87611

Процессуально право: понятие, функции, цели и задачи

Доклад

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

Таким образом процессуальное право можно определить как совокупность систему правовых норм регламентирующих порядок форму юрисдикционной правоприменительной деятельности компетентных государственных органов и должностных лиц направленной на реализацию норм различных отраслей материального права. Процессуальное право те отрасли правовой системы государства которые определяют порядок и условия применения и защиты материального права. которое в отличие от права материального более устойчиво по отношению к экономической конъюнктуре...

Русский

2015-04-21

31.8 KB

14 чел.

Процессуально право: понятие, функции, цели и задачи.

Все процессуальные нормы в комплексе могут рассматриваться как единое межотраслевое образование – процессуальное право, что, помимо общих признаков всех этих норм, о чем говорилось выше, определяется также следующими обстоятельствами:

единством предмета правового регулирования (деятельность прежде всего компетентных государственных органов и должностных лиц, наделенных властными юрисдикционными полномочиями);

единством метода правового регулирования (императивный характер большинства правовых предписаний, отношений власти – подчинения между большинством субъектов);

единством целей (обеспечение законности, обоснованности, эффективности как самого юрисдикционного процесса, так и его результатов, т.е. надлежащей реализации соответствующих материально-правовых норм);

особым составом субъектов процессуальной деятельности (органы и должностные лица, обладающие властными полномочиями в правоохранительной сфере, среди которых высшее положение занимает суд, правомочный во всех случаях принимать окончательное решение);

наличием общих для всех видов юридического процесса принципов.

Таким образом, процессуальное право можно определить как совокупность (систему) правовых норм, регламентирующих порядок, форму юрисдикционной правоприменительной деятельности компетентных государственных органов и должностных лиц, направленной на реализацию норм различных отраслей материального права.

Процессуальное право – те отрасли правовой системы государства, которые определяют порядок и условия применения и защиты материального права. Это – традиционный взгляд на процессуальное право, подчеркивающий его служебную по отношению к материальному праву роль. В современной юридической литературе отмечается относительно самостоятельная роль и ценность П.п., которое в отличие от права материального более устойчиво по отношению к экономической конъюнктуре, является показателем зрелости демократии. Реальной гарантированности прав и свобод личности.Длительное время в теории права было принято выделять гражданское процессуальное право и уголовно-про-цессуальное право, определяющие порядок судопроизводства по гражданским и уголовным делам. В ходе судебной реформы 90-х гг. в РФ были созданы Конституционный Суд РФ и ВАС. Деятельность которых также подчинена определеяному процессуальному регламенту.Конституция РФ называет не два (как это было прежде), а четыре вида судопроизводства: традиционные гражданское и уголовное,а также конституционное и административное. Арбитражное судопроизводство не упоминается отдельно, поскольку оно является частью судопроизводства гражданского. Процессуальный регламент деятельности КС и применения норм материального административного права включены, соответственно, вФКЗРФот21 июля 1994г. № 1-ФКЗ «О Конституционном Суде РФ».В теории права ныне господствующей является мысль о том. Что официальное применение любой нормы материального права должно осуществляться в определенной процессуальной процедуре, выделяющей субъекта правоприменения, порядок его деятельности и взаимоотношений с обязываемой стороной. Порядок обжалования акта правоприменения и т.д. Это – перспективный путь продвижения к правовому государству, ибо центральной частью любой отрасли процессуального права являются гарантии прав личности.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

31718. Загальна характеристика процесу виховання 43.5 KB
  Соціальня ситуація розвитку особистості Становлення людини як індивіда та особистості за Л. Виготським передбачає діалектичну взаємодію двох відносно автономних однак нерозривно пов'язаних процесів розвитку природного і соціального. Кожному віку притаманна певна специфічна соціольна сипгуаціярозвитку тобто особливе співвідношення внутрішніх процесів розвитку і зовнішніх умов яке є типовим для кожного вікового етапу зумовлює динаміку психічного розвитку протягом відповідного вікового періоду і нові якісно своєрідні психологічні утворення...
31719. Формування моральної свідомості 39 KB
  Для періоду дитинства взагалі характерне засвоєння моральних норм і перетворення останніх на регулятори поведінки та діяльності дитини через наслідування відповідних дій дорослих. 3 погляду педагогіки це орієнтація на максимальне усвідомлення у межах вікових психологічних можливостей дитиною моральних вимог що їх постійно висуває перед нею життя орієнтація на природну творчість дитини. У моральній свідомості учнів розрізняють два взаємопов'язаних рівні: теоретичний система моральних знань того чи іншого рівня узагальненості та рівень...
31720. Соціально-психологічні аспекти виховання 37 KB
  Такі групи називають референтними. Референтні групи можуть бути як реальними так і уявними але особистість завжди орієнтується на їх цінності і стандарти як на еталонні зразки своєї поведінки завжди прагне до визнання з їх боку. Якщо індивід реально входить до складу референтної групи то це створює психологічно сприятливі умови для успішного розвитку особистості в певному напрямку останній зовсім не обовязково має співпадати зі загальною стратегією виховання особливо коли референтній групі притаманна асоціальна спрямованість.
31721. Загальна характеристика процесу учіння 23.5 KB
  Загальна характеристика процесу учіння Учіння виявляється там де дії людини скеровуються свідомою метою засвоїти певні знання навички вміння форми поведінки і діяльності коли субєкт діє з метою засвоєння нового досвіду. Зміст учіння гностична пізнавальна діяльність на основі пізнавальних психічних процесів за допомогою перцептивних мнемічних інтелектуальних імажинативних дій. Існує 3 основних групи мотивів учіння за їх джерелом: Внутрішні зумовлені структурою потреб людини.
31723. Мотивація учіння 27 KB
  Мотивація учіння Будьяка діяльність здійснюється під впливом певних спонукань які є рушієм активності її суб'єкта. Навчальна мотивація визначається специфічними для навчальної діяльності факторами: власне освітньою системою освітнім закладом; організацією навчального процесу; суб'єктивними особливостями тих хто навчається вік стать інтелектуальний розвиток здібності рівень домагань самооцінка взаємодія з іншими тощо; суб'єктивними особливостями педагога насамперед його ставленням до учня до власної справи; специфікою навчального...
31724. Загальна характеристика праці вчителя 28.5 KB
  Загальна характеристика праці вчителя На основі системного підходу до аналізу педагогічної діяльності Н. До структурних компонентів належать суб'єкт та об'єкт педагогічної взаємодії предмет їх спільної діяльності цілі навчання і засоби педагогічної комунікації. Функціональними компонентами педагогічної діяльності на думку Н. Конструктивний компонент розкриває особливості конструювання вчителем власної діяльності та діяльності учнів з урахуванням близьких урок заняття цикл занять цілей навчання і виховання.
31725. Специфіка педагогічного мислення 27.5 KB
  Специфіка педагогічного мислення Педагогічне завдання є структурною одиницею мислення вчителя. Основним компонентом практичного мислення вчителя в якому найяскравіше проявляється внутрішня єдність інтелектуальних емоційних та вольових якостей особистості є процес прийняття педагогічних рішень. Ще одна важлива особливість мислення вчителя полягає в тому що теоретичні знання при розв'язанні педагогічних завдань використовуються як правило у знятому вигляді автоматично скорочено згорнуто. Зумовлено це поперше загальною тенденцією до...
31726. Педагогічне спілкування 28 KB
  Педагогічне спілкування Прагнення до людського спілкування виступає своєрідним внутрішнім стимулом рушієм діяльності особистості. Педагогічне спілкування це система органічної соціальнопсихологічної дії учителявихователя і вихованця в усіх сферах діяльності що має певні педагогічні функції спрямоване на створення оптимальних соціальнопсихологічних умов активної та результативної життєдіяльності особистості. Оптимальним треба вважати таке спілкування педагога з вихованцями у процесі навчальновиховної роботи яке створює найбільш...