87260

Страхування від нещасних випадків в Україні

Курсовая

Налоговое регулирование и страхование

Це мета страхування — захист майнових інтересів фізичних і юридичних осіб. Указується на те, що захист забезпечується на випадок конкретних подій, перелік яких зафіксовано в чинному законодавстві або страхових полісах. Підкреслено джерела грошових коштів, що є ресурсами для страхових виплат.

Украинкский

2015-04-18

244.82 KB

1 чел.

Зміст

Вступ

І. Необхідність і значення страхування від нещасних випадків

1.1   Види страхування від нещасних випадків

1.2   Добровільне індивідуальне і колективне    страхування від нещасних випадків в Україні

ІІ. Оцінка стану страхування від нещасних випадків в Україні

      2.1 Суб’єкти та об’єкти страхування

      2.2 Характеристика обов’язкових видів страхування від нещасних випадків                         

ІІІ. Страхування від нещасних випадків за кордоном

      3.1 Ккомплексне страхування подорожуючих за кордон

      3.2 Добровільне медичне страхування для від’їжджаючих  за

      кордон.

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Страхування є насамперед системою економічних відносин між конкретними суб'єктами господарювання, де з одного боку виступають страхувальники, а з іншого — страховики. Важливою передумовою застосування страхування є майнова самостійність суб'єктів господарювання і їхня зацікавленість у переданні відповідальності за наслідки ризику спеціалізованим формуванням. Чим ця зацікавленість більша, тим і потреба у страхуванні вища. Саме в такій площині страхування розглядається у працях учених багатьох країн ринкової орієнтації. Поняття страхування є неповним і тоді, коли воно не передбачає превентивного спрямування захисту.

Офіційне тлумачення цього терміна в Україні наведено в Законі «Про страхування»: «Страхування — це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій)».

У Законі зафіксовані головні елементи, що формують поняття страхування. Це мета страхування — захист майнових інтересів фізичних і юридичних осіб. Указується на те, що захист забезпечується на випадок конкретних подій, перелік яких зафіксовано в чинному законодавстві або страхових полісах. Підкреслено джерела грошових коштів, що є ресурсами для страхових виплат.

З урахуванням вищесказаного провідні економісти нашої країни дають таке визначення поняття «страхування»:

Страхування — це економічні відносини, за яких страхувальник сплатою грошового внеску забезпечує собі чи третій особі в разі настання події, обумовленої договором або законом, суму виплати страховиком, який утримує певний обсяг відповідальності і для її забезпечення поповнює та ефективно розміщує резерви, здійснює превентивні заходи щодо зменшення ризику, у разі необхідності перестраховує частину останнього.

Зміст страхування, як і інших категорій, розкривається в його функціях. Радянські економісти, визначаючи функції страхування, виходили насамперед не із сутності самої категорії страхування, а вважали, що функції страхування «...є зовнішніми формами, які дозволяють виявити особливості страхування як ланки фінансової системи. Категорія фінансів виражає свою економічну сутність передусім через розподільну функцію. Ця функція знаходить конкретне, специфічне виявлення у функціях, притаманних страхуванню, — ризиковій, попереджувальній і заощаджувальній» (Страховое дело / Под ред. Л. Й. Рейтмана. — М.,1992.—С.17).

Теоретичні і практичні намагання розглядати страхування як вторинну категорію щодо фінансів (у їх вузькій інтерпретації) завдають шкоди розбудові господарського механізму, і особливо у зв'язку з поступовим переходом країни до ринкової економіки.

Інша ситуація створюється в ринковій економіці. Тут страхування переведено на комерційні засади. Воно стає важливим напрямком підприємницької діяльності. Страхування розглядається як окрема галузь (індустрія). Природно, що страхові компанії, як і інші підприємства, мають своє фінансове господарство, яке призначене для забезпечення статутної діяльності. У цій частині страхування входить до фінансів підприємств і галузей.

Обєкт – сутність страхування від нещасних випадків на транспорті в Україні, та за кордоном.

Предмет – характеристика, оцінка та види страхування від нещасних випадках в Україні та закордном 

Завдання- визначити необхідність і значення страхування від нещасних випадків в україні

І. Необхідність і значення страхування від нещасних випадків

Людям природно притаманне прагнення захиститися від небезпеки втрати життя, здоров'я, житла, харчів тощо. Потреба в захисті дуже близька до первинних (фізіологічних) запитів. Зі зростанням запитів людини ускладнюються й атрибути її безпеки.

Потенційна можливість настання стихійного лиха і нещасних випадків являє сутність ризику. Поняття «ризик» має кілька значень. Його часто ототожнюють з небезпекою, що загрожує тому чи іншому суб'єктові або об'єктові. Насправді не всяка небезпека може з погляду страхування розглядатись як ризик. До страхових ризиків відносять лише такі випадки небезпеки, появу яких можна прогнозувати й оцінювати на підставі історичного досвіду та за допомогою математичних і статистичних методів. Такий ризик має бути теоретично можливий, але його настання точно не визначене ні в часі, ні в просторі і не залежить від волевиявлення жодної зацікавленої особи.

Суспільне виробництво в цілому, і особливо кожне господарське формування, а також життєдіяльність практично кожної людини об'єктивно мають ризиковий характер, що породжує систему відносин між людьми з метою попередження, подолання, зменшення руйнівних наслідків стихійного лиха та нещасних випадків.

Спираючись на свій багатовіковий досвід, людство вживає дедалі ефективніших заходів із протистояння стихійним явищам. Підвищуються вимоги до будівництва об'єктів, застосовуються щоразу досконаліші інженерні конструкції, вогнетривкі та інші новітні ізоляційні матеріали, споруджуються греблі, пильна увага приділяється безпеці експлуатації транспортних засобів тощо.

Великі ризики зумовлюються також новими хворобами (наприклад, СНІД), епідеміями інфекційних захворювань, травматизмом на виробництві і в побуті. Не можна також не брати до уваги ризиків для юридичних і фізичних осіб, котрі породжуються зростанням злочинності, поширенням наркоманії та алкоголізму.

Отже, сумарний вплив ризиків досі не зменшується.

Це змушує весь світ активно шукати шляхів послаблення їх негативного впливу на життя людей.

За умов ризикового характеру функціонування будь-якого підприємства і не менш ризикового проживання кожної людини існує нагальна потреба попередження і відшкодування збитків, завданих стихійним лихом та нещасними випадками. Без її задоволення неможливо забезпечувати безперервність процесу виробництва матеріальних благ, підтримувати належний рівень життя людей. Відносини, що складаються в суспільстві з цього приводу, мають об'єктивний характер і в своїй сукупності формують зміст економічної категорії «страховий захист».

Специфіка цієї категорії зумовлена такими ознаками: випадковістю ризику; незвичайністю заподіяної шкоди; можливістю вираження шкоди в натуральній або грошовій формі; необхідністю попередження, подолання наслідків події і відшкодування завданих нею збитків. Сутність страхового захисту полягає в нагромадженні й витрачанні грошових та інших ресурсів для здійснення заходів з попередження, подолання або зменшення негативного впливу ризиків і відшкодування пов 'язаних з ними втрат,

В Україні за рахунок централізованих фондів і досі фінансуються витрати, пов'язані з запобіганням і ліквідацією повеней, зсувів, аварій на шахтах і т. ін. Держава, доки не розвинені інші форми захисту власності, змушена покривати зі свого бюджету витрати на відновлення пошкоджених чи знищених стихією або через збіг несприятливих обставин підприємств, доріг та інших об'єктів як виробничого, так і соціального призначення.

Страховому захисту досить довго значною мірою сприяв державний позичковий фонд. Особливо характерним це було для сільського господарства та інших галузей, підприємства яких отримували великі суми кредиту під сезонний розрив між витратами виробництва і доходами. На випадок різкого зниження виходу продукції через природні аномалії та з інших причин, не залежних від господарства, підприємствам надавалися тривалі (до 12 років) відстрочки у сплаті позик. Нерідко наприкінці відстрочки борги списувалися за рахунок бюджету.

Майже кожне міністерство чи відомство на випадок непередбачених обставин мало у своєму розпорядженні фонди фінансової підтримки підлеглих їм державних підприємств. Такі фонди створювалися шляхом відрахувань від прибутків підприємств. За рахунок відомчих фондів могла надаватися тимчасова фінансова допомога на поповнення нестачі оборотних засобів, що виникала, як правило, з не залежних від позичальника причин. Часто допомога надавалася на безповоротних засадах. Проте надання такої допомоги не регулювалося чіткими нормами. Тому нерідко кошти йшли на покриття й таких збитків, які зумовлювалися безгосподарністю у виробничих формуваннях, помилковими рішеннями вищестоящих організацій.

Централізовані кошти держави, а також фонди відомств становили в сукупності переважну частину ресурсів, що спрямовувалися на страховий захист.

Водночас із розширенням прав підприємств зростали можливості самострахування, для чого створювалися внутрішні натуральні та грошові резерви. Такі фонди дозволяють покривати шкоду, завдану дрібними ризиками.

Перевага самострахування полягає в тому, що воно дає змогу оперативно вирішити питання відшкодування невеликих збитків. Крім того, не потрібно платити на сторону страхові премії. А вони передбачають витрати не лише на відшкодування збитків, заподіяних стихійним лихом чи нещасним випадком, а й спрямовуються на покриття всіх витрат з утримання офісу на формування прибутку страховика.

Доходи від тимчасового інвестування вільних коштів цих резервів також залишаються юридичній чи фізичній особі, що організовує самострахування. Така особа завжди безпосередньо зацікавлена вжити заходів щодо зниження ризиків. До того ж витрати із власних (внутрішніх) резервів безпосередньо не залежать від наслідків ризиків на інших підприємствах.

Проте зазначені переваги децентралізованої форми нагромадження і використання резервних коштів виявляються лише в певних межах. Адже при самострахуванні практично немає розподілу наслідків ризику. Один великий (а нерідко і середній) ризик може призвести до необхідності ліквідувати підприємство. Самострахування вимагає відволікання значних ресурсів до резервів. Крім того, кошти цих фондів не зосереджуються на окремому рахунку в банку. Вони перебувають у господарському обороті і на момент, коли постане реальна потреба використати їх за цільовим призначенням, можуть бути в неліквідній формі. З викладених тут та інших міркувань цей канал формування коштів для страхового захисту об'єктивно не може посідати визначальне місце у структурі сукупного фонду страхового захисту.

Фінансування за рахунок централізованих фондів поширювалося на покриття втрат від ризиків лише підприємств державного сектора..

Кооперативні, громадські підприємства і населення вдавалися не лише до самострахування, а й організовували захист своїх матеріальних інтересів на випадок ризику за рахунок коштів фонду, що створювався методом страхування. Цим методом можна було нагромаджувати кошти не лише на захист майна, а й на вирішення низки соціальних питань (страхування на випадок постійної або тимчасової втрати працездатності, страхування на дожиття, довесільне страхування тощо). Проте відносно низький рівень доходів населення гальмував розвиток зазначених видів страхування.

Отже, оскільки у плановій централізованій економіці переважала державна форма власності, то й специфічні форми та методи її захисту відсунули страхування на другий план.

Зауважимо, що склад і структура фондів, призначених для страхового захисту, принципово змінюються в період поступового переходу до економіки ринкового типу. Адже процес роздержавлення власності вимагає відповідних змін і в її страховому захисті. Вони мають спрямовуватися на дедалі частіше прийняття рішень про страховий захист на рівні підприємства, розширення меж самофінансування.

На підприємствах доцільно мати фонд ризику. Чинне законодавство дозволяє доводити його розмір до 25% від суми статутного фонду. Важливо, щоб кошти фонду постійно перебували в ліквідній формі.

Тепер значно меншою мірою, ніж у минулі часи, використовуються централізовані грошові резерви держави на відновлення майна, знищеного або пошкодженого стихією чи іншим лихом. Тут позначаються і тимчасові фінансові труднощі держави. За значного дефіциту бюджету неможливо передбачити в ньому серйозні резерви.

Значно ослабла роль у страховому захисті і -позичкового фонду. Він перестав бути єдиним державним фондом. Перебудова банківської справи на комерційних засадах зумовила появу сотень відносно автономних позичкових фондів. На 1 січня 1998 року в Україні було 228 комерційних банків. Кожний із них володіє самостійними ресурсами. Банки здебільшого не в змозі і не мають економічного інтересу надавати тривалі (на кілька років) та ще й на безвідсоткових засадах відстрочки повернення позик. Не можуть розраховувати підприємства і на фінансову підтримку галузевих міністерств і відомств. Резервні фонди при цих органах ліквідовано.

Негативно позначилась на організації самострахування суб'єктів господарювання жорстка податкова політика. Переважна частина підприємств позбавлена через це можливості мати у своєму розпорядженні необхідні грошові резервні фонди.

Отже, можливості забезпечення страхового захисту за рахунок перелічених щойно джерел дуже обмежені. Це означає, що більше навантаження має надалі припадати на фонди, створювані методом страхування. Якщо до цього додати завдання з переорієнтації програми соціального захисту громадян (охорона здоров'я, пенсійне забезпечення, частково освіта) на страхові засади, як це зроблено в країнах з ринковою економікою.

Необхідність страхування випливає з права власності або володіння тим чи іншим об'єктом. Кожний індивідуальний або асоційований власник будинку, автомашини, а тим більше складного виробничого технологічного комплексу, зацікавлений у тому, щоб вкладені в цей об'єкт кошти не були втрачені через стихійне лихо, нещасний випадок, пограбування тощо.

Ще більший страховий інтерес мають фізичні (а нерідко і юридичні) особи в організації захисту на випадок втрати свого (або своїх працівників) життя чи здоров'я. Це гарантує отримання певних доходів у разі втрати годувальника, при тривалій або постійній втраті працездатності застрахованого, а також у разі настання інших, спеціально обумовлених подій. Очевидно, що страхові виплати не повинні перевищувати реально втрачених доходів страхувальника і його витрат на лікування, аби не стимулювати завищення необхідних термінів лікування.

У свою чергу, організації, які беруть на себе ризики, як і будь-яка інша комерційна структура, мають інтерес отримати прибуток. Ідеться про загальну масу прибутку, тобто з урахуванням і наслідків інвестиційної діяльності.

1.1   Види страхування від нещасних випадків

Об'єктом страхового захисту при страхуванні від нещасних випадків є майнові інтереси застрахованої особи, які пов'язані з тимчасовим або постійним зниженням доходу або додатковими втратами із-за смерті застрахованого унаслідок нещасного випадку.

Нещасний випадок — це раптове, короткочасне, непередбачене і незалежне від волі застрахованої особи подія, яка привела до травми, інвалідності або іншого розладу здоров'я.

Страхування від нещасних випадків — це ризикове страхування, яке на відміну від накопичувального довгострокового страхування життя, передбачає виплату страхової суми лише при настанні страхового випадку (у повному розмірі або певній її частині). Виплати страхової суми або повернення сплачених внесків після закінчення терміну дії договору страхування не передбачаються.

По видах страхування від нещасних випадків ділиться на:

індивідуальне — в даному випадку страхувальником є фізична особа, яка укладає договір відносно самого себе або іншої фізичної особи;

колективне — якщо страхувальником є юридична особа (підприємство або організація), яка укладає договір страхування на користь своїх працівників. Сплата страхових платежів здійснюється за рахунок організацій, з якими застраховані знаходяться в трудових або інших передбачених законом стосунках. Відповідно до закону України "Про страхування" страхування від нещасних випадків може мати обов'язкову або добровільну форму.

Обов'язкові види страхування вводяться законами України. З метою захисту інтересів не лише окремих страхувальників, а і всього суспільства в цілому здійснюється обов'язкове страхування в порядку і за умовами, які їх затверджує Кабінет міністрів України.

Добровільне страхування здійснюється на підставі договору між страхувальником і страховиком. Умови і порядок проведення страхування визначаються правилами, які встановлюються страховиком самостійно, але з врахуванням чинного законодавства. Договір полягає на підставі письмової заяви клієнта про страхування від нещасного випадку. Критерії відбору нещасних випадків: суб'єктивний ризик, професія, вік і ін.

Основним критерієм тарифікації в страхуванні від нещасних випадків є професія. Інші критерії тарифікації, використовувані більшістю страхових компаній, доповнюють його. Це заняття спортом, водіння мотоцикла і так далі. Кожна страхова компанія складає на основі класу риски список професій, що представляють особливу небезпеку по відношенню до вірогідності нещасних випадків. Деякі види професійної діяльності не приймаються до забезпечення. До них відносяться підривники, артисти цирку, водолази, мінери.

Ризик нещасного випадку збільшується разом з віком, в основному із-за втрати рефлексів і рухливості і, що є найбільш важливим, при настанні страхового випадку процес відновлення триває набагато довше. Позитивний чинник тут в тому, що більш старшому віку відповідають велика обережність і менша схильність ризику. Страхові компанії схильні визначати як норму прийняття риски граничний вік страхувальника не вище 65 років.

Про настання страхового випадку страхувальник або застрахований повідомляє страховика, як тільки це стане можливим, але не пізніше за один рік з дня настання страхового випадку. Термін виплати страхової суми обумовлюється правилами (умовами) страхування. Найчастіше це — шестиденний або семиденний термін. Страхова виплата унаслідок смерті застрахованого унаслідок нещасного випадку здійснюється у розмірі 100 % страхової суми.

При травмуванні застрахованої особи унаслідок нещасного випадку виплата проводиться в процентному відношенні відповідно таблиці розмірів страхових виплат. Страхова виплата у розмірі 100%, відповідно вказаній таблиці, проводиться в деяких випадках при пошкодженні нервової системи, спинного мозку, очей, органів травлення, яке привело до тяжких наслідків, і при ампутації верхньої кінцівки або кисті або всієї нижньої кінцівки.

Крім того, певний відсоток страхової суми виплачується при тимчасовій непрацездатності застрахованого. Під непрацездатністю мають на увазі неможливість продовжувати професійну діяльність або виконувати звичайні обов'язки впродовж певного періоду часу.



1.2 Добровільне індивідуальне і колективне   страхування від нещасних випадків в Україні

Добровільне індивідуальне і колективне страхування від нещасних випадків

Основною метою добровільного страхування від нещасних випадків є відшкодування збитків, нанесених життю і здоров’ю застрахованого внаслідок нещасного випадку, що не може бути відшкодовано за обов’язковими видами особистого страхування від нещасних випадків.

В Україні добровільне страхування від нещасних випадків на підставі своїх індивідуальних умов та правил страхування здійснює більшість страхових компаній, занесених до Державного реєстру страховиків. Розглянемо основи проведення добровільного страхування від нещасних випадків з урахуванням досвіду Національної акціонерної страхової компанії (НАСК) «Оранта», яка здійснює цей вид страхування близько 80 років і пройшла всі етапи його становлення і розвитку. До речі, її досвід запозичили й багато молодих страховиків. При цьому слід зазначити, що лише за часи незалежності в Україні умови страхування від нещасних випадків змінювалися кілька разів. Це було віддзеркаленням як змін законодавчої бази, так і реального стану економіки та інфляційних процесів, що відбувалися в державі. Зниження рівня інфляції, стабілізація економіки, запровадження нової грошової одиниці гривні та прийняття низки законодавчих актів зумовило нові зміни в проведенні добровільного страхування від нещасних випадків.

Тепер добровільне страхування громадян від нещасних випадків здійснюється на підставі умов та правил, що враховують особливості як індивідуального страхування громадян, так і колективного страхування працівників від нещасних випадків за рахунок коштів підприємств. Особливі умови можуть застосовуватися в разі страхування дітей шкільного віку та учнів спеціалізованих навчальних закладів на випадок травми внаслідок нещасного випадку, а також військовослужбовців. Вони відбивають особливості ризику цих категорій застрахованих.

Страхувальниками можуть бути як юридичні особи, так і дієздатні громадяни, котрі уклали зі страховиками договори страхування. Страхувальники можуть укладати зі страховиками договори про страхування від нещасних випадків третіх осіб (застрахованих осіб), які можуть набувати прав та обов’язків страхувальника згідно з договором страхування. Одночасно страхувальники мають право при укладанні договорів страхування призначати громадян або юридичних осіб для отримання страхових сум, а також замінювати їх до настання страхового випадку.

Важливими умовами страхування громадян від нещасних випадків є:

− обмеження терміну страхування;

− обмеження віку страхувальників;

− обмеження обсягу страхової відповідальності, обумовленої наслідками нещасних випадків, які сталися із застрахованим у період дії договору;

− настання нещасного випадку в період дії договору страхування, зміст якого обумовлений діючими правилами страхування (виплати здійснюються за його наслідки, а не за фактом нещасного випадку);

− пропорційний розмір виплати страхової суми залежно від ступеня втрати здоров’я, працездатності або часу лікування;

− обумовлений перелік документів, що підтверджують настання страхового випадку;

− обумовлений термін виплати страхової суми;

− визначення трирічного строку давності з дня прийняття страховиком рішення про страхову виплату або відмову у виплаті для звернення страхувальника з приводу виплати страхової суми за втрату здоров’я внаслідок нещасного випадку.

Страхові випадки. До страхових випадків відносяться: смерть застрахованого внаслідок нещасного випадку, травмування застрахованої особи внаслідок нещасного випадку. При цьому нещасний випадок тлумачиться як несподівана непередбачувана подія, що фактично відбулася і призвела до фізичного ушкодження або внаслідок якої настав розлад здоров’я або смерть застрахованого і яка підтверджена медичним закладом

Обмеження страхування. Не можуть бути застрахованими особи, що визнані в установленому порядку недієздатними, інваліди І та непрацюючі інваліди ІІ групи, а також хворі на тяжкі нервові та психічні захворювання і СНІД. Є вікові обмеження.

Правила страхування також обумовлюють випадки, що не належать до страхових. Це, зокрема, стосується травмування застрахованого у зв’язку із вчиненням ним дій, у яких слідчими органами або судом установлені ознаки умисного злочину, або травмування застрахованого, причиною якого стали його дії, пов’язані з керуванням транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп’яніння; травми або смерть, пов’язані з умисним заподіянням собі тілесних пошкоджень, та інші.


ІІ. Оцінка стану страхування від нещасних випадків в Україні

Транспортна галузь має велике соціальне й економічне значення в сучасному світі, але також вона є зоною постійної підвищеної небезпеки, де непередбачувані та негативні події з водіями та пасажирами відбуваються, на жаль, майже щоденно.

Однак від фінансових наслідків таких подій все ж можна себе вберегти. Ми пропонуємо програму обов’язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті.

Мета страхування – відшкодування збитку, завданого життю та здоров’ю застрахованої особи внаслідок нещасного випадку на транспорті (ДТП, ПДТЛ тощо).

Страхування проводиться на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 14 серпня 1996 р. №959 «Про затвердження Положення про обов’язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті» (далі – Положення).

Згідно з цим Положенням обов’язково мають бути застраховані:

Пасажири залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного та електротранспорту, крім внутрішнього міського, під час поїздки або перебування на вокзалі, в порту, на станції, пристані;

Працівники транспортних підприємств незалежно від форм власності та видів діяльності, що безпосередньо зайняті на транспортних перевезеннях, а саме:

  1.  водії автомобільного транспорту;
  2.  машиністи та помічники машиністів поїздів (електровозів, тепловозів, дизель-поїздів), водії дрезин та інших одиниць рухомого складу;
  3.  провідники пасажирських вагонів, начальники (бригадири) поїздів, працівники вагонів-ресторанів;
  4.  потягові електромонтери, механіки (начальники) рефрижераторних секцій (потягів);
  5.  машиністи поїздів метрополітену;
  6.  кондуктори;
  7.  працівники бригад медичної допомоги.

Страховими випадками є тимчасова втрата застрахованим працездатності, отримання застрахованим травми (та присвоєння йому інвалідності), загибель або смерть застрахованого внаслідок нещасного випадку на транспорті.

Страхова сума – 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (51 000 грн.) на кожну Застраховану особу.

Страхування водіїв проводиться юридичними особами або фізичними особами-підприємцями, які знаходяться з водіями в трудових відносинах. Кожному водію за бажанням Страхувальника видається страховий поліс, або укладається один загальний договір на страхування. В ньому вказаний перелік застрахованих осіб – водіїв.

Страховий тариф залежить:

від категорії працівників транспортних підприємств;

стажу роботи в цій галузі та визначається в розмірі до 1% від страхової суми на кожну Застраховану особу.

Страхування пасажирів проводить перевізник, який для цього (згідно з Положенням) повинен укласти договір доручення зі страхувальником, стати його страховим агентом.

Страховий платіж включається до вартості квитка, утримується з пасажира перевізником (транспортною організацією) та складає від 1,5 до 3% від вартості проїзду. Тому, коли пасажир купляє квиток або організація оплачує проїзд цього пасажира, крім права проїзду, пасажир отримує страховий захист. Пільгові пасажири автоматично отримують перше й друге без оплати.

Приблизні тарифи страхування від нещасних випадків 
(
 у % до страхової суми 

Група ризику професії 

Час дії страхового захисту 

24 години на добу 

У період перебування на роботі, 1 ч. у дорозі до місця роботи, 1 ч. в дорозі з місця роботи 

У період перебування на роботі 

0,52 

0,45 

0,39 

0,65 

0,59 

0,52 

1,04 

0,98 

0,91 

1,56 

1,5 

1,43 


2.1 Суб’єкти та об’єкти страхування 

Таблиця 1. Рівень виплат страховими компаніями в країнах СНД і Балтії, %

Країна

Відсотки

Україна

14,9

Казахстан

16,2

Молдова

30,0

Білорусь

43,2

Литва

45,2

Росія

53,6

Естонія

54,4

Таблиця 2. Рівень виплат з ризикових видів страхування в окремих розвинутих країнах і в Україні, 2013 р.

Країна

Відсотки

Швеція

87,4

Фінляндія

77,2

Німеччина

66,7

Чехія

46,8

Угорщина

46,7

Україна

28,2

.

Компанії — лідери на класичному ринку страхових послуг

Таблиця 1. Компанії — лідери на класичному ринку страхових послуг, 2013 р

Страхові компанії

Обсяги страхових платежів, млн грн

Частка перестрахування у страхових Платежах, %

"Оранта"

248,6

14,2

"ІНГО Україна"

153,2

26,5

"Гарант-Авто"

147,8

30,7

"Еталон"

139,3

27,9

"АСКА"

119,9

41,3

"Страхова група TAC"

104,2

13,6

"Кредо-Класик"

100,1

31,7

"Універсальна" —.-

97,9

30,0

1 "Українська пожежно-страхова компанія"

76,6

27,7

"ПЗУ Україна"

72,8

40,7

"ІФД Капітал Страхування"

57,6

55,6

"Європейський страховий альянс"

50,1

27,4

"ПРОСТО-Страхування"

49,6

36,5

"Алькона"

48,9

63,4

"Інкомстрах"

46,1

10,8

"Веско"

44,8

47,3

   У країнах з ринковою економікою страхові компанії виступають одними з найбільших інституційних інвесторів. Спеціалізовані небанківські фінансово-кредитні установи, у тому числі страхові компанії, акумулюють значні за обсягом фінансові ресурси населення та суб'єктів господарювання на достатньо тривалий період, що дозволяє здійснювати їм довгострокові інвестиції. Так, наприкінці 2013 р. сумарні активи страхової галузі становили 22,6 трлн. дол. США або близько 12 % світового обсягу фінансових активів (рис. 1)

(рис. 1) Сумарні активи найбільших інституційних інвесторів на кінець 2013р.

Варто зазначити, що на чотирьох найбільших національних страхових ринках ( США, Японія, Великобританії, Франції) зосереджено більше ніж 60 % або 14,3 трлн. дол. США світового обсягу страхових активів (рис. 2). Найбільший обсяг активів (394 млд. дол. США) страхових компаній з числа ринків, що розвиваються належить Китаю, для якого характерне стрімке нарощення обсягів страхових операцій та активне розміщення акумульованих резервів на фінансових ринках багатьох країн світу.

(рис. 2). Географія активів страхових компаній станом на кінець 2013 р.

Світова фінансова криза 2012–2013 рр. та її наслідки змусили страховиків змінити підхід до інвестиційної діяльності. Проявами нестабільності на світових фінансових ринках стало рекордне падіння доходності облігацій навіть у таких традиційно стабільних країнах, як Німеччина та США. Беручи до уваги негативні наслідки фінансової кризи, на сучасному етапі розвитку страховики використовують консервативний підхід у виборі типу інвестиційної політики. Фахівці Swiss Re акцентують увагу на тому, що надінвестування в низько ризикові та низько доходні цінні папери суттєво зменшує інвестиційні доходи страховиків.

Дані рисунку 3 свідчать, що до пріоритетних напрямків вкладання грошових коштів страхових компаній є цінні папери, а саме державні та муніципальні облігації, казначейські векселя, корпоративні облігації, іменні облігації, депозитні сертифікати, акції та ін. Незважаючи на національні особливості розміщення активів страховиків, можна виділити кілька ключових закономірностей їхнього інвестування:

  1.  страхові компанії з ризикового страхування у більшій мірі утримують свої вільні грошові кошти в ліквідних активах, а саме в готівці або акціях;
  2.  для компаній зі страхування життя характерним в основному є надання позик та вкладання коштів у фінансові інструменти з фіксованою доходністю, а саме різного виду облігації.

Оскільки ануїтетні виплати по борговим зобов'язанням страховика можуть бути синхронізовані зі сплатою регулярних платежів по облігаціям.

(рис. 3). Структура розміщення активі страхових компаній США, Японія, Німеччина.

 З рисунку 3 видно, що основною сферою інвестиційних інтересів страхових компаній є інструменти з фіксованою доходністю, які в основному представлені облігаціями. Вкладання коштів у боргові зобов'язання дозволяє страховикам розробляти довгострокові інвестиційні стратегії з високою ймовірністю отримання прогнозованої доходності.

У США компанії зі страхування життя 54 % своїх страхових резервів розміщують у корпоративних облігаціях та 16 % – у держаних та муніципальних облігаціях. У Німеччині частка облігацій та інших цінних паперів з фіксованою доходністю у структурі інвестиційного портфелю страховиків знаходиться у межах 30%

Достатньо широко розповсюдження серед компаній з ризикового страхування набула практика придбання акцій. Акції є більш ризикованим фінансовим інструментом, які дають можливість отримати доходність у декілька разів більшу, ніж за облігаціями та векселями. У Японії 24 % коштів компаній з ризикового страхування направлено на придбання акцій, у той час у США – 18 %.

Рекордне падіння цін на акції у 2000 р. у зв'язку з терактом 11 вересня змусило страховиків віддавати перевагу менш ризиковим цінним паперам, а саме облігаціям (рис. 4). Дані рисунку наочно демонструють, що в періоди економічного піднесення європейські страхові компанії утримують більше ніж 35 % своїх резервів у акціях, у той час як частка облігацій та інших цінних паперів з фіксованою доходністю зменшується.

(рис. 4). Питома вага акції, облігацій та інших цінних паперів у структурі європейських страхових компаній за період з 2012 – 2013рр.

Приймаючи рішення про інвестування грошових коштів, страховик повинен оцінити можливі ризики та надходження від вкладання у визначені види активів. Страховики з достатнім обсягом капіталу та схильністю до ризикових операцій мають широкий спектр фінансових інструментів з різними рівнями доходності (табл. 1).


Вид активу

Поточна доходність, %

Середнє значення кредитного рейтингу

Облігації з фіксованою доходністю (ING США)

2,6

Aa1 / Aa2

Міжнародні облігації

2,2

Aa1 / Aa2

Муніципальні облігації (США)

2,4

Aa2 / Aa3

Високодохідна позика (США)

8,2

B1 / B2

Облігації країн, що розвиваються

5,6

Baa3 / BB+

Позики компаніям з високою часткою залученого капіталу

6,8

B1 (B+)

Привілейовані акції

7,4

-

Аналіз рівнів доходності фінансових інструментів підтвердив, що найбільш ризиковим є вкладання акумульованих страховиком коштів у високодохідні облігації. У той же час інвестор розраховує на отримання потенційно вищої доходності.


2.2 Характеристика обов’язкових видів страхування від нещасних випадків                         

 До складу обов'язкового страхування українським законодавством  віднесено:

1) медичне страхування;

2) особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини при виконанні ними службових обов'язків;

3) особисте страхування працівників відомчої (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд);

4) страхування спортсменів вищих категорій;

5) страхування життя і здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини;

6) особисте страхування від нещасних випадків на транспорті;

7) авіаційне страхування цивільної авіації;

8) страхування відповідальності морського перевізника та виконавця робіт, пов'язаних із обслуговуванням морського транспорту, щодо відшкодування збитків, завданих пасажирам, багажу, пошті, вантажу, іншим користувачам морського транспорту та третім особам;9) страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів;

10) страхування засобів водного транспорту;

11) страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності;

12) страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту (порядок та умови цього страхування визначаються спеціальним законом України);

13) страхування працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України), які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади;

14) страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно пожежами та аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибу-хонебезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру;

15) страхування цивільної відповідальності інвестора, в тому числі за шкоду, заподіяну довкіллю, здоров'ю людей, за угодою про розподіл продукції, якщо інше не передбачено такою угодою;

16) страхування майнових ризиків за угодою про розподіл продукції у випадках, передбачених Законом України "Про угоди про розподіл продукції";

17) страхування фінансової відповідальності, життя і здоров'я тимчасового адміністратора та ліквідатора фінансової установи;

18) страхування майнових ризиків при промисловій розробці родовищ нафти і газу у випадках, передбачених Законом України "Про нафту і газ";

Усі види страхування, що не ввійшли до цього переліку, вважаються добровільними. Міжнародне право і право більшості держав світу пов'язують впровадження окремих видів обов'язкового страхування з необхідністю захисту інтересів третіх осіб у разі, коли їм завдано шкоди. Тому обов'язкова форма страхування найбільш поширена у, страхуванні відповідальності, а конкретніше - у страхуванні відповідальності власників джерел підвищеної небезпеки. А особисте і майнове страхування провадяться, як правило, у добровільній формі.

ІІІ. Страхування від нещасних випадків за кордоном

Страховим випадком є будь-яка раптова або несподівана подія, що відбулася з застрахованим та спричинила смерть, тілесні ушкодження, травми або розлад здоров'я застрахованої особи.

При страхуванні від нещасних випадків від'їжджаючих за кордон не вважаються страховими:

1) випадки, пов'язані з діями застрахованого, в яких правоохоронними органами встановлено склад злочину;

2) отруєння алкоголем, наркотиками, токсичними речовинами;

3) дії, що спричинили нещасний випадок, у зв'язку з виконанням їх (дій) у стані погіршеного психічного стану, зумовленого вживанням алкоголю, наркотиків, токсичних речовин;

4) навмисне заподіяння застрахованим собі тілесних ушкоджень;

5) самогубство або наслідки, спричинені спробою вчинити самогубство;

6) керування транспортними засобами або передача керування іншій особі, якщо застрахований або інша особа перебували в стані сп'яніння (алкогольного, наркотичного, токсичного);

7) наслідки, спричинені виконанням застрахованим будь-якої небезпечної роботи, пов'язаної з будь-якою справою, ремеслом чи професією, роботою за наймом, автогонками, аматорським чи професійним спортом, у тому числі альпінізмом, стрибками у воду з трампліна, підводним плаванням, спуском в печери, польотів, за винятком тих, коли застрахований є пасажиром, що оплатив проїзд регулярним авіарейсом чи ліцензованим чартерним рейсом за встановленим маршрутом, якщо додатковий ризик не було оплачено додатковою страховою премією;

8) випадки, спричинені форс-мажорними обставинами (війни, воєнні дії, акти громадянської непокори, прямий вплив радіації).

Страховик звільняється від розгляду та відшкодування:

o моральних збитків;

o збитків, спричинених професійною помилкою лікаря чи іншою особою, що надавала послуги застрахованій особі;

o збитків, заподіяних майну застрахованої особи;

o додаткових затрат на медичні послуги, що перевищують звичайну вартість медичних та інших послуг у цій країні.


      3.1 Ккомплексне страхування подорожуючих за кордон

Договір страхування можуть укласти: юридичні особи незалежно від форм власності на користь своїх співробітників віком до 80 років, дієздатні фізичні особи на свою користь або на користь будь-якої фізичної особи віком від 1 до 75 років;

Строк дії договору страхування - від 1 до 365 днів залежно від тривалості поїздки.

Розмір страхової суми обумовлюється при укладенні договору страхування й може становити від 10 тис. до 50 тис. доларів США /Євро (залежно від території дії Договору).

За бажанням Страхувальника можливий варіант безлімітного покриття.

Розмір страхового платежу залежить від: 
- обраної програми страхування; 

- розміру страхової суми; 

- строку й території дії договору страхування; 

- віку Застрахованої особи; 

- кількості осіб, застрахованих за одним договором страхування; 

- мети поїздки (відпочинок, робота за наймом, заняття спортом тощо)

Страхові випадки: 

- раптова хвороба; 

- нещасний випадок; 

- неможливість здійснення туристичної поїздки; 

- пошкодження або викрадення багажу; 

- інші непередбачені випадки під час поїздки.

Територія дії Договору страхування визначається за бажанням Страхувальника: 
- країни СНД, Балтії, Європи, Туреччина, Кіпр, Ізраїль, Єгипет, Туніс й ОАЕ;
 
- увесь світ.

Договори страхування можуть укладатися для здійснення багаторазових та одноразових поїздок.

Програми страхування включають наступні опції (на вибір Страхувальника):

Опції страхування

 Програми страхування

А

 

В

 

C

 

Стаціонарне лікування

так

так

так

Амбулаторне лікування

так

так

так

Невідкладна  допомога

так

так

так

Стоматологія (при виникненні гострого зубного болю та усуненні наслідків нещасного випадку)

так

 

так

 

так

 

Невідкладна акушерська допомога до 29-го тижня вагітності

так

так

так

Медичне транспортування

так

так

так

Репатріація останків 

так

так

так

Позапланове повернення через розлад здоров’я

так

так

так

Телефонні переговори

так

 

так

 

так

 

Повернення додому неповнолітніх дітей, які подорожують разом з Застрахованою особою

так

так

Відвідування членом сім’ї

так

так

Позапланове повернення за сімейними обставинами

так

так

Проїзд працівника, який заміщує Застраховану особу

так

так

Втрата документів

так

 

Багаж

Відшкодування у разі затримки багажу

так

 

Відшкодування у разі втрати багажу

так

 

Юридична допомога

Витрати на адвоката

так

 

Внесення застави

так

 

Відкладення рейсу

так

 

Спеціальні програми страхування:

Програма "Active" - для осіб, які під час подорожі за межами України займатимуться активним відпочинком (любительським спортом). Програма може включати набір послуг А, В або С.

Програма "Sport" - для осіб, які під час подорожі за межами України професійно займатимуться спортом (спортивною діяльністю, пов'язаною з інтенсивним учбово-тренувальним процесом, який спрямований на досягнення максимальних, рекордних спортивних результатів). Програма може включати набір послуг А, В або С.

Програма «Многоразові подорожі» (Multiple Trips) – для тих, хто здійснює декілька поїздок за кордон на протязі певного періоду, зокрема, для власників мультівізи. Програма може включати набір послуг А, В або С.

Додаткові програми для тих, хто подорожує за кордон:

"Страхування від нещасного випадку осіб, які здійснюють закордонні подорожі" – це страховий захист на випадок смерті або розладу здоров’я внаслідок настання нещасного випадку.

"Додаткове медичне страхування тих, хто подорожує" передбачає завершення в Україні курсу лікування, розпочатого за кордоном.

"Страхування ризику неможливості здійснення закордонної подорожі" внаслідок раптового захворювання застрахованої особи або її близьких родичів, пошкодження його майна в результаті пожежі, стихійних лих, аварії систем водопостачання й інших подій, передбачених договором страхування.

"Страхування відповідальності перед третіми особами" на випадок виникнення у Застрахованого зобов'язань відшкодувати з чинним законодавством країни перебування шкоду, заподіяну Страхувальником третім особам.


3.2 Добровільне медичне страхування для від’їжджаючих  за

кордон

Добровільне медичне страхування, як важливий елемент страхової медицини, забезпечує право кожного громадянина на одержання медичної допомоги. Соціально-економічне значення добровільного медичного страхування полягає в тому, що воно доповнює гарантії, надані в рамках соціального забезпечення і соціального страхування, до максимально можливих у сучасних умовах стандартів (оплата дорогих видів лікування і діагностики; застосування найбільш сучасних медичних технологій; забезпечення комфортних умов лікування тощо).

В Україні в 2001 році цей вид страхування здійснювали 79 страховика, які одержали 56617,2 тис. грн. страхових платежів, у т. ч. 32915,9 тис. грн. від страхувальників - громадян.

Страхові платежі, передані в перестрахування, у 2013 році склали 1411,3 тис. грн., у яких брали участь 12 страховиків.

Страхові виплати в 2013 році склали 37 092,5 тис. грн., у яких брали участь 63 страховика Максимальний розмір страхових виплат, здійснений одним страховиком склав 5561,1 тис. грн. або 14,9% по виду.

Максимальна кількість договорів страхування, укладених протягом звітного періоду, з розрахунку на один страховика - 168 345, що складає 4,7% від загальної кількості укладених договорів по цьому виді страхування.

Кількість діючих договорів страхування в 2013 році склало 3 573 256, у т.ч. за рахунок страхувальників громадян 2198 055.

По обсягах отриманих страхових платежів страховики представлені різними групами. Найбільший показник страхових платежів складає 9 068,6 тис. грн., а середній по виду 716,67 тис. грн.

Серед переваг щодо отримання медичної допомоги (медичних послуг) перед державними і приватними системами медичної допомоги, а також відомчою медициною можна виділити наступне:

а) забезпечення більшої доступності, якості і повноти щодо задоволення різноманітних потреб населення в наданні медичних послуг, що є ефективнішою формою порівняно з державним фінансуванням системи охорони здоров'я;

б) у разі порушення лікувально-профілактичним закладом стандартів медичних послуг страхова компанія може частково або повністю не оплачувати вартість таких послуг;

в) ніяких фінансових розрахунків у лікарні застрахованій особі робити не потрібно, бо з медичною установою за фактом надання застрахованій особі медичної допомоги (медичних послуг) розраховується страхова компанія.

Основна мета добровільного медичне страхування - це гарантувати громадянам (застрахованим особам) при виникненні страхового випадку оплату вартості медичної допомоги (медичних послуг) за рахунок коштів страхових резервів, а також фінансувати профілактичні заходи.

Виходячи із загальної мети добровільного медичне страхування, можна виділити декілька задач:

  1.  охорона здоров'я населення;
  2.  забезпечення відтворення населення;
  3.  розвиток сфери медичного обслуговування;
  4.  фінансування системи охорони здоров'я, поліпшення її матеріальної бази;
  5.  перерозподіл коштів, що йдуть на оплату медичних послуг між різними групами населення.

Особливості добровільного медичного страхування (ДМС):

1. ДМС є частиною особистого страхування;

2. ДМС є важливим ринковим компонентом та ефективним доповненням до системи соціального забезпечення, в т. ч. обов'язкового загальнодержавного медичного страхування;

3. У ДМС застосовується принцип страхової солідарності, який визначається тим, що застрахована особа отримує ті види медичної допомоги та у тих розмірах, за які було сплачено страховий платіж;

4. Програми ДМС можуть обиратися за бажанням страхувальника та реалізують потреби кожного окремого громадянина, що передбачає для нього:

а) економічний наслідок - відшкодування витрат, пов'язаних з лікуванням, відновленням здоров'я;

б) медико-реабілітаційні наслідки: амбулаторне або стаціонарне лікування, стоматологічне обслуговування, спеціалізовану діагностику захворювань, придбання лік, відвідування лікарів-фахівців, протезування, придбання окулярів або контактних лінз, витрати, пов'язані з вагітністю та пологами тощо.

Концепція розвитку системи добровільного медичного страхування в Україні вимагає для своєї реалізації істотного вдосконалення нормативно-методичної бази. Робота в цьому напрямку може будуватися поетапно, поєднуючи зусилля всіх зацікавлених структур: органів державної влади, страхових організацій та медичних установ.

Необхідним вважається також проведення ряду заходів організаційного характеру, у тому числі, прийняття нормативно-правових актів, які б забезпечили рішення наступних найбільш важливих проблем:

1. Забезпечення конкурентного середовища на ринку медичних послуг у разі прийняття законодавчих актів з питань обов'язкового соціального медичного страхування;

2. Створення умов розвитку ДМС в якості ефективного доповнення до обов'язкового соціального медичного страхування, яке б забезпечувало покриття витрат за надання медичної допомоги, понад або в межах обсягу і рівня, визначених програмами обов'язкового соціального медичного страхування;

3. Здійснення оподаткування сукупного доходу громадян у разі отримання страхових виплат за договорами ДМС відповідно до бази та ставок, які передбачені до обов'язкового соціального медичного страхування;

4. Посилення зацікавленості роботодавців у турботі про збереження здоров'я своїх працівників шляхом встановлення економічних стимулів щодо коштів, які направлятимуться підприємствами на ДМС;

5. Законодавче врегулювання питання щодо можливості юридичними особами (роботодавцями) включення витрат на сплату страхових платежів за договорами ДМС своїх працівників до складу собівартості продукції;

6. Підвищення надійності страхових організацій, що працюватимуть у системі ДМС, шляхом встановлення вимог до їхнього ліцензування відповідно до чітко встановлених критеріїв;

7. Забезпечення надходження коштів у систему ДМС, підвищення зацікавленості медичних установ, роботодавців і громадян шляхом створення уніфікованої оптимальної системи класифікації та ціноутворення на медичні послуги;

8. Забезпечення контролю за використанням єдиних стандартів усіма медичними установами, що працюють у системі ДМС, незалежно від їхньої відомчої підпорядкованості та організаційно-правової форми.


Висновок

Отже, оскільки починаючи з 2001 року Україна подолала значний шлях, створюючи цю систему, то злиття фонду страхування від нещасних випадків з іншими установами може призвести до обмеження досягнутого рівня соціального партнерства. Зарубіжні колеги настійливо рекомендують, що при будь-якій реорганізації соціального страхування, необхідно забезпечити функціонування незалежного правління, яке має бути наділеним повноваженнями для вирішення питань бюджету, тарифів та профілактичної  політики.

Страхування від нещасних випадків повинне організовувати та фінансувати комплексне лікування та реабілітаційні процеси. Головна мета полягає не у виплаті страхової компенсації, а поверненні постраждалих внаслідок нещасних випадків та  профзахворювань до роботи, відновленні їх працездатності усіма відповідними засобами. Цей підхід є унікальним, і не притаманним іншим напрямкам соціального страхування.

Страхування від нещасних випадків не може виконувати свої правові завдання в сфері профілактики, реабілітації та страхових виплат в разі державного регулювання соціальних бюджетів. Натомість, доходи та витрати повинні бути збалансовані відповідно до фактичних вимог, а їх контроль має забезпечуватися соціальними партнерами.

Відповідно до Закону України "Про охорону праці" усі працівники підлягають обов'язковому соціальному страхуванню власником підприємства, організації та установи незалежно від форм власності та видів їх діяльності від нещасних випадків і професійних захворювань. У разі ушкодження їх здоров'я власник зобов'язаний відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.

Сучасна економічна криза, скорочення обсягів виробництва, погіршення умов праці неодмінно призводить до збільшення порушень нормативів з охорони праці та зростання кількості нещасних випадків на виробництві й професійної захворюваності. У нашій країні досі не створено системи медичної, професійної та соціальної реабілітації постражда-лих від нещасного випадку на виробництві. Нема механізму для відшкодування збитків постраждалим у разі фінансової неспроможності, банкрутства чи ліквідації їхніх підприємств. Розв'язати ці проблеми можливо лише шляхом створення системи соціального страхування від нещасних випадків, передбаченої Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (Урядовий кур'єр. — 1998. - 19 лютого) та Законом України від 23 вересня 1999 р. "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".


Список використаної літератури

1. Алєксєєв І. Страхові послуги: Навчальний посібник / І. Алєксєєв, І. Кондрат, Н.Ярошевич. – Львів: Вид-во Національного ун-у «Львівська політехніка», 2006. – 203 с.

2. Базилевич В.Д. Страхова справа / В.Д. Базилевич, К.С.  Базилевич – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, КОО, 2002. – 203 с.

3. Бігдаш В.Д. Страхування: Навч. посібник  / В.Д. Бігдаш. – К.: МАУП, 2006. – 448с.

4. Вовчак О.Д. Страхова справа / О.Д. Вовчак: Підручник. – К.: Знання, 2011. – 391 с.

5. Гаманкова О.О. Фінанси страхових організацій: Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2007. – 328 с.

6. Говорушко Т.А. Страхові послуги. Підручник. – К.: Центр начальної літератури, 2011. – 376 с.

7. Горбач Л.М. Страхова справа: Навч. посібник. – 2-ге вид., виправлене. – К.: Кондор, 2003. – 252 с.

8. Дьячкова Ю.М. Страхування. Навчальний посібник. – К.: ЦУЛ, 2008. – 240 с.

9. Клапків М.С. Страхування фінансових ризиків: Монографія. – Тернопіль: Економічна думка, Карт-баш. – 2002. – 570 с.

10. Ковтун І.О., Денисенко М.П., Кабанов В.Г. Основи актуарних розрахунків. – Навчальний посібник. – К.: “ВД “Професіонал”, 2008. – 480 с.

11. Ротова Т.А., Руденко Л.С. Страхування:  Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2001. – 400 с.

12. Страхові послуги: Підручник / С.С. Осадець, Т.М. Артюх, О.О. Гаманкова та ін.; кер.авт.кол. С.С. Осадець і Т.М. Артюх. – К.: КНЕУ, 2007. – 464 с.

13. Страхові послуги: Навч.-метод. посіб. для самостійного вивчення дисципліни /За ред. Т.М. Артюх. – К.: КНЕУ, 2000. – 124 с.

14. Страхування: Навч.-метод. посібник для самостійного вивчення дисципліни / За ред. О.О. Гаманкової. – К.: КНЕУ, 2000. – 120 с.

15. Страхування: Підручник. /За ред. С.С. Осадця. – К., 2002. – 599 с.

16. Страховий менеджмент: підручник / [Осадець С.С., Мурашко О.В., Фурман В.М., Баранов А.Л., Баранова О.В., Залєтов О.М., Нечипоренко В.І.]; за ред. д-ра економ. наук, проф. С. С. Осадця. – К.: КНЕУ, 2011. – 333 с.

17. Страхование: принципы и практика / Составитель Дэвид Бланд: Пер. с англ. - М.: Финансы и статистика, 1998, – 416 с.

18. Страховое дело: Учебник. В 2 т. (пер. с нем. О.И. Крюгер и Т.А. Федоровой). - т.1: Основы страхования / под ред. О.И. Крюгер. - М.: Экономистъ, 2004. - 447 с.

19. Страховое дело: Учебник. В 2 т. (пер. с нем. О.И. Крюгер и Т.А. Федоровой). - т.2: Виды страхования / под ред. Т.А. Федоровой. - М.: Экономистъ, 2004. - 606 с.

20. Шахов В.В. Страхование: Учеб. пособие. 2-е изд. – М.: ЮНИТИ – ДАНА, 2004. – 311 с.

21. Яворська Т.В. Страхові послуги: Навч. посібник. – К.: Знання, 2010. – 350 с.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

17558. Права доступу protected в C++ 36 KB
  ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 22 Тема:Права доступу protected. Ціль:Ознайомити з доступом до компонентів базового класу при закритому спадкуванні include include class Gruzoperevozchik { protected: float vremya; float stoimost; char mesto[15]; float rasst; Gruzoperevosc...
17559. Основи програмування С++. Базові типи даних та ввод-вивод 209.5 KB
  ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 1 Тема:Основи програмування С. Базові типи даних та вводвивод Мета: отримання практичних навичок в роботі з типами даних мови C і використання функцій стандартного вводувиводу. Приклад рішення задачі Буд...
17560. Структури в С++ 111.5 KB
  ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 3 Тема:Структури в С. Мета: отримання навичок роботи із структурами. Теоретична частина Тип даних структура об'єднує декілька змінних можливо різного типу. Змінні які об'єднані структурою називаються полями структури чи елементами ст...
17561. Освоєння основ програмування в програмному середовищі VISSIM 124 KB
  Лабораторна робота №1 з дисципліни: Автоматизоване проектування ТЗЗІ Тема: Освоєння основ програмування в програмному середовищі VISSIM Мета: спроектувати довільну модель. Теоретичні відомості Будьяке коло яке містить RLелементи має властивість часто...
17562. Дослідження методів функціонування модуляторів та демодуляторів 605.5 KB
  Лабораторна робота №1 з дисципліни: Автоматизоване проектування ТЗЗІ Тема: Дослідження методів функціонування модуляторів та демодуляторів Мета: Вивчити особливості функціювання різноманітних модуляторів та демодуляторів. Теоретичні відомості В зага...
17563. Дослідження методів кодування в каналах передачи інформації 315.5 KB
  Лабораторна робота №3 з дисципліни: Автоматизоване проектування ТЗЗІ Тема: Дослідження методів кодування в каналах передачи інформації Мета: Кодування джерела інформації каналу передачи лінії зв’язку криптографічне кодування. Ход работы 1 На первой сх
17564. Канали передачі інформації 2.02 MB
  Лабораторна робота №4 з дисципліни: Автоматизоване проектування ТЗЗІ Тема: Канали передачі інформації Контрольные вопросы и задания для Гауссового канала При определении отношения Es/No канала AWGN разд. 3.5 используется два опорных значения средней мощн
17565. Ущільнення та розділення каналів 232.5 KB
  Лабораторна робота №5 з дисципліни: Автоматизоване проектування ТЗЗІ Тема: Ущільнення та розділення каналів Дифференциальное разделение каналов На передающей стороне используется дифференциальный трансформатор Т1 а на приемной – такой же по конструкци
17566. Фільтри та пристрої синхронізації 157 KB
  Лабораторна робота №8 з дисципліни: Автоматизоване проектування ТЗЗІ Тема: Фільтри та пристрої синхронізації Теоретическая часть Фильтры Фильтрами называют устройства обеспечивающие выделение из входного сигнала тех или иных временных time domain или часто...