86312

Психогігієна та психопрофілактика в діяльності працівників ОВС

Лекция

Психология и эзотерика

Основні підходи до подолання стресу. Професійний стрес: поняття ознаки причини Останнім часом зростає інтерес до вивчення професійного стресу оскільки його негативні наслідки впливають не лише на психічне і фізичне здоров’я окремого працівника але й на організаційне середовище та ефективність...

Украинкский

2015-04-05

125.5 KB

2 чел.

Тема №4

Психогігієна та психопрофілактика в діяльності працівників ОВС

План лекції:

  1.  Поняття про психогігієну та психопрофілактику
  2.  Професійний стрес: поняття, ознаки, причини
  3.  Діагностика та структурний аналіхз стресу

4. Основні підходи до подолання стресу. Перша допомога в гострій стресовій ситуації (самостійна робота)

Література:

Основна:

1. Екстремальна юридична психологія в діяльності персоналу органів внутрішніх справ України : наук.-практ. посіб. / О. М. Бандурка, В. С. Венедиктов, О. В. Тимченко, В. Є. Христинко. – Х. : НУВС, 2005. – 319 с.

2. Корольчук М. С. Соціально-психологічне забезпечення діяльності в звичайних та екстремальних умовах : навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. / М. С. Корольчук, В. М. Крайнюк. – К. : Ніка-Центр, 2006. – 580 с.

3. Психологічне забезпечення оперативно-службової діяльності працівників міліції (У двох частинах). Ч 2 : Психологічне супроводження оперативно-службової діяльності працівників органів внутрішніх справ в екстремальних умовах : навч.-метод. посіб. / В. Г. Андросюк, Л. І. Казміренко та ін. – К. : НАВСУ, 2003.

Додаткова:

4.. Артемчук А. Ф. Алкоголизм у лиц молодого возраста : учеб. пособие / А. Ф. Артемчук – К. : Здоровье, 1985. – 128 с.

5. Бандурка О. М. Психо-фізіологічні проблеми наркотизації населення : монографія / О. М. Бандурка, І. О. Віденеєв, В. Б. Калиновський. – Х. : Бутенко Т. М., 2005. – 130 с.

6. Делікатний С. К. Формування психологічної готовності працівників ОВС до забезпечення особистої безпеки в екстремальних ситуаціях оперативно-службової діяльності / С. К. Делікатний, Ж. Ю. Полешко // Вісник ХНУВС. – 1999. – № 8. – С. 224–235.

7. Друзь В. А. Фактори, що визначають ефективність професійної діяльності слідчого апарату / В. А. Друзь // Вісник ХНУВС. – 1999. – № 8. – С. 176–180.

Текст лекції:

  1.  Поняття про психогігієну та психопрофілактику

Психопрофілактика (від гр. prophylaktikos – попереджувальний) – галузь медичної психології, завданням якої є надання спеціалізованої допомоги практично здоровим людям з метою попередження нервово-психічних та психосоматичних захворювань, а також полегшення гострих психотравматичних реакцій.

Психопрофілактика включає в себе:

– психокорекційну роботу в рамках консультативних центрів, «Телефонів довіри» та інших організацій, орієнтованих на психологічну допомогу здоровим людям;

– дослідження з метою виявлення груп ризику та профілактичну роботу з ними.

Психогігієна (від гр. hygienos – лікувальний) – галузь медичних знань, що вивчає фактори та умови навколишнього середовища, які впливають на психічне здоров’я та психічний стан людини, та розробляє рекомендації, спрямовані на збереження та зміцнення психічного здоров’я людини. Зокрема, психогігієна праці вивчає трудові процеси та особливості умов праці, що впливають на психіку людини, позитивні з яких всебічно підтримує, а негативні – усуває.

Психогігієна і психопрофілактика займаються одними й тими ж групами явищ, однак психогігієна вивчає, головним чином, сприятливі для роботи людини умови, а психопрофілактика проводить захист особистості від різноманітного шкідливого впливу.

Спеціальними завданнями психогігієни та психопрофілактики є допомога людям у кризових, стресових ситуаціях сімейного, навчального або виробничого характеру, робота з молодими та неблагонадійними сім’ями, а також вивчення взаємовідносин і психологічного середовища (зовнішнього та внутрішнього) для попередження стресових станів.

  1.  Професійний стрес: поняття, ознаки, причини

Останнім часом зростає інтерес до вивчення професійного стресу, оскільки його негативні наслідки впливають не лише на психічне і фізичне здоров’я окремого працівника, але й на організаційне середовище та ефективність діяльності організації в цілому.

Професійний стрес – це суміш стресорів, пов’язаних із роботою, особистісними характеристиками людини, та стресорів, які впливають поза організацією. Такі стресори можуть призвести до появи симптомів професійного захворювання або серйозного психічного розладу.

Причини професійного стресу можна розділити на головні й безпосередні.

Головна причина виникнення стресу пов’язана з індивідуальними особливостями людини: психологічними, фізіологічними, професійними.

Безпосередніми причинами можуть послужити такі події, як конфлікт із керівництвом, дефіцит часу, складнощі завдання, проблемні ситуації у процесі комунікації, наслідком яких є розвиток психічної напруженості й стресу. Найчастіше безпосередні причини пов’язані зі складністю завдання й умовами діяльності.

Додаткові фактори життя людини можуть також вплинути на виникнення або збільшення стресу. До цієї категорії можна віднести:

– глобальні фактори, що впливають на стрес, – зростання безробіття, злочинність, економічні та політичні кризи;

– особистісні фактори – фінансові або юридичні проблеми, сімейні конфлікти, вікові й життєві кризи, втрата близьких, зниження працездатності тощо.

До негативних наслідків професійного стресу можна віднести:

– зниження працездатності, погіршення показників роботи (якісних і кількісних);

– зниження адаптаційних можливостей організму;

– деформації особистості: переживання самотності, спустошення, депресії, хронічна втома й вигорання;

– фізіологічні проблеми, хвороби адаптації (серцево-судинні захворювання, виразкова хвороба шлунка, гіпертонія та ін.).

До числа високонапружених ситуацій у правоохоронній діяльності Л. М. Аболін відносить:

– гостроподійні ситуації (затримка злочинця, збройний опір, слідування, напад, аварійна ситуація, дорожньо-транспортна пригода і т. п.); особливо варто відзначити ситуації застосування працівником ОВС зброї на влучення;

– ситуації агресивного вербального протистояння (у тому числі прямі загрози життю й здоров’ю співробітника ОВС, спроби шантажу, спроби укласти протиправну угоду, образа тощо);

– ситуації підвищеного ризику, пов’язані з ухваленням рішення за дефіциту часу; підвищена відповідальність за рішення;

– службові розслідування, пов’язані, насамперед, з моральною погрозою працівникові;

– протистояння й прихована боротьба різних підрозділів правоохоронної системи (відомча ворожнеча); внутрішньоколективні конфлікти зі співробітниками; конфлікти з населенням.

3. Діагностика та структурний аналіз стресу

Стрес (від анг. stress – напруження) – психічний та фізичний стан напруження, який виникає у відповідь на різноманітний екстремальний вплив. Сукупність зовнішніх впливів (стрес-факторів), які сприймаються особистістю як надмірні вимоги і створюють загрозу її самоповазі, самооцінці, викликають відповідну емоційну реакцію різної інтенсивності – негативне за своїм забарвленням суб’єктивне відчуття напруженості, стурбованості, похмурих передчуттів. 

Концепцію стресу вперше запропонував Г. Сельє, який установив, що організм у відповідь на різноманітний інтенсивний вплив реагує адаптивно-захисними механізмами, сукупність яких він назвав адаптаційним синдромом. Г. Сельє виділив три стадії протікання стресового процесу (адаптаційного синдрому):

Стадія 1. Тривога (виникає постійно протягом життя). На цій стадії організм зіштовхується з різноманітними екстремальними факторами середовища й намагається пристосуватися до них. При цьому опір організму спочатку знижується («фаза шоку»), а потім вмикаються захисні механізми («фаза протитоку»).

Стадія 2. Резистентність (адаптація, опір). На цій стадії відбувається адаптація до нових умов за рахунок напруги функціонуючих систем організму. Спостерігається сильне фізіологічне збудження, стійке відображення дії стресора.

Стадія 3. Виснаження. Якщо стресор продовжує діяти тривалий час, відбувається виснаження ресурсів організму і зрив систем адаптації, знижується опір. Виявляється неспроможність дій захисних систем та зростання порушень узгодженості життєвих функцій.

У залежності від виду стресора та характеру його впливу виділяють різні види стресу, в загальній класифікації – стрес фізіологічний та стрес психологічний. Пізніше виділили стрес інформаційний та стрес емоційний.

Стресори – різні екстремальні впливи, які призводять до розвитку небажаного функціонального стану – стресу.

Види стресорів:

1) фізіологічні – надсильне фізичне навантаження, висока та низька температури, больові стимули, утруднення дихання та інше;

2) психологічні – фактори, які діють сигнальним значенням: загрозою, небезпекою, емоційним перенавантаженням тощо.

Інформаційний стрес виникає в ситуації інформаційного перенавантаження, коли суб’єкт не справляється із завданням, не встигає приймати правильні рішення в потрібному темпі при високій відповідальності за останнє рішення. Емоційний стрес виявляється в ситуаціях загрози. При цьому він може набувати різних форм – імпульсивної, гальмівної, генералізованої.

Поряд з терміном «психологічний стрес» у літературі також застосовуються терміни «емоційний стрес» та «психоемоційний стрес».

У залежності від впливу стресора стрес поділяють на негативний (дистрес) та позитивний (еустрес). Еустрес призводить до виникнення бажаного, тобто корисного ефекту (підвищення стійкості організму), а дистрес – до негативного ефекту (хвороба або навіть смерть). Однак позитивним вважається такий стрес, рівень емоційного напруження якого не є загрозливим. Так, вважається, що у великому спорті стрес полегшує виконання завдання, мобілізуючи резервні сили організму. Відомо, що оптимальне емоційне збудження сприяє ефективності діяльності, а надоптимальне – погіршує. Оскільки стрес – це форми реакцій організму на подразнюючі події, що порушують його рівновагу та випробовують його здатність впоратися з цим, під час сильного стресу необхідна активізація таких захисних резервів організму, які у звичайних ситуаціях людиною не використовуються.

Стрес-факторами, що впливають на виникнення стану стресу, виступають життєві ситуації, події, які можна систематизувати за інтенсивністю негативного впливу й за часом, необхідним на адаптацію.

Відповідно до цього розрізняють:

– повсякденні складнощі, неприємності, труднощі. Час на адаптацію до них складає від декількох хвилин до декількох годин;

– критичні життєві, травматичні події. Час на адаптацію – від декількох тижнів до декількох місяців;

– хронічні стресори – можуть тривати роками.

Діагностика стресу передбачає визначення людиною типу, ознак та рівня стресу.

Первинна оцінка стресу спрямована на визначення того, який це стрес – біологічний чи психологічний.

Ознаками психологічного стресу є:

а) відсутність реальної та наявної загрози життю та здоров’ю;

б) наявність явно виражених негативних емоцій (страху, тривоги, депресії, ревнощів, заздрості та ін.);

в) розмиті часові кордони предмета стресу (минуле, далеке майбутнє, невизначений час).

Ознаки, за якими людина може визначити, що вона перебуває в стресовому стані, діляться на чотири основні категорії: поведінкові, емоційні, фізичні, інтелектуальні (табл. 1).

Таблиця 1

Ознаки стресу

Інтелектуальні

Поведінкові

Емоційні

Фізіологічні

збільшення негативних думок

втрата апетиту або переїдання

стурбованість, підвищена тривожність

відчуття напруги в м'язах

труднощі під час зосередження

хронічний брак часу

підозрілість

порушення свободи дихання

погіршення показників пам'яті

тремтіння голосу

похмурий настрій

підвищення або зниження активної діяльності

постійне та безплідне обертання думок навколо однієї проблеми

пришвидшена або, навпаки, уповільнена мова

відчуття постійної туги, депресії

порушення процесів травлення (запор, діарея, підвищене газоутворення)

імпульсивність мислення, поспішність і необґрунтованість під час прийняття рішень

збільшення конфліктних ситуацій на роботі або в сім'ї

дратівливість, напади гніву

прискорений або неритмічний пульс

труднощі під час прийняття рішень, тривалі коливання у разі вибору

зменшення часу, що приділяють на спілкування з близькими і друзями

емоційна «тупість», байдужість

біль у різних частинах тіла невизначеного характеру, головний біль

підвищене відволікання

антисоціальна поведінка

цинічний, недоречний гумор

підвищена стомлюваність

часті помилки, збої під час обчислення

втрата уваги до свого зовнішнього вигляду

зменшення почуття впевненості в собі

зниження імунітету, часті нездужання

пасивність, бажання перекласти відповідальність

на когось іншого

збільшення помилок під час виконання звичних дій

зменшення задоволеності життям

поява алергії або інші шкірні висипання

порушення логіки, спутане мислення

низька продуктивність діяльності

почуття відчуження, самотності

підвищена пітливість

погані сни, кошмари

порушення сну або безсоння

втрата інтересу до життя

тремтіння в руках, судоми

звуження кола зору, відчуття відсутності варіантів можливих дій

більш інтенсивне куріння і вживання алкоголю

зниження самооцінки, поява почуття вини, невдоволення собою або своєю роботою

швидке збільшення або втрата ваги тіла

За допомогою таблиці можна провести самодіагностику наявності стресу. Кожна інтелектуальна та поведінкова ознака стресу оцінюється в 1 бал, емоційна ознака – 1,5 бала, фізіологічна ознака стресу – 2 бали. Сумарна кількість балів оцінюється за наступною шкалою:

Показник від 0 до 5 балів свідчить про відсутність стресу.

Показник від 6 до 12 балів – помірний стрес, який може бути компенсований з допомогою раціонального використання часу, періодичного відпочинку і знаходження оптимального виходу із ситуації, що склалася.

Показник від 13 до 24 балів – досить виражена напруга емоційних і фізіологічних систем організму, що виникла у відповідь на сильні стресогенні фактори. Потрібне застосування спеціальних методів подолання стресу.

Показник від 25 до 40 балів – стан сильного стресу, для успішного подолання якого бажана допомога психолога або психотерапевта. Організм уже близький до межі можливостей опору стресу, тому потрібно терміново переглянути своє ставлення до актуальної проблеми, а можливо, і до свого стилю життя взагалі.

Показник від 40 до 66 балів свідчить про перехід організму до третьої, найбільш небезпечної стадії стресу – виснаження запасів адаптаційної енергії. Треба зайнятися своїм здоров'ям, поки зворотні психопатологічні процеси не призвели до стійких фізіологічних або органічних змін, компенсувати які буде дуже складно.

4. Основні підходи до подолання стресу.

Перша допомога в гострій стресовій ситуації (самостійна робота)

Причинами психологічного стресу й реакціями емоційної напруги можуть бути різні ситуації, оскільки кожна особистість надає різного значення тим або іншим факторам. У цьому ракурсі потрібно розглянути поняття емоційної стійкості.

Емоційна стійкість  якість психіки, що виражається в непідвпливовості стану занадто емоційного збудження під час виконання важкої діяльності.

Емоційна стійкість зменшує негативний вплив сильних емоційних переживань, попереджує крайній стрес, сприяє прояву готовності до дій у напружених ситуаціях. Вона характеризується динамічними (динамічність, гнучкість, лабільність) і змістовими (види емоцій і почуттів) характеристиками емоційного процесу.

Емоційна стійкість як якість особистості є єдністю компонентів:

а) мотиваційного досвіду – сила мотивів значною мірою визначає емоційну стійкість. Одна й та ж людина може виявити різний її ступінь в залежності від того, які мотиви спонукають до прояву активності. Змінюючи мотивацію, можна збільшити (чи зменшити) емоційну стійкість;

б) емоційного досвіду особистості, накопиченого у процесі подолання негативних впливів в екстремальних ситуаціях;

в) вольового досвіду, що виражається у свідомій саморегуляції дій, приведення їх у відповідність до вимог ситуації;

г) інтелектуального компоненту, який полягає в оцінці і визначенні вимог ситуації, прогнозі її можливої зміни, прийнятті рішень щодо способів виходу з ситуації.

Завдяки емоційній стійкості як якості особистості забезпечується перехід психіки на новий рівень активності, що є перебудовою її спонукальних, регуляторних і виконавчих функцій, яка дозволяє зберегти і навіть збільшити ефективність діяльності.

Емоційна стійкість має певний вплив на формування стресостійкості працівника.

Стресостійкість – це здатність людини витримувати стресові навантаження без негативних наслідків. Визначаючи рівень сресостійкості, слід враховувати індивідуально-особистісні якості людини, рівень стресу, типові для цієї людини реакції на стрес.

Дослідження В. С. Ротенберга і В. В. Аршавського виявили, що основним компонентом поведінки, який визначає стійкість організму до різних шкідливих впливів, є пошукова активність. Пошукова активність – це діяльність, спрямована на зміну несприятливої ситуації. Однак ця діяльність не завжди є ефективною, тобто такою, що не порушує адаптаційних механізмів особистості. А це залежить від досвіду кожної людини, того мікросередовища (сім’ї, середовища групи і т. п.), в якому вона виховувалась. Реакція подолання стресу починається з автоматичної перебудови свідомості і всієї психічної діяльності до тих пір, поки не стане можливою аналітична діяльність.

Існує три групи способів подолання стресу:

1. Психологічні – аутогенне тренування, медитація, раціональна терапія.

2. Фізичні – лазня, масаж, спорт, рефлексотерапія.

3. Біохімічні – ліки, алкоголь, фітотерапія.

Можна також говорити про:

– засоби самодопомоги – дихальні вправи, медитація та ін.

– засоби, що вимагають присутності іншої людини, – психотерапія, секс, дружнє спілкування.

Розрізняють також два напрямки в подоланні стресу:

– профілактичний – посилення захисних сил організму, зміна ставлення до психотравмуючих переживань, розвиток позитивного мислення;

– терапевтичний – нейтралізація стресу, що вже виник, шляхом цілеспрямованого впливу на його тілесні та емоційні прояви.

Як першу самодопомогу під час гострих стресових реакцій науковці О. М. Бандурка, С. П. Бочарова, О. В. Землянська пропонують застосувати такі засоби:

• Не треба приймати ніяких рішень, а також втілювати їх у життя (винятковими є ситуації, коли мова йде про спасіння життя, стихійні лиха, аварії).

• Необхідно заспокоїтись та зачекати деякий час (прислухатись до поради порахувати до десяти).

• Потрібно впорядкувати своє дихання (повільно вдихнути носом та на деякий час затримати дихання; видих робити також повільно через ніс, сконцентрувати свою увагу на відчуттях, пов’язаних зі своїм диханням).

Наступні події можуть розгортатися двома шляхами:

1. Якщо стресова ситуація застигла у приміщенні, необхідно:

– на деякий час вийти з приміщення та побути на самоті;

– скористатися будь-якою можливістю промокнути лоб, артерії на руках холодною водою;

– подивитися у різні боки, навіть у випадку, якщо приміщення, в якому знаходитесь, є знайомим; переводячи погляд з одного предмета на інший, описати їх зовнішній вигляд;

– випити стакан води, сконцентрувавши свою увагу на відчутті, коли вода буде текти по горлу;

– випрямитися, поставити ноги на ширину пліч, зробити нахил вперед, розслабити шию, голову, руки. Вдихнути глибше, слідкувати за своїм диханням. Робити так протягом 2–3 хвилин, потім повільно випрямитися.

2. Якщо стресова ситуація застигла поза приміщенням, потрібно:

– подивитися навколо; розглянути навколишні предмети з різних позицій, називаючи все, що бачите;

– детально оглянути небо, називаючи все, що бачите;

– знайти маленький предмет (листок, гілку, камінчик) та уважно розглянути його. Сконцентрувати увагу на предметі протягом трьох-чотирьох хвилин, описати його форму, колір, структуру;

– якщо є можливість, випити стакан води: пити потрібно повільно, концентруючись на тому, як вода тече по горлу;

– прослідкувати за своїм диханням: дихати повільно через ніс, вдихнути повітря, на деякий час затримати дихання, потім повільно видихнути через ніс.

До психологічних підходів подолання стресу можна віднести: оволодіння методами саморегуляції (система аутогенного тренування, самовиховання і самонавіювання) та оволодіння прийомами релаксації (медитація, дихальні вправи).

Психічна саморегуляція – це регулювання своїми психоемоційними станами внаслідок впливу людини самої на себе з допомогою уявних образів, керування м’язовим тонусом, диханням. Методи психічної саморегуляції поділяють на вольову, емоційну та поведінкову саморегуляції.

Прийоми саморегуляції можуть бути застосовані: для заспокоєння, короткочасного відпочинку і зняття нервових перенавантажень; для мобілізації емоційно-вольової сфери; для усунення своїх недоліків, викоренення негативних звичок; для корекції своєї поведінки у взаємовідносинах із оточуючими.

Самонавіювання – процес навіювання, адресований самому собі, за якого суб’єкт і об’єкт навіюваного впливу співпадають. Самонавіювання сприяє підвищенню рівня саморегуляції, що дозволяє суб’єкту викликати в себе ті чи інші відчуття, керувати процесами уваги, пам’яті, емоційними і соматичними реакціями. Протипоказань для застосування самонавіювання, окрім гострих органічних чи психічних захворювань, немає.

Аутогенне тренування застосовується в медицині, спорті, в різних видах професійної діяльності (в тому числі і в органах внутрішніх справ), де мають місце екстремальні ситуації.

Аутогенне тренування (від гр. autos – сам, genos – походження) – активне самонавіювання із застосуванням певної системи психологічних прийомів (формул), спрямованих на зміну тонусу м’язів.

Оволодіння аутотренінгом у повному обсязі передбачає розвиток у собі механізмів саморегуляції двох рівнів: нижнього і вищого.

Для оволодіння нижнім рівнем аутотренінгу треба навчитися:

1) керувати тонусом скелетних м’язів (подумки розслабляти їх, а якщо потрібно, то і максимально напружувати м’язи тіла);

2) за бажанням створювати потрібний емоційний стан (використовуючи м’язове розслаблення, за допомогою думок, звернених до себе, створювати стан душевної рівноваги і фізичного спокою);

3) впливати на функцію вегетативної нервової системи через відновлення в пам’яті образних уявлень, пов’язаних із раніше пережитими та емоційно забарвленими відчуттями;

4) керувати такою властивістю психіки, як увага (концентрувати увагу на бажаному, відволікати і звужувати її коло, коли необхідно розслабитися або заснути).

Оволодіння необхідними для нижнього рівня навиками дозволяє добре вловлювати ступінь напруження скелетних м’язів, за бажанням змінювати їх тонус, викликати і розвивати самонавіюванням тепло в бажаній частині тіла, фіксувати свідомість на корисному, звужувати коло уваги, коли виникає необхідність заснути, ефективно володіти своїм настроєм і забезпечувати хороше самопочуття і працездатність.

Вищий рівень аутотренінгу передбачає застосування властивостей людської психіки з метою зміни реакції організму на ті чи інші подразники зовнішнього середовища. Більшість вправ перейняті із системи йогів та практики психоаналізу. Основу складає аутогенна медитація (самоспостереження). Вона дозволяє навчитися викликати яскраві картини пережитого і занурюватися у стан «нірвани».

Засвоєння вправ вищого рівня дозволяє мобілізувати деякі досить цінні властивості психіки, зокрема:

1) уміння яскраво, образно уявити, відтворити в пам’яті те позитивне, що було сприйняте в минулому;

2) глибше фіксувати в пам’яті позитивне, приємне, що сприймається всім комплексом відчуттів як задоволення;

3) укріпляти пам’ять про здоров’я, а не про хвороби;

4) глибше віддаватися творчій уяві;

5) розвивати здатність заглиблюватися в позитивні почуття, емоції під час сприймання корисних для життя явищ у природі і суспільстві;

6) через м’язове розслаблення глибше впливати на свій психічний та емоційний стан.

Спрощений варіант заспокійливої частини психорегулюючого тренування називається психом’язовим тренуванням. В основі цього виду тренування лежить механізм зміни тонусу м’язів, який добре контролюється з допомогою мови, уявлення в думках і уваги.

Медитація – методика аутогенного типу, яка може бути використана для профілактики стресових станів. Медитація являє собою стан, в якому досягається найвищий ступінь концентрації або ж повна розосередженість уваги. У випадку розосередженості уваги повністю знімається стресовий стан.

Слід зазначити, що у практиці широкого комплексу спеціальних фізичних вправ, спрямованих на профілактику та боротьбу з психоемоційним напруженням та зі стресовими станами, найбільш ефективними є дихальні вправи. Змінюючи режим дихання, людина змінює і режим своєї психічної діяльності. Метод глибокого дихання є експрес-методом зниження м’язової напруги, частоти серцевих скорочень, суб’єктивного почуття тривоги.

Позитивний результат роботи можливий за певних зусиль з боку особи, її щоденного самовиховання, що передбачає виконання таких прийомів:

– самозобов’язання (ставлення перед собою усвідомлених цілей і завдань для самовдосконалення, рішення сформувати в себе ті чи інші якості);

– самозвітність (ретроспективний погляд на пройдений за певний час шлях);

– самоконтроль (систематична фіксація свого стану і поведінки з метою попередження небажаних наслідків);

– усвідомлення власної діяльності і поведінки (виявлення причин успіхів і невдач).

Важливим регулятором поведінки людини є самооцінка. Самооцінка – це оцінка особистістю самої себе, своїх можливостей, якостей і місця серед інших людей. Самооцінка тісно пов’язана з рівнем вимогливості людини, тобто ступенем складності цілей, які вона ставить перед собою. Розходження між вимогливістю і реальними можливостями людини призводить до того, що вона починає неправильно себе оцінювати, внаслідок чого її поведінка стає неадекватною (виникають емоційні зриви, підвищується тривожність та ін.).

Посттравматичний синдром (далі – PTSD) – негативний тривалий психоемоційний стан, що є наслідком надсильного травмуючого впливу.

У клінічному плані посттравматичні стресові розлади підрозділяються на гострі, хронічні й відстрочені.

Гострі PTSD характеризуються фіксацією на пережитій травмі, зниженою реактивністю, когнітивними й вегетативними порушеннями, зміною настрою, виникають безпосередньо після впливу екстремальних факторів. Гострі PTSD можуть або поступово редукуватися, або перейти в хронічну форму.

Відстрочені PTSD відрізняються від гострих посттравматичних розладів певним періодом безсимптомного перебігу, що може тривати кілька місяців.

Для хронічних розладів характерні періодичні раптові напливи яскравих образних спогадів, безсоння, нічні кошмари, приступи паніки, порушення концентрації уваги й «провали» у пам’яті, емоційні порушення (запальність, підвищена дратівливість, гнів, почуття провини та інше).

Внаслідок прихованості ці стани рідко потрапляють до поля зору лікаря й психолога. Дезадаптивні поведінкові реакції виявляються в міжособистісних відносинах (наростання міжособистісних конфліктів або обмеження сфери контактів аж до аутизації), не властивому раніше халатному ставленні до службових обов’язків, у грубих дисциплінарних порушеннях, зловживанні спиртними напоями. Одним із прикладів такої дезадаптації є вживання спиртних напоїв.

Дайте відповідь на питання:

  1.  Розкрийте поняття психогігієни та психопрофілактики.
  2.  Які основні етапи розвитку стресу?
  3.  Охарактеризуйте основні ознаки стресового стану людини.
  4.  Розкрийте залежність емоційної стійкості на протікання стресу.
  5.  Дайте визначення поняття «професійний стрес». Визначте ознаки та причини розвитку професійного стресу.
  6.  Які фактори впливають на розвиток стресу працівника?
  7.  Розкрийте основні профілактичні заходи професійного стресу працівників слідчих підрозділів.
  8.  Які основні підходи до подолання стресу?
  9.  Які перші заходи допомоги в гострій стресовій ситуації?
  10.  Які основні фактори девіантної поведінки працівників слідчих підрозділів?


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

66536. Настройка параметров протокола TCP/IP и службы DNS 251.8 KB
  Какие протоколы входят в стек протоколjв TCP IP Какие протоколы входят в стек протоколjв TCP IPВ сетях TCP IP принято различать адреса сетевых узлов трех уровней физический или локальный адрес узла МАС-адрес сетевого адаптера или порта маршрутизатора...
66537. Численное решение задачи Коши для ОДУ 160 KB
  Цель: Решить ОДУ методом Адамса(3-х шаговым неявным) и методом Рунге-Кутта 4-го порядка (классическим). Результаты предоставить графически. Задание 1 Условие: Решить методом Адамса (3-х шаговым неявным). Результат представить графически...
66538. Управление службой каталога в Windows-сети 20.7 KB
  Определены роли пользователей – оператор станции ввода, оператор станции обработки, оператор станции хранения. Для демонстрации ограничений, задаваемых для разных ролей, операторам станции ввода добавлен запрет на чтение ветки...
66539. Исследование мостовых соединений 201 KB
  Оборудование: Беспроводные адаптеры (типа DWL-G132) – по одному на пользователя Точки доступа (типа DWL-2100AP) – 2 штуки Точки доступа (типа DWL-3200AP) – 2 штуки Цель работы: Изучение дополнительных режимов работы WDS и WDS with AP.
66540. Моделі та методи обробки нечітких знань. Нечіткі множини 31.77 KB
  При розробці інтелектуальних систем знання про конкретну предметну область, для якої створюється система, рідко бувають повними й абсолютно достовірними. Навіть кількісні дані, отримані шляхом досить точних експериментів
66541. ДОСЛІДЖЕННЯ ЛІНІЙНОГО РОЗГАЛУЖЕНОГО ЕЛЕКТРИЧНОГО КОЛА СИНУСОЇДНОГО СТРУМУ 600 KB
  Експериментально визначити параметри резистора R, котушки індуктивності (індуктивність L, резистивний опір Rк) та конденсатора С в колі синусоїдного струму. Експериментально дослідити явище резонансу струмів, фазові й енергетичні співвідношення в колі з паралельним з'єднанням котушки індуктивності (з індуктивністю L і резистивним опором
66543. Тестування, логічна організація та форматування HDD 1.57 MB
  Натискаємо клавішу P англ і вибираємо потрібний канал вибір здійснюється стрілочками якщо ви не знаєте який у вас диск вибирайте по черзі. Натискаємо Enter і F2. Якщо не з'явився натискаємо знову P і вибираємо інший канал.
66544. Освоение технологии структурного программирования и применения стандартных методов работы с одномерными массивами при разработке и создании программы на языке Турбо Паскаль 224 KB
  Освоение методов структурного программирования при разработке и создании программы на языке Турбо Паскаль для обработки одномерных массивов. Теоретические сведения Массив это регулярная структура последовательность однотипных данных объявляемых специальной конструкцией языка...