86650

Українська культура другої половини XX століття

Доклад

Культурология и искусствоведение

Україна опинилась в епіцентрі другої світової війни, стала театром воєнних дій, ареною жорстоких боїв, зазнала тяжких людських і матеріальних втрат. Їй довелося пережити розруху і повоєнну відбудову, “холодну війну” і репресії тоталітарного режиму, розвінчання культу особи і хрущовську “відлигу”, роки застою і часи перебудови, трагедію Чорнобиля і розпад колись єдиної держави.

Украинкский

2015-04-08

35.68 KB

0 чел.

Українська культура другої половини XX століття/

Україна опинилась в епіцентрі другої світової війни, стала театром воєнних дій, ареною жорстоких боїв, зазнала тяжких людських і матеріальних втрат. Їй довелося пережити розруху і повоєнну відбудову, “холодну війну” і репресії тоталітарного режиму, розвінчання культу особи і хрущовську “відлигу”, роки застою і часи перебудови, трагедію Чорнобиля і розпад колись єдиної держави.

Україна в роки Другої Світової. Вистояти і перемогти — головна об´єднавча ідея народу в той час, вона й сформувала особливу ментальність цієї доби. Для культури, особливо художньої, провідною темою стала українська людина на війні, у широкому розумінні — людина і зброя, трагедія і жертовний подвиг, варварство нищення і місія гуманізму й людяності.

Невичерпну тему війни, подвигу й страждань мистецьки освоювали насамперед мобільні художні жанри — поезія, нарис, репортаж, кінохроніка, плакат.

На фронті О. Довженко пише сценарій фільму “Україна в огні”. Це спроба художника збагнути трагедію 1941 року, причини воєнних невдач і поразок, крах ілюзій про легку перемогу малою кров´ю. Справжню вартість цієї перемоги великий режисер розкриває у фільмах “Битва за нашу Радянську Україну” та “Перемога на Правобережній Україні”.

Нові художні висоти долає український кінематограф. На екранах України — фільми “Камінний хрест” і “Захар Беркут” Л. Осики, “Сон” В. Денисенка, “Білий птах з чорною ознакою” Ю. Іллєнка. Феноменальний успіх вдома і за кордоном очікував кінострічку С. Параджанова “Тіні забутих предків”.

Певний поступ відбувся у монументальному мистецтві. Створено ошатний архітектурний ансамбль Хрещатика і забудов Майдану Незалежності, комплекс споруд ВДНГ, художньо оздоблено перші станції Київського метрополітену.Прикметна сторінка української архітектури — сотні меморіальних дощок на фасадах київських будівель. Це літопис у камені й металі визначних подій і біографій видатних людей науки і культури.

Сама ж тоталітарна система мала своєрідну культуру, свою політику, суспільствознавчі науки, філософію, формувала відповідну правосвідомість, власне розуміння ролі й значення мистецтва, свій погляд на мораль і релігію.

З культурологічного погляду 40—80-ті роки XX ст. слід розглядати як єдиний, цілісний процес розвою суспільного життя, духовності і культури. Тогочасний суспільний і державний лад розбудовувався і функціонував на одних і тих же засадничих принципах політики й духовності. Він еволюціонував, видозмінювався, але залишався незмінним у своїх принципах, системі духовних цінностей. Культура й мистецтво змушені були зважати на цю реальність, певним чином співвідноситися з нею.

Серйозною перешкодою розвитку української культури був ідеологічно декретований метод соціалістичного реалізму як вищої форми художнього мислення, зокрема принцип класового підходу до оцінювання суспільних явищ. Він вимагав зображення типових характерів у типових обставинах з неухильною орієнтацією на цілком визначену систему духовних цінностей. Це звужувало творчі можливості митців, пошук художніх засобів самовираження. Великої шкоди українській культурі завдали політично цілеспрямовані утиски рідної мови, звуження сфери її впливу, декларовані ідеї дружби народів, злиття націй і мов. На рівень головної небезпеки соціалістичного розвитку в Україні було штучно піднесено привид українського буржуазного націоналізму. Розмитість, нечіткість критеріїв для означення цього явища робило можливим довільне його трактування, створювало ґрунт для ідеологічних звинувачень і політичних переслідувань.

Оригінальний і потужний пласт української культури становить наука.Досягнення української науки у найпрестижніших галузях знання здобули світове визнання. Разом з тим історія її розвитку складна, багато в чому суперечлива і навіть драматична. Феномен науки створюється в контексті певних соціальних умов, під впливом безлічі суспільних факторів. Фундаментальна, прикладна і технічна сфери науки функціонують за логікою власного розвитку.

Величезний внесок у Перемогу, технічне оснащення армії здійснили українські вчені. В Інституті електрозварювання під керівництвом Є.О. Патона вперше у світі було розроблено досконалу технологію й необхідне устаткування для автоматичного зварювання броні. Автоматизація процесу зварювання танкових вузлів, корпусів і башт, артилерійських систем, реактивних снарядів та авіабомб поставила їх виробництво на потік.

В системі АН України створено низку інститутів, пов´язаних із новими напрямами науково-технічного прогресу: теоретичної фізики, радіофізики, напівпровідників, проблем міцності, кібернетики, металокераміки й сплавів та ін. Україна стає центром розвитку технічних наук. Низка її інститутів отримали статус головних. Напрацювання академічних установ сприяли піднесенню й розвитку традиційних галузей промисловості і створенню нових, зокрема спеціальної електрометалургії та порошкової металургії. Багато технологічних процесів, обладнання, матеріалів, систем і засобів автоматизації, впроваджених у виробництво, не мали світових аналогів або не поступалися їм за своїм науково-технічним рівнем.

Повоєнні десятиліття сформували в Україні наукові напрями й школи у багатьох галузях знань. Академія наук стала визначним центром фундаментальних і прикладних досліджень у матеріалознавстві. Принциповою новизною характеризуються роботи з дослідження й використання електрогідравлічних явищ. Значний поступ Україна здійснила в дослідженні фізико-технічних проблем енергетики. Здобули визнання досягнення української науки в кібернетиці, літакобудуванні, ракетно-космічній техніці.

Розвиток української культури в 40—80-ті роки XX ст. став уже історією, але цей період є епохальною ланкою культурного процесу в Україні. 3.Поняття етносу, нації, національної культури.

Етнос — це група людей, яка історично склала¬ся на певній території і характеризується спільністю мови, культури, побуту, звичаїв, традицій, способу жит-тя та особливостями психічного складу.

Етнос як суспільно-природне утворення слід відрізняти від історичних спільнот людей, таких як рід, плем’я, на¬родність, нація, які хоч і формуються на основі певних етніч¬них спільнот, проте є продуктом історії, соціокультурними утвореннями. Етнічне буття людини прив’язане до певної місцевості з її географічними особливостями, що позначається на особ-ливостях побуту і культурі, на характері людей, традиціях, звичаях, спільній історичній долі та інших об’єднавчих фак¬торах, що далеко виходять за межі географічного середови¬ща. Етнос характеризується і певною спільністю психічних рис індивідів, що входять до його складу, які формуються під впливом природно-кліматичних умов.

Нація — це духовна спорідненість природно-со¬ціально визначеного етносу.

безсумнівним буде твердження про те, що, визна¬чаючи поняття "нація", слід органічно поєднувати та вра¬ховувати і соціально-економічні, й етнічні, і соціокультурні, і духовні фактори.

Націю можна трактувати як спільність людей, що фор¬мується завдяки єдності таких засад.

• По-перше, територіальних: кожна нація має свою те¬риторію, "життєвий простір".

• По-другеуйтнічних?)нація формується, як правило, з людей одного етнічного складу. Етнічні ознаки — це само¬свідомість, мова, усвідомлення спільності походження, єди¬ної історії, традицій.

• По-третє, економічних: спільність господарських зв’язків універсального рівня консолідує людей, пов"язує єдиною справою, сподіванням на позитивні результати.

• По-четверте,загальнокультурних:мови, традицій, зви¬чаїв, обрядів, що передаються від покоління до покоління, з уст в уста. Немає мови — немає і нації. Нація також згасає, якщо втрачається її культура, порушуються традиції, нехту-ються звичаї, забувається історія.

По-п’яте, психологічних: нація має спільні риси пси¬хічного складу, які формуються в процесі спільного життя, діяльності, спілкування.

Національна культура уособлює надбання культур різних соціальних верств і прошарків населення кожного суспільства. Тобто, це продукт матеріальної та духовної праці певної нації, її історія, відносини, соціальна пам’ять, самосвідомість. Своєрідність національної культури, її неповторність і оригінальність виявляються як у духовній (мова, література, музика, живопис, релігія), так і в матеріальній (традиції виробництва, праці, ведення господарства) сферах життя і діяльності народу. Кожен народ, створюючи власну національну культуру, тим самим робить внесок у світову культуру, здійснюючи за її допомогою зв’язок з навколишньою природою та іншими народами. В результаті такого спілкування відбувається взаємне культурне збагачення. І як наслідок — різні культури розвиваються, ускладнюються, стають набагато різноманітнішими.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

71947. Понятие сети ССП и ее базовые принципы 180.57 KB
  Пользователи получили доступ к услугам, о которых 10–15 лет назад и не задумывались. E-mail, Интернет, сотовый телефон стали обычными атрибутами повседневной жизни. За короткое время мы так привыкли к практически ежедневному появлению всевозможных новинок, что сами начали выдвигать требования по предоставлению новых услуг и приложений.
71948. Інформаційна культура учнів 47.04 KB
  В інформаційному суспільстві люди мають можливість отримувати доступ до надійних джерел інформації. Процес комп’’ютеризації позбавляє їх від рутинної роботи дозволяє забезпечити високий рівень автоматизації обробки інформації в сферах освіти виробництва в соціальній сфері.
71950. Разновидность методов управления персоналом 126 KB
  В отличие от господствовавших ранее взглядов экономически включавших персонал в категорию издержек подлежащих строгому контролю и возможно большему сокращению появилась концепция управления человеческими ресурсами в соответствии с которой персонал...
71951. Развитие транспортного комплекса автотранспортных предприятий 76.5 KB
  Грузовой автомобильный транспорт в рыночных условиях переживает период особенно бурного развития. По-видимому как это происходит в большинстве европейских стран доля грузового автотранспорта в транспортном балансе будет увеличиваться пропорционально темпам роста ВВП.
71952. Нормирование и управление запасами 48.5 KB
  Логистика, вначале как практическая деятельность, а затем и как наука выявила новый объект управления — поток товарно-материальных ценностей. Запасы стали рассматривать как форму существования материального потока, часть материального потока, который имеет свои границы в пространстве и во времени.
71954. Биогафия В.В.Геммерлинга 75.42 KB
  Владимир Владимирович Геммерлинг жил в очень насыщенный историческими событиями период родился в Российской Империи жил в Российской республике Советской России пережил Великую Отечественную Войну и умер в СССР. Став взрослым Вольдемар переменил свое имя на Владимир.