87698

Трансформація сім’ї у сучасному українському суспільстві

Курсовая

Социология, социальная работа и статистика

Саме через сім’ю рід людина відчуває причетність до свого народу усвідомлює спільність і нерозривність історичної долі поколінь. Сьогодні як ніколи в українському суспільстві усвідомлюється соціальна цінність сім’ї її визначальна роль у вихованні формуванні та розвитку особистості.

Украинкский

2015-04-22

212.5 KB

5 чел.

38

PAGE  3

ВСТУП

За всіх часів сім`я була первинним носієм культурних традицій і цінностей. Саме через сім`ю, рід людина відчуває причетність до свого народу, усвідомлює спільність і нерозривність історичної долі поколінь. Сьогодні як ніколи в українському суспільстві усвідомлюється соціальна цінність сімї її визначальна роль у вихованні, формуванні та розвитку особистості. Науковці дедалі частіше констатують, що українська сім`я за нинішніх умов переживає глибокі трансформації.

Проблемна ситуація дослідження: суттєве погіршення стану сім'ї, в наслідок трансформаційних змін.

В теорії сім'я, як і суспільство, повинна поступово розвиватись та зазнавати позитивних змін, але на практиці ми бачимо зовсім інше. Звісно є позитивні зміни, якщо порівнювати традиційну сім’ю із сучасною. «Слід зазначити, що вона не є у своїй більшості економічною одиницею. В основі її створення та існування переважають почуттєві стосунки, засновані на ідеї демократичних, чистих, добрих відносин. У них засуджується деспотизм, примус, насилля, а кожна сторона, зокрема й діти, мають рівні права та обов’язки [12,651]».

         Але якщо порівнювати  стан сім`ї в кінці  XX століття зі  станом  на початок XXI століття в явності погіршення  стану сім`ї (масове поширення консенсусних, належним чином не оформлених шлюбів, зростання чисельності розлучень, гендерні стереотипи та ін.).

Об’єкт дослідження: сучасна українська сім'я.

Предмет дослідження: трансформаційні зміни в сім'ї.

Мета дослідження: дослідити трансформацію сім'ї у сучасному українському суспільстві.

Робота складається з двох розділів: методологічні засади та теоретичні дослідження трансформації  сім`ї  в сучасному українському  суспільстві. Кожен параграф відповідає поставленій задачі.

Задачі дослідження:

1) уточнити основні поняття роботи: «сім'я», «трансформація», «суспільство»;

2) розглянути історію дослідження сім’ї;

3) проаналізувати методологію дослідження трансформації сім'ї;

4) розглянути сутність та функції  сім`ї; 

5) проаналізувати трансформаційні процеси  сім`ї  в сучасному суспільстві;

6)  виявити причини трансформацій сім`ї.

В ході теоретичного наукового дослідження висуваємо гіпотези: трансформаційні зміни в сім`ї  мають негативний характер та свідчать про її загибель; з часом удасться здолати негативні гендерні стереотипи; велика кількість розлучень спричинена більшою мірою психологічними а не матеріальними чинниками.

Проаналізувавши стан вивченості трансформацій сім`ї  в науковій літературі, можна зробити висновки, що  сім`я, як соціальний інститут та мала соціальна група вивчена достатньо глибоко, а ось саме сучасні трансформаційні процеси (початок XXI століття)  вивчені не достатньо. Простежується конкретизація, звуження поглядів на вивчення цього явища, що не дає нам повної картини. Наприклад, В. Г. Постовий розглядав зміни в сучасній український сім`ї  в контексті філософії виховання.  Амджадін Л. М. в своєму дослідженні, цікавив саме гендерний аналіз трансформаційних змін. Щербина В.В. в дослідженні «Соціокультурні умови та наслідки трансформаційних норм соціального інституту родини та шлюбу» сконцентрувала увагу на проблемі поширення цивільного шлюбу, не приділивши належної уваги  іншим наслідкам трансформацій. Причини цього криються в складності, багатогранності   та відносній новизні цих явищ.

В цьому дослідженні, була виконана спроба дослідити ширше та більш всеосяжно трансформаційні процеси сучасної української сім`ї .

РОЗДІЛ 1. Методологічні засади трансформації   сім'ї  в сучасному українському суспільстві

1.1. Уточнення основних понять роботи: «сім'я», «трансформація»,  «суспільство»

Згідно з правилами формальної логіки перед тим  як вести дискусію про будь які питання, треба чітко визначити поняття. Розглянемо спочатку деякі поняття  «сім`ї».

Отже, Д. Н. Ушаков у своєму Великому тлумачному словнику сучасної російської мови надає таке поняття: сімя - це група людей, що складається з батьків, дітей, внуків і ближніх родичів, що живуть разом [31].  Поняття на перший погляд здається вірним , але є сім`ї які складаються з людей які не є батьками, або родичами .

Наталія  Черниш   в  підручнику соціології надає  таке   визначення.

Сім'я — інституціоналізована спільнота, яка складається на основі шлюбу та   породженій ним спільній правовій і моральній відповідальності батьків за здоров'я дітей, їхню соціалізацію та виховання. Це визначення більш ідеальне, ніж відповідає реальному стану речей. Сучасна сім'я може бути без офіційного укладення шлюбу, та на жаль батьки не завжди мають спільну відповідальність за життя та здоров'я дітей.

Л. А. Карцева дає таке поняття, що сім'я - це соціальна група, яка складається з чоловіка та жінки, котрі перебувають у шлюбі, їх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв'язками з подружжям, кровних родичів і здійснює свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей [8,32]. В сучасному світі все більш поширюється феномен сімей, що складаються з одного з батьків або з батьків однієї статі. Економічний, побутовий та морально-психологічний уклад  сім'ї  не завжди є спільним.  Батьки, на жаль, не завжди мають спільну відповідальність за життя та здоров'я дітей.

А.Н. Обозова пояснює це поняття наступним чином. Сім'я – це об'єднання людей, зв'язаних спільністю побуту та взаємною відповідальністю, об'єднання, що ґрунтується на шлюбі або кровній спорідненості. Є сім'ї , що зустрічається і тому не зв'язані спільністю побуту.

Американський соціолог Нейл Смелзер визначає поняття сім'ї таким чином: сім'єю називається засноване на кровній спорідненості, шлюбі або усиновленні об'єднання людей, які пов'язані між собою спільністю побуту і взаємною відповідальністю за виховання дітей  [ 35,202].

Згідно з тим, що сім'я в цьому дослідженні розглядається як соціальна система, та з урахуванням сучасних трансформацій, визначення повинно  охопити сім'ю в усій її різноманітності і складності. Виводжу власне поняття. Сім'я – це група людей  об'єднаних спільною метою виховання дітей, інтимними стосунками або поєднаних родинними зв'язками.

Терміни брак і сім'я як в буденній мові, так і в наукових публікаціях знаходяться поруч, що дійсно правомірно, оскільки реальності, що позначаються цими термінами, тісно взаємозв'язані. Проте брак і сім'я не одне і теж, це не тотожні, а швидше пересічні поняття, адже сім'я може існувати без браку, а брак без сім'ї.

Брак  (marriage) — соціально підтверджений і інколи юридично завірений союз між дорослими чоловіком і жінкою [14]. В цілому визначення вірне, проте у процесі демократизації суспільства в законодавстві низки європейських країн легітимізовані одностатеві шлюби, а в лютому 1994 року Європарламент прийняв резолюцію, в якій заклякалося не чинити перепон гомосексуальним шлюбам з можливістю виховувати в такому шлюбі дітей[36].

Брак - це суспільне встановлення, установа або,  особливий суспільний інститут. Це історично обумовлена, регульована суспільством форма стосунків  між  людьми, яка встановлює їх права і обов'язки по відношенню один до одного і до дітей. Іншими словами, брак – це традиційний засіб формування сім'ї і суспільного контролю за нею, одне із знарядь способів збереження і розвитку суспільства [27].

Таким чином, поєднавши ці два визначення, виокремлюємо  наступне поняття. Шлюб - це  юридично завірена або соціально підтверджена форма стосунків  між  людьми, яка встановлює їх права і обов'язки по відношенню один до одного і до дітей.

Термін трансформація зустрічається в багатьох науках: в генетиці, мовознавстві, економістці, політиці та ін. Сенс цього терміну не дивлячись на сферу застосування зістається однаковим.

Трансформація (від пізньолат. transformatio — перетворення) — перетворення, зміна вигляду, форми, істотних властивостей чого-небудь.

Нас більш цікавить його конкретне застосування в соціології.

Трансформація — це дія або процес зміни форми, вигляду, природи або характеру суспільства або окремої структури. Трансформація означає перетворення сутнісних компонентів соціуму, всіх сторін сфер суспільного життя [22].

Трансформація не передбачає вектора змін: вони можуть бути як прогресивними, так і регресивними. Головне в трансформації — саме перетворення форм і змісту суспільного життя, її інституційної сфери, норм, цінностей, ментальності та інших соціокультурних сторін соціуму.

Термін "трансформація" — це не просто синонім термінів "розвиток", "зміни", "перетворення", "модернізація" і т.п., а самостійна соціологічна категорія теорії соціального розвитку. Ця категорія описує особливий стан суспільства, при якому відбуваються якісні зміни форм соціальних зв'язків, типу і способів розвитку. Трансформація включає компоненти модернізації, постмодернізації, традиційного відступу. Таке поєднання здавалося б несумісних процесів без категорії "трансформація суспільства" виглядало б еклектичним, механістичним, якби трансформація розглядалась би незалежно від глобалізації [19].

Етимологічно термін "глобалізація" пов'язаний з латинським словом "глобус", тобто Земля, земна куля, і означає загально планетарний характер тих або інших процесів.

Як відзначають Е. Гідденс, М. Кастельс, Ф. Феррароті, І. Валлерстайн, глобалізація передбачає цілком нове ставлення до простору і часу. На думку Маргарет Арчер, глобалізація — це процес, який призводить до охоплюючого весь світ поєднання структур, культур та інститутів; на її думку, глобалізація означає, що на сьогоднішній день суспільства не є більше первинними одиницями аналізу. М. Олброу доводить, що суспільства потрібно розглядати лише як систему в оточенні інших систем і, таким чином, як субсистему світової спільноти.

Кажучи, сучасне українське суспільство,  мається на увазі українське суспільство початку XXI століття.

Термін  суспільство походить від лат. societas — соціум, соціальність, соціальне.  Розглянемо декілька визначень суспільства.

Е. Дюркгейм трактує суспільство як надіндивідуальну духовну реальність, засновану на колективному уявленні.

М. Вебер розглядає суспільство як взаємодію людей, як продукт соціальних (тобто орієнтованих на інших) людських дій.

Т. Парсонс визначає суспільство як систему відносин між людьми, засновану на нормах і цінностях.

К. Маркс сприймає суспільство як сукупність відносин між людьми, що складаються в історичному розвитку в процесі їхньої спільної економічної діяльності. За Марксом, суспільство є продуктом взаємодії людей [33,333].

В. Парето тлумачить суспільство як систему, що перебуває у стані рівноваги, але рівноваги відносної, бо вона постійно порушується і відновлюється. Усі частини соціальної системи тісно взаємопов’язані та механічно впливають одна на одну.

Ф. Тьонніс — як тип організації соціального життя з механічним зв’язком частин, що утворюють соціальну цілісність, яка характеризується противоборчими намаганнями її учасників, раціональним обміном, розрахунком, освідомленням корисності та цінності.

Узагальнюючи соціологічні уявлення про суспільство, відомий вітчизняний соціолог Наталія Черниш стверджує, що суспільство є найзагальнішою системою взаємозв’язків і взаємовідносин між людьми, соціальними групами, спільнотами та соціальними інститутами. Це сукупність усіх способів взаємодії та форм об’єднання людей, в якій знаходить прояв їхня взаємозалежність один від одного і яка склалася історично  [9,478].

Розглянувши основні поняття роботи  виділили для себе найбільш відповідні терміни.

Сім'я – це група людей  об'єднаних спільною метою виховання дітей, інтимними стосунками або поєднаних родинними зв'язками.

Трансформація — це дія або процес зміни форми, вигляду, природи або характеру суспільства або окремої структури. Трансформація означає перетворення сутнісних компонентів соціуму, всіх сторін сфер суспільного життя.

Суспільство - це найзагальніша система взаємозв’язків і взаємовідносин між людьми, соціальними групами, спільнотами та соціальними інститутами.

1.2. Історія дослідження сім’ї .

За класифікацією американського соціолога Г. Кристонсена соціологія сім'ї пройшла такі етапи становлення та розвитку:

• "перед дослідницький" етап (від античності до середини XIX ст.) — присвячений опису у фольклорі та художній літературі сімейних норм та традицій;

• етап "соціального дарвінізму" (друга половина XIX ст. — початок XX ст.) — вчені вивчали еволюцію сім'ї як соціального інституту, формували понятійний апарат соціології сім'ї;

• етап "спонтанної науки" (перша половина XX ст.) — характеризується накопиченням емпіричних даних щодо різноманітних форм шлюбно-сімейних відносин;

• етап  планомірної побудови теорій «період самосвідомості» (із середини XX ст. до сьогодні) — характерна певна систематизація знань у дослідженнях шлюбу та сім'ї, спроби аналізу перспектив розвитку сім'ї.

В першому  періоді    домінували  умоглядні уявлення про сім'ю.  Основною  формою    визнавалася  моногамна  сім'я.  Її   вважали   мініатюрним   прообразом    суспільства,  а  само  суспільство  розумілося  як  сім'я, що розрослася  вшир.

До початку шістдесятих років XIX ст. об історії сім'ї не могло бути і мови. Історична наука в цій області цілком ще знаходилася під впливом П'ятикнижжя Мойсеєва. Патріархальну форму сім'ї, зображену там детальніше, ніж де б то не було, не лише беззастережно вважали самою древньою формою, але і ототожнювали — за винятком багатоженця — з сучасною буржуазною сім'єю, так що сім'я, власне кажучи, взагалі не зазнавала нібито жодного історичного розвитку; саме більше, що допускалось, що в первісні часи міг існувати період неупорядкованих статевих стосунків. Правда, окрім одношлюбності було відомо ще східне багатоженство і багатомужжя індійського Тибету, але ці три форми не можна було розташувати в історичній послідовності і вони фігурували поруч один з одним без всякого взаємного зв'язку.

У античний час окрім "патріархальної теорії" були уявлення про безладне спілкування між статтю і спільності дружин, що послужили вихідним моментом для ідей про груповий шлюб. В Демокріта і у античних матеріалістів на підставі легенд і міфів про часи, коли браку не було, сформувалися уявлення про "проміскуїтет". У "Історії" Геродота спільність жінок значиться в цілого ряду народів, але ці дані не були взяті до уваги Платоном — "батьком" патріархальної теорії, хоча в своєму проекті ідеальної республіки він вводить спільність дружин, дітей і майна. Аристотель послідовно розвинув платонівську теорію патріархальності сім'ї як що відповідає природі людини і служить вихідним осередком держави, бо з'єднання сімей дає селище, а з'єднання селищ — держава [3, 37].

В другому періоді тон  у  вивченні сім'ї задавали антропологи і етнографи. Вони спиралися на широкий    емпіричний матеріал, зібраний в ході польових досліджень і спостережень    примітивних суспільств, а також в ході порівняльно-історичного аналізу.

Першим наніс удар по умоглядним схемам швейцарський історик  права  Іоганн Якоб Бахофен (1815  -  1887).  Його  класична  праця  "Материнське  право" (1861) поклала початок вивченню історії  сім'ї  і  проблеми  матріархату.  Він передбачив,  що  моногамному  браку  передували  полігамні  стосунки, а патріархату - період верховенства жінок в житті  первобутнього роду [25, 49].

Незалежно від  І.  Баховена  до  відкриття  материнського  права  прийшов шотландський адвокат  Дж.  Мак-Леннан  (1827-1881).  Розглядаючи  розвиток родинної організації, він ввів в науку  такі  фундаментальні  поняття,  як ендогамія і екзогамія. За схемою Мак-Леннана, сім'я пройшла в  своєму  розвитку три рівні - від проміскуїтету через материнське право до  батьківського  права.

Теорія матріархату піддалася критиці з боку прибічників  теорії патріархату. Теорія патріархату з тих пір стала пануючою в науці.  На думку Е. Гидденса, більшість антропологічних  досліджень  свідчать  про те, що всі достатньою мірою вивчені суспільства були  патріархальними, хоча  міра  і  суть  панування  чоловіка  скрізь  розрізняються.  Важливе значення мала праця Л.  Моргана  "Древнє  суспільство"  (1887),  котра  зробила  істотний  вплив  на розвиток соціології сім'ї, особливо її  марксистського  варіанту.  Робота  Ф.Енгельса "Походження сім'ї, приватної власності і  держави"  (1884) цілком  заснована  на  роботі  Л.  Моргана. Соціологічний  напрям  у вивченні  сім'ї  представлений  головним чином   роботами   Е.   Дюркгейма ("Введення в  соціологію  сім'ї",  1888),  М.  Вебера  ("Дружина  і  мати  в правовому розвитку", 1907), Ф.  Мюллер-Лієра  ("Сім'я",  1911),  В.  Гудселла ("Історія браку і сім'ї", 1915), С. Циммерман ("Сім'я і цивілізація",  1917) і Ч. Кулі ("Соціальна організація").

Е.  Дюркгейм сформулював  закон  "контракції"  (стиснення)  сім'ї   від   численного   круга родичів  до  усе більш  вузької  групи  аж до   так званої "подружньої сім'ї". Дюркгейма поряд з Ф. Ле Пле і Е. Енгелем  вважають  першовідкривачем сім'ї. Енгель  сформулював  залежність  між доходами сім'ї та її витратами на предмети першої необхідності.

Фредерік Ле Пле (1806 - 1882)  залишив значний слід в історії емпіричних соціальних досліджень, першим  зробив  конкретно-соціологічне  дослідження сім'ї методом аналізу бюджетів. В першу чергу його цікавило, які витрати, звички або умови праці сім'ї сприяють або заважають її піднесенню в соціальній ієрархії  [15].

Сім'ю,   як  соціально-психологічну  групу вивчали  У. Джемс,  Ч.  Кулі,

В. Томас, Ф. Знанецький, Же, Піаже, 3. Фрейд і їх послідовники.  

         Третій період вирізняється тим, що у  соціології сім'ї  з'являється  велика  кількість    робіт  про  роль   сім'ї   і одночасно накопичуються емпіричні дані про  стадії,  форми  і  типи шлюбних стосунків (вибір чоловіка, розлучення і т. д.).

Серед соціологів, що намагалися поєднати вивчення сім'ї як соціального інституту і як малої групи треба назвати перш за все Т. Парсонса і К. Девіса. Як зазначав Парсонс, сім'я не протистоїть суспільству, вона його підсистема, що забезпечує стабільність соціуму.

На думку К. Девіса, автора монографії "Людське суспільство" і знаменитій в соціології народжуваності, моделі "проміжних змінних", опосередковуючих народження дітей (разом з Джудіт Блейк) , перехід від традиційних форм сім'ї до сучасних пов'язан перш за все  відмиранням соціокультурних норм високої народжуваності і поширенням соціальних норм низької народжуваності [3,52].

Соціологи, що працюють на макрорівні і мікрорівні аналізу сім'ї, прагнули не лише описати сім'ю як інститут і як групу, але і пояснити основні тенденції родинних змін, чинники родинних процесів — змістовно розкрити минуле, сьогодення і майбутнє сім'ї. Але не дивлячись на це, вченні цього періоду  жодної послідовної теорії  не  створили.

Четвертий  період   - характеризується  планомірною  побудовою  теорії  і  настільки  ж  планомірною організацією емпіричних досліджень. Показовий  такий  факт,  що свідчить  про  перехід  до організованих зусиль. Протягом  1974-1975 р.  близько  50  вчених  з  25 університетів США взяли участь в дуже крупному проекті - створенні  єдиної системи пояснювальних теоретичних моделей функціонування сім'ї.

Вперше в  історії  соціології  сім'ї  об'єдналися  основні  центри, зайняті в даній області. Згідно з  розрахунками  фахівців,  в  США  соціологія  сім'ї  включає декілька десятків тисяч робіт. Найбільш відомими фахівцями в області соціології сім'ї в США є І. Най, Л. Коттрелл, В. Гуд,  До.  Девіс,  В. Берр, Р. Хилл, Р. Крістенсен, І. Ранті, у Франції - А. Жірар,  Л.  Руссель,М. Бекам-бо.

У межах радянської соціології сімя розглядалась насамперед як соціальний інститут. Найбільше  число  робіт  присвячене  питанню репродуктивної   поведінки, поєднанню   професійних   і   родинних   ролей   працюючих    жінок, розподілу влади і обов'язків  в  сім'ї. На початку  80-х  років  посилилася  увага фахівців  до  способу  життя  сім'ї,  емоційних  стосунків  подружжя, конфліктів.

У 90-ті роки найбільш популярними стали такі теми:  проституція,   девіантна    поведінка,    діти-сироти,    купувальний    брак, самогубства,   наркоманія,    гомосексуальна    поведінка,    етична підготовка до родинного життя, міська багатодітна сім'я, розлучення, жінки - підприємці. Проблеми соціології сім'ї вивчають В. Піча, Б. Татенко, В. Зацепін, С. Войтович, Г. Ковтун, В. Рибаченко та інші [9].

В Україні посилюється інтерес до проблем сім'ї як малої соціальної групи Дослідження сім'ї та її проблем зосереджені нині переважно в Українському інституті соціальних досліджень; спільно з Центром «Соціальний моніторинг» протягом останнього десятиріччя було здійснено низку проектів, що мали на меті з'ясувати становище сім'ї в Україні, появу нових тенденцій і проблем, зміни у ціннісних орієнтаціях тощо [35,214].

Отже, сім'я складалася протягом століть і змінювалася в ході історичного розвитку суспільства. Пройшовши шлях розвитку рід – парна сім,я – моногамна сім'я, сучасна українська сім'я під соціальним, політичним, економічним впливами набуває нових вимірів.  

Розглянувши історію дослідження сім’ї, вдалось прослідити розвиток соціології сім'ї та виділити найбільш плодотворні періоди в історії соціологічного знання (друга половина XIX ст. — початок XX ст. та період з середини XX ст. до сьогодення).

1.3. Методологія дослідження трансформації сім'ї в сучасному українському суспільстві

Методологія (гр. methodos - спосіб, метод і logos - наука, знання) - вчення про правила мислення при створенні теорії науки.

Питання методології досить складне, оскільки саме це поняття тлумачиться по-різному. Багато зарубіжних науко­вих шкіл не розмежовують методологію і методи дослідження. У вітчизняній науковій традиції методологію розглядають як учення про науковий метод пізнання або як систему наукових принципів, на основі яких базується дослідження і здійснюється вибір сукупності пізнавальних засобів, методів, прийомів дослідження. Найчастіше методологію тлумачать як теорію методів дослідження, створення концепцій, як систему знань про теорію науки або систему методів дослідження. Методику розуміють як сукупність прийомів дослідження, включаючи техніку і різноманітні операції з фактичним матеріалом [16].

Розрізняють чотирирівневу структуру методології:  фундаментальні, загальнонаукові принципи, що становлять власне методологію, конкретнонаукові принципи, що лежать в основі теорії тієї чи іншої дисципліни або наукової галузі, і систему конкретних методів і технік, що застосовуються для вирішення спеціальних дослідницьких завдань.

Філософська, або фундаментальна, методологія є вищим рівнем методології науки, що визначає загальну стратегію принципів пізнання особливостей явищ, процесів, сфер діяльності.

Для ефективного вирішення поставленої проблеми і конструктивного дослідження сформульованих завдань використовувалися наступні методологічні підходи.

Метод термінологічного аналізу і метод операціоналізації понять передбачає вивчення історії термінів і позначуваних ними понять, розробку або уточнення змісту та обсягу понять, встановлення взаємозв'язку і субординації понять, їх місця в понятійному апараті теорії, на базі якої базується дослідження.

Діалектична логіка пізнання - універсальний інструмент для всіх наук, при вивченні будь-яких проблем пізнання і практики. Діалектичний підхід дає змогу обґрунтувати причинно-наслідкові зв'язки, процеси диференціації та інтеграції,  об’єктивність в оцінюванні дійсності.

Діалектичний підхід дозволяє розкрити специфіку трансформаційних змін сучасної української сім'ї через використання принципів історизму,  загального зв’язку, законів єдності і боротьби протилежностей, переходу кількісних змін у якісні, заперечення заперечення. Зокрема зазначений метод використовується при розгляді трансформаційних процесів в сім`ї  та їх причин.

Реалізація основних засад в науковому дослідженні стає можливим лише за допомогою таких загальнологічних методів як: аналіз — реальний чи мислений поділ об'єкта на складові; синтез — поєднання елементів об'єкта у ціле; абстрагування — процес відходу від певних якостей та відносин досліджуваного явища з одночасним виділенням потрібних для дослідника властивостей; індукція — це рух думки від одиничного до загального, від досвіду, фактів — до їх узагальнення та висновків; дедукція — сходження у пізнанні від загального до одиничного; аналогія— встановлення подібності, відповідності певних сторін, властивостей та відношень між нетотожними об'єктами; конкретизація - метод дослідження предметів у всій різнобічності їх, у якісній багатосторонності реального існування на відміну від абстрактного вивчення предметів. При цьому досліджується стан предметів у зв'язку з певними умовами їх існування та історичного розвитку [24].

Історичний метод передбачає розгляд об’єктивного процесу розвитку об’єкта, реальної його історії з усіма її поворотами, особливостями; це певний спосіб відтворення в мисленні історичного процесу в його хронологічній послідовності та конкретності.

У межах історичного підходу активно застосовується порівняльно-історичний метод - сукупність пізнавальних засобів, процедур, які дозволяють виявити схожість і відмінність між явищами, що вивчаються, визначити їхню генетичну спорідненість (зв'язок за походженням), загальне й специфічне в їхньому розвитку.

В дослідженні широко  використовується порівняльно- історичний метод, який є розповсюдженим логічним прийомом дослідження. З його допомогою ми  встановлюємо по певним параметрам стан об’єкта дослідження в різні часи. Ми порівнюємо стан сім`ї в кінці  XX століття зі  станом  на початок XXI століття

Системний підхід. До загальнонаукової методології слід віднести системний підхід, застосування якого потребує кожний об’єкт наукового дослідження. Сутність його полягає у комплексному досліджені великих і складних об’єктів (систем), дослідженні їх як єдиного цілого з узгодженим функціонуванням усіх елементів і частин.

До загальних характеристик системи відносять цілісність, структурність, функціональність, взаємозв'язок із зовнішнім середовищем, ієрархічність, цілеспрямованість, самоорганізацію.

Системний підхід нині широко використовується як в усій соціології, так і в її окремих напрямах і галузях.  Увага дослідників-соціологів до сім'ї як соціального інституту відчутно зменшується, сім'ю більше розглядають як малу соціальну групу. Наразі існує третій підхід,  сім'я як соціальна система, який має в собі   інтеграцію цих двох парадигм. В даному дослідженні ми  розглядаємо родину як систему в усій її різноманітності і складності.

Як мала соціальна група, сім'я розглядається у тих випадках, коли дослідженню підлягають стосунки між індивідам, котрі утворюють сім'ю. Цей підхід дозволяє з'ясувати мотиви і причини розлучень, динаміку родинних відносин, характер стосунків між батьками й дітьми.

Як соціальний інститут сім'я аналізується в тих випадках, коли слід з'ясувати, якою мірою спосіб життя сім'ї, її функціонування відповідають потребам суспільства. Модель соціального інституту є надзвичайно важливою для прогнозів майбутніх змін [35,202].

Структурно-функціональний підхід. Сутність структурно-функціонального підходу полягає у виділенні в системних об’єктах структурних елементів (компонентів, підсистем) і визначенні їхньої ролі (функцій) у системі. Елементи і зв'язки між ними створюють структуру системи. Кожний елемент виконує свої специфічні функції, які "працюють" на загальносистемні функції. Структура характеризує систему в статиці, функції — у динаміці. Між ними е певна залежність. Цей підхід у даній праці використовується при розгляді сутності сім'ї та її функцій.

Сутність синергетичного (синергійного) підходу полягає в дослідженні процесів самоорганізації та становлення нових упорядкованих структур. Він реалізується в дослідженні систем різної природи: фізичних, біологічних, соціальних, когнітивних, інформаційних, екологічних та ін. Предметом синергетики є механізми спонтанного формування і збереження складних систем, зокрема тих, які перебувають у стані стійкої не рівноваги із зовнішнім середовищем. У сферу його вивчення потрапляють нелінійні ефекти еволюції систем будь-якого типу, кризи і біфукацїі — нестійкої фази існування, які передбачають множинність сценаріїв подальшого розвитку.

Суть теорії нестабільності (теорії дисипативних структур) полягає в тому, що стан нерівноваги систем спричинює порядок та безпорядок, які тісно поєднані між собою. Час стає невід’ємною константою еволюції, оскільки в нелінійних системах у будь-який момент може виникнути новий тип рішення, який не зводиться до попереднього. Синергетичний підхід демонструє, яким чином і чому хаос може розглядатися як чинник творення, конструктивний механізм еволюції, як з хаосу власними силами може розвиватися нова організація [6].

С допомогою синергетичного підходу ми аналізували  сучасні негативні зміни моделі сім'ї, явище  цивільного шлюбу, як не стійкої системи.

Інформаційний підхід. Усвідомлення всеосяжності інформації в природі та суспільних явищах стало об’єктивним чинником виникнення нового фундаментального методу наукового пізнання — інформаційного підходу, який дає змогу дослідити об’єкти, процеси та явища з інформаційного погляду, виявити нові якості, важливі для розуміння їх сутності та можливих напрямів розвитку на основі знання загальних властивостей та закономірностей інформаційних процесів.

Інформаційний підхід тісно пов'язаний із системним, що дає змогу уявити сучасний світ як складну глобальну багаторівневу інформаційну систему, яку утворюють три взаємопов’язані системи нижчого рівня: система "Природа", система "Людина" і система "Суспільство".

Основний дослідницький актив інформаційного підходу полягає в тому, що всі об’єкти, процеси та явища є по суті інформаційними, оскільки пов'язані зі створенням, накопиченням, обміном або використанням інформації (відомостей, знання) задля здійснення соціальної комунікації [32].

Для більш конкретного та наглядного дослідження трансформаційних процесів  сім`ї  в сучасному суспільстві, в цій роботі використовувались дані соціологічних опитувань, та інших засобів збору соціологічної інформації.

Робота написана в рамках структурно - функціональної школи.

Таким чином, методологічну базу дослідження складають наступні наукові методи та підходи: термінологічний аналіз, діалектика, загально логічні методи (аналіз, синтез, індукція, дедукція, абстрагування та ін.), порівняльно-історичний, системний метод; структурно- функціональний, синергетичний та інформаційний підходи.

РОЗДІЛ 2. Теоретичні дослідження трансформації сім`ї  в сучасному українському  суспільстві

2.1. Сутність та функції  сім`ї

Для того щоб краще зрозуміти трансформаційні процеси  сім`ї  в сучасному суспільстві, розглянемо сутність види та функції сім’ї.

         У загальній системі родинних взаємин, згідно з Н.Смелзером, існують два основні типи сімейної структури, або форми сім'ї. Нуклеарна сім'я складається з дорослих батьків і дітей, які від них залежать (матеріально, економічно, житлово, емоційно). Розширена сім'я включає нуклеарну сім'ю і родичів, наприклад, бабусю і дідуся, онуків, тітку, дядька, двоюрідних братів і сестер. Така родина вважається важливим, а в багатьох суспільствах і основним соціальним об'єднанням, спільнотою, базою розвитку соціальних відносин і гарантом взаємодопомоги і підтримки.

За типом владних структур вирізняють патріархальні родини (де переважає влада чоловіків над іншими членами сім'ї), що існують у Таїланді, Японії, Ірані, Бразилії та багатьох інших країнах світу, та матріархальні сімейні системи (де влада належить жінці й матері). Останні трапляються зрідка, наприклад, у жителів Тробріандських островів. Останніми роками відбувається перехід від патріархальної до егалітарної родинної системи (де вплив і влада розподілені між чоловіком і жінкою майже порівну).

За формою шлюбу вирізняють моногамію (шлюб між одним чоловіком і однією жінкою) і полігамію (шлюб між одним та декількома іншими індивідами). Полігамія, своєю чергою, поділяється на полігінію (шлюб між одним чоловіком і кількома жінками) і поліандрію (шлюб між однією жінкою і кількома чоловіками). Ще однією формою є груповий шлюб (між кількома чоловіками та кількома жінками). Навіть сьогодні полігінія є досить поширеною, наприклад, у Тибеті, на півдні Індії.

Відносно нові форми сім`ї та шлюбу:  шлюбні контракти на певний відтинок часу, шлюб із трирічним випробувальним терміном (без народження дітей), груповий шлюб, «серійна моногамія» (тобто багаторазовий вступ у шлюб), «консенсуальний шлюб» (тобто шлюб за згодою сторін, але без його реєстрації), «візитні союзи» (тобто роздільне проживання подружжя із зустрічами на короткий час — час нанесення візиту), конкубінат — зв'язок одруженого чоловіка із незаміжньою жінкою, яка має від нього дітей; свінгерство – шлюбне утворення, що передбачає обмін дружинами та чоловіками; [9] шлюб між особами однієї статі, сімейне життя в комуні (на кшталт ізраїльських кібутців або сімейних комун в американському суспільстві).

За партнером, якому надається перевага при вступі в шлюб, розрізняють шлюби, що здійснюються за правилами екзогамії (тобто партнера шукають поза певними групами, сім'ями або кланами), та шлюби за правилами ендогамії (тобто партнер обирається всередині своєї групи). Так, ендогамія була характерною для кастової системи в Індії. Найвідомішим правилом ендогамії є заборона кровозмішення (інцест), яка забороняє шлюби або статеві зв'язки між особами, що є близькими кровними родичами. Майже в усіх суспільствах, зазначає з цього приводу Н.Смелзер, це правило стосується взаємин між дитиною й одним із батьків, а також між братом і сестрою. Він же наголошує, що в західних країнах ендогамія в обмеженому вигляді існує всередині расових груп (наприклад, американських негрів), релігійних груп (наприклад, іудаїстів) і соціальних класів (наприклад, людей аристократичного походження).

За вибором місця проживання молодого подружжя соціологи виокремлюють патрилокальне (коли молода відходить зі своєї сім'ї і живе в сім'ї чоловіка або поблизу оселі його батьків), матрилокальне (коли молоді живуть із батьками жінки або поблизу них) та неолокальне (коли молодята живуть окремо від своїх батьків) [35,209].

Розглянемо кожну функцію сім'ї та визначимо, як сучасна сім'я справляється з її виконанням.

1. Матеріально-економічну функцію сім’ї становлять її бюджет, організація споживчої діяльності, участь у суспільному виробництві, здобуття професії, відновлення втрачених на виробництві сил. Сім'я повинна приймати участь у суспільному виробництві, здобувати професію, заробляти собі на життя, на відновлення втрачених на виробництві сил. Чи може сучасна сім'я ефективно виконувати цю функцію? Як свідчать дані соціологічних досліджень, переважна більшість сімей має життєвий рівень нижче прожиткового мінімуму; більше 50 відсотків цих сімей перебувають за межею бідності, а прибуток молодої сім'ї удвічі нижчий за необхідні потреби. Особливо важко сім'ям, які виховують малих дітей, неповним, багатодітним сім'ям. Ці явища стають причиною зубожіння сімей, що позначається на здоров'ї членів сім'ї, їх інтелектуальному розвитку, а в майбутньому на розвитку суспільства, генофонді країни.

2. Житлово-побутова функція - це забезпечення сім'ї житлом, ведення домашнього господарства, організація домашнього побуту. Ця функція тісно пов'язана з попередньою. За даними соціологічних досліджень, лише 5-7 % молодих сімей, що беруть шлюб, забезпеченні власним житлом. Через 5 років спільного проживання власне житло мають 23 відсотки молодих сімей, інші або проживають з батьками, або наймають (48,5 відсотка) окрему квартиру чи кімнату в гуртожитках (особливо це стосується студентської сім'ї). Молоді сім'ї навіть не мають чітких перспектив щодо одержання житла. Усі ці негаразди негативно позначаються на організації домашнього побуту і загалом – на мікрокліматі сім'ї [4].

3. Репродуктивна (демографічна) функція сім'ї і полягає у відтворенні життя, продовженні людського роду, тобто в народженні дітей. Мається на увазі відтворення не тільки кількісне, а й якісне (народження фізично і психічно здорового покоління, без біологічних і психічних аномалій). Як відомо, для відтворення населення та його природного приросту кожна сім'я повинна мати двох-трьох дітей. Статистичні дані свідчать про те, що особливістю сучасної молодої сім'ї є її малодітність (більшість сімей, десь біля 52 відсотків, має одну дитину), бездітність, відкладання народження дітей на невизначений період. Тобто населення України має тенденцію до старіння та вимирання. Цей процес торкнувся й сільської місцевості, де раніше в сім'ях налічувалося двоє-троє, а то й більше дітей. Нині більшість сільських сімей також має лише одну дитину.

4. Комунікативна функція сім’ї передбачає створення сприятливого сімейного мікроклімату, необхідного для психічно-емоційного відтворення сил членів сім’ї, внутрішньосімейного спілкування подружжя, батьків і дітей, сім’ї та оточуючого мікро- і макросередовища, а також її спілкування з духовними та інтелектуальними надбаннями суспільства (засоби масової інформації, література, мистецтво тощо). Психологічний клімат сім’ї - це стійкий емоційний настрій, результат особливостей і якості взаємостосунків членів сім’ї [10,71]. Психологічний клімат сім’ї може змінюватись і залежати від самих членів сім’ї. Він може бути сприятливим, несприятливим (конфлікти, сварки, знервованість), суперечливим (чи то повна злагода, чи то сварки).

У нормальній, благополучній сім'ї всі проблеми, як правило, мають раціональні способи розв'язання, не зачіпаючи інтереси будь-кого з її членів: кожний має свої свободи, можливості задовольняти власні потреби.

Дезорганізація шлюбно-сімейних відносин призводить до зниження соціальної активності людини, позначається на її працездатності, погіршує стан психічного та фізичного здоров'я, негативно впливає на програму сімейного виховання, збільшує кількість дитячих захворювань,  формуванню ранньої девіантної поведінки, невротичних, психосоматичних розладів, збільшенню суїцидних вчинків.

5. Виховна функція полягає у передачі дітям дорослими членами сім'ї соціального досвіду. Сімейне виховання розвиває здібності,  інтереси та потреби дитини, формує правильний світогляд, позитивне ставлення до праці, сприяє прищепленню гуманних моральних якостей, розумінню необхідності дотримуватися правових і моральних норм життя, поведінки, що сприяє розвитку фізичної досконалості дітей, зміцненню їхнього психічного здоров'я, виробленню навичок санітарно-гігієнічної культури. Ця функція - одна з найважливіших. Її мета - передати підростаючим поколінням у процесі входження в систему суспільних відносин соціального досвіду, знань, орієнтацій, норм і ролей, умінь і навичок, необхідних для моральної життєдіяльності. Успіх виховання залежить від виховного потенціалу сім'ї, який у свою чергу залежить від її матеріальних і побутових умов, чисельності та структури сім'ї, взаємостосунків, які складаються між всіма членами родини, особистого прикладу батьків, їх педагогічної культури, специфіки самого сімейного виховання [1,75].

6. Рекреативна функція сім’ї – це організація вільного часу та відпочинку сім'ї. Рекреативна діяльність сім'ї здійснюється в будні й вихідні дні, а також під час відпустки. Вона виконує роль збереження сім'ї як цілісної одиниці, зміцнює сім'ю, закріплює кращі традиції, має велике значення у вихованні дітей, емоційному єднанні подружжя. Крім того, ця функція має значення для розвитку інтересів і потреб особистості, виконує культурну роль, формуючи, розвиваючи та виховуючи культурні, моральні й духовні цінності та норми.

Проблема реалізації рекреативної функції молодої сім'ї полягає в тому, що зараз обмежені умови для раціонального проведення вільного часу. Адже фінансові проблеми, про що ми вже згадували, не дають можливості відвідувати кіно, театри, концерти, виставки, музеї, кафе і ресторани, реалізовувати свої потреби у відпочинку, оздоровлювати сім'ю в санаторії, будинках відпочинку, на морі, відправляти дітей у літній табір, мандрувати [29,74-76].

Сім’я виконує ряд важливих функцій. Це, без перебільшення, першооснова будь-якого суспільства. Сім’я виступає не лише наслідком виявлення та утвердження найелементарніших природних емоцій людини (любові, ненависті, сексуальності, емоцій, пов’язаних із жертовністю, релігійними поглядами тощо), а також простором, на якому відбувається формування і відтворення поколінь, виховання та інституціолізація людини.

2.2. Трансформаційні процеси  сім`ї  в сучасному суспільстві.

Україна належить до країн, де традиційно високий рівень шлюбності, велика цінність сім`ї та дітей, відносно ранній, порівняно з економічно розвинутими країнами, вік вступу до шлюбу як жінок, так і чоловіків [20].

Як свідчать результати досліджень, зміни у сфері шлюбних та сімейних стосунків в українському суспільстві відбуваються доволі повільно, внаслідок чого суттєві зрушення уявнюються впродовж великих проміжків часу. За оцінками науковців, суспільство поступово рухається до так званого другого демографічного переходу, притаманного нині економічно розвиненим країнам, для якого характерне не лише зниження рівня народжуваності (що вже давно спостерігається в Україні), а й зростання середнього віку укладення шлюбу та народження першої дитини, дедалі менша залежність жінки від чоловіка та шлюбу.

Наприкінці XX століття в Україні спричинилось  різке падіння офіційної шлюбності майже до рівня західноєвропейських держав: за наявними даними, нині у країнах Євросоюзу загалом офіційно зареєстрованими є 91% шлюбів, а решта 9% пар живуть у громадянському шлюбі, хоча ці показники суттєво різняться залежно від країни та регіону.

В Україні, водночас із падінням офіційної шлюбності, зберігається характерна для нашої країни тенденція значної кількості розлучень.

В умовах різкого зменшення кількості населення країни в цілому коефіцієнт зареєстрованих розірваних шлюбів невпинно зростав. Нині на кожні 100 шлюбів припадає 53 розлучення. А ще 1991 року Україна посідала перше місце в Європі за рівнем шлюбності.

В українському суспільстві є тенденція зростання питомої ваги бездітних сімей і родин з однією дитиною. З загальної кількості сімей в Україні у 44,7% родин дітей не було. У більшості сімей з дітьми (60%) нараховувалася лише одна дитина. Сумарний коефіцієнт народжуваності, тобто середній показник кількості дітей на одну сім'ю, становить нині в Україні лише 0,71, або менше однієї дитини на одне подружжя. Це майже найнижчий показник у світі за весь сучасний період історії. У регіональному розрізі спостерігається традиційне співвідношення рівня народжуваності: найнижчих показників досягли переважно східні та центральні регіони, а найвищі показники (на рівні 1,2—1,3) зафіксовані у західних областях країни.

Поширеність абортів. На перший погляд, з 1985 року відбувається невпинне зменшення зареєстрованих абортів (з 1 млн 180 тис. до 346 тис. 2002 р.). Але справжня картина, на думку експертів, значно сумніша, оскільки Держкомстатом не враховуються нелегально зроблені аборти, кількість яких в умовах подорожчання медичних послуг збільшується з року в рік. Крім того, слід враховувати й загальне падіння рівня народжуваності, а отже, і випадків вагітності.

Неповні сім'ї. Специфічний контингент сімей, що потребують уваги з боку держави, — це неповні родини. За результатами досліджень домогосподарств, у неповних сім`ях виховуються, здебільшого матір’ю, понад 1,5 млн дітей віком до 18 років [11,250]. Частка не повних сімей у 2001 році становила 17% (19,4%- у містах і 12,3% - у селах). Для порівняння зазначимо, що 1989 року ці показники дорівнювали відповідно:13,5% - по країні; 14,8%- у містах та 10,8% - у селах. У 2006 році налічувалося 1371,2 тис. українських домогосподарств, у складі яких є діти, які не мають одного чи обох батьків. У зіставленні із загальною кількістю домогосподарств із дітьми це становить 20,9% [2,65].

Окрім того, в Україні розвивається тенденція позашлюбного народження дітей;  частка дітей, народжених жінками, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі, починаючи з 1989 року зросла більш як на 60% і у 2004-му становила 20,4% у загальній  кількості народжених дітей [13,369]. При цьому в деяких регіонах ця частка перевищала 25% у міських поселеннях (АР Крим, Дніпропетровська,Донецька,Запорізька та Херсонська області) і 33% у сільських поселеннях (Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська, Миколаївська та Херсонська області).

Результати досліджень розподілу влади жінок і чоловіків у сім'ї доволі неоднозначні, що підтверджує наявність трансформаційних процесів, які переживає сім'я. За одними даними, більша частина українських сімей (приблизно 70%) визначаються як егалітарні, демократичні, де немає чітко вираженого глави родини, обов’язки розподіляються ситуативно, а рішення приймаються колегіально або передоручаються тому, хто компетентніший у розв’язанні певної проблеми. Проте навіть за цими даними лише 55% жінок вважають себе рівноправними з чоловіками у сім'ях; близько чверті жінок указують на своє другорядне становище в сім'ї порівняно із соціальним статусом чоловіка; решта не можуть визначитися [21,358].

За іншими даними українському суспільстві переважають патріархальні сім'ї, де главою є батько; саме він розподіляє матеріальні ресурси і приймає життєво важливі рішення щодо дружини, дітей, усіх важливих проблем функціонування сімейного осередку, тобто реальну владу в родині має тільки він.

Становище жінки в сім'ї. Статистика подає ще одну групу цифр, на перший погляд оптимістичну: в Україні за роки радянської влади невпинно зростала кількість дитячих садків і ясел. Якщо 1959 р. налічувалося 4790 дошкільних дитячих закладів, то 1995 р. — вже 21400, тобто відбулося їх збільшення в 4,5 рази. І хоча за останні п'ять років багато дитячих садків та ясел закрилося, все ж  дошкільними  закладами  2002 р.  було охоплено понад

45% дітей. Ці цифри опосередковано свідчать про дедалі більше залучення жінок  до  праці в народному господарстві. Нині співвідношення працюючих чоловіків і жінок майже рівне. Але це одночасно є доказом потрійного навантаження жінок: у праці, побуті й вихованні дітей. А оскільки домашнє господарство нині має практично натуральний характер (бо жінка мусить усе робити власними руками), а сфера послуг і побутового обслуговування перебуває в зародковому стані, то на плечі жінки лягає основний тягар подружнього життя.

      

  Говорячи про тенденції гендерно – рольового розподілу обов’язків у сучасній український сім’ї, варто зауважити, що нині і серед чоловіків, і серед жінок домінує переконання, що обидва партнери зі створення сім’ї мають виконувати обов’язки, спрямовані на збереження домашнього вогнища, виховання дітей та виконання хатніх робіт, хоча рівень поширення цих переконань серед жінок і чоловіків доволі різний. Характерно також, що жінки більшою мірою, ніж чоловіки, налаштовані на паритетні засади виконання цих обов’язків, хоча часом вони занижують оцінки спроможності чоловіків виконувати певні обов’язки, зокрема стосовно збереження домашнього вогнища. Водночас сьогодні від жінок, як і раніше, очікуються зосередженість на домашній сфері та готовність до самопожертви заради своїх близьких, тоді як від чоловіків – успіх у соціальній сфері: понад 60% наших співвітчизників переконані, що чоловік у сім’ї повинен більше заробляти.

         Поширеним гендерним стереотипом у суспільстві залишається переконання, що лише жінка повинна брати відпустку з догляду за дитиною.

Так вважає 65,6% населення, і лише 19,9% українських громадян погоджуються, що відпустку мають брати обоє батьків [2 ,68].

Модель проживання. За період з 1989 року по 2001рік майже вчетверо зменшилася кількість сімей, в яких разом із шлюбною парою (з дітьми чи без дітей) проживає хто-небудь із батьків подружжя (патрилокальна чи матрилокальна модель ), проте вдвічі збільшилась частка сімей, де разом із батьками подружжя проживають інші родичі.  В силу економічних та соціальних чинників ці моделі не є вичерпними для українців( проживання кількох сімей не пов’язаних кровними стосунками в одній оселі) [ 5,15].

Простежується поступова тенденція уповільнення поповнення сімейно-шлюбної структури українського населення «новими» подружжями, створеними жінками й чоловіками, які раніше не перебували у шлюбі. Середній вік українських чоловіків, які беруть шлюб, 2004 року становив 30, а жінок – 27 років, хоча в міських поселеннях і сільських регіонах, ці показники значно різняться. В міських поселеннях середній вік чоловіків і жінок, які беруть шлюб, становить 30,6 та 27,6 року, тоді як у сільський місцевості – 28,4 та 25,4 року відповідно.

Про зменшення кількості сімей у країні свідчить і дані перепису населення 2001 року: порівняно з 1989 роком кількість сімей зменшилася більш як на 500 тис., причому певні зміни відбувалися і в гендерній структурі сімей. Як і раніше, переважають прості (нуклеарні)  сім’ї, які складаються із чоловіка та дружини з дітьми або без дітей, проте за час, що минув між двома переписами населення, частка таких сімей зменшилася на 9%  [26].

Робимо висновок, що не дивлячись на тенденцію демократизації, наслідками трансформації норм шлюбних відносин є суттєве погіршення стану сім'ї [12,651]. Головними рисами кризи родини є масове поширення консенсусних, належним чином не оформлених шлюбів, зростання чисельності розлучень, гендерні стереотипи, народження дітей поза шлюбом та скорочення  народжування  взагалі.

2.3. Причини трансформації сім`ї

Тенденції розвитку сучасної сім`ї, які нині широко поширені в розвинутих західних та в посткомуністичних країнах властиві для сучасної української сім`ї. Однак сучасна специфіка сімейних взаємин у нашій країні полягає в тому, що вони надзвичайно тісно пов'язані із загальним кризовим станом українського суспільства.

Сучасний етап розвитку західного суспільств приніс  революцію змін в сімейному житті, яка не лише докорінним чином змінила сім'ю і сучасні родинні стосунки, а й, на думку багатьох дослідників, поставила під сумнів саме існування сім'ї. Це зумовлене цілою низкою обставин економічного і культурного характеру.

          Соціологи називають серед них:

• зростання економічної незалежності жінок та їх активне включення в трудову діяльність (а це викликає прагнення жінок до більшої самостійності, перегляду традиційної структури родинних взаємин, до змін традиційних функцій сім'ї, рівноправ'я з чоловіками у прийнятті рішень, у контролі над видатками та майном сім'ї тощо. Недарма німецькому філософу Ф.Ніцше належать слова: «Коли чоловік і жінка стануть рівноправними, сім'я загине»);

• утворення двох центрів життя — праці й дому (раніше професійна діяльність і домашнє господарство існували в єдності, в межах однієї сім'ї);

• еволюція поглядів на сексуальну мораль (або сексуальна революція з послабленням соціального контролю, зростанням анонімності сексуальної поведінки, збереженням секретності позашлюбних зв'язків, діяльністю широкої мережі засобів масової інформації, які проголошують вільне статеве кохання ледве не основним мірилом рівня цивілізованості сучасних чоловіків і жінок, зміною загального ставлення суспільства до сексуальної поведінки з пом'якшенням традиційних уявлень про дозволене і недозволене тощо);

• винахід надійних контрацептивних засобів (вперше в історії людства за допомогою таких засобів вдалося відокремити сексуальність від зачаття).

Змінилася сама жінка. Сучасна українська молода жінка менш упереджена у своєму ставленні до шлюбу, аніж  її мати. Вона чітко усвідомлює необхідність в самореалізації в професійному, творчому, інтелектуальному, тобто, особистісному відношеннях; а не лише в тому, щоб продовжувати і підтримувати суспільну роль жінки і матері [5,12].

Нерівність в сім’ї зумовлена більшою владою чоловіка, що склалося і утвердилося історично, зумовлене наявністю матеріальних ресурсів. Але подекуди носить лише формальний характер. Одна з найважливіших особливостей сім’ї в Україні – більш демократичний характер, а отже й вільніше, рівноправніше родинне становище української жінки.

Підвищення віку вступу у шлюб говорить про бажання власної самореалізації як чоловіка так і жінки. Збільшення кількості повторних шлюбів, свідчить про віру в шлюб.

Причинами цивільного шлюбу є зниження соціального контролю та формування позитивного ставлення громадськості до цієї форми шлюбу, неготовність до зрілих, стабільних відносин, прагнення суб’єктів зберегти за собою більше ступенів волі, посилання раціоналізму, не сформованість почуття споріднення, бажання плавного переходу до «зрілих відносин», обережність у прийнятті рішень,  інфантильність суб’єктів, низька правова культура подружжя [28,450].

В Україні донедавна (юридично – до ухвалення Конституції 1977 року, у громадський свідомості –до середини 1980-х) єдино законним визнавався громадянський шлюб, зареєстрований у відповідних державних органах. А позашлюбний зв'язок вважався незаконним [31]. Існували навіть проблеми добровільного встановлення батьківства в таких союзах, а відповідальність за позашлюбну близькість цілковито покладалася на жінку. Окрім того,не зареєстровані державними органами фактичні шлюби прирівнювались до позашлюбних зв’язків. Держава, відмовлялась визнавати такі сім`ї, складала із себе зобов’язання щодо соціального захисту їх. Як наслідок у країні був доволі високий рівень шлюбності, як і високий рівень розлучень.

Наприкінці XX століття поширення західних зразків шлюбно-сімейних стосунків у поєднанні з лібералізацією вітчизняного шлюбно- сімейного законодавства на тлі економічних труднощів трансформаційного періоду спричинилося в Україні до різкого падіння офіційної шлюбності майже до рівня західноєвропейських держав [30].

Причина розлучень криється в незрілому ставленні до проблеми створення  сім'ї. Дослідження причин розірвання шлюбу серед неповних сімей дало такі результати: 39 % опитаних вважали, що основною причиною була відсутність грошей, другою за частотою згадування була зрада та ревнощі (33%), та на третьому місці зловживання алкоголем одним із подружжя (32%). Досить несподіваним виглядає перше місце причини відсутності грошей. Це можна певною мірою пояснити хіба що небажанням відверто і зважено відповісти на дане запитання. Серед опитаних, які розірвали шлюб, 75% за час сімейного життя зазнавали різних видів насилля з боку другої половини, для 24% з них це було фізичне насилля. Тому не дивно, що 74% опитаних були ініціаторами розлучення, а 59% респондентів ніколи не шкодували про те,що розлучилися [18,88].

Найчастіше причини криються в небажання зрозуміти та прийняти думку іншого, поступитися, неготовність взяти на себе відповідальність за майбутнє та будувати рівноправні відносини з обранцем, надто висока вимогливість, звичайні побутові суперечки[10,71].

Однією з причин виникнення й відтворення й відтворення напруженості у стосунках між жінкою та чоловіком у сім’ї залишається перевантаженість жінки хатньою роботою, яка й досі не втратила значення «меншовартісної» [7]. Більшість чоловіків (59%) займається хатньою роботою від 1 до 15 годин на тиждень, тоді як більшість жінок (59,5%) – від 5 до 30 годин на тиждень. Результати досліджень підтверджують наявність кореляційних зв’язків між зайнятістю жінки хатньою роботою та її віком,освітою та місцем проживання, а саме : кількість годин хатньої роботи прямо пропорційна вікові жінки та обернено пропорційна її рівню освіти та рівню адміністративного статусу населеного пункту.

Значною мірою такі відмінності у виконанні жінками й чоловіками обов’язків, пов’язаних із домашнім господарством, зумовлені наявними відмінностями у системах цінностей жінок і чоловіків. Для жінок найголовнішим є створення сім`ї та щастя власних дітей, а для  чоловіків – матеріальне забезпечення родини та наявність постійної роботи. Велике значення жінки приділяють також таким емоційним речам, як відвертість у взаєминах, спокій і затишок у сім’ї, кохання. Однакову роль для обох статей відіграє тільки власне здоров’я. Аналіз ієрархічного ряду цінностей свідчить, що система цінностей жінок має переважно чуттєво – емоційний характер, тоді як система цінностей чоловіків – матеріально –прогностичний, хоча залежно від обставин (зокрема від сімейного статусу) рангове місце в системі цінностей може варіювати. Розлучені жінки й чоловіки частіше за тих хто перебуває у шлюбі, як одну з головних цінностей визначають щастя власних дітей.

Позашлюбні діти. Одне із пояснень зростання народжуваності дітей поза шлюбом пов’язують із так званою соціально - екомічною кон’юнктурою, коли офіційна реєстрація шлюбу розглядається як невигідний момент, оскільки позбавляє фактичну родину додаткового доходу у вигляді різниці між допомогою на сім’ю і допомогою на одиноку матір, яка має дитину [34]. Проте насправді ця різниця у фінансовій допомозі є дуже малою. Причини скоріш у принципових змінах соціально-економічного статусу жінок.

Причини низького рівня народжуваності криються в наступному: низький життєвий рівень молодих сімей, високий рівень безробіття молоді та відсутність перспективи працевлаштування, погане забезпечення молодих сімей житлом, незадовільна екологічна ситуація та ін..

Наявні регіональні відмінності у шлюбно-сімейній структурі населення зумовлені соціально-економічними особливостями регіонів, укладу життя, статево - вікового складу населення, насамперед міського і сільського [11,252]. Як свідчать дані, розлучення і неповні сім’ї найбільше поширені в індустріально розвинених областях, тобто серед міських жителів. Тут також менша середня величина сім’ї та кількість дітей у сім’ях. Порівняно міцніші шлюбно-сімейні традиції в селах та в західних областях України, де переважає сільське населення. В цих областях більша схильність до шлюбу, нижчі показники розлучень, а сім’ї та домогосподарства більші за кількістю дітей та інших родичів, які мешкають спільно [2,67].

Неолокальне місце проживання вважається нормою на Заході, але порівняно зрідка трапляється деінде. Г.Мердок, який дослідив проблеми шлюбу в 250 суспільствах світу, лише в 17 з них виявив поширеність неолокального місця проживання. Стосовно України, то переважна більшість молодих подружніх пар живуть із батьками. Це пов'язано не так з традиціями української сім'ї, як з браком коштів у молодих для винаймання, а тим більше купівлі чи будівництва власного помешкання.

Отже, піддавши аналізу сучасну українську сім'ю, виявивши і дослідивши фактори, що найбільш впливають на її формування виділяємо наступні: демократична ситуація українського суспільства, низький життєвий рівень, все більша економічна незалежність жінок, психологічна не зрілість, гендерні стереотипи, еволюція поглядів на сексуальну мораль, відмінності у системах цінностей жінок і чоловіків.

ВИСНОВКИ

Дослідивши трансформації   сім'ї  в сучасному українському суспільстві  робимо висновок, що більшість  негативних змін  пов'язані з кризовим станом української економіки, послабленням морально - етичних норм.  Суспільство поступово рухається до так званого другого демографічного переходу, притаманного нині економічно розвиненим країнам.

Таким чином, сім'я як одна з найстаріших біосоціальних спільнот нині зазнає величезних змін. Ці зміни мають глобальний універсальний характер і пов'язані з руйнацією традиційних цінностей і форм родинного життя і шлюбу. Однак це не означає загибелі сім'ї як такої: нові часи відкривають нові, незнані раніше обрії у стосунках чоловіка, жінки і дитини.

В ході даного дослідження успішно були виконанні поставленні на початку задачі. Уточнивши основні поняття роботи: «сім'я», «трансформація»,  «суспільство», шляхом синтезу було виведене власне поняття  «сім'я». Вивчення історичного досвіду дослідження сім'ї, визначення етапів  розвитку соціологічного знання  від часу виникнення до сучасної стадії  значно збагатило наукове  дослідження, свідчить про достовірність його результатів і висновків, підтверджує наукову об’єктивність. Проаналізувавши методологію дослідження трансформації сім'ї, були описані методи та підходи, які складають методологічну базу дослідження.

В теоретичному розділі  розглянули сутність та функції  сім`ї. Дослідили типи сім`ї , форми шлюбу, кожну функцію сім'ї та визначили, як сучасна сім'я справляється з їх виконанням. Проаналізувавши трансформаційні процеси  сім`ї  в сучасному суспільстві докладно описали головні риси кризи родини. Виявили і дослідили причини трансформацій, фактори що найбільш впливають на сім'ю.

Шукати причини феномена української родини слід у глибині історії України, формуванні менталітету українського народу, який тисячоліттями формувався як народ осілий, землеробський, з оригінальним духовним осердям. І на одвічне риторичне запитання, що нині робити українській родині, тепер слід відповідати не риторично, а конструктивно. Українська родина понад усе має стати надзвичайно активною у відстоюванні власних прав і свобод, у прискореному освоєнні економічного, фінансового й матеріально- виробничого простору, в подоланні численних перешкод, які спричинюють її нинішнє жалюгідне становище на власній землі, у власній державі. Водночас українська родина не може відмовитися від тих духовних основ свого буття, які з глибини тисячоліть привели її в сьогодення. Лише тісне поєднання матеріального й духовного, помножене на національну енергію й волю, спроможні забезпечити їй достойний розвиток в умовах глобалізації, комерціалізації відносин, за яких вищим виявом і цінністю особи й нації є матеріальні блага, якими вони володіють [23,75].

Стосовно гіпотез висунутих в даній праці: трансформаційні зміни в сім`ї  мають не тільки негативний характер та свідчать не про загибель, а про   істотні зміни сім`ї; з часом, скоріш за все удасться здолати негативні гендерні стереотипи про це свідчать позитивні тенденції ; велика кількість розлучень дійсно спричинена більшою мірою психологічними а не матеріальними чинниками.

Я вважаю, що сім'я лежить в самій основі людства. Клод Леві-Строс підкреслював у 1956 р., «сімейне життя існує практично в усіх людських суспільствах, навіть у тих, де статеві й виховні звичаї дуже віддалені від наших. Сім'я є явищем універсальним, присутнім у всіх типах суспільства»[25,15].  Вона ніколи не зникне, як застерігають деякі дослідники, та до поки живе людство, буде  і надалі існувати та зазнавати трансформаційних змін сукупно з розвитком сучасного світу.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

  1.  Алєксєєнко Т. Ф. Виховний потенціал сім'ї в сучасних умовах  //Український соціум. К. 2002, 143с.
  2.   Амджадін Л. М. Трансформаційні зміни інституту сім’ї та шлюбних відносин в українському суспільстві: гендерний аналіз // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2007. -№3.-с.60-75.
  3.  Антонов А. И., Медков В. М. Социология Семьи. – М.: Изд-во МГУ:   Международного университета бизнеса и управления («Братья Карич»),1996. -304 с.
  4.  Балакірева М. О. Молоде покоління нової України: ескіз соціального портрету. Навч. посібник.: Знання-Прес, К.:АЛД 1995, 89с.
  5.  Бега М. І. Сучасна українська сім’я причини змін її моделі // Вісн. Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Філософія,Політологія. – 2009. -№91. –с.12-15 стр.
  6.  Білуха М.Т. Методологія наукових досліджень: Підручник. – Київ, 2002. – 479 с.
  7.  Бондаревська В.М. Гендерний паритет у  сім’ї:соціально-психологічні засади // Формування гендерного паритету в контексті сучасних соціально- економічних перетворень : Матеріали міжнародної науково - практичної конференції ( м. Киев, 5-7 грудня 2002 р.). – К., 2002.- с.28-30.
  8.  Бойко В. В. Малодетная семья: социологический и демографический аспекты. – М.: Наука, 1999, 88 с.
  9.  Вербець В.В. Соціологія. Бібліотека українських підручників. URL http://pidruchniki.ws/15840720/sotsiologiya/sotsiologiya_-_verbets_vv (27.10.2011)
  10.  Волощенко О. Сучасна українська сім’я // Дім і сім’я. -2008. -№ 8-9.
  11.  Гендерний аналіз українського суспільства.-К.,1999

  1.  Держава і право: Зб. Наук. Праць. Юридичні і політичні науки/ Редкол.: Ю. С. Шелнизченко (гол. ред.), І. О. Кресіна (гол.ред.) та ін. –К.: Інститут держави і права ім.. В. М. Корецького НАН України, 2008. – 760 с. // Єволюція інституту сім’ї у процесі глобалізації.
  2.  Державний Комітет статистики України. Статистичний щорічник України за 2004 рік. –К.,2005.–с. 70-71.
  3.  Джери Д., Джери Дж. Большой толковый социологический словарь, В 2-х томах: Пер. с англ. Н.Н.Марчук. - М.: Вече,АСТ, 1999
  4.  История буржуазной социологии Х1Х-начала XX века / Отв. ред. И.С. Кон. -М., 1970. С. 132—135.
  5.  Крушельницька О.В. Методологія та організація нау­кових досліджень: Навч. посібник / О.В. Крушельницька. - К.: Кондор, 2003. - 192 с.
  6.  Лисовский В.Т. Молодежь. Любовь. Брак. Семья. - СПБ.: Наука,

    2003.-с.366 

  1.  Молода сім’я в Україні: проблеми становлення та розвитку: Тематична Державна доповідь про становище сімей в Україні за підсумками  2002р.- К.:Державний і-т проблеми сім’ї та молоді, 2003. -140 с.
  2.  Новая философская энциклопедия, 2003 г. URL

http://www.terme.ru/dictionary/879/word (23.10.2011)

  1.  Оксамитна С. Динаміка сімейного стану та  складу сім'ї// Українське суспільство 1994-2004. Мониторинг соціальних змін/ За ред. В.Ворони, М. Шульги. –К.:2004.-с.73-80.
  2.  Основи теорії гендеру :Навчальний посібник. –К.,2004.
  3.  Подольська Є.А. Соціологія: 100 питань 100 відповідей. URL http://pidruchniki.ws/15100827/sotsiologiya/suchasna_tsivilizatsiya_sotsialni_transformatsiyi (10.11.2011)
  4.  Постовий В.Г. Філософія сучасної української сім’ї // Педагогіка і психологія. Вісник АПН України. –К.: «Педагогічна преса, 2008, 3-4
  5.  Причепій Є. М., Черній А. М, Чекаль Л. А. Філософія: Підручник. -К.: Академвидав, 2007.
  6.  Руденеско Е.  Розладнана сім'я. –К.: Ніка –  Центр, 2004. -232 с.
  7.  Сім’я та соціум: проблеми взаємодії. Монографія. –Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2008. -180с.
  8.  Сірий Є.В. Соціологія. Бібліотека українських підручників. URL http://pidruchniki.ws/17810409/sotsiologiya/sotsiologiya_-_siriy_yev (24.10. 2011)
  9.  Социальные технологи.: Актуальные проблемы теории и практики. Международный вуз. Cб. науч. Работ // Щербина В.В. Соціокультурні умови та наслідки трансформації норм соціального інституту родини та шлюбу. –К.; М.;Одесса;Запорожье: ГУ «ЗИГМУ». 2007.-472 с.
  10.  Українське суспільство: десять років незалежності (соціальний моніторинг та коментар науковців) / За ред. д. ек.н. В.М.Ворони, д. соц. Н. М.О.Шульги.-К.: Інститут соціології НАН України, 2001. - 662 с.
  11.  Український соціум/ Нац. Ін-т стратегічних досліджень; Ред. Кол.: О.С.Власюк, В.С. Крисаченко. - К.:Знання України, 2005. -792 с.
  12.  Ушаков Д.Н. Толковый словарь русского языка. Яндекс. Словари. 

URL http://slovari.yandex.run (18.10. 2011)

  1.  Філіпенко А.С. Основи наукових досліджень: Конспект лекцій.  – Київ: Академвидав, 2004. – 208 с.
  2.  Философский словарь. – М.: Политиздат, 1986.-590 с. 
  3.  Фогт Н. Формування демографічного потенціалу як передумова реалізації європейського вибору України. URL 

http://www.soskin.info/ea.php?pokazold (02.11.2011) 

  1.  Черниш Наталія Соціологія. Курс лекцій. – Львів; Кальвария, 2003.  -544с.
  2.   Шумейко О. В.   Основні   підходи   до   дослідження   сім'ї   в
  3.        системі соціально -  гуманітарного  знання  URL (24.10.2011)   

http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Fmpp/2011_1/shumeyko.htm  


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

46309. Эксплуатация машинно-тракторного парка при возделывании сахарной свеклы в СПК «Авангард» Сергачского района Нижегородской области 978.5 KB
  Огромное экономическое значение сахарной свеклы в народном хозяйстве. Она является главным источником доходов свеклосеящих хозяйствах. При удельном весе ее в пашне ≈ 8,6% удельный вес доходов составляет ≈ 44% от доходов растениеводства.
46310. Магнитные и электромагнитные приспособления в металлообработке 64.5 KB
  Значительный прогресс в металлообработке может быть достигнут за счет применения универсальных приспособлений, использующих энергию магнитного поля. Такие приспособления могут применяться в условиях единичного, серийного и массового производств
46311. Графическое обозначение технологической оснастки в документации 93.5 KB
  Рекомендации по выбору типа привода зажимных устройств При выборе типа привода ЗУ в соответствии с требованиями технического процесса обработки деталей на станке должны быть обеспечены необходимая сила жесткость и точность зажима заготовки с заданными отношениями их размера. Достоинства гидропривода: возможность применения сравнительно выгодных давлений масла до 10 МПа и выше что позволяет создавать большую силу зажима; работает плавно бесшумно; обеспечивает заданную производительность и точность. Недостатки гидропривода: высокие...
46312. Расчет приспособления на точность 270 KB
  Расчет приспособления на точность. Требуемую точность приспособления можно определить решением размерной цепи системы: заготовка – приспособление – станок – инструмент. При этом выявляется роль приспособления в достижении заданной точности выполняемого на заготовке размера то есть замыкающего звена размерной цепи. Для этого производят деление допуска ограничивающего отклонения от выполняемого размера на части одна из которых выделяется для приспособления.
46313. Расчет размерных цепей 197.5 KB
  При решении обратной задачи по значениям номинальных размеров допусков координат середин их полей предельных отклонений составляющих звеньев определяются те же характеристики замыкающего звена либо при необходимости вычислить погрешность замыкающего звена устанавливаются поле рассеяния координаты его середины или границы отклонений замыкающего звена на основании аналогичных данных для составляющих звеньев. Точность замыкающего звена размерной цепи достигается методами: полной взаимозаменяемости включением в размерную цепь всех...
46314. Контрольные и сборочные приспособления 98.5 KB
  Контрольные и сборочные приспособления. Контрольные приспособления Контроль качества изделий очень важен в современном машиностроении. Контрольные приспособления применяют для проверки заготовок деталей и узлов машины. Общая суммарная погрешность измерения определяется рядом ее составляющих: погрешностью схемы измерения; погрешностью установки контролируемого изделия; погрешностью настройки приспособления по эталону износу деталей приспособления а также колебаниями температуры.
46315. Особенности проектирования приспособлений для станков-автоматов, агрегатных станков и автоматических линий, состоящих из этих станков 58 KB
  Особенности проектирования приспособлений для станковавтоматов агрегатных станков и автоматических линий состоящих из этих станков При полной автоматизации цикла обработки необходима автоматизация приспособления. Требования к автоматическим приспособлениям: особое внимание должно быть обращено на удаление стружки.1 приведена схема пневматического приспособления для сверления отверстия в цилиндрических заготовках с подачей их из магазина. На автоматических линиях применяют два типа приспособлений: стационарные и приспособления – спутники.
46316. Особенности проектирования приспособлений для станков с ЧПУ, обрабатывающих центров и гибких производственных систем 128 KB
  Особенности проектирования приспособлений для станков с ЧПУ обрабатывающих центров и гибких производственных систем К станочным приспособлениям применяемых на станках с ЧПУ предъявляются следующие требования: а высокая точность и жесткость обеспечивающая требуемую точность обработки и максимальное использование мощности станка; б полное базирование как заготовки так и приспособления относительно начала координат станка; в возможность подхода инструмента ко всем обрабатываемым поверхностям; г возможность смены заготовки вне рабочей...
46317. Прочность деталей приспособлений 84.5 KB
  Прочность деталей приспособлений Прочность одно из основных требований предъявляемых к деталям и приспособлениям в целом. Прочность деталей может рассматриваться по коэффициентам запаса или по номинальным допускаемым напряжениям. С помощью расчета деталей элементов приспособлений на прочность можно решать две задачи: а проверку на прочность уже существующих деталей с определенными размерами сечений путем сравнения фактических напряжений моментов сил с допускаемыми проверочный расчет; б определение размеров сечений деталей ...