86310

Поняття та сутність професійно-психологічної підготовки працівника органів внутрішніх справ

Лекция

Психология и эзотерика

Професійно-психологічна підготовка працівника ОВС до професійної діяльності розпочинається під час навчання у вищому навчальному закладі. Вона може здійснюватись як під час аудиторних занять, так і під час позааудиторної діяльності (факультативи, гуртки, ознайомча практика, стажування на посаді).

Украинкский

2015-04-05

29.85 KB

2 чел.

Тема №1 Поняття та сутність професійно-психологічної підготовки працівника органів внутрішніх справ

План лекції:

  1.  Поняття професійно-психологічної підготовки працівників ОВС.
  2.  Професіоналізм працівника ОВС. Типи професійної мотивації.
  3.  Поняття про професійну деформацію особистості.

Література:

Основна:

1. Андросюк В. Г. Профессиональная психология в ОВД. Общая часть : курс лекций / В. Г. Андросюк, Л. И. Казмиренко, В. С. Медведев. – К. : УАВД, 1995. – 111 с.

2. Бандурка О. М. Управління в органах внутрішніх справ України : підручник/О. М. Бандурка. – X. : Ун-т внутр. справ, 1998. – 480с.

3. ВасильевВ. Л. Юридическая психология / В. Л. Васильев. – СПб. : Питер, 2000. – 624 с.

4. Лапшина В. Л. Професіоналізм в діяльності органів внутрішніх справ: проблеми теорії та практики : підручник / В. Л. Лапшина. – Х. : Вапнярчук Н. М., 2005. – 224с.

5. Медведєв В. С. Проблеми професійної деформації працівників органів внутрішніх справ (теоретичні та прикладні аспекти) : монографія / В. С. Медведєв. – К. : НАВСУ, 1996. – 192 с.

Додаткова:

1. Зозуля І. В. До професіоналізму працівника системи МВС України / І. В. Зозуля // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2004. – № 28. – С. 493–496.

2. Коренева Л. Н. Профессиональная психология личности/ Л. Н. Корнева// Психологическое обеспечение профессиональной деятельности. – СПб. : Питер, 1991. – С. 35–39.

3. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 4. – Ст. 20.

Текст лекції:

  1.  Поняття професійно-психологічної підготовки працівників ОВС

Професійно-психологічна підготовка (ППП) – сучасний вид професійної, прикладної, спеціально організованої підготовки юристів, працівників правоохоронних органів, що допомагає підготувати їх до подолання психологічних труднощів професійної діяльності і, тим самим, забезпечити успішне розв’язання завдань, що стоять перед ними.

Основними завданнями професійно-психологічної підготовки є:

– озброєння професіоналів правоохоронних органів прикладними психологічними знаннями, що є необхідними для осмислених дій у психологічно насичених умовах вирішення завдань;

– формування професійно-психологічних умінь та навичок (аналітико-психологічних, техніко-психологічних і тактико-психологічних);

– розвиток психологічних якостей (здібностей), що є важливими для успішного здійснення професійної діяльності;

– підвищення професійно-психологічної стійкості;

– відпрацювання професійних умінь та навичок через створення умов, максимально наближених до реальних службових, оперативно-службових і службово-бойових, що забезпечує їх закріплення і розвиток;

– розвиток професійно-психологічної орієнтованості особистості, що виражається в постійній увазі, прагненні, звичці до виявлення й урахування психологічних аспектів під час виконання будь-яких професійних дій.

Професійно-психологічна підготовка працівника ОВС до професійної діяльності розпочинається під час навчання у вищому навчальному закладі. Вона може здійснюватись як під час аудиторних занять, так і під час позааудиторної діяльності (факультативи, гуртки, ознайомча практика, стажування на посаді).

Професійно-психологічна підготовленість працівників правоохоронних органів формується й підвищується у процесі всієї служби.

Виділяють такі складові готовності працівників ОВС до професійної діяльності: 1) мотиваційний компонент; 2) змістовий; 3) комунікативний; 4) операційний (рис. 1).

Готовність працівників ОВС до професійної
діяльності

Мотиваційний
компонент

(професійні інтереси, позитивне ставлення та мотивація проф. діяль., установки на результатив. діяль.)

Комунікативний
компонент

(знання про спілкування,
комунікативні уміння
та навички)

Змістовий компонент

(знання норматив. бази та різних галузей права: кримінального, адміністративного, трудового та ін.)

Операційний
компонент

(уміння: аналітичні, прогностичні, організаційні, соціально-правові та ін.)

2. Професіоналізм працівника ОВС. Типи професійної мотивації.

Професіоналізм у системі ОВС – це здатність працівника ОВС, колективу працівників визначати з урахуванням умов і реальних можливостей найбільш ефективні шляхи та способи реалізації поставлених перед ними завдань у межах нормативно визначених повноважень.

До складових професіоналізму працівника ОВС можна віднести:

– професійну самосвідомість;

– професійну культуру (культуру професійного та міжособистісного спілкування);

– професійну етику;

– сформованість системи професійних знань, умінь, навичок;

– професійні здібності;

– сформованість професійно важливих рис та якостей особистості;

Ознаки професіоналізму:

  1.  володіння спеціальними знаннями про цілі, одержані, об'єктах, засобах праці та ін.
  2.  володіння спеціальними вміннями на всіх етапах професійної діяльності (підготовчому, виконавчому, підсумковому).
  3.  оволодіння спеціальними властивостями особистості та характеру, що дозволяють ефективно здійснювати процес діяльності та одержувати необхідні результати;
  4.  захопленість менталітетом, змістом, спрямованістю професії, бажання залишатися в професії;
  5.  мотивацію високих рівнів досягнення у своїй праці;
  6.  прагнення розвивати себе як професіонала, спонукання до позитивної  динаміки професійного зростання, використання будь-якого шансу для професійного зростання;
  7.   відсутність професійних деформацій.

Типи професійних мотивацій:

1. Адекватний тип. Ціннісні орієнтації і пов'язані з ними мотиви вступу до юридичного вищого навчального закладу цілком узгоджуються з реальною, суспільно значущою поведінкою особистості. В абітурієнта виявляється виражена мотивація "на діло", тобто на боротьбу зі злочинністю, захист інтересів громадян. Така спрямованість, як правило, повинна поєднуватися з високим інтелектом, правовою ерудицією, загальною культурою, достатньо ясним уявленням про майбутню професійну діяльність. Людей цього типу відрізняє уміння аналізувати детективну літературу з правового погляду.

2. Ситуативний тип. У цьому разі на вибір професії вирішальний вплив справляють матеріальні міркування, престиж професії, її роман-
тична спрямованість. Прагнення поступити до юридичного вузу у таких людей обумовлено випадковими факторами (прагнення престижного становища в суспільстві без вираженого інтересу до самої спеціальності, вибір професії під впливом якогось її представника, а також батьків або інших родичів). Ситуативний тип мотивації, як правило, пов'язаний із тенденцією до розчарування в своїй діяльності, незадоволеністю нею і як наслідок — формального ставлення до своїх обов'язків.

3. Конформістський тип. Вибір професії відбувається під тиском референтної групи, норми якої для людини є головним регулятором поведінки. Цей варіант мотивації стосується осіб, які працюють у правоохоронних органах на технічних посадах, дітей, батьки яких є представниками юридичних професій. До конформістського типу відноситься також мотив прагнення не відставати від ровесників, будь-що одержати вищу освіту.
Поряд із конформістськими тенденціями в абітурієнтів цієї групи може мати місце й адекватна мотивація, тому до них варто підходити індивідуально.

4. Компенсаторний тип. Ця мотивація трапляється в абітурієнтів, що обирають юридичну професію як галузь діяльності, де є можливість змінити себе (перебороти в собі непевність, тривожність, переживання особистої неспроможності і т. п.). Можливі два варіанти розвитку особистості абітурієнта з компенсаторним типом мотивації:

а) робота зі спеціальності не дає очікуваних результатів, а навпаки, збільшує переживання своєї неспроможності, сприяє виникненню емоційних стресів;

б) відбувається гіперкомпенсація слабких сторін особистості, формується надмірна тенденція до домінування, а часом — до прояву жорстокості, що призводить до серйозних професійних помилок.

5.Кримінальний тип. Хоча цей тип мотивації трапляється серед абітурієнтів украй рідко, він потребує безумовного виявлення. Особи з таким типом мотивації прагнуть використовувати юридичну освіту в своїх цілях, що характеризується антисоціальною спрямованістю. Їм властива безпринципність, схильність до авантюри, нечесність і т. п.

Зазначені типи професійної мотивації вступу до юридичних вузів можуть трапляться в різноманітних поєднаннях, бо поведінка людини завжди є полімотивованою.

3. Професійна деформація особистості.

Професійна деформація людини як особистості - комплекс специфічних і взаємопов’язаних змін у її структурі, що виникають внаслідок здійснення трудової діяльності.

Стосовно особистості співробітника ОВС ці зміни визначаються виконанням протягом певного часу правоохоронної діяльності як основної професії, перш за все, її змістом, організацією та умовами здійснення.

Сутність найбільш важливих змін:

1) гіпертрофія професійно важливих рис, подальша їх трансформація у свою протилежність. Так, пильність перетворюється в підозрілість, упевненість – у самовпевненість, стійкість – у байдужість, вимогливість – у прискіпливість тощо.

2) актуалізація і розвиток соціально негативних рис, зокрема, жорстокості, мстивості, брутальності, вседозволеності, цинізму, включаючи збочені форми їх вираження. Виникають і стають домінуючими певні психічні стани (розчарування, нудьга, дратівливість), що не сприяють ефективному виконанню службових обов’язків.

3) пригнічення та подальша атрофія окремих рис характеру. Зміни такого характеру торкаються адекватної самооцінки, професійної мотивації, емпатії. Втрачається і переконаність у законослухняності громадян, можливостях ефективної роботи з правопорушеннями, особливо злочинністю.

Основними показниками професійної деформації є:

  1.  Упереджене ставлення до громадянина (громадян), які виступають об’єктами службової діяльності працівника.
  2.  Довільно суб’єктивне тлумачення регламентації власної діяльності та поведінки громадян. Працівник вважає припустимим і навіть доцільним порушувати службові норми, вимоги, дисципліну для досягнення професійного результату.
  3.  Виконання професійної ролі як у цілому, так і окремих її елементів поза службою, коли в цьому немає об’єктивної необхідності. Перш за все, це стосується перенесення стилю службового спілкування, поведінки на інше оточення й обставини, зокрема, недоречного вживання професійного жаргону, гумору тощо.
  4.  Професійне огрубіння особистості працівника. Воно полягає у постійній, надмірній зацікавленості службовими справами, бажанні якомога довше перебувати на роботі (у тому числі у вихідні й святкові дні), обмеженні кола спілкування особами однієї професійної групи, нехтуванні потребами родини й звуженні власних інтересів працівника до сфери професійної діяльності.
  5.  Зміни в образі «Я». Такі зміни полягають у стійкому завищенні професійної самооцінки, підвищенні критичності в оцінці діяльності колег на фоні зниження самокритики, неадекватного реагування на контроль і критику на свою адресу, переконаності у власній безпомилковості, виключності та незамінності. Відмічається збайдужіння до всього, що виходить за межі професійної сфери.

Рівні деформації:

І. Початковий рівень характеризується акцентуацією професійно важливих якостей, актуалізацією соціально негативних індивідуальних рис працівника, елементами стійкої дисгармонії між окремими якостями та їх групами в структурі особистості. Реєструються незначні, ззовні малопомітні, переважно кількісні зміни особистості, які іноді виявляються лише щодо об’єкта діяльності (перший та другий з вищезазначених показників). У більшості випадків працівник не помічає цих проявів і не відчуває їх деструктивного впливу. Вироблення власного (індивідуального) стилю діяльності йде шляхом поєднання накопичуваного особистого досвіду та наслідування прикладу моделі поведінки колег у різних ситуаціях службової діяльності.

ІІ. Середній рівень характеризується гіпертрофією професійно важливих рис, розвитком соціально негативних якостей, виразною дисгармонією між окремими якостями. Ззовні це виявляється у наступному діапазоні: стабільні прояви по першому та другому показниках й нестабільні прояви (із тенденцією до стабільності) по решті показників. Професійні інтереси займають стійке домінуюче положення, завершується формування власного досвіду, в основному достатнього для успішної діяльності. Пізнавши професійні тонкощі і таємниці, працівник добре знає, де й коли можна знехтувати інструкціями без особливого ризику покарання. Характерними і найбільш помітними є зміни в образі «Я»: завищується самооцінка, з’являється самовпевненість, ставлення до соціального контролю і нагляду як до такого, що заважає і є некомпетентним.

ІІІ. Глибинний рівень характеризується трансформацією професійно важливих рис у свою протилежність, формуванням соціально негативних якостей, стійкою дисгармонією між окремими якостями. Ззовні це стабільна наявність від трьох до п’яти показників деформації. Працівник потрапляє у повну залежність від професійної діяльності, начебто розчиняється в ній. Це призводить до того, що деформовані якості виявляються не тільки як стійкі звички, а й створюють ситуації, сприятливі для власного прояву. Усвідомлення працівником наявності у нього професійної деформації найчастіше поєднується з фаталістичним ставленням до неї і самовиправданням.

На самостійний розгляд:

Профілактика професійної деформації є сукупністю попереджувальних заходів, орієнтованих на зниження вірогідності розвитку передумов і проявів професійної деформації. Одним із завдань такої профілактики є блокування і згладжування трьох груп чинників, що сприяють розвитку професійної деформації.

1. Чинники, які не залежать від особливостей особистості й від соціально-психологічних характеристик службового колективу, а обумовлені специфікою діяльності в підрозділах міліції («нормативний» характер діяльності, владні повноваження, психічні й фізичні перевантаження, підвищена відповідальність за характер і результати своєї діяльності, екстремальність, об’єкт професійної діяльності тощо).

2. Особистісні чинники – певні особистісні особливості співробітників міліції (наприклад, підвищений самоконтроль, рішучість, професійний досвід й ін.).

3. Фактори соціально-психологічного характеру, під якими маються на увазі соціально-психологічний клімат, стиль керівництва в колективі, ступінь соціально-психологічної захищеності особистості тощо.

Важливо відзначити такий захід профілактики професійної деформації як психологічна підготовка працівників ОВС. Доцільно впроваджувати індивідуальні комплекси відновлення емоційної рівноваги. Наприклад, у виникнення почуття люті, агресивності можна здійснити імітацію боксу з уявним супротивником, дихальні вправи, прогулянку поза службовою територією.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

22909. Властивості визначників 96.5 KB
  Будемо формулювати і доводити властивості лише для рядків визначника але за попереднім зауваженням вони мають місце і для стовпчиків визначника. Нульовим рядком називається рядок визначника всі елементи якого дорівнюють 0. Нехай й рядок визначника Δ нульовий. Якщо в визначнику переставляються місцями два рядки то змінюється лише знак визначника.
22910. Теорема про розклад визначника за елементами рядка або стовпчика 67 KB
  Доповнюючим мінором елемента aij називається визначник Mij який одержуються викресленням з визначника Δ i го рядка та j го стовпчика. Ця теорема дозволяє звести обчислення визначника n го порядку до обчислення визначників порядку n1. Фіксуємо iй рядок визначника Δ та доведемо що всі добутки що складають доданок aijAij входять у визначник Δ причому з таким самим знаком як і у доданку aijAij.
22911. Визначник Вандермонда 32.5 KB
  Визначником Вандермонда n го порядку називається визначник. Доведення проведемо індукцією за порядком n визначника При n=2 Припустимо що твердження виконується для визначника Вандкрмонда Δn1 порядку n1 і знайдемо визначник Δn. Як відомо визначник не змінюється якщо від деякого рядка відняти інший рядок домножений на число. Тому у визначника Δn спочатку від останнього рядка віднімаємо рядок з номером n1 домножений на a1.
22912. Системи лінійних рівнянь 22 KB
  Система лінійних рівнянь називається сумісною якщо вона має принаймні один розвязок. Система лінійних рівнянь називається несумісною якщо вона не має розвязків. Сумісна система лінійних рівнянь називається визначеною якщо вона має єдиний розвязок.
22913. ТЕОРЕМА КРАМЕРА 43.5 KB
  Αn1x1αn2x2αnnxn=βn Складемо визначник з коефіцієнтів при змінних α11 α12 α1n Δ= α21 α22 α2n αn1 αn2 αnn Визначник Δ називається головним визначником системи лінійних рівнянь 1. Якщо головний визначник Δ квадратної системи лінійних рівнянь 1 не дорівнює нулю то система має єдиний розвязок який знаходиться за правилом: 2 Формули 2називаються формулами Крамера. Домножимо перше рівняння системи 1 на A11 друге рівняння на А21 і продовжуючи так далі nе рівняння системи домножимо на Аn1. Отримаємо рівняння яке...
22914. Обчислення рангу матриці 20.5 KB
  Основними методами обчислення рангу матриці є методи оточення мінорів теоретичний і метод елементарних перетворень практичний. Методи оточення мінорів полягає в тому що в ненульовій матриці шукається базисний мінор. Тоді ранг матриці дорівнює порядку базисного мінору.
22915. Теорія систем лінійних рівнянь 24 KB
  Основною матрицею системи 1 називаються матриці порядку m x n. Ранг основної матриці системи A називається рангом самої системи рівнянь 1. Розміреною матрицею системи рівнянь 1 називається матриця порядку mxn1.
22916. Теорема Кронекера – Капелі (критерій сумісної системи лінійних рівнянь) 46 KB
  Припустимо що система сумісна і числа λ1λ2λn утворюють розвязок системи. Вертикальний ранг основної матриці системи дорівнює рангу системи векторів a1a2an вертикальний ранг розширеної матриці співпадає з рангом системи векторів a1a2anb. Оскільки вектор b лінійно виражається через a1a2an за теоремою 2 про ранг ранги системи векторів a1a2an і a1a2anb співпадають.
22917. Розв’язки системи лінійних рівнянь 50 KB
  Оскільки система сумісна ранги матриці A і рівні і дорівнюють r. Система переписується таким чином: Всі розвязки системи можна одержати таким чином. Одержується система лінійних рівнянь відносно базисних змінних x1x2xr.