87518

Роздрібна торговельна мережа

Лекция

Менеджмент, консалтинг и предпринимательство

В інших джерелах організація включає раціональне використання методів, способів, прийомів, дій щодо реалізації функцій та процесів, спрямованих на досягнення цілей системи, або організація розглядається як угрупування людей, діяльність яких свідомо координується й управляється.

Украинкский

2015-04-21

130.43 KB

3 чел.

3

Тема 1. Роздрібна торговельна мережа

Лекція 1

План:

  1.  Сутність, функції та завдання дисципліни "Організація торгівлі".
  2.  Сутність поняття "торгівля", її функції та завдання.
  3.  Поняття про торговельне підприємство, його функції.
  4.  Суть, зміст і особливості роздрібної торгівлі, її функції.
  5.  Класифікація роздрібних торговельних підприємств.
  6.  Роздрібна торговельна мережа, її значення та види.
  7.  Типізація магазинів, її сутність та значення.

Лекція 2

План:

  1.  Спеціалізація магазинів, її сутність, значення.
  2.  Номенклатура типів магазинів, їх характеристика.
  3.  Планування розвитку торговельної мережі, визначення потреби в торгових об'єктах.
  4.  Основи визначення економічної доцільності створення роздрібного торговельного підприємства.
  5.  Ефективність функціонування роздрібної торговельної мережі.
  6.  Основні принципи територіального розміщення підприємств роздрібної торгівлі.

Лекція 1

  1.  Сутність, функції та завдання дисципліни "Організація торгівлі"

Поняття "організація" походить від французького слова "оrganization", що означає "придаю стрункий вигляд, улаштовую". Це поняття багато змістовне. Воно трактується в різних джерелах по різному.

Наприклад, організацію визначають як процес упорядкування і формування системи, забезпечення взаємозв’язку між частинами цілого.

В інших джерелах організація включає раціональне використання методів, способів, прийомів, дій щодо реалізації функцій та процесів, спрямованих на досягнення цілей системи, або організація розглядається як угрупування людей, діяльність яких свідомо координується й управляється.

Узагальнюючи різні трактування, організацію визначають як єдність внутрішньої впорядкованості, узгодженості і взаємодії складників цілісної системи та сукупність організуючих процесів, спрямованих на функціонування і розвиток такої системи.

Виходячи з цього визначення сформульовано і визначення організації торгівлі.

Організація торгівлі – це сукупність упорядкованих і взаємодіючих елементів (торгових підприємств, організацій, підсистем), що створюють цілісну систему, а також комплекс цілеспрямованих організуючих дій, що забезпечують функціонування торгівлі.

Об'єктом вивчення організації торгівлі є сфера торгівлі як цілісна соціально-економічна система та складові її організаційної структури.

Предметом організації торгівлі є відносини і зв’язки, що зумовлюють взаємодію елементів системи, а також процеси і дії організуючої спрямованості.

Організація торгівлі є самостійною галуззю знань, яка має власні специфічні закономірності. Засвоєння глибинних теоретичних засад організації торгівлі і вивчення узагальненого вітчизняного та зарубіжного досвіду в сучасних умовах ринкової орієнтації національної економіки стає гострою необхідністю для майбутніх фахівців торговельної сфери.

По-перше, організація відіграє провідну роль в структурній перебудові сфери торгівлі і формуванні сучасної організаційної моделі, адекватної ринковій економші.

По-друге, тільки в процесі організації можуть бути успішно реалізовані функції торгівлі, її практичні завдання і стратегічні пріоритети.

По-третє, організація забезпечує стійкість організаційних структур у торгівлі, узгодження взаємодій складових елементів і, відповідно, ефективну торговельну діяльність.

По-четверте, фактор організації є визначальним у диверсифікації торгових процесів, оптимізації структур, активізації суб'єктів торгівлі, посиленні конкурентної боротьби.

По-п'яте, без науково обґрунтованої організації неможливий прогрес у торгівлі, інноваційний розвиток, інтеграція торгівлі в міжнародні зв'язки, співробітництво національної торгівлі у межах ГАТТ/СОТ.

Дисципліна "Організація торгівлі" – це дисципліна бакалаврського рівня, яка відноситься до дисциплін циклу професійної та практичної підготовки, і закладає у студентів значну частину основоположних знань про торгівлю. "Організація торгівлі" тісно пов’язана з іншими професійно орієнтованими та природничо-науковими і фундаментальними дисциплінами, такими як "Психологія", "Безпека життєдіяльності", "Товарознавство", "Суспільні комунікації", "Етика бізнесу", "Етика ділового спілкування", "Торговельне підприємництво", "Маркетинг", "Економіка торгівлі", "Світовий ринок товарів та послуг", "Обладнання підприємств торгівлі", "Комерційна діяльність", "Менеджмент", "Захист прав споживачів" та рн.

Таким чином, "Організація торгівлі" взаємопов'язана і взаємообумовлена широким колом дисциплін.

Основними складовими організації торгівлі є такі поняття як технологія торгівлі та управління торгово-технологічними процесами, які тісно пов’язані між собою і направлені на удосконалення організації і технології торговельної діяльності загалом.

Нині спостерігається диверсифікація діяльності торговельних підприємств, де кожен із підприємницьких суб'єктів прагне до максимального задоволення потреб споживачів та одержання на цій основі максимального прибутку. У свою чергу максимальне задоволення потреб споживачів вимагає правильної організації та прогресивної технології торгівлі товарами (роботами, послугами). Технологічні процеси в торгівлі представляють собою взаємодію знарядь праці (будівель, споруд, торговельного обладнання) і робочої сили, провідною метою яких є більш раціональне й ефективне їх використання.

Таким чином, організаційна діяльність, організаційні дії переважно спрямовані на активізацію торговельної діяльності, прискорення процесу товарно-грошового обміну, вдосконалення й оптимізацію комерційних та торгово-технологічних процесів, підвищення ефективності торговельної діяльності. Крім того, організація торгівлі широко використовує принципи і методи управління, управлінські схеми і моделі, специфічні механізми управління організаційною діяльністю. Ще ширшим є діапазон інструментів, позичений управлінням у організації. Варто особливо підкреслити, що відносно управління організація є основою для реалізації управлінських рішень.

Предметом дисципліни "Організація торгівлі" є загальні закономірності розвитку діяльності підприємств торгівлі та специфічні, притаманні окремим сферам галузі особливості й тенденції здійснення торгово-технологічних процесів у них.

"Організація торгівлі" як сучасна, ринково орієнтована дисципліна виконує три основні функції: пізнавальну, методичну і практичну.

Пізнавальна функція полягає у вивченні і пояснені явищ, процесів, структурних змін, які зумовлені ринковими перетвореннями.

Виконуючи цю функцію "Організація торгівлі":

  1.  пояснює терміни, поняття, категорії, розкриває сутність, зміст організації торгівлі, її науково-теоретичні засади, вивчає нові теорії, методологічні підходи;
  2.  аналізує закономірності, тенденції, явища характерні, для організації торгівлі як вітчизняної, так і зарубіжної;
  3.  вивчає організаційні системи, структури, форми і методи організаційної діяльності;
  4.  науково обґрунтовує принципи, правила, засоби організації, перспективні моделі, організаційні побудови, пріоритети організаційного розвитку;
  5.  визначає зміст організаційних дій, способи посилення організаційного
    впливу для підвищення ефективності торговельної діяльності і реалізації функцій торгівлі.

Методична функція полягає в розробленні методик, підходів, алгоритмів організаційних систем і структур.

В межах цієї функції "Організація торгівлі" здійснює:

  1.  організаційне проектування і побудову організаційних систем, оптимізацію організаційних структур, диверсифікацію процесів;
  2.  організаційний аналіз, оцінку організаційного потенціалу, виявлення організаційних резервів;
  3.  оцінку і вимір різних параметрів організації, ефективності організаційної діяльності.

Практична функція полягає у формуванні вмінь і навичок майбутніх фахівців. У межах цієї функції можна відокремити такі завдання:

  1.  формування раціональної організаційної структури, впорядкування складових елементів систем, упровадження ефективних організаційних відносин і зв'язків;
  2.  організація ефективної взаємодії складових елементів організаційних систем у торгівлі, оптимізація їх структури;
  3.  налагодження організаційної діяльності, використання сучасних форм, методів, засобів організаційного впливу на функціонування торгівлі, утримання торговельних об'єктів у межах доданих значень основних параметрів;
  4.  організаційне забезпечення реалізації планів, програм, стратегій розвитку торгівлі;
  5.  зосередження організаційного потенціалу на здійснення реформ, перебудови, радикальних змін, диверсифікації процесів, видів діяльності.

Отже, основне завдання дисципліни "Організація торгівлі" – це формування в майбутніх фахівців системи сучасних знань з організації, а також умінь і навичок, необхідних для професійної діяльності у сфері торгівлі.

Зокрема у процесі навчання студенти повинні оволодіти знаннями з питань:

  1.  організаційно-правових форм підприємств торгівлі в сучасних умовах;
  2.  тенденцій розвитку роздрібної торговельної мережі та шляхів її удосконалення в умовах ринкової економіки;
  3.  організації роздрібного продажу товарів та обслуговування покупців;
  4.  позамагазинних форм торговельного обслуговування покупців;
  5.  організації оптового продажу товарів та розробки рекомендацій щодо удосконалення цієї сфери діяльності та підвищення її ефективності;
  6.  методологічної розробки та вибору раціональних варіантів торгово-технологічних процесів у магазинах і на складах;
  7.  впровадження прогресивної технології товароруху зі сфери виробництва у сферу споживання;
  8.  державного захисту економічних інтересів і прав споживачів;
  9.  ефективного ведення тарного господарства у торгівлі;
  10.  організації перевезення товарів і транспортно-експедиційних операцій у торгівлі, ефективного використання автомобільного та залізничного транспорту, тари, тари-обладнання, контейнерів, піддонів тощо.

  1.  Сутність поняття "торгівля", її функції та завдання

Ефективність економіки держави залежить від досконалості механізму взаємодії виробництва (пропозиції) і споживання (попиту). Формою реалізації такої взаємодії є торгівля.

Торгівля (від латинського comercium) – це галузь народного господарства, яка реалізує товари шляхом купівлі-продажу, в якій дохід2 і прибуток3 створюються в результаті не виробничої, а посередницької діяльності, тобто в результаті різниці між ціною, яку отримує виробник, і ціною, яку платить споживач.

Генезис (тобто утворення або відокремлення) торгівлі в самостійну галузь відбувався стихійно як в інтересах виробників, так і в інтересах споживачів.

Торгівля виникла на відповідному етапі розвитку суспільства, а саме тоді, коли окремі виробники почали виготовляти продукції більше, ніж їм було потрібно для своїх власних потреб. Попередником торгівлі був натуральний обмін продуктами праці, який виник ще в надрах первіснообщинного ладу. Однак цей обмін мав спочатку випадковий характер і виникав лише тоді, коли окремі общини чи племена мали в цьому потребу.

Важливим стимулом розвитку обміну був перший великий суспільний розподіл праці – це відокремлення скотарства від землеробства. Поступово обмін стає частішим. Перехід від випадкового до регулярного обміну виник унаслідок другого великого суспільного розподілу праці – відокремлення ремесла від землеробства.

Значний поштовх у розвитку обміну дало виникнення міст. Поряд із цим, важливою економічною передумовою розвитку регулярного обміну була поява приватної власності на знаряддя та засоби виробництва і предмети праці. Поява приватної власності й поступовий розвиток обміну сприяли глибоким перетворенням у всьому первіснообщинному ладі, на зміну якому прийшов рабовласницький спосіб виробництва.

Спочатку землевласники, скотарі, ремісники самі збували продукцію своєї праці. Зі зростанням продуктивності праці у подальшому функції виробництва й обміну виділяються в окремі види діяльності, з'являється торгівля як уособлена сфера діяльності особливого класу людей-купців. Це призвело до третього великого суспільного розподілу – виокремлення класу купців. Водночас виникає нове поняття – торговий капітал.

Купці, торговий капітал, сконцентрований у їхніх руках, стає однією з умов виникнення капіталістичного способу виробництва, оскільки торговий капітал є попередником промислового капіталу. При капіталізмі майже безмежно розширюється сфера товарного виробництва і товарного обміну. Тут майже все набуває характерних рис товару, все продається і купується. Якщо в докапіталістичних формаціях об'єктом обміну, торгівлі в основному були предмети особистого споживання, то в умовах капіталізму створюється ринок засобів виробництва, виникає ринок праці й отримує подальший розвиток ринок предметів народного споживання. Таким чином торгівля, яка зародилася ще в надрах первіснообщинного ладу, постійно розвивається, стає при капіталізмі панівною формою обміну товарів та послуг.

Сьогодні торгівля в організаційному відношенні є самостійною галуззю народного господарства. Торгівля товарами народного споживання посідає провідне місце у сфері товарного обігу і має свої особливості, які полягають у тому, що: по-перше, товари переходять із суспільної, кооперативної, приватної форми власності в індивідуальну, особисту чи кооперативну; по-друге, з допомогою торгівлі відбувається кінцевий розподіл предметів споживання відповідно до грошових доходів населення; по-третє, товари переходять із сфери виробництва чи зі сфери товарного обігу в сферу особистого чи колективного споживання.

Торгівля поєднує виробництво, розподіл, обмін і споживання. Вона опосередковує товарно-грошовий обмін у величезних розмірах – більше, ніж 450 млрд. грн., щороку формує не менш як 12% ВВП і, безперечно, є важливим чинником економічного зростання.

Торгівля як галузь господарської діяльності має розгорнуту мережу оптових і роздрібних підприємств, забезпечує зберігання, транспортування і реалізацію товарної продукції предметів споживання. Оскільки більшість предметів особистого споживання проходить через торгівлю, то рівень її розвитку характеризує обсяг і структуру споживання. Торгівля інформує і впроваджує в споживання нові товари, виробництво яких тільки починається, які для споживача є ще невідомими або незвичними. Таким чином, розвиток торгівлі, будучи обумовленим рівнем і темпами розвитку виробництва товарів, в свою чергу, здійснює вплив на промисловість, сільське господарство з одного боку, і на споживання людей – з іншого. Важливе значення торгівлі в тому, що вона сприяє особистій матеріальній зацікавленості людей у підвищенні продуктивності праці, в збільшенні виробництва, в повнішому задоволенні потреб.

Торгівля як сфера національної економіки за своєю формою і змістом належить до складних соціально-економічних систем і виконує життєво важливі завдання і функції економічних відносин.

Функції торгівлі:

1. Економічна функція торгівлі полягає в тому, що вона здійснює економічні зв’язки з усіма галузями народного господарства та товарний обмін між окремими економічними районами країни.

Тобто торгівля реалізує вироблені товари, акумулює товарні потоки і направляє їх на споживання.

З кожним роком масштаби реалізації товарів зростають. Із збільшенням виробництва товарів народного споживання, підвищення матеріального добробуту населення ця функція розширяється, відповідно і зростають вимоги до торгівлі.

2. Товаропросування – доведення товарів із сфери виробництва у сферу споживання, яке повинно здійснюватися в мінімально короткі строки і максимальним збереженням їх якості.

Дана функція набуває особливої актуальності в умовах роздробленості і географічної розосередженості товаровиробників і споживачів.

За підрахунками, у сфері обігу товари проходять у середньому 4-5 організаційних ланок. Тому і тривалість проходження товару до споживача є знаною.

3. Функція активного впливу на виробництво і споживання. Виробничі програми повинні формуватися на основі замовлень торгівлі і в свою чергу ці замовлення мають бути економічно обґрунтованими.

4. Соціальна функція торгівлі полягає в скороченні витрат часу населення на придбання товарів, в сприянні раціональному використанні часу населення.

5. Виховна функція торгівля полягає у формуванні розумних потреб населення, підвищенні їх якості, забезпечуючи раціональне споживання.

Торгівля виховує естетичні смаки населення через рекламу споживчих властивостей товарів і реалізацію високоякісних товарів.

Складні завдання і функції, які виконує торгівля, потребують зосередження в цій галузі великих ресурсів для нормального функціонування.

Ресурсний потенціал торгівлі складають: підприємства торгівлі, товарно-матеріальні, трудові ресурси і грошові засоби.

Усі ці складові тісно пов’язані, а їхні дії підпорядковані виконанню соціальних та економічних функцій торгівлі.

  1.  Поняття про торговельне підприємство, його функції

На споживчому ринку основними господарюючими суб’єктами виступають підприємства (юридичні особи) та окремі підприємці (фізичні особи), які здійснюють виробництво та реалізацію споживчих товарів.

Фізичні особи – це індивідуальні підприємці, громадяни України або інших держав, які стають суб’єктами ринку після проходження державної реєстрації.

Фізичні особи можуть бути зареєстровані підприємцями зі створенням юридичних осіб і без створення юридичних осіб.

Як правило підприємці не створюють юридичну особу, а виступають як приватні підприємці. У такому разі для державної реєстрації фізичні особи подають паспорт, реєстраційну картку, документ, що засвідчує оплату за державну реєстрацію.

Орган державної реєстрації вносить відповідні дані в Реєстр суб’єктів підприємницької діяльності і видає свідоцтво про державну реєстрацію, а також ідентифікаційний номер фізичної особи.

Підприємець, який створює юридичну особу, подає установчі документи: статут, реєстраційну картку встановленого зразка, квитанцію про оплату реєстрації.

Юридичною особою називається організація, підприємство, які наділені відокремленою власністю і можуть відповідати майном за свої зобов’язання.

Згідно до Господарського Кодексу України, під торговим підприємством розуміють самостійно господарюючий суб’єкт з правами юридичної особи, який здійснює реалізацію споживчих товарів та послуг, інші види господарської діяльності, що не заборонені законодавством і передбачені Статутом підприємства.

Господарюючі суб’єкти здійснюють торговельну діяльність після державної реєстрації та одержання ліцензії.

Для торговельних підприємств характерні економічні, організаційні та правові ознаки.

Економічні ознаки:

1. Підприємство здійснює повний цикл торгово-господарської діяльності, починаючи від закупки і закінчуючи продажем.

2. Наявність відокремленого майна: основні фонди (будинки, споруди, обладнання, транспорт) та оборотні фонди (товари, тара, грошові кошти, малоцінний інвентар). Підприємство має право володіння, використання, розпорядження цим майном за власним розсудом.

3. Основним показником господарської діяльності підприємства є дохід, прибуток колективу. Порядок використання прибутку визначає власник підприємства.

Підприємство самостійно планує свою діяльність, визначає перспективи розвитку, виходячи із попиту на послуги та забезпечення виробничого і соціального розвитку підприємства, підвищення доходу.

4. Самостійний баланс – фінансовий стан підприємства фіксується в його балансі, який є важливою формою бухгалтерської звітності.

Організаційні ознаки:

Кожне підприємство організоване як єдине ціле зі своєю внутрішньою структурою і відповідними органами управління. Організаційна єдність закріплюється в Статуті.

Правові ознаки:

Підприємство є юридичною особою. Від свого імені укладає договори, пред’являє по ним претензії, несе відповідальність за своїми зобов’язаннями.

Відносини підприємства з іншими підприємствами та громадянами у всіх сферах господарської діяльності здійснюється на основі договору.

Основною функцією торговельних підприємств є продаж товарів. Продажем завершується торговий процес і виражається основне призначення торгівлі – задоволення попиту покупців.

Але успішне виконання основної функції неможливе без виконання інших не менш важливих функцій.

Торгово-оперативні: вивчення попиту, складання заказів промисловості, укладання договорів, прийом, зберігання, підготовка товарів до продажу.

Функції господарського обслуговування – будівництво, ремонт, оснащення обладнанням, інвентарем.

Функції управління – планування, облік, контроль, організація праці.

4. Суть, зміст і особливості роздрібної торгівлі, її функції

Роздрібна торгівля – сфера підприємницької діяльності з продажу товарів, послуг на підставі усного чи письмового договору купівлі-продажу безпосередньо кінцевим споживачам для їх використання.

Роздрібна торгівля відіграє важливу роль у забезпеченні населення товарами. Понад 90% усіх матеріальних благ, що надходять у сферу особистого споживання, реалізуються через підприємства торгівлі і громадського споживання.

На роздрібну торгівлю покладено важливе соціальне значення – найбільш повне задоволення потреб населення у товарах народного споживання. Вона покликана сприяти підвищенню культури споживання, формуванню розумних потреб шляхом виховання естетичних смаків населення, впровадження у споживання нових товарів, створення для покупців необхідних зручностей для придбання товарів з мінімальними затратами часу.

Від чіткої організації роздрібної торгівлі, удосконалення торговельного обслуговування населення, швидкого доведення товарів від виробника до споживачів, підвищення культури обслуговування, залежить задоволення попиту покупців, створюються сприятливі умови для життя людей.

Достатня забезпеченість населення роздрібною торговельною мережею, раціональні типи та зручне для покупців розміщення магазинів, оснащення їх сучасним обладнанням, відповідність планувань магазинів вимогам торгово-технологічного процесу сприяють  зменшенню затрат часу населення на придбання товарів.

Роздрібна торгівля виконує такі функції:

1) формування асортименту товарів або послуг, які зосередженні на невеликій площі. Причому асортимент, який нараховує велику кількість видів, різновидів, найменувань товарів, які виробляються великою кількістю товаровиробників;

2) подрібнення закуплених партій товарів. Товаровиробники з метою економії транспортно-експедиційних затрат відвантажують товари укрупненими партіями, а роздрібне підприємство орієнтується на потреби суто індивідуальних споживачів, потребує товари у невеликих кількостях;

3) зберігання запасів. Роздрібні підприємства повинні гарантувати покупцям стабільне і безперешкодне придбання товарів. Тому вони приймають на себе додаткові видатки на зберігання товарів;

4) забезпечення сервісу. Поряд з реалізацією товарів роздрібне підприємство надає супутні і додаткові послуги, які полегшують і спрощують процес купівлі й використання товару.

Роздрібні підприємства в ринкових умовах незалежно від їх бажання являються  постійними учасниками конкурентної боротьби на споживчому ринку товарів і послуг.

Розрізняють внутрішню і взаємну конкуренцію між роздрібними підприємствами.

Внутрішня конкуренція відбувається між аналогічними за спеціалізацією і типорозмірами торговельними підприємствами. Продовольчі магазини конкурують з продовольчими, універмаги з універмагами. Тобто внутрішня конкуренція відбувається між рівноцінними за обсягами діяльності торговельними підприємствами.

Взаємна конкуренція відбувається між торговельними підприємствами, які реалізують аналогічний асортимент і мають різний ступень організації торгівлі за обсягами обороту.

Взаємна конкуренція в роздрібному торговельному середовищі притаманна для більшості роздрібних торговців, адже під впливом інтенсифікації процесу торгівлі відбувається змішування асортименту – чимало непродовольчих товарів можна придбати в продовольчих магазинах, і навпаки, продукти харчування реалізуються у спеціалізованих відділах універмагів.

Конкуренція є важливим фактором розвитку сфери сервісу. Вона змушує торговців шукати нових конкурентних переваг, ефективних прийомів і методів обслуговування, які дозволяють підняти рівень сервісу.

У торговельному середовищі спостерігається диверсифікація4 видів діяльності, коли поряд з основною діяльністю – продажем товарів, роздрібні підприємства організують громадське харчування, побутове обслуговування та ін..

Для роздрібної торгівлі характерним є обслуговування численного контингенту покупців, які у свою чергу, характеризуються різноманітними потребами, інтересами, запитами.

Вони різняться між собою статевою, віковою структурою, категоріями соціального, інтелектуального розвитку, майнового стану, матеріального забезпечення. Таке різноманіття споживачів створює внутрішній конфлікт потреб. Молоде покоління при значних потребах не володіє належними коштами для їх забезпечення; старші люди при значно вищих статках більш помірно і виважено формують свої потреби і запити.

Конкуренція як процес конкурентної боротьби може відбуватись ціновим і неціновим методами, кожен з яких передбачає застосування різних інструментів. У торговельній галузі до інструментів цінового методу належить ціна товару чи послуги та ціновідхилювальні елементи: знижки, надбавки до ціни постачальника (виробника чи посередника). Ці інструменти мають кількісний характер. До інструментів нецінового методу, які мають здебільшого якісний характер, належать різні стимули активізації торгівлі: реклама, конкурси, акції, форми та методи продажу, асортимент товарів і послуг тощо. Застосовуючи ті чи інші інструменти конкурентної боротьби, підприємства формують (здобувають) конкурентні переваги.

5. Класифікація роздрібних торговельних підприємств

Роздрібні торговельні підприємства, що діють на споживчому ринку, за своєю організаційно-правовою формою бувають різноманітних видів і класифікуються за такими ознаками (таблиця "Класифікація магазинів"):

1. За формами власності існують такі види:

- приватне підприємство, що діє на основі приватної власності одного або декількох громадян або юридичної особи. У даний час ці підприємства розвиваються швидкими темпами.

Різновидом приватного підприємства є індивідуальне підприємство, в якому його власник є водночас і підприємцем, тобто володіння і управління майном не розмежуються;

- сімейне підприємство, що діє на основі власності членів однієї сімʼї та їхньої праці;

- підприємство колективної власності, що діє на основі колективної власності засновників;

- державне підприємство, що діє на основі державної власності;

- комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;

- підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об’єднання майна різних форм власності);

- підприємство з іноземними інвестиціями (підприємство в статутному фонді якого не менше 10% інвестицій);

- іноземне підприємство – унітарне або корпоративне, діє виключно на соснові власності іноземців або іноземних юридичних осіб.

Унітарне підприємство - створено одним засновником, який виділяє необхідне майно, формує статутний фонд, не поділений на частки, затверджує статут, розподіляє доходи безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму.

Корпоративне підприємство – утворюється двома або більше засновниками за їх спільним рішенням, діє на основі об’єднання майна та їхнього спільного управління справами через органи, що ними створюються.

2. За ступенем господарської самостійності розрізняють:

Торгове підприємство – має статус юридичної особи.

Торгова одиниця – не має статусу юридичної особи і є структурним підрозділом торгового підприємства або належить підприємцям – фізичним особам.

3. За організаційно-правовою формою діяльності

- незалежне торговельне підприємство – функціонує самостійно, не входить ні в які організаційні утворення;

- напівзалежне – об’єднання незалежних магазинів для спільної закупівлі і продажу товарів (асоціація);

- ланцюгова фірма – об’єднання незалежних магазинів під контролем оптових підприємств;

- багатопрофільна фірма – об’єднання магазинів і підприємств, що випускають споживчі товари;

- залежне торговельне підприємство – корпоративна торговельна мережа – об’єднання магазинів, яке здійснює торгівлю під власною торговою маркою;

- оптово-роздрібні фірми – об’єднання магазинів, що функціонують як структурні підрозділи оптового підприємства.

4. За особливостями формування статутного фонду і майнової відповідальності: індивідуальне підприємство, товариство з обмеженою відповідальністю, повне господарське товариство, командитне товариство, акціонерне товариство, орендне підприємство.

5. Залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу, від реалізації продукції за рік підприємства поділяються на малі, середні, великі.

Малими є підприємства, в яких середньооблікова чисельність від 6 до 15 осіб.

Середні – від 16 до 50 осіб.

Великими є підприємства з середньообліковою чисельністю від 51 до 100 осіб

Якщо працює більше 100 осіб – ці підприємства називаються найбільшими.

6. Роздрібна торговельна мережа, її значення та види

У здійснені важливої функції торгівлі – доведенні товарів до споживачів – важливу роль відіграє роздрібна торговельна мережа, яка складає основу матеріально-технічної бази торгівлі і є основною складовою частиною інфраструктури споживчого ринку

Роздрібна торговельна мережа – це сукупність стаціонарних, напівстаціонарних, віртуальних суб’єктів роздрібного продажу товарів і послуг, об’єднаних за територіальною ознакою.

Розвиток і удосконалення торгівлі, підвищення її ефективності неможливе без подальшого зміцнення і розширення її торговельної мережі.

Якщо першою умовою товарообороту ми називаємо наявність товарів, які відповідають попиту населення, то другою є розвиток торговельної мережі, яке дозволяє довести маси товарів до населення. Від того скільки є торговельних підприємств, як вони розміщені на території міста, який в них асортимент товарів, як працюють підприємства торгівлі, залежить якість обслуговування населення.

Роздрібна торговельна мережа має важливе соціально-економічне значення.

Економічне значення роздрібної мережі полягає в раціональній організації продажу товарів, які виробляються на промислових підприємствах, забезпеченні швидкого доведення товарів до споживачів і кругообігу грошових коштів.

Соціальне значення торговельної мережі полягає в скороченні часу, зусиль, коштів споживачів на придбання товарів і послуг. Розширення роздрібної мережі створює умови для скорочення безробіття, працевлаштування передусім молоді і є джерелом доходів як підприємців, так і найманих працівників.

У відповідності до особливостей та методів торговельного обслуговування населення, характеру торгово-оперативних процесів розрізняють стаціонарну, напівстаціонарну, пересувну мережу.

Види мережі

1. До стаціонарної мережі належать магазини і організовані ринки.

Основним видом роздрібної мережі є магазин.

Магазин – це підприємство роздрібної торгівлі, яке реалізує товари і надає послуги безпосередньо споживачам.

На відміну від дрібно роздрібної мережі для магазину характерна наявність торгового залу, підсобних і допоміжних приміщень для здійснення торгово-технологічних операцій.

Магазин – це узагальнене поняття. Воно поширюється на більшість типів роздрібних підприємств – торгові центри, універмаги, універсами, спеціалізовані підприємства, дрібнооптові підприємства.

Важливою складовою системи торговельного обслуговування населення, особливо в містах є ринки, роль яких у продажу сільськогосподарської продукції та різних споживчих товарів і задоволені попиту на них в сучасних умовах зростає.

Ринок – це торговий об’єкт, створений суб’єктом господарювання на відведеній за рішенням місцевого органу державної влади території і зареєстрований в установленому порядку, де здійснюється купівля-продаж товарів і надаються послуги покупцям за цінами, що склалися залежно від попиту і пропозиції.

Мережа ринків відзначається певною різноманітністю і вони класифікуються за такими ознаками, як форма власності, товарна спеціалізація, за кількістю торгових місць, конструктивними особливостями та ін.

2. До напівстаціонарної (дрібнороздрібної) мережі відносять павільйони, кіоски, торгові автомати.

Кіоск – торговий об'єкт, розташований в закритій чи напівзакритій споруді, що має одне робоче місце і в якому відсутні склад для зберігання товару та торговий зал для покупців.

Павільйон – легка споруда, яка є досить об'ємною, містить 3-4 робочих місць та підсобні приміщення, а в особливих випадках і для покупців торговий зал.

Торгові автомати застосовують для продажу товарів частого попиту (канцелярські товари, газети, аудіо і відеокасет, компакт-дисків, книг і т.ін.). Проте у Японії, Франції через торгові автоматі продають майже все, включаючи більш дорогі речі, завдяки цьому є можливість обслуговувати покупців 24 години на добу. Вони можуть бути встановлені на вокзалах, стоянках транспорту, у парках та інших місцях, а також розміщені усередині магазинів.

Однак торгові автомати досить дорогий канал продажу, оскільки вимагають значних затрат на придбання та на їх експлуатацію. Все це вливає на ціни.

Дрібнороздрібна мережа за останні роки отримала широкий розвиток.

Переваги дрібнороздрібної мережі:

  1.  найбільш наближена до покупців;
  2.  можливість швидкого переміщення;
  3.  зручності для сезонної торгівлі продовольчими товарами;
  4.  вимагає менше капіталовкладень ніж магазин.

Недоліки:

  1.  вузький асортимент;
  2.  погане зберігання товарів
  3.  менше зручностей для обслуговування покупців;
  4.  менш сприятливі умови для праці робітникам;

Дрібнороздрібна мережа використовується:

1) як мережа, що частково заміняє мережу магазинів.

Заміняє мережу магазинів в районах новобудов, в невеликих населених пунктах, де відсутня мережа магазинів, де їх недоцільно відкривати із-за недостатнього обсягу т/о.

2) як доповнююча мережу магазинів.

Використовується в період сезонної торгівлі овочами та фруктами.

3) як мережа самостійного значення.

Широко використовується для улаштування періодичних базарів; торгові автомати.

Правила роботи дрібнороздрібної мережі визначають вимоги до організації мережі, до приміщень і до обладнання. Ці правила розповсюджуються на господарюючі суб’єкти всіх форм власності, які здійснюють торгівлю і громадське харчування.

Згідно правил підприємства мають відповідати сучасним вимогам організації торгівлі, мати відповідний зовнішній вигляд, добре вписуватись в архітектурний ансамбль міста. Бути типовими, відповідати вимогам нормативних документів щодо санітарії, охорони праці, техніки безпеки, відповідати естетичним вимогам.

3. Пересувна мережа поділяється:

а) на розвізну (вагонолавки, суднолавки, автомагазини, автоцистерни, моторолерні розвозки).

Особливо важливу роль відіграє розвізна мережа при обслуговуванні сільського населення та інших малонаселених пунктів, де недоцільно розгортати стаціонарну мережу; в районах новобудов, на околицях міста, в місцях масового відпочинку населення, в курортних місцях, під час проведення свят та ін.

б) на розносну (лотки, корзини, столики, палатки, спеціальне технологічне обладнання – низькотемпературні лотки-прилавки, стихійні ринки, продаж товарів з рук фізичних осіб).

Розносна торгова мережа, якщо її цивілізовано організовувати, може відігравати теж значну роль в обслуговуванні покупців при продажу квітів, морозива, безалкогольних напоїв, газет, сувенірів при обслуговуванні пасажирів на залізничному, авіаційному, водному транспорті, під час відпочинку населення або при проведенні масових спортивно-культурних заходів.

7. Типізація магазинів, її сутність та значення

Роздрібна торговельна мережа дуже різноманітна за розмірами, асортиментом, товарооборотом, формами продажу товарів та іншими ознаками Але серед них є основні параметри, що визначають тип магазину.

Тип магазину – це сукупність характеристик магазину, що визначають його основні відмінності: асортиментний профіль, розмір торгової площі, метод продажу товарів і ціновий рівень на товари і послуги.

На раціональний розвиток роздрібної торговельної мережі, її побудову і розміщення великий вплив має типізація підприємств роздрібної торгівлі.

Типізація роздрібної торговельної мережі – це процес добору технічно досконалих, економічно ефективних типів магазинів, в яких можна забезпечити максимальні зручності для покупців і забезпечити рентабельність роботи.

Процес типізації є реальною вимогою ринкової економіки, оскільки дозволяє індустріалізувати, а отже здешевити будівництво й улаштування магазину, уніфікувати торгово-технологічні процеси в них, сформувати зручну для покупців модель обслуговування.

Мета типізації – усунення невиправданого різноманіття типів торговельних підприємств, встановлення правильних форм типізації, розмежування функцій між магазинами різних типів, визначення їм певної зони діяльності.

Етапи типізації:

1. Типізація починається з аналізу існуючої роздрібної мережі в місці; виявлення типів магазинів, що склалися.

2. Оцінка цих магазинів з точки зору економічності; наскільки вони відповідають сучасним вимогам і перспективам розвитку торгівлі (ріст товарообороту, розширення асортименту, впровадження нових форм торгівлі та н..).

3. В результаті відбираються доцільні для подальшого застосування типи магазинів.

4. Розробка нових типів магазинів.

До основних ознак, що визначають тип магазину відносяться: асортиментний профіль, розмір магазину і місцезнаходження

1. Типізація товарного асортименту означає, що для магазину кожної товарної спеціалізації визначається типовий перелік груп товарів, якими має торгувати магазин (хліб, молоко, взуття та н...).

Усі магазини за асортиментом товарів поділяються на три групи: продовольчі (70-100%), непродовольчі (70-100%), змішані (50-50%).

Вони різняться широтою та глибиною товарного асортименту.

Широта асортименту – це кількість асортиментних груп, що реалізуються в магазині.

Глибина – кількість асортиментних позицій, що реалізуються в магазині в межах груп товарів.

2. Типізація розмірів магазинів означає встановлення типового розміру площі торгового підприємства залежно від товарної спеціалізації. В межах одної товарної спеціалізації може бути декілька типорозмірів. (н... "Основні типи магазинів та їх параметри")

Наприклад, "Універсам" може мати торгову площу 400, 600, 1000, 1500, 2000 м2.

Універмаг від 3500 до 22000 м2.

Надмірне розширення градації магазинів за торговою площею ускладнює типове проектування, дорожчає будівництво. При розробці типових проектів, при визначенні раціональних типів магазинів це враховано, і розміри магазинів, наскільки можливо уніфіковані.

3. Місце розміщення магазину на території населеного пункту. Розміщення магазинів на території міста також впливає на визначення типу магазину. Роздрібна торговельна мережа роздроблена, тому правильне використання таких магазинів залежить від місцевих умов і, насамперед, в якій частині міста він знаходиться.

В залежності від місцезнаходження магазини поділяються на:

місцевого значення – реалізують товари, що відзначаються найбільшою частотою попиту і задовольняють масові і постійні потреби покупців (товари повсякденного попиту і частина товарів періодичного попиту). Ці магазини розміщують:

  1.  у містах – у житловій зоні;
  2.  у сільській місцевості – у рядових селах і дрібних сільських населених пунктах.

– загальноміського значення у містах – у загальноміських центрах, центрах адміністративних районів, на перетині найбільших транспортних магістралей, на територіях, що безпосередньо примикають до залізничних станцій і автовокзалів та н.. місцях найбільшої концентрації потоків потенційних покупців, що формуються з числа жителів різноманітних районів міста і приїжджих;

– районного значення в сільській місцевості – районні центри, між- і внутрішньогосподарські центри сільських населених пунктів, у яких розташовані адміністративні, виробничі, культурно просвітницькі та н... об’єкти.

Якщо в центрі міста, на магістральних вулицях, то вони можуть використовуватись для організації магазинів більш вузької спеціалізації (панчохи-шкарпетки, годинники, аудіо відеокасети). На периферії міста в невеликих за розміром торгових площ магазинах доцільно продавати товари повсякденного попиту, першої необхідності.

Лекція 2

1. Спеціалізація магазинів, її сутність, значення

Одним із перспективних напрямів удосконалення роздрібної торговельної мережі є її спеціалізація.

Спеціалізація магазинів – це форма розподілу праці між магазинами шляхом обмеження їх діяльності певними видами товарів (таблиця "Основні типи магазинів")

Перевагами спеціалізованих магазинів є те, що в них більш широкий асортимент товарів певної групи, продавці краще оволодівають технікою продажу товарів, кращі умови для вивчення попиту, більш активного впливу на промисловість.

Спеціалізація сприяє полегшенню праці робітників, позитивно впливає на рівень обслуговування покупців, збільшує обсяги продажу, ріст продуктивності праці.

Але спеціалізовані магазини мають недоліки. При спеціалізації число пунктів продажу деяких видів товарів (взуття, тканини) скорочується. Внаслідок цього спеціалізований магазин територіально віддалений від покупця, ніж магазин зі змішаним асортиментом.

Окрім того, в спеціалізованому магазині не можна зробити комплексну покупку товарів різних груп. Ось чому в торгівлі продовольчими товарами, де мережа має бути максимально наближена до населення і де комплексні покупки мають суттєве значення, спеціалізація розвинена слабше. А в торгівлі непродовольчими товарами, де комплексні покупки мають менше значення, асортимент значно ширше, ніж у продовольчому магазині, спеціалізація розвинена найбільше.

Важливим фактором спеціалізованих магазинів є їх розміри. Середній розмір магазину в Україні біля 100 м2. Зрозуміло, що в такому магазині раціонально організовувати розміщення і показ товарів неможливо. Розширення асортименту товарів в таких магазинах за рахунок нових товарів, призводить до погіршення обслуговування, так як в широкому асортименті кожну товарну групу в цьому магазині представити для вибору неможливо.

При невеликих розмірах площі магазинів розширення асортименту викликає необхідність скорочення числа товарних груп, тобто створення магазинів більш вузької спеціалізації: годинники, чай-кава, ґудзики, жіночий одяг. Неспеціалізовані магазини реалізують одну або декілька підгруп товарів.

В основу спеціалізації покладені товарно-галузева ознака або контингент споживачів – тобто комплексна спеціалізація.

Товарно-галузева спеціалізація – це означає, що магазин продає товари певної групи товарів: одяг, хліб, молоко.

При комплексній спеціалізації враховується потреба певного кола населення або призначення товарів: Товари для жінок, Дієтичне харчування.

Поглиблення асортименту в спеціалізованих магазинах позитивно позначається на обслуговуванні покупців. Але вузька спеціалізація має певні загрози, пов’язані з коливанням конʼюнкутри споживчого ринку.

В універсальних магазинах легше позбутися негативного впливу, наприклад, сезонного коливання попиту на окремі групи товарів. Тому вузьку спеціалізацію доцільно вибирати по товарах з глибоким асортиментом або технічно досконалих, де є потреба у налагодженні високоякісного сервісного обслуговування (аудіо-відеотехніка, комп’ютери та ін..)

2. Номенклатура типів магазинів, їх характеристика

Усі продовольчі та непродовольчі магазини за формою спеціалізації поділяються на 5 груп: універсальні, комбіновані, спеціалізовані, вузькоспеціалізовані та неспеціалізовані магазини. (табл. "Типізація")

1. Універсальні магазини. Реалізують майже всі основні групи продовольчих або непродовольчих товарів. При цьому продовольчі універсальні магазини мають у своєму асортименті непродовольчі товари з більш високою частотою попиту і навпаки.

Великий обсяг товарообороту дозволяє універсальним магазинам мати широкий асортимент товарів, який найбільш повно задовольняє вимоги покупців, створюються умови для більш детального вивчення попиту, підтримуються прямі зв’язки з промисловістю.

Великий обсяг робіт з приймання, зберігання, переміщення товарів допомагає розподілу праці між робітниками, що сприяє підвищенню продуктивності праці, застосуванню засобів механізації.

Універсальні магазини мають більш високі економічні показники господарської діяльності.

2. Комбіновані магазини реалізують товари декількох груп, споріднених за своїм споживчим призначенням, що дозволяє комплексно задовольнити попит окремих категорій споживачів: Товари для жінок, Товари для чоловіків, Для дітей, Для молоді, Для молодят, Товари для дому, Спорт і туризм, Подарунки, Дієтичні продукти.

3. Спеціалізовані магазини реалізують одну-дві групи товарів.

4. Вузькоспеціалізовані магазини реалізують окрему підгрупу товарів.

5. Неспеціалізовані магазини реалізують товари різних груп, не пов’язаних між собою спільністю попиту. На відміну від універсальних магазинів вони пропонують обмежений асортимент товарів і мають невеликі торгові площі.

Кожний тип магазину має свій формат (власне обличчя), що характеризується місцем розташування, товарною спеціалізацією, розміром торговельної площі, характером процесу обслуговування, номенклатурою послуг, типовим набором торгово-технологічного устаткування, методами продажу товарів.

В умовах ринку, щоб мати конкурентні переваги, кожне підприємство на основі базового формату визначає характерне для відповідного типу магазину, доповнення до нього: розробляє асортиментний портфель товарів та послуг, що є найбільш вигідним для покупців, ніж аналогічні товари та послуги конкурентів, розробляють систему стимулювання продажу товарів, фірмовий стиль зовнішнього оформлення магазину, торгового залу.

Роздрібна торговельна мережа роздрібнена. Малі підприємства з чисельністю працюючих до 15 осіб складають майже 75%. Значна частина з них працює на межі збитковості. Тому стають завдання пошуку шляхів для забезпечення прибутковості функціонування торговельних підприємств.

Одним з них є створення різного роду об’єднань, створення корпоративної мережі.

Корпоративна мережа – це об’єднання магазинів від декількох до десятку сотень і навіть тисяч, які належать одному власнику, мають централізоване управління, централізовані служби закупівлі товарів та постачання, пропонують однотипний асортимент товарів.

Завдяки своїм розмірам мають можливість закуповувати великі партії товарів за нижчими цінами, вони можуть наймати спеціалістів з ціноутворення, просування управління запасами.

До сучасних типів торговельних підприємств відносяться торгові центри.

Торговий центр представляє собою комплекс  продовольчих, непродовольчих магазинів, підприємств, громадського харчування, комунального, побутового обслуговування, які працюють в одному або декількох, розміщених поряд будинках.

Розміщення торгово-побутових підприємств в єдиному комплексі створюють зручності для населення, забезпечують комплексне обслуговування покупців, економиться їх час.

Торгові центри забезпечують високу культуру обслуговування, дають можливість ефективно використовувати транспорт, засоби механізації.

Все це обумовлює те, що торговий центр – прогресивний і перспективний тип торгового підприємства. Але не дивлячись на переваги, торгові центри не повинні і не можуть замінити існуючу мережу, вони покликані доповнювати її з метою покращення обслуговування населення.

За кордоном торгові центри набули широкого розповсюдження, куди входять універсальні магазини, банківські, страхувальні, медичні підприємства, кінотеатри, дискотеки, підприємства громадського харчування.

В Західній Європі магазини класифікують за торговою площею. В більшості держав з ринковою економікою розповсюдженим типом є супермаркет. Це магазини з універсальним асортиментом продовольчих і непродовольчих товарів з торговою площею 500, 1000, 20000 м2. Наявність непродовольчих товарів в цих магазинах є обов’язковим, а співвідношення між часткою продовольчих і непродовольчих товарів в них обумовлюється конкретною ринковою ситуацією.

Біля крупного магазину розміщують невеликі спеціалізовані магазини.

До гіпермаркетів відносять великі супермаркети з торговельною площею від 2200 до 5500 м2 , а схожі з ними гіперцентри це поєднання в одному майновому комплексі гіпермаркету і непродовольчого магазину знижених цін. Гіпермаркети досягають за розмірами сукупної торговельної площі 16 тис. м2 і розташовуються зазвичай на околиці міста, що є дуже привабливим для покупців з урахуванням специфіки розселення за кордоном.

Серед великого різноманіття магазинів престижним все ж таки є універмаг.

В торгівлі непродовольчими товарами основним типом магазину є універмаг. Він має торгову площу від 3500 до 22000 м2 з продажем продовольчих товарів. В універмагах створюються сприятливі умови для застосування прогресивних методів продажу товарів, наданню додаткових послуг покупцям.

Основна цінність універмагу полягає в тому, що в ньому покупці можуть здійснювати комплексні покупки. Особливо це важливо для приїжджих.

За характером діяльності і районом обслуговування розрізняють універмаги загальноміські центральні, і районні, які обслуговують населення частини міста.

В торгівлі продовольчими товарами найбільш зручними для покупців є магазини типу універсам, гастроном, скільки вони забезпечують комплексне задоволення попиту на товари та послуги, що робить їх найбільш рентабельними

Розповсюджені також невеликі магазини самообслуговування з продовженими годинами роботи з 6-7 ранку до 23-24 годин, які продають продовольчі і непродовольчі товари. Розміщують в основному на бензозаправках. Вони можуть надавати також різні послуги: фотоательє, ательє по ремонту одягу, ресторан, кафе, миття автомобіля, ремонт їх, продаж газет, журналів, авіа і залізничних білетів.

Дисконтні магазини, які реалізують меблі, килими, електропобутові товари, продтовари в широкому асортименті по низьких цінах.

Суперстори, суперети – невеликі магазини.

Варіети – магазини, які торгують обмеженим продовольчих і непродовольчих товарів першої необхідності.

В сільській місцевості на визначення типів магазинів впливають такі фактори, як відносно низька щільність населення, невеликі розміри і розкиданість населених пунктів. При цьому враховується функціональна роль сільських населених пунктів: районі центри, міжгосподарські центри, внутрішньогосподарські центри, рядові населені пункти.

В районних центрах, великих селищах міського типу передбачається магазин з універсальним асортиментом товарів: універсам з торговою площею від 250 до 850 м2, Універмаг з торговою площею від 650 до 3500 м2, магазини Продукти, Сільгосппродукти, Госптовари, Книги , Товари для присадибного господарства, Культтовари, Сучасне домашнє господарство, техніка, Зроби сам, Будівельні матеріали.

В невеликих населених пунктах розміщують магазини типу: Товари повсякденного попиту торговою площею 25, 50, 75 м2 в складі підприємств, що об’єднують буфет, приміщення для виїзного побутового обслуговування, для прийому сільськогосподарських продуктів від населення.

3. Планування розвитку торговельної мережі, визначення потреби в торгових об'єктах

При плануванні розвитку торговельної мережі необхідно враховувати наступні принципи:

- роздрібна мережа повинна створювати максимум зручностей покупцям при купівлі товарів;

- відповідати економіці міста , чисельності населення, його паніровці та архітектурі;

- встановлення правильних форм спеціалізації і типізації;

- можливість впровадження прогресивних форм продажу товарів, механізації праці;

  1.  забезпечення рентабельності роботи.

Існує декілька видів планів розвитку торговельної мережі: генеральні (15-20 років), перспективні (на 5 років), поточні (річні).

Плани розвитку торговельної мережі на генеральну перспективу складають місцеві планові органи, залучаючи спеціалізовані науково-дослідні, проектні організації.

Перспективні і поточні плани розвитку і розміщення мережі затверджуються обласними державними адміністраціями.

Для розробки перспективних планів розвитку і розміщення мережі підприємств торгівлі необхідні наступні дані:

- розрахункові показники забезпеченості підприємствами торгівлі;

- дані про чисельність населення на плановий період;

- копія генерального плану міста;

- схема міського і зовнішнього транспорту з розрахунками пасажирів;

- схеми розміщення міських громадських центрів, установ, підприємств культурно-побутового обслуговування, спортивних комплексів, місць відпочинку;

- дислокація діючих торговельних підприємств.

Потреба в торговельній мережі визначається нормативним методом шляхом множення розрахункового показника забезпеченості населення торговельною мережею на заплановану чисельність населення.

Розрахункові показники виражаються в торговій площі на 1000 мешканців. Вони диференційовані залежно від величини міста. Середній показник 250 м2, в тому числі по  торгівлі непродовольчими товарами 140 м2.

В цей показник не входять аптеки, комісійні, дрібнооптові, магазини військторгів.

Для обслуговування покупців, що доїжджають з інших міст понад встановленого для постійного населення розрахункового  показника, рекомендується передбачити додаткову торгову площу в магазинах міського значення з розрахунку 65 м2 на 1000 мешканців, що доїжджають.

Торгова площа магазинів, розрахована для міста в цілому, розподіляється між підприємствами, що розміщені в житлових формуваннях (мікрорайонах, житлових районах, кварталах) та підприємствами міського значення.

Потім планують типи торговельних підприємств, їх кількість. В житлових формуваннях обов’язково передбачаються універсами, потужність яких визначається відповідно до чисельності населення, яке має обслуговуватись.

Розрахунок мережі загальноміського значення починається з визначення розміру загальноміського універмагу, виходячи з нормативу торгової площі 55-70 м2 на 1000 мешканців. Решта площ розподіляється між спеціалізованими і комбінованими магазинами.

Розрахунок потреби в торговельній мережі міста, що історично склалося, починається із складання переліку діючих магазинів, вивчення можливості ліквідації старої мережі.  Із загальної потреби міста в торговельній площі віднімають площу магазинів, що залишаються і таким чином визначають, скільки ще необхідно побудувати.

4. Основи визначення економічної доцільності створення роздрібного торговельного підприємства

Для забезпечення стійкого становища роздрібного підприємства необхідно визначити економічні межі обсягів його діяльності, порушення яких може призвести до банкрутства.

У світовій практиці для визначення цих меж використовують точку беззбитковості і точку рентабельності.

1. Точка беззбитковості – такий обсяг товарообороту підприємства, при якому сума валового доходу від реалізації дорівнює сумі поточних витрат.

де Тбез – мінімальний товарообіг, за якого роздрібним торговцем досягається точка беззбитковості, тис. гри;

Вп – витрати обігу постійні, %;

Рд – рівень валових доходів, %;

Рв.зм – рівень змінних витрат обігу, %.

2. Точка мінімальної рентабельності (Тм.р) – такий обсяг товарообігу роздрібного торговця, за якого сума його валових доходів не тільки покриває поточні витрати на ведення діяльності, а й утворює прибуток, розміри якого після сплати податків задовольняють власників підприємства в мінімальному рівні рентабельності на вкладений капітал.

де Тмр – точка мінімальної рентабельності;

Вп – витрати обігу постійні, %;

Рд – рівень валових доходів, %;

Рв.зм – рівень змінних витрат обігу, %.

      Пmin – cума мінімального прибутку

Для визначення суми мінімального прибутку використовують формулу:

де К – величина капіталу, вкладеного власником у підприємство;

   МРР – мінімальний рівень рентабельності;

   Сп – ставка податку на прибуток.

Мінімальний рівень рентабельності визначається рівнем процентної банківської ставки, яка склалася в даний час.

Якщо в процесі своєї діяльності підприємство не може забезпечити точку мінімальної рентабельності, то необхідно переглянути свою ринкову стратегію (змінити товарний профіль підприємства) або звільнити місце на ринку і шукати інші можливості вкладання капіталу.

5. Ефективність функціонування роздрібної торговельної мережі

Однією із важливих передумов формування сучасної сфери торговельного обслуговування населення є оцінка стану, виявлення та визначення основних напрямів розвитку роздрібної торговельної мережі.

Для оцінки стану розвитку роздрібної торгової мережі використовують систему показників, які поділяються на три групи:

1. Показники кількісної оцінки розвитку торгової мережі.

2. Показники оцінки якісного складу роздрібної торгової мережі.

3. Показники оцінки ефективності функціонування об’єктів роздрібної торгівлі.

До кількісних показників відносяться: (табл. 1.4)

*1. Загальна кількість роздрібної торгівлі, в тому числі магазинів, ринків, дрібнороздрібних одиниць.

*2. Забезпеченість населення торговельною мережею. Розраховується як відношення добутку торгової площі магазинів на 1000 осіб до загальної чисельності населення:

*3. Забезпеченість населення торговими місцями на ринках. Розраховується як відношення добутку кількості торгових місць на ринках на 1000 осіб до загальної чисельності населення.

*4. Рівень забезпеченості населення роздрібною торговельною мережею (РЗ). Розраховується як відношення добутку 100% на фактичну забезпеченість населення торговою площею магазинів або торгових місць на ринках до нормативного показника забезпеченості населення відповідними об’єктами.

*5. Щільність розміщення роздрібної торговельної мережі. Розраховується як відношення добутку кількості роздрібних об’єктів торгівлі на 1000 або 10000 осіб до загальної чисельності населення:

*6. Кількість мешканців, що припадає на один роздрібний об’єкт. Розраховується як відношення чисельності населення аналізовуваної територіальної одиниці до кількості об’єктів роздрібної торгівлі:

До якісних показників відносяться: (табл.1.5)

*1. Питома вага в загальній кількості об’єктів роздрібної торгівлі: магазинів, ринків, дрібно роздрібних об’єктів торгівлі.

*2. Питома вага магазинів різної форми спеціалізації в загальній кількості: спеціалізованих, вузькоспеціалізованих, комбінованих, неспеціалізованих, змішаних, універсальних.

*3. Середній розмір магазину різних форм спеціалізації.

*4. Питома вага магазинів з різними методами продажу товарів у загальній їх кількості: самообслуговування, з індивідуальним обслуговуванням.

     

Показники, що характеризують ефективність функціонування торговельних підприємств.

Соціальні показники.(табл.1.6)

*1. Коефіцієнт завершеності покупки. Розраховується як відношення кількості покупців, що здійснили покупку до загальної кількості покупців, що заходили до магазину. (> 0,70)

*2. Коефіцієнт затрат часу на придбання товарів. Розраховується як відношення фактичних затрат часу на придбання товарів у магазині до оптимальних. (=1).

*3. Коефіцієнт, що характеризує рівень надання послуг покупцям. Розраховується як відношення кількості послуг, що надаються покупцям у магазині до оптимальної їх кількості.

*4. Кількість скарг покупців, записаних у книгу відгуків та пропозицій за рік.

*5. Кількість порушень правил продажу товарів і торговельного обслуговування покупців, зафіксованих службовими особами контролюючих органів.

Економічні показники.

1. Рівень валового доходу: відношення валового доходу до обсягу товарообороту помножений на 100

2. Рівень витрат обігу: відношення витрат обігу до обсягу товарообороту, у відсотках до товарообороту.

у тому числі на:

– оплату праці: відношення витрат обігу на оплату праці до обсягу товарообороту, у відсотках до товарообороту.

– рекламу: відношення витрат обігу на рекламу до обсягу товарообороту, у відсотках до товарообороту:

3. Рентабельність товарообороту. Розраховується як відношення прибутку від реалізації товарів до обсягу товарообороту, у відсотках до товарообороту. (Оптимальна велична показника 8%):

4. Питома вага торгово-оперативного персоналу в загальній чисельності працівників. (Оптимальна велична показника 75%):

5. Час обігу товарів у днях товарообороту. Частка від ділення добутку середніх товарних запасів і кількості днів у періоді на обсяг товарообороту (Оптимальна велична показника 25 днів):

6. Частка доходу, одержаного від надання платних послуг у загальній сумі доходу. Відношення доходу, одержаного від надання послуг покупцям до обсягу валового доходу, у відсотках:

7. Рівень втрат товарів, пов’язаних із самообслуговуванням. Відношення суми втрат товарів у секціях самообслуговування до обсягу товарообороту цих секцій, у відсотках.

Техніко-технологічні показники

1. Частка площі торгового залу в загальній площі магазину. Відношення площі торговельного залу магазину до загальної, у відсотках. (Оптимальна велична показника 70-80%):

2. Частка товарних запасів, що розміщуються у торговельному залі. Відношення абсолютної величини товарних запасів, що розміщуються у торговельному залі, до загальної їх суми. (Оптимальна велична показника 70-75%):

3. Торгова площа, що припадає на одного торгово-оперативного працівника. Частка від ділення площі торговельного залу  на чисельність торгово-оперативних працівників.

*4. Коефіцієнт установчої площі. Відношення установчої площі до площі торговельного залу (Для універмагів Ку=0,27, для будинків торгівлі Ку=0,29):

*5. Коефіцієнт експозиційної площі. Відношення експозиційної площі до площі торговельного залу (Для універмагів Ку=0,70, для будинків торгівлі Ку=0,29):

6. Частка реалізації товарів у секціях самообслуговування в загальному обсягу товарообороту магазину. (Оптимальна велична показника 75-80%):

*7. Число асортиментних позицій, що реалізує магазин.

Число асортиментних позицій в розрахунку на 1м2 торгової площі. Частка від ділення числа асортиментних позицій, що реалізує магазин, на площу торговельного залу:

Серед соціальних показників найважливішими є коефіцієнт завершеності покупок та коефіцієнт затрат часу покупців на придбання товарів, вони відображають, наскільки повно, в яких умовах і за який час покупці можуть задовольняти свої потреби, отже характеризують стан розвитку роздрібної торговельної мережі, виконання торгівлею своїх соціальних завдань.

На величину соціальних показників впливають багато різних факторів макро- та мікрорівнів.

До факторів макрорівня належать:

- соціально-економічне становище в країні, стан розвитку вітчизняного виробництва, рівень доходів населення та інфляції;

- ступінь оптимальності податкової та кредитної систем;

- рівень конкуренції на споживчому ринку.

Серед факторів мікрорівня, тобто тих, що залежать від торговельного підприємства, основними є:

- стан товарної пропозиції та надання послуг покупцям;

- організація торгово-технологічного процесу;

- стан управління персоналом;

- зацікавленість торгово-оперативного персоналу в обслуговуванні покупців;

- фінансовий стан підприємства торгівлі.

Вирішення соціальних завдань значною мірою залежить від економічної ефективності функціонування об’єктів торгівлі, використання їх основних фондів, особливо торгової площі магазинів.

6. Основні принципи територіального розміщення підприємств роздрібної торгівлі

Раціональне розміщення торговельної мережі в плані міста створює зручності покупцям, сприяє скороченню витрат часу на відвідування магазинів і забезпечує економічну ефективність роботи кожному  підприємству.

З урахуванням сучасних соціально-економічних, будівельних та інших вимог, усі магазини поділяються на дві групи:

1. Магазини, що обслуговують житлові райони, які розміщені в межах пішохідної доступності.

2. Магазини, що обслуговують місто в цілому.

Виходячи з цього, визначають два основних принципи розміщення торговельної мережі в містах:

- рівномірне з врахуванням розселення і щільності населення;

- групове або комплексне розміщення з врахуванням концентрації попиту населення.

При розміщенні магазинів в містах необхідно враховувати періодичність попиту на товари і відношення покупців до витрат часу на їх придбання.

Основною вимогою до розміщення магазинів, що торгують товарами повсякденного попиту, є мінімальні витрати часу на дорогу до них.

Кращим способом розміщення таких магазинів буде рівномірне на території житлових формувань. При цьому їх розміщують з урахуванням щільності населення і на вулицях де більша скупченість людей, поблизу зупинок транспорту загального користування.

Для зручностей покупців, необхідно об’єднувати магазини в торгові центри, до складу яких можуть входити як самостійні, окрім магазинів, підприємства побутового обслуговування, громадського харчування, відділення зв’язку, аптеки.

Розміщуючи магазини, необхідно враховувати не тільки місце розташування житлових будинків, але й місцезнаходження покупців, коли вони йдуть на роботу або з роботи. Часто покупку здійснюють саме при таких переміщеннях, а не біля дому. І там, де така концентрація більша, має бути і відповідна потужність торговельних підприємств.

Рівномірне розміщення торговельних підприємств застосовують до торгівлі товарами повсякденного попиту. Частота покупок і пов’язана з нею турбота про економію часу покупців, підказують, які потрібні магазини з найменшим радіусом дії. В торгівлі продовольчими товрами необхідний такий магазин, щоб покупці, щоденно звертаючись за покупками, могли купувати все в одному місці. Цим вимогам відповідають магазини типу універсам.

Організація дрібних магазинів, що густо розміщені на території району з метою наближення до покупців, тільки формально виконують своє завдання, так як покупці, які не знаходять в них необхідних товарів, вимушені звертатися у віддалені крупні магазини.

Якщо покупець не може придбати в магазині необхідний товар, то фактично такий магазин для нього не існує. Тому організація дрібних магазинів веде до збідніння асортименту в них, і вони фактично віддалені від покупців. Але це не стосується основних продовольчих товарів, деяких господарських товарів повсякденного попиту.

Підприємства міського значення – універмаги, спеціалізовані магазини необхідно розміщувати на магістральних вулицях загальноміського значення.

Ці підприємства можна розміщувати на деякому віддалені від місця проживання покупців.

Віддаленість магазину є величиною відносною і перемінною. Вона залежить від частоти покупок, вибору товарів, віку покупців, стану здоров’я та ін.

Велику відстань від магазину покупець відчуває при купівлі товарів повсякденного попиту, які коштують недорого і не вимагають вибору. Якщо ми будемо за 1 кг цукру їхати тролейбусом, то ясно, що це буде викликати неприємне утруднення. А поїздка за одягом або меблями не викликає заперечень. В цьому випадку покупці не рахуються з часом, аби вони були впевнені, що в магазині буде представлений широкий асортимент товарів даної групи.

Для зручностей покупців різні товари мають продаватися поблизу один від одного і в цьому полягає обґрунтування принципу групового розміщення магазинів.

В цьому випадку покупці мають можливість робити багато покупок в одному місці.

Таке розміщення магазинів існувало протягом віків у формі так званих торгових вулиць. І зараз в містах формують ринки, де згруповані магазини різної спеціалізації, підприємства побутового обслуговування, громадського харчування.

Розміщення сільської торговельної мережі має забезпечити створення на території кожного адміністративного району комплексної системи торговельного обслуговування, яка б дозволила населенню купувати всі необхідні товари на одному місці, не виїжджаючи за покупками в місто.

Основними факторами, які впливають на побудову і розміщення роздрібної мережі на селі, являються відносно низька щільність населення, невеликі розміри і розкиданість населених пунктів. При цьому обов’язково має враховуватись функціональна роль сільських населених пунктів, які поділяються на такі типи:

- районні центри – це міста, крупні населені пункти, селища, які являються адміністративними, економічними, культурно-побутовими центрами;

- міжгосподарські центри – невеликі міста, селища міського типу, великі села без адміністративних функцій;

- внутрішньогосподарські центри – центральні садиби сільськогосподарських підприємств, ліспромгоспів, центри виробничих підприємств;

- рядові населені пункти – невеликі поселення.

Функціональна залежність кожного населеного пункту впливає на побудову торговельної мережі.

При новому будівництві, перепрофілюванні та реконструкції діючих магазинів, що розміщені в районних та міжгосподарських центрах, залежно від чисельності населення, може бути наступний склад роздрібної торговельної мережі: магазин з універсальним асортиментом товарів – "Універсам" – з торговою площею від 250 до 850 м2, "Універмаг" з торговою площею від 65 до 3500 м2, магазини "Продукти" з торговою площею від 150 до 250 м2, "сільгосппродукти", "Госптовари", "Книги", "Товари для присадибного господарства".

В порівняно крупних населених пунктах цих двох типів (районні і міжгосподарські центри) доцільно передбачити такі магазини: "Дитячий світ", "Культтовари", "Сучасне домашнє господарство", "Техніка", "Зроби сам", "Хліб", "Комісійні товари", "Будівельні матеріали".

В невеликих населених пунктах розміщують магазини: "Товари повсякденного попиту", а також можуть будувати стаціонарні торговельні підприємства торговою площею 25, 50, 75 м2 в складі підприємств, що об’єднують окрім магазину, буфет, приміщення для виїзного побутового  обслуговування, для прийому сільськогосподарських продуктів від населення.

Якщо неможлива або недоцільна організація стаціонарної мережі, торговельне обслуговування населення здійснюється за допомогою автомагазинів, які виїжджають в села, на поля, ферми та інші міста масових сільськогосподарських робіт.

Питання перспективного розвитку і розміщення роздрібної торговельної мережі на селі вирішується з урахуванням змін в економіці районів, фінансових можливостей кооперативних організацій на основі науково-обгрунтованих планів розвитку і розміщення підприємств роздрібної торгівлі, які розробляються для кожного адміністративного району.  

Список рекомендованих джерел

Нормативні та інструктивні матеріали

  1.  Господарський кодекс України [Текст] : [закон України: офіц. текст : із змінами на 08.07.2010 р. № 2462-VІ] // Голос України. – 2010. – 29 липня. – № 139.
  2.  Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності [Текст] : закон України від 11 вересня 2003 року № 1160-IV // Урядовий кур'єр. − 2003. − 22 жовтня. − № 198.
  3.  Про планування і забудову територій [Текст] : [закон України: офіц. текст : із змінами на 23.07.2010 р. № 2367-17] // Голос України. – 2010. – 23 липня. – № 135.
  4.  Про затвердження Програми розвитку внутрішньої торгівлі на період до 2012 року [Текст] : постанова Кабінету Міністрів України від 24 червня 2009 р. № 632 // Офіційний вісник України. − 2009. − № 47. – 3 липня. – С. 39.

Основний

  1.  Голошубова Н.О. Організація торгівлі [Текст] : підруч. [для студ. вищ. навч. закл.] / Голошубова Н.О. – К. : Книга, 2004. – 560 с.
  2.  Голошубова Н.О. Оптова торгівля: організація та технологія [Текст]: навч. посібник / Голошубова Н.О., Торопков В.М. – К. : Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2005. – 265 с.
  3.  Голошубова Н.О. Збірник ситуаційних задач і тестів з проблем організації торгівлі [Текст] / Голошубова Н.О. – К. : КНТЕУ, 2003. – 185 с.
  4.  Організація торгівлі [Текст] : підручник / [В.В. Апопій, І.П. Міщук, В.М. Ребицький та ін.]; за ред. В.В. Апопія. – [3-ге вид.]. – Київ : Центр навчальної літератури, 2009. – 632 с.

Додатковий

  1.  Берман Б. Розничная торговля: стратегический поход [Текст] / Б. Берман, Дж. Эванс. – М. : Изд. дом "Вильямс". 2003. – 1184 с.
  2.  Виноградська А.М. Комерційне підприємництво: сучасний стан, стратегії розвитку [Текст] / Виноградська А.М. – Київ : КЕІМ, 2004. – 807 с.
  3.  Гаркавенко С.С. Маркетинг [Текст] : підручник / С.С. Гаркавенко. – К. : Лібра, 2005. – 712 с.
  4.  Голошубова Н.О. Ринок товарів споживчого комплексу "Домашнє господарство" [Текст] / Н.О Голошубова, Н.І. Трішкіна // Вісник КНТЕУ. – 2004. – № 5. – С. 112– 120.
  5.  Голошубова Н.О. Розвиток соціально орієнтованої роздрібної торговельної мережі [Текст] / Н.О. Голошубова // Вісник КНТЕУ. – 2003. – № 5. – С. 45-50.
  6.  Голошубова Н.О. Організація торгівлі на ринках [Текст] : конспект лекцій / Н.О. Голошубова, Н.І. Гончаренко, О.А. Чижевська. – К. : КНТЕУ, 2001. – 44 с.
  7.  Дашков Л.П. Коммерция и технология торговли [Текст] : учеб. [для студ. высш. учеб. заведений]. / Л.П. Дашков, В.К. Памбухчиянц. – [9-е изд.]. – М. : Дашков и КО, 2008. – 696 с.
  8.  Інфраструктура товарного ринку [Текст] : [навчальний посібник] / О.В. Прокопенко, В.Ю. Школа, О.О Дегтяренко, С.М. Махнуша –К. : ЦНЛ, 2007. – 296 с.
  9.  Комерційна діяльність [Текст] : підручник / [В.В. Апопій, С.Г. Бабенко, Я.А. Гончарук, Я.М. Антонюк та ін.] – [2-ге вид.]. – К. : Знання, 2008. – 558 с.
  10.  Комерційна діяльність [Текст] / [Криковцева Н.О., Казакова О.Б. та ін.]. – К. : Центр учбової літератури, 2007. – 296 с.
  11.  Мазараки А.А. Торговля: история, цивилизация, мораль [Текст] : монография / А.А. Мазаракі. – К. : Книга, 2010. – 624 с.
  12.  Маркетинг : бакалаврський курс [Текст] : навчальний посібник / [за заг. ред. д.е.н., проф. С.М. Ілляшенка]. – Суми : Університетська книга, 2004. – 976 с.
  13.  Памбухчиянц О.В. Организация и технология коммерческой деятельности [Текст] / О.В. Памбухчиянц – М. : Дашков и К, 2001. – 672 с.
  14.  Панкратов Ф.Г. Комерційна справа [Текст] / Ф.Г. Панкратов, Т.К. Серьогіна. – Рівне : ВЕРТЕКС, 2002. –352 с.
  15.  Шредер К. Специализированный магазин: как построить прибыльный бізнес в розничной торговле [Текст] / К. Шредер. – М. : Альпина Бизнес Букс, 2004. – 384 с.

Періодичні видання

Спеціалізовані наукові журнали

  1.  Актуальні проблеми економіки.
  1.  Відомості Верховної Ради України.
  1.  Економіка України.
  1.  Економіст.
  1.  Маркетинг и реклама.
  1.  Маркетинговые исследования.
  1.  Маркетинг в Україні.
  1.  Маркетолог.
  1.  Новости торговли.
  1.  Новый маркетинг.
  1.  Управление продажами.

Internet-видання

Назва ресурсу

Режим доступу до ресурсу

1. Законодавство України

http://zakon.rada.gov.ua.

2. Офіційний сайт Міністерства економічного розвитку і торгівлі

http://www.me.gov.ua/control/uk/index 

3. Офіційний сайт Державної служби статистики України

http://ukrstat.gov.ua/.

4. Бібліотека економіста

http://library.if.ua/ 

5. Електронні наукові фахові видання

http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/index.html

6. Наукова періодика України

http://www.nbuv.gov.ua/portal/

2 Доходи підприємства - економічний показник роботи підприємства, що відображає фінансові надходження від всіх видів діяльності. Це - загальна сума грошей, отримана від продажу.

3 Прибуток - узагальнюючий показник фінансових результатів господарської діяльності; визначається як різниця між виручкою від господарської діяльності і сумою витрат на цю діяльність.

4 Спосіб розвитку підприємства, що полягає в освоєнні виробництва нових товарів, товарних ринків, а також видів послуг, що включає не просто диверсифікацію товарних груп, але й розповсюдження підприємницької діяльності на нові та не пов'язані з основними видами діяльності фірми.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

39959. Элементы гидродинамики 441 KB
  Cилы действующие в жидкости 3.1 – Элементарный параллелепипед в потоке жидкости Грани бесконечно малой частицы жидкости имеющей в начале движения форму прямого параллелепипеда с ребрами dx dy dz с течением времени могут скашиваться и растягиваться рис.8 представляет собой уравнение неразрывности жидкости.9 Здесь под плотностью жидкости понимается предел отношения массы частицы к ее объему 3.
39960. ГАЗОДИНАМИЧЕСКИЕ ФУНКЦИИ 81 KB
  ГАЗОДИНАМИЧЕСКИЕ ФУНКЦИИ План лекции. Зависимость параметров потока в функции числа M. Зависимость параметров потока в функции скоростного коэффициента. Зависимость параметров потока в функции числа M.
39961. ДЕТАЛИ МАШИН И ОСНОВЫ КОНСТРУИРОВАНИЯ 10.06 MB
  1 а е: Ft Н окружная сила на барабане ленточного или на звездочке цепного конвейера; V м с скорость движения ленты или цепи; Dб мм диаметр барабана; Zзв число зубьев тяговой звездочки; Рзв мм шаг тяговой цепи.2 Вид передачи Твердость зубьев Передаточное число Uрек Uпред Зубчатая цилиндрическая: тихоходная ступень во всех редукторах uт 350 НВ 40. Термообработка зубчатых колес редуктора улучшение твердость зубьев 350НВ. Первая группа колеса с твердостью поверхностей зубьев Н  350 НВ Применяются в слабо и...
39962. Специализированный вычислитель (СВ) 194 KB
  При обращении ВчУ в режиме Чтение к ОЗУ по адресу 034320 обращение происходит в ячейке ДЗУ с адресом 134320. Специализированный вычислитель СВ относится к классу специализированных ЭВМ и предназначен для решения специфических задач обработки информации: 1. Отображение информации на рабочих местах РМ лиц боевого расчета; 3. Вычислительное устройство ВчУ является основным операционным устройством СВ предназначенным для обработки цифровой и логической информации реагирования на сигналы прерывания внешних устройстви управления...
39963. Методы локализации неисправностей в аппаратуре СВ и РМ 47 KB
  Наиболее склонными к поломке элементами являются транзисторы. Основные же мероприятия по устранению неисправности на принципиальном уровне сводятся к выпаиванию неисправного элемента и впаиванию на его место нового в случае необходимости замены элемента резисторы транзисторы диоды и другие. На принципиальном уровне неисправными элементами могут быть транзисторы на платах: ВУ2: Т1 Т2 Т3 либо Т4. Более полная информация о неисправных транзисторах находится в перечне элементов схемы.
39964. Отчет по учебной геологической практике 69 KB
  Целью проведения полевой практики по инженерной геологии является закрепление теоретического материала и ознакомление с природными условиями залегания различных типов горных пород а также с формами проявления геологических и инженерногеологических процессов. Ее учебными задачами являются: Приобретение навыка визуального определения геологических особенностей горных пород. В течении практики в полевых условиях изучаются: Вещественный состав и строение пород. Условия формы залегания пород.
39965. Учебная геологическая практика 865 KB
  4 Порядок проведения практики. Оценка практики. Цели и задачи практики Учебная геологическая практика проводится в летнее время после изучения студентами курса Инженерная геология.
39966. ГИДРОПНЕВМОПРИВОД МЕТАЛЛУРГИЧЕСКИХ МАШИН 3.27 MB
  Руководитель курсовой работы сообщает каждому студенту номер задания и номер варианта. Расчетно-пояснительная записка должна содержать оглавление с наименованием всех основных разделов записки; задание; введение, в котором излагаются достоинства и недостатки объемного гидропривода
39967. Гидропривод металлургических машин 8.17 MB
  Рисунок 1 Схемы иллюстрирующие принцип действия объёмного гидропривода. Из рисунка 1а следует что при приложении силы Р к закрытому сосуду через поршень эта сила уравновешивается силой давления жидкости силой трения пренебрегаем и силой тяжести тоже Положение сохраняется если в качестве сосуда возьмём два гидроцилиндра соединённых гидролинией рисунок 1б При перемещении поршня 1 произойдёт вытеснение жидкости под поршнем 2. Реверсирование гидромотора можно осуществить также изменением направления потока жидкости направляемого насосом...