87293

Особи з вадами психофізичного розвитку в умовах інклюзивного навчання

Лекция

Педагогика и дидактика

Ознайомити студентів з підходами держави і суспільства до організації освіти дітей з особливими потребами основними поняттями корекційної педагогіки і соціальної психології. Форми освіти дітей з особливими потребами інституціалізація інтеграція інклюзія.

Украинкский

2015-04-18

63.5 KB

15 чел.

Лекція 1

Тема. Особи з вадами психофізичного розвитку в умовах інклюзивного навчання

Мета. Ознайомити студентів з підходами держави і суспільства до організації освіти дітей з особливими потребами, основними поняттями корекційної педагогіки і соціальної психології.

План

Поняття „діти з вадами психофізичного розвитку”.

Форми  освіти дітей з особливими потребами (інституціалізація, інтеграція, інклюзія).

Загальна характеристика законодавчих основ спеціальної корекційно-реабілітаційної освіти.

Предмет і завдання корекційної педагогіки. Галузі корекційної педагогіки.

Основні поняття корекційної педагогіки.

Література

Основна:

Миронова С.П. Основи корекційної педагогіки: навчально-методичний посібник /.С.П.  Миронлва, О.В. Гаврилов, М.П. Матвєєва. – Кам’янець-Подільський  : Кам’янець-Подільський  національний університет імені Івана Огієнка, 2010. – 264 с.

Колупаєва А.А. Інклюзивна освіта: реалії та перспективи: Монографія. ‒ К.: "Самміт-книга", 2009. ‒ 272 с. іл. ‒ (Серія "Інклюзивна освіта").

Колупаєва А.А. Діти з особливими освітніми потребами та організація їх навчання: наук.-метод. посіб. / А.А. Колупаєва, Л.О. Савчук. ‒ К.: Наук. світ, 2010. ‒ 196 с. ‒ (Серія "Інклюзивна освіта").

Кириленко В.Г. Основи корекційної педагогіки в кредитно-модульній системі навчання: навч. посіб. – К. : Освіта України, 2010. – 286 с.

Липа В.А. Основы коррекционной педагогики: Учебное пособие. - Донецк: ''Лебідь'', 2002. - 327 с.

Синьов В.М., Коберник Г.М. Основи дефектології: Навч. посібник. – К.: Вища школа, 1994. – 143.

Основи спеціальної дидактики / за ред.. доктора пед. наук, професора І.Г. Єременка – 2-е вид. – К.: Рад. школа, 1986. –  200 с.

Синьов В.М. До побудови загальної теорії корекційної педагогіки: визначення предмету науки / Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія № 19. Корекційна педагогіка та психологія: зб. наук. праць. – К..: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2004.– №1.– 299.

Спеціальна педагогіка: Понятійно-термінологічний словник /за ред.. академіка В.І. Бондаря. – Луганськ: Альма-Метр, 2003. – 436.

Науково-методичний журнал ''Дефектологія'', газета ''Дефектолог''.

Нормативно-правова база (закони, Державний стандарт спеціальної освіти).

Поняття „діти з вадами психофізичного розвитку”

Початком і кінцем нової школи є фізичне, психічне і моральне здоров′я учнів, організація навчально-виховного процесу в такий спосіб, щоб максимально знизити навантаження дітей, уникнути неврозів, забезпечити своєчасну діагностику і корекцію,  систематичну медико-психологічну допомогу.

На сучасному етапі розвитку незалежної України широким спектром розгортається проблема виховання і навчання дітей з вадами психофізичного розвитку. Які це діти? Це діти з вадами розумового і фізичного розвитку (глибокі порушення слуху, зору, мови, інтелекту, опорно-рухового апарату), яких в  нашій країні довгий період часу називали – дефективними (що мають недоліки в розвитку), аномальними, інвалідами.

Аномальними - вважаються люди, в яких фізичні або психічні відхилення приводять до порушення загального розвитку.

 Навчанням і вихованням таких дітей займається спеціальна педагогіка, яка виникла наприкінці 18 століття. 

Сучасна зарубіжна спеціальна педагогіка відрізняється в більшості розвинених країн світу гуманним, коректним і тактовним професіонально-педагогічним словником по відношенню до таких дітей (аномальних), особливо в тій його частині, яка використовується в соціальному, юридичному, педагогічному, філософському контексті.

У сучасній юридичній і соціальній сфері за рубежем все ширше використовується термін особи з обмеженою працездатністю (замість терміну "інваліди"). Це поняття дозволяє розглядати дану категорію осіб саме як потребуючих  різного роду соціальної допомоги, юридичному захисту, що є в той же час певною мірою працездатною і рівноправною частиною соціуму.

Найпродуктивнішим в цьому значенні представляється термін, запропонований англійськими фахівцями: "діти (обличчя) з особливими освітніми потребами".

У правовому полі і у сфері соціального захисту України загальноприйнятим є термін інвалід. Останнім часом у вітчизняних правових документах зустрічається термін особа з обмеженими можливостями здоров’я. Пропонована медичним контекстом термінологія також часто використовується спеціальною педагогікою за відсутністю своєї власної: аномальні (діти, особи і ін.), діти (обличчя) з патологією розвитку, з дефектом розвитку, з відхиленнями в розвитку із порушеннями в розвитку т.д.

Сучасна спеціальна педагогіка користується такими термінами, як особи з обмеженими можливостями (життєдіяльності); стосовно тих, що навчаються – особи з особливими освітніми потребами, оскільки обмеження можливостей участі людини з відхиленнями в розвитку в традиційному освітньому процесі викликає у нього особливі потреби в спеціалізованій педагогічній допомозі, що дозволяє долати ці обмеження, утруднення. 

 

Форми  освіти дітей з особливими потребами (інституціалізація, інтеграція, інклюзія)

В Україні створено розгалужену мережу спеціальних дошкільних і шкільних закладів, в яких навчаються, виховуються, отримують комплекс корекційно-реабілітаційної, лікувально-оздоровчої допомоги діти, котрі її потребують. Складовою частиною цієї системи є спеціальні школи-інтернати, де навчаються, виховуються, готуються до самостійного життя і суспільно-корисної праці діти, що мають ті чи інші відхилення фізичного або психічного розвитку. Існує диференційована мережа спеціальних шкіл для аномальних дітей. Функціонують також окремі навчальні заклади і класи для дітей із комплексними порушеннями розвитку (складними дефектами). Ця форма навчання носить назву інституціалізація – розподіл і влаштування дітей до виховних установ інтернатного типу.

В Україні нині функціонують 142 спеціальних дошкільних заклади для всіх категорій дітей, а також створено мережу спеціальних груп, відкритих при 1200 дитячих садках звичайного типу (ними охоплено 45 тисяч дітей). Відкрито також 391-у спеціальну школу-інтернат для дітей, які потребують корекції фізичного чи розумового розвитку (ними охоплено 61,2 тисячі учнів).

Офіційно прийнята в державі інтернатна модель перестає бути єдиним і обов'язковим типом закладу, в якому діти з особливостями психофізичного розвитку перебувають в умовах відокремленого навчання та ізоляції від соціуму. У батьків і дітей з’явилася можливість вибору різних форм навчання (надомного навчання, у спеціальній школі, школі-інтернаті, навчально-реабілітаційному центрі, спеціальному класі при загальноосвітній школі, дитсадку-школі, у формі екстернату та ін.). Але це не в повній мірі задовольняє рівність прав на освіту осіб, що мають особливості психофізичного розвитку, не завжди відповідає їхнім особистим запитам і суспільним потребам. 

На зміну навчання дітей з особливими потребами в спеціальних школах-інтернатах останнім часом широкого поширення набуває процес інтеграції дітей з особливими освітніми потребами у загальноосвітній простір.

Обговорюючи проблему інтеграції, відомі учені-дефектологи приходять до висновку, що інтегроване навчання є закономірним етапом розвитку системи спеціальної освіти. Воно припускає оволодіння дитиною з особливостями психофізичного розвитку загальноосвітнім стандартом в ті ж терміни (або близькі), в які це відбувається у дітей, що нормально розвиваються. В цьому значенні інтегроване навчання може бути ефективним для частини дітей з відхиленнями в розвитку, рівень психофізичного розвитку яких відповідає віку або близький до нього.

Практика європейських країн свідчить, що більшість із цих дітей може навчатися в загальноосвітніх школах за моделлю інклюзивної освіти. Використання такої моделі передбачає надання якісних освітніх послуг дітям з особливими потребами у звичайних класах (групах) загальноосвітніх (дошкільних) навчальних закладів за умови відповідної підготовки вчителів та надання підтримки сім’ям. 

Загальна характеристика законодавчих основ спеціальної корекційно-реабілітаційної освіти

Нова методологія спеціальної освіти дітей з особливими потребами обґрунтована у національній програмі „Діти України” (1996 р.), «Концепції спеціальної освіти дітей з особливостями психофізичного розвитку в Україні на найближчі роки і перспективу» (1996), «Концепції реабілітації дітей з обмеженими фізичними чи розумовими можливостями» (1998), «Концепції державного стандарту спеціальної освіти» (1999), проекті «Державного стандарту спеціальної освіти» (2004). 

У цих документах увага концентрується на гуманізації спеціальної освіти, її відкритості, створенні умов для інтеграції учня з особливими потребами в суспільство й водночас наголошується на необхідності активізації діяльності держави щодо соціального захисту таких дітей.

Вже вступаючи до школи, близько 80 відсотків дітей мають ті або інші відхилення в стані свого здоров’я, понад 10 відсотків – затримку психічного розвитку. Кількість дітей, які постраждали унаслідок Чорнобильської катастрофи, представляє 1,2 мільйони. Як інформує Науковий центр радіаційної медицини АМН України, до початку третього тисячоліття слід чекати збільшення кількості дітей з психофізичними недоліками.

Предмет і завдання корекційної педагогіки. Галузі корекційної педагогіки

Спеціальна (корекційна) педагогіка - це багатогалузева наука, що вивчає психофізіологічні особливості розвитку дітей з обмеженими можливостями, займається розробкою проблем їхнього виховання, навчання і корекції онтогенетичних недоліків. Вона забезпечує наукові основи роботи спеціальних освітніх корекційних шкіл і дошкільних закладів, класів корекції (класів вирівнювання, компенсуючого навчання), логопедичних пунктів, спеціальних дошкільних груп при масових школах і дитячих дошкільних закладах, які займаються вирішенням як загальних педагогічних завдань (всебічний розвиток і гуманістичне виховання особистості, навчання, трудове навчання, профорієнтація), так і специфічних завдань: корекція порушень розвитку; корекційне навчання й виховання; лікувально-профілактична робота; професійна підготовка по доступної спеціальності; соціокультурна інтеграція й адаптація.

Предметом дослідження корекційної педагогіки є процес навчання й виховання дітей і підлітків з вадами  психофізичного розвитку, що мають тимчасові адаптаційні труднощі й складності в освоєнні освітніх програм. Для подолання цих труднощів необхідне своєчасне проведення діагностико-профілактичної і корекційно-педагогічної роботи, що сприяє ефективному розвитку й формуванню особистості даної категорії дітей і підлітків в умовах функціонування загальноосвітньої школи.

Галузі корекційної педагогіки

Педагогіка об’єднує ряд самостійних галузей: це сурдопедагогіка, яка вивчає питання виховання і навчання дітей з недоліками слуху; тифлопедагогіка – питання виховання і навчання дітей з дефектами зору; логопедагогіка – питання вивчення і виправлення недоліків мови; ортопедагогіка – питання виховання і навчання дітей з порушенням рухової сфери; корекційна психопедагогіка – питання виховання і навчання дітей  із розумовою відсталістю, затримкою психічного розвитку,  відхиленнях емоційно-вольової сфери та соціальної поведінки.

Основні поняття корекційної педагогіки і спеціальної психології

Дефект – фізичний або психічний недолік, що викликає порушення нормального розвитку людини. Основні види дефекту – порушення зору (сліпота, слабозорість),  порушення слуху (глухота, туговухість), рухові порушення, порушення психіки (розумова відсталість), порушення мови (алалія, афазія, логопатія, косноязичиє ?), складні порушення (сліпоглухонімі).

Корекція – (від лат. correctio – виправлення часткове чи повне, поліпшення) сукупність спеціальних та загально-педагогічних засобів спрямованих на виправлення вад психофізичного розвитку у дитини.

Компенсація (від лат. compensatio - відшкодування, врівноваження) - це складний, багатоаспектний процес перебудови або заміщення порушених або недорозвинених функцій організму. У процесі компенсації на основі тісної взаємодії органів і систем організму перебудовуються та заміщуються функції, які спрямовані на відновлення оптимальної взаємодії організму з середовищем при порушенні тієї чи іншої функції

Реабілітація (від лат.  rehabilitation – відновлення) – це застосування цілого комплексу заходів медичного, соціального, освітнього й професійного характеру з метою підготовки або перепідготовки індивідуума до найвищого рівня його функціональних здібностей". У медико-педагогічному розумінні реабілітація означає повернення хворої людини до нормального життя та праці в межах її психофізіологічних можливостей. Реабілітація - це свого роду підсумок всієї корекційно-педагогічної діяльності. Термін "реабілітація" є похідним від терміна "абілітація". Стосовно до дітей раннього віку з відхиленнями в розвитку доцільно застосовувати термін абілітація, тому що відносно раннього віку мова може йти не про повернення  здібності до чого-небудь, втраченої в результаті травми, хвороби та ін., а про первісне її формування.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

64238. Общение у высших позвоночных 27.5 KB
  Общение с помощью запахов играет большую роль в половом поведении. У млекопитающих ольфакторное общение часто сочетается с оптическим. Оптическое общение как уже отмечалось осуществляется у позвоночных с помощью выразительных поз и телодвижений.
64239. Ригидность и пластичность в поведении высших позвоночных 27 KB
  Прогресс инстинктивного поведения у животных в том числе и у позвоночных неразрывно связан с прогрессом индивидуально-изменчивого поведения. Поэтому позвоночные с их высокоразвитыми формами научения обладают и не менее развитыми сложными формами инстинктивного поведения.
64240. Предпосылки и элементы интеллектуального поведения животных 28.5 KB
  Для интеллектуального поведения первостепенное значение имеют зрительные восприятия и особенно зрительные обобщения сочетающиеся с кожно-мышечной чувствительностью передних конечностей.
64241. Критерии интеллектуального поведения 30.5 KB
  Обычно первая подготовительная фаза интеллектуального действия заключается в приготовлении орудия. Важно отметить что подготовительная фаза интеллектуального действия запускается не самим предметом используемым в дальнейшем...
64242. Формы мышления животных 27 KB
  Примером этой формы мышления может служить выбор обезьяной предметов пригодных для употребления в качестве орудия с учётом их величины плотности формы и так далее.
64243. Биологическая ограниченность интеллекта животных 30 KB
  Очень редко обезьяны пользуются на воле и орудиями. Но как и другие человекообразные обезьяны шимпанзе вполне обходятся в повседневной жизни без орудий. Причины ограниченности интеллекта животных: Ладыгина-Котс на основе экспериментальных данных пришла к выводу...
64244. Общая характеристика сравнительной психологии, ее связь с другими науками 36.5 KB
  Сравнительная психология исследует закономерности становления человеческого сознания изучает общее и различное в психической деятельности человека и животных анализирует и сравнивает социальные и биологические факторы определяющие поведение человека.
64245. Сравнительный анализ теорий, описывающих поведение животных и человека 69.5 KB
  Сущность всех таких теорий сводится к признанию у животных внетелесной детерминированной программы поведения. Наличие у животных качеств превосходящих человеческие объясняется развитием или редукцией определенных органов.
64246. Эволюция гаптических и сенсорных функций высших млекопитающих 32.5 KB
  В процессе эволюционного развития человеческая рука как орган и продукт труда: развилась из руки обезьяны и достигла высокой степени совершенства. Развитие и качественные преобразования руки занимают центральное место в антропогенезе как в физическом так и в психическом отношении.