87371

Організаційна структура підприємств лісового господарства

Лекция

Лесное и сельское хозяйство

У даній лекції наведено визначення організаційної структури, принципи і етапи створення підприємств. Викладено суть основних типів організаційної структури та можливості їх застосування на підприємствах лісового господарства.

Украинкский

2015-04-19

26.5 KB

9 чел.

 Тема лекції: Організаційна структура підприємств лісового господарства

Мета:Ознайомити студентів із принципами формування організаційної структури підприємств та функціональними обов’язками основних посад

План лекції

1. Визначення організаційної структури&#44 принципи і етапи створення підприємств

2. Основні типи організаційної структури

3. Організаційна структура підприємств лісового господарства

4. Функціональні права обов’язки та відповідальність посадових осіб підприємств лісового господарства

Література

Питання

У даній лекції наведено визначення організаційної структури, принципи і етапи створення підприємств. Викладено суть основних типів організаційної структури та можливості їх застосування на підприємствах лісового господарства. Розглянуто права, обов’язки та відповідальність основних посадових осіб на підприємствах лісового господарства. На прикладах проілюстровано вплив правильної організаційної структури підприємств на ефективність їх роботи

1.Визначення організаційної структури&#44 принципи і етапи створення підприємств

Організаційна структура підприємств в історичній ретроспективі удосконалювалася тільки в напрямку ускладнення, але при цьому найпростіші організаційні структури працюють до цього часу. Це удосконалення було наступним: бригада (сім’я); спілка (населений пункт); фабрика (завод); об’єднання заводів (товариство); конгломерація. Базові положення організаційної структури викладені в роботах Ф.У. Тейлора, Г. Форда, Г. Емерсона, В.В. Каразіна, К.М. Адамецького, В.І. Терещенко, Є.І. Сенько На загал управління підприємством, як система, представлене двома основними підсистемами: керуючою (суб’єкт управління) та керованою (об’єкт управління). Щодо назви керуючої підсистеми, то вживають термін «організаційна структура управління підприємством», а щодо керованої – «виробнича структура підприємства». Предметом даної лекції є організаційна структура підприємства – це впорядкована сукупність взаємозв’язаних служб, відділів, підрозділів і окремих посадових осіб, що знаходяться у взаємозв'язку і співпідпорядкованості, виконують певні управлінські функції та забезпечують розвиток підприємства (організації) як єдиного цілого. Організаційна структура підприємства визначається його виробничою структурою і повинна враховувати: напрямки, специфіку і види діяльності підприємства, особливості його розміщення, територіальної розосередженості та інші фактори. Базується вона на таких основних принципах: Відповідність виробничій структурі Оптимальний розподіл праці між елементами структури (закон розподілу праці); Відповідність кількості посадових осіб об’єму їх праці (закон концентрації та інтеграції);  Відсутність дублювання предметів праці різних структурних підрозділів чи виконавців.  Чітке визначення обов’язків, прав і відповідальності всіх структурних підрозділів чи виконавців;  Узгодженість праці всіх структурних підрозділів і виконавців у просторі і часі (закон гармонії);  Узгодженість результатів праці чинним вимогам і стандартам Залучення трудового колективу до управління. Формування організаційної структури (етапи створення) підприємств є складним і довготривалим процесом, який розділяють на три етапи  ініціювання    координування  адміністрування  На етапі ініціювання повинні бути враховані: види виробничої діяльності підприємства; перспективні обсяги виробництва; територіальну прив’язку підрозділів підприємства; територіальну прив’язку ринків збуту; перспективи маркетингової діяльності. Результати цього етапу: перелік виробничих завдань; способи вирішення виробничих завдань (методи та об’єми виготовлення продукції); основні елементи (ланки) організаційної структури.< На етапі координування розробляють: схему зв’язків між елементами організаційної структури; способи координування елементів організаційної структури; рівні централізації управління; чисельність і кваліфікаційні вимоги виконавців; систему контролю результатів праці; систему стимулювання за результатами праці.  На етапі адміністрування формують: напрямки діяльності всіх структурних підрозділів і виконавців; посадові інструкції всіх спеціалістів; предмет управління всіх структурних підрозділів; засоби контролю і стимулювання (забезпечення) виконання виробничих завдань.

2. Основні типи організаційної структури.  Організаційна структура підприємств регламентує адміністративні, функціональні та інформаційні взаємозв’язки між структурними підрозділами і виконавцями. Для здійснення управління підприємством необхідно визначити функції, які мають виконувати всі працівники. Функції розподіляють за підрозділами так, щоб мати всю інформацію як про стан виробництва на даному підприємстві, так і про умови ринку даної галузі (стан виробництва на інших підприємствах галузі). Типи організаційної структури виділяють в залежності від умов та цілей виробництва. Найчастіше зустрічаються наступні: лінійний; функціональний; лінійно-функціональний; дивізіональний; матричний. В європейській літературі типи організаційної структури групують так: підприємницькі; бюрократичні; після бюрократичні (матрицеві або громадянські); функціональні; дивізійні (розподіл за видами праці); матрицеві (трьох рівнів); лінійні (організаційного циклу); командні; мережеві; віртуальні.< На підприємствах лісового господарства переважають такі типи організаційної структури: лінійна, функціональна та лінійно-функціональна. Вони вирізняються чіткою ієрархією управління, централізованим прийняттям рішень, визначеними критеріями підбору персоналу, системою винагороди (оплати праці) за результатами праці.< Лінійний тип організаційної структури підприємства характерний тим, що в ньому переважають вертикальні зв’язки. Це означає, що керівники нижчих рівнів узгоджують усі свої дії з керівником вищого рівня. Кожен виконавець в такому випадку, як і структурні підрозділи в цілому, підзвітний тільки своєму керівникові. Керівник вищого рівня не повинен віддавати розпорядження працівникам (керівникам) в обхід їхнього керівника. За лінійного типу організаційної структури традиційно структурні підрозділи системи управління відповідають підрозділам виробничої структури і між ними повинні бути встановлені чіткі взаємозв’язки.</ Переваги лінійного типу структури: можливість швидко приймати рішення, чітка реакція на зміни умов ведення господарства. Недоліки: при збільшенні рівнів управління процес передавання завдань і контролю результатів роботи ускладнюється дуже швидко, оперативність прийняття рішень є низькою; керівник кожного рівня за цієї структури має багато поточних завдань і не має можливості приділяти уваги розвитку підприємства. Тому, лінійний тип організаційної структури не відповідає сучасним вимогам ведення господарства.< Функціональний тип організаційної структури створюється на підприємствах з розподілом праці за певними функціями (спеціалізаціями). Основними функціями в діяльності підприємств є: виробництво, маркетинг (реклама і продаж), фінанси (грошові операції). За функціонального типу організаційної структури ці напрямки діяльності очолюють заступники. Кожен з них формує власну систему управління, також за певними функціями. Спочатку створюють функціональні структури вищого рівня, потім – нижчого і в кінці – підрозділи, які вирішують виробничі завдання. При цьому, на вищих рівнях управління зосереджені фахівці з управління, які також добре обізнані у сфері діяльності своїх підрозділів і вирішують переважно питання організації чи забезпечення робіт підрозділів нижчих рівнів. На нижніх рівнях працюють фахівці, які спеціалізуються на конкретних питаннях певного виду діяльності й не залежать від результатів роботи інших структурних підрозділів. Функціональна організаційна структура підвищує ефективність управління завдяки участі в апараті управління (на нижчих рівнях) кваліфікованих фахівців, які приймають важливі й необхідні рішення.</ Переваги функціонального типу структури: підприємство оперативно реагує на потреби виробничих структур через створення нових дрібніших функціональних підрозділів, що вирішують спеціалізовані завдання; керівники нижчих рівнів управління є спеціалістами з напрямку роботи даного підрозділу, що забезпечує краще врахування умов виробництва в кожному підрозділі; керівники вищих рівнів не обов’язково повинні бути спеціалістами даної галузі, бо їх основне завдання – організація виробництва (спільної праці всіх працівників). Недоліки: керівники вищих рівнів не в змозі контролювати всі функції підприємств, оскільки вони дуже різнопланові; контроль якості праці та її результатів дуже ускладнений через різноплановість виробничих функцій; керівники вищих рівнів в змозі давати завдання працівникові любого підрозділу, що знеособлює відповідальність за виконану роботу.</ За лінійно-функціонального типу організаційної структури керівник має в своєму лінійному підпорядкуванні працівників, які в свою чергу є керівниками функціональних підрозділів. Наприклад, директор формує собі команду заступників (спеціалістів за основними напрямками діяльності підприємства), які залучаються до підготовки варіантів вирішення виробничо-господарських та соціальних проблем виробництва, а потім директор сам приймає рішення (вибирає оптимальний варіант). За лінійно-функціональної організаційної структури окремим підрозділам доручають створювати і керувати окремими виробництвами або підрозділами з обмеженими функціями. Наприклад, відділу головного механіка дозволено управління майстернями і гаражем, а планово-бухгалтерському – діяльністю цехових економістів (бухгалтерів). Тобто, вищі керівники можуть управляти декількома нижчими ланками, а на кожну з них може впливати також інша вища ланка.< Переваги лінійно-функціонального типу структури: забезпечується чітке управління за високого кваліфікаційного забезпечення виробничого процесу; керівники вищих рівнів в змозі контролювати роботу працівників всіх рівнів; наявність висококваліфікованих спеціалістів на нижчих рівнях забезпечує високу (максимальну) оперативність управління. Недоліки: керівники вищих рівнів в змозі контролювати роботу працівників всіх рівнів, що сповільнює оперативність управління та погіршує відповідальність за виконану роботу.< В державних підприємствах лісового господарства переважає лінійно-функціональний тип управління.

3. Організаційна структура підприємств лісового господарства. Зараз в Україні переважають (біля 90% за площею лісів) державні підприємства лісового господарства – це держлісгоспи, військові лісгоспи або природно-заповідні установи (заповідники, національні парки). Колективні підприємства лісового господарства представлені переважно колишніми колгоспними лісгоспами, які перейшли в комунальну власність (біля 10%). Приватних підприємств лісового господарства є лише декілька (менше 1%). При цьому, організаційна структура всіх цих підприємств різних форм власності приблизно однакова: керівник (директор) дає завдання керівникам основних функціональних підрозділів (заступникам) – головному лісничому, головному інженеру, головному бухгалтеру, завідуючому господарством; головний лісничий дає завдання працівникам відділу лісового господарства та лісничим (керівникам природоохоронних відділень), тобто керує основним підрозділом підприємства, який забезпечує виробництво продукції (деревна і не деревна продукція, рекреаційні і інші послуги); головний інженер дає завдання працівникам відділу транспортно-технічного забезпечення та шоферам, тобто також керує підрозділом, який забезпечує заготівлю, перевезення і переробку продукції (трелювання, транспорт, обслуговування пилорам, деревообробних цехів і т.п.). Цей відділ (і головний інженер також) можуть бути відсутні на підприємстві; головний бухгалтер дає завдання працівникам бухгалтерсько-економічного відділу та бухгалтерам лісництв і відповідає за рух коштів підприємства і підготовку бухгалтерських звітів, а якщо відсутній головний економіст – то і за перспективне економічне планування (кошториси, штатні розписи і т.п.); завідуючий господарством дає завдання працівникам контрольно-ревізійного відділу та обслуговуючому персоналу і відповідає за облік на підприємстві – починаючи з робочого часу і закінчуючи готовою продукцією; лісничі (керівники природоохоронних відділень) дають завдання працівникам лісництв чи відділень і власне відповідають за виготовлення продукції на підприємстві. В більшості випадків мають свого заступника, а також групу майстрів лісу (інспекторів). При цьому, структура лісництв може змінюватися в значних межах – аж до наявних в структурі деревообробних підприємств чи лісопунктів; завідувач гаражем (ремонтною майстернею) дає завдання працівникам, які займаються перевезенням продукції чи працівників і підпорядковується головному інженеру; технолог (за наявності) дає завдання працівникам, які займаються переробкою продукції і підпорядковується головному інженеру; майстер з відводів виконує разом з працівниками своєї бригади роботи з відводу дерев в рубку і підпорядковується головному лісничому; майстер з лісовідновлення виконує разом з працівниками своєї бригади роботи зі створення (відновлення) лісів і підпорядковується головному лісничому чи лісничому, якщо така бригада є в лісництві; майстри в лісництвах відповідають за охорону лісів та організацію всіх лісогосподарських робіт на території їхньої ділянки (обходу). Конкретна структура підприємств лісового господарства визначається відповідно до його статуту, площі лісів та розмірів фінансування і може змінюватися в значних межах. Наприклад, площа лісів підприємств лісового господарства може коливатися від 10 до 50 тисяч га і більше

4. Функціональні права&#44 обов’язки та відповідальність посадових осіб підприємств лісового господарства. Функціональні права, обов’язки та відповідальність посадових осіб підприємств лісового господарства визначаються статутом підприємства і фіксуються у посадових інструкціях. Посадова інструкція має містити такі розділи: загальні положення, функціональні обов’язки, права, відповідальність, взаємовідносини. На підприємствах лісового господарства працівники приймаються на посаду і звільняються з посади в порядку установленому трудовим законодавством, відповідно до кваліфікаційних вимог. Функціональні обов’язки директора: визначає, формулює і координує всі види діяльності підприємства та організує ефективну взаємодію виробничих підрозділів; організовує напрямки розвитку підприємства, формує фінансову, кредитно-банкову, податкову та страхову політику соціальної та зовнішньоекономічної діяльності; спрямовує діяльність структурних підрозділів на досягнення високих темпів розвитку й удосконалення виробництва продукції, підвищення її якості завдяки широкому впровадженню нової техніки і прогресивної технології, організації праці, виробництва та управління; скеровує діяльність персоналу на досягнення високих економічних та фінансових результатів; забезпечує виконання підприємством програми оновлення продукції, планів капітального будівництва, обов’язків перед держбюджетом, постачальниками, замовниками і банками; вживає заходів щодо забезпечення підприємства кваліфікованими кадрами, створення безпечних та сприятливих умов праці, додержання вимог законодавства про охорону навколишнього середовища; здійснює заходи щодо соціального захисту колективу підприємства, забезпечення зайнятості працівників; виконує вимоги законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці; розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує заходи підвищення існуючого рівня охорони праці; впроваджує прогресивні технології та позитивний досвід з охорони праці; організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці. Права директора: доручати виконання деяких організаційно-господарських функцій іншим посадовим особам: заступникам директора, керівникам виробничих підрозділів, функціональних підрозділів підприємства; видавати накази щодо прийняття, звільнення та переміщення працівників підприємства; за поданням керівників структурних підрозділів та з власної ініціативи заохочувати працівників за успішне виконання службових обов’язків, сприяти успішному виконанню планових показників тощо. Відповідальність директора: за незабезпечення виконання підприємством поставлених перед ним завдань, порушення вимог охорони праці згідно з чинним законодавством України. Взаємовідносини директора: з керівниками всіх структурних підрозділів підприємства; з органами державної влади і місцевого самоврядування; з банками, податковою адміністрацією; з органами нагляду за охороною праці та навколишнього середовища; з органами пожежного нагляду, санепідемстанцією і т.п.

Література

 

<li>Сенько Є.І. Організація, планування та управління на підприємствах лісового і садово-паркового господарства: навчальний посібник. / Є.І. Сенько. – К.: «Знання», 2012. – 487 с.</li>

<li>Гром М.М. Лісовпорядкування: підручник. / М.М. Гром. – Львів: РВВ НЛТУ України, 2013. – 368 с.</li>

<li>Барроу К. Бізнес-план: практичний посібник: переклад з англ. / К. Барроу, П. Барроу, Р. Браун. – К.: «Знання», 2002. – 285 с.</li>

<li>Воронин И.В. Организация и планирование на предприятиях лесного хозяйства: учебник / И.В. Воронин, П.В. Васильев, В.Л. Джикович. – М: ЛП, 1972. – 295 с.</li>

<li>Кузьмін О.Є. Основи менеджменту: підручник / О.Є. Кузьмін, О.Г. Мельник. – К.: Академвидав, 2003. – 416 с.</li>

<li>Синякевич І.М. Менеджмент у виробничій сфері: навчальний посібник / І.М. Синякевич, Є.І. Сенько, М.М. Огородник і ін. – Львів: УкрДЛТУ, 1998. – 284 с.</li>

<li>Хміль Ф.І. Основи менеджменту: підручник / Ф.І. Хміль. – К.: Академвидав, 2003. – 608 с.</li>


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

29604. СМК делятся на СМИ, слухи и наружную рекламу 18.05 KB
  СМК делятся на СМИ слухи и наружную рекламу 1. Слухи оказывают большое влияние на формирование общественного мнения благодаря обсуждению в малых приватных группах без освещения в СМИ. СМИ являются основным видом массовых коммуникаций т. СМИ безличные средства доставки информации потребителю.
29605. Функции СМК в массовом обществе. Характеристики СМК как основного рекламоносителя 16.67 KB
  Функции СМК в массовом обществе. Характеристики СМК как основного рекламоносителя Деятельность СМК организуется и управляется специальными учреждениями редакциями теле и радиокомпаниями и др. СМК выступает в двуединой роли: как институт участвующий в процессе формирования целей развития общества обеспечивая его стабильность и как механизм их актуализации. Массмедиа служат неотъемлемой составной частью механизма осуществления роли СМК в жизни социума.
29606. Механизмы осуществления роли СМК в жизни социума. Деятельность СМК как реализация интересов разных социальных субъектов 13.38 KB
  Деятельность СМК как реализация интересов разных социальных субъектов. Деятельность СМК организуется и управляется специальными учреждениями редакциями теле и радиокомпаниями и др. СМК выступает в двуединой роли: как институт участвующий в процессе формирования целей развития общества обеспечивая его стабильность и как механизм их актуализации.
29607. Специфика функций СМК как следствие различных выразительных средств 14.88 KB
  Систематизация выразительных средств Выразительные средства СМК являются носителями информационного сообщения содержания. Количество выразительных средств применяемых на практике непрерывно возрастает. Выбор выразительных средств осуществляется с учетом цели сообщения то есть основное внимание уделяется содержанию послания однако его форма то есть средство выражения играет важную роль.
29608. Мифология в коммуникации. СМИ как субъект смыслопостроения 14.72 KB
  Карлова: Мы внутри мифа. 2 природы: иллюзорность для наблюдателя извне это мир абсурда и реальность для носителя мифа. У мифа есть жизненные этапы – от рождения до смерти. открытие мифа 2.
29609. Внушение и манипуляция: технологии и методики применения в деятельности средств массовой информации 21.31 KB
  Внушение это метод психологического воздействия на сознание личности или группы людей основанный на некритическом и часто неосознанном восприятии информации. При внушении сначала происходит восприятие информации содержащей готовые выводы а затем на ее основе формируются мотивы и установки определенного поведения. В процессе внушения интеллектуальная аналитикосинтезирующая активность сознания либо отсутствует либо она значительно ослаблена а восприятие информации настроений чувств шаблонов поведения базируется на механизмах...
29610. Место архетипов, стереотипов, установок в механизме осуществления функций СМК 18.84 KB
  Стереотип относиться к докоммуникативной стадии. Стереотипустоявшееся отношение к происходящим событиям выработанное на основе сравнения их с внутренними идеалами Стереотип от греч. Стереотип – нечто повторяемое в неизменном виде; шаблон действия поведения и пр.
29611. Политическая коммуникация 17.42 KB
  ; коммуникация с помощью организаций в частности политических партий которые служат связующим звеном между управляющими и управляемыми и групп давления; коммуникация с помощью неформальных контактов. Политическая реклама находится на стыке самых разнообразных дисциплин она вбирает в себя знания из сферы политических наук политологии политической философии социологии психологии и др. Пушкарева определяет четыре основных канала политической коммуникации: официальный который регулирует движение информационных потоков от...
29612. Средства массовой информации как основной вид массовой коммуникации. Понятие, сущность, структура СМИ. Тенденции развития 15.13 KB
  Понятие сущность структура СМИ. СМИ – система творческих и технических структур взаимодействующих между собой и с другими социальными системами в целях формирования и передачи потока информации действующая в сфере массовой коммуникации актуализирующая и формирующая представления об окружающем мире в современном общественном сознании. Функции СМИ: информир воспитательная развлекательная интеграция общества и его саморегуляция Просветительская распростронение культуры обрзовывающая презентационная формирование общ мнения соц....