87125

Загальне поняття про лишайники як симбіотичне утворення. Історія ліхенологічних досліджень

Лекция

Биология и генетика

На даний час ліхенологія це наука про лишайники що вивчає складний комплекс проблем повязаних з виникненням філогенією будовою систематикою біохімією фізіологією поширенням та екологією лишайників. Предметом компоненти лишайника їх будова взаємозвязки характер живлення способи розмноження...

Украинкский

2015-04-17

36.54 KB

1 чел.

Тема 1. Загальне поняття про лишайники як симбіотичне утворення.

Історія ліхенологічних досліджень (2 год.)

Вступ. Місце та значення дисципліни в системі наук.

Ліхенологія - розділ ботанічної науки, що має важливе значення для розуміння загальних закономірностей еволюції та антропогенної динаміки навколишнього середовища, нерозривно пов’язаний з цілим рядом наук біологічного, географічного та хімічного циклів. Зокрема, ліхенологія пов’язана з такими науками як анатомія та морфологія рослин, мікологія, фізіологія та біохімія рослин, екологія рослин та грибів.

На даний час ліхенологія - це наука про лишайники, що вивчає складний комплекс проблем, пов’язаних з виникненням, філогенією, будовою, систематикою, біохімією, фізіологією, поширенням та екологією лишайників.

Основною метою курсу є знайомство з основними біологічними особливостями ліхенізованих грибів: морфологічна, анатомічна характеристика, систематичне положення, екологічні особливості та значення для моніторингу навколишнього середовища.

Об’єктом дисципліни є власне лишайники різних типів.

Предметом - компоненти лишайника, їх будова, взаємозв’язки, характер живлення, способи розмноження; значення лишайників у природі та житті людини.

Історія ліхенологічних досліджень. Вперше описи лишайників, як грибів, зустрічаються у Теофраста. В ХVI ст. німецькі вчені давали опис лишайників  як лікарських рослин під назвою "деревні мохи". Турнефор об’єднав під назвою лишайників (Lichen) біля 40 представників різних груп спорових рослин і включив у цю групу, крім лишайників, папороті торф’яні мохи та маршанції. Лінней нараховував вже біля 80 видів лишайників і відніс їх до одного роду Lichen, який розмістив серед водоростей.

Назва лишайників - Lichen  була введена Теофрастом. На російській мові лишайники до 60-х років XVIII ст. називались лишаями (народна назва), через схожість з шкірною хворобою - коростою, що поширюється від центру до периферії. Вейс, П.Ф. Горянінов, І.О. Шиховський називалу цю групу рослин ягелями. Сучасна назва "лишайники" було запропоноване А.Н. Бекетовим.

Засновником ліхенології як самостійної науки вважають шведського вченого Ахаріуса. Він детально вивчав зовнішню будову лишайників, розробляв їх морфологічну термінологію та виділив їх в особливу групу "таємношлюбних". Класифікація Ахаріуса була основана на морфологічних ознаках. Після Ахаріуса значно швидше почав розвиватись описово-флористичний напрямок у ліхенології, представлене працями Фріза (1831), Шерера (1850), Кербера (1855) та ін. Одночасно з систематичними роботами з’являються дослідження  в області морфології, анатомії та біології лишайників.

Розмноження лишайників вивчав Г.В. Мейер. Прихильник вчення про самозародження лишайників, він, однак, описував свої спостереження над розмноженням лишайників за допомогою материнського тіла, спор і соредій, які суперечили такій теорії. Будову талому лишайників  описав (1825) німецький ботанік Валльрот. Він встановив, що тіло лишайника складається з безбарвних ниток і зелених клітин, які він назвав гонідіями. Цей термін зберігся в ліхенології. Однак Валльрот помилково вважав, що гонідії розвиваються з безбарвних ниток (гіф) гриба і слугують для розмноження. Такі  твердження Валльрота утримувались в ліхенології на протязі декількох десятиліть. Мікроскопічне дослідження лишайників вперше почав застосовувати Л.Р.Тюлян. Він вивчав будову талому і проростання спор. Відносно природи лишайників в першій половині ХІХ ст. переважала думка, що вони є єдиними організмами.

В другій половині ХІХ ст. вивчення онтогенезу та анатомії лишайників привело до відкриття Швенденером їх дуалістичної природи. Вчений припустився думки, що в тілі лишайника гриби паразитують на водоростях.

Встановлення дуалістичної природи лишайника сприяло дослідженню характеру його статевого процесу. Німецький ботанік Шталь в 1874 р. вказав на наявність статевого процесу у сумчатих грибів, що входять в склад лишайника. Було з’ясовано, що водорості разом з грибом беруть участь у вегетативному розмноженні лишайників - частинами талому і за допомогою органів вегетативного розмноження (соредій та ізидій).

Хімічний склад лишайників і зокрема лишайникові кислоти вивчали Цопф, Гессе, Леттау та ін.

На початку ХХ ст. австрійський ліхенолог Цальбрукнер запропонував систему лишайників.

Російські ліхенологи до ХХ ст. займались переважно флористикою лишайників, згодом з’явились роботи по систематиці, екології лишайників та взаємозв’язків гриба та водорості в таломах лишайників. А.А. Єлєнкін та К.С. Мережковський видали ексикати (гербарії) лишайників Росії. Єлєнкін в 1906 - 1911 рр. опублікував визначник по лишайниках.

В 20-30 рр. ХХ ст. відбулись масштабні дослідження флори лишайників.

Визначники та флори лишайників складались для європейських країн. Сміт розробила визначник лишайників Великобританії (1918-1926 рр.), Рабенхорст - Германії, Австрії і Швейцарії (1936-1940 рр.).

Радянські дослідники: В.П. Савич, М.П. Томін вивчали лишайники території колишнього Радянського Союзу та Білорусі. А.Н. Окснер написав визначник лишайників УССР (1937 р.). Дослідження радянських та закордонних  авторів показали, що серед лишайників існують види які мають харчове, парфумерне, лікарське значення. В закордонній літературі з’явились праці про бактерицидні властивості лишайників та їх значення в боротьбі з туберкульозом.

Як закордоном, так і в СССР лишайники вивчаються з метою виділення з них антибіотиків.

З метою вивчення взаємовідносин між грибом та водоростю в лишайнику почались теоретичні дослідження  цього симбіозу. В результаті таких досліджень став можливий штучний синтез лишайників який вперше було здійснено радянським вченим А.Н. Даніловим (1928 р.).

В Україні вивченням лишайників займались вчені Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН, де в 1931 р. створено відділ ліхенології. Вчені відділу під керівництвом доктора біологічних наук С.Я. Кондратюка займаються вивченням таксономічної різноманітності лишайників та ліхенофільних грибів, оцінкою їх флористичного різноманіття в окремих регіонах та екологічних групах використанням лишайників як індикаторів стану навколишнього середовища. Основні досягнення: Проведена критична ревізія окремих таксонів, з 1990 по 2004 рр. описано 15 родів, 58 видів та 6 внутрішньовидових таксонів лишайників, ліхенофільних грибів та водоростей, здійснено 165 номенклатурних комбінацій. Видано чергові випуски "Флора лишайників України" та "Флори мохів України, "Определитель лишайников России". Виявлені нові для України види лишайників та ліхенофільних грибів, мохоподібних, симбіотичних та вільноживучих аерофітних водоростей; вивчено біологію і поширення окремих видів спорових рослин. Наведено цілий ряд флористичних новинок для різних регіонів світу. Створено чек-лісти лишайників і ліхенофільних грибів України та Ізраїлю, грунтових водоростей України, зведено дані про ліхенофільні гриби України, складено списки видів мохоподібних України та створено бібліографії робіт бріологів. Проведена оцінка стану атмосферного повітря в містах та індустріальних регіонах України з допомогою ліхеноіндикаційного картування; проведена оцінка стану пралісів Східних Карпат за допомогою криптоіндикаційних показників.

Загальне поняття про лишайники як симбіотичне утворення. Лишайники являють собою своєрідну групу комплексних організмів, тіло яких завжди складається з двох компонентів - гриба та водорості. В основі біології лишайників лежить явище симбіозу - співжиття двох різних організмів. Сьогодні відомо більш як 20 000 лишайників.

Основні ознаки лишайників:

1. Специфічною ознакою лишайників є симбіотичне співжиття двох різних організмів - гетеротрофного гриба (мікобіонт) та автотрофної водорості (фікобіонт). Не всяке співжиття гриба та водорості утворює лишайник. Лишайникове співжиття повинно бути постійним та складене історично, а не випадковим і короткочасним. В природі бувають випадки коли гриб і водорость утворюють тимчасові змішані скупчення, але це ще не лишайник. В справжньому лишайнику гриб і водорость вступають в тісні взаємовідносини, грибний компонент оточує водорості і навіть може проникати в їх клітини.

2. Лишайники утворюють основні морфологічні типи, життєві форми, які не зустрічаються окремо поза тілом лишайника, тобто лишайники пройшли історичний довготривалий формоутворюючий процес на основі симбіозу, який привів до формування специфічних морфологічних форм зовнішньої та внутрішньої будови.

3. Лишайникам характерний особливий тип метаболізму.

4. Лишайники мають особливий біохімічний склад. В них утворюються вторинні продукти обміну - лишайникові речовини, що не зустрічаються в інших групах організмів.

5. Лишайники значно відрізняються своєю біологією: способами розмноження, повільним ростом, відношенням до екологічних умов і тд.

Отже, лишайники - це організми, тіло яких постійно складається з двох компонентів -

автотрофного фікобіонту та гетеротрофного мікобіонту, що утворюють єдине симбіотичне співжиття і відрізняються особливими морфологічними типами та особливими фізіолого-біохімічними процесами.

Всі рослини, що відносяться до лишайників поділяють на три не рівноцінні групи. Перша група - це клас сумчатих лишайників (містять в своєму таломі сумчаті гриби), друга не велика група - базидіальні лишайники (утворені базидіальними грубами) - дана група не відповідає всім вище переліченим ознакам лишайника. Існує і третя група лишайників, у яких плодові тіла з спорами не виявлені, тому їх місце в системі лишайників залишається невідомою. Їх об’єднують групу "Не справжніх лишайників".


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

81416. Социологические проблемы социального взаимодействия в социальной работе. Понятия: социальная структура, социальные изменения, конфликты интересов основных социальных групп 37.54 KB
  Понятия: социальная структура социальные изменения конфликты интересов основных социальных групп. Социальные изменения представляют собой смену состояний свойств и связей социальных систем. В соответствии со строением и главной характеристикой любой системы можно выделить следующие виды изменений вообще и социальных изменений в частности: Содержательные изменения Под содержанием в науке понимают совокупность элементов системы поэтому здесь речь идет об изменении элементов системы их возникновении исчезновении или изменении ими своих...
81417. Социология в теории социальной работы наука об обществе как целостной системе и об отдельных социаль 34.67 KB
  Социология в теории социальной работы наука об обществе как целостной системе и об отдельных социальных институтах рассматриваемых в их связи с общественным целым. Влияние социологии на социальную работу: использование результатов изучения социологами социальной структуры общества и других фундаментальных проблем социологического знания и практической деятельности применение этих данных в подготовке и переподготовке социальных работников анализ самой социальной работы сточки зрения участия в ней разных групп социальных работников...
81418. Социологические парадигмы в анализе социальной работы 38.2 KB
  Парадигма социальных фактов связана с именем Э. Парадигма понимания или социологии действия связана с именами М. Парадигма социального поведения представлена социальным бихевиоризмом Б. Парадигма социальноисторического детерминизма связана с именами К.
81419. Структурно-функциональные социологические парадигмы в анализе социальной работы 35.85 KB
  Основное внимание социологов данного направления сосредотачивается на исследовании того какой вклад различные части общества структуры вносят в интеграцию целостного социальной системы. Конфликтная модель общества Р. В результате обострение противоречий внутри общества может быть обусловлено рядом причин: диспропорция в распределении власти и отсутствие свободных каналов перераспределения власти. Суть его концепции в следующем: ав каждый момент общество переживает социальный конфликт социальный конфликт вездесущ; б любое общество...
81420. Парадигмы социального поведения при анализе социальной работы 39.02 KB
  Для социального бихевиоризма Скиннера сформировавшегося под влиянием воззрений представителей ортодоксального неопозитивизма и отчасти утилитаризма характерно отождествление механизмов коллективного поведения животных и людей которое рассматривается...
81421. Основные социологические теории и возможность их применения для анализа социальной работы 37.06 KB
  Понимание познание социального действия через его субъективный смысл который вкладывает в данное действие сам субъект. Суть использования понимания состоит в том чтобы поставить себя в положение других людей для того чтобы увидеть какое именно значение они придают своим действиям или каким целям по своему убеждению служат. Исследование значений человеческих поступков это в какойто степени просто развитие наших повседневных попыток понять действия множества различных окружающих нас людей. Действие которое соотносится с действиями...
81422. Конформация пептидных цепей в белках (вторичная и третичная структуры). Слабые внутримолекулярные взаимодействия в пептидной цепи; дисульфидные связи 108.54 KB
  Слабые внутримолекулярные взаимодействия в пептидной цепи; дисульфидные связи. βлисты складчатые слои несколько зигзагообразных полипептидных цепей в которых водородные связи образуются между относительно удалёнными друг от друга 0347 нм на аминокислотный остаток в первичной структуре аминокислотами или разными цепями белка а не близко расположенными как имеет место в αспирали. Стабильность вторичной структуры обеспечивается в основном водородными связями определенный вклад вносят и главновалентные связи пептидные и...
81423. Основы функционирования белков. Активный центр белков и его специфическое взаимодействие с лигандом как основа биологической функции всех белков. Комплементарность взаимодействия молекул белка с лигандом. Обратимость связывания 102.95 KB
  Активный центр белков и его специфическое взаимодействие с лигандом как основа биологической функции всех белков. Каждый индивидуальный белок имеющий уникальную первичную структуру и конформацию обладает и уникальной функцией отличающей его от остальных белков. Набор индивидуальных белков выполняет в клетке множество разнообразных и сложных функций.
81424. Доменная структура и её роль в функционировании белков. Яды и лекарства как ингибиторы белков 106.19 KB
  Яды и лекарства как ингибиторы белков. Некоторые яды попадая в организм человека прочно связываются с определёнными белками ингибируют их и тем самым вызывают нарушения биологических функций. Так лекарства назначаемые в дозах больших чем терапевтические могут действовать как яды т. вызывать серьёзные нарушения обмена веществ и функций организма а яды в микродозах часто используют как лекарственные препараты.