87373

Поточні рахунки. Інструменти безготівкових розрахунків та облік операцій з безготівковими розрахунками

Лекция

Бухгалтерский учет и финансовый аудит

Клієнти мають право вільного вибору банку для відкриття власного рахунка за умови згоди на це самого банку. Підприємства що діють на підставі лише установчого договору замість статуту в установу банку подають нотаріально засвідчену копію установчого договору.

Украинкский

2015-04-19

190.5 KB

0 чел.

Тема 6. Поточні рахунки. Інструменти безготівкових розрахунків та облік операцій з безготівковими розрахунками

  1.  Відкриття та ведення банками рахунків клієнтів у національній валюті.
  2.  Принципи організації безготівкових розрахунків.
  3.  Облік операцій при розрахунках платіжними дорученнями.
  4.  Облік операцій при розрахунках платіжними вимогами-дорученнями.
  5.  Розрахунки платіжними вимогами в разі здійснення примусового списання (стягнення) коштів, облік та контроль даних операцій.
  6.  Облік і контроль операцій при розрахунках чеками.
  7.  Облік операцій при розрахунках акредитивами.
  8.  Організація документообігу та обліку розрахункових операцій при використанні в розрахунках системи “клієнт – банк”.

1. Відкриття та ведення банками рахунків клієнтів у національній валюті

Основною передумовою здійснення безготівкових розрахунків є відкриття банками рахунків клієнтів у національній та іноземній валютах.

Банки відкривають рахунки зареєстрованим в установленому чинним законодавством порядку юридичним особам та фізичним особам – суб’єктам підприємницької діяльності, філіям, представництвам, відділенням та іншим відокремленим підрозділам підприємств, виборчим фондам, іноземним інвесторам, фізичним особам.

Комерційні банки відкривають та обслуговують у національній валюті рахунки таких типів:

  •  поточні;
  •  депозитні (вкладні);
  •  поточні бюджетні рахунки.

Клієнти мають право вільного вибору банку для відкриття власного рахунка (за умови згоди на це самого банку).

Порядок відкриття рахунків у національній та іноземній валюті регулюється інструкцією “Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті”, що затверджена постановою Правління НБУ від 18.12.1998 р. за №527.

На сьогодні немає жодних обмежень щодо кількості банківських рахунків, які можуть відкривати клієнти.

Для зберігання грошових коштів та здійснення усіх видів операцій з ними, юридичні особи-резиденти та їх підрозділи, а також фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності відкривають у банках поточні рахунки. Поточні бюджетні рахунки відкриваються підприємствам, установам, організаціям, які утримуються за рахунок бюджетів. До поточних рахунків також належать:

а) рахунки зі спеціальними режимами їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або рішеннями Кабінету Міністрів України;

б) карткові рахунки (картрахунки).

Для відкриття поточних рахунків та поточних бюджетних рахунків підприємства зобов'язані надати банківським установам такі документи:

  •  заяву на відкриття рахунка встановленого зразка за підписом керівника та головного бухгалтера (якщо в штаті посади головного бухгалтера немає, заяву підписує тільки керівник);
  •  копію свідоцтва про державну реєстрацію підприємства в органі виконавчої влади, іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію, засвідчену нотаріально чи органом який видав свідоцтво про державну реєстрацію;
  •  копію зареєстрованого статуту (положення), завірену нотаріусом або реєструючим органом;
  •  картку зі зразками підписів осіб, яким надано право розпорядження рахунком та підписання розрахункових документів, завірену нотаріально або вище стоячою організацією в установленому порядку. У картку також включається зразок відбитка печатки підприємства;
  •  копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік, засвідчену податковим органом або нотаріально;
  •  довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України.,
  •  копію довідки про внесення підприємства до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчену нотаріально або органом, що видав довідку;
  •  копію страхового свідоцтва, що підтверджує реєстрацію підприємства у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань як платника соціальних страхових внесків, засвідчену нотаріально, або органом що видав страхове свідоцтво.

Підприємства, що діють на підставі лише установчого договору, замість статуту в установу банку подають нотаріально засвідчену копію установчого договору.

Якщо підприємства зареєстровані у формі господарських товариств, договірних об'єднань, товарних бірж, друкованих засобів масової інформації, то крім документів, вказаних вище, вони повинні додатково подати до банку нотаріально засвідчену копію установчого договору.

Документи на відкриття поточних рахунків підприємств особисто подають до банку особи, які мають право першого та другого підписів. Ці особи мають пред’явити уповноваженому працівнику банку:

  •  паспорт або документ, що його замінює;
  •  документ, виданий органом державної податкової служби, що свідчить про присвоєння фізичній особі ідентифікаційного номера платника податків;
  •  документи, що підтверджують їх повноваження.

Уповноважений працівник банку здійснює ідентифікацію осіб які відкривають поточний рахунок і робить у присутності цих осіб копії сторінок паспорта або документа, що його замінює, які містять наступну інформацію: прізвище, ім’я, по-батькові фізичної особи, дату народження, серію та номер паспорта або документа що його замінює, дату видачі та найменування органу, що видав документ, дані про місце проживання або тимчасового перебування фізичної особи, а також копію документа, виданого органом державної податкової служби, що свідчить про присвоєння фізичній особі ідентифікаційного номера платника податків. Ці копії засвідчуються підписами уповноваженого працівника банку, який здійснює ідентифікацію клієнта, як такі, що відповідають оригіналу, і зберігаються у справі з юридичного оформлення рахунку.

Рахунки відкриваються з письмового дозволу керівника установи банку, що проставляється на заяві про відкриття рахунку.

З документів які вимагаються від клієнтів банку у разі відкриття рахунків відповідно до вимог Інструкції про відкриття банками рахунків в національній та іноземній валюті, формується справа з юридичного оформлення рахунку, яка зберігається банком протягом п’яти років після закриття рахунку.

У разі відкриття усіх видів рахунків (крім рахунків фізичних осіб та іноземних офіційних представництв) комерційний банк зобов'язаний повідомити про це податковий орган за місцем реєстрації власника рахунка протягом 3-х робочих днів з дня відкриття рахунка (включаючи цей день). Таке повідомлення надсилається також до Національного банку України для включення клієнта до зведеного електронного реєстру власників рахунків.

З юридичною особою укладається договір про розрахунково-касове обслуговування, в якому передбачені всі умови розрахунково-касового обслуговування та розмір комісійної винагороди за надання банківських послуг і обслуговування платіжного обороту.

Одночасно з відкриттям рахунку юридичній особі видається чекова книжка для оформлення видаткових операцій з готівкою.

Виконання операцій за поточними рахунками здійснюється на підставі розрахункових документів у паперовій та електронній формах.

Датою початку операцій за видатками за рахунком суб’єкта господарської діяльності в установі банку є дата реєстрації отримання банком повідомлення про взяття рахунку на облік податковим органом. Повідомлення зберігається в справі з юридичного оформлення рахунку.

Національний банк України встановив окремий порядок відкриття і ведення рахунків у національній валюті іноземним організаціям та установам. Комерційні банки можуть відкривати таким клієнтам рахунки типу «Н» і типу «П». Однією з головних умов відкриття цих рахунків є наявність індивідуальної ліцензії територіального управління НБУ на відкриття рахунку того чи іншого типу.

Під час реорганізації підприємства (злиття, приєднання, поділу, перетворення), а також у разі проведення перереєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, викликаної зміною його назви, організаційно-правової форми діяльності, форми власності, рахунок закривається.

Поточні рахунки закриваються в установах банку:

а) на підставі заяви власника рахунку;

б) на підставі рішення органу, на який законом покладено функції щодо ліквідації або реорганізації підприємства;

в) на підставі відповідного рішення суду про ліквідацію підприємства;

г) на підставі рішення уповноваженого державного органу про скасування державної реєстрації юридичної особи або державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи, визнання в установленому порядку юридичної особи фіктивною або оголошення фізичної особи померлою чи визнання безвісно відсутньою;

д) на інших підставах, передбачених чинним законодавством України чи договором між установою банку та власником рахунку

Установа банку може в порядку, визначеному чинним законодавством, закрити поточні рахунки юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, фізичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності, якщо операції за цими рахунками не здійснюються протягом 30-ти днів.

3а наявності коштів на рахунку банк здійснює завершальні операції за рахунком (з виконання платіжних вимог на примусове списання коштів, виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів на підставі платіжного доручення на інший рахунок підприємства, зазначений у заяві тощо). При цьому датою закриття рахунку вважається наступний після проведення останньої операції за цим рахунком день.

У день закриття рахунку банк зобов'язаний видати клієнту довідку про закриття рахунку.

Справа з юридичного оформлення рахунку залишається в установі банку.

2. Принципи організації безготівкових розрахунків

Безготівкові розрахунки це розрахунки, що здійснюються шляхом перерахуванні певної суми коштів з рахунку платника на рахунок одержувача без участі готівки.

Організація безготівкових розрахунків в Україні повинна сприяти прискоренню обігу коштів, забезпечувати безперервний хід реалізації продукції.

При організації безготівкових розрахунків важливо, щоб момент здійснення платежу максимально наближався до моменту відвантаження продукції, виконання робіт, надання послуг. Своєчасна і повна оплата продукції, виконаних робіт, наданих послуг, інших боргових зобов’язань є однією з головних ознак ефективного функціонування економіки в цілому і кожного її суб’єкта зокрема.

Принципи організації сучасної системи безготівкових розрахунків у господарському обороті України викладені в Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженій постановою Правління Національного банку України від 29.03.2001р. за №135 (зі змінами та доповненнями). Відповідно до цієї інструкції систему безготівкових розрахунків можна представити у такому вигляді.

Організація безготівкових розрахунків підпорядковується відповідним принципам:

  •  кошти суб'єктів господарської діяльності  (окрім залишку готівки в їх касах в межах ліміту) повинні зберігатися на поточних рахунках у  банках України;
  •  суб’єкти господарської діяльності самостійно обирають банк для обслуговування за власним бажанням і за згодою даного банку;
  •  кошти з поточних рахунків контрагентів (клієнтів) списуються за дорученням їх власників або за розпорядженням стягувачів в разі здійснення примусового списання (стягнення) коштів;
  •  розрахункові документи приймаються банком до виконання лише в межах наявних коштів на поточних рахунках контрагентів (клієнтів) або якщо договором між банком та платником передбачено їх приймання та виконання в разі відсутності або недостатності коштів на цих рахунках;
  •  якщо коштів на кореспондентському рахунку банку недостатньо для виконання доручень клієнта, банк приймає всі подані розрахункові документи і обліковує їх на позабалансовому рахунку №9804 "Розрахункові документи, що не сплачені в строк з вини банку";
  •  банки здійснюють розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів на підставі діючих законодавчих та нормативних актів, відповідних договорів і своїх внутрішніх правил здійснення безготівкових розрахунків;
  •  клієнти банків для здійснення розрахунків самостійно обирають платіжні інструменти (за винятком меморіального ордера) та зазначають їх при укладанні господарських договорів.

Суб’єкти господарської діяльності при здійснені розрахункових операцій можуть використовувати платіжні інструменти у формі:

  •  меморіального ордера;
  •  платіжного доручення;
  •  платіжної вимоги-доручення;
  •  платіжної вимоги;
  •  розрахункового чека;
  •  акредитива.

Використання банківських платіжних карток та векселів як платіжних інструментів регулюється окремими нормативно – правовими актами Національного банку України.

                                                 3. Облік операцій при розрахунках платіжними дорученнями

Платіжне доручення – розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку визначеної ним суми коштів та перерахування її на рахунок одержувача.

Платіжне доручення приймається банком платника до виконання протягом десяти календарних днів з дати його виписки. День оформлення платіжного доручення не враховується.

Платіжні доручення застосовуються в розрахунках за товарними і нетоварними платежами:

  •  за фактично відвантажену/продану продукцію (виконані роботи, надані послуги);
  •  у порядку попередньої оплати – якщо такий порядок розрахунків установлено законодавством або обумовлено в договорі;
  •  для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств, які складені не пізніше строку, установленого чинним законодавством;
  •  для перерахування підприємствами сум, які належать фізичним особам (заробітна плата, пенсії тощо), на їх рахунки, що відкриті в банках;
  •  для сплати податків і зборів до бюджетів та державних цільових фондів.

Банк приймає до виконання платіжне доручення від платника за умови, якщо сума цього платіжного доручення не перевищує суму, що є на його рахунку на початок операційного дня. Банк може виконувати платіжні доручення клієнтів з урахуванням сум, що надходять на рахунки клієнтів протягом операційного дня, якщо це визначено в договорі про розрахунково–касове обслуговування. Платіжні доручення платника у разі відсутності або недостатності коштів на його рахунку банк приймає лише тоді, якщо порядок приймання та виконання таких платіжних доручень передбачено договором між банком та платником.

Платіжне доручення оформляється платником відповідно до встановлених вимог та подається в банк що його обслуговує не менше ніж в двох примірниках. Після перевірки правильності заповнення всіх реквізитів перший примірник платіжного доручення виконує функцію меморіального ордера і поміщається в документи дня банку, другий – видається платнику з відмітками банку про одержання та виконання доручення.

При оплаті платіжних доручень в обліку здійснюються наступні бухгалтерські записи:

якщо платник і одержувач є клієнтами одного банку:

  •  Д-т Поточний рахунок платника
  •  К-т Поточний рахунок одержувача.

якщо платник і одержувач є клієнтами різних банків:

  •  Д-т Поточний рахунок платника
  •  К-т 1200 “Кореспондентський рахунок в Національному банку України”.

Банк одержувача на основі електронного повідомлення з банку платника зараховує кошти на рахунок одержувача наступною бухгалтерською проводкою:

  •  Д-т 1200 “Кореспондентський рахунок в Національному банку України”.
  •  К-т Поточний рахунок одержувача.

Якщо підприємство перераховує кошти фізичній особі і вона не має рахунку в банку, то платник може здійснювати розрахунки з нею, перераховуючи кошти за платіжним дорученням на повідомлений цією особою відповідний рахунок у банку, який здійснюватиме виплату цих коштів готівкою.

Якщо кошти що надійшли на відповідний рахунок не отримані фізичною особою протягом 30 календарних днів, з дня надходження цих коштів до банку, то банк одержувача зобов'язаний протягом трьох робочих днів повернути їх платнику меморіальним ордером.

Якщо фізична особа не має рахунку в банку або розрахунки безпосередньо з фізичною особою чи підприємством через банк неможливі, то платник також може здійснювати розрахунки з ними через підприємство поштового зв'язку шляхом перерахування відповідної суми на рахунок з переказних операцій підприємства зв'язку.

Для перерахування коштів підприємству зв'язку платник подає до обслуговуючого банку платіжне доручення, в якому зазначає реквізити підприємства поштового зв'язку, з рахунку якого сплачуватимуться перекази їх одержувачам, та номери списків одержувачів коштів.

4. Облік операцій при розрахунках платіжними вимогами-дорученнями

Платіжна вимога-доручення – розрахунковий документ, який складається з двох частин:

  •  верхньої – вимоги одержувача безпосередньо до платника про сплату визначеної суми коштів;
  •  нижньої – доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку визначеної суми коштів та перерахування її на рахунок одержувача.

Платіжні вимоги-доручення можуть застосовуватися усіма учасниками безготівкових розрахунків.

Верхня частина вимоги–доручення оформляється одержувачем коштів і передається безпосередньо платнику не менше ніж у двох примірниках, разом з товарно-транспортними документами, які передбачені угодою.

Доставку вимог-доручень до платника може здійснювати банк одержувача через банк платника на договірних умовах.

У разі згоди оплатити вимогу-доручення платник заповнює її нижню частину згідно з вимогами і подає до банку, що його обслуговує..

Сума, яку платник погоджується сплатити одержувачу та зазначає в нижній частині вимоги-доручення, не може перевищувати суму, яку вимагає до сплати одержувач і яка зазначена у верхній частині вимоги-доручення.

Вимога – доручення подається платником в установу банку в двох примірниках. Перший примірник платіжної вимоги – доручення служить меморіальним ордером, і вміщується в документи дня банку платника, другий – видається платнику з відмітками банку про одержання документа.

При оплаті платіжних вимог – доручень в обліку здійснюються наступні записи:

за умови, що платник і одержувач є клієнтами одного банку:

  •  Д-т Поточний рахунок платника
  •  К-т Поточний рахунок одержувача коштів;

за умови обслуговування платника і одержувача коштів в різних банках:

  •  Д-т Поточний рахунок платника
  •  К-т 1200 “Кореспондентський рахунок у Національному банку України”.

Банк платника приймає вимогу-доручення від платника протягом 20 календарних днів з дати оформлення її одержувачем.

Платіжна вимога-доручення повертається без виконання, якщо сума, що зазначена платником, перевищує суму, що є на рахунку платника.

Причини незгоди платника оплатити вимогу-доручення з'ясовуються безпосередньо між платником та одержувачем коштів.

5. Розрахунки платіжними вимогами в разі здійснення примусового списання (стягнення) коштів, облік та контроль даних операцій 

Платіжна вимога – розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок одержувача.

Розпорядження про примусове списання (стягнення) коштів стягувач оформляє на бланку платіжної вимоги не менше ніж у трьох примірниках.

Примусове списання (стягнення)  коштів з рахунків платників дозволяється лише у випадках, установлених законами України. Його ініціюють:

  •  державні виконавці, які отримали відповідне право виключно на підставі визначених законом виконавчих документів;
  •  банки на підставі своїх наказів про примусову сплату боргового зобов’язання з рахунків клієнтів – боржників, якщо це передбачено кредитними договорами.

Платіжну вимогу стягувач подає до банку, що його обслуговує, разом із двома примірниками реєстру платіжних вимог.

Банк стягувача приймає платіжні вимоги протягом 10 календарних днів з дати їх складання, а банк платника – протягом 30 календарних днів з дати їх складання.

Банк стягувача, приймаючи від стягувача платіжні вимоги та реєстри платіжних вимог, перевіряє наявність та відповідність назви, коду, підписів та відбитка печатки стягувача тим, що зазначені в картці із зразками підписів та відбитком печатки.

Якщо платник та стягувач обслуговуються однією установою банку, то перший примірник вимоги залишається в документах дня банку, другий видається платнику, третій – стягувачу коштів. Перший примірник реєстру залишається в документах дня банку, а другий, як розписка, видається стягувачу коштів.

Списання коштів з рахунку платника супроводжується відповідним записом:

  •  Д-т Поточний рахунок платника
  •  К-т Поточний рахунок одержувача коштів або                                      1200 “Кореспондентський рахунок у Національному банку України”.

Якщо стягувач і платник обслуговуються в різних банках то надсилання банку платника платіжної вимоги може здійснюватися банком стягувача, або самим стягувачем.

Якщо платіжну вимогу у банк платника надсилає банк стягувача, то в цьому випадку в банк платника надсилається не менше ніж два примірники платіжної вимоги на примусове списання (стягнення) коштів. Стягувачу повертається один примірник платіжної вимоги та реєстру платіжних вимог. Перший примірник реєстру платіжних вимог при цьому залишається в банку стягувача.

В тому випадку, якщо платіжну вимогу на примусове списання (стягнення) коштів у банк платника надсилає сам стягувач, то всі примірники платіжної вимоги та не менше ніж один примірник реєстру повертаються банком стягувача цьому стягувачу. Перший примірник реєстру платіжних вимог із написом про одержання  платіжної вимоги, засвідчений підписом стягувача, залишається в банку, що обслуговує його.

Платіжні вимоги стягувачів приймаються банком платника до виконання незалежно від наявності достатнього залишку коштів на рахунку платника.

Банк не пізніше ніж наступного робочого дня повідомляє платника про надходження платіжної вимоги на примусове списання (стягнення) коштів з його рахунку, якщо умова про таке повідомлення передбачена договором про розрахунково–касове обслуговування цього платника.

У разі недостатності коштів на рахунку платника банк виконує платіжну вимогу в межах наявного залишку коштів (здійснює часткову оплату), а в невиконаній сумі повертає її не пізніше наступного робочого дня із зазначенням причин повернення:

  •  якщо платіжна вимога надійшла від банку стягувача, то вона повертається стягувачу через його банк;
  •  якщо платіжна вимога надійшла безпосередньо від стягувача (посильним, рекомендованим або цінним листом), то банк повертає її або безпосередньо посильному або рекомендованим чи цінним листом. Якщо адресу стягувача в платіжній вимозі не зазначено, то вона повертається стягувачу через банк, що його обслуговує.

Напис про причину повернення без виконання платіжної вимоги  на примусове списання (стягнення) коштів засвідчують підписами керівник і головний бухгалтер установи банку.

Часткову оплату платіжної вимоги банк оформляє меморіальним ордером, який засвідчується підписом відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа банку. Перший примірник платіжної вимоги за якою проведено часткову оплату залишається на зберіганні в банку платника.

В бухгалтерському обліку  здійснюються наступні записи:

банком платника:

  •  Д-т Поточний рахунок платника
  •  К-т 1200 “Коррахунок у Національному банку України”

банком одержувача:

  •  Д-т 1200 “Коррахунок у Національному банку України”
  •  К-т Поточний рахунок одержувача коштів.

Якщо платіжні вимоги на примусове списання  (стягнення) коштів надійшли до банку протягом операційного часу, але на час їх надходження на рахунку платника немає коштів або їх недостатньо для виконання платіжних вимог, то банк виконує ці платіжні вимоги з урахуванням сум, що надійдуть на рахунок платника протягом операційного часу (поточні надходження). Якщо для виконання даних платіжних вимог недостатньо коштів, що надійдуть на рахунок платника протягом операційного часу, то вони виконуються частково та після закінчення операційного часу повертаються стягувачу.

Платіжні вимоги, які надійшли до банку після операційного часу, банк (незалежно від наявності коштів на рахунку платника на час їх надходження) виконує наступного операційного дня. Якщо на початок наступного операційного дня на рахунку платника буде недостатньо коштів для виконання платіжних вимог, то вони цього самого дня виконуються частково а в неоплаченій сумі повертаються стягувачу.

Якщо до банку надійшло разом кілька розрахункових документів, то при їх виконанні витримується такий пріоритет: спочатку виконуються платіжні вимоги, оформлені на підставі рішень судів, потім – платіжні вимоги, оформлені на підставі інших виконавчих документів. Усі інші документи виконуються у порядку їх  надходження до установи банку.

Порядок виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів з платників, рахунки яким відкриті в органах державного казначейства, визначається і регулюється нормативно-правовими актами Державного казначейства України. У разі надходження до банку платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів з цих рахунків вони передаються для виконання відповідному органу Державного казначейства, якщо це передбачено договором між банком та органом Державного казначейства або повертаються стягувачу без виконання.

                                                            6. Облік і контроль операцій при розрахунках чеками

Розрахунковий чек – це документ, що містить письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) банківській установі (банку-емітенту), що обслуговує його рахунок, оплатити чекодержателю суму грошових коштів, вказану в чеку.

Відповідно до Інструкції Національного банку України “Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті“, затвердженої постановою Правління НБУ від 29.03.2001 за №135, розрахункові чеки використовуються у безготівкових розрахунках підприємств та фізичних осіб з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари, виконані роботи та надані послуги.

Розрахункові чеки виготовляються на спеціальному папері з дотриманням усіх обов’язкових вимог за зразками, затвердженими НБУ та брошуруються у чекові книжки по 10, 20, 25 аркушів.

Розрахункові чеки, що використовуються фізичними особами для здійснення одноразових операцій, виготовляються як окремі бланки, їх облік банки ведуть окремо від обліку чекових книжок.

Облік розрахунків чеками здійснюється на окремому аналітичному рахунку “Розрахунки чеками” балансових рахунків №№2526, 2550, 2552, 2554, 2602, 2622.

Термін дії чекової книжки – один рік, розрахункового чека, який видається фізичній особі для одноразового розрахунку, – три місяці з дати їх видачі. День оформлення чекової книжки або розрахункового чека не враховується. Розрахункові чеки, виписані після зазначеного строку, вважаються недійсними і до оплати не приймаються.

Чекова книжка може видаватися для розрахунків з будь–яким конкретним постачальником або з різними постачальниками. Для отримання чекової книжки підприємство подає банку-емітенту заяву в одному примірнику за підписами уповноважених осіб, яким надане право підписання документів для здійснення розрахунково-грошових операцій, і з відбитком його печатки.

Для отримання фізичною особою чекової книжки чекодавець подає банку-емітенту заяву в одному примірнику. Заява визначеної форми заповнюється клієнтом від руки або з використанням технічних засобів за всіма вказаними в ній реквізитами.

У заяві та талоні до неї чекодавець проставляє номер рахунку, з якого сплачуватимуться чеки.

У разі потреби дозволяється одночасне надання підприємству за однією заявою кількох чекових книжок з зазначенням загальної суми ліміту за рахунок депонованих чекодавцем коштів. На звороті заяви чекодавець самостійно вказує суму ліміту за кожною книжкою.

Операційний працівник банку встановлює особу клієнта за паспортом або документом, що його замінює, перевіряє правильність заповнення заяви, наявність коштів на його рахунку, відповідність підпису і відбитка печатки чекодавця заявленим зразкам подає заяву на підпис керівнику і головному бухгалтеру установи банку або особам, яким надане право першого та другого підпису, та передає її разом з талоном до каси.

Касир проставляє на заяві та талоні до неї номери чеків і передає операційному працівнику чекову книжку разом із заявою під розписку в талоні. Талон до заяви залишається в касі.

Операційний працівник банку перевіряє наявність усіх чеків у чековій книжці та заповнює внутрішній бік обкладинки книжки: назву чекодавця (для фізичних осіб – прізвище, ім'я та по-батькові чекодавця, дані його паспорта або документа, що його замінює), номер рахунку, з якого будуть сплачуватися чеки, термін дії чекової книжки, ліміт чекової книжки.

Після цього він вписує у кожний чек такі реквізити:

назву і номер МФО банку-емітента (банк може проставляти свій штамп);

назву чекодавця та номер його рахунку з якого здійснюється оплата чеків.

При отриманні фізичною особою розрахункового чека операційний працівник банку вписує у чек такі реквізити:

назву і номер МФО банку-емітента (банк може проставляти свій штамп);

прізвище, ім'я та по-батькові чекодавця, дані його паспорта або документа, що його замінює, на чеку та на корінці чека, ідентифікаційний номер;

номер рахунку, з якого здійснюється оплата чека;

суму цифрами та літерами;

строк дії чека;

число, місяць та рік видачі чека; місяць має бути написаний літерами, зазначена дата видачі чека має відповідати даті його реальній видачі;

на зворотньому боці корінця чека вказуються окремими сумами - сума чека, яка була внесена готівкою, і сума, що була перерахована у безготівковій формі з рахунку фізичної особи.

Чекодавець проставляє свій підпис на розрахунковому чеку та корінці чека.

Оформлена чекова книжка передається разом із заявою працівнику банку, який здійснює контроль з метою перевірки правильності її оформлення, і підписує контрольним підписом. Чекова книжка (на звороті обкладинки) або розрахунковий чек завіряються печаткою банку та повертаються разом із заявою до каси.

Касир перевіряє наявність чеків у чековій книжці, підписує талон та повертає його операційному працівнику для списання чекової книжки з рахунку № 9821 “Бланки суворої звітності» в умовній оцінці одна гривня за видану чекову книжку.

Банк веде позасистемний облік номерів чеків у спеціальній реєстраційній картці, в якій вказується номер рахунку, з якого сплачуватимуться чеки, дата видачі книжки, номери чеків, термін дії чекової книжки, характер розрахунків для яких видається книжка. У разі, якщо підприємству за однією заявою видається кілька чекових книжок, у картці вони можуть бути зареєстровані одним рядком із зазначенням першого і останнього номерів чеків із книжок, які видаються (за умови безперервності номерів).

Для гарантованої оплати розрахункових чеків чекодавець разом із заявою на видачу чекової книжки подає до банку–емітента платіжне доручення для перерахування коштів на аналітичний рахунок “Розрахунки чеками”.

Розрахунковий чек із чекової книжки чекодавець виписує під час здійснення платежу і видає чекодержателю за отримані ним товари, виконані роботи, надані послуги. Виписуючи розрахунковий чек, чекодавець переносить залишок ліміту з корінця попереднього чека на корінець виписаного і виводить новий залишок ліміту. Чек підписує службова особа, яка має право підписувати розрахункові документи, та скріплює відбитком печатки чекодавця (за винятком розрахункових чеків, що видаються фізичними особами).

Приймаючи чек до оплати за товари, виконані роботи, надані послуги, чекодержатель перевіряє:

  •  відповідність чека встановленому зразку;
  •  правильність заповнення чека;
  •  відсутність виправлень;
  •  відповідність суми корінця чека сумі, вказаній на самому чеку;
  •  строк дії чека;
  •  достатність залишку ліміту за чековою книжкою для оплати чека;
  •  наявність на ньому чіткого відбитка штампа або печатки банку та назви чекодавця (для фізичної особи - прізвища, ім'я, та по-батькові, даних документа, що засвідчує особу).

Після цього чекодержатель переконується в особі пред'явника розрахункового чека за документом, що її посвідчує.

Зробивши вказану перевірку, чекодержатель, приймаючи чек із чекової книжки до оплати, відділяє його від корінця, ставить на звороті чека та корінці календарний штемпель і підписує чек, а також робить відмітку у відомості про прийняті до оплати розрахункові чеки.

Якщо на корінці розрахункового чека, який був сплачений раніше, є напис "Зіпсований", а зіпсованого розрахункового чека немає, то оплата за товари (виконані роботи, надані послуги) не проводиться і чекодавцю рекомендується звернутися до банку-емітента для підтвердження залишку на рахунку за чековою книжкою.

Чекодержатель здає в банк чеки разом з трьома примірниками реєстру чеків – якщо рахунки чекодавця і чекодержателя відкриті в одному банку, або з чотирьма примірниками – якщо рахунки чекодавця і чекодержателя відкриті в різних банках.

Реєстр вміщує таку інформацію про чек:

  •  номер рахунку чекодавця, його ідентифікаційний код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ідентифікаційний номер, якщо він зазначений у чеку);
  •  назву банку–емітента та його номер за МФО;
  •  назву чекодержателя, номер його рахунку та ідентифікаційний код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України;
  •  назву банку чекодержателя та його номер за МФО;
  •  суму чека;
  •  номер чека;
  •  загальну суму реєстру.

Якщо чекодавець і чекодержатель обслуговуються в одному банку, то після перевірки правильності заповнення реквізитів розрахункового чеку і реєстру банк на підставі першого примірника реєстру чеків списує кошти з аналітичного рахунку “Розрахунки чеками” та зараховує їх на поточний рахунок чекодержателя.

Для здійснення розрахунків чеками між клієнтами різних банків банк чекодержателя приймає чеки з реєстром чеків і разом з другим та третім примірниками даного реєстру інкасує їх до банку-емітента. У цьому разі кошти на рахунок чекодержателя зараховуються банком, що його обслуговує, тільки після отримання їх від банку-емітента.

Для контролю за оплатою чеків перший примірник реєстру оприбутковується банком чекодержателя за відповідними позабалансовими рахунками групи 983 “Документи і цінності, прийнятті та відіслані на інкасо”.

Умови інкасування розрахункових чеків мають зазначатися в договорі про розрахунково-касове обслуговування клієнта.

Останній примірник реєстру чеків повертається чекодержателю з відміткою про оплату, якщо контрагенти за даною операцією обслуговуються в одній установі банку, або з відміткою про дату прийняття його на інкасо, якщо вони обслуговуються в різних банках.

Банк-емітент, отримавши розрахунковий чек разом з двома примірниками реєстру чеків, перевіряє:

  •  приналежність чека до даного банку;
  •  відповідність підписів та відбитка печатки чекодавця заявленим банку в картці зі зразками підписів та відбитком печатки зразкам;
  •  чи не перевищує сума чека граничної суми ліміту чекової книжки;
  •  належність номера чека до номерів чеків виданої чекової книжки та дотримання строків дії чекової книжки;
  •  правильність оформлення чека.

Здійснивши перевірку, банк-емітент на підставі першого примірника реєстру чеків списує кошти з аналітичного рахунку чекодавця “Розрахунки чеками” та перераховує їх на рахунок чекодержателя. Сплачений розрахунковий чек разом з примірником реєстру чеків залишається в банку-емітенті. На розрахунковому чеку ставиться штамп банку "Проведено".

При зарахуванні банком чекодержателя коштів, що надходять за оплаченим розрахунковим чеком, за призначенням, сума цього чека списується з відповідного позабалансового рахунку групи 983 "Документи та цінності, що прийняті і відіслані на інкасо".

У разі ненадходження коштів банк чекодержателя після закінчення 10 календарних днів від дати інкасування розрахункового чека здійснює запит електронною поштою до банку-емітента щодо причин неоплати цього чека.

Банк-емітент, отримавши запит, не пізніше наступного робочого дня має дати відповідь банку чекодержателя, який повідомляє її чекодержателю.

У разі неотримання відповіді банк чекодержателя повідомляє про це чекодержателя і після закінчення 20 календарних днів від дати інкасування розрахункового чека списує його суму з відповідного позабалансового рахунку групи 983 "Документи та цінності, що прийняті і відіслані на інкасо" як нереальну щодо отримання.

Невикористані чеки після закінчення строку дії чекової книжки або використання ліміту підлягають поверненню до банку-емітента, який їх погашає. За бажанням клієнта банк може продовжити строк дії чекової книжки або клієнт може поповнити її ліміт у разі його використання.

Для поповнення ліміту чекодавець подає до банку платіжне доручення (фізична особа може подавати заяву про перерахування коштів) разом з відповідною чековою книжкою.

У разі припинення клієнтом подальших розрахунків чеками до закінчення строку дії чекової книжки та наявності за нею невикористаного ліміту чекодавець подає до банку чекову книжку разом з платіжним дорученням (фізична особа може подавати її з заявою про перерахування коштів) для зарахування невикористаного залишку ліміту на той рахунок, з якого бронювалися кошти.

Якщо після повного використання розрахункових чеків із чекової книжки її ліміт буде невикористаним, то чекодавцю може надаватися нова чекова книжка на суму невикористаного ліміту. Для цього чекодавець подає до банку-емітента заяву на отримання нової чекової книжки разом з використаною чековою книжкою та корінцями використаних розрахункових чеків.

Відповідальний виконавець банку, перевіривши за корінцями використаних розрахункових чеків залишок невикористаного ліміту, робить у реєстраційній картці в графі "Примітка" у рядку, в якому був зроблений запис щодо видачі цієї книжки, напис "Залишок ліміту перевірений", після чого повертає чекодавцю чекову книжку з корінцями.

Строк дії нової чекової книжки встановлюється з дня її видачі. Видана нова чекова книжка списується з позабалансового рахунку 9821 “Бланки суворої звітності”.

У разі втрати чекової книжки (розрахункового чека) чекодавець має подати до банку-емітента заяву із зазначенням номерів невикористаних розрахункових чеків. Відповідальний виконавець банку-емітента робить у реєстраційній картці у графі "Примітка" відмітку про номери загублених розрахункових чеків.

Кошти в сумі невикористаного ліміту чекової книжки повертаються клієнту на підставі його платіжного доручення (фізичній особі можуть повертатися на підставі заяви про перерахування коштів).

У разі втрати фізичною особою розрахункового чека, який був виданий для одноразового розрахунку, кошти повертаються їй не раніше ніж через 10 календарних днів після закінчення строку дії розрахункового чека.

При здійсненні розрахунків чеками в національній валюті суб’єктами господарської діяльності  виконуються наступні бухгалтерські записи :

  •  чекодавець сплачує послуги за одержану чекову книжку

Д-т – Поточний рахунок чекодавця

К-т – 6119 “Інші комісійні доходи за операціями з клієнтами”;

  •  банк депонує кошти на аналітичному рахунку «Розрахунки чеками»

Д-т – Поточний рахунок чекодавця

К-т – 2602 “Кошти в розрахунках субєктів господарської                       діяльності”  (аналітичний рахунок “Розрахунки чеками”);

  •  банк видає чекову книжку

Д-т – 9910 Контррахунок

К-т – 9821 “Бланки суворої звітності”;

  •  банк зараховує суму зазначену в чеку чекодержателю, за умови, що чекодавець і чекодержатель обслуговуються однією установою  банку

Д-т – 2602 “Кошти в розрахунках субєктів господарської                       діяльності”  (аналітичний рахунок “Розрахунки чеками”)

К-т – Поточний рахунок чекодержателя;

  •  банк чекодержателя приймає реєстр з чеками на інкасо, за умови, що чекодавець і чекодержатель обслуговуються різними установами банку

Д-т – 9830 “Документи і цінності, прийняті на інкасо”

К-т – 9910 Контррахунок;

  •  банк чекодержателя інкасує чек до банку чекодавця

Д-т – 9910 Контррахунок

К-т – 9830 “Документи і цінності, прийняті на інкасо”

та

Д-т – 9831 “Документи і цінності, відіслані на інкасо”

К-т – 9910 Контррахунок;

  •  банк-емітент перераховує кошти за розрахунковим чеком чекодержателю

Д-т – 2602 “Кошти в розрахунках субєктів господарської                       діяльності”  (аналітичний рахунок “Розрахунки чеками”)

К-т – Кореспондентський рахунок;

  •  банк чекодержателя одержує повідомлення про надходження коштів за розрахунковим чеком

Д-т – 9910 Контррахунок

К-т – 9831 “Документи і цінності, відіслані на інкасо”

та

Д-т – Кореспондентський рахунок

К-т – Поточний рахунок чекодержателя.

7. Облік операцій при розрахунках акредитивами

Акредитив – договір, що містить зобов’язання банку емітента, за яким цей банк за дорученням клієнта (заявника акредитива) або від свого імені проти документів, які відповідають умовам акредитива, зобов’язаний виконати платіж на користь бенефіціара або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж.

Розрахунки акредитивами у національній валюті здійснюються у відповідності з Інструкцією Національного банку України «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті». Облік цих розрахунків здійснюється з урахуванням вимог Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України (затверджена постановою Правління НБУ від 21.11.97 за № 388) на окремому аналітичному рахунку “Розрахунки акредитивами“ балансових рахунків 2526, 2550, 2552, 2554, 2602, 2622.

Інструкцією Національного банку України “Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті” передбачено використання таких видів акредитивів.

Банк-емітент може відкривати:

  •  покритий акредитив, при якому завчасно бронюються кошти платника у повній сумі на окремому рахунку в банку-емітенті або виконуючому банку;
  •  непокритий акредитив, оплата за яким, у разі тимчасової відсутності коштів на рахунку платника, гарантується банком–емітентом за рахунок банківського кредиту.

Акредитиви бувають відкличні та безвідкличні. На кожному акредитиві має бути вказано, чи є він відкличним чи безвідкличним. У разі відсутності такої вказівки акредитив вважається безвідкличними.

Відкличний акредитив може бути змінений або анульований банком-емітентом без попереднього погодження з бенефіціаром – одержувачем платежу за акредитивом (наприклад, у разі недотримання умов, передбачених договором, дострокової відмови банку-емітента від гарантування платежів за акредитивом).

Усі розпорядження про зміни умов відкличного акредитива заявник може надати бенефіціару тільки через банк-емітент, який повідомляє виконуючий банк, а останній – бенефіціара.

Виконуючий банк не має права приймати розпорядження безпосередньо від заявника акредитива (за винятком випадків, коли банк-емітент є виконуючим банком).

Виконуючий банк зобов'язаний оплатити документи, які відповідають умовам акредитива, виставлені бенефіціаром і прийняті виконуючим банком, до отримання останнім повідомлення про  анулювання акредитива або зміну його умов.

Безвідкличний акредитив – акредитив, який може бути змінений або анульований тільки за згодою бенефіціара, на користь якого він був відкритий.

Бенефіціар може подавати пропозиції про внесення змін до умов акредитива, звернувшись безпосередньо до заявника акредитива, який у разі згоди вносить зміни до акредитива через банк емітент, який надсилає повідомлення виконуючому банку.

Відносини між банком-емітентом і виконуючим банком регулюються кореспондентськими договорами (угодами), в яких передбачається розмір комісійних за авізування та інші витрати, пов'язані з відкриттям і виконанням акредитива, а також відповідальність сторін щодо оплати розрахункових документів згідно з умовами акредитива.

Умови акредитива мають бути складені таким чином, щоб, з одного боку, вони давали змогу банкам без ускладнень їх проконтролювати, а з іншого – забезпечували б інтереси сторін, які використовують акредитивну форму розрахунків.

Акредитив має вміщувати лише ті умови, які можуть бути перевірені банками документально.

Для відкриття акредитива підприємство подає банку-емітенту заяву, в якій має вказати:

  •  назву заявника і бенефіціара та їх ідентифікаційні коди;
  •  назву банку емітента та банку виконуючого акредитив;
  •  вид акредитива;
  •  строк дії акредитива;
  •  суму акредитива;
  •  дату і номер договору, яким передбачено відкриття акредитива;
  •  умови акредитива (види товарів, які сплачуються, розрахункові документи, порядок оплати цих документів тощо).

Якщо відкривається покритий акредитив, депонований у виконуючому банку, то заявник подає до банку емітента крім заяви платіжне доручення на перерахування коштів для бронювання їх у виконуючому банку. Банк емітент перераховує кошти заявника на аналітичний рахунок “Розрахунки акредитивами” у виконуючому банку та повідомляє його про умови акредитива.

У разі відкриття покритого акредитива депонованого в банку– емітенті, заявник подає заяву та платіжне доручення на перерахування коштів із свого рахунку на аналітичний рахунок “Розрахунки акредитивами” у банку емітенті.

Заяву на відкриття покритого акредитива клієнт подає, як правило, у чотирьох примірниках. Перший примірник заяви банк-емітент обліковує за відповідним позабалансовим рахунком №9802 “Акредитиви до сплати”, другий (з відповідною позначкою банку про дату надходження) – разом з випискою з рахунку він видає заявнику як розписку банку про відкриття акредитива, третій та четвертий, як правило, використовуються для інформування виконуючого банку та бенефіціара про умови акредитива.

Для відкриття непокритого акредитива платник подає в банк заяву в чотирьох примірниках. У реквізиті заяви "Вид акредитива" має додатково зазначатися "непокритий". Перший примірник заяви в цьому разі обліковується банком-емітентом за позабалансовим рахунком 9122 “Непокриті акредитиви”.

Виконуючий банк обліковує примірник заяви або повідомлення, отримане від банку-емітента, за відповідним позабалансовим рахунком 9802 “Акредитиви до сплати”. Такий облік ведеться окремо від обліку повідомлень про відкриття покритих акредитивів.

Повідомлення банку-емітента про відкриття акредитива та зміни до нього мають бути надіслані до виконуючого банку у вигляді телетрансмісійного повідомлення: електронною поштою, телексом, телетайпом, телеграфом, або іншими лініями зв’язку, які передбачені кореспондентськими угодами між банками, або у вигляді заяви про відкриття акредитива, надісланої спецзв’язком.

У повідомленні мають бути чітко зазначені повноваження виконуючого банку щодо виду акредитивної операції.

Після відвантаження продукції, виконання робіт або послуг бенефіціар подає необхідні документи, передбачені умовами акредитива, разом, з реєстром документів виконуючому банку. Виконуючий банк здійснює перевірку поданих бенефіціаром документів на предмет дотримання всіх умов акредитива, і в разі порушення хоча б однієї з них, виплати за акредитивом не проводить, про що має інформувати бенефіціара і надіслати повідомлення банку-емітенту для отримання згоди на виконання акредитива

У разі отримання негативної відповіді або її ненадходження виконуючий банк повертає всі документи за акредитивом бенефіціару з написом на першому примірнику реєстру про причини їх повернення за підписами відповідального виконавця та працівника на якого покладено функції контролера, засвідченими штампом банку.

До оплати за акредитивом не приймаються неоформлені належним чином документи, що підтверджують фактичну відправку товару, виконання робіт або надання послуг.

У разі, якщо умовами акредитива передбачений акцепт заявника акредитива, то на реєстрах рахунків або на товарно-транспортних документах, акцептованих для оплати за рахунок акредитива, має бути запис уповноваженої особи “Акцептовано”.

Списання коштів з аналітичного рахунку "Розрахунки акредитивами" виконуючий банк здійснює на підставі реєстру документів за акредитивом, який наданий разом з іншими документами, що відповідають умовам акредитива.

Перший примірник реєстру документів за акредитивом залишається в документах дня виконуючого банку, другий (з  відмітками банку про дату його одержання та виконання) видається бенефіціару, третій та четвертий примірники разом з документами, передбаченими умовами акредитива, надсилаються до банку-емітента, в якому третій примірник використовується для списання суми заяви з відповідного позабалансового рахунку 9802 “Акредитиви до сплати”, а четвертий – видається заявнику акредитива разом з іншими документами за акредитивом.

Виконуючий банк під час виконання акредитива, кошти за яким заброньовано в банку-емітенті, перевіряє за дорученням цього банку виконання всіх умов акредитива за поданим бенефіціаром реєстром документів за акредитивом та іншими документами що передбачені умовами акредитиву. Реєстр документів також подається в чотирьох примірниках

Четвертий примірник реєстру (з відмітками банку про дату одержання) виконуючий банк видає бенефіціару, третій використовує для списання суми заяви на акредитив з відповідного позабалансового рахунку 9802 “Акредитиви до сплати” (після надходження коштів від банку емітента), перший та другий примірники реєстру документів за акредитивом разом з іншими документами надсилає до банку емітента.

Банк-емітент здійснивши перевірку виконання всіх умов акредитива, на підставі першого примірника реєстру документів за акредитивом списує кошти з аналітичного рахунку "Розрахунки за акредитивами" і перераховує їх на рахунок бенефіціара.

Перший примірник реєстру документів за акредитивом банк-емітент зберігає в документах дня банку, а другий (з відмітками банку про дату одержання та виконання) – видає заявнику акредитива разом з іншими документами за акредитивом.

Порядок здійснення розрахунків та облік операцій при виконання непокритих акредитивів має свої особливості. Якщо своєчасно одержати кошти з рахунку заявника акредитива неможливо, то банк-емітент до вирішення цього питання згідно з умовами договору обліковує заборгованість заявника акредитива за балансовим рахунком, що призначений для обліку короткострокових кредитів. Одночасно банк-емітент списує з відповідного позабалансового рахунку 9122 “Непокриті акредитиви” суму, що виплачується бенефіціару за даним акредитивом.

У всіх акредитивах обов'язково має передбачатися дата закінчення строку акредитиву і місце подання документів для платежу. Дата, яка зазначено в заяві, є останнім днем для подання бенефіціаром до оплати реєстру документів за акредитивом та документів, передбачених умовами акредитива. Банк повинен здійснювати контроль за дотриманням терміну дії акредитива, який зазначений у заяві.

У день закінчення строку дії акредитива, кошти за яким заброньовані у виконуючому банку, останній в кінці операційного дня меморіальним ордером списує кошти з аналітичного рахунку "Розрахунки акредитивами" та перераховує їх в банк-емітент на рахунок, з якого вони надійшли. Банк-емітент зараховує одержані кошти на рахунок заявника акредитива та списує відповідну суму з позабалансового рахунку 9802 “Акредитиви до сплати”.

Акредитив, кошти за яким заброньовані в банку-емітенті, закривається ним після закінчення строку, зазначеного в акредитиві, з додаванням нормативного строку проходження документів спецзв'язком від виконуючого банку до банку-емітента або після отримання від виконуючого банку підтвердження про невиконання акредитива.

У кінці операційного дня банк–емітент меморіальним ордером перераховує кошти з аналітичного рахунку “Розрахунки акредитивами” на рахунок заявника акредитива і надсилає повідомлення виконуючому банку для їх списання з відповідного позабалансового рахунку 9802 “Акредитиви до сплати”.

Про закриття непокритого акредитива в зв'язку із закінченням строку його дії виконуючий банк надсилає повідомлення банку-емітенту електронною поштою або іншими засобами зв'язку, що передбачені договором між банками, та списує суму акредитива з відповідного позабалансового рахунку 9802 “Акредитиви до сплати”.

Після отримання повідомлення про закриття акредитива банк-емітент списує відповідну суму з позабалансового рахунку 9122 “Непокриті акредитиви”.

Бухгалтерські записи, що виконуються при здійсненні розрахунків акредитивами у національній валюті, мають такий вигляд.

Акредитив, депонований у виконуючому банку

Відкриття акредитиву:

- у банку-емітенті:

Д-т – Поточний рахунок заявника акредитиву

К-т – Кореспондентський рахунок;

Д-т – 9802 “Акредитиви до сплати”

К-т – 9910 Контррахунок;

- у виконуючому банку:

Д-т – Кореспондентський рахунок

К-т – 2602 “Кошти в розрахунках субєктів господарської                    діяльності” (аналітичний рахунок “Розрахунки акредитивами”).

Виплати бенефіціару за акредитивом:

- у виконуючому банку:

Д-т – 2602 “Кошти в розрахунках субєктів господарської                    діяльності” (аналітичний рахунок “Розрахунки акредитивами”)

К-т – Поточний рахунок бенефіціара;

- у банку-емітенті:

Д-т – 9910 Контррахунок

К-т – 9802 “Акредитиви до сплати”.

Закриття акредитива:

- у виконуючому банку:

Д-т – 2602 “Кошти в розрахунках субєктів господарської                    діяльності” (аналітичний рахунок “Розрахунки акредитивами”)

К-т – Кореспондентський рахунок;

- у банку-емітенті:

Д-т – Кореспондентський рахунок

К-т – Поточний рахунок заявника акредитиву;

Д-т – 9910 Контррахунок

К-т – 9802 “Акредитиви до сплати”.

Акредитив, депонований у банку-емітенті

Відкриття акредитиву:

- у банку-емітенті:

Д-т– Поточний рахунок заявника акредитиву

К-т – 2602 “Кошти в розрахунках субєктів господарської                    діяльності” (аналітичний рахунок “Розрахунки акредитивами”);

- у виконуючому банку:

Д-т – 9802 “Акредитиви до сплати”

К-т – 9910 Контррахунок.

Виплати бенефіціару при використанні акредитива:

- у банку емітенті:

Д-т – 2602 “Кошти в розрахунках субєктів господарської                    діяльності” (аналітичний рахунок “Розрахунки акредитивами”)

К-т – Кореспондентський рахунок;

- у виконуючому банку:

Д-т Кореспондентський рахунок

К-т – Поточний рахунок бенефіціара;

Д-т – 9910 Контррахунок

К-т – 9802 “Акредитиви до сплати”.

Закриття акредитива:

- у банку-емітенті:

Д-т – 2602 “Кошти в розрахунках субєктів господарської                    діяльності” (аналітичний рахунок “Розрахунки акредитивами”)

К-т – Поточний рахунок заявника акредитива;

- у виконуючому банку:

Д-т – 9910 Контррахунок

К-т – 9802 “Акредитиви до сплати”.

Непокритий акредитив

Відкриття акредитиву:

- у банку-емітенті:

Д-т–9122 “Непокриті акредитиви“

К-т – 9900 Контррахунок;

- у виконуючому банку:

Д-т – 9802 “Акредитиви до сплати“

К-т – 9910 Контррахунок.

Зарахування коштів бенефіціару за непокритим акредитивом:

- у виконуючому банку:

Д-т – Кореспондентський рахунок банку-емітента

К-т – Поточний рахунок бенефіціара;

  •  у банку – емітенті:

за умови наявності достатньої суми коштів для оплати на поточному рахунку заявника акредитиву.

Д-т – Поточний рахунок заявника акредитиву

К-т – Кореспондентський рахунок;

       у разі відсутності коштів на рахунку заявника акредитива:

Д-т – 2040 “Короткострокові кредити суб'єктам господарської діяльності за внутрішніми торговельними операціями”

К-т – Кореспондентський рахунок;

одночасно

Д-т – 9910 Контррахунок

К-т – 9122 “Непокриті акредитиви”.

Закриття непокритого акредитива:

- у виконуючому банку:

Д-т – 9910 Контррахунок

К-т – 9802 “Акредитиви до сплати”.

- у банку-емітенті:

Д-т – 9910 Контррахунок

К-т – 9122 “Непокриті акредитиви”.

8. Організація документообігу та обліку розрахункових операцій при використанні в розрахунках системи   “клієнт – банк”

З метою оперативного управління своїми рахунками у банку та обміну інформацією між банком і клієнтом клієнти можуть застосовувати програмно-технічний комплекс "клієнт – банк".

Система "клієнт – банк” є програмно-технічним комплексом, який забезпечує обмін інформацією в електронній формі між банком та клієнтом і складається з клієнтської та банківської частин.

Клієнтська частина системи "клієнт – банк" забезпечує автоматичне ведення поточного стану рахунку клієнта в банку. Електронні розрахункові документи, що подаються клієнтом у банк, мають відповідати формату платіжних документів системи електронних платежів Національного банку із зазначенням електронних цифрових підписів відповідальних осіб платника, яким згідно з установчими документами надане право першого та другого підписів. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовується в системі "клієнт -банк", визначаються договором між банком та клієнтом. До обов'язкових реквізитів даного документа належать:

  •  назва документу;
  •  дата і номер;
  •  назва, ідентифікаційний код (номер) платника та номер його рахунку;
  •  назва та код банку платника;
  •  назва, ідентифікаційний код (номер) одержувача та номер його рахунку;
  •  назва та код банку одержувача;
  •  сума цифрами та літерами;
  •  призначення платежу.

Банківська частина системи "клієнт – банк" служить для приймання та опрацювання електронних розрахункових документів, забезпечує перевірку наведених електронних підписів на кожному електронному розрахунковому документі клієнта та за платіжним файлом в цілому.

Банківська частина системи "клієнт – банк" має забезпечувати безперервний захист клієнтських електронних розрахункових документів

Технологія опрацювання облікової інформації, додаткові регістри та форми первинних документів, на підставі яких здійснюються операції банківської частини системи "клієнт-банк", повинні бути викладені в положенні про облікову політику банку.

Юридичною підставою для роботи клієнта в системі "клієнт – банк" і опрацювання банком його електронних розрахункових документів є окремий договір між  банком та клієнтом. У договорі обов'язково мають обумовлюватися права, обов'язки та відповідальність сторін, порядок вирішення спорів у разі їх виникнення тощо.

При використанні системи "клієнт – банк" клієнт має дотримуватися всіх вимог, які встановлює банк щодо безпеки формування, передачі та опрацювання електронних розрахункових документів. Якщо це передбачено в договорі, то банк має право виконувати періодичні перевірки клієнта щодо виконання ним вимог захисту інформації та зберігання засобів захисту інформації в клієнтській частині системи "клієнт-банк" і припиняти обслуговування клієнта за допомогою цієї системи в разі невиконання ним вимог безпеки.

Платник може формувати електронні розрахункові документи за допомогою клієнтської частини системи "клієнт – банк" на підставі належним чином оформлених платіжних доручень, платіжних вимог-доручень, а також з використанням платіжних карток.

У разі відсутності коштів на рахунку платника банк повертає електронний розрахунковий документ без виконання.

Не дозволяється формування клієнтами електронних розрахункових документів на підставі розрахункових документів, які мають додатки (реєстр чеків, реєстр документів за акредитивом тощо), а також формування стягувачем електронних розрахункових документів на підставі платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів. Ці платіжні вимоги надсилаються клієнтом до банку на паперових носіях.

Функціонування системи "клієнт – банк" передбачає проведення звірки файлів початкових і зворотних платежів між банківською і клієнтською частинами даної системи.

Якщо під час звірки не виявлено розбіжностей, то банк видруковує реєстр електронних розрахункових документів. Він підписується відповідальним виконавцем банку, засвідчується відбитком штампа банку і підшивається в документи дня як первинний документ, що надійшов від клієнта в банк, щоденно архівується і зберігається в банку протягом визначеного терміну.

Якщо під час звірки реєстру виявлено розбіжності, то банк врегульовує їх відповідно до внутрішніх правил та укладених договорів.

Реєстр має обов'язково містити відомості про дату і час подання власником рахунку електронних розрахункових документів до банку.

Після отримання від банку виписки з рахунку клієнт складає реєстр електронних розрахункових документів, які відправлені в банк каналами зв'язку і прийняті банком до оплати.

Такий самий реєстр за кожним клієнтом складається в банку після формування балансу.

Облікові процедури, що виконуються за умови функціонування системи “клієнт – банк” аналогічні тим, які мають місце при передачі розрахункових документів від банку до клієнта в паперовій формі.

ЗАКОНОДАВЧІ ТА НОРМАТИВНІ АКТИ

  1.  Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України, затверджена постановою Правління НБУ від 21.11.1997 р. №388 (зі змінами).
  2.  Інструкція “Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті”, затверджена постановою Правління НБУ від 18.12.1998 р. №527 (зі змінами).
  3.  Інструкція “Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті”, затверджена постановою Правління НБУ від 29.03.2001 р. №135 (зі змінами).


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

7015. Электроника. Учебное пособие 848 KB
  Цифровые интегральные микросхемы. Основы алгебры логики. Основные определения В зависимости от отсутствия или наличия элементов памяти цифровые устройства делятся на комбинационные устройства (КУ) и конечные автоматы (последовательные у...
7016. Электробезопасность. Методические пособия для самостоятельного изучения 732 KB
  Методические пособия предназначены для студентов всех специальностей и используются при самостоятельном изучении теоретической части курса по дисциплине Охрана труда, выполнении контрольных, лабораторных работ и расчетной части разделов Охрана труд...
7017. Макроэкономическое равновесие как экономическая категория 696.19 KB
  Введение Важнейшим методом исследования состояния экономики является метод равновесного анализа.Этот метод полностью применим при анализе категорий совокупных народно-хозяйственных показателей, т.е. национального дохода, инвести...
7018. Джерела енергії та вибір енергоносія 332 KB
  Джерела енергії та вибір енергоносія Мета цієї лекції допомогти оцінити різні джерела енергії разом з їх перевагами та недоліками. Лекція складається з трьох частин. У першій - розглянуті технічні і економічні аспекти різних типів джер...
7019. Засоби реалізації потенціалу енергозбереження 554 KB
  Засоби реалізації потенціалу енергозбереження Існує багато шляхів реалізації ПЕ. Нижче перерахуємо найбільш вживані і відомі: впровадження нових, досконаліших, способів виробництва, наприклад, сухий спосіб виробництва цементу, не...
7020. Организация управленческого труда 315 KB
  Организация управленческого труда В этой теме изучающие менеджмент и стремящийся приобрести профессию профессионального управляющего-менеджера найдут ответы на следующие вопросы: природа (характер) управленческого труда понятие производ...
7021. Стадии производства по делам об административных правонарушениях 147.5 KB
  Стадии производства по делам об административных правонарушениях Учебные вопросы: Общая характеристика стадий производства по делам об административных правонарушениях. Виды стадий производства по делам об административных правонар...
7022. Система управления 142.5 KB
  Система управления Понятие и содержание системы управления. Элементы системы управления. Процесс управления. Технология управления. Все сферы управления между собой объективно взаимосвязаны, поскольку управление представляет собой системное образ...
7023. Управление конфликтами и стрессами 838.5 KB
  Управление конфликтами и стрессами В этой теме осваивающие менеджмент и стремящиеся стать профессиональными специалистами в области управления производством найдут нужные им ответы на следующие вопросы: понятие конфликта организационный конфлик...