87620

Понятие правосубъектности

Доклад

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

Правосубъектность категория определяющая способность лица иметь и осуществлять права и нести обязанности в соответствующей отрасли права. Субъекты гражданского права самостоятельные участники общественных отношений обладающие установленными признаками индивидуализации которые являются непосредственными носителями гражданских прав и обязанностей. В гражданские правоотношения могут вступать как отдельные граждане так и коллективные образования обладающие предусмотренными законом признаками: организации именуемые юридическими лицами а...

Русский

2015-04-21

31.27 KB

0 чел.

Понятие правосубъектности.

Правосубъектность – категория определяющая способность лица иметь и осуществлять права и нести обязанности в соответствующей отрасли права.

Субъекты гражданского права – самостоятельные участники общественных отношений, обладающие установленными признаками индивидуализации, которые являются непосредственными носителями гражданских прав и обязанностей.

В гражданские правоотношения могут вступать как отдельные граждане, так и коллективные образования, обладающие предусмотренными законом признаками: организации, именуемые юридическими лицами, а также особые субъекты гражданского права — государственные и муниципальные образования.

Законодатель использует термины «юридические лица» и «физические лица» - граждане РФ, иностранные граждане и лица без гражданства. Гражданские правоотношения могут возникать между всеми субъектами гражданского права.

В соответствии с п.1 ст. 2 ГК в регулируемых гражданским законодательством отношениях могут участвовать также Российская Федерация, субъекты Российской Федерации и муниципальные образования.

Все участники гражданских правоотношений обладают правосубъектностью.

Гражданская правосубъектность лица устанавливается законом и изменяется и прекращается на основании закона. При этом ст. 9 ГК определяет:

«Граждане и юридические лица по своему усмотрению осуществляют принадлежащие им гражданские права».

Правосубъектность, отражая способность лица быть участником правоотношений имеет два качества – правоспособность и дееспособность.

Правоспособность согласно ст. 17 ГК — способность лица иметь гражданские права и нести обязанности.

Содержание правоспособности граждан (физических лиц) законодатель определяет в ст. 18 ГК как совокупность прав и обязанностей, которыми может обладать гражданин в соответствии с гражданским законодательством:

- иметь имущество на праве собственности;

- наследовать и завещать его;

- заниматься любой деятельностью, не запрещенной законом;

- создавать юридические лица;

- совершать сделки и участвовать в обязательствах;

- избирать место жительства;

- иметь права автора.

Данный перечень не является исчерпывающим и допускает обладание иными правами, не противоречащими общим началам и смыслу гражданского законодательства.

Гражданской правоспособностью обладают в равной мере все граждане, независимо от объема прав и обязанностей, принадлежащих конкретному лицу.

Граждане не могут своим усмотрением ограничивать или устранять свою или чужую право способность. Ограничивающие правоспособность элементы сделок являются ничтожными.

Ограничения правоспособности граждан допускаются только в случаях и в порядке, установленном законом: лишение свободы, лишение права заниматься определенной деятельностью, иные уголовные и административные наказания представляют собой допускаемые законом ограничения правоспособности граждан, применяемые в качестве санкции за совершенное правонарушение.

Правоспособностью гражданин наделяется в момент рождения. Упоминая в качестве наследника еще не родившегося ребенка, закон предусматривает охрану интересов возможного наследника, который никакими правами на имущество до своего рождения юридически не обладает.

Согласно п.2 ст. 17 ГК правоспособность прекращается смертью гражданина. О прекращении правоспособности следует говорить в случае биологической смерти лица, поскольку в иных случаях, в том числе при явке лица, объявленного умершим, правоспособность гражданина считается прерванной на период клинической или «юридической» смерти и затем восстановленной, что по определению невозможно, т. к. правоспособностью лицо наделяется только один раз.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

83533. Класи консульських установ. Функції консульських установ 36.75 KB
  Функції консульських установ. передбачає наступні класи консульських установ: генеральні консульства консульства; віцеконсульства; консульські агентства. Голови цих консульських установ йменуються відповідно генеральний консул консул віцеконсул і консульський агент.
83534. Початок і закінчення консульських місій 35.4 KB
  Голові консульської установи надається консульський патент державою що представляється. До виконання своїх обов\'язків голова консульської установи може приступити лише після отримання дозволу держави перебування який має назву екзекватура. Початком консульської місії голови консульської установи вважається момент видачі йому екзекватури інших консульських посадових осіб повідомлення країни перебування про їх прибуття з зазначенням імені прізвища посади рангу тощо. Консульська місія припиняється на наступних підставах: відкликання...
83535. Персонал консульської установи. Консульський корпус 33.02 KB
  На відміну від дипломатичних представництву склад консульських установ входять не три а дві категорії членів персоналу консульські посадові особи та співробітники консульської установи. До категорії консульських посадових осіб входять всі особи на яких покладено виконання консульських функції. Сукупність іноземних консульських представників у межах консульського округу в якому вони виконують свої функції називається консульським корпусом. У вузькому сенсі консульський корпус складається з глав консульських установ.
83536. Консульські імунітети та привілеї 34.97 KB
  В консульському праві як і в дипломатичному розрізняють дві категорії привілеїв та імунітетів: а привілеї та імунітети консульських установ; 6 привілеї та імунітети штатних консульських посадових осіб та інших працівників консульських установ. Найсуттєвішими в першій категорії є: недоторканність консульських приміщень; звільнення консульських приміщень від податків; недоторканність консульського архіву та документів; свобода зносин; безперешкодні зносини і контакти з громадянами держави що представляється. Другу категорію консульських...
83537. Право спеціальних місій 37.02 KB
  Функції спеціальної місії визначаються за взаємною згодою між державою що посилає і приймаючою державою. Для направлення або прийняття спеціальної місії не є необхідною наявність дипломатичних або консульських відносин між державами. За деякими виключеннями держава що посилає може на свій розсуд призначити членів спеціальної місії повідомивши попередньо приймаючій державі всю необхідну інформацію про чисельність і шал спеціальної місії і зокрема повідомивши про прізвища і посади осіб яких вона має намір призначити.
83538. Дипломатичне право міжнародних організацій 36.09 KB
  Як показує практика багатостороння дипломатія відбувається головним чином в рамках міжнародних організацій при яких держави засновують свої постійні представництва які користуються такими ж привілеями та імунітетами що і члени делегацій державчленів організації. Вона охоплює чотири сфери діяльності держав в їх відносинах з міжнародними організаціями і в рамках міжнародних конференцій а саме постійні представництва держав при міжнародних організаціях місії постійних спостерігачів при міжнародних організаціях делегації держав в органах і...
83539. Кодифікація міжнародного морського права. Види морських просторів 36.24 KB
  Міжнародне морське право являє собою систему міжнародноправових принципів і норм що визначають правовий режим морських просторів і регулюють відносини між державами та іншими суб\'єктами міжнародного права з приводу їх діяльності з дослідження та використання просторів Світового океану та його ресурсів. Міжнародне морське право відноситься до однієї з найбільш старих галузей міжнародного права і спочатку склалося у формі звичаєвих норм. Кодифікація морського права була проведена в XX ст.
83540. Внутрішні морські води та їх правовий режим 36.63 KB
  Внутрішні морські води це води розташовані в сторону берега від вихідної базисної лінії територіального моря. До складу внутрішніх морських вод входять: води заток бухт лиманів історичні затоки води морських портів а також води розташовані в сторону берега від вихідних ліній прийнятих для обчисленні ширини територіального моря. Води затоки відносяться до внутрішніх морських вод якщо її берега належать одній державі ширина природного входу до затоки не перевищує 24 морських миль Якщо відстань між пунктами природного входу до...
83541. Режим морських портів 36.21 KB
  Прибережна держава самостійно вирішує питання про характер порту зокрема його закритість або відкритість для міжнародного судноплавства. Прибережна держава не повинна проте відмовляти у дозволі на вхід до закритого порту судну яке знаходиться в небезпеці у випадку аварії або штормової погоди судну що зазнає лихо. З метою забезпечення власної безпеки прибережна держава може. Прибережна держава зазвичай не втручається у відносини між капітаном екіпажем та пасажирами.