86423

Основні визначення: нанотехнології, нанонауки, наноматеріали, наночастки, нанокристали. Фундаментальні положення. Властивості. Основні напрямки розвитку нанотехнологій

Практическая работа

Химия и фармакология

Слід визначити, що основними галузями нанотехнології є наноматеріали, наноінструменти, наноелектроніка, мікроелектромеханічні системи та нанобіотехнології. Розвиток наноелектроніки ґрунтується на елементній базі, яка складається з кристалічних структур, розміри яких становлять нанометри.

Украинкский

2015-04-07

344.99 KB

2 чел.

Зміст:

1. Основні визначення……………………………………………………….3

  1.1 Нанотехнології…………………………………………………………3

    1.1.1 Позитивні сторони нанотехнологій……………………………….5

    1.1.2 Негативні сторони нанотехнологій………………………………..6

  1.2 Нанонаука………………………………………………………………7

  1.3 Наноматеріали………………………………………………………….8

  1.4 Наночастки……………………………………………………………..11

  1.5 Нанокристали…………………………………………………………..13

2. Фундаментальні положення нанотехнологій…………………………....14

3. Властивості наносистем…………………………………………………..16

4. Основні напрямки розвитку нанотехнологій……………………………16

Висновок……………………………………………………………………...17

Список використаних джерел……………………………………………….19

1. Основні визначення

1.1 Нанотехнології

Батьком нанотехнології можна вважати грецького філософа Демокріта. Близько 400 р. до н. е. він уперше для опису найменшої частки речовини почав використовувати слово “атом”, що в перекладі з грецької означає “неподільний”.

Нанотехнології — це технології, що оперують величинами, порядку нанометра. Це мізерно мала величина, співмірна з розмірами атомів. У перекладі із грецького слово «нано» означає карлик. Один нанометр (нм) — це одна мільярдна частина метра (10-9 м). Більшість атомів мають діаметр від 0,1 до 0,2 нм, а товщина ниток ДНК — близько 2 нм. Діаметр еритроцитів — 7000 нм, а товщина людського волосся — 80 000 нм.

Одними з перших інструментів, які допомогли ініціювати нанотехнологічну революцію, були створені в 80-х роках ХХ ст. так звані зонди, що сканують. Згодом на їх основі з’являлися перші тунельні мікроскопи.

Мал. 1

Слід визначити, що основними галузями нанотехнології є наноматеріали, наноінструменти, наноелектроніка, мікроелектромеханічні системи та нанобіотехнології. Розвиток наноелектроніки ґрунтується на елементній базі, яка складається з кристалічних структур, розміри яких становлять нанометри. Вже сьогодні на основі нанотехнологій створено нові лазери і зносостійкі покриття магнітних дисків нанометрової товщини, високоселективні наноструктурні каталізатори, нанопокриття лопастей вертольотів і ефективні присадки до ракетного палива, нові лакофарбувальні матеріали і косметичні товари.

Виготовлені із застосуванням нанотехнологій речовини та матеріали знайшли і в недалекому майбутньому знайдуть ще ширше застосування в енергетиці (ультрадисперсне ядерне паливо, матеріали для сонячної енергетики, нові хімічні джерела живлення), технологіях створення нових поколінь авіаційно-космічних апаратів (легкі, жаростійкі матеріали та покриття, елементи систем живлення, орієнтації і управління, нові види палива), засобів наземного і супутникового зв’язку та інформації (мініатюрних, енергоекономічних, безпечних, інформаційно високоємнісних елементів і систем), систем безпеки і оборони (нові засоби виявлення і розвідки, засоби колективного та індивідуального захисту особового складу, нові роботизовані системи озброєння, нові матеріали з високою міцністю).

Завдяки застосуванню нанотехнологій електроніка наближається до рівня мініатюризації, коли робочими елементами інтегральних схем будуть невеликі ансамблі атомів і молекул або окремі спеціально синтезовані молекули.

В галузі медицини можливе створення роботів-лікарів, здатних “жити” всередині людського організму, усуваючи всі виникаючі ушкодження, або запобігаючи їх виникненню. Теоретично нанотехнології здатні забезпечити людині фізичне безсмертя, за рахунок того, що наномедицина зможе нескінченно регенерувати клітини, що відмирають. За прогнозами журналу Scientific American вже в найближчому майбутньому з’являться медичні пристрої, розміром з поштову марку. Їх досить буде накласти на рану і цей пристрій самостійно проведе аналіз крові, визначить, які медикаменти необхідно використовувати і впорсне їх у кров.

Очікується, що вже 2025 року з’являться перші роботи, створені на основі нанотехнологій. Теоретично можливо, що вони зможуть конструювати з готових атомів будь-який предмет. Нанотехнології спроможні зробити революцію в сільському господарстві. Молекулярні роботи здатні будуть готувати їжу, замінивши сільськогосподарські рослини і тварин. Приміром, теоретично можливо виробляти молоко безпосередньо з трави, минаючи проміжну ланку — корову. Нанотехнології здатні також стабілізувати екологію планети. Нові види промисловості функціонуватимуть без відходів, що отруюють планету, а нанороботи зможуть знищувати наслідки старих забруднень. Неймовірні перспективи відкриваються також у галузі інформаційних технологій. Нанороботи здатні втілити в життя мрію фантастів про колонізацію інших планет — ці пристрої зможуть створити на них середовище, придатне для життя людини.

Нанотехнології мають блискуче військове майбутнє. Мілітарні дослідження у світі проводяться в шести основних сферах: технології створення і протидії “невидимості” (літаки-невидимки, створені на основі технології stealth), енергетичні ресурси, самовідновлюючі системи (вони, наприклад, дозволяють автоматично ремонтувати пошкоджену поверхню панцерника або літака), зв’язок, а також пристрої виявлення хімічних і біологічних забруднень.

1.1.1 Позитивні сторони нанотехнологій

Фізики з університету штату Джорджія розробили нанодвигун, який працює на хімічному пальному. Хіміки з універу Едінбурга створили ротаксан - молекулярну машину, яка дозволяє „обійти” другий закон термодинаміки. Спеціалісти з американських лабораторій Белла та з німецького інституту колоїдів Макса Планка розробили своєрідний „молекулярний м’яз”. Новітні технології обіцяють подолати нові й поки що невиліковні хвороби.  Передбачається, що наночастинки використовуватимуться для доставки до потрібних органів корисних речовин та ліків.

Нестримно розвиваються наукові ідеї „наноїжі”. Нанотехнології надають харчовикам унікальні можливості з тотального моніторингу у реальному часі якості та безпеки продуктів.

Нанотехнології дозволять наділити інтелектом найзвичніші предмети побуту.

Люди носитимуть одяг, який змінює колір, обмінюватимуться візитівками з нанесеною на них відеорекламою, передаватимуть свої емоції за допомогою імплантатів, що відображають настрій.

1.1.2 Негативні сторони нанотехнологій

1987 року американський вчений Ерік Деркслер висунув теорію „сірого слизу”. За його прогнозом у майбутньому з’являться нанороботи завбільшки з бактерію, здатні самостійно компонувати молекули в певних комбінаціях. Вихід таких систем з ладу - катастрофа.  Самовідтворюючі роботи в разі програмного збою почнуть продукувати нові й нові організми, беручи за матеріал усю доступну біомасу. Внаслідок нанохаосу планету вкриє однорідний шар липких елементів.

Використання нанороботів у медицині стане початком переходу людини з еволюційно-біологічної форми Homo Sapiens у технологічну істоту, що само розвивається - Nano Sapiens. Розумне життя на Землі завершить свій еволюційний етап і надалі розвиватиметься в наноформі, за законами саморегуляції.  Можливості нанороботів, а також недовершеність людського тіла приведуть до його радикальної „перебудови”. Nano Sapiens будуть набагато пристосованішими до життя. У них не буде статі, статевого розмноження, інстинктів. Їм не потрібні будуть сьогоднішні технічні пристосування – частина з них буде інтегрована в їхні організми. Спільне у Nano Sapiens і людини лише одне – здатність мислити. У перспективі „людство”, що складається з індивідів Nano Sapiens, інтегруючись на інформаційному рівні, зіллється в єдину особистість – Megasapiens, „плоть” якої може бути загалом не визначене у просторі.

Також, проблемою є –  складність розроблення наноречовин, мається на увазі те, що їхній вплив буде залежати більш ніж просто від хімії, одна тільки мікроскопічна величина наночастинок могла б дозволяти їм легше проникати й вражати людські органи. Той факт, що речовини наномасштабу можуть мати надзвичайні властивості – властивості, котрі не узгоджуються із «прописними» фізикою та хімією, – може являти собою потенційну загрозу.

1.2 Нанонаука

Нанонаука – це міждисциплінарна область знань, пов’язана з нанотехнологіями (в свою чергу, нанотехнології – різновид постнекласичних технологій).

Нанонаука – займається вивченням структур, розміром від 1 до 100 нанометрів. До таких структур відносяться: ультраструктури живої клітини, послідовність нуклеотидів в гені, просторове розташування молекул тощо.

Досягнення науки – необхідні для розвитку нанотехнологій і нанотехніки. Наприклад: для створення наноробота, який би ремонтував клітини людського організму, поміж нанотехнологічних знань (про створення нанороботів), потрібно знати також і внутрішню будову клітини на ультратонкому рівні (нанорівні), знати розположення і просторовий склад молекул  і їх взаємозв'язки, внутрішню будову органел клітини тощо. Тут якраз і необхідні досягнення нанонауки (як і у всіх інших випадках, де можливе застосування нанотехнологій).

Областей застосування нанотехнологій – не злічити. Нанотехнології – бурхливо розвиваються. Відповідно, нанонаука – повинна не відставати, і повинна своєчасно поставляти необхідні для успішного застосування нанотехнологій, знання.

 На практиці, поняття "нанонаука" і "нанотехнології" - часто не розділяються (використовуються як синоніми).

Завдяки своїй міждисциплінарності, нанонаука, очевидно, є одним із проявів постнекласичної науки (міждисциплінарність – одна з характерних рис постнекласичної науки). Нанотехнології ж є одним із прикладів постнекласичних технологій.

1.3 Наноматеріали

Наноматеріали — матеріали, створені з використанням наночасток або за допомогою нанотехнологій, що мають певні унікальні властивості, зумовлені присутністю цих частинок у матеріалі. До наноматеріалів відносять об'єкти, один з характерних розмірів яких лежить в інтервалі від 1 до 100 нм.

Надзвичайні за властивістю матеріали, поки що чекають на своє застосування, бо техніка старої парадигми, поки що, не уявляє як їх застосовувати. Пропоную розглянути невеликий список новіітніх матеріалів, що можуть змінити майбутнє людських технологій.

1. Гідрофобний порошок

Нанопорошок, що має гідрофобну властивість, тобто він відштовхує воду та інші рідини. Уже має практичне застосування та, навіть, випускається у продаж. Застосування дуже просте – напилюється на будь-яку поверхню. В результаті ми отримуємо супер ефективну поверхню, яка не боїться намокання і забруднення, бо відштовхує всі рідини.

Мал. 2

2. Магнітна рідина

Також – феромагнітна рідина. Це штучна рідина, яка має супермагнетичні властивості. Складається з феромагнітних наночастин і несучої рідини, в якій вони розчинені. Надзвичайно ефектною виглядає взаємодія такої рідини з магнітним полем.

Мал. 3

3. Аерогель

Надлегкий, напівпрозорий матеріал, порівняно міцний (1 грам аерогелю витримує на собі цеглину масою 3 кг.). Дуже незвичний на вигляд матеріал, блакитного кольору, якщо світло відбивається і жовтого, якщо проходить крізь. На дотик подібний до пінопласту. Має багато корисних властивостей – теплоізоляція, гігроскопічність. Використовуються як ізоляційні матеріали, а також в наукових цілях.

 

                         Мал. 4                                                                                   Мал. 5

4. Електрочорнило

Спеціальна рідина, яка після висихання залишає провідниковий шар. Широко застосовується у друкуванні електронних плат.

                        

                             Мал. 6                                                                                Мал. 7

5. Нанотрубки

Це сполучення атомів у вигляді шестиграної сітки, яка скручена у трубку. Основна властивість таких сполук – надзвичайна міцність. Також властивість нанотрубок залежить від типу сполучення. На сьогодні це один із найперспективніших матеріалів, який активно вивчається і матиме широке застосування у майбутньому.

Мал. 8

1.4 Наночастки

Наночастинками прийнято називати твердофазними об'єктами, що мають хоча б один характерний розмір в межах від одного до ста нанометрів. Втім, це визначення є досить умовним, оскільки на практиці важливіше не стільки фізичний розмір, скільки наявність певних властивостей, обумовлених цим розміром.

Мал. 9

В даний час інтерес до наночасток носить не тільки теоретичний, а й практичний характер. Це викликано появою ефективних методів отримання частинок необхідних розмірів, причому не тільки у вигляді феррорідин (подібна технологія була доступна ще в середині минулого століття), але і впровадженими в різні полімери. Дослідження подібних матеріалів виявило їх аномальні характеристики, що дозволяють успішно застосовувати наночастинки в різних галузях.

Сьогодні існує велика кількість методів отримання наночастинок різного розміру. Їх прийнято розділяти на дві групи:

  1.  диспергаціонні методи, при використанні яких наночастинки виходять шляхом подрібнення звичайного матеріалу;
  2.  конденсаційні методи, при яких наночастинки "вирощуються" з окремих атомів.

Диспергаціонний метод найактивніше використовується в мікроелектроніці, оскільки він найбільш простий і технологічний.

Але як тільки потік енергії, спрямованої на подрібнення вихідної речовини, зменшується, так отримані наночастинки починають знову зростатися. Якщо подачу енергії припинити зовсім, то за рахунок відсутності компенсації поверхневих зв'язків великий кристал через деякий час повністю відновиться.

Для запобігання ефекту кристализації в систему необхідно додати стабілізатор – молекулярний розчин білків, полімерів або поверхнево активних речовин. Його молекули оточують наночастинку з усіх боків і перешкоджають її зрощенню з іншими наночастинками.

Тим не менш, наночастинки все-таки існують, що експериментально доведено створенням фулеренів (поліциклічних структур сферичної форми) і нанотрубок. Вони існують "поодинці" і зовсім не прагнуть до об'єднання.

Це явище настільки дивно, що фулерени, нанотрубки і деякі інші наночастинки отримали назву "магічних". А оскільки вони складаються з строго певного числа атомів, то і ці числа отримали те ж найменування. Для лужних металів магічні числа - 8, 20 і 40, для благородних металів - 13, 55, 137 і 255, для вуглецевих кластерів - 60, 70, 90.

Зрозуміло, подрібнювати речовину до нанорозмірів можна не тільки механічно. Наприклад, широко застосовується спосіб вибуху металевої нитки потужним імпульсом струму. Але найоригінальніший спосіб був знайдений в 2003 році – якщо помістити особливі мікроорганізми в золотовмісний розчин, то вони починають збирати наночастинки діаметром близько 10 нм.

Використання конденсаційних методів дозволяє створювати штучні об'єкти і формувати з них блоки наноматеріалів. Вихідну речовину спочатку випаровують, а отриманий пар конденсують до утворення частинок необхідного розміру. По суті, компактна речовина перетворюється в дрібнодисперсну.

І в цьому випадку інженерам довелося зіткнутися з проблемою нестійкості отриманих наночастинок – як тільки дія енергії припиняється, так вони повертаються до первісного стану. Тому на практиці конденсація наночастинок відбувається не з пари, а зі спеціального розчину і за умов, що перешкоджають кристалізації.

В даний час наночастинки використовуються дуже широко. Область їх застосування – від харчової та лакофарбної промисловості до військової справи та медицини.

1.5 Нанокристали

Нанокристалами називають невеликі скупчення атомів, які більші за розмір молекули (тобто 10 нм), але набагато менше макроскопічних кристалів. Вони можуть мати різні фізичні і хімічні характеристики, але розмір і площа нанокристалів (наприклад квантових точок), а значить і їх властивості, суворо контролюються. Дійсно, вчені можуть точно визначати їх кристалічну структуру, регулювати електропровідність і навіть змінювати температуру плавлення.

Хімік Пол Алівісатос створює нанокристали, додаючи напівпровідний порошок. Йому з колегами вдалося виростити кілька нанокристалів різної форми.

Поверхнево-активна речовина – це речовина (наприклад пральний порошок), яка після додавання в рідину збільшує проникаючу здатність рідини за рахунок зменшення її поверхневого натягу.

Крім того, вченим вдалося показати, що нанокристали у формі стрижнів випускають поляризоване світло уздовж своєї довгої осі, на відміну від сферичних нанокристалів, які випускають неполяризоване світло. Завдяки цій властивості такі нанокристали зручно використовувати в якості біологічних маркерів.

Вчені навчилися вирощувати нанокристали химерної форми, наприклад у вигляді крапельки, стрілки і навіть у вигляді важеля.

Мал. 10

Нанокристали такої форми ще не отримали ніякого конкретного застосування, але, цілком імовірно, вони будуть корисні в майбутньому. Наприклад, структури типу тетрапод у формі важеля можна буде використовувати як з'єднувачів в наноелектроніці.

2. Фундаментальні положення нанотехнологій

Нещодавно було з'ясовано, що закони тертя в макро- й наносвіті виявилися схожими.

Скануюча зондова мікроскопія

Одним з методів, які використовуються для вивчення нанооб'єктів, є скануюча зондовая мікроскопія. У рамках скануючої зондової мікроскопії реалізовані як не оптичні, так і оптичні методики.

Дослідження властивостей поверхні за допомогою скануючого зондового мікроскопа (СЗМ) проводяться на повітрі при атмосферному тиску, у вакуумі й навіть у рідині. Різні СЗМ методики дозволяють вивчати як провідні, так і не провідні об'єкти. Крім того, СЗМ підтримує суміщення з іншими методами дослідження, наприклад з класичною оптичної мікроскопії і спектральними методами.

За допомогою скануючого зондового мікроскопа (СЗМ) можна не тільки побачити окремі атоми, але також вибірково впливати на них, зокрема, переміщати атоми по поверхні. Вченим вже вдалося створити двовимірні наноструктури на поверхні, використовуючи даний метод. Наприклад, в дослідницькому центрі компанії IBM, послідовно переміщаючи атоми ксенонa на поверхні монокристала нікелю, співробітники змогли викласти три букви логотипу компанії, використовуючи 35 атомів ксенону.

При виконанні подібних маніпуляцій виникає ряд технічних труднощів. Зокрема, потрібно створення умов надвисокого вакууму (10−11 тор), необхідно охолоджувати підкладку і мікроскоп до наднизьких температур (4-10 К), поверхню підкладки повинна бути одна транзакція чистою і атомарно гладкою, для чого застосовуються спеціальні методи її приготування. Охолодження підкладки проводиться з метою зменшення поверхневої дифузії загрожених атомів, охолодження мікроскопа дозволяє позбутися від термодрейфа. Проте, в більшості випадків немає необхідності маніпулювати окремими атомами або наночастинками і достатньо звичайних лабораторних умов для вивчення об'єктів, що цікавлять.

Наночастки

Сучасна тенденція до мініатюризації показала, що речовина може мати зовсім нові властивості, якщо взяти дуже маленьку частинку цієї речовини. Так, наприклад, виявилося, що наночастки деяких матеріалів мають дуже хороші каталітичні і адсорбційні властивості. Інші матеріали показують дивовижні оптичні властивості, наприклад, надтонкі плівки органічних матеріалів застосовують для виробництва сонячних батарей. Такі батареї, хоч і мають порівняно низьку квантову ефективність, зате більш дешеві і можуть бути механічно гнучкими. Вдається домогтися взаємодії штучних наночасток з природними об'єктами нанорозмірів — білками, нуклеїновими кислотами і іншими. Ретельно очищені наночастинки можуть самовистроюватися в певні структури. Така структура містить строго впорядковані наночастинки і також часто проявляє незвичайні властивості.

3. Властивості наносистем

Властивості наносистем багато в чому відрізняються від властивостей крупніших об'єктів, що складаються з тих же самих атомів і молекул. Наприклад, наночастки платини набагато ефективніше очищають автомобільні вихлопи від токсичних забруднювачів, ніж звичні платинові каталізатори. Одношарові і багатошарові графітні циліндри нанометрової товщини, так звані вуглецеві нанотрубки, прекрасно проводять електрику і тому можуть стати заміною мідним дротам. Нанотрубки також дозволяють створювати композитні матеріали виняткової міцності і принципово нові напівпровідникові і оптоелектронні пристрої. На сучасному етапі нанотехнології використовують під час виробництва особливих сортів скла, на яких не осідає бруд (застосовується в автомобіле- і авіабудуванні), під час виробництва чорнил; для виробництва одягу, який неможливо забруднити і пом'яти і так далі.

4. Основні напрямки розвитку нанотехнологій

Нанотехнології розвиваються за такими основними напрямами:

—  створення матеріалів з ексклюзивними,наперед заданими властивостями шляхом оперування окремими молекулами;

—  конструювання нанокомп'ютерів, яківикористовують замість звичайних мікросхем набори логічних елементів з окремихмолекул;

—  збирання нанороботів — систем, щосаморозмножуються і призначені для ведення будівництва на молекулярному рівні.

Висновок

На думку експертів, нанотехнології стануть рушійною силою наступної промислової революції, і змінюватимуть наш спосіб життя. Дослідження та розробки нанотехнологій знаходяться у стані підйому у гонитві за оригінальними та корисними речами, і в той час коли відбувається зліт фабричного виробництва, зовсім мало робиться для того, щоб ґарантувати безпеку суспільству та навколишньому середовищу.

За очікуваннями Національного наукового фонду США, за наступне десятиліття нанотехнології захоплять 1 трильйон доларів світового ринку.

Нанотехнології обіцяють величезні потенційні вигоди у поліпшенні ледве не всіх видів промислової продукції: комп’ютерів, автомобілів, одягу, продуктів харчування, медикаментів, батарейок і багато чого іншого.

Зростаюча кількість наукових досліджень і звітів уряду застерігає, що створені наночастинки можуть становити небезпеку для здоров’я людей та навколишнього середовища, хоча було проведено ще небагато досліджень щодо їхньої токсичності. Отже, нанотехнології включають у себе широкий спектр технологій для контролю над структурою матерії на рівні атомів і молекул. Нанометр – це одна мільярдна метра, ширина 10 розміщених поруч атомів водню; товщина людської волосини дорівнює приблизно 80 тисячам нанометрів. Важко навіть уявити собі щось настільки мале, ще важче повірити, що це може використовуватися у виробничих процесах.

На такому мікроскопічному рівні матерія поводить себе не так, як у нашому повсякденному житті у цьому світі, де панує класична ньютонова фізика. У наносвіті «властивості матерії обумовлюються складним і багатим поєднанням класичної фізики та квантової механіки», – мовилося в ексклюзивному онлайн-випуску журналу Scientific American за січень 2006 р. Також у більших кількостях мініатюрні наноречовини можуть мати величезну потужність через їх значно більше відношення площі поверхні до об’єму. Зі зменшенням величини частинок і ростом їхньої реакційної здатності, речовина, котра може бути інертною у мікро- чи макромасштабі, здатна набувати небезпечних властивостей у наномасштабі

Щодо соціальних та етичних проблем, то згідно до Vital Signs 2006-2007, серйозні побоювання не обмежуються питаннями безпеки й впливу на здоров’я: повинні бути вивчені й більш широкі соціальні й етичні наслідки. «Нанотехнічною революцією рухає погоня за прибутком – не потреба у розвитку людства. Доки докорінними проблемами є убогість і соціальна несправедливість, нові технології ніколи не будуть універсальним їх вирішенням», – стверджується у звіті Vital Signs.

Я вважаю, щоб досягти якомога кращих та корисних результатів – необхідна міжнародна координація: варто знайти способи узгодження наукових досліджень, розділяючи витрати й обмінюючись інформацією між країнами та між економічними регіонами.

Список використаних джерел:

  1.  Вікіпедія — вільна енциклопедя;
  2.  Велика Епоха ( The Epoch Times ) - міжнародний інформаційний проект;
  3.  http://www.nanoware.ru/.
  4.  http://thinkinnovative.ru/materials/say/id/98;
  5.  http://postneclassika.ru/articles/8;
  6.  http://megalib.com.ua/content/8800_Nanotehnologiya_innovacii_mojlivosti_ta_rozvitok_pravovogo_zabezpechennya.html;
  7.  http://figli.pp.ua/info/nanomaterialy-jaki-zminjat-majbutnje-novitnih-tehnolohij.html;
  8.  «Washington ProFile», 30 Березня 2005;

Міністерство освіти і науки України

Вінницький державний педагогічний університет

імені Михайла Коцюбинського

Кафедра хімії  

Індивідуально-дослідницьке завдання

на тему:

Основні визначення: нанотехнології, нанонауки, наноматеріали, наночастки, нанокристали. Фундаментальні положення. Властивості. Основні напрямки розвитку нанотехнологій.

                                                                         Студентки ІІ курсу групи 2ДХЕ

                                                                         Природничо-географічного факультету

                                                                          Спеціальності «хімія-екологія»

                                                                          Поліщук Анни Вікторівни

Вінниця – 2014


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

7456. Формирование кадрового резерва государственной службы 141.5 KB
  ВВЕДЕНИЕ Новая модель государственного управления, реформирование государственной службы России, ее аппарата невозможны без грамотного обновления руководящих кадров, без наполнения органов государственной власти и местного самоуправления лицами, спо...
7457. Технологический процесс изготовления ступицы 420.5 KB
  Технологический процесс изготовления ступицы Введение. Эффективность производства, его технический прогресс, качество выпускаемой продукции во многом зависят от опережающего развития производства нового оборудования, машин, станков и аппаратов, от в...
7458. Электроника и микросхемотехника. Курс лекций 2.16 MB
  Электроника и микросхемотехника Курс лекций. Введение Полупроводниковые диоды. Принцип работы диода. Вольт-амперная характеристика диода. Выпрямительные диоды. Высокочастотные диоды. Импульсные диоды. Стаби...
7459. Цифровые системы передачи 410 KB
  Цифровые системы передачи. Регенератор. Регенерация формы цифрового сигнала. Проходя через среду распространения, цифровой сигнал ослабляется и подвергается искажению и воздействию помех, что приводит к изменению формы и длительности им...
7460. Проектирование червячного одноступенчатого редуктора с нижним расположением червяка по заданным параметрам 485 KB
  Целью курсовой работы является проектирование червячного одноступенчатого редуктора с нижним расположением червяка по заданным параметрам. В литературном обзоре курсовой работы рассмотрены общие сведения о червячной передачи, достоинства и недостатк...
7461. Изучение кинетики химического травления полупроводника – арсенида галлия. Изучение влияния температуры на кинетику химического травления арсенида галлия в растворе брома в метаноле 91 KB
  Лабораторная работа №1,2 по курсу химии По теме: Изучение кинетики химического травления полупроводника - арсенида галлия. Изучение влияния температуры на кинетику химического травления арсенида галлия в растворе брома в метаноле. Выполнила с...
7462. Проектирование червячной зуборезной фрезы 283 KB
  Проектирование червячной зуборезной фрезы Содержание: 1. Цель и выполняемые задачи работы 2. Исходные данные 3. Определение числа заходов фрезы nZ0 4. Назначение расчетного профильного угла исходной рейки 5. Определение шага зубьев фрезы в нормально...
7463. Вариантное проектирование фундаментов промышленного здания 160.5 KB
  Тема: Вариантное проектирование фундаментов промышленного здания 1. Оценка инженерно-геологических условий площадки строительства 1.1.Определение наименования грунтов, их состояния, величины условного расчетного сопротивления Рассмотрим грунты, данн...
7464. Менеджмент - наука, практика и искусство управления: эволюция становления и развития 184 KB
  Тема 1: Менеджмент - наука, практика и искусство управления: эволюция становления и развития Введение в менеджмент. История развития управленческой мысли. Становление и развития менеджмента. Опыт и основные тенденции развития...