87304

Податкова система Японії

Лекция

Международные отношения

Прямі податки на майно земельний податок податок на спадщину та дарування податок на нерухомість та ін. Прямі і непрямі споживчі податки гербовий збір податок на споживання та ін. Найбільшу частку становить податок з доходів фізичних осіб та корпоративний податок близько 20 кожен.

Украинкский

2015-04-18

41.92 KB

1 чел.

Тема 14. Податкова система Японії

ПЛАН ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ

  1.  Історичне становлення податкової системи Японії.
  2.  Органи податкового регулювання та контролю Японії.
  3.  Загальнодержавні податки.
  4.  Місцеві податки.

  1.  Історичне становлення податкової системи Японії

Доленосною історичною подією, з якої розпочалося формування сучасного образу Японії, стали реформи, проведені, починаючи з 1868 р., мікадо (імператором) Мацухіто (1952–1912). Він взяв собі титул “Мейдзі”, що в перекладі означає просвічене управління, тому період його майже піввікового управління (1867–1912) одержав назву “революції Мейдзі”. По суті мова йде про японський аналог навздогін західноєвропейській Просвіті – раціоналістичному руху XVII–XVIII ст. у сфері державного управління, права, політичного і культурного життя. За своїм змістом реформи мали антифеодальний буржуазно-демократичний характер, була введена конституція та проведені заходи по європеїзації країни. З метою “щастя та добробуту підданих” імператор проголосив: нові ідеї будуть запозичені з усього світу і слава Японії від цього лише виграє, – принцип, що зберігає силу донині.

В другій половині XIX ст. була здійснена рішуча модернізація країни: проведено шкільну, адміністративну і бюджетну реформи, створено регулярну армію, засновано державний банк, введено єдину грошову одиницю (ієну), натуральні податки замінено на грошові, скасовано податковий імунітет і субсидію (“рисовий пайок”) самураям. Останні з неспокійної воєнної корпорації трансформувалися в дисциплінованих урядовців, енергійних провідників розвитку країни. Загалом перетворення такого масштабу дали потужний імпульс подальшому соціальному прогресу, економічній і воєнній могутності Японії.

Після поразки у Другій світовій війні програму економічного відродження країни (1946–1952) розробила група американських спеціалістів, яку очолював відомий учений-фінансист, професор Колумбійського університету Карл Шоуп (1902–1991). Під егідою окупаційних властей за проектом “місії Шоупа” були здійснені бюджетна і податкова реформи. Основні особливості останньої: очищення податкової системи від архаїчних елементів, створення комфортних умов для діяльності добросовісних платників, заохочення добровільної сплати податків. З цією метою було внесено оригінальне нововведення – запроваджено так звані блакитні декларації для компаній, які вели належний бухгалтерський облік і звітність, повністю виконували податкові зобов’язання. Подавачі таких декларацій звільнялися від обтяжливих перевірок, докучливого контролю. Блакитні декларації витримали випробування часом і збереглися донині. 80% платників взагалі були звільнені від подачі декларацій, що засвідчує простоту адміністрування податків. Інші зміни податкового кодексу пов’язані з істотним підвищенням неоподатковуваного мінімуму і суттєвого – з 85 до 55% – зниження максимальної ставки прибуткового податку з фізичних осіб незалежно від джерела доходу. Норма оподаткування прибутку юридичних осіб була зменшена з 52,5% до 35%. 

На думку деяких фахівців, завдяки діяльності “місії Шоупа” в Японії була створена чи не найдосконаліша у своїй простоті податкова система у світі. Її вважають найбільш вдалим податковим проектом із будь-коли здійснених окремим економістом·. Не дивно, що зусилля Карла Шоупа одержали визнання як офіційної, так і корпоративної Японії. Він був нагороджений одним із вищих японських орденів, а в 1991 р. фірма “Тойота” виділила Колумбійському університету 2 млн. дол. для заснування кафедри імені Шоупа, – рідкісний випадок вшанування податківця з боку бізнесу. Податкова реформа стала однією з передумов японського “економічного чуда”. Країна взяла курс на інноваційні технології та розвиток людського капіталу. До найбільш високооплачуваних категорій віднесли вчених, вчителів, лікарів, працівників транспорту, – тобто, тих, хто забезпечує інтелектуальний рівень і фізичне здоров’я населення, несе відповідальність за безпеку людей. У 60–70 роки Японія за основними макроекономічними показниками вийшла на друге місце в світі.

Сучасна податкова система – результат податкової реформи 1988 р. Створена в перші післявоєнні роки під диктовку американських експертів система оподаткування проіснувала 40 років, виконавши роль максимальної мобілізації державних доходів, а також забезпечивши підтримку високої норми нагромадження, тобто тієї частини ВВП, яка не споживається в поточному році, а матеріалізується у вигляді будівель, споруд, обладнання, виробничих запасів. На кінець 80-х років у країні склалися сприятливі умови для реформування податків із метою стимулювання економічного зростання шляхом підвищення ділової активності та нарощування внутрішнього споживацького попиту. Реформа забезпечила загальне скорочення податкового навантаження на економіку при підвищенні непрямих податків на населення.

  1.  Органи податкового регулювання та контролю Японії

Органи управління податковою системою Японії перебувають у підпорядкуванні Міністерства фінансів, два підрозділи якого — Податкове бюро й Бюро мита і тарифів — відповідальні за дослідження й планування(включаючи підготовку відповідних законопроектів) у сфері оподатковування, сертифікацію податкових і митних інспекторів, виявлення фактів відхилення від сплати податків і т.д. Безпосередньою діяльністю по проведенню податкової політики в життя, тобто збором податків відповідно до існуючого законодавства, зайняте Національне податкове управління(НПУ), створене в 1949 р. як автономний орган міністерства фінансів.

Інститут податкової поліції в Японії відсутній, однак центральний апарат НПУ містить у собі відділ інспекцій і розслідувань, співробітники якого наділені повноваженнями проводити прямі слідчі дії відносно конкретних платників податків. Такі ж відділи є й на регіональному рівні. У них працюють більш ніж 2000 інспекторів й близько 1200 слідчих.

Крім того, у кожному місцевому відділенні є 20-30 інспекторів, що здійснюють оперативний контроль за сплатою податків. В 1970 р. у складі НПУ був створений Національний податковий трибунал, що має 12 регіональних й 6 місцевих відділень. У його функції входить вирішеннясправ, пов'язаних з оподаткуванням.

На Національне податкове управління, що структурно входить у Міністерство фінансів покладені всі функції по нарахуванню, збору й усуненнювипадків ухиляння від сплати всіх загальнодержавних прямих (прибуткового, корпоративного, на спадщину й дарування, землю й нерухомість) і непрямих податків і зборів (споживчого, «алкогольного», «тютюнового», «бензинових», «дорожнього» і гербового). Виключення становлять лише мита йкорабельні збори, що відносяться до компетенції Міністерства фінансів.

Міністерство фінансів Японії традиційно вирішує питання податкових надходжень, проводячи свою політику через участь у роботі Ради поекономічній і податковій політиці. Національне податкове управліннябере участь у цих процесах з початкової стадії підготовки різних пропо-зицій, проводячи свою думку через Міністерство фінансів. Підготовлені в такий спосіб адміністративні або законодавчі зміни в податковій сис-темі розглядаються на засіданні Кабінету міністрів, і після затвердженнявиносяться до парламенту.

При чисельності населення Японії в 127 млн. чоловік штатний складНаціонального податкового управління становить 56 466 службовців. Ворганізаційному плані НПУ складається із центрального апарата (651чол. — 1,2%), одинадцяти регіональних податкових бюро, регіональноїподаткової інспекції о. Окінава й 524 податкових інспекцій, де працює54 974 співробітника (97,4% від усього штатного складу), а також Подат-ковий коледж — 363 чол. (0,6%) і Національний податковий трибунал —478 чол. (0,8%) з його філіями, де відбувається оскарження правильнос-ті нарахування податків.

Структурно як центральний апарат, так і регіональні податкові бюрой інспекції на місцях мають ідентичну функціональну побудову й представлені трьома основними департаментами: по оподаткуванню, зборуподатків, а також по проведенню перевірок і кримінальному розслідуван-ню випадків ухиляння від їхньої сплати. По цільовому призначенню 68%штатних співробітників займаються питаннями нарахування податків інасамперед прибуткового, корпоративним і споживчого, 15% — збором податків й 17% — управлінням і координацією. При цьому характерний своєрідний «поділ праці», коли регіональні бюро контролюють правильність сплати податків великими компаніями в зоні їхньої відповідальності, а податкові інспекції — малий і середній бізнес на місцях, а також прибуткові податки, податки зі спадщини, нерухомості й інших.

Наведені статистичні дані свідчать про ефективну роботу податковихорганів, що опираються як на історично сформовані традиції законослухняності як природної для переважного числа японців форми соціальногоповодження, так і на детально розроблену законодавчу базу. Водночас, неможна не відзначити, що податкове законодавство Японії досить об'ємне,багато актів відрізняються великим числом статей, складністю норм ітермінології. Розібратися в цих документах у багатьох випадках здатнілише службовці податкових органів і фахівці з податкових проблем.

У цілому японська податкова система представляється досить ефективною.

  1.  Загальнодержавні податки

Податкова система Японії характеризується множинністю податків. Усього в країні нараховується близько тридцяти державних і стільки ж - місцевих податків. Вони поділяються на три основні групи:

  1.  І. Прямі прибуткові податки з юридичних та з фізичних осіб;
  2.  ІІ. Прямі податки на майно ( земельний податок, податок на спадщину та дарування, податок на нерухомість та ін.);
  3.  ІІІ. Прямі і непрямі споживчі податки (гербовий збір, податок на споживання та ін.).
  4.  Податкові надходження у структурі державного бюджету Японії традиційно становлять близько 2/3 загальних доходів. Найбільшу частку становить податок з доходів фізичних осіб та корпоративний податок — близько 20% кожен. Також істотну частку забезпечують надходження від податку на споживання (аналог ПДВ) — приблизно 13%. Частка інших податків набагато менша і сумарно становить близько 12%. Таким чином, податкові надходження — найвагоміше джерело формування державної казни.

Розглянемо структуру загальнодержавних податків у Японії. Найбільшу вагу займають податок з доходів фізичних осіб та корпоративнийподаток, забезпечуючи за підсумками 2007 року близько 30% загальнихподаткових надходжень кожен. Податок на споживання (аналог українського ПДВ чи європейського VAT) становить близько 20% від загальних податкових надходжень. Саме ці три податки і є найбільш істотними,частка інших становить менш ніж 20%.

Значення податку на доходи фізичних осіб для державного бюджету Японії величезне. Фізичні особи сплачують державний прибутковий податок за прогресивною шкалою, що має шість ставок: 5, 10, 20, 23, 33, й 40%.

Прибутковим податком обкладають заробітну плату, доходи селян,осіб вільних професій, доходи від нерухомості (здача в оренду), а також дивіденди, відсотки, випадкові нерегулярні заробітки, пенсії й т.д. Загалом, доходи що підлягають оподаткуванню включають:

  1.  відсоток по вкладах;
  2.  дивіденди;
  3.  доходи від нерухомості;
  4.  доходи від підприємницької діяльності;
  5.  заробітна плата;
  6.  бонуси;
  7.  вихідна допомога, пенсії;
  8.  нерегулярні доходи;
  9.  доходи від капіталу.
  10.  Для більшості доходів (крім відсотків і дивідендів) встановлені податкові пільги або навіть звільнення від сплати податків. Крім того, незалежно від величини доходу кожен житель Японії зобов'язаний сплачувати податок на проживання, що становить 3000 ієн у рік — у муніципальну казну та 1000 ієн у рік — у казну префектури.

Основними податковими пільгами, якими користується середній платник податків, є «стандартна пільга» (неоподатковуваний мінімум доходу платника податків, рівний 380 тис. ієн у рік), аналогічні пільги надружину та на кожного утриманця. Крім того, такі види доходів, як заробітна плата, пенсії й виплати соціального страхування мають спеціальні податкові звільнення.

Для розрахунку прибуткового податку підсумовуються доходи платника податків, отримані з різних джерел, а потім із загальної суми доходувіднімається неоподатковуваний мінімум, установлюваний з урахуванням різних знижок (стандартної, на утриманців, на внески по соціальному страхуванню, по страхуванню життя й у пенсійний фонд, на витратина медичне обслуговування, а також спеціальних знижок для інвалідів, літніх осіб і т.д.).

Крім адресних, персональних звільнень, які широко застосовуються дооподатковуваного доходу в цілому, існує ряд спеціальних пільг щодо оподатковування доходів, отриманих з різних джерел, введених у податковусистему з ряду важливих причин. Доходи від капіталу й нерухомості об-кладають окремо від звичайного прибуткового податку після відрахування сум відповідних пільг. Крім того, часто надаються податкові кредитиу зв'язку зі збільшенням витрат на науково-дослідницькі роботи або іншікредити, надання яких обумовлено специфічними політичними цілями.

Податок на прибуток корпорацій у Японії зараховується в національний, префектурний й муніципальні бюджети. Національна ставка податку становить 22% або 30% — в залежності від суми акціонерного капіталу та прибутку компанії.

 

Якщо акціонерний капітал становить 100 млн ієн і менше

Якщо акціонерний капітал становить більш ніж100 млн ієн

Якщо прибуток менший 8 млн ієн

22%

30%

Якщо прибуток більший 8 млн ієн

30%

Також сплачується податок на бізнес, що зараховується у місцеві бюджети і, відповідно, саме місцеві органи влади визначають його ставку в зазначених межах:

 

Якщо акціонерний капітал становить 100 млн ієн і    менше

Якщо акціонерний капітал становить більш ніж 100 млн ієн

 

Стандартна ставка

Максимальна ставка

Стандартна ставка

Максимальна ставка

Якщо прибуток менший 4 млн ієн

5.0%

6.0%

3.8%

4.56%

Якщо прибуток від 4 до 8 млн ієн

7.3%

8.76%

5.5%

6.6%

Якщо прибуток більший 8 млн ієн

9.6%

11.52%

7.2%

8.64%

У 1989 р. був запроваджений 3%-ий податок на споживання (податок з продажу), пізніше трансформований у податок на додану вартість європейського зразка. Пізніше ставку ПДВ було підвищено до 5%. Цим податком обкладають будь-які (за винятком ряду прямо названих у законодавстві випадків) угоди із продажу товарів і наданню послуг.

Податок на додану вартість дозволяє точно й швидко проводити податкові операції за допомогою техніки й налагодженої системи документообігу (без технічного оснащення використання ПДВ неможливо). ПДВ здатний значно збільшити надходження до бюджету країни в порівнянні з іншими податками.

Внески на соціальне страхування

 

Найманий працівник

Роботодавець

Максимальний внесок, ієн

На страхування життя

 

 

 

З зарплати

4.1%

4.1%

99220

З бонусів

4.1%

4.1%

437300

На страхування життя(в т.ч. медична допомога)

 

 

 

З зарплати

4.715%

4.715%

114103

З бонусів

4.715%

4.715%

509220

Пенсійний фонд

 

 

 

З зарплати

7.321%

7.321%

90780

З бонусів

7.321%

7.321%

219630

На допомогу найманим працівникам

 

 

 

з втрати працездатності

0.6-0.7%

0.9-1.1%

-

з нещасного випадку

-

0.45-0.5%

-

  1.  Місцеві податки

Крім загальнодержавних у Японії стягуються також і місцеві податки: префектурні й муніципальні. Усього в країні 25 державних й 30 місцевих податків.

 До префектурних відносяться:

  1.  податок на проживання в префектурі;
  2.  податок з підприємств за кількістю працюючих;
  3.  податок на придбання власності;
  4.  частка акцизу на тютюн;
  5.  податок на видовищні заходи;
  6.  податок із транспортних засобів;
  7.  податок на користування природними ресурсами.

До муніципальних податків належать:

  1.  податок на проживання в місцевості;
  2.  податок на майно;
  3.  частина акцизу на тютюн;
  4.  податок на легкі транспортні засоби;
  5.  податок на земельну власність;
  6.  податок на розвиток міст.
  7.  Збором місцевих податків займаються місцеві органи самоврядування, які мають свої податкові контори, незалежні від загальнонаціональних. Значна частина податкових коштів перерозподіляються через державний бюджет Японії шляхом відрахувань від державних податків умісцеві бюджети. У країні 47 префектур, що поєднують 3045 міст, селищ, районів, кожний з яких має свій самостійний бюджет. Близько 64% фінансових ресурсів витрачаються як місцеві кошти, а інші кошти забезпечують здійснення загальнодержавних функцій.

Корпорації зобов'язані сплачувати податок на «проживання» (inhabitant taxes) до префектурного та муніципального бюджетів. Відповідні ставки визначаються місцевими радами у межах:

 

Стандартна ставка

Максимальна ставка

Префектурний

5%

6%

Муніципальний

12.3%

14.7%

Фізичні особи також сплачують прибутковий префектурний податок за ставками 5, 10, 15% у залежності від суми доходу. Крім цього, кожен громадянин Японії незалежно від величини доходу сплачує податок на проживання у сумі 3 200 єн на рік.

Існує також місцевий податок на споживання, що спрямовується до муніципальних бюджетів. Ним обкладається проживання в готелях та користування закладами громадського харчування. Так, у випадку, якщо плата за проживання одної особи протягом доби перевищує 10 000 єн (960 грн) або плата з особи за одне відвідування ресторану чи бару перевищує 5 000 єн (480 грн), стягується податок в розмірі 3%. За один день відвідування гарячих джерел з особи беруть податок в розмірі 150 єн, а за один день використання поля для гольфу – 800 єн. Ці податки стягуються додатково до звичайного 3% податку на споживання.

Серед прямих місцевих податків виділяють майнові

  1.  Податок на нерухомість. Це муніципальний податок, який сплачується щорічно особами, що володіють земельними ділянками, житлом та іншими видами активів, що підлягають амортизації.
  2.  Податок на спадщину. Громадяни Японії та постійні резиденти сплачують податок на всю спадщину, в тому числі, отриману з закордонних джерел. Для іноземних громадян податкові зобов’язання існують лише відносно активів Японії. Ставки податку від 10% до 50%, залежно від вартості майна.
  3.  Податок на дарування. Податкові ставки на дарування від 10% до 50%, залежно від вартості активу. Слід зазначити, що дарування від корпорації фізичній особі обкладається податком на прибуток, а не податком дарування.
  4.  Податок на транспортні засоби. Взагалі власники транспортних засобів в Японії змушені платити чимало податків: 3% споживчого податку при купівлі, окремий податок на придбання транспортного засобу (сплачується до префектури), податок на бензин (включений в його вартість), щорічний податок на сам засіб і навіть на його вагу. До префектур раз на рік власниками автобусів та вантажних і легкових автомобілів сплачується податок на транспортні засоби, що розраховується залежно від потужності двигуна та вантажопідйомності. Власники мотоциклів, мопедів та інших «легких» моторних транспортних засобів сплачують цей податок до муніципалітетів.

Японська податкова система зорієнтована на специфічні особливості місцевого населення. У країні традиційно високо розвинуті правосвідомість та законослухняність, і переважна більшість громадян просто не в змозі порушити законодавство. Та сила цієї системи не в суворості покарання, а в існуючій системі контролю за платниками, при якій практично неможливо ухилитися від заповнення декларації. Безумовно, є й такі, хто ухиляється від сплати податків. Але відповідно до закону про державний контроль за податковими порушеннями, до них можуть застосовуватися різні санкції, від штрафів до карних переслідувань. Японська податкова поліція працює жорстко, послідовно і принципово, незважаючи на особи і посади.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

15953. Конституцiйне право зарубiжних країн 1.32 MB
  КОНСТИТУЦiЙНЕ ПРАВО ЗАРУБiЖНИХ КРАЇН В.М. ШАПОВАЛ КОНСТИТУЦiЙНЕ ПРАВО ЗАРУБiЖНИХ КРАЇН Затверджено Мiнiстерством освiти України як пiдручник для студентiв юридичних вищих навчальних закладiв i факультетiв Київ ПЕРЕДМОВА Дано загальн
15955. Административный ресурс как специфическая форма политической коррупции 464 KB
  50 Министерство образования и науки Российской Федерации ГОУ ВПО Саратовская государственная академия права Центр по изучению транснациональной преступности и коррупции при Американском университете г. Вашингтон США Саратовский Центр по исс...
15956. Государственное управление и и государственная служба за рубежом 981.5 KB
  В процессе становления российской демократической государственности и формирования отвечающей современным требованиям государственной службы важное место принадлежит изучению, анализу и использованию зарубежного опыта. Этот опыт может оказать немалую помощь в поисках оптимальных вариантов политических, правовых и организационных решений, способствующих созданию в России подлинно демократического общества.
15957. Основы государственной власти 598 KB
  В.Е. ЧИРКИН ОСНОВЫ ГОСУДАРСТВЕННОЙ ВЛАСТИ Учебное пособие юристь МОСКВА 1996 ББК67 464 Чиркин В.Е. Ч64 Основы государственной власти. М.: Юристъ 1996. 112с. ISBN 5735700782 Пособие посвящено вопросам законности и моральной социальнопсихологической о
15958. Интеллектуальная собственность 453.5 KB
  ИНТЕЛЛЕКТУАЛЬНАЯ СОБСТВЕННОСТЬ в 2 книгах Книга 1 АВТОРСКОЕ ПРАВО И СМЕЖНЫЕ ПРАВА Минск Составление и комментарий И.В. Попова. Под редакцией заслуженного юриста Республики Беларусь доктора юриди
15959. Художественное творчество и закон 526 KB
  БЕСЕДЫ О СОВЕТСКОМ ЗАКОНЕ С. Чернышева ХУДОЖЕСТВЕННОЕ ТВОРЧЕСТВО И ЗАКОН МОСКОВСКИЙ РАБОЧИЙ 1980 Под общей редакцией кандидата юридических наук М. М. Славина Чернышева С. А. Ч 49 Художественное творчество и закон.М.; Моск. рабочий 198096 с. Изда
15961. Переклад англомовної громадсько-політичної літератури 2.92 MB
  DICTUM FACTUM ПЕРЕКЛАД АНГЛОМОВНОЇ ГРОМАДСЬКОПОЛІТИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ МІЖНАРОДНІ КОНВЕНЦІЇ В ГАЛУЗІ ПРАВ ЛЮДИНИ Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти що навчаються за спец...