86664

Україна в протистоянні Заходу і Сходу

Доклад

Культурология и искусствоведение

Гуманісти визнають людський світ брудним неморальним жорстоким і рахуються саме з такою гріховною природою людини. Життєрадісний цинізм однаково властивий 123 і Маккіавеллі і Рабле: обидва виходять із гріховної природи земного світу тільки для Рабле занурення в нижній світ є сміхове карнавальне спілкування зі світом навиворіт а Маккіавеллі поділовому вважає земний бруд цинічною стратегією досягнення політичного успіху. У традиційній християнській художньотеологічній системі світ людини протистоїть небесному світові як його духовній...

Украинкский

2015-04-08

32.68 KB

0 чел.

Україна в протистоянні Заходу і Сходу.

Найхарактернішою ідеологічною ознакою епохи Відродження вважається гуманізм. Протиставлення людськості-людяності (humanitas) не божественному, а дикому і неосвіченому було новим явищем у самосвідомості епохи.

Гуманісти визнають людський світ брудним, неморальним, жорстоким і рахуються саме з такою гріховною природою людини. Життєрадісний цинізм однаково властивий /123/ і Маккіавеллі, і Рабле: обидва виходять із гріховної природи земного світу, тільки для Рабле занурення в «нижній світ» є сміхове, карнавальне спілкування зі «світом навиворіт», а Маккіавеллі по-діловому вважає земний бруд цинічною стратегією досягнення політичного успіху. Раблезіанський сміх, грубу непристойність у характеристиці людини зустрічаємо і в «Похвалі глупоті» Еразма Роттердамського, що не раз трактувалася як сатира на папство.

Для італійської політичної культури, для римської церковної ідеології таке цинічне уявлення про природу церкви не було великою єрессю. Римська церква була церквою-державою, а держава була справою гріховною і, в разі потреби, брудною. Церква належить граду земному. Що церковна політика, як і будьяка політика, річ брудна, прекрасно знали самі папи і кардинали і між собою могли говорити про все відверто, сміючись із наївних. Італійські міста-держави ніколи не погоджувались на те, щоб Ватикан взяв на себе місію об’єднання Італії, бо він був одним з них. Як латина залишалась зразковою мовою, до того ж Ііпдиа Ггапса, засобом спілкування людей різних мов і національностей, так і католицизм визнавався гуманістами прекрасною релігією, колискою високої культури і філософії. Тільки не треба робити з Ватикану центр імперії, а з латини — єдину мову, гідну того, щоб нею спілкуватися і писати високі твори.

У традиційній християнській художньо-теологічній системі світ людини протистоїть небесному світові як його духовній (необразній) сутності, а обом їм протистоїть світ буття Бога, як світ надраціональний і надобразний. Ці канони зруйнувалися ренесансною культурою, яка переосмислила ставлення до нетварного і надтварного світу, виходячи з нового розуміння біблійної тези про людину як образ Божий. Повернення до античного антропоморфізму в баченні богів мало набагато ширший, ніж власне «італійський», сенс повернення до забутої римсько-античної спадщини. Бог-Отець з’являється на полотнах християнських майстрів у вигляді могутнього старця, а Мадонна вражає своєю жіночною красою. Ікона перетворюється на живопис і вміщується не тільки в храмі, а й у палаці. Божественна історія світу стає людською історією, розкриває те, що релігія побожно називала Божим задумом.

Нова Італія прагнула сприйняти і засвоїти все, що залишили їй у спадок покоління тисячолітньої давності. Як архітектори використовували античні ордери, античну техніку зведення куполів та склепінь, так і поети та філософи сміливо звертались до Гомера і Горація, Платона і Епікура.

Вся Європа становила єдину економічну систему, центром якої були то Венеція, то Антверпен, то Генуя, то Амстердам, то Лондон. Проте всередині цієї системи історичний Захід становив щось більш цілісне, з’єднане не тільки фінансово-економічними зв’язками, а й культурно-політичними.

Через одне-два покоління після розгрому Русі монголів, власне кажучи, в Європі вже не було. Більшість повернулася в рідні степи, частина монгольських родів залишалася в складі кочових тюркомовних орд на становищі найбільш шанованих, але вони вже говорили по-кипчакськи і ставили юрти входом на схід, а не на південь, як годилося за монгольськими звичаями. Всіх — і кочовиків, і тих, хто осів на старих культурних землях Поволжя, і нащадків місцевого фіномовного населення, які перейшли на кипчакські діалекти і мусульманську віру, — стали називати татарами. Між тим «татари» представляли для руських земель Схід у різному культурному сенсі і при цьому зовсім іншому, ніж імперія ісламу.

Північна Русь мала справу переважно з Золотоординською державою, організація якої значною /133/ мірою наслідувала далекосхідну, китайську деспотичну владну культуру. В Золотій Орді існували чіткі порядки, яких не знала тодішня Європа: регулярно проводилися переписи населення, злагоджено працювала пошта і транспортна ямська служба, справно діяла канцелярія. Ординські власті підтримували православну церкву. З упокореними народами Золотоординська держава спілкувалась як з васалами, зокрема через систему баскаків, що стягували податі відповідно до даних переписів. Навколо державного центру — міста Сарай — поширювалась кипчакомовна культура, ісламська після того, як за хана Узбека в XV ст. Золота Орда прийняла іслам. Волзькі татари — це ісламізовані етноси, що змінили фінські діалекти на кипчакські, зберігши традиційну аграрну культуру.

Конфлікти між Золотоординськими державцями та вождями кочовиків у фольклорі останніх відображались як боротьба підступних жорстоких ханів проти їх чесних і мужніх васалів. Можливо, за цим стояли реалії протиборства азіатського державницького деспотизму із степовиками, з їхньою архаїчною батирською мораллю. Принаймні і Московська Русь, і Русь-Україна страждали від розбійницьких набігів кочівницьких загонів більше, ніж від податкового гніту і образ ординських властей. Одним із легендарних вождів кочових батирів був на початку XV ст. Єдіґе, чесний безстрашний лицар епосу тюркомовного степу, кривавий і хитрий ворог слов’ян у їх епічній пам’яті. Між іншим, до потомків Єдіґе належать і російські аристократичні роди Юсупових і Урусових.

Кочовики-воїни були неначе доповненням до соціальної структури Кримського суспільства. Сталося так, що саме цей войовничий степовий компонент татарського народу був посередником між українською та татарською культурами. І хоча тимчасові військові союзи, «приведення» татар на українські землі в ході міжусобних конфліктів продовжували традиції Київської Русі, породжували вони не стільки нетривке військове побратимство, скільки зради і розбої.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

10415. Общественно-политические движения и организации и формы проявления плюрализма интересов 34.5 KB
  Общественнополитические движения и организации и формы проявления плюрализма интересов. Общественные движения и организации добровольные формирования возникшие в результате свободного волеизъявления граждан объединяющихся на основе общих интересов и целей. Общ
10416. Группы давления и группы интересов в политике 29 KB
  Группы давления и группы интересов в политике. Понятие группы давления пришло из американской политологии. Группы давления это не политические партии. Последние преследуют цель осуществления власти Первые ограничиваются оказанием влияния на власть стремлением по
10417. Национальная политика в России 34.5 KB
  Национальная политика в России. Задача современной национальной политики достижение межнационального мира в условиях широкого движения за национальное возрождение Исходным постулатом решения этой задачи должно быть признание того что Россия это единое многонацио...
10418. Понятие Политическая культура 31 KB
  Понятие Политическая культура. Политическая культура неотъемлемая составная часть общенациональной культуры. Она включает зафиксированный в обычаях и законах политический опыт общества его классов социальных групп трудовых коллективов индивидуумов уровень их
10419. Политическое мировоззрение как стержневой элемент политической культуры 32 KB
  Политическое мировоззрение как стержневой элемент политической культуры. Тема политическая культура занимает особое место в курсе политологии. Она посвящена проблемам взаимоотношений власти и личности политического поведения субъектов политики. Политическая ку...
10420. Политическое управление и политические процессы в обществе 37 KB
  Политическое управление и политические процессы в обществе. Существует множество интерпретаций понятия политический процесс Но по существу все они признают что политический процесс раскрывает движение динамику эволюцию политической системы Он представляет собо
10421. Политические решения. Общие понятия и отличия от других решений 33.5 KB
  Политические решения. Общие понятия и отличия от других решений. Понятие решение определяет выбор одной из ряда альтернатив в процессе достижения поставленных целей. Альтернатива же в свою очередь является одним из вариантов действия исключающим возможность реали
10422. Современные формы национально-государственного устройства 39.5 KB
  Современные формы национально-государственного устройства. Современный мир представляет собой конгломерат многообразия форм государственного устройства. С точки зрения особенностей взаимопонимания государства и личности воплощения в государственном устройстве р...
10423. Проблемы формирования политической культуры общества 30 KB
  Проблемы формирования политической культуры общества. Весьма актуальной для любой политической системы является проблема формирования политической культуры общества. Особенно важным является охват всех структур общества и его политической элиты всех уровней призв...