхідно створювати примусове обертання барабана в момент початку прямування кабелеукладчика і вживати заходів по зниженню тертя осі барабана в опорах; не припускати засмічення касети кабелеукладочного ніжу і припинень обертання барабана при прямуванні кабелеукладчика.

Прокладка в грунт оптичних кабелів можлива стандартним кабелеукладочным устаткуванням, проте в нього необхідно внести ряд конструктивних змін, що важнейт, оскільки використовуване потужне устаткування для прорізання грунту може легко ушкодити скляне волокно кабеля, якщо не дотримувати особливої обережності. Особливо старанно проводиться підготування до прокладки, виконується маршрутна зйомка для визначення місця розташування зростків, вибору засобів прокладки, прийнятних для відповідного типу грунту, гочек доступу до смуги відчуженості й ін., а також для урахування ймовірних непередбачених проектом особливих ситуацій. Кожна ділянка траси від зростка до зростка (відстань дорівнює приблизно 1...3 км) повинний бути попередньо підготовлений. У місцях устрої зростків варто лишати достатній запас кабеля для наступного зрощування

Особливістю прокладки ОК є необхідність здійснення постійного оптичного контролю за цілісністю і станом оптичних волокон і кабеля в процесі прокладки. З цією ціллю всі оптичні волокна з'єднуються шлейфом і включаються у вимірювальний прилад. На початку прокладки кабеля в місцях розташування зростків відривають котловани розміром ЗХ1,5Х1,2 м. Кабель у касету заправляють із запасом 5 м. Перед прокладкою трасу планують бульдозером. Підйом і ухили не должии перевищувати 30%.

Під час маршрутної зйомки розробляється план, у якому намічаються різноманітні методи прокладки, місце розташування зростків у залежності від місцевих умов і розміщення кожного кабельного барабана. Для вибору відповідного засобу і методу прокладки можуть знадобитися дослідження грунту. Перед початком робіт виконробу варто перевірити належне підготування траси і підготувати кабелеукладочное устаткування, кабель і відповідні матеріали. При виборі відповідного кабелеукладочного устаткування особлива увага повинна бути звернена на конструкцію касети для подачі оптичного кабеля.

Необхідно відзначити, що у відкритій сільській местиости підземний кабель прокладається безпосередньо в грунт, а в більш заселених районах - у траншею. Через дороги, переїзди, струмки кабель прокладається в трубах. Поряд з основною трубою передбачається ще резервна. Вибір відповідного устаткування для прокладки кабеля залежить в основному від категорії грунтів і необхідної глибини прокладки. У кабелеукладочном устаткуванні особлива увага повинна бути виділена системі подачі кабеля і направляючої касеті.

Відомі два варіанти системи прокладки оптичних кабелів:

1. Традиційна система прокладки з розміщенням кабельних барабанів позаду трактора, при цьому кабель подається прямо з барабана в касету без якогось вигину і без необхідності проходження через ролики або направляючі трубки. Устрій системи зручно в роботі і дозволяє водію одночасно управляти кабелеукладчиком і барабаном. Після проходу кабелеукладчика утворена в грунті щілина засипається грунтом, що обрушується. При иеобходимости кабелеукладчиком можна прокладати одночасно два кабелі. Гідністю даного варіанта є те, що кабель прямо з барабана подається в касету без вигинів і не відчуває додаткових напруг.

Поряд із зазначеним засобом набула застосування також прокладки оптичного кабеля кабелеукладочним комплексом, що складається зі спеціально обладнаного бульдозера і вібраційного кабелеукладчика. При прокладці кабеля обидві машини з'єднують тяговим тросом. Призначення бульдозера - планування ц вирівнювання траси. Гідністю вібраційного кабелеукладчика є мале тягове зусилля, висока маневреність у щільних умовах (населені пункти, поблизу дорогий, ліси) і можливість ефективної роботи в різноманітних грунтах.

Спецоборудованце бульдозера складається з бульдозерного відвала і П-образпой рами, на поперечній балці якої встановлені дві пари виделкових захоплень для навантаження, розвантаження й установки на них кабельнык барабанів.

2. Спеціалізована система прокладки (створена специальпо для ОК), у котрої кабельний барабан монтується попереду трактора і кабель проходить над кабіною трактора через квадратну конструкцію з роликами або направляючими трубками, а потім через гидроприводом, що забезпечує размотку кабеля з барабана і подача його в касету. Кабель повинний зробити один повний виток навколо блока, швидкість обертання якого повинна перевищувати лінійну швидкість переміщення базового трактора.

Ця система прокладки, як правило, складається з опорної конструкції, на якій установлюються барабани, роликов або направляючих трубок, блока і направляючої касети, що розташовується позаду на кабелеукладчике. Радіус вигину направляючої касети повинний відповідати вимогам мінімального радіуса вигину ОК. Частіше усього використовуються невеличкі вертикальні направляючі ролики. Всі ролики або направляючі пристосування в системі, що викликають зміни напрямку проходження кабеля, повинні відповідати мінімальному припустимому радіусу вигину даного кабеля (припустимий мінімальний радіус вигину ОК повинний у 20 разів перевищувати діаметр кабеля). Щоб уникнути защемлення кабеля в направляючих роликах зроблені зазори. Кабель подається безпосередньо на верхню частину касети.  З огляду на мінімально припустимий радіус вигину кабеля, рекомендується встановлювати блок або направляючу трубку з відповідним радіусом. Опорна конструкція для кабельних барабанів повинна забезпечити їхнє зручне навантаження - розвантаження і розміщення на ньому одного або декількох барабанів відповідного розміру. Між отвором у кабельному барабані і віссю, що вставляється в кабельний барабан, повинний бути зазор 1,6...3,2мм, при цьому щоб уникнути бічного соскальзывания барабана в осьовому напрямку на * і рекомендується встановлювати затискні чопи. Результати іспитів показали, що обидва засоби подачі кабеля в касету придатні для прокладки ОК із припустимим навантаженням, що розтягує, (3000 Н). Останнім часом для прокладки і виміри тонких ОК застосовуються малогогабаритние кабелеукладочные установки. Установка має вид невеличкого фургона. Вона складається з базової рами на колесах, барабана з кабелем, і контрольно-вимірювальної апаратури. Гідністю такої мобільної установки є можливість безупинного контролю за розміром тяжения й оптичних характеристик кабеля в процесі прокладки

При визначенні розміри зусиль, що розтягують, виробовуваних ОК при прокладці кабелеукладчиком у грунт, варто мати на увазі такі обставини. Кабель, як правило, не відчуває помітних напруг, тому що, застосовуються примусове обертання барабана й інші міри, що забезпечують вільну размотку кабеля і надходження його в касету кабелеукладчика. Проте в процесі прокладки можуть бути несподівані припинення при зустрічі перешкод, сторонніх предметів у грунті і порушенні синхронності роботи декількох тракторів, що тягнуть кабелеукладчик. Динамічні навантаження також різко зростають за рахунок ривків тракторів і при розгоні барабана в момент початку прямування, а також при крутих поворотах і нахилах кабелеукладчика. У результаті в кабелі можуть створюватися зусилля, що растягивяют, перевищуючу норму. Для ОК без металевих елементів норма складає 1200 Н, а з металевими елементами - 30* Н.

При розрахунку зусиль, испытываеиих ОК при прокладці в грунт, варто враховувати: масу і довжину кабеля, динамічне дія і вертикальний тиск прошарку землі, що знаходиться над кабелем.

Розрахунки і досвіди показують, що в несприятливих умовах ОК при прокладці в землі кабелеукладчиком можуть відчувати зусилля тяжения порядку 500 ...2ООО Н. По існуючих нормах кабель припускає тяжение в 12ОО Н. Тому треба обмежувати динамічні навантаження на кабель при прокладці (ривки, розгін барабана з кабелем, несподівані припинення, засмічення касети ніжу, круті повороти і т.д.).

Траншейна прокладка кабеля.

Траншейний засіб прокладки ОК у грунт аналогічний прокладці електричних кабелів. Кабель укладається в заздалегідь відриту траншею. Ширина траншеї нагорі 0,3м, на дні 0,1... ...0,2 м. Глибина прокладки кабеля 1,2м. Проте при прокладці ОК необхідно додержуватися великі запобіжні заходи, що забезпечують припустимі межі розтягу, вигинів, закручування і стирання кабеля. Крім того, при прокладці ОК великої довжини (понад 2км) виникають організаційні трудності, тому що траншея залишається розкопаної протягом тривалого часу, а це призводить до проблеми охорони траншеї і кабельних барабанів.

Порівнюючи траншейний засіб прокладки з бестраншейным за допомогою кабелеукладчика, варто віддати перевагу останньому. Прокладка кабеля за допомогою кабелеукладчика більш продуктивна і скорочує трудовмкость у 10...20 разів. При використанні кабелеукладчика практично одночасно провадяться утворення траншеї, размотка й укладка кабеля. Тому траншейний засіб застосовується лише там, де використання кабелеукладчика неможливо за умовами місцевості (населені пункти, складна траса, важкі грунти і т.д.). Траншея відривається механізмом або вручну. Частіше усього для цієї цілі застосовуються екскаватори.

Прокладка кабеля провадиться з барабанів, установлених на кабельні транспортери або автомашини, обладнані козлами-домкратами. В міру прямування транспорту (автомашини) і обертання барабана кабель змотується й укладається безпосередньо в транщею або уздовж її по брівці, а потім у траншею.

Засипання траншеї здійснюється спеціальними траншеезасипщиками, бульдозерами або вручну.

Прокладка кабеля в каналізації.

Процес прокладки оптичного кабеля в телефонній каналізації складається з двох етапів: підготовчого і власне прокладки. Підготовчий етап включає вхідної контроль кабеля, групування будівельних довжин і підготування телефонної каналізації. Вхідної контроль полягає в загальному огляді кабеля, найпростішому просвічуванні і вимірі загасання световодов.

Групування провадиться з розумінь прокладки на регенерационном ділянці ідентичних по параметрах кабелів і відповідності будівельних довжин відстані між криницями.

Підготування кабельної каналізації здійснюється відповідно до загальних норм і засобів, що існують для лінійних споруджень ГТС. Прокладка оптичного кабеля в кабельну каналізацію може виконуватися безпосередньо в каналі або в поліетиленових трубах, попередньо затягнутих у канал.

При прокладці і монтажі оптичні кабелі найбільше схильні механічним навантаженням: розтягу, вигину, крутінню, поперечному сдавливанию, вібраціям. Кроие механічних впливів викликають зміни фізичних параметрів ОК температрние зміни середовища, що оточує кабель. Прокладку і монтаж ОК варто робити при температурі навколишнього повітря не нижче мінус 10'.

Одна з найбільше важливих характеристик конструкції кабеля - припустиме зусилля на розтяг. При прокладці в телефонну каналізацію кабель відчуває найбільші растягивающие зусилля. Тому під час затягування кабеля в канал необхідно контролювати силу тяжения й у разі потреби (при випадкових ривках) обмежувати.

У міській телефонній каналізації (бетонної, асбоцементной, пластмасової) звичайно прокладаються кабелі, що не мають зовнішнього броньового покрову. У однім трубопроводі припускається прокладка декількох ОК. Загальне число кабелів в однім каналі каналізації не повинно перевищувати трьох, сумарна площа їхнього перетини не повинна перевищувати 20...25% площі перетину каналу.

Затягування кабеля у вільні канали здійснюється сталевими тросами діаметром 5...6 мм. У зайняті канали кабелі затягуються за допомогою пенькових або сталевих тросів у поліетиленових щлангах.

Скріплення оптичного кабеля з тросом при прокладці здійснюють за допомогою спеціального устрою - захоплення, виконаного з гнучкої тефлоновой трубки, нейлонового чопа і перехідної каблучки.

Елементи, що армируют, ОК кріпляться до перехідної каблучки захоплення. У такий спосіб усе навантаження при прокладці в каналізації сприймають ці елементи кабеля, а скляне волокно не відчувають растягивающих зусиль. Для зменшення тертя і підтримки зусиль тяжения в межах норми використовуються мастильні матеріали (вазелін). Мастило дозволяє знизити зусилля тяжения мінімум на 20%.

При прокладці ОК у кабельній каналізації необхідні устрої, що полегшують цю прокладку і виключають його ушкодження

Характерної особенностьв є необхідність обеспечення тяжения ОК одночасно за оболонку і його силові елементи. У місцях зміни напрямку траси в криницях установлюються блоки кабельні. На откосительно прямолінійних відрізках траси можна транзитом затягувати кабель довжиною до 1 км, а на трасі з великим числом поворотів будівельну довжину кабеля варто скорочувати до 500 м. При прокладці ОК -великої будівельної довжини звичайно починають працювати із середини траси і протягають через каналізацію спочатку одну, а потім другу половину будівельної довжини. В усіх випадках треба строго дотримувати припустимого радіуса вигину ОК.

В даний час традиційні кабелі прокладаються шляхом тяжения їх за один кінець. При затягуванні в телефонцую кабельну каналізацію ОК відчуває растягуюче навантаження, що можуть уплинути на його оптичні параметри і фізичні властивості.

Перехід через автомобільні і залізниці.

Щоб не припиняти прямування транспорту під час будівництва кабельної лінії, на перетинанні траси із шосейними і залізницями, кабелі вкладають у попередньо закладені під проїзною частиною труби. Укладка труб, в основному асбесцементних або пластмасових, звичайно виконується засобом горизонтального буравлення грунту. щопрокладаються під залізницями асбесцементные труби для підвищення їхньої ізоляції попередньо покривають гарячим бітумом. Кінці труб повинні виходити не менше чим на 1м від краю кювету і лежати на глибині не менше 0,8м від його дна.

Буравлення грунту при затягуванні труб здійснюється гідравлічним буром, буриль-штиковой установкою або пневмопробойником. Процес буравлення складається в такому. За допомогою гідравлічного блока цилиндров і насосів високого тиску в грунт заталкивается сталева штанга, що складається з відрізків довжиною 1 м, нагвинчених один на одного в міру продавливания. Після виходу на протилежну сторону шосе (або залізниці) кінець першої штанги з нагвинченим наконечником, останній заміняють розширювачем, протягають в оберненому напрямку; при цьому в грунті в результаті його ущільнення утвориться канал. Слідом за розширювачем у канал заштовхують труби, що звичайно вдасться зробити при ширині переходу до 12м.

Перехід через ріки.

У дипломному проекті необхідно прокладати кабель через ріки. Для охорони кабеля від заторів льоду, перехід через судноплавні і сплавні ріки, як правило, роблять нижче автомобільних і залізничних мостів. Під водою можна прокладати длині відрізки кабеля, але не можна припускати, щоб місця зрощування потрапляли під воду.

Для захисту від ушкоджень якорями річкового транспорту кабелі заглубляют у дно на розмір звичайно не менше 1м. Кабель через ріки прокладають звичайним ножовим кабелеукладчиком, гідравлічним кабелеукладчиком або вручну з плавзасобів, попередньо розроблені траншеї. Прокладка кабеля ножовим кабелеукладчиком провадиться після попередньої перевірки дна ріки з метою виявлення перешкод на трасі.

Якщо трактори не можуть пройти безпосередньо по ріці, тягове зусилля на кабелеукладчик передаються за допомогою тросів. Якщо використання ножового кабелеукладчика неможливо, застосовують гідравлічні кабелеукладчики з гидромонитором, тобто струмінь води під величезним тиском прориває в дні траншею.

На великих водоймах кабелі прокладають у підводні траншеї з буксирних або самохідних судів. Для дотримання наміченої траси використовуються канати, по яких рухаються плавзасоби. При прокладці підводних ОК, як і у випадку організації підводних переходів традиційних кабелів зв'язку, положення ОК відзначають спеціальними позначками або попереджувальними знаками.

       Перехід через автомобільні шляхи і залізниці.

      Щоб не припиняти прямування транспорту під час будівництва кабельної лінії, на перетинанні траси із шосейними і залізницями, кабелі вкладають у попередньо закладені під проїзною частиною труби. Укладка труб, в основному асбесцементних або пластмасових, звичайно виконується засобом горизонтального буріння грунту, прокладаються під залізницями асбесцементні труби для підвищення їхньої ізоляції попередньо покривають гарячим бітумом. Кінці труб повинні виходити не менше чим на 1м від краю кювету і лежати на глибині не менше 0,8м від його дна.

Буріння грунту при затягуванні труб здійснюється гідравлічним буром, буриль-штиковою установкою або псевдопробійником. Процес, буріння виконується в такому порядку за допомогою гідравлічного блока циліндрів і насосів високого тиску в грунт заштовхується сталева штанга, що складається з відрізків довжиною 1м, нагвинчених один на одного в міру вдавлювання. Після виходу на протилежну сторону шосе (або залізниці) кінець першої штанги з нагвинченим наконечником, останній заміняють розширювачем, протягають в оберненому напрямку; при цьому в  ґрунті в результаті його ущільнення утвориться канал. Слідом за розширювачем у канал заштовхують труби, що звичайно вдасться зробити при ширині переходу до 12м.

                          Перехід через ріки.
   У даному курсовому проекті необхідно прокладати кабель через ріки. Для охорони кабеля від заторів льоду, перехід через судноплавні і сплавні ріки, як правило, роблять нижче автомобільних і залізничних мостів. Під водою можна прокладати довгі відрізки кабеля, але не можна допускати, щоб місця зрощування потрапляли під воду.

Для захисту від ушкоджень якорями річкового транспорту кабелі заглиблюють у дно на розмір звичайно не менше 1м. Кабель через ріки прокладають звичайним ножовим кабелеукладачем, гідравлічним кабелеукладачем або вручну з плавзасобів, попередньо розроблені траншеї. Прокладка кабеля ножовим кабелеукладачем провадиться після попередньої перевірки дна ріки з метою виявлення перешкод на трасі.






Рис 8.2. Прокладка кабеля через ріку за допомогою лебідки та тросу.

          Якщо трактори не можуть пройти безпосередньо по ріці, тягове зусилля на кабелеукладачем передаються за допомогою тросів. Якщо використання ножового кабелеукладача неможливо, застосовують гідравлічні кабелеукладачі з гідромонітором, тобто струмінь води під величезним тиском прориває в дні траншею.

На великих водоймах кабелі прокладають у підводні траншеї з буксирних або самохідних судів. Для дотримання наміченої траси використовуються канати, по яких рухаються плавзасоби. При прокладці підводних ОК, як і у випадку організації підводних переходів традиційних кабелів зв'язку, положення ОК відзначають спеціальними позначками або попереджувальними знаками.

8.3. Фіксація траси на місцевості.

Фіксація траси на місцевості проводиться за допомогою замірних стовпчиків, що виконуються з залізобетону. Вони полегшують подальшу експлуатацію траси, оскільки дозволяють швидко виявити місце проходження траси. Замірні стовпчики встановлюються над кожній муфтою, крім того на прямолінійних ділянках траси на відстані 250..300 м для забезпечення прямої видимості. На криволінійних ділянках траси в місцях максимального відхилення траси від прямої лінії між муфтами, на переходах через водяні перепони, на перетинаннях з авто- і залізницями, по обидва боки на перетинаннях із підземними комунікаціями різного призначення, на перетинаннях із повітряними ЛС провідного віщання й електропередача, у точках підключення шин робочих, захисних і лінійно-захисних заземлень, а також протекторів, на кінцях грозозахистних проводів. Над кожній муфтою також установлюється замірний стовпчик. Установка замірних стовпчиків на орних землях, як правило, не припускається. У цьому випадку замерные стовпчики повинні бути за межею орної або окультуреной землі і встановлюватися в місцях, де забезпечується їхня цілість. Відстань до муфти при цьому фіксується на замерном стовпчику і відзначається в паспорті траси. У випадку винесення замерных стовпчиків над муфтами закопуються спеціальні маркери.

Підрахуємо необхідну кількість замірних стобчиків за формулою (8.1):

                                                                                                   (8.1)

- кількість стобчиків, які встановлюються над муфтами;

- будівельна довжина кабелю.

=532/2=266

Визначимо за формулою (8.2) кількість замірних стобчиків, які встановлюються в зоні прямого бачення, в зоні 250м.

                                                                                                (8.2)

=2128

Також додамо кількість замірних стобчиків, що встановлюються на переходах через річки, а також  на перетинах в підземних комунікаціях.

=266+2128+44= 2438

Загальна кількість замірних стобчиків становить 2438.

Розділ 9.Організація технічної експлуатації.
 Технічна експлуатація ВОЛЗ відбувається в відповідності з основними діючими положеннями про організацію технічної експлуатації лінійно-кабельних споруд міжміського зв’язку з урахуванням технічного обслуговування та ремонту лінійно-кабельних споруд ВОЛЗ.
 Основними експлуатаційними підрозділами, здійснюючими технічну експлуатацію лінійно-кабельних споруд ВОЛЗ міжміського зв’язку, є підрозділи передбачені відповідними нормативними актами Міністерства зв’язку України.
  На магістральних та зонових мережах зв’язку ці підрозділи адміністративно об’єднані з обслуговуючим регенераційним пунктом(ОРП), організуються в експлуатаційні підрозділи лінійно-технічні цехи(ЛТЦ).
На зоновій мережі  зв’язку в випадку значної довжини обслуговуючих трас та територіальної віддаленості обслуговуючих ділянок експлуатаційні підрозділи можуть організовуватися в адміністративному складі лінійно-кабельного цеху.
  В функції виробничої лабораторій зв`язку, пов`язаних з технічним обслуговуванням та ремонтом ВОЛЗ, входять вимірювання характеристик оптичного кабелю та виконання відповідних монтажних робіт.
 З метою систематичного аналізу стану лінійно-кабельних споруд, ефективності методів експлуатації, причин, характеру та тривалості аварій і пошкоджень в експлуатаційних підрозділах ведеться виробнича документація. Виробнича документація по експлуатації лінійно-кабельних споруд ВОЛЗ ділиться на:
                    а) оперативно-технічну
                    б) нормативно-довідкову;;
                    в) технічну;
                    г) організаційну
                    д). приймально-здаючу;
 До нормативно-довідкової документації відносяться:
                     а) державні стандарти та галузеві стандарти;
                     б) інструкції;
                     в) правила;
                     г) положення;
                     д) нормативно-технічні і керуючі документи
                         Міністерства зв`язку України.                                                         
  В склад оперативно-технічної документації по технічному обслуговуванню ВОЛЗ входять:
                        а) протоколи вимірювання параметрів оптичного кабелю;
                        б) паспорти та картограми трас ВОЛЗ;
                        в) документація по охороно-попереджувальній роботі;
                        г) документацію по урахуванню аварій та пошкоджень лінійно-кабельних споруд ВОЛЗ, статична документація по експлуатації лінійно-кабельних споруд ;
                       д) рефлекторами ліній.  
В склад технічної документації входять:
                                    а) формуляри;
                                    б) паспорти;
                                    в) технічне описання обладнання механізмів, приборів;
                                    г) паспорти та сертифікати кабельних виробів.
  До приймально-здаточної документації відносять документацію представлену будівничими організаціями при здачі в експлуатацію побудованих або реконструйованих лінійно-кабельних споруд. Порядок обміну та підготовки приймально-здаючої документації визначається вказаними при здачі об’єктів в експлуатацію та потреб до її оформлення.
     До організаційної документації відносяться:
                        а) положення про службу(відділу) та структурному підрозділі;
                        б) керівні інструкції робітників;
                        в) накази та розпорядження по підприємству;
                        г) плани робіт та звіти про їх виконання;
                        д) журнали обліку та плани проведення технічного навчання;
                        є) документація по охороні праці та техніки безпеки;
                        ж) інша організаційна документація.
  Конкретні форми документації, порядок її заповнення і зберігання визначаються існуючими розпорядженнями Міністерства зв’язку України.
  Технічне обслуговування лінійно-кабельних споруд – комплекс технічних та організаційних підприємств, направлених на піддержу працездатності лінійних споруд і забезпечення їх надійного функціонування в процесі технічної експлуатації.
  До робіт по технічному обслуговуванню лінійно-кабельних споруд ВОЛЗ відносять оперативний контроль технічного стану споруд та виконання планово –профілактичних робіт.
  Оперативний контроль передбачає постійний контроль параметрів оптичного кабелю і стан лінійних споруд по сигналам телемеханіки, при необхідності  термінового виїзду на трасу для прийнятті необхідних заходів по попередженні пошкоджень або аварійних ситуацій; контрольні огляди і повірки технічного стану лінійно-кабельних споруд на трасі.
  До планово-профілактичних робіт відносяться:
                                      а) вимірювання параметрі передачі оптичних кабелів;
                                      б) проведення робіт по захисту лінійно-кабельних споруд;
                                      в) виготовлення та установка на трасі кабельних ліній попереджувальних знаків, замірних стовпчиків, шлагбаумів, і так далі;
                                      г) обслуговування кабельної каналізації;
                                      д) контроль глибини залягання кабелю та уточнення картограм;
                                      є) обслуговування річних кабельних переходів, підготовка лінійно-кабельних споруд до роботи в зимніх умовах та в період повені;
                                     ж) проведення з відповідними організаціями міропідприємств по забезпеченню збереження лінійно кабельних споруд;
                                      з) ремонт обладнання інструментів та пристроїв механізації.   
   При проведенні цих робіт на лінійно-кабельних спорудах зв’язку виконуються: а) нагляд за трасами кабельних ліній та проведення робіт поблизу або в охоронній зоні кабельних ліній, а також  лагодження знайдених дефектів.
Періодичний огляд трас кабельних ліній в залежності від призначення, конкретних умов проходження, пори року, наявність земельних робіт визначається виробничим підприємством зв’язку. В випадку проведення земляних робіт в охоронній зоні кабелю виїзд на трасу відбувається в залежності від умов та характеру робіт, що виконуються.
З метою зменшення пробігу автотранспорту, підвищення продуктивності праці та зменшення затрат огляд трас має бути максимально об’єднаний з планово профілактичними роботами;
  б) роз’яснювальна робота на підприємствах, організаціях, відомствах, виконуючі земляні роботи, а також серед землекористувачів і місцевого населення;
  в) випрямлення нахилених, заміна несправних або установка нових знаків позначення траси;
  г) установка попереджувальних знаків в місцях проведення робіт на трасах кабельних ліній;

д) забезпечення захисту лінійно-кабельних споруд від механічних ушкоджень в місцях проведення розкопок;
 є) усунення наслідків пошкоджень та аварій лінійно-кабельних споруд;
ж) піддержання в працездатному стані аварійного запасу кабелю, приборів, інструментів, засобів механізації;
з) внесення змін в паспорті трас після ремонтних робіт.
 Охоронно-попереджувальна робота проводиться з метою інформування керівників підприємств, організацій, закладів населення про:
                                               а) наявність в районах їх проживання і виробничої діяльності підземних кабельних ліній зв’язку;
                                               б) вимоги “Правил охорони ліній зв’язку” та “Умови проведення робіт в межах охоронних зон та просік на трасах ліній зв’язку”;
                                               в) порядок узгодження проведення робіт в охоронній зоні кабельної лінії;
                                               г) відповідальність за порушення вимог “Правил охорони ліній зв’язку” відповідно діючому законодавству.
 Ремонт лінійно-кабельних споруд проводиться з метою піддержання або відновлення їх первинних експлуатаційних характеристик. В відповідності з призначенням, характером і об’ємами робіт ремонт поділяється на поточний та капітальний.
 Поточний ремонт лінійно-кабельних споруд волоконо-оптичної лінії зв’язку проводиться технічним персоналом експлуатаційного підрозділу щорічно. В склад робіт поточного ремонту лінійно-кабельних споруд волоконо-оптичної лінії зв’язку входять:
   а) вирівнювання та підсипка грунту в місцях підняття кабелю на трасі;
   б) укріплення верхнього шару грунту;
   в) огляд кабельних переходів, частковий виніс та заглиблення підводних кабелів без використання водолазів та спеціальної земле копальної техніки;
  г) ремонт та обладнання переїздів через кабельну трасу;
  д) укріплення та заміна опор, інформаційних знаків, сигнальних знаків, сигнальних ліхтарів та інших робітна переходах через водні перепони;
  є) розчистка траси від кущів та ін.
  ж) монтажні роботи по зменшенню кількості муфт на лінії, як наслідок аварійно-відновлювальних робіт, та приведення до норми оптичних характеристик кабелю(виконується разом з техперсоналом виробничої лабораторії;
з) заміна будівничої довжини кабелю, що не відповідає  установленим нормам;
і) ремонт обладнання захисту кабелів від електромагнітного впливу та корозії.
     Капітальний ремонт проводиться періодично, в залежності від технічного стану лінійно-кабельних споруд і планується в кожному конкретному випадку на основі контрольно технічних оглядів, періодичних повірок та дефектних відомостей на лінійно-кабельних спорудах. В склад робіт капітального ремонту входять:
         а) заміна будівничих довжин кабелю (більш 25% довжини лінії),що не відповідає технічним потребам та нормам;
        б) значні об’єми робіт підсипка грунту в місцях підняття кабелю, потребують використання земле копальної техніки і механізації;
       в) підводні берегоукріплювальні та земляні роботи на річних переходах;
       г) підводно-технічні роботи по обслуговуванню та ремонту кабельних річних переходів;
       д) під час проведення капітального ремонту одночасно виконуються всі роботи поточного ремонту.
  Аварійно відновлювальний ремонт відбувається при повному припиненні роботи лінійного тракту однієї та більше систем зв’язку. Аварійно-відновлювальний ремонт відбувається в строки і в об’ємах відповідно до основних положень по організації аварійно-відновлювальних робіт та інструкції Міністерства зв’язку України.

10 Вимірювання параметрів лінійного тракту ВОЛЗ             

У процесі виготовлення оптичних кабелів, а також при будівництві і експлуатації ВОЛЗ проводиться комплекс вимірювань з метою визначення стану кабелів і ліній, попередження пошкоджень, а також накопичення статистичних даних для розробки заходів підвищення надійності зв'язку.

Приймально-здавальні випробування виконуються представниками будівельної організації і організації, що приймає побудовану ВОЛЗ в експлуатацію. Приймання здійснюється шляхом відповідних вимірювань параметрів передачі оптичного волокна на повністю змонтованих ретрансляційних дільницях (РД) між кінцевими роз'ємами ОК. Норми і об'єми обов'язкових вимірювань визначаються технічними вимогами і залежать від конструкції ОК, призначення ВОЛЗ і організованою по ній системою передачі.

На ВОЛЗ з великою пропускною спроможністю, ОК яких складаються з градієнтних оптичних волокон, вимірюють загасання, що вноситься, і дисперсію всіх волокон. Вимірювання часто проводять в умовах найбільш близьких до робочих по спектру сигналів, що вимірюються, і ширині смуги частот джерел випромінювання, методом введення і виведення оптичних сигналів.

Вимірювання загасання і дисперсії оптичного волокна проводять в обох напрямах передачі РД від пункту А до Б і від Б до А, що дозволяє врахувати відмінності значень параметрів, що вимірюються, зумовлені неоднорідністю ВОЛЗ, а також вибрати оптимальний варіант використання волокна в даній РД. Таким чином, для проведення приймально-здавальних випробувань необхідно на обох кінцях РД мати повні комплекти вимірювальної апаратури (передавальну і приймальну частини).

При наявності в ОК провідників для організації дистанційного живлення (ДЖ) вимірюють їх опори і перевіряють електричну міцність ізоляції між проводами і кожним проводом і землею. У разі знаходження ОК під надмірним газовим тиском при прийманні РД ВОЛЗ перевіряють герметичність захисних покриттів волокна.

Крім параметрів передачі оптичного волокна (ОВ) часто визначають функцію розподілу неоднорідності волокна по довжині лінії. Вимірювання проводяться з обох кінців ВОЛЗ РД за допомогою оптичних рефлектометрів.

Перелік основних вимірювальних приладів для визначення параметрів, що підлягають вимірюванню:

  1.  • Тестер оптичний ОМКЗ-76 - призначений для вимірювання величини загасання оптичного випромінювання в світловодних трактах ВОЛЗ (метод втрат, що вносяться ), а також для вимірювання середньої потужності випромінювання в трактах світловодних систем.
    Генератор оптичних і електричних імпульсів комбінований ОГ5-87
    -   призначений  для  забезпечення  вимірювань  параметрів  світловодних
    систем і ЦСП інформації.
  2.  Джерело оптичних імпульсів ОИ9 призначене для перетворення
    електричних імпульсів в оптичні для забезпечення вимірювання параметрів
    волоконно-оптичних ліній і ЦСП.

Оскільки оптичні кабелі призначені для застосування на звичайних мережах зв'язку, то і умови їх експлуатації повинні в основному задовольняти прийнятим принципам технічної експлуатації ліній зв'язку. Однак специфіка оптичних кабелів, в яких електромагнітна енергія розповсюджується по волоконних світловодах, обумовлює своєрідність методів, схем вимірювання і контролю їх параметрів. Основні схеми і методи проведення вимірювань параметрів оптичних кабелів визначаються ГОСТ 26814-86.
       
                       Вимірювання загасання.

Вимірювання загасання оптичних кабелів проводять методами обриву і втрат, що вносяться. Допускається для вимірювання загасання використовувати метод вимірювання розподілу втрат по довжині (метод розсіювання)

Загасання вимірюють на фіксованій довжині хвилі або у всій спектральній смузі пропущення кабелю, що повинне бути указано в стандартах або технічних умовах на кабель.

                                                   Метод обриву.

Метод обриву заснований на порівнянні значення потужності
оптичного випромінювання, виміряного на вході довгого відрізка кабелю, зі
значенням потужності, виміряним на виході його короткої дільниці,
утвореної за рахунок обриву кабелю з початку зразка, що вимірюється. При
вимірюванні необхідно забезпечити постійність потужності, що вводиться в
оптичне волокно кабелю, що вимірюється, і незмінність модового складу
випромінювання.
Метод застосовують для вимірювання загасання оптичних кабелів, не армованими оптичними з'єднувачами.

Для вимірювання загасання відбираються відрізки кабелю з відомою довжиною, що пройшли випробування на оптичну цілісність методом зворотного розсіювання. Мінімальна довжина кабелю повинна бути вказана в стандартах або технічних умовах на конкретний оптичний кабель. Мінімальний діаметр барабана або бухти повинен бути вказаний в стандартах або технічних умовах на конкретний оптичний кабель.

Торцеві поверхні оптичних волокон кабелю, що вимірюється повинні
бути перпендикулярні осі волокон і не мати сколовши і пошкоджень,
перешкоджаючих  проходженню оптичного випромінювання.

  1.  Перпендикулярність торцевих поверхонь до осі волокна і відсутність на них сколу визначають за допомогою мікроскопу.
    Генератор оптичних і електричних імпульсів комбінований ОГ5-87
    -   призначений  для  забезпечення  вимірювань  параметрів  світловодних
    систем і ЦСП інформації.
  2.  Джерело оптичних імпульсів ОИ9 призначене для перетворення
    електричних імпульсів в оптичні для забезпечення вимірювання параметрів
    волоконно-оптичних ліній і ЦСП.

Оскільки оптичні кабелі призначені для застосування на звичайних мережах зв'язку, то і умови їх експлуатації повинні в основному задовольняти прийнятим принципам технічної експлуатації ліній зв'язку. Однак специфіка оптичних кабелів, в яких електромагнітна енергія розповсюджується по волоконних світловодах, обумовлює своєрідність методів, схем вимірювання і контролю їх параметрів. Основні схеми і методи проведення вимірювань параметрів оптичних кабелів визначаються ГОСТ 26814-86.
                      Метод втрат, що вносяться.

Метод заснований на послідовному вимірюванні потужності оптичного випромінювання на виході волокна оптичного кабеля, що вимірюється і на виході допоміжного волокна, армованого оптичним з’єднувачем.

Метод застосовують для вимірювання загасання оптичних кабелів, оптичні волокна яких армовані оптичними з'єднувачами.

Відбір зразків проводять відповідно до вимог, вказаних в методі обриву. Оптичні волокна кабеля, підготовленого для вимірювань, повинні бути армовані оптичними з'єднувачами.

Вимірювання розподілу оптичних втрат по довжині оптичного кабеля методом зворотного розсіювання.

Метод заснований на реєстрації зворотнього розсіюванного випромінювання в оптичному волокні кабеля, що вимірюється при проходженні через нього оптичного імпульсу і вимірюванні залежності від часу інтенсивності (потужності) цього випромінювання. Метод придатний для визначення розподілу оптичних втрат по довжині кабеля, загасання кабеля, розподілених і локальних неоднорідностей типу: обриву, місць зварювання і відстані до неоднорідність, вимірювання значення втрат на неоднорідностей, а також довжини хвилі волокна, цілісності волокна і відстані до місця обриву.
Відбір зразків проводять відповідно до вимог вказаних в методі вимірювання загасання.
                           

Вмірювання оптичної потужності для визначення вносимого загасання

(метод В1)

Вимірювання базової оптичної потужності.

   З’єднується джерело випромінювання і вимірювач оптичної потужності за допомогою зєднувального свіфтловодного шнура (ШС3) 1та 2 і базової перехідної розетки для створення зєднання Х2-Х5, як показано на малюнку 13. Фіксується базова оптична потужність Р1.

ШСЗ 2

ШСЗ 1

Випромінювач

ОП

Джерело

випромінювання

Х6

Х1

Х5

Х2

рис. 10.1

Вимірювання оптичної потужності при внесенні кабельної секції в оптичну лінію вимірювання.

        Від’єднується ШСЗ 2 від оптичної лінії, не порушуючи зєднання ШСЗ 1 з джерелом випромінювання і базовою перехідною розеткою. З’єднується ШСЗ 1 з одним кінцем кабельної секції, а другий кінець кабельної секції – з вимірювачем оптичної потужності, як показано на мал 10.2. Фіксується базова оптична потужність Р2.

ШСЗ 1

Випромінювач

ОП

Джерело

випромінювання

Х4

Х3

Х1

Х2

рис. 10.2

Обчислення загасання для метода вносимого загасання за формулою:

А=10lg(P1/P2)

  

Вимірювання відбиваючої спроможності

   Проводиться вимірювання відбитої оптичної потужності перед місцем, що викликало відбиття по відношенню до потужності, яка проходить і частково відбивається. Вимірювання відбиваючої спроможності виконується підведенням курсору до лівої сторони сплеску відбиття. Курсор повинен знаходитись на рівній частині рефлектограми. Другий курсор встановлюється на вершині списку. Реальні значення вимірювань лежать в діапазоні від –10дБ до –60дБ.

    Таке вимірювання повинно проводитись для ненасиченого френелівського відбиття. Якщо виникає насичення фотоприймача, потрібно зменшити рівень оптичної потужності, що вводиться в ОВ.

Вимірювання загасання, що пов’язано із загальним зворотнім відбиттям кабельної секції.

       Це загасання визначає загальний розмір зворотнього світла від кабельної секції по відношенню до оптичної потужності, що вводиться в ОВ. Це вимірювання оптичний рефлектор виконує автоматично.

        При вимірюванні загасань можлива поява помилки при розміщенні курсорів в зоні, де рефлектограма має зубчатий вигляд або підвищений рівень шумів (мал. 10.3). Для зменшення впливу шуму може використовуватися метод апроксимації найменших квадратів.

    дБ                

                                  А                                                           В

                                                                                                                          км        

рис. 10.3

                         апроксимація методом 2-х точок, вказаних курсорами А і Б;

                         апроксимація методом найменших квадратів для відрізка, що обмежений курсорами А і Б;    

                         апроксимація з підвищеною точністю при збільшенні відрізка рефлекторами;

Вимір коефіцієнта помилок

ВКПN

НРП1

СП1

ВКП

ВКП

ВКП – вимірювач коефіцієнта помилок;

11 Охорона праці і техніка безпеки

Техніка безпеки при експлуатації ВОСП “СОПКА-”.

При проведенні робіт по монтажу і настроюванні апаратури “СОПКА-4М” необхідно суворо виконувати вимоги безпеки, викладені в нормативних документах, а саме:

  1.  Забороняється працювати з обладнанням особам, що не здали залік про техніку безпеки, встановлену на даному об'єкті.
  2.  Перед  початком  монтажу  апаратури   “СОПКА-4М”  технічне приміщення повинно бути повністю підготовлено до проведення монтажних робіт і звільнено від залишків будівельних матеріалів і сміття, повинна бути виконана проводка захисного заземлення.
  3.  Всі виробничі приміщення повинні бути забезпечені необхідним протипожежним інвентарем.
  4.  Забороняється проводити роботи на незакріплених каркасах стійок.
  5.  Всі монтажні роботи необхідно проводити при відключеному від стійок електроживленні.
  6.  Виправлення пошкоджень, пайку монтажу, заміну блоків і плат дозволяється проводити тільки при повному знеструмленні обладнання.
  7.  Заміна   запобіжників    в    обладнанні    проводиться    тільки    при відключеному напруженні живлення відповідно до їх номіналів, позначених на лицьових панелях.
  8.  Комплекс апаратури ВОСП “СОПКА-4М” по мірі небезпеки відноситься до першого класу ( по оптичному випромінюванню, що генерується ).

Техніка безпеки при будівництві кабельної лінії і виконанні лінійних робіт.

Всі працівники, зайняті на будівництві, експлуатаційному обслуговуванні і ремонті кабельних ліній зв'язку, зобов'язані знати і неухильно дотримуватись заходів безпеки ведення робіт і протипожежних заходів. До початку робіт необхідно ретельно перевірити наявність і справність інструмента, захисних засобів, запобіжного пристосування, сходів, драбин і т. п. Захисні діелектричні засоби повинні перевірятися у встановлені спеціальними правилами терміни.

Особливу увагу по дотриманню правил техніки безпеки необхідно приділяти при виконанні наступних найбільш небезпечних робіт: навантаженню і розвантаженню барабанів, залізобетонних виробів, люків, цистерн НУП-Л інших важких предметів; риттю траншей і котлованів поблизу силових кабелів і газопроводів  прокладці кабелю з плавзасобів з льоду; на перетинах з повітряними ДЗП, контактними проводами трамвая, тролейбуса і електрифікованих залізниць; ремонту кабелів, що використовуються для дистанційного живлення і при роботах поблизу таких кабелів і т. п. Перед початком робіт на особливо небезпечних дільницях проводиться відповідний інструктаж по техніці безпеки. У кожній колоні або бригаді повинна бути похідна аптечка. Кожний монтер, кабельник, пайщик при роботі на лінії повинен мати індивідуальний антисептичний пакет, інструменти і пристосування. Напруження переносного електроінструменту повинно бути не вищим за 220 В у приміщеннях без підвищеної небезпеки і не вище за 36 В у приміщеннях з підвищеною небезпекою, особливо небезпечних і поза приміщеннями. Допускається застосування електроінструменту напруженням до 220 В при обов'язковому використанні діелектричних рукавичок. Корпуси електроінструментів при роботі з напруженням більше за 36 В повинні бути заземлені. Електроінструменти і переносні електролампи повинні підключатися до джерел струму за допомогою штепсельних з'єднань з недоступними для випадкового дотику струмоведучими частинами. При сильному нагріві електроінструменту роботу потрібно припинити і відключити його від мережі до повного охолоджування (охолоджування снігом або водою забороняється). Працювати з інструментом на висоті більше за 2,5 м з приставних сходів забороняється.

Забороняється робота з пістолетами з приставних сходів, драбин, а також у вибухо- і пожежонебезпечних приміщеннях. Паяльні лампи потрібно розпалювати на поверхні землі на відстані не менше за 2 м від колодязя або котловану. Газовим пальником можуть користуватися особи не молодше за 18 років, що пройшли спеціальний інструктаж і здали відповідні екзамени. Балони з газом повинні розташовуватися поза колодязем або котлованом на поверхні землі, закриті від прямих сонячних променів. Відкачування газу з балона можна проводити до мінімального тиску, рівного 20 кПа.

         Вантажно-розвантажувальні роботи.

Вантажно-розвантажувальні     роботи     проводяться,     як     правило, механізованим способом за допомогою кранів, автопогрузників, блоків і т. п. Механізований спосіб є обов'язковим для вантажів масою більше за 60 кг, а також при підніманні вантажів на висоту більше за 3 м. Підлітки до 16 років до перенесення тягарів не допускаються. Підлітки від 16 років до 18 років і жінки допускаються до вантаження і розвантаження тільки навалювальних (пісок, гравій), штучних (цегла, асфальт) вантажів і пиломатеріалів. Граничні норми при перенесенні тягарів: для дівчат від 16 до 18 років 10 кг, юнаків від 16 до 18 років 16 кг, для жінок старше за 18 років 20 кг, для чоловіків старше за 18 років 60 кг. Всі вантажно-розвантажувальні роботи повинні виконуватися в рукавицях, при роботах з пиломатеріалами користуються захисними окулярами і респіраторами. Перевезення робітників в кузові автомобіля з навантаженим барабаном або на транспорті забороняється.

Земляні роботи.

Проведення земляних робіт в зоні розташування кабелів, газопроводів і інших підземних комунікацій допускається тільки з письмового дозволу організації, що експлуатує ці споруди. Роботи повинні проводитися під спостереженням виконроба або майстра, а на відстані ближче за 2м від діючих кабелів і газопроводів, крім того, під спостереженням представників організацій, яким належать ці споруди. Для виявлення підземних споруд, що перетинають трасу, що проектується, риються шурфи довжиною 1м по осі майбутньої траншеї. Якщо підземні споруди проходять по трасі, що паралельно проектується, шурфи риються перпендикулярно до осі траси, що проектується через кожні 20м. Довжина шурфу повинна перевищувати ширину траншеї, що проектується на 0,3м з кожної сторони. При виявленні газу в траншеях або котлованах роботи в них повинні бути негайно припинені, а люди виведені з небезпечної зони.

Прокладка кабеля кабелеукладачем дозволяється на дільницях, що не мають підземних споруд. Обслуговуючому персоналу забороняється знаходитись на кабелеукладачі або в кузові автомашини під час транспортування. Якщо між трактором і кабелеукладачем або іншим механізмом знаходяться люди, забороняється приводити трактор в рушання. Забороняється також стежити за прокладкою кабеля, стоячи на рамі кабелеукладача (а не на спеціальному майданчику); виконувати роботи під трактором при працюючому моторі;перевозити на тракторі сторонніх осіб. При прокладці кабеля вручну на кожного робітника повинна відводитись дільниця кабеля масою не більше за 35 кг. При підносі кабеля до траншеї на плечах або руках всі робітники повинні знаходитися по одну сторону від кабеля. Перевозити барабани з кабелем через крижане водоймище можна тільки при товщині льоду не менше за 0,5 м. Розмотування і розноска кабеля здійснюється на тій стороні вирубаній у льоду траншеї, яка нижче за течією. Не дозволяється скупчення працівників (більше за 10 чоловік) в одному місці на краю пробитого льоду.

                  Монтажні роботи.

До зварювальних робіт допускаються особи не молодше за 18 років. Особлива увага повинна бути приділена виконанню вимог по безпечному поводженню з паяльними лампами і газовими паяльниками. Маса для залиття чавунних муфт повинна розігріватися на жаровнях без відкритого вогню, при цьому необхідно користуватися відром з носиком і кришкою. Температура маси повинна контролюватися термометром. Клеючі склади необхідно зберігати в посуді, що закривається, не можна допускати попадання клею на шкіру або в зону дихання. Керівник робіт дає розпорядження приступити до роботи тільки після особистої перевірки відсутності напруження на кабелі. При розрізанні кабеля ножівка повинна бути заземлена на металевий штир, вбитий в землю на глибину 0,5м. На кабельних лініях, що наближених до єлектроуніфікованої залізниці змінного струму, необхідно: виконувати роботи тільки по заздалегідь виданому документу, в якому вказуються основні заходи по безпеці; перевіряти наявність і справність захисних засобів, пристосування і інструмента; виконувати роботи бригадою в складі не менш двох чоловік, один з яких призначається відповідальним за дотримання правил техніки безпеки; всі роботи по будівництву і ремонту вести із застосуванням рукавичок, галопі, ковриків і інструменту з ізолюючими ручками; контролювати відсутність напруження на жилах і оболонках кабеля за допомогою покажчика напруження з неоновою лампою або вольтметра.

Електричні вимірювання.

Всі роботи, пов'язані з вимірюваннями на лінії, повинні вироблятися двома особами, одна з яких є відповідальною за техніку безпеки. При випробуваннях електричної міцності ізоляції у далекого кінця кабеля, прокладеного в землі, повинен знаходитися додатково третій учасник вимірювань. Під час вимірювань металеві корпуси приладів і кожухи трансформаторів повинні бути заземлені. Під час грози виробляти вимірювання категорично забороняється. Забороняється також проводити вимірювання без захисту від атмосферних осадків; перемикати проводи і збирати схеми вимірювань під напруженням; працювати без використання захисних засобів: діелектричних рукавичок, килимків і т. п. Балони з фреоном необхідно зберігати в спеціальному приміщенні, що закривається на замок, не допускається попадання на них прямих сонячних променів. Вентиль балона повинен бути закритий ковпаком, який знімається за допомогою спеціальних ключів. У разі замерзання вентиля не можна його

відігрівати пломенем (потрібно використати гарячу воду).

Будівництво і монтаж НРП.

Знаходитися в котловані для НРП при установці  плит і цистерн забороняється. Спускатися в цистерну дозволяється тільки по встановлених в ній  сходах   з   поручнями.   Підлоги   в   цистерні   повинні   бути   покриті діелектричними килимками. Всі роботи в НРП повинні проводитися не менш ніж двома особами, з яких одна призначається відповідальною за дотримання правил безпеки. Роботи в НРП, в якому відсутня вентиляція повинні вестися при відкритій кришці горловини цистерни, при цьому перед початком робіт  і  в її процесі  приміщення  повинно  провітрюватися за допомогою ручного вентилятора. При роботі в цистернах НРП допускається використання електроінструментів і переносних електроламп напруженням не більше за 36В.

Робота в оглядових пристроях.

При роботах в оглядових пристроях кабельної каналізації їх люки повинні бути відкриті для провітрювання за годину до початку роботи, крім того, повинні бути відкриті люки і сусідніх колодязів. При відкриванні люків колодязів необхідно дотримувати особливу обережність, щоб не вийшло іскри від ударів ломом, молотком і т. п. До спуску людей в колодязь необхідно пересвідчитися у відсутності в ньому газу. При наявності газу потрібно ретельно, за допомогою вентилятора, очистити від нього колодязь. Доти, поки не буде повної впевненості в тому, що газ відсутній і небезпека вибуху виключена, не допускається біля колодязя розведення вогню. Курити у всіх оглядових пристроях (колодязях, шахтах ) категорично забороняється. Крім вибухонебезпечних газів, таких як світильний, в колодязях може знаходитися отруйний вуглекислий газ. Перевірка наявності газу проводиться за допомогою спеціальних індикаторів, газоаналізаторів. При проведенні робіт в підземних оглядових пристроях дозволяється користуватися переносними лампами напруженням не понад 12 В. Трансформатори, вимикачі, акумулятори, штепсельні з'єднання і т. п. повинні знаходитися на поверхні землі.

Техніка безпеки при роботі з ОК

   При монтажу ОК, треба обов’язково бути в поліетиленовому фартуху. Після проведення робіт по монтажу кабелю, необхідно пилососом зібрати всі відрізки волокно-скла і закопати їх в ґрунті. Друга характерна риса, яку треба врахувати – наявність лазерного випромінювання , конектори Е-2000, при відключенні конектора від адаптера автоматично перекривають спеціальною пластмасовою шторою світловий потік. На цей момент всі конектори вважають найкращими з точки зору техніки безпеки. Запобіжний засіб, який використовують в теперішніх СП: відключення лазерних діодів в лінії автоматично при пропаданні сигналу на одному з кінців.

12 Будівельні роботи

Найменування робіт

Од. виміру

Кількість од.

примітка

  1.  Будівельні роботи:
  2.  риття траншеї вручну;
  3.  засипка траншеї вручну;
  4.  риття траншеї копачем;
  5.  засипка траншеї бульдозером;
  6.  риття котлована для муфт;
  7.  риття котлована для встановлення замірних стовпчиків;
  8.  засипка котлованів для муфт;
  9.  засипка котлованів з замірними стовпчиками;
  10.  переходи підземні приховані методом горизонтального буріння;

м3

м3

100м3

м3

м3

м3

м3

м3

перехід

2412

2412

50

50

582.4

284.16

582.4

284.16

6

1м=0.36м3

траншеї

100м3=250м

траншеї

1котл.=5.6м3

1котл.=0.16м3

1котл.=5.6м3

1котл.=0.16м3

2.Монтажні роботи

  1.  прокладання кабеля кабелеукладачем;
  2.  перехід однокабельний через водоймище;
  3.  перехід 2-ний через водоймище;
  4.  прокладка кабеля з розробкою траншеї;
  5.  прокладка кабеля в телефонній каналізації;
  6.  монтаж оптичних муфт;

км

перехід

перехід

км(траси)

км(кабеля)

шт.

336

7

-

-

7,5

172

 

Таблиця 12.2. Кошторис на будівництво ВОЛЗ

Найменування укрупнених кошторисних норм

Од.виміру

Кіль-кість од.

Вартість од.

всього

загальна

В тому числі зарплата

загальна

В тому числі зарплата

  1.  прокладка ОК кабелеукладачем (безтраншейним способом);
  2.  кабелю в готовій каналізації;
  3.  перехід кабелеукладачем через водоймище з заглибленням 0.9м;
  4.  перехід підземний довжиною до 15м методом горизонтального        буріння;
  5.  вартість кабеля 

1км траси

1км кабеля

перехід

перехід

грн/км

509,3

7,2

7,5

8

532

  

9000

30000

10000

5000

250

4000

6000

2000

1000

4583700

216000

75000

40000

133000

2037200

43200

15000

8000

Всьго

грн

7286100

Висновок

У даному курсовому проекті необхідно було спроектувати лінію зв'язку по волоконно-оптичному кабелю з використанням ВОСП між пунктами         м. Одеса -  м. Житомир

З трьох варіантів траси був вибраний найбільш економічний, який проходить вздовж автомобільної дороги, довжина траси становить 532 км. Відповідно до завдання і в перерахунку відповідності каналів ТЧ загальне число каналів ТЧ становило 6331 , звідси можна зробити висновок, що необхідно проектувати магістральну мережу. На магістральних мережах з відстанню між ОП більше 80км використовується комплекс апаратури ВОСП Сопка-4М, яка працює по одномодовому волокну на довжині хвилі оптичної несучої 1,3(1,55) мкм.

Для цієї системи використовується, в цьому випадку, оптичний кабель марки ОКЛАК-01-0,3/2,0-8 на основі одномодового волокна, який призначений для прокладки в районах з низької грозоактивністю, в ґрунтах всіх категорій, в кабельній каналізації, в трубах, через несудохідні ріки, болота і озера. Кількість кабелю, враховуючи запас при прокладці в ґрунт, кабельну каналізацію становила 532км. Довжина дільниці регенерації 88 км, кількість НРП-4, ОРП - 3.

Монтаж кабелю здійснюється за допомогою муфт FOSС фірми Raychem.

Прокладка кабелю в основному здійснюється безтраншейним способом, риття траншей вручну проводиться на дільниці населених пунктів, через які проходить траса, при ритті котлованів НРП використовуємо екскаватор. Риття екскаватором застосовується у випадках, коли є зелені насадження, які затрудняють роботу кабелеукладача і неможливе риття траншей вручну.

Фіксація траси проводиться за допомогою 2438 замірних стовпчиків.

У курсовому проекті описані умови технічної експлуатації, організація охорони праці і техніка безпеки на лінії зв'язку, комплекс вимірювань параметрів лінійного тракту ВОЛЗ.

За результатами суміжно-фінансового розрахунку загальні витрати на будівництво магістралі між містами Одеса та Житомир становить  7286100грн.

Список використаної літератури:

  1.  Гроднєв І.І., Верник С.М. Лінії зв’язку. Підручник.-М: Р і З., 1988
  2.  Каток В.Б., Короп Б.В., Нікітченко Ю.Б., Руденко Н.Е. Волоконно – оптичні системи передачі – К.: 1994.
  3.  Каток В.Б. Волоконно – оптичні системи зв’язку, К.: 1999.
  4.  Атлас автошляхів.
  5.   Конспект лекцій з дисципліни “Оптичні та перспективні лінії зв’язку.”


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

36533. Современная методология программирования 28.5 KB
  Однако процесс создания программы остается кустарным и творческим. Появляется противоречие между кустарным способом разработки программ и индустриальным характером продукции отсюда возникает потребность в создании методологии программирования его стандартизации и разработке логических правил синтеза программы. Для оценки качества программ существуют следующие критерии: 1Работоспособность возможность выполнения программы на имеющемся ЭВМ 2Правильность или корректность строгое соответствие результата полученного при выполнении программы...
36534. Основные принципы информационного программирования 24.5 KB
  Современная методология программирования базируется на следующих основных принципах: 1Разбиение процесса создания программы на отдельные этапы и соблюдение их четкой последовательности. 5Использование принципов структурного программирования которое включает в себя проектирование алгоритма на основе ограниченного набора базовых конструкций: 1.
36535. Наставничество в органах внутренних дел 172 KB
  Наставничество в органах внутренних дел представляет собой важную форму повышения профессионального мастерства, трудового и нравственного воспитания лиц рядового и начальствующего состава.
36536. Жизненный цикл программного обеспечения. Понятия спецификации 26.5 KB
  Совукупность требований: пределенные требования спецификаций. Специфика́ция инженерный термин обозначающий набор требований и параметров которым удовлетворяет некоторая сущность. Совокупность требований рограмма.
36537. Понятие алгоритма. Свойства алгоритма. Способы описания. Структурированный алгоритм 27 KB
  Свойства алгоритма. Структурированный алгоритм. Алгоритмэто конечный набор правил последовательное применение которых позволяет преобразовать исходные данные в результат.
36538. Характеристика языка Паскаль.Структура языка, алгоритм 33.5 KB
  Структура языка алгоритм. Существует ряд объективных причин обусловивших выдающийся успех языка Pscl. IIНесмотря на относительную простоту языка он оказался пригоден для весьма широкого спектра приложений в том числе для разработки очень больших и сложных программ например операционных систем.
36539. Структура языка Паскаль. Константы, переменные, стандартные функции 33 KB
  Константы переменные стандартные функции Любая программа на Турбо Паскале имеет одну и ту же общую структуру: [progrm имя программы ;] [ раздел описаний ] begin раздел операторов end. Эта структура состоит из заголовка программы необязательного раздела описаний который может в особых случаях отсутствовать и раздела операторов содержащего хотя бы один оператор. Имя программы идентификатор выбираемый программистом. В разделе описаний должны быть описаны все нестандартные имена используемые далее в разделе операторов этой программы.
36540. Арифметические выражения в Паскаль 26 KB
  Целые числа типа integer это числа диапазона 32768 . Константы типа integer обычные целые числа возможно со знаком. В этих числах недопустимы точка или запятая.
36541. Структура типов данных в Паскаль 25 KB
  Концепция типа для данных В языке Паскаль существует правило: тип явно задается в описании переменной или функции которое предшествует их использованию. Концепция типа языка Паскаль имеет следующие основные свойства: – любой тип данных определяет множество значений к которому принадлежит константа которые может принимать переменная или выражение или вырабатывать операция или функция; – тип значения задаваемого константой переменной или выражением можно определить по их виду или описанию; – каждая операция или функция требует аргументов...