87066

Прогнозування собівартості нових виробів на етапах їх розробки та освоєння виробництва

Курсовая

Финансы и кредитные отношения

Основною складовою результатів господарської діяльності як елемента оцінки фінансового стану підприємства на основі дослідження даних звітності та інших додаткових джерел інформації є витрати суб’єкта господарювання. Витрати підприємства є одним з базових об’єктів бухгалтерського обліку.

Русский

2015-04-17

517.05 KB

15 чел.

38

Тема: «Прогнозування собівартості нових виробів на етапах їх розробки та освоєння виробництва»

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………….3

Розділ 1. Теоретичне дослідження особливостей прогнозування собівартості нових виробів………….……….5

  1.  Витрати виробництва та собівартість продукції: визначення, методи розрахунки, шляхи зниження……………………………………..….5
  2.  Прогнозування собівартості та методи її обчислення…….…..10
  3.  Аналіз особливостей прогнозування собівартості продукції………………………………………………………….….….13

Розділ 2. Прогнозування собівартості буріння нафтових і газових свердловин на засадах синергетики………….…19

2.1. Характеристика буріння нафтових і газових свердловин……....19

2.2 Прогнозування собівартості буріння…………………………..….25

Висновки……………………………………………………………………35

Список літератури……………………………………………………...37

Вступ

Актуальність теми дослідження. Прогнозування — це обчислення планування на перспективу. На етапах розробки нової продукції, коли немає комплекту технічної документації і нормативної бази, її собівартість можна обчислити тільки як ймовірну прогнозну величину. При цьому користуються різними методами прогнозних оцінок, серед яких основними є параметричні методи. Параметричними вони називаються тому, що ґрунтуються на залежності собівартості продукції від її параметрів — технічних і експлуатаційних показників.

Основною складовою результатів господарської діяльності як елемента оцінки фінансового стану підприємства на основі дослідження даних звітності та інших додаткових джерел інформації є витрати суб’єкта господарювання. Витрати підприємства є одним з базових об’єктів бухгалтерського обліку. Необхідність формування як принципово нових підходів до обліку витрат, так і модифікованих, що ґрунтуються на раціональних класичних ідеях, продиктовано вимогами часу. Розвиток вітчизняних підприємств, що ґрунтуються, насамперед, на домінанті нарощування об’ємів матеріального виробництва, сприяло ухилу досліджень вітчизняної наукової школи у бік організування обліку витрат на виробництвіо. Сучасні вимоги ринкової економіки, розвиток наукоємних галузей промисловості, інтелектуалізація обліку на засадах впровадження новітніх інформаційних технологій спричинили зміну траєкторії економічних досліджень. Все більший інтерес викликають розробки, спрямовані на вдосконалення організаційно-методичних підходів з обліку витрат, на підготовку та освоєння виробництва нової продукції, що виходить за межі обліку типового виробничо-технологічного процесу, по суті, формуючи окрему ділянку бухгалтерських робіт. Це покликано усунути певний дисбаланс, що виник між інноваційним розвитком техніки та технології та його обліково-економічним обґрунтуванням.

Протягом останніх років вітчизняні дослідники приділяли значну увагу таким категоріям, як прогнозування собівартості, витрати діяльності, виробничі витрати, витрати періоду, собівартість; досліджувались теоретичні питання їх обліку; аналізувалося співвідношення категорії витрат у вітчизняній та міжнародній практиці; здійснювались спроби розроблення практичних рекомендацій щодо вдосконалення методики обліку витрат тощо. Дослідження у цьому напрямку вели такі науковці, як: С.Ф. Голов, І.Є. Давидович, Т. Марени, В. Моссаковський, Л. Нападовська, Т. Сльозко, Г.О.Партин, А.В. Череп та ін.

Стосовно основних аспектів обліку та управління витратами на підготовку та освоєння виробництва нової продукції, то детальне дослідження знаходимо у працях Л. Гнилицької, М.О. Воронової, А.В. Єфремова, О.В. Кантаєвої, Я. Крупки, Ю.А. Кузьмінського, А. Пустовит.

Зокрема Ю.А. Кузьмінський приділив значну увагу складу та класифікації витрат на підготовку та освоєння виробництва нової продукції, тоді як Л. Гнилицька зосередила свою увагу на особливостях обліку витрат на освоєння і розроблення нової продукції в машинобудуванні. У працях Я.Крупки знаходимо характеристику основних підходів до обліку витрат на підготовку та освоєння нової продукції на підприємстві.

Об'єктом дослідження виступає  собівартість нової продукції

Предметом дослідження є процес прогнозування собівартості нових виробів  

Мета роботи  дослідити особливості прогнозування собівартості нових виробів на етапах їх розробки та освоєння виробництва

Мета роботи зумовила вирішення наступних завдань:

-характеризувати витрати виробництва та собівартість продукції: визначення, методи розрахунки, шляхи зниження;

-виявити особливості прогнозування собівартості та методи її обчислення;

-розробити прогнозування собівартості буріння нафтових і газових свердловин на засадах синергетики.

Розділ 1. Теоретичне дослідження особливостей прогнозування собівартості нових виробів

  1.  Витрати виробництва та собівартість продукції: визначення, методи розрахунки, шляхи зниження

Собівартість як економічна категорія властива товарно-грошовим відносинам і виникла тоді, коли всі витрати виробництва стали набирати вартісної форми, тобто коли виникла необхідність підрахувати витрати на виробництво товару і прибуток або збиток від його реалізації. Собівартість продукції - це грошове вираження витрат на виробництво та реалізацію продукції. У собівартість товарної продукції включають усі витрати підприємства на виробництво[3, с. 45].

Таблиця 1.1

КЛАСИФІКАЦІЯ ПОКАЗНИКІВ СОБІВАРТОСТІ

Ознака класифікації

Показник

Місце виникнення витрат

Цехова собівартість

Виробнича собівартість

Повна собівартість

Тривалість періоду

Середньомісячна собівартість

Квартальна собівартість

Середньорічна собівартість

Метод розрахунку

Планова собівартість

Нормативна собівартість

Фактична собівартість

Об’єкти розрахунку

Собівартість одиниці продукції

Собівартість порівнянної продукції

Собівартість непорівнянної продукції

Собівартість усієї товарної продукції (витрати на одну гривню товарної продукції)

Собівартість реалізованої продукції дорівнює собівартості товарної продукції плюс виробнича собівартість продукції, реалізованої із залишків минулого періоду. Залежно від об’єкта та інших ознак виділяють такі види собівартості (табл. 1.1).

Цехова собівартість — це витрати конкретного цеху на виробництво продукції.

Виробнича собівартість включає всі статті, крім адміністративних витрат і витрат на збут.

Повна собівартість включає всі витрати. Вона вираховується для обґрунтування ціни, визначення конкурентоспроможності та інших розрахунків.

Собівартість товарної продукції визначається сумою витрат за всіма калькуляційними статтями окремих видів продукції, а собівартість реалізованої продукції — це алгебраїчна сума витрат на товарну продукцію і витрат, які містяться в зміні залишків нереалізованої продукції на початок і кінець року[8, с. 63].

Облік, планування та аналіз собівартості спирається на такі узагальнюючі показники:

  1.   собівартість одиниці продукції;
  2.   виконання плану зниження собівартості порівнянної продукції;
  3.   витрати на 1 грн товарної продукції.

Собівартість одиниці продукції є історично найстарішим (найпершим) показником.

При обчисленні собівартості продукції важливе значення має визначення складу витрат, що входять до неї. Як відомо, витрати підприємства відшкодовуються за рахунок двох власних джерел:

  1.   собівартості (валових витрат);
  2.   прибутку.

Відповідно до цього у собівартість продукції включаються витрати на такі цілі:

  1.   дослідження ринку і виявлення потреби в продукції;
  2.   підготовку і освоєння нової продукції;
  3.   виробництво (витрати на сировину, матеріали, енергію, амортизацію основних виробничих фондів, оплату праці персоналу та ін.);
  4.   обслуговування виробничого процесу і управління ним;
  5.   збут продукції (пакування, транспортування, реклама, комісійні витрати);
  6.   розвідку, використання і охорону природних ресурсів (плата за воду, геологорозвідувальні роботи, плата за деревину, витрати на рекультивацію земель, охорону повітряного, водного басейнів);
  7.   добір і підготовку кадрів;
  8.   поточну раціоналізацію виробництва (вдосконалення технологій, організації виробництва і праці, підвищення якості продукції), крім капіталовкладень[11, с. 68].

За способами віднесення на собівартість витрати поділяються на прямі та побічні.

Прямі витрати безпосередньо пов'язані з виготовленням певного різновиду продукції, їх можна обчислити на одиницю продукції безпосередньо.

Побічними є витрати, величину яких не можна безпосередньо обчислити на одиницю продукції, бо вони пов'язані з визначенням різних витрат (заробітна плата обслуговуючого та управлінського персоналу, утримання та експлуатація будівель, споруд тощо).

За принципом залежності витрат від обсягів виробництва витрати поділяються на постійні та змінні .

Постійні витрати є функцією часу, а не обсягу продукції, їх загальна сума не залежить від кількості виготовленої продукції в певних межах.

Змінними називаються витрати, загальна сума яких за певний час залежить від обсягу виготовленої продукції. Вони поділяються на пропорційні та непропорційні.

Пропорційні, на відміну від непропорційних — це витрати, розмір яких перебуває в пропорційній залежності від обсягів виробництва (кількості виготовленої продукції).

Непропорційні витрати, в свою чергу, поділяються на прогресуючі та дегресуючі. Прогресуючі зростають більше, ніж обсяг виробництва. Вони виникають тоді, коли збільшення обсягу виробництва вимагає більших витрат на одиницю продукції. Це, наприклад, витрати на відрядно-прогресивну оплату праці, додаткові рекламні та торгові витрати.

Дегресуючі витрати зростають менше, ніж обсяг виробництва. До них належить широке коло витрат на експлуатацію машин та устаткування, його ремонт, придбання інструменту тощо[2, с. 112].

Методи розрахунку собівартості

  1.   Позаказний метод застосовується найчастіше в індивідуальному і дрібносерійному виробництві, а також для калькулювання собівартості робіт ремонтного й експериментального характеру. Метод цей полягає в тому, що витрати на виробництво враховуються по замовленням на виріб чи на групу виробів.
  2.   Попередільний метод калькулювання собівартості знаходить застосування в масовому виробництві з коротким, але закінченим технологічним циклом. Продукція, що випускається підприємством, однорідна по вихідному матеріалу і характеру обробки. Облік витрат при цьому методі здійснюється по стадіях (фазам) виробничого процесу.
  3.   Нормативний метод обліку і калькулювання є найбільш прогресивним, тому що дозволяє вести повсякденний контроль за ходом виробничого процесу, за виконанням завдань по зниженню собівартості продукції. В цьому випадку витрати на виробництво підрозділяються на дві частини:
  4.   витрати в межах норм ;
  5.   відхилення від норм витрат.

У техніко-економічних розрахунках застосовуються також інші методи прогнозованої оцінки собівартості одного виробу (одиниці продукції).

Серед них особливе місце посідають параметричні методи. Ці методи ґрунтуються на залежності собівартості продукції від її параметрів — технічних і експлуатаційних показників[7, с. 78].

  1.   Метод питомих витрат. Собівартість нового виробу визначається як добуток питомої собівартості на значення його головного параметра.
  2.   Метод питомих ваг статей витрат у структурі собівартості. Собівартість нового виробу визначається як частка від ділення значення обчисленої статті витрат на значення питомої ваги цієї статті, у частках одиниці.
  3.   Баловий метод. Ґрунтується на експертній оцінці впливу головних параметрів виробу на його собівартість.
  4.   Кореляційний метод. Встановлюється залежність собівартості виробу від його параметрів у вигляді емпіричних формул, виведених на підставі аналізу фактичних даних для групи аналогічних виробів. Кореляційний метод прогнозування собівартості є найбільш точним і поширеним.
  5.   Агрегатний метод. Даний метод є комбінацією параметричних методів. Згідно з ним собівартість виробу визначається як сума собівартості конструктивних його частин — агрегатів.

Обсяг виробництва при незмінній вартості матеріальних і трудових ресурсів збільшується тільки в результаті зниження собівартості.

До найбільш важливих джерел резервів варто віднести зниження матеріальних витрат і підвищення продуктивності праці.

Фактори, що впливають на техніко-економічні показники, можна об'єднати в наступні укрупнені групи[7, с. 89].

  1.  підвищення технічного рівня - процес удосконалення технічної бази, ріст рівня якої досягається в результаті:
  2.   удосконалювання засобів праці (упровадження прогресивної техніки, підвищення частки удосконаленого устаткування), предметів праці (застосування прогресивних видів сировини, матеріалів, енергоносіїв);
  3.   раціонального використання сировини, матеріалів;
  4.   механізації й автоматизації виробничих процесів.
  5.   Удосконалювання організації виробництва і праці. Ця група факторів впливає на зниження собівартості в результаті спеціалізації виробництва, удосконалювання організації праці й управління виробництвом, поліпшення матеріально-технічного постачання і побуту, ефективного використання часу робочих, скорочення зайвих витрат.

Ріст обсягу виробництва дозволяє скоротити умовно-постійні витрати[11, с. 95].

Собівартість знижується за рахунок скорочення поточних витрат виробництва на одиницю продукції до і після проведення організаційно- технічних заходів.

  1.  Прогнозування собівартості та методи її обчислення

Прогнозування — це обчислення планування на перспективу. На етапах розробки нової продукції, коли немає комплекту технічної документації і нормативної бази, її собівартість можна обчислити тільки як ймовірну прогнозну величину. При цьому користуються різними методами прогнозних оцінок, серед яких основними є параметричні методи. Параметричними вони називаються тому, що ґрунтуються на залежності собівартості продукції від її параметрів — технічних і експлуатаційних показників[11, с. 121].

До параметричних методів обчислення собівартості продукції належать методи: питомих витрат, баловий, кореляційний, агрегатний.

Метод питомих витрат є найпростішим, але й найбільш неточним. Згідно з ним собівартість нового виробу (Сн) обчислюють так:

Сн = Сп * Рн

де Сп — питома собівартість аналогічного (базового) виробу, який освоюється виробництвом; Рн — параметр нового виробу.

Питома собівартість обчислюється на одиницю основного параметру виробу. Цей параметр залежить від типу виробу і повинен найбільшою мірою впливати на собівартість (потужність двигунів, вантажопідйомність автомобілів, кранів, об'єм холодильників тощо). Точнішими є методи, які враховують не один, а декілька параметрів. До них належать баловий і кореляційний методи[16, с. 85]

Баловий метод базується на експертній оцінці впливу основних параметрів виробу на його собівартість. Кожний параметр виробу оцінюється певною кількістю балів. Собівартість базового виробу ділиться на суму балів всіх параметрів і таким чином визначається с/в одного бала (Сб). Після цього собівартість нового виробу обчислюється за формулою

де п — кількість параметрів, які впливають на собівартість виробу; δн і — кількість балів по і-тому параметру нового виробу.

Кореляційний метод дозволяє встановити залежність собівартості виробу від його параметрів у вигляді емпіричних формул, виведених на підставі аналізу фактичних даних по групі аналогічних виробів. У процесі аналізу виясняється форма зв'язку (лінійна, ступенева) собівартості та основних параметрів виробу, а також його тіснота. Кореляційний метод прогнозування собівартості є найбільш точним і поширеним[13, с. 71].

Агрегатний метод не є самостійним параметричним методом. Згідно з ним собівартість виробу визначається як сума собівартості конструктивних його частин — агрегатів. Вартість уніфікованих агрегатів береться за існуючими цінами, оригінальних — обчислюється по одному із розглянутих вище методів або визначається експертно. Окремо визначаються за даними експертизи витрати на складання (монтаж). Застосовується цей метод для обчислення собівартості складних виробів, у конструкцію яких входить ряд агрегатів (літаки, верстати з числовим програмним управлінням, роботи, ЕОМ та ін.). Собівартість продукції, особливо нової, — динамічний показник і істотно залежить від ступеня освоєння виробництва. Освоєння серійного (масового) виробництва нових складних виробів потребує певного часу. В процесі освоєння допрацьовуються конструктивні елементи виробу, вдосконалюється технологія виробництва, підвищується його оснащеність. Одночасно поліпшуються техніко-економічні показники виробництва, знижується собівартість продукції. На початковому етапі освоєння виробництва з наростанням випуску виробів собівартість різко знижується, а в подальшому темпи зниження собівартості уповільнюються і стабілізуються на етапі освоєного виробництва. Ступінь освоєння залежить від кількості виготовлених виробів з початку виробництва. З урахуванням цього емпірично встановлена залежність собівартості нових виробів від кількості їх виготовлення, або від порядкового номера виробу з початку освоєння. Ця залежність має форму ступеневої функції:

Сі = С1 * N1,

де Сі — собівартість і-того виробу з початку випуску; С1 — собівартість першого виробу; N1 — порядковий номер першого виробу з початку освоєння; в — показник ступеня, який характеризує темп зниження собівартості у період освоєння (визначається емпірично при аналізі кривих освоєння) [13, с. 86].

Наприклад, освоюється виробництво нової складної ЕОМ. Період освоєння — 2 роки. Собівартість машини на початковому етапі освоєння (першого зразка) — 320 тис. три. За перший рік освоєння планується виготовити 2 машини, за другий — 4. Коефіцієнт освоєння для цього виробництва 0,8, відповідно в = 0,322. Треба обчислити прогнозну собівартість машини на кінець другого року освоєння виробництва, тобто шостої ЕОМ, Вона складе:

С6 = 320 * 6-0,322 = 179,8 тис.грн.

  1.  Аналіз особливостей прогнозування собівартості нової продукції

Внутрігосподарський аналіз витрат Нині багато підприємств у своєму складі має кілька підрозділів. У структурних підрозділах витрати на виробництво товарної продукції формуються й аналізуються за методикою, яку було розглянуто раніше. Крім загальної методики, в структурних підрозділах ураховуються особливості системи показників собівартості продукції і вимоги внутрігосподарського госпрозрахунку. У структурних підрозділах для визначення й оцінки собівартості продукції застосовують такі показники: витрати на одиницю продукції, на і нормо-годину, на 1 грн. товарної продукції і загальну суму цехової собівартості. Динаміку зниження собівартості обраховують на підставі витрат на одиницю продукції і на 1 грн. товарної продукції[13, с. 74].

Госпрозрахункову собівартість кожного підрозділу визначають за його власними витратами без урахування витрат технологічно пов'язаних цехів і витрат на використані напівфабрикати. Для оцінки роботи кожного підрозділу беруть лише ті витрати, які формуються безпосередньо під контролем його трудового колективу і залежать від фактичних результатів роботи. Госпрозрахункова відповідальність за витрати підрозділів на виробництво продукції визначається через:1) деталізацію витрат на виробництво за місцем їх виникнення в розрізах тих статей, які входять до госпрозрахункової собівартості; 2) застосуванням фіксованої оцінки матеріальних об'єктів і послуг (однакової оцінки — у плані й у звіті); 3) установленням і затвердженням системи внутрізаводських взаємовідносин: порядком виявлення і подання претензій та санкцій між госпрозрахунковими підрозділами і відображенням їх у госпрозрахунковій собівартості. Деталізація витрат і відхилень від плану за місцем їх утворення проводиться на підставі розподілу витрат у плані і звіті між усіма виробничими підрозділами, виділення з власних витрат вартості деталей І частин виробів, одержаних за кооперативними поставками з інших підприємств. Це полегшує виявлення причин і винуватців відхилень та мобілізацію резервів зменшення собівартості продукції. Деталізація витрат на підприємстві залежить від типу підприємства, особливостей технологічного процесу і розподілу окремих стадій між підрозділами. Продукція і послуги інших підрозділів, витрата матеріалів, покупних напівфабрикатів, комплектуючих, енергії не можуть і не повинні включатися в госпрозрахункові результати цехів, бригад за їхньою фактичною собівартістю. Фактична витрата матеріалів оцінюється за їхньою плановою собівартістю. Витрату матеріалів підрозділами підприємств зменшують на вартість повторно використовуваних відходів за фактичними цінами їх можливого використання. Це сприяє уважному ставленню підрозділів до утилізації відходів. Відхилення від норм витрат матеріальних ресурсів, що утворились з вини інших підрозділів, за оцінки госпрозрахункової собівартості необхідно включати в госпрозрахункову собівартість підрозділів-винуватців, спірні питання щодо відхилень і витрат розв'язуються під час спеціального розгляду претензій на засіданні економічної комісії[13, с. 78].

Аналіз витрат на заробітну плату проводиться за бригадними нарядами. Відхилення фактичної заробітної плати від планової за винятком оплати простоїв з незалежних від бригади причин, цілком залежать від організації виробництва і праці в підрозділі, а тому повністю включаються в його госпрозрахункову собівартість.

Загальногосподарські витрати не залежать від діяльності підрозділів і в госпрозрахункову собівартість не включаються. Внутрігосподарський аналіз проводиться за даними облікової та оперативної інформації, а тому його завжди розглядають як оперативний.

Порівняльний аналіз собівартості

Порівняльний аналіз має дуже велике значення для виявлення резервів зниження собівартості продукції. Він поділяється на внутрігосподарський (внутрізаводський) і міжгосподарський (між підприємствами). Головною вимогою внутрізаводського порівняльного аналізу собівартості є дотримання умови: порівнюванню підлягають показники технологічно ідентичних цехів і бригад або цехів і бригад, що виробляють однакові деталі. Виявлені відхилення свідчать про різну ефективність праці, різну якість роботи цих цехів, про можливості зниження собівартості за рахунок запозичення позитивного досвіду інших цехів[8, с. 66].

Міжгосподарський порівняльний аналіз вивчає показники собівартості окремих підприємств, що виробляють однорідну продукцію або однакові деталі. При цьому аналізі визначають відхилення в результатах діяльності, вплив на них відмінностей в науково-технічному рівні, у використанні техніки, технологічних засобів, організації праці, рівні використання виробничих ресурсів тощо.  Дуже важливу інформацію дає порівняння статей калькуляції на аналогічні вироби, вузли і деталі. Такі порівняння використовуються для оцінки досягнутого рівня собівартості й ефективності впровадження науково-технічних і організаційних заходів, для виявлення резервів зниження собівартості виробів, можливостей перерозподілу їх виробництва між дільницями. Порівняльний аналіз собівартості є дуже важливим для проведення ФВА (функціонально-вартісного аналізу). Вплив відмінностей у рівнях технічного розвитку, кооперування, організації виробництва та інших факторів за міжгосподарського аналізу можна виявити зіставленням (порівнянням) структури собівартості однакової продукції. Можна також порівнювати витрати на 1 грн. товарної продукції на підприємствах, що виготовляють аналогічну продукцію. Порівнювати доцільно з підприємством, яке має високі показники щодо техніки, технології й організації виробництва, тобто з передовим за рівнем собівартості підприємством. Порівняння необхідно проводити за статтями калькуляції. Резерви зниження собівартості продукції найліпше виявляються під час порівнювання калькуляцій окремих виробів за статтями собівартості. Порівнюються не лише фактичні, а й нормативні калькуляції. Такі зіставлення наочно пояснюють відмінності в техніці, технології й організації виробництва, які впливають на собівартість виробів. Для ще більшого унаочнення дані порівняльного аналізу собівартості виробів доцільно нанести на графік. Аналізуючи прямі витрати, крім виявлення відхилень за статтями собівартості, обов'язково необхідно проводити детальний техніко-економічний аналіз використання матеріалів, напівфабрикатів, покупних виробів для комплектації. Аналізують норми витрат, залежність їх від використовуваних матеріалів і способів обробітку, а також від утилізації і повторного використання відходів. Оцінюють доцільність застосування технологічних процесів, які потребують підвищених витрат палива й енергії. Виявляють вплив фактора цін на відхилення матеріальних витрат, причини великих коливань цін і транспортно-заготівельних витрат. З'ясовують також вплив застосовуваних способів обробітку матеріалів на рівень заробітної плати основних робітників, вплив механізації й автоматизації трудових процесів на зміну фонду заробітної плати з тим, щоб установити непродуктивні виплати заробітної плати, рівень трудомісткості виробів і окремих операцій. Виявлені резерви зниження собівартості продукції ділять на чотири групи: а) упущені можливості — непродуктивні витрати, безгосподарність, неритмічна робота, порушення технології та ін.; б) прямі резерви зниження собівартості - - відхилення собівартості за рахунок невиконання запланованих заходів, якими передбачалось доведення собівартості до рівня передового підприємства; в) перспективні резерви — можливі резерви зниження собівартості до рівня передового підприємства (не передбачені планом). г) стратегічні резерви за рахунок зміни технічного рівня виробництва, організації виробництва і праці, зміни видів продукції[3, с. 87].

Функціонально-вартісний аналіз

Підвищення ефективності виробництва залежить від темпів прискорення НТП, який передбачає припинення випуску застарілих і освоєння нових, високоефективних видів продукції, механізацію й автоматизацію виробничих процесів, впровадження у виробництво передової техніки, прогресивної технології, яка забезпечуватиме скорочення витрат на одиницю нових, перспективних виробів.

Для виявлення резервів зниження витрат за рахунок ефективніших варіантів виробництва, вибору оптимального співвідношення між споживчою якістю виробу й витратами на його виготовлення використовується функціонально-вартісний аналіз. Про це вже досить докладно було сказано в розділі 2. Але не завадить ще раз нагадати про головні особливості ФВА. Так, функціонально-вартісний аналіз одночасно та у взаємному зв'язку досліджує функції об'єкта і вартість цих функцій, тобто об'єктом ФВА є функції і їхня вартість. Під функціями розуміють споживчі властивості (якість) об'єкта. Вони поділяються на:1) головну функцію, яка виражає призначення об'єкта;2) основні функції, що забезпечують виконання головної функції;3) допоміжні функції, що реалізують основні;4) зайві або непотрібні функції; 5) шкідливі функції[5, с. 152].

Для виявлення резервів зниження собівартості в конструкції виробів, у технології їх виготовлення спеціалісти виходять із можливостей усунення зайвих або додаткових функцій виробу, тобто з можливості зниження його трудо- та матеріаломісткості, енергоємності, а відповідно й собівартості продукції. Зайві функції виникають у результаті зміни призначення виробу, зміни якості матеріалів, з яких його виготовляють, появи інших виробів, що виконують такі самі функції, зміни традиційних поглядів на призначення виробу тощо. Оцінити функції виробів може лише група різнобічних спеціалістів, до якої обов'язково входять економісти, конструктори і технологи. ФВА проводять послідовно за такими етапами: інформаційно-підготовчий, аналітичний, творчий, дослідний, запроваджу вальний. Економісти беруть обов'язкову участь у двох етапах, серед яких дуже важливим є аналітичний. Аналітичний етап оцінки машини починають з «розбивки» її на вузли і деталі  Потім виділяють і класифікують функції, виконувані вузлом і деталлю, які описують послідовно на підставі побудови функціональних матричних і сітьових моделей. Функції ділять на головні й другорядні, основні й допоміжні та аналізують за ознаками: корисні — непридатні (шкідливі), відповідні — невідповідні техніко-економічним умовам використання і сучасному стану науки і техніки. Аналіз функцій проводять і за витратами на їх виробництво, виявляючи собівартість окремих функцій та визначаючи елементи й сукупності елементів, які потребують найбільших витрат. Аналізують витрати на матеріали, напівфабрикати і комплектуючі вироби, паливо, енергію, заробітну плату основних робітників, на утримання й експлуатацію обладнання. Щодо функцій, які відносять до технологічної собівартості, складають калькуляції в обсязі розрахункових витрат. Одержану розрахункову собівартість порівнюють із фактичною і плановою та визначають резерви можливого зниження собівартості. За неможливості розподілу собівартості щодо функцій аналітичним способом, користуються способом експертних оцінок. Результати аналітичних розрахунків узагальнюють у функціонально-вартісній діаграмі, що відбиває функції виробів за їхньою значущістю в процесі виробництва і за рівнем собівартості порівнянної і непорівнянної продукції. За калькуляційними статтями аналізують собівартість по підприємству в цілому для того, щоб оцінити відхилення фактичних витрат від запланованих і визначити вплив цих відхилень на загальну зміну собівартості реалізованої продукції[10, с. 135]

Розділ 2.Прогнозування собівартості буріння нафтових і газових свердловин на засадах синергетики

2.1. Характеристика буріння нафтових і газових свердловин

Подальший розвиток нафтової і газової промисловості неможливий без суттєвого збільшення об’єму буріння свердловин. Тому «Енергетичною стратегією України до 2030 року та подальшу перспективу» [14, с. 85] передбачено до 2010 року збільшити обсяги пошуково-розвідувального буріння до 185 тис. м на рік, що майже у 6 разів перевищує фактичний обсяг пошуково-розвідувального буріння нових свердловин у 2004 р. Проведені розрахунки показали, що за таких умов протягом прогнозного періоду (2006-2030рр.) можливо збільшити розвідані запаси в обсязі 63 млн т нафти з газовим конденсатом.

Слушно відмітити, що буріння нафтових і газових свердловин - це складний технологічний процес, пов’язаний з великими витратами грошей і матеріальних ресурсів. Дійсно, майже 40% усіх капітальних вкладень в нафтову промисловість іде на буріння свердловин. Тому важливою і актуальною науково- практичною проблемою є прогнозування собівартості буріння нафтових і газових свердловин з метою досягнення максимального економічного ефекту.

З існуючих наукових досліджень відомо, що найбільш досконалими є інтелектуальні технології прогнозування фінансових показників [16, с. 42]. Проте, аналіз літературних джерел  показує недостатній об’єм проведених досліджень в контексті використання інтелектуальних технологій для прогнозування собівартості буріння нафтових і газових свердловин на засадах синергетики. Слід зазначити також, що для буріння свердловин витрачається значна кількість енергії і матеріалів: бурових доліт, труб, цементу, дизельного палива, хімреагентів для бурового розчину та ін. Своєчасне постачання цих матеріалів на бурові пов’ язане зі значними транспортними витратами. Окрім того, характерними особливістями процесу формування витрат на буріння нафтових і газових свердловин є складна структура внутрішніх зв’язків, висока собівартість буріння, відносно висока тривалість виробничого циклу, динамічність, наявність керуючих параметрів та випадкових чинників.

Враховуючи сказане, важливим завданням для підприємств, які здійснюють буріння нафтових і газових свердловин, є всебічне зниження витрат основних матеріалів, наприклад, за рахунок використання бурових доліт нового покоління (шарошкових і типу PDC), а також зменшення витрат енергоресурсів за рахунок оптимізації процесу формування витрат і застосування синергетики для прогнозування собівартості буріння.

З існуючих наукових досліджень відомо, що методи, способи і методики прогнозування економічних показників базуються переважно на двох підходах: евристичному і математичному.

Безсумнівною перевагою евристичного прогнозування собівартості буріння свердловин, заснованого на використанні знань фахівців у даній області, є можливість уникнути значних помилок. Це висококваліфіковані фахівці в даній області знань.

Проте, цей метод є суб’єктивним, досить складним і трудомістким у зв’язку з необхідністю об’ єднання декількох прогнозів, які отримані від різних експертів. Таке завдання краще розв’ язувати на базі методів інтелектуальних технологій прогнозування, наприклад, Fuzzy Logic.

Основними перевагами математичних методів прогнозування собівартості буріння свердловин є об’єктивність одержуваної інформації, висока точність, а також можливість автоматизації процесу прогнозування. Проте ці методи вимагають наявності чітко сформульованої математичної моделі поведінки прогнозованого об’єкту - процесу формування витрат. Слід зазначити, що тільки у тому випадку, коли математична модель ефективно описує поведінку об’єкта, можна очікувати прийнятних результатів прогнозування собівартості буріння свердловин[15, с. 36].

Окрім того, важливим етапом прогнозування є оцінка невідомих параметрів обраної математичної моделі - параметрична ідентифікація. Складність цієї задачі обумовлена зміною параметрів математичної моделі собівартості буріння по мірі збільшення глибини свердловини.

Найчастіше при математичному прогнозуванні економічних чинників використовують математичні моделі Хольта-Уінтерса, Чоу, Бонса-Дженкінса, трендові моделі, метод Тригга-Лича та інші . Оскільки загально визнаним критерієм ефективності процесу буріння є собівартість одного метра проходки свердловини, скористаємось математичною моделлю собівартості метра проходки свердловинидля найбільш поширеного випадку, коли стійкість бурового долота лімітується технічним станом його опор:

де С - собівартість одного метра проходки, грн/м;

(tб + tспо ) - час, який витрачається на механічне буріння, спуско-підіймальні операції і заміну бурового долота, год.;

Н - проходка на долото, м; Вд - вартість долота, грн;

Вг - вартість однієї години роботи бурової установки, грн/год.;

Вг = (А+В+Е);

А - витрати на експлуатацію бурової установки, грн/год.;

В - витрати на додаткове обладнання (турбобури, електробури, компресори і т.п.), грн/год.;

Е - витрати на промивальну рідину, грн/год.

Проте, слід врахувати, що собівартість буріння свердловини Вс складається із собівартості кожного пробуреного метра, збільшується з глибиною і залежить від багатьох параметрів[15, с. 121]

С - собівартість метра проходки в рейсі долота, грн/м; і = 1,2,.. .& - кількість рейсів доліт;

Ні - проходка на долото, м.

Слід віжзначити, що зниження собівартості буріння свердловин Вс на 10.30% веде до збільшення рентабельності на 10,1.14,4% [14]. Тобто зниження собівартості буріння свердловин є одним з головних факторів підвищення ефективності виробництва і збільшення розрахункової рентабельності.

Різниця між поточним значенням собівартості проходки свердловини Вс(ґ) і прогнозованим значенням В (ґ), що дорівнює с

використовується для корегування параметрів моделі собівартості метра проходки і керувальних впливів на процес буріння свердловини.

Разом із тим собівартість буріння мінімальна в тому випадку, коли можна досягти максимальної швидкості проходки при мінімальній витраті енергії. Така умова звичайно має місце при досконалому очищенні вибою свердловиниі в тих випадках, коли механічна швидкість буріння залежить лише від спроможності долота руйнувати породу. При цьому вартість витрат енергії, необхідної для видалення шламу, відносно невелика.

Отже, задача стоїть в тому, щоб навчитися виявляти мінімальну витрату енергії на одиницю об’єму вибуреної породи.

Таблиця 2.1

Дослідження витрат електроенергії на буріння розвідувальних і експлуатаційних свердловин буровими установками Уралмаш 4Е, БУ-5000ЕУ-1, БУ-6500Е, Б-320ЕС довели [15], що вони залежать від глибини буріння (табл. 1). Було встановлено, що залежність витрат енергії від глибини свердловини описується рівняннями параболи не вище третього порядку з похибкою апроксимації не більше 0,65%. Характер цієї залежності зберігається для різних бурових установок, режимів буріння, типорозмірів доліт і властивостей гірських порід.

Витрати електроенергії на буріння свердловин в залежності від глибини буріння

де W - витрати енергії, кВт-год.;

Н - глибина буріння, м;

а, b, с - параметри моделі, що підлягають ідентифікації для прогнозування і нормування витрат електроенергії на буріння свердловин певної глибини. При цьому слід враховувати, що крім процесу буріння свердловини, графік будівництва свердловини передбачає проведення геолого-технічних досліджень, а саме: газового каротажу, геофізичних досліджень свердловини, відбирання керну, випробувань пластів та ін. Приклад типового графіку будівництва і дослідження розвідувальної свердловини (на прикладі св..№17 Елізарівської площі [14]) наведено на рис.2. 1.

Рис. 2.1. Графік будівництва і дослідження розвідувальної свердловини №17 Елізарівської площі на базі нової технології комплексного вивчення розрізу (ГТДгеолого-технологічне дослідження, ГДСгеофізичні дослідження, ВПТвипробування пластів, НГВУнафтогазовидобувне управління)

2.2 Прогнозування собівартості буріння

Розглянемо питання прогнозування собівартості буріння з урахуванням того, що буріння ведеться долотами нового покоління з проходкою на долото до 2000^6000м на базі нової комплексної технології досліджень розрізу свердловин [15]. Вона дає змогу отримати повну інформацію про нафтогазоносність розрізу в процесі буріння і зменшити до мінімуму роботи з випробуванням пластів в свердловині. Комплексна технологія вивчення перспективного об’єкту здійснюється під час перерви в буріння і дозволяє виключити пропуски продуктивних пластів, скоротити час будівництва пошуково-розвідувальних свердловин за рахунок зменшення кількості об’єктів, які проходять випробування в колоні з неоднозначною і помилковою геофізичною характеристикою; економити матеріальні ресурси за рахунок зменшення кількості свердловин, що ліквідуються з геологічних причин при спущеній обсадній колоні; підвищити ефективність геолого-розвідувальних робіт.

Оскільки формування керувальних дій в інтегрованій системі управління процесом формування витрат на буріння нафтових і газових свердловин [16] здійснюється в умовах неповної і нечіткої інформації, доцільною є розробка методів прогнозування собівартості буріння свердловин, які можна було б використати у процесі управління і, які здатні функціонувати за умов апріорної та поточної невизначеності як щодо структури параметрів об’єкта, так і діючих на нього збурень. Найбільш перспективними напрямками у цій галузі є розроблення методів прогнозування на базі теорії нечіткої логіки та штучних нейромережевих моделей, які мають підвищену швидкість навчання [6,8].

З існуючих наукових досліджень відомо, що із застосуванням штучної нейронної мережі (ШНМ) можна на базі відтвореної функції змін аналізованого фінансового показника спрогнозувати його значення у майбутньому, базуючись на т останніх його спостереженнях [15]:

У даному випадку модель формального нейрону можна розглядати як елемент з кількома входами у(Т - т +1),..., у(Т) і одним виходом у(Т +1) (рис. 2), який призначений для виконання нелінійного параметричного перетворення сумарного зваженого вхідного сигналу в скалярну величину:

Рис. 2.2. Модель формального нейрона

Подамо модель (1), у якій величину собівартості метра проходки свердловини позначимо у , у такому загальному вигляді, який найчастіше використовується при математичному прогнозуванні [14]:

де у - собівартість метра проходки свердловини, яка явно виражається через інші параметри моделі

х - вектор відомих параметрів моделі, однією зі складових якого є дискретний час к = 1,2,..., п; с, сі - вектори невідомих параметрів, що підлягають визначенню; є - незалежний випадковий процес (завада) з нульовим математичним сподіванням.

При бурінні свердловини в однорідних за міцністю породах з постійними параметрами режиму будемо вважати, що є має постійну дисперсію, нормальний розподіл і є неавтокорельованим випадковим процесом.

У рівнянні функція У(с,х) є детермінованою основою прогнозованої величини собівартості одного метра проходки. Вона характеризує значення величини у при відсутності випадкової завади є.

Оскільки досліджуваний процес формування собівартості метра проходки свердловини є нелінійним для розв’язання задачі прогнозування доцільне застосування штучної нейронної мережі  як апроксиматора функції, оскільки воно є універсальним апроксиматором.

Враховуючи сказане і відомі методи прогнозування на базі штучних нейронних мереж [6], завдання прогнозування собівартості метра проходки свердловини сформульовано так: для нелінійної нестаціонарної послідовності спостережень за процесом формування витрат на буріння свердловини, що задана у формі часового ряду (у(к-1),...,у(к-п)) = х(к) = (хі(к),..., хп(к))Т, к = 1,2,., побудувати його прогноз :

Оскільки часовий ряд надходить на вхід ШНМ, то вихід її описується виразом:

    Зважаючи на це, постає питання розробки методу прогнозування собівартості метра проходки свердловини, тобто знаходження оцінки в момент часу по даним передісторії к спостережень в реальному часі в темпі надходження даних, що забезпечують мінімум критерію якості

за умов апріорної та поточної невизначеності. Тут dh - довжина упередження або горизонт упередження.

Для практичної реалізації поставленого завдання прогнозування собівартості буріння нафтових і газових свердловин можуть бути використані відомі архітектури ШНМ та методи їх навчання.

Для того, щоб передбачити витрати з горизонтом упередження, який дорівнює одній добі, витрати розділили на два типи: перший - безпосередньо на буріння свердловини, другий - на геолого-технологічні дослідження (ГТД). Вибір величини горизонту упередження обумовлений тим, що інформація в геологічну службу управління бурових робіт надходить у вигляді зведень, заключень та рекомендацій щодобово[16, с. 121].

Поділ витрат на два типи викликав необхідність введення одного додаткового вхідного вузла для штучної нейронної мережі (ШНМ) з додатковим кодуванням: 0 - ГТД; 1 - буріння.

Наступний фактор, який був врахований в прогнозі, це розподіл часу буріння і глибини свердловини до 3 тис.м на 4 інтервали згідно геолого-технічного наряду (ГТН) на буріння свердловини на Долинському родовищі Прикарпаття, Свердловини буряться на кожному інтервалі долотами одного типорозміру з діаметрами: 393,7 мм; 295,3 мм; 215,9 мм; 190,5 мм.

Для двійкового кодування цих чотирьох інтервалів буріння в ШНМ були введені ще два вхідних вузла і застосувані такі коди:

- для доліт діаметром 393,7 мм;

- для доліт діаметром 295,3 мм;

- для доліт діаметром 215,9 мм;

- для доліт діаметром 190,5 мм.

Найважливішим фактором, який був врахований, є динамічна залежність прогнозу від витрат в попередні години і доби. Врахували як витрати В поточного дня на певну годину Г, так і декількох попередніх днів Д, тобто В(Д, Г). При прогнозуванні витрат В(Д, Г) на Г-й час в Д-й день у вхідному векторі мережі враховуються наступні величини:

В(Д, Г), В(Д, Г-1), В(Д, Г-2), В(Д, Г-3), В(Д, Г-4);

В(Д-1, Г), В(Д-1, Г-1), В(Д-1, Г-2), В(Д-1, Г-3), В(Д-1, Г-4);

В(Д-2, Г), В(Д-2, Г-1), В(Д-2, Г-2), В(Д-2, Г-3), В(Д-2, Г-4);

В(Д-3, Г), В(Д-3, Г-1), В(Д-3, Г-2), В(Д-3, Г-3), В(Д-3, Г-4);

або в узагальненому вигляді

В(Д-й, Г), В(Д- й, Г-1), ..., В(Д- й, Г-я).

Число й показує кількість попередніх діб, а число я - попередніх годин, які беруться до уваги при прогнозуванні собівартості буріння свердловини В.

Проведені дослідження показали, що для такого об’єкту як процес формування витрат на буріння нафтових і газових свердловин, який триває декілька десятків або сотень діб, задовільні результати досягаються, коли

Слід зазначити, що до аналогічного висновку привели дослідження в напрямку прогнозування витрат енергії [9].

З урахуванням двох типів витрат при розділені глибини свердловини (або часу її буріння) на три (або чотири) інтервали розмірність вхідного вектора ШНМ дорівнює:

х = (2-d)+(3-g) = 2-3+3-4 = 18, або х = (2-d)+(4-g) = 2-3+4-4 = 22.

Остання задача підготовки даних полягала в їх розділені на навчальну і тестову підмножини. Враховуючи, що база даних про витрати на буріння нафтових і газових свердловин є досить великою, було вирішено обмежитись даними, що характеризують витрати на буріння свердловин, які були пробурені лише на даному родовищі за останні декілька років (2-3 роки).

Для прогнозування витрат на буріння свердловин і внесення відповідної корекції в управління, використали сигмоїдальну мережу з одним прихованим прошарком. Об’єм вхідного шару вибрали таким, що дорівнює розмірності вхідного вектора х. Кількість вихідних нейронів визначається кількістю прогнозованих періодів. Відповідно до 24-годинного прогнозування вихідний шар повинен мати 24 лінійних нейрона.

Найбільш складною задачею є підбір кількості нейронів прихованого прошарку. Слід зазначити, що якщо їх мало, то похибку навчання неможливо зменшити до потрібного рівня. Однак і велика кількість нейронів веде до зростання похибки узагальнення [15]. Тому кількість нейронів прихованого прошарку булла отримана експериментально на базі розрахунків, приведених за формулою [15]:

 

де х - розмірність вхідного вектора;

у - розмірність вихідного вектора;

р - число елементів навчальної вибірки, які визначались з умов експерименту.

Експеримент проводили з припущенням, що параметри моделі не стабільні і можуть змінюватися при бурінні в ізотропних породах за нормальним законом розподілу в межах ±5%.

Розмірність х вхідного вектора можна зменшити, якщо взяти кількість попередніх діб не 3, а 2 або 1 і попередніх годин не 4, а, наприклад, 3, 2 або 1.

Верифікація була проведена на прикладі прогнозування витрат енергії, як найбільш вагомого чинника в складі собівартості метра проходки, який неперервно контролюється.

Якість прогнозування витрат енергії оцінювали показником відсоткової похибки МАРЕ (Mean Absolute Percentage Error), яка визначається за формулою:

Мережа навчалась з використанням даних про витрати на буріння 2-х свердловин, які були пробурені на даному родовищі. Тестування проводились за даними, отриманими на глибинах буріння 10102980 м. Аналіз розподілу похибок МАРА довів, що прогнозування здійснюється з похибкою <4,0%.

Багатошаровий персептрон був застосований і для прогнозування середньодобових витрат на буріння свердловини. Для цього представили структуру персептронної мережі з одним прихованим шаром, яка дозволяє досить точно передбачити середньодобові витрати енергії за тими ж самими даними, які взяті з попередніх свердловин. Прогнозна модель містить дев’ять вхідних вузлів, які представляють середньодобові витрати енергії на буріння, або геолого-технологічні дослідження на даній глибині свердловини.. Категорія витрат енергії кодувалася одним двійковим вузлом (1 - буріння, 0 - геолого-технологічні дослідження). Кодування інтервалу буріння вимагає також двох вузлів. Для цього застосовані такі коди: 00 - буріння долотом 0393,7 мм, 01 - буріння долотом 0295,3 мм, 10 - буріння долотом 0215,9 мм, 11 - буріння долотом < 0215,9 мм.

На етапі навчання мережі як очікувані значення виступили відомі середньодобові витрати енергії на буріння свердловин, що були пробурені раніше на даній площі.

Архітектура (структура) персептронної мережі для прогнозування середньодобових витрат енергії зображена на рис. 3.

Значення Е(С, у) відповідають нормалізованій середньодобовій витраті енергії в день С на інтервалі буріння у. Для покращення здібностей до узагальнення кількість прихованих нейронів була підібрана експериментально і дорівнює 5. Мережа була навчена за промисловими даними, отриманими під час

Рис. 2.3. Структура персептронної мережі для прогнозування середньодобових витрат енергії

буріння свердловин на цій площі. Найбільша похибка прогнозу МАРЕ протягом буріння свердловини глибиною 2900 м не перебільшувала 3%.

Структура персептронної мережі, яка зображена на рис. 3, стала основою системи прогнозування витрат на буріння свердловини. Саме для її навчання потрібні знання досвідчених експертів. Крім того, система прогнозування витрат енергії на буріння містить модуль нечіткої логіки, оскільки більшість даних, з якими вона оперує, є нечіткими за своєю природою.

Отже система прогнозування витрат енергії на буріння має структуру, зображену на рис. 4.

Рис. 2.4. Структура системи прогнозування витрат енергії на буріння нафтових і газових свердловин

Така структура системи прогнозування дозволить уникнути погіршення точності завдяки сумісному використанню чітких і нечітких даних. Використання компонентів штучного інтелекту дозволить підвищити вірогідність прогнозування.

Проведений аналіз властивостей процесу формування собівартості метра проходки і прогнозування витрат на буріння свердловин дозволяє так визначити загальну задачу управління процесом формування витрат на буріння нафтових і газових свердловин: бурова установка як технологічний комплекс розбивається на підсистеми поглиблення, промивання, спуско-підйому, які характеризуються векторами вхідних та вихідних змінних; для кожної підсистеми визначаються підзадачі оптимізації технологічних режимів, автоматичного регулювання, логіко-програмного управління. При цьому глобальна функція мети має техніко-економічний зміст типу (1). Вона є адитивною, що дає змогу розв’язувати загальну задачу управління процесом формування витрат на буріння як сукупність локальних задач для кожної із підсистем. Враховуючи зв’язки між цими підсистемами і їх вплив на ефективність процесу буріння, виникає об’єктивна необхідність координувати роботу усіх підсистем, тобто повинна бути сформована ще й підзадача координації. Отже, система управління процесом формування витрат на буріння свердловин є ієрархічною, використовує методи багаторівневої оптимізації і декомпозиції, а визначальним є ієрархія підзадач управління з урахуванням специфіки конкретної бурової установки: стаціонарної, пересувної, на морській платформі та ін.

Висновки

Собівартість як економічна категорія властива товарно-грошовим відносинам і виникла тоді, коли всі витрати виробництва стали набирати вартісної форми, тобто коли виникла необхідність підрахувати витрати на виробництво товару і прибуток або збиток від його реалізації.

Прогнозування — це обчислення планування на перспективу. На етапах розробки нової продукції, коли немає комплекту технічної документації і нормативної бази, її собівартість можна обчислити тільки як ймовірну прогнозну величину. При цьому користуються різними методами прогнозних оцінок, серед яких основними є параметричні методи. Параметричними вони називаються тому, що ґрунтуються на залежності собівартості продукції від її параметрів — технічних і експлуатаційних показників.

Прогнозування собівартості як самостійній стадії її формування припускає наукове дослідження чинників і стійких взаємозв'язків, які роблять і чинитимуть в перспективі регулюючу дію на рівень, структуру і співвідношення собівартості видобутку нафти і газу.

Методика прогнозування собівартості нафти повинна відбивати в першу чергу особливості розробки родовища в часі. Найбільш ефективними з цієї точки зору являються багатофакторні динамічні моделі прогнозу. Це сприяє науковому управлінню процесом формування витрат у видобутку нафти. Крім того, при використанні звичайних методів собівартість видобутку нафти по родовищах не визначається по роках, а лише по періодах розробки родовища. Побудова статистичних моделей собівартості видобутку нафти дозволяє визначити її рівень за будь-який рік. [2]

Сформульовано постановку задачі прогнозування собівартості буріння нафтових і газових свердловин в умовах апріорної та поточної невизначеності процесу формування витрат на буріння та її попередній аналіз на засадах синергетики. Обґрунтована доцільність розробки методів прогнозування і ідентифікації собівартості буріння нафтових і газових свердловин на базі штучних нейронних мереж і координації в системах управління, що дозволить підвищити вірогідність прогнозування собівартості буріння нафтових і газових свердловин.

Список літератури

  1.  Александров М. А. Экономика бурения скважин долотами уменьшенного диаметра / Александров М. А. - М. : Недра, 1968. - 192 с.
  2.  Баканів М.И., Шеремет А.Д. Теорія аналізу господарської діяльності, Москва: Фінанси і статистика, 1987; 287с.
  3.  Бандурка А.М., Черв'яків И.М., Посылкина О.В. Финансово-экономический аналіз: Підручник, Харків: Університет внутрішніх справ, 2001; 344с.
  4.  Бобыр С.И. Контроль і ревізія господарської діяльності промислових підприємств. Підручник, Москва: Вища школа, 1975
  5.  Бутинець Ф.Ф. Економічний аналіз, Житомир: ПП. Рута, 2003
  6.  Грещак М Г, Коцюба О С Управління витратами Навч-метод. посібник для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2002.
  7.  Горобець О. Організація управління витратами на підприємстві // Вісник Тернопільської академії народного господарства, 2002 — № 7/2
  8.  Давидович І.Є. Управління витратами: Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2008.
  9.  Давидовім І.Є. Управління витратами як напрям підвищення ефективності роботи підприємств і організацій // Економічні проблеми розвитку будівництва в Україні (збірник наукових праць за матеріалами міжнародної науково-практичної конференції 1—2 червня 2001 р) —Тернопіль Економічна думка, 2001.
  10.  Матвійчук А. В. Аналіз та прогнозування розвитку фінансово-економічних систем із використанням теорії нечіткої логіки / Матвійчук А. В. - Київ : Центр навчальної літератури, 2005. - 206 с.
  11.  Панасюк В.М.Витрати виробництва: управлінський аспект — Тернопіль Астон, 2005.
  12.  Сліпченко О. М. Нейронні мережі зі змінною кількістю вузлів у задачах обробки інформації : автореф. дис. на здобуття наук.ступеня канд. техн. наук: спец. 05.13.23 «Системи та засоби штучного інтелекту» / О. М.Сліпченко. - Харків, 2005. - 19 с.
  13.  Турило А.М., Кравчук Ю.Б., Турило А.А. Управління витратами підприємства: Навч. посібник — К.: Центр навчальної літератури, 2006
  14.  Холявко М. П. Нафтогазовий комплекс України. Напрями реалізації основних положень енергетичної стратегії до 2030 року / М. П.Холявко // Хімічна промисловість України. - 2007. - № 2. - С. 310.
  15.  Фадєєва І. Г. Аналіз взаємозв’язків питомих витрат електроенергії з глибиною свердловин, що буряться на нафту і газ / І. Г. Фадєєва // Академический вест ник. - 2005. - № 15-16. - С. 78-81.
  16.  Фадєєва І. Г. Комбінована модель спостережень за собівартістю метра проходки свердловин на нафту і газ / І. Г. Фадєєва // Енергетика: Економіка, технології, екологія. - 2001. - № 4. - С. 77-81.
  17.  Ячменьова В. М. Ідентифікація стійкості діяльності промислових підприємств / Ячменьова В. М. - Сімферополь : ДОЛЯ, 2007. - 384 с.

144 Вісник Хмельницького національного університету 2010, № 4, T. 4


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

14954. Дәрілік өсімдіктермен емдеу 53.5 KB
  Дәрілік өсімдіктермен емдеу Автор: Мақсұтбек СҮЛЕЙМЕН Әрі шипалы әрі зиянсыз Қазақстанның оңтүстік шекарасын солтүстіктен бөліп 1800 шақырымға созылып жатқан аймағын орманды даланың жазықтардың шөл және шөлейт жерлердің алып жатқан
14955. Еліміздің экологиялық проблемалары 59.5 KB
  УДК 621.311.24 ЕЛІМІЗДІҢ ЭКОЛОГИЯЛЫҚ ПРОБЛЕМАЛАРЫ Д.Бұхарбаева А.К.Ершина Қазақ мемелекеттік қыздар педагогикалық институты Алматы қ. Экологияның күрт нашарлап кетуі адамдардың табиғатқа антропогендек әсерін болып отыр. Атмосферадағы көмірқышқыл газдардың ко
14956. Қазақстанның климат ерекшеліктері 307.5 KB
  Қазақстан Республикасы климаты Климаты. Кең байтақ Казақстан жерiнде оның геогр. орнына яғни атмосф. ылғалдықтың негiзгi көзi мұхиттардан тым шалғай орналасуына және жер бедерiнiң сипатына байланысты қуаң континенттiк климат қалыптасқан. Басқа кезкел...
14957. Қазақстанның пайдалы қазбалары 50 KB
  География және табиғат журналы №2 Наурыз – сәуір 2008 жыл Сабақтың тақырыбы: Қазақстанның пайдалы қазбалары Сабақтың мақсаты: Білімділігі: жер бедерінің дамуы және геологиялық құрылысы мен пайдалы қазбалардың байланысы ой қозғау Дамытушылық: пайдалы қ...
14958. Қазақстанның топырағы, өсімдіктері, жануарлар әлемі 58.5 KB
  Қазақстан Республикасы топырағы өсімдіктері жануарлары Қазақстанда өзге елдерде кездесетiн топырақ түрлерiнiң түгелдей дерлiгi тараған. Мұнда тайга тундра топырағына дейiн бар тек ылғалды субтропик белдемiне тән топырақ қана жоқ. Солтүстік Қазақстандағ...
14959. Қазақстанның физика-географиялық сипаттамасы 219.5 KB
  Қазақстанның физикагеографиялық сипаттамасы. Зерттелу тарихы Інұсқа Қазақстан жерінің аумағы А 2925 мың км2 В 3865 мың км2 С 27249 мың км2 Д 2525 мың км2 Е 3965 мың км2 Қазақстанның дүние жүзі бойынша жер көлемі жөнінен алатын орны А 4 В 9 С 10...
14960. Су қоры - халық байлығы 52 KB
  ӘОКС: 502.3 574 С 23 СУ ҚОРЫ – ХАЛЫҚ БАЙЛЫҒЫ Н. Е.Нұрғалиева Е.Қ . Сатаева № 42 ағылшын тілін тереңдете оқытатын орта мектебі Тараз қ. Су жүргізер тіршіліктің тамырын Су жоқ болса тіршілік тамам бауырым Судың біздер біле тұра маңызын Көп болған соң ұмытамыз қад
14961. Тіршілік эволюциясы 652.5 KB
  VІ. ТІРШІЛІК ЭВОЛЮЦИЯСЫ 4.1. Тіршілік эволюциясы Тіршілік өзі қалай дамыды Тірі затты құрайтын элементтер бірбірімен қалай бірікті Қазіргі таңда бұл сұрақтар бойынша дәйекті жорамал құруға мүмкіндік беретін мәлімет көп және жеткілікті. Тіршіліктің пайда болуы жайл...
14962. Топырақтың маңыздылығы 99.5 KB
  Топырақтың адамзат үшін маңызы Жоспар: І. Кіріспе ІІ. Негізгі бөлім 1. Топырақтың адамзат үшін маңызды. 2. Адам топырақты түзуші фактор ретінде. 3. Топырақ географиясы және егіншілік. 4. Топырақты