87376

Принципи підготовки спортсменів

Лекция

Физкультура и спорт

Спрямованість до вищих досягнень реалізується у використанні найбільш ефективних засобів і методів тренування, постійній інтенсифікації тренувального процесу і змагальної діяльності, оптимізації режиму життя, застосуванні спеціальної системи харчування, відпочинку та відновлення тощо.

Украинкский

2015-04-19

48.5 KB

6 чел.

ЛЬВІВСЬКІЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

Кафедра теоретико - методичних основ спорту

ЗАГАЛЬНА ТЕОРІЯ ПІДГОТОВКИ СПОРТСМЕНІВ

ТЕМА 6. Принципи підготовки спортсменів

 

ЗМІСТ 

  1.  Принципи та основні методичні положення підготовки спортсменів.
  2.  Принцип спрямованості підготовки спортсменів до вищих досягнень .
  3.  Принцип взаємозв’язку структур змагальної діяльності і підготовленості спортсменів.
  4.  Принцип циклічності та безперервності підготовки спортсменів.

6.1. Принципи та основні методичні положення підготовки спортсменів

На основі наукового аналізу багаторічного досвіду кращих практиків спорту виділено основні принципи підготовки спортсменів:

• принцип спрямованості до вищих досягнень;

• принцип поглибленої спеціалізації;

• принцип безперервності тренувального процесу;

• принцип єдності поступовості збільшення навантаження і тенденції до максимальних навантажень;

• принцип хвилеподібності і варіативності навантажень;

• принцип циклічності процесу підготовки;

• принцип взаємозв'язку структури змагальної діяльності та структури підготовленості.

Сучасні досягнення науки та техніки, проблеми і перспективи, що простежуються у сучасному олімпійському спорті, вимагають виділення додаткових принципів, що виходять за специфічні рамки спортивного тренування. Зокрема, два принципи, виділення яких дозволить оптимізувати систему знань в області теорії і методики підготовки спортсменів і підвищити її ефективність:

• принцип єдності і взаємозв'язку тренувального процесу і змагальної діяльності з позатренувальними факторами;

• принцип взаємообумовленості ефективності тренувального процесу та профілактики спортивного травматизму.

6.2. Принцип спрямованості підготовки спортсменів до вищих досягнень

Підґрунтя принципу спрямованість до вищих досягнень закладене в сутності спорту,  націленості спортивної діяльності на досягнення перемоги в змаганнях і встановленні рекорду, найгострішій конкуренції між учасниками спортивних змагань.

Спрямованість до вищих досягнень реалізується у використанні найбільш ефективних засобів і методів тренування, постійній інтенсифікації тренувального процесу і змагальної діяльності, оптимізації режиму життя, застосуванні спеціальної системи харчування, відпочинку та відновлення тощо. Досвід свідчить, що постійне використання цього принципу може забезпечити досягнення високих спортивних результатів та успішний виступ в головних змаганнях. Використання цього принципу забезпечує безперервне зростання майстерності спортсменів і спортивних рекордів.

Спрямованістю до вищих досягнень значною мірою зумовлюються всі відмінні риси спортивного тренування: її цільова спрямованість і завдання, склад засобів і методів, структура різних утворень тренувального процесу (етапів багаторічної підготовки, макроциклів, періодів та ін.), система комплексного контролю та управління, змагальна діяльність тощо.

Принцип спрямованості до вищих досягнень сприяє покращенню спортивного інвентарю і обладнання, умов місць проведення змагань, вдосконаленню правил змагань, тобто діяльності в напрямах, які істотно впливають на результативність тренувальної і змагальної діяльності.

6.3. Принцип взаємозв'язку структури змагальної діяльності та підготовленості спортсмена

В основі даного принципу лежать закономірності, що відображають структуру, взаємозв'язок і єдність змагальної та тренувальної діяльності.

Раціональна побудова процесу підготовки передбачає спрямованість на формування оптимальної структури змагальної діяльності, що забезпечує ефективність змагальної діяльності. Формування оптимальної структури можливе за наявності уявлень про чинники, що визначають ефективність змагальної діяльності та про взаємозв'язки між структурою змагальної діяльності і підготовленості:

• змагальна діяльність  як інтегральна характеристика підготовленості спортсмена;

• основні компоненти змагальної діяльності (старт, рівень дистанційної швидкості, фініш в циклічних видах спорту, найважливіші техніко-тактичні елементи в спортивних іграх, єдиноборстві, складнокоординованих видах спорту тощо);

• інтегральні якості, що визначають ефективність дій спортсмена при виконанні основних складових змагальної діяльності (наприклад, по відношенню до рівня дистанційної швидкості - це спеціальна витривалість і швидкісний-силові якості);

• основні функціональні параметри і характеристики, що визначають рівень розвитку якостей (по відношенню до спеціальної витривалості - це показники потужності і ємності систем енергозабезпечення, економічності роботи, стійкості і рухливості в діяльності основних функціональних систем);

• індивідуальні показники, що визначають рівень основних функціональних параметрів і характеристик (наприклад, по відношенню до максимального споживання кисню як до інтегральної характеристики продуктивності - це відсоток ПС - волокон м'язів, серцевий викид, кількість капілярів, активність ферментів тощо).

Слід зазначити, що інтегральні якості, що визначають ефективність дій спортсмена при виконанні основних складових змагальної діяльності, характеризуються великою варіативністю у порівнянні з компонентами змагальної діяльності.

Такий підхід дозволяє упорядкувати процес управління і тісно пов'язати структуру змагальної діяльності та структуру підготовленості з методикою діагностики функціональних можливостей спортсменів, характеристиками моделей відповідних рівнів, системою засобів і методів, направлених на вдосконалення різних компонентів підготовленості і змагальної діяльності.

Принцип взаємозв'язку структури змагальної діяльності та підготовленості спортсмена є одним з провідних при створенні системи поетапного управління, розробці перспективної програми на відносно тривалий період підготовки.

6.4. Принцип циклічності та безперервності тренувального процесу

Безперервність тренувального процесу

Закономірності становлення різних сторін підготовленості спортсмена (технічної, фізичної, тактичної, психічної)  пов’язані з розширенням функціонального резерву систем організму спортсмена, що вимагає регулярних тренувальних навантажень впродовж тривалого часу. Для реалізації регулярних тренувальних навантажень необхідно виділити принцип спортивної підготовки - безперервність тренувального процесу. Цей принцип характеризується наступними положеннями:

• спортивна підготовка будується як багаторічний процес, всі ланки якого взаємозв'язані, взаємообумовлені і підпорядковані завданню досягнення  максимальних спортивних результатів;

• тренувальний ефект кожного подальшого тренувального заняття, мікроциклу, етапу і т.п. нашаровується на результати попередніх, закріплюючи і розвиваючи їх;

• робота та відпочинок в спортивній підготовці регламентуються так, щоб забезпечити оптимальний розвиток якостей і здібностей, що визначають рівень спортивної майстерності в конкретному виді спорту. Повторні заняття мікро - і навіть мезоцикли можуть проводитися як при підвищеній так і при різних ступенях втоми спортсменів.

Дані положення знаходять різне віддзеркалення в практиці підготовки спортсменів різного віку і кваліфікації. Так, в процесі тренування юних спортсменів це може бути забезпечено щоденними одноразовими заняттями з малим відсотком використання великих навантажень (1-2 протягом тижневого мікроциклу). При підготовці спортсменів високого класу подібний режим сприятиме підтримці наявного рівня тренованості - для них необхідне проведення щоденно 2-4 занять і щонеділі 4-7 занять з великими навантаженнями.

Циклічність процесу підготовки

Одним з основних принципів спортивної підготовки є циклічність, яка проявляється в систематичному повторенні закінчених структурних одиниць тренувального процесу - окремих занять, мікроциклів, мезоциклов, періодів, макроциклів.

Розрізняють мікроцикли тривалістю від 2-3 до 7 -10 днів; мезоцикли - від 3 до 5- 6 тижнів; періоди - від 2-3 тижнів до 4-5 місяців, макроцикли - від 2-4 до 12 місяців і більше (зокрема, олімпійські макроцикли).

Побудова підготовки на основі різних циклів дає можливість систематизувати завдання, методи і засоби процесу підготовки і реалізувати інші його принципи: безперервності; єдності загальної і спеціальної підготовки; єдності поступовості збільшення навантаження і тенденції до максимальних навантажень; хвилеподібності і варіативності навантажень.

Раціональна побудова тренувальних циклів має особливе значення в даний час, коли одним з найважливіших резервів вдосконалення системи тренування є оптимізація тренувального процесу при відносній стабілізації кількісних параметрів тренувальної роботи. Принцип циклічності включає основні положення:

• при побудові тренування слід виходити з необхідності систематичного повторення його елементів і одночасної зміни  змісту елементів відповідно до закономірностей процесу підготовки;

• розглядати будь-який елемент процесу підготовки в його взаємозв'язку з всіма складовими структури тренувального процесу;

• вибір тренувальних засобів, характер і величину навантажень здійснювати відповідно до вимог етапів, що закономірно чергуються, і періодів тренування.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

20536. Изучение принципов микропрограммного управления 23 KB
  Владимир 2000 Цель работы: Изучение принципов построения микропрограммного устройства управления. Развитие методов параллельной обработки данных и параллельного программирования показало что сложные алгоритмы могут быть эффективно реализованы при микропрограммном управлении что обусловило применение принципов микропрограммного управления в ЭВМ высокой производительности. Микропрограммный принцип управления обеспечивает реализацию одной машинной команды путем выполнения микрокоманд записанных в постоянной памяти.
20537. КЭШ память с прямым распределением 32 KB
  Владимир 2000 Цель работы: Изучение принципа построения кэшпамяти с пря мым распределением. Введение Кэшпамять это быстродействующая память расположенная между центральным процессором и основной памятью. В больших универсальных ЭВМ основная память которых имеет емкость порядка 3264 Мбайт обычно используется кэшпамять емкость 64256 Кбайт т.
20539. Уравнение Беллмана для непрерывных процессов 92.5 KB
  Разобьем этот интервал на 2 интервала Рис Где бесконечно малая величена Запишем уравнение 3 на этих 2х отрезках Используя принцип оптимальности: 4 Обозначим через Подставив в 4 Поскольку значение от выбора управления не зависит то ее можем внести под знак минимума и тогда выражение 5 Разделим каждое слагаемое этого уровня на Перейдем к приделу при На основании теоремы о среднем значении интеграла на бесконечно малом отрезке времени Пояснение Рисунок Тогда 5а 6 полная производная этой функции. Вместо Полученное...
20540. Многокритериальные задачи теории принятия решений 31.5 KB
  Проблему решения оптимизационных задач с учетом множества показателей эффективности называют проблемой решения многокритериальных задач или проблемой векторной оптимизации. Формулировка проблемы оптимизации по векторному критерию была в первые сформулирована Вильфредо Парето 1896г. Таким образом проблема векторной оптимизации это проблема принятия компромиссного решения. В настоящие время можно выделить 4 подхода к основной проблеме векторной оптимизации: т.
20541. Множество решений, оптимальных по Парето 153 KB
  Пусть задача принятия решения состоит в максимизации двух противоречивых и не сводимых друг к другу. Кривая АВ определяет для рассматриваемого примера область Парето которая характеризуется тем свойством что любое принадлежащий этой области решения нельзя улучшить одновременно по всем скалярным критерием. Действительно выбрав произвольно точку М в допустимой области решения не лежащую на кривой АВ не трудно убедится что определяемая ее решению можно улучшить по критерию в точке и максимум в точке достигает максимума. Из сказанного...
20542. Основная задача управления 36.5 KB
  Пусть компоненты управления u представляют собой кусочнонепрерывные функции времени с конечным числом точек разрыва или параметрами. Значение вектора управления u принадлежат заданой допустимой области U uU границы которой могут быть функции времени. Задача определения управления гарантирующего выполнения ограничения1 является типичной задачей управления которую назовем ОЗУосновная задача управления.
20543. Геометрическая интерпретация ОЗУ 323.5 KB
  Пусть вектор управления U и вектор функционала J имеет по две компоненты: U=U1 U2; J=J1 J2 Управление принимает свои значения из области U а функционалы J из прямоугольника a1≤J1≤A2; a2≤J2≤A1 Задавая различные управления U1U2 из области U и используя уравнение процесса получим на плоскости функционалов некоторую область В. область U отображается в область В. Пересечение областей А и В это есть область выполнения ограничений при допустимых управлениях U. При заданной области допустимых управлений U реализуется область Au= А∩В...
20544. Методологические основы теории принятия решений. Основные этапы принятия решений 27 KB
  Процесс принятия решения является одним из наиболее сложных .этапы: 1 определить цель принимаемого решения 2 определить возможные решения данной проблемы 3 определить возможные исходы каждого решения 4 оценить каждый исход 5 выбрать оптимальные решения на основе поставленной цели.