87069

РІЧКИ ВОЛИНСЬКОГО ЛІСОСТЕПУ

Курсовая

География, геология и геодезия

Сьогодні ми живемо в неспокійному хиткому світі. Стан води й повноводдя великих водних артерій залежить головним чином від стану їх приток – малих річок. Проте стан малих річок викликає сьогодні велику тривогу. Понад 20 тисяч їх вже зникло, пересохло.

Украинкский

2015-04-17

2.97 MB

3 чел.

35

Міністерство освіти і науки, молоді і спорту України

Східноєвропейський національний університет ім. Лесі Українки

                                                                               Географічний факультет

                                                                               Кафедра – географії

РІЧКИ ВОЛИНСЬКОГО ЛІСОСТЕПУ

(курсова робота)

                                                                                 Виконав:

                                                                                 Студент ІІІ курсу

                                                                                 32 групи

                                                                                 заочної форми навчання

                                                                                 спеціальність географія

                                                                                 Басмат Д. Ю.

                                                                                 Науковий керівник:

                                                                                 к.г.н. доц. Цвид Н. В.

Луцьк – 2013

                            

Зміст

Вступ.........................................................................................................................3

Розділ 1. Характеристика Волинського лісостепу...............................................5

Розділ 2. Річкова мережа, режим рівнів і стоку річок Волинської лісостепової            зони.............................................................................................................7

  1.      Річкова сітка, режим рівнів і стоку річок.......................................7

2.2    Термічний і льодовий режим...........................................................9

Розділ 3. Характеристика річок Волинського лісостепу...................................11

             3.1    Західний Буг....................................................................................11

             3.2    Ізівка.................................................................................................12

             3.3    Студянка..........................................................................................12

             3.4    Луга..................................................................................................12

             3.5    Риловиця..........................................................................................13

             3.6    Стрипа..............................................................................................13

             3.7    Свинорийка.....................................................................................14

             3.8    Луга-Свинорийка............................................................................14

             3.9    Війниця............................................................................................14

             3.10  Свинарка..........................................................................................15

             3.11  Стир..................................................................................................15

             3.12  Сапалаївка.......................................................................................16

             3.13  Серна................................................................................................17

             3.14  Липа.................................................................................................18

             3.15  Чорногузка......................................................................................18

             3.16  Полонка...........................................................................................19

Розділ 4. Екологічний стан річок Волинського лісостепу.................................20

Висновок.................................................................................................................27

Список використаних джерел..............................................................................30

Додатки..................................................................................................................32

ВСТУП

Актуальність теми. Сьогодні ми живемо в неспокійному хиткому світі. Стан води й повноводдя великих водних артерій залежить головним чином від стану їх приток – малих річок. Проте стан малих річок викликає сьогодні велику тривогу. Понад 20 тисяч їх вже зникло, пересохло. Це невідворотно веде до деградації великих річок, тому проблема збереження й оздоровлення малих річок – одна з найгостріших для нашої молодої держави. Досліджуючи річки Волинського лісостепу, стало зрозуміло, що більшість з них це малі річки, які знаходяться у не найкращому стані. При дослідженні ми зможемо визначити, які річки відносяться до Волинського лісостепу і який у них екологічний стан.

Мета роботи є характеристика річок Волинського лісостепу та екологічна оцінка вод річок .

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити наступні завдання:

  1.  Описати та визначити межі Волинського лісостепу;
  2.  Описати річкову сітку, режим рівнів і стоку річок лісостепової зони;
  3.  Охарактеризувати термічний і льодовий режими;
  4.  Вияснити, які річки розташовані у Волинській лісостеповій зоні, дати їм характеристику.
  5.  Проаналізувати екологічний стан основних та малих річок Волинського лісостепу.

Об’єкт роботи  річка Західний Буг, Стир та їх притоки в межах Волинського лісостепу.

Предмет роботи – річкова сітка території та екологічна оцінка якості вод річок Волинської лісостепової зони.

Наукова новизна роботи полягає у вивченні річок Волинського лісостепу, визначення природних та антропогенних аспектів, які впливають на зміни  заплавно-руслових комплексів річкових басейнів та в особливостях зміни хімічного складу води у річках.

Практичне значення одержаних результатів полягає у поглибленні теоретико-методичних основ дослідження річок Воинського лісостепу. Це дозволить проаналізувати та оцінити екологічний стан водних об’єктів, визначити основні проблеми природокористування у басейнах річок, розробити карти якості річкових вод Волинського лісостепу та обґрунтувати систему рекомендацій спрямованих на покращання екологічного стану досліджуваних річок.

Методологічною основою дослідження є: У роботі був використаний картографічний метод, оснований на геоінформаційній системі ArcView GIS 3.2a. Для пізнання закономірностей взаємодії гідрологічних процесів та природних структур різного просторового рівня був використаний ландшафтно-гідрологічний метод досліджень.

Застосовані загальні принципи оцінки точності та справджуваності методики прогнозування характеристик термічного та льодового режимів річок.

Структура роботи. Робота складається з вступу, чотирьох розділів, висновку, списку використаних джерел та додатків.

 

1. ХАРАКТЕРИСТИКА ВОЛИНСЬКОГО ЛІСОСТЕПУ

Волинська лісостепова зона знаходяться у південній частині Волинської області. Своєрідність природи лісостепової зони виражається в складному перемежуванні широколистяно-лісових ландшафтів з опідзоленими ґрунтами та лучно-степових ландшафтів із типовими чорноземами, що розвинулись у схожих кліматичних умовах, за середнього співвідношення опадів і випаровування близького до 0,1. Основне зональне тло створюють широколистяно-лісові ландшафти, які в минулому обіймали великі площі на височинах, а лучні різно травно-злакові степові ландшафти поступилися місцем сільськогосподарським угіддям[3].

Північна межа простягається по населених пунктах  Устилуг – Володимир-Волинський – Луцьк – Рівне і т.д., інші межі співпадають з межами області.  Геоструктурну основу території  складає  Волинська височина, являє собою хвилясто-горбкувате плато, поверхня якого розчленована звивистими річковими долинами, балками і ярами.Середні висоти 240-270 м. Для геологічної будови характерні два структурних поверхи: нижній, утворений дислокованими протерозойськими і палеозойськими породами, і верхній, складений моноклінальними верствами крейдового, місцями – палеогенного віку. На вододілах і на схилах Волинській височини корінні породи перекриті лесовидними відкладами.

З корисних копалин на території найбільше значення має кам’яне вугілля. Є також поклади торфу, вапняків, крейди, піску.  Клімат території помірно континентальний з м’якою  зимою і теплим вологим літом. Пересічна температура січня -5 °C, липня +18,8 °C. Абсолютний мінімум температури – 39 °C, абсолютний максимум + 39 °C. Опадів 550-640 мм на рік, найбільше їх випадає в літку, найменше – взимку. Висота снігового покриву 11-13 см. Бувають атмосферні  посухи, суховії , пилові бурі,  влітку – бурі, град. Часто бувають відлиги, під час яких утворюються льодова кірка. Значної шкоди завдають пізні весняні  і ранні осінні заморозки.  На території лісостепової зони – налічується 5 річок: Західний Буг, Стир, Луга, Липа, Чорногузка. Для річок характерне мішане живлення з переважанням снігового. Близько 60-70 % річкового стоку припадає на талі снігові води, які зумовлюють  високу весняну повінь.  Влітку і взимку бувають дощові[2].

На території переважають темно-сірі опідзолені ґрунти та чорноземи. Сірі лісові ґрунти найчастіше  трапляються в комплексі з ясно-сірими лісовими ґрунтами. Чорноземи неглибокі і глибокі мало гумусні займають понад 40 тис. га, майже повністю розорені. В річкових заплавах – лучні і болотні ґрунти.  Ліси займають підвищенні ділянки території. Типовими є мішані ліси з дуба звичайного, граба, сосни звичайної.  Тваринний світ різноманітний. Водяться борсук, куниця лісова, тхір, ласка, лисиця, заєць, білка, їжак, полівка підземна лісова, кріт; у річках – щука, краснопірка, лин, лящ, карась, сом, линьок, окунь. Найпоширеніші птахи – журавель, кулик, гуси, сова. На берегах річок – видра, норка, бобер, ондатра(Додаток А).

2.РІЧКОВА МЕРЕЖА, РЕЖИМ РІВНІВ І СТОКУ РІЧОК ВОЛИНСЬКОЇ ЛІСОСТЕПОВОЇ ЗОНИ

2.1. Річкова сітка, режим рівнів і стоку річок

Ріки Волинського лісостепу переважно належать до басейну р. Західний Буг,а також до басейну р. Припяті та р. Дніпра. Найбільшою річкою території  є р. Західний Буг з притокою Лугою, Ізівкою та Студянкою.Більшість рік області беруть свій початок за її межами. Ріки протікають по території в основному з півдня на північ, мають повільну течію.До басейну Західного Бугу відносяться в межах області 11 рік довжиною від 10 до 50 км, одна з них (Луга) – понад 50 км.

Середня густота річкової сітки в басейні Західного Бугу – 0,22- 0,35 км/км кв.

Річки за своїм режимом належать до рівнинного типу, переважно снігового живлення. В середньому за рік талі снігові води в річному стоці займають близько 60-70%, решта стоку має дощове і підземне походження, причому підземне живлення становить 12-32% річного стоку. Характер живлення рік області обумовлює їх рівневий режим і режим стоку[6].

Річному ходу рівнів рік властива яскраво виражена висока весняна повінь і низька межень, яку порушують літні і зимові паводки.
Весняна повінь починається в першій половині березня, закінчується – у другій половині квітня або на початку травня. Весняна повінь триває півтора-два місяці і залежить від довжини ріки і заліснення басейну. Високі рівні, як правило, пов'язані з весняною повінню і спостерігаються в кінці березня – на початку квітня.

Найбільш раннє підвищення рівнів води припадає на період сніготанення, тобто на початок лютого (1939, 1950, 1957, 1966 pp.), найпізніші – на початок весняної повені – перші числа квітня (1939, 1952, 1956, 1962 pp.).

Найвищі рівні спостерігаються під час весняної повені, в кінці березня – на початку квітня. Проте під час повені інколи наявні два або три піки. У весняну повінь заливаються водою заплави, частковонадзаплавні тераси.
Під час літньої межені бувають невеликі дощові паводки, які тривають від п'яти-восьми до 10-12 днів. Середня річна амплітуда коливання рівнів води на малих ріках досягає 0,7-2,6 м (найбільша 1,4-4,8 м), на середніх – 1,1 – 3,2 м (найбільша 1.7-6,0 м). Найменша річна амплітуда коливання рівня води на малих ріках становить 0,1 –1,3 м, на середніх – 0,2-1,9 м.

Режим стоку території обумовлений фізико-географічними умовами, насамперед геологічною будовою, рельєфом та кліматом, які мають значний вплив на розподіл стоку і водність рік. Значна кількість опадів, велике випаровування і високий рівень ґрунтових вод визначають такі характеристики стоку, як середній багаторічний, витрати води, модулі стоку. Внутрірічний розподіл стоку по місцях і сезонах залежить від опадів, випаровування, будови поверхні та господарської діяльності[10].

Стік рік протягом року нерівномірний, внутрірічний розподіл стоку в різні за водністю роки неоднаковий. У середньому навесні доходить  до 50-72%, влітку – до 2-14%, восени – до 4-12% і взимку до 13-30% річного стоку.

Літні паводки утворюються зливовими дощами. Величина максимального зливового стоку залежить від кількості опадів, їх інтенсивності та характеру поверхні водозбору. Найбільші витрати води при дощових паводках (червень-серпень) становлять від 40 до 175 м куб/сек (р. Стир). Високі паводки, які формуються на малих річках під час злив, приносять велику шкоду господарству області, тому що під час паводків змивається грунт, руйнуються гідротехнічні споруди, замулюються стави. У зимовий, а також у літній бездощовий періоди ріки живляться підземними водами. Гідрогеологічні особливості визначають характер і величину підземного живлення рік. Ріки, русла яких врізані в алювіальні відклади, живляться підземними водами з водоносних горизонтів алювіальних і флювіогляціальних відкладів, але тому що водоносність цих відкладів залежить від метеорологічних умов (кількості опадів), то в особливо сухі роки (або в роки з холодними зимами без відлиг) водоносні горизонти збіднюються, невеличкі водотоки пересихають, і на ріках можливе припинення стоку. Ріки, в живленні яких беруть участь карстові води, мають дещо підвищені величини модулів мінімального стоку.

Тривалість меженного періоду становить 120-140 днів, а найбільш маловодного – 20-30 днів. Початок літнього меженного періоду припадає на початок травня і закінчується в третій декаді листопада – першій декаді грудня.Середня тривалість зимової межені становить 60-80 днів, а найбільша – 100-120 днів. Вона починається в третій декаді листопада – першій декаді грудня, а закінчується в березні.

В лісостеповій частиніобласті підземне живлення рік нестійке і слабке.
Гідрогеологічні умови є дуже важливим фактором формування меженного стоку, а режим мінімального стоку тісно пов'язаний з режимом підземних вод і ерозійним врізом.
Твердий стік рік характеризує ерозійну діяльність поверхневих вод[11].

2.2. Термічний і льодовий режим

Термічний режим рік обумовлюється температурою повітря, але ця пряма залежність між температурою води і температурою повітря порушується. Внаслідок неправильного господарювання у ріки стікають теплі промислові, шахтні і побутові води. На характер термічного режиму рік впливає і ступінь їх зарегульованості (наявність водосховищ, ставків). На тих ділянках ріки, де виходять підземні води, які в літній період мають температуру нижчу, а в зимовий вищу, ніж вода в ріці, термічний режим ріки не відповідає термічному режиму повітря. При переході температури повітря до від'ємних значень на ріках з'являються льодові утворення: забереги, сало, шуга, льодостав (кінець листопада – початок грудня). Від нестійкого температурного режиму залежить мінливість в датах наступу льодових утворень. Найпізніший льодостав на ріках області припадає на січень-лютий, а на окремих ділянках рік навіть на березень. (Середня тривалість періоду льодоставу три-чотири місяці. Льодовий покрив рік нестійкий, і ріки неодноразово то скресають, то замерзають. Скресають вони в березні, причому спостерігається така закономірність: малі ріки скресають скоріше, і лід на них тане на місці; на великих ріках весняний льодохід триває два-три дні, інколи 10-12 днів. Повне очищення ріки від льодових утворень відбувається через п'ять–десять днів після скресання.

Товщина льоду на ріках на початку льодоставу не перевищує 5-10 см, найбільша товщина досягає 40-60 см і навіть 80 см.
Під час весняного скресання і зимових відлиг спостерігаються затори криги, при яких рівень води піднімається до 0,3-0,5 м, рідко до 2 м. Затори на ріках зберігаються два-три дні. Затори були на р. Стир біля с. Щуровці 17-20 лютого 1949 p., рівень води піднявся на 115 см[6].

3.ХАРАКТЕРИСТИКА РІЧОК ВОЛИНСЬКОГО ЛІСОСТЕПУ

             3.1. Західний Буг

Західний Буг - річка в Україні, Білорусії та Польщі, права прит. Вісли (впадав уЗегжинське водосховище)(Додаток В). Довжина 772 км (у межах України - 392 км), площа басейну73,5 тис.км2. Бере початок на північних схилах Подільської височини біля с.Верхобужа Золочівсько-го р-ну Львівської області. У верхній течії перетинаєзаболочену рівнину Малого Полісся, нижче м. Червонограда - західну частинуВолинської височини. Далі тече у північному напрямі вздовж державного кордонуУкраїни з Польщею. У верхів'ї долина терасована (шир. 1-З км); заплава заболочена, єстариці. Річище звивисте (завширшки до 8-15 м); на окремих ділянках каналізоване. Усередній течії ширина долини досягав 3-4 км, заплава маловиразна. Ширина річища 40 м. Нижче долина 3ахідного Бугу звужується до 1-1,5 км, пересічна ширина річки 50-75 м, на окремих ділянках досягає 100 м і більше. Похил річки 0,3 м/км. У басейніЗахідного Бугу багато озер, зокрема Шацькі озера. Основні притоки: Вілосток, Нарев, Луга, Неретва (праві), Полтва, Кам'янка, Рата (ліві). Протягом року спостерігається три підняття рівнів - весняний і літній (за рахунок атмосверних опадів) та зимовий (під час відлиг). Максимальні витрати води 310 м3/с (біля м. Кам'янки-Бузької). Замерзає у 2-й половині грудня, скресає наприкінці березняТривалість льодоставу 120-140 днів. Льодовий режим нестійкий. Гідрологічні пости біля с. Сасова (з 1888), м. Ка-м'янки-Бузької (з 1944), м. Сокаля (з 1957). На 3ахідному Бузі споруджено Золочівське, Добротвірське і Сокальське водосховища (для потреб гідроенергетики, технічного і побутового водопостачання). Дніпровсько-Бузьким каналом 3ахідний Буг сполучений з Прип'яттю, системою каналів - з басайном Німану. Судноплавний у нижній течії. На 3ахідному Бузі знаходяться міста Буськ, Кам'янка-Бузька, Червоноград, Сокаль (у межах України), Брест (Білорусії)[4].

З риб в річці переважають щука, лящ, плотва, головень, язь, ялець, краснопірка, жерех, пічкур, уклея, густера, минь, судак, окунь, йорж, рідше зустрічаються сом, вугор, сирть. У деяких озерах басейну є також ряпушка, снєток, численні лини, карась, судак і вугор. Раніше в Західній Двіні зустрічався лосось.

3.2. І́зівка

І́зівка — річка в Україні, в межах Володимир-Волинського району Волинської області. Права притока Західного Бугу (басейн Балтійського моря).Довжина 18 км, площа басейну 59 км². Річище слабозвивисте, частково каналізоване і випрямлене.Ізівка бере початок на південний захід від села Рогожани. Тече спершу серед пологих пагорбів Надбузької височини на схід/північний схід, потім круто повертає на північний захід, а в пониззі знову круто повертає — на схід/північний схід (утворюючи в плані перевернуту літеру Z). Впадає до Західного Бугу на північ від села Ізова[4].

3.3. Студя́нка

Студя́нка — річка в Україні, у межах Іваничівського та Володимир-Волинського районів Волинської області. Права притока Західного Бугу(басейн Вісли).

Витоки розташовані на захід від с. Грибовиці (Іваничівський район), серед пологих пагорбів Надбузької височини (частина Волинської височини). Річка тече переважно з півдня на північ та північний захід. Впадає у Буг на південних околицях міста Устилуга.

Довжина Студянки 26 км, площа басейну 150 км². Долина коритоподібна. Заплава двостороння (завширшки до 400 м), подекуди заболочена. Річище звивисте. Похил річки 1,7 м/км. Споруджено ставки[2].

3.4. Луга

Лу́га (стародавня назва — Луг) — річка в Україні, у межах ЛокачинськогоІваничівського та Володимир-Волинського районів 

Волинської області(Додаток Б).

Права притока Західного Бугу (басейн Вісли).Довжина бл. 93 км, площа басейну 1348 км². Характер річки — рівнинний, вона протікає в болотистій заплаві завширшки до 2 км. Руслозвивисте, завширшки 10—25 м, завглибшки 1—1,5 м. Похил річки 0,7 м/км. Живлення — грунтові водиатмосферні опади. Взимкульодовий покрив нестійкий, навіть у сильні морози. Найвищий рівень води під час весняного паводку — в березні-квітні, найнижчий — в липні-серпні. Споруджено понад 20 ставків.Луга бере початок в межах Горохівської височини з двох витоків: один з них, за назвою Луга-Свинорийка, розташований у Локачинському районі — біля села Гранатова, інший витік (власне Луга) розташований у селі Колпитові (Луга-Свинорийка впадає в Лугу біля села Чесний Хрест). Річка тече спочатку на захід і північний захід, потім на північ, у нижній течії — переважно на північний захід. Впадає до Західного Бугу на північно-західній околиці міста Устилуга.

На берегах Луги розташовані міста: Володимир-Волинський, Устилуг.

Рибне населення щукаокуньсомминьв'язьголовеньпліткаплоскиркакраснопіркакарасьпічкурверховодка[2,6].

3.5. Рило́виця

Рило́виця — річка в Україні, в межах Локачинського (витоки) та Володимир-Волинського районів Волинської області. Права притока Луги(басейн Західного Бугу).Довжина 22 км, площа басейну 128 км². Долина широка й неглибока, місцями заболочена. Річище слабозвивисте, здебільшого каналізоване й випрямлене. Риловиця бере початок у лісі на південь від села Тумина. Тече переважно на захід. Впадає до Луги на південь від центральної частини міста Володимир-Волинського.Річка протікає через південно-східну частину Володимир-Волинського, що негативно позначається на її екологічному стані[2].

3.6. Стри́па

Стри́па — річка в Україні, в межах Горохівського та Іваничівського

 районів Волинської області.

Ліва притока Луги (басейн Західного Бугу).Довжина 24 км, площа басейну 184 км². Долина порівняно неширока, переважно заболочена. Річище слабозвивисте, в багатьох місцях випрямлене. Є ставки. Стрипа бере початок у східній частині села Печихвости. Тече серед пологих пагорбів Горохівської височини переважно на північний захід. Впадає до Луги на північний захід від села Павлівки[2]/

3.7.Свинори́йка

Свинори́йка — річка в Україні, в межах Володимир-Волинського району Волинської області. Права притока Луги (басейн Західного Бугу). Довжина 16 км, площа басейну 100 км². Долина порівняно неширока, місцями заболочена. Річище слабозвивисте, майже все каналізоване і випрямлене.Свинорийка бере початок на схід від села Березовичі. Тече переважно на захід (частково — північний захід). Впадає до Луги на північний захід від села Житані[2].

3.8.Лу́га-Свинори́йка 

Лу́га-Свинори́йка —річкав Україні,межах Локачинського, Іваничівсь-

кого та Володимир-Волинського районів Волинської області. Права притока Луги (басейн Західного Бугу). Довжина 34 км, площа басейну 344 км². Долина трапецієподібна, з широкою (від 0,5 до 1 км) заболоченою заплавоюРічище звивисте, завширшки до 10 м. Похил річки 0,72 м/км. Споруджено ставки. Річище в деяких місцях випрямлене і розширене.Луга-Свинорийка бере початок на південний схід від села Шельвів. Тече переважно на захід. Впадає до Луги на південний захід від селаЧесний Хрест.Основні притоки: Війниця (права); Свинарка (ліва).

Над річкою розташоване смт Локачі[2,4].

3.9. Ві́йниця

Ві́йниця — річка в Україні, в межах Локачинського району Волинської області. Права притока Луги-Свинорийки (басейн Західного Бугу).Довжина 10 км, площа басейну 51 км². Долина широка (в пониззі звужується) частково заболочена. Річище слабозвивисте.Війниця бере початок при лісовому масиві на північ від села Війниці. Тече переважно на південь (частково — на південний захід). Впадає до Луги-Свинорийки біля південно-східної околиці смт Локачі.

Над річкою розташоване смт Локачі[2].

3.10. Свина́рка

Свина́рка —річка в Україні, в межах Локачинського району Волинської області.

Ліва притока Луги-Свинорийки (басейн Західного Бугу).Довжина 19 км, площа басейну 156 км². Долина неширока, місцями заболочена. Річище слабозвивисте, частково каналізоване. Є ставки.Свинарка бере початок біля східної околиці села Коритниці. Тече спершу на північний захід, далі — на північ. Впадає до Луги-Свинорийки неподалік від південно-східної околиці смт Локачі[6,2].

3.11. Стир

Стир – найбільша права притока Прип'яті. Довжина її – 483 км, площа басейну – 13130 км кв. У межах області ріка протікає своєю середньою течією. Русло ріки помітно звивисте. Ширина її на перекатах в межень становить 5-15 м, на плесах – 20-65 м, а місцями доходить до 100 м. Глибина ріки на перекатах – 0,5-1,5 м, на плесах – 8,6-11 м. Починається Стир на північному краю Подільського плато і у Волинську область вступає біля с. Мерви. До м. Луцька Стир тече у вузькій заплаві, яка за містом розширюється до 1,5. км. Ширина Стиру біля Луцька – 20-25 м, глибина – 1,5-3,5 м. Заплава заболочена і заторфована. В районі смт. Рожище ріка ширшає і стає більш глибокою.

Стир переважно снігового живлення. Найбільша витрата води весною становить 417 м куб/сек, найменша – літом – від 1,97 м куб/сек (в районі с. Шуровці) до 11,3 м куб/сек (м. Луцьк), а взимку – від 1,71 м куб/сек (с. Шуровці) до 5,48 м куб/сек (м. Луцьк)(Додаток Д).

У рівневому режимі Стиру яскраво виявлена весняна повінь і літні паводки, які порушують межень. Весняна повінь починається в другій декаді березня і характеризується найвищими рівнями води. Стік весняної повені в багатоводні роки становить 70-80% річного стоку, в середні – 60-70%, у маловодні – 50-60%.

Середня амплітуда коливань рівня води під час повені досягає до 10-20 см, а найбільша – 170-600 см. Середня інтенсивність підйому рівня води при високій весняній повені становить 10-60 см за добу, при низькій – 6-9 см.
Високий рівень весняної повені досягає 410 см над умовним нулем (середній рівень – 319 см). Середній рівень води під час дощових паводків – 209 см над умовним нулем, а високий – 325 см[1].

Початок утворення льодових явищ в середньому спостерігається на р. Стир 10 грудня, а початок льодоставу – 1 січня. Льодостав триває 68 днів. Він нестійкий (взимку 1931-1932 pp. тривав 125 днів, а в 1924-1925 pp. його не спостерігалось). Найбільша товщина льоду на річці буває в кінці лютого і досягає 46 см (середня – 9-18 см).

Скресає ріка в середньому 10 березня, інколи в кінці січня або ж на початку квітня. Протягом другої декади березня ріка повністю звільнюється від льоду.

Середня мутність води в річці 250 г/м куб, максимальна – 890 г/м куб, а середній річний стік наносів становить 27 тис. г, або 2,7 т/км кв. Стир – судноплавна ріка. На ній проведені значні очисні роботи, які дають можливість курсувати протягом літньо-осіннього сезону пасажирським катерам і вантажним суднам[9].

3.12.Сапалаївка 

Сапалаївка — річка в Луцьку, що належить до басейну річки Стир.

Починається річка Сапалаївка з невеликого струмка у долині поблизу луцького міського кладовища в селі Гаразджі й прямує на схід в напрямку міста. Сапалаївка входить до Луцька через Теремнівський мікрорайон, де на ній споруджено Теремнівські ставки. Далі річка протікає через Парк 900-річчя Луцька й прямує в напрямку вулиці Набережної, де впадає в річку Стир — праву притоку Прип'яті басейнуДніпра.

Раніше річка Сапалаївка називалась Яровицею, оскільки там, де вона впадала в Стир, було колись село Яровиця. Теперішню назву річка отримала від ставу, який у її пониззі кілька століть тому загатив якийсь багатий чоловік Сапалай. Став відтоді назвали Сапалаївським. Згодом і річка стала Сапалаївкою[1,9].

Басейн річки Стир на гідрографічній мапі України

На сьогоднішній день, однією з основних проблем річки є забруднення сміттям та стоками нечистот.

3.13. Серна

Серна — річка в Україні, у межах ЛокачинськогоЛуцького та 

Рожищенського районів Волинської області(Додаток Е).

Ліва притока Стиру(басейн Дніпра). На берег річки розташовані 16 населених пунктів. Загальна довжина річки близько 34 км, площа басейну - 271 км2.Довжина 34 км, площа басейну 271 км². Долина коритоподібна, завширшки до 3 км, завглибшки 20—40 м. Заплава двобічна, завширшки 100–400 м, подекуди заболочена; є виходи джерел. Річище звивисте, завширшки 2—3 м, завглибшки до 1 м. Похил річки 1,2 м/км.

У верхів’ї річки Серна(село Юнівка) діє гідрологічний заказник «Серна» до якого входить сама річка і її заплавні луки. Довжина заповідника - 4,5 км, а ширина близько 0,5 км. На території заказника знаходяться 4 природні джерела.

У заплаві Серни розміщений цінний комплекс, що включає стави, ділянки боліт, луки, чагарники, 15 природних водних джерел. Місце мешкання та розмноження водоплавних та навколоводних птахів, риб, земноводних, ссавців, серед яких зустрічаються і рідкісні, занесені до Червоної книги України[1].

Серна бере початок біля села Юнівки, що на захід від смт Торчина. Тече вздовж північно-східний відногів Горохівської височини спершу на схід, далі — на північний схід. Впадає доСтиру на північний захід від смт Рокині.Довжина 34 км, площа басейну 271 км². Долина коритоподібна, завширшки до 3 км, завглибшки 20—40 м. Заплава двобічна, завширшки 100–400 м, подекуди заболочена; є виходи джерел. Річище звивисте, завширшки 2—3 м, завглибшки до 1 м. Похил річки 1,2 м/км.

У верхів’ї річки Серна(село Юнівка) діє гідрологічний заказник «Серна» до якого входить сама річка і її заплавні луки. Довжина заповідника - 4,5 км, а ширина близько 0,5 км. На території заказника знаходяться 4 природні джерела.

У заплаві Серни розміщений цінний комплекс, що включає стави, ділянки боліт, луки, чагарники, 15 природних водних джерел. Місце мешкання та розмноження водоплавних та навколоводних птахів, риб, земноводних, ссавців, серед яких зустрічаються і рідкісні, занесені до Червоної книги України.

Серна бере початок біля села Юнівки, що на захід від смт Торчина. Тече вздовж північно-східний відногів Горохівської височини спершу на схід, далі — на північний схід. Впадає доСтиру на північний захід від смт Рокині[1,9].

3.14. Ли́па 

Липа (Гнила́ Ли́па) — річка в Україні, у межах Горохівського району Волинської області. Ліва притока Стиру (басейн Дніпра).

Довжина 43 км, площа басейну 538 км². Долина трапецієподібна, завширшки до 5 км. Заплава заболочена, завширшки від 50 м до 2,5 км.Річище помірно звивисте, завширшки 5—8 м; його пересічна глибина 1,2 м. Похил річки 0,77 м/км. Споруджено ставки.Липа бере початок на захід від села Квасів. Тече в межах Горохівської височини переважно на схід. Впадає до Стиру (в Хрінницьке водосховище) в селі Липа.Над річкою розташоване смт Мар'янівка[2,4].

3.15. Чорногу́зка 

Чорногу́зка  річка в Україні, в межах Локачинського (витоки) та Луцького районів Волинської області.

Ліва притока Стиру (басейнПрип'яті).Довжина 54 км. Площа водозбірного басейну 552nbsp;км².

 Похил річки 0,67 м/км. Долина коритоподібна, завширшки до 3 км, завглибшки до 40 м. Заплава двостороння, завширшки 300—400 м (до 700 м), заболочена, на окремих ділянках осушена. Річище подекуди випрямлене, звивисте, завширшки 1—3 (до 30 м), завглибшки до 1,4—2 м. Використовується на побутове водопостачання та сільськогосподарські потреби, рибництво. Є штучні водойми.Чорногузка бере початок з джерел біля села Бубніва. Тече переважно на схід у межаж Волинської височини. Впадає до Стиру на схід від села Новостав[9].

Основна притока: Полонка (права).

3.16. Поло́нка 

Поло́нка — річка в Україні, у межах Горохівського та Луцького

РайонівВолинської області. Права притока Чорногузки (басейн Дніпра).

Довжина 28 км, площа басейну 234 км². Долина трапецієподібна, завширшки до 3—4 км. Заплава симетрична, заболочена, завширшки до 500 м. Річище звивисте, часто замулене, завширшки 2—4 м; на окремих ділянках розширене, поглиблене і виплямлене. Похил річки 0,8 м/км. Споруджено бл. 20 ставків.Полонка бере початок з джерел на околиці села Пустомити. Тече в межах Горохівської височини спершу на схід, далі — переважно на північний схід і північ. Впадає до Чорногузки на північ від села Коршів[1].

4 .ЕКОЛОГІЧНИЙ СТАН РІЧОК ВОЛИНСЬКОГО ЛІСОСТЕПУ

Річки Волинського лісостепу є окрасою чарівних куточків цього краю. До середини 70-х років минулого століття в цих річках була чиста вода, водилася риба, ловилися раки. Ми переконалися, що річки дуже ранимі, надзвичайно чутливі до нерозумної господарської діяльності людини. На сьогодні збереження річок є одною з основних екологічних проблем нашої території. Однак вирішення багатьох екологічних проблем, зокрема охорони водного басейну, неможливе без здійснення контролю за станом довкілля. Для забезпечення належної якості хіміко-екологічного моніторингу поверхневих вод необхідне визначення значної кількості хімічних інгредієнтів. Як відомо, у водному середовищі зосереджені складні комплекси різних хімічних сполук, вплив яких на організми значно відрізняється від впливу окремих складових. До цього ж необхідно додати, що в результаті перетворень різних забрудників, а також взаємодії багатьох хімічних інгредієнтів у водному середовищі відбувається утворення цілого ряду хімічних сполук, визначення яких є нелегким завданням. Багато із них відрізняються молекулярною стійкістю, мають високу токсичність та виражений мутагенний ефект. У стійких екосистемах хімічний склад вод регулюється природними процесами. В таких умовах підтримується рівновага між потраплянням хімічних речовин у воду і виведенням їх із неї. Лише на окремих ділянках таких річок спостерігається аномальна концентрація деяких інгредієнтів. Однак існує один дуже важливий фактор, який вносить відчутні корективи в природні процеси і часто сильно змінює склад природних вод та порушує рівновагу в екосистемі — забруднення як природного, так і антропогенного характеру. Як відомо, на території Волинського лісостепу налічується 17 річок. Більшість цих водних артерій входять до групи малих річок. Оскільки вони характеризуються невисокою стійкістю, то це вимагає особливих підходів щодо організації моніторингу цих водойм. Залежно від ступеня забрудненості та перспективності водокористування число та набір показників для характеристики якості води може суттєво відрізнятися. Однак основними показниками її якості є іонний склад, кольоровість, запах та смак, твердість, лужність, хімічне споживання кисню (ХСК), біохімічне споживання кисню (БСК5), рН, окисно-відновний потенціал, вміст заліза, мангану та токсичних речовин. Поверхневий стік річок характеризується багаторічним коливанням та носить циклічний характер (5-15 років). Тому для малих річок необхідно проводити моніторинг, на основі результатів якого можна розробити єдину систему їх паспортизації для вчасного виявлення та можливості запобігання порушення природної рівноваги. У 1992 — 1996 роках була спроба здійснити паспортизацію малих річок Волині. Дослідження були проведені Волинським проектно-пошуковим орендним підприємством “Волиньводпроект”. Ці дослідження проводились за обмеженою кількістю гідрохімічних характеристик (головні іони, рН, сумарна мінералізація, загальний вміст феруму та неорганічний нітроген). Однак повноцінний моніторинг обов’язково повинен включати значно ширше коло хімічних інгредієнтів, які в багатьох випадках можуть бути визначальними для оцінки якості води (важкі метали, органічні забрудники та ін.). Порівняння вмісту головних іонів у цих річках показує переважний вміст гідрокарбонат-іонів та іонів кальцію і магнію. Незначна відмінність за сумарною мінералізацією та вмістом головних іонів свідчить, що в цілому хімія цих рік подібна. Склад розчинених іонів у річкових водах залежить від зміни складу атмосферних опадів та атмосферного пилу, різних складів реакцій вивітрювання і розкладу органічних речовин і їх різної участі в біохімічних процесах. При розробці паспортів річок необхідно враховувати сезонні зміни (аналізи проводити не менш ніж чотири рази на рік), а також коливання хімічного складу під час максимальної та мінімальної водності річок. Як відомо, річки Волині відносяться до річок з переважанням снігового живлення, оскільки майже 60-70 відсотків річкового стоку припадає на талі снігові води. Решта стоку припадає на дощове та підземне живлення. Слід відзначити, що вмістнеорганічного азоту в малих річках є досить високим, що в будь-який момент може призвести до перевищення гранично допустимих концентрацій. Тому визначення цих інгредієнтів необхідно проводити не рідше, ніж раз у місяць. У країнах Західної та Центральної Європи паспортизацію вод джерел та малих річок проводять з 90-х років минулого століття. Визначені основні показники, які необхідні для здійснення хімічного моніторингу. На території лісостепової зони на сьогодні моніторинг малих річок практично не проводиться, що може призвести до їхнього зникнення як природних водойм, оскільки для них характерна мала здатність до самоочищення. Для успішного розв’язання цієї проблеми необхідно розробити єдину систему паспортизації малих річок Волині, яка має містити їхню гідрологічну та гідрохімічну характеристики[12].

Завдання раціонального використання водних ресурсів малих річок і тимчасових водотоків повинні вирішуватись на науково-обгрунтованій основі, що відповідало б сучасним умовам водокористування та найближчій перспективі його розвитку. Тут не обійтися без розробки і втілення в практику схем комплексного використання та охорони водних ресурсів цих річок.

Вирішити ці проблеми можна при умові всебічного обгрунтування та вдосконалення методичних основ розробки схем по малих річках з врахуванням фізико-географічних, гідрологічних і екологічних особливостей різних регіонів України, координації розробок схем малих річок, аналізу, узагальнення і складання зведених показників. При розробці водогосподарських заходів, пов”язаних з проблемами малих річок, потрібно враховувати пропозиції щодо розвитку науково-дослідних і проектних робіт у зв”язку з подальшим здійсненням екологічної реформи.

Враховуючи досвід створення генеральної і басейнової схем комплексного використання та охорони водних ресурсів, а також малих річок та розробки конкретних проектів гідроенергетичним, водно-меліоративним та іншим водогосподарським організаціям доцільно сформулювати перелік питань, які треба розв”язати в цьому аспекті. Характерно, що обгрунтування заходів щодо раціонального використання водних ресурсів малої річки повинно охоплювати не тільки суто малу річку, але й увесь її водозбірний басейн.

Головними напрямками розробок за схемою комплексного використання і охорони водних ресурсів басейну малої річки є, на наш погляд, такі:

- встановлення природної водності малої річки ( у річному і внутрішньорічному розрізі, мінімальний і максимальний стік);

- оцінка малої річки з позицій можливого використання її як джерела води;

- обгрунтування можливих масштабів безпосереднього використання річки для утилізації гідравлічної енергії рибного господарства рекреацйних зон;

- оцінка гідрологічних, топографічних та інших природних і економічних умов, сприятливих для здійснення водогосподарських заходів ( створення водосховищ, каналів і т.д.) з раціонального перетворення природного редиму річкового стоку і гідрографічної мереж і в господарських та природоохоронних цілях.

Розробка схеми з цих напрямків, а в кінцевому підсумку обгрунтування позицій щодо раціонального використання і охорони малої річки потребує виконання дослідних та проектних робіт з таких основних розділів:

1. Характеристика природних особливостей басейну малої річки ( кліматичних умов, гідрографії, рослинного покриву і т.д.) ;

2. Аналіз сучасного і наміченого на майбутнє господарського використання басейну річки та безпосередньо самої річки;

3. Вивчення теперішнього і прогноз перспективного водоспоживання та водовідведення міських і сільських поселень, промисловості, сільського, рибного господарства та інших галузей.

4. Обгрунтування розмірів і режиму стоку малої річки на розрахункових створах, які закривають характерні в природному і господарському відношенні ділянки басейну.

5. Розробка сучасних і перспективних водогосподарських балансів з визначенням характерних ділянок басейнів малих річок.Дослідження водогосподарських балансів малих річок дає змогу обгрунтувати найбільш важливі водогосподарські заходи, які можуть забезпечити раціональне використання і охорону малих річок. В умовах інтенсивно зростаючих потреб господарського комплексу країни в електроенергії створення гідроелектростанцій на малих річках стає важливим економічним завданням.

6. Розробка водоохоронних і природоохоронних заходів. Розглядаючи в цілому склад розробок за схемами комплексного використання водних ресурсів малих річок, слід враховувати те, що для окремих річок вони за ступенем детальності, принциповій спрямованості можуть бути досить різноманітні[11].

З метою створення й підтримання сприятливого водного режиму, поліпшення санітарного стану великих і малих річок, охорони їх від замулення і забруднення вздовж річок довжиною більш як 10 км створюють водоохоронні зони з відповідними правилами їх використання і господарювання в них.

Організаційно-господарські заходи передбачають грунтово-водоохоронну організацію території водозаборів, раціональне сполучення і розміщення компонентів ландшафту в межах водозбору. Вони поділяються на пеціальні і профілактичні.

До профілактичних заходів належать заходи, які забороняють: застосування авіації для внесення добрив і обробки посіві пестицидами; використання пестицидів і мінеральних добрив, які легко розчиняються у воді; розорювання земель і знищення деревно-чагорникової або трав”янистої рослинності на ерозійно небезпечних ділянках; внесення добрив на сніговий покрив і мерзлий грунт; утримання на полях мінеральних добрив; будівництво сховищ мінеральних добрив і пестицидів, а також спорудження тваринницьких комплексів, очисних споруд, баз відпочинку і стоянок автомобілів.

Спеціальні заходи передбачають раціональну організацію території і комплексу водорегулювання в межах водозабору[2].

Агротехнічні заходи застосовують на схилах з метою регулювання поверхневого стоку і запобігання змиву грунтів. До них входять: фітомеліорація, протиерозійні способи обробки грунту, прийоми затримання снігу і регулювання сніготанення.

Лукомеліоративні заходи ( залуження ерозійно небезпечних земель і елементів гідрографічної мережі) дозволяють зменшити ерозію грунтів.

Лісомеліоративні заходи здійснюються комплексно у вигляді

формування закінчених систем. Лісові насадження сприяють підтриманню стану грунту, води, повітря на оптимальному екологічному рівні.

Гідротехнічні заходи дають змогу безпосередньо впливати на поверхневий стік, затримувати частину талої і дощової води в штучних водоймищах і використовувати її для сільськогосподарських та інших цілей.

Оцінка якості води здійснється за даними лабораторних досліджень, проведених санепідемслужбою області, на основі проб, відібраних з місць водокористування. Місце водокористування – це річковий водозабір Луцька ( в складі Дубнівського водозабору), міські пляжі в Луцьку,Володимирі-Волинському, Горохові, Локачах; основні річки – Західний Буг, Стир, водойма на Сапалаївці ( Теремно ), Луга, Лупа; та більш малі річки.

Згідно із "Санітарними правилами і нормами охорони поверхневих вод від забруднення” до якості води відкритих водойм за мікробіологічними показниками ставляться такі вимоги:

- вода не повинна мати збудників захворювань;

- колі-індекс ( лактопозитивні кишкові палочки ) – не більше

- 5000/дм3 ;

- колі – фолі ( в бляшкоутворюючих одиницях ) не більше 100 /дм3;

- життєздатні яйця гермінтів і життєздатні цисти патогенних

- кишкових найпростіших – не повинні бути в 1/дм3.

Згідно проведеного узагальнення отриманих результатів лабораторних досліджень якості води поверхневих водойм басейну Західного Бугу, встановлено, що якість води р. Західний Буг та його приток не завжди відповідають існуючим нормам. Причиною цього є потрапляння у поверхневі водойми забруднених зворотних вод. Найбільші перевищення зафіксовані у контрольних створах Львівської області. Тому необхідно вирішити питання фінансування заходів по будівництву сучасних очисних споруд. Русло річки характеризується великою звивистістю, наявністю багатьох островів, значною кількістю ділянок з інтенсивним розмивом берегів, а заплава в багатьох місцях пересічена староріччями, пониженнями, які заростають чагарниками і деревами[5].

Врізаючись в корінні береги, вершини звивин з часом зміщуються і утворюють староріччя і острови. Внаслідок цього змінюється швидкість та напрямок течії, відбувається розмив берегів, що спричиняє захаращення русла поваленими деревами і чагарниками, які утворюють на окремих ділянках русла завали і затори. Це зменшує пропускну спроможність русла і при випаданні інтенсивних опадів відбувається різке підняття рівнів води у річці та вихід її на заплаву та викликає підтоплення і затоплення територій. Тому по всьому прикордонному відрізку річки провести розчистку русла і прируслової зони від повалених та затоплених дерев і чагарників;провести берегоукріплювальні роботи на ділянках інтенсивної бокової ерозії берегів.

Крім того, в результаті ерозії берегів відбувається зміна державного кордону України шляхом відторгнення її території[4,12].

ВИСНОВКИ

Волинська лісостепова зона знаходяться у південній частині Волинській області. Північна межа простягається по населених пунктах  Устилуг – Володимир-Волинський – Луцьк – Рівне і т.д., інші межі співпадають з межами області.

Річки Волинського лісостепу вирізняються ознакою краєвиду є високі праві береги річок, сильно розчленовані ярами, і низькі ліві береги з терасами. Заплави річок і низькі тераси нерідко заболочені, вищі тераси займають поля, населені пункти.

Ріки Волинського лісостепу переважно належать до басейну р. Західний Буг,а також до басейну р. Припяті та р. Дніпра. Найбільша річка Волинського лісостепу – Західний  Буг зі своїми притоками. Всього на території налічується 15 річок. Середня густота річкової сітки в басейні Західного Бугу – 0,22- 0,35 км/км кв. Річки за своїм режимом належать до рівнинного типу, переважно снігового живлення.

Стік рік протягом року нерівномірний, внутрірічний розподіл стоку в різні за водністю роки неоднаковий. У середньому навесні доходить  до 50-72%, влітку – до 2-14%, восени – до 4-12% і взимку до 13-30% річного стоку.

Високі паводки, які формуються на малих річках під час злив, приносять велику шкоду господарству області, тому що під час паводків змивається грунт, руйнуються гідротехнічні споруди, замулюються стави.

Термічний режим рік обумовлюється температурою повітря, але ця пряма залежність між температурою води і температурою повітря порушується. Внаслідок неправильного господарювання у ріки стікають теплі промислові, шахтні і побутові води.

Товщина льоду на ріках на початку льодоставу не перевищує 5-10 см, найбільша товщина досягає 40-60 см і навіть 80 см.
Отже , до Волинського лісостепу відносяться такі річки: Західний Буг, Ізівка, Студянка, Луга, Риловиця, Стрипа, Свинорийка, Луга – Свинорийка, Війниця, Свинарка, Стир, Сапалаївка, Серна, Липа, Чорногузка, Полонка. Багато з цих річок у стані пересихання.

Основна проблема Волинського лісостепу є важке становище малих річок. Основні чинники забруднення річок є: промислові відходи, застосування та внесення добрив і обробки посіві пестицидами; використання пестицидів і мінеральних добрив, які легко розчиняються у воді; розорювання земель і знищення деревно-чагорникової або трав’янистої рослинності на ерозійно небезпечних ділянках; внесення добрив на сніговий покрив і мерзлий грунт; утримання на полях мінеральних добрив; будівництво сховищ мінеральних добрив і пестицидів, а також спорудження тваринницьких комплексів, очисних споруд, баз відпочинку і стоянок автомобілів.

Щодо річки Західний Буг,  проведено узагальнення отриманих результатів лабораторних досліджень якості води поверхневих водойм басейну Західного Бугу, встановлено, що якість води р. Західний Буг та його приток не завжди відповідають існуючим нормам. Причиною цього є потрапляння у поверхневі водойми забруднених зворотних вод. Найбільші перевищення зафіксовані у контрольних створах на Львівщині.

При розв’язанні проблем малих річок у різного роду заходах(для кожної річки індивідуальних) слід передбачати вирішення таких завдань:

- підтримання відповідного режиму стоку малих річок, як діючих водостоків з врахуванням їх раціонального народногосподарського використання, охорони водного та природного середовища в сучасних умовах і довготривалій перспективі;

- забезпечення санітарно-гігієничного і загального водоохоронного благоустрою території річкових басейнів малих річок;

- підтримання, а в ряді випадків відновлення естетичнихособливостей малих річок.

Реалізація водоохоронних заходів повинна базуватись на врахуванні водних ресурсів, які є в малих річках у різних фізико-географічних зонах держави, побасейнового планування розміщення промислових підприємств, розвитку міст, сільськогосподарського виробництва і т.д.

Список використаних джерел

1. Ганущак М. М. Методи й підходи до комплексного вивчення басейнової системи р. Стир / М. М. Ганущак, Н. А. Тарасюк // Наук. вісн. Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки. – 2011. – № 9 : Геогр. науки. – С. 19−29.

2.Географічна енциклопедія України: 1-3 т. – К.: Укр.енцикл. ім.М.П. Бажана, 1996.

3. Гриб Й. В. Відновна гідроекологія порушених річкових та озерних систем (гідрохімія, гідрологія, управління) : навч. посіб. Т. 1 / Й. В. Гриб, М. О. Клименко, В. В. Сондак. – Рівне : Рівнен. держ. техн. ун-т, 1999. – 348 с.

4. Забокрицька М. Р. Оцінка сучасного стану якості річкових вод басейну р. Західний Буг (у межах Волинської області) / М. Р. Забокрицька // Регіональні екологічні пробл. : зб. наук. пр. – К. : ВГЛ «Обрії», 2002. – С. 143−145.

5. Клименко Н. А. Особенности формирования качества поверхностных вод р. Западный Буг / Н. А. Клименко, Н. Н. Вознюк, Е. А. Лихо // Материалы VII Междунар. конф. – Варшава : [б. и.], 2005. – С. 193−200.

6. Маринич О.М., Шищенко П.Г. Фізична географія України: Підруч./ О. М. Маринич, П.Г. Шишенко – К.: Т-во «Знання»;КОО, 2006.

7. Методика екологічної оцінки якості поверхневих вод за відповідними категоріями / В. Д. Романенко, В. М. Жукинський, О. П. Оксіюк [та ін.]. – К. : Символ-Т, 1998. – 28 с.

8. Нетробчук І. М. Екологічна оцінка сучасного стану якості води річки Студянка / І. М. Нетробчук, М. В. Боярин // Природа Західного Полісся та прилеглих територій : зб. наук. пр. / відп. ред. Ф. В. Зузук. – Луцьк : РВВ «Вежа» Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2008. – № 5. – С. 31−36.

9. Нетробчук І. М. Екологічна оцінка якості води р. Стир на території Волинської області / І. М. Нетробчук // Гідрологія, гідрохімія, гідроекологія : матеріали V Всеукр. наук. конф. (22−24 верес., 2011 р., м. Чернівці). – Чернівці : ЧНУ ім. Ю. Федьковича, 2011. – С. 176−179.

10. Природа Волинської області. За ред. Геренчука К.І. Видавниче об’єднання «Вища школа». Вид-во про Львівському ун-ті, 1975, 147 с.

11. Хортон Р. Е. Эрозионное развитие рек и водосборных бассейнов : пер. с англ. / Р. Е. Хортон. – М. : Изд-воиностр. лит., 1948. – 159 с.

12.Яцик А. В. Екологічна оцінка якості основних річкових басейнів Волинської області / А. В. Яцик, І. В. Гопчак // Водне госп-во України. – 2005. – № 5. – С. 13−17.

13. Природа Волинської області [Електронний  ресурс]. – Режим доступу: http:geoknigi.com/book_view.php?id=1273




Долаток А

Природні зони України

Додаток Б

Карто-схема: Праві притоки  Луги

Додоток В

Карто-схема : Річка Західний Буг та її притоки

Додаток Г

Карто-схема: Річка Луга та її ліва притока

Додаток Д

Карто-схема: міста Луцька

Додаток Е


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

16007. Очерки теории эффективного уголовного процесса 956.5 KB
  В монографии представлены некоторые кажущиеся авторам перспективными идеи теории эффективного уголовного процесса. Авторы пытаются творчески пересмотреть научную парадигму современного российского уголовного судопроизводства, подвергая сомнению ряд ее традиционных
16008. Использование средств массовой информации в борьбе с преступностью 374.5 KB
  Настоящее учебное пособие посвящено проблемам взаимодействия органов внутренних дел с телевидением, печатью, радио. Основываясь н.а материалах передового опыта и теоретической интерпретации данных науки, автор дает практические рекомендации по организации и повышению эффективности взаимодействия правоохранительных
16009. Конституция Украины основа стабильности конституционного строя и реформирования общества 1.45 MB
  Ю. Н. ТОДЫКА Е. В. СУПРУНЮК конституция УКРАИНЫ ОСНОВА СТАБИЛЬНОСТИ КОНСТИТУЦИОННОГО СТРОЯ И РЕФОРМИРОВАНИЯ ОБЩЕСТВА Симферополь Таврия 1997 В монографии в соответствии с курсом конституционного пра ва в юридических вузах рассматриваются основны
16010. Толкование Конституции и законов Украины. Теория и практика 2.34 MB
  В монографии с учетом современной правовой теории интерпретационной деятельности даются теория и практика толкования Конституции и законов Украины Конституционным Судом» иными субъектами права, рассматриваются виды, принципы, способы, пределы, стадии, процедуры, акты толкования Конституции и законов органом конституционной юрисдикции,
16011. Конституційне право України 2.27 MB
  Міністерство освіти і науки України Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ За редакцією доктора юридичних наук професора академіка Академії правових наук України Ю. М. Тодики доктора юридичних і політичних нау...
16012. Порівняльне правознавство 1.17 MB
  Підручник підготовлений відповідно до програми з порівняльного правознавства для юридичних ВУЗів України. У ньому відбиті досягнення вітчизняної та зарубіжної юридичної науки. Розглянуті особливості порівняльного правознавства як юридичної науки, поняття правової системи та правової сім’ї; викладені класифікації правових систем; наведена характеристика сучасних основних правових сімей
16013. Сравнительное правоведение 2.27 MB
  PAGE 6 Тихомиров Ю.А. Курс сравнительного правоведения. М.: Издательство НОРМА 1996. 432 с. Сведения об авторе Профессор Ю. А. Тихомиров заслуженный деятель науки Российской Федерации доктор юридических наук работает первым заместителем директора Ин...
16014. Списки и происхождение редакций Русской Правды 137.5 KB
  М.Н.Тихомиров СПИСКИ И ПРОИСХОЖДЕНИЕРЕДАКЦИЙ РУССКОЙ ПРАВДЫ 1 Русская Правда сохранилась в большом количестве свыше 110 списков XIII–XVIII вв. Все тексты Правды находятся в составе какихлибо сборников или летописей. По своим особенностям списки Правды могут быть разд
16015. Собственность и иные вещные права на земельные участки в РФ 446.5 KB
  Тихомиров М.Ю. Собственность и иные вещные права на земельные участки в РФ Издво Тихомирова М.Ю. 2006 г. Собственность и иные вещные права на земельные участки в РФ Глава I. Правовое регулирование субъекты и объекты прав на землю 1. Регулирование прав на землю ...